РПС Туреччини

РПС Туреччини.

ПЛАН
 
Вступ… 3
1. Економіко-географічне положення та природні ресурси… 4
2. Загальна характеристика господарства… 9
3. Географія промисловості країни… 13
4. Географія транспорту… 21
5. Зовнішньоекономічні зв'язки… 23
Висновок… 27
Список використаної літератури… 28
 
Вступ
Туреччина — цекраїна, розташована між Європою й Азією. Вона простягнулася від Едирне наболгарській границі до Карса на вірменській 1700 кілометрів і на 1000кілометрів від Чорного моря до Середземного. Туреччина граничить із Грецією,Болгарією, Грузією, Вірменією, Іраном, Іраком і Сирією. Ландшафт країнирізноманітний: пустелі з оазисами, гори, степи, звивисті ріки, родючісільськогосподарські землі і скелясте, що простирається на 8400 км, узбережжяроблять Туреччину привабливої.
Основна метаданої курсової роботи полягає у дослідженні особливостей розміщенняпродуктивних сил Туреччини.
Поставлена метаобумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань, а саме:
·    дослідитиособливості економіко-географічного положення країни та дати його господарськуоцінку;
·    проаналізуватигосподарство країни;
·    розглянутиособливості економічного районування;
·    проаналізуватизовнішньоекономічні зв’язки країни.
         Робота складається із п’ятирозділів в яких послідовно розглядається поставлена проблема.
1. Економіко-географічнеположення та природні ресурси
Туреччинарозташована на східній півкулі, між 25040` і 440 48`  східноїдовготи та 35051` і 420 06`  північної широти. Її площа(включаючи внутрішні водоймища) становить 779452 км2. Основначастина території Туреччини — 97 % — знаходиться в Азії і тільки 3 % — уЄвропі. Географічна особливість Туреччини — розташування на перехресті важливихшляхів, зі стародавності з'єднуючих Європу з Азією, чорноморські країни інароди зі середземноморськими. Нині через територію Туреччини пролягаютьшосейні і залізничні магістралі, що зв'язують Європу з багатьма країнами Азії.Максимальна довжина турецької  території зі заходу на схід 1600 км, з півночіна південь 600 км. Туреччина із трьох сторін омивається морями: на півночі — чорнимморем, на заході — Егейським, на півдні Середземним.
Європейська йазіатська частини Туреччини відділений одна від одної водяною системою, щоутворює морський прохід з Чорного моря в Егейське і включає Мармурове море,протоки Босфор і Дарданелли. У Південній частині Босфору і Золотого РогуМармурового моря, розташоване одне з гарніших міст світу і найбільше  містоТуреччини — Стамбул.
Рельєф. Туреччина — гірська країна.Середня висота її території над рівнем моря складає 1132 м. Майже вся територіяАзіатської Туреччини зайнята Малоазіатським нагір'ям, до складу якого входятьвисокі, розчленовані питомими й увінчані могутніми вершинами гірські хребти,великі сухі нагір'я і плоскогір'я. Низинних рівнин у країні мало, вонирозташовані на окремих ділянках морських узбереж, як правило, в устях рік.
         Корисні копалини. УТуреччині виявлені великі запаси різноманітних корисних копалин. У надрахкраїни залягають кам'яне і буре вугілля, нафта, різні рудні копалини: залізо,свинець, цинк, марганець, ртуть, сурма, молібден. На долю Туреччини приходиться25 % загальносвітового запасу ртуті. Тут маються найбагатші поклади вольфраму,відомо біля ста родовищ міді. З нерудних копалин відомі родовища селітри,сірки, мармуру, морської ненки, повареної солі. Природною солеварнею, щопостачає сіллю всю Туреччину, є озеро Туз.
  Територія Туреччини розташована вмежах Сереземноморського геосинклінального пояса. На Півночі і Півдніпротягаються альпійські складчасті системи Понтійських гір і Тавра. У їхнійбудівлі беруть участь осадові і вулканогенно-осадові породи мезозою іпалеогену, що підстилаються комплексом магматичних ультраосновних і основнихпорід і прорвані місцями гранітами. У Таврі широко розвиті тектонічні покриви.Між ними розташована Центрально-анатолійська складчаста проміжна зона, у якійвиділені серединні масиви (Мізійско-Галатскій, Мендересскій, Киршехирський),складені кристалічними породами докембрія і почасти палеозою, і Ізміро-Анкарськийгеосинклінальний прогин.
   Південно-сході Туреччини проходитькрайовий прогин древньої Африкано-Аравійської платформи, виконаний кайнозойскоюмелассою. Територія Туреччини характеризується підвищеною сейсмічністю. Основнікорисні копалини Туреччини — хроміти (Тавр, Західно-Понтійські гори, Ізміро-Анкарськийпрогин), борати (Західно-Понтійські гори), боксити (Тавр, Понтійські гори),вольфрам, ртуть, сурма (Мендерес, Киршехир, Західно-Понтійські гори), мідь(Понтійські гори, Тавр), кам'яне вугілля (Понтійські гори). Відомі промисловорозроблювальні родовища нафти (на Південно-сході в крайовому прогині),марганцю, заліза, свинцю, цинку, асфальтита, бурого вугілля, магнезиту, бариту,корунду, азбесту, флюориту, сірки, фосфатів, кам'яної солі й ін. Запаситрьохокису вольфраму 60 тис. т, хромітів — 10 млн. т, ртуті — 27 тис. т, сурми- 110 тис. т.
Клімат. Територія Туреччинизнаходиться в межах середземноморського субтропічного кліматичного пояса. Однакгірський, сильно розчленований рельєф, дуже важкі умови циркуляції повітря,наявність кліматичної поясності — усе це визначило велику розмаїтістькліматичних районів. На внутрішніх нагір'ях клімат континентальний. Опадипереважають у степу до 500 мм у роки.
         Річкова система й озера.Територія Туреччини, за винятком Канійської рівнини, покрита густою річковоюмережею. Але всі ріки мають гірський характер, буяють водоспадами, порогами ітому несудохідні. Велика швидкість плину робить їх майже незамерзаючими, навітьу високогірних районах. Основні ріки: Єфрат (2800 км), Тигр (1900 км), Кизил-Ирмак(1355 км), Сакарья (824 км).
     Близько 9,2 тис. кв. км. ПлощіТуреччини займають озера: Кратерні, карстові, лагунові, тектонічні,запрудно-вулканічні. Самі великі Ван (3713 км кв.) — солоне, бесточне, Туз(1500 кв.км.) — солоне.
Туризм.  Туризм є однією з найбільшдинамічно розвиваючих ся галузей турецької економіки. Достаток унікальнихісторичних пам'ятників на території Туреччини, виняткової краси середземноморськіпляжі, сприятливий клімат — усе це відкриває широкі перспективи длятуристичного бізнесу. Щорічно країну відвідує близько 9-10 млн. туристів майжез 80 країн. Доход державної казни від туризму складає майже чверть обсягутурецького експорту.
         Туризм приносить країнізначні валютні дивіденди. Даний сектор відноситься до числа нечисленнихгалузей, що в умовах загальноекономічної кризи залишаються в сприятливомуположенні: у 2005 році країну відвідали 12,5 млн. іноземних туристів (упорівнянні із середньорічним показником у 250 тис. у 80-х роках), а припливдоходів від їхнього обслуговування вперше історії перевищив 10 млрд. дол…
Річний прирістобсягу послуг з початку 80-х років складав у середньому 17%, у 2005 р. віндосяг 40%, а в поточному році очікується на рівні 20 чи навіть 25%. Ростусприяли державні кредити, низькі ціни на земельні ділянки, податкові пільги. Утой же час навряд чи удасться досягти аналогічного високого показника вмайбутньому, оскільки галузь має гостру потребу в припливі нових інвестицій,при цьому ставка робиться на приватні капіталовкладення, що ж стосуєтьсядержави, то на неї покладається відповідальність за створення умов, якісприяють припливу додаткових інвестицій.
           Міністерство туризмурозробило план вкладення 3 млрд. дол. у розвиток туристичного бізнесу Стамбула,потенціал якого використовується поки в недостатній мері. На думкупроектувальників, існує можливість для збільшення числа туристів у 20 разів — з2,5 млн. у даний час до 50 млн.(для порівняння: аналогічні показники по Парижуі Лондону досягають у даний час 65 млн. і 75 млн. відповідно). У ходіреалізації загальнонаціональної програми розвитку туризму доходи від даноїгалузі Туреччини в найближче десятиліття можуть бути доведені до 20 млрд.дол..
   Таким чином, Туреччина — країна,що володіє великими рекреаційними ресурсами, залучає до себе увага туристів зусього світу з пізнавальними, лікувально-оздоровчими, екскурсійними й іншимицілями, що приводить до взаємного співробітництва країн.
Економічне районування.  Захід (понад 1/4 територіюкраїни, близько 2/5 її населення) промислово-аграрний район, найбільш розвитачастина республіки, її індустріальне ядро; тут (головним чином у Стамбулі, Ізміріі їхніх околицях) зосереджено 66% усіх промислових робітників і випускається69% продукції обробної промисловості. Центр (близько 2/5 території країни,близько 2/5 її населення) — аграрно-промисловий район, де провідна галузьекономіки — сільське господарство — значною мірою  товарного напрямку;промисловість розвита слабкіше; на район приходиться 25% промислових робітниківі 24% продукції промисловості (головним чином район Анкари). Схід (понад 1/3територію країни і близько 1/5 її населення) — відсталий аграрний район, угосподарстві якого головне значення має тваринництво (25% доходу відтваринництва); 16% збору зернові країни, менш 10% — садових і технічнихкультур. На район приходиться 9% промислових робітників і 7% промисловоїпродукції; тут зосереджена основна частина видобутку нафти, залізної і мідної руди,хромітів і поліметалів.
Населення. Населення Туреччини складаєблизько 62 млн. чоловік, і велика частина з них по національності турки.  
Крім турків тутпроживають біля мільйона арабів (уздовж сірійської границі), кілька десятківтисяч вірменів і євреїв, у Стамбулі — близько 100 тис. греків.
Усього в країніпроведено 12 переписів. З 1927 р. населення Туреччини зросло в 4,4 рази,причому тільки з 1950 по 1985 — у 2,5 рази. Різко зросла і щільність населення:з 1,8 до 7,7 чоловік на 1 кв. км. Швидкий ріст населення залишається важливоюпроблемою країни.  
Розподіл жителівпо території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густозаселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім — райони, що прилягаютьдо Егейського моря. Саме густонаселене місто — Стамбул і саме малонаселене — Ханяри.
Основне населеннякраїни — турки (приблизно 90 %). У відповідності зі статтею 66 конституції 1982р., турками вважаються всі «хто пов'язаний узами громадянства з турецькоюдержавою». Діти, що народилися від турка чи матері-туркені, вважаютьсятурками. У країні ще проживають понад 25 національні меншості: курди, араби,греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д.
Міське населення в Туреччині складає48 %.
2. Загальнахарактеристика господарства
  Туреччина — аграрно-промисловакраїна. Значна залежність від іноземних монополій. У таблиці 1 наведено даніщодо виробництва найважливіших видів промислової продукції в країні.
Таблиця 1
Виробництво найважливішихвидів промислової продукціїВиди продукції 2003 2004 2005
Електроенергія, млрд. квт-Ч
Кам'яне вугілля, млн. т
Буре вугілля, млн. т
Нафта, тис. т
Хромова руда 1, тис. т
Залізна руда 2, тис. т
Сурм'яна руда 2, тис. т
Марганцева руда 2, тис. т
Мідь чорнова, тис. т
Нафтопродукти, млн. т
Чавун, тис. т
Сталь, тис. т
Цемент, тис. т
Папір і картон, тис. т
Бавовняні тканини, млн. м
Вовняні тканини, млн. м
Цукор, білий, тис. т
0,8
2,8
0,7
17,0
207
143
1,3
16,0
12,0
-
113,0
91,0
396,0
18,0
152
9
141
2,8
3,6
1,3
375
221,0
444,0
1,4
17,5
27,0
3,5
248
265,0
2040,0
56,0
517
22
644
15,6
4,8
6,2
3100
232
1297
5,9 3
6,6 3
27
12,3
1300
1809
10850
367
1225
49
806 /> /> /> /> />
Галузеваструктура турецької економіки характерна для індустріально-аграрних країн: начастку промислового виробництва в загальному обсязі ВВП приходиться близько28%, сільського господарства — 15%, будівництва — 6%, послуг — 51%.

Таблиця 2
Дані про  галузеву структуруВВП Туреччини (%)
  2003 р. 2004 р.
Сільське господарство         
Видобувна промисловість
Обробна промисловість
Електро-, газо- і водопостачання 
Будівництво
Транспорт і зв'язок
Торгівля 
Сфера фінансів   
Нерухомість
Інше
13,9
1,5
24,0
3,2
5,2
13,4
21,5
2,6
5,1
9,6
13,5
1,4
23,7
3,2
5,1
13,1
22,4
2,5
4,8
10,3
Сільськегосподарство.Сільське господарство Туреччини, незважаючи на дуже помітне позитивне зрушенняв індустріальному секторі, продовжує займати серед галузей економіки по рядупараметрів чільне положення: у землеробстві, тваринництві й інших, щопримикають до них сферах економічної діяльності (лісове господарство,рибальство) зайнято понад половину всього самобутнього населення і створюєтьсяп'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарськихтоварів в експорті країни за останні роки помітно знизилася, але проте неопускається нижче 20-25 %. У  землеробстві створюються майже дві третини всьогодоходу даної галузі. На другому місці знаходиться тваринництво (33,4 %), а рольлісового господарства (1,9 %) і рибальства (1,7 %) незначна.

Таблиця 3
Посівна площа і збірнайважливіших сільськогосподарських культурОсновні сільськогосподарські культури Площа, тис. га Збір, тис. т 1997-1999 2000-2001 2002-2005 1997-1999 2000-2001 2002-2005
Пшениця
Ячмінь
Кукурудза
Бавовник (бавовна-волокно)
Тютюн
Цукровий буряк
Виноград
Маслини
4770
1972
599
474
122
50
579
318
7959
2791
674
660
204
147
794
614
8808
2575
620
838
377
187
830
740
4770
2270
747
119
91
752
1500
267
8585
3447
950
273
130
3403
3081
537
11080
3330
1200
598
179
5707
3120
814
         Туреччина також входить вдесятку найбільших експортерів чаю (табл. 4).
Таблиця 4
Перші десять країн порозмірах виробництва чаю наприкінці  1990-х рр.Країна Збір чаю тис. т.
Індія
Китай
Кенія
Шрі-Ланка
Індонезія
Туреччина
Японія
Іран
Бангладеш
Аргентина
800
650
280
270
150
120
90
60
55
50
Тваринництво. Тваринництво — друга поважливості галузь аграрного сектора. На відміну від землеробства, тваринництво(крім птахівництва) розвивалося майже винятково на екстенсивній основі, зарахунок росту поголів'їв худоби.
У скотарствісеред домашніх тварин першість по чисельності й економічному значенні належитьвівцям: вони складають більш половини поголів'я череди і вівчарство забезпечує45 % усього доходу який надходить від скотарства. Коза, звичайна й ангорська,займає в Туреччині друге, після овець, місце серед рогатої худоби.
Велика рогатахудоба, що нараховує 13 млн. голів, включає корів і бики, буйволів і  молочнихкорів. Інше тяглова і транспортна худоба, а також молодняк. Робочу і транспортнухудобу в Туреччині складають: осли, мули, і особливо незамінні в умовахгористої місцевості верблюди.
Птахівництво востаннє десятиліття в зв'язку з підвищенням ринкового попиту на біле (пташине)м'ясо і яйця одержало значний розвиток. За допомогою ізраїльського капіталустворені птахівницькі комплекси по виробництву на промисловій основі 100 млн.бройлерів і близько 1 млрд. яєць у рік. Підвищилася і роль домашньогоптахівництва, особливо в районах Чорного, Мармурового й Егейського морів (курий індики).
Рибнегосподарство.Великі потенційні можливості для прогресу рибальства, оскільки країна з трьохсторін оточується морями. Цьому сприяє і наявність внутрішніх водойм: озер іводоймищ. Однак через відсталість техніки лову, ця галузь ще не досяглабажаного результату.  Приблизно 90% улову дають Чорне і Мармурове моря.Основні  породи риб: хамса, ставрида, сардина, кефаль, скумбрія, тунець.Основні породи прісноводної іхтеофауни: сазан, форель, кефаль і т.д.
У цілому на душунаселення в рік приходиться 11 кг риби.
Лісовегосподарство.Ліси і чагарники займають 25,9 % усієї території країни, і по площі лісівТуреччина знаходиться в Європі на 4-ом місці (після Росії, Швеції, Фінляндії).У результаті прийнятого в 1937 р.  «Закону про націоналізацію лісів»практично всі ліси 99,9 %) знаходяться  нині в руках держави. Забезпеченість різнихтериторій лісами вкрай-нерівномірна. Майже половина площі лісів приходиться насмугу шириною в 150 км уздовж Чорноморського узбережжя (райони рясних опадів);інша частина лісу приходиться, на гори Тавра й узбережжя Егейського моря.
     Відносновисока питома вага площі, зайнятої в Туреччині лісами, аж ніяк не показникрозвитого лісового господарства і сприятливих можливостей для його прогресу.По-перше, частина лісових масивів — це чагарники і низькосортні ліси придатнідля заготівлі дров, а не для ділової деревини.
По-друге ліси невідрізняються високою якістю порід. В основному це сосни і їли (78%),листяні(14%) і змішані  ліси (8%). Якісний у всіх відносинах ліс займає 30,6%усієї площі лісів.
На заході країнивиростає валовий дуб, жолуді якого містять дубильну речовину (Танин), уживане вшкіряній і фарбувальній справі. Лісу поставляють  і інші продукти: деревину,деревну смолу, солодковий корінь, росний ладан і ін.3. Географіяпромисловості країни
Промисловістьі інфраструктура. У Туреччині  розвивається текстильна промисловість, харчосмакова,металургійна, хімічна промисловість, а також видобувна, нафтопереробна імашинобудівна  промисловості.
     Видобувна промисловістьзабезпечує 7,2 % вартості промислової продукції  і будівництва. У галузіблизько 72 % виробництва забезпечується  державними підприємствами (безнафтових).
     Паливна сировина — кам'яневугілля; магніт і нафта — йде на внутрішні потреби. Видобуток кам'яного вугілляведеться на Чорноморському узбережжі. Буре вугілля добувається в шахтах в Афішіні- Ельбістані, у Сейтомирі, Тунчбілеці (чи Кьютахья). На 80 % видобутокздійснюють державні підприємства.
Видобуток нафти впорівнянні з розмірами її внутрішнього споживання недостатній. Державніпідприємства в сполученні з іноземним капіталом здійснюють розшукові роботи, атакож іноземні компанії, приватні і змішані компанії. Найбільш важливий районзнаходиться в Південно-Східній Анатолії. Так як поклади знаходяться увіддалених районах, то витрати на видобуток і траспорт зростають.
З 1985 р. почавсяспробний видобуток природного газу. Залізна руда добувається в селі Сивас іМалатья. Туреччина займає видне місце по видобутку і запасам хромової руди (йдена експорт).
На територіїтакож знаходяться поклади і добувається мідна  руда, марганцова руда, ртуть,сірка, вольфрамова руда, уранова руда, борити, фосфорити, золото і срібло(невелика кількість).
Нафтопереробнаі хімічна промисловість. Переробку нафти здійснюють державні заводи в Батмі, Ізміт,Аліага в Мерсині.
     Видобуток природного газу  вкраїні почався в 90-і роки. Потреби в газі  також задовольняються за рахунокпродукції газових заводів в Анкарі, Стамбулі, Ізмаїлі і зниження побіжних газівна переробних заводах.
     Виробництво мінеральних добрив,в основному фосфатних і азотних знаходяться в районі Ізміра і Стамбула.
Гумова промисловістьпредставлена чотирма сучасними заводами з виробництва автомобільних шин. Наприватних підприємствах роблять покришки і камери мотоциклів і велосипедів.Інша галузь — це гумове взуття, а також гумовотехнічні вироби.
Чорна ікольорова металургія. Виробництво чорних металів зосереджено в трьох великихдержавних підприємствах чорної металургії — Карабюкскому, Ерегійському і Іскендерунськомукомбінатах. На останньому ж відбувається і виплавка стали. Має місце виплавкаміді. Існують підприємства алюмінієвої промисловості.
     У цілому виробництво кольоровихметалів не задовольняє зростаючий попит.
     Машинобудівна й електротехнічнапромисловість одержала розвиток насамперед  за рахунок створення складальнихпідприємств. У цій галузі особливо активно представлена участь приватногокапіталу. Галузі машинобудування: зборка і виробництво транспортних засобів,будівництво залізних транспортних засобів, залізниці, вагони, холодильники,дизель-мотори. Є ремонтні заводи суднобудування розвите в Стамбулі і Ізмірі. Наверфях будуються судна для міських і непротяжних каботажних ліній, автомобільніпороми. Значна частина устаткування і запчастин імпортується. Середньо- ікрупномонтажні суда Туреччина закуповує за кордоном.
Верстатобудуванняяк галузь обробної промисловості зовсім недавно створена в країні. Зборкадеяких моделей токарних, фрезерних, свердлильних верстатів здійснюється поліцензіях західних фірм. Казанові і холодильні установки, промислові газовіпечі виготовляються на невеликих добре обладнаних підприємствах приватних фірм.Приватний сектор у співробітництві з іноземним капіталом роблять побутовутехніку — газові печі, плити, швейні машини, велосипеди, калорифери.
     Розвивається електротехнічнапромисловість. Промислове виробництво електроізометрів, побутовихелектроприладів відбувається по ліцензіях західних фірм.
     Помітними темпами розвиваєтьсярадіо- і електронна промисловість — виробництво телефонної, радіо — і телетехніки,електронної апаратури, зборка ЕОМ.
Електроенергетика. Будівництво, експлуатаціяенергетичних об'єктів і розподіл електроенергії в Туреччині фактично зосередженов руках держави. Якщо в 60-70рр. основним розвитком електроенергетики булатеплова енергетика на базі рідкого палива (нафта), то тепер покладений принциппереважної орієнтації на власне джерело енергії: лігніт, гідроресурси,природний газ, геотермальна сонячна енергія й енергія вітру.
     Діє Комісія з атомної енергіїдля проведення досліджень в області використання атомної енергії. Розробляютьсяпроекти по будівництву АЕС.
     У країні діють 50 ГЕС і 30 ТЕС.Виробництво електроенергії у 2000-2004 рр. склало 54,3 млрд. кВт. год. Споживанняж на душу населення 926 кВт. год. Існує дефіцит електроенергії.
Туреччина єекспортером продукції сільського господарства і видобувної промисловості.Зовнішні партнери: ФРН, США, Великобританія, Франція.
У ціломуТуреччина — це країна, що розвивається.
Виробництвопродуктів харчування. Туреччина в даний час займає одне з провідних місць повиробництву продуктів харчування і входить у вісімку країн, що цілкомзабезпечують себе продовольством.
Маючи 28 млн. газрошуваної землі і сприятливих кліматичних умов, країна займає п'яте місце усвіті по вирощуванню овочів і дев'яте — фруктів.
Велика часткасільськогосподарської продукції й в експорті: це — бавовна, тютюн, фундук,інжир, ізюм і цитрусові. Досить розвита і переробна галузь, щорічний ріст їїскладає 25%. Найбільш розвите виробництво томатної пасти, фруктових соків,консервованих і заморожених овочів і фруктів.
У різні країнисвіту експортуються заморожені продукти, що відповідають вимогам стандарту ІSO9000, обсяг виробництва їх складає 200 тист. т. щорічно.
          Друге місце в Європі ітретє у світі Туреччина займає по виробництву томатної пасти, кетчупа ітоматного пюре (130 тис. т. у рік). Туреччина — другий у світі експортермакаронних виробів. Останнім часом  швидко росте цукрове, молочне, маслоробневиробництво й обсяг вирощуваних какао-бобів.
Місце Туреччини усвітовій класифікації:
·    перше — усвіті по виробництву й експорту  сухофруктів (інжир, абрикоси);
·    перше вЄвропі — по виробництву бавовни і тютюну;
·    друге усвіті — по виробництву сочевиці, ізюму і зеленого горошку;
·    четверте- по виробництву маслинової олії;
·    п'яте — повиробництву насінь соняшника;
·    шосте — по виробництву квасолі;
·    сьоме — по виробництву кунжуту;          
·    восьме — по виробництву борошна і цукру.             
За останнєдесятиліття Туреччина ввійшла в число країн, що швидко розширюють випуск м'ясаптаха. У 2004 р. його виробництво  виросло майже на 60% у порівнянні з 2003 р.Серед країн — продуцентів курячого м'яса Туреччина зайняла 17-і місце. Випускм'яса птахів в країні  склав 661 тис. т..
Душове споживанням'яса птахів в країні досягло 11 кг у рік (червоного м'яса — 14кг). Частинапродукції йде на експорт. Із середини 90-х обсяг експорту значно виріс.Основними ринками збуту турецького м'яса птахів є Росія, Румунія, Болгарія ікраїни Близького Схід. Почалися відвантаження курячих ніжок у Китай і Гонконг.Імпорт м'яса птаха в Туреччину, за винятком 1988 -1993 р., був незначним. Однакостаннім часом  відзначається розширення ввозу окремих субпродуктів, зокрема курячої печінки.
Приблизно 90%усього м'яса птахів в країні вирощується фермерами, що укладають контракти зкомпаніями, які контролюють ринок. Перша «десятка» найбільших фірмздійснює контроль над 65% ринка, друга — над 19%.Основними компаніями — виробниками бройлерів є: «Koy Tur» — 17%загального випуску,«Banvіt» — 10%, «Mudurna» — 6%. Однієї з динамічно розвиваючихсябройлерських компаній Туреччини є «Grpіlіc», що за останні 5 роківрозширила своє виробництво на 25%. У 1998 році вона підписала контракт ізфірмою «Petersіme» на будівництво інкубатора на умовах «підключ», розрахованого на закладку 384 тис. яєць у тиждень. Інкубатор буввведений у лад у січні 2000 р. У результаті загальна потужність підприємствзазначеної фірми по виведенню курчат зросла до 585тис.шт. у тиждень.Інкубаторні потужності розширилися й у компанії «Narpіlіc». Ця фірмапо контрактах вирощує близько 90% бройлерів. Інші 10% бройлерів відгодовуютьсяна власних фермах, оскільки в її дії відчувається недостача фермерів, здатнихкваліфіковано виконати роботу з вирощуванню птахів. Більшість ферм відгодовуютькурей до 1,7 кг, а півнів — до 2,2 кг. Вирощений птах переправляється напереробних комбінатах. Близько 80% м'яса птаха в країні випускається сучаснимипідприємствами з використанням самих прогресивних технологій і методів. 10років тому всі бройлери продавалися на внутрішньому ринку цілими тушками. Однаку даний час компанія «Narpіlіc», наприклад, 70% своєї продукціїпоставляє на ринок у виді не заморожених окремих частин. Продукція компанії«Beypіlіc» у 2003 р. складалася на 66% з цілих тушок, на 30% — зокремих частин і на 4% — із продуктів наступної переробки. У 2005 р. часткацілих тушок зменшилася до 50%, окремих частин -до 20%, продукції подальшоїпереробки — зросла до 30%. Компанії «Narpіlіc» і «Beypіlіc»у тиждень можуть переробляти більш ніж по 400 тис. бройлерів. Їхній переробніпотужності, а також підприємства фірми «Banvіt», є найбільшими вкраїні. Провідні компанії, такі, як «Koytur» і «CP»,переробляють птаха на декількох невеликих підприємствах.
Лібералізаціяенергетичного ринку в Туреччині. У Туреччині створені законодавчі передумови длялібералізації енергетичного ринку. У зв'язку з цим галузеві спостерігачіпрогнозують його ріст у середньому на 12% у рік. Щорічне збільшення попиту наелектроенергію оцінюється в 5%.
На початку 2004р. усі встановлені енергетичні потужності Туреччини склали по офіційним даної30 тис.мвт. По існуючим у даний час представленням до 2010 р. потужностіелектростанцій підвищаться до 50 тис.мвт, а до 2020 р. досягнуть 100 тис.мвт,щоб задовольняти зростаючі потреби промисловості і приватних господарств. Прицьому потужність гідроелектростанцій і інших силових установок, щовикористовують поновлювані джерела енергії, у даний час досягає12 тис.мвт.Загальний обсяг ринку енергетичних послуг у Туреччині експерти в 2004 р.оцінили в 650 млн.дол. США. З цієї суми приблизно 370 млн.дол. приходяться наімпортоване устаткування і послуги. Місцеве виробництво в 2004 році досягалоблизько 330 млн.дол. Експорт продукції цього сектора склав приблизно50 млн.дол.Протягом  2006-2008 р. при середнім збільшенні ринку на 12%  у рік фахівціочікують щорічного підвищення місцевого виробництва на 18%. Імпорт, запопередніми даними, виросте на 15%, у той час як експорт збільшиться усього на10%. Найважливішими іноземними конкурентами на турецькому енергетичному ринку єфірми США, Європейського союзу і Японії.
По оцінкахфахівців з економічного планування, для задоволення зростаючого попиту наелектроенергію і зв'язані з нею послуги потрібні щорічні інвестиції в розміріблизько 4 млрд. дол. Мова при цьому йде про проекти, що відносяться дорозвідки, виробництву і транспортуванню нафти і газу, а також до виробництва ірозподілу електроенергії.
У зв'язку знедоліком засобів у турецької держави значну частину необхіднихкапіталовкладень повинні будуть зробити приватні інвестори. Одночасно злібералізацією ринку уряд має намір проводити в енергетичному секторіприватизацію. У рамках підтриманої Всесвітнім банком програми реструктуризаціїз 2006 р. повинні бути приватизовані 16 розподільних компаній, що знаходяться вдержавній власності, і 8 електростанцій. У довгостроковій перспективі повиннібути приватизовані також гідроелектростанції.
         Інвестиції в газовийсектор. В найближчі роки в Туреччині передбачаються великі інвестиції вгазовий сектор. Уряд ставить перед собою ціль забезпечити широке застосуваннягазу як екологічно чистого джерела енергії. Для цього комунальна мережагазорозподілу повинна бути передана приватним підприємствам. Одночаснопередбачається ліквідувати монопольне положення державного суспільства«Ботаз» до 2009 р. знизивши його частку на ринку до 20%.  
До кінця 2006 р.мережі газорозподілу повинні бути приєднані 57 міст: 30 з них будуть підключенів першу чергу. Фахівці підрахували, що в результаті газ стануть одержувати ще 3млн. чоловік. Річне споживання «блакитного палива» досягне 4,5млрд.куб.м. Для створення основної інфраструктури будуть потрібні інвестиції врозмірі приблизно близько 1,0 млрд.дол. США. Установка газових труб і іншогоустаткування в будинках і квартирах приведе до створення нового ринку збуту врозмірі ще 4,5 млрд.дол.
Незабаромпочнеться конкурс на створення проектів газорозподілу в містах. Після йогозавершення в 55 адміністративних округах приватним фірмам будуть видаватисяліцензії на створення й експлуатацію нових мереж. Дотепер газорозподіл у містахздійснюється компаніями, у яких велика частина належить  чи державі комунам.
Слабкий попит нагаз у 2001 р. разом з численними скаргами приватних господарств на занадтовисокі рахунки привели на початку 2002 р. до значного зниження цін. Удовгостроковій перспективі передбачається, що в міру очікуваного пожвавленняекономічно споживання газу ще більш підвищиться. По оцінці компанії«Ботаз», до 2010 р. воно досягне 55,1 млрд.куб.м., а до2020 р.збільшиться до 82,8 млрд.куб.м. Попит у 2006 м, на думку компанії, складе 41,1млрд.куб.м., з них 24,2 млрд.куб.м будуть витрачені на виробництвоелектроенергії.
У містах заліцензії на системи газорозподілу йде жорстока конкуренція. Про свою участьзаявили багато фірм, що представили турецькій енергетичній раді своїпропозиції. Особливо велику зацікавленість у газових проектах виявляютьбізнесмени і фірми з арабського регіону, що в останні роки зазнали невдачі,намагаючись одержати свою частку при приватизації турецьких портів іелектростанцій.        4. Географія транспорту
Туреччина маєдосить розвиту транспортну систему. У цій галузі зайнято 3% населення країни. Домінуючеположення в системі перевезень займає автомобільний транспорт. У 2003 р. найого частку приходилося 93,2 % внутрішніх перевезень і 70,7 % внутрішньоговантажообігу. Число автотранспортних засобів швидко росте. Довжина шосейних ігрупових доріг державного і районного значення склала 109,4 тис. км (державногозначення 58,7 тис. км).
Велике значеннядля розвитку автомобільного транспорту Туреччини має введення в експлуатаціюдругого підвісного моста через Босфор. Він дозволив збільшити потік транзитнихвантажів через Туреччину, що є джерелом надходження валюти.
Залізничнийтранспорт. Загальнадовжина залізниць  10 390 км. Через пережитий у 80-х рр. кризу залізницяодержує повільний розвиток.
Повітрянийтранспорт. До1987 р. у Туреччині існувала одна авіакомпанія — державна, котра здійснювалаперевезення пасажирів, як на внутрішніх, так і на закордонних авіалініях. (ТюркХава Йоллари — ТХЙ). Пізніше з'явилося кілька приватних авіаліній, щоздійснювали перевезення авіапасажирів на місцевих лініях на невеликі відстанілітаками малої авіації
Трубопровіднийтранспорт. Усебільшого значення набуває трубопровідний транспорт. Нафтопровід (Туреччина — Іран) Газопровід (Туреччина — Росія) 9,5 % усього вантажообігу.
Зв'язок. У Туреччині внутрішній іміжнародний поштовий зв'язок перебуває у віданні Експлуатаційної Генеральноїдирекції, що є державною економічною організацією. У 20033 р. вона мало 41,7тис. відділень по всій країні.
У 80-х рокахпроводилася широка програма модернізації поштових і телеграфних служб,оснащення їхнім сучасним устаткуванням, що дозволяє механізувати й автоматизуватибагато поштових операцій. Швидко розвивається телефонний зв'язок. Нараховується11,9 млн. абонентів.    
Успішно вТуреччині розвивається телексний зв'язок і комп'ютерна комунікація і їхніпотреби цілком задоволені.  
Також натериторії Туреччини розвитий морський і річковий транспорт. Основні морськіпорти: Стамбул, Ізмир, Зонгулдак.
5. Зовнішньоекономічнізв'язки
Зовнішняторгівля. Зовнішньоторговельнийсектор для Туреччини є одним з найважливіших джерел динамічного економічногорозвитку країни. З одного боку, це порозумівається відносною недостатністювласної ресурсної бази, що об'єктивно обумовлює залежність турецької економікивід світового ринку (діяльність основних галузей турецької промисловості — відтекстильної до електронної — у значній мірі визначається наявністю імпортованоїсировини, енергоносіїв, напівфабрикатів). З іншого боку, експортоорієнтованістьекономіки Туреччини, її значний промисловий потенціал визначають енергійнуроботу місцевих фірм по просуванню своїх товарів на зовнішніх ринках. Уструктурі турецького експорту на першому місці стоять, так називані споживчітовари — продукція легкої промисловості (у цілому  36% загального обсягуекспорту) і агропромислового сектора (25%). Крім того, в останні роки векспорті країни зросла частка продукції машинобудування і металообробки, атакож хімічної промисловості, що є результатом структурних змін турецькоїекономіки і цілеспрямованої державної політики стимулювання експорту.
Основнимиторговими партнерами Туреччини є: Німеччина (товарообіг складає близько 10,0млрд. дол. у рік), США (більш 5,0 млрд. дол.), Італія (більш 4,5 млрд. дол.),Росія (близько 4,5 млрд. дол. без врахування «човникової» торгівлі),Франція (3,0 млрд. дол.), Великобританія (близько 3 млрд. дол.), а такожНідерланди, Бельгія, Японія, Іран, Саудівська Аравія.
Розподілтурецького експорту і імпорту наведено у таблиці 5.

Таблиця 5
Розподіл експорту й імпортуТуреччини (млн. дол. США) 2004 р. 2005 р.
Е К С П О Р Т
Німеччина
США
Великобританія
Італія
Франція
Нідерланди
Іспанія
Бельгія і Люксембург
Росія
Ізраїль
І М П О Р Т
Німеччина
Італія
США
Росія
Франція
Великобританія
Іспанія
Японія
Нідерланди
Швеція
5475
2437
1829
1683
1570
932
763
624
589
585
5880
3192
3080
2374
3127
2190
1262
1393
1315
1444
5150
3060
2020
1748
1643
869
683
639
628
619
7150
4305
3869
3864
3511
2699
1665
1588
1561
1437
Зовнішньоторговельнізв'язки Туреччини традиційно зорієнтовані на західноєвропейський ринок. Більшполовини її зовнішньоторговельного обороту приходиться на країни-члени ЄС. Узв'язку з цим цікаво простежити, як вступ Туреччини в Митний Союз з ЄС у січні1996 року позначився на її торгівлі з європейськими країнами.  
Статистикапоказує, що вже перший рік участі Туреччини в митному союзі, як іпередбачалося, привів до зміни ситуації в зовнішній торгівлі з країнами ЄС,однак ці зміни виявилися багато в чому не на користь Туреччини. Так, фахівціочікували, що після лібералізації торгівлі з ЄС темпи росту імпорту в Туреччинузбільшаться, однак реальність перевершила чекання. Імпорт із ЄС у Туреччинузріс настільки стрімкими темпами, що до кінця 1996 року дефіцитзовнішньоторговельного балансу виріс до небувалого для Туреччини рівня в 22млрд. дол.  Росту експорту, що очікувався, зокрема, текстильних товарів,навпаки, не відбулося. Туреччина розраховувала, що після скасування мита і квотна постачання текстилю в ЄС вона зможе вже в 1996 році збільшити експорт цихтоварів у ЄС на 1 млрд.дол. Однак на ділі не тільки не відбулося збільшення,але, навпаки, спостерігається визначений спад. Це порозумівається, з одногобоку, уповільненням росту споживчого попиту в деяких європейських державах, щоє великими торговими партнерами Туреччини, зокрема, у Німеччині й Італії, і зіншого боку, зростаючою конкуренцією з боку країн Східної Європи і Китаю.
У той же часбезсумнівно виявляються і позитивні наслідки вступу Туреччини в митний союз ізЄС. Тут насамперед  слід зазначити, що в структурі швидко зростаючого імпортуТуреччини з ЄС основний приріст приходиться на машини й устаткування, часткаяких у загальному обсязі імпорту перевищила 40%, що свідчить про прискоренняпроцесу оснащення турецької промисловості якісним сучасним устаткуванням івисокими технологіями з ЄС. При аналізі даних по зовнішній торгівлі Туреччиниза 2005 рік привертає увагу значний спад турецького імпорту в порівнянні зпопереднім роком. У першу чергу це явище обумовлене наслідками економічноїкризи і    девальвацією долара, що пішли за ним. У подібній ситуації економічнісуб'єкти воліють мінімізувати закупівлі товарів і послуг за рубежем, навітьякщо це негативно позначається на динаміку їхнього виробництва. Останнєособливо яскраво підтверджується при аналізі структури імпорту. Найбільший спаду 2005 році відзначений по групах інвестиційних і споживчих товарів.
  Таким чином, позитивні, на першийпогляд, зміни в зовнішньоторговельному балансі Туреччини (у 2005 році дефіцитзовнішньої торгівлі скоротився в порівнянні з минулим роком майже в три рази — з 26,8 млрд. дол. до 9,4 млрд. дол.) у реальності лише ускладнюютьфункціонування прив'язаної до імпорту турецької економіки.
У 2005 експортТуреччини склав 21,6 млрд. дол., а імпорт — 35,7 млрд. дол. Крім щорічнихвитрат на покриття великого торгового дефіциту, країна в 2000-2005 виплатила28,3 млрд. дол. по іноземних боргах. У 2005 грошові перекази від виїхавших нароботу в Європу турецьких громадян склали 3,3 млрд. дол. Протягом  1970-х,1980-х і 1990-х років Туреччина стикалася із серйозними труднощами по виконаннюсвоїх зобов'язань перед іноземними кредиторами. Для одержання нових позик вонабула змушена прийняти тверду економічну програму, запропоновану Міжнароднимвалютним фондом.
  У 2004 близько 22% турецькогоекспорту формували сільськогосподарські товари, зокрема  бавовна, горіхи, тютюн,сушені фрукти, продукція тваринництва і мохер. Інші 78% приходилися на кориснікопалини, зокрема  на рафіновану мідь і хромову руду, а також на промисловівироби, в основному текстиль. У структурі ввозу в 2004 переважали промисловітовари і сировина для індустріальних підприємств, а також паливо. Нафта і газсклали 16% імпорту, машини і транспортне устаткування — 34, залізо і сталь — 16, а споживчі товари — менш 30%.
У 2004 1/2 всьогообороту зовнішньої торгівлі Туреччини приходилося на країни Європейськогосоюзу, приблизно по 10% — на частку США й арабських країн.
Висновок
         В якості висновку по роботірезюмуємо основні положення дослідження стосовно розміщення продуктивних силТуреччини.
Натуральнийтемп росту:5 %. Інфляція: 18.4 %. Безробіття: 11.3 % (неповна зайнятість 6.1 %). Орназемля: 35 %. Сільське господарство: тютюн, бавовна, кристалліт, маслини,цукрові буряки, імпульси, цитрусові; домашня худоба.
Робоча сила: 23.8 мільйона, 1.2 мільйонатурків працюють за кордоном; сільське господарство 40 %, 38 % обслуговування(служб), промисловість 22 %.
Промисловість: текстиль, обробка їжі,автомобілі, добуваючи (вугілля, хроміт, мідь, бор), сталь, нафта, конструкція,деревина, папір. Природні ресурси: сурма, вугілля, хром, ртуть, мідь, борат,сірка, залізна руда, орна земля, гідроенергетика.
Експорт: одяг, продовольство,текстиль, металеві виробництва.
Імпорт: устаткування, хімічніреактиви, напівфабрикати, паливо. Головні торгові партнери: Німеччина, США,Великобританія, Італія, Франція, Росія, Швейцарія.
Комунікації: телефони у використанні 19.5мільйонів; користувачі мобільного зв'язку: 17.1 млн. Станцій радіопередач — 16,FM 107, коротка хвиля 6. Радіо: 11.3 мільйонів. Станцій телебачення — 635.Телебачення: 20.9 мільйона. Провайдери послуг Інтернету — 50.Інтернет-користувачі: 2.5 мільйона.
Шляхитранспортні мережі: Залізниці: загальна довжина: 8 607 км. Магістралі: загальна довжина:385 960 км; Водяні шляхи: приблизно 1 200 км. Гавані: Hopa, Іскендерун,Стамбул, Ізмир, Ізмит, Мерсин, Самсун, Трабзон. Аеропорти — 120.
Список використаноїлітератури
1.   Малая энциклопедия стран /Сиротенко Н, Г., Менделеев В.А. / 2-е изд., перераб. — М.: ООО«Издательство АСТ»; Харьков: ООО «Торсинг», 2005.
2.   Страны мира / Факты и цифры.- СПб.: «Норинт», 2005.
3.   Максаковский В.П. /Географическая картина мира: В 2 кн. Кн. I: Общая характеристика мира. — «Дрофа», 2003.
4.   Монеси Ауретта / Турция /Перевод с англ. — БММ АО, 2004.
5.   Новицький В.Є. Міжнародна економічнадіяльність. Підручник. Київ: КНЕУ, 2003. – 465с.