Місцета значення металургійного комплексу в економіці країни
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальна характеристика та структураметалургійного комплексу України
1.1 Сутністьта значення чорної металургії
1.2 Сутність та значення кольорової металургії
Розділ 2. Регіональний розвиток металургійногокомплексу в країні
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
Обрана тема єактуальною і важливою складовою економічної діяльності будь якої держави світу,звісно Україна не є виключенням. Продукція металургійного комплексу є основоюіндустріалізації національної економічної системи загалом. Металургійнийкомплекс забезпечує виробництво таких конструкційних матеріалів, як чавун,сталь, прокат, катанка, видобуток і виплавку алюмінію, золота, титану, марганцю,нікелю, ртуті тощо. На базі конструкційних матеріалів металургійного комплексурозвивається машинобудування, капітальне будівництво, транспорт та інші галузібазових і соціальних виробництв. Металургійний комплекс України представленопідприємствами чорної та кольорової металургії. Чорній металургії належить однез провідних місць у сучасній економіці України. За даними 2005 року, на неї, припадало 27,3 % вартості продукції основних галузейпромисловості країни. В металургії значно розвинуте комбінування виробництва,на її відходах працюють виробництво будівельних матеріалів, мінеральних добривтощо. Металургія є потужним фактором формування територіальних промисловихкомплексів. Серед країн Східної та Центральної Європи Україна володіє чи ненайбільшим потенціалом чорної металургії. Нині в Україні налічується 50основних підприємств чорної металургії, в складі яких 14 металургійні комбінатиі заводи, 3 феросплавні заводи, 16 коксохімічні заводи, 6 трубні заводи, 8гірничо-збагачувальні комбінати і 3 основних заводи металоконструкцій. Українапрактично успадкувала металургійне виробництво, яке розвивали Росія іРадянський Союз. Найбільшими металургійними комбінатами України, потужністьяких становить 5 млн. т. і більше металу за рік, є «Азовсталь», «Запоріжсталь»та «Криворіжсталь». Головним видобутком коксу є Донецький металургійнийпідрайон. Він дає більше половини всього його випуску в країні. Практично весьметалургійний комплекс України зосереджений в Донецькій, Дніпропетровській,Луганській, Запорізькій областях, де сформувався один з найбільших металургійнихрайонів світу.
Сприятливіприродні умови, достатні сировинні, енергетичні ресурси не потребували великихкапітальних вкладень для розвитку металургії. Практично Україна забезпечувалавиробництво дешевого металу, щозумовлювало розвиток виробництв напівфабрикатної продукції загалом. У поділіпраці серед країн колишнього Радянського Союзу Україна була постачальникомнапівфабрикатних та комплектуючих виробів переважно для підприємств Росії. Зрозвитком металургії стимулювалося виробництво паливно-енергетичних ресурсів івідповідної інфраструктури. Внаслідок такої інвестиційної політики в Українісформувався комплекс напівфабрикатних виробництв і не набув розвитку комплексвиробництв продукції кінцевого споживання, зокрема соціальних, наукомістких,інвестиційних тощо. Промисловість України та металургійний комплекс були тісноприв’язані до підприємств із виробництва кінцевих товарів Росії та інших республік,що таїло небезпеку кризи за певних економічних змін в радянській системі.
Така проблемавиникла з розпадом політичної й економічної радянської системи. Наприклад,Росія після роз’єднання намагалася стримувати економічні контакти деяких своїхпідприємств, галузей, зокрема Газпрому, з металургійними підприємствами України,оскільки українські труби великого діаметру на російському ринку були дешевшимивід російських. Це призвело до різкого спаду обсягів виплавки металу, випускутруб різного діаметру, прокату та інших металевих виробів на металургійнихпідприємствах України, стримувало просування українських металургійних товаріві встановлення високого ввізного мита та низької квоти. Високе мито робитьукраїнські товари не конкурентноспроможними, а низькі квоти спричиняютьзниження обсягів виробництва. У структурі промислової продукції Українипродукція металургії становить 25%, з яких продукція чорної металургії-23%,кольорової-2%. Це найвища частка серед галузей промислової продукції. Заскладом металургійний комплекс поділяють на чорну та кольорову металургію.
Розділ 1. Загальнахарактеристика та структура металургійного комплексу України
В основнихнапрямках економічного та соціального розвитку України виділяється необхідністьзбільшення кількості, та покращення якості металів.
Історія людськоготовариства невідривно пов’язана з розвитком та виробництвом металів. Щетисячоліття назад, людина навчилась добувати та використовувати самородніметали, а потім сплави міді, бронзи та заліза. До кінця ХVIII ст. було відомо біля двадцяти, а докінця ХІХ ст. — при мірно п’ятдесят металів. Згідно промислової класифікації металиподіляють на дві основні групи: чорні та кольорові. В давнину залізо добували вспеціальних плавильних ямах (сиродутних горнах). Поступово горн вдосконаливсята перетворився в невелику піч шахтного типу (домницю). В ХIV ст. був знайдений спосіб переробкичавуну в ковке залізо (кричний процес). Також було знайдено двухстадійнийспосіб добування заліза, зберігши свою перевагу до недавнього часу та ставшийосновою металургійних схем виробництва сталі. Згодом конструкція змінилась,поступово перетворилась на доменну піч. Найбільш важливе вдосконалення вметалургії чавуну та сталі відбулося в період ХVIII-XIX ст., зміна вугілля коксом (1735 р.),парові повітряні машини (кінець ХVIII ст.), нагрів дуття (1828р.) привели до великих змін в доменному процесі.Проблема переробки чавуну на ливарну сталь була вирішена Бесемером в 1856р. В1864р. П.Мартеном був розроблений спосіб виробництва сталі в регінетативній відображувальнійпечі (мартенівський процес).
В кінці XIX ст. виник новий комплекс металургії — виробництво якісних сталей в електричних печах. На сьогодні ший час увиробництві сталі переважають киснево-конверторний та електросталеплавильнийспособи.
Металургійнийкомплекс України представлено підприємствами чорної та кольорової металургії.Металургія є галуззю спеціалізації нашої країни в територіальному поділі працікраїн СНД, Європи та на світовій арені. Металургія є потужнім факторомформування територіальних промислових комплексів. В місцях розміщення їїосновних підприємств зосереджується важке машинобудування, коксохімія, виробництвовогнетривких матеріалів, формуються крупні транспортні вузли. Розвитком ірозміщенням металургія орієнтується на схід України, де сформувалися унікальніприродні умови для розвитку цього комплексу. Тут знаходяться найкрупніші, щомають значення, паливно-сировинні бази чорної металургії – Донецькийкам’яновугільний, коксовими марками вугілля, Криворізький залізорудний іПридніпровський марганцеворудний басейни, значні поклади вапняків, доломітів,вогнетривких глин. Залізорудна база чорної металургії України представленаКриворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Кременчуцьким родовищами.В Україні із рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії яклегуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану та хрому.
Кольороваметалургія України розвивається на основі розробки родовищ сировинних ресурсів– алюмінію, магнію, руд титану, цирконію, нікелю, ртуті та інші, алюмінієвапромисловість використовує в якості сировини боксити, запаси котрих натериторії України незначні. Промислове значення мають родовища Смілянське і Високопільське.
В розміщенніпідприємств кольорової металургії в Україні виділяються два основних райони. УДонецькому районі знаходиться Микитівський ртутний комбінат, Костянтинівськийцинковий завод, Артемівський завод по обробці металів, який випускає латунь,латунний і мідний прокат, а також Свердловський завод алюмінієвого прокату.
Стратегічниминапрямками розвитку металургійного комплексу України має стати підвищеннятехнічного рівня сталеплавильного, прокату, трубного, і метисного виробництвадля забезпечення поліпшення якісних і сортаментних показників готовоїметалопродукції з метою задоволення потреб власних метало споживаючих галузей іпідвищення ефективності експортного потенціалу.
1.1 Сутністьта значення чорної металургії
Комплекс чорноїметалургії є однією з провідних галузей промисловості України. За оцінкамиекспертів, чорна металургія є галуззю спеціалізації України в загальному поділіпраці країн Східної та Центральної Європи. За обсягом виробництва чорнихметалів серед країн Західної Європи Україна поступається лише Німеччині. Уструктурі українського експорту чорні метали посідають провідне місце.
Комплексвиробництв чорної металургії охоплює:
- видобутокзалізної, марганцевої руд, вапняків, глин, коксівного вугілля, флюсів;
- збагаченняруд, виробництво агломерату, коксу;
- виплавкачавуну, сталі, виробництво прокату, катанки, труб;
- виробництвоферосплавів, виплавку електросталі тасплавів, виробництво профільногопрокату, порошкової металургії;
- використаннявідходів металургії: виробництво будівельнихматеріалів, азотних добрив, пластмас та ін.
До металургійногокомплексу належать виробництво гірничого та металургійного устаткування, вогнетривів, цементу тощо.
Територіальнаорганізація чорної металургії залежить від багатьох економічних і природнихфакторів. У розташуванні підприємств чорної металургії особливо велику рольвідіграють сировина й паливо, на якіприпадає приблизно 85-90% витрат. Більшість центрів чорної металургіїформувалась у межах вугільних басейнів.
Протягом останніхдесятиріч посилилась орієнтація на сировину, причому на великі родовища, бо завод потужністю 5-6 млн. т. чавуну на рік, розрахований на 40 років роботи, повинен мати рудну базу не менше за0,5 млрд. т. Істотне значення має районотвірна функція чорної металургії. Дотипових супутників належать теплова енергетика, метало містке машинобудування,хімічна промисловість.
Поступово зміниласяструктура (технологія) виробництва сталі. До найбільш передових і поширенихметодів виробництва сталі належать киснево-конвертерний, електросталеплавильнийі метод прямого відновлення заліза. впроваджується порошкова металургія, а також, технологія одержання залізаз руд за методом прямого відновлення – безкоксова (або бездомна) металургія.Металізовані окатиші мають високий відсоток вмісту заліза, і на їхній основіможливе пряме відновлення, обмиваючи доменні печі. Запровадження розливаннясталі (у низці країн воно становить 10-20% виробництва) з бігом часу зробитьзайвими прокатні стани, блюмінги й слябінги.
Надзвичайноважливою передмовою розвитку чорної металургії є забезпеченість необхіднимизапасами залізних руд. Загальні ресурси залізних руд у світі наближаються до1трлн т., але було висунуті нові вимоги до концентрації запасів, доособливостей їхнього економіко-географічного розташування, до можливостейвідкритого видобутку. Змінюються вимоги й до якості руди.
Перевагавіддається великим за покладами, але бідним за вмістом заліза родовищам,наприклад в Росії або родовища у США, Канаді, Австралії. Нерівномірністьзабезпечення рудною сировиною є важливою передумовою географічного поділу праціу чорній та кольоровій металургії.
Україна експортує45 млн. т. руди і займає сьоме місце в світі після Індії, Росії, США та Китаю.90% залізної рули транспортується морем. Є великі територіальні відмінності міжвидобутком залізної руди та центрами чорної металургії, хоча чорна металургіяналежить до матеріаломістких галузей промисловості. Швеція видобуває 7% руди, авиплавляє 1% чавуну та 1,5% сталі. Натомість Англія, США, Німеччина маютьнабагато більшу питому вагу за виплавлянням металу, ніж за видобутком залізноїруди. Це зумовлено не тільки різною забезпеченістю їх залізною рудою такоксівним вугіллям, але й різним ступенем розвитку в них машинобудування йспоживання металу.
Найпоширенішаформа організації виробництва в чорній металургії – комбінати. Особливоефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля.Більшість коксу випускають металургійні комбінати з повним циклом виробництва.Сучасні металургійні комбінати за внутрішніми технологічними зв’язками належать до підприємствметалургійно-енергохімічного профілю.
Крім підприємствповного циклу в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавленічавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають чавунноговиробництва, належать до переробної металургії. Особливе місце займаютьпідприємства, що виробляють феросплави, окремо виділяються «мала металургія»,яка організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується навиплавлені сталі й прокату.
Металургіяповного циклу, переробна й «мала металургія» значно відрізняються між собою зарозміщенням.
При розміщенніметалургії повного циклу визначальним чинником є сировина і паливо. Які зачасткою витрат на виплавляння чавуну становлять 30-850%, у тому числі 50%витрат припадає на кокс. Для виплавляння 1т чавуну потрібно 1,2 — 1,5т вугілля,1,5 т залізної руди, понад 0,5т флюсованих вапняків і 30м води. Поєднаннятранспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерелводопостачання та допоміжних матеріалів забезпечує ефективне функціонуванняметалургійного підприємства.
У переробнійметалургії використовують переважно металевий брухт. Орієнтуючись на джерелавторинної сировини, вона тяжіє до місць споживання готової продукції.Застосування найновіших технологій у металургійних цехах машинобудівнихпідприємств робить їх незалежними від паливного чинника. «Мала металургія»орієнтується на винятково великі машинобудівні центри, що спеціалізуються навиробництві металургійної продукції.
Специфічні рисирозміщення характерні для металургійних підприємств, що виробляють феросплави(сплави заліза з леговими металами) та електросталі, котрі виплавляють як удоменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійнихкомбінатах повного циклу або на переробних заводах. Дешева енергія і наявністьлегуючих металів – основний чинник розміщення спеціалізованих заводів.Виробництво електросталей зорієнтоване на райони з достатньою кількістюелектроенергії та металевого брухту.
Як видно зтаблиці 1.1 технічний рівень металургійного виробництва в країні ще невисокий.Так, частка виробництва електросталі й конверторної сталі становить 60% відзагального виплавку, тоді як у країнах « сімки » — 100%. частка прокату увиплавці сталі за останнє десятиріччя зросла і становить понад 77%, а в Японії,Франції, ФРН – понад 80%.
Таблиця 1.1
Виробництво продукціїчорної металургії в Україні по роках Продукція 2003 2004 2005 Чавун, млн. т. 29,5 31,0 30,7
Сталь без напівфабрикатів, отриманих
безперервним литтям, млн. т. 28,9 28,9 27,9
Напівфабрикати, отримані
безперервним литтям, млн. т. 8,7 10,5 11,4 Прокат готовий чорних металів, млн. т 22,5 23,2 22,7 у тому числі
прокат плоский гарячекатаний із
сталі нелегованої та легованої 9,4 10,3 10,5
стержні і прути інші кутики та
профілі фасовані і спеціальні гарячекатані
із сталі 5,8 5,9 5,5
Труби великого і малого діаметрів,
профілі пустотілі з металів чорних, млн. т. 2,1 2,1 2,4 руди і концентрати млн. т. 63,0 66,0 69,5
Україна повністюзабезпечує себе власною залізною рудою, коксом, іншими допоміжними матеріаламита неповністю марганцем. Загальні запаси залізних руд становлять 27,4 млрд. т іскладаються з багатих залізистих кварцитів (1,9 млрд. т ), бідних (24,1 млрд.т) і бурих залізняків (1,4 млрд. т) в Україні видобуто 69,5млн. т залізної імарганцевої руди. Більшість залізної руди Кривбасу (75%) видобуваєтьсявідкритим способом. Крім багатих залізних руд із вмістом заліза 50-60%, тутосвоюються великі запаси порівняно бідних руд і залізних кварцитів із вмістомзаліза 28-35%. Їх збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному таІнгулецькому гірничо-збагачувальних комбінатах. Збагачена залізна рудаперетворюється на концентрат із вмістом заліза до 62% і надходить наагломераційні фабрики, а з них – у домени. Понад 20млн т збагаченої залізноїруди поставляється на металургійні заводи європейської частини Росії, вСловаччину, Угорщину, Польщу.
Сучасний рівеньрозвитку чорної металургії забезпечує власні потреби України, а також можезадовольнити потреби ряду економічних районів європейської частини Росії,Молдови, Білорусі та інших зарубіжних країн. Діапазон виробництва готовоїпродукції досить широкий і дозволяє переважно потреб машинобудування йметалообробної промисловості України.
Металургійнізаводи України розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах,де вони зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії – Придніпровському,Донецькому та Приазовському. Експорт української продукції чорної металургії докраїн колишнього Союзу пов’язаний з певними труднощами, хоч для вирішення цієїпроблеми створено міжнародне об’єднання вугілля і металу України, Росії та СНД.Крім того, ряд країн-монополістів металургійної промисловості перешкоджаютьвиходу України на міжнародний ринок, ведуть проти неї антидемпінгову політику,обмежують величину квот на продаж металу.
Основні завданнярозвитку чорної металургії країни – реконструкція металургійних комбінатів,перегляд структури на користь рентабельніших виробництв, докорінне поліпшенняякості та збільшення обсягів виробництва металопродукції, нових видівпродукції, особливо легованої та інших видів сталі, пропорційне співвідношенняміж виробництвом сталі і прокату, зменшення обсягів випуску висококремнієвоїсталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддаєтьсякорозії.
Потрібнорозвивати й удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати часткуагломерату та окотків у залізорудній частині шахти при виплавлянні переробногочавуну, реконструйовувати й модернізувати устаткування, інтенсифікуватитехнологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технологіїпрокату і труб, особливо обласних, придатних для глибокого буріння нафти таприродного горючого газу, спеціальних видів труб, у т. ч. багатошарових длягазопроводів, освіти випуск нових марок феросплавів, підвищити якістьметалопродукції і розширити її сортамент.
Поки щонедостатніми є обсяги виробництва термозагартованого, а також сортовогоконструкційного прокату. Мають бути розширений випуск і сортамент полегшенихбалок та швелерів, складних за розміром спеціальних профілів для машинобудування,застосування яких дає змогу значно зекономити метал.
Сучасномумашинобудуванню України особливо потрібні холоднокатаний металевий прокат,гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатанастрічка, високоякісні метизи, порошки з легових сталей і сплавів, а такожметалокераміки.
Останніми рокамиу світовій практиці склалися тенденція будівництва невеликих заводів з неповнимциклом потужністю 50 -500 тис. т, оснащених електропечами, машинаминеперервного розливу сталі і сортовими станами. Такі заводи є перспективними вУкраїні (подібний завод діє у м. Василькові Київській області), оскількипрацюють на ресурсах металевого брухту і задовольняють попит споживачів на різніефективні види прокату.
Згідно зрозробленою «Концепцією розвитку гірничо-металургійного комплексу України наперіод до 2010 року», видобуток залізної руди має становити 70 млн. т,передбачується підвищення вмісту заліза в концентраті, зменшення енерговитрат.Дещо збільшиться виробництво коксу, чавуну і сталі з 2000 руку. Буде виведено зексплуатації деякі застарілі потужності, впроваджено безперервну розливкусталі, а також нержавіючої листової і трансформаторної сталі, нафтопровіднихтруб малого діаметра.
Удвічі зростевиробництво труб великого діаметра переважно для експортних потреб. З цієюметою на заводах ім. К. Лібкхента і ім. Комінтерну в Дніпропетровську будестворено виробництво труб нафтового сортаменту та оцинкованих водогазопровіднихтруб, на Харцизькому заводі – труб середнього діаметра із зовнішнімполіетиленовим покриттям для магістральних газопроводів.
Разом з тим учорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці (вгірничодобувному виробництві), що пов’язано з поглибленням гірничих робіт,збільшенням гірничого тиску, повільними темпами технічного переоснащенняпідприємств. Упродовж певного періоду в чорній металургії спостерігаєтьсясистематичне зниження капітальних вкладень та основних виробничих фондів,зумовлене погіршенням природних умов видобутку рудної і нерудної сировини,експлуатацією родовищ з низьким вмістом заліза в рудах і збільшеннямсобівартості основних виробничих фондів, що пов’язано з охороною навколишньогосередовища. Успішне розв’язання цих проблем має великеекономічне й соціальне значення.
1.2 Сутність та значення кольоровоїметалургії
Кольороваметалургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольоровихруд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокатукольорових металів, переробку втор сировини і видобуток кольорових каменів.Через нестачу покладів різних руд кольорових металів кольорова металургіяУкраїни розвинена слабше ніж чорна, і представлена окремими галузями.Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова,магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.
Нові й новітнігалузі промисловості – передусім машинобудування – неможливо уявити безкольорових металів. Це, в першу чергу, радіотехнічна, електротехнічна,авіаційна промисловість, електроніка. Кольорові метали поширені і в старихгалузях машинобудування, і в побуті; мають вони й стратегічне значення. Отже,кольорові метали надзвичайно потрібні для високо розвинутого народногогосподарства.
Характерними длякольорової металургії є комплексне використання рудної сировини та високаздатність її комбінуватися з іншими галузями промисловості. Однак рудкольорових металів на планеті мало й поділенні вони за територією дуженерівномірно. Лише США та Росія задовольняють свої потреби у кольорових металахза рахунок розробки власних родовищ, а решта країн тією чи іншою мірою залежатьвід імпортної мінеральної сировини.
Руди кольоровихметалів мають низку особливостей. З одного боку, вони вирізняються надзвичайнорізноманітним комплексним складом: часто-густо з руд кольорових металів можнаодержати кілька супутніх корисних компонентів (золото, срібло, кобальт,вольфрам, Арсен, сірку тощо). Другою особливістю є порівняно низький відсотоккорисної речовини в руді, що рідко перевищує 5 -10%. Рудам кольорових металіввластива складна форма залягання.
Такі факторинакладають свій відбиток на розвиток й розміщення галузей кольоровоїметалургії. Руди кольорових металів здебільшого розташовані в країнах, щорозвиваються, а для виробництва треба чимало енергії, що продукується упромислово розвинутих країнах. Це порушує рівновагу в розвитку кольоровоїметалургії у світі. Під час розміщення підприємств кольорової металургіїнеобхідно врахувати як сировинний фактор на стадії видобутку та збагачення, такі енергетичний під час виплавки металу. Територіально ці дві стадії рідкозбігаються. Глиноземні заводи, центри первинної виплавки міді, свинцево-цинковівиробництва орієнтуються на родовища, а виплавка металу здійснюється порченергетичної бази.
Це спрямовуєтьсятехнологічними особливостями виробництва кольорових металів. Для одержання 1 тчорної міді треба 100 т руди, 800 кВт год. електроенергії, 2 т палива, 500мводи. Натомість продукування цинку, алюмінію характеризується високоюелектромісткістю: на 1 т алюмінію йде 2 т глинозему, близько 18 тис. кВт год.електроенергії, 120м води, 0,2 т палива. Тому алюмінієві й електролітичніцинкові заводи розташовуються біля потужних енергетичних джерел.
Для зниженнясобівартості виробництва алюмінію, наприклад доцільно поєднувати його звипуском соди, поташу, цементу, а титано-магнієве виробництво з випускомтитанових білил, смол, соляної кислоти, хлору.
Розміщенняпідприємств кольорової металургії залежить від сировинного та енергетичногочинників. До джерел сировинного та енергетичного чинників. До джерел сировинитяжіють підприємства з вт плавлення ртуті, нікелю, рідкісних металів.Алюмінієве, титано-магнієве і цинкове виробництво розміщують у місцях отриманнядешевої електроенергії.
Поєднання родовищмінеральної сировини та енергії особливо сприятливе для підприємств кольоровоїметалургії, але таке трапляється вкрай рідко. Низький вміст корисної речовини урудах кольорових металів призводить до того, що порожню породу при перевезенняхприпадає 80-90%. Отже, переробляти руди кольорових металів на великій відстанівід їхніх родовищ нерентабельно. Тому руди збагачуються на місці видобутку, ачорновий метал виплавляється або там само, або у районах з дешевоюелектроенергією чи паливом. Рафінування – одержання чистого металу –здійснюється у промислове розвинутих країнах.
Отож, первіснапереробка або збагачення руд кольорових металів здійснюється у країнах, щорозвиваються, а вторинна переробка або одержання готового металу зосереджена упромислово розвинутих країнах. Щоправда, протягом останніх років у низці країн,що розвиваються створюється власна переробна промисловість.
Кольороваметалургія як багатогалузева промисловість включає: основні кольорові метали(алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, ртуть, сурму), шляхетні (золото, срібло,платину), легуючі (хром, титан, нікель, кобальт, вольфрам, молібден, ванадій,тантал, ніобій), рідкі й розпорошені метали (кадмій, індій, телур, галій,селен, германій, цирконій тощо).
В Україні набулорозвитку виробництво рідкісних металів на базі найбільшого в Європі родовищарідкісних металів та супутніх їм рідкісноземельних елементів. На базі родовищапрацює Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат. Він до теперішньогочасу зберігає монопольне становище за поставками цирконового, рутилового таільменітового концентратів і сполук цирконію.
Налагодженовиробництво кольорових металів – цирконію, кобальту, ніобію. На черзі й нашезолото. Поклади золотоносних руд геологи знайшли, для збільшення виробництвакольорових металів на діючих виробничих потужностях потрібно створитипотужності з випуску нових видів продукції, які раніше не вироблялись вУкраїні.
У структурівиробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієвапромисловість, яка охоплює виробництво глинозему та алюмінію.
Алюміній належитьдо найбільш легких і «молодих» металів. Промислове виробництво алюмініюпочалось після 1886 р., коли було відкрито електролізний спосіб розщепленняглинозему на кисень та алюміній. Доти він належав до коштовних металів і бувдорожчим за золото. Таку розкіш, як алюмінієві ґудзики, могли дозволити собілише дуже заможні вельможі, а алюмінієвими ложками користувалися тільки коронніособи. 1855р. на Всесвітній виставці у Парижі показували зливок алюмінію зпишною назвою «срібло з глини».
Фізико-хімічнівластивості алюмінію широко використовуються у промисловості. У світовомувиробництві відомо понад 500 тис. виробів з алюмінію та його сплавів. Алюмінійзаймає помітне місце в електротехніці, чорній металургії, авіабудуванні,електропромисловості, електроніці, харчовій, військовій та багатьох іншихгалузях промисловості, а також у побуті. У земній корі алюмінію майже у 4 разибільше, ніж заліза, у 55 разів більше, ніж свинцю, у 100 разів більше, ніжзолота. У природі алюміній – найпоширеніший метал, проте промисловаконцентрація глинозему зустрічається рідко.
У структурівиробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієвапромисловість, яка охоплю виробництво глинозему та алюмінію. Випуск цієїпродукції становить майже 20% усього виробництва кольорової металургії удержаві. Поряд з основною продукцією алюмінієва промисловість випускаєкристалічний кремній, алюмінієво-кремнієві сплави (силуміни), содові продукти,мінеральні добрива, цемент, оксид ванадію, металевий галій. Основноюалюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промисловезначення мають Високопільське і Смілянське родовища. Перспективними є родовищабокситів на півдні Дніпропетровської області, в Карпатах, Приазов’ї. Алюмінієвоюсировиною є також нефеліни, алуніти, каоліни та глини, запаси яких практичноневичерпані. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бутисировинною базою великої алюмінієвої промисловості.
Крім алюмінію, знефелі нових порід можна одержувати содопродукти, скло, цементні та іншіпродукти. Все це робить можливим, з точки зору сировинних ресурсів, створення вПриазов’ї нової алюмінієвої промисловості.
У світі виділяють4 бокситових провінції: Середземноморську, Гвінейську, Австралійську та Карибську. Родовища бокситів є приблизно у 40 країнах світу. Проте вони дуженерівномірно поділені по території планети. Найпотужніші ресурси бокситів маютьПапуа-Нова Гвінея, Австралія, Бразилія, Камерун, Ямайка, Індія, Росія,Казахстан, Гайана, Супінам, Китай, США, на які припадає 9/10 світової сировини.
З алунітівекономічно вигідно одержувати алюміній лише за умови комплексного використанняє в Закарпатській області.
Алюмінієвапромисловість України має новий великий глиноземний завод, збудований у Миколаєві,який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький завод і завод алюмінієвих сплавів уСвердловську.
Міделиварнапромисловість. Мідь належить до важких металів і відома здавна. Ще першіцивілізації відомі «бронзова доба». Бурхливий розвиток міделиварної промисловостіпочинається зі зростанням електроенергетики. Тому найбільшим споживачем міді єелектротехнічна промисловість. Міді і її з цинком (латунь), оловом (бронза)застосовуються у багатьох галузях народного господарства.
Міді у природіпорівняно багато. Понад 240 мінералів містять мідь, проте тільки 18 маютьпромислове значення. Власне, мідь у руді рідко перевищує 1-2% (у давнинурозроблялися мідні руди з умістом міді до 20%), і тому ці руди потребуютьзбагачення.
Понад 50 державмає мідну руду. Виділяють 4 мідних пояси: Урало-Казахстанський (Росія йКазахстан), Тихоокеанський (Китай, США, Мексика, Чилі, Перу), Австралійський тарайон Великих Африканських розломів (Заїр, Замбія, ПАР).
Виробництво мідіскладається зі збагачення, випалу зі спіканням концентрату, литва табесемерування. Це й зумовлює розміщення підприємств з видобутку, виробництва таспоживання міді.
Виробництво мідіпотребує великої кількості тепла й енергії і тому воно орієнтоване напаливно-енергетичну промисловість в основному економічно розвинених країн: США,Японії, ФРН, Канади, Росії. Хоча високий попит на цей метал дав змогу розширитийого виробництво в Чилі, Китаї та Польщі. Крім того, мідь відіграє величезнуроль у найновітніших галузях машинобудування, які розвинуті виключно в індустріальнійгрупі країн. Це Велика Британія, Франція, Італія та інші держави, які не маютьмідної руди, проте ведуть перед у споживанні міді.
Свинцево-цинковапромисловість. Свинець і цинк належать до важких металів синювато-білогокольору. Свинець – м’який, плавиться при температурі 327Ċ, а цинк –крихкий метал, плавиться при температурі 419Ċ. Свинець і цинк легкосплавляються з іншими металами.
Ці властивостісвинцю й цинку широко використовуються у народному господарстві. Свинецьзастосовується в електротехнічній промисловості (виробництво кабелю),акумуляторному виробництві, виробництві фарб (свинцеві білила), медичнійпромисловості, військовій техніці (шрапнель, осердя в кулях), виготовленніконтейнерів для зберігання радіоактивних матеріалів тощо. Основні галузівикористання свинцю: виробництво акумуляторів – 30%, тетраетил свинцю моторногопалива – 20%, кабелю – 10%, білил – 8%, припаїв – 7%, боєприпасів – 3%. Решта22% йде на виготовлення захисних пристроїв від радіації, друкарських сплавів,використовується у медичній та хімічній промисловості.
Природні сполукисвинцю й цинку досить розповсюдженні на нашій планеті. Відомо понад 300свинцевих мінералів та 50 мінералів цинку. Проте їхня концентрація у мінералахневелика. Крім того, свинець і цинк часто зустрічаються разом, у виглядіполіметалевих руд, що потребують збагачення з поділом компонентів (флотацією).
Розвідані покладисвинцю й цинку є у 50 державах, найбільші з них розташовані у Росії, Казахстані,Китаї, США, Канаді, Австралії, Перу, Мексиці, ФРН, КНДР, Болгарії.
Свинецьвидобувається, виплавляється й використовується понад 2000 років. Інтенсивневиробництво цинку почалося з другої половини XIX ст. Основний видобуток, виплавлянняй споживання цих металів зосередженні у кількох країнах. На розвинені країни,що серед них США, Японія, ФНР, Італія, Великій Британія, припадає 65 – 70 %споживання. Основними експертами цинку і свинцю та їхніх концентратів єАвстралія, Канада, Перу, Мексика, США та Бразилія. Основними експортерами цихметалів та їхніх концентратів є Казахстан, Росія, Узбекистан, Австралія,Канада, Перу, Мексика, Болгарія.
В Україні цинквиплавляється у Костянтинівні. Поклади поліметалічних руд виявлені у НагольномуКряжі (Донбас).
Олов’янапромисловість. Олово належить до важких металів сріблясто-білого кольору.Температура плавлення — 232Ċ. Воно широко використовується у промисловостій побуті. Основні напрями застосування: виробництво білої жерсті, що потрібнадля консервної промисловості (банки для харчових продуктів), та для лудження. Урізних галузях машинобудування використовуються сплави олова з міддю (бронза)та з цинком (латунь).
Промисловаконцентрація олова у природі трапляється рідко. Відомо 18 мінералів, що містятьолово, проте єдиним промисловим мінералом є олов’яний камінь. Виділяють 2олов’яні пояси: Тихоокеанський (Росія, Китай, Монголія, В’єтнам, Малайзія,Таїланд, Індонезія, М’янма, Болівія) та Африканський (Заїр, Уганда, Нігерія).
Олововидобувається у 13 країнах, на долю чотирьох з них – Китаю, Індонезії, Перу, таБразилії – у 2004р. припадало 74% світового видобутку. Виділяється такожБолівія, Австралія, Малайзія, Росія.
Ртутнапромисловість. Ртуть – єдиний метал, що перебуває у рідкому стані за нормальноїтемператури. Головними її споживачами є електротехнічна, радіотехнічна, хімічнамедична та військова промисловість. У природі відомо 25 ртутновміснихмінералів, але промислове значення має лише кіновар.
Рудні вияви ртутіпоширені у багатьох країнах, проте лише 15 держав мають промислові покладицього металу, серед яких Україна, Іспанія, Італія, Китай, Румунія. Значніродовища є також у США, Мексиці, Канаді. Промисловий видобуток ртутіздійснюється переважно в Україні (район Микитівки), Росії, Китаї, Іспанії,Італії, Мексиці. Звідси цей метал експортують до США, Японії, ФРН, ВеликоїБританії, Франції.
Сурм’янапромисловість. Сурма – сріблясто-білий, крихкий метал, що легко розтирається напорошок. У чистому вигляді металева сурма застосовувалась рідко (переважно умистецькому литві). Натомість додавання сурми до м’яких металів підвищує їхнютвердість, що широко використовується у хімічній, електротехнічній та багатьохінших галузях народного господарства.
У земній корі сурмиобмаль: її містять 75 мінералів. Проте не всі вони мають промислове значення.Більша частина світових покладів сурми зосереджена у п’ятьох країнах: Китаї,Росії, Болівії, Мексиці, ПАР.
Сурму видобуваютьу понад 20 країнах, але 91% видобутку припадає на Китай, Росію, Болівію та ПАР.
За видобуткомнікелю лідирують Росія, Канада, Індонезія, Нова Каледонія, Австралія. Основнийспоживач сировини – машинобудування та електроніка. В Україні він видобуваєтьсяу Побужжі.
Титан – це легкийособливо міцний метал, який використовується в авіа космічній промисловості таінших галузях господарства. За його видобутком лідирують Австралія, ПАР,Канада, Норвегія. Головні користувачі – економічно розвинені країни ЗахідноїЄвропи, США, Японія, Росія. Україна має одні з найбільших запасів титановихруд. Виплавляють титан у Запоріжжі, Іранську, Красноперекопську.
Срібло належитьдо благородних металів. його видобуток у 2004р. становив 18,3 тис. т. ЛідериМексика (2,8 тис. т), Перу (2,7 тис. т), Австралія (2,1 тис. т), США (1,6), КНР(1,5), Чилі (1,3), Канада (1,2), Польща (1,2), Казахстан (0,8), Росія (0,6).
Попит на срібло усвіті постійно зростає, хоч видобуток останні три роки знизився. Основнимспоживачем срібла є електротехніка, стоматологія, фотографія; срібловикористовується для виготовлення акумуляторних батарейок, каталізаторів.
Надалі очікуєтьсярозширення видобутку срібла за рахунок родовищ у Австралії, Індонезії, США таКитаї.
Золото. Це першийметал котрий навчилися видобувати й використовувати людина. Воно належить донайважчих металів. Температура його плавлення — 1063 Ċ. Золото неокислюється, не розчиняється у лугах і кислотах, за винятком царської водки(суміш азотної та соляної кислоти), й вирізняється високою тепло – таелектропровідністю. Його застосування випливає з унікальних фізико-хімічнихвластивостей.
В усьому світіналічується близько 100 тис. т золота: 36 тис.т – у централізованих скарбницях,що належать урядам, центральним банкам і міжнародним організаціям, 20 тис. т –зливки й монети у приватному володінні, 44 тис. т – ювелірні вироби тощо.
Останнім часомзолото дедалі більше використовується у промисловості: у сплавах вонозастосовується у ракетній техніці, атомній та авіаційній промисловості,електротехніці, радіотехніці, приладобудуванні та ін.
Золото належитьдо рідкісних елементів земної кори. Його поклади відомі майже в усіх країнахсвіту, але про запаси можна висновувати лише за непрямими показниками,передусім – за рівнем видобутку. До найбагатших країн за покладами золотаналежать ПАР, Росія, Танзанія, Намібія, США, Мексика, Бразилія, Колумбія, Гана,Канада, Австралія, Індія. Проте більше як 90% видобутку золота припадає нашість країн – ПАР, Росію, Канаду, США, Австралію, Китай.
Світовийвидобуток золота за останні роки знизився, а ціна за 1 трійку унцію становила:1992р. – 343,95 дол., 1993р. – 359,82 дол., 2002 р. – 282 дол. Світовий видобутокзолота у 2001р. становив 2604т. Лідирують ПАР, США, Австралія, Індонезія,Китай, Росія.
За рахунок своїхпокладів золота Україна зможе видобути 15т золота на рік. Для цього потрібні800 млн. дол. інвестицій. В Україні налагоджено випуск золота, а також платинита срібла із вторинної сировини на Південному машинобудівному заводі уДніпропетровську й об’єднанні «Свема» у Шостці.
До кольоровоїметалургії часто відносять і видобуток коштовних каменів. Світові запасиалмазів ювелірного значення оцінюються у 580 млн. каратів. Найбільші запасизосереджені в Конго (150млн каратів), Ботсвані (130), Австралії (90), ПАР (70),КНР (10). Світовий видобуток алмазів технічного призначення становить 55,6 млн.каратів. Лідирують Австралія, Конго, Росія, ПАР, Ботсвана. Родовища природнихалмазів відкриті у 35 країнах. Однак частка натурального каміння у світовомуспоживанні не перевищує 10%. 90% припадає на синтетичні алмази, заводи звиробництва яких є у 15 країнах світу.
Розділ 2.Регіональний розвиток металургійного комплексу в країні
Розвитком ірозміщенням металургія орієнтується на схід України, де сформувалися унікальніприродні умови для розвитку цього комплексу. Тут містяться найкрупніші, щомають світове значення, паливно-сировинні бази чорної металургії – Донецькийкам’яновугільний, з коксівними марками вугілля, криворізький залізорудний іПридніпровський марганцеворудний басейни, значні поклади вапняків, доломітів,вогнетривких глин. Залізорудна база чорної металургії України представленаКриворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами.В Україні із рідкісних металів, які використовуються в чорній металургії яклегуючі добавки для надання сталі певних якостей, є родовища титану (вЖитомирській області) та хрому. Головні родовища нерудної сировини (вогнеупоріві флюсів тощо), яка використовується в металургії, знаходяться в Донбасі і вАвтономній Республіці Крим. Найбільшими металургійними комбінатами України,потужність яких становить 5 млн. т і більше металу за рік є «Азовсталь»,«Запоріжсталь» та «Криворіжсталь». Головним виробником коксу є Донецький металургійнийпідрайон. Він дає понад половину всього його випуску в країні. Практично весьметалургійний комплекс України зосереджений у Донецькій, Дніпропетровській,Луганській, Запорізькій областях, де сформувався один із найбільших металургійнихрайонів світу.
За останній рік вУкраїні видобуто 50,7 млн. т залізної і 3,2 млн. т марганцевої руди. Більшістьзалізної руди Крив басу (75%) видобувається відкритим способом. Крім багатихзалізних руд із вмістом заліза 50-67%, тут освоюються великі запаси порівнянобідних руд і залізистих кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Їх збагачують наПівденному, Криворізькому, Центральному, Північному та ІнгулецькомуГірничо-збагачувальних комбінатах. Збагачена залізна руда перетворюється наконцентрат із вмістом заліза до 62% і надходить на агломераційні фабрики, а зних – у домни. Понад 20 млн. т збагаченої залізної руди поставляється на металургійнізаводи європейської частини Росії, в Словаччину, Угорщину, Польщу.
На Керченський залізоруднийбасейн припадає 4,2% загального видобутку руди України. Його запаси становлять1,4 млрд. т руди із вмістом заліза 30-40%. До Комиш-Бурунського залізорудногокомбінату належать чотири кар’єри для видобутку залізної руди, збагачувальна йагломераційна фабрики та допоміжні підприємства. Основні споживачі керченськихзалізних руд – металургійні заводи Маріуполя.
ОсвоюєтьсяКременчуцький залізорудний район, запаси руд у якого становлять 4,5 млрд. т.Тут працює Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат. Також освоюєтьсяБілозерське родовище потужністю 2,5 млрд. Т руди, а вміст заліза увисокоякісних рудах сягає 70%.
В Українісприятливі умови для освоєння прогнозованих запасів залізних руд (понад 20млрд. т), здебільшого залізистих кварцитів, є в Дніпропетровській, Полтавській,Запорізькій, Кіровоградській, Одеській і Вінницькій областях.
Марганцеворудноюбазою чорної металургії України є Нікопольський район Придніпровськогомарганцеворудного басейну. Видобуток руди здійснюється тут відкритим(2/3) ішахтним способами. На збагачувальних фабриках вміст марганцю у руді доводять до50-60%.
У Токманськомурайоні (Запорізька область) освоюються родовища марганцевої руди, спорудженопершу чергу найбільшого в Україні Таврійського гірничо-збагачувальногокомбінату. Перспективним є також Інгулецьке родовище на Дніпропетровщині, загальніресурси якого становлять 500-600 млн. т із вмістом у руді 8-33% марганцю, різкозменшився видобуток марганцевих руд, призупинене освоєння нових родовищ, щоспричинилося до згортання їх експорту до Росії та ряду європейських держав.
У металургійнихцентрах Донбасу й Придніпров’я (Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Стаханов,Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпропетровськ) розміщені великі коксохімічнікомбінати. Проте більш як половину коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу,де діють 13 із 18 коксохімічних підприємств України. Кокс використовують вякості технічного палива для виплавляння чавуну, а коксівний газ – яквисококалорійне паливо для металургійних агрегатів і сировину в хімічнійпромисловості.
Флюси йвогнетривкі глини використовуються в металургійному галузевому комплексі.Вогнетривкі глини видобувають у Часів’ярському, Новорайському таВеселинівському родовищах (Донецька область), високоякісні флюсові вапняки йдоломіти – в Донецькій (Докучаєвськ, Комсомольськ, Первомайськ ), Дніпропетровськійобластях і АР Крим. Вогнетривкі матеріали застосовують для виробництвавогнетривкої цегли, будівництва домн, флюси – для виплавлення металу й вилученняшкідливих сполук із залізної руди. Щорічні потреби чорної металургії у флюсахта вогнетривких глинах становлять кілька мільйонів тонн. Потужні заводивогнетривких глин розміщені в Донбасі й Придніпров’ї. Україна має величезнізапаси каоліну, найбільші родовища якого розвідані в Дніпропетровській(Просянівське), Вінницькій (Глуховецьке), Донецькій (Володимирське) таЧеркаській (Новоселицьке) областях.
Історичносклалося так, що металургійні заводи України розміщені в Донбасі, Приазов’їпоблизу джерел палива, а також у Придніпров’ї — біля родовищ залізних руд імарганцю та джерел водопостачання – Дніпра. Ці чинники враховуються і тепер.Проте у зв’язку з впливом бідних залізних руд на розміщення концентраціїметалургійного виробництва в Придніпров’ї зростає роль сировинного чинника.Розміщення більшості металургійних заводів безпосередньо біля Дніпра, міжджерелами сировини й палива, сприяє кращій територіальній організації виробництвачорних металів.
Більшістьметалургійних підприємств України мають повний цикл виробництва і щороку можутьвиплавляти від 1 до 10 млн. т сталі.
Металургійнізаводи України розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах,де вони зосередженні у трьох галузевих районах чорної металургії –придніпровському, Донецькому та Приазовському. У Придніпровському районі чорнаметалургія стала профільною комплексотворною, на її основі сформувалися великіпромислові центри й вузли з металургійними підприємствами, що виробляють майжеполовину вироблюваних в Україні чорних металів і мають виражену спеціалізаціюта стійкі зв’язки між собою та споживачами металу. Тут розміщено 14металургійних заводів.
ДоДніпропетровського металургійного вузла входять металургійні заводиДніпропетровська, Дніпродзержинська й Ново московська, які виробляють чавун,сталь, прокат, колеса для залізничного транспорту, бляху, мостові конструкції,сплави та іншу продукцію.
Запорізькийметалургійний вузол об’єднує металургійні завод повно циклу «Запоріжсталь»,електросталеплавильний «Дніпроспецсталь» і феросплавний. «Запоріжсталь»випускає чушковий чавун, тонку гарячо- й холоднокатну листову сталь, стальнівиплавки, трансформаторну сталь, білу бляху, гнуті профілі прокату,холоднокатаний стальний лист для автомобільної промисловості тощо; «Дніпроспецсталь»- сталі для машинобудівної промисловості.
Криворізькийметалургійний вузол включає найбільші в Україні кар’єри, шахти, 5гірничо-збагачувальних комбінатів, кілька аглофабрик, металургійний завод, Південнотрубний і феросплавні заводи Нікополя та його марганцеворудну промисловість.
До Кременчуцькоговузла чорної металургії, який ще формується, належить Дніпровськийгірничозбагачувальний комбінат, що працює для потреб металургії Придніпров’я іДонбасу.
У складіДонецького металургійного району є 13 металургійних заводів, кілька потужнихкоксохімічних підприємств, які виробляють більше половини коксу України. По дваметалургійних заводи є в Донецьку, Макіївці, Алчевську й Харцизьку; по одному –в Єнакієвому, краматорську, Костянтинівці, Луганську й Алмазному. Вонивиробляють майже половину чавуну і близько третини продукції металургійноїпромисловості України.
У Донецькомуметалургійному районі сформовано три металургійні вузли: Донецько-Макіївський іАлчевсько-Алмазнявськийй.
Єнакіївськийвузол має металургійний завод, який неодноразово реконструювався і поповнивсяновими доменними печами, мартенами, прокатними станами, конверторним цехом.
ДоАлчевсько-Алмазнянського вузла (Луганська область) входять металургійні заводи(Алчевський та Алмазнянський) і чавуноливарний та феросплавний заводи у м.Стаханові. Алчевський завод після реконструкції став одним з найбільших.
У Донецькійобласті діють Харцизький, Краматорський і Костянтинівський металургійні заводи.
До Приазовськогорайону чорної металургії віднесено заводи Маріуполя. Камиш-Бурунський ГЗК уКриму, металургійний завод ім… Войкова у Керчі. Маріупольський завод«Азовсталь» випускає чавун, сталь і прокат на офлюсованому агломераті з рудКриворіжжя. Чорна металургія Приазов’я забезпечує металом місцеві машинобудівніпідприємства і тісно пов’язана з коксохімією, виробництвом добрив табудівельних матеріалів.
Рівень розвиткучорної металургії України відстає від світового рівня з багатьох причин,найважливішою з яких було рішення центральних органів колишнього правління, заяким інвестиції були переадресовані на розвиток лише східних і центральнихпідприємств Росії, що призвело до технічного й соціального відставанняметалургії Донбасу та Придніпров’я.
Чорна металургіяУкраїни є прибутковою. Продукція її гірничодобувної промисловості – основнастаття валютних надходжень. Проте потенціал її зменшується через технічнувідсталість. Киснево-конверторним способом виплавляють сталі біля 44%, методомбезперервного розливу – лише 10%, тоді як середньосвітовий рівень становить95%. Через це втрати металу сягають 11% на 1 т прокату. Значним є зношенняобладнання у галузі(65%), ще лишається собівартість виробництва чавуну, значною– частка браку. Тому внутрішні ціни на продукцію чорної металургії у середньомуна 25% вищі за світові.
Експортукраїнської продукції чорної металургії до країн колишнього союзу пов'язаний з певнимитруднощами, хоч для вирішення цієї проблеми створено міжнародне об’єднаннявугілля і металу України, Росії. Крім того, ряд країн-монополістів металургійноїпромисловості перешкоджають ринок, ведуть проти виходу України на міжнароднийринок, ведуть проти неї антидемпінгову політику, обмежують величину квот напродаж металу.
Висновок
металургійнийкомплекс економічний регіональний
Основні завдання розвиткучорної металургії країни – реконструкція металургійних комбінатів, переглядструктури на користь найрентабельніших виробництв, докорінне поліпшення якостіта збільшення обсягів виробництва металопродукції, нових видів продукції,особливо легованої та інших видів сталі, пропорційне співвідношення міжвиробництвом сталі і прокату, зменшення обсягів випуску високо кремнієвоїсталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддаєтьсякорозії.
Потрібнорозвивати й удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати часткиагломерату та окотків у залізорудній частині шахти при виплавлянні переробногочавуну, реконструювати й модернізувати устаткування, інтенсифікуватитехнологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технологіїпрокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти таприродного горючого газу, спеціальних видів труб, у т.ч. багатошарових длягазопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукціїі розширити її сортамент.
Поки щонедостатніми є обсяги виробництва термозагартованого, а також сортовогоконструкційного прокату. Мають буди розширені випуск і сортамент полегшенихбалок та швелерів, складних за розміром спеціальних профілів для машинобудування,застосування яких дає змогу значно зекономити метал.
Сучасномумашинобудуванню України особливо потрібні холоднокатаний металевий прокат,гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатанастрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих сталей і сплавів, а такожметалокераміки.
Останніми рокамиу світовій практиці склалася тенденція будівництва невеликих заводів з неповнимциклом потужністю 50 – 500 тис. т, оснащених електропечами, машинаминеперервного розливу сталі і сортовими станами. Такі заводи є перспективними вУкраїні, оскільки працюють на ресурсах металевого брухту і задовольняють попитспоживачів на різні ефективні види прокату.
Згідно зрозробленою «Концепцією розвитку гірничо-металургійного комплексу України наперіод до 2010 року», видобуток залізної руди має становити 70 млн. т, передбачаєтьсяпідвищення вмісту заліза в концентраті, зменшення енерговитрат. Дещо збільшитьсявиробництво коксу, чавуну і сталі – відповідно до 21, 22 і27 млн. т. Будевиведено з експлуатації деякі застарілі потужності, впроваджено безперервнурозливку сталі, а також нержавіючої листової і трансформаторної сталі,нафтопровідних труб малого діаметра.
Удвічі зростевиробництво труб великого діаметра переважно для експортних потреб. З цієюметою на заводах ім. К. Лібкнехта і ім. Комінтерну в Дніпропетровську будестворено виробництво труб нафтового сортаменту та оцинкованих водогазопровіднихтруб, на Харцизькому заводі – труб середнього діаметра із зовнішнімполіетиленовим покриттям для магістральних газопроводів.
Разом з тим учорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці, що пов’язаноз поглибленням гірничих робіт, збільшенням гірничого тиску, повільними темпамитехнічного переоснащення підприємств. У продовж певного періоду в чорнійметалургії спостерігається систематичне зниження капітальних вкладень таосновних виробничих фондів.
Також важливезначення має скорочення на випуск металу завдяки впровадженню більшпрогресивних технологій. Так, докорінні зміни мають відбутися у сталеплавильномувиробництві, де запропоновано повністю замінити нині мартенівський спосіб на киснево-конверторнийта електропічний.
Зазначенні заходидають змогу вирішити ряд інших проблем. Серед них — значне поліпшенняекологічної обстановки в регіонах з розвиненим металургійним виробництвом,особливо поблизу підприємств, на яких будуть виведені з експлуатації доменніцехи та коксохімічні заводи. Важливою проблемою, яка значною мірою вирішаєтьсяв результаті структурної перебудови, є скорочення потреби у паливі і електроенергії,причому перше має відбуватися не тільки у зв’язку зі скороченням обсягувиробництва, а й завдяки зниженню в галузі на 13 – 14 % питомих витрат палива.Майже вдвічі може зменшитися потреба в найдорожчому і дефіцитному виді палива –коксі. Зменшення потреби в ньому дасть можливість вивести з експлуатації рядкоксохімічних підприємств і скоротити потужності Алчевського та деяких іншихкоксохімічних заводів. Все це особливо сприятиме поліпшенню екологічної обстановкиу зазначених регіонах.
Проте розглянутізаходи реструктуризації чорної металургії в Україні можуть бути досягнуті придотриманні ряду можливих умов. Однією з них є розробка комплексної програмирозвитку металургійного виробництва і метало споживчих галузей (насампередмашинобудування). Це є необхідним тому, що в Україні не виробляється багатовидів продукції машинобудівного комплексу, що може загальмувати проведенняструктурної перебудови у металургійному виробництві. Другою умовою реалізаціїзаходів щодо реструктуризації є необхідність значних коштів, що може бутизабезпечено з допомогою державних субсидій та пільгових умов кредитування,залучення іноземних інвестицій, інших джерел фінансування.
Складовоюрозвитку кольорової металургії є заготівля і переробка брухту та видів кольоровихметалів, що вважається класичним прикладом електро-, паливно-, працезберігаючоїтехнології. Використання річного обсягу заготівлі брухту і відходів кольоровихметалів рівнозначне видобутковій переробці десятків мільйонів тонн мідної,свинцево-цинкової, алюмінієвої та інших видів мінеральної сировини.
В Україні набулорозвитку виробництво рідкісних металів на базі найбільшого в Європі родовищарідкісних металів та супутніх їм рідкісноземельних елементів. На базі цьогородовища працює Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат. Він дотеперішнього часу зберігає монопольне становище за поставками цирконового,рутилового та ільменітового концентратів і сполук цирконію.