Зміст
ЗМІСТ
стор.
Вступ…
Розділ 1. Підготовка вихідних картографічних матеріалів для
cтворення кадастрової бази даних…
1.1. Оцінка стану та актуальності вихідних картографіічних
матеріалів…
1.2. Визначення умовних позначень, які знаходяться на
вихідних картографічних матеріалів…
1.3. Визначення меж кадастрових кварталів для сворення
кадастрової бази даних…
1.4. Координація меж кадастрових кварталів…
1.5. Координація меж землеволодінь і землекористувань…
1.6. Оформлення плану меж кадастрових кварталів…
Розділ 2. Визначення категорій земель і розподіл їх по угіддях.
Визначення форм власності на землю…
2.1. Інвентаризація земель міського кварталу (кадастровий
землеустрій)…
2.1.1. Підготовчий етап робіт…
2.1.2. Виробничий етап робіт…
Висновки.
Список використаної літератури.
Картографічний матеріал:
1. Вихідні картографічні матеріали до курсової роботи
2. План меж кадастрових кварталів
3. План меж кадастрового кварталу
4. План меж земельних ділянок кадастрового кварталу
5. Кадастровий план меж земельної ділянки
6. План кадастрового кварталу за формами власності
ВСТУП
Землями населених пунктів — є всі землі в межах міської, селищної та сільської смуг. Всі населені пункти класифікуються за чисельністю населення, науково-виробничою спеціалізацією, а також значенням в системі розселення населення.
Землі населених пунктів одна із складових частин єдиного земельного фонду. Ця категорія земель є територіальною базою для забудови житловими, комунально-побутовими, промисловими, транспортними, та іншими будівлями та спорудами. В цілях задоволення житлово-комунальних, культурно-побутових та інших потреб населення, що проживає на цій території. Земля населеного пункту відрізняються від земель с/г призначення, лісового фонду та інших як цільовим призначенням, так і правовим режимом, який докорінно відрізняється від правового режиму інших категорій земель.
За своїм цільовим призначенням землі НП неоднорідні. В їх складі виділяються: землі міської, селищної та сільської забудови, землі загального користування, землі с/г призначення та інші угіддя, землі природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення, землі зайняті міськими лісами, землі промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення.
Така висока різноманітність цільового призначення та правового режиму земель населених пунктів, а також у зв'язку з тим, що у складі земель житлової та громадської забудови щорічно відбуваються закономірні зміни пов'язані з будівництвом тих чи інших об'єктів, розширенням або скороченням їх території, обумовило необхідність високого рівеня ведення державного земельного кадастру на їх території.
Земельний кадастр житлової та громадської забудови повинен дати характеристику земель, яка повинна включати характеристику за власниками землі, землекористувачами, складом угідь, їх якісним станом на початок проведення робіт. Земельний кадастр повинен забезпечити своєчасне внесення всіх змін у відповідні документи.
Це обумовлює поділ земельного кадастру населених пунктів на два види:
первинний (основний),
поточний (наступний).
Завдання основного земельного кадастру населених пунктів — це першочергове отримання відомостей про правовий, природний та господарський стан земель і внесення цих відомостей у відповідні земель-кадастрові документи. Збираються, аналізуються, систематизуються матеріали і документи про загальну площу землеволодінь, землекористувань на території НП, склад угідь і їх якісну характеристику.
Після проведення основного земельного кадастру ведеться поточний. Поточний кадастр полягає у виявленні і внесенні у відповідні земельно-кадастрові документи всіх змін, які відбувалися після проведення основного земельного кадастру. Також завданням поточного кадастру є ліквідація допущених помилок, а також внесення пропущених даних.
Основний і поточний земельні кадастри — взаємопов'язані види земельного кадастру. Тому поточний земельний кадастр потрібно проводити зразу після проведення основного. Розрив між ними спричиняє необхідність періодичного проведення основного кадастру, а це пов'язане з додатковими затратами часу та матеріально-грошовими витратами.
Одним із методів отримання інформації для ведення державного земельного кадастру є інвентаризація земель.
Метою проведення інвентаризації є створення основи для:
ведення ДЗК НП;
реєстрації земельних ділянок;
видачі власникам землі і землекористувачам документів, що засвідчують право власності на землю або право користування нею;
забезпечення створення банку даних як на паперовій основі так і на магнітних носіях.
Організація постійного контролю за використанням земель в НП.
Основними завданнями інвентаризації земель населених пунктів є:
виявлення всіх землекористувачів, власників землі зі встановленням меж ділянок;
виявлення земельних ділянок що не використовуються або використовуються не раціонально;
встановлення фактичних меж землекористувань, проектних та фактичних меж районів у містах, а також окружних меж НП і закріплення їх на місцевості відповідними межовими знаками.
Основним призначенням інвентаризації земель населених пунктів є:
— визначення кількісного складу земель;
— отримання даних для виготовлення технічної документації по оформленню документації, що посвідчує право власності або право користування землею, які раніше були надані фізичним та юридичним особам;
— одержання достовірної інформації для вирішення питань щодо припинення права користування земельними ділянками, які використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням земельного законодавств.
Інвентаризація земель населених пунктів може бути запланована в межах населеного пункту, кварталів або окремих землекористувачів.
Загальне керівництво роботами з інвентаризації земель населених пунктів та їх організація покладаються на міські управління земельних ресурсів та управління (відділи) земельних ресурсів міст обласного (районного) підпорядкування й місцеві земельні органи Держкомзему України.
Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів органів місцевого самоврядування або коштів замовника.
РОЗДІЛ 1.
Підготовка вихідних картографічнихматеріалів для створення кадастрової бази даних.
1.1Оцінка стану та актуальності вихідних картографічних матеріалів
Вихідними матеріалами, при проведені інвентаризації земель населених пунктів є графічні, текстові, правові документи на земельні ділянки, матеріали попередніх інвентаризацій, топографічні карти та плани масштабів 1:500 — 1:10000, каталоги координат пунктів геодезичної мережі.
Усі роботи з інвентаризації земель населених пунктів виконуються в два етапи: підготовчий і виробничий.
Саме підготовчий етап включає в себе збирання, вивчення та аналіз вихідних картографічних матеріалів, а саме:
матеріали геодезичних і топографічних робіт, виконаних на території НП,
відомості генерального плану та іншої містобудівної документації, ДБН, необхідні для проведення інвентаризації земель,
технічні звіти зі становлення зовнішніх меж землеволодінь і землекористувань,
матеріали попередніх інвентаризацій,
паспорти ЗД,
документи і матеріали про відведення ЗД,
відомості чергових планів, відведень і забудови,
матеріали з нанесеними меж ЗД та меж НП, матеріали з винесення в натуру,
матеріали обстеження БТІ та експертної оцінки ЗД та індивідуальної забудови,
матеріали виконавчих зйомок, що містять відомості про землекористувачів, власників землі,
матеріали та документи, що мають кадастровий зміст (реєстри, таблиці, які збираються в різних службах і управліннях комунального господарства).
Для створення кадастрової бази даних в населених пунктах використовуються плани масштабу 1:500, 1:1000, 1:2000. В містах, в зв'язку з наявністю розвинутої мережі інженерних комунікацій і споруд, рекомендуються для використання плани масштабу 1:500. Необхідні матеріали запрошують в архівах відповідних служб, які працюють з потрібними матеріалами (управління архітектури та містобудування, управління земельних ресурсів, геодезичне підприємство та ін.), а також в спеціалізованих проектних і вишукувальних підприємствах.
Основними завданнями після одержання вихідних картографічних матеріалів є:
Оцінити стан та актуальність вихідних картографічних матеріалів.
Визначити умовні позначення, які знаходяться на вихідних картографічних матеріалах.
Визначити межі кадастрових кварталів для створення кадастрової бази даних.
Закоординувати визначені межі кадастрових кварталів.
Вирахувати площі кадастрових кварталів.
Якщо матеріали не мають явних фізичних пошкоджень, то з них робиться копія для подальшого використання в роботі. В протилежному випадку, знімання копії з плану можливо тільки після усунення пошкодженнь. Якщо пошкодження усунути не вдається, то такі матеріали бажано далі не використовувати, тому що їх точність не буде відповідати нормативним вимогам.
Також при оцінці актуальності вихідних картографічних матеріалів визначається рік видання, наповнення плану вихідною інформацією.
Отже при виконанні даної розрахунково-графічної роботи ми отримали плановий картографічний матеріал масштабу 1:500 загальною площею 6,25 га на територію міста Одеса, Малиновського району. Через територію, що зображена на даному планшеті пролягає вул. Амурська, а також окрім ситуації, що включає будівлі, споруди, дороги та інші об'єкти, показано інженерну інфраструктуру, що забезпечує район необхідними комунальними ресурсами. Вивчивши стан матеріалів можна зробити висновок про відсутність недоліків чи фізичних пошкоджень, і матеріали є цілком придатні до використання.
Після цього було ретельно вивчено умовні позначення об'єктів, що розміщені на даній території, і в результаті чого складено відповідний їм список умовних позначень, де вказується наземними чи підземними вони є.
Визначившись з умовними позначеннями було визначено межі кадастрових кварталів для створення кадастрової бази даних. Відповідні межі було встановлено з дотриманням усіх правил, по лініям споруд, що мають довготривале зберігання (дорогам, проїздам, парканам, комунікаціям та інш.).
Маючи місце розташування всіх меж кварталів за допомогою комп'ютера та відповідного програмного забезпечення було встановлено положення їх поворотніх точок відносно державної геодезичної системи координат, про що складено відповідні каталоги координат, з вирахуванням площ.
1.2. Визначення умовних позначень, які знаходяться на
вихідних картографічних матеріалах.
Для того, щоб визначити зміст картографічного матеріалу необхідно добре вміти читати умовні позначення за допомогою яких зображено ситуацію на плані.
Умовні позначення — графічні символи для зображення на картах різних об'єктів, їхніх якісних і кількісних відмінностей. Вони передають не лише відомості про об'єкт, але й показують їхнє просторове розміщення. Умовні знаки формуються за допомогою зображувальних засобів: точки, лінії, кольору, геометричних фігур. Умовні знаки є різного характеру: для сільськогосподарських і несільськогосподарських угідь, а також для населених пунктів. Всі умовні позначення щодо населених пунктів класифікуються на наземні і підземні.
В даному випадкуумовні позначення,розміщені на вихідному картографічному матеріалі масштабу 1:500.Необхіднокожен тип умовного позначення пронумерувати, та підписати його назву, вказати його тип (надземний чи підземний), а також навести його схематичне зображення.При виконанні цього завданнякористуються«Умовними знаками для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500» затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03 серпня 2001 р. N2295. Данні класифікації умовнихпозначень приводяться в таблицю1.
1.3. Визначення меж кадастрових кварталів для створення
кадаст