--PAGE_BREAK--Регулювання зовнішньоекономічних зв’язків розглядається як створення умов досягнення пріоритетів і перспективних напрямків зовнішньоекономічного розвитку регіону з урахуванням орієнтації на загальнодержавні цілі при забезпеченні необхідної децентралізації. Тому в роботі здійснено систематизацію передумов та умов розширення зовнішньоторговельних та інвестиційних зв’язків, що дозволяє повніше розкрити економічну сутність зовнішньоекономічних зв’язків регіонів та їх врегулювання з метою забезпечення зростання економіки регіону. Виділені позитивні і негативні умови розвитку зовнішньоекономічних зв’язків регіону, які дозволяють більш обґрунтовано підійти до виявлення загроз і розширення можливостей зовнішньоекономічних зв’язків регіону.
У роботі доведено, що необхідним при регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків регіону є визначення передумов та умов їхнього розвитку. До основних передумов віднесені нерівномірність і відмінності в економічному та науково-технічному розвитку регіонів, у ресурсах, природних і кліматичних умовах, специфіка географічного положення. Специфічними умовами зовнішньоторговельних зв’язків є: міжнародні правила торгівлі, соціально-культурне середовище, звичаї, правила валютно-фінансових розрахунків. Визначальним фактором розвитку інвестиційних зв’язків регіону є інвестиційний клімат, який інвестори сприймають як єдине ціле, оскільки основні положення законодавчих актів держави реалізуються в умовах регіонів, де ініціатива місцевої влади, у тому числі щодо створення пільгового інвестиційного режиму, спрямована на корегування загальнодержавного регулювання інвестування.
Виявлено, що процес реалізації зовнішньоекономічних зв’язків забезпечується за допомогою визначених економічних методів регулювання, представлених у системі тарифного (митний тариф, ставки митного тарифу) і нетарифного регулювання (платежі і збори, до яких відносяться податок на додаткову вартість, акцизний збір, митні збори, антидемпінгові і компенсаційні мита на товари). При дослідженні функціональних особливостей мита, застосовуваних у тарифному і нетарифному регулюванні, виявлено, що основними з них є: фіскальна, протекціоністська і регулююча. У контексті розглянутої в роботі задачі регулювання зовнішньоекономічних зв’язків виявлені основні напрямки регулюючої функції мита: стабілізуючий, стимулюючий і стримуючий. Завдяки чому регіон може регулювати відповідні відносини, а через них всі пов’язані з цим економічні проблеми. Напрямки регулюючої функції мита (М) обґрунтовано на основі різниці між світовими (Цс) і національними цінами (Цн) на товари:
стабілізуючий напрямок М = → Цс – Цн,
стимулюючий напрямок М > → Цн – Цс,
стримуючий напрямок М
Розділ 2. Аналіз і оцінка практики здійснення зовнішньоекономічних зв’язків регіону. В розділі досліджено та узагальнено світовий і вітчизняний досвід регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону, проаналізовано вплив програмно-цільового методу на їх регулювання, оцінено ефективність застосування митних тарифів.
З поглибленням і розширенням зовнішньоекономічних зв’язків посилюється роль нормативно-правових інструментів торгівлі. У кожній країні вона регулюється національними нормами права, двосторонньою угодою, регіональними, а також багатосторонніми угодами в межах міжнародних організацій, основною з яких є Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ), яку створено для митно-тарифного регулювання. Дослідження світового досвіду показало, що серйозною перешкодою для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків регіонів України є розбіжність національних систем з міжнародними нормами. Виявлено особливості митного регулювання в зарубіжних країнах, де практика тарифного захисту спрямована на перспективні виробництва при одночасному ослабленні протекціонізму в неконкурентоспроможних виробництвах. Широке поширення в міжнародній практиці одержали зони вільної торгівлі, які є перехідною формою для інтеграції більш високого порядку – митного союзу. Приведено класифікацію співвідношення видів ставок увізного мита в зарубіжних країнах у порівнянні з Україною, що може служити інформаційною базою розвитку зовнішньоекономічних зв’язків регіонів України.
Формування реальної самостійності регіонів України призвело до зростання кількості контактів із зарубіжними країнами – в Луганській області у 2006 р. вони охоплюють 108 країн за експортом товарів, 61 країну – за імпортом товарів; 80 країн – за експортом послуг, 49 країн – за імпортом послуг. Динаміку кількості країн експорту-імпорту товарів і послуг Луганської області наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Динаміка зовнішньоторговельних зв’язків Луганської області (кількість країн) 2000 р.
2001 р.
2002 р.
2003 р.
2004 р.
2005 р.
2006 р.
Експорт товарів
96
92
103
103
104
107
108
Імпорт товарів
61
59
62
64
71
66
61
Експорт послуг
58
61
67
65
72
75
80
Імпорт послуг
43
52
55
52
56
57
49
Серед підприємств області 405 експортували товари, 498 – імпортували. Послуги здійснювали, відповідно, 83 і 183 підприємства. Прямі іноземні інвестиції надійшли до області з 35 країн, з області – у 4 країни.
Загальний зовнішньоторговельний товарообіг Луганської області склав в 2006 р. 5725,1 млн. дол. США, при позитивному сальдо зовнішньої торгівлі 284,1 млн. дол. США. Переважну долю займають країни СНД, товарообіг з якими склав 3023,5 млн. дол. США або 52,8%, Європи – 21,5%; Азії – 12,1%, Америки – 11,2%, Африки – 2,4%. Обсяги зовнішньоторговельних зв’язків з країнами Америки у порівнянні з попереднім роком зросли загалом у 3,4 рази, Європи – 124,5%, Африки – 119,6%, СНД – 115,9%, Азії – 101,7%.
Головними споживачами продукції області є підприємства США, обсяг експорту яким складає 414,6 млн. дол. США або 13,8% від загального обсягу експорту; Російської Федерації – 407,2 млн. дол. США або 13,6%; Туреччини – 224,3 млн. дол. США або 7,5%; Італії – 208,1 млн. дол. США або 6,9%. Питома вага експорту до інших країн нижче 5%. Наведені показники свідчать про розширення географії експорту товарів та переорієнтацію у виборі перспективних ринків збуту продукції. Однак основним імпортером до області залишається Російська Федерація, на долю якої приходиться 90,3% загального обсягу імпорту. Динаміку зовнішньоторговельних зв’язків Луганської області в розрізі країн (основних експортерів – імпортерів товарів) наведено на рис. 1.
Рис. 1. Динаміка зовнішньоторговельних зв’язків Луганської області
в розрізі країн – основних експортерів та імпортерів товарів
У роботі акцентовано, що на фоні загальних тенденцій розвитку зовнішньоекономічних зв’язків області у розрізі країн – експортерів та імпортерів необхідним є дослідження зв’язків на рівні міст області, а також регіонів України з метою порівняння результатів зовнішньоекономічних відносин Луганської області. Здійснено типологізацію регіонів щодо експортної активності та імпортній залежності, залучення іноземних інвестицій. Її суть полягає в тому, що вся сукупність регіонів розподіляється за рівнем показників участі в зовнішньоекономічних зв’язках на кластери: регіони, що мають показники вищі за середні та регіони, показники яких нижчі середнього.
З метою забезпечення регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону запропоновані й апробовані різні комбінації показників: перша – експортна активність та імпортна залежність; друга – зовнішньоекономічна активність регіонів (зовнішньоторговельне сальдо); третя – інвестиційна активність регіонів (залучення прямих іноземних інвестицій); четверта – зовнішньоекономічна та інвестиційна активність регіонів. Запропоновані комбінації першого і другого варіантів дозволили виявити регіони-донори і регіони-реципієнти. Комбінації третього та четвертого варіантів дозволили виявити, що деякі лідери із залучення прямих іноземних інвестицій мають найбільше негативне зовнішньоекономічне сальдо серед регіонів України.
У роботі визначено, що важливим інструментом регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону є застосування програмно-цільового методу. Програмно-цільовий метод на відміну від традиційних дозволяє цілеспрямовано вирішувати стратегічні задачі розвитку зовнішньоекономічних зв’язків регіонів у взаємозв’язку з єдиною державною політикою. Разом з тим, у практиці програмування мають місце такі недоліки: перенесення способів загальнодержавного програмування на регіональний рівень; ігнорування ресурсного потенціалу; відсутність реальних можливостей державної підтримки при формуванні інноваційних проектів; недосконалість організаційно-управлінського механізму регіонального програмування. На основі досвіду реалізації цільової комплексної програми зовнішньоекономічної діяльності на підприємствах Луганської області розроблено модель регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону (рис. 2), яка орієнтована на пріоритети соціально-економічного розвитку регіону, основні напрямки структурної і науково-технічної політики, зростання регіональних зовнішньоекономічних можливостей і розвиток міжнародних домовленостей з урахуванням забезпечення сприятливих зовнішньоторговельних та інвестиційних умов, що забезпечує комплексний підхід до їх розвитку.
Важливим фактором, який впливає на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків регіону, є митні умови, що, як виявлено в процесі дослідження, постійно і безсистемно змінюються. У 2001-2006 рр. щорічно декілька разів були внесені зміни у митний тариф. Відповідно до останньої редакції митного тарифу істотно змінюється структура ставок, буде збільшена кількість адвалерних ставок до 91,1%, проти 75,6% діючих, що не свідчить про його прогресивність. Регіони як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні бути впевнені у стабільності митного тарифу протягом фіксованого часового періоду (до трьох років), що стає можливим за участі місцевих і регіональних органів влади у процесі узгодження змін його параметрів щодо експорту-імпорту основних видів товарів та послуг.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Розділ 3. Науково-методичне забезпечення підвищення ефективності регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону. У даному розділі обґрунтовано необхідність формування системи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону, сформульовано пропозиції щодо митного регулювання з участю регіональних та місцевих органів влади, визначено спосіб оптимізації регулювання зарубіжних інвестиційних зв’язків регіону.
У роботі обґрунтовано систему регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону, що базується на сучасних підходах до вибору інструментів, які забезпечують реалізацію його функцій в заданих параметрах, що не суперечать інтересам держави (рис. 3). Ця система складається із наступних підсистем: фінансової, інформаційної, кадрової, адміністративно-правової. До елементів системи регулювання зовнішньоекономічних зв’язків відносяться: товарні (товари) та інвестиційні (інвестиції) потоки, рух яких регулюється шляхом застосування програмно-цільового методу з урахуванням інструментів митного регулювання.
Визначено, що процес поліпшення митного регулювання зовнішньоторговельних зв’язків в значній мірі залежить від активності регіональних і місцевих органів влади.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис. 3. Система регулювання зовнішньоекономічних зв’язків регіону
У роботі обґрунтовано модель використання управлінського потенціалу для забезпечення сприятливих митних умов регулювання зовнішньоторговельних зв’язків регіону, яка заснована на розширенні повноважень регіонів, а також на зміцненні співробітництва і взаємозв’язків регіональних і місцевих органів влади з митною службою, торгово-промисловою палатою, іншими інститутами, що забезпечують процес реалізації зовнішньоекономічних зв’язків регіону (рис. 4).
Виявлено, що зовнішньоторговельний режим охоплює не тільки експорт-імпорт товарів, але й майнові інвестиції, оскільки переміщення інвестицій (у вигляді рухомого майна, цінностей) через митний кордон здійснюється на загальних підставах аналогічно переміщенню товарів. На інвестиції, які завезені в Україну у вигляді рухомого майна, поширюються митні пільги, що застосовані у практиці регулювання експорту-імпорту товарів.
Доведено, що активізація залучення прямих іноземних інвестицій в регіон припускає створення сприятливого інвестиційного клімату на основі застосування пільг (податкових, непрямого оподатковування, спеціальних пільг вільних економічних зон). Однак законодавче забезпечення інвестиційного процесу не можна визнати обґрунтованим. Участь регіонів у даному процесі припускає відповідне організаційно-методичне забезпечення: створення мікрорегіонів як основи формування територіально-виробничих «кластерів» (технопарків, експортно-орієнтованих зон) і стимулювання пріоритетних сфер інвестування; забезпечення гарантій збереження капіталу; застосування негайних заходів по встановленню прозорих процедур залучення іноземних інвестицій; підвищення ефективності залучення інвестицій в регіон.
SHAPE \* MERGEFORMAT продолжение
--PAGE_BREAK--