РЕФЕРАТ
На тему «СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ»
ВСТУП
Ручна вогнепальна зброя, у якому для викидання вражаючого елемента зканалу ствола використовується сила тиску газів, що утворяться при згорянні порохучи спеціальної пальної суміші.Вогнепальна зброя виникла в результаті винаходу пороху і його застосування дляметання вражаючих елементів, першими з яких, очевидно, були ракетні бойовізаряди й артилерійські ядра. Вогнепальна зброя, що носиться, з'явилося всередині 14 ст. Перші зразки являли собою зменшені подобизнарядь. Вони мали короткий і важкий ствол із глухим тильним кінцем, біля якогочи зверху збоку висвердлювали невеликий запальний отвір. Такий ствол укладали вдерев'яну колоду (ложі) і кріпили до неї металевими кільцями. Для запаленняпорохового заряду підносили до запального отвору тліючий гніт. У ЗахіднійЄвропі ці системи називалися бомбарделлами, на Русі – ручницями. Перші зразки такої зброї ще не мали механізму, що подає гніт точнодо запального отвору, як і полки над запальним отвором, куди насипализатравочний порох (полку пізніше прикрили від вітру, дощу і снігу відкидноюкришкою). Ранній зразок такої зброї, що відноситься до 14 ст., зберігається в Німецькому музеї Нюрнберга.
ЗАМКОВАЗБРОЯ
Гнотовий замок. Наприкінці 15 ст. буврозроблений перший ручничний замок – гнотовий замок, що використовувався увогнепальній зброї протягом декількох століть.
Винахід спускового механізму був кроком вперед упорівнянні з ручним підпалюванням метального заряду гнотом, що повільно тлієзавдяки попередньому просоченню селітрою. Тепер стрілецьміг двома руками тримати зброю при прицілюванні і робити постріл, натискаючилише вказівним пальцем на спуск. Найпростіший замок такого роду являв собоютонку металеву смужку у виді латинської букви S, що одержала назву «серпантин»(від лат. serpens– змія; на Русі – жагра). Серпантин установлювався на осі в поглибленні ложа.Коли стрілець натискав на нижній кінець серпантину, верхній його кінець іззатиском, у якому кріпився тліючий ґніт, опускався і торкавсязапального пороху. На початку 16 в. до цього пристрою додали пластинчаступружину з виступом – шептало,що прискорило запалення бойового заряду. Шептало – це гачок,що утримує серпантин і пружину в зведеному стані. При натисканні на спусковийгачок шептало звільняє серпантин, і той під дією стиснутої пружини швидкоопускається на полицю з затравочнимпорохом. У Європі гнотові замкизалишалися на службі протягом декількох століть. На всьому протязіТридцятирічної війни воюючі сторони застосовували гнотовустрілецьку зброю,і навіть після появи зброї з кремінним колісним замком багато хто надававперевагу гнотовимзамкам. Типове спорядження мушкетера тогочасу включало мушкет, підставка,бандельєру (одягнутийчерез ліве плече шкіряний ремінь, до якого чіпляли дерев'яні посудиниз відміряними порціями пороху), флягуз дрібним затравочним порохом, підсумокдля куль, згорнуті кільцями гноти,коробку для приналежностей, шаблю(шпагу) і олов'яну чи латунну трубку з отворами по всій довжині для укладання гнота.При стрільбі мушкетер упирав прикладу груди, утримував підставкуі кінець гнота лівою рукою, аправою наводив зброю на ціль.
Поширення гнотовоїзброї в колоніальній Америці. Більшість перших американськихколоністів у Джемстауне, Нових Нідерландах і Плімуті користувалисягнотовоюзброєю через простоту і дешевизнуйого виробництва. У 1620-х роках гнотовузброю простої конструкції привозили вАмерику з Європи, і вже в 1648 від голландських купців, що доставляли їїв Олбані, вона поступалавруки індіанців Коннектикутської долини.
Поширення гнотовоїзброї в Азії й Африці. У країнах Азії і Північної Африки гнотовазброя, швидко одержавши широке поширення, ще довго застосовувалося після того,як стало вважатися застарілим у Європі. В Індії гнотовийзамок з'явився, імовірно, на початку 16 ст.,коли португальці окупували територію Гоа. Японці також зобов'язані своїмзнайомством з вогнепальною зброєю португальцям, що у 1542 висадилися на островіТанегасима в 1542. Місцеві зброярі копіювали привезені європейцями гнотовімушкети.
Коліснийзамок. Коліснийзамок був винайдений в Італії наприкінці 15 ст.Перші зведення про нього маються в роботі Леонардо да’Вінчі.Чотири сторінки з кресленнями цього механізму входять у Кодекс Атлантикус кресленнявстановитиважко, всетаки відомо, що да’Вінчі виготовив частину креслень по військовій техніці для Джентіледе’ Боррі, зброяра міланскогогерцога ЛюдовікоСфорца, у 1483–1485. Габсбурги, що виявляли великий інтерес до вогнепальноїзброї, сприяли удосконалюванню колісногозамка. Тому багато зразків стрілецької зброї з таким замком, щезбереглися до наших днів, виготовлені в Аугсбурзіі Нюрнберзі.
Конструкція і принцип дії. Коліснийзамок був першим спусковим механізмом, що дозволяв відмовитися від необхідностімати завжди під рукою відкритий вогоньу виді тліючого гнота. Принцип його діїсхожий з дією звичайної запальнички для прикурювання сигарет. Основною йогодеталлю було коліща (колесо), вісь якого з'єднана короткою ланцюговою передачеюз заводною пружиною. Система заводилася спеціальним ключем, що вставлявся увиступаючий кінець осі коліщати. В зведеному положенні пружину утримувалошептало, що западало своїм кінцем в отвір коліщати. Після взводу пружинизводився курок із затиснутим у ньому шматочком кременя чи піриту. Принатисканні на спуск шептало звільняло коліща, що під впливом могутньої пружинипочинало швидко обертатися. У цей час кулачок на осі коліщати відкидав кришку звогнивоїполки, і зведенийкурок доторкався кременем до насіченого краю коліщати. Іскри, що висікаються,попадали на пороховий запал і підпалювали її. Колісний замок мав очевидніпереваги перед гнотовим. Вінзабезпечував велику надійність, не боявся дощу і вітру і підвищував скорострільність.
Коліснігвинтовальнірушниці. З їхнім створенням воїни і спортсмени одержали дужеефективну зброю, однак до кінця 16 ст.воно уступало арбалету, особливо на полюванні. Приклад арбалета послуживмоделлю для приклада спортивної рушниці; їх навіть прикрашали однаково. Дляпідвищення бойових властивостей колісноїзброї його часто вбудовували в арбалети, булави, бойові сокири, мечі, списи ікинджали.
Колісніпістолети. З винаходом колісногозамка з'являються перші вдалі зразки пістолетів. Те, що з пістолета можна вестивогонь, утримуючи його однією рукою, виявилося дуже зручним для кавалеристів, уяких раніш при стрільбі з арбалета і гнотовоїрушниці були зайняті обидві руки.
Ударний замок «снепхенс».Цейзамок, винайдений у другій половині 16 ст.,був також кремінним. При натисканні на спуск,курок різко вдаряв кременем чи піритом,затиснутим у його губках, по кресалу, і іскри, що утворилися, підпалювалипороховий запал. Такий замок займає проміжне положення між колісним іударно-кремінним. По суті справи, це перший батарейний замок: батареєю в ньомує вертикально розташоване кресало, по якому вдаряє шматочок кременя чипіриту.Вогневаполка,як і в колісногозамка, обладнана ковзною кришкою,не зв'язаною з батареєю. Батарею(чи кресало), що кріпилося шарнірно, можна було відвести вперед, тим самим запобігтиможливості випадкового пострілу при перенесенні зброї. При спусканні куркакришка з полки автоматично зрушувалася. Прекрасні зразки пістолетів «снепхенс»продовжували виготовляти в Італії в першій половині 19 ст.
Замок «микеле». Цейміцний і практичний замок був винайдений до 1600 р. і встановлювався настрілецькій зброї майже протягом 250 років. Свою назву замок одержав відіспанської урядової ескортної служби, службовців якої називали «микеле» поімені войовничого Микеля де Пратс з оточення Чезаре Борджа (1476–1507). Замок«микеле» відрізняється від замка «снепхенс» і інших типів іскрових ударнихкремінних замків як формою, так і конструкцією механізмів. Вінскладався з 9 деталей, велика частина яких, включаючи бойову пружину і курок,розміщалася на зовнішній стороні замкової дошки. Шептало з пружиною монтувалисяна внутрішній стороні. При заряджанні курок ставили на т.зв. піввзвод, щовиключало його спуск при випадковому натисканні на спусковий гачок (томупіввзвод називають також запобіжним взводом). Це була важлива натойчас технічна новинка. Перед пострілом курок ставили на бойовий взвод. Кресалоскладалося з двох колін; перше відігравало роль кришки полки, а по другомувдаряв кремінь. Прямий курок, що використовувався, був міцнішимтрадиційних S-подібних;гвинт, що затискає кремінь, мав кільцеподібну голівку. Замок «микеле» бувпопулярний у Західному Середземноморї,а також у Туреччині, на Балканах і в Персії.
Іскровий ударний кремінний замок. Датавинаходу ударного кремінного замка не встановлена. Імовірно, його створив Маренле Буржуа з Лізьє (Франція) у першомудесятилітті 18 ст. У цьому ж століттіударний замок одержав повсюднепоширення і встановлювався на стрілецькій зброї армій усього світу до середини19 ст.
Конструкція і принцип дії. Шепталов цьому замку монтувалося на внутрішній стороні замкової дошки і з'єднувалося зщиколоткою (диском), що поверталася при натиску на спусковий гачок. Щиколоткамала прорізи для постановки зброї на запобіжний чи бойовий взвод, причомупроріз для запобіжного взводу була більш вузькоюі глибокою, так що натискання наспусковий гачок, коли курок стояв на піввзводі, не приводило до зриву курка.Перед пострілом курок ставили на бойовий взвод, і більш дрібний проріззабезпечував зрив курка при натиску на спуск. Кресало також складалося з двохколін, так що при ударі кременя по верхньому коліну кресало відкидалося, ідруге коліно, що грало роль кришки, відкривало полку з затравочним порохом.Завдяки такій конструкції кресала необхідність в окремій кришці і механізмі дляїї відкриття відпала.
Комбінованізамки.Частона одній замковій дошці встановлювали два різних по типузамка. Спочатку до гнотового замкадодавали колісний, потім ударний. Прекрасним прикладом сполучення гнотовогой ударного замків на одній замковій дошці служить мушкет ЛюдовікаXIV, що зберігається у Військовому музеї в Парижі.
ЄВРОПЕЙСЬКАСТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ
Професію зброяра завжди вибирали люди з художніми нахилами.Такі видатні майстри-зброярі, як ЛадзаріноКомінаццо (1593–1611), НіколаНоэль Буті (1761–1833), Каспар Спет(1635–1691) і Нікола Біс (1692–1726), створювали свої зразки зброї в тойісторичний період, коли вимоги до їх художньої обробки були дуже високими.Леонардо да Вінчі займався розробкою колісногозамка, Бенвенуто Челліні сам зробив свійпістолет. У розробці пістолета чи рушницізвичайно брали участь кілька фахівців: по загальній конструкції, ложі,замка, стволаі художній обробці. На замках і стволах звичайно вказувалося ім'я майстра.
Майстер-зброяр повинен був добре розбиратися увластивостях металу. Він повиненбув знати, як виготовляти й обробляти сталь, як загартовувати, відпускати ідодавати їй потрібний колірний тон; як шліфувати деталі до гладкості скла; якуберегти сталь від іржі; як гравірувати на металі і як наносити позолоту.Художня обробка замків і інших деталей кремінної стрілецької зброї демонструє,яких висот досягли майстри16–18 ст. у мистецтві гравіювання наметалі.
На противагу майстерно виконанійспортивній зброї, військові мушкети мали стволи з погано висвердленимиканалами. При значному зазорі між стінками каналу ствола і сферичною кулеюстрільцю доводилося фіксувати їїзабиванням пижа, інакше вона могла викотитися зі ствола. Однак через те, що пижпритискав кулю до однієї зі стінок каналу, вона при пострілі починала котитисяпо цій стінці, що викликало скривлення траєкторії польоту кулі.
Італійські пістолети. Виготовленнястрілецької зброї в середні століттядосягло розквіту в Північній Італії. Брешианскіпістолети 17 ст. мають невелику масу(0,9 кг) і витончені за формою. Вони набагато перевершують використовуванідокінця 16 ст. громіздкі і важкіпістолети, що мали масу 2 кг і стріляли великими сферичними кулями 50-гокалібру.
/> САМОЗАРЯДНИЙПІСТОЛЕТ «БЕРЕТТА»
Модель була обрана Армією США для заміни «ветерана»– «Кольта» і одержала позначення М9. Пістолет оснащений ударно-спусковиммеханізмом подвійної дії. Автоматика працює за схемою віддачі ствола з короткимходом. Калібр 9 мм, маса зі спорядженим магазином 1159 гр,довжина 22,7 см., максимальна ефективнадальність стрільби 50 м. 1 – мушка; 2 –ствол; 3 – замикаючий блок; 4 – кожух-затвор; 5 – ударник; 6 – приціл;7 – курок; 8 – вісь курка; 9 – підйомнийзапобіжник; 10 – шептало; 11 напрямнабойової пружини; 12 – вісь шептала;13 – бойова пружина; 14 – наконечник бойової пружини; 15 – дно магазина; 16 –пружина подавача; 17 спусковий гачок; 18– пружина спускового гачка; 19 – розподільник;20 – направляючий стержень зворотноїпружини; 21 – зворотна пружина.
Ці поліпшення стали результатом винаходу кращихсортів сталі і поступовим відмовленням від лицарської збруї. Застосування куліменше 50-го калібру дозволило зменшити діаметр ствола і вагуложа. Велику популярність у Брешііодержав майстер по виготовленню стволів ЛадзаріноКомінаццо. Не менш знамениті були імайстри по замках, чиї імена збереглися наїхніх виробах.
Голландськіпістолети. Голландські пістолети 17 ст. відрізняються ложем зіслонової кістки. Рукоятки мають форму голови воїна. На замках більшостізбережених пістолетів стоїть клеймо міста Маастріхт – основного місця їхньоговиготовлення, зустрічаються також клейма французького Седана і німецькогоАхена. Такі розкішні пістолети замовлялися для дарування, і тому чимало їхзнаходилося в колекціях зброї в Пруссії, Швеції, Данії і Росії.
Шотландські пістолети. Їхняформа і декорування носять яскравовиражений національний характер. Шотландські пістолети звичайносуцільнометалеві, іноді з латунним ложем. Рукоятки цих пістолетів закінчуютьсятрадиційно стилізованими баранячими рогами, серцем, риб'ячим хвостом чизавитком.Спускова скоба відсутня, а сам спускмає форму кульки. Поверхні покриті кельтським орнаментом, завитками і срібноюінкрустацією. Пістолети виготовлялися парними комплектами: у 17 ст.один з пари пістолетів мав замок на лівій стороні, іншої – на правій; у парпістолетів 18 ст. замок установлювавсятільки на правій стороні.
Сардинськіпістолети. Звичний для цих пістолетів замок«микеле» вказує на іспанськийвплив. Ложі за формою подібно з французькими моделями періоду Людовика XIII, аіноді нагадує арабські зразки. Їхньою відмінноюрисою є «залізні мережива», цілком чи частковопокриваючі тонкі ложі, що робитьконструкцію більш міцною і теж указує наіспанський вплив.
Французька стрілецька зброя.Більшчверті століття Н.Буті працював для короля Франції, успадкувавши від тестяпосаду і звання королівського зброяра. Пореволюційному декреті 1793 Буті одержав право набирати досвідченихремісників-зброярів з Льєжа і реквізувати необхідне устаткування дляорганізації виробництва стрілецької зброї. Пізніше Наполеон віддав йому вконцесію на 18 років фабрику у Версалеві, де за договором передбачалися випусквійськової стрілецької зброї і шабель, а також підготовка майстрів-зброярів.
На підприємствах Буті випускалося різнапо якості і призначенню зброя: від простого і надійного військовогодо мистецьки виконаних подарункових зразків. Падіння наполеонівської імперіїстало нещастям для Буті. Пруськівійська, що ввійшли у Версаль, розграбували його фабрику і вивезли в Берлін у30 фургонах матеріали, зразки, креслення і зброю.Це була катастрофа цілої галузі промисловості, у якій Буті займав ведуче місце.
АМЕРИКАНСЬКАСТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ
На початковому етапі освоєння американськогоконтиненту там використовувалася європейська вогнепальна зброя. Йогоконструкція послужила основою для розробки перших американських зразків. У 1609Самюэль Шамплейн здійснив перші постачання стрілецької зброї для боротьби зіндіанцями. Пістолети, що належали Дж.Вашингтонові, експонуються в музеївійськової академії Уэст-Пойнта; вони мають лондонське міське клеймо, щозасвідчує придатність зброї після іспитів, і ім'я лондонського майстра-зброяраХокинса. Відповідно до письмових свідчень, перший постріл Американськоїреволюції був зроблений майором Дж.Питкерном із шотландського суцільнометалевогопістолета в Лексингтоне.
Мушкети. Ґнотові мушкети. КапітанДж.Смит у 1624 рекомендував забезпечити всіх колоністів «мушкетами довжиноюп'ять з половиною футів». Такі прості і недорогі мушкети незабаром одержалишироке поширення серед колоністів.
Мушкети з засувкою. Мушкети,постачені замковою засувкою, були винайдені в Англії на початку 17 ст.Потрапляючи своїм виступом у виріз на підставі курка, засувка дозволяла ставитизброю на запобіжний взвод (піввзвод), крім можливості випадкового пострілу. Такімушкети випускалися в Новій Англії.
Ударні кремінні мушкети. Основноюстрілецькою зброєю американської армії під час Війни за незалежність булифранцузький армійський гладкоствольний мушкет зразка 1763року з ударним кремінним замком, відомий як Шарлевильский мушкет, англійськийармійський мушкет зразків від 1690 року, що одержав назву «Смаглява Бесс», іамериканський мушкет, прозваний «Комітет безпеки».
Кентуккийскаягвинтівка. Перші гвинтівки, створені в Європі, призначалися дляспортивної стрільби (на початковому етапі розвитку стрілецької зброї всітехнічні нововведення знаходили застосування насамперед у мисливській зброї).Зразком для кентуккийскої гвинтівки послужила витончена німецька гвинтівка61-го калібру. Її довжина 140 см, маса всього 3,6 кг, у стволі пророблені сімнарізів, на ложі вирізана кабаняча голова, замок покритий витонченимгравіруванням і на ньому нанесене ім'я палацевого зброяра Іоганна СебастьянаХаушка, що працював у Вольфенбюттеле з 1720 по 1755 рік. На відміну від мушкетноїкулі, яка крутилася в польоті, гвинтівкова куля, рухаючись по гвинтовихнарізах, здобувала обертальний рух, що збільшувало дальність прямого пострілу івлучність стрільби.
/>
АМЕРИКАНСЬКАКРЕМІННА ГВИНТІВКА «Кентуккі» калібром 11,8–12,2 мм
Перед революцією зброярі Пенсільваніїметодом проб і помилок на основі описаного німецького зразка створилигвинтівку, що одержала назву «Кентуккі». Вона мала довгий стволіз глибокими нарізами; кривизна приклада складала великий кут з віссю ствола;ціль (розміщенапо центрі ваги зброї) і мушка (біля дулового зрізу) були короткими і кріпилисяжорстко, так що при приведенні зброї до бою стрілок установлював для себе точкуприцілювання на око, а не механічно. Найбільш важливою особливістю гвинтівкибув її менший калібр, що дозволило зменшити вагу викладення стрільців. Крімтого, куля мала трохи менший діаметр, ніждіаметр каналу ствола. Перед заряджанням кулю загортали в шматок промасленоїоленячої шкіри чи полотна, тому вонавідносно легко доставлялася шомполом,очищаючи при цьому ствол від гару. Щільно прилягаюча до стінок ствола гвинтівковакуля, на відміну від мушкетної кульової кулі, повніше сприймала тиск пороховихгазів, що збільшувало її швидкість і дальність польоту. Підвищилася точністьстрільби: якщо з мушкета з відстані 100 мможна було потрапити в ціль величиною зкомірні двері, то з цієї гвинтівки можна було підстрелити білку з відстані 50 мі вразити супротивника на дальностях до 180 м. На початку 1800-х років ударнікремінні замки на кентукійськихгвинтівках стали заміняти ударними капсульними. На замковій дошці замістьзатравочної полки, кресала ікременя встановлювали затравочну трубку (бранд-трубку), у яку вставляликапсуль.
Гірська гвинтівка. У міру того якамериканські поселенці просувалися на захід, місцевість ставала усе більшгористою. Це змусило зброярів внести зміни в кентукійську гвинтівку. Її стволстав коротшим і легшим,а ложе закінчувалося не в дулового зрізу, а посередині ствола. Для зручностістрільби верхи приклад зробили коротшимі прямішим, зменшивши кривизну щодо осіствола. На гірські гвинтівки встановлювали як ударні кремінні замки, так іударні капсульні. Ці гвинтівки залишалися основною далекобійною зброєюпоселенців до кінця громадянськоївійни.
Пістолети. Нечисленнізразки американських пістолетів включають пістолети з ударними креміннимикентукійскими замками, що домінували майже 100 років, нарізні пістолети,ударний кремінний револьвер, винайдений І.Кольером у 1810, перші системи зкапсульним запаленням Форсайта і пістолети гільзового заряджання, щовипускалися англійськими й американськими збройовими майстрами. Вартовиділити «кольти» і «деринджери»,популярніколись наСередньому Заході, і особливо – рідкісніревольвери «Кольт Патерсон» і «Кольт Уолкер». Численні моделі револьверівКольта займають особливе місце в історії зброї США.
«Кольт Патерсон». Це рання (1836) модель п’ятизарядногоревольвера Кольта. Ударно-спусковий механізм був простої(одинарної) дії: стрілець передкожним пострілом відводив великим пальцем курок назад. Попит на нього виявивсянизьким. Однак ця система з обертовим барабаном дуже ефективна.
«Кольт Уолкер». У 1847 партія в тисячу «кольтів»поліпшеної конструкції була виготовлена за замовленням армії США, що бралаучасть тоді в мексиканській війні. Це були шестизарядні револьвери 44-гокалібру загальною довжиною 390 мм із довжиною ствола 230 мм і удосконаленимиударно-спусковим механізмом і спусковою скобою. Оскільки ініціатором замовленняревольверів був капітан техаських рейнджерівС.Уолкер, модель одержала його ім'я. Це були перші «кольти», що виготовлялисязі стандартних взаємозамінних деталей.
Інші моделі Кольта. До1848 року С. Кольт відкриввласний завод по виготовленню зброїу Хартфорде (шт. Коннектикут) і почав випускати модель «Драгунів» і інші моделіревольверів. Серед його технічних нововведень були прямокутні стопори для більшнадійної фіксації барабана. У 1848 Кольт розробив невеликий кишеньковийревольвер, що одержав назву «Уэллс Фарго» після того, як компанія «Уэллс ФаргоЕкспрес», що займалася пересиланнямгрошей, багажу і т.п., озброїла останніх, особливо вершників,цією зброєю. У 1849, коли почалася«золота лихоманка» у Каліфорнії, Кольт випустив поліпшену модель кишеньковогоревольвера, що зберігала популярність в усьому світі до появи револьверів підунітарні патрони на початку 1870-х років. Під час громадянськоївійни Кольт випускав тисячними партіями капсульні револьвери, гвинтівки імушкети. Револьвери Кольта стали ідеальною зброєю для шерифів, ковбоїв,золотошукачів і інших людей, що проживали вглухій сільській місцевості: вони були могутніми, влучнимиз дальністю стрільби понад 400 м, і пробивали бика навиліт.
Деринджери.М.Деринджер (1786–1868), виробник зброї у Філадельфії, одержав популярністьзавдяки високій якості своїх гвинтівок і дуельних пістолетів. Близько 1848 вінвипустив перший вдалий кишеньковийпістолет. Справжнім «деринджером»(спочатку вони продавалися парами) є одноствольний капсульний пістолет з ложемгоріхового дерева, звичайно з обробкою з німецького срібла (нейзильбер), інарізним стволом 41-го калібру довжиною 38–150 мм у кишенькових моделях і від150 до 230 мм – у дуельних. Пістолети Деринджера були настільки популярні, щовсі коротко ствольні однозарядні пістолети великого калібру стали називатися«дерринджерами» (з додатковою буквою «р»). До1850-их років усі, хто мав потребу в зброїдля прихованого носіння, озброювалисязвичайно двома «дерринджерами»; саме з такого пістолета Дж.Бутсмертельно ранив Авраама Лінкольна.З уведенням металевих унітарних патронів ім'я Деринджера стало широковикористовуватися конкуруючими збройовими фірмами. Кольтівські«дерринджери» були першою зброєюпід унітарний патрон, що поставлялося на ринок компанією «Кольт» з 1870року.
НОВОВВЕДЕННЯ19 СТОЛІТТЯ
З моменту появи вогнепальної зброї в 14 ст.його розвиток йшов повільно аж до 19 ст.,коли в перші ж десятиліття почався швидкий прогрес. У центрі увагиконструкторів стрілецької зброї було спрощення конструкції в сполученні збезпечною й ефективною стрільбою.Професія зброяра, що раніш вимагала художньої майстерності, ставала усе більштехнічно орієнтованою. Відкриття складів, що детонують, чи, як їх теперназивають, що ініціюють речовину,і створення на їхній основі в 1807 першого запальногопристрою, а потім і капсуля, відкрило шлях до створення казнозарядного магазинузброї,могутніх боєприпасів, практичних револьверів і автоматичної зброї.
Склади, що детонують. Французькіхіміки відкрили секрет солей гримучої хлорноїкислоти, і в 1805 шотландський пастор Р.Форсайт почав розробляти запальнийпристрій, що повиннен бувзамінити вже архаїчний кремінний замок. Винайдений ним «хімічний замок»забезпечував миттєве запалення метального заряду і значно підвищував надійністьзброї. Нарешті стало можливим створення практичних казнозарядних систем, томущо тепер кожен заряд міг бути постачений власним запалювальнимелементом.
Капсульний замок. Його основнимиелементами є затравочна трубка (бранд-трубка), вгвинченав казенник, і надягнутий на цю трубкумідний чи латунний ковпачок-капсуль, по якому б'є курок із плоскою голівкою.Замок розробив у 1814 британський пейзажист Дж. Шоу,що переїхав у Філадельфію. За винаходом капсуля пішов винахід патронної гільзи,що об'єднала в одне ціле кулю, порох і капсуль, тобто був створений унітарнийпатрон. Далі на черзі стояла розробка казнозарядного пристрою – затвора, хочаспроби створення такого пристрою починалися ще триста років тому.
Свою лепту в удосконалення ударних капсульних замківвніс англієць Дж. Мэнтон, славу якому принесли його спортивні рушниці. Вінзапропонував упресовувати гримучу сільу мідний ковпачок-капсуль. Однак заряджання більшості зразків стрілецької зброїздійснювалося по старинці через дуло.
Патрони. У 1850-х рокахз'явилася величезна кількість різноманітних казнозаряднихстрілецьких систем з капсульним запаленням і патронами з паперучиіншогоспаленного матеріалу. Під час громадянськоївійни в США воюючі сторони мали на озброєнні більш 50 зразків такої зброї,серед них два чи три зразки перших магазинних гвинтівок. Вони стріляли«металевими патронами, що самовибухають,»кругового запалення (бічного бою), названими так тому, що ударно-запалюючийвмістзнаходився в них у кільцевій порожнині надні гільзи. Для розбивання цьогоободка застосовувався курок з долотоподібним бойком. Металева гільзазабезпечувала надійну обтюрацію затворувід прориву порохових газів внаслідокдеякого розширення гільзи при пострілі і щільного приляганняїї до стінок патронника.
Створення металевих патронів приходиться на період з1835 по середину 1870 х років. Серед перших зразків видне місце займаєшпильковий патрон, винайдений у Франції Лефоше. Його гільза, як і в сучаснихмисливських патронів, була картонна, але з латунним донцем. У гільзі містилисяпороховий заряд і капсуль. Від капсуля назовні через отвір у бічній стінцігільзи біля дна виступав невеликий стержень-шпилька(у казенній частині зброї для неї робився пропил). При ударі курка з плоскимбойком, шпилька зрушувалася і наколювалакапсуль. При перезарядженні стрілок відкривав замок, витягав стріляну гільзу зашпильку і вставляв новий патрон. Наступне удосконалювання патронів можнапростежити по патентах Холльера, отриманим їм наприкінці 1840-х років: цецілком металева гільза, звичайно з міді чи латуні; патрон бічного бою,використовуваний дотепер; кілька ранніх зразків патронів центрального бою.Останні далі одержали повсюдне поширення. Дно корпуса гільзи такого патрона маєв центрі гніздо для капсуля, ковадло, на якій капсуль розбивається бойкомударника, і два затравочнихотвори, через які до пороху проходить полум'я від капсуля. З відкриттям нових,більш могутніх порохів гільзи, щоб їхне «роздувало», стали робити винятково з латуні (крім патронів бічного,для навчальної зброї та дуже малихкалібрів), підсилюючи при цьому донну частину, що витримуєпідвищені навантаження. Для захоплення гачком викидачаперші латунні гільзи мали капелюшок із закраїною,однак із уведенням коробчатихмагазинів у донної частини гільзи стали робити тількипроточку.
Затвори і магазини. Перші магазиннігвинтівки оснащувалися затворами підйомового типу. При відводі важеля(одночасно служив спусковою скобою) вниз і уперед відбувалося екстрагуваннястріляної гільзи, а при поверненні його в колишнє положення – подача новогопатрона в патронник з магазина (звичайно трубчастого, що розташовувався підстволом у прикладі).
Повздошно-ковзний затвор з рукояттю вперше установивна військовій стрілецькій зброї німець І.Дрейзе.Створена ним однозарядна голчаста гвинтівка була прийнята на озброєння пруськоюармією в 1840 році. Ця гвинтівка стрілялаунітарним патроном з паперовою гільзою. Капсуль розміщався між порохом і кулею.У трубчастому затворі знаходилася спіральна бойова пружина, під впливом якоїдовгий і тонкий, як голка, бойок ударника пронизував гільзу, пороховий заряд інаколював капсуль. Гвинтівка продемонструвала виняткову ефективність в австро-прусскойвійні 1866, коли пруська армія, озброєнановими (довго складали військову таємницю) казнозаряднимиі нарізними (а виходить, більш скорострільними і далекобійними) гвинтівками,швидко і з малими втратами розбила австрійців,що ходили в наступ як і раніше збройнихдульнозарядними рушницями. Пристрій затвора системи Дрейзе бувпростим. Його трубчастий кістяк пересувався рукояттю в ствольній коробці, щомала вікно для введення патрона. При запиранні рукоять поверталася праворуч івходила в паз у ствольній коробці; при цьому конічна передня частина затвораупиралася в конічний обріз ствола, забезпечуючи надійну обтюрацію. Гвинтівкасистеми Дрейзе з'явилася попередницею всіх зразків гвинтівок з повздовжньо-ковзнимзатвором; різні удосконалення, внесені в її конструкцію за наступного 50 року,привели до створення таких чудових систем, як гвинтівка системи Маузера зразка1898 і гвинтівка «Спрингфілд»зразка 1903. З винаходом американцем Дж. Лісерединного коробчатого магазина в 1879 гвинтівка придбала нову якість – вонастала магазинною. Патрони в магазинірозташовувалися в один чи два (у шаховому порядку) ряди,і пружина, встановленана дні магазину, виштовхувала патронинагору до затвора. З'єднання повздоввжньо-ковзнихзатворів і серединних магазинів визначило єдину конструктивну схему бойовоїстрілецької зброї, що знайшла також широке застосування в спортивній імисливській зброї. Значні удосконалення в цю схему внесли знамениті європейськіконструктори зброї П.МаузеруНімеччині і Ф. Манлихер в Австрії.
Бездимний порох. Уперше бездимний порохдля вогнепальної зброї був отриманий французьким хіміком П.Вьелему 1884. У 1886 їм стали споряджати 8-мм патрони для піхотної гвинтівки,розробленої директором французької стрілецької школи Лебелем. Було встановлено,що з нітроцелюлозиі нітрогліцерину можна одержувати порох з більш рівномірним горінням і великимгазоутворенням, ніж у чорного пороху. У1887 А.Нобельрозробив балліститний бездимнийпорох – попередник кордитного бездимного пороху. Гільзі, використовуваної зцими порохами, додали пляшкову форму; звужена частина, у якій кріпиться куля,одержала назву «дульце». У такій гільзі досягався ще більший тиск газів, а дляїї посилення застосовувалися мідь, нікель, сталь і бронза. Зі збільшенням тискупорохових газів збільшувалася дальність стрільби.
Пістолети. Ранні пістолети булиоднозарядними (сучасні однозарядні пістолети використовуються лише дляспортивної стрільби і полювання на дрібних тваринах). Однак головною метоюзброярів завжди було створення такого пістолета, з якого можна було б робитипостріл за пострілом, натискаючи лише на спуск. У результаті з'явилисяревольвери й автоматичні пістолети. Першим, хто вирішив проблемускорострільності і багатозарядностістрілецької зброї, був С. Кольт, що запатентуваву 1836 револьверну систему, як виявилося практичноїі придатної для військових цілей.Револьвер Кольта мав барабан з п'ятьма зарядними камерами, кожна була постаченабранд-трубкою (затравочнимстрижнем), на яку надівався капсуль. Підствольнийважіль-шомпол дозволяв тугіше забити патрон у камеру.Барабан повертався і фіксувався автоматично при взведенні курка.
Багато елементів принципу дії і пристрої револьвераКольта були відомі і до нього. Стрілецька зброя з обертовим барабаном, що маєкілька зарядних камор, і одним стволом використовувалося ще в 17 ст.Однак всі операції при стрільбіз такої зброї робилися вручну, а відсутність ефективних засобів запаленнястримувало його розвиток. Конструктор Кольер був автором двох важливих ідей: уйого мисливській рушниці барабан поверталася при взводі курка, а в револьвері зкремінним замком, запатентованому ниму 1818, найбільш помітнимбувпристрій, що сполучає чергову камору зі стволом і фіксуюче барабан у моментпострілу. Дж. Хол, що у 1810 розробив вдалеказнозарядну кремінну рушницю,раніш Кольта почав збирати зброюзі стандартних деталей. Ідею прикріплювати до револьвера приклад, перетворюючийого в карабін, Кольт запозичав у виготовлювачів колісцевихрушниць 17 ст., у яких, навпаки,приклад відокремлювався для перетворення рушниці в пістолет. Таким чином,сполучення багатьох технічних рішень зробило револьвери Кольта дужепопулярними.
Револьвери подвійної дії. Системиподвійної дії були більше поширені в Європі, ніжв Америці. Ударно-спусковий механізм таких револьверів, крім одинарного способуведення вогню, допускає самовзвіднустрілянину: стрільцю не треба зводити курок перед кожним пострілом – доситьнатискати на спусковий гачок. При цьому автоматично повертається барабан,зводиться і спускається курок. Існують також системи, що дозволяють веститільки самовзвідну стрільбу.
Оборона зброя. До сучасної оборонноїзброї відносять револьвери й автоматичні пістолети, що добре підходять длязахисту житла від грабіжників, самооборони і поліцейської роботи.
Револьвер – проста, влучна і надійна зброя, патрониякого могутніші, ніж в автоматичнихпістолетів найбільшого калібру. Його ударно-спусковий механізм складається зневеликої кількості простих і міцних деталей, відмовлення яких у роботімалоймовірний. Таке сполучення потужності і надійності робить револьвер кращимсеред т.зв.цивільної стрілецької зброї. До його недоліків можна віднести відносно невисокускорострільність, громіздкість барабана, що створює незручність для потайливогоносіння, і виступаючий за габарити зброї курок, що утрудняє швидке витягуванняревольвера з кишені. Однак револьвер зручно носити в кобурі, звідкілявін легко витягається. Автоматичні пістолети – це компактна портативнаскорострільна система. Їх випускають самих різних калібрів: від «дерринджера»22-го калібру до військових зразків, таких, як «кольт» 45-го калібру. Пістолет,на відміну від револьвера, зручно носити в кишені чивдамській сумочці. Однак велика кількість деталей робить пістолет менш надійним.Для того щоб мати можливість швидко почати стрілянину, необхідно носитипістолет із уже досланим у патронник патроном і зведеним курком. Якщо при цьомупістолет не поставлений на запобіжник, то виникає небезпека випадковогопострілу від поштовху чи удару. З іншого боку, якщо носити пістолет без патронав патроннику і з незведеним курком, то губиться багато часу на підготовкупершого пострілу, тому що стрільцю приходиться діяти обома руками для утриманняпістолета і відводу кожуха-затвора назад до упору.
Поліцейський, що виконує небезпечне оперативнезавдання, має потребу в могутній,надійній і скорострільній зброї. Найкращедля цього підходять крупнокаліберніревольвери з коротким стволом і напівсхованим курком, що поєднують достоїнстваревольверів і автоматичних пістолетів.
СУЧАСНАБОЙОВА СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ
Карабіни. Підчас Другої світової війни з'явився різновид стрілецької самозарядної(напівавтоматичної) зброї – карабін, створена на базі короткої кавалерійськоїгвинтівки, що займає проміжне положення між звичайною гвинтівкою і пістолетомпо масі, потужності і бойовим якостям. Карабіни з'явилися врезультаті аналізу ефективності різних стрілецьких систем під час Першоїсвітової війни. Доцільно було озброїти частину особового складу збройних силзброєю більш легкою, чим гвинтівка, і збільшою дальністю стрільби, чим пістолет. З вторгненням німецької армії вПольщу в 1939 потреба в такій зброїстала очевидною, і 15 червня 1940військовий міністр США наказав почати його розробку. У жовтні 1941 на озброєнняармії США надійшла система Вінчестера – карабін 30-го калібру М1. Цим легкимсамозарядним карабіном озброїли офіцерів, зв'язківців, водіїв, артилеристів іінших військовослужбовців, яким штатнагвинтівка створювали незручності у виконанні їхніх основних задач. Карабін незамінив цілком пістолет, але завдяки невеликій масі, компактності і простоті взвертанні став самою розповсюдженою зброєю армії США в роки Другої світовоївійни.
Випускалися також його модифікації, включаючиваріант для парашутистів-десантників М1А10 зі складним металевим плечовимупором і пістолетною дерев'яною рукояткою, цілком автоматичний карабін М2 змагазином ємністю для 30 патронів імодифікацію М3 з інфрачервоним прицілом для стрільби вночі. Усі моделі стріляли7,62–ммпатроном пістолетного типу з циліндричною гільзою і кулею масою 7,13 г іпочатковою швидкістю 600 м/с. Коробчатийприставний магазин для кожної моделі вміщав 15 чи 30 патронів. Відмиканнязатвора і його відхід назад досягалися за рахунок відводу порохових газів, щовпливають на затвор через поршень і шток з коротким ходом (4 мм). При цьомувитягається і викидається стріляна гільза, а під час зворотного ходу затворапідхоплюється і досилається в патронник черговий патрон з магазина.
Напівавтоматичні гвинтівки. Найбільшзначні успіхи в розробці американських самозарядних гвинтівок зв'язані з ім'ямконструктора Дж. Гаранда. У 1920-х рокахвін створив гвинтівку під 7 –ммпатрон, однак за вимогою військових був змушений переробити її під 7,62–ммпатронз кулею масою 9,72 г. і початковоюшвидкістю 840 м/с. При пострілі тиск порохових газів, що спрямовуються з отворув стінці ствола біля дулового зрізу в газову камеру під стволом, діє на поршеньз коротким ходом, що за допомогою довгого штока, з'єднаного з затвором,відкриває останній і відкидає його назад. При цьому викидається стріляна гільзаі зводиться курок, а при поверненні затвора в колишнє положення під дієюповоротної пружини він досилає в патронник черговий патрон з магазина, післячого гвинтівка знову готова до пострілу. Маса гвинтівки 4,5 кг. Вісім патронів,розташованих двома рядами в шаховому порядку й об'єднаних пачкою, вставляютьсяв постійний магазин зверху. Гвинтівці додадаютсябагнет, гранатомет і інфрачервоний «нічний» приціл. Хоча виробництво їїпочалося незадовго до вступу США в Другу світову війну, до 1945 було випущено4,5 млн. екземплярів. До кінця Другої світової війни були розробленімодифікації гвинтівки для ведення безупинного автоматичного вогню з окремимикоробчатими магазинами на 20 патронів.
У період між 1936 і 1940 американський конструкторДжонсон створив свою напівавтоматичну гвинтівку. У ній використовуваласяенергія віддачі при короткому ході ствола. Гвинтівка мала масу 4,3 кг інеокремий магазин барабанного типу, що вміщає 10 патронів. Порівняльні іспитиїї з гвинтівкою М1 у 1940 показали, що вона не може бути гідною заміноюостанньої. Однак пізніше в тому ж році вона була запущена у виробництво зазамовленням уряду Нідерландської Індії (сучаснаІндонезія). Невелика кількість таких гвинтівок використовувалося такожамериканськими морськими піхотинцями на південно-західних тихоокеанськихостровах.
У Росії розвиток самозарядних гвинтівок почалося в1916 і зв'язано головним чином з ім'ям конструктора Г.Симонова.На початку 1930-х років він розробив гвинтівку, що успішно витримала іспит іприйняту на озброєння в 1936. Пізніше чимало їх було відправлено в Іспанію длядопомоги республіканцям. Один стрілець, озброєнийцією гвинтівкою, міг досягти такої ж щільності вогню, яка досягалася групою зтрьох чи п'яти стрільців, озброєнихзвичайними гвинтівками. Ще більш вдосконаленийзразок – самозарядна гвинтівка Ф. В.Токарєва– надійшов на озброєння в 1938. Ця гвинтівка зайняла серед подібної зброї однез перших місць у світі по простоті, надійності і легкості. Відчувши на собіефективність гвинтівки Токарєва в боях на східному фронті в Другу світовувійну, німецька армія також озброїлася самозарядними гвинтівками. Найбільшпопулярними серед них були гвинтівки G41M Маузера і G41W Вальтера, що працювалина принципі відводу порохових газів через дуловий пристрій (надульник).Особливо багато було випущено гвинтівок G43 (удосконалений варіант G41W).
Зразки, розроблені після Другої світової війни. Відразуж після закінчення війни армія США почалапошукипо створенню полегшеної гвинтівки для стрільби одиночними пострілами і чергамипатронів, що були б не менш ефективні, чим7,62–ммпатронМ2. Серед розроблених систем, що піддалисянайжорстокішим іспитам, були гвинтівки Т31 (розробка Гаранда), Т25 (розробкаартилерійсько-технічної служби), Т37 (модифікація гвинтівки М1), Т44 (на базігвинтівки М1 зі зміненою газовою системою) і Т48 (американське позначеннягвинтівки, розроблене бельгійськоюНаціональною збройовою фабрикою). Кращоювиявилася Т44, що і була прийнята на озброєння в 1957, одержавши найменування«гвинтівка М14 калібру 7,62 мм».
В основному М14 улаштована так само, як і гвинтівкаГаранда М1. Її маса 4 кг, “харчування”з окремого коробчатого магазина на 20 патронів. Гвинтівка забезпечує одиночнийі безупинний автоматичний вогонь. Канал ствола має хромоване покриття.Прийняття на озброєння гвинтівки М14 і єдиного кулемета М60 під стандартний7,62–ммпатрон НАТО дозволило зняти з озброєння сім застарілих стрілецьких систем, щостріляли трьома різними патронами.
Для заміни гвинтівки М14 була розроблена штурмовагвинтівка М16, що уперше використовувалася у в'єтнамській війні. Її маса 2,8кг, а разом з магазином на 20 патронів – 3,2 кг. Гвинтівка розрахована наодиночний і безупинний вогонь 5,56 –ммпатронами, постачена багнетом, телескопічним прицілом і 40–ммгранатометом. З укороченим стволом і магазином на 30 патронів вона стаєавтоматом.
Автомати. На озброєнні майже всіхармій знаходилися чи продовжують знаходитисяавтомати (пістолети-кулемети). В армії США їхнє застосування зменшується черезвідносно невисоку ефективність. Достоїнством автоматів є не точність стрільби,а досягнення великої щільності вогню в ближньому бої. Звичайно вонипроектуються під 11,43 –ммі 9–ммпістолетніпатрони; останні найбільш популярні.
Історія пістолетів-кулеметів починається в останнімдесятилітті 19 ст., коли німецькийінженер Г. Борхардт, використовуючи принципкривошипно-шатунного запирання кулемета «Максим», створив самозаряднийпістолет. Інший німецький інженер, Г. Люгер,зайнявшись його удосконаленням, розробив популярний «парабелум».
У Першій світовій війні пістолети-кулемети(наприклад, «Бергман» М1918) застосовувалися німецькою й італійською арміями. УСША перший зразок такої зброї сконструював генерал Д.Томпсон у 1920. Цей пістолет-кулеметодержав прізвисько «рушниця Томми». Його взяла на озброєння поліція, а зрозгулом злочинності в 1920-х роках нимозброювалися і гангстери. З початком Другої світової війни він стає штатнимпістолетом-кулеметом армії США. Його маса 5 кг; він забезпечує одиночний іавтоматичний безупинний вогонь.
До найбільш розповсюдженихпістолетів-кулеметів періоду війни, АВТОМАТ КАЛАШНИКОВА АК-47 (калібр 7,62 мм,довжина 870 мм, маса 3,8 кг, ємність магазина 30 патронів). Крім американських«Томпсон» і М3, відносяться радянський ППШ (Шпагина), німецький «Шмайссер»МР38/40, британський «Стэн», фінський «Суомі» і італійський «Беретта». «Стэн»,М3 і «Томпсон» часто копіювали в інших країнах. Простій по конструкції інадійний 7,62-мм автомат Калашникова став самою популярною зброєю другоїполовини 20 ст.
Іншими американськими зразками подібноїзброї є модифікації пістолета-кулемета «Рейзинг» (усі калібру 11,43 мм). Підчас Другої світової війни керування артилерійсько-технічного постачання арміїСША розробило полегшений і дешевий у виробництві пістолет-кулемет М3; майже всійого деталі виготовлялися шляхом штампування. Випускався він під 9-мм і11,43-мм патрони.
Пістолети. Сучасні пістолети можнарозділити на два класи: власне пістолети, у яких при натисканні на спусковийгачок спочатку відбувається постріл, а потім перезарядження, і револьвери, уяких при натисканні на спусковий гачок відбувається перезарядження, а потімпостріл.
Останнім досягненням у цій області з'явилосястворення автоматичних (точніше – самозарядних) пістолетів (останній вказує,що в таких пістолетів при натиску на спуск відбувається один постріл, а потімавтоматичне перезарядження, тоді як термін «автоматичний» має на увазі веденняпістолетом безупинного вогню при натиску на спусковий гачок до спустошеннямагазина).
Найбільш відомий ранній самозарядний пістолет Г.Борхардтасконструйований у 1893. Самозарядні пістолети, що стріляли укороченим патроном,відкрили шлях до створення пістолетів-кулеметів. Незабаром після пістолетаБорхардта з'являються пістолетні системи Бергмана, Манліхераі Маузера. Дж. Браунінг також розробив зручнумодель кишенькового пістолета, що випускалася в Бельгії Національною збройовоюфабрикою в 1900-х роках. Пізніше пістолети Браунінга стала випускати компаніяКольта. З 1905 проходив інтенсивні іспити і після доробок був прийнятий наозброєння армії і флоту США автоматичний 11,43 –ммпістолет,що одержав найменування «Кольт, урядова модель 1911». Деякі європейські армії(бельгійська, польська) також прийняли на озброєння 9-мм пістолети Браунінга.
Прихильність американців до пістолета калібру 11,43мм пояснюється сформованоюпісля військових кампаній на Філіппінах (1898–1901) думкою, що супротивника, щоатакує, можна зупинити тільки крупнокаліберноюкулею. Європейці, навпаки, надавалиперевагу9–ммпістолетнійсистемі. «Люгер», розроблений на базіпістолета Борхардта і прийнятий на озброєння німецькою армією в 1908, бувнайбільш популярною зброєю такого класу. Його автоматика, аналогічно більшостівійськових автоматичних пістолетів, діяла за принципом використання віддачіствола з коротким ходом.
Іншою особливістю європейських пістолетів єзастосування самовзводно-ударного механізму. (На американському «кольті» моделі1911 і на моделі 1911А1, приміром, відкритий курок перед першим постріломзводиться. Для цього приділяється назад або кожух-затвор, або сам курок. Післяпершого пострілу взведення курка і перезарядження здійснюються автоматично.)Знаменитий німецький «Вальтер» Р38 – найбільш відомий зразок такої зброї. Середінших можна назвати чехословацьку модель 1938 під 9-ммкороткий патрон Браунінга і військовий зразок кишенькових розмірів І.Зауэрапід 7,65-мм патрон. У США пістолети із самовзводно-ударним механізмом робитьфірма «Смит – Вессон».
Як військову зброю револьвери утратили своє значення. Хоча пістолети іревольвери вважаються в основному зброєю самозахисту для стрільби на близьківідстані (10–25 м), автоматичний пістолет – більш ефективна зброя. Йогоефективність визначається великою кількістю патронів у магазині і швидкістю, зякою спустошений магазин заміняється на повний. Таких характеристик не можемати револьвер, барабан якого вміщає не більше шести патронів, не говорячи вжепро час, необхідний для наповнення барабана новими патронами. Проте в револьверає свої переваги. Це чисто механічна система, що нечуттєва до тому, скількипороху виявилося в патроні. У пістолеті ж слабкий патрон може викликати відмовув стрільбі через те, що тиск порохових газів виявиться недостатнім для повноговідкидання рухомих частин назад і викидання гільзи. У револьвері також немаєпостійно напружених пружин, тоді як у пістолеті постійно напружена, принаймні,пружина в магазині. При носінні пістолета з курком, поставленим на бойовийвзвод, під напругою знаходиться бойова (спускова) пружина. Револьвер же зударно-спусковим механізмом подвійної дії можна безпечно носити в кишені інавіть стріляти, не виймаючи з кишені, будучи упевненим, що він не підведе.
Висновок
У зв’язку з цим нагадуємо про існуваннярізноманітної стрілецької зброї, що в різні роки свого існування була наозброєнні в різних країнах використовувана для різних потреб. Термін“стрілецька зброя” відноситься до всіляких зразків рушниць, гвинтівок,автоматів, пістолетів, револьверів і т.п. В процесі свого існування змінювалисялюди що її виготовляли і стрілецька зброя що зазнала багато змін тавдосконалень.
ЛІТЕРАТУРА
1.АдамР. Личное огнестрельное оружие. М., 1995
2.ЖукА.Б. Энциклопедия стрелкового оружия. М., 1998
3.СмитГ. Энциклопедия боевого стрелкового оружия. М., 1998