Діяльність міжнародних об'єднань стосовно нового інформаційного порядку

УКООПСПІЛКА
ЛЬВІВСЬКАКОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ
кафедра міжнародних
економічних відносинРЕФЕРАТНА ТЕМУ
ДІЯЛЬНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ ОБ’ЄДНАНЬСТОСОВНО НОВОГО МІЖНАРОДНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОРЯДКУ
Виконала:
студентка 281 групи
факультету МЕВ
Данкова Наталія
Перевірила:
Боднар І. Р.
                                                                      ЛЬВІВ – 2003
 
ЗМІСТ:
 
1.   Вступ
2.   Інформаційні технології в діяльності ООН
3.   Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРКі КР:
a.   Політичні аспекти
b.   Юридичні аспекти
c.   Техніко-фінансові аспекти
4.   Всесвітній порядок в галузі інформації:
a.   Політичні аспекти
b.   Юридичні аспекти
c.   Техніко-фінансові аспекти
5.   Висновки
                                                           ВСТУП
 
Аналізуючи останні дослідження у сфері міжнароднихвідносин, що стосуються, зокрема, взаємодії головних акторів світової арени,можна зробити висновок про відносне зменшення ролі держав у визначенніструктури та особливостей функціонування світового порядку. Це пов’язано зприскоренням процесів глобалізації, що супроводжуються появою проблем,розв’язати які на національному рівні неможливо. У таких умовах певною міроюзбільшується значення міжнародних об’єднань – міжнародних організацій, які наоснові об’єднання ресурсів та потужностей окремих країн, утворюють інституціюнового якісного порядку, здатну оперативно реагувати на процеси в світовомусуспільстві. Така оперативність є тим більш потрібною в умовах незнаної ранішединаміки цих процесів, яка збільшує середовище невизначеності і ускладнюєпроцес прийняття рішень, що стосуються співтовариства в цілому.Інформаційні технології в діяльності ООН
 
Сучаснітехнології неминуче гратимуть винятково важливу роль у підготовці ООН дорозв'язання проблем XXI ст. Швидкий прогрес в об­ластікомунікаційно-інформаційних технологій зумовлює появу нових методівкомпонування, передачі та використання інформації. Приєд­нуючись до тріадитрадиційних засобів масової інформації (ЗМІ) — пре­си, радіо й телебачення, — цей новий, четвертий, засіб привертає своїми перевагами: оперативністю,скороченням витрат та можливос­тями прямого виходу на ширші аудиторії: такі, якмолодь і особи, що відповідають за формування політики. Хоча інформаційнатехнологія усе ще знаходиться на ранніх етапах свого розвитку, вона швидко стаєнезамінним інструментом комунікації між усіма країнами й народами.
Департамент публічної інформації(ДПІ) ООН одним із перших скористався можливостями, наданими інформаційнимитехнологіями, у своїх пріоритетних напрямах роботи. Життєво важлива інформаціяпро діяльність ООН, глобальні статистичні дані, тексти міжнародних дого­ворів,резолюцій та інші повідомлення для преси, поширення яких у свій час потребувалокількох годин і навіть днів, тепер вільно доступні на сайтах ООН у Всесвітнійінформаційній мережі.
Використання інформаційнихтехнологій обумовлює суттєву зміну комунікаційної стратегії ООН таорганізаційних засад її внутрішнього управління. Воно сприяє також встановленнютісного зв'язку між ООН та її партнерами, включаючи уряди, засоби інформації йгромадянське сус­пільство, у справі зміцнення миру та взаєморозуміння міжкраїнами світу.
Разом з тим, інформаційні технологіївсе ще не стали загально­доступними, оскільки названі зміни дотепервідбувалися, головним чи­ном, в окремих, найрозвиненіших регіонах. Завданнямміжнародного співтовариства є забезпечення вільного доступу до будь-якоїінформа­ції, всебічне сприяння тому, щоб перевагами нових інформаційнихтехнологій могло скористатися якомога більше країн.
Ефективнаінформаційна діяльність не може здійснюватися без приділення першочерговоїуваги розвиткові технічного забезпечення та використанню новітніх технологій. Зогляду на це в багатьох своїх ре­золюціях Генеральна Асамблея ООН пропонувалаДПІ в контексті своєї ролі, а також завдань функціонування та методів роботи,впро­ваджувати сучасні технології для збирання, підготовки, збереження тапоширення інформаційних матеріалів.
Ще в 1989 р. ДПІ розпочав здійсненняширокої програми модерні­зації своїх засобів зв'язку, насамперед електронних,із усіма регіонами світу, а також створення мережі поширення інформації. Значно розширився обмінінформацією між центральними установами та відділеннями на місцях, що дозволилорегіональним центрам швидко поширювати нову інфор­мацію в тих районах, які вониобслуговують.
Здійснюютьсязаходи щодо розширення співробітництва з неуря­довою організацією "GlobalEducationMotivators" дляпоширення інфор­маційнихматеріалів ООН через різні комп'ютерні мережі, обміну даними з використаннямІнформаційної служби ООН (ЮНІСЕР).
В 1989 р. булизапроваджені у дію програми, до яких були введені списки осіб, які підтримуютьзв’язок з ДПІ, а також інформація про рух і поширення інформаційних матеріалів.
У1992 р. Департамент почав застосовувати для зав'язку з інфор-маційними центрамита іншими периферійними відділеннями ООН но­ву цілком комп'ютеризовану систему.Вихідні матеріали за профілем суспільної інформації обробляються тепер задопомогою комп'ютерної програми, що забезпечує їх автоматичне поширенняелектронною по­штою, телексом чи телефаксом.
 До середини 1994 р. булокомп'ютеризовано понад 60 інфор­маційних центрів ООН. Упродовж 1992 р. доступдо електронної пошти одержали інформаційні центри ООН у Делі, Ісламабаді,Празі, Каїрі та Порт-оф-Спейні, після чого число таких центрів досягло 31.
Сьомоюофіційною мовою ООН все частіше стає «мова електро­ніки». Інформаційніматеріали ДПІ поширюються нині через електронні мережі, що їх використовують якбазову інфраструктуру мережі Інтер-нет, Агора та служба Програми розвитку ООН“Гоуфер". За­стосування, зокрема, останньої дозволило ДПІ вийти навеличезну аудиторію більш ніж у 40 країнах світу. ДПІ робить все нові кроки велектронно-інформаційному напрямку. Так, новим досягненням Депар­таменту сталостворення Відділу радіобюлетеня, що застосовує комп'ютеризовану системуаудіоновин. Вона надає доступ до останніх новин ООН за допомогою звичайноготелефону.
ОднакООН треба приділити належну уваги проблемі, яку можна визначити як електроннийбар'єр.
Доступдо інформаційних і комунікаційних технологій тягне за со­бою величезні швидкі йочевидні вигоди для країн, що розвиваються. Проблема інформаційних технологійобговорювалася у 2000 р. на різ­них етапах засідань високого рівня сесіїЕкономічної та Соціальної Ра­ди (ЕКОСОР), на Самміті тисячоліття, безпосередньона самій Генера­льній Асамблеї тисячоліття. Ця проблема стала також провідноюте­мою самміту Північ-Південь у Гавані і була одною з пріоритетних тем саммітівЄвропейського союзу в Лісабоні та Групи «восьми» на Окінаві.Внаслідок співробітництва ЕКОСОР і групи експертів з діловими колами танеурядовими організаціями (НУО) створилося переконання, що інфор­маційнітехнології можна використовувати для прискорення розвитку й поліпшенняінтеграції країн, що розвиваються, у світову економіку.
Удекларації міністрів «Роль інформаційних технологій у контексті глобальноїекономіки, що базується на знаннях», яку було прийнято ЕКО­СОР на її сесії2000 р., вміщено рішучий заклик до погоджених дій на на­ціональному,регіональному та міжнародному рівнях для того, щоб пере­стрибнути «цифровупрірву» і поставити інформаційно-комунікаційні тех­нології на службурозвитку в інтересах усього людства. Було підкреслено необхідність переборенняосновних труднощів — таких, як відсутність не­обхідної інфраструктури,можливостей капіталовкладень, низькі рівні осві­ти, охоплення системою зв'язку,які перешкоджають залученню більшої частини населення країн, що розвиваються,до користування наслідками революції в інформаційних і комунікаційнихтехнологіях.
Створенняв Інтернет інформаційних ресурсів, орієнтованих намісцевихкористувачів, і можливостей вільного доступу до них пересіч­нихлюдей, допоможе виникненню різноманітного культурного й мовно­го кіберпросторуі буде сприяти широкому та стабільному використан­ню Інтернету. ІнфраструктураООН, зокрема ЕКОСОР, може відіграва­ти ключову роль у забезпеченні координаціїй послідовності зусиль, що започатковані. Ці структури надають підтримкунаціональним заходам, виступають як міжнародний форум, роблять внесок усистематичне вивчення впливу інформаційних технологій та спрямовують дії щодоподолання «цифрової прірви» у світовому масштабі.
Згаданадекларація закликає міжнародне співтовариство розпо­чати ініціативні кроки зметою термінового сприяння програмам активі­зації співробітництва, більшактивного вивчення можливостей додат­кового фінансування заходів в областіінформаційних технологій, зме­ншення вартості пристроїв для користуванняІнтернет у країнах, що розвиваються, і сприяння навчанню у сфері інформаційнихі комуніка­ційних технологій. Обговорення цих проблем на засіданнях високогорівня знаменує собою лише початок майбутнього постійного процесу, пов'язаного зцією дуже складною областю. Етап засідань високого рі­вня, що відкрився в ООН 5липня 2000 р., був історичним з багатьох причин. Уперше на ньому були присутніглави держав. У ньому також взяли участь керівники низки міжнароднихорганізацій, включаючи Міжнародний союз електрозв'язку та Всесвітню торговуорганізацію.
Спільнізусилля урядів, міжнародних ор­ганізацій  та  приватного  сектору  мають ключове  значення для розв'язання проблеми «цифрової прірви».Подоланню її сприяє вся сис­тема ООН. У 1999 р. Програма розвитку ООН (ПРООН)прийняла на озброєння дієву стратегію підтримки національних партнерів. Ключо­вимиелементами цієї стратегії є: підвищення рівня інформованості щодо революційнихзмін в різних галузях знань; інформаційно-пропагандистська робота й розробленнявідповідної політики; забезпе­чення загального й такого, що не потребує великихкоштів, доступу до телекомунікаційної інфраструктури Інтернет; всебічнийрозвиток націо­нального інтелектуального людського потенціалу; збільшення числаінформаційних матеріалів, поданих місцевими мовами; пошуку творчих підходів дорозв'язання проблем, що виникають.
Зокрема,на регіональному рівні в контексті ініціативи "Інтернет для Африки"багато зусиль докладається для надання п'ятнадцяти країнам, розташованимнапівдень від Сахари, можливості підключення до Інтернет і нарощуванняпотенціалу, потрібного для забезпечення функціонування відповідних технічнихзасобів. В Азійсько-Тихооке-анському регіоні в рамках Інформаційної програми вобласті розвитку для країн Азії та Тихого океану низці країн, включаючи Бутан,Східний Тимор, Лаоську Народно-Демократичну Республіку й Тувалу, наданодопомогу стосовно підключення до Інтернету. ПРООН, діючи через свою Програмустворення мережі для забезпечення стійкого розвитку і на основі партнерськихзв'язків із приватним сектором, пропагує вільне використання загальнодоступнихзасобів програмного забезпечення і надає інформацію з питань стійкого розвиткубагатьма мовами.
Насьогодні одним із найважливіших завдань загальної стратегії ООН є досягнення до2004 р. ''глобальної з'єднуваності засобами зв'язку". Це не означаєоснащення кожного будинку комп'ютером; йдеться про забезпечення для всіхрозумного доступу до глобальних інформаційних систем, можливо, черезадміністративні установи міс­цевих органів влади, програми розвитку сільськогогосподарства чи школи. Для розв'язання такого спадання потрібна величезнаробота, але керівники ООН вважають цю мету реальною.
Не можна забувати йпро те, що стрімкий розвиток високих тех­нологій, інформатизації тателекомунікації, поряд із безсумнівними пе­ревагами розширення можливостей дляміжнародного співробітництва, створюють водночас передумови для виникненняпринципово нової, інформаційної, конфронтації на міжнародній арені. Ця проблемависувалася на Самміті «великої вісімки» на Окінаві, де поряд з іншимидокументами була прийнята «Окінавська хартія глобального інформаційногоспівтовариства», що закликає «як в державному, так і в приватномусекторах, ліквідувати міжнародний розрив у галузі інфор­мації та знань».Важливість балансу доступу до інформації підкреслює й прийнята на Саммітітисячоліття «Декларація тисячоліття ООН», яка закріплює невід'ємне«право громадськості на інформацію», що випли­ває із Загальноїдекларації прав людини. Людям потрібне створення такого сучасного глобальногоінформаційного суспільства, яке гаран­тувало б загальний широкий доступ доінформації, вираження волі та рівну участь для всіх.
Залученнясвіту, що розвивається, до користування плодами ре­волюції в областіінформаційних технологій є важким завданням. Ос­новні труднощі — у трьохключових областях: комунікації, потенціалу та змісту.
Інформаційнітехнології мають соціальну значущість тільки тоді, коли вони легко доступні йдешеві. Отже, головним питанням є забез­печення доступності інформаційнихтехнологій для бідних. При на­лежних механізмах регулювання приватнийсектор може ефективно забезпечувати доступ до інформаційних технологій заприйнятними цінами у досить великих містах світу, що розвивається. Однак умало-населених сільських і віддалених районах, через відносну бідність і ве­ликувартість налагодження комунікацій, не можна покладатися винят­ково на ринковіважелі. Якщо забезпечення загального доступу до ін­формаційних технологій єдовгостроковою метою, то найближчим за­вданням стосовно країн, що розвиваються,має бути встановлення ко­мунікацій не між окремими людьми, а між громадами.
Іншимважливим аспектом є потенціал. Технічна грамотність є обов'язковою умо­вою, алетреба виходити з того, що при навчанні не можна перестри­бувати через етапи.Традиційна грамотність, оволодіння загальною базовою освітою, як і раніше,залишається передумовою розвитку. Тим самим, необхідним є створення при ООНустанови, яка б займалася навчанням різних груп населення певних країн навичкамзастосування інформаційної техніки.
Основапроцвітання кожної нації в XXI ст.- знання й освіта, і осо­бливо це стосується країн, що розвиваються. Усучасному світі основ­на задача — знайти розв'язок наболілих проблем освіти,тому що нині освіта більш ніж коли-небудь необхідна для прогресу націй. Убагатьох країнах, що розвиваються, рівень освіченості за останні піввіку значнозріс. Швидке зниження рівня бідності в країнах Східної Азії багато в чомуобумовлено їхніми інвестиціями у сферу освіти, але країнам Аф­рики, наприклад,треба ще пройти довгий шлях. Через це на Всесвіт­ньому форумі з питань освіти,що відбувся в 2000 р. в Дакарі, було по­ставлене завдання зробити так, щоб до2015 р. всі діти планети — і хлопчики, й дівчатка — мали можливість одержатипочаткову освіту. Для того, щоб використовувати інформаційні технології змаксималь­ним ефектом, африканським університетам необхідно надати фінансо­ву йтехнічну підтримку. Дуже вчасним і важливим кроком є намір чоти­рьох відомихамериканських організацій: корпорації Карнегі, фондів Рокфеллера, ФордаМакартура — здійснити інвестиції в 100 млн до­ларів США у вищу освіту вафриканських країнах для допомоги в роз­витку інфраструктури й у підготовцікадрів.
Дляподолання «цифрового розриву» потрібний глобальний ініціа­тивнийпідхід і великі кошти. Тільки розвинені країни мають необхідні вплив, ресурси йекспертний досвід. І для виконання цього завдання мають бути об'єднані зусиллявсіх його учасників — ООН, донорів, при­ватного сектору, громадськихорганізацій та урядів, причому не в останню чергу — урядів країн, щорозвиваються.

Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язокПРК і КР
 
Інформація грає першорядну роль в міжнароднихвідносинах як засіб комунікації між народами і як інструмент пізнання ірозуміння між народами.
Ця роль інформації є тимбільше важливою і вирішальною в сучасних міжнародних відносинах, що міжнароднеспівтовариство розташовує в даний час, завдяки новим відкриттям і значномупрогресу техніки, дуже вчиненими і дуже швидкими засобами комунікації, якіроблять майже миттєвою передачу інформації між різними районами земної кулі.
Проте слід зразу ж відзначити, що сучаснаміжнародна система інформації характеризується глибокою незбалансованістю міжрозвиненими країнами і країнами що розвиваються. Ця незбалансованістьхарактеризується тим фактом, що розвинені країни тримають в своїх руках потікінформації від початку до кінця. Це панування торкається всього комплексу міжнародноїсучасної системи комунікацій, тобто агентств друку, радіо і телебачення,кінематографії, журналів, книг і багатотиражних ілюстрованих видань, банківданих і рекламних агентств.
Цянезбалансованість, природно, спричинила за собою думку про ''глибокий переглядсучасної міжнародної системи інформації і про необхідність встановлення новоговсесвітнього порядку в області інформації, який, будучи одним з численнихаспектів необхідної зміни положення в світі, має на своїй основній меті наданнядопомоги проведенню інших реформ встановленню нових міжнародних порядків, більшсправедливих і більш відповідаючих інтересам всього співтовариства людей.
Країни, що розвиваються, вимагаючивстановлення цього нового всесвітнього порядку в області інформації, лишенагадують про права, урочисто проголошених сучасним міжнародним співтовариствомв таких важливих текстах, як стаття 19 Загальної декларації прав людини, стаття19 Міжнародних пактів про цивільні і політичні права і про економічні,соціальні і культурні права, а також у відповідних резолюціях, прийнятихГенеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Нації.
Право накомунікацію, в основі своїй пов'язане зі всією рештою прав, торкається нетільки окремої особи, але також груп народів і суспільств, і повинне знайтивідповідне місце в міжнародному плані, у відносинах між державами, народами,суспільствами і культурами. Крім того, право на комунікацію повинне гарантуватине тільки право на отримання інформації, але так само, як висновок з цього,право інформувати, доповнювати скорочену інформацію і виправляти невірнуінформацію.
Новийвсесвітній порядок в області інформації вимагає загального визнання, яке дотеперішнього часу було обмеженим через насторожене відношення породженогопевними побоюваннями. Ці побоювання виникли у зв'язку з перспективою змін, якіможуть завдати збитку безпосереднім інтересам. Саме засоби інформації повиннінастроювати громадську думку на користь змін, що проводяться на користь всьоголюдства. Всюди повинна одержати визнання думка про те, що сучасний порядок єлише змішенням різних проявів безладдя і що у зв'язку з цим необхідно зміни.
В сучасномусвіті інформація характеризується істотними незбалансованостями, що відображають загальну незбалансованість,яка робить вплив на міжнародне співтовариство. Ці незбалансованості виявляютьсяв багатьох сферах і, зокрема, в політичній, юридичній і техніко-фінансовійсферах.Політичні аспекти незбалансування інформації
1. Пережитки колоніальної ери
Сучаснасистема інформації закріплює форму політичного, економічного і культурногоколоніалізму. Він   полягає в наданні особливої уваги подіям, значення яких вдеяких випадках обмежено або які не мають ніякого значення; в підбірці окремихфактів, і представленні їх у вигляді єдиного цілого; у викладі фактів так, щобвитікаючі з цього висновки були сприятливими для інтересів транснаціональноїсистеми; в роздуванні незначних фактів, щоб порушити необгрунтовані побоювання;в замовчанні проблем, що не відповідають інтересам країн яким належать цізасоби інформації. Таким чином, події в світі освітлюються лише залежно відінтересів певних суспільств. Інформація також спотворюється з урахуваннямособливих моральних, культурних або політичних цінностей деяких держав у збитокцінностям і інтересам інших народів.
2. Вплив, що відчужує, векономічному, соціальному і культурному
    планах
Окрім панування і маніпулювання міжнародним ринкомновин, розвинені країни використовують інші форми гегемонії над органамикомунікації третього світу. Перш за все вони заволодівають засобами масовоїінформації за допомогою безпосередніх капіталовкладень. Існує також інша формаконтролю, що має набагато більше значення в даний час, а саме, майже повнамонополія реклами в світі, здійснювана великими рекламними агентствами, якідіють як транснаціональні компанії в області комунікації і забезпечують собідохід, обслуговуючи інтереси транснаціональних промислових і комерційнихкорпорацій, що очолюють в діловому світі. Інша форма панування полягає увпливі, який використовується для того, щоб перешкоджати соціальній еволюції івідкрито здійснюється органами пропаганди.
3. Кількісна незбалансованість між Північчюі Півднем
Ця незбалансованістьстворюється розривом між об'ємом повідомлень, витікаючих з розвиненого світу іпризначеного для країн, що розвиваються, і об'ємом новин, що рухається узворотному напрямі. Біля 80% інформації, поширюваної в світі, проводитьсявеликими міжнародними агентствами, які присвячують лише 20-30% цього об'ємукраїнам, що розвиваються, не дивлячись на те, що на їх частку припадає близько3/4 людства. Це перетворюється на фактичну монополію розвинених країн.
4. Незбалансованість засобів в областіінформації
П'ять основнихтранснаціональних агентств монополізують в цій області основний матеріальний ілюдський потенціал, тоді як майже третину країн, що розвиваються, ще не маютьсвого національного агентства.
5. Фактична гегемонія і прагнення до панування
Ці тенденціївиявляються у формі байдужості, яку проявляють засоби масової інформаціїрозвинених країн, і особливо західних країн, по відношенню до проблем,інтересів і спрямувань країн, що розвиваються. Ці тенденції грунтуються нафінансовій, промисловій, культурній і технічній потужності, внаслідок чогобільшість країн, що розвиваються, зводиться до статусу простих споживачівінформації, що продається як будь-який інший товар. Ці тенденції знаходять свійвираз понад усе по засобом контролю за рухом інформації, який здійснюютьтранснаціональні агентства, без жодних перешкод діючі в більшості країн, щорозвиваються, що пояснюється перевагою в області техніки, прикладом чого єсистема зв'язку через супутники, цілком контрольована великими міжнароднимикампаніями.
6. Відсутність інформації про країни, щорозвиваються
Щоденна хроніка подійз країн, що розвиваються, передається світу за допомогою транснаціональнихзасобів масової інформації; паралельно, через ті ж канали, ці країни одержують"інформацію" про те, що відбувається за кордоном. Передаючи в країни,що розвиваються, лише ті новини, які були оброблені, тобто відфільтровані,адаптовані і спотворені, транснаціональні засоби інформації нав'язують країнам,що розвиваються, своє бачення світу.Якщо друк промислово розвиненихкраїн об'єктивно освітлює проблеми, досягнення і спрямування країн третього світу, церобиться у формі спеціальних додатків або випусків, що продаються за високимицінами.
7. Повідомлення, погано адаптовані длярайонів їх розповсюдження
Навіть важливаінформація може свідомо ігноруватися ЗМІ за ради іншої інформації, яка цікавасуспільству тієї країни, до якої відносяться дані засоби інформації. Цяінформація передається в країни-споживачі, яким вона практично нав’язується,хоча вона не представляє ніякої цікавості для читачі і слухачів цих країн.
6. Сучасний порядок в галузі інформації,якій заснован на практично    монопольній концентрації владиЮридичні аспекти незбалансування інформації
 
1. Вільна інформація чи вільне інформування
2. Право доступу к джерелам інформації
Це право розуміютьодностороннім чином і використовують в інтересах тих, хто моє засоби отриманняі розповсюдження інформації.
3. Неефективність права на виправлення
За виключеннямКонвенції 1952 р., не існує засобів, які допоможуть забезпечити державамможливість виправити стосовно їх неправдиву або неточну інформацію. Але Конвенція1952 р. є сама по собі малоефективною і регламентація в цій галузі єобмежувальною і невигідною для країн, що розвиваються.
4. Незбалансованість в області авторськихправ
Ця тема протягомдовгого часу регулювалася Бернською конвенцією 1886 р., яка носитьпротекціоністський характер відносно сфери свого вживання, тривалості покриттяправ і обмеженості порушень, які можуть бути вчинені по відношенню до цихположень. Всесвітня конвенція 1952 р., переглянута в 1971 р.,керівництво вживанням якої доручено ЮНЕСКО, передбачає менш суровий рівеньзахисту. Флорентійська конвенція через свої протекціоністські наслідки, яківона може мати, одночасно сприяючи розповсюдженню творів інтелектуальноїтворчості з промислово розвинених країн в країни, що розвиваються, не відповідалаінтересам останніх. В цілому, міжнародна система видання і розповсюдження,діюча в даний час під приводом охорони прав авторів, привела до панування рядукомерційних інтересів в розвинених країнах і непрямим шляхом сприяла створеннюсприятливих умов для культурного і політичного панування цих країн над всімміжнародним співтовариством.
5. Незбалансованість в розподілі спектрурадіочастот
Слід відмінитиположення статті 9 правил радіозв'язку, що закріплюють права, одержані вобласті розподілу шкали частот, і позбавляючих країни, що недавно одержалинезалежність, задовільних засобів висловлювати свою думку.
6. Безладдяі відсутність координації в області електрозв'язку і  використовуваннясупутників
Через відсутність ефективної регламентації, нинішнянерівність в цій області може поглибитися, тоді як право сильного буденеоборотно укріплено. Прогрес в цій області такий, що через відсутністьвідповідної регламентації слід чекати такого напливу передач і телепрограм,який набуває характеру порушень національної території.Технічно-фінансовіаспекти незбалансуванняінформації
Країни, що розвиваються,відчувають незручності від одночасно непридатної і дорогої сучасної системикомунікації. Технічний прогрес, досягнутий розвиненими країнами, і введені нимисистеми тарифів відносно міжнародної комунікації забезпечили їм монопольніпозиції і привілеї як в тарифікації транспортування публікацій іелектрозв'язку, так і у використанні технічних засобів комунікації іінформації.
Сучасніструктури і моделі мереж електрозв'язку між країнами, що розвиваються,засновані лише на критеріях рентабельності і торгівлі, є серйозною перешкодоюдля розвитку інформації і комунікації. Ця перешкодавиявляється на рівні інфраструктури і тарифів.
Плануванняінфраструктури, здійснюване колишніми колоніальними державами, позбавляє деякікраїни, що розвиваються можливості передачі інформації за межі своїх кордонів(наземні станції, забезпечують тільки прийом телепередач, вироблених впромислово розвинених країнах).
Женевська конференція 1977 р. спробувала закласти основипроцедури, направленої на попередження зловживань раціонального використаннясупутників, країни, що розвиваються, як і раніше знаходяться під загрозоюанархічного використання космічного простору, що спричинить за собою збільшеннянезбалансованості, якою уражена сучасна система електрозв'язку.
З особливою гостротою встаєсьогодні проблема розподілу спектру радіочастот, універсального, але обмеженогоприродного джерела. Країни, що розвиваються, більш ніж коли-небудь мають наміртвердо поставити під питання права, які привласнили собі розвинені країни увикористанні спектру частот. Вони також повні рішучості добитися урівноваженогорозподілу цієї шкали.
Конференції глав держав неприєднаних країн,різні наради міжнародних організацій і зустрічі між установами, безпосередньоабо побічно пов'язаними з сектором інформації, дозволили поступово виявитидеякі заходи, які слід провести з метою встановлення нового всесвітньогопорядку в області інформації. З цією метою були створені деякі структури якрегіонального характеру (африканські, азіатські, латиноамериканські, арабськісоюзи і агентства радіомовлення), так і органи неприєднаних країн (Міжурядоварада з координації інформації), Координаційний комітет агентств, Кооперативнийкомітет радіомовлення, комітет експертів в області електрозв'язку і т.д.).
 
Всесвітній порядок в галузі інформації
 
Логічно і природнодіяти сьогодні у напрямі встановлення нового всесвітнього порядку, якийрегулюватиме відносини між державами в різних областях; природно, передбачатиодночасно новий всесвітній порядок в області інформації.
Новий порядокспричиняє за собою справжню перебудову. Сучасне положення, будучи продуктомтривалої історії, не може бути виправлено в короткі терміни. Це швидше процес,який повинен проходити на національному, регіональному і міжнародним рівнях.
 Новий всесвітнійпорядок в області інформації, заснований на демократичних принципах,направлений на створення рівноправних відносин в області комунікації міжрозвиненими і країнами, що розвиваються, на велику справедливість і великуврівноваженість. Зовсім не ставлячи під сумнів свободу інформації, віннаправлений на вживання цього принципу справедливим і рівним чином для всіхнародів, а не тільки для найрозвиненіших серед них.
Дляздійснення такої мети слід провести комплекс заходів, направлених навиправлення недоліків всесвітньої системи і заповнити пропуски і змінившибаланс в міжнародних відносинах в цій галузі.
Зпростих споживачів інформації країни, що розвиваються, повинні статисамостійними, повноправними виробниками в світі інформації і комунікації.
Політичні аспективстановлення світового порядку
 
В цьому плані слідвизначити політику в області інформації, її роль, а також заходи, які слідпровести при зборі, редакції, відборі і розповсюдженні інформації для знищеннянаслідків колоніальної епохи. Слід постійно пам'ятати про те, що інформація єсоціальною потребою, а не просто товаром. Надії, прагнення і боротьбаспівтовариства, груп і народів повинні розглядатися на основі рівності, повноїчесності і повної об'єктивності, уникаючи провокацій, підтримуючи справусвободи і справедливості, захищаючи права людини у всіх  міжнародних проявах,знищуючи наслідки колоніалізму, расизму, апартеїду і іншу дискримінаційну практику,слугуючи справі миру у всьому світі.
 На рівні міжнародних організацій:
·    розширити ідиверсифікувати сферу надання підтримки з боку ЮНЕСКО і інших міжнароднихорганізацій країнам, що розвивається,  забезпечити засоби зв'язку для наданнябагатобічної і двосторонньої допомоги цим країнам в цілях посилення цієїдопомоги і забезпечення її більшої ефективності;
·    надавати допомогу всприянні розвитку засобів інформації в
країнах, що розвиваються, як нанаціональному, так і на регіональному рівнях на основі колективної опори навласні сили;
·    надавати країнам, щорозвиваються, можливість використовування форумів і трибун, діючих в рамкахміжнародних організацій, ознайомлення з їх потребами і досягнення встановленнянового міжнародного порядку в області інформації;
·    надавати підтримкуздійсненню країнами, що розвиваються заходів направлених, на вживання ірозвиток національної політики в області комунікації, сприяти розвитку науковихдосліджень — зокрема, значення передачі технології — і центрів документації вобласті комунікації;
·    ввести в розвиненихкраїнах — постачальниках будь-яких форм літературних або художніх творівподатковий збір, дохід від
якого поступав би до міжнародного фонду по авторському праву, управління якимздійснюватиметься ЮНЕСКО;
·    розширити і диверсифікуватирамки допомоги, що надається країнам, що розвиваються, і надавати їм допомогу увикористовуванні наук в області комунікації на користь соціального розвитку задопомогою проведення досліджень, що грунтуються на обгрунтовуваннях, предметахі методах, що відображають дійсність і відповідаючих потребам країн, щорозвиваються;
·    надавати максимальнутехнічну і фінансову допомогу
установам, діяльність яких присвячена здійсненню досліджень в областікомунікації, відповідно до потреб, які випробовувалися б в кожній країні і вкожному регіоні;
·    в співпраці з центрамипідготовки фахівців в області масової комунікації, що є у всіх країнах, щорозвиваються, ввести програму по розробці і координації науково-досліднихпланів установ, департаментів, спеціальних програм по професійній підготовці вобласті комунікації.
·    сприяти, за допомогоюнадання стипендій і подібних заходів, здійсненню програми вищоїуніверситетської підготовки кадрів для викладання наук в області комунікації.Така підготовка повинна була б здійснюватися відповідно до потреб, цілей іможливостей країн, що розвиваються; вона була би повинна фактично допомогтизабезпеченню для майбутніх поколінь фахівців нового сприйняття комунікації івведенню інших теорії і практики, здатної сприяти встановленню національних іміжнародних відносин на основі рівності, а не влади;
·    надавати допомогу врозробці науково-дослідних програма і створенні центрів підготовки фахівців, зтим щоб забезпечити країнам, що розвиваються, можливість випускати радіо- ітелепередачі на користь виконання цілей нового міжнародного економічногопорядку;
·    надати сектору масовоїкомунікації місце, відповідне значенню, яке він незаперечно має, нарівні зінших секторів діяльності, і його очевидній дії на кожний з них, з тим щоброзвинути корисні і злагоджені взаємостосунки не тільки з сектором культури,але також з сектором освіти і іншими секторами, які в даний час у меншій міріпов'язані з ним;
·    розробитичітку політику в області використовування систем комунікації за допомогоюсупутників, поважаючи при цьому, у всіх випадках, суверенні права кожноїдержави;
·    сприяти розвиткуекспериментування, оцінки і розповсюдження нових технічних методів комунікації,що характеризуються низькою вартістю і легкістю їх використовування з тим, щобзабезпечити широкій громадськості, яка випробовує в них недолік, можливістьдоступу до повідомлень щодо розвитку;
·    сприяти розширенню участікраїн, що розвиваються, в діяльності по стандартизації в цілях забезпеченняправильного і швидкого використовування документів і більш широкій участі цихкраїн в діяльності міжнародних спеціалізованих організацій в даній області.
Юридичніаспекти встановлення світового порядку
 
Справедливістьміжнародної комунікації зможе бути досягнута тільки в тому випадку, якщо будезмінено визначення прав в області комунікації і забезпечено їх широке вживання.Інформація повинна матися на увазі як соціальна цінність і культурнасубстанція, а не матеріальна продукція або товар. В такій перспективі всікраїни повинні були б мати однакову нагоду доступу до джерел інформації іучасті в процесі комунікації. Соціально-культурні міркування повинні переважатинад індивідуальними, матеріальними і меркантильними міркуваннями. Комунікація — це як повітря і світло. Всі повинні володіти однаковим правом доступу до неї.Вона належить всьому людству. Праву на комунікацію не повинні перешкоджати ніфізичні, ні юридичні особи.
Інформація неє надбанням тільки окремих фізичних або юридичних осіб, які мають в своємурозпорядженні технічні і фінансові засоби, що дозволяють їм панувати в областікомунікації. Її слід розуміти як соціальну функцію, пов'язану з різнимисуспільствами, культурами і концепціями людської цивілізації. Виходячи з цього,право одержуючого інформацію повинне регламентуватися так, щоб узаконити функціївзаємодії і участі і забезпечити вільне і збалансоване розповсюдженняінформації.
Як соціальнапотреба, комунікація повинна адаптуватися до кожного суспільства, до його задачі його сподівань. Виходячи з цього, кожна нація повинна бути здатна сама вибиратиінформацію залежно від властивих їй реалій і потреб.
Техніко-фінансові аспекти встановленнясвітового порядку
 
Заходи, щопередбачаються вище, зможуть бути конкретизовані тільки в результатіглобального перегляду технічних структур в міжнародному масштабі. В такійперспективі мета, яку необхідно досягти, або заходи, які необхідно провести,можна визначити таким чином:
·    скласти міжнародний кодексповедінки відносно передачі технології, відповідний реальним потребам іобстановці країн, що розвиваються;
·    надавати, на більшсприятливих умовах, доступ до новітніх технічних засобів і адаптувати їхвідповідно до конкретних економічних, соціальних і екологічних умов країн, щорозвиваються, і зі стадіями розвитку цих країн, що варіюються;
·    надавати більш широку допомогуіз сторони розвинених країн країнам у формі програм наукових досліджень, щорозвиваються, — розробок і за допомогою вироблення відповідних місцевихтехнічних методів;
·    створити дійсно незалежнуорганізацію, метою якої є надання консультацій країнам, що розвиваються,відносно вибору, створення і використання засобів зв'язку (устаткування ізміст).
Висновки
 
Концепціязавойовує все більше визнання. Але її конкретизація, її успішне втілення вжиття залежить від загального консенсусу, від серйозності і реалізму всіхпартнерів, що належать до такої широкої області, як інформація.
Відноснозасобів масової інформації йдеться про адаптацію до нових реалій. Їх внесок нетільки бажаний, але розглядається як вирішальне. Громадська думка, міжнародні організації,як, наприклад, ООН, ЮНЕСКО..., також повинні зіграти істотну роль за допомогоюморальної, а також матеріальної підтримки, яку вони можуть надати здійсненнюцієї задачі, що піде на користь всім країнам світу.
Початий процесне буде простим, і перебудова не зможе бути здійснена швидко. Головне — цеознайомити громадську думку зі змінами і дозволити виявитися настроям.«Дуже важливо переконати світову громадську думку, що проблеми носятьглобальний характер, що світ в своїй різноманітності є сферою взаємозалежною,що між людьми існує глибока солідарність і що компромісні рішення служатьінтересам усіх». Для країн, що розвиваються, йдеться, в основному, проопору на власні сили, вживаючи заходів для співпраці в горизонтальному плані,яка дозволить їм встановити збалансований обмін інформацією з промисловорозвиненими країнами.
Використана література:
 
1.         Коломієць В. Міжнародніінформаційні системи, К: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”– 2001
2.         Макаренко С. А. Інформаційнесуспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО, К:Науково-видавничий центр “Наша культура і наука” – 2002
3.         Степко О. Проблемирозвитку інформаційних технологій в діяльності ООН // Вісник КНТЕУ. – 2002 — №3