Організація автотехнічного забезпечення військових частин

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
З ОРГАНІЗАЦІЇ АВТОТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИХЧАСТИН

Зміст
1. Загальні положення
1.1 Основні визначення
1.2 Обов”язки начальника автомобільної служби
1.3 Алгоритм роботи начальника автомобільної служби
1.4 Планування роботиавтомобільної служби в частині (з’єднанні)
1.4.2 Планування експлуатації і ремонту автомобільноїтехніки
2. Організація експлуатації автомобільноїтехніки
2.1 Введення автомобільної техніки в експлуатацію
2.2 Номерні, розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи тапозначення на транспортних засобах Збройних Сил України
2.3 Організація використання автомобільної техніки
2.3.1 Загальні положення
2.3.2 Особливості використання легкових автомобілів
2.3.3 Особливості використаннявантажних і спеціальних автомобілів загального призначення
2.3.4 Особливості використання базових шасі озброєння тавійськової техніки
2.4 Організація технічного обслуговування автомобільноїтехніки
2.4.1 Загальні положення
2.4.2 Організація видів технічного обслуговуваннявійськової автомобільної техніки
2.5 Річні норми витрати моторесурсів, порядок їхзастосування та контроль за витратою моторесурсів
2.6 Організація зберігання та транспортування автомобільноїтехніки
2.6.1 Загальні положення зізберігання автомобільної техніки та майна
2.6.2 Організація підготовки автомобільної техніки дозберігання
2.6.3 Організація утримання машин на зберіганні
2.6.4 Організація робіт з підготовки машин до використанняпісля зберігання
2.6.5 Загальні положення ізтранспортування автомобільної техніки
2.6.6 Розміщення автомобільної техніки на залізничномурухомому складі
2.6.7 Особливості закріплення АТ на рухомому залізничномутранспорті
2.6.8 Технічне обслуговування машин в ході транспортування
3. Організація ремонту автомобільної техніки
3.1 Види ремонту автомобільної техніки
3.2 Норми напрацювання (строкислужби) автомобільної техніки до ремонту і списання та порядок їх застосування
3.3 Порядок здачі автомобільної техніки в ремонт таотримання її з ремонту
4. Порядок забезпечення автомобільної технікою та майном
4.1 Організація забезпечення військових частинавтомобільною технікою і автомобільним майном.
4.3 Порядок списання АТ і майна
5. Облік та звітність по службі
5.1 Облік та звітність з експлуатації в системібухгалтерського обліку
5.2 Облік та звітність при проведенні ремонту автомобільної техніки
5.3. Облік та звітність припроведенні РТО автомобільної техніки
5.4 Порядок приймання та здаванняпосади начальником автомобільної служби військової частини (з’єднання)
5.4.1 Загальні положення
5.4.2 Приймання та здавання справ і посади начальникаавтомобільної служби військової частини (з’єднання)
6. Контроль за технічним станом і експлуатацією військовоїавтомобільної техніки, станом парків та внутрішньої служби в них
6.1 Контроль за технічним станом і експлуатацією військовоїавтомобільної техніки
6.2 Контроль за станом внутрішньої служби в парку
7. Оцінка стану автомобільної техніки
7.1. Загальні положення
7.2. Оцінка стану зразка ОВТ
7.3 Оцінка автомобільної техніки
7.4. Оцінка стану парку і внутрішньої служби в ньому
8. Організація економічної роботи по службі
8.1 Основні економічні аспекти з експлуатації військовоїавтомобільної техніки
8.2. Організація економічноїроботи автомобільної служби військової частини
9. Організація підготовки особового складу
9.1 Порядок підготовки (допідготовки) водіїв та допуску їхдо управління транспортними засобами
10. Організація роботи щодо дотримання заходів безпеки іпопередження дорожньо-транспортних пригод з військовою автомобільною технікою
10.1 Охорона праці та дотриманнязаходів безпеки при роботі у парках військових частин
11. Робота щодо попередження дорожньо-транспортних пригод звійськовою автомобільною технікою
11.1 Класифікація дорожньо-транспортних пригод
11.2 Розслідуваннядорожньо-транспортних пригод
11.3 Причини виникнення пригод з ВАТ та шляхи їхпопередження
11.4 Робота ВІБДР Збройних Сил України і служби безпекидорожнього руху (СБДР.) частин і з’єднань Міністерства оборони України
11.5 Основні напрями в роботі з попередження ДТП
Список використаних джерел
1. Загальні положення1.1 Основні визначення
В Збройних Силах України автомобільна техніказалишається основним засобом, який забезпечує оперативну і тактичну рухомістьвійськ, застосовується у всіх елементах порядків, є базою під монтаж комплексівозброєння і військової техніки та їх складовим елементом і визначає бойовуготовність військових частин та з’єднань. військоваавтомобільна техніка широко застосовується у всіх локальних війнах і збройнихконфліктах, миротворчій діяльності військ та при виконанні завдань повсякденноїдіяльності.
Автотехнічне забезпечення є складовою частиноютехнічного забезпечення і має важливе значення для підтримки боєздатностіЗбройних Сил України.
Під автотехнічним забезпеченням розумієтьсякомплекс заходів із оснащення військових частин автомобільною технікою іавтомобільним майном, підтримання автомобільної техніки у стані, якийзабезпечує постійну бойову готовність військ.
Система автотехнічного забезпечення — цесукупність органів управління військових частин і установ автомобільної служби(ремонтних, евакуаційних органів, органів забезпечення, навчальних танауково-випробувальних) від центру до підрозділу, які об’єднані єдиними цілямиі діють на основі спільних принципів.
До автомобільної техніки відносяться прийнятіна озброєння (постачання) Збройними Силами України:
автомобілі (багатоцільового призначення,колісні тягачі, багатовісні спеціальні колісні шасі і багатовісні важкі коліснітягачі, колісні базові шасі, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння,засобів управління і спеціальної техніки, рухомі засоби ремонту та технічногообслуговування автомобільної техніки, які змонтовані на колісних шасі);
гусеничні машини (гусеничні тягачі,транспортери-тягачі і транспортери; базові шасі гусеничних тягачів,транспортерів-тягачів і транспортерів, які призначені для встановлення (монтажу)озброєння, засобів управління та спеціальної техніки; рухомі засоби ремонту татехнічного обслуговування автомобільної техніки, які змонтовані на гусеничнихшасі);
трактори (колісні і гусеничні), яківикористовуються для буксирування техніки і виконання допоміжних робіт татракторні базові шасі, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння таспеціальної техніки;
причепи (напівпричепи) транспортні і причіпнібазові шасі, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння, засобів управління,спеціальної техніки, рухомих засобів ремонту та технічного обслуговуванняавтомобільної техніки.
Автомобілі за типами розподіляються налегкові, вантажні та спеціальні.
До легкових належать автомобілі, якіпризначені для забезпечення службової діяльності, перевезення особового складу(2-7 чоловік), транспортування дрібних вантажів та техніки.
До вантажних належать автомобілі, які маютьвантажні платформи і призначені для перевезення особового складу, озброєння зобслугою, різних матеріальних засобів або для буксирування озброєння татехніки, а також самоскиди, автофургони та сідельні тягачі з вантажниминапівпричепами.
До спеціальних належать автомобілі звстановленим (змонтованим) на них озброєнням, обладнанням або пристроями дляперевезення певного вантажу, які мають відповідні йому типи кузовів, а такожсанітарні, пожежні автомобілі, пасажирські, штабні та інші автобуси.
До автомобільногомайна відносяться: агрегати машин; запасні частини, матеріали,електрообладнання, автомобільні шини та гумотехнічні вироби для автомобільноїтехніки; обладнання, пристрої, інструмент іприналежності для експлуатації і ремонту машин; військово-навчальне майно длятехнічної (автомобільної) підготовки (машини-тренажери для практичних робіт,розрізні агрегати, тренажери, макети, стенди, література та ін); двигуни таагрегати автотракторного типу, фондоотримувачем яких є Центральне автомобільнеуправління Логістики Командування сил підтримки Міністерства оборони України,що входять у комплекси озброєння та техніки.1.2 Обов”язки начальникаавтомобільної служби
Начальник автомобільної служби військовоїчастини в мирний і воєнний час відповідає за автотехнічне забезпечення частини,технічний стан техніки, правильну експлуатацію, ремонт і евакуаціюавтомобільної техніки, технічну (автотехнічну) підготовку, виховання, військовудисципліну, моральний і психологічний стан підпорядкованих йому підрозділів,крім того, зобов'язаний:
приймати участь в розробці плану бойової ігуманітарної підготовки, мобілізаційного плану та організовувати їх виконанняпо службі;
досконально знати будову машин, які є увійськовій частині, порядок і правила їх експлуатації, ремонту та евакуації;
керувати технічною (автомобільною) підготовкоюособового складу військової частини та особисто проводити заняття з офіцерами,прапорщиками і мічманами, а також інструкторсько-методичні і показні заняття зусіма керівниками груп автомобільної підготовки; начальник автомобільної службиз'єднання, крім того, зобов'язаний особисто проводити заняття з начальникамиавтомобільної служби військових частин;
знати укомплектованість військової частиниособовим складом автомобільної служби і ступінь його підготовленості; систематичноперевіряти їхні знання правил експлуатації, ремонту та евакуації автомобільноїтехніки;
забезпечувати постійну справність машин;
контролювати відповідність технічним вимогампального, мастильних і інших експлуатаційних матеріалів і правильність їхзастосування, а також своєчасність освіження (заміни) пального в баках машин ідодаткових ємностях;
планувати і здійснювати заходи по ощадливійвитраті моторесурсів автомобільної техніки, пального, мастильних і іншихексплуатаційних матеріалів;
керувати роботами з удосконалення устаткуванняпарку та учбово-матеріальної бази з технічної підготовки, перевіряти внутрішнійпорядок в парку;
контролювати правильність витрати та облікузапасних частин та іншого автомобільного майна;
своєчасно отримувати автомобільну техніку тамайно і забезпечити правильне їх зберігання, видачу та облік в підрозділах і наскладі частини, керувати роботою складу автомобільного майна;
вести облік і звітність, своєчасно представлятизвіти та донесення по службі;
виявляти і вивчати причини пригод завтомобільною технікою, розробляти і проводити заходи з попередження катастроф,аварій і поломок автомобільної техніки;
організовувати раціоналізаторську тавинахідницьку роботу за автомобільним фахом;
приймати участь у розробці заходів щодоохорони та захисту машин;
вивчати та узагальнювати досвід автотехнічногозабезпечення і використовувати його при навчанні особового складу.
/>
/>1.3 Алгоритм роботи начальникаавтомобільної служби
/> /> /> /> /> /> /> />


/>
/> />
/>/>1.4 Плануванняроботи автомобільної служби в частині (з’єднанні)
Порядок розроблення річного та місячногопланів роботи автомобільної служби.
Робота автомобільної служби організовується напідставі річного та місячних планів роботи, а експлуатація АТ — на підставірічного та місячних планів експлуатації та ремонту АТ та інших плануючихдокументів.
Річний план роботи АС військової частини (з’єднання)розробляється начальником АС, узгоджується з начальником штабу та зацікавленимислужбами і затверджується заступником командира військової частини (з’єднання) зозброєння.
Основні заходи даного плану включаються ввідповідні розділи річного плану роботи технічної частини. Річний план роботислужби розробляється в військовій частині за 10-15 днів до початку навчальногороку.
При підготовці вихідних даних, які необхіднідля розробки річного плану роботи, вивчаються та усвідомлюються вимоги Міністраоборони України на майбутній навчальний рік, організаційні вказівкиголовнокомандувача СВ ЗС, вказівки начальника ЦАВТУ ГУЛ ЗС України, командиріві старших начальників по службі з питань бойової та мобілізаційної готовності,підвищення ефективності експлуатації та ремонту АТ, поліпшення технічної (автомобільної)підготовки особовому складу, попередження подій з АТ, засвоєння нової техніки,іншим питанням бойової підготовки та господарської діяльності військовоїчастини (з’єднання), підвищення ефективності роботи служби.
Після визначення змісту, термінів і виконавціввсіх заходів оформлюється план роботи АС військової частини.
На підставі вивчення та усвідомлення вимогкерівних документів, оцінки стану служби, начальник АС визначає головнізавдання служби на рік, приймає рішення на організацію АТЗ на період, якийпланується, оголошує його посадовим особам служби, на підставі чого ірозробляється річний план роботи АС.
Алгоритм розробки плану роботи автомобільноїслужби на рік, зміст його розділів та документи, які розробляються у ходіпланування, наведені у додатку №1.
Реалізація заходів плану та звітність про йоговиконання здійснюється в наказах по частині (з’єднанню), планах експлуатації таремонту АТ, постачання, роботи по попередженню подій з АТ, облікових, звітнихта інших документів.
Розглянутий перелік заходів і документів, якісприяють їх реалізації, не виключає доповнення плану іншими заходами, щовипливають безпосередньо із завдань, які стоять перед службою.
З метою конкретизації, своєчасного та якісноговиконання заходів, передбачених річним планом роботи, а також виконання новихзавдань начальник автомобільної служби розробляє місячний план роботи, вихіднідані для планування та зміст плану наведені у додатку 2.
План розробляється в одному примірнику та затри дні до початку плануючого місяця узгоджується зі штабом, начальникамизацікавлених служб, затверджується заступником командира з озброєння тадоводиться до виконавців. Форма розробки місячного плану роботи автомобільноїслужби приймається по формі річного плану роботи.
1.4.2 Планування експлуатації іремонту автомобільної техніки
Планування експлуатації і ремонтуавтомобільної техніки в ЗС України здійснюється у всіх військових частинах івключає розробку комплексу заходів з організації та забезпечення раціональноговикористання машин для виконання завдань бойової підготовки, бойової імобілізаційної готовності, а також господарської діяльності військ.
У військових частинах і з’єднанняхексплуатація і ремонт АТ, яка використовується, плануються на рік, місяць ідобу. На ці періоди відпрацьовуються документи:
рік — річний план експлуатації та ремонту АТвійськової частини, з’єднання;
місяць — місячні плани експлуатації та ремонтуАТ військової частин, з’єднання;
добу — наряд на використання машин.
На техніку, яка знаходиться на триваломузберіганні, у військових частинах розробляється план-графік технічногообслуговування та опробування машин на десять років (додаток 3).
Річний план експлуатації та ремонту АТвідпрацьовується за місяць до початку року в двох примірниках, один з нихподається начальнику АС з’єднання, об’єднання. Виписки з плану за 10 діб допочатку року надаються до автомобільної служби армійського корпусу, а такожнаправляються підпорядкованим ремонтним частинам (підрозділам).
Місячний план експлуатації та ремонту АТвійськової частини розробляється за 5 днів до початку періоду, що планується, водному примірнику. На підставі місячного плану розробляється план-графік ТО таремонту машин військової частини, якій заздалегідь доводиться до командирівпідрозділів ТО та ремонту і відповідних командирів підрозділів.
Алгоритм розробки річного плану експлуатації іремонту автомобільної техніки військової частини наведений у додатку 4.
При плануванні ремонту машин такожрозробляються:
план-завдання ремонтній частині на технічнеобслуговування і ремонт машин на місяць, яке видається ремонтним частинам (підрозділам)за 5 днів до початку місяця;
план-графік технічного обслуговування таремонту машин військової частини на місяць, який складається в підрозділахтехнічного обслуговування та в ремонтних частинах (підрозділах) з’єднань і частинза 3 дні до початку місяця;
Вихідними даними для планування ремонту машину військовій частині є:
відомості про потребу в ремонті машин наперіод планування (відомості визначаються в результаті зіставлення ресурсумашин до чергового ремонту і запланованого розходу моторесурсів, а у військовийчас — на підставі оцінки можливого виходу машин з ладу);
зведення про виробничі можливостіпідпорядкованих ремонтних підрозділів;
дані про наявність та можливості отриманнязапасних частин і матеріалів;
дані про можливості і терміни ремонту машин таагрегатів засобами старших начальників.
Послідовність розроблення і взаємозв’язокдокументів щодо експлуатації та ремонту автомобільної техніки наведені удодатку 5.
Планування РТО складає: визначення потреби вРТО; розробку планувальних документів; розробку заходів щодо забезпеченнявиконання РТО.
У військовій частині планувальними документамиз РТО є ті ж документи, що і з планування ТО і ремонту, які доповнюютьсяпоказниками РТО. До цих документів відносяться: план-графік ТО і випробуваннямашин, що утримуються на тривалому зберіганні, річний план експлуатації іремонту АТ військової частини (з’єднання), місячний план експлуатації і ремонтуАТ військової частини, план-графік ТО і ремонту машин військової частини.
Крім того, у з’єднанні та окремій військовійчастині складається план-графік РТО, регламентованого ремонту і заміниавтомобільних базових шасі.
Перед початком проведення РТО у військовійчастині видається наказ про організацію робіт з РТО автомобільних базових шасі,що включає заходи щодо підготовки особового складу, автомобільних базових шасі,робочих місць, матеріально-технічної бази.
2. Організація експлуатаціїавтомобільної техніки2.1 Введення автомобільної техніки вексплуатацію
Підготовка до експлуатації автомобільноїтехніки складається з двох етапів: введення в експлуатацію та приведення доготовності до використання.
Введення в експлуатацію починається зприймання машини. Для приймання машини, що прибула, наказом командира частинипризначається комісія у складі голови — командира підрозділу, в якийпередається машина, членів — спеціаліста автомобільної служби, представникароду військ (служби) військової частини, в підпорядкований підрозділ якого вонапоступає, а також особи, яка здає машину.
Комісія повинна перевірити: технічний стан та укомплектованістьмашини; стан та укладення комплекту ЗІП; наявність та стан документації. Машинапоступає у військову частину з паспортом (формуляром), за яким здійснюєтьсяперевірка номерів агрегатів, автомобільних шин, комплектності, після чого вінздається в автомобільну службу.
У воєнний час машини приймаються безпосередньокомандирами підрозділів або особами, призначеними командиром військовоїчастини, із залученням водія.
Приймання машини оформляється актом технічногостану. Про результати приймання заступник командира з озброєння — начальниктехнічної частини (начальник автомобільної служби) доповідає командирувійськової частини.
Нові машини, а також машини, які пройшли РР,КР або СР проходять обкатку в терміни: не більше трьох місяців — у військовійчастині і шести місяців — на базах та складах зберігання з моменту їхнадходження. Режим обкатки нової і відремонтованої АТ встановлюється для кожноїмарки відповідно до вимог заводу-виробника або ремонтного підприємства.
Тривалість обкатки установлюється інструкцієюзаводу-виробника (ремонтного підприємства). В разі її відсутності приймаєтьсятака тривалість:
для нових автомобілів (крім багатовіснихколісних шасі і тягачів, обкатка яких проводиться лише за інструкціями заводів),а також автомобілів, які пройшли СР, КР, РР із заміною двигуна або капітальнимремонтом його —                                                      1000 км
для гусеничних машин —                          300км;
для тракторів —                                         30…100мотогодин;
для автомобілів, які пройшли
СР без заміни двигуна
або без КР його —                                     500км;
для гусеничних машин —                          150км;
для тракторів —                                         15…50мотогодин.
Навантаження машин при обкатці повинно бути небільше 75% і обчислюється:
для автомобілів — від їх вантажопідйомності;
для гусеничних машин — від вантажопідйомностіплатформи (кузова);
для тракторів — від повної маси причепа, щобуксируються, рівній полуторній масі цього трактора.
Машини, які прибувають у військову частину наштатне укомплектування, вводяться в стрій наказом командира військової частини.В наказі вказується тип, марка, штатне призначення машини, в який підрозділ тав яку групу експлуатації зараховується, присвоєний машині номерний знак, номершасі (корпусу), двигуна та прізвище водія, за яким вона закріплюється.
Номер наказу про введення машини в стрій іпрізвище водія заносяться в паспорт (формуляр) машини. Водій, що прийнявмашину, розписується у формулярі (паспорті) і з цього часу несе повнувідповідальність за збереження машини, її справність і готовність довикористання. Забороняється переміщення водія з однієї машини на іншу безкрайньої необхідності. Алгоритм введення в експлуатацію автомобільної технікинаведений у додатку 6.
До видачі наказу про введення машини в стрійїї використання забороняється.
Передача машини в межах військової частиниздійснюється на підставі наказу командира частини. При цьому, як правило,переводиться і водій, за яким закріплена машина.
З одного з'єднання (окремої частини) в іншемашини передаються у відповідності з планами укомплектування (перерозподілу) занарядами начальника автомобільної служби виду ЗС України, а спеціальні машини — за нарядами відповідного начальника роду військ або служби з направленням копіїнаряду начальнику автомобільної служби виду ЗС України.2.2 Номерні, розпізнавальні,попереджуючі знаки, надписи та позначення на транспортних засобах Збройних СилУкраїни
Експлуатація автомобільної техніки безномерних знаків заборонена. Порядок виготовлення, встановлення, обліку таутримання номерних, розпізнавальних та попереджуючих знаків, нанесення надписівта позначень на ТрЗ Збройних Сил України регламентується Інструкцією, якарозроблена згідно з вимогами Закону України «Про дорожній рух» таДержавних стандартів України.
Військові номерні знаки присвоюються штатнійавтомобільній техніці: автомобілям, автобусам, самохідним машинам, якісконструйовані на автомобільному шасі, гусеничним машинам, тракторам, причепамі напівпричепам, а також мотоциклам військових частин, установ та підприємствЗС України.
Номерні знаки встановлюються: на тракторах,причепах і напівпричепах, мотоциклах — тільки ззаду, і всіх інших машинах — спередута ззаду.
Форми номерних знаків різних типів та їхрозміри, розміри символів на знаках, розташування отворів для кріплення знаків,а також розташування знаків та надписів, які застосовуються на АТ, приведені вІнструкції про виготовлення, встановлення, обліку та утримання номерних знаківна транспортних засобах у ЗС України.
Крім номерних знаків на відповідній АТ згідноза вимогами розділу 30 “Правил дорожнього руху” установлюються такірозпізнавальні знаки: “Автопоїзд", “Діти”, “Колона", “Довгомірнийтранспортний засіб", “Інформаційна таблиця небезпечного вантажу", “Знакнебезпеки”, “Негабаритний вантаж", “Обмеження максимальної швидкості"та “Учбовий транспортний засіб". На ТрЗ, які призначені для перевезеннявеликогабаритних, великовагових та небезпечних вантажів, крім відповіднихрозпізнавальних знаків установлюються миготливі маячки оранжевого кольору.
Додатково на відповідні вироби АТ, наносятьсятакі розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи та позначення:
на санітарних машинах наноситьсярозпізнавальний знак «Червоний хрест»;
на ТрЗ, довжина якого з вантажем або без ньогоперевищує 22 м, також на автопоїзді з двома і більше причепами розміщуєтьсяззаду розпізнавальний знак «Довгомірний транспортний засіб» («Правиладорожнього руху України», п.30.3 «г»);
на машинах, якими керують водії зі стажем до 2років, у разі перевезення вантажним автомобілем людей або небезпечних,великовагових чи великогабаритних вантажів, а також у випадках обмеженняшвидкості руху машини за технічною характеристикою та іншими умовами — розпізнавальнийзнак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» («Правиладорожнього руху України», п.30.3 "і");
на машинах, які обладнанні для перевезенняособового складу, спереду зліва та ззаду зліва на борту платформи розміщуєтьсярозпізнавальний знак «Люди»;
на механічних транспортних засобах, якітранспортуються до ремонту, спереду та ззаду встановлюються прямокутні табличкижовтого кольору з каймою чорного кольору та надписом «До ремонту» чорногокольору;
на машинах, які входять до складу черговихпідрозділів (або патруля) встановлюється табличка з надписом «Чергова»,«Патруль».
Розміри деяких надписів, табличок (щитків),які розміщуються на військовій автомобільній техніці та виготовлюються увійськах, наведені у додатку 7.
Облік діапазонів номерних знаків ведетьсяГоловною військовою інспекцією безпеки дорожнього руху (ГВІБДР.) Збройних СилахУкраїни, відділами (відділеннями) ВІБДР та автомобільними службами (АС) з'єднаньта військових частин у книзі обліку діапазонів номерних знаків. У випадкахпередачі машин та причепів з однієї військової частини в іншу чи в іншіструктури, а також при здачі до ремонту з виключенням з обліку військовоїчастини, знаки знімаються, надписи та позначення зафарбовуються. Номерні знаки,які звільнилися, зберігаються за військовою частиною.2.3 Організація використанняавтомобільної техніки2.3.1 Загальні положення
Машини військової частини використовуютьсятільки за штатним призначенням з дотриманням встановлених технічних норм таправил. Забороняється використання машин не за призначенням.
У мирний час забороняється використання машин:
понад штатних та тих, що використали лімітмоторесурсів;
легкових автомобілів — з метою, не пов'язаноюіз службовою діяльністю;
вантажних та спеціальних замість легкових;
бойових та стройових — з метою, не пов'язаноюз бойовою підготовкою частини;
несправних, які не пройшли ТО та незабезпечують безпеку руху;
водіями, які не мають відповідної підготовкикерування машиною та правильно оформлених документів;
для виконання робіт, що викликаютьперевантаження машини;
при заправленні машини паливом і мастильнимиматеріалами (ПММ) та іншими експлуатаційними матеріалами, які не відповідаютьвимогам нормативно-технічної документації.
Використання машин для проведення заходів, непередбачених планами бойової підготовки або понад встановлені річні нормипробігу, допускається тільки з дозволів відповідних начальників, яким наданітакі права.
Експлуатація АТ у воєнний час залежить відконкретних бойових задач.
Технічне обслуговування, поточний і середнійремонти (ПР і СР) в бойовій обстановці будуть здійснюватися в польових умовах звикористанням рухомих засобів ремонту і ТО.
 2.3.2 Особливості використаннялегкових автомобілів
Легкові автомобілі використовуються тільки заштатним призначенням для забезпечення службової діяльності посадових осіб,перевезення особового складу, транспортування озброєння, техніки та дрібнихпартій вантажів.
Забороняється:
використання легкових автомобілів понадвстановлених наказом Міністра оборони України від 12.09.2002 року № 310 нормвитрачення моторесурсів, з особистою метою, технічно несправних;
на відстань більше 100 км — при наявностіпасажирського транспорту загального користування, а при його відсутності — замежами дислокації підпорядкованих частин;
прикомандирування автомобілів і водіїв длязабезпечення повсякденної діяльності посадових осіб вищих штабів;
утримання легкових автомобілів середньогокласу (ГАЗ-24, ГАЗ-2410, ГАЗ-3102 та інші) замість автомобілів УАЗ, а такожлегкових автомобілів, не передбачених штатом;
стоянка автомобілів біля під'їзду житловихбудинків з працюючими двигунами;
установка додаткового обладнання таоздоблення, не передбачених заводом-виготовлювачем і таких, що впливають набезпеку руху;
стоянка автомобілів на вулиці, біля установ, штабіву зимовий час тривалістю більше 30 хвилин при незначному віддалені парків,обладнаних сховищами, що опалюються;
залишення автомобіля, не обладнаногопротиугінними засобами, без нагляду.
Легкові автомобілі, що виконують завданняпоблизу військових частин, при тривалих перервах у день їх користування,повинні утримуватися у парках цих частин.
Перевезення офіцерів у складі групи в підлеглічастини для виконання службових обов'язків по службі, на службові наради,польові та показові заняття, конференції та інші заходи здійснюються, якправило, пасажирськими автобусами.
Для нічної та цілодобової роботи залучаєтьсямінімальна кількість легкових автомобілів і тільки там, де це необхідно захарактером виконуваних завдань.
Легкові автомобілі утримуються в паркахвійськових частин, їх виклик здійснюється через чергового частини абодиспетчерську службу з визначенням часу, місця подачі автомобіля і у чиєрозпорядження він подається. Перелік посадових осіб, яким надано право викликулегкових автомобілів, знаходиться у чергового частини (диспетчерській службі) іу чергового парку. Легкові автомобілі випускаються з парку у неробочий час укожному окремому випадку з дозволу командира (начальника) військової частини, врозпорядженні якого знаходяться автомобілі. Перелік цих посадових осібзатверджуються:
у з'єднанні — командиром з'єднання;
у військової частині — командиром військовоїчастини.
За правильність використання легковихавтомобілів несуть персональну відповідальність ті посадові особи, урозпорядження яких ці автомобілі надаються. Вони зобов'язані записувати удорожніх листах необхідні дані і після відпуску машин повідомити черговогочастини про час та місце відпуску машини. Контроль за поверненням легковихавтомобілів у парк посадовими особами, що користуються автомобілями,здійснюється особисто за допомогою засобів зв'язку. Неправильно оформлені абоне підписані особами, що користувалися автомобілями, дорожні листи неприймаються, а нові не виписуються до усунення недоліків.
 2.3.3 Особливості використаннявантажних і спеціальних автомобілів загального призначення
Вантажні і спеціальні автомобілі бойової,стройової та навчальної груп експлуатації використовуються для забезпеченняпланів бойової підготовки на навчальний рік (період навчання). Не допускаєтьсявикористання цих автомобілів для забезпечення господарської діяльностівійськових частин, а також — замість легкових.
Машини недоторканого запасу утримуються натривалому зберіганні, їх використання для забезпечення повсякденної діяльностізабороняється.
Допускається знімати машини із зберігання для:
опробування і переконсервації згідно зпланом-графіком технічного обслуговування та опробування машин, які утримуютьсяна тривалому зберіганні;
проведення навчань (навчальних зборів) зприписним складом — за рішеннями старших начальників;
проведення перевірок та інспектування військ (сил)- за особливими планами забезпечення виконання — на підставі рішення Уряду іМіністра оборони України.
Про зняття машин із зберігання оголошується унаказі командира частини.
Понадштатні машини повинні бути обслуговані,законсервовані і поставлені на тривале зберігання до отримання вказівок проподальше їх призначення.
Спеціальні автомобілі (пересувні рентгенівськікабінети, стоматологічні кабінети, станції переливання крові, сміттєвози,пожежні, поливальні, снігозбиральні і асенізаційні машини) використовуються напідставі річних планів роботи відповідних командирів (начальників).
Перевезення військовослужбовців строковоїслужби здійснюється, як правило. на вантажних автомобілях, обладнаних дляперевезення особового складу.
Забороняється використовувати:
пасажирські автобуси у напрямках, де є лініїмаршрутного транспорту;
пасажирські автобуси з метою, не пов'язаною зперевезенням особового складу та груп людей менше 7 осіб (крім автобусів типуРАФ);
санітарні автомобілі з іншою метою, крімнадання медичної допомоги особовому складу, перевезення хворих і медичногозабезпечення, заходів, що проводяться військовими частинами. Начальник медичноїслужби військової частини про всі випадки використання санітарних автомобілівне за призначенням та перевитрачання моторесурсів повідомляє начальникаавтомобільної служби і доповідає командиру військової частини і старшомуначальнику по службі для вживання заходів.
Масове перевезення військових та іншихвантажів на відстань до 100 км планується і здійснюється, як правило,автомобільною технікою військових частин. Залізничні (водні) перевезення назазначену відстань допускаються лише у випадках, коли використанняавтомобільної техніки неможливе або економічно недоцільне.
Право дозволу на використання вантажних іспеціальних автомобілів для разового перевезення матеріальних засобів,виконання службових завдань з різних видів забезпечення підлеглих підрозділів івійськових частин на відстань до 200 км надається:
командиру військової частини у межахдислокації підрозділів військової частини;
командиру з'єднання (та йому рівних) — у межахдислокації частин з'єднання.
Дозвіл на використання вантажних і спеціальнихавтомобілів для перевезення вантажів, технічного та іншого забезпеченнявійськових частин на відстань понад 200 км, при наявності паралельної залізниціоформляється разовою перепусткою, а при неможливості своєчасно одержати разовуперепустку — телеграмою. Заявки на оформлення перепусток подаються запідпорядкованістю не пізніше ніж за 15 днів до початку перевезення.
Разова перепустка (телеграма) зберігаєтьсяразом із дорожнім листом і знищується у порядку, передбаченим для знищеннядорожніх листів.
Для виконання завдань з перевезення вантажівна відстані понад 200 км підбираються найбільш досвідчені водії (із стажемроботи не менше 10 місяців) та старші машин, які призначаються наказомкомандира військової частини.
/>2.3.4 Особливостівикористання базових шасі озброєння та військової техніки
Базові шасі озброєння та військової техніки, атакож тягачі, призначені для буксирування ОВТ, використовуються у військовихчастинах у складі комплексів ОВТ за планами бойової підготовки на навчальнийрік (період навчання) у межах встановлених річних норм витрат моторесурсів ілімітів палива та категорично забороняється перевитрачання норм.
Виділення спеціальних машин на бойовечергування у кожному виді Збройних Сил України, армійському корпусівизначається розрахунками, які затверджуються начальником штабу виду ЗбройнихСил України, армійського корпусу. При цьому передбачається виділеннямінімальної кількості цих машин. В умовах низьких температур машини, щозабезпечують бойове чергування, розташовуються у теплих сховищах (приміщеннях) абоорганізується їх прогрів.
При проведенні регламентних робіт на озброєнніу польових парках забезпечується централізований обігрів машин, діяльність якихспланована на цілий день.
Виклик спеціальних машин у пункти проведенняРТО, регламентних робіт здійснюється суворо за графіком і тільки на часвиконання робіт.
Під час польових виходів військових частин (підрозділів)з метою відпрацювання навчальних завдань вихід спеціальних машин підрозділівзабезпечення здійснюється за затвердженим вищим командуванням розрахунком.
Базові шасі аеродромно-технічного забезпеченнята обслуговування польотів використовується в мінімально необхідних кількостяхдля виконання завдань виходячи із конкретних умов конкретно для кожногоаеродрому з урахуванням типів літаків та специфіки базування, часу подачі машинза метеорологічної обстановкою. Вихід (повернення) машин з парку (в парк) здійснюєтьсяу складі колони, під командуванням чергового аеродромно-технічного забезпеченняпольотів.
Вантажні автомобілі, що призначені длядесантування, а також обладнані під перевезення повітрянодесантної техніки,використовуються тільки для забезпечення бойової підготовки та вирішеннязавдань, що виникають раптово, за рішенням Уряду та наказом Міністра оборониУкраїни. Забороняється використання цих автомобілів для виконання господарськихробіт і перевезення сільськогосподарських вантажів.
Витрачання моторесурсів базових шасіуточнюється один раз на півріччя. Про всі випадки витрачання моторесурсів понадвстановлені норми доповідається по команді для вживання необхідних заходів.
/>/>/>/>/>/>/> 2.4 Організаціятехнічного обслуговування автомобільної техніки
/>/>/> 2.4.1 Загальніположення
Система технічного обслуговування АТ — цесукупність взаємопов'язаних засобів, виконавців і документації ТО, призначенадля підтримування та відновлення справного чи працездатного стану виробівавтомобільної техніки. Загальна характеристика системи ТО АТ наведена у додатку8.
Усі види ТО машин проводяться у обсязі,установленому переліком операцій для кожної марки машини згідно з заводськоюінструкцією з експлуатації машини чи «Сборником технической документациипостов ПТОР». Забороняється скорочувати обсяг робіт та перелік установленихоперацій з ТО.
Після проведення ТО машина повинна бутитехнічно справною, заправленою належними експлуатаційними матеріалами, чистою,відрегульованою, змащеною. Всі агрегати, складальні одиниці, механізми таприлади повинні бути надійно закріпленими, нормально працювати і відповідативимогам інструкції з експлуатації машини.
Залежно від обсягу робіт технічнеобслуговування поділяється на такі види:
а) для автомобільної техніки повсякденноговикористання:
контрольний огляд (КО);
щоденне технічне обслуговування (ЩТО);
технічне обслуговування №1 (ТО-1);
технічне обслуговування №2 (ТО-2);
сезонне технічне обслуговування;
регламентоване технічне обслуговування (РТО).
б) для автомобільної техніки, що утримуєтьсяна тривалому зберіганні:
технічне обслуговування №1 при зберіганні (ТО-1з);
технічне обслуговування №2 при зберіганні (ТО-2з);
регламентоване технічне обслуговування (РТО).
річне технічне обслуговування — комплекс робітз ТО і ремонту ОВТ з метою відновлення їх боєготовності
Крім вказаних видів ТО, в години, передбаченнірозпорядком дня для огляду за технікою, у паркові та парко-господарські дні, вспеціально відведений час (по закінченню занять стрільб, навчань), усуваютьсянесправності та проводяться інші роботи, а також проводиться підготовка машиндо експлуатації в складних умовах і до транспортування.
Спеціальна АТ підлягає комплексному ТО згідноз прийнятою у ЗС України Єдиною системою комплексного ТО і ремонту ОВТ,головним принципом організації ТО спеціальної машини є поєднання обслуговуванняїї складових частин (автомобільне шасі та озброєння чи військова техніка) зацілями, місцем та часом.
Основні нормативні показники системи ТО іремонту (періодичність, тривалість ТО і коефіцієнти коригування періодичностізалежно від умов експлуатації) установлюються НТД.
Технічне обслуговування причепів інапівпричепів проводиться одночасно з обслуговуванням їх тягачів.
Порядок проведення, трудомісткість,періодичність виконання ТО, та виконавці, які до цього залучаються, наведені удодатках 9,10.
2.4.2 Організація видів технічногообслуговування військової автомобільної техніки
Організація ТО автомобільної техніки полягає впроведенні таких заходів:
планування обслуговувань та контроль за їхсвоєчасним проведенням;
підготовка спеціалістів і робочих постів довиконання робіт, забезпечення їх усім необхідним;
розподіл обсягу робіт поміж виконавцями;
контроль якості проведеного технічногообслуговування.
Технічне обслуговування ВАТ організуєначальник АС.
На підставі місячного плану експлуатації іремонту АТ начальник АС частини розробляє план-завдання ремонтному підрозділу наТО і ремонт машин на місяць за п'ять днів до його початку.
Командир ремонтного підрозділу за три доби допочатку місяця, використовуючи план-завдання, складає і подає на затвердженняначальнику АС план-графік ТО і ремонту машин військової частини. Вплані-графіку указуються підрозділи, марки і номера машин, дата і відремонтного обслуговування, яке планується.
Автомобільна служба організує взаємодіюремонтного підрозділу і підрозділів так, щоб машини із закріпленими водіямипоступали на ТО з дотриманням термінів плану-графіку та були підготовленими допостановки на ПТОР.
Командир (технік) підрозділу несе відповідальністьза своєчасну подачу машини на ПТОР та за її підготовку до технічногообслуговування. В процесі виконання робіт спеціалістів і водія командирремонтного підрозділу контролює якість обслуговування. За завершенням ТОкомандир ремонтного підрозділу заслуховує доповіді спеціалістів і спільно зкомандиром (техніком) підрозділу перевіряє якість виконаних робіт за допомогоюдіагностичних засобів. післяцього машина направляється на стоянку підрозділу та робляться необхідні записиу книзі обліку ТО і ремонту машин, паспорті (формулярі) машини, відмітка умісячному плані експлуатації і ремонту АТ та плані-графіку ТО і ремонту машинвійськової частини (додаток 11).
/>/>/>Організаціясезонного технічного обслуговування
СО машин проводиться два рази на рік втерміни, встановлені МОУ, з метою підготовки і забезпечення надійної роботимашин в зимовий (літній) періоди експлуатації.
СО машин полягає в проведенні черговоготехнічного обслуговування ТО-1 (ТО-2) та таких основних додаткових робітвідповідно з майбутнім періодом експлуатації. Обсяг і весь перелік додатковихробіт, які виконуються при сезонному обслуговуванні, визначаються інструкціямизаводу-виробника з ТО та експлуатації кожної марки машин. Основні видидодаткових робіт наведені у додатку 12.
Організація проведення СО АТ у військовійчастині полягає в наступному (додаток 13).
Командир військової частини віддає наказ щодосезонного обслуговування ОВТ, в якому стосовно АТ указує: терміни виконанняробіт; обсяг ТО АТ та особливості експлуатації у майбутній період; порядокпідготовки парку; особового складу; порядок матеріально-технічного забезпечення;склад спеціалізованих постів і бригад та їх керівники; порядок використанняштатних і приданих сил і засобів ТО та ремонту; порядок організації робіт натехніці, заходи безпеки під час роботи і правила пожежної безпеки; відповідальніособи за виконання робіт; визначається комісія для перевірки якості виконанихробіт.
На підставі наказу командира частини ЗКОспільно з начальником автомобільної служби складають план підготовки донаступного періоду експлуатації, який ув'язується з планами бойової підготовкита господарчої діяльності військової частини. До складання плану і план-графікупостановки машин на пости ПТОР залучаються командири підрозділів та офіцериінших служб, які експлуатують автомобільну техніку. Усі роботи з підготовкимашин плануються за обсягами і термінами з урахуванням бойової готовностівійськової частини.
План повинен включати наступні питання:
підготовку особового складу і спеціалістівавтомобільної служби;
визначення місць для проведення робіт;
визначення кількості постів, бригад;
визначення порядку комплектування постів,бригад особовим складом, обладнанням та інструментом;
порядок забезпечення підрозділівексплуатаційними матеріалами, засобами утеплення, обігріву, підвищеноїпрохідності і буксирування;
терміни та обсяг робіт, які виконуютьсяспеціалізованими постами, бригадами, та в чиїх інтересах;
підготовку парку і паркового обладнання;
установлення порядку використання підлеглихсил та засобів ТО і ремонту;
порядок перевірки якості робіт посадовимиособами та комісії частини;
порядок оформлення експлуатаційноїдокументації на машину.
План затверджується командиром частини за10…15 днів до початку робіт.
На підставі цього плану заступник командирабатальйону (начальник автомобільної служби) розробляє план-графік постановкимашин на пости ПТОР, якщо він не розроблений автомобільною службою військовоїчастини.
Підготовка особового складу включає:
проведення технічної конференції з особовимскладом військової частини;
дводенні навчальні збори офіцерів іпрапорщиків в масштабі з'єднання чи військової частини;
заняття з водіями (механіками-водіями), особовимскладом підрозділів автотехнічного забезпечення з особливостей використання ітехнічного обслуговування машин в майбутній період експлуатації;
всебічну перевірка водіїв (механіків-водіїв);
прийом заліків у всього особового складу, якийбуде задіяний в експлуатації АТ у наступний період, з підписами у відомостях зазнання правил експлуатації, обслуговування АТ, заходів безпеки та пожежноїбезпеки у наступний період експлуатації. Особовий склад, який не здав залік, доексплуатації АТ не допускається.
При підготовці особового складу доексплуатації машин в наступний період на заняттях вивчаються:
порядок підготовки і правила експлуатаціїмашин на майбутній період;
експлуатаційні матеріали і правила їхзастосування;
особливості водіння машин у майбутньомуперіоді експлуатації;
способи і засоби підвищення прохідності машинта правила їх застосування.
При підготовці особового складу доексплуатації машин в зимовий період, крім того, практично вивчаються:
порядок пуску холодного двигуна при низькійтемпературі повітря;
засоби, що полегшують пуск холодного двигуна;
засоби підігрівання та підтримання нормальноїтемператури двигуна в русі та на стоянках в польових умовах;
заходи безпеки при підігріванні двигуна і приповодженні з отруйними охолоджуючими рідинами.
З особовим складом підрозділів автотехнічногозабезпечення, які залучаються до складу спеціалізованих постів і бригад, якіорганізуються в масштабі військової частини або батальйонів (дивізіонів),обов'язково проводяться практичні заняття з тих операцій. які будуть нимивиконуватися на техніці.
Підготовка парку і паркового обладнаннявключає:
створення відповідних запасів необхіднихвитратних експлуатаційних матеріалів для роботи постів і бригад;
перевірку стану, ремонт і наладку на режимроботи у майбутньому періоді паркового обладнання, водооливогрійок,акумуляторних, пунктів, приміщень, майданчиків, а також рухомих засобів ТО іремонту та інших елементів парків, паркове обладнання, що не використовується,упорядковується і консервується;
ремонт огороджень, внутрішніх парковихпроїздів, під'їзних доріг, покрівель приміщень парку тощо;
підготовку опалювальних, водопостачальних,каналізаційних систем, енергопостачальних мереж, засобів пожежної безпеки,систем зв'язку і сигналізації.
Після завершення робіт із сезонного ТОкомандир військової частини на чолі комісії здійснює перевірку технічного станумашин, парку, підготовку їх до наступного періоду експлуатації. Результатиперевірки оформляються актом. Із закінченням цих робіт віддається наказкомандира військової частини, в якому указуються обсяг та результати виконанняробіт, а також висновки.
/>/>/>Організаціярегламентованого технічного обслуговування
У зв’язку з тим що у ЗС України переважнакількість АТ знаходиться на зберіганні або використовується з обмеженоювитратою моторесурсів, з метою забезпечення працездатності і надійності таких машиндо їх чергового СР, КР чи РР, попередження виникнення відмов і несправностейвпроваджено регламентоване технічне обслуговування, суть якого полягає у:
перевірці технічного стану вузлів, агрегатів ісистем машин в процесі розбирання і технічного діагностування;
виконанні регулювальних, налагоджувальних,кріпильних та інших робіт, зв’язаних з усуненням несправностей;
заміні олив, мастил, спеціальних рідин, палив;
заміні гумовотехнічних та інших полімернихдеталей, термін служби яких менше міжремонтного ресурсу машин.
Конкретний обсяг робіт з РТО, перелікидеталей, що підлягають обов’язковій заміні при цьому, визначається інструкціямиз РТО кожної марки. Загальна трудомісткість регламентованого технічногообслуговування складає: для автомобільних шасі багатоцільового призначення — 85…120 люд. год; для гусеничних машин — 180…250 люд. год; для спеціальнихколісних шасі — 300…400 люд. год.
РТО проводиться через 6…10 років службиавтомобільних базових шасі. Протягом терміну служби автомобільних базових шасівиконуються два РТО. Після проведення першого регламентованого технічного обслуговуванняперіодичність наступних для машин, що експлуатуються в дуже жорсткій, жорсткійі середній категоріях умов експлуатації, скорочується на 1…2 роки, алеперіодичність не повинна бути менш 6 років.
Регламентоване технічне обслуговуванняавтомобільних шасі повинне сполучатися з обслуговуванням або ремонтомзмонтованих на них ОВТ. Спеціальне устаткування при регламентованому технічномуобслуговуванні, як правило, із шасі не знімається.
Регламентоване технічне обслуговуванняпроводиться в ремонтних частинах, перелік яких визначається начальником ГУЛ МОУкраїни, але може проводитися безпосередньо у військових частинах виїзнимибригадами від ремонтних частин з використанням своїх рухомих засобів технічногообслуговування і ремонту в ПТОР військових частин.
Для виконання РТО ремонтні частинизабезпечуються відповідно за планом постачання комплектами запасних частин зрозрахунку 1 комплект на 10 автомобільних шасі, на 7 гусеничних машин і на 3…5багатовісних колісних шасі. Забезпечення РТО комплектами запасних частин,індивідуальними комплектами ЗІП і груповими експлуатаційними комплектамиздійснюється автомобільним управлінням ДРЗ МО України. Потреба в деталях, що неввійшли до складу комплектів для РТО, задовольняється за рахунок поточногопостачання, закупівлі децентралізованим порядком, а також виготовлення наремонтних заводах.
Виїзні ремонтні підрозділи забезпечуютьсякомплектами запасних частин і індивідуальних комплектів ЗІП ремонтнимичастинами, від яких вони направляються, а експлуатаційними матеріалами — військовими частинами, у яких виконуються роботи. При РТО на кожну машинувидається індивідуальний комплект ЗІП ремонтними частинами, від яких вонинаправляються, а наявний комплект вилучається.
Відповідальність за підготовку і своєчасневідправлення АТ на РТО несуть командири військових частин, що експлуатуютьспеціальні машин, а відповідальність за своєчасне і якісне виконання РТО — командири ремонтних частин, де воно виконується.
До виконання РТО допускаютьсявійськовослужбовці, що пройшли спеціальну підготовку, які мають практичнінавички роботи на відповідній автомобільній техніці в обсязі своїхфункціональних обов’язків та здали залік із спеціальної підготовки, а такожпрацівники ЗСУ із штату ремонтних частин (підрозділів).
Про допуск особового складу до самостійноговиконання робіт з РТО видається наказ командира ремонтної частині. Підготовкакомандирів відділень, механіки з обслуговування систем і механізмів двигунів,електричного і електронного устаткування, гідравлічних систем і агрегатів здійснюєтьсяв навчальних військових частинах за спеціальними програмами.
Підготовка автослюсарів, мастильників та іншихфахівців проводиться на зборах у з’єднаннях чи навчальних частинах. Заняття припідготовці фахівців РТО проводяться, як правило, практично на добре обладнанихнавчальних місцях.
Організаційно-технічні та матеріально-технічнізаходи щодо підготовки РТО АТ наведені у додатку 14.
РТО виконується на спеціально відведенихвиробничих ділянках і робочих місцях, оснащених необхідним устаткуванням, приладами,пристосуваннями, інструментом і нормативно-технічною документацією.
Технологічний процес РТО включає підготовчіроботи, які проводяться у військовій частині, і роботи з РТО, які виконуютьсясилами і засобами ремонтної частини (додаток 15).
Підготовчі роботи, проведені у військовійчастині, включають: зняття машини зі зберігання (розконсервацію), перевіркутехнічного стану і укомплектованості машини комісією військової частини,проведення контрольного пробігу машини, оформлення паспорта машини та актатехнічного стану. Машина повинна бути цілком укомплектована одиночнимкомплектом ЗІП.
У ремонтній частині проводиться прийманнямашини від представника військової частини з перевіркою її укомплектованості ітехнічного стану контрольним пробігом. За результатами перевірки оформляєтьсядефектна відомість.
Після проведення РТО оформлюється відповіднадокументація і машина приймається представником військової частини зоформленням акта приймання.
Автомобільна техніка, яка пройшла РТО, повиннабути справною, укомплектованою, заправленою передбаченими експлуатаційнимиматеріалами, відрегульованою, змащеною і мати гарний зовнішній вигляд.
/>/>/>Організаціяпаркових і парково-господарських днів
У відповідності з вимогами Статуту внутрішньоїслужби ЗС України та наказів Міністра оборони України, з метою підтримки ОВТ впостійній бойовій готовності у всіх військових частинах щомісячно підкерівництвом командирів військових частин проводяться не менше двох парковихднів (ПД), крім парково-господарських днів із залученням всього особовогоскладу частини.
Термін проведення паркових днів визначаютьсяпланом бойової підготовки частини, а в підрозділах — розкладами занять. Тривалістьпраці особового складу в паркові дні повинні бути не менше восьми годин. Залежновід обсягу робіт, пори року, погодно-кліматичних та інших умов, розпорядок напарковий день у кожному випадку може встановлюватися командиром частини. Забороняєтьсяпроведення паркових днів у передвихідні та передсвяткові дні, поєднання їх ізіншими заняттями, а також з господарськими роботами, призначення у ці дніособового складу ремонтних підрозділів військових частин, водіїв (механіків-водіїв)автомобільної техніки в наряд.
Відповідальність за підготовку і проведенняпаркового дня (парково-господарського) покладається на командира частини такомандирів підрозділів.
План проведення паркового дня (парково-господарського)розробляється технічною частиною разом із заступником командира військовоїчастини з озброєння, начальниками родів військ і служб і затверджуєтьсякомандиром частини.
Матеріально-технічне забезпечення всіх видівробіт здійснюється заступником командира військової частини з озброєння, атакож начальником АС.
Підготовка паркового дня організуєтьсязавчасно, поетапно (додаток 17). Завдання паркового дня повинні вирішуватисяшляхом раціонального використання засобів технічного обслуговування і ремонтуавтомобільної техніки і всебічної підготовки особового складу до виконання усіхробіт паркового дня.
Посадові особи автомобільної служби працюють упарку, оглядають автомобільну техніку згідно з графіком огляду частинипосадовими особами в межах своїх обов'язків, контролюють роботу особовогоскладу, постів і бригад, організованих автомобільної служби.
Після завершення робіт командир частинипідводить підсумки, виходячи з результатів особистого контролю, доповідей своїхзаступників, офіцерів штабу, командирів батальйонів (дивізіонів) і окремихпідрозділів, оголошує кращі підрозділи за підсумками паркового дня.
/>/>Технічне діагностування автомобільноїтехніки
Метою технічного діагностування автомобільноїтехніки є:
підтримання надійності роботи машин і безпекируху за рахунок своєчасного виявлення і усунення несправностей;
зменшення витрат запасних частин і матеріалівза рахунок виключення передчасних (часто зовсім не потрібних) розбираньскладальних одиниць чи агрегатів;
зменшення трудовитрат на ТО і ремонт зарахунок поступового переходу від планово-попереджувального виконання їх дообслуговування за потребою (за фактичним технічним станом), але з обов’язковимплановим проведенням змащувальних робіт і діагностуванням машин у визначенітерміни або на замовлення водіїв.
Завданнями діагностування є:
установлення об’єктивного технічного станумашин (агрегатів), результатом чого є діагноз-висновок про технічний станоб’єкта діагностування;
визначення ресурсу безвідмовної роботи машин (агрегату),тобто прогноз усього ресурсу.
/>/>Засоби технічного діагностуванняавтомобільної техніки
Заміри значень діагностичних параметрівздійснюються спеціальними діагностичними засобами.
У військах найбільше розповсюдження отрималипортативні засоби діагностування в рухомому і переносному варіантах.
Серед основних таких засобів, які найбільшечасто застосовуються у військах (незалежно від виду постачання) є такі:
устаткування для діагностування електрообладнання;
устаткування для діагностування агрегатів,вузлів та систем АТ.
Перелік основних діагностичних засобів АТ заїх групами наведено у додатку 18.
/>2.5 Річнінорми витрати моторесурсів, порядок їх застосування та контроль за витратоюмоторесурсів
Використання АТ у ЗСУ в мирний часздійснюється тільки за штатним призначенням та з дотриманням установленихтехнічних норм і правил в межах річних норм витрати моторесурсів. Ці нормивизначаються “Керівництвом щодо визначення річних норм витрати моторесурсівавтомобільної техніки у ЗС України на мирний час”, введеного в дію наказом МОУкраїни від 01.11 02 р. №310.
Річні норми установлюються на кожну штатнуодиницю АТ в залежності від групи експлуатації, призначення чи умов і характерувиконання завдань військовою частиною.
Річні норми витрати моторесурсів АТ (додаток19) включають 5% резерву вищестоящого керівництва для проведення непередбаченихпланами бойової підготовки та господарської діяльності військ (сил). Цявеличина річної норми кожної марки машин не планується, не використовується увійськової частині та не забезпечується ПММ.
Для навчання водінню машин водіїв,механіків-водіїв, офіцерів і прапорщиків моторесурси визначаються понадосновних норм на АТ (додаток 20). Також, додатково до основних норм,визначаються норми для обкатки нової автомобільної техніки та тієї, яка пройшласередній, капітальний чи відновлювальний ремонт (додаток 19).
Витрати моторесурсів на опробування машинтривалого зберігання здійснюються у обсязі, який передбачається “Керівництвомпо зберіганню автомобільної техніки і майна", введеного в дію наказомзаступника Міністра оборони з озброєння — начальника Озброєння Збройних СилУкраїни від 22.08.98 р. №72. Норми витрат моторесурсів причепів і напівпричепіввизначаються стосовно до норм витрати моторесурсів їх тягачів.
Для відпрацювання завдань з бойової підготовкита скорочення витрат ресурсу бойових та стройових машин, особливо автомобільнихбазових шасі, на яких змонтовані ОВТ, наказом відповідного командира (начальника)військової частини на підставі розрахунку, який затверджується старшимначальником, дозволяється виводити з числа бойової та стройової групексплуатації необхідну кількість машин кожного типу та визначити їм збільшену витратумоторесурсів в межах норм, які забезпечують виконання програм навчанняособового складу частини за фахом. При цьому для зазначених цілей виділяютьсямашини з меншим ресурсом до чергового ремонту.
Усі зміни річних норм витрати моторесурсівмашин оголошуються в наказах командира військової частини. Встановлена у наказірічна норма, дата та номер наказу записуються до розділу «Особливіпозначки» паспорта (формуляра) машин та засвідчуються гербовою печаткоювійськової частини.
Машини, які достроково відпрацюваливстановлені на рік моторесурси (легкові автомобілі — на місяць), знімаються зексплуатації на строк, який визначається величиною пробігу. Посадові особи, звини яких допущено використання машин не за прямим призначенням та перевитратамоторесурсів, приймаються до відповідальності за встановленим порядком.
Контроль за використанням та законністювитрати моторесурсів здійснюється посадовими особами згідно схем, наведених удодатках 21, 22.
Під час перевірок особлива увага приділяєтьсявитраті моторесурсів автомобільних базових шасі та їх готовності довикористання за призначенням. За результатами перевірок витрат моторесурсів увійськових частинах, з'єднаннях, об'єднаннях, армійському корпусі, видахЗбройних Сил України складаються відповідні акти, а у випадках незаконнихвитрат або перевитрат моторесурсів видаються накази відповідних командирів (начальників).
2.6 Організація зберігання татранспортування автомобільної техніки2.6.1 Загальні положення зі зберіганняавтомобільної техніки та майна
Зберігання автомобільної технікиорганізовується згідно Керівництва зберігання автомобільної техніки та майна уЗбройних Силах України, яке затверджене наказом заступника Міністра оборониУкраїни з озброєння — начальника Озброєння Збройних Сил України від 22.07.1998року №72.
Зберігання машин включає: спеціальнупідготовку машин (консервацію); технічне обслуговування в процесі зберігання; перевіркустану і випробування машин; переконсервацію машин; заміну (освіження) шин,акумуляторних батарей, ПММ та інших експлуатаційних матеріалів з обмеженимтерміном служби. Обсяг робіт щодо підготовки до зберігання, ТО під часзберігання, періодичність випробування і переконсервації визначаються взалежності від умов і видів зберігання.
Установлено чотири категорії умов зберігання: легка- Л, середня — С, жорстка — Ж, і дуже жорстка — ДЖ. При визначенні категоріїумов зберігання ВАТ приймаються: в опалювальному приміщенні — легка категорія (Л);у закритому неопалюваному приміщенні — середня (С); під навісом — жорстка (Ж); навідкритих майданчиках у всіх кліматичних зонах і під навісом у районах ізпромисловою і морською атмосферою — дуже жорстка (ДЖ).
На території України виділяються такі основнізони, які відрізняються характером впливу кліматичних факторів на зберіганнятехніки, а саме:
північна зона. Помірно вологий з теплимкліматом: з південного заходу на північній схід по кордону Знам’янка — Червоноград,південно-східна частина Хмельницької області, північні частини Кіровоградськоїта Харківської областей, південні частини Київської, Сумської та Чернігівськоїобластей, а також Черкаська область;
південна зона. Сухий, помірно-жаркий з м'якоюзимою: північні райони Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізькоїобластей і частина Криму;
східна зона. З підвищеною температурою: північнічастини Кіровоградської, Полтавської та Харківської областей, Дніпропетровська,Луганська та Донецька області, а також північні частини Одеської, Херсонської,Миколаївської та Запорізької областей;
західна зона. З підвищеною вологістю: Волинська,Ровенська, Житомирська, Тернопільська, північні частини Чернігівської,Львівської, Івано-Франківської, Вінницької, Київської та Сумської областей,більша частина Хмельницької області, а також частково Закарпатська,Чернігівська області. Південний кордон районів проходить через Каменець-Подільський- Вінницю — Київ — Глухів.
При зберіганні різних видів автомобільногомайна повинна бути забезпечена категорія умов зберігання не нижче зазначеної вдодатку 23.
На зберігання машини ставляться і утримуютьсятехнічно справними, цілком укомплектованими і спеціально підготовленими так,щоб забезпечити їх збереження та можливість приведення до використання унайкоротший термін.
Залежно від тривалості перерви щодовикористання АТ встановлюються два види зберігання: короткочасне — розрахованена строк від одного місяця до одного року, тривале — більше одного року. Накороткочасному зберіганні утримується автомобільне майно поточного постачання,на тривалому — майно непорушного запасу (НЗ).
Дизельні двигуни типу В-2, які установлені намашинах, та ті, що зберігаються на складах, піддаються консервації, якщоперерва в їх використанні або тривалість зберігання перевищує один місяць.
Машини, що утримуються на триваломузберіганні, розміщуються окремо від інших машин. Порядок доступу до нихвизначається командиром військової частини.
Нові машини, а також машини, які прибули з КРі СР, необхідно ставити на тривале зберігання після їх обкатки.
Машини на яких встановлено озброєння,спеціальне обладнання, рухомі засоби ремонту і ТО автомобільної техніки (майстерні),ставляться на тривале зберігання після обкатки шасі.
Обкатка машин на колісному шасі — до 1000 км.,на гусеничному до 300 км.
Запас ходу до КС (СР) машин, які підлягаютьзберіганню повинен бути не менше встановленої норми.
Машини на зберіганні утримуються в спеціальнообладнаних місцях в опалюваних та неопалюваних сховищах, під навісами і навідкритих майданчиках.
Машини тривалого зберігання, а також гусеничніта колісні тягачі, гусеничні транспортери-тягачі, спеціальні і важкі коліснішасі, спеціальні бойові та стройові машини повинні утримуватись у сховищах.
Порядок утримання машин на короткочасномузберіганні встановлюється такий:
паливні баки, картери агрегатів та механізмизаповнені паливом і оливами всесезонних або зимових сортів;
системи охолодження утримуються заправлениминизькозамерзаючою рідиною на всій автомобільній техніці;
акумуляторні батареї встановлені на машинах, апри температурі повітря нижче — 15ºС знімаються та зберігаються вакумуляторній (в приміщенні, що опалюється), крім випадків, коли особливимивказівками передбачається їх зберігання на машинах;
колеса і підвіска автомобіля не розвантажені;
брезент для укриття та індивідуальний комплектЗІП зберігається у машині.
Крім того, під час зберігання машин навідкритому майданчику необхідно:
на скло в середині машини встановити щити ізкартону або іншого світлонепроникного матеріалу;
при наявності брезентів для укриття, машининакриваються ними і на скло усередині щити не встановлюються.
Машини, які утримуються на триваломузберіганні, розташовуються окремо від інших машин. Порядок доступу до нихвизначається наказом командира військової частини.
Встановлюється такий порядок утримання машинна тривалому зберіганні:
циліндри двигуна і прилади системи живленнязаконсервовані;
картери агрегатів і механізмів машин заповненівсесезонними або зимовими робочо-консерваційними оливами та загерметизовані;
паливні баки машин з карбюраторними тадизельними двигунами утримуються заповнені, а на машинах з карбюраторнимидвигунами які утримуються на відкритих майданчиках не заправленими, їхвнутрішні поверхні промиті та оброблені моторною робочо-консерваційною оливою.
системи охолодження утримуються заповнениминизькозамерзаючою охолоджувальною рідиною. Допускається утримання системохолодження карбюраторних двигунів незаповненими на відкритих майданчиках;
акумуляторні батареї з машин зняті ізберігаються в акумуляторній, крім випадків, коли особливими вказівками передбачаєтьсяїх зберігання у машинах;
колеса і підвіска автомобілів розвантажені (крімпідвіски не завантажених вантажних автомобілів);
гусеничні транспортери-тягачі МТ-ЛБ, ГТ-СМ, ГТ-Тта інші машини корпусної конструкції загерметизовані методами «Напівчохол»або «Заклейка», кузови-фургони майстерень герметизуються методом“Заклейка”;
брезенти для укриття та індивідуальнийкомплект ЗІП зберігаються на складі частини.
Крім того, під час зберігання машин навідкритих майданчиках:
тенти знімаються, пакуються та зберігаються узакритих приміщеннях;
машини з вантажними платформами встановлюютьсятак, щоб забезпечити невеликий схил до заднього борта, при цьому задній бортповинен бути відкритим;
шини захищаються від прямої дії сонячнихпромінів захисним покриттям;
на скло у середині кабіни встановлюються щитиіз картону або іншого світлонепроникного матеріалу; у тому випадку якщо машинимають штатні зовнішні щити, з середини скло кабіни не захищається;
при наявності брезентів машини укриваютьсяними, при цьому тенти не знімаються, шини захисним покриттям не покриваються іна скло з середини кабіни щити не встановлюються.2.6.2 Організація підготовкиавтомобільної техніки до зберігання
Постановка на тривале зберігання,переконсервація ТО машин, які знаходяться на тривалому зберіганні,здійснюється, як правило, в літній період під час річного ТО. Схема організаціїпідготовки машин до зберігання наведена у додатку 24.
Планування робіт щодо поставлення машин назберігання повинно проводитися з урахуванням виду зберігання машин та їхкількості, працевтрат на поставлення однієї машини, наявностіматеріально-технічних засобів та методів, які застосовуються для консервації.
Постановку машин на зберігання організовуєкомандир військової частини. Про постановку машин на зберігання віддаєтьсянаказ по частині.
На підставі наказу командира військовоїчастини начальник автомобільної служби військової частини складає планпостановки автомобільної техніки на зберігання.
На основі вказаного плану складаєтьсяплан-графік постановки машин на зберігання.
Зміст наказу, плану та план-графіку постановкиавтомобільної техніки на зберігання наведений у додатку 25.
Підготовка машин до зберігання проводитьсясилами підготовленого особового складу із залученням спеціалістів ремонтнихпідрозділів та з участю водіїв (обслуги) машин.
Вивчення особовим складом обсягу,послідовності виконання робіт та правил безпеки під час підготовки машин дозберігання здійснюється на практичних заняттях за планом частини.
Відповідальність за стан та підготовку машиндо зберігання покладається на командирів частин і підрозділів. Відповідальністьза стан та підготовку до зберігання автомобільних базових шасі покладається наначальників родів військ і служб, яким вони підпорядковані.
Роботи щодо підготовки машин до зберігання,перевірку якості і повноту їх виконання організовує заступник командиравійськової частини з озброєння, начальники родів військ та служб (техніки,начальники складів НЗ). Якість робіт щодо підготовки машин до тривалого зберіганняперевіряється поопераційним контролем, який здійснюється візуально і задопомогою вимірювальних та діагностичних приладів.
На машини, які поставлені на тривалезберігання, складається акт закладки матеріальних засобів.
Після завершення робіт щодо підготовки машиндо тривалого зберігання робиться відповідний запис у формулярі (паспорті) ікартці машини тривалого зберігання.
Машини, які підготовлені до короткочасногозберігання, перевіряються командирами підрозділів, а ті, що підготовлені дотривалого зберігання перевіряються комісією, призначеною командиром військовоїчастини.
Машини, які поставлені на тривале зберіганняпід навісами і на відкритих майданчиках, пломбуються (див. Додаток 5 до ст.2.1 12Керівництва зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних силах Українистр.78).
Повноту і якість робіт щодо підготовки машиндо зберігання, а також при переконсервації вибірково перевіряє заступниккомандира частини з озброєння (начальник автомобільної служби) військовоїчастини2.6.3 Організація утримання машин назберіганні
Утримання машин на зберіганні включає: догляд,технічне обслуговування, заміна шин, акумуляторних батарей, палива, мастильнихта інших експлуатаційних матеріалів, випробування, переконсервація і контрольутримання машин під час зберігання. Схема організації утримання АТ назберіганні наведена у додатку 26.
Догляд за машинами короткочасного зберіганняпроводиться у години, що відведені розпорядком дня та під часпарково-господарчих днів, силами штатних водіїв (обслуги) під керівництвомпосадових осіб підрозділів. Зміст робіт наведений у додатку 27.
Догляд за машинами тривалого зберіганняпроводиться в паркові або парково-господарчі дні силами підрозділів зберігання(технічного обслуговування) з таким розрахунком, щоб на кожній машині роботипроводились один раз на рік.
Роботи виконуються під керівництвом посадовихосіб підрозділів (частин). Обсяг робіт, види і періодичність технічногообслуговування для машин тривалого зберігання наведені у додатку 28.
Технічне обслуговування ТО-1з і ТО-2зпроводиться в обсязі встановленого переліку робіт Керівництвом із зберігання АТта АМ у ЗС України. Під час другого ТО-2з (через 4 роки зберігання) додатковимпуском двигуна на місці зберігання і прокручуванням агрегатів (з вивішенимиколесами) або переміщенням машин уперед та назад перевірити працездатністьагрегатів, вузлів, приладів і механізмів з подальшим виконанням робіт щодоконсервації в обсязі, встановленому названим Керівництвом.
Терміни служби машин до РТО і обсяг робіт покожній машині установлюються інструкціями з регламентованого технічногообслуговування.
Після виконання ТО-1з, ТО-2з і РТО робитьсявідмітка в паспорті (формулярі) машин, у розділі VІІ “Технічне обслуговуваннямашини".
ТО акумуляторних батарей проводиться в термінита в обсязі відповідно до Інструкції про порядок утримання акумуляторнихбатарей. Забороняється скорочувати обсяг робіт щодо технічного обслуговування ізменшувати час, який відведено для ТО машин.
Проведення робіт щодо ТО машин тривалогозберігання, контроль за технічним станом, заміна шин, акумуляторних батарей,експлуатаційних матеріалів та переконсервація планується в плані-графікутехнічного обслуговування машин, річному і місячному планах експлуатації іремонту автомобільної техніки.
План-графік технічного обслуговування тавипробування машин тривалого зберігання розробляється у кожній частині на 10років і кожен рік коригується з урахуванням складу техніки, термінівпоставлення та зняття машин з тривалого зберігання, фактично проведених робітна машинах в попередні роки.
Випробування машин проводиться з метоювизначення технічного стану двигунів, основних агрегатів, систем і механізмів,перевірки якості та ефективності робіт, які виконані під час поставленняавтомобільної техніки на зберігання, виконання та усунення відмов, пошкодженьта інших дефектів. Випробування машин, як правило, проводиться під часперевірок та інспектування військових частин, технічного обслуговування ТО-2з,під час зберігання та переконсервації незагерметизованих машин. При цьомукількість машин, що перевіряється визначає голова комісії і вона не повиннаперевищувати 10…15% від загальної кількості машин тривалого зберігання.
Випробування машин можна здійснювати пускомдвигуна на місці зберігання або контрольним пробігом. Тривалість роботи двигунана місці зберігання не повинна перевищувати 30 хвилин влітку і 1 годину взимку.При утриманні машин без палива живлення двигуна проводиться із додатковихмісткостей (каністр, бачків та ін.). Випробування машин контрольним пробігомпроводять на відстань 25 км для автомобілів та 15 км для гусеничних машин.
Випробування проводиться, як правило, намашинах, які раніше не перевірялися, пуском двигуна або контрольним пробігом,відповідно до плану-графіка технічного обслуговування та випробування машин.
Для випробування машин, які укомплектованісухозарядженими акумуляторними батареями, використовуються приведені в робочийстан резервні акумуляторні батареї.
Перед випробуванням проводитьсярозгерметизація корпусів (кузовів, фургонів) гусеничних машин (майстерень),агрегатів, приладів електрообладнання та трубок сапунування.
Після випробування машин перевіряється станповерхонь, відновлюються захисні плівки (покриття), проводиться консерваціяциліндрів двигуна, герметизація агрегатів, приладів, корпусів (кузовів-фургонів)гусеничних машин (майстерень).
Порядок переконсервації загерметизованих танезагерметизованих машин наведений у додатку 29.
Контроль технічного стану машин на зберіганніпосадовими особами частини здійснюється зовнішнім оглядом, а також під часвипробування машин. Технічний стан машини під час випробування перевіряється звикористанням контрольно-вимірювальних приладів та переносних діагностичнихзасобів. Основні заходи контролю наведені у додатку 30.
Огляд машини тривалого зберігання посадовимиособами здійснюється відповідно до графіка, який розробляється ЗКО (начальникомавтомобільної служби) військової частини на рік. Графік огляду затверджуєтьсякомандиром частини.
2.6.4 Організація робіт з підготовкимашин до використання після зберігання
У всіх випадках знімання машин зкороткочасного та тривалого зберігання, віддається наказ по частині, в якомувказується: підстава для зняття, кількість знятих машин за марками та номерами,з якою метою та на який термін вони знімаються зі зберігання запланованівитрати моторесурсів. Номер та дата наказу записуються в формуляр (паспорт) машин.Підстави для зняття зі зберігання наведені у додатку 31.
Роботи щодо знімання машин зі зберігання здійснюютьсяводіями (механіками-водіями) за участю екіпажів під керівництвом підрозділів затехнологічним процесом, рекомендованим Керівництвом із зберігання АТ та АМ у ЗСУкраїни.
Під час знімання машин з тривалого зберіганняв умовах обмеженого часу роботи виконуються у дві черги.
У першу чергу виконуються роботи, якізабезпечують вихід машин із парку та безаварійну їх експлуатацію. У районізосередження або на привалах виконуються роботи другої черги. Зміст робітнаведений у додатку 32.
Нормативні показники щодо знімання машин зізберігання встановлені наказом Міністра оборони України та відповіднимиплануючими документами. У всіх випадках машини повинні бути приведені уготовність до використання в мінімально стислі терміни. Заходи щодо скороченнятермінів приведення машин у готовність наведені у додатку 33.2.6.5 Загальні положення ізтранспортування автомобільної техніки
Транспортування військової автомобільноїтехніки здійснюється згідно Настанови з перевезення військ.
Кожному військовому ешелону, військовійкоманді та військовому транспорту органом військових сполучень, що плануєперевезення, надається номер, який не змінюється від пункту формування допункту призначення. Перевезення військової частини (підрозділу) організує командирразом з органами військових сполучень.
Перед транспортуванням в військовій частині (підрозділі)розробляються: розрахунок на перевезення військової частини (підрозділу) залізничнимтранспортом; потреба в завантажувально-розвантажувальних пристосуваннях таматеріалах для кріплення військової техніки військових ешелонів на залізничномурухомому складі (оформлюється додатком до розрахунку на перевезення); заявка назавантаження військового ешелону; план завантаження військового ешелону.
Вихідними даними для розрахунку на перевезеннявійськової частини є: чисельність особового складу, кількість, маса і габарититехніки підрозділів; норми розміщення особового складу у вагонах; маса ідовжина потягу з військовим ешелоном; основні характеристики транспортних засобів,що використовуються для перевезення військ; наявність сил та засобів для всіхвидів забезпечення; відстань, умови та особливості перевезення.
З отриманням завдання на перевезеннязалізницею штабом частини узгоджується з органами військових сполучень порядокзавантаження та направляється військовому коменданту на шляхах сполучень заявкана завантаження і розрахунок на перевезення, уточнюється у нього номеривійськових ешелонів, отримуються вказівки щодо місць завантаження, шляхахпідходу до них, строках завантаження (початок, кінець) кожного ешелону.
Військовий ешелон приступає до завантаження закомандою начальника ешелону та у відповідності з планом завантаження. Завантаженняешелону вважається закінченим по закінченню кріплення та маскування ОВТ назалізничному рухомому складі та оформлення транспортних документів наперевезення військового ешелону.
Після завантаження складаються наступнідокументи:
акт на перевантаження негабаритної техніки (принеобхідності);
маршрутний лист;
залізнична накладна та інші залізничнідокументи;
опис ОВТ, що перевозиться (для начальникаварти в разі його наявності);
квитанції дорожніх відомостей за кількістюнакладних;
опис знімального військового обладнання.
/>Начальниквійськового ешелону (відправник військового транспорту) або його представник втоварній конторі, а де її нема — у начальника станції заповнює залізничнінакладні та інші документи. Крім того, начальник військового ешелону умаршрутному листі та залізничній накладній, а представник відправникавійськового транспорту в опису, що вручає начальнику варти, і в накладнійроблять запис про те, що ОВТ розміщенні та закріплені на залізничному рухомомускладі правильно, стопорні і фіксуючі пристрої справні та приведені вположення, що виключає розвертання (повертання) або відхилення окремих частин івузлів ОВТ та опломбовані. Після оформлення вказаних документів начальникувійськового ешелону видаються квитанції шляхових відомостей за кількістюнакладних та один екземпляр опису знімального військового обладнання.
В шляху слідування повинно вестись постійнестеження за станом кріплення ОВТ. При виявленні зміщення або порушеннякріплення вантажу ешелон (транспорт) повинен бути затриманий для усуненнянедоліків.
Розвантаження ешелону може здійснюватися як настанції призначення, так і в тимчасових перевантажувальних районах. Розвантаженняпочинається за командою начальника ешелону.
Начальник ешелону після здачі військовогообладнання, що може бути знятим, оформлює (розкредитовує) транспортні документина ешелон в товарній конторі, а там де її нема, у начальника станції,розписується в дорожніх відомостях та оформлює вимогу — накладну (форма 2) заперевезення вантажних вагонів. Начальнику ешелону вручаються накладні на ешелонз календарним штемпелем станції розвантаження. Ці документи підлягають здачі вштаб військової частини.2.6.6 Розміщення автомобільноїтехніки на залізничному рухомому складі
В залежності від маси, розмірів таконструктивних особливостей техніка може бути розміщена на платформах (внапіввагонах) горизонтально або в похилому стані.
Борти платформ, люки та двері напіввагонівповинні бути закриті і закриті на запори, якщо це можливо за конструктивнимиособливостями техніки, що перевозиться. Допускається борта платформ не закриватина запори, а закріпляти в вертикальному положенні.
При перевезенні техніки, що не розміщується вмежах підлоги платформ (напіввагонів), торцеві борти платформ опускаються накронштейни; секції бокових бортів опускають і закріплюють за кільця наповздовжніх балках, а при відсутності кілець ув’язують проволокою діаметром неменш 4 мм. Двері напіввагонів відкривають до упорів та закривають. Техніка неповинна опиратися на відкинуті борти платформ.
Вихід окремих елементів техніки за межілобового брусу вагона не повинен перевищувати 400 мм. Техніка, що виходить замежі лобового бруса більш ніж на 400 мм, перевозиться на зчепах вагонів зопорою на один або два вагони.
При завантажені на зчеп можливі два варіантирозміщення машин:
колісна машина може встановлюватися надзчепленням вагонів, при цьому колеса заднього (заднього і середнього) моступовинні знаходитися у межах підлоги одного вагону, колеса переднього моста — сусіднього вагону:
гусенична або колісна машина можевстановлюватися на одному вагоні, а частини її (ствол, стріла крана та такеінше) виходити за межі лобового бруса більш ніж на 400 мм, що не потребуєприкриття, іншим вагоном.
Над зчепленням вагонів не дозволяєтьсявстановлювати гусеничні машини, машини з небезпечними вантажами, автоцистернита іншу техніку з резервуарами, залитими легкоспалахуючими рідинами або стислимгазом, колісні машини з числом осей більш трьох, колісні крани, екскаватори тамайстерні (рухомі засоби ремонту і ТО).
При установці техніки над зчепомвантажовідправник на бокових бортах платформ (напіввагонів) зчепа з обох сторінробить надписи “Зчеп не роз’єднувати", рукоятки розчіпних важелівавтозчепу закріплюють в гніздах кронштейнів м’яким дротом в положенні, щовиключає розчеплення.
Маса завантаженої техніки не повинна перевищувативантажопідйомності платформ (напіввагонів) з урахуванням перевантаження, щодопускається. Візки вагонів повинні бути завантаженими рівномірно. Якщо ценеможливо, то допускається, що різниця в завантаженні візків шестивіснихвагонів не повинна перевищувати 15 т, восьмивісних — 20 т. Одночасно необхіднощоб навантаження, яке передається на кожен візок цих вагонів, не перевищувалополовини вантажопідйомності, встановленої для вагонів даного типу з урахуваннямперевантаження, що допускається.
Порожні вантажні автомобілі можуть розміщатисяна платформі (в напіввагоні) або над зчепами із них в похилому положенні. Завантаженняавтомобілів в похилому положенні виконується своїм ходом з використаннямв'їздних трапів, автомобільними та залізничними кранами, автонавантажувачами зкрановими стрілами та комбінованим способом. Задні борти усіх автомобілів, завиключенням встановлених останніми, повинні бути відкритими та закріпленими.
При завантаженні автомобілів різних марокмашини з більш широкими кузовами встановлюються попереду автомобілів, що маютькузова меншої ширини. Автомобілі встановлюють симетрично повздовжньої вісіплатформ (напіввагонів) з додержанням установлених мінімальних зазорів між ними.Для зручності розвантаження останній автомобіль на зчепі повинен бутивстановлений горизонтально. Паливні баки усіх похило завантажених автомобілівможуть бути залиті пальним не більш як на одну третину.
Для розміщення та закріплення технікизастосовують дротяні розтяжки (ув’язки, обв’язки), дерев’яні упорні та боковібруски, дерев’яні вкладиші, підкладки, прокладки, розпірні бруски, стійки,цвяхи, скоби, а також стандартне кріплення багаторазового використання (УМК,шпори, упорні башмаки, струбцини — розтяжки, струбцини, табельні розтяжки). Порядокзабезпечення засобами кріплення та їх застосування визначається Настановою зперевезення військ.2.6.7 Особливості закріплення АТ нарухомому залізничному транспорті
Закріплення на платформах гусеничних машин зсправними гальмовими системами та ходовою частиною, розташуванням центру маснад підлогою платформ не вище 1,5 м здійснюється одним із наступних способів: універсальнимибагатообертовими кріпленнями; металевими шпорами; дерев’яними упорними брускамита дротовими (табельними) розтяжками; металевими упорами та дерев’янимивкладишами; дерев’яними упорними брусками та вкладишами; струбцинами — розтяжками та струбцинами.
Всі способи закріплення, крім закріпленнядерев’яними упорними брусками та вкладишами, застосовують при транспортуваннітехніки в складі військових ешелонів, а також окремих транспортів з вартами. Закріпленнядерев’яними упорними брусками та вкладишами застосовують при перевезеннітехніки тільки військовими ешелонами, при цьому повздовжні борти платформповинні бути закриті.
Перед завантаженням техніку приводять уположення для транспортування залізницею у відповідності до інструкції зексплуатації.
Гусеничні машини, маса яких перевищує половинувантажопідйомності платформ з урахуванням перевантаження, що допускається,перевозяться по одній одиниці на платформі. Гусеничні машини встановлюютьсиметрично подовжній вісі платформи. Звисання гусениць з обох сторін платформиповинен бути однаковим (допускається різниця не більш 40 мм).
Кожна одиниця гусеничної техніки, щозавантажена та закріплена на платформі одним з перелічених способів, повиннабути поставлена на передачу заднього ходу та загальмована. Важіль коробкипередач та педаль гальма після цього пломбують. Важіль подачі паливавстановлюють в нульове положення.
Колісні автомобілі на платформах можутьперевозитися встановленими як горизонтально так і похило.
Закріплення на платформах колісних машинвстановлених горизонтально може виконуватись одним з наступних способів: універсальнимибагатообертовими кріпленнями; дерев’яними упорними брусками та дротовими (табельними)розтяжками; дерев’яними упорними та боковими брусками.
Перший та другий способи застосовують приперевезенні в складі військових ешелонів і транспортів колісних машин масоюокремих одиниць до 40 т при наявності надійно діючої гальмової системи тасправної ходової частини. Другий спосіб застосовують крім цього для закріпленнямашин без гальм масою окремих одиниць до 10 т.
Третій спосіб застосовують при перевезенні наплатформах із закритими бортами колісних машин масою окремих одиниць до 12 тпри наявності у них надійно діючої гальмової системи та справної ходовоїчастини та тільки у складі військових ешелонів.
Забороняється закріпляти за третім способомпричепи, напівпричепи, автопотяги, автокрани, автомобілі з чотирма та більшеосями, а також автомобілі з резервуарами, що залиті легкоспалахуючими рідинамиабо стислими газами, а також з небезпечними вантажами.
Всі три способи можуть застосовуватися дляколісних машин, що мають висоту центра маси над підлогою платформи не більш 1,7м.
Машини встановлюють симетрично подовжній вісіплатформи і закріплюють тільки після остаточної їх установки. Кожна завантаженана платформу машина повинна бути поставлена на нижчу передачу і загальмована. Уавтомобіля з двома — трьома ведучими мостами, встановленого над зчепленням,передній міст виключається.
Закріплення колісних машин за першим способоммасою окремих одиниць до 15 т виконують одним комплектом УМК-1К, масою 15,1 …26,0 т — одним комплектом УМК-2К, а масою понад 26 т — двома комплектами УМК-2К.За другим способом закріплення техніки масою до 24 т виконується чотирмадротовими (табельними) розтяжками та масою від 24,1 до 40 т — вісьмомарозтяжками. В залежності від маси машин та їх конструктивних особливостейколеса підклинюють чотирма або вісьмома дерев‘яними упорними брусками.
За третім способом закріплення колісних машинтипові упорні бруски, що підклинюють колеса, укладають довшою стороною вздовжплатформи, а бокові — впритул до бокової поверхні покришок передніх і задніхколіс з зовнішньої або внутрішньої сторони (при завантажені над зчепамиплатформ бокові бруски у передніх коліс укладаються з зазором 20…30 мм відбокових поверхонь коліс.
Автопотяги (автотягачі сідельного типу знапівпричепами) можуть бути закріплені двома способами: упорами УМК; упорнимибрусками та розтяжками.
Автопотяг, що перевозиться в зчепленому стані,слід розглядати та закріпляти як дві самостійні одиниці. Автопотяг в залежностівід його розмірів розташовують на одній платформі або на зчепі двох платформ. Надзчепленням платформ розташовують автотягач, або автотягач закріплюють повністюна одній платформі, а напівпричіп — на другій таким чином, щоб балансирнийвізок напівпричепа мав вільне повздовжнє переміщення.
Автомобілі, що завантажені на платформи впохилому положенні, закріплюють упорами УМК або дерев‘яними упорними брускамита дротовими (табельними) розтяжками.
Передні колеса похило завантаженого автомобілядоцільно розміщувати над поперечними брусками кузова автомобіля, що стоїтьпопереду
Колісну техніку (автомобілі, причепи,напівпричепи та інше) закріплюють при перевезенні в напіввагоні шістьомадротовими розтяжками. Крім того, суміжні машини ув‘язують між собою двомагоризонтальними ув‘язками. Машини в цьому випадку обов‘язково повинні бути загальмовані.Схема завантаження транспортних засобів на залізничні платформи наведена удодатку 34.2.6.8 Технічне обслуговування машин вході транспортування
Перед транспортуванням техніки залізницеюнеобхідно виконати наступні роботи:
повністю заправити паливні баки паливом, завинятком машин, які транспортуються похилим способом;
заправити ємності паливозаправників на 100%або повністю звільнити;
привести навісне устаткування в транспортнеположення;
закрити колісні крани, борти;
знизити тиск в шинах майстерень рухомихзасобів ремонту і ТО, радіостанцій та інших машин з кузовами-фургонами до 0,05МПа (0,5 кГс/см2);
натягнути гусеничні ланцюги для їзди дорогамиз твердим покриттям.
При транспортуванні автомобільної технікизалізницею на зупинках виконується контрольний огляд, при якому перевіряєтьсянадійність кріплення машин, герметичність систем двигуна, цілісність пломб,комплектність машин, стан укривочних брезентів, засобів маскування.
В перебігу транспортування призначаються спостерігачііз складу ремонтно-евакуаційних груп або водіїв, які стежать за станомавтомобільної техніки в процесі руху ешелону та на зупинках.
На одній з найближчих зупинок перед станцієюрозвантаження за вказівкою начальника ешелону водії готують свої машини дорозвантаження. Вони виконують заправку водою (якщо вона зливалася), підігрів взимовий час та опробування двигуна (дотримуючись при цьому правил пожежноїбезпеки). Знімати кріплення з техніки до прибуття ешелону в пункт розвантаженнязабороняється.
Після транспортування машини розвантажуютьсята розосереджуються в районі збору, де усувають несправності, виконуютьдоукомплектування, дозаправлення ПММ, водою та проводять роботи з підготовкиВАТ до використання.
При перевезенні повітряним транспортом паливнібаки заправляються паливом тільки на 90%, тиск в шинах не повинен бути вищенорми. При польоті на висоті п’яти тисяч метрів та більше система охолодженнязаправляється низькозамерзаючою охолоджувальною рідиною.
Транспортування машин автомобільним транспортомметодом буксирування здійснюється у відповідності з Правилами дорожнього руху.
3. Організація ремонту автомобільноїтехніки3.1 Види ремонту автомобільноїтехніки
В залежності від характеру пошкоджень (несправностей)та трудомісткості робіт по їх усуненню встановлені наступні види ремонту: дляавтомобілів, гусеничних машин та тракторів — поточний, середній капітальний тарегламентований; для агрегатів та причепів — поточний і капітальний.
В Збройних Силах України прийнята системаремонту машин, при якій середній і капітальний ремонт планується згідновстановленим міжремонтним пробігам, регламентований ремонт через 12-15 роківслужби (див. додаток 36), а фактична потреба в ремонті встановлюється взалежності від технічного стану машини.
Поточний ремонт машини полягає в усуненнінесправностей шляхом заміни або ремонту несправних деталей, механізмів,приладів, а також у виконанні необхідних регулювальних, кріпильних,зварювальних, слюсарно-механічних та інших ремонтних робіт. При поточномуремонті машин допускається заміна окремих агрегатів, в тому числі одногоосновного, крім кузова легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рамимашини, а для багатовісних автомобілів — також двигуна та гідромеханічноїпередачі.
Середній ремонт машини полягає в заміні абокапітальному ремонті не менше двох і не більше половини основних агрегатів,крім кузова легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рами машини. При цьомуобов’язково перевіряється технічний стан і при необхідності виконуєтьсяпоточний ремонт інших агрегатів, механізмів та приладів, а також регулювальні,кріпильні, зварювальні, слюсарно-механічні та інші ремонтні роботи та технічнеобслуговування машин з метою відновлення ресурсу всіх агрегатів і машини вцілому до чергового капітального ремонту (або списання).
Капітальний ремонт машини полягає в її повномурозбиранні, заміні або капітальному ремонті всіх агрегатів, механізмів,приладів та зношених деталей, збірці та випробуванні у відповідності зтехнічними умовами на капітальний ремонт машин. Капітальний ремонт повинензабезпечувати відновлення міжремонтного ресурсу машини до чергового середньогоремонту у відповідності зі встановленими нормами.
Регламентований ремонт машини полягає вперевірці її технічного стану, заміни деталей термін служби яких меншеміжремонтного ресурсу машини, масел, мастил та спеціальних рідин, в проведеннірегулювальних, кріпильних, рихтувальних, зварювальних, малярних та іншихремонтних робіт, випробуванні машини та її агрегатів.
Обсяги регламентованого ремонту і перелікидеталей які підлягають при цьому обов’зковій заміні визначаються інструкціямита керівництвом по регламентованому ремонту кожної марки машини.
Поточний ремонт агрегату полягає в йогочастковому розбиранні, заміні або ремонті окремих зношених та пошкодженихмеханізмів, деталей (крім базових) і проведення необхідних регулювальних,кріпильних робіт.
Капітальний ремонт агрегату полягає в йогоповному розбиранні, заміні або ремонті всіх зношених та пошкоджених деталей,збірці та випробуванні у відповідності з технічними умовами на капітальнийремонт агрегатів.
Ремонт деталей полягає в усуненні дефектівшляхом проведення слюсарних, ковальських, зварювальних, термічних, механічних,електролітичних та інших робіт, в результаті виконання яких геометрична форма,розміри деталі та її механічні властивості приводяться у відповідність звимогами технічних умов на ремонт деталей.
/>3.2 Норминапрацювання (строки служби) автомобільної техніки до ремонту і списання та порядок їх застосування
Експлуатація автомобільної технікиздійснюється у межах норм (строків служби) їх напрацювання, які на мирний часвизначаються “Керівництвом по визначенню норм напрацювання (строків служби) доремонту та списання автомобільної техніки ЗС України", введеним у діюнаказом МО України від 16.03.94 р. №70.
Встановлені норми напрацювання (строки служби)є мінімальними. Машини, агрегати, автомобільні шини, акумуляторні батареї (АБ) іавтомобільне майно, які відпрацювали встановлену норму напрацювання (строкслужби) до ремонту або списання, але за своїм технічним станом придатні доексплуатації, підлягають подальшому використанню до граничного їх стану (спрацювання).
Норма напрацювання до списання автомобілів,автобусів, спеціальних колісних шасі та тягачів визначається загальним пробігомз початку експлуатації до другого капітального ремонту (КР) з урахуваннямїхнього технічного стану та вироблення встановлених норм напрацювання длямашин, які пройшли КР.
Напрацювання до КР та списання різнихмодифікацій машин вираховується за нормами, встановленими для відповіднихбазових машин.
Під час середнього чи капітального ремонту ОВТможе здійснюватися СР чи КР засобів рухомості озброєння незалежно від напрацювання(строку служби).
Напрацювання до ремонту чи списання машин,спеціальне обладнання яких приводиться в дію від їх двигунів, вираховується зурахуванням роботи цих двигунів. При цьому одна година роботи двигуна становить:для автомобілів — до 25 км пробігу; для автомобілів навчальної групи — 20 кмпробігу; для пожежних автомобілів — до 50 км пробігу; для гусеничних машин,спеціальних колісних шасі та тягачів — 15 км пробігу; для тракторів гусеничних- 5 км пробігу; для тракторів колісних — 10 км пробігу.
Норми напрацювання машин до КР чи списання, щовстановлені “Керівництвом… ", можуть коригуватися (знижуватися) закоефіцієнтами в залежності від: категорії дорожніх умов експлуатації (тількидля автомобілів) — К1; природно-кліматичних умов К2; типів машин та характеруїх використання — К3. Значення коефіцієнтів наведені в таблицях 8…10“Керівництва..."
Підсумковий коефіцієнт коригування нормнапрацювання до КР чи списання К визначається перемноженням коефіцієнтів К1,К2, К3. Відкоригована норма напрацювання до КР та списання АТ не повинна бутименше 60% від установлених норм (додаток 36).
Строки служби до регламентованого технічногообслуговування (РТО), регламентованого (РР) ремонту автомобільної техніки, якавикористовується з обмеженою витратою ресурсу чи перебуває на зберіганні,встановлюється “Руководством по РТО, РР и доработке (модернизации) подвижноговооружения и военной техники", введеного в дію наказом МО від 02.08.80 р. №5.3.3 Порядок здачі автомобільноїтехніки в ремонт та отримання її з ремонту
Машина направляється в середній, капітальний,регламентований, (агрегат в капітальний) ремонт у всіх випадках за результатамитехнічного огляду та перевірки паспорта (формуляра) машини (агрегату) комісієювійськової частини:
після відпрацювання машиною (агрегатом) встановленоїнорми міжремонтного ресурсу або строку служби;
у випадку передчасного виходу машини (агрегату)з ладу в результаті катастроф, аварій та інших причин.
У випадку потреби технічний огляд виконуєтьсяз відкриттям окремих агрегатів.
В результаті огляду встановлюється можливістьпродовження експлуатації машини (агрегату), потреба в ремонті або неможливість(чи недоцільність) подальшого використання машини (агрегату), про щоскладається акт технічного стану.
У випадку коли машина не потребує ремонту,встановлюється додаткова норма пробігу до постановки її в ремонт.
При виході машини в середній ремонтперераховуються окремі агрегати, які потребують капітального ремонту (заміни).
У випадку передчасного виходу машини (агрегату)з ладу (за винятком бойових пошкоджень) командир військової частинизобов’язаний протягом трьох діб назначити розслідування, встановити причини,притягнути винуватців до відповідальності і вжити заходи до суворого виконанняправил експлуатації машин.
Рішення про заміну агрегату, що передчаснопотребує капітального ремонту (при поточному або середньому ремонті машини),приймається начальником відділу логістики-заступником командира з’єднання (начальникомАС).
Машини, що потребують середнього, капітального,регламентованого, (агрегати — капітального) ремонту, направляються в ремонтнічастини (підрозділи) за нарядами, що видаються начальниками, яким ці ремонтнічастини (підрозділи) підпорядковані. В ремонтні частини центральногопідпорядкування наряди видаються начальником автомобільного центральногоуправління ГУЛ КСП ЗС України у відповідності з річним планом ремонту.
Для отримання наряду на ремонт командирвійськової частини в п’ятидобовий строк з дня виходу машини (агрегату) з ладуподає в вище стоячий орган автомобільної служби клопотання з додаванням актутехнічного стану в двох примірниках, формуляра (паспорта) машини, заповненогоза станом на останній день її роботи, і довідки про розслідування причин тавжитих заходах, якщо машина (агрегат) вийшла з ладу раніше встановленого строку.
Наряд на ремонт виписується в чотирьохпримірниках. Перший і третій примірники з додаванням до них одного примірникаакту технічного стану машини (агрегату) передаються в ремонтну частину іслужать підставою для приймання машини (агрегату) в ремонт, другий — відправляється у військову частину, четвертий — разом з актом технічного станумашини (агрегату) зберігається в автомобільній службі, що видала наряд. Післявиконання ремонту третій примірник наряду надається ремонтною частиною вавтомобільну службу, що видала наряд, як донесення про виконану роботу.
В нарядах вказують строки здачі машини (агрегатів)в ремонт.
При відправці машин в ремонт залізницею звиписуванням наряду планується залізничний транспорт, час подачі якогоповідомляється з’єднанню (частині).
Якщо машина підлягає середньому ремонту времонтному підрозділі своєї військової частини, то підставою приймання її времонт служить дозвіл заступника командира військової частини з озброєння наакті технічного стану машин з вказівкою виду та терміну ремонту. Наряд наремонт в цьому випадку не виписується.
Відправку машин (агрегатів) в ремонт заступниккомандира військової частини з озброєння (начальник автомобільної служби). Роботиз підготовки машин до відправки виконуються в підрозділах.
Всі машини (агрегати), що відправляються всередній і капітальний ремонт, повинні відповідати вимогам державних стандартівабо технічним умовам на здачу їх в ремонт.
При необхідності проводиться їх спеціальнаобробка.
Забороняється перед відправкою машини (агрегату)в ремонт заміняти агрегати, механізми, прилади, деталі і шини непридатними довикористання.
Укомплектування машин, що здаються в ремонт (видаютьсяз ремонту), шинами та ЗІП виконується у відповідності з діючими державнимистандартами або технічними умовами на здачу в ремонт (видачу з ремонту) машин.
Машини, здані в ремонт, залишаються в спискахвійськової частини і підлягають поверненню їй після ремонту.
Агрегати відправляються в ремонт (з ремонту) вупаковці (тарі), що забезпечує їх збереження. Відправка агрегатів наавтомобілях допускається без упаковки. В цьому випадку укладка агрегатівповинна забезпечити їх збереження. Двигуни перевозяться на спеціальнихпідставках.
Для доставки, здачі машин в ремонт, прийманняз ремонту від військової частини, як правило, назначається здавальник (приймальник)і при необхідності команда супроводження.
При відправці десяти і більше автомобілів абоп’яти і більше гусеничних машин (багатовісних автомобілів) начальником командипризначається офіцер.
Здавальник (приймальник) — представниквійськової частини зобов’язаний: знати технічний стан і комплектність машин щоздаються (приймаються), порядок здачі машин в ремонт і приймання з ремонту; ознайомитисяз державними стандартами або технічними умовами на здачу в ремонт машин тавидачу їх з ремонту; організувати охорону машин, що здаються в ремонт (прийнятихз ремонту); приймаючи від підрозділів машини, які підлягають відправки времонт, перевіряти їх технічний стан, комплектність та відповідність актамтехнічного стану і нарядам; на кожну машину, яка здається в ремонт, мати нарядна ремонт, акт технічного стану і паспорт (формуляр); здати машини в ремонт абоприйняти з ремонту, доповісти про виконання завдання заступнику командиравійськової частини з озброєння (технічної частини, начальнику автомобільноїслужби) і передати йому документи; якщо машини в дорозі піддалися зараженню,прийняти міри по їх спеціальній обробці, а прибувши в ремонтну (військову) частину,терміново доповісти про це командиру частини.
Командир частини повинен організуватиспеціальний контроль машин (агрегатів) і при необхідності спеціальну обробку.
Відправка автомобілів в капітальний ремонт таз ремонту на відстань до 200 км при наявності доріг з твердим покриттям проводиться,як правило, своїм ходом або на буксирі.
Машини і агрегати, що прибули залізничним (річковим,морським) транспортом, приймаються в ремонт представником ремонтної частини вприсутності здавальника, а у випадку його відсутності — представника залізниці(пароплавства) з оформленням встановлених документів.
Відвантаження машин (агрегатів) і доставка їхз залізничної станції (з порту) в ремонтну частину здійснюється силамиремонтної частини.
Машини (агрегати) приймаються в ремонтпредставником ремонтної частини у відповідності з державними стандартами аботехнічними умовами на здачу в ремонт і видачу з ремонту машин (агрегатів). Приздачі машини (агрегату) в капітальний ремонт складається приймально-здавальнийакт в трьох примірниках.
При виявленні некомплектності, підміниагрегатів (деталей) або інших розбіжностей з записами в акті технічного стану машини(агрегату) представник ремонтної частини робить про це докладний запис вприймально-здавальному акті. Запис завіряється підписами здавальника і приймальниката печаткою ремонтної частини. При відсутності здавальникаприймально-здавальний акт складається з участю незаінтересованої сторони.
Перший і третій примірникиприймально-здавального акту разом з нарядом, формуляром (паспортом) залишаютьсяв ремонтній частині, другий примірник акту вручається здавальнику (абовисилається військовій частині) з вказуванням терміну повернення машини (агрегату)з ремонту.
При перевірці технічного стану машин, щонадходять в ремонт, може проводитись випробування їх пробігом (до 0.5 км) тавідкриття окремих агрегатів машини.
Машини (агрегати), що не відповідають вимогамдержавних стандартів або технічних умов, в ремонт не приймаються. Вони, яквиняток, можуть бути прийняті на тимчасове зберігання. В цих випадках вприймально-здавальному акті вказується причини відмовлення в прийомі в ремонтта всі три примірника акту залишаються в ремонтній частині. Здавальникувидається на руки або висилається у військову частину повідомлення провідмовлення в прийомі машини (агрегату) в ремонт. командир військової частинивживає заходи до завершення здачі машин (агрегатів) в ремонт.
Винуватці в не задовільній підготовці машин (агрегатів)до здачі в ремонт, що викликала необґрунтовані витрати сил і засобів, несутьвідповідальність у встановленому порядку.
У випадку якщо протягом 30 діб здача машини (агрегату)не буде завершена, командир ремонтної частини доповідає про це начальнику, щовидав наряд на ремонт, для вжиття заходів.
Відремонтовані машини видаються військовимчастинам через приймальників, які викликаються сповіщеннями командира ремонтноїчастини.
Для отримання відремонтованих машинприймальник повинен мати другий примірник приймально-здавального акту (актутехнічного стану — при отриманні машини з середнього ремонту), по якому машинабула здана в ремонт, і довіреність частини.
Відремонтовані машини видаються з ремонту увідповідності з державними стандартами або технічними умовами на видачу машин зремонту.
Приймальник перевіряє відремонтовану машинупробігом в межах, передбачених технічними умовами, і проводить випробуванняспеціального обладнання, якщо воно підпало ремонту.
Видача машин з ремонту оформлюється розпискоюприймальника в акті приймання відремонтованої машини.
Один примірник акту видається приймальникуразом з інструкцією по обкатці машин і паспортом (формуляром) машини.
У паспорт (формуляр) вносяться записи: видремонту, основні агрегати, які були замінені при середньому ремонті, номеришасі і двигуна. Розміри циліндрів і шийок колінчатого вала двигуна записуютьсяв паспорт (формуляр) двигуна, що додається до формуляру (паспорту) машини.
Записи в паспорті (формулярі) завіряютьсяпідписом і печаткою ремонтної частини.
Ремонтна частина заправляє машини, що видає,змащувальними матеріалами та спеціальними рідинами до норми, а паливом — вмежах встановлених норм.
При відправці машин з ремонту залізничним (річковим,морським) транспортом транспортування їх до станції (порту) навантаження і їхзавантаження виконується силами ремонтної частини.
При відправці відремонтованих машин (агрегатів)залізничним (річковим, морським) транспортом без здачі їх приймальникамкомандир ремонтної частини одночасно направляє військовій частині поштою актиприймання відремонтованих машин (агрегатів) та заповнені формуляри (паспорти).
Військові частини на машини (агрегати),отримані залізничним (річковим, морським) транспортом без приймання в ремонтнійчастині, висилають в триденний строк в ремонтну частину підтвердження проотримання машин (агрегатів).
Ремонт машин (агрегатів) виробляється у відповідностіз технологічною документацією, що передбачає визначену послідовність робіт,встановлену для даного виду ремонту.
Технологічний процес ремонту машинвстановлюється в ремонтній частині (підрозділі) з врахуванням типової схеми,особливостей розташування та інших умов роботи.
4. Порядок забезпечення автомобільноїтехнікою та майном4.1 Організація забезпеченнявійськових частин автомобільною технікою і автомобільним майном.
Загальні положення.
Забезпечення Збройних Сил Україниавтомобільною технікою та майном покладене на Департамент ресурсногозабезпечення МО України, який є фондоутримувачем АТ і АМ Міністерства оборониУкраїни. Забезпечення АТ і АМ здійснюється згідно за Положенням про порядокпостачання ЗС України АТ і АМ та Положенням про укомплектування АТ запаснимичастинами, інструментом і приладдям та забезпечення військових частин парковимустаткуванням.
Постачання військових частин АТ і АМ включає:
обґрунтоване своєчасне витребування і одержанняАТ і АМ, яких не вистачає;
зберігання АТ і АМ на складах, базах, їхрозподіл, видача, облік та перевезення;
збирання придатних до використання агрегатів,вузлів і деталей із списаних машин, а також децентралізована заготівля майна,виготовлення та реставрація запасних частин на автомобільних підприємствах таавторемонтних військових частинах, реставрація зношених шин, використаннявиготовлених і реставрованих запасних частин і автомобільних шин;
правильне використання коштів, щовідпускаються на придбання майна і контроль за раціональним використаннямтехніки та майна за призначенням;
заходи щодо виявлення, перерозподілу тареалізації надлишкових АТ і АМ.
Ефективне вирішення завдань забезпеченнявійськ АТ і АМ нерозривно пов’язане з такими важливими і відповідальниминапрямками діяльності АС, як організація списання, обліку і звітностіматеріальних засобів. Причому складність в організації обліку і звітностіполягає в необхідності нововведення бухгалтерського обліку ОВТ ЗС Україниінтегрованого в єдину систему загальнодержавного бухгалтерського обліку (п. ХХПосібника).
За технічним (якісним) станом АТ і АМподіляються на п’ять категорій (додаток 37).
З першої категорії до другої автомобільнатехніка переводиться після відпрацювання машинами встановленого строку служби (пробігу)(дод.37), про що зазначається у паспортах машин. Акти технічного стану прицьому не складаються. Переведення автомобільної техніки та майна з другоїкатегорії до четвертої включно здійснюється за актами технічного стану,затвердженими командиром військової частини. Акти технічного стану переведеннядо п’ятої категорії (списання) затверджуються посадовими особами, якимнадається право на списання відновленої техніки (додаток 38).
Переведення автомобільної техніки чи майна донижчої категорії у зв’язку з неправильним зберіганням або використаннямпроводиться згідно з матеріалами розслідування.
Крім того, у Міністерстві оборони України зметою підвищення бойової готовності частин та з’єднань, систематизації ОВТ,визначення їх технічного стану, запасу ресурсу та прийняття рішення щодоподальшої експлуатації, відчуження та утилізації, автомобільна технікарозподіляється за наступними групами:
група 1 — перспективні вироби автомобільноїтехніки, нові або модернізовані, що знаходяться в експлуатації, придатні довикористання за призначенням;
група 2 — непрацездатні вироби автомобільноїтехніки або які відпрацювали ресурс до наступного планового ремонту (СР, КР, РР),морально застарілі, що мають перевищені терміни експлуатації, для приведення якиху працездатний стан (переведення у групу 1 або для відчуження) необхіднінезначні матеріальні та фінансові ресурси, які не перевищують вартості КР;
група 3 — непрацездатні та непридатні добойового використання зразки автомобільної техніки, відновлення абомодернізація яких економічно неможлива або недоцільна. Ці зразки автомобільноїтехніки підлягають утилізації.
До перспективних зразків автомобільної технікивідносяться зразки, що передбачається утримувати на озброєнні у ЗС України до2010 року. Їх перелік визначається Головним управлінням логістики ГШ ЗС України.
Кожна військова частина до 1 березня щорічноподає за підпорядкованістю до автомобільної служби армійського корпусу,пропозиції щодо розподілу виробів АТ за групами для експлуатації разом з актамитехнічного стану.
Загальними підставами військ для визначенняпотреби і витребування АТ є:
штатна (табельна) потреба і станукомплектування;
виділення кредитів на закупівлю автомобільноїтехніки;
плани виробництва військової техніки напідприємствах МО України;
плани науково-дослідних тадослідно-конструкторських робіт, які виконуються організаціями та закладамиМіністерства оборони;
план капітального будівництва Міністерстваоборони України;
організаційні заходи за планами Генеральногоштабу Збройних Сил України.
Військові частини, у тому числі і частиницентрального підпорядкування, заявки щодо потреби в автомобільній техніці дляштатного укомплектування подають тільки у ті органи, в яких вони перебувають наобліку.
Військові частини при зміні дислокаціїодержують у постачальному органі автомобільної служби атестат на автомобільнутехніку. Атестат є основним документом, за яким військова частина ставиться наоблік і постачання автомобільною технікою та майном. До атестату наавтомобільну техніку додаються відомості наявності обігових агрегатів,верстатного і основного паркового обладнання.
Автомобільна техніка, вивільнена зперевищенням штатної потреби, ставиться на зберігання до одержання вказівокщодо подальшого її використання.
Військові частини забезпечуються автомобільниммайном за підпорядкованістю та за територіальним принципом через відповідніпостачальні органи. Кожна частина закріплюється за постачальним органом.
Вихідними даними для витребуванняавтомобільного майна є: наявність та технічний стан машин; річні планиексплуатації та ремонту машин; виробничі плани ремонтних частин (підрозділів); планизакладання майна до НЗ; норми витрати АМ на ремонт та експлуатацію машин; укомплектованістьвійськових частин АМ, яке входить до експлуатаційних комплектів; укомплектованістьпарковим устаткуванням та його стан. При розробці планів постачаннявраховуються можливості військових частин щодо виготовлення та ремонтускладальних одиниць та деталей своїми ремонтними засобами.
Забезпечення військових частин автомобільниммайном для виробів ОВТ, в конструкції яких є автомобільні та тракторніагрегати, вузли, деталі, електроустаткування, акумуляторні батареї,автомобільні шини, гумовотехнічні вироби здійснюється відповідною автомобільноюслужбою військової частини, з’єднання чи об’єднання, де зазначені вище виробиперебувають на обліку (за підпорядкованістю чи територіальним принципом).
Автомобільне майно дозволяєтьсявикористовувати тільки за прямим призначенням. Відпуск автомобільного майнавійськовим частинам здійснюється на основі планів постачання, що розробляютьсявідповідними постачальними органами.
Потреба в автомобільному майні визначається заіснуючими коефіцієнтами змінності і нормами витрат для забезпечення такихзаходів:
здійснення КР, СР, ПР автомобільної техніки таїї ТО;
виробництво на підприємствах МО України новоїтехніки, до конструкції якої входять автомобільні та тракторні агрегати, вузлиі деталі;
доукомплектування військ АМ, установленим заштатами і табелями;
створення і поповнення установлених перехіднихта недоторканих запасів;
експлуатація та ремонт виробів ОВТ, що маютьавтомобільні і тракторні агрегати, вузли, деталі;
виробничо-операційна діяльність ремонтнихпідприємств, складів та баз АС;
технічна підготовка військ і підготовка фахівцівАС.
Автомобільне майно витребується у відповіднихпостачальних органах у терміни і за формами, встановленими Табелем терміновихповідомлень з автомобільної служби.
Розрахунок утримання ремонтних комплектів №1,№2, №3 у військовій частині:
РК №1 на 15-40 автомобілів однієї марки;
РК №1 на 5-15 гусеничних машин однієї марки;
РК №2 на 30-70 машин однієї марки;
РК №3 на 150-200 машин однієї марки.
Комплект матеріалів утримується 1/3 частинавід кількості РК №3.
Комплект агрегатів для ПАРМ-1М — 1 комплектдля СР,
Комплект агрегатів для ПАРМ-3М — 4 комплектдля СР,
(1 комплект агрегатів для СР включає 1 двигуні 3 інші агрегати).
4.2 Списання та утилізація автомобільноїтехніки і майна
Списання матеріальних засобів АС здійснюютьсязгідно за Інструкцією про порядок списання з обліку матеріальних та грошовихзасобів у ЗС України. Переведення в нижчу або вищу категорію та списання АТ іАМ у ЗС України здійснюється згідно за вимогами Керівництва про порядоксписанням з обліку матеріальних та грошових засобів у ЗС України.
Матеріальні засоби автомобільної служби, яківраховуються за номерами та технічним станом, засоби безстроковоговикористання, що прийшли до непридатного (граничного) стану, списуються заактами технічного стану. Матеріальні засоби, які не обліковуються за номерами,і прийшли до непридатного (граничного) стану, списуються за актами списання.
Списання втрачених матеріальних цінностей увипадках, коли має місце часткове або повне віднесення збитків за рахунокдержави, проводить за інспекторськими посвідченнями.
За актами технічного стану списується ВАТ, якіобліковуються за номерами та технічним станом, що прийшли до непридатного (граничного)стану:
після відпрацювання встановлених нормнапрацювання (строків служби) до списання;
у процесі випробувань або дослідницьких робіт,проведених згідно за планом;
після закінчення встановленого строкузберігання при дотриманні встановлених умов зберігання, порядку освіження таТО, якщо вони за своїм технічним станом не можуть бути відремонтовані тавикористані за прямим призначенням.
За актами технічного стану списуються:
матеріальні цінності безстроковоговикористання, що прийшли до непридатного (граничного) стану у процесіправильної експлуатації, якщо вони за своїм технічним станом не можуть бутивідремонтовані та використані за прямим призначенням;
позаштатні озброєння та військова техніка, яківідпрацювали встановлений до чергового ремонту ресурс (за умовами, щовідновлення їх є неможливим або економічно недоцільним і вони не можуть бутиреалізовані);
вироби АТ, які незалежно від термінівексплуатації та технічного стану і які зараховані для забезпечення військ,використання яких за цільовим призначенням у ЗС України неможливе і вони неможуть біти реалізовані.
За актами списання (зняття залишків) списуютьсяматеріальні цінності що прийшли до непридатного (граничного) стану і які невраховуються за номерами, після закінчення встановлених строків експлуатації (зберігання);використані за встановленими нормами на ТО; виробничі та господарські потреби; увипадках натурального зменшення під час транспортування, приймання, зберіганнята видачі; після закінчення встановлених строків експлуатації, коли списання непередбачене іншими обліковими документами.
Матеріальні засоби, які підлягають списанню,не можуть бути знищені, розібрані на запасні частини або використані якнавчальні посібники до отримання затверджених актів, інспекторських посвідчень.
Автомобільна техніка і майно, на які отриманозатверджені акти технічного стану (списання) та інспекторські посвідчення,підлягають розбиранню (розділенню, знищенню) на підставі наряду начальникавідповідної автомобільної служби з оформленням акту зміни якісного стану. Одержанівід розбирання списаних матеріальних засобів і оприбутковані вузли, деталі таматеріали, які у своєму складі містять дорогоцінні (кольорові) метали такаміння, списуються з обліку військової частини на підставі належно оформленихдокументів, що підтверджують здачу цих вузлів, деталей, матеріалів відповіднимслужбам для переробки. Двигуни, агрегати, вузли, прилади та деталі, зняті звиробів ВАТ при її розбиранні, які виробили міжремонтний ресурс, підлягаютьремонту, а всі справні, працездатні та придатні для використання матеріальнізасоби використовуються для потреби військ згідно за нарядами відповіднихавтомобільних служб.
Автомобільні базові шасі після списання абозняття розміщеного на них озброєння, з обліку військової частини не списується,за ними приймаються рішення довольчими органами щодо їх подальшого застосування.У випадках їх непридатності для експлуатації, шасі можна списувати установленимпорядком.
Передача виробів АТ у ремонтні військовічастини (бази) для розбирання здійснюється за нарядами відповідних довольчихорганів автомобільної служби на підставі затвердженого акта технічного стану таінспекторського посвідчення.
Агрегати та вузли, прилади та деталі, отриманівід розбирання автомобілів старих марок, ремонт яких економічно недоцільний,непотрібні військам, можуть бути реалізовані народному господарствувстановленим порядком.
Організація контролю за своєчасним складаннямактів зміни якісного стану та виконанням розбирання (знищення) матеріальнихзасобів покладається на посадових осіб, які затверджують акт, видаютьінспекторське посвідчення, а також командирів ремонтних військових частин, яківиконують розбирання списаних матеріальних засобів.
Розбирання (знищення) матеріальних цінностейпроводиться за контролем комісії, у склад комісії обов’язково входять: відповідніфахівці-ремонтники, начальник фінансового органу, посадові особи, яківідповідають за стан та збереження матеріальних засобів, що підлягають списанню;особи, що відповідають за матеріальне, технічне та інші види забезпечення.
Технологічне та інше устаткування, а такожкузови — фургони, отримані після розбирання спеціальних майстерень, післяоприбуткування можуть бути використані для обладнання стаціонарних пунктівтехнічного обслуговування згідно за вказівками постачальних органів. Вивільненіавтомобілі (причепи) для використовуються у військах установленим порядком.
Непридатні для ремонту та учбових цілейагрегати, вузли, прилади, деталі, матеріали та інше майно, отримане відрозбирання виробів ВАТ, на які є затверджені акти на списання, інспекторськіпосвідчення та якщо ці матеріальні цінності знаходяться у ремонтних військовихчастинах (базах), то вони використовуються за рішенням постачальних органів. Якщотакі рішення відсутні, то ці матеріальні цінності оприбутковуються за книгами (картками)обліку як металобрухт, ганчір’я та інше майно і реалізовуються у встановленомупорядку ремонтною військовою частиною.
Максимальні розміри коштів, на які посадовіособи Збройних Сил України мають право списувати військове майно за актамиякісного (технічного) стану, інспекторськими посвідченнями та за актамисписання наведені в додатку 39.
Права посадових осіб ЗС України на списанняматеріальних засобів з автомобільної служби за актами наведені в додатку 38.
Акти списання матеріальних засобів складаютьсякомісіями, призначуваними командиром військової частини. До складу комісіїобов'язково включаються посадові особи служб, до яких відносяться техніка чимайно.
При визначенні якісного (технічного) стануматеріальних засобів комісія керується: стандартами, описами, паспортами (формулярами)і іншими документами, що визначають вимоги до технічного стану відповіднихматеріальних засобів; ознаками і технічними показниками категорійності; термінамислужби автомобільної техніки і майна.
Голова і члени комісії, що підписали актсписання матеріальних засобів, а також командир (начальник), що затвердив цейакт, несуть відповідальність за правильність висновку в технічному станіматеріальних засобів, що списуються, і за правильність визначення використанняїх після списання.
При проведенні ревізій та перевірок фінансовоїта господарської діяльності військових частин обов’язково перевіряєтьсяправильність та законність списання матеріальних та грошових цінностей заактами та інспекторськими посвідченнями. Результати перевірок відображаються уактах ревізій окремим розділом.4.3 Порядок списання АТ і майна
Строк служби до списання кузовів типу К (КП),КМ (КМП) та КУНГ, а також тентів для машин наведені у додатку 40.
Норми напрацювання шин до списання (додаток 41),у тому числі відновлених накладанням нового протектора, у залежності від їхпризначення та умов використання знижуються у відповідності з рекомендаціями,наведеними у додатку 42.
Шини, які виробили норму напрацювання та маютьграничний знос (до мінімальної допустимої залишкової висоти малюнка протектора),повинні списуватися, як правило, комплектом (усі шини, що є на машині).
В окремих випадках дозволяється списувати шинипарами (з одного мосту, осі) та по одній, при цьому робота шин запасних колісне враховується.
У військовій частині нові шини видаються намашини замість списаних чи відновлених. Шини, які виробили не менше 80%встановленої норми напрацювання та відповідають технічним вимогам, підлягаютьвідновленню шляхом накладання нового протектора на шиноремонтних заводах. Відновленнюне підлягають (непридатні) шини регулюючого тиску, від часу виготовлення якихминуло понад 8 років та шини легкових автомобілів — понад 7 років. Шиниавтомобільної техніки (у тому числі засобів рухомості озброєння), якавикористовується з обмеженою витратою моторесурсів та перебуває на триваломузберіганні, підлягають оновленню (заміні на нові). Шини регулюючого тиску танові, які виготовлені за вимогами ТУ 38.004107-77 освіжуються через 12…14років, інші шини через 6…8 років від часу їх виготовлення.
Освіження шин, як правило, поєднується звиконанням РТО чи РР. Зняті при цьому шини використовують у межах встановленихнорм на машинах транспортної та навчальної груп експлуатації, інших машинахінтенсивного використання чи реалізуються за встановленим порядком.
На машинах (двигунах) з обмеженою витратоюмоторесурсів строк служби акумуляторних батарей вираховується у роках, намашинах інтенсивного використання — за напрацюванням у тис. км пробігу, а намашинах (двигунах), облік яких ведеться у мотогодинах — за напрацюванням у тис.годин.
Встановлені норми напрацювання (строки служби)АБ вираховуються від дня приведення їх до робочого стану (заливанняелектролітом) незалежно від тривалості зберігання їх у сухому вигляді. Строкзберігання АБ у сухому вигляді (не залитих електролітом) встановлюється 5років, а батарей 6СТЕН-140М, 6СТ-140Р та 12СТ-85Р — 7 років. Для АБ, приведенихдо робочого стану з простроченим терміном зберігання норма напрацювання досписання зменшується на величину простроченого терміну зберігання, але небільше як на 50% від установленого строку служби (додаток 43).
Акумуляторні батареї на базах, складах тамашинах тривалого зберігання, як правило, повинні утримуватися сухими, з міцнозакритими герметичними пробками та підлягають оновленню (заміні на нові) утермін, який не перевищує встановлених строків зберігання у сухому вигляді.
У виняткових випадках (під час проведенняспеціальних навчань та навчальних зборів) дозволяється приводити сухіакумуляторні батареї машин тривалого зберігання до робочого стану ранішвстановлених строків їх зберігання у сухому вигляді.
Норми напрацювання (строки служби) АБзнижуються на 10% — при використанні на автомобілях та тягачах аеродромногообслуговування і машинах, які входять до комплексів озброєння та забезпечуютьбойове чергування.
Списанню за закінченням терміну служби (виробленнянорм напрацювання) підлягають АБ, фактична місткість яких при контрольномурозряді складатиме менше 5% від номінальної. АБ, фактична місткість якихперевищує 50% від номінальної, незалежно від строку служби (вироблення нормнапрацювання) підлягають подальшому використанню.
5. Облік та звітність по службі5.1 Облік та звітність з експлуатаціїв системі бухгалтерського обліку
Автомобільна техніка та автомобільне майно, щовикористовуються у ЗС України в мирний та воєнний час, є державною власністю іпідлягають обов'язковому обліку, використанню, за призначенням ощадливому тазаконному витрачанню.
Облік АТ і АМ організується і ведеться згідноз вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року № 1225 “Прозатвердження положення про порядок обліку зберігання, списання та використаннявійськового майна в Збройних Силах", Положення з ведення бухгалтерськогообліку у ЗС України.
Облік матеріальних засобів АС ведеться з метою:
своєчасного забезпечення органів управління івідповідальних посадових осіб АС достовірними даними про наявність, рух,вартість та якісний (технічний) стан матеріальних засобів, необхідних дляпланування та забезпечення боєготовності та боєздатності військ;
установлення належного контролю за умовамизберігання, законністю, доцільністю та ефективністю використання (витрачання) матеріальнихзасобів;
підготовки вихідних даних для складаннябухгалтерської та інших форм звітності, установлених Табелем терміновихдонесень та Державної статистичної звітності.
Обліку підлягає вся АТ та АМ незалежно від їхпризначення, джерел надходження і мети придбання. Облік повинен бутисвоєчасним, достовірним і точним. При цьому непорушні запаси підлягають облікуокремо від техніки і майна поточного забезпечення.
Облік матеріальних засобів полягає воформленні установленими виправдними документами здійсненних господарськихоперацій і відображені у книгах (картках) обліку, інших сучасних технічнихзасобах, показників про кількість, якісний (технічний) стан та заводськіномери, вартість (ціну), а також про його рух, втрату та нестачу.
Керівництво організацією обліку матеріальнихзасобів в цілому у військовій частині здійснює командир частини; відповідальністьза організацію та ведення бухгалтерського обліку з автомобільної служби увійськовій частині несуть начальник фінансово-економічного органу, начальникавтомобільної служби, начальник складу АМ, командири підрозділу та іншіуповноважені посадові особи.
Начальник фінансово-економічного органувідповідає за:
стан бухгалтерського обліку засобів служби увійськовій частині;
правильність відображення цін на засоби служби(згідно з довідниками цін);
своєчасне і правильне проведення записів вкнигах і картах обліку;
своєчасне проведення звірки даних облікуфінансово-економічного обліку з даними обліку складу АМ та підрозділів;
своєчасну звітність матеріально-відповідальнихосіб військової частини;
реєстрацію і збереження облікових документів уділоводстві.
Начальник автомобільної служби відповідає за:
стан обліку АТ і АМ, підпорядкованої йомуслужби у військовій частині (з’єднанні), у тому числі виданого в підрозділи, атакож за облік АТ за роками виготовлення та заводськими номерами машин істроками введення їх в експлуатацію;
своєчасне проведення у книгах обліку записів,пов’язаних з переміщенням і зміною (технічного) стану АТ і АМ;
кількісний, якісний, вартісний облік АМ наскладі АМ та своєчасне проведенням звіряння обліку з фінансово-економічниморганом військової частин (з’єднання);
законність, своєчасність і правильністьоформлення первинних документів за їх реєстрацією та зберіганням;
своєчасне проведення звіряння даних за облікомслужби з обліком складу та підрозділів;
підготовку довідкових матеріалів про забезпеченнявійськової частин (з’єднання) автомобільною технікою і майном;
правильне складання і своєчасне поданнязвітних документів за службу.
Командир підрозділу несе відповідальність застан кількісного та якісного обліку матеріальних цінностей служби у підрозділі.
Начальник складу АМ відповідає за:
своєчасність, законність і правильністьздійснення записів, пов’язаних з переміщенням і зміною якісного (технічного) станумайна в книгах (картках) складського обліку;
правильність підрахування вартості фактичновиданого майна;
проведення своєчасних звірок показників облікуАМ на складі з даними обліку АС та фінансово-економічного органу;
своєчасну звітність перед АС тафінансово-економічним органам;
збереження облікових документів складу ісвоєчасною здачею їх до АС та фінансово-економічного органу.
У фінансово-економічному органі ведеться облікАТ та АМ у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках уНаціональній валюті України.
Начальник АС військової частини (з’єднання) оформляєвсі первинні документи, які реєструє у фінансово-економічному органі.
Облікові документи, в залежності від їхпризначення, поділяються на первинні облікові, регістри бухгалтерського облікута документи допоміжного характеру. Перелік документів та порядок їх оформленняі подання визначається Тимчасовим Положенням з бухгалтерського обліку у ЗСУкраїни та керівними документами з організації експлуатації військовоїавтомобільної техніки.
Первинні облікові документи — накладні,наряди, рознарядки, видаткові роздавальні відомості, акти, атестати тощо — призначенідля оформлення операцій, пов'язаних з рухом і зміною якісного (технічного) тавартісного стану матеріальних засобів і є підставою для запису у книгах такартках обліку.
Регістри бухгалтерського обліку — це книги,картки обліку, накопичувальні та оборотні відомості тощо, які призначені длявідображення наявності, руху та якісного (технічного) стану матеріальнихзасобів за відповідний період у військовій частині в цілому, а також упідрозділах, складах, майстернях, відділах зберігання та інших об’єктах.
Документи допоміжного характеру — всі іншідокументи, що призначені для сприяння виконанню операцій, пов'язаних з рухом ізміною якісного (технічного) і вартісного стану матеріальних засобів.
В додатку 44 наведений перелік основнихдокументів, за якими ведеться бухгалтерський облік наявності та руху АТ та АМ.
Виконані первинні документи після запису вкнигах (картках) обліку складу зроблених за ними операцій, зв'язаних з рухом ізміною якісного (технічного) стану матеріальних засобів, наприкінці робочогодня здаються в автомобільну службу під розписку в книзі реєстрації обліковихдокументів. Облікові документи зберігаються у військовій частині протягомтермінів, установлених відповідними керівними документами:
книги і картки обліку АТ і АМ,прибутково-видаткові документи (наряди, рознарядки, накладні, акти прийому тощо)- 3 роки;
акти технічного (якісного) стану, здачі іприйому з ремонту — 1 рік;
книги обліку роботи машин, витрати ПММ,ремонту (обслуговування) техніки і майна — 1 рік.
Контроль за веденням обліку матеріальнихзасобів здійснюється з метою забезпечення його своєчасності, повноти іточності, а також законності та збереженості матеріальних засобів. При цьомунадається також допомога посадовим особам військової частини у виконанніфункціональних обов'язків з обліку матеріальних засобів.
Контроль проводиться як посадовими особамивійськової частини, старшими начальниками, а також спеціально призначенимиособами та комісіями.
Командир військової частини проводить плановіі позапланові перевірки наявності, стану і обліку матеріальних засобів службиособисто, а також через посадових осіб і внутрішні перевірочні комісії. Начальникфінансово-економічного органу зобов’язаний забезпечити перевіркубухгалтерського обліку в структурних підрозділах.
Контроль ведення обліку матеріальних засобівпосадовими особами і внутрішніми перевірочними комісіями військової частиниздійснюється і документально оформляється в порядку, встановленому Положенням увійськовому (корабельному) господарстві у ЗС України. Кожна перевірка наявностіі стану матеріальних засобів повинна обов'язково включати звірення обліковихданих підрозділу, складу, що перевіряється, з обліковими даними відповідноїслужби військової частини (з'єднання) та фінансово-економічного органу.
Посадові особи (комісії), що проводилиперевірку ведення обліку, фактичної наявності і стану матеріальних засобів,зобов'язані відображати результати перевірки в актах перевірки (інвентаризації).Інвентаризація проводиться в частині один раз на рік до 25 листопада.
Звірки наявності техніки та майна командирипідрозділів зі службою проводять щомісячно до кінця місяця.
Усі недоліки за веденням обліку, зберіганнюматеріальних засобів і облікових документів, виявлені при перевірці, негайноусуваються за розпорядженням відповідного командира (начальника служби).
Відповідно до табеля термінових донесеньвійськові частини подають за підсумками року наступні звітні документи:
повідомлення про потреби, наявність, технічнийстан і рух автомобільної техніки форма 1/ЦАВТУ з додатком про наявністьавтомобільних шин і акумуляторних батарей до 5 січня;
повідомлення про залишки і потребуавтомобільного майна (заявка і план постачання), форма 4/ЦАВТУ до 10 січня;
повідомлення про наявність і потреби парковогоустаткування (заявка і план постачання), форма 4В/ЦАВТУ до 15 січня;
повідомлення про ремонт автомобільної техніки,форма 5/ЦАВТУ до 5 січня;
повідомлення про наявність і технічний станобігових агрегатів, форма 6/ЦАВТУ до 5 січня;
повідомлення про експлуатацію автомобільноїтехніки, форма 7/ЦАВТУ до 5 січня;
повідомлення про вихід з ладу автомобільноїтехніки (поломки, аварії), форма 7А/ЦАВТУ до щоквартально до 10 числа.
Військові частини представляють повідомленняначальнику автомобільної служби корпусу до 5 січня, а начальник автомобільноїслужби корпусу старшому начальнику до 10 січня.
Повідомлення форм 4/ЦАВТУ і 4В/ЦАВТУпредставляються відповідно до 10 і 15 січня. Повідомлення форми 7А/ЦАВТУпредставляються щоквартально до 10 числа з початку кожного наступного кварталу.Порядок складання звітних документів приведено у поясненнях до форм повідомлень.
Контроль за дотриманням законодавства пробухгалтерський облік ОВТ військових частин і з’єднань здійснюється вищестоящимислужбами та контрольно-ревізійними органами МО України.
5.2 Облікта звітність при проведенні ремонту автомобільної техніки
Кожна машина (агрегат), що надійшла в ремонтнучастину (підрозділ) з’єднання (частини) для ремонту, обліковується в книзіобліку технічного обслуговування, ремонту машин та агрегатів і витрати запаснихчастин. Порядковий номер в книзі є номером замовлення, який проставляється намашині (агрегаті) і на всіх документах, пов’язаних з ремонтом даної машини (агрегату).
По такій же книзі ведеться облік ремонтуобладнання та виготовлення деталей, пристосувань та інструменту.
На кожну машину, що надійшла в середнійремонт, оформлюється справа, в якій повинні знаходитись всі документи, щовідносяться до її ремонту (наряд на ремонт, акт технічного стану, дефектнавідомість, копії накладних на отримання зі складу автомобільного майна,довіреність військової частини на отримання машини з ремонту, акт прийманнявідремонтованої машини).
Командир ремонтної частини (підрозділу) щомісячно,а у військовий час щоденно доповідає безпосередньому начальнику про виконанняплану-завдання з ремонту машин і у встановлені строки надає звіт про стан іроботу ремонтної частини (підрозділу).
Начальники, яким підпорядковані ремонтнічастини (підрозділи), зобов’язані аналізувати донесення, звіти і матеріалиперевірок, оцінювати виробничу діяльність підпорядкованих ремонтних частин (підрозділів)та вживати заходи до подальшого удосконалення їх роботи.5.3. Облікта звітність при проведенні РТО автомобільної техніки
Облік РТО в ремонтних частинах ведеться вкнизі обліку ТО і ремонту машин та агрегатів і витрати запасних частин, у нійприділяється на кожну військову частину кілька аркушів. Облік РТО у військовійчастині, який виконується виїзними бригадами, ведеться в цій же книзі. Записи вкнизі про виконання РТО завіряються підписами командира виїзного ремонтногопідрозділу і заступника командира з озброєння військової частини і скріплюютьсягербовою печаткою частини, якій належить машина.
У паспорті машини робляться записи: у розділі“Технічне обслуговування і огляди машини” про виконання РТО, у розділі“Комплектність машини” — про вилучення старого індивідуального комплекту ЗІП івидачі нового комплекту.
Облік комплектів запасних частин РТО, індивідуальнихкомплектів і групових експлуатаційних комплектів на базах, складах, увійськових частинах і ремонтних підприємствах ведеться по картках обліку.
Облік виконаних робіт і витрачених при РТОзапасних частин ведеться в книгах обліку, на підставі акта технічного стану,дефектної відомості, діагностичної карти, копій накладних на одержання зіскладу додаткових запасних частин. Ці документи, а також наряд на РТО машини,якщо він видавався, підшиваються в справу.
Справа ведеться на кожну машину і зберігаєтьсяв ремонтній частині шість років. У процесі РТО в справі зберігається і паспортмашини.
Деталі комплектів запасних частин РТО, які невитрачені, не підлягали обов’язковій заміні, а також придатні, які зняті змашини, і деталі, вилучені зі старих індивідуальних ЗІП, прибуткуються за актомі здаються на склад та враховуються за картками обліку встановленим порядком.5.4 Порядок приймання та здаванняпосади начальником автомобільної служби військової частини (з’єднання)5.4.1 Загальні положення
Порядок приймання та здавання посади особами,що відають військовим (корабельним) господарством, до яких відносяться, крімінших, заступники командирів військових частин (з’єднань) з озброєння іначальники служб, визначений Положенням про військове (корабельне) господарствоЗбройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. №300.
Для приймання та здавання справ і посади,починаючи з начальника служби військової частини та вище і їм відповіднихпосадових осіб, наказом старшого командира (начальника) призначається комісія.
У роботі щодо приймання та здавання справ іпосади всіма матеріально-відповідальними особами військової частини (з'єднання)обов'язково бере участь внутрішня перевірочна комісія.
Приймання та здавання справ і посади (угосподарському відношенні) включає:
вивчення тим, хто приймає посаду, станувійськового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їхбудівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених наце коштів;
ознайомлення з посадовими особами;
здавання тим, що здає посаду, а тим, щоприймає, — перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів;
документальне оформлення приймання та здаваннясправ і посади.
Приймання та здавання справ і посадипроводиться за календарним планом, який розробляється разом: тим, хто приймає,та тим, хто здає справи і посаду, а також головою комісії.
Цей план розробляється в довільній формі іповинен передбачати виконання всієї роботи у межах часу, відведеного наприймання і здавання справ і посади.
Календарний план може включати такі питання:
черговість та строки заслуховування доповідейпосадових осіб, підпорядкованих тому, хто здає справи і посаду;
черговість та строки перевірки служб і різнихоб'єктів господарства (служби);
строк, у який повинні бути проведені закнигами і картками обліку всі прибуткові та витратні операції згідно здокументами, виписаними на підставі вказівок того, хто здає справи і посаду;
окремі строки складання відомостей наявностіта якісного стану матеріальних засобів по окремих службах і об'єктахгосподарства;
кінцевий строк складання відомостей наявностіта якісного стану матеріальних засобів та оформлення акта.
Календарний план затверджується вищимкомандиром (начальником) особи, що приймає справи і посаду.
Для приймання та здавання справ і посадивстановлюються такі строки:
командира військової частини — не більше 10днів;
заступника командира військової частини із'єднання з тилу і їм відповідних посадових осіб — не більше 20 днів;
начальника служби військової частини із'єднання — не більше 15 днів;
начальника клубу військової частини із'єднання — не більше 15 днів;
начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) іїдальні — не більше 10 днів;
начальника майстерні частини (з'єднання) — небільше 5 днів;
командира і старшини підрозділу — не більше 5днів;
командира взводу — не більше 3 днів.
Строк приймання та здавання справ і посадирахується з моменту прибуття у військову частину (з'єднання) призначеної дляприйому справ і посади особи.
Іншим посадовим особам строк приймання іздавання справ і посади визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).
Приймання та здавання справ і посади повинніпроходити без порушення нормальної роботи служби.
Керівництво військовим господарством упідпорядкованих службах (службі) до закінчення приймання і здавання справ тапосади (до затвердження акта) здійснює особа, що здає справи і посаду.
На час приймання і здавання справ і посадипоточна робота складів, як правило, припиняється.
Видача матеріальних засобів із складів у цейперіод проводиться тільки з відома особи, що приймає справи і посаду, а такожголови комісії.
Приймання справ і посади проводиться особистотим, хто приймає, від того, хто здає, у присутності комісії.
Комісія, призначена для приймання та здаваннясправ і посади, чи внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хтоприймає, і того, хто здає справи і посаду, проводить:
інвентаризацію матеріальних засобів, якіприймаються заново призначеною посадовою особою військової частини (з'єднання);
перевірку господарської діяльності військовоїчастини, служб складів та інших об'єктів з моменту останньої перевірки іпорівняння облікових відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів.
Приймання та здавання справ посадовимиособами, що відають військовим (корабельним) господарством, оформляється актом.
До акта додаються відомості наявності іякісного стану матеріальних засобів з указанням наявності, якісного стану,надлишків і нестач, а також пояснення того, хто здає справи і посаду, пропричини виникнення нестачі, надлишків.
У тих випадках, коли той, хто здає, або зановопризначений начальник має по окремих статтях акту заперечення, він викладає їху письмовій формі в акті під час його підписання.
Вищий начальник при затвердженні акта проприймання та здавання справ і посади зобов'язаний розглянути заперечення. Принеобхідності, для виявлення дійсного стану речей і розбору заперечень того, хтоздає (приймає) справи і посаду, розпорядженням командира частини (з'єднання) призначаєтьсяслужбове розслідування, яке повинно бути закінчено в двотижневий строк.
Приймання та здавання справ і посадикомандиром військової частини (корабля) проводяться відповідно до Статутувнутрішньої служби Збройних Сил України.
Акт і відомості наявності та якісного стануматеріальних засобів підписуються тим, хто приймає, і тим, хто здає справи тапосаду, а також членами комісії, які проводили інвентаризацію матеріальнихзасобів і перевірку господарської діяльності військової частини (служби). Відомості,крім вказаних осіб, підписуються також особами, які прийняли матеріальні засобина подальше зберігання.
Акти затверджуються:
при прийманні та здаванні справ і посадизаступниками командира та начальниками служб з'єднання і їм відповіднимиособами — командиром з'єднання;
при прийманні та здаванні справ і посадизаступниками командира та начальниками служб частини і їм відповідними особами- командиром частини.
Про приймання та здавання справ і посадиподається звіт безпосередньому начальнику.
Рішення щодо усунення зазначених у актіприймання та здавання справ і посади недоліків повинно бути прийнято вищимначальником не пізніше 10-денного строку. У тому випадку, коли за результатаминестачі проводиться службове розслідування, рішення про притягненню винуватогодо відповідальності повинно бути прийнято не пізніше місячного строку з днязакінчення розслідування. Особа, яка здає справи і посаду, відбуває до новогомісця служби після затвердження акта про приймання і здавання справ і посадивищим начальником, а в тому випадку, коли виявлена нестача — після прийняттящодо них відповідного рішення.
Безпосередні начальники несутьвідповідальність за організацію і якісне проведення приймання та здавання справі посади підпорядкованими їм посадовими особами.
5.4.2 Приймання та здавання справ іпосади начальника автомобільної служби військової частини (з’єднання)
Приймаючи справи і посаду, начальникавтомобільної служби військової частини зобов'язаний:
ознайомитись із загальними питаннями веденнявійськового господарства у підпорядкованій службі військової частини;
перевірити стан бойової підготовкипідпорядкованих підрозділів, їх укомплектованість особовим складом і технікоюта інші питання;
ознайомитись з актами останніх перевірокгосподарської діяльності (документальної ревізії) підпорядкованих підрозділів ічастин (служб);
заслухати у присутності того, хто здає справиі посаду, звіти підпорядкованих посадових осіб про стан господарства тазабезпечення військової частини (з'єднання) матеріальними засобами попідпорядкованій службі;
перевірити ступінь виконання планів річногогосподарського, контрольно-ревізійної роботи, експлуатації і ремонту озброєння,бойової та іншої техніки, планів по підпорядкованій службі, а також виконанняпропозицій попередніх перевірок і документальних ревізій, стан обліку ізвітності по службі;
перевірити наявність і якісний станматеріальних засобів, техніки та майна у підрозділах (частинах), службі, наскладах, а також організацію їх експлуатації, збереження, ремонту і обліку.
При прийманні і здаванні справ та посадиначальника автомобільної служби проводиться інвентаризація матеріальних засобівпо службі;
При ознайомленні з загальними питаннямиведення військового господарства (стану служби) той, хто приймає справи іпосаду, розміщення складів, парків, майстерень, медичних пунктів та іншихоб'єктів, їх благоустрій і стан; установлений порядок забезпеченняматеріальними засобами та організацію підвезення, розміщення підприємств,установ і організацій місцевих постачальників; та інші питання.
Укомплектованість підрозділів, частин (служб) вивчаєтьсяшляхом порівняння штатної і облікової чисельності особового складу та наявностітехніки.
При ознайомленні з особовим складом той, хто приймаєпосаду, заслуховує відзиви того, хто здає справи і посаду, про ділові таморальні якості підпорядкованих військовослужбовців і їх по дальшу перспективупо службі.
Стан бойової і спеціальної підготовкиособового складу визначається за результатами останніх інспекторських (контрольних)перевірок, виконанням навчальних планів та функціональних обов'язків посадовимиособами у ході роботи.
Перевірка бойової і мобілізаційної готовностіпідпорядкованих підрозділів і частин (служб) здійснюється шляхом ознайомлення звідповідними документами (планом приведення військової частини і з'єднання увстановлені ступені бойової готовності, мобілізаційним планом та іншими),районами зосередження по бойовій тривозі підпорядкованих підрозділів і частинта збору їх для виходу на навчання, для гасіння пожежі, ліквідації наслідківстихійних явищ та вирішення інших завдань.
Ознайомлення з результатами раніше проведенихперевірок повинно розпочинатись з актів документальної ревізії (перевіркигосподарської діяльності, інспекторської перевірки), висновків вищих органів інаказів командира частини (з'єднання) за результатами цих перевірок.
При перевірці річних та місячних планіввстановлюється, які заходи передбачені з питань ведення військового (корабельного)господарства (служби) частини (з'єднання) і як вони виконані.
При перевірці стану обліку і звітності,законності господарських операцій, перш за все, слід встановити, відповідає чині заведений облік і звітність законодавству. Після того звіряються дані облікучастини (з'єднання) з обліком вищих органів. У ході роботи встановлюєтьсяправильність здійснених записів у книгах, обліку матеріальних засобів івиведених у них лишків.
Після закінчення перевірки той, хто приймаєсправи і посаду разом з комісією оцінює стан обліку і звітності, а такожзаконність оформлення господарських операцій.
Наявність, якісний стан, умови зберіганняматеріальних засобів, експлуатації і ремонту техніки встановлюються тим, хтоприймає справи і посаду, вибірково. При цьому послідовно перевіряються: записив книгах і картках обліку з часу останньої перевірки; кількісний та якіснийстан усіх видів матеріальних засобів на складах і в підрозділах та станзабезпеченості; комплектність і умови збереження матеріальних засобівнедоторканного запасу.
При перевірці наявності і стану матеріальнихзасобів у підрозділах (частинах) і на складах поточного забезпечення особливаувага приділяється тому майну, яке найчастіше втрачається а на складахнедоторканного запасу — умовам зберігання, поновленню запасів і дотриманнювстановленої комплектності.
Той, хто приймає справи і посаду, перевіряєтакож використання виділених коштів по підпорядкованій службі.
У тому випадку, коли начальник автомобільноїслужби частини (з'єднання) призначається також і посадовою особою гарнізону,він зобов'язаний ознайомитись і прийняти справи та посаду з кола цихобов'язків, викладених у Тимчасовому статуті гарнізонної та вартової службЗбройних Сил України.
При прийманні посади начальника автомобільноїслужби для тимчасового виконання (на період відпустки, хвороби, відрядженняштатної посадової особи і т.д.) час на приймання-здавання посади відводитьсяобмежений. При цьому наявність матеріальних засобів підтверджуєтьсяматеріально-відповідальними особами.
Всі термінові справи повинні бути вирішені, поможливості, тим, хто здає посаду. Про приймання-здавання посади доповідаєтьсякомандиру частини (з'єднання).
До тимчасового виконання обов'язків особадопускається наказом командира військової частини (з'єднання) і несевідповідальність відповідно до чинного законодавства України.
У випадку виявлення зловживань, занедбаностіобліку при прийманні справ і посади начальника автомобільної служби військовоїчастини (з'єднання) і йому відповідних посадових осіб, той, хто приймає справиі посаду, доповідає командиру частини (з'єднання) про необхідність призначенняспеціальної комісії для перевірки наявності, якісного стану, обліку ізаконності витрат матеріальних засобів та коштів.
Під час роботи комісії по перевірці наявностіматеріальних засобів на складі мають бути присутні ті, хто здає і хто приймаєсправи та посаду начальник автомобільної служби.
Результати приймання і здавання справ та посадиначальника автомобільної служби частини (з'єднання), оголошуються в наказікомандира військової частини (з'єднання).
6. Контроль за технічним станом іексплуатацією військової автомобільної техніки, станом парків та внутрішньоїслужби в них6.1 Контроль за технічним станом іексплуатацією військової автомобільної техніки
В основі контролю за технічним станом іексплуатацією машин лежить безпосередня відповідальність командирівпідрозділів, частин за підтриманням АТ у справному стані і організаціїправильної експлуатації машин.
Види контролю та організація їх проведення
Контроль за технічним станом і експлуатацієюВАТ здійснюється:
оглядами АТ посадовими особами військовоїчастини;
оглядами АТ командирами частин (з'єднань);
при інспектуваннях (підсумкових перевірках) військовихчастин;
шляхом перевірки машин на маршрутах руху;
внутрішніми перевірочними комісіями;
при документальній ревізії автомобільноїслужби;
при технічному огляді автомобільної техніки.
Терміни проведення оглядів машин: командирамивзводів, техніками рот, командирами рот, заступниками командира батальйонів зозброєння (начальниками автомобільних служб), командирами батальйонівпередбачаються з урахуванням результатів попередніх оглядів місячними планамиробіт та розкладами занять; начальниками автомобільної служби, начальникамиродів військ та служб частини, заступниками командира частини з озброєння — річнимита місячними планами робіт; командиром військової частини — планом бойовоїпідготовки військової частини; командир з'єднання проводить оглядиавтомобільної техніки за своїм планом з урахуванням охоплення основних частинз'єднання протягом року.
Огляд автомобільної техніки усіма посадовимиособами проводиться особисто, а командирами з'єднань і частин, начальникамиродів військ та служб з залученням фахівців автомобільної та інших служб.
Огляд машин командиром з'єднання, частинипроводиться в присутності начальників родів військ, спеціальних військ такомандирів частин, підрозділів, служб частин. Огляд машин проводиться в паркахна стоянках, а спеціальних машин, які находяться на бойовому чергуванні, — намісцях чергування. Під час огляду перевіряється наявність машин (відповідністьобліковим даним), їх вигляд, справність (заправка, комплектність, надійністькріплення, правильність регулювань та робота агрегатів, механізмів та приладів),укомплектованість табельним майном, правильність укладки, стан (заповнення) паспортів(формулярів), витрати моторесурсів. При необхідності запускається двигун тапрослуховується його робота, допускається перевірка машини під час руху. Одночаснопід час огляду перевіряються знання та практичні навички водіїв приобслуговуванні, за якими вони закріплені.
Час для проведення огляду однієї машинискладає: автомобілів багатоцільового призначення — 20…40 хв.; багатовісних шасі — 40…60 хв.; гусеничних машин — 30…50 хв. При проведенніогляду машин необхідно використовувати такий інструмент та приладдя: комплектінструменту водія; люфтомір, ареометр, лом; молоток з довгою ручкою; масштабнулінійку довжиною 500 мм; скляну трубку діаметром 3…5 мм.
Результати огляду машин заносяться в Книгуогляду (перевірки) машин підрозділу.
Огляд машин посадовими особами.
Під оглядом машин посадовими особамирозуміється особистий огляд командирами підрозділів, їх заступниками зозброєння, начальниками служб, які безпосередньо зв'язані з експлуатацією АТ. Такіогляди проводяться з метою перевірки технічного стану, правильностівикористання, обслуговування, зберігання та бойової готовності машин. Огляди,які проводяться старшим начальником, переслідують мету перевірки, яквиконуються їх розпорядження та чи усунені раніше виявлені недоліки.
Періодичність оглядів АТ посадовими особаминаведені в додатку 45.
До початку оглядів підрозділи одержуютьпаспорти (формуляри) машин. В день огляду, який передбачений місячним планомробіт та розкладом занять, особовий склад підрозділу шикується в парку у машин.
Командир підрозділу ставить задачу особовомускладу, нагадує міри безпеки та подає команду розпочати огляд. За цією командоюводії машин відправляються до своїх машин і завершують їх підготовку до огляду:викладають перед машиною індивідуальний комплект запасних частин, інструменти іприладдя, заправний інвентар, ємкості під паливо та оливи, шанцевий інструмент,засоби буксирування та підвищення прохідності, засоби забезпечення безпеки рухуна плаву, технічне обладнання і засоби спеціальної обробки, чохол капота, щоутеплює двигун.
При підході до машини офіцера, що перевіряє,водій стає на один крок з переду машини біля лівого колеса і представляється.
Огляд починається з перевірки правильностіведення паспортів. При цьому особлива увага звертається на:
правильність і своєчасність обліку роботимашини на місцях;
відповідність даних обліку машини показаннямспідометра;
витрати моторесурсів;
облік акумуляторних батарей;
відповідність номерів автомобільних шинавтомобіля записаним в паспорті;
облік проведених робіт з технічногообслуговування машини.
Командир підрозділу особисто оглядає машину ів кінці або спочатку огляду перевіряє стан місць стоянки машин, справністьпожежної сигналізації та селекторного зв'язку з черговим парку, стан тасправність засобів гасіння пожежі і стан закріпленої за підрозділом територіїпарку.
Після закінчення огляду машин командирпідрозділу проводить розбір підсумків огляду, оцінює загальний стан техніки,відмічає кращих та відстаючих водіїв, виявлені недоліки, вказує міри та строкиїх усунення. Результати огляду автомобільної техніки командир підрозділузаписує в Книгу огляду (перевірки) машин підрозділу і приймає міри по усуненнюнедоліків.
Огляд автомобільної техніки командирами частин(з'єднань)
Огляд автомобільної техніки командиромвійськової частини (з'єднання) проводиться, як правило, в період завершенняпереводу техніки на сезонну експлуатацію (річного технічного обслуговування). Метаогляду — перевірити технічний стан, правильність обслуговування, утримання,зберігання машин частини, а також стан парків.
За місяць до проведення огляду технікикомандиром частини видається наказ та затверджується план підготовки до огляду.
План розробляється штабом частини сумісно ззаступником командира частини з озброєння, начальником автомобільної служби таначальниками родів військ і служб.
В плані передбачаються:
мета, час та місце проведення огляду;
заходи з підготовки автомобільної техніки,особового складу водіїв, рухомих засобів технічного обслуговування та ремонтумашин, парку і його елементів до огляду;
матеріально-технічне забезпечення;
посадові особи, які відповідальні за виконаннянамічених заходів;
особовий склад, який залучається, та засобидля огляду машин.
План підготовки та проведення огляду технікисвоєчасно доводиться до командирів підрозділів (частин).
Згідно за планом в період підготовки до оглядуавтомобільної техніки автомобільна служба та начальники родів військ і службпроводять такі заходи:
готують дані про кількісний та технічний станАТ на день огляду;
перевіряють оформлення паспортів машин іформулярів на спеціальне обладнання (агрегати) з відображенням в них данихстану експлуатації машин включно до місяця, який передує огляду;
готують необхідні прибори та приладдя дляпроведення огляду, засоби технічного обслуговування та ремонту, які є внаявності в військовій частині, для усунення недоліків виявлених на машинах впроцесі огляду;
надають допомогу у виконанні заходів,передбачених планом;
контролюють хід підготовки до огляду техніки.
Командир частини особисто оглядає автомобільнутехніку та об'єкти парку за своїм планом в обсязі, який дозволяє мати повнеуявлення про стан машин і елементів парку.
Для проведення огляду залучаються підготовленіфахівці автомобільної служби, а за необхідністю — офіцери інших родів військ таслужб, із яких створюються групи огляду. При цьому повинна бути суворовизначена послідовність роботи груп огляду в різних підрозділах і на елементахпарку.
Огляд автомобільної техніки проводиться попідрозділам, які визначаються командиром частини. На огляд представляються всімашини військової частини (підрозділу), за винятком тих, які знаходяться увідрядженнях. Машини в підрозділах можуть перевірятися вибірково. Частина машинпри необхідності перевіряються пробігом. Автомобільна техніка, яка не залученадо огляду комісією командира частини (з'єднання), оглядається офіцерами тафахівцями підрозділів.
При проведенні огляду техніки перевіряєтьсяпідготовка водіїв, молодших спеціалістів автомобільної служби і офіцерів, якіпов'язані з експлуатацією автомобільної техніки, а також стан парків та рухомихзасобів технічного обслуговування і ремонту машин.
День огляду автомобільної техніки починаєтьсяз загального шикування частини. Місце, час шикування і форма одягу визначаєтьсякомандиром частини.
За цією командою особовий склад направляєтьсяв парк: водії та механіки-водії до машин, молодші фахівці автомобільної служби- до своїх робочих місць, а залучені до огляду техніки офіцери і молодшіспеціалісти — на передбачені планом підрозділи об'єктів парку.
Командири підрозділів представляють технікуособі, яка прибула для проведення огляду, і виконують її вказівки таорганізують негайне усунення недоліків, які були виявлені.
Результати огляду автомобільної технікизаписуються до Книги огляду (перевірки) машин підрозділу.
Перевірка знань особовим складом автомобільноїтехніки та правил її обслуговування проводиться на машинах практично в періодїї огляду з використанням паркового обладнання та діагностичних приладів.
Під час огляду парку командир, який проводитьоглядає визначає його стан та дає оцінку:
наявності, обладнання, оснащення, стану таутриманню елементів парку;
виконанню вимог, що стосуються паркової службита протипожежних заходів;
чистоті і порядку, стану під'їзних шляхів тадоріг в парку;
ступені укриття автомобільної техніки;
стану огороджень парку.
Залучені для огляду офіцери в зазначений дляних строк доповідають командиру частини (з'єднання) результати огляду. Післязавершення огляду машин та елементів парку командир військової частинипроводить розбір підсумків огляду та дає необхідні вказівки.
Результати огляду автомобільної технікивіддаються наказом командиром частини, в якому вказуються: загальний стантехніки, кращі та гірші підрозділи, виявлені недоліки в стані техніки іпідготовці особового складу, їх причини, заходи та строки по усуненню недоліків.За необхідністю заповнюються відповідні розділи паспортів (формулярів) машин.
Контроль за технічним станом і експлуатацієюавтомобільної техніки при інспектуваннях, підсумкових (часткових) перевірках
Головною метою підсумкових перевірок євизначення рівня виконання поставлених Міністром оборони України завдань,здатності здійснити автотехнічне забезпечення із приведення з'єднань івійськових частин у готовність до виконання бойових завдань. Організуєтьсяперевірка за наказом Міністра оборони України, головнокомандуючими видами ЗС,командирами армійських корпусів, комісіями чи окремими особами.
Мета, зміст, час та порядок перевірки укожному конкретному випадку визначаються планом і програмою перевірки. План іпрограма перевірки затверджуються начальниками, за вказівкою якого вонапроводиться, як правило, за 15 діб до початку перевірки. Командування з'єднань(частин, служб), які перевіряються, повідомляються про перевірку за 8…10 діб доїї початку. В окремих випадках перевірки можуть проводитися раптово.
Складові елементи підсумкових перевірок стануАТ, вимоги та критерії оцінок і засоби АТЗ наведені у додатку 46.
За результатами підсумкової перевірки заз'єднання (військову частину) складається акт, а за вид Збройних Сил,оперативне командування, армійський корпус — висновки. Акти затверджуються, ависновки підписуються керівником перевірки. Результати перевірки доповідаютьсяначальнику, за вказівкою якого вона проводилась. Після закінчення перевіркипроводиться розбір за її результатами.
Організація проведення документальної ревізіїавтомобільної служби.
Діяльність автомобільних служб видів ЗС,оперативних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин та установ ЗСУкраїни періодично підлягає документальним ревізіям, які здійснюються ДРЗ МОУкраїни, ГУЛ КСП Збройних Сил України, автомобільними службами видів ЗС,армійських корпусів, об'єднань чи з'єднань.
Основною задачею документальної ревізії АС єперевірка правильності та своєчасності виконання Законів України, ПостановКабінету Міністрів України, наказів та директив Міністра оборони України,постанов, керівництв та інструкцій з питань практичної діяльності автомобільноїслужби, а також для надання допомоги командирам і начальникам АС військовихчастин в організації та здійсненні автотехнічного забезпечення підрозділів ічастин.
Основним змістом документальної ревізії АС єперевірка:
законності утримання та використання АТ, їїстан та облік;
організації обліку, зберігання, списання АТ іАМ;
організації обліку зберігання та ешелонуванняАМ тривалого зберігання;
додержання строків та якості проведеннядокументальних ревізій АС та інвентаризації автомобільного майна;
правильності витребування, розподілу тавикористання матеріальних цінностей та коштів;
дотримання заходів пожежної безпеки призберіганні матеріальних засобів і експлуатації АТ;
якості планування роботи АС, виконаннязатверджених планів;
стану роботи із розглядання заяв та скарг зпитань використання АТ і АМ;
усунення недоліків за актами раніш проведенихревізій та вказівкам вищестоящих автомобільних служб.
Документальна ревізія АС проводиться згідно зазатвердженим планом, який передбачає її завдання, строки та обсяг. Термінпроведення ревізії не повинен перевищувати 30 днів.
В якості ревізорів призначаються найбільшпідготовлені офіцери автомобільної служби по вказівкою начальника, якийпризначив комісію.
Всебічність перевірки діяльності АС придокументальній ревізії визначається переліком таких шести розділів ревізії.
Перший розділ — планування та керівництво АС; роботаз ощадливого і доцільного використання матеріальних засобів — визначенопоказниками:
наявність та виконання річних та місячнихпланів роботи АС; організація технічної підготовки з фахівцями АС; організаціяроботи із попередження дорожньо-транспортних пригод; стан планування ревізійноїроботи та організації контролю посадовими особами по обліку та зберіганнюматеріальних засобів; результати проведених ревізій та роботи комісії зперевірки обліку та збереження матеріальних засобів та техніки; причинивиникнення витрат, недостач матеріальних засобів та своєчасність прийняттярішень; наявність та ступінь виконання плану економічної роботи; організаціяроботи серед особового складу за економне та доцільне використання матеріальнихзасобів.
Другий розділ — укомплектованість АТ; використаннята утримання техніки — визначено такими показниками: організація обліку АТ в АСвійськової частини та його відповідність вимогам керівних документів; якість тасвоєчасність представлення донесень про наявність, технічний стан та потребу АТ;наявність затвердженого річного плану розподілення АТ; стан укомплектованостічастин АТ; заходи із своєчасного виявлення понадштатної техніки та постановкаїї на зберігання; організація та законність передачі АТ в інші установи; наявністьрічного та місячного планів експлуатації і ремонту АТ; наявність в АСоб'єднання та з'єднання других примирників річних планів експлуатації і ремонтуАТ підпорядкованих частин; наявність наказів про введення машин в строй тазакріплення за ними водіїв; наявність планів-графіків ТО і ремонту машинвійськової частини; порядок використання АТ, витрат моторесурсів; ступіньукомплектованості АТ ЗІП та інструментом; наявність та якісний стан автошин, АБта двигунів, встановлених на машинах; ведення документації із обліку роботимашин; облік та утримання техніки тривалого зберігання; організація контролю затехнічним станом і експлуатацією машин посадовими особами військової частини.
Третій розділ — організація забезпеченнявійськ; стан обліку, зберігання та використання автомобільного майна — визначаються за такими показниками: організація забезпечення військових частинавтомобільним майном; планування роботи складу АМ на рік, місяць; законність таобґрунтованість отриманого автомобільного майна; забезпеченість АМ; організаціяобліку АМ; своєчасність оприбуткування майна; організація претензійної роботи,строки та обґрунтування претензій до постачальників; порядок, об'єктивність та строкиадміністративних розслідувань за претензіями; робота із виявлення надлишків тазменшення дефіциту АМ на складах військових частин; робота по зменшеннюдефіциту АМ; організація ремонту автошин методом накладення нового протектору; забезпеченістьагрегатами обігового фонду; облік, забезпеченість, зберігання груповихексплуатаційних комплектів; облік паркового обладнання; облік та наявністьбланків суворої відповідальності; організація контролю за наявністю майна наскладі; організація зберігання автомобільного майна; повна або частковаінвентаризація АМ на складі; організація освіження автошин, АБ, які знаходятьсяна тривалому зберіганні; порядок видачі майна споживачами; організаціяконтрольних перевірок майна, що відвантажується; контроль за наявністюотриманого майна на складах споживачів; списання майна за «Книгою облікуремонту озброєння, військової техніки та майна»; наявність та якістьрозробки плану ешелонування АМ тривалого зберігання; наявність плану видачі АМтривалого зберігання в особливий період; наявність документації щододомовленості про матеріальну відповідальність з матеріально відповідальнимиособами.
Четвертий розділ — списання автомобільноїтехніки та майна перевіряється — визначається за такими показниками: законністьта обґрунтованість списання АТ та майна; відпрацювання міжремонтних таамортизаційних строків служби списаної АТ і АМ; дотримання річних норм витратмоторесурсів списаної техніки; відображення в актах на списання всіх агрегатів,автошин, АБ; наявність необхідних документів при списанні за інспекторськимисвідоцтвами; порядок та строки розбраковування списаних агрегатів та техніки; оприбуткуванняагрегатів після розбракування списаних машин; дотримання строків зберігання тазнищення технічної документації на списання машин та майна; заходи командуваннядо винних в порушенні порядку списання АТ та майна; організація роботи по здачіавтошин і АБ.
П’ятий розділ — організація ремонту, станремонтних засобів — визначається за такими показниками: діяльністьавторемонтних підприємств центрального підпорядкування; планування ремонту АТта агрегатів у військової частині; своєчасність та якість поставки ремонтногофонду на ремонтні підприємства; планування роботи майстерень частини із ремонтута обслуговуванню АТ; організація та ведення обліку обладнання та інструменту; організаціятехнологічного процесу ремонту машин та агрегатів; порядок прийому машин таагрегатів в ремонт; організація зберігання машин ремонтного фонду; законністьта обґрунтованість витрат АМ на ремонт; утримання рухомих ремонтних майстерень;
Шостий розділ — витрати коштів за статтями МОУкраїни — визначаються за такими показниками: законність та доцільність витраткоштів; повнота оприбуткування закуплених матеріальних засобів; наявність тавідшкодування збитків; своєчасність та правильність розрахунків; достовірністьта своєчасність звітів про витрати коштів.
Повнота та якість документальної ревізіїпокладена на ревізора. Результати ревізії оформлюються актом і затверджуютьсявідповідними начальниками (командирами). У випадках виявлення порушень, якіпотребують притягнення винних до адміністративної відповідальності, в актівикладаються пропозиції щодо адміністративних розслідувань та прийняття рішеньвідповідними командирами (начальниками), а також строк доповіді щодо прийнятихзаходів із відшкодування збитків.
Організація проведення технічних оглядівавтомобільної техніки військової частини
Технічний огляд автомобільної техніки увійськових частинах здійснюється за Положенням про проведення технічного оглядуавтомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів у ЗС України.
Технічний огляд проводиться щорічно комісіямивійськових частин у складі, затвердженому командирами з’єднань (військовихчастин), але з обов’язковим включенням до них офіцерів автомобільної служби і службиВІБДР.
Технічному огляду підлягають усі легкові,вантажні автомобілі, причепи і напівпричепи один раз на рік в період з 15жовтня до 30 листопада; легкові і вантажні автомобілі, які використовуються дляперевезення особового складу, а також спеціалізовані автомобілі для перевезеннянебезпечних вантажів — двічі на рік (з 15 квітня до 30 травня і з 15 жовтня до15 листопада).
Технічний огляд проводиться у паркахвійськових частин за обсягом і вимогами, які визначені Постановою КабінетуМіністрів України від 26 лютого 1993 року № 141. Послідовність технічногоогляду наступна: перевіряється оформлення паспорта автомобіля (відповідністьномерних знаків, номерів агрегатів, автошин, акумуляторних батарей,комплектність, усіх поточних записів із пробігу, ремонту, технічногообслуговування тощо); перевіряється закріплення водія, його особистадокументація (посвідчення на право управління транспортним засобом, талон допосвідчення, запис про допідготовку, перепідготовку у військовому квитку); проводитьсяобсяг технічного огляду.
При виявленні любих невідповідностей запереліченими позиціями огляду проводяться уточнення у посадових осіб,адміністративне розслідування. Справність транспортних засобів повиннавідповідати усім вимогам Постанови Кабінету Міністрів України.
У паспорт кожного автомобіля, який пройшовтехнічний огляд заноситься помітка “Технічний огляд проведено, дата". Записзасвідчується підписом та гербовою печаткою військової частини. На автомобільвидається технічний талон, установленого Настановою з автомобільної служби у ЗСУкраїни зразка, завірений начальником ВІБДР гарнізону.
З несправних транспортних засобів знімаютьсяномерні знаки до повторного огляду. Відмітка в паспортах цих машин не робиться,технічний талон не видається. без технічного талону машина до експлуатації недопускається. В разі втрати технічного талону проводиться повторний технічнийогляд.
Результати технічного огляду оформляютьсяактом. На несправні транспортні засоби складається окремий акт технічного стану.Результати роботи комісії з проведення технічного огляду віддаються наказомкомандира військової частини і доповідаються за командою.
Що стосується організації інших видів контролюза технічним станом і експлуатацією ВАТ, то вона характеризується наступним.
Внутрішні перевірочні комісії створюються укожній військовій частині за вимогами Положення про військове (корабельне) господарствоЗбройних Сил України. Склад комісій визначається наказом командира військовоїчастини терміном на один рік. Основне завдання комісії з перевіркиавтомобільної служби: контроль за збереженням матеріальних цінностей, технічнихзасобів, законністю їх витрачання, списання.
Комісія свою діяльність здійснює за річнимпланом, але перевірку окремих питань служби може проводити і раптово. Не рідшеодного разу на квартал комісія здійснює перевірку служби (наприклад, наявністьна складі гостродефіцитного автомобільного майна, перевірити наявність автошин,двигунів, акумуляторів за номерами, тощо). За результатами роботи комісіїскладається акт перевірки який затверджується командиром військової частини. Занеобхідністю за підсумком перевірок призначаються адміністративні розслідування.Члени комісії можуть залучатися до проведення документальних ревізій АСвищестоящим органом. В кінці року члени комісії приймають участь уінвентаризаційній роботі АС.
Крім того, згідно за Інструкцією про порядоквикористання АТ у ЗС України для перевірки правильного оформлення, ведення,обробки і зберігання дорожніх листів за минулий квартал, а також для знищеннядорожніх листів та корінців до них за квартал, що передував минулому,командиром частини призначається окрема перевірочна комісія із залученнямначальника фінансової служби, представника АС, служби ПММ та інших посадовихосіб. Ця комісія подає за кожним випадком роботи командиру військової частиниакт на затвердження та прийняття рішення.
Контроль за експлуатацією ВАТ шляхом перевіркимашин на маршрутах руху покладається на службу — Військову інспекцією безпекидорожнього руху (ВІБДР.) ЗС України.
Контроль за експлуатацією ВАТ здійснюється зафункціональними обов’язками посадовими службами АС, заступником командира зозброєння, командиром військової частини постійно, а також при організаціїпланування експлуатації і ремонту ВАТ. При щомісячному аналізу експлуатації ВАТвизначається: коефіцієнт технічної готовності машин частини; якість ісвоєчасність виконання робіт з ТО, проведення парково-господарчих днів; оцінкаутримання техніки, яка експлуатується або знаходиться на зберіганні; характер іобсяг робіт, який виконано на ПТОР; випадки порушення внутрішньої служби впарках; виконання контрольних оглядів посадовими особами; заходи з попередженнядорожньо-транспортних пригод; стан ведення обліково-звітної документації служби;пропозиції щодо усунення недоліків. Результати аналізу експлуатації машинповинні бути доведеними до офіцерського складу військової частини.
6.2 Контроль за станом внутрішньоїслужби в парку
Внутрішня служба в парках організована увідповідності з розділом 10 Статуту внутрішньої служби ЗС України та Настановипо автомобільній службі. В з”єднаннях та частинах корпусу АТ, яка знаходиться усховищах та на відкритих стоянках опечатується подвійним зліпком, та здаєтьсяпід охорону черговому парку з відповідним записом до книги облікурозпечатування паркових приміщень, бойової та іншої техніки, видачі ключів відзамків запалювання та люків бойових машин, приміщень і воріт парку. В сховищах,де знаходиться техніка різних підрозділів, за наказом командира корпусукомандир частини своїм наказом призначає старшого сховища, техніка опечатуєтьсядвойним зліпком, одна печатка — старшого сховища, друга — відповідальної особиіншого підрозділу з відповідним записом до книги обліку розпечатування та здачіпід охорону та щоденним їх оглядом в незалежності працюють в сховищі чи непрацюють, книга знаходиться у сховищі.
У кожного командира частини в сейфізберігається план раптових перевірок техніки підрозділів керівним складомчастини. Результати перевірки оформляються актами, та зберігаються у командирачастини, як звітні документи.
Підготовка наряду парку.
Черговий парку призначається з офіцерів абопрапорщиків, а в окремому батальйоні — з прапорщиків чи сержантів, якихвизначають в наказі по частині. Чергові парку службу несуть зі штатною зброєю (багнетом).
Новопризначений черговий парку вивчаєдокументи по несенню чергування і в призначений час прибуває до заступникакомандира з озброєння — начальника технічної частини (начальника автомобільноїслужби) на інструктаж.
Щоквартально на заняттях під керівництвомзаступника командира частини з озброєння — начальника технічної частини (начальникаавтомобільної служби) з офіцерами та прапорщиками, яких призначають до несенняслужби черговими парку, практично відпрацьовуються питання організації внутрішньоїслужби в парку, дій чергових парку при оголошенні тривоги, збору та привиникненні пожежі.
Підбір і підготовку внутрішнього наряду парку(днювальних та механіків-водіїв чергового тягача) організує командир підрозділу.
Вивчення обов'язків чергового, днювальногопарку і механіка-водія (водія) чергового тягача проводиться на спеціальнообладнаному для цього місці в класі безпеки руху, інструктажу наряду, водіїв тастарших машин, під керівництвом командирів підрозділів.
Безпосередня підготовка внутрішнього нарядупарку здійснюється під керівництвом заступника командира частини з озброєння — начальникатехнічної частини (начальника автомобільної служби).
По закінченню теоретичної підготовки черговийпо парку у встановлений час прибуває з добовим нарядом в приміщення длячергового парку і доповідає заступнику командира частини з озброєння — начальникутехнічної частини (начальнику автомобільної служби): «Товариш майор,добовий наряд по парку для практичної підготовки і інструктажу прибув. Черговийпарку прапорщик Іванченко».
Заступник командира частини з озброєння — начальниктехнічної частини (начальник автомобільної служби) прийнявши доповідь перевіряєнаявність і зовнішній вигляд особового складу наряду парку і починає перевіркуїх знань.
Черговий парку повинен знати:
обов'язки чергового парку (статті 351-356Статуту ВС ЗС України та Настанови з автомобільної служби);
порядок допуску особового складу в парк;
порядок виходу та повернення машин;
дії чергового парку по тривозі і при пожарі впарку;
кількість техніки, що знаходиться в парку тана виїзді;
наявність підрозділів та особового складу якізнаходяться в парку.
Днювальний парку повинен знати:
обов'язки днювального парку (статті 357-359Статуту ВС ЗС України та Настанови з автомобільної служби);
дії при пожарі та у разі тривоги.
Механік-водій (водій) чергового тягача повинензнати:
обов'язки механіка-водія (водія) черговоготягача (статті 360-361 Статуту ВС ЗС України та Настанови з автомобільноїслужби);
порядок дій при пожарі;
черговість евакуації техніки із сховищ та звідкритих майданчиків.
Приймання та здавання парку черговими.
Приймання та здавання парку черговимиздійснюється під керівництвом заступника командира з озброєння — начальникатехнічної частини (начальника автомобільної служби).
Після розводу новопризначений черговий паркуприймає від попереднього чергового документацію чергового парку, відомості пронаявність і стан техніки в парку військової частини, обладнання та майно згідноопису.
Для приймання та здавання чергування по паркувиготовляється спеціальний планшет з ручкою, на якому зазначається опис майната обладнання парку, кількість машин, які знаходяться на відкритих стоянках,маршрут руху чергового при прийомі з однієї сторони, а з другої — зразкивідтисків печаток (сургучні), якими запечатуються паркові приміщення, завіреніпідписом начальника штабу частини.
Перед будинком КТП новопризначений черговийпарку перевіряє готовність особового складу наряду парку до несення служби,інструктує і ставить завдання днювальним і механіку-водію (водію) черговоготягача щодо прийняття чергування у такому обсязі:
1-й днювальний: перевіряє огорожу парку, йогоосвітленість по зовнішньому периметру, стан і внутрішній порядок закріпленої занарядом парку території.
2-й днювальний: перевіряє обладнання, майно вкімнаті чергового парку та в кімнаті відпочинку і підготовки наряду парку тамеханіка-водія (водія) чергового тягача згідно з описом, по закінченні прийомудоповідає черговому парку.
Механік-водій (водій) чергового тягача здозволу чергового парку ставить закріплену за ним машину на майданчик черговоготягача, приймає обладнання і майно щита чергового тягача, по закінченні прийомудоповідає черговому парку.
Новопризначений і попередній чергові паркуразом здійснюють обхід території парку і всіх паркових приміщень і перевіряютьза списком (переліком) сховища, машини і іншу техніку та обладнання, приймаючиі передаючи за списком запечатані приміщення, сховища а також озброєння, бойовута іншу техніку і обладнання, що знаходиться на відкритих майданчиках і піднавісами.
В книгу приймання та здавання чергування вонизаносять ті недоліки, які не можуть бути усунені під час прийняття чергування.
Доповідь про приймання та здавання чергуванняприймається в парку заступником командира з озброєння — начальником технічноїчастини (начальником автомобільної служби), який дає дозвіл на прийом (здачу) чергуванняпо парку.
7. Оцінка стану автомобільної техніки
Порядок оцінки стану автомобільної технікивизначено наказом Міністра оборони України від 05.03.2004 року № 74„Керівництво щодо перевірки та оцінки стану озброєння та військової техніки уЗбройних Силах України”7.1. Загальні положення
Під час оцінки стану ОВТ перевіряються їхсправність (ДСТУ В 3576-97), догляд і збереження, якість технічногообслуговування, ремонту та обслуговування.
Під час оцінки стану ОВТ з'єднання, військовоїчастини не враховуються зразки ОВТ, які:
у період перевірки залучені до виконаннязаходів за планами МО України;
підлягають плановому ремонту;
знаходяться у плановому ремонті;
несправні і на які в установленому порядкускладені рекламаційні документи.
Кількість однотипних зразків ОВТ, щознаходяться у ремонті і, які очікують планового ремонту, у військовій частиніне повинна перевищувати:
для автомобільної техніки — 40% від запланованогоу військовій частині до постановки на капітальний і регламентований ремонти та20% — на середній ремонт на рік.
Всі інші зразки, які знаходяться у ремонті абоочікують планового ремонту понад встановлених норм, оцінюються «незадовільно»незалежно від наявності облікових документів.
Стан зразків ОВТ, крім автомобільних базовихшасі, які виробили установлені ресурси (терміни) до чергового ремонту,оцінюється позитивно, якщо зразки за технічним станом придатні до застосуванняза прямим призначенням і на них в установленому порядку оформлені актитехнічного стану щодо продовження міжремонтного терміну експлуатації.
Стан стройової групи експлуатації зразківавтомобільної техніки у яких запас ходу до чергового ремонту менший ніжвизначено відповідними нормативно-правовими актами, оцінюється «незадовільно».Оцінка зразка знижується на один бал, якщо він без установленої обкаткипоставлений на зберігання.
Загальна оцінка стану зразка ОВТ у складікомплексу визначається як середньоарифметичне значення усіх оцінок, виставленихфахівцями родів військ і служб, але не вище оцінки, яка дана фахівцями родіввійськ і служб, до яких відноситься даний зразок, оцінки стану автомобільнихбазових шасі.7.2. Оцінка стану зразка ОВТ
Стан зразка ОВТ, який знаходиться в парку,оцінюється відповідно до наступних вимог.
Наявність і стан документів:
паспорт (формуляр);
журнал огляду машини посадовими особами;
журнал огляду машини, яка знаходиться на триваломузберіганні;
картка машини тривалого зберігання, карткатехнологічного процесу зняття зі зберігання.
Технічний стан:
ходової частини, автошин;
трансмісії, коробки передач, роздавальноїкоробки, мостів;
двигуна;
електрообладнання, світлової і звуковоїсигналізації, акумуляторної батареї;
гальмівна система;
рульове керування.
Заправлення пально-мастильними матеріалами татехнічними рідинами:
заправлення баків пальним;
систем мащення та охолодження двигуна,гідропідсилювача керма;
агрегатів — рульового механізму, коробкипередач, роздавальної коробки, мостів, лебідки;
змащення ходової частини;
заправлення гальмівною рідиною;
Укомплектованість водійським інструментом іЗІП
наявність інструмента водія;
наявність і укомплектованість ЗІП;
укомплектованість вогнегасником;
укомплектованість медичною аптечкою.7.3 Оцінка автомобільної техніки
Для оцінки технічного стану автомобільноїтехніки підрозділу, військової частини, з'єднання необхідно перевірити не менше15 — 20% автомобільної техніки різних груп експлуатації, яка знаходиться увикористанні і на зберіганні. Автомобільна техніка, яка знаходиться назберіганні, перевіряється оглядом на місці, а також випробуванням на місці абопробігом. Кількість автомобільної техніки, яка підлягає перевірці випробуваннямна місці або контрольним пробігом, визначає перевіряючий у межах річного планувипробування.
Автомобільні базові шасі ОВТ родів військ іслужб, до яких належать колісні, гусеничні, тракторні та причіпні базові шасі,які призначені для встановлення (монтажу) озброєння спеціальної техніки,засобів управління, рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту, контролюі вимірювання, перевіряються фахівцями автомобільної служби комплексно на однихі тих же зразках за нормами, які визначені для родів військ і служб.
Для оцінки стану, догляду та зберіганняавтомобільної техніки, її готовності до бойового застосування перевіряється:
технічний стан автомобільної техніки;
своєчасність переведення автомобільної технікиз режиму зберігання до режиму готовності до використання, впровадження заходівщодо скорочення термінів виведення автомобільної техніки з парку;
догляд та зберігання автомобільної техніки.
Технічний стан автомобільної технікивизначається її справністю та надійністю. Справною вважається автомобільнатехніка, стан якої відповідає усім вимогам, встановленим нормативно-технічноюДокументацією, укомплектовані необхідними запасними частинами, інструментом,приладами, світломаскувальними пристроями та іншим обладнанням.
Основним показником технічного стануавтомобільної техніки з'єднання, військової частини, підрозділу є коефіцієнттехнічної готовності (далі — КТГ), який визначається відношенням кількостісправної автомобільної техніки до її облікової кількості.
Під час визначення КТГ до несправноїавтомобільної техніки відносяться автомобільна техніка, яка значиться заобліковими даними військової частини, з'єднання, у капітальному (понад 40%запланованих на рік), середньому (понад 20% запланованих на рік) ремонтах, щоочікує ремонту, а також несправна автомобільна техніка і засоби пересування,які виявлені і оцінені «незадовільно» в ході перевірки.
Технічний стан автомобільної техніки іавтомобільних засобів пересування у підрозділі, військовій частині, з'єднанніоцінюється відповідно до вимог, викладених у таблиці 3.

Таблиця 3Оцінка стану автомобільної техніки КТГ для підрозділів і військових частин механізованих (танкових) з'єднань родів військ для підрозділів і військових частин автомобільних, матеріально-технічного забезпечення, військово-будівельних, інженерно-аеродромних, авіаційно-технічних «відмінно» Не нижче 0,98 Не нижче 0,90 Де більше половини перевіреної автомобільної техніки оцінено «відмінно» «добре» Не нижче 0,97 Не нижче 0,88 Де більше половини перевіреної автомобільної техніки оцінено не нижче «добре» «задовільно» Не нижче 0,95 Не нижче 0,85 «незадовільно» Нижче 0,95 Нижче 0,85 У разі наявності несправної автомобільної техніки, яка зберігається в НЗ
Примітки:
Для одержання позитивної оцінки в ракетних,зенітних ракетних підрозділах військових частив не повинно бути несправнихавтомобільних базових шасі.
Під час перевірки військових частин, з'єднаньскороченого складу і кадру оцінка стану ОВТ НЗ є визначальною. У цьому випадкустан автомобільної техніки у військовій частині, з'єднанні оцінюєтьсяпозитивно, якщо стан автомобільної техніки поточного забезпечення оцінено ненижче «задовільно».
Автомобільна техніка, яка прибула післявиконання урядового завдання, перевіряється і оцінюється відповідно довиконання плану відновлення, затвердженого командувачами видів Збройних СилУкраїни.
У військових частинах, підрозділах декількість автомобільної техніки не перевищує 25 одиниць, їх стан оцінюєтьсявідповідно до вимог, викладених у таблиці 4.
Таблиця 4Оцінка стану автомобільної техніки Кількість несправної автомобільної техніки. для частин з обліковою кількістю до 15 одиниць від 16 до 25 одиниць «відмінно» Немає Немає «добре» Немає Одна «задовільно» Одна Дві «незадовільно» Дві і більше Три і більше
Догляд та зберігання автомобільної технікиоцінюється за кількістю основних недоліків викладених у таблиці 5. Основнінедоліки у догляді та зберіганні, які виявлені під час перевірки технічногостану одиниці автомобільної техніки, враховуються незалежно від усунення у ходіперевірки. Оцінка повинна проводитися на тій же автомобільній техніці, щозапланована програмою перевірки.
Таблиця 5Оцінка догляду та зберігання автомобільної техніки Кількість недоліків з догляду та зберігання автомобільної техніки «відмінно» Немає «добре» Не більше шести «задовільно» Не більше десяти «незадовільно» Більше шести
Догляд і зберігання автомобільної технікивійськової частини, підрозділу визначаються на підставі оцінок з догляду ізберігання кожного перевіреного зразка автомобільної техніки і оцінюєтьсявідповідно до вимог, викладених у таблиці 6.
Таблиця 6Оцінка догляду та збереження автомобільної техніки Вимоги, які ставляться «відмінно» Якщо не менше 85% перевірених зразків автомобільної техніки оцінені позитивно, з них більше 50% «відмінно» «добре» Якщо не менше 75% перевірених зразків автомобільної техніки оцінені позитивно, з них більше 50% не нижче «добре» «задовільно» Якщо не менше 70% перевірених зразків автомобільної техніки оцінені позитивно «незадовільно» Якщо більше 30% перевірених зразків автомобільної техніки оцінені «незадовільно»
Загальна оцінка стану автомобільної техніки запідрозділ, військову частину, з'єднання виводиться на підставі одержаних оцінокїї технічного стану, догляду і зберігання відповідно до вимог, викладених утаблиці 7. У разі незадовільної оцінки за технічний стан або догляд ізберігання автомобільної техніки стан автомобільної техніки підрозділу,військової частини оцінюється «незадовільно незалежно від іншої оцінки.
Таблиця 7Загальна оцінка стану автомобільної техніки Оцінка технічного стану Оцінка догляду та зберігання »відмінно" «відмінно» «відмінно» «добре»
«відмінно»
«відмінно»
«добре»
«добре»
«задовільно»
«добре»
«задовільно»
«відмінно»
«добре».
«відмінно» «задовільно»
«добре»
«задовільно»
«задовільно»
«задовільно»
«добре»
«задовільно» «незадовільно»
«незадовільно»
не менш ніж «задовільно»
не менше ніж «задовільно»
«незадовільно»
Оцінка стану автомобільної техніки з'єднанняза результатами перевірки військових частин визначається відповідно до вимог,викладених у таблиці 8.
Таблиця 8Оцінка стану автомобільної техніки Вимоги, які ставляться «відмінно» Якщо 50% і більше перевірених основних військових частин одержали оцінку за загальний стан автомобільної техніки «відмінно», решта військових частин — «добре» добре" Якщо 50% і більше перевірених основних військових частин отримали оцінку за загальний стан автомобільної техніки «добре», решта військових частин — не нижче ніж «задовільно» «задовільно» Якщо більшість перевірених військових частин одержали оцінку не нижче «задовільно» і не більше двох військових частин оцінені за стан автомобільної техніки «незадовільно» «незадовільно» Якщо не виконані умови оцінки «задовільно» 7.4. Оцінка стану парку і внутрішньоїслужби в ньому
Стан парку і внутрішньої служби в ньомуповинен відповідати таким вимогам:
парк обладнаний усіма елементами (контрольно-технічнимпунктом із приміщенням для чергового парку, кімнати для інструктування йвідпочинку наряду парку, начальника контроль-технічного пункту, класом безпекируху і інструктування водіїв, місцем для проведення медичного огляду водіївперед рейсом, пунктом чищення і миття машин, пунктом заправлення, площадкою (пунктом)щоденного технічного обслуговування, площадкою для машин, що запізнилися зрейсу, пунктом технічного обслуговування й ремонту, пунктом збираннявідпрацьованих мастил і спеціальних рідин, інші приміщення (місця) дляобслуговування техніки й необхідні побутові приміщення, місця зберігання зброїта військової техніки) і забезпечує якісне технічне обслуговування тазбереження ОВТ;
внутрішній порядок у парку встановленийнаказом по військовій частин і виконується і відповідає вимогам Статутувнутрішньої служби Збройних Сил України;
черговий парку, днювальні парку, технік (збезпеки дорожнього руху) — начальник КТП, механік-водій (водій) черговоготягача обов'язки знають і правильно виконують, встановлений порядокприйому-здачі чергування;
виконуються правила допуску особового складу впарк, відкриття паркових приміщень, сховищ, машин;
здійснюється контроль за виходом і поверненнямОВТ в парк;
виконуються правила зберігання і видача ключіввід паркових приміщень і машин;
стан протипожежної охорони парку відповідаєвимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та інших керівнихдокументів. Особовий склад знає правила пожежної безпеки, навчений діям щодогасіння пожеж, є штатна або призначена нештатна пожежна команда, стан засобівпожежогасіння відповідає вимогам положення про протипожежну охорону, особовийсклад пожежної команди виконує нормативи з бойового розгортання з поданням водивід водоймища з позитивною оцінкою;
генеральний план парку існує, засоби, яківиділяються на будівництво і ремонт парку, реалізуються;
обладнані під'їзні шляхи, дороги в парку,запасні виходи, огородження, територія парку освітлюється, улаштування іобладнання парку забезпечує швидкий і зручний вихід ОВТ;
щоденні огляди приміщень парку командирамипідрозділів, завідувачами складами (сховищами), черговими парку і особамипожежного наряду у кінці робочого дня організовані і проводяться якісно;
сховища парків обладнані пожежною та охоронноюсигналізаціями та засобами захисту.
Стан парку і внутрішньої служби в ньомуоцінюється відповідно до вимог, викладених у таблиці 9.
Таблиця 9Оцінка Вимоги, які ставляться „відмінно” У разі виконання усіх вимог пункту 6.2 „добре” У разі невиконання однієї із вимог пункту 6.2, крім першої, другої і третьої вимог „задовільно” У разі невиконання двох вимог пункту 6.2, крім першої, другої і третьої вимог „незадовільно” У разі невиконання однієї із перших трьох вимог або інших трьох вимог пункту 6.2
У разі незадовільного стану парків тавнутрішньої служби в них загальна оцінка з'єднання (військової частини) за станОВТ знижується на один бал.
8. Організація економічної роботи послужбі8.1 Основні економічні аспекти зексплуатації військової автомобільної техніки
Використання, технічне обслуговування,зберігання і транспортування ВАТ потребують значних витрат матеріальних,грошових засобів та праці особового складу. Тому поряд з розв’язанням завданьавтотехнічного забезпечення, начальники автомобільних служб, інші посадовіособи військових частин зобов’язані вирішувати завдання економічного характеру.В розпорядженні військової частини знаходяться значні матеріальні засобиавтомобільної служби, які призначені для забезпечення бойової підготовки ігосподарської діяльності.
Експлуатація ВАТ та пов’язані з нею витратиматеріальних і грошових засобів мають ряд особливостей у порівнянні зексплуатацією АТ у народному господарстві. Перша особливість полягає в тому, щовона організується з метою виконання планів бойової підготовки і господарськоїдіяльності при установлених річних нормах витрат моторесурсів з урахуваннямпідтримання бойової готовності. Друга особливість полягає в тому, що військовічастини не ведуть в повному обсязі бухгалтерського обліку і звітності за роботуАТ (облік роботи машини здійснюється тільки за пробігом і витраченням паливабез урахування обсягу перевезень).
Матеріальні засоби автомобільної службивключають:
автомобільну техніку та рухомі засоби ремонтуі технічного обслуговування ВАТ за штатом військової частини;
приміщення, споруди парку; парковеустаткування;
запаси агрегатів, автошин, АВ, запасних частинтощо;
запаси ПММ і спеціальних експлуатаційних рідин;
обладнання автодромів, навчальних класів таінше.
Витрати на експлуатацію машин наведені удодатку 47, а схема витрат на підготовку машин до зберігання та утримання їх назберіганні наведена у додатку 48.
Витрати грошових засобів у військахздійснюються за видами ОВТ. В Сухопутних військах значне місце з обсягу ірізноманітності витрат на утримання і експлуатацію посідають бронетанкова іавтомобільна техніка. Фінансове забезпечення цих напрямків тісно пов'язане зматеріальним забезпеченням перелічених засобів. Забезпечення частин іпідрозділів АТ і АМ здійснюється централізовано. Але частину матеріальнихзасобів для утримання і експлуатації ВАТ, які не забезпечуються централізовано,придбають самі частини, для чого і виділяються грошові засоби.
Процес виконання кошторису витрат грошовихзасобів полягає в наступному. Класифікацією витрат за кошторисом МО України наутримання, експлуатацію і ремонт АТ передбачено статтю витрат 3119 — «Автомобільнатехніка».
Начальник АС частини складає детальнийрозрахунок на необхідні грошові засоби на рік планування за означеною статтею (окремугрупу витрат складають витрати на електроенергію, воду, кисень тощо), якийузгоджується із начальником фінансової служби частини і подається взадовольняючий фінансовий орган за командою. В подальшому після узгодження усіхрозрахунків частин з представленими даними ГУЛ Генерального Штабу ЗС Українифінансова служба оперативного командування включає суму грошових засобів за ст.3119на рік планування. Після отримання казначейських кредитів на рік планування АСоперативного командування складає план фінансування з'єднань, частин за ст.3119.Фінансові і автомобільні служби з'єднань після отримання кредитів відфінансової служби ОК розроблюють фінансовий план і план фінансування запризначенням грошових засобів згідно за заявками військових частин.
Виділені грошові засоби військовій частиніавтомобільна служба повинна витрачати тільки за цільовим призначенням згідно заст.3119.
За цією статтею оплачуються:
придбання матеріалів, які не відпускаютьсязадовольняючими органами (в тому числі і цемент, цегла, ліс та інші будівельніматеріали) безкоштовно, запасних частин, малоцінного технічного інвентарю,інструмента для таких цілей:
утримання, експлуатація, поточний ремонтавтомобільної техніки;
монтаж, утримання і поточний ремонт парковогота іншого обладнання служби;
виготовлення і ремонт засобів малоїмеханізації, запобіжних устроїв з техніки безпеки та інших пристроїв у місцяхзберігання, експлуатації та ремонту техніки;
установлення та кріплення при зберіганні і перевезеннів ремонт (із ремонту) або при передислокації частики (лежні, стійки, вірьовки,дріт, скоби, цвяхи і таке інше);
виробничі потреби військових ремонтнихпідрозділів (частин), складів, компресорних установок, акумуляторних,перевірочних, контрольно-вимірювальних пунктів і лабораторій, ПТОР;
обладнання постів ПТОР та інших місць дляутримання, експлуатації АТ, будівництва і ремонту естакад для огляду та миттямашин;
виготовлення і ремонт шаф, підставок,стелажів, драбин, візків тощо;
ремонт і зарядка акумуляторних батарей, атакож потреби для маскування АТ.
За цією статтею витрат оплачується також:
відшкодування збитків окремих осіб іорганізацій;
виготовлення книг обліку і бланків (вцентралізованому порядку);
придбання довідкової і технічної літератури ізексплуатації та ремонту;
утримання і ремонт малоцінного технічногоінвентарю та інструменту;
заміна негодних вогнегасників, ремонт,перезарядка та опресування їх;
заміна напірних рукавів спеціальної техніки тапунктів ПТОР;
вода, пар, електроенергія, рідини та гази длятехнічних потреб;
прання, просочення брезентових виробів,зарядка, ремонт, клеймування газових балонів;
ремонт і перевірка приладів, засобів захистута вимірювальних приладів;
виготовлення дорожніх знаків, наочної агітації(фото, схеми, таблиці), обладнання КТП.
Крім того за кошторисом МО Українипередбачаються щорічні витрати в інтересах АТ за наступними статтями.
Стаття 2719. Виплати на озброєння, військовутехніку та майно, яке поставляється іншими міністерствами і відомствами зазатвердженими планами постачання. За цією статтею здійснюється виплати за АТ таАМ, військове навчальне майно і навчально-тренувальні засоби; технологічнеустаткування, прибори та інструменти запасні частини до них; ремонт,модернізацію АТ і майна та підтримання їх в бойовій готовності; випробування АТзгідно за технічним умовами; виготовлення книг і бланків з обліку ОВТ і майна.
Стаття 2819. Виплати за науково-технічнупродукцію. За цією статтею здійснюється виплати за проведення науково-досліднихі дослідно-конструкторських робіт, іншої науково технічної продукції, яківиконуються за договорами інших міністерств і відомств.
Стаття 2919. Виплати за науково-технічнупродукцію, яка здійснюється науково-дослідними організаціями Міністерствооброни України.
Стаття 4919. Ремонт і виготовлення АТ і майнана господарсько — розрахункових промислових підприємствах МО України. За цієюстаттею здійснюється виплати за проведення КР, РР, СР, ПР, виготовлення імодернізацію АТ і майна, а також за інші роботи промислового характеру зприведення в порядок АТ і майна.
8.2. Організація економічної роботиавтомобільної служби військової частини
Автомобільна служба є однією із основнихскладових елементів військового господарства частини, матеріальні фонди якоїдосягають значних розмірів. Оптимальне і ощадливе їх використання приводить доотримання значного економічного ефекту. Конкретні результати економічної роботизалежать від рівня та якості її організації, основною ланкою якої є планування.Розробка планів економічної роботи в частинах передбачається Положенням провійськове (корабельне) господарство ЗС України.
Розробка плану економічної роботи військовоїчастини покладена на заступника командира частини з тилу. Начальникавтомобільної служби розроблює і подає в план економічної роботи перелікзаходів з автомобільної служби військової частини.
В плані повинно передбачатися:
виховні та організаційно-навчальні заходи зособовим складом служби, водіями, посадовими особами частини, які безпосередньоексплуатують АТ;
конкретні економічні заходи із служби здокладною деталізацією та результатами прорахунків, здійснення яких призведе дозначного економічного ефекту;
терміни виконання заходів, відповідальнівиконавці конкретних заходів та очікуваний ефект з кожного із них в натуральнихпоказниках (м, т, штуки) та в грошовому виразі (у гривнях).
До основних конкретних технічних заходівекономічної роботи з автомобільної служби відносяться:
раціональне витрачання ресурсів машин різнихгруп експлуатації;
подовження міжремонтних пробігів машин та їхагрегатів. пробіг шин (в тому числі і авто шин раніше відремонтованих шляхомнаварювання протектора), строків служби акумуляторних батарей, парковогообладнання;
економія пально-мастильних матеріалів іспеціальних рідин;
скорочення витрат води, пару, електроенергіїна технічні потреби;
підвищення якості ТО і скорочення трудовитратза рахунок використання високоефективного обладнання, втіленняраціоналізаторських пропозицій;
виконання своїми силами ПР і СР, машин,агрегатів, відновлення автошин, автокамер, запасних частин і деталей, які булив експлуатації;
проведення робіт з виготовлення і обладнанняестакад:, оглядових ям, майданчиків ІЦТО та інших елементів парку; підставок ілежнів для зберігання техніки;
проведення робіт з обладнання автодромів,навчальних класів, наочних посібників, стендів, макетів тощо;
повторне використання матеріалів кріплення призалізничних перевезеннях техніки;
інші конкретні заходи.
В кінці року паралельно розробці плануекономічної роботи начальник автомобільної служби розробляє звіт з результатіввиконаної роботи за минулий рік. В ньому наводяться конкретні показникиекономії з кожного складового напрямку з обґрунтуваннями, прорахунками. План ізвіт супроводжується пояснювальними записками.
9. Організація підготовки особовогоскладу9.1 Порядок підготовки (допідготовки)водіїв та допуску їх до управління транспортними засобами
Порядок підготовки водіїв та допуску їх доуправління ТрЗ регламентується “Положенням з підготовки водіїв та іншихфахівців автомобільної служби у ЗС України та допуску їх до управління ТрЗ”,розробленого відповідно до вимог закону України «Про дорожній рух» та«Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян докерування ТрЗ», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України.
У ЗС України усі ТрЗ в залежності від їхтипів, призначення та особливостей керування ними поділяються на категорії А,В, С, D, Е та гусеничні тягачі, транспортери-тягачі, транспортери і трактори,на право керування якими видається єдине посвідчення, яке встановлюєтьсяМіністерства внутрішніх справ (МВС) України (ТрЗ категорій А, В, С, D і Е). Направо керування багатовісними спеціальними колісними шасі (тягачами) тагусеничними машинами (ГМ) видається відповідне посвідчення.
Транспортні засоби, керування якимиздійснюється за наявності посвідчення водія, в залежності від їх типів іпризначення поділяються на:
А — мотоцикли, моторолери та іншімототранспортні засоби;
В — автомобілі, дозволена максимальна (повна) масаяких не перевищує 3500 кг (7700 фунтів) та кількість сидячих місць яких, крімсидіння водія, не перевищує восьми;
С — автомобілі, призначені для перевезеннявантажів і дозволена максимальна (повна) маса яких перевищує 3500 кг (7700фунтів);
D — автомобілі, призначені для перевезенняпасажирів і мають більше восьми сидячих місць, крім сидіння водія;
Е — состави ТрЗ з тягачем, що відноситься докатегорії В, С або D, якими водій має право керувати, але які самі не входять водну із цих категорій або в ці категорії.
Водії ЗС України мають право керувати лишетими ТрЗ і тих категорій, проти яких у відповідних графах посвідчення водія євідмітка або штамп «Дозволено», а також ТрЗ інших категорій післявідповідної підготовки (перепідготовки) та отримання відповідного посвідчення (додаток49).
Схема підготовки (перепідготовки) водіїв ТрЗ уЗС України наведена в додатку 50.
З усіма водіями, які призвані на дійснувійськову службу та мають посвідчення водія на право керування ТрЗ категорії Вабо С, механіками-водіями гусеничних машин та трактористами-машиністами напочатку літнього та зимового періодів навчання проводиться місячна допідготовка(після опанування програми молодого солдата), у ході якої відпрацьовуєтьсяПрограма допідготовки водіїв автомобілів, механіків-водіїв гусеничних тягачів,транспортерів-тягачів, транспортерів, трактористів-машиністів.
До початку допідготовки наказом командиравійськової частини за водіями на весь період допідготовки закріплюються штатніТрЗ, проводяться 2-денні практичні заняття для визначення рівня підготовкиводіїв, одержаного раніше в навчальних закладах профтехосвіти.
Під час занять з водіями проводиться бойовезлагодження з проведенням денного маршу на 25…30 км у складі батальйону (дивізіону).
Допідготовка водіїв організовується увійськових частинах, а в разі незначної кількості у масштабі з'єднання (гарнізону)при одній із військових частин. Порядок проведення допідготовки встановлюєтьсянаказом командира частини, з'єднання (начальника гарнізону), який організовуєдопідготовку. З особовим складом, що залучається до проведення занять, до їхпочатку проводяться одноденні методичні збори.
Для проведення практичних занять з водіння тамаршів у період підготовки (допідготовки, перепідготовки) водіїв від військовихчастин гарнізону виділяються у необхідній кількості автомобілі з інструкторамипрактичного водіння.
У ході допідготовки з водіями автомобілівпроводяться: після першого тижня навчання — денний марш на 70…80 км, післядругого тижня навчання — нічний марш на 90…100 км. Після закінченнядопідготовки проводиться денний марш на 250 км з водіями автомобілів та50-кілометровий марш з механіками-водіями гусеничних машин.
Після виконання програми допідготовки комісія,призначена наказом командира військової частини, з'єднання або начальникагарнізону, приймає у водіїв екзамени з правил дорожнього руху, будови,технічного обслуговування ТрЗ та водіння.
Водії, які склали екзамени комісії військовоїчастини, з'єднання або гарнізону, а для одержання права на керуваннятранспортними засобами категорії В, крім того, — військовій кваліфікаційнійкомісії (ВКК) відділів (відділень) ВІБДР, Державної автомобільної інспекції (ДАІ)України, наказом командира військової частини допускаються до самостійногокерування закріпленими за ними штатними транспортними засобами, про що робитьсявідмітка у військовому квитку у розділі “Особливі відмітки”:
“Пройшов допідготовку з _______ по _______200___ року. Допущений до керування машиною ___________ ".
   (марка)
____________________________________________________________________________________________________________________________________
(посада, військове звання, підпис, прізвищекомандира,
гербова печатка військової частини).
Перепідготовка водіїв ТрЗ категорії Впроводиться для військовослужбовців з числа призваних на строкову військовуслужбу водіїв ТрЗ категорії С у період місячної допідготовки. При цьому водіїзводяться в одну навчальну групу, яка в установленому порядку повинна бутизареєстрована у підрозділах ДАІ відповідно за Положенням про порядок видачіпосвідчень водія та допуску громадян до керування ТрЗ. Перепідготовка водіїв направо керування ТрЗ категорії D проводиться за окремими планами в навчальнихвійськових частинах та навчальних центрах на 1,5-місячних зборах з числа водіївТрЗ категорій В або С, В і С. Водії транспортних засобів категорії В або С, В іС, які засвоїли програму, складають екзамени ВКК відділу (відділення) ВІБДР; одержуютьсвідоцтво про складання екзаменів, підписане командиром військової частини іголовою ВКК відділу (відділення) ВІБДР і за направленням військової частинискладають теоретичний та практичний екзамени в ДАІ для одержання посвідченняводія з відміткою на керування ТрЗ категорії В або D.
Перепідготовка водіїв на право керування ТрЗкатегорії Е проводиться за окремими планами на місячних зборах у масштабігарнізону при одній з військових частин, а також в навчальних військовихчастинах та навчальних центрах. До перепідготовки залучаютьсявійськовослужбовці з числа водіїв ТрЗ категорії В, С, D. Після засвоєнняпрограми і складання екзаменів ВКК відділу (відділення) ВІБДР водії одержуютьсвідоцтво про складання екзаменів, далі за направленням військової частинискладають в ДАІ практичний екзамен з навичок на право керування ТрЗ категорії Е.
Підготовка механіків-водіїв багатовіснихспеціальних колісних шасі і тягачів ведеться в навчальному центрі МО України. Допідготовки залучаються водії ТрЗ категорії С, В і С. Водіям після успішногозасвоєння програми підготовки та складання екзаменів комісії центру видаютьпосвідчення механіка-водія багатовісного колісного шасі (тягача). Крім того,механіки-водії багатовісних спеціальних колісних шасі та тягачів, щовикористовуються з причепами (напівпричепами), одержують свідоцтво проскладання екзаменів, після чого за направленням навчального центру складають вДАІ практичний екзамен з водіння автопоїздів для одержання посвідчення водія звідміткою на право керування ТрЗ категорії Е.
Підготовка водіїв для роботи на ТрЗ категорії С,обладнаних для перевезення особового складу, проводиться за планами з'єднань намісячних зборах; для військових частин, які не входять до складу з'єднань, — намісячних зборах за планами начальників гарнізонів при одній з військових частин.Після закінчення зборів водії складають теоретичний і практичний екзамен ВККвідділу (відділення) ВІБДР для одержання посвідчення про допуск до самостійногокерування транспортними засобами для перевезення особового складу. Посвідченнявидається водіям після 5-місячного стажування при своїх військових частинах тадосягнення водіями 19-річного віку.
Технічна (автомобільна) підготовка водіїв длявдосконалення знань і навичок за фахом проводиться після допідготовки нашестиденних зборах у кожному періоді навчання, а також на тактичних (тактико-спеціальних)навчаннях та інших заняттях (навчаннях) у польових умовах під керівництвомкомандирів підрозділів (частин) за відповідними програмами. Крім того, технічнапідготовка водіїв проводиться у відведений щотижня один день, а в підрозділах ічастинах, які несуть бойове чергування, — у вільний від нього час за умовповного виконання програм навчання. Водії зводяться у навчальні групи зурахуванням марок закріплених за ними штатних ТрЗ. У дні занять забороняєтьсявихід одиночних ТрЗ, за винятком машин, які використовуються для забезпеченнябойового (оперативного) чергування та інших невідкладних завдань з дозволукомандира військової частини.
Перепідготовка водіїв для роботи на ТрЗ новихабо інших марок, які належать до ТрЗ тієї ж категорії, організується увійськових частинах на місячних зборах і включає 15 годин практичного водіння,а також обов'язкове виконання обсягу робіт з ТО-1 та ТО-2. Про проходженняперепідготовки та про допуск до самостійного керування ТрЗ нових або інших марокробляться відмітки у військовому квитку у розділі “Особливі відмітки”:

“Пройшов перепідготовку з _______ по _______200___ року. Допущений до керування машиною ___________ ".
    (марка)
_____________________________________________________________
(посада, військове звання, підпис, прізвищекомандира, гербова печатка військової частини)
Офіцери, прапорщики та військовослужбовці законтрактом (що мають посвідчення водія), за якими ТрЗ не закріплені, маютьправо керувати штатними ТрЗ тих категорій, проти яких у посвідченнях водіїв євідмітка «Дозволено», на заняттях з практичного водіння ТрЗ та підчас перевірки технічного стану ТрЗ, якості ТО та ремонту.
10. Організація роботи щододотримання заходів безпеки і попередження дорожньо-транспортних пригод звійськовою автомобільною технікою10.1 Охорона праці та дотриманнязаходів безпеки при роботі у парках військових частин
Робота з охорони праці у військових частинахЗбройних Сил України складається з:
створення постійно діючих комісій з питаньохорони праці та організації їх роботи;
розробки і затвердження посадових інструкційдля осіб, які мають вирішення конкретних питань з охорони праці;
розробки і затвердження положень, інструкцій,інших нормативних актів з охорони праці, що діють у межах військової частини;
організації навчання працюючих з питаньохорони праці;
проведення лабораторних досліджень умов праціта атестації місць;
розробки та реалізації комплекснихорганізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів,спрямованих на поліпшення умов праці;
впровадження на виробництві прогресивнихтехнологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизаціївиробництва, позитивного досвіду з охорони праці;
забезпечення своєчасного усунення причин, щопризводять до нещасних випадків чи професійних захворювань;
постійного контролю за дотриманнямтехнологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами,устаткуванням та іншими засобами виробництва і використання засобівколективного і індивідуального захисту та виконання робіт відповідно до вимогнормативно-правових актів про охорону праці;
пропаганди безпечних методів виконання робіт.
Відповідальність за організацію та стан роботиз питань охорони праці у військових частинах згідно з вимогами Закону України«Про охорону праці» та наказу Міністра оборони України від 28.01.98 №20 покладається на командира військової частини.
Державний нагляд за додержанням законодавчихта інших нормативних актів про охорону праці в Збройних Силах України згідно звимогами законодавства України про охорону праці здійснюють:
Державний департамент України з нагляду заохороною праці Міністерства праці та соціальної політики та органи державногонагляду за охороною праці Міністерства оборони України (управління державногонагляду за охороною праці Міністерства оборони України);
Державний комітет України з ядерної тарадіаційної безпеки;
відповідні органи державного пожежного наглядууправління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ та Міністерстваоборони України;
органи та заклади санітарно-епідеміологічноїслужби Міністерства охорони здоров'я та Міністерства оборони України.
Вищий нагляд за додержанням і правильнимзастосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокуроромУкраїни і підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до вимог наказу Міністра оборониУкраїни від 19.09.96 №264 «Про затвердження Положення про службу охоронипраці у Збройних Силах України» в кожній військовій частині наказомкомандира військової частини створюється служба охорони праці, яка вирішуєнаступні завдання:
забезпечення безпеки виробничих процесів,устаткування, будівель і споруд;
професійної підготовки і підвищеннякваліфікації з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів виконанняробіт;
професійного добору виконавців для визначенихвидів робіт;
контролю за забезпеченням працівників ЗбройнихСил України, засобами індивідуального і колективного захисту;
вибору оптимальних режимів праці і відпочинкупрацюючих.
Служба охорони праці функціонує як самостійнийпідрозділ, і залежно від чисельності працюючих та характеру робіт, складаєтьсяз групи фахівців чи одного спеціаліста. В окремих випадках у зв'язку зневеликим обсягом робіт функції спеціаліста з охорони праці можуть включатисядо функціональних обов'язків іншої посадової особи, яка має відповіднупідготовку.
Порядок проведення атестації робочих місць заумовами праці визначено постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992року №442.
З метою врегулювання відносин міжпрацівниками, у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, івійськовими частинами, установами Міністерства оборони України, детехнологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали єпотенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можутьнесприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, згідно з вимогами постановиКабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442 проводиться атестація.
Результати атестації використовуються привстановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій зарахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення зміні доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників,що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходівщодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
З працівниками військової частини укладаєтьсяколективний договір (угода), який повинен:
містити заходи захисту прав і соціальнихінтересів осіб, які потерпіли на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань),а також утриманців і членів сімей загиблих та зобов'язання власника провідшкодування потерпілому моральної шкоди, які відповідали б вимогамзаконодавства;
визначати умови здійснення грошовоїкомпенсації на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока аборівноцінних йому продуктів, якщо робота працівників має роз'їзний характер.
Допуск до виконання робіт працюючихздійснюється відповідно до вимог Типового положення про навчання з питаньохорони праці (ДНАОП 0.00-4. і 2-99) га наказу Міністра оборони України від 26.12.2000№ 476 «Про затвердження Положення про порядок допуску військовослужбовцівЗбройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконанняразових робіт в Збройних Силах України».
Перед допуском до самостійного виконання робітпрацюючі повинні пройти попередній медичний огляд, навчання, перевірку знань зпитань охорони праці та інструктажі.
З особовим складом з техніки безпекипроводяться:
вступний інструктаж; первинний інструктаж; повторнийінструктаж; позаплановий інструктаж; цільовий інструктаж.
Вступний інструктаж проводиться з усімановоприбулими військовослужбовцями, яким належить брати участь в експлуатації іремонті машин. У ході вступного інструктажу військовослужбовці повинніознайомитися:
з правилами внутрішнього порядку;
з особливостями експлуатації і ремонту машин вчастині (з особливостями обладнання парку, паркових приміщень, з прийнятоюсхемою руху і технічного обслуговування машин, з особливостями укомплектуванняі обладнання приміщень постів для ремонту, з особливостями клімату і місцевостіі інше);
з особливостями розміщення і укомплектуваннянавчальних польових частин (вогневого містечка, автодрому і т.д.) і основнимиправилами їх використання;
із загальними правилами безпеки, які прийнятів частині.
Вступний інструктаж проводиться командиромпідрозділу за планом (конспектом) затвердженим командиром частини,
Первинний інструктаж проводиться припризначенні військовослужбовця на дане місце, в тому числі при переводі зоднієї роботи на іншу, а також при зміні умов праці, з метою ознайомлення зобладнанням, прийомами і методами правильного та безпечного виконання робіт наданому робочому місці.
Повторний інструктаж проводиться не меншеодного разу в три місяці індивідуально або з групою військовослужбовців (до 15чоловік) з метою забезпечення кращого засвоєння ними прийомів та методівбезпечного виконання робіт.
Повторний інструктаж проводиться за програмоюінструктажу на робочому місці командиром підрозділу або заступником командира зтехнічної частини.
Позаплановий інструктаж проводиться:
у випадку порушення військовослужбовцемінструкції з охорони праці;
коли з військовослужбовцем підрозділу абоіншого підрозділі частини стався нещасний випадок, який пов'язаний зексплуатацією або ремонтом техніки;
за наказом командира або заступника командирачастини з озброєння.
Позаплановий інструктаж можуть проводити всіначальники військовослужбовця або інші особи за їх дорученням. Військовослужбовець,з яким трапився нещасний випадок в результаті порушення вимог техніки безпеки,не допускається до роботи без проходження позапланового інструктажу.
Цільовий інструктаж проводиться при:
при виконанні разових робіт, що не пов’язані збезпосередніми обов’язками за фахом;
ліквідації аварій, стихійного лиха;
проведення робіт, на які оформлюєтьсянаряд-допуск, дозвіл та інші документи.
Цільовий інструктаж фіксуєтьсянарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.
З усіма новоприйнятими на роботу (призначенимина посаду) незалежно від їх освіти, стажу роботи і посади проводиться вступнийінструктаж про що робиться запис в журналі реєстрації вступного інструктажу.
Роботи з підвищеною небезпекою, що потребуютьпідвищеного контролю, виконуються за нарядом-допуском, який реєструється вобліку виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Наказом командира військової частинивизначається список осіб, які мають право видачі наряду-допуску. Унаряді-допуску визначаються обсяг роботи, місце, час початку і закінчення роботи,умови її безпечного проведення, склад команди та особи, відповідальні забезпечне проведення робіт.
Разові (непостійні) роботи, за необхідністю,можуть виконуватися працюючими, згідно з письмовим наказом (розпорядженням) командиравійськової частини.
Командир (начальник), який видав наказ (розпорядження)про направлення працюючих на виконання разових робіт, зобов'язаний забезпечитиїх безпечне виконання, для чого він:
визначає термін та порядок проведення робіт;
організовує навчання з питань охорони праці вобсязі інструкції з безпечного ведення робіт;
організовує забезпечення військовослужбовціввідповідними засобами індивідуального та колективного захисту, справнимінструментом (обладнанням).
Працюючі, які виконуватимуть роботи зпідвищеною небезпеки), повинні пройти навчання в спеціалізованих закладахосвіти і мати відповідне посвідчення.
Навчання з питань охорони праці здійснюєтьсявідповідно до вимог Закону України «Про охорону праці», Типовогоположення про навчання з питань охорони праці, наказів Міністра оборони Українивід 28.01.98 № 20 «Про затвердження Положення про організацію роботи зохорони праці військових частинах, військово-навчальних закладах, установах,організаціях та на підприємствах Міністерства оборони України”, від 28.03.2000№ 80 „Про організацію навчання та підвищення рівня підготовки посадовихосіб з питань охорони праці“, від 26.12.2000 № 476 „Про затвердженняПоложення про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України досамостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в ЗбройнихСилах України“.
Навчання та інструктаж працюючих з питаньохорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і постійнопроводиться з ними в процесі їх трудової діяльності.
Організацію навчання та перевірки знань зпитань охорони праці здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти,яким командиром військової частини доручена організація цієї роботи.
Підготовка працюючих для виконання робіт зпідвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали вустановленому порядку ліцензію Міністерства освіти і науки України та органуДержавного нагляду за охороною праці на проведення такого навчання.
Для решти робіт підготовка, перепідготовкапрацюючих за професіями можуть здійснюватися як в закладах освіти, так і увійськовій частині.
Для перевірки знань працюючих з питань охоронипраці утворюються постійно діючі комісії з питань охорони праці, члени якоїповинні бути навченими та атестованими.
У військових частинах, організаціях, установахта військових навчальних закладах Міністерства оборони України згідно з Типовимположенням про кабінет охорони праці, затвердженим наказом Державного комітетуУкраїни по нагляду за охороною праці від 18.07.97 № 191, створюються кабінетиохорони праці, які є організаційним та навчально-методичним осередкомпропаганди знань з питань охорони праці серед працівників. При чисельностіпрацюючих до 400 працівників кабінет охорони праці може бути суміщений зприміщенням для навчальних занять.
Перелік та структура документів з питаньохорони праці в військовій частині
Відомчі нормативно-правові акти з питаньохорони праці розробляються з урахуванням вимог діючих державнихнормативно-правових актів і наказів Міністра оборони України.
Наказом командира військової частини повиннібути призначені:
відповідальний за стан охорони праці;
постійно діюча комісія з питань охорони праці;
постійно діюча комісія з періодичної перевіркизнань персоналу, який обслуговує об'єкти котлонагляду, вантажопідіймальнімашини і електроустановки;
особа, відповідальна за електрогосподарство.
У військовій частині розробляються:
Положення про службу охорони праці;
Положення про навчання, інструктаж і перевіркузнань з питань охорони праці;
Положення про медогляд;
Положення про енергетичну службу;
Програма та план-конспект вступногоінструктажу;
Посадові інструкції;
Інструкції з охорони праці за професією та повидах робіт;
Перелік питань для перевірки знань з питаньохорони праці з урахуванням специфіки виробництва;
Перелік посад (професій), працюючих, якіповинні проходити стажування;
Перелік посад (професій), працюючих, якіповинні проходити періодичний медогляд;
Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
Перелік робіт, які виконуються понаряду-допуску;
Перелік осіб, які мають право видачі наряду-допуску;
Перелік робіт, які проводяться в порядкупоточної експлуатації;
Перелік разових робіт;
Протоколи перевірки знань;
Плани-графіки планово-попереджувальнихремонтів;
Паспорти на об'єкти котлонагляду івантажопідіймальні машини;
Плани протиаварійних тренувань;
Паспорти на блискавкозахист будівель і споруд;
Протоколи перевірок і випробуванняелектрообладнання, апаратури, пристроїв релейного захисту і автоматики,електромереж і заземлювальних пристроїв.
Журнали:
реєстрації вступного інструктажу;
реєстрації інструктажів з питань охорони праці;
реєстрації інструкцій з питань охорони праці;
обліку видачі інструкцій з питань охоронипраці;
обліку нещасних випадків;
інша документація, яка передбачена діючимиПравилами (ДНАОП 0.00-4.12-99, ДНАОП 0.00-1.03-93, ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП 0.00-1.07-94,ДНАОП 0.00-1.26-96, ДНАОП 0.00-1.02-99, ДНАОП 0.00-1.21-98, Правила технічноїексплуатації електроустановок споживачів).
Відповідальність за порушення законодавствапро охорону праці
Суворе виконання вимог охорони праці,виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони, належневикористання спецодягу і запобіжних засобів є одним із основних обов'язків усіхпосадових осіб і працюючих, які за порушення вимог нормативних актів з охоронипраці несуть кримінальну, адміністративну, матеріальну і дисциплінарнувідповідальність.
Дисциплінарна відповідальність передбачаєнакладання на посадових осіб дисциплінарних стягнень, які передбачено вимогамиДисциплінарного статуту, правилами внутрішнього трудового розпорядку,положеннями про дисципліну.
Працівники (не військовослужбовці) притягаютьсядо дисциплінарної відповідальності за невиконання або неналежне виконаннятрудових обов'язків, у тому числі з питань охорони праці. Згідно з КодексомЗаконів про працю України, законодавством встановлено такі дисциплінарністягнення: догана, звільнення з роботи. Військовослужбовці несуть дисциплінарнувідповідальність згідно з вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Право накладати дисциплінарні стягнення на працівниківта військовослужбовців надається командиру частини.
Застосовуються такі види дисциплінарнихстягнень:
зауваження;
догана;
сувора догана;
переведення на нижче оплачувану роботу натермін до трьох місяців або переміщення на нижчу посаду на той же термін;
звільнення з роботи.
Згідно з порядком підпорядкованості додисциплінарної відповідальності за порушення законодавства про працю, правил інорм охорони праці притягаються:
керівники підприємств, їх заступники, головніінженери та інші головні спеціалісти;
начальники цехів, служб, відділів,лабораторій, майстерень та інших підрозділів;
старші майстри, начальники дільниць, змін таінші.
Робітники та службовці за порушення правил інорм з охорони праці та інструкцій по безпечному веденню робіт можуть притягатисядо дисциплінарної відповідальності як за порушення трудової дисципліни.
Дисциплінарні стягнення за порушеннязаконодавства про працю, правил і норм з охорони праці накладаються взагальноприйнятому порядку вищими органами, командуванням частини та посадовимиособами, які мають на це право.
Інспектори органів державного нагляду іпрацівники прокуратури мають право вносити подання про притягнення додисциплінарної відповідальності посадових осіб, які систематично порушуютьзаконодавство про працю, правила, норми і інструкції з безпечного ведення робіт.
Адміністративна відповідальність за порушеннязаконодавства про працю, правил і норм охорони праці передбачає попередженняпосадових осіб або накладання на них грошового штрафу згідно з Кодексом Українипро адміністративні правопорушення.
Адміністративну відповідальність за порушеннязаконодавства про охорону праці несуть тільки працівники (не військовослужбовці)згідно з вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративністягнення накладаються за порушення законодавчих та інших нормативних актів проохорону праці або створення перешкод для діяльності посадових осіб органівдержавного нагляду і представників професійних спілок. Адміністративністягнення накладаються у вигляді штрафу.
Посадові особи притягаються доадміністративної відповідальності, якщо вони своєю дією або бездіяльністюдопустили порушення законодавства про працю, правил і норм охорони праці. Штрафнакладається на посадових осіб, а не на організацію.
Посадові особи до адміністративноївідповідальності притягаються тільки в тому випадку, коли порушення не маєознак дії, яку передбачено Кримінальним Кодексом.
Матеріальна відповідальність працівниківрегламентується ст.130-138 КЗпП та іншими документами, що регулюють трудовівідносини.
Загальними підставами накладання матеріальноївідповідальності є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у форміумислу або необережності), протиправні дії (бездіяльність), а також наявністьпричинного зв'язку між діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою.
Посадові особи, які заподіяли шкоду внаслідокдопущення ними порушень правил і норм охорони праці, крім адміністративної,дисциплінарної і кримінальної відповідальності, несуть також і матеріальнувідповідальність.
Матеріальна відповідальність посадових осіб запорушення законодавства про працю, правил і норм охорони праці виражається встягненні з них повністю або частково суми, яку виплатила частина потерпіломувід нещасного випадку і професійного захворювання органам соціальногострахування і соціального забезпечення.
Матеріальна відповідальність, у більшостівипадків, є наслідком рішення суду, який розбирав справи про притягнення виннихосіб до кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність посадових осіб запорушення законодавства про працю, правил і норм охорони праці передбачається утих випадках, коли порушення має ознаки злочинної дії. Кримінальнавідповідальність виникає, як правило, при дуже тяжких та групових нещаснихвипадках, професійних отруєннях та захворюваннях, аваріях, пожежах тощо.
Об'єктивна сторона злочинів:
порушення вимог законодавчих та іншихнормативно-правових актів про охорону праці;
створення небезпечних умов для життя чиздоров'я працівників і інших осіб, постійна або тимчасова діяльність якихпов'язана з даним виробництвом, або спричинення нещасних випадків з людьми;
причинний зв'язок між порушеннями зазначенихправил охорони праці та створеною небезпекою для життя чи здоров'я працівниківабо нещасними випадками з людьми.
Кримінальну відповідальність за порушенняправил охорони праці несуть лише ті посадові особи, на яких через їх службовестановище або за спеціальним розпорядженням покладено обов'язки з охорони праціта дотримання правил безпеки на відповідній ділянці роботи або контроль за їхвиконанням. До цієї категорії незалежно від спеціальних наказів, обов'язковоналежать перші керівні особи, на яких згідно з Законом України „Проохорону праці“, покладено відповідальність за стан справ з охорони праці.
Кримінальна відповідальність за порушенняправил охорони праці передбачена статтями 271, 272, 273, 274 та 275Кримінального кодексу України. Суб'єктом злочину є будь-яка посадова особа абопрацівник частини. Кримінальна відповідальність настає за порушення вимогзаконодавства про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку дляжиття або здоров'я громадян.
Для працівників передбачена така мірапокарання як виправні роботи або штраф до 15 мінімальних розмірів заробітноїплати.
Згідно з рішенням суду (ст.93-1 КПК України) зосіб винних в порушенні правил охорони праці можуть стягуватись кошти,витрачені закладами охорони здоров'я, в тому числі і МОУ, витрачені настаціонарне лікування потерпілих. Військовослужбовці (посадові особи) можутьнести відповідальність за статтями 271 та 272, а посадові особи (невійськовослужбовці) — за статтями 271, 272 та 275 Кримінального кодексу України.Дана відповідальність передбачає, з урахуванням важкості наслідків, позбавленняволі на строк до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чизайматись певною діяльністю на строк до двох років або без такого. За рішеннямсуду разом із засудженням може накладатися штраф зі сплатою в дохід держави. Згіднозі ст.28 КПК України особа, підприємство, організація, котрій злочиномзаподіяно матеріальну шкоду, вправі пред'явити до обвинуваченого або осіб, щонесуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, якийрозглядається разом з кримінальною справою.
Рівень цієї відповідальності визначено увідповідних статтях: Кодексу Законів України про адміністративні правопорушення;Кримінального кодексу України.
Дії командування при виникненні аварій,травмувань, чи загибелі військовослужбовців під час виконання робіт
Дії командування при виникненні аварій,травмувань, чи загибелі військовослужбовців під час виконання робіт визначенонаказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36 „Інструкція пророзслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій уЗбройних Силах України“.
Розслідування та облік нещасних випадків, щосталися з особами, які працюють за трудовими договорами проводяться згідно зПоложенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановоюКабінету Міністрів України від 21.08.2001. №1094.
Командир військової частини після отриманняповідомлення про нещасний випадок зобов'язаний:
організувати надання необхідної медичноїдопомоги потерпілому та забезпечити у разі необхідності його термінову доставкудо лікувально-профілактичного закладу;
забезпечити збереження всіх обставин події,якщо це не викликає небезпеки для життя і здоров'я присутніх людей, вжитизаходів щодо запобігання травмуванню інших осіб та недопущення подібнихвипадків у ситуації, що склалася;.
повідомити про нещасний випадок старшогокомандира (начальника) та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (звиконанням робіт, пожежею, аварією автотранспорту, гострим професійнимзахворюванням, отруєнням тощо), — відповідний військовий орган нагляду (заохороною праці, пожежний, безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічнийтощо), а в передбачених чинним законодавством України випадках — і відповідногопрокурора; сповістити у разі, якщо потерпілий військовослужбовець відряджений зіншої військової частини, її командира;
наказом командира військової частинипризначається комісія з розслідування нещасних у складі голови комісії (одногоіз своїх заступників) та її членів — командира батальйону (дивізіону,ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещаснийвипадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, фахівціввідповідних служб (охорони праці, пожежної, автомобільної, медичної тощо);
забезпечити проведення розслідування згідно звимогами Інструкції та у встановлений термін.
Нещасний випадок, про який потерпілий зоб'єктивних причин або за станом здоров'я не зміг своєчасно повідомитикомандування військової частини, та той випадок, від якого втратапрацездатності настала не відразу, розслідується на підставі рапортупотерпілого або особи, яка представляє його інтереси.
Звітність, донесення і статистична звітність
З метою забезпечення повного та своєчасногоаналізу стану роботи з охорони праці у Збройних Силах України наказом Міністраоборони України від 18.02.2000 № 44 затверджена форма Відомчої статистичноїзвітності з охорони праці у Збройних Силах України.
Форма Відомчої статистичної звітності зохорони праці у Збройних Силах України складається щоквартально за формою№1-ТОП та подається:
за військову частину — вищому командиру до 5числа місяця, наступного за звітним;
за з'єднання — командиру об'єднання (запідпорядкованістю) до 15 числа місяця, наступного за звітним;
за об'єднання — командувачу військоперативного командування, головнокомандувачу виду Збройних Сил України (запідпорядкованістю) до 20 числа місяця, наступного за звітним;
за оперативне командування, вид Збройних СилУкраїни, управління центрального апарату Міністерства оборони України іГенерального штабу Збройних Сил України, Головне управління залізничних військ- начальнику управління державного нагляду за охороною праці Міністерстваоборони України до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Форма Відомчої статистичної звітності зохорони праці у Збройних Силах України, складає та заповнює на підставі аналізустану роботи з охорони праці та травматизму, подається за кожний квартал та зарік.
Виробнича санітарія на ділянках, постах таробочих місцях
Серед умов, які мають найбільший вплив напрацездатність людини, немаловажне місце займає мікроклімат у виробничихприміщеннях і на робочих місцях — температура, вологість, рухомість повітря,теплові випромінювання від виробничого обладнання, нагрівальних приладів іінших нагрітих поверхонь.
Допоміжні, виробничі і санітарно-побутовіприміщення повинні бути обладнанні опаленням і загальнообмінноюприпливно-витяжною вентиляцією і забезпечувати стан повітря робочої зони.
Система опалення, незалежно від виду, повинназабезпечувати рівномірне натікання повітрям в приміщеннях, піддержуючінормативні температури на робочих місцях, можливість місцевого вимикання ірегулювання, зручність в експлуатації, а також доступ при ремонті.
Температура повітря, яке подається в робочузону, оглядові канави в холодний період року повинна бути не нижче +16° С і невище +25°С. Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температуриповітря не нижче +5 °С.
Експлуатація парових та водогрійних котлів,тепловикористовуючих установок повинна здійснюватись у відповідності з вимогамиПравил будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів.
Концентрація шкідливих речовин в повітріробочої зони не повинно перевищувати встановлених норм.
Для забезпечення потрібних умов повітряногосередовища приміщення автомобілів повинні бути обладнанні загальнообмінноюприпливно-витяжною вентиляцією з механічною спонукою з урахуванням режимуроботи, марок автомобілів і кількості шкідливих речовин, що виділяються. Видаленняповітря системами загальнообмінною вентиляцією слід передбачити і з верхньої інижньої зони порівно з урахуванням витяжки із оглядових канав, а подачуприпливного повітря — розосереджено в робочу зону і оглядові канави, а такожприямки траншей і тунелів оглядових канав.
Коефіцієнт природної освітленості дляприміщень і ділянок по ремонту автомобілів треба приймати: при боковомуосвітленні в середньому 1.0; при верхньому або верхньому та боковому освітленнів середньому 3.0.
Вікна розташовані з сонячної сторони, повиннібути оснащенні пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих сонячнихпроменів. Забороняється захаращувати вікна та інші світлові прорізі стелажами,матеріалами, обладнанням.
Очищати віконне скло і ліхтарі необхіднозалежно від ступеня забруднення, але не менше 2 рази на рік.
Приміщення і робочі місця забезпечуютьсяштучним освітленням, достатнім для безпеки виконання робіт, перебування іпереміщення людей.
Штучне освітлення в виробничих приміщеннях іна робочих місцях залежить від характеру виконуємих робіт, і повиннозабезпечити освітлення згідно з нормами.
Робоче освітлення в приміщеннях повинно бутизагально локалізованим, улаштування його є обов'язковим у всіх приміщеннях і наосвітлювальних територіях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей іруху транспорту. Поряд з ним передбачається аварійне освітлення, яке необхіднеу випадках, коли воно вимагається для подальшої роботи, закінчення виробничогоциклу і евакуації людей з приміщення при раптовому відключенні робочогоосвітлення
Підприємства повинні бути обладнанігосподарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною і виробничоюканалізацією.
Виробничі дільниці повинні забезпечуватисяпитною водою. Для постачання питною водою передбачаються автомати, фонтанчики,закриті бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої. Відстань від робочихмісць до джерел водопостачання повинна бути у виробничих приміщеннях не більше75 м, а на відкритих площадках — не більше 150 м. Температура питної водиповинна бути не вище +20°С і не нижче +8°С. Робітники кузні повиннізабезпечуватись газованою підсоленою водою із розрахунку 3-5 л води на одногопрацюючого у зміну.
Вимоги безпеки при ремонті автомобільноїтехніки.
Ремонт автомобільної техніки виконується наспеціально відведених дільницях, робочих місцях (постах), які оснащеннінеобхідними устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно знормативно-технологічною документацією.
Виробничі устаткування і робочі місця слідрозташовувати з урахуванням безпеки працюючих, зручності при виконаннітехнологічних операцій згідно з нормами. Робітники, які проводять ремонтніроботи автомобілів, агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватисьсправним інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки.
Під час проведення робіт на постахобслуговування та ремонту, діагностики автомобілів з працюючим двигуном повиннізастосовуватися пристрої для відведення відпрацьованих газів.
Забороняється у виробничих приміщеннях, дезнаходяться автомобілі, у баках та балонах яких є паливо, зберігаються абовикористовуються горючі та легкозаймисті матеріали і рідини (бензин, гас,стиснутий і зріджений горючий газ, фарби, розчинники, дерево, стружка, вататощо), користуватися відкритим вогнем.
Обладнання, що реєструється абоперереєструється органами Держнаглядохоронпраці.
До об'єктів Держтехнагляду відносяться:
вантажопідіймальні крани;
ліфти;
парові та водогрійні котли;
посудини, що працюють під тиском, в т. ч. балони,цистерни і барокамери.
Перереєстрація об'єктів Держтехнагляду допуску в роботу проводиться у випадках:
передачі іншому власнику;
реконструкції котла;
після демонтажу котла і встановлення у новомумісці;
після демонтажу посудини, що працює підтиском, і встановленні у новому місці;
при внесенні змін у схему включення в роботупосудини, що працює під тиском;
реконструкції вантажопідіймального крана;
ремонту вантажопідіймального крана, якщо нанього був складений новий паспорт;
перестановки крана мостового типу на новемісце.
Зняття з обліку зареєстрованого об'єктаДержтехнагляду відбувається при наявності паспорта і письмової заяви командираіз обґрунтуванням причин у випадках:
передачі об'єкта в іншу частину;
демонтажу об'єкта у зв'язку із закінченнямйого експлуатації;
при переводі по узгодженню іззаводом-виготівником або авторами проекту об'єкта у категорію, яка не підлягаєреєстрації;
направлення стрілового самохідного крана дляроботи строком більше 1 місяця за межі території, підконтрольній органуДержнаглядохоронпраці, в якому він зареєстрований.
Дозвіл на пуск в роботу об'єктівДержтехнагляду, які підлягають реєстрації, повинен бути одержаний від цьогооргану в таких випадках:
перед пуском в роботу об'єкта, що бувзареєстрований;
після монтажу, що був викликаний перестановкоюна нове місце;
після реконструкції, виправлення вигинів абовм'ятин, а також ремонту, пов'язаного із заміною розрахункових елементів абовузлів та зварюванням основних елементів;
після напрацювання розрахункового строкуслужби, встановленого проектом, інструкцією або вказівками заводу-виготівниката іншими нормативними документами;
після заборони експлуатації представникоморгану Держнаглядохоронпраці;
якщо об'єкт не експлуатувався більше 12місяців;
замінено одночасно більше 50% загальноїкількості екранних або кип'ятильних труб, 100% димогарних труб котла абоводопідігрівача;
після аварії і відновлюваних робіт.
З метою організації безпечної експлуатаціїоб'єктів Держтехнагляду в частині видається наказ.
Організація безпечної експлуатації при роботіз електроустановками
Вимоги щодо безпечної експлуатаціїелектроустановок викладені в ДНАОП 0.00-1.21-98 “Правила безпечної експлуатаціїелектроустановок споживачів”. Вимоги цих Правил поширюються на працівників, щообслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ включно і єобов’язковими для всіх споживачів та виробників електроенергії, незалежно відїх відомчої належності і форм власності на засоби виробництва. В цих Правилахвикладені основні вимоги, щодо убезпечення працівників під час експлуатаціїелектроустановок.
У вибухонебезпечних приміщенняхелектроустановки повинні бути у вибухозахисному виконанні, а впожежонебезпечних — мати ступінь захисту, відповідний класу пожежної небезпеки.На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнаннявстановлених у цих зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступіньзахисту.
При наявності особливо несприятливих умов,коли небезпека ураження електрострумом посилюється тіснотою, незручністю,дотиком із заземленими поверхнями для живлення переносних світильниківвикористовується напруга не вище 12В.
Переносні світильники, що застосовуються воглядових канавах, зонах ремонту автомобілів, інших пожежонебезпечних зонахповинні мати захисний ковпак із захисною металевою сіткою.
Все електрообладнання повинно мати надійнезахисне заземлення або занулення. Вимірювання опору ізоляції, визначення опорузаземлюючих пристроїв перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюючимиелементами та інші випробування електроустановок повинні проводитись в обсязіта з періодичністю, які вказані в Правилах технічної експлуатаціїелектроустановок.
На приводах комутаційних апаратів повинні бутичітко вказані положення „включено“ та „відключено“.
Плавкі вставки запобіжники повинні бутикалібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосуваннясаморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.
До роботи з переносним електроінструментом, щоне пов’язана з обслуговуванням його електричної частини, допускаються особи,які мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки, навчені безпечнимметодам роботи, а також пройшли перевірку знань і періодичний інструктаж.
Переносний електроінструмент (дриліелектричні, паяльники і т. ін) застосовується з напругою 36 В за умови повноїсправності. Допускається застосування інструменту з робочою напругою на 220 В зподвійною ізоляцією. Корпус електроінструменту з робочою напругою більше 36 Вповинен маги затискач для заземлення. Всі струмоведучі частиниелектроінструменту повинні бути закріплені і недоступні для доторкання
Первинні засоби пожежогасення, якізастосовуються в електроустановках, мають відповідати Правилам пожежної безпекив Україні.
Машини, механізми, пристосування і інструмент,що застосовуються в електроустановках, повинні бути справні і випробуванівідповідно до чинних нормативних документів і строків.
Електричний струм при дії на людський організмможе викликати важкі наслідки, аж до смертельного виходу.
Встановлено, що токи в 50 — 100 мА небезпечнідля життя людини, а токи понад 100 мА смертельні. Розмір струму, що проходитьчерез організм людини, залежить не тільки від розміру напруги, під якупотрапила людина, але і від опору його тіла.
Тіло людини звичайно має опір від 100 кОм до200 кОм. Проте, якщо людина доторкається до джерела напруги не в одній точці, ана деякій площі (наприклад при роботі неізольованим монтажним інструментом),якщо шкіра людини виявилася вологою, то загальний опір тіла може зменшитися до1 кОм. У таких умовах напруга навіть у 40 В може стати смертельною.
Людину вражає не напруга, а струм. Найбільшнебезпечним є змінний струм промислової частоти 50 гц. Постійний струм не такийнебезпечний. По характеру впливу на людину відрізняють відчутний,невідпускаючий та смертельний струм.
Відчутний струм — електричний струм, якийлюдина починає відчувати: в середньому близько 1.1 мА при змінному струмічастотою 50 Гц і близько 6 мА при постійному струмі. Дія обмежується призмінному струмі слабким свербежем і легким пощипуванням чи поколюванням), а припостійному струмі — відчуттям нагріву шкіри на ділянці, що доторкується дострумовідних частин.
Невідпускаючий струм — струм, що викликає вразі проходження через тіло людини судорожні скорочення м’язів руки, в якійзатиснутий провідник, а його найменше значення називається пороговимневідпускаючим струмом. При змінному струмі (50гц) величина цього струмуперебуває в межах 20-25 мА. При постійному струмі невідпускаючих струмів власнекажучи, немає, оскільки при певних значеннях струму людина може самостійнорозтиснути руку, в якій затиснутий провідник і таким чином відірватися відструмовідної частини. Однак, в момент відриву виникають болісні скороченням’язів, аналогічні за характером і больовим відчуттям тим, які спостерігаютьсяпри змінному струмі. Сила струму становить прибдизно 50-80 мА.
Смертельний струм — змінний (50 Гц) струм 50мА і більше, проходячи через тіло людини по шляху рука — рука або рука — нога,діє як подразник на м’язи серця, що розташовані глибоко в грудях. Це небезпечнодля життя людини, оскільки через 1-3 сек. з моменту замикання кола через людинуможе настати фібриляція або зупинка серця. При цьому припиняється кровообіг івідповідно в організмі виникає нестача кисню; це, в свою чергу, швидкопризводить до припинення дихання, тобто наступає смерть. При частоті 50 Гцсмертельним струмом є струм в межах від 50 мА до 5 А, а середнє значеннясмертельного порогового струму — близько 100 мА. При постійному струмі середнімзначенням порогового смертельного струму слід вважати 300 мА, а верхнім — 5 А.
Організація безпечної експлуатації посудин, щопрацюють під тиском
Командир зобов'язаний забезпечити утриманняпосудин, що працюють під тиском, у справному стані і безпечні умови їх роботи.
Для цього необхідно:
призначити наказом з числа інженерно-технічнихпрацівників, які пройшли в установленому порядку перевірку знань Правил будовиі безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, відповідальних засправний стан та безпечну дію посудин, що працюють під тиском, а такожвідповідальних по нагляду за технічним станом і експлуатацією посудин;
призначити необхідну кількість осібобслуговуючого персоналу, що навчені і мають посвідчення на правообслуговування посудин;
забезпечити проведення технічних оглядів,діагностування у встановлені терміни;
забезпечити порядок і періодичність перевіркизнань працюючих Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють підтиском;
організувати періодичну перевірку знаньперсоналом інструкцій по режиму роботи і безпечному обслуговуванню посудин;
забезпечити інженерно-технічних працівниківПравилами будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, ікерівними вказівками по безпечній експлуатації посудин, а обслуговуючийперсонал — інструкціями по режиму роботи і безпечному обслуговуванні посудин.
При експлуатації балонів газ, що знаходиться вних, забороняється опрацьовувати повністю. Залишковий тиск газу в балоніповинен бути не менше 0,05 МПА (0,5 кгс/см 2).
Випуск газів з балонів в ємності з меншимробочим тиском повинен провадитися через редуктор, призначений для даного газуі пофарбований у відповідний колір.
Балони з газом можуть зберігатися як вспеціальних приміщеннях, так і на відкритому повітрі. В останньому випадку вониповинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів.
Балони з газом, установлені в приміщеннях,повинні знаходитися на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення та іншихопалювальних приладів і печей і не менше 5м — від джерел тепла з відкритимвогнем.
Заповнені балони з насадженими на нихбашмаками повинні зберігатися в вертикальному положенні. Для запобіганняпадінню балони повинні установлюватися в спеціально обладнані гнізда, кліткиабо огороджуватися бар'єром.
При зберіганні на відкритих площадкахдозволяється укладати балони з башмаками в штабелі з прокладками із мотузки,дерев'яних брусків або гуми між горизонтальними рядами. Вентилі балонів повиннібути повернуті в один бік.
Переміщення балонів в пунктах наповнення іспоживання газів повинно відбуватися на спеціально пристосованих для цьоговізках або за допомогою інших пристроїв.
Перевезення заповнених газами балонів повинневиконуватися на ресорному транспорті чи на автокарах в горизонтальномуположенні обов'язково з прокладками між балонами. Всі балони під часперевезення повинні вкладатися вентилями в один бік. Дозволяється перевезеннябалонів в спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальномуположенні обов'язково з прокладками між ними і огородженням від можливогопадіння.
Організація безпечної експлуатаціївантажопідіймальних кранів
Особа по нагляду за вантажопідіймальнимикранами і посудинами, що працюють під тиском, повинна вести журнал облікуопосвідчень і оглядів об'єктів Держтехнагляду.
Особа, відповідальна за справний стан табезпечну експлуатацію об'єктів Держтехнагляду, повинна вести журнал обліку іперіодичних оглядів знімних вантажозахоплювальних пристроїв.
У машиніста вантажопідіймального крана повиненбути вахтовий журнал і журнал періодичних оглядів кранів.
До роботи на вантажопідіймальних машинах імеханізмах допускаються працюючі, яким виповнилось 18 років, які пройшлимедогляд і навчання.
Перед початком робіт працюючих необхіднозабезпечити інструкцією по експлуатації машин і безпечній роботі на них. Інструкціяповинна вміщувати:
характеристику машини з визначенням галузівикористання; загальні дані по будові машини; описання кінематичної схеми; описаннямеханізмів управління машиною; місця змащування і характеристику мастил; правиларегулювання механізму, монтажу і демонтажу вузлів машини та їх вагу;
порядок переміщення машини своїм ходом абоіншим видом транспорту;
правила експлуатації та технічного догляду замашиною;
максимальні навантаження на машину;
швидкість роботи і сигналізацію (звукову ісвітлову);
прилади безпеки та їх характеристики;
опис стальних канатів (ланцюгів), гальмовихнакладок, підшипників, ущільнень тощо;
відомості про величину радіусу розвороту ізаходи безпеки при експлуатації машини.
На кожній вантажопідіймальній машині повиннібути вивішені:
інструкція по експлуатації; схема строповкивантажів та їх вага;
величина вантажопідіймальності машини залежновід вильоту стріли; наступна дата випробування;
забороняючи та попереджуючі знаки по техніцібезпеки.
Такелажники (стропальники), які обслуговуютьвантажопідіймальні крани (машини) з електричним приводом, повинні матикваліфікаційну групу по електробезпеці не нижче другої, а також вміти надаватипершу допомогу постраждалим при ураженні електричним струмом та при іншихтравмах.
Вантажопідіймальними машинами дозволяєтьсяпідіймати вантаж, маса якого разом з тарою не перевищує допустиму їхвантажопідіймальність.
Підйом дрібних штучних і сипучих вантажівповинен проводитися у виробничій тарі, випробуваній на міцність навантаженням,яке на 25% перевищує її номінальну вантажопідіймальність протягом 10 хв.
При переміщенні вантажу вантажопідіймальнимимашинами знаходження працюючих на них (крім машиніста), на вантажі і у зоніможливого його падіння не допускається.
Після закінчення і у перерві між роботоювантаж, вантажозахоплювальні пристрої, механізми (ківш, грейфер, електромагніттощо) не понині залишатися у піднятомуположенні.
До керування автокраном допускаються тількиводії автомобілів, які пройшли навчання за програмою кранівників і мають присобі посвідчення на право виконання цієї роботи.
Організація безпечної експлуатації котлів
Власник котла повинен забезпечити утриманнякотлів у справному стані, а також безпечні умови їх роботи, організувавшиобслуговування, ремонт і нагляд.
Для здійснення технічного опосвідчення,забезпечення справного стану і постійного контролю за безпечною експлуатацієюкотлів власником котла має бути призначені:
особа, відповідальна за справний стан ібезпечну експлуатацію з числа інженерно-технічних працівників, котрі маютьвідповідну кваліфікацію і теплотехнічну освіту, пройшли перевірку знань вустановленому порядку, або, як виняток, з числа інженерно-технічнихпрацівників, які не мають теплотехнічної освіти, але пройшли навчання вінституті підвищення кваліфікації в повному обсязі за спеціальною програмою ісклали екзамен;
машиністи (кочегари) і оператори котелень, щопройшли навчання і атестацію в професійно-технічних училищах,навчально-курсових комбінатах (курсах).
У приміщенні котельні повинні знаходитись:
змінний журнал; журнал по водопідготовцї; журналконтрольних перевірок манометрів;
журнал реєстрації заливки, випробування івстановлення легкоплавких пробок котлів.
Організація пожежної безпеки.
Пожежна безпека у військових частинах повинназабезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів,спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниженняможливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їхвиникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів тауспішного гасіння пожеж.
Пожежна безпека у військових частинахорганізується на підставі Закону України “Про пожежну безпеку”, згідно звимогами військових Статутів Збройних Сил України та “Положення про пожежнуохорону в Збройних Силах України”, введеного в дію наказом Міністра оборониУкраїни від 05.04.97. № 115.
У кожній військовій частині у відповідності звимогами ст.188 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальникомслужби пожежної безпеки під керівництвом начальника штабу за участю начальниківродів військ і служб розробляється план пожежної безпеки, який затверджуєтьсякомандиром військової частини, узгоджується з органами місцевої Державноїпожежної охорони, доводиться до всього особового складу і зберігається: першийпримірник — у начальника служби пожежної безпеки, другий — у стройовій частині.
Відповідно до вимог Статуту внутрішньої службиЗбройних Сил України, з урахуванням специфічних питань, на кожний календарнийрік у військовій частині видається наказ “Про організацію пожежної безпеки вчастині”. Основні пункти наказу:
призначення позаштатного начальника службипожежної безпеки (у військових частинах, де він непередбачений за штатом);
призначення позаштатного пожежного підрозділув складі від 5 до 18 осіб (позаштатні пожежні команди, добровільні пожежнідружини) у військових частинах, які не мають штатного пожежного підрозділу;
призначення складу пожежно-технічної комісії;
призначення відповідальних за протипожежнийстан будівель і споруд;
визначення порядку проведення тимчасовихпожеженебезпечних робіт;
визначення місць для куріння;
визначення переліку приміщень, які підлягаютьобов’язковій перевірці протипожежного стану щоденно перед їх закриттям в кінціробочого дня;
призначення пожежних постів;
призначення осіб, відповідальних за правильнуексплуатацію блискавкозахисних пристроїв і автоматичної пожежної сигналізації;
визначення порядку проходження посадовимиособами інструктажів, навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки тапризначення відповідальних за їх проведення.
Пожежно-технічні комісії військових частинпроводять свою роботу відповідно “Типового положення про пожежно-технічнукомісію”, введеного в дію в Збройних Силах України розпорядженням заступника Міністраоборони України від 30.01.1995 року №148/25к.
У штабах, казармах, клубах, медичних пунктах,навчальних закладах, гуртожитках, вартових і виробничих приміщеннях на випадокпожежі розробляється і вивішується план евакуації (у багатоповерхових будинках — на кожному поверсі).
Плани евакуації включають в себе графічну татекстову частини. Графічна частина повинна складатися з поверхового абопосекторного плану будівлі чи споруди. На ній зазначаються евакуаційні виходи (сходовіклітини, зовнішні відкриті сходи, виходи безпосередньо назовні), маршрути руху,а також умовне графічне позначення у вигляді символів місць розміщення кнопокручних пожежних сповіщувачів, телефонних апаратів, первинних засобів пожежогасіння(пожежного інвентарю та інструменту, вогнегасників).
У текстовій частині докладно подається порядокі послідовність евакуації, обов’язки відповідальних осіб за евакуацію,організацію системи оповіщення людей про пожежу, з якими необхідно ознайомитивсіх працівників, можливість використання спеціального обладнання, а такожрізноманітної техніки та інженерних систем (систем димовидалення, автоматичнихустановок пожежогасіння, внутрішнього телефонного зв’язку, радіостанцій тощо) дляорганізації евакуації та її успішного проведення.
План евакуації підписується командиромпідрозділу, узгоджується з працівниками об’єктової пожежної охорони тазатверджується командиром військової частини.
На випадок відключення електроенергії черговіпідрозділів, штабів, готелів, гуртожитків, лікувальних закладів, санаторіїв таінших оздоровчих закладів зі стаціонаром зобов’язані мати при собі комплектключів від дверей евакуаційних виходів і всіх приміщень будівлі, ручніелектричні ліхтарі з розрахунку один на кожного військовослужбовця (працівника),які чергують у вечірній або нічний час. Чергові повинні знати кількість людей,що знаходяться в приміщеннях в нічний час, місце їх розміщення й повідомляти цівідомості по телефону у найближчу пожежну частину у разі виникнення пожежі.
Не дозволяється використовувати горища, технічніповерхи й приміщення (у т. ч. венткамери, електрощитові), підвали будівель іспоруд під виробничі дільниці, для зберігання продукції, устаткування, майна,меблів та інших предметів.
Двері (люки) горищ, технічних поверхів,венткамер, підвалів, електрощитових повинні утримуватися зачиненими ізапечатаними. На дверях слід вказувати місця зберігання ключів. Вікна горищ,техповерхів, підвалів повинні бути засклені. На дверях (люках) горищ і підваліввивішуються покажчики.
Щоденно у встановлений командиром військовоїчастини час усі майстерні, сховища, склади, парки, ангари та інші виробничіприміщення перевіряються начальниками майстерень, сховищ, складів, цехів,черговими парків й особами пожежного наряду військової частини, усі поміченінедоліки усуваються до закриття приміщень (сховищ), а електричні мережівідключаються за допомогою зовнішніх рубильників.
Підтвердженням виконання вимог пожежноїбезпеки в таких випадках є пожежний жетон, який вручається пожежним нарядомособі, що здає під охорону об’єкт.
Начальники сховищ, складів і черговий паркупід час здавання об’єкта під охорону передають жетони начальникові варти. Увстановлений командиром військової частини час начальник пожежного нарядуодержує пожежні жетони від начальника варти. Облік проведення перевірокздійснюється в журналі перевірки протипожежного стану приміщення перед їхзакриттям.
До журналу додається затверджена командиромвійськової частини Інструкція про порядок проведення огляду майстерень, сховищпарків (гаражів), ангарів і інших пожежонебезпечних приміщень перед їхзакриттям.
Здавати під охорону приміщення (сховища), станпожежної безпеки яких не перевірено, забороняється.
Всі приміщення режимно-таємних органів і місцязберігання таємних документів повинні бути обладнані в протипожежномувідношенні. Для негайної евакуації таємних документів в секретному органі слідмати спеціальну тару (мішки, сумки, металеві ящики і т.п.), яка надійнозакривається і має пристосування для опечатування. У кожній військовій частинівідпрацьовується інструкція черговому військової частини (штабу, закладу) пропорядок рятування таємних документів у випадку пожежі (стихійного лиха) унеробочий час
У кожній військовій частині та установі,згідно з вимогами керівних документів щодо організації пожежної безпеки,відпрацьовується наступна документація.
У штабі:
план пожежної безпеки (перший примірник — зберігаєтьсяу начальника служби пожежної безпеки; другий — у стройовій частині).
річний господарський план (в ньому заходипожежної безпеки плануються окремим розділом);
наказ „Про організацію пожежної безпеки ввійськовій частині на рік“;
акти (приписи) органів служби пожежної безпекита плани заходів щодо виконання пропозицій;
накази і директиви по службі пожежної безпеки.Плани заходів по виконанню даних наказів і директив;
донесення про стан пожежної безпеки військовоїчастини;
накази командира військової частини прозаохочення та притягнення до відповідальності особового складу за стан пожежноїбезпеки.
У голови пожежно-технічної комісії:
витяг з наказу командира військової частинипро призначення пожежно-технічної комісії;
план роботи комісії на рік;
акти перевірок та плани усунення виявленихпорушень правил пожежної безпеки;
облік раціоналізаторських пропозицій щодопокращання пожежної безпеки.
У чергового військової частини:
витяг з плану пожежної безпеки військовоїчастини (загальна інструкція щодо пожежної безпеки у військовій частині; розрахуноксил та засобів, які залучаються для гасіння пожежі; порядок евакуаціїозброєння, техніки і майна при пожежі на об’єктах);
інструкція черговому військової частини прозаходи пожежної безпеки;
інструкція черговому військової частини пропорядок рятування таємних документів у випадку пожежі (стихійного лиха) унеробочий час;
схема території військової частини з позначенняммісць розташування пожежних водойм і пожежних гідрантів.
У чергового парку:
інструкція черговому парку про заходи пожежноїбезпеки;
план виводу техніки при оголошенні тривоги (привиникненні пожежі);
схема парку з позначенням місць розташуванняпожежних водойм і гідрантів;
інструкція механіку-водію (водію) черговоготягача;
інструкція про порядок проведення оглядумайстерень, сховищ, парків (гаражів), ангарів і інших небезпечних в пожежномувідношенні приміщень перед їх закриттям;
журнал перевірки протипожежного стануприміщень перед їх закриттям;
пожежні жетони.
У складах, сховищах і виробничих приміщеннях:
інструкція про заходи пожежної безпеки;
дошка пожежної обслуги.
11. Робота щодо попередженнядорожньо-транспортних пригод з військовою автомобільною технікою11.1 Класифікаціядорожньо-транспортних пригод
Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) — це подія,яка виникла у результаті порушення нормального режиму руху механічноготранспортного засобу і сприяла загибелі, травмуванню і пораненню людей,пошкодженню транспортних засобів, споруд вантажів чи спричинила іншіматеріальні збитки.
Усі ДТП поділяються на катастрофи, аварії,поломки, нещасні випадки.
Катастрофа — пригода з машиною, за якоїнезалежно від пошкодження загинули люди. Загиблими при дорожньо-транспортнихпригодах вважаються особи, які померли на місці пригоди чи після отриманих рані ушкоджень протягом 7 діб з моменту пригоди. До поранених належать люди, якіотримали тілесні ушкодження і потребують госпіталізації або амбулаторноголікування після надання їм першої медичної допомоги.
Аварія — пригода, за якої машина отрималапошкодження і підлягає списанню, або для її відновлення потрібно провестикапітальний чи середній ремонт або заміну (капітальний ремонт) одного зосновних агрегатів, а також ДТП з машиною, що призвела до тілесних ушкодженьлюдей незалежно від пошкодження машини.
Поломка — пошкодження машини, для усуненняякого потрібно виконати поточний ремонт без заміни або капітального ремонтуосновних агрегатів.
Катастрофа і аварія, що відбулися завідсутності вини водія та інших осіб військової частини, належать до нещаснихвипадків.
Пригоди, що спричинили за собою загибель аботілесні ушкодження людей у результаті набігання на машину, падіння під машину івипадання з машини через необачність потерпілого, а також пригоди під часобслуговування (ремонту) машин, навантажуванні (вивантажуванні) на машину (ізмашини), навантажуванні (вивантажуванні) і перевезенні машини водним чизалізничним транспортом, за стихійного лиха та в інших аналогічних випадках доанастроф і аварій не належать.
Природний знос деталей і окремих вузлів, якийне викликав за собою додаткових пошкоджень машини або її агрегатів, а такожбойові пошкодження до аварій і поломок не належить. Пошкодження озброєння іспеціального обладнання, що змонтовано на машинах, класифікуються у відповіднихкерівництвах і інструкціях.11.2 Розслідуваннядорожньо-транспортних пригод
Катастрофи, аварії, поломки і нещасні випадкирозслідуються негайно, але не пізніше трьох днів після того, як вони булиздійснені або виявлені. Розслідування катастроф командир військової частинипроводить особисто. Причини аварій, поломок і нещасних випадків вивчаєпризначена командиром військової частини особа.
Результати розслідування катастроф, аварій інещасних випадків оформляються протоколом, а поломок — рапортом. Поломкиобліковуються у частині, а катастрофи, аварії і нещасні випадки — у частині із’єднанні в книзі обліку катастроф, аварій, поломок і нещасних випадків. Донесенняпро пригоди надаються за встановленими термінами.
В тих випадках, коли причини пригод завтомобільної техніки важко установити проводиться автотехнічна експертиза. Автотехнічнаекспертиза, як правило, проводиться коли проведене розслідування, автомобілі змісця пригод уже прибрані, сліди пригоди відсутні. При експертизі збираєтьсядодатковий матеріал до того, що раніше складений на місці пригод. До ньоговідносяться різні довідки, характеристики, допити свідків, матеріали проведеннярізних слідчих експертиз. Експертизу проводять професійні експерти іззастосуванням обладнання, приладів переносних або рухомих засобів експертизи. Дляучасті в проведенні автотехнічної експертизи при пригодах з ВАТ можуть залучатисяпосадові особи АС.
Висновки з автотехнічної експертизи повиннімати такі дані:
указані автомобілі, які приймали участь в ДТП,їх володарі, час, місце пригоди і ступінь пошкодження машини;
опис пошкоджень повинен давати повне уявленнянанесеному збитку, можуть додаватися фотографії;
дані випробувань, якщо вони проводились;
обґрунтування і чітке визначення, щотрапилося, послідовність пригоди, розподіл відповідальності усіх сторін;
рекомендації, якщо в цьому є потреба.
Окрім автотехнічної експертизи може проводитисядактилоскопічна, психіатрична, хімічна, біологічна та інші експертизи.11.3 Причини виникнення пригод з ВАТта шляхи їх попередження
Найбільша кількість ДТП у Збройних СилахУкраїни трапляється через порушення правил маневрування, проїзд перехресть,обгону та управління несправним транспортним засобом, перевищення швидкостіруху, невміння діяти у критичній ситуації, експлуатацію транспортних у часидоби, коли їх використання заборонено, низький рівень організації внутрішньоїслужби в парках. Особливу занепокоєність викликають випадки вживання спиртнихнапоїв, як старшими машин, так і водіями.
Причинами зростань кількості ДТП у окреміперіоди є:
у квітні, травні та серпні — пік бойовоїпідготовки та господарських робіт у військових частинах при зниженійвідповідальності посадових осіб до забезпечення безпеки дорожнього руху;
у середу і четвер — пік інтенсивностівикористання ТрЗ. Понеділок, коли використання машин із-зі навчання водіїв зтехнічної підготовки повинно бути припинене, постійно приносить неоправданумножину ДТП;
з 07.00…08.00 — початок робочого дня, виїздвеликої кількості машин, спішка із-за затримок при виїзді машин, а після 18.00 — через відсутність контролю за своєчасним поверненням машин у парк та спішка прицьому. В наявності також порушення посадовими особами вимог, щодо обмеженнячасу використання машин.11.4 Робота ВІБДР Збройних СилУкраїни і служби безпеки дорожнього руху (СБДР.) частин і з’єднань Міністерстваоборони України
З метою подальшого зміцнення правопорядку,військової дисципліни в ЗС України забезпечення конституційних праввійськовослужбовців та покладаючись на світовий досвід цивілізованих країн зцього напрямку, в 2002 році Верховною Радою України був вперше прийнятий ЗаконУкраїни “ Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України”. Уструктурі Військової служи правопорядку передбачена Військова інспекціядорожнього руху (ВІБДР.). Крім того, в структурі МО України окремим органомзалишається служба безпеки дорожнього руху (СБДР.).
Основними завданнями Військової інспекціїдорожнього руху Збройних Сил України є:
здійснювати в межах своєї компетенції наглядза дорожнім рухом військових транспортних засобів (в тому числі зупинятитранспортні засоби з метою їх огляду і перевірки документів відповідностівантажу, що перевозиться, у разі порушення правил дорожнього руху, їхнесправностей, забруднення довкілля, використання з протиправною метою або неза призначенням), контроль за виконанням у Збройних Силах України вимогзаконодавства з питань забезпечення безаварійного використання техніки; вестиоблік та розподіл номерних знаків, реєстрацію військових транспортних засобівЗбройних Сил України. Проводити технічний огляд транспортних засобів ЗбройнихСил України;
регулювання дорожнього руху на автомобільнихдорогах і вулицях під час проходження колон військових транспортних засобів;
направляти у разі необхідності на медичнийогляд водіїв військових транспортних засобів. Затримувати і відстороняти відкерування військовими транспортними засобами осіб, які перебувають в станіалкогольного або наркотичного сп’яніння, а також тих, які не мають документівна право керування або користування транспортними засобами, вживати що дляводіїв інші заходи передбачені законодавством, перевіряти в військових частинахвиконання контрольних і профілактичних заходів щодо забезпечення безпекидорожнього руху;
брати участь в розслідуванні ДТП, вчинених заучастю водіїв транспортних засобів Збройних Сил України;
забезпечення погодження перевезеннявеликогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів транспортними засобамиЗбройних Сил України та забезпечувати їх супроводження та контроль задотриманням особливих умов, правил, норм та стандартів з організаціїперевезення зазначених вантажів;
забороняти використання військовихтранспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чидовкілля або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційнихдокументах; затримувати і доставляти в установленому законодавством порядкувійськові транспортні засоби для тимчасового утримання на спеціальнихмайданчиках чи стоянках;
участь в створенні навчальних організацій щодопідготовки водіїв, організація та прийом теоретичних і практичних іспитів у нихз метою їх допуску до складання іспитів у Державній автомобільній інспекціїМіністерства внутрішніх справ України (ДАЇ України) на право керуваннятранспортними засобам и відповідних категорій;
розгляд відповідно до чинного законодавстваматеріалів про порушення водіями військових транспортних засобів вимог чинногозаконодавства, правил, норм і стандартів з безпеки дорожнього руху та порядкувикористання транспортних засобів та вжиття заходів з реагування щодовинуватців військовослужбовців водіїв і інші.
Основними завданнями Служби безпеки дорожньогоруху Міністерства оборони України є:
планування, організація та проведення заходівщодо запобігання ДТП з транспортними засобами підпорядкованих військових частинта підрозділів на основі аналізу ДТП;
облік і аналіз ДТП за участю транспортнихзасобів Міністерства оборони України та військовослужбовців Збройних СилУкраїни, виявлених порушень ПДР, вживання заходів впливу наводіїв-військовослужбовців, які їх порушили;
забезпечення статутного використаннятранспортних засобів та допуску водіїв до керування транспортними засобамивідповідних категорій, правильністю оформлення дорожніх документів;
організація та проведення зборів з техніками (збезпеки дорожнього руху) — начальниками КТП, організація роботи з водіямибезпосередньо у військових частинах з метою запобігання передумовам ДТП,порушення вимог ПДР;
організація роботи комісій із всебічноїперевірки водіїв безпосередньо у підпорядкованих з’єднаннях, військовихчастинах та військово-навчальних закладах;
пошук, узагальнення та поширення у військахпрогресивних методів роботи з питань безпеки дорожнього руху;
представництво Збройних Сил України в органахвиконавчої та законодавчої влади під час виконання покладених завдань з метоюпогодження пересування техніки, перевезення небезпечних великовагових тавеликогабаритних вантажів, згідно за планами заходів та навчань і інші.
11.5 Основні напрями в роботі зпопередження ДТП
Основними напрямами в роботі з попередженняДТП є: підвищення надійності роботи водіїв, підвищення безпеки машин,покращення організації руху і контролю за експлуатацією машин, удосконаленняметодів розслідування, аналізу причин і обліку пригод.
Підвищення надійності роботи водіїв можезабезпечуватися за рахунок упровадження методів психофізіологічного обстеження,інтенсифікації навчання і поліпшення виховної роботи.
Психофізіологічне обстеження проводиться зметою виявлення у водіїв психофізіологічних якостей, визначення відповідностіїх для роботи на тій чи іншій машині і прогнозу успішності навчання водіїв. Психофізіологічнеобстеження водіїв може проводиться за допомогою спеціальних апаратурних ібланкових методики (тестів).
Для вироблення у водіїв високої майстерностіводіння необхідні систематичні цілеспрямовані тренування. Навички у водіївформуються поетапно. Перший етап характеризується великими витратами часу навиконання завдання і великою кількістю помилок, великим напруженням уваги іволі, наявністю зайвих рухів і скутості у діях. Другий етап характеризуєтьсябільш свідомими і швидкими діями, значним зменшенням кількості помилкових дій. Натретьому етапі дії водіїв протікають більш впевнено і швидше, з незначноюкількістю помилок, зникає почуття скутості і напруженості, увага переноситься вцентр дії, однак результати за часом і надійністю дій ще не мають стабільногохарактеру.
Четвертий етап характеризується сформованістюдинамічного стереотипу. Водії виконують дії легко, швидко і точно, увага цілкомзвільняється від контролю за діями. При відсутності відповідних тренувань і необхідноїпрактики в керуванні машиною навички можуть утрачатися, для їхнього відновленнявимагаються додаткові зусилля.
Дослідження показали, що середній рівеньнавичок молодих водіїв за швидкістю дій у 1,5...2 рази нижче рівня навичокдосвідчених водіїв.
Навчання в сполученні з психофізіологічнимобстеженням грає велике значення у формуванні у водіїв високої майстерностіводіння, що забезпечує ефективне використання і безпечне водіння машин.
Систематична виховна робота повинна бутиспрямована на вироблення у водіїв таких якостей, як дисциплінованість, високепочуття особистої відповідальності, позитивне відношення до професіївійськового водія, сумлінність, відповідальність і акуратність, принциповість,активність і енергійність, обережність і обачність, самоволодіння і високуемоційну стійкість.
Підвищення безпеки машин може бути забезпеченеза рахунок проведення комплексу конструктивних і експлуатаційних заходів.
У розробці конструкції сучасного безпечногоавтомобіля намітилися два важливих напрямки: упровадження пристосувань, якізапобігають виникненню аварійних ситуацій (активна безпека); упровадженняпристосувань, що зменшують вагу травм у випадку ДТП (пасивна безпека). Крімтого, до прогресивних конструктивних рішень відносять також заходи ізпісляаварійної і екологічної безпеки.
Список використаних джерел
1.  Основні керівні документи по службі.
2.  Закон України “Про охорону праці”
3.  Закон України “Про пожежну безпеку”
4.  Закон України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовцівта членів їх сімей“
5.  Закон України “Про дорожній рух».
6.  Закон України “Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України”,від 07.03.02 №3099/11.
7.  Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України наперіод до 2005 року. (Затверджена Указом Президента України 28.07.2001 р).
8.  Директива Міністра оборони України від 20.11.2001 р. №*5 “Про завданняЗбройних Сил України щодо реалізації державної політики з питань оборони, їхреформування та розвитку у 2002-2003 роках і на перспективу до 2005 року".
9.  Наказ Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 01.11.2001р. №*10 “Про підсумки
10. Настанова з автомобільної служби.
11. Наказ Міністра оборони України від 2002 р. №219“Про затвердження Керівництва з експлуатації автомобільної техніки в України".
12. Наказ Міністра оборони України від 16.03.1994 р. №70“Про введення в дію Керівництва по визначенню норм напрацювання (строків служби)до ремонту та списання автомобільної техніки Збройних Сил України”.
13. Наказ Міністра оборони України від 21.06.1994 р. №165“Про порядок списання з обліку матеріальних та грошових засобів у ЗбройнихСилах України".
14. Наказ Міністра оборони України від 19.11.2001 р. №396“Про запровадження річного технічного обслуговування озброєння і військовоїтехніки в Збройних Силах України".
15. Наказ Міністра оборони України від 1999 р. №330“Про затвердження Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерстваоборони України".
16. Наказ Міністра оборони України від 10.01.1995 р. №10“Про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України" зурахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від25.04.2000 р. №118“Про внесення змін та доповнень до наказів Міністра оборони України від10.01.1995р. №10, від 13.02.1995 р. №28, від 23.07.1997 р. № 261, від 24.02.1998 р. №70”
17. Наказ Міністра оборони України від 13.02.1995 р. №28“Про номерні, розпізнавальні та попереджуючі знаки, написи та позначення натранспортних засобах Збройних Сил України" з урахуванням змін, внесенихнаказом Міністра оборони України від 25.04.2000 року №118 “Про внесення змін тадоповнень до наказів Міністра оборони України від 10.01.1995 р. №10, від 13.02.1995р. №28, від 23.07.1997 р. №267, від 24.02.1998 р. №70”.
18. Наказ Міністра оборони України від 11.05.1995 р. №115“Про укомплектування автомобільної техніки запасними частинами і приладдям тазабезпечення військових частин парковим устаткуванням".
19. Наказ Міністра оборони України від 02.12.1996 р. №378“По затвердження Положення про проведення технічного огляду автомобілів,автобусів, автотранспорту та причепів у Збройних Силах України" зурахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 20.04.2000 р. №107“Про внесення змін до нормативно-правових актів, затверджених наказами Міністраоборони України від 2.12.1996 р. №378, від 10.01.1997 р. №5, від 15.12.1998 р. №455".
20. Наказ Міністра оборони України від 10.01.1995 р. №5“Про затвердження Положення по підготовці водіїв та інших фахівців автомобільноїслужби у Збройних Силах України та допуску їх до керування транспортнимизасобами” з урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від 20.04.2000р. №107 “Про внесення змін до нормативно-правових актів, затверджених наказамиМіністра оборони України від 02.12.1996 р. №378, від 10.01.1997 р. №5, від 15.12.1998р. №455".
21. Наказ Міністра оборони України від 23.07.1997 р. №261“Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільноїтехніки в Збройних Силах України" з урахуванням змін, внесених наказомМіністра оборони України від 25.08.2000 р. №118 “Про внесення змін та доповненьдо наказів Міністра оборони України від 10.01.1995 р. №10, від 13.02.1995 р. №28,від 23.08.1997 р. №261, від 24.02.1998 р. №70”.
22. />Наказ Міністра оборони України від 01.11.2002 р. №310 “Про затвердженняКерівництва щодо визначення річних норм витрати моторесурсів автомобільноїтехніки у Збройних Силах України на мирний час”.
23. Наказ Міністра оборони України від 10.02.1994 р. №29“Про введення в дію Положення про порядок постачання Збройних Сил Україниавтомобільною технікою та майном”.
24. Наказ Міністра оборони України від 1994 р. № 65“Про впровадження Керівництва про визначення річних норм витрати ресурсівавтомобільної техніки у Збройних Силах України на мирний час".
25. Наказ Міністра оборони України від 1999 р. № 01“Про впровадження Норм витрати ПММ та інших матеріалів при експлуатаціїозброєння і військової техніки”.
26. Наказ Міністра оборони України від 01.11.1999 р. №330“Про затвердження Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерстваоборони України".
27. Наказ Міністра оборони України від 2001 р. № 245“Про введення в дію Методики розподілу озброєння і військової техніки по групахдля експлуатації, відчуження та утилізації у Збройних Силах України".
28. Наказ Міністра оборони України від 19.09.1996 р. №264 “Про затвердження Положення про службу охорони праці у Збройних СилахУкраїни"
29. Наказ Міністра оборони України від 28.01.1998 р. №20 «Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони працівійськових частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях тана підприємствах Міністерства Оборони України”
30. Наказ Міністра оборони України від 05.04.1997 р. №115 “Про введення Положення про пожежну охорону в Збройних Силах України”.
31. Наказ Міністра оборони України від 28.03.2000 р. №80 “Про організацію навчання та підвищення рівня підготовки посадових осіб зпитань охорони праці».
32. Наказ Міністра оборони України від 26.12.2000 р. №476 “Про затвердження Положення про порядок допуску військовослужбовцівЗбройних Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконанняразових робіт в Збройних Силах України".
33. Наказ Міністра оборони України від 06.02.2001 р. №36 “Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків,професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України".
34. Наказ Начальника Генерального штабу Збройних СилУкраїни від 19.09.2001 р. №**2 “Про затвердження норм безповоротних втрат,виходу у ремонт ОВТ, витрат інших матеріальних засобів в операції Збройних СилУкраїни".
35. Директива начальника Генерального штабу ЗбройнихСил України від 16.08.1994 р. №*55 “про введення Тимчасової настанови змобілізації Збройних Сил України" (частина 1 та 2).
36. Збірник зразків та форм документів (Додаток дотимчасової настанови з мобілізації Збройних Сил України).
37. Наказ заступника Міністра оборони України зозброєння — начальника Озброєння Збройних Сил України від 22.08.1998 р. №72 “Провведення в дію Керівництва по зберіганню автомобільної техніки та майна уЗбройних Силах України”.
38. Наказ заступника Міністра оборони України зозброєння — начальника Озброєння Збройних Сил України від 07.12.1999 р. №120“Про затвердження Інструкції про організацію перевезення великогабаритних,великовагових та небезпечних вантажів автомобільним транспортом Збройних СилУкраїни".
39. Наказ Міністра оборони СРСР від 02.08.1980 р. №210“О введении в действие Инструкции по учету и хранению ремонтного фонда иотремонтированной автомобильной техники на авторемонтных предприятиях МО”.
40. Наказ Міністра оборони СРСР від 14.01.1985 р. №5 “Овведении в действие Руководства по техническому обслуживанию,регламентированному ремонту и доработке (модернизации) подвижного вооружения ивоенной техники в СА и ВМФ”.
41. Наказ начальника Генерального штабу Збройних СилУкраїни від 12.04.2001 р. №12 “Про затвердження інструкції про порядокперевірки та оцінки бойової та мобілізаційної готовності з’єднань, військових частин,військових навчальних закладів, установ і військових комісаріатів Збройних СилУкраїни".
42. />Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442. “Порядокпроведення атестації робочих місць за умовами праці"
43. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2001р. №1094 “Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещаснихвипадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".
44. Військові статути Збройних Сил України. — Київ: Варта,2000 р.