УКООПСПІЛКА
Вінницький кооперативний інститут
Індивідуальна робота
на тему: “Рекреаційні ресурси, їхня характеристика та оцінка”
Виконала:
студенткагрупи ФК – 21
КротЮ.Ю.
Перевірив:
викладачМацера С.М.
Вінниця
2008р
Рекреаційні ресурси — сукупність природних таантропогенних об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку,лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси — це особливості природи,природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи, їхнікомпоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії,архітектури, етнографічні особливості території.
Мало кому відомо, що рекреація є однією з найбільш високодоходних інайбільш динамічних галузей економіки. У сфері туризму зайнято понад 250 млн.осіб, тобто кожен десятий працівник в світі. На його долю доводиться 7% всьогооб'єму інвестицій, 11% світових споживчих витрат, 5% всіх податкових внесків ітретина світової торгівлі послугами.
Поступовий перехід суспільства від моделі життєзабезпечення до моделізмістовного проведення вільного часу характерний для постіндустріальних країн,дає підстави прогнозувати подальше зростання рекреаційної діяльності таурізноманітнення її функцій. Рекреації притаманне ускладнення внутрішньоїструктури внаслідок урізноманітнення запитів населення до відпочинку, щовідображається на територіальній організації рекреаційної діяльності
Отож вонапозитивно впливає на розвиток інших галузей господарства, що прямо не пов'язаніз туризмом, таких як будівництво, транспорт і зв'язок, комунально-побутовегосподарство тощо. Туризм сприяє розвитку та розбудові окремих регіонів,створюючи нові робочі місця, стимулюючи розвиток місцевої промисловості,сільського господарства, сфери послуг, відроджуючи місцеві традиції, народніпромисли, підвищуючи загальний благоустрій міст і сіл. Безпосередньо розвитоктуризму забезпечує приплив коштів до регіону, зокрема, до місцевого бюджету, увигляді курортних зборів і податків; збільшує прибутки населення. Зростанняобсягів туризму сприяє створенню нових робочих місць — виникненню можливостідля працевлаштування людей у місцевих галузях господарства, що пов'язані зтуризмом лише опосередковано, а також для сезонних працівників.
Рекреація — виддіяльності, який має чітко виражену природно-ресурсну орієнтацію. Природніресурси є провідним фактором, який визначає рекреаційне використання території.Від того, яким набором природних ресурсів володіє територія, залежитьорганізація видів і форм рекреаційної діяльності.
Для організаціїрекреаційного природокористування і різних видів рекреаційних занятьрозрізняють поняття «природні умови» і «природні ресурси».Під природними рекреаційними ресурсами розуміють природні територіальнікомплекси, окремі компоненти природного середовища і їх речовинні складові, якімають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні і кількісні параметри іслужать або мають всі передумови для того, щоб служити матеріальною основою дляорганізації відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення людей. До такихресурсів належать лікувальні речовини (мінеральні води, грязі, озокерит),природні комплекси, які мають лікувальні і оздоровлюючі властивостібагатоцільового призначення (ліси, аквальні комплекси, лікувальні кліматичнімісцевості). Рекреаційні умови можна визначити як компоненти і властивостіприродного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності, але не є їїматеріальною основою (естетичність, пейзажне різноманіття ландшафтів, кількістьсонячних днів у році, тривалість залягання снігу в горах і т.д.).
Для оцінкирекреаційних ресурсів характерні єдність, нерозривність їх соціальних і економічнихаспектів. З урахуванням згаданої обставини може застосовуватися така формула:
/>
де Rpp — грошоваоцінка рекреаційного ресурсу; — рекреаційні об’єкти (санаторії, пансіонати,турбази), згруповані за видами рекреаційної діяльності (санаторно-курортнелікування, туризм і т. д.); t, T — термін розрахунку; — економічний ефект відоздоровлення однієї людини в результаті рекреаційного обслуговування; C —вартість однієї путівки; N — кількість змін або заїздів на рекреаційний об’єкт;G1 — річні експлуатаційні витрати на 1 ліжко-місце в рекреаційномуоб’єкті; М — загальна кількість місць на об’єктах відповідного видурекреаційного обслуговування; G2 — одноразові витрати на 1ліжко-місце при спорудженні рекреаційного об’єкта; ΔM — щорічний прирістліжко-місць на рекреаційних об’єктах.
Кількість видівприродних ресурсів, у тому числі і рекреаційних, їх об'єм і можливостівикористання суспільством постійно змінюються і зростають. Рекреаційні ресурси— поняття історичне, протягом віків змінювалась роль окремих її видів. Ціресурси надзвичайно різноманітні за складом і властивостями.
Мінеральні води
Одним знайважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних мінеральнихвод. За існуючою класифікацією їх поділяють на 8 основних бальнеологічних груп:
Група А:мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей. Їхня лікувальнадія зумовлена іонним складом та загальною мінералізацією, азот та метанмістяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки унезначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами,вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область),Куяльника (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим),Очакова (Миколаївська область) та інших.
Група Б:вуглекислі. Їх лікувальна дія зумовлена наявністю у великих кількостяхрозчиненого вуглекислого газу, який становить 95-100% газів, а також іоннимскладом та загальною мініралізацією. Вони є дуже цінними у лікувальномувідношенні. Найбільше відомих джерел цих вод зосереджено в Карпатськомурегіоні, зокрема в Закарпатті. Ці води виведені на поверхню, вивчені тавикористовуються на курортах «Поляна», «Квітка полонини» (Закарпатськаобласть).
Група В:сірководневі або сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністюсульфідів (вільного сірководню та гідросульфідного іону) Сірководневі водипов’язані з нафтогазовими відкладами. Такими районами є Прикарпаття і Крим.Найбільше курортне значення мають дуже поширені хлоридні натрієві води. На базіцінних питних лікувальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаянськийсанаторний комплекс у Закарпатті. Води цієї групи також вивчені тавикористовуються на курортах Любеня-Великого (Львівська область), Синяка(Закарпатська область), Черчого (Івано-Франківська область).
Група Г:залізисті, миш’яковисті або миш’якові з високим вмістом марганцю, міді,алюмінію. Лікувальна дія зумовлена одним або декількома з переліченихфармакологічно активних компонентів. В Україні ці рідкісні води вивчені тавикористовуються у санаторіях Закарпаття.
Група Д: бромні,йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено 2 типи мінеральних водз високим вмістом органічних речовин. Води з високим вмістом органічних речовинвиявлені на Прикарпатті. Це два родовища типу “Нафтуся” – у Трускавці, Східниці(Львівська область) та Березівські мінеральні води (Харківська область). Бромніпідземні води виявлені в Карпатах, Криму, де вони використовуються як для ванн,так і для внутрішнього вживання. Терапевтичні властивості цих вод визначаютьсяіоннодольовим складом або іншими біологічно активними компонентами.
Група Е: родонові(радіоактивні) води. Основну їх масу становлять хлоридні киснево-азотніслабомінералізовані води неглибокої циркуляції атмосферного походження, щоформуються у зонах порід тектонічного походження (Житомирська, Вінницька,Кіровоградська, Хмельницька, Київська області). На їх базі функціонують 10лікувальних установ, зокрема курорт Хмельник (Вінницька область).
Лікувальні грязі
В Україні єзначні запаси лікувальних грязей. Вони тут відомі з давніх часів. До нихвідносяться різні за походженням природні утворення (відкладення боліт, озер таморських заток), які складаються з води, мінеральних та органічних речовин іявляють собою однорідну тонкодисперсну пластичну масу з певними тепловими таіншими фізично-хімічними властивостями. За прийнятою класифікацію, лікувальнігрязі поділяються на торфові (прісноводні, мінеральні), мулисті (сапропелі, сульфідні,мінеральні, глинисті) та псевдовулканічні (соночні та гідротермальні). Вонизастосовуються для загальних і місцевих аплікацій, грязеводяних ванн, а також упоєднанні з електропроцедурами.
В Україні діє 45курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевогозначення, в яких діє 7 торф’яних, 10 сульфідних родовищ. Особливе місцезаймають унікальні ресурси озокериту Бориславського родовища на Львівщині.
Значні покладилікувальних торф’яних грязей є у Львівській, Івано-Франківській та іншихобластях. Серед намульно-сульфідних грязей, що експлуатуються, значнимизапасами лікувальної сировини виділяються Куяльницьке, Шабалайське в Одеськійобласті, Чокракське родовище в Криму. Високі лікувальні властивості цих грязейформуються за рахунок сульфітів морської води і тому вони дуже популярні водеській групі курортів, на курорті Саки.Лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси
Фітолікувальніресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їхводоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини ісприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.
Площа українськихлісів державного значення становить 6,9 мільйони гектарів, а тих, що можутьвикористовуватися для рекреаційної діяльності, — 4 мільйони гектарів.Комплексна оцінка лісів дала змогу виділити 265 зручних для рекреаційногоосвоєння територій і окремих місцевостей загальною площею, яка перевищує 1 млнга (див. додаток 2).
Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливемісце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявністьекстремальних, сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвиткурізних видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих досанаторно-лікувальних.
Карпати – цесередньовисотні гори з вологим теплим кліматом, вертикальною зональністю,значною лісистістю (40%), наявністю сприятливих перепадів висот для організаціїгірськолижних спусків, лижних полів. Гірські долини, захищені верховинськимихребтами, часто характеризуються благодатним мікрокліматом для розвиткукліматичних курортів. Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються якнайперспективніший регіон для відпочинку та лікування упродовж всього року.
Кримські гори заекзотичністю не поступаються Карпатам, хоч тут менше сприятливих умов длярозвитку зимових видів відпочинку. Зате невисока лісистість (10%), наявністькрутих оголених схилів Є добрим місцем для вправ скалолазів та любителівгострих відчуттів.
Україна належить додержав зі сприятливими погодними умовами для літніх видів рекреації. Тривалістьсприятливого періоду для їх розвитку у середньому змінюється від 105 днів напівночі до 180 – на південному березі Криму. Отже, комфортні природні умови длярозвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тількивлітку, але й на початку осені і в другій половині весни. Купальний сезон набільшості територій України на перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор’ї іособливо на південному березі Криму він триває 120 і більше днів.
Тривалістьсприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярськізаняття) змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі тапівнічному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливіші умови існують нагірських масивах Українських Карпат, де період занять гірськолижними видамивідпочинку та спорту триває 90-100 днів.Морські рекреаційні ресурси
Пляжні ресурсизосереджені у приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської,Запорізької і Донецької областей та у Криму. Рекреаційна цінність морськогоузбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматично-бальнеологічних таландшафтних ресурсів.
Для рекреаціїможна використовувати близько 1500 км морського берега різного типу. Найвищурекреаційну цінність має невелика територія Південного берега Криму, захищена зпівночі Кримськими горами.
Азовськеузбережжя є також важливим у курортно-рекреаційному відношенні. Тут розташованобази відпочинку, санаторії. Багато рекреаційних закладів на Арбатській Стрілці,Білосарайській косі, в районах Бердянська, Генічеська та ін. Розвиток рекреаціїна Азовському узбережжі, його курортна забудова потребує посиленої уваги допитань запобігання забрудненості моря, утримання приморських ландшафтів воптимальному екологічному стані.
Основною проблемоює надзвичайна навантаженість пребережної зони. Туристично-пізнавальні ресурси
До групипізнавальних ресурсів відносяться пам'ятки історії, історико-архітектурніпам’ятники, пам’ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту,ремесла, пам’ятники фольклору тощо.
Україна багатапізнавальними ресурсами, хоч їх розміщення і структура дуже часто маютьрегіональну специфіку. Якщо Центральна і Східна Україна багаті на історичніпам’ятки, пов’язані з зародженням і розвитком української історії та культури,а південь є територією, ди виявлено чимало пам’яток античної культури, тозахідна частина України виділяється етнічними особливостями, пам’яткамифольклору, народної архітектури і т. п. Такі об’єкти приваблюють туристівнезалежно від сезону і пори року, що має неабияке значення для активізаціїрекреаційної діяльності. Таким чином, туризм набуває особливого значення. Урозвинутих країнах світу створюється індустрія туризму. До неї відносять:підприємства по наданню послуг щодо розміщення туристів (готелі, мотелі,пансіонати); туристичні фірми; транспортні установи; навчальні заклади;інформаційні та рекламні служби; підприємства по виробництву товарівтуристичного сервісу; підприємства роздрібної торгівлі та громадськогохарчування.
У нашій країнітакож виникла нагальна потреба у створенні індустрії туризму. Тому, враховуючисуто українську специфіку пізнавально-туристичних ресурсів, в основу їхрозвитку має бути покладена ідея природно-історико-етнографічної рекреації, якабазуватиметься на створенні рекреаційного середовища, на найбільш раціональномувикористанні територіального поєднання природних умов, ресурсів, історичних таархітектурних пам’яток. Сільський туризм
Українське селомає багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самоюприродою даровані мальовничі ландшафти; наділене багатимилікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села з індивідуальним житловимфондом та добрими і працьовитими людьми. Разом з тим гострою проблемою длябагатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили,вивільнюваної з сільськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутністьпотрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги вартоприділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. Дотаких галузей відноситься і сільський зелений туризм, який давно практикуєтьсяв Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди булобагато відпочиваючого міського населення. Найпопулярнішими для відпочинку єсела біля морів, річок та гірські.
Існує трирізновидності нинішнього сільського зеленого туризму в Україні:
Ø агротуризм- вид сільського зеленого туризму, як пізнавального, так і відпочинковогохарактеру, пов'язаний з використанням підсобних господарств населення, абоземель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються ваграрній сфері. Цей вид може не мати обмежень в навантаженості на територію ірегламентуванні видів розважального відпочинку.
Ø відпочинковий(відпочинок на селі). Базою його розвитку є капітальний житловий фонд насадибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні,культурно-побутові і інші надбання тієї чи іншої місцевості.
Ø екотуризм- науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму, характерний длясільських місцевостей і сіл, розташованих у межах територій національнихпарків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідніобмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважальноговідпочинку.
Головною фігуроюв забезпеченні функціонування відзначених видів туризму, в організаціївідпочинку на селі виступає сільська родина, яка надає житло, забезпечуєхарчування і знайомить з особливостями сільської місцевості.
Сьогодніформується розуміння сільського зеленого туризму як специфічної формивідпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріальногоі культурного потенціалу регіону. Сільський зелений туризм у більшості країнрозглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічногорозвитку села та як один із засобів вирішення багатьох сільських проблем.
Враховуючи те, щов умовах загальноекономічної кризи економічні і соціальні проблеми селанадзвичайно загострилися, широке розповсюдження і розвиток сільського зеленоготуризму є особливо бажаними.
Для сучаснихтуристів якість довкілля, екологічна безпека є найважливішим критерієм вухваленні рішення про подорож. Як галузь, для якої природа — це не тількисировина для виготовлення так званого туристичного продукту, а й похідна умовавласне самого існування, туризм, використовуючи природні ресурси, можеслугувати також засобом їхнього збереження та відновлення через організаціюрізних форм природопізнавальної, природоохоронної, природовиховної туристськоїроботи. Сучасний туризм впливає на екологічну політику країн, які намагаютьсязберегти цінні рекреаційні ресурси шляхом ухвалення спеціальних законодавчихактів, створення мережі національних парків, природних і культурнихзаповідників та інших охоронних об'єктів. Завдяки туризму підвищуєтьсяекологічна свідомість населення, поліпшується загальний природозахисний станрегіону та країни.
Література
1. “Рекреаційні ресурси такурортологія” Фоменко Н.В.
2. Соціально-економічнагеографія України. Шаблія О.І.
3. “Педагогічні та рекреаційнітехнології в сучасній індустрії дозвілля” О.О. Любіцева
4. “Аналіз регіональноїекономіки” Стеценко Т.О.
5. Географія. Навчальнийпосібник для старшокласників та абітурієнтів (зп ред. П. О. Масляка, Я. Б.Олійника, А. В. Степаненка, П. Г. Шищенка) – Київ, 1998
6. “Основи екології”. Ю. А.Злобін.