Практичнаробота
з географії
На тему:
ҐрунтиУкраїни
Грунт — цеповерхневийшарземноїкори, видозміненийпідвпливомфізичного, хімічногоіорганічноговивітрювання.
Це ланка, що зв'язуєживу і неживу природу. Складається з твердихречовин, ґрунтової води, повітря і живихорганізмів.
Процесутворенняґрунтівпов'язанийзкліматом, рослинністю, рельєфом, діяльністюмікроорганізмів, мінеральнимскладомпідґрунтяіпрацеюлюдини.
Найважливіші морфологічні ознаки ґрунтів: забарвлення,структура, будова, механічнийсклад, включення.
Забарвлення — цеодна з важливих морфологічних ознак, за якою деякі ґрунтинавіть одержали назву (чорноземи, каштанові, буроземи, сіроземи). Колір ґрунтів залежитьвід сполук, що входять до йогоскладу.
Гумусові речовиниі сполуки марганцю надають ґрунтам темного кольору (чорного або сірого),оксиди кремнію, солі кальцію — світло-білого або ясно-ciporo. Оксиди заліза, залежно від концентрації їх, забарвлюють у жовтий, коричневий або бурий колір.
Структура. Ґрунти поділяються на структурні і безструктурні. У безструктурному ґрунті окремі механічні елементи (піщинки, пилуваті частинки) перебувають у вільному стані й не зв'язаніодна з одною. У структурному — вони поєднані в агрегати різної величини і форми, якіі надають ґрунту певної структури.
Структура ґрунту, створюючи сприятливий водний і повітрянийрежими, є одним з вирішальних факторівйого родючості.
Найсприятливішою структурою є горіхувато-зерниста з агрегатами розміром від 10 до 0,25 мм.
Будоваґрунту — щільністьіпористість, якізумовлюютьйоговодопроникністьіаерацію.
Механічний склад ґрунту — це співвідношення в ґрунті часток різної величини.Залежно від вмісту глини іпіску ґрунти поділяються на такі групи: легкі, середнісуглинисті, важкі глинисті.
Кращим ґрунтомщодо механічного складу є легко- і середньо-суглинисті,які мають найсприятливіший водний, повітряний і поживнийрежим. Визначити механічнийсклад ґрунту нескладно самому вихователю.Для цього грунт скачують у ковбаску. Якщо він не формується — це піщаний, якщоформується і розсипається — суглинистий, якщо не розсипається — глинистий.
Включення — це елементи, якімістяться в ґрунті не з причин ґрунтоутворення: уламки твердих гірських порід, залишки будівельного сміття тощо.
Родючість ґрунту — це здатність забезпечувати рослини вологою, повітрям і поживнимиречовинами під час вегетації. Родючість значною мірою визначаєтьсякількістю і якістю гумусу (перегною). Утвореннягумусу здійснюється під впливом мікроорганізмів з рослинних ітваринних решток.
До складу ґрунтів входить 45 різних елементів, але найпоширенішими є вуглець, кисень,водень, азот, кремній, алюміній, залізо, кальцій, натрій, сірка, фосфор, титан і марганець.
Найчастіше рослинизазнають нестачі азоту,фосфору, калію. Значна частина мінеральних речовин міститься в ґрунті у формі мінеральних сполук. Більшість поживних речовин засвоюються рослинами з ґрунтовогорозчину, який утворюється водою, що, проникаючи у грунт, вилучає з нього розчинніречовини.
Зональнерозміщенняґрунтотворних факторів, насамперед клімату і рослинності, зумовлює і зональністьґрунтів, яка полягає втому, що кожній географічній зоні відповідають властиві їм зональні типиґрунтів.
У зоні Поліссяпереважають дерново-підзолистіґрунти. Тут випадає значна кількість атмосферних опадів, які більш-менш рівномірно розподіляються запорами року, не дуже високілітні температури, тому й невелике випаровування.Дерново-підзолисті ґрунти під лісовою рослинністювесь час вологі ісистематично промиваються атмосфернимиопадами, внаслідок чого з активного шару ґрунту в нижні горизонти вимиваються поживні речовини. Шар гумусу в підзолистих ґрунтах дуже малий (10--20 см). Органічні рештки перегнивають повільно, тому тут виникає кисле середовище.
Основний фонд орнихземель на Поліссі становлятьдерново-середньопідзолисті супіщаніґрунти, поширені на підвищених терасах, вододілах. Основна перевага цих ґрунтівполягає в тому, що вони порівняно добре утримують вологу у верхніх горизонтах, містять більше гумусу. На нихдобре ростуть картопля,гречка, озима пшениця, озиме жито, кукурудза, льон, цукрові буряки.
На болотах і торфовищахрозвинулись болотяні і торфові ґрунти,а по берегах річок — піщані.
Ґрунти Поліссяпотребують поліпшення: підвищення вологоємності, збагачення на поживні елементи і ліквідаціїкислотності Обробляється в середньому 37 % усієї земельної площі.
У лісостеповій зонінайбільш поширені сірі лісові ґрунтиі чорноземи.
ВзахіднійчастиніЛісостепупереважаютьсірілісовіґрунти(світло-сірі, сіріітемно-сірі). Сірілісові ґрунти сформувалися піл деревною рослинністю листяних лісів на лесових породах.
Лівобережна частинаЛісостепу, що лежить на схід від системи дніпровськихтерас, вкрита типовими чорноземами. Основною грунтоутворюючою породою, на якійсформувалися чорноземи, є ліс. На ньомупри обмеженій кількості опадів, степовій рослинності утворилися чорноземні ґрунти південної і середньоїчастини України.
Чорноземи — найродючішіґрунти в світі. Вони містять до 7 % гумусу і мають грудкувату будову. Найбільшою особливістю цих ґрунтів є велика глибина гумусового горизонту — до 120--150 см і більше.
Лісостеп — дужеважлива зона бурякосіяння внашій країні. Важливими культурами Лісостепу є також озимапшениця, ячмінь, кукурудза, горох. На орні землі тут припадає 67 % земельної площі.
Степова зона за характером ґрунтового покриву поділяється на дві підзони — північну і південну.
Північна частинавкрита звичайними чорноземами, які мають високу родючість(вміст гумусу 5,2--7,2 %), та південнимичорноземами, які відрізняються меншою глибиною гумусового горизонту (40--60 см) і кількістю гумусу у верхньому шарі (3,5--4,5 %).
Південна степовапідзона, до якої входить Причорноморська низовина і Північна частинаКримського півострова, вкрита південними чорноземами та темно-каштановимита солонцюватими ґрунтами. Каштанові ґрунти сформувалися на крайньому півдні України, де опадів недостатньо, температура висока, органічних решток потрапляє в землю мало, вміст перегною зменшується до 2,8%. Солончаки, яких найбільшена півдні країни, потребують глибокого промивання і внесеннядобрив. Основна причина неродючостісолончаків — нестача вологи.
У заплавах річокусіх зон поширені лучні ґрунти.
Степова зона відзначаєтьсянайбільшою кількістю оброблюваних земель — 75%. Найважливішоюсільськогосподарською культурою степу е озима пшениця, на значних площах висівається соняшник, у приміських господарствах — овочеві культури і картопля. Вирощуєтьсякукурудза на зерно і силос.Розвинуто баштанництво і виноградарство.
Ґрунтовий покривКарпат та Криму складаєтьсяв основному з бурих гірсько-лісових ґрунтів (буроземів і гірсько-підзолистих).
На безлісих просторах полонин, яйл сформувалисягірсько-лучні ґрунти. В гірській частині Карпат обробляється близько 20% землі. Землеробство найбільш розвинуте в Закарпатській низовині і в обох прикарпатськихсмугах. У Північно-СхідномуПрикарпатті і гірській області вирощують переважно пшеницю, кукурудзу, частково льон. У Південно-Східному Прикарпатті крім зернового господарства розвинуто виноградарство.
У Криму, за виняткомвласне гір, що здебільшого вкриті лісами, широко розвинуті садівництво і виноградарство, вирощуються високоароматні тютюни, цінні ефіроолійні культури. Середня розораність земель у Гірському Криму становить близько 24 %.
Грунтєнайдорожчимбагатствомлюдства. Чорноземніґрунти, найродючішівсвіті, вкриваютьдвітретинитериторіїУкраїни. Сільськогосподарськіугіддя тут становлять 71 %,а орні 56 % усієї площі країни. Земельніресурси не належать до категоріїневичерпних. Через великий розвитокпромисловості, зростання міст площа сільськогосподарськихугідь зменшується за рахунок відведення земельних ділянок для промислового і житлового будівництва, гірничих розробок тощо.
В Україні спостерігаєтьсязменшення земель внаслідок ерозійних процесів, повторного засолення, забруднення промисловими відходами. Так, еродовані ґрунти Кагарлицького і Миронівського районів Київської області становлять 68 %.
Чорноземи втратилитретину гумусу.
Основні напрями охорони ґрунтів. 1.Підвищенняродючості. 2.Запобігання воднійі вітровій ерозії. 3.Запобігання повторному засоленню.4.Додержання суворої економіїпід час відведення земельдля народногосподарського використання.5.Проведення рекультивації угідьпісля гірничих і торфовиробок.
Формування бережливого ставлення до ґрунту починається з дошкільноговіку. Організовуючи з дітьми вирощуваннярослин на ділянці дошкільного закладу, слід сформувати у них переконання втому, що не можна лише брати у землі — треба їй давати. Лише за такої взаємодіїможна одержувати хорошийурожай.
Слід пропонуватидітям восени вкопувати опале листя в грунт, показуючи навесні, що земля від цьогостає темнішою, родючішою. Висаджуючи рослини, треба вносити органічні і мінеральнідобрива, переконуючи дітей у необхідності піклування людини про родючість землі.
профіль грунтів
Тундрова глеєвий. 2. Торфяно-болотний. 3. Підзолистий. 4. Дерново-підзолистий. 5. Болотно-подзолистий. 6. Серий лесовий. 7. Чернозем типовий. 8. Лучно-чорноземний. 9. Каштановий. 10. Бурий пустельно-степовий. 11. Солонець. 12. Солончак. 13. Сірозем. 14. Жевтозем. 15. Червонозем. 16. Алювіально-дерновий.