Вугільнапромисловість України і Польщі: сучасний стан та перспективи
Вступ
УЄвропі на сьогодні тільки дві країни, – Україна і Польща, – зберегливугледобувну промисловість, яка працює як для енергетичного, так і дляметалургійного сектора економіки. При цьому якщо Польща практично завершила їїреструктуризацію, то Україна ще продовжує цей процес. Тому досвід Польщі взазначеній галузі є дуже цінним для України. Стаття висвітлює стан, проблеми йперспективи української і польської вугільної галузі, містить висновки тарекомендації щодо подальших кроків у реформуванні української вугільноїпромисловості з урахуванням польського досвіду.
1. Світова вугільна промисловість
Усвітовій економіці вугілля використовується як основний енергоносій, посідаючитретю позицію за обсягами використання після нафти та природного газу.
Усвітовому виробництві електроенергії частка вугілля – (2001 р.) – 39,1%,природного газу – 17,4%; гідроенергії – 17,1%; атомної енергії – 16,9%; нафти –7,9%. В країнах ЄС частка вугілля у виробництві електроенергії нижча – 15–27%,в Україні – 26%.
Світовізапаси вугілля є найбільшими серед горючих копалин і в перерахунку на горючепаливо складають 66% їх загального обсягу.
Нанафту припадає 18%, на природний газ – 15%. В Україні ці показники становлятьвідповідно 95,4% 2 і 2,6%.
Найбільшізагальні ресурси вугілля знаходяться в США, КНР, Росії, Австралії, Канаді, ФРН,ПАР, Великобританії, Польщі, Індії, Україні.
Запрогнозними оцінками світова потреба вугілля в 2010 р. складе 4293 млн. т,при цьому на країни ЄС припаде 2057 млн. т, Західну Європу – 406, Східну Європу– 610, Північну Америку – 1040 млн. т.
Видобутоквугілля відповідно досягне 4300 (весь світ), 2013 (ЄС), 122, 607, 1285 млн. т,імпорт – 630, 352, 290, 36, 19 млн. т, експорт – 637, 308, 5, 33, 270 млн. твідповідно. Імпорт у Західну Європу виросте з 150 до 290 млн. т. На виробництвоенергії в країнах ЄС витрачається 60% вугілля, у світі – 45%. Найбільшимивугледобувними країнами в цей період будуть: Австралія, Індія, Китай, Польща,ПАР, Росія, США, Україна. Вони будуть давати близько 85% кам'яного вугілля. ЧасткаЄС зменшиться з 52% (1990) до 46% (2010).
2. Вугільна промисловість України
2.1 Запаси вугілля в Україні
Загеологічними запасами викопного вугілля Україна посідає перше місце в Європі йвосьме місце у світі. Розвідані запаси вугілля в Україні складають 34,0 млрд. ту. п. або близько 50 млрд. т (станом на 1998 р.). Прогнозні запаси –близько 120 млрд. т. У структурі балансових запасів представлені всі марки відвугілля бурого до високометаморфізованих антрацитів.
Питомавага марок вугілля складає (%): буре (Б) – 6,6; довгополуменеве (Д) – 22,4;газове (Г) – 36,1; газово-жирне (ГЖ) – 4,1%; жирне (Ж) – 4,7%; коксівне (К) –3,1%; опіснене спікливе (ОС) – 3,3%; пісне (П) – 8,4; антрацити (А) – 11,3%.Географічно вугільні запаси зосереджені в п’яти областях України – насамперед уДонецькій, Луганській, Дніпропетровській. Переважна частка запасів вугіллязосереджена в Донецькому вугільному басейні. Вугілля характеризується порівняновеликою зольністю – близько 25% і високою сірчистістю – 2,5%.
2.2 Загальна характеристика вугільної промисловості
Історіявугільної промисловості України налічує понад 120 років.
Найбільшийвидобуток зафіксовано в 1976 р. – 218,1 млн. т, на сьогодні (2007 р.)– 75,5 млн. т. При цьому по Мінвуглепрому видобуто 42,2 млн. т. (Донецькаобласть – 19,3 млн. т, Луганська – 19,4 млн. т).
Шахтнийфонд складає на травень 2008 р. 160 шахт, із них 140 – державні. У 1991 р.нараховувалося 276 шахт.
Виробничапотужність наявного шахтного фонду в 2007 р. – 95 млн. т вугілля на рік. У1991 р. – 193 млн. т.
Кількістьдіючих лав МВП у 2007 р. – 253, у т. ч. комплексно-механізованих вибоїв –143.
Навантаженняна діючий очисний вибій становить: завдання 790 т на добу (реально в 2007 р.– 742 т на добу).
Продуктивністьпраці робітника (2007 р.) – 21,9 т/місяць.
Середняглибина розробки вугільних пластів – понад 720 м. Близько 20% шахтпрацюють на горизонтах 1000–1400 м.
Середнятовщина вугільного пласта – близько 1 м. У Донбасі близько 85% вугілляукладено в пластах потужністю до 1,2 м.
Заляганняпластів: пологе (65%) і крутоспадне (35%).
Факторинебезпеки: 90% шахт небезпечні через метан, 60% – через вибухи вугільного пилу;45% – через раптові викиди; 22% – через самозаймання вугілля. У 2002 р.коефіцієнт травмування складав на 1 млн. т 26,7 осіб, коефіцієнт смертельноготравматизму – 3,3 особи. Кількість професійних захворювань – 56 тис. осіб.
Людськийпотенціал вугільної галузі. За останні 16 років чисельність працівників угалузі зменшилася на 640 тис. чол. (74% загальної кількості) і сьогодні складаєблизько 224 тис. чол.
Оплатапраці гірників. У 2002 р. середня заробітна плата українського шахтаря поМінвуглепрому складала 564 грн. (прожитковий мінімум на той час – 365 грн.), у2007 році середня заробітна плата українського шахтаря – менше 2 000 грн. Серед14 перших вуглевидобувних країн – це один із найгірших показників. У 2008 р.відбулося зростання середньої заробітної плати на 18% – до 2683 грн.Прогнозується, що після прийняття закону України «Про підвищення престижностішахтарської праці» вже в січні 2009 р. середня заробітна плата напідземних роботах складе 5019 грн., гірників очисного вибою – 6370 грн.,прохідників – 6010 грн.
Загальнакредиторська заборгованість вугледобувних підприємств перевищує 7 млрд. грн.,більшість із них банкрути.
2.3 Реструктуризація вугільної промисловості України
Реструктуризаціябула започаткована в 1996 р. згідно з Указом Президента України «Проструктурну перебудову вугільної промисловості». Європейські країни-аналоги зточки зору реструктуризації вугільної галузі: Бельгія, Великобританія, Іспанія,Німеччина, Франція, Польща.
Основніцілі реструктуризації: 1. Забезпечення економіки країни вітчизняним вугіллям.2. Досягнення економічної рентабельності й екологічної безпечності роботивугільних підприємств. 3. Соціально-економічна стабільність у вугільнихрегіонах.
Передумови,принципи та заходи реструктуризації. Успіх реструктуризації за розробкамиМіжнародного енергетичного агентства з досліджень у вугільній галузі залежитьвід кількох умов:
· створення довготривалоїстратегічної програми реструктуризації, розробка та прийняття якої, по-перше,передбачає участь усіх зацікавлених сторін – керівництва держави, профспілок,місцевих громад, роботодавців; керівна структура, якій доручена координація дійпри реструктуризації, також включає представників усіх зацікавлених сторін;по-друге, програма реструктуризації відповідає мобілізованим (наявним ізалученим) ресурсам для реалізації заходів реструктуризації;
· жорсткого контролю з бокудержави за використанням ресурсів на реструктуризацію. Якщо ця умова невиконується, то змінюють розпорядника фінансів (досвід Бельгії). Для залученихінвестиційних ресурсів можуть створюватися спеціальні агентства (ВеликаБританія);
· реструктуризація обов’язковопередбачає заходи відновлення економічної активності шахтарських регіонів,забезпечення зайнятості населення.
Дотриманняцих умов, особливо першої, забезпечує «м’який» сценарій реструктуризації(приклад – Німеччина, Рур), недотримання – «жорсткий» сценарій із депресієюшахтарських регіонів, відновлення яких вимагає великих ресурсів і часу (негативнийдосвід Великої Британії).
2.3.1 Нормативна база реструктуризації і хід подій щодореструктуризації
Увересні 2001 р. був прийнятий системний документ – Програма «Українське вугілля»,розрахований на період 2001–2010 рр. Він передбачав курс на роздержавленнявугільної галузі, зокрема пришвидшення процесу корпоратизації шахт, визначенняінвестиційно привабливих об’єктів та проведення їх приватизації.
Однаку 2002–2003 рр. відбувалася структурна реформа галузі, яка не відповідалапрограмі «Українське вугілля». Мінвуглепром передбачав роздержавлення неокремих об’єктів, а цілісних комплексів, які починали створюватися. На базідержавних холдингових компаній, виробничих об’єднань та самостійних шахтстворено 21 державну компанію. До їх складу входили як рентабельні, так інерентабельні підприємства, які втрачали статус юридичної особи. За такоїструктури рентабельні підприємства не мали стимулу для розвитку. Виняток – ДХК«Павлоградвугілля», яка приватизувалася.
Улипні 2005 р. Кабінетом міністрів України була схвалена Концепція розвиткувугільної промисловості. Згідно з Концепцією основні напрями реформуваннягалузі включають:
–приватизацію на конкурсних засадах привабливих для інвестування шахт(розрізів), здатних забезпечити самофінансування подальшого розвитку;
–приватизацію малопривабливих для інвестування шахт (розрізів) як ціліснихмайнових комплексів на пільговій основі з проведенням конкурсів програм їхньогорозвитку.
Найважливішоюпередумовою формування у вугільній промисловості ринкового конкурентногосередовища є створення відкритого, прозорого внутрішнього ринку вугілля.
РеалізаціяКонцепції розділена на три етапи:
Напершому етапі (2006–2010 роки) буде приділено увагу комплексному розв'язаннюпроблеми розвитку шахтного фонду шляхом його відтворення на сучасній технічнійі технологічній основі та подальшого роздержавлення. До 2010 року обсягвидобутку вугілля передбачається збільшити до 90,9 млн. тонн на рік, а виробничихпотужностей – до 105,8 млн. тонн на рік. Для цього необхідно ввести вексплуатацію виробничі потужності обсягом 17 млн. тонн за рахунок завершеннябудівництва других черг на трьох шахтах, а також реконструкції діючихвугледобувних підприємств. Це дасть змогу задовольнити потребу національноїекономіки в енергетичному вугіллі за рахунок власного видобутку. Обсяг експортуенергетичного вугілля поступово зменшиться до 5 млн. тонн.
Надругому етапі (2011–2015 роки) передбачається збільшити обсяг вуглевидобутку до96,5 млн. тонн, а виробничих потужностей – до 112,2 млн. тонн на рік. Для цьогонеобхідно ввести в експлуатацію виробничі потужності обсягом 8,8 млн. тонн зарахунок завершення будівництва трьох нових шахт, які були закладені до 2001року, та продовження реконструкції діючих вугледобувних підприємств. З метоюпідтримання позитивної динаміки розвитку виробничих потужностей необхідно з2011 року здійснити закладення чотирьох нових шахт.
Натретьому етапі (2016–2030 роки) із урахуванням позитивної динаміки попередньогодесятиріччя як в економіці держави в цілому, так і у вугільній промисловостізокрема обсяг видобутку вугілля повинен бути збільшений у 2030 році до 112 млн.тонн на рік. Обсяг виробничих потужностей на кінець періоду, що розглядається,повинен зрости до 124,4 млн. тонн на рік при коефіцієнті їх використання 90відсотків.
Утравні 2008 р. прийнято «Концепцію реформування вугільної галузі».
МетаКонцепції – забезпечення прискореного розвитку вугільної промисловості тадосягнення показників роботи, передбачених Енергетичною стратегією України наперіод до 2030 року (145а-2006-р), шляхом ринкового реформування підприємств ісистемного усунення кризових чинників.
Посуті, ця Концепція опрацьовує механізм реструктуризації вугільної галузі, воснові якого є приватизація всіх вугледобувних підприємств шляхомукомплектування їх у 22 лоти. Разом із тим, Концепція передбачає широкий спектрзаходів законодавчого, технічного й фінансового забезпеченняреструктуризаційних процесів.
Удосконаленнязаконодавчої бази включає розроблення законодавчих актів, спрямованих настворення умов для адаптації підприємств галузі до ринкового середовища тасприяння її розвитку. У першу чергу розробляються акти, спрямовані напідвищення престижності шахтарської праці, відновлення та зростання людськогопотенціалу галузі, розв'язання інших проблем, що сприятиме забезпеченнюналежного рівня техніки безпеки та охорони праці на вугільних шахтах,підвищенню рівня оплати праці шахтарів, соціальному захисту працівників галузіта членів їх сімей.
Пріоритетомє створення законодавчої бази для прискорення процесів приватизації у вугільнійгалузі з урахуванням її особливостей. У відповідних законопроектах повинні бутивраховані специфіка розвитку та структурного реформування вугільної промисловості,порядок приватизації підприємств галузі, механізм залучення недержавнихінвестицій, визначення соціально орієнтованих зобов'язань стратегічнихінвесторів, забезпечення надійного, безпечного для працівників та навколишньогосередовища функціонування приватизованих шахт тощо.
Визначальнимнапрямом є законодавче врегулювання процедури фінансової санації тавдосконалення механізму державного субсидування вугледобувних підприємствдержавного сектора з урахуванням норм і вимог СОТ та ЄС. Відповідні законопроектиспрямовуються на створення економічних умов для рівноправної ринковоїконкуренції вугледобувних підприємств, які за об'єктивними природними йвиробничими показниками мають різний рівень рентабельності; забезпеченняефективної реструктуризації вугільної промисловості, прискорення їїнауково-технічного розвитку; розв'язання ряду соціальних та екологічнихпроблем, зумовлених збитковістю шахт.
Удосконаленнязаконодавчої бази передбачає також розроблення актів, які визначають основнізасади функціонування ринку вугілля, зокрема регулюють питання щодовдосконалення відповідного механізму, та суміжних ринків (електроенергії,гірничого обладнання тощо); умови продажу вугільної продукції на біржовихторгах, правила й специфіку укладення відповідних біржових контрактів; методивизначення базової ціни вугільної продукції на оптовому ринку вугілля абостартової ціни торгів; впровадження механізму гарантування найкращої ціни, заякого виробники вугільної продукції зможуть максимально відшкодувати своївиробничі витрати та будуть зацікавлені в продажу продукції на внутрішньомуринку вугілля.
Реформуваннявідносин власності. Заходи, що здійснюються у сфері відносин власності,спрямовуються на системну приватизацію підприємств галузі. Основним методомприватизації вугільних підприємств і продажу пакетів акцій є відкритийаукціонний продаж.
Підготовкадо приватизації включає інвентаризацію всіх об'єктів державного секторавугільної галузі, резервних ділянок вугільних родовищ для будівництва новихшахт і підприємств виробничої інфраструктури; складення відповідних реєстрів іпаспортів на кожний приватизаційний об'єкт із визначенням його основниххарактеристик (виробничий стан, обсяг запасів вугілля, чисельність персоналу,виробнича та соціальна інфраструктура, фінансове становище, потреба вінвестиціях тощо); групування інвестиційних об'єктів у приватизаційні лоти іззабезпеченням їх максимальної інвестиційної привабливості; розроблення тазастосування в разі необхідності схеми фінансової санації підприємств з метою підвищенняїхньої інвестиційної привабливості.
Підприватизаційним лотом розуміється група об'єктів, яка пропонується для продажу.Одним лотом на відкритому аукціоні для продажу можуть виставлятися ціліснімайнові комплекси державних вугледобувних підприємств; шахти, які відпрацювалипромислові запаси вугілля й повинні бути підготовлені до закриття; шахти, щозакриваються; шахти зі значними запасами вугілля, які тимчасово припиниливиробничу діяльність; резервні ділянки для будівництва шахт; шахти-новобудови.
Окремопропонуються для приватизації об'єкти вугільної галузі (діючі шахти,шахти-новобудови, резервні ділянки для будівництва шахт) шляхом продажу вскладі єдиного лота разом із тепловими електростанціями.
Формулавизначення стартової ціни лота повинна враховувати, крім балансової вартостіоб'єкта, цінність вугільного родовища з урахуванням можливостей збільшенняоб'єму вуглевидобутку, очікувану прибутковість господарської діяльності, обсягінвестицій, необхідний для забезпечення прибутковості, фінансові та соціальнізобов'язання підприємства, що приватизується.
Строкиреструктуризації та оновлення шахтного фонду, модернізації та підвищеннятехнологічного рівня вугільного виробництва визначаються згідно з положеннямискоригованої Програми «Українське вугілля». Разом із тим, як зазначив Міністрвугільної промисловості В. І. Полтавець, уже в другому півріччі 2008 р.мають з’явитися проекти урядових рішень щодо вдосконалення державногоуправління галуззю. Крім того, перед міністерством поставлене завдання з другогокварталу запровадити продаж коксівного вугілля на біржових торгах тазабезпечити виконання відповідних програм енерго- й ресурсозбереження. Травеньнинішнього року названо остаточним терміном для підготовки приватизаційних угоді формування приватизаційних лотів із тим, щоб уже в наступному півріччірозпочати відкриті аукціони з продажу об’єктів державної власності.
Очікуванірезультати: до 2010 року збільшення виробничих потужностей з видобутку вугіллядо 108,1 млн. та до 2015 року – до 122,5 млн. тонн на рік; обсягів видобуткувугілля в 2010 році до 90,9 млн. тонн (у тому числі енергетичного – 60,6 млн.тонн, коксівного – 30,3 млн. тонн), у 2015 році – до 110,3 млн. тонн (в томучислі енергетичного – 73,6 млн., коксівного – 36,7 млн.).
Фінансовезабезпечення реформування і джерела фінансування. Для реалізації положень,передбачених Концепцією, необхідно забезпечити протягом 2008–2011 роківзалучення в галузь за рахунок усіх джерел інвестування орієнтовно 650–700 млн.гривень на кожен 1 млн. тонн приросту виробничих потужностей з видобуткувугілля. У подальшому для видобутку вугілля в обсязі 100–110 млн. тонн на рікобсяги капітальних інвестицій повинні щороку становити 300–350 млн. гривень на1 млн. тонн відтворюваних потужностей (у базових цінах).
2.3.2 Позитиви та негативи від заходів щодо реструктуризації
Позитививід уже реалізованих етапів реструктуризації. Реструктуризація дала покращанняокремих показників роботи, зокрема стабілізацію обсягів річного вуглевидобутку,але кардинально змінити кризовий стан галузі не вдалося.
Негативина сьогодні. Фактично майже не оновлюється шахтний фонд. Суттєво скоротилисявиробничі потужності. Темпи модернізації та технічного оснащення низькі. Імпортвугілля переважає над його експортом. Кредиторська заборгованість вугільнихпідприємств зростає.
Посуті велика кількість прийнятих нормативних документів щодо реструктуризації,різновекторні дії в окремі часові періоди, формальний характер ряду прийнятихгалузевих документів, а також недостатня продуманість пропозицій щодореструктуризації (наприклад, жоден із прийнятих документів не передбачаєраціонального шляху розвитку вугільної науки, інноваційних технологій тощо) –усе це свідчить про відсутність стратегічного мислення щодо майбутньоговугільної галузі.
Ринокзбуту вугілля й ринок гірничошахтного обладнання монополізовані великимипосередницькими структурами. Саме ці структури врешті-решт отримують головнучастку прибутку від дотування вугільної промисловості державою. Як припускаєЦентр Разумкова, можливість отримувати надприбутки монопольними приватнимикомпаніями, що пов’язані з органами державної влади, є головною причиноюнеефективності спроб впровадження як у вугільну галузь, так і в міжгалузевівідносини прозорих ринкових механізмів та легальної приватизації.
3. Вугільна промисловість Польщі
Програмиреструктуризації польського гірництва в 1991–2004 роках
Станвидобування кам'яного вугілля в Польщі, який постійно погіршувався, у 1990–1992рр. був наслідком нереагування керівництва шахт на політично-економічнуреальність у країні, що постійно змінювалася, зокрема зниження рівня попиту,обмеження адресних дотацій для гірництва, а також нестабільності ціни збуту. Ускладених у цей час окремими шахтами програмах реструктуризації основна увагаконцентрувалася на технічній реструктуризації, частково – на організаційній іповністю оминалося завдання фінансової реструктуризації [7].
Створенняв 1993 р. вугільних спілок не принесло позитивних змін в адаптаціївугільної галузі до умов ринкової економіки.
Урядовапрограма реструктуризації гірництва в 1996–2000 рр. мала головною метоюпристосування гірництва до умов ринкової економіки. Вона передбачала підвищеннявтручання держави в економічні процеси та подальше обмеження функціонуванняринкових механізмів. Однією з головних умов цієї програми було утримання всекторі так званого соціального працезабезпечення, а зменшенняпрацезабезпечення повинно було наставати внаслідок природних процесів. Потрібнопозитивно оцінити той факт, що реалізація реформи в 1998–2001 рр. привела дозагальмування фінансових показників сектора, які постійно погіршувалися, і,починаючи з 2000 року, до відвернення тенденції лавинного збільшення рівнязобов'язань, які становили: у 1999 р. – 20. 574,8 млн. злотих (23. 898,8млн. злотих), у 2000 р. – 21. 784,8 млн. злотих (22. 983,0 млн. злотих) ів 2001 р. – 21. 437,9 млн. злотих.
Фінансовийаналіз показав, що досягнення рентабельності гірництва вимагає більшрадикальної реструктуризації, результатом якої був би вугільний сектор із 50–60тисяч працівників, за умови продажу вугілля щорічно в межах від 60 до 90мільйонів тонн.
Уперіод реалізації перших програм реструктуризації в 1993–1995 і 1996–1997 рокахне тільки знижено рівень видобутку вугілля, а навіть навпаки, усуперечпринципам урядових програм, видобуток зріс із 131 млн. т у 1993 р. до137,1 млн. т у 1997 р.
Намомент початку реформ у польському гірництві, зокрема в 1990 р., працювало387,9 тисяч осіб, видобуток вугілля становив 147 млн. т, а продуктивністьроботи в перерахунку на одного працівника загалом становила 389 тонн/рік. Накінець 2001 р. кількість працюючих зменшилася до 146 тис. (на 62,4%),рівень видобутку вугілля зменшився до 102,8 млн. т (на 30,3%), а пропродуктивність у перерахунку на одного робітника загалом, порівняно з 1990 р.,виросла до 704 тонн/рік (на 81%). Однак надалі продуктивність праці впольському гірництві є нижча від продуктивності праці в шахтах Західної Європи.
Основніпричини неефективності програм реструктуризації вугільної галузі:
–відсутність довготермінової державної політики щодо гірництва та неефективновтілювана концепція реструктуризації сектора – не закріплена законодавчо досерпня 1997 р.;
–занадто оптимістичні та нереальні вихідні оцінки, які приймаються в програмахреформ, що не враховують пристосування виробничого потенціалу шахт доможливостей рентабельного збуту вугілля;
–відсутність соціально-економічної стабілізації, а також тиск сильногогалузевого та профспілкового лобіювання, що бореться за свої привілеї уситуації фінансового колапсу сектора.
Умовиреформування гірництва відповідно до права Європейського Союзу. Окрім нормпервинного права, яке регулює принципи діяльності спільного ринку, щовизначали, які форми допомоги відповідають цьому (спільному) ринку, умовинадання допомоги в країнах-членах, зокрема в Польщі, регулюють:
♦розпорядження Ради (ЄЄ) №1407/2002 від 23 липня 2002 року щодо допомоги державивугільній промисловості [8];
♦рішення Комісії від 17 жовтня 2002 р. про допомогу держави вугільнійпромисловості [8].
Сферадопомоги держави та ЄС
Допускаютьсятакі види допомоги:
♦допомога на скорочення діяльності;
♦допомога на утримання доступу до резерву вугілля;
♦допомога на покриття надзвичайних коштів.
Пландоступу до запасів кам'яного вугілля в 2004–2006 р.
Упроцесі кваліфікації шахт на предмет виділення неперспективних прийнято такікритерії: достатність запасів вугілля, економічна рентабельність видобутку.
Напочатку 2004 р. у видобуванні кам'яного вугілля працювало 135 456 осіб, ут. ч. на перспективних шахтах – 123579 осіб. У процесі реструктуризаціїпрацезабезпечення використовувалися захисні та активізаційно-адаптаційніінструменти: стипендії на перекваліфікацію, контракт на перекваліфікацію.
Закриттяшахт у 2004–2007 роках
Доплану закриття шахт у 2004–2007 роках кваліфікували шахти із запасами, щозакінчувалися, експлуатація яких не могла забезпечити економічну ефективність.Крім того, у цих шахтах мав місце високий рівень природних загроз. Це були:Головне Управління «Bytom ІІ» із датою закінчення видобування 31.10.2004 року,KWK «Polska-Wirek» та KWK «Katowice – Kleofas».
Ліквідаціюшахт та дії після закінчення ліквідації шахт здійснювали: AT СпілкаРеструктуризації Шахт у Катовіце та ТОВ Битомська Спілка Реструктуризації Шахт.
Польськегірництво після вступу до ЄС
Пріоритетні сфери ЄС:
–охорона навколишнього середовища;
–нові технології;
–безпека та гігієна праці.
Охоронанавколишнього середовища
ВикидСО2
•Польський сектор вироблення електричної та теплової енергії функціонує інакше,ніж у решті країн Європейського Союзу. Це пов'язано з використанням у Польщідля виробництва енергії майже виключно (біля 95%) вугілля – як кам'яного, так ібурого. Недоліком ситуації є незвична вразливість державної електроенергетикидо всіх регулювань ЄС щодо норм охорони повітря. Ця проблема була висунутаелектроенергетичною галуззю ще до вступу Польщі в Європейський Союз.
•Враховуючи сподіване збільшення рівня викиду СО2 та вступ Польщі в ЄС,Міністерство охорони навколишнього середовища РП оголосило в 2003 р.тендер на виконання державного плану надання права викиду СО2 на 2005–2007 роки(проект KPAU). Метою цього проекту, який реалізує ТОВ Системні ДослідженняEnergSys, є введення в польське право принципів директиви 2003/87/ЄС, якавизначає систему торгівлі правом на викид тепличних газів на територіїЄвропейського Союзу. У рамках проекту ведеться детальна інвентаризаціяпромислових викидів СО2 у Польщі. Дослідницькі роботи у сфері визначенняголовних джерел викиду СО2 у Польщі здійснено в Інституті Економіки МінеральноїСировини та Енергій1 PAN. Вони фінансувалися із засобів Комітету науковихдосліджень.
• У2001 році в ЄС введено так звану директиву LCP, яка різко обмежувала допустимівикиди великих джерел спалювання. Дати вступу положень цієї директиви в життя(2008 та 2016 роки) збігалися з моментом припинення експлуатації більшостівугільних блоків, якими володіли держави-члени ЄС. У свою чергу, для Польщі цеозначало виключення багатьох нещодавно модернізованих блоків ще задовго до їхтехнічного зносу, не згадуючи навіть про їх амортизацію. Ця проблема дониніостаточно не вирішена і, згідно з експертизами 2012–2020 років, можепозначитися на мінімум 10 000 MWe потужності електроенергетичної системи(близько 40%) через вимушені виключення, впроваджені директивою LCP.
Пропозиціїнових регулювань ЄС
•Дуже важку ситуацію польського сектора виробництва додатково поглиблюютьпропозиції чергових союзних регулювань, націлених на використання вугільногопалива. До них належать Пропозиція перегляду директиви ІРРС (необхідністьотримання так званих інтегрованих дозволів). Відповідно до директиви LCP,обмеження, що впроваджуються після 2016 р., будуть суворішими дляпідрозділів із середньою та більшою потужністю та охоплять не лишеновозбудовані блоки, але й ті, що працюють сьогодні. Усе це схоже на «змінуправил під час гри».
•Прийняття ЄС зобов'язання зменшення викидів вуглекислого газу, який виникає впроцесі спалення вугілля, з метою обмеження парникового ефекту та сповільненнянаявних кліматичних змін на земній кулі стало причиною скликання в березні 2007року держав-членів та Комісії Європейської Ради з метою опрацювання необхіднихтехнологічних, економічних та регуляторних систем, які слугуватимутьгарантуванню розвитку безпечної для середовища геологічної секвенціївуглекислого газу.
•21.01.2008 прийнята «Заява щодо Директиви Європейського Парламенту та Ради щодогеологічного складування вуглекислого газу, яка замінює Директиви Ради85/337/EWG, 96/61/WE, директиви 2000/60/WE, 2001/80/WE, 2004/35/WE, 2006/12/WEта розпорядження (WE) №1013/2006». Цей акт європейського права визначає рамкидля ведення діяльності у сфері складування вуглекислого газу у відкладах,зокрема в підземних гірничих виробках, із одночасним гарантуванням максимальноїбезпеки використання технології вилучення вуглекислого газу (Carbon Capture andStorage – CCS).
Новітехнології представлені в документах:
•Європейський стратегічний план (SET Plan);
•Європейські дослідницькі проекти Технології CCS;
•Технології CCS у Польщі.
Безпеката гігієна праці у вугільній промисловості обумовлені:
•комюніке ЄС від лютого 2007 «Підвищення продуктивності та якості праці:стратегія європейської Спільноти щодо безпеки та гігієни на 2007–2012»;
•Концепцією союзної стратегії;
•імплементацією стратегії на державному рівні, зокрема в Польщі, концепціїдокумента «Покращення безпеки та умов праці».
ЄСяк перспективний ринок збуту вугілля
Насьогоднішній день вугілля є конкурентним носієм енергії, який забезпечуєвисокий рівень енергетичної безпеки Польщі та ЄС у цілому. У ситуації втіленнячистих технологій його спалювання відіграє вагому роль у боротьбі ЄС зі змінамиклімату та в енергетичній безпеці Європейського Союзу. Однак значення вугілля вЄС поступово знижувалося в результаті заміни європейського вугілля на дешевеімпортне (в основному з Австралії, ПАР, Китаю, Індії). Висока цінаєвропейського вугілля диктується, у першу чергу, високими стандартами безпекипраці та охорони навколишнього середовища.
Чинниками,які гальмують розвиток видобування в короткотерміновій перспективі, є боротьбазі змінами клімату, висока собівартість видобування, безпека праці. Аналізуючиперспективи розвитку вугільного ринку ЄС, потрібно також урахувати те, щодоступні поклади в Європі вичерпуються. Майбутнє видобування залежить восновному від втілення чистих технологій спалювання, вилучення та складуванняСО2.
Таблиця1. – Виробництво електроенергії в ЄС (1990–2030 TWh/%)Рік Загалом Енергоносії вугілля нафта газ атомна інші 1990–2002 рр. 1990
2.140.6
100
784.1
36,6
182.6
8,5
166.2
7,8
720.0
33,6
287.7
13,5 2000
2.574.3
100
635.2
24,7
181.7
7,1
426,3
16,6
868.4
33,7
462.7
17,9 2002
2662.0
100
689.0
25,9
145.0
5,4
456.0
17,1
887,0
33,3
485.0
18,3 Прогнози 2010
3.431.0
100
703.0
20,5
99.0
2,9
1.081.0
31,5
954.0
27,8
594.0
17,3 2020
3.988.0
100
861.0
21,6
76.0
1,9
1.523.0
38,2
834.0
20,9
694.0
17,4 2030
4.477.0
100
1.196.0
26,7
90.0
2,0
1.634.0
36,5
767.0
17,1
792.0
17,7
Таблиця2. – Видобування вугілля (млн… тонн)№п/п Група Видобування вугілля (млн. тонн) Кам’яне вугілля Буре вугілля Загалом 1. ЄС – старі члени (15) 61,5 74,5 136,0 1.1 Німеччина 26,8 56,4 83,2 1.2 Велика Британія 24,7 - 24,7 1.3 Греція - 13,6 13,6 1.4 Іспанія 8,7 2,8 11,5 1.5 Франція 1,3 0,1 1,4 1.6 Австрія - 0,7 0,7 1.7 Ірландія - 0,6 0,6 1.8 Фінляндія - 0,3 0,3 2. ЄС-25 154,5 120,3 274,8 2.1 Польща 81,8 16,5 98,3 2.2 Чехія 10,5 20,8 31,3 2.3 Угорщина 0,1 3,3 3,4 2.4 Естонія - 3,3 3,3 2.5 Словаччина 0,6 0,9 1,5 2.6 Словенія - 1,0 1,0 Разом 2.1 -2.6 93,0 45,8 138,8 3. Загалом після розширення 157,5 133,2 290,7
ЄСяк перспективний вугільний ринок
•Кам'яне вугілля видобувається у 8 державах ЄС. Аналізуючи дані за останні роки,можна спостерігати стагнацію в рівні видобування. Одночасно споживання вугілляв Європі зменшилося мало.
•Беручи до уваги зростаючий попит на енергію в ЄС, прагнення енергетичноїнезалежності, вугілля має великий потенціал на європейському ринку. Йогомайбутнє, однак, залежить від його конкурентоспроможності.
Таблиця3. – Споживання вугілля (млн. тонн)Держава 2004 р. 2005 р. Польща 83,3 79,1 Німеччина 69,3 65,2 Велика Британія 60,6 62,2 Іспанія 37,1 36,6 Італія 25,2 23,7 Франція 19,6 28,6 Голландія 13,5 13 Чехія 9,5 9Д Решта 48 42,3 ЄС 366,1 359,8
Висновки
Реструктуризаціявугільної промисловості України не завершена, що вирішальним чином впливає нареалізацію її потенціалу. Причини такого стану – у неефективній участі державив процесі реструктуризації, відсутності її комплексної програми,непослідовності дій, протидії приватних компаній, не зацікавлених у прозорихринкових відносинах у галузі (Центр Разумкова).
Згідноз Концепцією реформування вугільної галузі (05.2008) приватизуютьсяпідприємства Міністерства вугільної промисловості, у його структурі післястворення Українського паливно-енергетичного концерну (УПЕК) і приватизаціїшахт, що видобувають коксівне вугілля, залишаться тільки науково-дослідніінститути та різного роду спеціалізовані підприємства – такі якВуглереструктуризація, Укргідрозахист, шахтобудівні та допоміжні підприємства.
Пропозиції
1.Приватизаційні лоти шахт енергетичного та коксівного вугілля формувати окремо звиставленням їх на відкриті приватизаційні аукціони. При цьому необхіднедотримання правил, по-перше, диверсифікації власників (антимонопольний принцип),по-друге, обумовлена чітка перспектива й прозорість інформації щодо подальшогорозвитку приватизованих підприємств, яка повинна бути доступна всім рівнямпрофспілок гірників. Крім того, необхідний чіткий працюючий механізм поверненняприватизаційних лотів державі в разі невиконання приписів.
2. Уприватизаційних лотах у комплексі з вугледобувними підприємствами передбачитиучасть 53-х вуглезбагачувальних фабрик України (18 із яких є в структурі МВП, а35 – орендні та інші підприємства).
3.Скласти єдиний кадастр усіх вуглевмісних відвалів України (локалізованихпоблизу шахт, збагачувальних фабрик, коксохімічних підприємств) із глибокимдослідженням їх елементного та мінерального складу, горілості, радіоактивностітощо, раціональних технологій безвідходної (маловідходної) переробки йочікуваних продуктів, а також сучасного майнового їх стану, що дасть змогусистемного вирішення проблеми екології старопромислових регіонів таоптимального використання вторинних ресурсів.
4.Створити галузевий науково-технологічний центр «Гірництво України», у якомузосередити науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути,дослідно-промислову базу. Можливі форми організації: технопарк;державно-приватне підприємство (аналог – китайський науково-промисловий центр Гуохуа(Таншань)).
5.Ініціювати створення державно-приватних структур (фірм) комерціалізаціїтехнічних та технологічних інновацій у гірничій галузі, які б мали своюдослідно-промислову полігонну базу й діяли спільно з інститутами НАН України,технічними університетами та підприємствами.
6.Наукові та держконтрольні структури з безпеки робіт у гірничій промисловості(МакНДІ та інші) залишити в складі Мінвуглепрому України.
7.Повністю детінізувати ринок вугілля України за рахунок вставлення порядку збутувугілля через відкриті вугільні аукціони.
8.Організувати фахове обговорення й прийняття нормативних документів щодо порядкузакриття шахт у контексті питання приватизації. Слід ліквідовувати тільки тівугледобувні підприємства, що відпрацювали наявні запаси вугілля.
9.Щодо старопромислового регіону Донбасу, то один із пріоритетних напрямків йогорозвитку бачиться в переведенні частини економіки регіону у сферувисокотехнологічних наукомістких галузей, створенні технологічних парків,ментальній переорієнтації частини населення через зміну роду занять.
10.З метою уніфікації правил техніки безпеки та практики їх дотримання навугільних підприємствах у межах Євросоюзу й країн-партнерів доцільним є обмінінформацією в цій галузі між українськими та польськими інституціями.
11.Для підвищення безпеки ведення гірничих робіт і видобутку газу метану доцільнезадіяння механізму Кіотського протоколу з метою залучення іноземних інвестиційдля створення промислових потужностей дегазації шахт.
Література
1. Притика О.Вугільна промисловість – чорна діра державного бюджету чи основа енергетичноїбезпеки України? / О. Притика. – №14 (693) 12 – 18 квітня 2008.
2. Вугільна промисловість України(аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. –№8 (44). – 2003. – С. 2–37.
3. Байсаров Л. Підсумки іперспективи реструктуризації вугільної промисловості України / Л. Байсаров,С. Єрмілов, Ю. Звягільський, А. Клюєв, П. Олійник, М. Сургай //Національна безпека і оборона. – №8 (44). – 2003. – С. 38–44.
4. Хейні М. Реформуваннявугільної галузі України: погляд фахівців Світового банку / М. Хейні //Національна безпека і оборона. – №8 (44). – 2003. – С. 45–47.
5. Перспективи розвитку вугільноїгалузі України у сучасних умовах. Круглий стіл. Національний інститутстратегічних досліджень спільно з Міністерством вугільної промисловостіУкраїни, Інститутом економіки промисловості НАН України – [Електронний ресурс].– Режим доступу: www.niss.gov.ua/Table/22102008/221008.htm – 15k –
6. Аналіз вугільного ринку України.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.credit-rating.com.ua/ru/file_viewer.html? id=1b4c8b86cba430ee0f49b872b16d2f50–
7. Кицки Е. Роль каменного угля.Мир, Европа, Польша. Успехи, дилеммы и будущее реформ в польской горнойпромышленности: [Доклад, прочитанный Ежим Кицким в ДонбасскомГорно-Металлургическом Институте 10-ого октября 2002 года (презентацияслайдов)] / Е. Кицки. – Алчевск: ДГМИ, 2002. – 87 с.
8. Szlązak J. Restrukturyzacjagórnictwa węgla kamiennego w Polsce w latach 1990–2002: [Analizaskuteczności realizowanych programów] / Jan Szlązak. –Kraków: Wydawnictwo Nauka – Technika, 2004. – 123 s.