Зміст
Вступ
1. Коротка фізико – географічна характеристика басейнурічки
1.1 Географічне положення, рельєф
1.2 Геологічна будова
1.3 Ґрунти та рослинність
1.4 Кліматична характеристика
1.4.1 Температура повітря
1.4.2 Опади
1.4.3 Сніговий покрив
1.4.4 Вітер та вологість повітря
1.5 Підземна вода
2. Гідрографія та гідрологічна вивченість
2.1 Характеристика гідрографічної мережі
2.2 Гідрологічна вивченість
3. Водний режим річки
3.1 Загальна характеристика водного режиму та живленнярічки
3.2 Характеристика водного режиму за типовимгідрографом
3.2.1 Весняна повінь
3.2.2 Літньо — осінній сезон
3.2.3 Зимовий сезон
3.3 Кількісна оцінка складових живлення
3.3.1 Комплексні графіки гідрометеорологічнихспостережень
3.3.2 Розчленування гідрографів за характерні по водностіроки
3.3.3 Кількісна оцінка поверхневого та підземногоживлення
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Ціллю даноїкурсової роботи є викладення даних про основні характеристики кліматуЗакарпатської області, вчасності басейну річки Уж, його температури, вологостіповітря, опадів, снігового покриву. Коротка фізико – географічна характеристикабасейна річки Уж, географічне положення, рельєф, геологічна будова, ґрунти тарослинність викладаються на основі спеціальної літератури. По характерним поводності рокам будуються комплексні графіки.
1. Коротка фізико– географічна характеристика басейна річки
1.1 Географічнеположення, рельєф
Річка Уж берепочаток далеко в горах на північному заході Закарпаття біля підніжжяВерховинського хребта. Саме там на висоті 970 км два потічки Уж та Ужок зливаються в єдину річку, яка спочатку тече в широкій міжгірнійулоговині, потім огинає західні схили Полонинського хребта, перетинаєВулканічний хребет і біля міста Ужгород виходить на рівнинну територію. Вонавпадає в річку Лаборець на території Словаччини. Її береги круті, висотою 1 – 2метри, іноді до 6 – 8 метрів, дно у верхній течії кам’янисте, а в місті і нижчеу берегів — замулене.
Довжина річки 128 км, площа водозбору 2750 км² (в межах України довжина – 107 км, площа – 2010 км²), загальне падіння річки 775 м, середній схил 7,2 %, середній зважений3,9 %о), р. Убля (довжина 25 км); ліві – р. Люта (довжина 47 км), р. Тур'я (довжина 35 км).
Верхня частина басейна розміщена на схилах Верховинського (висотні зони1000-1200 м) і Полонинського (висотні зони 900 – 1480 м) хребтів, нижня частина на Закарпатській низовині. Найвища гора на території басейну Полонина– Руна висота 1480 м. Басейн р. Уж межує з басейном р. Латориця на територіїУкраїни. Басейн асиметричний, грушоподібної форми. Довжина його 66 км, середня ширина 30 км., коефіцієнт ширини 0,47. Водорозділ слабо виражений, особливо в нижнійчастині басейна. Довжина водороздільної лінії 228 км, коефіцієнт її розвитку 1,44.
Рельєф в верхнійчастині басейну середньо і низькогірний, окремі вершину перевищують висоту 1400 м. ( гора Полонина – Руна, 1480 м), в середній частині рельєф пагорбистий, в низинах рівнинний.
Долина звивиста,V- подібна, біля витоку, нижче селищ Луг, Жорнава, Соль, має вигляд ущелини,здебільш лунко подібна, нижче міста Ужгород нечітко виражена. Ширина долини увитоку 15 м, потім вона поступово розширюється до 100 – 300 м і в м. Ужгород досягає 2,5 км. Схили круті не рідко у підніжжя близькі до підвісних і підвісні,більшою частиною випуклі сильно розсічені, складені суглинистими ґрунтами (нерідко оголюються піщаники, рідше вапняки). Практично на всьому протязіпрослідковується над заплавна тераса шириною від 50 до 500 м, місцями до 1,5 км. (Великий Березний), висотою 3,8 км, з крутим виступом і рівною розораною поверхнею, складеною суглинками.
Заплавапереривчаста, чергується по берегам, шириною 50 –150 м, у с. Зарічево до 1 км., в ряді місць зникає ( між селищами Луги і Ставне, Жорнава і Кострино, нижче с. Соль, в м.Ужгород). Навесні та інколи під час літніх дощових паводків затоплюється на5-10 днів шаром води 0,5 – м. в звичайні роки і до 3 м. виключно в багатоводні роки.
Русло помірнорозгалужене звивисте ( довжина закрутів
0,5 – 1,5 км, ширина перешийків 0,2 – 0,5 км, радіус кривизни
0,2 – 0,5 км.) на окремих ділянках пряме.
До с. Зарічеворічка має порожистий характер. Поблизу витоку має декілька водоспадів зпадінням 0,3 – 0,5 м. Нижче с. Зарічево спостерігається чергування перекатів зплесовими ділянками. На річкі зустрічаються досить часто вузькі і довгі,галькові і гальково — кам’янисті осередки довжиною 40 – 100 м., шириною 3 — 6 м, висотою 0,2 м; часті також галькові приплески довжиною від 40 – 100 до 300 – 500 м, шириною від 5 – 15 до 30 – 70 м. Ширина річки на верхів’ї близько 1 м, вниз по течії поступово збільшується до 15 –30 м, біля м. Ужгород досягає 135 м, глибина 0,1 – 0,6 м, найбільша 2,6 м. Швидкість течії 0,8 – 1,1 м/с,, місцями не перевищує0,1 м/с. Дно нерівне, крупно кам’янисте і гальково – кам’янисте, інколискелисте, нижче смт. Великий Березний зачастугалькове біля м Ужгород і нижче біля берегів замулене, біля с. Кам’яниця поберегам заросле очеретом. Береги круті і уривчасті, висотою 1 — 2 м, інколи, зливаючись з виступом тераси досягають 6 – 8 м, нерідко зливаються зі схилами долини.
Спостереження заводним режимом проводиться з 1889р. в м. Ужгород, з 1946 р. — біля с. Жорнава, смт. ВеликийБерезний, с. Зарічево.
1.2 Геологічнабудова
Найдавнішіпороди, знайдені в Карпатах, мали вік приблизно 1,2 млрд. років, проте сучаснагеологічна структура була сформована за останні 200 млн. років. На початкумезозою (понад 200 млн. років тому) значна частина Придунайської долиниопустилася і була затоплена. Цей період супроводжувався сильною вулканічноюдіяльністю і продовжувався до нижньої крейдової епохи (120-130 млн. роківтому).
В часи верхньоїкрейди сильні тектонічні зрушення призвели до грандіозних вулканічнихвивержень. Насичена газами магма спричинила колосальні вибухи. Сотні квадратнихкілометрів були вкриті попелом. На території Закарпаття такі велетенськівулкани були в районі м. Берегово. 25-26 млн. років тому відбулося стисненняземної кори і морське дно піднялося над рівнем моря.
До реліктівводоймищ, які вкривали колись значну територію Карпат, належить озеро Балатон вУгорщині. 12 млн. років тому андезитова вулканічна діяльність утворила вЗакарпатті Вигорлат — Гутинську вулканічну гряду. 7 млн. років тому виверженнязакінчилися, проте тектонічні рухи в Карпатах продовжуються до наших днів. Гориростуть і рухаються на північний схід по декілька міліметрів за рік.
В геологічномувідношенні територія знаходиться у межах Південно-Західної частинипокривно-складчастої споруди Українських Карпат і Закарпатського прогину. Убудові Карпат вирішальну роль відіграє складно дислокована осадова товща флішукрейдово-палеогенового віку. Закарпатський прогин виповнений неогеновимимелосами. З зоною глибинного Закарпатського розлому на межі Карпат і прогинупов'язані ефузивні й інтрузивні породи, що складають Вулканічний хребет.Антропогенові відклади утворюють суцільний покрив піщано-галькових відкладів. Вгірській частині залягають переважно малопотужні елювіально-делювіальніутворення і алювіальні відклади терас. Близько 80 % території області зайнятогірськими хребтами, міжгірними улоговинами і долинами.
Ґрунтовий настилКарпат сформувався в умовах досить складної літологічної деформаціїґрунтоутворюючих порід і рельєфу, що обумовило його значну строкатість.Основними ґрунтоутворювальними породами є елювіальні – делювіальні відкладенняпродуктів вивітрювання флішу, кристалевих і магматичних порід. В меншій степенірозвинуті алювіальні відкладення, потім морена, колювій і пролювій. Потужністьелювію – делювію до 1 – 1,5 м, місцями не більше 0,3 – 0,5 м.
Фізико – хімічнівластивості елювіо – делювію і морени генетично пов’язані з літологічними іфізико — хімічними особливостями корінних гірських порід. А такі екологічноважливі признаки ґрунтів, як їх потужність, скелетність, механічний склад,водонепроникність, склад кальцію, калію, магнію, фосфору та інших елементів, взначній мірі визначається літолого – петрографічними особливостями ґрунтоутворюючихсубстратів. Так, потужність ґрунтів росте на легко вивітрюваних аргелітово –піщаникових відкладеннях, що містять рихлі вапняні, легко руйнуючіся піщаники.
Їх скелетністьзбільшується на відкладеннях зі значною дією на них щільних слабо вапняковихпіщаників і зменшується на м’якому фліші з помітноюучастю вапнякових піщаників, нестійких до вивітрювання. Зі степеню скелетностіпов’язана водопроникність ґрунтів і їх водний режим.
В Карпатахкристалові породи опущені на значну глибину і сховані під новішими пухкиминаносами, які під час сильних дощів зазнають значної ерозії і змиваються.
Вигорлат –Гутинський хребет починається в Чехо – Словакії хребтом Вигорлат, простираєтьсячерез Закарпатську область в напрямку міст Ужгород – Мукачево — Хуст ізакінчується в Руминії хребтом Гутин. Він має довжину більше 200 км і ширину 20 км. Складається з базальтів, андезитів, дацитів, ліпаритів. В нижній частинівулканічної товщі переважають туфи.
Ґрунтоутворюючимипородами в перед гірській зоні є елювально – дернові відкладення магматичнихпорід, як результат їх вивітрювання. Такий тип ґрунту має бурий і червонуватийвідтінок.
На заплаві річкиУж і надзаплавних терасах зустрічаються піщані і піщано – галькові алювіальнівідкладення. На підвищених ділянках рельєфу залягають дерново – підземні,глеюваті ґрунти. В низинній зоні ґрунтоутворювальними породами є алювіальнівідкладення. Переважають дернові опідзолені, дернові глеєві і лугові на древньоалювіальних відкладеннях.
На територіїбасейна річки карстові відкладення не зустрічаються.
1.3 Ґрунти ірослинність
Ґрунтовий покривЗакарпаття дуже різноманітний. Для кожної рельєфної зони характерна своя групаґрунтів, хоч в цілому їх можна віднести до змішаних буроземно – підзолистихґрунтів під хвойними і частково змішаними лісами і до лісних буроземів підбуковими і дубовими лісами. На високій полосі гір, а також на крутих схилахґрунти – щебенисті, скелетні, на самих високих точках – гірські болотні.Рівнинні території Закарпатської низовини зайняті дерново – глеєвими ґрунтами вкомплексі з з підзолисто – глеєвими і болотистими.
В гірськійчастині басейн складений карпатськими флішами, перекритими алювіальними відкладеннями,льосами, льосовидними суглинками і глинами, рівнинна частина заповненаосадковими делювальними пісчано – глинистими відкладеннями і лісами. Ґрунтипісчано і пильово – середньосуглинисті, ґрунти дерново – середньопідзолисті.
Практично по всійдовжині простежується над заплавна тераса шириною від 50 до 500 м., місцями до 1,5 км (смт. Великий Березний), висотою 3-8 м., з крутими виступами і рівною розораною поверхнею, складеною суглинниками.
Заплавапереривчаста, чергується по берегам, шириною 50-150 м, біля с. Зарічево до 1 км., в ряді місць зникає ( між поселеннями Луги і Ставне, Жорнава іКострино і біля м. Ужгород), більша частина суха, лугова, місцями кущова,поверхня її рівна, місцями хвиляста (с. Зарічево), складена суглинистимиґрунтами з великою кількістю гальки, місцями супіщана (смт. Перечин і Ворочево)
Ґрунти в околиціУжгорода характеризуються досить великою різноманітністю. Переважають дерновіопідзолені, дернові глеєві і лугові на давньо – алювіальних відкладеннях.
На пн. – сх.околиці міста в долині р. Уж ґрунти дернові – буроземні, глеєві, опідзолені,крупно пилуваті середньо суглинисті на алювіально – делювіальних відкладеннях.На східній околиці ґрунтовий шар залягає на алювіально – делювіальній основімагматичних порід. З південної сторони міста ґрунти дернові – опідзолені глеєвікрупно пилуваті середньо суглинисті; місцями дерново – глеєві піщані, легко суглинистіна давньому алювії. Найбільший (3%) зміст гумусу відмічається в ґрунтахпівденної околиці міста, найменший (0,52%) – в ґрунтах східних околиць.
Сучаснийрослинний покрив Карпат сформований широкою гаммою корінних довго- икороткочасно – похідних ценозів. Основні площі зайняті лісами. Головнілісоутворювальні породи – ялина звичайна, піхта біла, бук лісний і дубзвичайний, ценозі деяких займають більшу частину лісних площ. Другорядними лісоутворювачами є дуб скельний, сосна звичайна, береза повисла, вільха сіра,вільха чорна, або клейка і граб звичайний. Також зустрічаються цінні породидерев – ясень високий, клен – явір, клен гостролистий, в’яз гірський, а такожосина, горобина звичайна та верба козяча.
Широкопредставлені кущові угрупування в лісному поясі в основному вербняки з верблознякової та ламкої, на безлісному високогір’ї — гірські сосняки, зелено –вільшаники, ялівці.
Закарпатськепередгір’я і південні схили Вигорлат – Гутинського (Вулканічного) хребтавідносяться до поясу передгірних дубових, букових і смерекових лісів.
Основнимискладовими дібров Закарпатської низини є дуб черешковий, а на Вулканічномухребті – дуб скельний. Також зустрічаються бук, граб, ясень, в’яз гірський,береза, кущі – ліщина, калина, бузина чорна, бересклет європейський, свидина,верба козяча, вовче лико; на більш сухих місцях – клен татарський, глід одноматочковий, терн, кизил звичайний.
В трав’яномупокриві – маренка духмяна, осоки волосиста, трясучковидна та лісна, зубницябульбоносна, шавлій клейкий, копитняк європейський, проліски багаторічні,папороть, медунка неясна, чистець лісний, жовта глуха кропива, перлівка одноквіткова та поникаюча, орляк звичайний, барвінок малий та ін.
В комплексі здібровами поширені дубові луження ( на більш вологих ґрунтах Вулканічногохребта).
Більша частинаплощі водозбору р. Уж ( 57%) зайнята листяними лісами ( бук, граб, ясень таін.) з деревами висотою 15-20 м., місцями до 30 м., вершини з висотою більше 1000 м. покриті змішаним лісом ( смерека, ялина, береза, бук, явір);біля 15 % площі басейна розорюється. Схили долини покриті на вершинах ялинково– смерековими лісами, подекуди кущами, зустрічаються ділянки, порослі луговоюрослинністю.
В Закарпатськомуокрузі в передгір’ях і на рівнинах рідко зустрічаються невеликі осокові болота.Більш значні за площею болота висушені і освоєні під пашню. Заболоченістьскладає 0,01 %.
1.4 Кліматичнахарактеристика
Закарпатськаобласть розміщена на крайньому заході України. На Заході область межує зприкордонними країнами Словакією, Венгрією, Румунією.
Закарпаттязнаходиться в сфері дії атмосферних процесів, що розвиваються над Атлантикою іконтинентом Євразії. Основними ЦДА, обумовлюючими циркуляцію на заходіреспубліки є: ісландська депресія, арктичний антициклон, середземноморськадепресія, азорський антициклон, сибірський зимні антициклон, відроги якогоінколи досягають і низинних районів Закарпаття. Взаємодія цих баричних центрівстворює адвекцію повітряних мас і їх трансформацію під дією географічних умов.
Великий вплив наумови циркуляцію в західних районах мають Карпати. Гірський масив послаблює іміняє напрямок руху повітряних мас. Гори мають динамічний і термічний вплив навертикальні рухи повітря і можуть суттєво мінять термодинамічні властивостіповітряних мас. Під дією рельєфу на території Закарпаття формуються різні типимісцевої циркуляції: фени, гірсько – долинні і схилові вітри.
Карпати значновпливають на циклонічну дію. При наближені циклона до гірського хребта впередній частині його внаслідок конвергенції потоку в пригірських районахатмосферний тиск збільшується. Далі по мірі переміщення циклона, разом зростом тиску на навітреній стороні хребта, починається падіння його на підвітреномусхилі. В результаті утворюються два центра пониженого тиску – один білянавітреного схилу, другий – біля підвітряного. В подальшому центр біля невітряного схилу заповнюється, а біля підвітряного – углибляється і зміщуєтьсядалі на схід. Такий процес еволюції циклонів отримав назву сегментації.
Сегментаціїзазнає приблизно третина циклонів, які зміщуються через Карпати з заходу напівденний захід, зазвичай це молоді циклони.
Закарпатськаобласть по рельєфу і розміщенню ділиться на три основні частини: низинначастина, передгірна і гірська частина області.
В Закарпатськійобласті переважає західний перенос висотних повітряних мас з європейських моріві Атлантичного океану, а також з східно – європейських рівнин. З Атлантикивзимку поступає вологе повітря, відносно тепле, літом – помірно тепле, звідлигами, яке спричиняє зливові дощі та грози. Сибірський антициклон впливаєна виникнення осінніх і весняних заморозків. З Арктики взимку інколи приходитьрізке похолодання.
Літня жаравиникає внаслідок вступу континентального тропічного повітря з півночі Африки.Виноси тропічного повітря часто обумовлюються в першій половині осені теплоюсухою погодою.
Клімат низинноючастини області відрізняється практично по всім метеорологічним елементам відклімату передгірної частини області, а клімат передгірної частини має доситьзначну різницю в кліматі в порівняні його з гірською частиною.
Кліматичну характеристику басейна р. Уж зроблено по багаторічним данимспостережень ( 30 років) метеостанцій області ( м. Ужгород, смт. В. Березний) ігідрологічних постів.
До низинноючастини області ( 100 – 150 м.) відносяться Ужгородський, південно – західначастина Мукачівського р-на.
Для кліматичноїхарактеристики низинної частини використані гідрометеорологічні данібагаторічних спостережень метеостанції Ужгород, гідрологічного поста р. Уж – м.Ужгород.
1.4.1 Температураповітря
Низинна частинар. Уж ( 100 – 150 м. над рівнем моря)
Температурнийрежим
Характеристикоютемпературного режиму є дати першого і останнього морозу та довжина безморозного періоду. Середня дата останнього весняного заморозку 19 квітня іпершого осіннього 14 жовтня.
Середня довжинабез морозного періоду – 177 днів, найбільша – 242 (1960 р.), найменша 141 день(1954 р.) Найбільш ранній заморозок в районі зареєстрований 20 вересня (1986р.), а найбільш пізній весняний – 20 травня (1952 р.).
Середньодобоватемпература повітря +20˚ тримається, приблизно, на протязі 50 днів в році( 01.07. – 19.08.).
Середня місячнатемпература повітря в 13 год. Самого теплаго липня від 24.5˚ до 26.0˚,а середній максимум — 27˚ тепла.
Розрахунковатемпература самої холодної зими — 18˚, самих холодних діб — 23˚.
Середнятемпература повітря за рік — + 9,8˚ тепла, самого холодного січня — — 27˚,самого теплого липня + 20,2˚.
В жаркі літні дні( липень, серпень ) при переміщенні тропічного повітря з півночі Африки наЗахідну Європу і Закарпаття, повітря в низинах області може прогріватися до38.3˚, при зимових відлигах у січні до 13˚ тепла, в лютому до 18.4˚тепла. Амплітуда середньомісячної температури повітря складає 22.9˚. Зима. Період обмежений датамистійкого переходу середньодобової температури повітря через 0˚ восени танавесні. Починається в середині другої декади грудня і закінчується на початкутретьої декади лютого. Весна.Починається з третьої декади лютого і закінчується в кінці квітня. Літо. Початком його рахується датастійкого переходу середньодобової температури повітря через +15˚С. Середнядата початку літа 15 травня, кінець – 15 вересня; довжина літнього періоду, всередньому 125 днів. Осінь.Починається з другої декади вересня і закінчується на початку грудня, довжина,в середньому 85 днів.Таблиця 1.1 Середньомісячна і за рік температура повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік -2.7 -0.1 4.8 10.8 15.8 18.6 20.2 19.5 15.6 10.3 4.8 -0.3 9.8
Таблиця 1.2Абсолютний мінімум температури повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік -32.5 -27.5 -21.1 -7.1 -1.1 0.9 7.2 4.6 -3.1 -8.7 -23.0 -27.1 -32.5
Таблиця 1.3Абсолютний максимум температури повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 12.9 18.4 26.1 30.0 32.2 34.1 36.5 38.3 36.1 27.0 21.8 16.3 38,3
Передгірнаобласть. ( 150 – 350 м. над рівнем моря)
Кліматичнахарактеристика зроблена на основі метеорологічних спостережень В. Березний ігідрологічних постів, розміщених в передгір’ї області ( р.Тур’я — с. Сімер;р.Уж – В.Березний).
До передгір’яобласті відносяться В. Березнянський, Перечинський райони області.
Температурнийрежим. Середня температура повітря за рік в передгір’ї області складає 8.4˚С,самого холодного січня — – 4.4˚С, самого теплого липня — +18.7˚С.
Абсолютниймінімум в перед гірській частині області складає 31˚ морозу, абсолютний максимум- +38˚С.
Розрахунковатемпература самої холодної п’ятиденки — — 18˚С, самих холодних діб — — 27˚С.
Зима. Впередгір’ї області зима починається, в середньому в середині декади грудня ізакінчується на початку березня, інколи в середині березня, при теплих зимах –в кінці лютого.
Відлиги: взимкувідмічаються часто ( температура повітря вище 0˚С). За зиму відмічаєтьсьвід 20 до 35 днів з відлигами. Досить велика повторюваність днів пов’язана звідкритою місцевістю передгір’я для південно – західних і південних, теплих івологих висотних повітряних мас. Температура повітря в дні з відлигами можеінколи підвищуватись до 7 — 12˚С., в лютому до 15˚С вище нуля.
Весна.Починається, в середньому, з другої декади березня і закінчується в другійдекаді травня.
Літо. Продовжуєтьсядо середини вересня, довжина літнього періоду, в середньому складає 108 днів.
Осінь.Продовжується в середньому 75 — 80 днів.Таблиця 1.1.1 Середньомісячна і за рік температура повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік -4.4 -1.2 3.5 9.7 14.5 17.3 18.7 17.8 14.1 8.7 3.6 -1.4 8.4
Таблиця 1.2.1Абсолютний мінімум температури повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік -30.7 -28.2 -20.9 -6.8 -5.0 -0.9 4.7 2.6 -5.0 -10.3 -21.3 -29.0 -30.7
Таблиця 1.3.1Абсолютний максимум температури повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 12.3 17.0 25.6 29.1 30.7 33.7 34.8 37.6 31.3 26.5 21.8 15.7 37.6
Гірський районобласті
До гірськогорайону відносяться В. Березнянський район, в/п Жорнава.
Температурний режим.
Температурнийрежим гірської частини області формується під впливом радіаційного режима,атмосферної циркуляції, характеру підстильної поверхні і гірського рельєфу.
Середнятемпература повітря найбільш холодного місяця січня — — 5.0˚С.
Температура повітрянайбільш холодних діб в гірській частині області — — 25˚С., найбільшхолодної п’ятиденки — — 19˚.
Без морознийперіод тримається, в середньому, на протязі 134 – 159 днів, найменший – 115днів ( 1952, 1959, 1977 рр.), найбільший – 202 ( 1975, 2002рр.).
Зима. Починаєтьсяв середньому, в першій декаді грудня, на високогір’ї в другій – третій декаділистопада, продовжується до другої декади березня, на високогір’ї — до серединиквітня. Довжина зими близько 4 місяців, на високогір’ї – в холодні сніжні зими –до 5 місяців.
Стійкі морозинаступають, в середньому, з грудня, закінчуються в кінці лютого. Середнійперіод стійких морозів близько 70 днів.
Весна. Наступає всередині березня і продовжується до третьої декади травня; на високогір’ї – впершій декаді квітня і продовжується до першої декади червня… Період весняногосезону складає близько 75-80 днів, на високогір’ї – 95 – 100 днів.Температурний режим навесні нестійкий. Ясні, сонячні дні чергуються зхолодними, вітряними і дощовими. Заморозки в повітрі і на поверхні ґрунтузакінчуються в першій декаді, інколи в другій декаді травня. Можливі заморозкиі на початку червня, навіть в середині червня ( 13.06.2000р.).
Літо. Починаєтьсяв кінці травня і закінчується в першій декаді вересня, літній період складає всередньому 90 днів.
Осінь.Розпочинається осінь на початку вересня і продовжується до середини листопада.Осінній період складає, в середньому, 75 – 80 днів, на високогір’ї – 50 – 55днів. З другої половини жовтня температура повітря понижається, кількість днівз опадами і туманами збільшується. Осінні заморозки починаються, в середньому,в третій декаді вересня, ранні – на початку вересня.
В жовтні, вгорах, вже може з’явитись перший нестійкий сніговий покров.
Абсолютниймаксимум відмічений 36.3˚ тепла, в серпні місяці. Абсолютний мінімум –31,3˚ морозу – в січні.
Середнямаксимальна температура повітря найбільш жаркого місяця липня складає 29.8˚тепла, абсолютний максимум — 31.0˚ морозу.
Таблиця 1.1.2 Середньомісячна і за рік температура повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік -5.0 -2.7 1.2 7.0 10.8 13.7 15.2 14.8 11.3 6.6 1.5 -1.8 7.3
Таблиця 1.2.2Абсолютний мінімум температури повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік -31.3 -26.7 -25.6 -11.4 -5.7 -2.4 1.6 -0.1 -6.6 -11.0 -22.4 -28.2 -31.3
Таблиця 1.3.2Абсолютний максимум температури повітря, ˚С.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 11.2 16.5 23.6 20.3 30.1 32.4 33.9 36.3 34.5 27.2 21.3 17.4 36.3
1.4.2 Опади
Атмосферні опадиє одною з найбільш важливих характеристик клімату.
ТериторіяЗакарпаття по географічному положенню і кліматичним умовам відноситься до зонирозвинутої зливової діяльності, де на протязі року неодноразово випадає закороткі терміни 100 мм. Опадів і більше. Опади на цій території на протязіусього року обумовлюються головним чином циклонічною діяльністю. Циклони, якіпереміщаються з Атлантичного океану і Середземного моря приносять в м. Ужгороддо 80% річної кількості опадів. Для м. Ужгород характерний континентальний типвипадання опадів з максимумом в літні місяці ( червень, 95 мм.), мінімумом в лютому ( 51 мм. ) і на початку весни ( березень 50 мм.). Такий річний хід зберігається більшість років, але в окремі роки він суттєво відрізняється.Наприклад, 1979 р. максимум відмічався в грудні, а мінімум – в вересні, жовтні.
В низиннійчастині області випадає менша кількість опадів порівняно з підгірною і гірськоючастиною: на 80 – 100 мм, менше підгірної частини і на 400 – 500 мм., менше ніж в гірських районах.
Таблиця 1.4Середньомісячна і річна сума опадів, в мм.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 55 44 47 45 70 87 83 72 50 48 56 67 724
За холоднийперіод (ХІ — ІІІ) випадає 269 мм., за теплий (IV — Х) – 445 мм.
З опадами 1,0 мм, у середньому в році буває 90 – 110 днів.
Найбільша добовакількість опадів спостерігається в теплий період року, під час інтенсивнихзливових дощів. В серпні 1998 р. зареєстровано 89 мм., дощу, який випав за 5 годин ( 71 мм. – місячна норма). В серпні 1980 р. по м. Ужгород випало 69 мм. ( 96% місячної норми), 9 серпня 2008 року випало 61.3 мм. ( 86% місячної норми). Опади в передгір’ї випадають вдостатній кількості. Середня річна кількість складає 1095.0 мм. В 1922 р. зареєстровано максимальну кількість – 1676 мм., а в найбільш сухому році, 1961 р. – тільки 659 мм. В 1998 р. опадів за рік випало 1340 мм., в 2001р. – 1327 мм. В теплий період року (квітень- жовтень) випадає 641 мм., в холодний (листопад — березень) – 454 мм. Добовий максимум опадів був зареєстрований в травні 1970 р. і складає 131 мм.
Таблиця 1.4.1Середньомісячна і річна сума опадів, мм.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 91 74 75 67 103 120 103 104 71 73 96 118 1095
Гірська частина. Середня річна кількість опадівв гірських районах області складає 1187 мм. За холодний період року (листопад — березень) випадає 445 мм., а за теплий (квітень — жовтень) – 742 мм. Максимального значення кількість опадів досягає в червні – липні: 132 – 141 мм.
Максимальнакількість опадів за рік в багатоводні роки складає 1301 мм., на високогір’ї – 2363 мм. Середня кількість днів з опадами 0,1 мм. І більше – 190 днів в році.
Таблиця 1.4.2Середньомісячна і річна сума опадів, мм.I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 77 72 80 80 115 138 139 116 75 79 104 112 1187
Таблиця 1.4.3 Сума опадів за місяць і рік, мм.Зона області висота, м. Рік по вод-ності I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік Низинна до 150 м Серед- ній 49 40 44 45 69 86 79 72 46 43 52 62 687 Бага-товод-ний 27 11 41 117 56 190 181 52 115 67 74 38 969 маловодний 7 53 3 24 40 87 71 25 25 48 27 42 402 Перед- гірна 150 – 350 м. Серед- ній 91 74 75 67 103 120 103 104 71 73 96 118 1095 Бага-товод-ний 113 147 143 130 286 179 81 49 93 82 94 178 1574 маловодний 10 38 26 52 67 49 71 52 13 32 76 102 618
Гірсь-ка
350 –1000м Серед- ній 71 67 77 76 111 134 137 111 89 77 96 103 1149 Бага-товод-ний 54 36 100 183 102 187 302 211 154 242 265 65 1901 маловодний 29 26 43 40 57 131 108 42 29 13 50 70 638
Висо -когір’я
>1000м. Серед- ній 125 101 102 117 148 187 184 145 125 122 142 149 1646 Бага-товод-ний 82 94 7 44 253 391 245 158 110 507 206 266 2363 маловодний 28 75 48 85 153 91 129 106 198 128 92 147 1278
В таблиціприведені суми опадів по місяцям і за рік для років різних по водності і потериторії Закарпатської області.
Добре видно, що звисотою сума опадів швидко росте. Суми за рік опадів в горах в 2-3 рази більшівід опадів на низинній частині області, незалежно від водності року.
В розподіліопадів по місяцям немає чіткої залежності. По середнім декадам опадів забагаторіччя, сума опадів за холодний період практично вдвічі менша від сумиопадів теплого періоду. В окремі роки саме в холодний період внаслідок дужесильних дощів 2,5 – 3,5 місячної норми формуються високі паводки.
1.4.3 Сніговийпокрив
Сніговому покривуналежить одна з ведучих ролей у формуванні клімату зимового сезону. Вінзберігає грунт від глибокого промерзання і цим сприяє всмоктуванню талих вод навесні. Значний вплив сніжний покрив має також на температурний режим холодногоперіоду року. Навесні тепле повітря над сніжною поверхнею охолоджується зарахунок витрати тепла на танення снігу, внаслідок чого виникає сніговаінверсія. Сніжний покров характеризується висотою, щільністю та запасом води вснігові. Важливим показником також є дата появи та сходу снігового покриву,утворення та руйнування стійкого снігового покриву, кількість днів з сніговимпокривом.
Середня датаутворення снігового покриву в м. Ужгород припадає на початок грудня ( табл.1.5). Середнє квадратичне відхилення дат появи снігового покриву складає 15днів. Один раз в 20 років сніговий покров може встановлюватись до 10 листопада,або після 28 грудня.
Строки появи сніговогопокриву в М. Ужгород сильно коливаються з року в рік в залежності від характерупогоди і особливостей циркуляції перед зимового періоду. Період між випадіннямпершого снігу і утворенням стійкого снігового покриву називається передзимовим, він продовжується в середньому 24 дні. В ранні зими стійкий сніговийпокрив утворюється на 40 днів раніше середньої дати, в пізні зими на 40 днівпізніше. Різниця між настанням найбільш ранньої (13 листопада 1983 р.) інайбільш пізньої ( 6 лютого 1956 р.) дати стійкого снігового покриву можескладати три місяці. В теплі малосніжні зими з довгими відлигами обумовленимиадвекцією тепла, коли сніжний покрив практично повністю тане, потім зновутворюється, інколи спостерігаються два періоди з стійким сніговим покривом.
На низиннихтериторіях басейну р. Уж переважають зими м’які і відносно теплі з незначним інедовгим сніговим покривом. Навіть в холодні і багатосніжні зими періодистійкого покриву не перевищують одного місяця.
Максимальнависота снігового покриву за роки спостережень 1946 – 2008, на низині досягала70 – 90 см., в лютому 1999 р.
За зиму сніговийпокрив може утворюватись і сходити в середньому 5 – 7 разів, за зиму 1951 –1952 рр. він сходив і утворювався 10 разів. Зима 2006 – 2008 рр. була практичнобезсніжною в низинній частині області.
Повністю сходитьсніг, загалом, в другій декаді лютого, при сніжних зимах в кінці лютого –початок березня.
Таблиця 1.5 Дати появи і сходи сніговогопокриву ті імовірність появи і сходу снігового покривуНайбільш рання дата Зима (роки) Середня дата Імовірність % 5 10 20 30 40 Поява снігового покрову 06.11 1986 — 1987 04.12 10.12 14.12 22.11 27.11 30.11 Сходження снігового покрову 23.12 1971 — 1972 09.03 08.02 18.02 26.02 01.03 04.03 Імовірність % Найбільш пізня дата
Зима
(роки) 50 60 70 80 90 95 Поява снігового покриву 04.12 07.12 11.12 16.12 22.12 28.12 12.01 1985 — 1986 Сходження снігового покриву 10.03 15.03 18.03 23.03 27.03 02.04 28.04 1981 — 1982 /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Середня висота снігового покриву по районускладає 15 — 20 см.
Максимальні снігові запаси формуються в основному, в лютому, колиспостерігається найбільша щільність снігу. Середні снігові навантаження внизинній частині області складають 30 кг / м. кв., максимальні – 138 кг/м. кв. (лютий 1999 р.).
Зими в передгірній частині області характеризуються більш значнимсніговим покровом по висоті і по тривалості, ніж в низинних районах. Впередгірній області (Перечинський р-н, в/п Зарічево, в/п Сімер) стійкістьснігового покрову, в середньому, встановлюється в середині грудня, сходить впершій декаді березня. В теплі і малосніжні зими, внаслідок частих відлиг,стійкий сніговий покрив інколи не встановлюється.
В передгірній частині району, тривалість снігового покриву невелика, зазиму може бути декілька відлиг з дощами. Сніжний покрив сходить, в середньому,в кінці третьої декади лютого, при сніжних зимах в першій, в окремих випадках,в другій декаді березня.
Таблиця 1.5.1Висота снігу для різних років.Характеристика зими Висота снігового покриву, см. Роки Передгірна зона гірська високогір’я Багатосніжна 50 — 70 70 — 140 120 — 180 1998 — 1999 Середньосніжна 30 — 50 50 — 70 60 — 180 2005 — 2006 Малосніжна До 20 До 30 40 — 100 1997 — 1998
Стійкий сніговийпокрив тримається, в середньому, 45 – 50 днів.
Середня висотаснігового покриву за зиму складає 20 – 30 см., максимальна 70 – 95 см. ( 1999 р.).
Найбільша висотаснігового покриву і найбільші запаси снігу спостерігаються в кінці січня і влютому. Максимальні снігові навантаження відмічені в 1999 р. – 166 кг/м. кв. (за період 1948 – 2008 рр.).
Стійкий сніговийпокрив в гірських районах ( В. Березнянський р-н, в/п Жорнава) встановлюється,в основному, в другій половині лютого, в суворі зими, інколи, в першій, нависокогір’ї в кінці лютого, або на початку грудня. Сходить в другій – третійдекаді березня, на високогір’ї – в середині, або в кінці квітня, на північнихсхилах, в районі високогір’я – інколи, при суворих сніжних зимах, в першійдекаді травня. В багатосніжні зими висота снігу досягає 70 – 80см., середня змаксимальних – 100 см.,, максимальна 164 – 184 см. Найбільша висота снігу накопичується в горах в кінці січня – початок березня. Максимальніснігові запаси формуються в третій декаді лютого, коли спостерігаєтьсянайбільша щільність снігу.
Середні сніговінавантаження в гірських районах складають 73 кг/м. куб ( за період 1965 – 2005рр.), максимальні – 218 кг/м. куб. (1999р.).
В теплі зимичасті відлиги зменшують висоту снігового покриву.
1.4.4 Вітер івологість повітря
Режим вітрубезпосередньо пов’язаний з розвитком макропроцесів, що відбуваються ватмосфері, залежить від значення баричного градієнту і має сезонні коливання напротязі року. На характер вітру впливають орографія, яка приводить додеформації повітряних мас, зменшує швидкість і змінює напрямок вітру. Особливуроль в режимі вітру на гідрометеорологічній станції відіграють висота тазахищеність її по відношенню до переважаючого повітряного потоку, а такожшерховатість підстильної поверхні. Ужгород в основному знаходиться під дієюазорського і сибірського антициклонів і переміщення циклонів з Атлантики іСередземномор’я.
Вологість повітряє однією з важливих характеристик клімату і погоди. Від неї залежитьінтенсивність випаровування з поверхні ґрунту і водоймищ, транспірація вологирослинам, виникнення заморозків, утворення туманів. Основним фактором,визначаючим режим вологості є атмосферна циркуляція. Найбільш вологе повітряпоступає на територію Закарпаття у всі сезони року з Середземного моря і зАтлантики. Сухе повітря приходить із районів Арктики і центральної частиниАзіатського материка. Таким чином повітряні маси в даному районі при одній ітій же температурі повітря будуть вміщувати різну кількість водяного пару, взалежності від місця формування повітряної маси.
Напрямок вітру ійого швидкість в низинній частині області залежать від сезонного розподілубаричних систем і взаємодії між ними, а в приземному шарі також і відособливостей підстильної поверхні.
Кліматичніхарактеристики вітру приводяться за багаторічними даними вітрових характеристикавіаметеорологічної станції Ужгород для Ужгородського району.
В холодний період(листопад — березень) року переважають (27-42 %) південно – східний вітер, якийпов’язаний з розповсюдженням відрогів сибірського антициклону. ЗахищеністьЗакарпатської низини, вчасності міста, визначає м’якість клімату цього району,гірська система Карпат захищає від північних і північно – східних вітрів.
В літній період,при сильних грозах, низинній частині області, при переміщенні через областьдуже активних холодних з хвилями, атмосферних розподілів (фронтів),відмічаються інколи дуже сильні шквалисті вітри локального характеру (вітровівихрі) з невеликою тривалістю (від 5 до 20 хв.) швидкість якого місцями досягаєдо 28 – 30 м/с., з поривами до 35 м/с., який класифікується як сильний. Таківипадки повторюються, приблизно, один раз на два – три роки.
Сильний вітер(більше 15м/с) спостерігаються в низинній частині області в середньому, 5 днівв році; частіше навесні і влітку, менше – в осінній період.
Таблиця 1.6.1 Середньомісячнаі річна швидкість вітру, м/сI II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 2.0 2.2 2.6 2.6 2.3 2.3 2.2 1.9 2.0 2.1 2.2 2.0 2.2
Таблиця 1.6.2 Імовірністьшвидкості вітру по градаціям (% від загального числа випадків)0-1 2-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-17 >18-20 43.0 27.2 17.3 7.1 1.9 1.0 0.9 0.7 0.5 0.4*
*0,4 – 4 рази за 10 років.
Таблиця 1.6.3Середнє число днів з середньою швидкістю вітруШвидкість, м/с I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік ≥10 2.7 3.2 4.0 6.1 4.6 4.4 3.5 2.8 2.8 2.7 2.7 2.9 42.4 ≥15 0.5 0.4 0.5 0.8 0.6 0.3 0.4 0.5 0.1 0.1 0.2 0.2 4.6 ≥25 0.01 0.01 0.01 0.02 0.03 0.08
Передгір’я області.
До передгірнихрайонів області відносяться В. Березнянський, Перечинський р-н.
Напротязі року вВ. Березнянському районі (долина р.Уж) переважають вітри північного,північно-західного і південного напрямку. Вони віють в основному по довжинірічних долин. Вітрові характеристики, по даним метеостанції В. Березний єрепрезентативними до Перечинського району.
Середня річнашвидкість вітру в передгір’ї 1.3 м/с. Навесні швидкість вітру трохи більша, ніжв літній період (таблиця 1.6.4).
Найбільшашвидкість вітру спостерігається вдень.
На штиль, всередньому по В. Березнянському і Перечинському районах за рік припадає 50% відвсіх випадків, а також на вітри менше 5 м/с.
Вітер зішвидкістю > 25 м/с відмічається 1-2 рази на 10 років.
Таблиця 1.6.4Середня місячна і річна швидкість вітру, м/с. (висота флюгера 15 м.).I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 1.1 1.3 1.6 1.9 1.6 1.5 1.4 1.2 1.1 1.1 1.2 1.1 1.3
Таблиця 1.6.5Середнє число днів з різною швидкістю вітруШвидкість, м/с I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік ≥10 2.7 3.2 4.0 6.1 4.6 4.4 3.5 2.8 2.8 2.7 2.7 2.9 42.4 ≥15 0.3 0.4 0.5 0.7 0.3 0.1 0.3 0.4 0.1 0.1 0.2 0.1 3.5 ≥25 0.01 0.01 0.01 0.02 0.03 0.08
Таблиця 1.6.6Повторюваність (%) напрямку вітру та штилів.Місяць Пн Пн-Сх Сх Пд-Сх Пд Пд-Зх Зх Пн-Зх Штиль І 1.9 7.1 11.9 38.7 10.0 3.2 4.5 12.7 33.5 ІІ 11.8 9.0 15.5 32.5 8.9 4.3 5.8 12.2 25.9 ІІІ 11.4 11.6 14.7 26.8 11.2 5.7 5.6 12.9 17.7 І V 14.6 13.3 13.9 21.7 11.0 6.4 5.9 13.1 14.6 V 12.7 17.0 14.3 19.4 11.2 6.0 7.5 11.9 16.7 VІ 14.4 17.8 14.2 15.0 9.5 6.6 7.9 14.6 20.9 VІІ 15.3 16.3 12.4 15.3 10.9 6.7 7.7 15.4 22.6 VІІІ 15.8 16.7 14.1 15.3 11.5 7.0 7.3 12.4 26.2 ІХ 12.4 13.4 14.1 24.0 13.5 5.4 5.5 11.7 27.1 Х 10.4 9.1 14.5 31.7 14.1 4.9 5.1 10.2 26.5 ХІ 7.9 7.0 13.8 42.0 14.1 3.0 3.8 8.3 23.5 ХІІ 9.7 6.0 12.1 39.6 15.2 4.0 3.5 10.0 26.8 РІК 12.4 12.2 13.9 26.4 11.8 5.4 5.9 12.1 23.5
Вологість повітряхарактеризується станом насичення повітря вологою в процентах, при данійтемпературі і є хорошим показником «сухості» клімату. Фізико –географічні умови території Закарпаття, велика кількість опадів зумовлюютьвисоку вологість повітря. Середня річна вологість повітря складає 74%,максимальна в зимні місяці – 81 – 84%, мінімальна навесні – 65 — 68%. Дні, коливідносна вологість понижується до 30% і нижче, називаються «сухими»;в середньому році, в низинній частині області буває 13 – 17 таких днів. Практично«сухих» днів не буває в листопаді, грудні. Найбільша кількість «сухих»днів спостерігається в квітні місяці, в середньому 5-6 днів, в травні і червні.
Таблиця 1.7Середня місячна і річна відносна вологість повітря, в %I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік 83 81 72 65 66 68 68 70 72 75 81 84 74
Утворення високоївологості на протязі року в передгір’ї області обумовлює залісеність території,більшу кількість опадів. Середня річна вологість повітря – 77 – 82%, найбільша– 86% (грудень), найменша – 69% (квітень). Сухих днів в році буває, всередньому, 10 – 12. Як і по всій області найбільше таких днів буває в квітні ітравні.
1.5 Підземні води
В Закарпатті водоносним є шар гальки і пісків, перекритих з поверхнісуглинками і глинами. В передгір’ї – вулканічні і туфогенні утворення.Потужність алювію збільшується в південо – західному напрямку і в центральнійчастині впадини (Чоп — Мукачевська) досягає 106 м. Крівлею алювіальних водоносних порід в більшості є глини потужністю 2-5 м., інколи досягають 15 м.
В основіводоносної товщі горизонту на рівнинній частині впадини залягають глини ігальки., в передгірях – вулканічні і туфогенні утворення гутинської світи, піщано– глинисті і туфогенні відкладення ільницької світи.
Глибина заляганняпідземних вод на рівнинній частині впадини коливається від 1.0 до 7.0 м. В передгір’ї на ділянках розвитку другої і третьої терас, глибина залягання водоносногогоризонту коливається від 0.0 до 20 м. На ділянках розвитку четвертої і п’ятоїтерас глибина залягання виростає до 25 м. і більше.
Води безнапірні,або з незначним напором (до 2-3 м.); рідко величина напору досягає 10 – 15 м.
Живленняпідземних вод відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних опадів і підруслових вод річки Уж і її протоків.
В передгірнійзоні Вигорлат – Гутинського хребта джерела прісної води приурочені до верхньогошару піщано – глинистих порід і до тріщинуватих вулканічних порід. Вода, якправило, витікає на поверхні струмками. Запаси води в цій зоні незначні, так якнаповнення їх відбувається в основному за рахунок інфільтрації атмосфернихопадів. Мінералізація питної води від 0.1 до 1 г/л. Вода відноситься до гідрокарбонатного класу. В її складі переважають іони НСО3ˉ і Са².Найбільших значень мінералізація та жорсткість досягають в період межені ірівні 203.6 мг/л., і 2.45 мг-єкв./л. В період паводків мінералізація іжорсткість найменша і складає 132.8 мг/л і 1.62 мг-єкв./л.
2. Гідрографія тагідрологічна вивченість
2.1Характеристика гідрографічної мережі
Гідрографічнамережа р. Уж і її приток відноситься до басейну Дунаю. Протяжність р. Уж вмежах Закарпатської області 113 км., загальна довжина 133 км. Площа водозбору в межах області 1582 км2. Верхня частина басейна р. Уж розміщенана схилах Верховинського і Полонинського хребтів, нижня – на Закарпатськійнизині.
Основні притоки:праві – р. Уличка (довжина 27 км.), р. Убля (довжина 25 км.); ліві – р. Люта (довжина 47 км.), р. Тур’я (довжина 35 км.).
Ширина р. Уж наверхів’ї близько 1 метра, вниз по течії поступово збільшується до 15 – 30 м., біля м. Ужгород досягає 135 м.; найбільша 2,6 м. Швидкість течії 0,8 – 1,1 м/с, місцями неперевищує 0,1 м/с. Дно нерівне, крупно кам’янисте, гальково — кам’янисте, рідкоскельне, нижче смт. Великий Березний часто галькове, біля м. Ужгород і нижчебіля берегів замулене, біля с. Кам’яниця вдовж берегів поросле очеретом. До с.Зарічево річка має порожистий характер. Практично по всій протяжностіпросліджується над заплавна тераса шириною від 50 до 500 м., місцями до 1,5 км. (смт. Великий Березний, висотою 3 – 8 м., з крутим уступом і рівною розораною поверхнею, складеною суглинками.
Заплавапереривиста, чередується по берегам, шириною
50 – 150 м., біля с. Зарічево до 1 км.
Русло помірнорозгалужене, звивисте (довжина закрутів
0,5 – 1,5 км., ширина перешийків 0,2 – 0,5 км., радіус кривизни
0,2 – 0,5 км), на окремих ділянках пряме.
Річка Уж широкоюдолиною пересікає Вигорлат – Гутинський хребет, ділячи його на відрізки між м.Ужгород і смт. Перечин на окремі низькогірні масиви. Вона протікає через містоз сходу на захід на рівні 113 м., виходить на Закарпатську низину, перетинаєкордон зі Словакією і впадає в р. Лаборець.
По контуру русла– річка помірно звивиста, русло нерозгалужене.
Ширина річки вмежах міста в меженний період складає 30 – 60 м., в період паводка 100 – 110 м. Берега річки обривисті, висотою 2 – м., укріплені камяною кладкою, а в центріміста гранітною набережною. Низькі діляки берегів укріплені дамбами. Дно річкине рівне, гальково – кам’янисте, містами зустрічаються валуни.
Долина річки поформі поперечного профілю в передгір’ї і при виході з нього трапеціовидна. Нарівнині права частина долини – трапеціовидна, ліва – не чітко виражена. Поконткру в плані долина звивиста, ширина її досягає 3.0 км.
По всійпротяжності р. Уж розміщені чотири водомірні поста, на яких проводятьсягідрометеорологічні спостереження: р. Уж – с. Жорнава, р. Уж – смт. ВеликийБерезний, р. Уж – с. Зарічево, р. Уж – м. Ужгород.
Річка Уж – с.Жорнава. Пост розміщений в центрі села.
Прилегламісцевість гірська.
В межах заплависпостерігаються виходи джерел.
Пост пальовий,знаходиться на правому березі, оснащений самописцем рівня води типа «Валдай».
На посту прийнятаБалтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1959 році.
Відмітка нуляпоста 328,29 мБС. Річка Уж – смт. Великий Березний. Пост розміщений в східнійчастині селища, в 2 км. нижче впадіння р. Уличка.
Прилегла місцевістьгірська.
Затори льоду довиділених місць не приурочені, утворюються на згинах і перекатах.
На посту прийнятаБалтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1959 році.
Відмітка нуляпоста з 01.01.1982 р. – 196.26 мБС.
Річка Уж – с.Зарічево. Пост розміщений на північній околиці в 5,0 км нижче впадіння р. Люта.
Прилегламісцевість гірська.
Пост розміщенийна лівому березі і складається з рейки і самописця рівня води типа «Валдай».
На посту прийнятаБалтійська система висот, передана нівелюванням IV класу в 1953 році Львівськоюгеологічною експедицією.
Відмітка нуляпоста 154,56 мБС.
Річка Уж – м.Ужгород. Пост розміщений в центрі міста, в 1,9 км нижче впадіння деріваціонного каналу Ужгородської ГЕС.
Навколишнямісцевість рівнинна.
Вище поста в 1,9 км розміщена ГЕС, робота якої впливає на режим річки. Вище водомірного поста 400 м. дитяча залізнична дорога ( підтоплюється при рівні 140 см.; в 7,5 км. вище поста при паводках підтоплюється шосейна траса на ділянці Оноківці – Невицьке при рівні 220 см.).
Ґрунти в русліхарактеризуються великим різновидами: піщані, піщано – галькові, гальково –кам’янисті (валунні). Русло деформуючеся, річка водною рослинністю не заростає,також не пересихає і не перемерзає. Затори і зажори льоду не спостерігаються,ополонки зустрічаються на перекатах вище поста 0,4 км, нижче 1,5 км. Промивини до визначених місць не приурочені.
Регулюючих озер іводосховищ на річці Уж до замикаючого створу Ужгород немає.
На посту прийнятаБалтійська система висот, передана нівелюванням IV класу ГМС в 1957 році.
Відмітка нуляпоста 112,38 мБС.
Основнимипритоками річки Уж на яких є водомірні пости і проводяться гідрометеорологічніспостереження є: р. Люта – с. Чорноголова, р. Тур’я – с. Сімер.
Річка Люта.Довжина 47 км., середній схил 18%0. Утворюється в місці злиття багатьохструмків на північно – східному схилі гори Полонина Руна, впадає в річку Уж на65 – му км. від гирла, біля залізничної станції Дубриничі. Притока – р. Бачава(лівий берег, довжина 10 км.); крім того в річку впадає 201 притока довжиною 10 км., протяжністю 341 км.
Басейн неправильної овальної форми, розміщений на схилах Полонинського хребта; окремівершини якого досягають 1482 м. (гора Полонина Руна). Басейн представляє собоюгірську країну, сильно розсічену вузькими і глибокими долинами річок іструмків. Складений він давніми кристалевими породами (гранітами і гнейсами),місцями оголеними, перекритими третинними (палеогеними) і четвертиннимиелювіальними гравіювальними утвореннями. Ґрунти піщанисто – легко суглинисті.Більшу частину басейну займають зрілі хвойні ліси з домішками бука, деревависотою 20 – 30 м.
Режим річкививчається на водомірному посту біля с. Чорноголова. Долина слабо звивиста, V-подібна,шириною по дну 30 – 60 м., місцями розширюється до 250 – 300 м., (селище Люта — Чорноголова). Схили випуклі круті і дуже круті, місцями підвісні,представляють собою гряду гірських хребтів, сильно розсічених короткими, алеглибокими долинами приток, густо зарослих зрілими хвойними лісами (смереки) здомішками бука, рідше чагарників; місцями вони задерновані або частковорозорані. Складе і схили суглинистими і каменистими ґрунтами.
Заплавапереривчаста, чергується по берегам, в середньому шириною 20 – 30 м. Поверхня її не рівна, місцями (селища Люта, Чорноголова) пересічена старицями. Складена вонасуглинистими, рідко гальковими ґрунтами, заросла луговою і чагарниковоюрослинністю, в основному суха і лише біля витоку слабко заболочена. Навесні івлітку заплава затоплюється шаром води 0,5 – 0,8 м.
Русло звивисте,до с. Люта нерозгалужене, нижче зустрічаються невеликі острівці довжиною 20 – 150 м., шириною 10 – 40 м. Русло представляє собою ряд порожистих ділянок; найбільший з них довжиною 1,3 км., шириною 9-13 м., глибиною 0,6 – 1,1 м., швидкість течії до 1,5 м/с., падіння 0,8 м., нерівне валунне дно, розміщений в 0,4 км нижче гирла р. Бистриця.
Швидкість течіїзмінюється від 0,4 до 1,8 м/с (на порогу), середня 0,9 – 1,2 м/с. Дно нерівне,каменисте, або крупно каменисте, рідше галькове. Берега круті, обривисті,місцями пологі, висотою 2,5 – 5,0 м., в багатьох місцях зливаються зі схиламидолин. Берега задерновані, порослі чагарниками.
Річка Тур’я.Довжина 46 км., середній схил 22‰. Бере початок з джерел на південному схилігори «Остра Гора», впадає в р. Уж на 55 – му км. від гирла. Притоки:р. Звор (правий берег, 29 – ий км., довжина 14 км), р. Туриця (правий берег 85 – ий км., довжина 22 км.), р. Сімерки (лівий берег, 26– ий км.,довжина 10 км); крім того, в річку впадає більше 100 приток довжиною менше 10 км., загальна протяжність близько 300 км.
Басейн річки маєформу неправильного багатокутника довжиною 30 км., середня ширина – 16 км., найбільша (у верхній частині) 25 км. Розміщений він на відрогах Полонинського хребта. Долина слабо звивиста, V-подібна, на верхів’ї має виглядущелини, в середній течії ящикоподібна. Ширина її по дну змінюється від 5 – 20 м. на верхів’ї до 1 км. біля с. Раково, основна ширина 0,2 – 0,5 км. Схили увігнуті, місцями випуклі, в своїй нижній частині вони пологі і помірно круті, потімпоступово зливаються зі схилами гір. Вони сильно розсічені долинами мілкихприток і балками, складені суглинистими ґрунтами, не рідко оголюються кристалевіпороди, що утворюють в окремих місцях підвісні схили.
Заплава,чередується по берегам – переривчаста. Переважаюча ширина її 50 – 200 м, найбільша 0,5 км (вище с. Тур’я Пасіка). Більша частина заплави суха, лугова, в прирусловійчастині місцями чагарникова з невеликою кількістю дерев. Поверхня її рівна, всередній течії інколи пересічена пересохлими рукавами. Складена вонасуглинистими ґрунтами з домішкою гальки і каміння. В період весняного водопілляі під час літньо – осінніх дощових паводків заплава затоплюється шаром водиблизько 1,5 м.
Русло слабозвивисте, місцями помірно звивисте (довжина звивин 100 — 300 м.) ширина перешийків 40 – 100 м, радіус кривизни 50 – 150 м, на окремих ділянках прямолінійне, переважно нерозгалужене.
На всійпротяжності річка порожиста, біля верхів’я, де схили близько 150‰, має великукількість перепадів з висотою падіння 0,3 – 0,5м. Між селищами Порошково іРаково інколи зустрічаються галькові і гальково – каменисті осередки довжиною20 – 50 м, шириною 5 – 8 м. Крім того, чередуючись по берегам, впродовж річкитягнуться галькові та галькові – каменисті приплески шириною від 5 – 15 м в верхній течії до 80 – 150 в нижній.
Ширина річкизмінюється від 2 м. (верхів’я) до 35 м (с. Сімер), переважно ширина 10 – 15 м. Глибина річки 0.2 – 0.6 м, найбільша 1.6 м (с. Раково), найменша 0.1 м (в 1.5 км вище с. Тур’я Бистра). Швидкість течії змінюється від 0.1 м/с (с. Раково) до 1.8 м/с(с. Сімер), середня 0.5 – 1.0 м/с. Русло практично не заросле.
Дно нерівне, уверхів’ї кам’янисте, на іншому протязі гальково – каменисте, рідко кам’янисті.Берега круті, обривисті, один берег частково пологий, висотою від 0.2 до 4 м, за часту 0,5 – 1.5 м, місцями зливаються зі схилами долин. Річку використовують як джерелогідроенергії.
Таблиця 2.2Основні гідрографічні характеристики річокВодозбір Річка Середня висота над рівнем моря, м абс Площа, км² Середній схил, ‰ Довжина, км Середня ширина, км Густота річної мережі, км/км² Коефіцієнт звивистості річки Люта 700 270 2,79 26 10 1,72 1,80 Тур’я 540 467 2,57 30 16 1,55 1,52 Уж 211 2010 7,2 107 30 1,40 1,62 Водозбір Річка Коефіцієнт Площа (%), зайнята Ассимет-рія Ширина водоз-бору Розвиток водороз-дільної лінії Озера-ми Болотами, заболоче-ними землями і лісами Лісами і чагарни-ками Ріллею Люта 0,58 0,39 1,39 - 2.2 Гідрологічнавивченість
На головній річціУж розміщено чотири водомірних поста:
р. Уж – с.Жорнава, смт. Великий Березний, с. Зарічево,
м. Ужгород.
На притоках – триводомірні поста: р. Люта – с. Чорноголова; р. Тур’я – с. Тур’я, р. Тур’я – с.Сімер.
Спостереження заводним режимом проводяться більше 30 років (див. таблиці 2.2, 2.3).
Таблиця 2.2Список гідрологічних постів в басейні р. Уж.Назва водного об’єкта Назва поста Відстань від гирла, км Площа водозбору, км² Відмітка нуля поста, мБС Період дії Уж Жорнава 100 286 328,40 1927; 01.01.1946 Уж В. Беерезний 78 653 196,26
1927;
1946-1988; 1994 Уж Зарічево 60 1280 154,56 1946 Уж Ужгород 33 1970 112,38 1989; 1948 Люта Чорноголова 14 169 255,09
1926; 1946-1988;
1999 Тур’я Тур’я Поляна 28 98,6 278,46 1965-1988; 1999 Тур’я Сімер 1.4 464 151,23 1957
Таблиця 2.3Розподіл постів по величині площі водозбору і періоду спостереженняНазва водного об’єкта Назва поста Площа водозбору, км² Періо дії Період спостережень (роки) Тур’я Тур’я Поляна 98,6 1965-1988; 1999 31 Люта Чорноголова 169
1926;1946-1988;
1999 50 Уж Жорнава 286 1927; 01.01.1946 61 Тур’я Сімер 464 1957; 50 Уж Великий Березний 653
1927;
1946-1988; 1994 55 Уж Зарічево 1280 1946 61 Уж Ужгород 1970 1989; 1948 59
3. Водний режимрічки
3.1 Загальнахарактеристика водного режиму і живлення річки
Закарпатськаобласть відноситься до найбільш паводконебезпечних регіонів України. Дощові існігово – дощові паводки відрізняються частотою, інтенсивністю і одночаснимобхватом великих площ. Паводки різної висоти на річках Закарпаття формуються всередньому 6 – 8 раз на рік в любу пору року, а їх висота та небезпека залежатьвід інтенсивності і періоду опадів, їх кількості, а взимку від снігових запасівта інтенсивності адвекції тепла.
Длягідрологічного режиму р. Уж характерні різкі коливання рівнів води, змінністьстоку, нестійкість льодових утворень. Основна роль (50-60%) у формуванні стокурічки належить дощовим водам, а сніговим лише 10 – 15%.
Рівневий режим р.Уж характеризується чергуванням паводків на протязі всього року. На протязіроку формуються в середньому 10 – 14 паводків довжиною 5 – 8 днів. Найменшадовжина паводків 2 дня, найбільша 18 днів. На р. Уж часті високі зимні паводки,їх повторюваність приблизно 1 раз на 10 років (грудень 1957р, лютий 1968р,січень 1979р, листопад 1998р). Максимальна амплітуда підйому рівня води під часзимових паводків, по даним спостережень гідрологічного поста в м. Ужгороді,складає 3 – 4 м.
Середнябагаторічна річна витрата р. Уж в місті Ужгород складає 29,0 м.куб./с. В окремі роки вона може коливатися в межах 11.6 – 46.0м.куб./с. Максимальна витратаводи складає 1680 м.куб./с. (14 грудня 1957 р.), мінімальна 0.50 (24 жовтня1947 р.).
Характервнутрішньорічного розподілу стоку пов'язаний з фізико – географічними умовамитериторії. Близько 70% річного стоку приходиться на зимній (грудень — лютий) івесняний (березень — травень) сезони і лише 30% приходиться на літній (червень- серпень) і осінній (вересень — листопад) сезони.
Характерноюпаводковою особливістю низинного району р. Уж є те, що затоплення більштривалі, ніж в інших районах області, що пов’язані з рівнинною територією.
В перед гірськихрайонах області відмічається недовготривалий розвиток паводків, підйоми рівнівводи досягають 1.5 – 2.5 м за 4 – 6 годин. Одночасно відмічається швидкий скидпаводкових вод з гірських протоків річки. Зі збільшенням висоти кількістьопадів стрімко зростає. Так, під час проходження сильних ливнів 100 – 170 мм., паводок формується дуже швидко і охоплює весь басейн.
Основними фазамиводного режиму р. Уж є: весняне водопілля, літні паводки, літньо – осіннямежень, зимній період. Тип річки по характеру водного режиму – паводковий.
Таблиця 3.1Середньомісячні і середньорічні витрати води р. Уж – м. Ужгород за період 1992– 2006 рр.Рік Середні витрати води м.куб./с. I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII За рік 1992 10,1 15,0 67,3 47,6 11,5 10,8 5,59 2,34 8,03 51,0 93,8 23,2 28,9 1993 13,5 5,61 52,2 43,3 10,7 9,31 12,4 5,71 19,0 10,4 17,3 56,4 21,3 1994 33,1 24,4 57,6 58,5 22,5 13,9 4,14 3,80 7,07 20,3 17,6 25,9 24,1 1995 30,7 69,5 46,1 60,1 26,0 15,8 13,3 4,95 15,8 8,48 29,1 28,1 29,0 1996 18,1 5,45 16,4 37,7 33,4 9,49 11,4 18,0 25,3 23,0 23,3 22,1 20,3 1997 8,71 38,1 32,7 33,2 46,5 20,0 26,4 9,53 7,31 17,5 26,1 30,8 24,7 1998 34,4 33,4 28,6 72,6 23,3 20,0 45,9 30,8 26,9 59,6 73,6 8,82 38,2 1999 31,8 10,9 116 70,0 24,4 19,1 11,1 10,2 5,17 7,87 15,0 36,5 29,8 2000 12,8 43,7 103 110 12,9 6,28 19,8 8,93 10,5 4,87 11,1 37,3 31,8 2001 28,8 37,4 99,6 18,7 9,16 25,9 41,0 18,6 30,4 11,0 51,2 7,10 31,6 2002 26,1 77,8 48,3 20,0 12,3 13,1 5,27 6,83 6,08 31,2 32,3 12,5 24,3 2003 15,5 8,30 42,2 40,4 13,3 5,54 4,53 2,32 4,95 23,1 23,8 14,7 16,6 2004 21,5 37,7 94,9 43,4 33,6 12,4 14,6 24,8 15,8 27,3 37,4 42,0 33,8 2005 23,7 16,5 65,2 76,3 79,1 21,3 12,6 16,5 7,98 9,14 7,19 31,2 30,6 2006 21,9 19,1 82,6 97,2 32,3 38,4 8,65 17,9 13,6 5,49 30,4 10,5 31,5
3.2Характеристика водного режиму за типовому гідрографом
3.2.1 Веснянийпаводок
В кінці зими напочатку весни танення снігу є значною складовою у формуванні весняноговодопілля.
Весняне водопілляв чистому вигляді спостерігається рідко. Сток формується за рахунок таненняснігу з одночасним випадінням дощів. Максимальна амплітуда підйому рівня водискладає 2.0 – 3.5 м (березень — травень).
В березні місяці2001 року на р. Уж, як і на всіх річках Закарпатської області пройшов снігово –дощовий паводок. Основними гідрометеорологічними умовами формування цьогопаводку були: дуже сильні, тривалі, інтенсивні дощі 3 – 5 березня, які вбасейні р Уж складали 44 – 95 мм; інтенсивна адвекція тепла, яка разом зопадами, склала дуже інтенсивні умови танення снігу, яке добавило ще 20 – 40 мм води до загальної кількості опадів; водність річки перед паводком досягла середніх багаторічнихзначень.
Підвищення рівняпочалось ввечері 3 – вночі 4 березня. На 08 годину ранку 4 березня добовіамплітуди підйомів рівнів води складали на р. Уж 0.4 – 2.44 м над перед паводковим. На протязі дня 4 березня сформувались перші максимуми з загальнимипідйомами на р. Уж – на 0.5 – 3.01 м. Загальні підйоми на р. Уж складали 1.40 – 3.39 м. З 6 березня почався спад рівнів води. Максимальний рівень на р. Ужбіля м. Ужгород був 207 м, трохи нижчий від історичного максимуму.
Підйом рівня водисупроводжувався значним затопленням заплав, перевищенням небезпечних рівнів затоплення.
3.2.2 Літньо –осінній сезон.
В літньо –осінній сезон спостерігаються багато чисельні дощові паводки, тривалість яких внижній течії складає 5 – 17 днів. В нижній течії річки максимальні витратидощових паводків значно нижчі максимальних витрат від талих вод; відношеннямаксимальної витрати дощових паводків до максимальної витрати весняноговодопілля складає всього 0.7. Найбільш часто повторюються паводки амплітудою 2.0 – 2.5 м. З усіх літніх паводків самим високим (3.75 м) в м. Ужгород був серпневий паводок 1980 року. Паводок охопив басейн р. Уж,сформувався значними опадами і проходив двома хвилями. Кількість опадів запаводок 21 – 27 липня складала 49 – 261 мм. Паводок сформувався в умовах достатньої напередодні вологості поверхні водозбору, на фоні високої водності. Літня межень не тривала іспостерігається в основному між паводками. Живлення річок в цей періодвідбувається за рахунок ґрунтових вод. Найнижчий річний рівень – 189 см на водомірному пості зареєстрований 13 серпня 2003 року.
3.2.3 Зимнійсезон
Цей сезонхарактеризується багатократною зміною атмосферних процесів, визначаючих погодніумови. Зима характерна чергуванням теплих і холодних періодів. Переважає теплапогода з великою кількістю опадів, або їх дефіцитом. Для зими характерні частівідлиги, коли сніговий покров повністю сходить, або значно зменшується. Зачасту високі паводки формуються вхолодний період року: грудень 1947 р, січень 1948 р, грудень 1957 р. Грудневий паводок сформувався врезультаті різкого потепління, яке супроводжувалось інтенсивними дощамиливневого характеру. Найбільший підйом рівня на р. Уж біля Ужгородаспостерігався на 4,75 м. Зимня межень нетривала. Льодостав нестійкий, окремі ділянки річкизамерзають на протязі всієї зими, в теплі зими льодоставу на річці не буває, всуворі зими річка покривається льодовим покровом; середня товща льоду 20 – 25 см, максимальна 81 см (зима 1963 – 1964 рр. смт. В. Березний). Найбільш часто утворюються сало, забереги, шуга, інколи на річці утворюється донний лід. Середні строки їх появи –друга половина грудня. Весняний льодохід продовжується від 1 до 8 днів, інколидва тижні, утворюються затори льоду на крутих поворотах річки. Льодохід можевідмічатись декілька раз в будь – якому зимовому місяці в основному за рахуноктранзитного льоду з верхів’я річки.
Таблиця 3.2Витрати води та дати характерних точок гідрографів окремих років р. Уж – м.Ужгород за період 1992 – 2006 років.№ п/п Роки Весняна (весняно – літня) повінь Тривалість повені діб Найменша витрата літньо-осінньої межені тривалість межені, діб Початок Максимум Кінець Q* Д* Q Д Q Д Q Д 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 1 1992 19.5 01.03 281 27.03 6.69 21.05 82 1.56 26.08 18 2 1993 6.64 13.03 236 19.03 7.49 07.06 87 2.68 10,26.08 19 3 1994 22.0 23.03 201 07.04 19.4 30.04 39 1.65 07,08.08 30 4 1995 15.5 18.03 450 27.04 15.6 24.05 68 3.21 25.08 26 5 1996 7.03 14.03 156 14.05 14,9 20.05 68 4.29 5.09 16 6 1997 13.0 28.03 206 23.05 14.0 13.06 78 2.75 23.08 12 7 1998 18.3 04.04 351 07.04 12.9 14.05 72 5.48 13.09 12 8 1999 10.4 01.03 376 06.03 12.8 10.05 71 2.00 21,22.09 18 9 2000 22,2 01.03 484 10.03 22.2 02.05 63 2.90 26.27.08 15 10 2001 14,6 01.03 752 05.03 13.6 17.04 48 3.80 26.10 7 11 2002 36,5 18.02 159 01.03 19.2 30.03 41 2.49 15.09 22 12 2003 10.6 04.03 145 31.03 12.8 10.05 68 1.34 29,30.08 28 13 2004 24,5 10.03 337 20.03 24.5 24.04 46 3.76 22,23.07 18 14 2005 18.6 16.03 622 19.05 22.4 30.05 76 5.00 23.24.09 21 15 2006 29.2 20.03 558 30.03 17.4 11.05 53 4.00 17.10 28
Таблиця 3.2.1Перший літній паводок Осінній (зимовий) паводок Тривалість паводкового періоду, діб Початок Максимум Кінець Початок Максимум Кінець Q Д Q Д Q Д Q Д Q Д Q Д 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 9.72 12.06 49.3 14.06 7.12 24.06 2.38 16.10 1280 17.11 9.29 30.12 89 2.80 20.07 44.6 20.07 5.00 04.08 4.46 10.12 166 05,01 14.0 24.01 60 13.3 18.05 68.0 06.06 4.94 15.06
5.64
10.9 25.1021.01
358
408
29.10
25.02
7.49
15.5
12.11
18.03
46
57 9.66 22.06 175 05.07 9.32 14.07 12.8 15.11 391 17.11 15.2 07.01 76 6.34 25.07 168 05.08 10.1 11.08 7.41 18.10 164 20.10 22.4 19.12 79 18.0 20.05 206 23.06 14.0 13.06
8.01
13.5
01.10
10.11
188
235
11.10
04.01
7.63
19.7 30.1019.01
54
70 10.7 01.07 640 05.08 12.3 14.08 10.3 27.09 1050 05.11 16.3 23.11 93 8.01 09.06 99.3 23.06 11.3 30.03 8.77 20.11 256 14.12 16.2 23.12 47 7.25 26.07 270 30.07 9.15 07.08 8.79 25.12 306 27.12 9.16 19.01 37 8.01 18.06 234 24.06 11.4 20.07
18.6
9.71
12.09
22.01
209
227
19.09
13.02
17.3
36.5
01.10
18.02
51
27 8.90 03.06 45.1 09.06 7.09 20.06 8.50 12.10 249 24.10 15.5 26.11 62 5.48 09.06 22.3 10.06 4.10 13.06 7.40 20.10 143 31.10 12.4 17.11 31 5.83 27.07 132 30.07 8.09 13.08 12.2 08.11 325 14.11 16.2 17.12 56 13.1 05.06 106 13.06 17.5 18.06 7.56 27.12 256 29.12 11.2 15.01 32 19.5 16.05 197 31.05 13.3 17.06 5.37 05.11 77.2 10.11 23.6 22.11 49
Таблиця 3.2.2Льодові явища Весняний льодохід Осінній льодохід Тривалість, діб Поява льодових явищ Весна Осінь Початок Кінець Початок Кінець Початок Кінець Початок Кінець 26 27 28 29 30 31 32 33 34 - - - - - - - - - 11.03 14.03 - - 4 01.03 18.03 18.11 12.12 - - - - - - - - - - - - - - - - 23.11 26.11 17.03 18.03 - - 2 01.03 18.03 - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 03.03 03.03 - - 1 01.03 03.03 - - - - - - - - - - - - - - - - 26.02 04.03 - - - - - - - - - - - 05,12.03 06,13.03 - - 4 01.03 13.03 - - - - - - - 06.03 08.03 - - 18.03. 19.03 - - 2 01.03 19.03 - - - - - - - 01.03 10.03 - -
Таблиця 3.2.3Льодостав Найменша витрата зимової межені Початок Кінець Тривалість, діб Q Д 35 36 37 38 39 23.01.92 14.02.92 22 4.37 04.01 27.12.92; 02.02.93
23.01.93;
10.03.93 64 1.99 17.02 19.11.93 07.12.93 18 3.71 02.12 03.12.94; 15.01.95 07.12.94; 24.01.95 13 6.38 02.12 16.12.95; 24.01.96
23.12.95;
07.03.96 21 3.21 17.12 26.12.96 23.02.97 28 5.99 29.01 01.02.98 12.02.98 12 6.87 09.02 25.12.98; 31.01.99
06.01.99;
25.02.99 38 6.79 30.12 27.12.99; 03.02.2000 38 10.5 27.01 - - - 3.55 08.12 11.12.01; 24.01.02 45 4.04 26.12 10.12.02; 14.02.03 29.12.02; 02.03.03 36 3.70 25.12 09.01.04 31.01.04 22 7.00 11.12 31.01.05 17.02.05 18 7.01 10.02 20.01.06 20.02.06 31 4.93 08.02
Примітка Q* та Д*- відповідно витрата (м.куб./с.) та дата
3.3 Комплекснаоцінка складових живлення
3.3.1 Комплексніграфіки гідрометеорологічних спостережень
Для виборухарактерних по водності років складається таблиця середньомісячних і середніхза рік витрат води р. Уж – м. Ужгород (табл. 3.1) за п’ятнадцятирічний період.
За багатоводнийрік приймається рік з найбільшою середньою витратою за рік. В даному випадку це1998 рік. За маловодний приймається рік з найменшою середньою витратою за рік –2003 рік. Середнім по водності приймаємо – 1995 рік.
Для побудовикомплексних графіків використовуємо такі дані: температура повітря за 08 год.,опади, середня температура води за добу, рівні води, середньодобові витрати води,товщу льоду і висоту снігу на ньому, фази льодового режиму. Льодові явищананосимо за допомогою умовних позначень.
Вплив основнихфізико – географічних чинників на водний режим річки можна встановити,порівнюючи хід стоку з ходом основних метеоелементів.
Зимовий період1995 р. характеризується переважно негативними температурами повітря, якідосягали — 15ºС у січні. Стік змінюється незначно і формується виключнопідземними водами. У кінці року початок зимового періоду збігається зі сталимпереходом температури повітря через 0ºС до негативних відміток і, якнаслідок, виникнення льодових явищ у вигляді за берегів та шуги. Коливаннятемператури близько 0ºС заважає утворенню стійкого льодоставу.Сніготанення під час відлиги призводить до підвищення рівня (витрат) води урічці. Початок весняної повені збігається зі сталим переходом температуриповітря через 0ºС до позитивних значень. Витрати води різко збільшуєтьсявнаслідок танення снігозапасів, накопичених на водозборі у зимовий період, щопризводить до скресання річки. Рідкі опади у цей час практично не впливають нахід стоку.
Літньо-осінній періодхарактеризується чередуванням низьким (меженним) стоком та невисоких паводків.Опади, що випадають у літній період, практично не утворюють значних паводківчерез поширення на водозборі піщаних та глинисто-піщаних ґрунтів, які добрепоглинають вологу, за виключенням деяких років. Внаслідок чого відбуваєтьсянакопичення запасів підземних вод. В осінній період опади відбуваються менші завеличиною, ніж влітку, та формують порівняно невисокий та недовго тривалийпаводок. У цей період річка живиться за рахунок підземних і дощових вод.
Аналізкомплексного графіка показує, що у водному режимі р.Уж – м. Ужгород за 1995 р.виділяються такі основні фази: зимово — весняна повінь, літньо-осіння межень, літній,осінній і зимовий паводки.
Зимово — веснянаповінь, що є основною фазою водного режиму, формується за рахунок таненняснігу. Тривалість повені дорівнює три з половиною місяці, що зумовлено здебільшкліматичними особливостями цього регіону. Повінь починається при витраті 10.9 м³/су третій декаді січня. Повінь проходила декількома хвилями, спостерігалось тринайвищі піки: перший пік- максимальна витрата спостерігалась 146 м³/с(28.01), другий пік – максимальна витрата спостерігалась 408 м³/с (25.02),третій пік – максимальна витрата спостерігалась 260 м³/с. Повіньзакінчується 25/05 при витраті 16.5 м³/с.
Літній паводоксформувався за рахунок дощів ливневого характеру, 04.07 випало найбільше опадів– 50 мм. Паводок розпочався 22.06 при витраті 9.66 і закінчився 14.07 привитраті 9.32, пік спостерігався 05.07 з максимальною витратою 93 м³/с.
Літня межень нар. Уж тривала 31 добу з 25.07 по 26.08, найменша витрата спостерігалась 25.08 — 3.21 м³/с.
Осінній паводоксформований дощовими опадами розпочався 02.09 з витрати 4.3 м³/с.Максимальна витрата спостерігалась 06.09 і склала 57 м³/с. Паводокзакінчується 16.09 при витраті 6.5 м³/с.
Осіння меженьтривала з 13.10 по 02.11, найменша витрата спостерігалась 25.10 – 3.80 м³/с.
Осінньо-зимовийпаводок сформувався за рахунок різкого потепління, що призвело до сніготанення,а також за рахунок опадів.
Розпочавсяпаводок 15.11 при витраті 12,8 м3/с. Спостерігалось дві хвиліпаводку, перший пік спостерігався 17.11 при витраті 391 м3/с, другийпік – 26.12 при витраті 206 м3/с. Паводок закінчився 7.01.1996 р.при витраті 15.2 м3/с.
Льодостав на р.Уж- м.Ужгород спостерігався з 15.01 по 24.01. З переходом температури через 0ºСдо позитивних значень почався процес руйнування льоду.
Найменша зимня меженнавитрата спостерігалась 17.12 – 3.21 м3/с.
Кількісна оцінкаджерел у загальному стоці річки здійснюється розчленуванням гідрографу заметодом зрізки.
3.3.2Розчленування гідрографа по характерним по водності рокам.
Відрізняють такіфази режиму:
1) водопілля;
2) паводки;
3) межень.
Водопілляхарактеризується найбільшою в році водністю, високим і довгим підйомом рівня.Головне джерело живлення: на рівнинних річках – сніготанення, на високогірних –таненням снігу і льодовиків. Танення снігу на водозборах рівнинних рікобумовлює виникнення весняного водопілля, танення високогірних снігів, а такожвипадіння дощів утворюють водопілля весняно – літнього і літнього типу.
Паводки – швидкийі порівняно короткочасний підйом рівня води в річці. Виникають в результатівипадіння дощів, ливнів і сніготанення.
Межень – фазаводного режиму річки, характеризується затяжними (сезонним) стоянням низькихрівнів і витрат води в річці в наслідок сильного зменшення, або припиненняповерхневого стоку; в цей період річка живиться в основному за рахунок притокуґрунтових вод. Загальне представлення про зміну на протязі року водного режимудають графіки коливання витрат води. Кількісна оцінка долі різних джерелживлення в загальному балансі стоку досліджуваної річки проводиться шляхомрозчленування гідрографів. Розчленування гідрографів по джерелам живленняпроводиться з врахуванням особливості режиму річки, умов надходження води віддощу, сніготанення і з підземних джерел. Виділення ґрунтового стоку проводиться прямою лінією, абоплавною кривою. Так як витрати початку літньої межені(після закінчення спадувесняного водопілля), як правило, вище витрат весняного водопілля, то по ційсхемі значення ґрунтового стоку декілька збільшується в період весняноговодопілля. Виділення літніх паводків в цьому випадку відбувається шляхомпересічення гілки підйому і спаду паводків з лінією, яка відокремлює підземнийсток від поверхневого.
3.3.3 Кількіснаоцінка поверхневого і підземного живлення.
Основні характеристикирічного стоку:
1) Середня річнавитрата:
Q = Qi / n = 290 Формула3.1
де Qi — витратакожного дня, n — число днів в році;
2)модуль стоку М- кількість води, стікаючої в секунду з км² площі басейну:
М=Qср х 10³/F л/с км² =14.7 (л/с км² ) Формула 3.2
3) об’єм стоку зарік W в м³/рік, або км²/ рік – кількість води, що стікає за рік:
Wр=QсрхТ=915·106 (м³) Формула3.3
Де Т = 86400 х 365(кількість днів в році);
4) шар стоку h вмм за рік
h=W/Fx10³ =464мм Формула 3.4
5) Об’ємпідземного стоку визначається за формулою:
Wпов=СхN,=348·106(м3)Формула 3.5
Де С – площарозрахункової клітини палетки у масштабі робочого графіка, N – кількість клітоку контурі, які на гідрографі відповідають поверхневому стоку.
6) Об’ємпідземного стоку обчислюється як :
Wпід=Wр–Wпов=567х106(м3) Формула 3.6
7) Об’ємповерхневого та підземного стоку розраховується у відсотках від об’єму стоку зарік.
W ПОВ =(W ПОВ /W РІЧ ) х 100% = 62% Формула 3.7
W ПІД = 100 – 62 = 38%
Аналіз одержанихданих дозволяє зробити висновок про те, що у живленні річки переважаєповерхневе живлення – снігове та дощове.
Часткаповерхневого стоку від загального об’єму стоку за рік дорівнює 62%, часткапідземного = 38%.
Висновок
В даній курсовійроботі на основі даних метеостанцій Ужгород, В. Березний викладені відомостіпро основні риси клімату Закарпатської області, вчасності басейну р. Уж(температура вологість повітря, опади, сніговий покров). По даним гідрологічнихщорічників «Ресурси поверхневих вод» викладені гідрографічніособливості головної річки – р. Уж і її основних протоків. Надається таблиця основнихгідрографічних характеристик, гідрографічна схема річки. Також на основіматеріалів гідрологічних постів надається загальна характеристика водногорежиму р. Уж. По характерним по водності рокам будуються комплексні графіки р.Уж – м. Ужгород.
Данігідрометеорологічних спостережень використовують в сільському господарстві, вплануванні і побудуванні дамб і т.д.
Особливо великезначення гідрологія відіграє в гідротехнічному будівництві і при побудовімостів, водосховищ і каналів.
Списоквикористаної літератури
1 Ресурсы поверхностных вод СССР Т.6 Вып. 1. ЗападнаяУкраина и Молдавия. Гидрометеоиздат, 1969.
2 Ресурсы поверхностных вод СССР Т.6 Вып. 1. ЗападнаяУкраина и Молдавия. Гидрометеоиздат, 1978.
3 Климат Ужгорода. Гидрометеоиздат 1991.
4 Агроклиматический справочник по Закарпатскойобласти. Киев, 1960
5 Украинские Карпаты. Киев. Наукова думка. 1988.
6 Государственный водный кадастр 1991 г. Т. II Вып. I. Киев, 1992.
7 Тепловой и водный режим Украинских Карпат.Гидрометеоиздат, 1985.
8 А.И. Чоботарев. Общая гидрология. Гидрометеоиздат,1975.