Застосування з'єднань та військових частин (підрозділів) армійського корпусу в спеціальних операціях

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
ПО ЗАСТОСУВАННЮ З'ЄДНАНЬТА ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН (ПІДРОЗДІЛІВ) АРМІЙСЬКОГО КОРПУСУ В СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЯХ

Рівне

1.Погляди провідних іноземних держав на веденняспеціальних операцій (бойових дій)
Воєнно-політичнекерівництво держав НАТО протягом останніх років стало надавати особливезначення розвитку та удосконаленню розвідувально-диверсійних сил, вважаючи, щовони зроблять значний вплив на хід та результати перших операцій початковогоперіоду війни.
Командуванняпровідних держав НАТО і світу в цілому, переглядають погляди щодо бойовогозастосування ССО, форм і способів їх дій, з тим щоб можна було ефективнозастосовувати їх в тих випадках, коли використання звичайних ЗС є передчасним,не доцільним або не можливим для проведення блискавичних акцій, а також длятого, щоб взяти під контроль ситуацію, або покласти край кризі на вигіднихумовах. З цією метою і проводяться практичні заходи, які направлені наудосконалення організаційної структури розвідувально-диверсійних частин та їхвсебічне матеріально-технічне забезпечення.
Протягомостанніх років в арміях провідних країн світу продовжується удосконалення формі способів бойового застосування ССО.
Західніполітологи і спеціалісти з розвитку ЗС, прогнозуючи перспективи міждержавнихвідносин, відмічають тенденцію зростання кількості збройних конфліктів у світів тому числі і в 21-му столітті. За їх оцінками конфлікти низької інтенсивності(регіональні), як найбільш поширене явище можуть виникають головним чином натериторіях слаборозвинутих країн. Подібні висновки привели до необхідностінарощування ССО – інструменту, за допомогою якого можливо контролювати районивоєнної конфронтації, забезпечувати раптовість бойових дій та масштабністьураження найважливіших об¢єктів противника.
Термін«спеціальні операції» включає комплекс заходів щодо бойовогозастосування ССО на ТВД і передбачає розгортання оперативних загонів в районахпризначення, а також органів забезпечення та управління, до початку або в ходівійни.
ССОявляють собою спеціально відібрані, підготовлені та оснащені частини іпідрозділи СВ, ВПС і ВМС, які розглядаються воєнно-політичним керівництвом такомандуванням ЗС іноземних держав в якості особливого військового контингенту,призначеного для досягнення політичних і стратегічних цілей на світовій арені вмирний і воєнний час.
Головнимиособливостями ССО є їх пристосованість і постійна готовність до бойовогозастосування для здійснення раптових і стрімких акцій вже в мирний час, колизалучення формувань звичайних ЗС вважається політично не доцільним абопередчасним, а також специфічні способи і тактика їх дій при проведенніспеціальних операцій. Крім того, на відміну від багатоваріантного оперативногопризначення загальновійськових (авіаційних і флотських) з¢єднань і частин,підрозділи ССО вже в мирний час зорієнтовані і спеціально готуються до дій наконкретних ТВД.
Основнепризначення ССО в мирний час полягає в підготовці умов та безпосереднійучасті в організації і проведенні спеціальних операцій на територіях іноземнихдержав з метою повалення не потрібного для уряду або надання допомоги дружнімрежимам в їх боротьбі проти внутрішніх виступів опозиційних сил.
Увоєнний час, крім того, призначення ССО полягає в проведеннірозвідувально-диверсійних, рейдових, психологічних операцій і збіррозвідувальних відомостей в тилу противника в інтересах дій угруповань збройнихсил держави та її союзників на ТВД.
НаССО покладаються слідуючи основні завдання:
Вмирний час:
– організаціяантиурядових виступів, руху повстанців і партизан з метою дестабілізаціїобстановки в певній державі і повалення її уряду;
– захопленнята вбивство видатних політичних, державних і військових діячів;
– проведеннядиверсій і актів саботажу;
– збіррозвідувальних даних політичного, економічного і воєнно-стратегічного характеру;
– підготовкаі формування партизанських і повстанських загонів;
– накопичення,розподіл і розміщення у визначених районах зброї і засобів МТЗ, які плануютьсяна воєнний час для забезпечення проведення спеціальних операцій;
– захопленнязаручників, визволення своїх громадян;
– охоронагромадян і майна, які знаходяться на території іншої держави, вивезення їх, принеобхідності, з держави;
– організаціята ведення операцій по придушенню опозиційних сил;
– проведенняпсихологічних операцій;
– наданнядопомоги в боротьбі з терористами, організація та здійснення нападу наштаб-квартири та бази терористичних організації.
Увоєнний час:
– збіррозвідувальних даних в інтересах дій своїх військ на ТВД;
- виведення із строю або захоплення важливих воєнних і промисловихоб¢єктів в тилу противника із застосуванням якзвичайної, так і ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї;
- здійснення рейдів і улаштування засідок в тилу противника;
- порушення комунікацій, системи державного і воєнного управліннятилового забезпечення;
- наведення на об¢єкти своєї авіації,коригування ударів по них ракетами і вогнем артилерії;
- диверсії і саботаж в тилу противника;
- виявлення і викрадення ядерної зброї, зразків техніки і озброєння,таємних і державних документів;
- організація втеч із полону військовослужбовців та громадянськогоперсоналу.
Завдання,які виконують ССО поділяються на:
- першочергові;
- другорядні.
ССОпровідних країн світу мають широкий діапазон варіантів бойового застосування,володіють високими мобільністю і маневреністю. Вони знаходяться в такому станібойової готовності, який дозволяє їм почати негайні бойові дії в будь-якому географічномурегіоні.
Питанняорганізації і тактичні прийоми бойового застосування ССО постійновідпрацьовуються і удосконалюються в ході навчань, які проводяться в районах зрізноманітними географічними і кліматичними умовами.
КомандуванняПКС вважає, що проведення спеціальних операцій, тобто комплексним використаннямрозвідувальних, розвідувально-диверсійних і диверсійно-штурмових формувань на ТВД,в окремих регіонах можна нанести значні ушкодження потенціальному або діючомупротивнику, за короткі терміни забезпечити підрив його політичного,економічного, воєнного і морального потенціалів, вести боротьбу знаціонально-визвольним та демократичним рухом.
Практичнурозвідувально-диверсійну діяльність на ТВД (театрах війни) силами спеціальнихоперацій командування армій ПКС розглядає, як важливий забезпечуючий елемент воєнноїполітики.
Спеціальніоперації плануються військовими органами (штабами) і спеціальними службами вмирний і воєнний час з санкції глави держави, можуть проводитись відкрито абоскрито і носять тайний характер.
Замасштабами спеціальні операції поділяються на стратегічні, оперативні ітактичні і проводяться в інтересах усіх видів ЗС.
Востанні роки командування США і ПКС до проведення спеціальних операційпритягають частини і підрозділи ПДВ і морської піхоти (Гренада, Панама,Фолькленди, Чад, Перська затока), розглядаючи їх в якості ударного ешелону іефективного засобу досягнення оперативно-стратегічних цілей війни. Десантнічастини можуть вести на території противника штурмові дії, швидко нарощуватизусилля на окремих напрямках (в районах), вказувати дезорганізуючий вплив напротивника.
Зприйняттям нових концепцій ведення війни, дії ССО об'єднуються загальнимзадумом використання ЗС і інтересами проведення масштабних повітряно-наземнихоперацій (Перська затока). ССО, які застосовуються в тилу противника,збільшують глибину бойового впливу на нього, заставляють противника відволікатизначну кількість бойових з'єднань і частин на контрдії, захист і оборонутилових районів, вказують безпосередній і довгочасний вплив на хід збройноїборотьби.
Насьогодні, об'єднане командування спеціальними операціями ЗС США виконує такіосновні завдання:
1. Боротьба з розповсюдженням зброї масового ураження (СР);
2. Боротьба з тероризмом (СВТ) – використання можливостей ССО дляпроведення заходів щодо звільнення захоплених заручників, запобіганняпроведенню терористичних актів, пошуку і знищенню груп бойовиків та ліквідаціябаз терористичних організацій;
3. Надання допомоги іноземним державам у забезпеченні їх внутрішньоїбезпеки (FID) – вирішення організаційних питань або особиста участьпідрозділів ССО у заходах, спрямованих на запобігання та придушення в певнійкраїні антиурядових виступів, підривної діяльності або збройного опору, якіздійснюються силами внутрішньої опозиції;
4.Спеціальна розвідка (SR) – доповнення інших компонентів розвідкиспецифічною, детально визначеною інформацією стратегічного абооперативно-тактичного рівня;
5. Силові(безпосередні) дії (ДА) – операції (дії), що обмежені за масштабом, часом,завданням і місцем проведення на території противника щодо захоплення, знищення(виведення) з ладу важливих або будь-яких інших об'єктів; ліквідації абозахоплення, з наступною доставкою на свою територію, визначених посадових осіб,документів, зразків озброєння та військової техніки;
6.Психологічні операції (PpSVOP) – це сукупність узгодження та взаємопов'язанихза метою, місцем та часом заходів, які проводяться з метою здійснення вбажаному напрямі морально-психологічного впливу на особовий склад ЗС тацивільне населення країни, з емоційних станів та стимулювання визначених типівповодження та поведінки з.метою зміни ідеологічних і психологічних структур їхсвідомості, підсвідомості, поглядів, трансформації емоційних станів та стимулюваннявизначених типів поводження та поведінки.
Зприйняттям нових концепцій ведення війни, дії ССО об'єднуються загальнимзадумом використання ЗС і інтересами проведення масштабних повітряно-наземнихоперацій (Перська затока). ССО, які застосовуються в тилу противника,збільшують глибину бойового впливу на нього, заставляють противника відволікатизначну кількість бойових з'єднань і частин на контрдії, захист і оборонутилових районів, вказують безпосередній вплив на хід збройної боротьби;
7.Заходи з питань цивільних справ (СА) – координація проведення військовихоперацій з іноземними цивільними офіційними особами, цивільними установами СШАі міжнародними урядовими та приватними організаціями;
8.Нетрадиційні бойові дії (UW), зокрема:
а). диверсійно-підривнадіяльність – сукупність спланованих за місцем, часом і завданням акцій, спрямованихна дестабілізацію обстановки в будь-якій країні, а також заходів щодо знищенняабо виводу з ладу елементів оборонного потенціалу певної держави;
б).організація партизанської діяльності в тилу противника, яка спрямована настворення партизанських формувань з подальшим їх навчанням, забезпеченимозброєнням і бойовою технікою. (бойові партизанські дії (операції)передбачається здійснювати у військовий час);
9.Інформаційні операції (ІО) – тривалі операції, які підсилюють та зміцнюютьбойові можливості ЗС США або їх союзників (збір, обробка та використанняінформації з метою досягнення переваги в будь-яких операціях;
10. Будь-якаінша діяльність, яка класифікована президентом або МО США, як спеціальнаоперація.
Воєнно-політичнекерівництво США планує також використовувати ССО в нетрадиційних сферахзовнішньої діяльності, зокрема;
1. Підтримка коаліційної діяльності (CS) – підготовка і навчанняособового складу та цивільного населення дружніх держав;
2. Бойові пошуково-рятувальні операції (СSAR);
3. Боротьба з розповсюдженням наркотиків (СДА);
4. Заходи з розмінування (НДА), або спеціальні дії зінженерно-саперного забезпечення;
5. Гуманітарна допомога (НА);
6. Заходи щодо надання допомоги з питань безпеки (SA), а також стримування тапоширення регіональної нестабільності.
Скритністьпідготовки і проведення операцій військ СпП досягається шляхом ретельногопідбору особового складу цих військ, суворою дисциплінарною практикою,застосуванням заходів скритності радіообміну (використання шифрів, кодів,щоденно змінних позивних, індивідуальних паролів, змінних адресно-показовихгруп, суворі обмеження на ознайомлення з інформацією з питань бойовогозастосування і використання військ СпП і т.і.).
Планування,підготовку та керівництво бойовим застосуванням і використанням військ СпП наТВД здійснює обєднане командування спеціальних операцій. Безпосереднєуправління діяльністю частин і підрозділів СпП в інтересах проведення операціїна ТВД здійснює командування спеціальних операцій в зоні.
Принципдецентралізованого застосування військ СпП вимагає організації декількохешелонів управління бойовим застосуванням частин і підрозділів СпП, а також їхбойового і тилового забезпечення.
ГрупаСпП розгортає операційну базу військ СпП, за допомогою якої здійснюється командування,управління і забезпечення діяльності оперативних підрозділів СпП. В складі базистворюються, як правило, три центри: оперативний, тиловий та звязку. Керуєбазою командир групи СпП.
Зарішенням командира групи СпП в інтересах більш ефективного керівництваоперативними загонами можуть створюватись 1–3 передові операційні бази (наоснові загонів «С»). В деяких випадках може створюватись окрема операційна база(на основі батальйону СпП), при цьому вона підпорядковується безпосередньоштабу спеціальних операцій на ТВД або штабу АК (ГрА), якому приданий батальйон СпП.В залежності від умов обстановки передова операційна база може виконуватифункції допоміжної ланки управління, передового пункту по засиланню оперативнихзагонів в тил противника, радіо ретрансляційного пункту і т.і.
Наозброєнні розвідників-диверсантів є найрізноманітніші найновіші і ефективнізасоби для ведення розвідки та озброєння:
- швидкодіюча прийомопередавальна радіоапаратура з необмеженоюдальністю звязку (через штучні супутники землі);
- військово-транспортні літаки з системою пристосування до рельєфумісцевості для подолання великих відстаней на висотах 100–300 м;
- зверхмалі підводні човни, які використовуються з надводних,підводних і повітряних носіїв та здатних діяти в руслах річок;
- безшумна і без полум’яна автоматична стрілецька зброя.
Приймачглобальної дії РНС (GPS) за допомогою трьох штучних супутників Землі миттєвовизначає точну довготу і широту будь-якої точки на Землі. Крім того,індивідуальні приймачі (GPS) можуть бути перепрограмовані для вказівкинапрямку руху, відстані до цілі та оцінки часу шляху).
Бойовезастосування ССО передбачається здійснювати поперед усього в інтересах першихударів початкового періоду війни. Найвища активність дій ССО планується за 3–30діб до розв'язування конфлікту.
Вплані підготовки ССО до виконання бойових завдань значна увага приділяєтьсярозробці тактики дій розвідувально-диверсійних формувань в прифронтовій іфронтовій зонах на глибину до 500 км, а також організації і проведеннюширокомасштабних заходів диверсійно-підривного характеру загонамипсихологічного і адміністративного впливу. В теперішній час появилась реальнаможливість використовувати розвідувально-диверсійні загони ССО (в основномутипу «Рейнджерс» та «Командос» (в інтересах військ длярозвідувально-диверсійного забезпечення бригад на глибину до 40 км,дивізій до 100 км. корпусів – у межах 300 км і груп армій – 700–800 км.
Засланняв тил противника бойових загонів ССО може виконуватись шляхом переходу кордонів(лінії фронту), повітряним шляхом (літаки, вертольоти, дельтаплани) і морем(бойові кораблі, в т.ч. малі та зверх малі підводні човни, катери, рибальськішхуни і т.і.). При десантуванні райони збору призначаються в 5–10 км відмісця десантування.
Розгортаннязагонів в тилу противника планується проводити з операційних баз спеціальнихсил (на своїй території або тій, що контролюється), які керують їх діями вмежах ТВД.
Пересуванняв тилу, в т.ч. і на захопленій у противника техніці, РДЗ можуть здійснюватискритно вночі або в умовах обмеженої видимості з виконанням заходів безпеки імаскування. Піший добовий перехід при максимальній напрузі сил може скласти 30–50 км.Формування ССО здатні знаходитись в тилу противника на протязі 30 діб і більше,використовуючи документи прикриття, військову форму або цивільний одягпротивника. В районах призначення передбачається діяти поодинці, парами абоневеликими групами.
ЗагонамиССО для ураження (знищення) як правило, призначаються КП і вузли звязку, ПУракет, аеродроми, об'єкти тилу і ППО, вузли комунікацій та інші об'єкти,виведення з ладу яких проводить до значних втрат та забезпечує порушеннясистеми управління. Вони можуть утворювати зони затоплень, розрух і заражень,забезпечувати ізоляцію районів бойових дій. Для виконання окремих завданьзагони ССО можуть передаватись в оперативне підпорядкування загальновійськовимкомандирам, а керують ними відповідні ЦБУ.
Надумку експертів НАТО ескалація на ТВД почнеться з проведення спеціальнихоперацій і забезпечуючих дій ССО, з початком яких буде значне нарощуванняпідривних і спеціальних дій, а потім (за декілька діб до розв'язання війни) –розвідувально-диверсійних. Оптимальною глибиною розвідувально-диверсійних дійвважається 50–150 км, а спеціальні та підривні дії проводяться, якправило, в оперативній і стратегічній глибині.
КомандуванняПКС оцінює діяльність формувань ССО в тилу противника, виділяючи ЇЇ сильні іслабкі сторони.
Досильних сторін відносяться:
- можливість масового застосування в звичайній і ядерній війні;
- можливість застосування в мирний час при проведенні спеціальнихоперацій по звільненню заручників, здійсненню державних переворотів, знищенняокремих політичних діячів та боротьби з тероризмом;
- висока бойова ефективність застосування ССО для ураження малогабаритнихта рухомих об'єктів противника на дальностях 30–120 км і більше.
- можливість здійснення диверсій з використанням малогабаритнихядерних боєприпасів;
- точність і достовірність здобутої інформації;
- можливість ураження ракетно-ядерної зброї та її носіїв упротивника;
- різнобічність (вирішення різноманітних завдань), багатоплановість(виконання багатьох завдань) і багатократність (вирішення декількох завдань)використання;
- здатність до ведення самостійних, і в той же час, управляємих дійна території противника протягом 30 і більше діб;
- скритність застосування, висока оперативність і мобільність,раптовість, маневреність по фронту і в глибину;
- унікальна здатність вирішення окремих розвідувально-диверсійнихзавдань методами, які використовують тільки підрозділи ССО (використанняагентури, партизан і повстанців, психологічного і адміністративного впливу);
- сильний морально-психологічний ефект з непередбаченими наслідками.
Дослабких сторін використання ССО відносяться слідуючі:
- застосування ССО в тилу противника в значній мірі визначаєтьсяімовірністю виконання конкретного бойового завдання і залежить від вдалогодесантування, виходу в район розвідки (диверсії) і ведення бойових дій;
- малочисельні за складом формування ССО не можуть бути використаніпроти великих стаціонарних об'єктів противника з метою їх знищення в умовахведення звичайної війни.
2.Основи застосування механізованих (танкових) з'єднань і військових частин(підрозділів) в спеціальних операціях
 
За певних умов обстановки: політичному непорозумінні між суміжнимидержавами, або територіальних претензій до України зі сторони інших держав,можуть виникнути ті чи інші конфліктні ситуації, вирішення яких будепроводитись із застосуванням сили, тобто виникне необхідність у проведенніспеціальної операції ОСШР.
У прикордонному збройному конфлікті для проведення спеціальнихоперацій може створюватись тимчасове об'єднання військ (оперативне угрупованнявійськ (сил)). Бойовий склад об'єднання буде визначатись ГШ в залежності відумов обстановки яка склалася.
До складу об'єднання будуть залучатись з'єднання і частини ОСШР,видів ЗС, війська спеціального призначення, сили спеціальних операцій, МВС, СБУта інші військові формування.
Розглянемо суть, мету, завдання і зміст спеціальної операції.
Спеціальна операція являє собою сукупністьузгоджених і взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем і часом одночаснихабо послідовних бойових дій, спеціальних дій, боїв, ударів, заходівтериторіальної оборони, що проводяться з'єднаннями і частинами ОСШР, силамиспеціальних операцій, інших видів ЗС, службово-бойових дій та заходів, якіпроводяться органами і військами МВС, СБУ, іншими військовими формуваннями длявиконання покладених завдань.
Метою операції є недопущення розв'язанняконфлікту, а у разі його виникнення – локалізація і зрив намірів противникащодо його поширення на територію України і переростання збройного конфлікту увійну.
Цілі операції досягаються виконанням рядуоперативних (оперативно-тактичних) завдань:
- ізоляція району збройного конфлікту;
- виявлення, блокування районів базування диверсійно-розвідувальнихсил і незаконно створених збройних формувань та їх роззброєння;
- розгром (знищення) диверсійно-розвідувальних сил та незаконностворених збройних формувань;
- посилення охорони та прикриття державного кордону;
- надання допомоги органам МВС, СБУ у проведенні фільтраційнихзаходів, вилучення зброї, боєприпасів, військового спорядження;
- охорона важливих об'єктів;
Крім того, в ході спеціальної операції з'єднання (частини) АКможуть вирішувати завдання щодо підтримки правового режиму воєнного(надзвичайного) стану; надання гуманітарної допомоги місцевому населенню, йогозахисту та евакуації з небезпечних районів; охорона таборів біженців;знешкодження різноманітних мінно-вибухових загороджень; супроводження і охоронаавтомобільних колон; охорона комунікацій і несення комендантської служби таінші.
Змістом спеціальної операції може бути:
-  спеціальні(нетрадиційні) дії загальновійськових з'єднань, частин (підрозділів), частин(підрозділів) спеціального призначення щодо пошуку, блокуванню та розгрому(знищенню) диверсійно-розвідувальних сил і незаконно створених збройнихформувань;
-  вогневе ураженняпротивника;
-  бойові дії: ВПС;РВіА; армійської авіації; військ ППО;
-  бойові діїз'єднань (частин) АК спільно з військами Державної Прикордонної служби щодоздійснення охорони та прикриття державного кордону;
-  службово-бойовідії частин (підрозділів) Внутрішніх військ;
-  заходи органів МВС,СБУ по підтримці правового режиму воєнного або надзвичайного стану тапопередженню терористичних актів;
-  охоронні дії щодоохорони важливих об'єктів;
-  забезпеченняпереміщень на комунікаціях та недопущення диверсій;
-  дії по виконаннюзаходів територіальної оборони.
Спеціальна операція організовується і буде проводитись за етапами,основними з яких можуть бути:
-  підготовкаоперації;
-  зосередження,розгортання і зайняття операційної зони військами (силами);
-  ізоляція районузбройного конфлікту;
-  ведення операції;
-  забезпечення (підтримання)правового режиму воєнного (надзвичайного) стану.
Територія держави, яка охоплена збройним конфліктом будевизначатись як район збройного конфлікту.Межі району збройногоконфлікту встановлюватимуться, Указом Президента – ВерховногоГоловнокомандувача ЗС України (директивою ГШ).
Способизастосування підрозділів бригади в операції з ліквідації (локалізації,нейтралізації) збройного конфлікту залежать від характеру дій противника, метибойових дій, змісту поставлених завдань, наявних сил і засобів, фізико-географічнихумов району операції, а також встановлених обмежень та інших чинників.
Длядосягнення мети операції можуть проводитись заходи щодо примушення противникавідмовитися від протиправних дій, які можуть загрожувати національним інтересамУкраїни, без застосування зброї або шляхом силового примушення противникавідмовитись від своїх намірів.
Уміждержавному збройному конфлікті для відбиття вторгнення та відновленняположення по державному кордону залежно від обстановки на різних напрямках, урізних поєднаннях може застосовуватись позиційна, маневрена і мобільна обороната одночасний або послідовний розгром угруповань (сил) противника, щовклинились, завданням вогневого ураження, контрударів (контратак), а за певнихумов і проведенням наступу.
Узбройних зіткненнях всередині держави (внутрішньому збройному конфлікті),вирішального значення набувають такі способи дій, як блокування, оточення,пошук, наліт, рейд, прочісуваннямісцевості, засадні дії та інші, а на приморськомунапрямку – морська блокада території, охопленої збройним конфліктом з моря,оборона та оборона узбережжя і прилеглої морської зони способом створення зониоборони.
Блокування – спосіб бойовихдій щодо ізоляції району зосередження ДРС противника, НЗФ з метою заборонивиходу їх з цього району та подальшого розгрому. Блокування здійснюєтьсястворенням системи блокпостів, сторожових застав (постів),контрольно-спостережних та контрольно-перепускних пунктів, окремих опорнихпунктів на імовірних напрямках висування ДРС, НФЗ, які об’єднуються в єдинусистему. Важливого значення при цьому набувають: цілодобове спостереження зарайоном дій, дальнє високоточне вогневе ураження противника з завданням йомуураження до втрати боєздатності, дистанційне мінування місцевості поза районамипроживання місцевого населення, що дозволяє вирішувати поставлені завдання порозгрому ДРС, НЗФ з найменшими втратами: автономне застосування підрозділіврізного призначення (тактичних груп); маневрені дії, у тому числі з охопленнямпротивника з повітря.
/> 


Оточення – спосіб бойовихдій щодо ізоляції виявлених (зокрема при блокуванні) формувань (угруповань)противника, який полягає у створенні навколо них суцільного фронту оточення, зпідтриманням між всіма підрозділами вогневого зв’язку, з метою знищення(полонення) противника. При цьому ж знищення противника, здійснюється одночасноз оточенням, завданням потужних вогневих ударів, проведенням наступу надекількох напрямках для розчленування противника та розгрому його частинами.Підрозділи, які утворюють фронт оточення, в залежності від умов місцевості такількості оточеного противника, можуть займати опорні пункти по фронту більші,ніж за умов звичайної оборони, а проміжки між ними повинні надійно прикриватисявогнем та загородженнями.
/>

Пошук – спосіб бойовихдій, який полягає у послідовному огляді місцевості (акваторії) у визначеномурайоні з метою виявлення противника (об’єкта) та подальшого його знищення(знешкодження, захоплення) наведенням засобів ураження або проведенням нальоту.Виходячи з умов обстановки він може бути суцільним або вибірковим, а заспособами виконання – одностороннім (з одного напрямку) та комбінованим (по декількохнапрямків).
Наліт – спосіб бойовихдій, який полягає у раптовому нападі на завчасно вибраний або знову виявленийоб’єкт противника з метою його знищення (виведення із ладу), захопленняполонених, документів, ОВТ, матеріально-технічних засобів, а також длязвільнення своїх полонених (заручників).
/> /> /> /> /> /> /> /> />

Рейд(рейдові дії) – спосіб бойових дій, який полягає у стрімкому просуваннітериторією (акваторією), що контролюється противником, і веденні боїв з метоюпослідовного захоплення і знищення (виведення із ладу) раніше призначених абознову виявлених об’єктів противника, встановлення своїх базових районів,блокпостів, окремих пунктів, відновлення (встановлення) контролю над визначенимрайоном.
/>

Морськаблокада – комплекс дій ВМС у взаємодії з іншими видами Збройних Сил,формуваннями ДПС на приморському напрямку, які спрямовані на встановленняособливого режиму плавання у визначеному районі з метою повного або вибірковогоприпинення плавання іноземних кораблів та комерційних суден у районі збройногоконфлікту та контролю за цивільними суднами державами.
Вогневеураження противника в спеціальній операції планується і здійснюється зурахуванням безпеки мирного населення та збереження об’єктів інфраструктури.Головною особливістю вогневого ураження в цих умовах є врахування обмежень увиборі об’єктів, методів та засобів ураження. Воно організується і здійснюєтьсяузгодженим застосуванням авіації, ракетних військ і артилерії, береговихракетних частин, з’єднань ракетних кораблів і катерів ВМС, інших засобівураження і структурно включає: загальне та безпосереднє вогневе ураження,
Загальневогневе ураження противника організовується і здійснюється поодинокими тагруповими вогневими ударами, з метою завоювання і постійного утримуваннявогневої переваги, завдання рішучої поразки найважливішим угрупованням таоб’єктам противника. Незалежно від обраних форм вогневого ураження, перевагазавжди має надаватися вибірковим «точечним» ударам. Вогневі удари, проводятьсяза участі максимальної кількості сил і засобів авіації, ракетних військ іартилерії, берегових ракетних частин, з’єднання ракетних кораблів і катерівВМС, інших засобів вогневого ураження та РЕБ на всю глибину операційної зони.
Доособливостей бойового застосування артилерії в операції належать: наданнязагальновійськовим командирам більших прав і можливостей в організаціїрозвідки, розподіл артилерії між тактичними групами за принципом «рота –батарея», тісна взаємодія з органами розвідки та РЕБ в операційних зонах запринципами «розвідка – ураження» і «виявлення – ураження». У з’єднаннях івійськових частинах більша частина артилерії передається до складу батальйоннихі ротних тактичних груп.
Прикриттяповітряного простору в зоні (районі) проведення спеціальної операціїздійснюється в загальній системі ППО України з єдиною організацієюрадіолокаційної розвідки повітряного противника, вогню і управління.
Всебічнезабезпечення під час підготовки та ведення операції угруповання військ (сил) зліквідації (локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту організується іздійснюється на основі загальних принципів забезпечення операції (бойових дій),з урахуванням конкретних умов виконання завдань і особливостей застосуванняз’єднань (військових частин) Збройних Сил, інших військових формувань таправоохоронних органів держави, захисту та надання допомоги цивільномунаселенню.
Дляуправління військами (силами), що залучаються до виконання завдань операції, набазі елементів державної системи управління Збройних Сил України, а такожсистем управління інших військових формувань та правоохоронних органів у районізбройного конфлікту створюється система управління, яка має забезпечуватикоординацію дій всіх органів і формувань.
Для проведення спеціальної операції об'єднанню (угрупованню) будевизначатись операційна зона.
Операційна зона(схема №1, додатку) – це частина територіїдержави охопленої збройним конфліктом, або весь район збройного конфлікту.Операційна зона встановлюється рішенням Головнокомандувача ЗС або директивоюГШ.
Якщо район збройного конфлікту обмежується незначною територією (1–2області), то операційна зона, буде, співпадати з цим районом. Війська (сили),що будуть залучатися до вирішення завдань в операційній зоні єоперативно-тактичним об'єднанням, під єдиним командуванням, як правило,командувача армійського корпусу, який несе повну відповідальність за виконанняпоставлених завдань перед Головнокомандувачем Збройних Сил.
Всебічне забезпечення об'єднання буде покладатись на командувачавійськ ОК, у смузі якого проводиться спеціальна операція.
У випадку, коли район збройного конфлікту охоплює значну територію(кілька областей)операційна зона визначається в його межах. Війська(сили) в операційній зоні будуть оперативним об'єднанням, на чолі з командувачемвійськ ОК, в межах відповідальності якого виник збройний конфлікт.
В цьому разі, операційна зона може розділятися на ОПЕРАЦІЙНІРАЙОНИ. У операційному районі створюються оперативно-тактичні угрупованнявійськ або тактичні командування. В найбільш важливому операційному районістворюється оперативно-тактичне угруповання військ (сил), основу якого складаєАК ОСШР.
В операційній зоні (районі) з'єднанням, частинам, за необхідності,можуть визначатися СЕКТОРИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, які включатимуть один або кількаадміністративних районів області. Старшим сектору відповідальності призначаєтьсякомандир тактичної групи, основою якої є бригада, батальйон.
Для розташування з'єднань (частин) в операційній зоні (районі)визначаються базові райони (пункти).
Базовий район (схема №2, додатку) становить собою ділянкуспеціально виділеної території з розташованими на ній будівлями (спорудами),наметовими містечками, місцями розташування озброєння і військової техніки,складами і призначений для розташування одного або кількох з'єднань, військовихчастин (підрозділів), пунктів управління, тощо.
Базовий район (пункт) вибирається за межами населених пунктів,обладнується в інженерному відношенні і повинен забезпечувати сприятливі умовирозташування і життєдіяльності військ (сил). Організується надійна охорона іоборона базового району (пункту), які б виключали проникнення на його територіюдиверсійно-розвідувальних груп противника і забезпечували успішне відбиття їхнападу. Для цього на пунктах управління, в підрозділах встановлюєтьсяцілодобове бойове чергування чергових змін оперативного складу, особовогоскладу та сил і засобів вогневого ураження противника, а також військ ППО.
Прикладом створення базового району – являється базовий район 5омбр в місті Аль-Кут в республіці Ірак.
Для контролю за дотриманням місцевим населенням встановленогопорядку, режиму воєнного (надзвичайного) стану у визначених операційних зонах(районах), в містах, інших великих населених пунктах призначаються військовікоменданти і створюються військові комендатури. Покладені обов'язкивоєнні коменданти виконують у тісній взаємодії з місцевими органами державноївлади, МВС, СБУ, прокуратури.
Механізована бригада є загальновійськовимтактичним з'єднанням і призначена для вирішення тактичних задач. Місцемеханізованої бригади в оперативній побудові корпусу в кожному конкретномувипадку визначається командувачем корпусу в замислі на операцію. В залежностівід замислу на операцію та в умовах обстановки механізована бригада можезастосовуватися в складі ешелонів ізоляції, пошуково-ударного, охороникомунікації важливих об'єктів, загальновійськового резерву корпусу, а з'єднання,частини та підрозділи аеромобільних військ, крім цього, можуть застосовуватисяв складі ешелону негайного реагування.
Для ведення бойових дій буде створюватися відповідна побудовабригади, яка може включати:
- бойовий порядок бригади;
Системи:
-  боротьби з диверсійно-розвідувальнимисилами і незаконно створеними збройними формуваннями;
-  комплексного вогневогоураження противника;
-  ППО;
-  інженерних загороджень;
-  протитанкової оборони;
-  боротьби з повітрянимидесантами;
-  бойового, технічного,тилового, забезпечення;
-  управління військами.
Бойовий порядок механізованої бригади при виконаннізавдань в операційному районі (секторі відповідальності) буде включати:
-  підрозділи прикриттядержавного кордону;
-  підрозділи пошуково – ударногоешелону;
-  підрозділи охороникомунікації важливих об'єктів;
-  рейдові загони;
-  бригадно – артилерійськагрупа;
-  підрозділи ППО;
-  резерви: загальновійськовий,протидесантний, протитанковий;
-  рухомий загінзагороджень.
Рішенням командира бригади склад бойового порядку буде визначатисяв залежності від поставлених завдань, тому деякі елементи бойового порядкуможуть не призначатися, а їх завдання покладатися на інші елементи бойовогопорядку (наприклад: загальновійськовий резерв може виконувати і завдання, якіпокладаються на протидесантний резерв).
Склад зазначених ешелонів, елементів визначається для кожногоконкретного завдання.
Ешелон ізоляції (схема №3, додатку) – призначений дляблокування району збройного конфлікту, здійснення контрольно-пропускного режимуна шляхах і дорогах пересування в район і з району конфлікту та недопущенняпрориву диверсійно-розвідувальних груп, угруповань незаконно створених збройнихформувань за межі району збройного конфлікту.
До його складу включаються частини(підрозділи) механізованих тааеромобільних військ, Внутрішні війська МВС, Прикордонні війська.
Пошуково-ударний ешелон (схема №3, додатку) – призначенийдля ведення бойових (спеціальних) дій з застосуванням різних способів щодорозгрому (знищення) диверсійно-розвідувальних сил та незаконно створенихзбройних формувань у операційній зоні (районі). До його складу входятьчастини(підрозділи) АК, частини, підрозділи спеціального призначення в т.ч.Внутрішніх військ МВС, СБУ, а в прикордонній смузі і Прикордонних військ.
Пошуково-ударний ешелон складає основу угруповання призначеногодля ведення спеціальної операції. До його складу включаються найбільшбоєздатні, оснащені сучасною зброєю, військовою технікою і краще підготовленіз'єднання, частини армійського корпусу та спеціального призначення. Він будерозташовуватись в базових районах операційної зони (району).
Ешелон охорони комунікацій і важливих об'єктів (схема №4,додатку) призначений для охорони і оборони комунікацій, важливих об'єктів,проведення заходів територіальної оборони в операційній зоні (районі). Дляцього призначають комендантські райони з об'єктами охорони (оборони).
До його складу залучаються частини, підрозділи механізованихвійськ, Внутрішніх військ МВС, а в прикордонній смузі – – війська ДержавноїПрикордонної служби. В залежності від ступеню важливості, розмірівкомендантського району, визначені об'єкти охороняються або обороняються окремопризначеними тактичними групами на основі взводу, роти, інколи батальйону.Тактичні групи готують позиційну, кругову оборону з обладнанням опорногопункту, зі створенням системи вогню, інженерних загороджень.
Для вогневої підтримки та підсилення окремих або декількохтактичних груп буде призначатись артилерія і мобільні ударно-вогневі групи зіскладу з'єднань (частин), що знаходяться в базових районах операційної зони(району). Також можуть призначатися сили і засоби вогневого ураження противниказі складу угруповання загальної підтримки. Ешелон охорони комунікацій іважливих об'єктів буде розташовуватись біля охороняємих об'єктів, вузлівкомунікацій, вздовж маршрутів руху військ, підвозу і евакуації.
Ешелон негайного реагування призначений для посиленнята надання допомоги ешелону ізоляції, пошуково-ударному ешелону та ешелонуохорони комунікацій і важливих об'єктів під час виконання ними поставленихзавдань. До його складу буде входити з'єднання аеромобільних військ, морськоїпіхоти, спеціального призначення. Розташовується в базових районах операційноїзони (району).
Загальновійськовий резерв призначається длявиконання несподівано виникаючих завдань в операційні районі.
Він може бути в складі посиленого мб і розташовуватись в базовомурайоні.
Протидесантний резерв – призначений длярозгрому повітряних (морських) десантів противника. Може включати 1–2механізованих роти.
Протитанковий резерв, рухомий загін загородження можутьстворюватися в складі підрозділів прикриття державного кордону і виконуютьзавдання притаманні для оборони, їх може бути 2–3 в залежності від обстановки.
Рухомий загін загороджень, може створюватись длявиконання завдань щодо встановлення мінно-вибухових загороджень під час веденнябойових дій в операційній районі (секторі відповідальності) з розгрому(знищення) диверсійно-розвідувальних сил, незаконно створених збройнихформувань. Розташовується в базовому районі.
Підготовкабригади проводиться на підставі розпоряджень командира корпусу. Вонапочинається з усвідомлення отриманого завдання, в ході якого необхідно чіткозрозуміти дозволені межі ведення бойових дій та їх просторовий розмах,мінімально необхідну кількість підрозділв, що залучаються, імовірні термінипочатку воєнних дій та інші особливості виконання завдання крім того,моделюванням можливих сценаріїв розвитку конфлікту здійснюється прогнозуванняможливих наслідків ескалації конфлікту.
Послідовність роботи командира бригади під часпідготовки бойових дій залишається такою ж, як при підготовцізагальновійськового бою з врахуванням певних особливостей. Вона починається зусвідомлення командиром отриманого завдання, в ході якого необхідно чіткозрозуміти мету, дозволені межі ведення бойових дій та їх просторовий розмах,особливості виконання поставлених завдань та інші особливості.
В подальшому, командира бригади:
- оцінює обстановку;
- приймає рішення, за необхідності проводить рекогносцировку;
- затверджує рішення у старшого начальника;
- здійснює постановку завдань військам;
керує плануванням бойових дій і організує:
- взаємодію;
- всебічне забезпечення;
- управління військами;
- прийом у склад бригади визначених частин, підрозділів і надаліздійснює підготовку штабу, підрозділів, району зосередження, базового районубригади та контроль готовності підрозділів до виконання завдань.
Організація бойових дій включає:
-  прийняттярішення;
-  рекогносцировку(за необхідності);
-  постановкузавдань підрозділів;
-  плануваннябойових дій;
-  організаціювогневого ураження противника;
-  організаціювзаємодії;
-  організацію всіхвидів забезпечення;
-  організаціюуправління підрозділами.
Проводячи роботу по виробленню рішення, командир під час оцінкиобстановки повинен більше уваги приділити аналізу особливостейвоєнно-політичної обстановки в районі збройного конфлікту, складу населення,його відношення до подій, що відбуваються, ставлення до збройних формувань, якідіють на боці противника, інформаційно-психологічний вплив, який здійснюєтьсяна ті чи інші групи населення; заходи, які проводилися раніше в районівиконавчою владою, органами місцевого самоврядування, органами, військами МВС,СБУ, МНС іншими силовими структурами і їх результати. На основі ретельноговивчення особливостей обстановки, що склалася, з урахуванням прогнозу їїможливого розвитку приймається рішення на бойових дій.
Урішенні командира бригади на участь в спеціальній операції визначають:
- замисел операції;
- завдання підрозділам;
- основні питання організації взаємодії, всебічного забезпечення тауправління.
Узамислі визначаються:
- етапи бойових дій;
- завдання, на виконанні яких мають бути зосереджені основнізусилля;
- способи виконання найважливіших завдань із визначенням порядкувогневого ураження противника, інформаційної боротьби та заходів щодо введенняпротивника в оману;
- бойовий порядок бригади, порядок їх нарощування;
- порядок висування і розгортання в районі збройного конфлікту;
- особливості організації взаємодії з органами виконавчої влади таорганами місцевого самоврядування;
- заходи правового режиму воєнного (надзвичайного) стану, якіпланується проводити. Замисел операції доводиться до обмеженого колапосадових осіб.
Крімтого, додатково можуть визначатись:
- перелік об’єктів, які не підлягають ураженню у зв’язку зекологічною небезпекою;
- порядок розгортання підрозділів бригади у важливих районах;
- встановлення рубежів, за які не можуть просуватись угрупованнявійськ та визначення районів, у яких забороняється вести бойові дії;
- обмеження щодо застосування певних видів озброєння;
- заходи щодо забезпечення безпеки населення у районі конфлікту;
- порядок надання гуманітарної допомоги і евакуації. У цілому врішенні має відображатись сукупність бойових дій та бойової діяльності,узгоджених із заходами, що здійснюються виконавчою владою та органами місцевогосамоврядування.
Напідставі прийнятого рішення командири приймають рішення на застосуванняпідпорядкованих підрозділів, сил і засобів, а також визначають способивиконання поставлених завдань.
Підчас поставлення бойових завдань командирам, відповідальним за операційні зони, вказується:
- можливий характер дій ДРС противника на НЗФ у зоні (районі) та урайонах, що прилягають до неї;
- межі операційної зони (району відповідальності);
- склад сил та засобів; напрямки (райони) зосередження основнихзусиль;
- райони на утриманні яких зосередити основні зусилля, важливіоб’єкти, що підлягають охороні та обороні;
- послідовність і способи відбиття вторгнення противника та розгрому(роззброєння) НЗФ;
- порядок вогневого ураження противника, боротьби з його ДРС іповітряними (морськими, повітряно-морськими) десантами;
- порядок інженерного обладнання районів;
- кількість боєприпасів, що виділяються на операцію;
- льотний ресурс авіації;
- завдання, що виконуються старшим начальником у зоні;
- місце і час розгортання командних пунктів угруповання;
- заходи щодо забезпечення безпеки цивільного населення;
- обмеження щодо районів бойових дій та застосування зброї;
- основні питання організації всебічного забезпечення;
- заходи щодо введення противника в оману;
- термін готовності до операції.
Для уточнення рішення прийнятого по карті, якправило, проводиться рекогносцировка на місцевості в районахзапланованих дій. Рекогносцировка проводиться рекогносцирувальними групами,приховано під охороною спеціально виділених підрозділів.
На основі прийнятого рішення визначаються завдання підрозділам.
Постановка завдань здійснюється бойовими наказами ірозпорядженнями.
При постановці бойових завдань командирам, відповідальним за сектора,вказуються:
-  можливий характердій диверсійно-розвідувальних сил та незаконно створених збройних формуваньпротивника в секторі та у районах, що прилягають до неї;
-  межі секторувідповідальності;
-  розташуваннябазових районів частин (підрозділів), що діють на території операційного району(сектору відповідальності);
-  склад сил та засобів,що додатково підпорядковуються та порядок підпорядкування;
-  райони (напрямки)зосередження основних зусиль;
-  ділянкисухопутного кордону (морського узбережжя), що необхідно прикрити та надійнообороняти;
-  важливі об'єкти,що підлягають охороні та обороні;
-  маршрути висуваннядо сектору відповідальності, порядок організації комендантської служби;
-  порядок боротьби здиверсійно-розвідувальними групами і повітряними десантами противника;
-  порядоквстановлення і підтримки режиму воєнного стану та участь у підтримці надзвичайногостану;
-  порядокінженерного обладнання районів (позицій, опорних пунктів);
-  кількістьбоєприпасів, що виділяються на бойові дії;
-  льотний ресурсавіації;
-  завдання, щовиконуються старшим начальником у районі;
-  місце і часрозгортання командного пункту;
-  заходи щодозабезпечення безпеки цивільного населення та об'єктів, що мають статусзахищених;
-  порядокздійснення цивільно-військових відносин;
-  обмеження щодорайонів бойових дій та застосування озброєння;
-  термін готовності.
Планування бойових дій здійснюється за районами(напрямками) дій і за завданнями, що виконуються частинами і підрозділами.
Особливістю планування бойових дій під час підготовки іособливо в ході її ведення є те, що у штабі бригади планування здійснюється зретельною деталізацією порядку дій підрозділів під час виконання поставленихзавдань та забезпечення бойових дій. Це пов'язано зі швидкою зміною обстановки,високою мобільністю і швидкоплинністю характеру дій диверсійно-розвідувальнихсил та незаконно створених збройних формувань, що потребує постійногокорегування і уточнення рішення, внесення змін у плани. Планування традиційнимиметодами, які притаманні під час підготовки оборони і наступу призводить дозростання загального часу на планування в усіх інстанціях; надмірноїцентралізації; сковування ініціативи підлеглих; зростання ймовірності витокуінформації про замисел ї і завдання частин і підрозділів.
Загальне планування вогневого ураження противника здійснюється уштабі АК, детальне – в штабах з'єднань, частин.
Організація вогневого ураження противника проводитьсявідповідними посадовими особами на протязі всього процесу вироблення рішення іорганізації бойових дій в цілому, тобто під час усвідомлення завдання, оцінкиобстановки, вироблення замислу, визначення завдань підрозділам, плануваннябойових дій, організації взаємодії, забезпечення та управління.
Основу організації вогневого ураження противника складаєвизначення мети, методу, порядку вогневого ураження найважливіших угрупованьдиверсійно-розвідувальних сил, позазаконне створених збройних формувань іоб'єктів, що підлягають ураженню, завдань та ступеню вогневого ураження.
Найважливішимобов’язком усіх командирів і штабів всіх рівнів є організація взаємодії тапідтримання її під час ведення бойових дій. Складність її організаціїобумовлюється відсутністю або недостатністю інформації про НЗФ і можливийхарактер їх дій, необхідністю дотримання прихованості підготовки бойових таспеціальних дій, обмеженістю можливостей щодо організації взаємодії намісцевості, наявністю цивільного населення у районі конфлікту та екологічнонебезпечних об’єктів, руйнування яких неприпустиме.
Взаємодія організується командиром бригади – безпосередньов операційному районі (секторі відповідальності) між військовими формуваннями,які знаходяться в межах району(сектору), а також з місцевими органами влади.
Взаємодія досягаєтьсяузгодженням зусиль військових частин за завданнями, напрямками, рубежами,об’єктами, часом і способами дій щодо кожного з визначених у рішенні районівдій. Порядок організації взаємодії в операції переважно залишається таким, як іпід час підготовки та ведення загальновійськового бою. Водночас він матиме своїпринципові особливості, які полягають у необхідності узгоджувати зусилля нетільки між приданими та взаємодіючими підрозділами під час виконання ниминетипових завдань, але з військовими формуваннями, які належать до іншихдержавних структур, а також з правоохоронними органами і місцевими органамидержавної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, в деякихвипадках з представниками міжнародних гуманітарних організації, спостерігачамиООН. При цьому, необхідно враховувати різного роду обмеження щодо недопущенняураження об’єктів, знищення яких може привести до втрат серед мирногонаселення, екологічних і техногенних катастроф; стан і бойові можливостівійськових частин і підрозділів інших міністерств та відомств, що оперативнопідпорядковуються військовому командуванню.
Загальнимипитаннями, які потребують узгодження під час організації взаємодії є: порядокпідпорядкування командиру приданих підрозділів, інших військових формувань таправоохоронних органів, основи управління ними; порядок взаємного обмінуінформацією про обстановку, порядок і сигнали взаємного розпізнавання, порядокзабезпечення висування і виходу на визначені рубежі (в райони, єдина системасигналів управління та оповіщення; порядок здійснення усіх видів забезпеченняпід час виконання спільних завдань, у тому числі використання транспортнихзасобів, комунікацій, систем зв’язку, витрат матеріальних засобів; місцерозміщення пунктів управління і порядок обміну оперативними групами; порядокспільних дій із підтримування режиму воєнного (надзвичайного) стану в районіконфлікту.
- з органами МВС і з'єднаннями (військовими частинами) Внутрішніхвійськ: завдання і порядок їх спільного виконання, перелік з'єднань, військовихчастин (підрозділів) Внутрішніх військ, які передаються в підпорядкуваннякомандиру бригади; райони (ділянки), де формування Внутрішніх військ виконуютьзавдання залишаючись у підпорядкуванні свого командування; завдання формуваннямВнутрішніх військ із пошуку та знищення ДРС та НЗФ; перелік районів, охорона таоборона яких повністю покладається на Внутрішні війська, та об’єкти, охоронаяких підсилюється силами і засобами бригади; порядок участі у підтриманнірежимів надзвичайного або воєнного стану; порядок організаціїдорожньо-комендантської служби і забезпечення безпеки дорожнього руху; порядокзабезпечення дій Внутрішніх військ силами і засобами бригади; заходи щодо відселеннянаселення із прикордонної зони (району конфлікту), створенняконтрольно-перепускних пунктів, таборів біженців, їх охорони і матеріальногозабезпечення; порядок підтримання громадського порядку в районах, у якихвведено надзвичайний (воєнний) стан;
- з Державною прикордонною службою України: спільні завдання,порядок розвідки з метою виявлення ознак проникнення через державний кордон ДРСпротивника на НЗФ, планування проведення ним збройних провокацій, а в разіескалації конфлікту – ознак підготовки його до нападу; порядок підсиленняприкриття та охорони державного кордону; підрозділи, що виділяються длязабезпечення заходів щодо підсилення режиму в межах контрольованих прикордоннихрайонів та в пунктах пропуску через державний кордон; порядок пропуску черездержавний кордон своїх розвідувально-диверсійних формувань; обсяг, порядок ітермін інженерного обладнання районів оборони і місцевості в прикордонній смузіта контрольованих прикордонних районах;
зіСлужбою безпеки України: порядок ведення розвідувальної таінформаційно-аналітичної роботи в інтересах проведення операції; заходи щодопідсилення охорони та оборони об’єктів, на які можуть бути спрямованірозвідувальні та диверсійні дії противника; порядок забезпечення правовогорежиму воєнного стану; порядок забезпечення засекреченим і шифрованим зв’язкомдержавних органів і посадових осіб;
- з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій порядокзалучення сил і засобів для ведення розвідки та обміну інформацією прообстановку, особливо поблизу АЕС і підприємств хімічної промисловості; питаннярадіаційного, хімічного, біологічного, інженерного та медичного захистунаселення від наслідків воєнних дій, аварій (руйнувань), зумовленихзастосуванням засобів ураження, терористичними актами та диверсіями; заходищодо проведення аварійно-рятувальних робіт та інших невідкладних робіт занаслідками бойових дій; порядок відселення населення з небезпечних районів таїх життєзабезпечення під час ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійноголиха; порядок залучення військ до виконання окремих робіт з інженерногообладнання місцевості;
- з місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування:порядок евакуації (відселення) і надання гуманітарної допомоги населенню іззалученням військ (сил); порядок обміну інформацією про дії ДРС і НЗФ,оповіщення і підтримання зв’язку; порядок оборони об’єктів життєзабезпеченнямирного населення; заходи щодо створення в населених пунктах комендатур іпідтримування їх діяльності; порядок встановлення «комендантської години,перепускного режиму, паспортного контролю, забезпечення безпеки функціонуванняорганів місцевої влвди та самоврядування, супроводження і охорони автомобільнихколон під час переміщення населення, організації патрулювання в населенихпунктах.
Підчас організації всебічного забезпечення дій підрозділів з ліквідації(локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту необхідно враховуватиавтономність їх дій, відсутність суцільної лінії фронту, осередковий характербойових дій, можливість застосування з боку НЗФ диверсійних і терористичнихметодів боротьби.
Командирибригад під час організації всебічного забезпечення повинні узгодити порядокзабезпечення боєприпасами та іншими матеріальними засобами військових частин іпідрозділів інших військових формувань, а також відновлення їх озброєння івійськової техніки; організувати тісну взаємодію з центральними та місцевимиорганами виконавчої влади, іншими державними органами, органами владиавтономної Республіки Крим та органами самоврядування з питань матеріально-технічногозабезпечення військ (сил).
Особливаувага має бути приділена морально-психологічній підготовці особового складу зурахуванням специфіки збройних конфліктів.
Необхідно відзначити важливість підготовки особового складу іправовому відношенні. Військовослужбовці повинні чітко знати правові аспектиучасті у спеціальній операції. Це дає можливість уникнуть протиправних дій ізабезпечити впевненість у діях під час виконанні поставлених завдань.
В операційній районі (секторі відповідальності) системауправління розгортається таким чином, щоб забезпечити безперервне, стійкеуправління частинами і підрозділами, які ведуть бойові дії, здійснюють охорону(оборону) важливих об'єктів, комунікацій, ізоляцію району збройного конфлікту,супроводження автомобільних колон, проводять заходи щодо підтримання режимувоєнного (надзвичайного) стану.
Для виконання такого обсягу завдань необхідно, щоб кількістьскладу на КП, ЗКП бригад, була одноковою, а не 80% і 20%, як це передбаченодіючими настановами, при цьому повинна забезпечуватися робота складу у 2–3зміни на всіх пунктах управліннях.
Підготовка командирів, штабів, частин (підрозділів) довиконання завдань становить комплекс заходів, проведення яких повиннозабезпечити всебічну і своєчасну готовність до виконання завдань. З цією метоюштабами з'єднань планується проведення додаткових заходів бойової підготовкиштабів, частин (підрозділів). В планах передбачається відпрацювання питаньпідготовки штабів, частин (підрозділів) до виконання спеціальних завдань. Дляцього, за відповідною тематикою проводяться КШН, ШТ., стрільби, водіння бойовихмашин, тактико-стройові, тактичні заняття, навчання, в тому числі і з бойовоюстрільбою, та інші заходи. Особлива увага приділяється підготовці і тренуваннюу спільних діях підрозділів, частин різних видів Збройних Сил, органів івнутрішніх військ МВС, СБУ, Прикордонних військ і інших військових формуваньщодо виконання покладених завдань.
Оскільки у виконанні завдань спеціальної операції прийматимутьучасть органи управління, з'єднання (частини) всіх силових структур, необхідновизначитись з заходами бойової підготовки щодо виконання завдань в населенихпунктах, горах, навчати особовий склад діяти в складі штурмових загонів,тактичних груп, вести пошуково-ударні, спеціальні дії, нестирежимно-комендантську службу і т. п.
Підготовка органів управління частин (підрозділів), повинназдійснюватись за спеціально розробленими програмами ще у мирний час.
Можливі різні варіанти підготовки частин (підрозділів) до бойовихдій за місцем і часом. Підготовка командирів, штабів, частин (підрозділів) добойових дій може здійснюватись в районах зосередження після приведення в повнубойову готовність, на визначених полігонах, навчальних центрах або у районізосередження поблизу району збройного конфлікту.
Важливе значення для успішного виконання завдань є підготовкамаршрутів висування, району зосередження та операційного району (секторувідповідальності). Яка включає:
- підготовку основних і запасних шляхів, доріг, переправ через водніперешкоди, вихідних пунктів, пунктів регулювання руху, районів привалів,відпочинку;
-  підготовку районівзосередження з'єднань, частин, підрозділів;
-  мережі шляхів, доріг урайонах зосередження;
-  місць розгортання пунктівуправління;
-  позицій підрозділівохорони;
-  обладнання базовихрайонів військ;
-  районів розгортанняпунктів управління;
-  мережі шляхів, дорігманевру, підвозу і евакуації;
-  позиційних районів івогневих позицій чергових сил і засобів;
-  позицій підрозділівохорони і оборони базових районів, важливих об'єктів і комунікаційне створеннясистеми інженерних загороджень в операційній зоні;
-  районів ізоляції;
-  створення складів, сховищракет, боєприпасів, запасів матеріально-технічних засобів;
-  проведення заходів щодозапобігання пожеж в районах розгортання військ та екологічних ісанітарно-епідеміологічних заходів.
Практична робота у підлеглих частинах(підрозділах)проводиться з метою контролю і надання допомоги у підготовці до виконаннязавдань. Для її проведення командир бригади, заступники, начальники родівспеціальних військ, служб, у відповідності до плану виїжджають у підпорядкованічастини і підрозділи. Необхідно підкреслити, що виявлені в ході роботинедоліки, невирішені питання, труднощі, які можуть негативно вплинути на їхготовність до виконання завдань, усуваються і вирішуються на місці.
Особливості ведення бойовихдій механізованої бригади в спеціальній операції
В основу ведення бойових дій покладено загальні принципизагальновійськового бою з урахуванням ряду особливостей, які залежать відхарактеру збройного конфлікту, складу та специфіки дійдиверсійно-розвідувальних сил і незаконно створених збройних формувань.
З'єднання і частини корпусу після приведення у повну бойовуготовність у відповідності до рішення виходять в райони бойового призначення поблизурайону збройного конфлікту.
Для цього з'єднання і частини здійснюють марш з пунктів дислокації(районів зосередження), полігонів в призначені райони.
Армійська авіації перебазовується на вказані аеродроми,майданчики.
В залежності від оперативної обстановки перегрупування можездійснюватися своїм ходом, залізничним, повітряним, водним транспортом абокомбіновано.
Умовами оперативної обстановки визначається і послідовністьперегрупування з'єднань і частин. Першими в район збройного конфліктувисуваються частини розвідки, РЕБ, з'єднання і частини, які входять до ешелонуізоляції району збройного конфлікту. В подальшому перегруповуються з'єднання ічастини пошуково-ударного ешелону, за ними перегруповуються решта визначенихз'єднань, частин.
З прибуттям у райони зосередження з'єднання і частини АКорганізовують охорону, ППО, створюється мережа шляхів, доріг, розгортаєтьсякомендантська служба, а також проводяться заходи щодо завершення їх підготовкидо виконання поставлених завдань.
В районах зосередження також здійснюється перепідпорядкуваннякомандувачу АК з'єднань, частин, які залучаються до проведення операції.Внутрішні війська МВС, СБУ, а в прикордонній смузі і Прикордонні війська,з'єднання, частини інших військових формувань, що залучаються до проведенняоперацій або дій в районі збройного конфлікту переходять в оперативнепідпорядкування командувача операційної зони розпорядженням президента України –Верховного Головнокомандувача ЗС України і в подальшому вони виконують завданняу відповідності до рішення і плану спеціальної операції.
У деяких випадках війська можуть розгортатись і займати операційнузону(район), безпосередньо з пунктів дислокації, минаючи райони зосередження.
У відповідності до прийнятого рішення або за окремим розпорядженнямГенерального штабу проводиться ізоляція району збройного конфлікту.
Для ізоляції району збройного конфлікту з'єднання,частини ешелону ізоляції висуваються на свої напрямки, займають визначенірайони ізоляції, перехоплюють всі комунікації та інші шляхи пересування в районконфлікту. Органи сторожової охорони обладнують місця несення служби іприступають до виконання завдань щодо підтримання контрольно-перепускногорежиму.
Розгортання військ і зайняття операційної зони (району) можездійснюватись при неактивній протидії противника або при активномуйого опорі.
В обох випадках зайняття операційної зони і розгортання з'єднань ічастин АК буде включати дві фази:
-  завоюваннятериторіального простору, тобто встановлення контролю над всією операційною зоною(районом);
-  здійснення воєнноїприсутності, у взаємодії з органами, військами МВС, іншими військовимиформуваннями, тобто підтримання правового режиму воєнного (надзвичайного)стану, роззброєння населення, окремих збройних формувань та знищення противника,що залишився.
При неактивній протидії противника з'єднання ічастини АК із районів зосередження висуваються на свої напрямки, входять увизначені райони операційної зони і займають базові райони, розташовуються білявказаних об'єктів. При цьому на маршрутах висування організовується розвідка,похідна охорона, охорона комунікацій, комендантська служба. Висування з'єднаньі частин АК буде прикриватись авіацією, частинами і підрозділами ППО, асупроводження колон – армійською авіацією.
Після розгортання і зайняття операційної зони (району) з'єднання ічастини АК приступають до ведення бойових (спеціальних) дій по розгрому(роззброєнню) диверсійно-розвідувальних сил, незаконно створених збройнихформувань.
У випадку активної протидії противника з створеннямелементів оборони, обладнанням опорних пунктів, укріплених районів, інженернихзагороджень, частини та підрозділи пошуково-ударного ешелону висуваютьсяі розгортаються на напрямках дій, проводиться вогневе ураження противника,після чого вони входять в операційну зону і ведуть бойові дії по розгромудиверсійно-розвідувальних сил і незаконно створених збройних формувань. Прицьому, з'єднання і частини АК зустрівши опір противника, не вступають з ним вближній бій і не атакують його, а відходять на небезпечну відстань,організовують розвідку об'єктів, розгортають засоби вогневого ураження,викликають армійську авіацію, здійснюють його вогневе ураження. Одночасночастиною сил проводиться маневр з виходом на фланги і тил противника. Післянадійного вогневого ураження, розгром противника завершується діями частин тапідрозділів з флангів і тилу при сковуванні вогнем з фронту.
Після розгрому великих угруповань диверсійно-розвідувальних сил,незаконно створених збройних формувань і оволодіння операційною зоною з'єднанняі частини розташовуються у визначених базових районах і переходять до розгрому(роззброєнню) залишків диверсійно-розвідувальних сил, незаконно створенихзбройних формувань, а також виконання завдань по підтриманню правового режимувоєнного (надзвичайного) стану, надання гуманітарної допомоги, поверненнянаселення у місця проживання та виконання інших завдань.
По мірі просування пошуково-ударного ешелону в глибину територіїопераційної зони ешелон охорони комунікацій і важливих об'єктів розгортаєтьсяна визначених шляхах, дорогах, об'єктах комунікацій, інших об'єктах І організуєїх охорону і оборону.
При цьому створюються позиції органів сторожової охорони попринципу позиційної кругової оборони, система вогню, інженерних загороджень,спостереження.
Дії сил і засобів ешелону охорони комунікацій і об'єктів триваютьупродовж всієї операції. Для вогневої підтримки та підсилення окремих тактичнихгруп, інших органів сторожової охорони призначається артилерія і мобільніударно-вогневі групи зі складу з'єднань і частин, що знаходяться в базовихрайонах операційної зони, а також сили і засоби РВіА зі складу угрупованнязагальної підтримки та залучаються чергові сили армійської авіації.
В разі необхідності, за особливим розпорядженням Генеральногоштабу частини, підрозділи прикриття висуваються в район оперативногопризначення і розгортаються поблизу державного кордону для посилення охорониабо його прикриття.
Частини підрозділи прикриття спільно з органами, частинами іпідрозділами Державної прикордонної служби, які безпосередньо охороняютьдержавний кордон в районі збройного конфлікту, організовують розвідку, системувогню, обладнують у інженерному відношенні опорні пункти, вузли оборони,позиції, блокпости, готують систему інженерних загороджень.
З початком бойових дій і переходом окремими частинами, групамипротивника кордону вони застосовуючи, як правило, види маневреної та мобільноїоборони відбивають їх наступ. При цьому органи, частини, підрозділи Державноїприкордонної служби переходять у підпорядкування командувача АК.
Ведення бойових дій по виконанню завдань щодорозгрому диверсійно-розвідувальних сил, незаконно створених збройних формуваньв операційній зоні буде мати свої особливості.
Одна з основних особливостей полягає у відсутності чітко означеногофронту бойових дій, тобто, коли дії противника можна очікувати не тільки зфронту, а і з флангів і тилу, причому в любому районі операційної зони. Бойовідії будуть носити осередковий характер, у більшості випадків, тактичногомасштабу при значній самостійності дій підрозділів типу батальйон, рота.Відмінною рисою операції буде наявність різних обмежень і заборони нанесенняударів авіації, ракетних військ, вогню артилерії по певних районах, об'єктах;встановлення рубежів, далі яких не можуть просуватися з'єднання і частини.
Під час ведення бойових дій з розгрому диверсійно-розвідувальнихсил і незаконно створених збройних формувань можуть застосовуватися наступні способидій:
-  нанесення вогневих(авіаційних, ракетно-артилерійських) ударів у визначених вогневих районах; блокуванняпротивника, розсічення угруповань противника і розгром частинами;
-  фронтальні удари усполученні з фланговими ударами;
-  десантно-штурмові дії;
-  оточення і знищенняугруповання противника;
-  пошуково-ударні дії;проведення рейдів;
-  засадні дії;
-  сторожові дії;
-  дії по обороні іутриманню визначених об'єктів;
-  прочісування;
-  оперативно-пошукові діїохоронні дії в комендантських районах та інші.
Нанесення вогневих (авіаційних, ракетно-артилерійських)ударів проводиться у визначеному вогневому районі, у якому знаходятьсяпевні угруповання противника.
Для здійснення вогневого ураження механізовані з'єднання і частинивисуваються в район визначених позиційних районів, вогневих позицій РВіА,розгортаються в бойовий порядок і організовують їх охорону (оборону) в т.ч. зфлангів і з тилу, охорону шляхів висування. Після цього з'єднання і частиниРВіА стрімко висуваються, розгортаються у визначених районах, наносять удариракетами і ведуть вогонь артилерією. У відповідності до плану наносить удариармійська авіація. При цьому, в ході вогневого ураження проводиться дорозвідкаоб'єктів і коректування ударів і вогню.
Оточення і знищення угруповань противника полягає в йогоізоляції і одночасному розгромі або роззброєнні і захопленні у полон. Прицьому, з'єднання, частини пошуково-ударного ешелону швидко виходять, а запевних умов прориваються на фланги і в тил угруповання противника, створюютьвнутрішній і зовнішній фронти оточення. З'єднання і частини внутрішнього фронтунаносять сковуючі і розсікаючі удари, розчленують його і знищують частинами.
З'єднання і частини, які утворюють зовнішній фронт оточеннязаймають вказані позиції, прикривають з'єднання і частини внутрішнього фронтуоточення з тилу і не допускають підходу резервів противника та його дій подеблокуванню оточеного угруповання.
Дії з'єднань і частин під час оточення і знищення противникасупроводжуються сильним вогневим впливом на противника.
Пошуково-ударні дії становлять собою спосіббойових дій, який полягає у послідовному огляді місцевості у визначеній смузі, визначеномурайоні, або напрямку дій, з метою виявлення противника (об'єкта) та подальшогойого знищення (захоплення) ударами і вогнем сил і засобів вогневого ураження,або проведенням нальоту чи ударом військ у визначеному районі, напрямку дій.
Наліт – спосіб бойових дій, який полягає у раптовомунападі на завчасно вибраний або знову виявлений об'єкт противника з метою йогознищення (виведення з ладу), захоплення противника, що там перебуває, а такождокументів, озброєння і техніки, матеріально-технічних засобів, звільненнясвоїх полонених або заручників.
Проведення рейдових дій (рейдів) спосіб бойових дій, якийполягає у стрімкому просуванні по території, що контролюється противником іведенні бою з метою послідовного захоплення і знищення (виведення з ладу)раніше призначених або знову виявлених об'єктів.
Блокування великих формувань у визначеному районі ведетьсябез втягування з'єднань і частин у ближній бій. З'єднання і частинипошуково-ударного ешелону із базових районів (районів зосередження) стрімковисуваються по шляхах, дорогах, колонних шляхах на визначені рубежі блокування,розгортаються у бойовий порядок, створюють систему вогню, бойову охорону нафлангах і у тилу; встановлюють інженерні загородження і не допускають виходу(прориву) противника з блокованого району. При цьому максимальновикористовується місцевість, а за необхідності рубіж блокування може частковообладнуватися в інженерному відношенні. На рубежі блокування такожвлаштовуються блокпости, позиції сторожових застав (постів), КПП і т.п. післячого в подальшому, здійснюється вогневе ураження противника.
Після вогневого ураження противника, завершення розгрому (знищення)здійснюється ударом визначеного ударного угруповання з одного напрямку чи здвох напрямків назустріч один одному, завершення розгрому проводиться впоєднанні з десантно-штурмовими діями підрозділів аеромобільних з'єднань ічастин. Після виконання завдань ударним угрупованням АК в блокованому районі,підрозділи спеціального призначення проводять прочісування по розшуку окремихабо невеликих груп противника, що залишилися.
Для ведення бойових, спеціальних дій в операційній зоні будехарактерним ретельна підготовка з'єднань і частин до бойових дій, раптовістьдій і обов'язкове проведення заходів щодо введення противника в оману. Потрібномати на увазі, що противник буде постійно вести розвідку і матиме достатньоінформації про замисел, завдання і наміри з'єднань і частин.
В ході виконання завдань операції пріоритет повинно віддаватидальньому вогневому ураженню противника. Практично, дії з'єднань і частинпошуково-ударного ешелону будуть полягати у створені умов для сил і засобіввогневого ураження щодо виконання завдань по розгрому противника нанесеннямударів армійською авіацією, а також вогнем артилерії.
Із завершенням розгрому основних сил противника,силами СБУ, органів МВС і внутрішніх військ із залученням з'єднань і частин АК,відновлюється законність і правопорядок, забезпечується громадська безпека, створюютьсякомендантські райони. Для ліквідації окремих груп противника, що чинятьопір організується та проводяться розвідувально-пошукові дії. Виявлені групипротивника блокуються і знищуються ударами авіації та вогнем артилерії.
Таким чином, спеціальна операція є важливою формою застосуванняармійського корпусу ОСШР у збройному конфлікті сьогодення, тому на теперішнійчас особливе значення в сучасних умовах реформування Збройних Сил Українинабуває завдання – розвитку тактики застосування з'єднань і частинармійського корпусу ОСШР. Адже саме від успішних дій з'єднань і частинармійського корпусу у повній мірі будуть залежати результати як операцій ОСШР,так і збройного конфлікту в цілому.
Рейдові дії
Пошуково-ударний ешелон – призначений для веденнябойових (спеціальних) дій з застоуванням різних способів щодо розгрому(знищення) ДРС та НСЗФ у операційній зоні (районі). Склад: найбільш боєздатні,оснащені сучасною зброєю, військовою технікою і краще підготовлені з'єднання,частини АК ОСШР, СпП, в т.ч. ВВ МВС, СБУ, а в прикордонній смузі і Прикордоннихвійськ. ПУЕ розташовується в базових районах операційної зони (району).
Для ведення рейдів ПУЕ (рейдовому загону) визначається смугависування, об'єкти і час виходу на них, порядок підтримки їх дій угрупуваннямсил і засобів загальної підтримки, повітряних (аеромобільних) десантів, щовисаджуються у тил противника або поблизу об'єкту атаки.
Ведення рейдових дій (рейдів) – спосіб застосування(ведення бойових дій) військ, який полягає: у стрімких діях ПУЕ (РЗ) подекільком визначеним об'єктам, що знаходяться під контролем, невеликимугрупуванням противника у поєднання з інтенсивним вогневим впливом по ним зметою послідовного захоплення і знищення (виводу з ладу) раніше призначених абознову виявлених об'єктів противника. Встановлення своїх базових районів,блокпостів, окремих пунктів, встановлення контролю над визначеним районом.
Рейдові дії в складі БТГРНазва нормативу
Можливості
(нормативні показники) Вихідний район:
– відстань від переднього краю 40–60 км або 15–20 км (в лісистій або заболоченій місцевості);
– добре замаскований;
– добре прикритий засобами ППО;
– займається на короткий час. Маршрути висування:
– переважно по наявним шляхам (для швидкого пересування);
– завчасне і в повному обсязі розгортання комендантської служби;
– інженерне забезпечення. Похідний порядок рейдового загону (БТГр):
– похідна охорона (мр з тв, мінвзв);
– ЗЗР (ідв із засобами розгородження);
– колона підрозділів головних сил (мр, тр, птв, КП БТГр, зрбатр без зрав, гсадн);
– колона підрозділів тилу;
– колона підрозділів для дій у другому ешелоні (мр, зрав зрбатр, мінбатр без мінвзв);
– повітряний ешелон. Способи подолання переднього краю противника:
– через проломи, розриви і проміжки в оперативному шикуванні військ противника;
– на суміжних напрямках із наступним виходом на його тилові комунікації;
– переважно без бою. Глибина дій: – для БТГр – до ЗО км, а іноді й більше (у взаємодії із дшб та АА). Кількість об'єктів – 1–2 об'єкти. Тривалість -до 1 доби. Типові об'єкти, призначені для знищення: – ПКП, КП, ТПУ армії (корпусу, бригади); – вертольоти на майданчиках; – батареї ППО; – ракетні батареї; – батареї РСЗВ; – наземні елементи управління ВТЗ; – бази, склади; – мости, переправи, залізничні мости. Основні завдання БТГр, яка призначена для дій у складі рейдового загону:
– знищення ПУ, засобів ППО, авіації, ракетних, реактивних підрозділів, МТЗ;
– захоплення і утримання аеродромів, крупних переправ, вузлів доріг, окремих ділянок комунікацій;
– вплив на морально-психологічний стан противника;
– захоплення документів, зразків озброєння і бойової техніки;
– підрив наземних (підземних) об'єктів і бойової техніки;
– захоплення в глибині противника важливих рубежів і їх утримання до підходу головних сил. Тактика дій БТГр, яка призначена для дій у складі рейдового загону:
– при знищенні нерухомого об'єкту – швидкий вихід до об'єкту, раптове вогневе ураження противнику, нанесення короткотривалого сильного удару, швидкий і окритий маневр до іншого об'єкту;
– при знищенні рухомого об'єкту – переважно із засади, шляхом раптового використання в обмежений час всієї могутності свого вогню по найбільш важливим об'єктам в його похідних колонах із наступним завершенням їх розгрому ударами підрозділів. Що вказується рейдовому загону:
– склад із засобами посилення;
– конкретні об'єкти, які потрібно захопити або знищити (бойова задача);
– район або пункт, в якому даний загін повинен відокремитись від головних сил;
– напрямок рейду (дій);
– строки виконання кожної із задач та час і місце (район), в якому рейдовий загін пристане до головних сил;
– крім того додатково вказується: по яким об'єктам, коли і якими засобами наносяться вогневі удари в інтересах вирішення задачі (порядок підтримки вогнем артилерії і ударами авіації). Необхідні умови для ведення рейдових дій:
– дії рейдових загонів не повинні бути ізольовані діями окремих підрозділів, а спільними і чітко організованими із своєчасним нанесенням ракетних і вогневих ударів, сміливими, із використанням повітряних десантів;
– важлива роль відводиться діям бойових вертольотів, які поряд із активними штурмовими ударами ударної авіації будуть розчищати шлях рейдовому загону;
– найбільш активно бойові дії повинні вестись вночі (ведення розвідки (спостереження) за об'єктами, які повинні бути знищенні, організації чіткої взаємодії і надійного взаємного розпізнавання між своїми військами, насамперед між артилерією і авіацією. Розвідка:
– повітряна (МІ-8Т із апаратурою для перспективного фотографування на глибину до 20 км від лінії зіткнення військ);
– космічна (обзорна, детальна і високодетальне фотографування);
– глибинна розрідка;
– військова розвідка. Інженерне забезпечення:
– ІМР, УР-77, МТ-55, ТММ, понтонні і переправочно-десантні підрозділи;
– вертольотні РЗЗ (4 Мі-8 із установками мінування ВМР-2);
– ГМЗ;
– засоби керованого мінування (ПД-530). Вогневе ураження противника при вводі рейдового загону:
Три періоди:
– вогневе забезпечення висування (з початком висування до виходу на передній край);
– вогнева підтримка вводу рейдового загону (на глибину до 6 км і більше);
– вогневе супроводження (по виклику на максимальну глибину для прикриття флангів, вогневе ураження по периметру смуги вводу). Боротьба із РУК (РОК).
Десантно-штурмові дії
ДШД – сукупність ряду найбільш важливих танапружених боїв і ударів десантно-штурмових загонів (груп) і аеромобільнихпідрозділів у складі повітряних десантів, що проводяться у тісній взаємодії звизначеними угрупуваннями інших видів та родів військ для виконання важливихоперативно-тактичних (тактичних) завдань.
Мета ДШД:
а) в загрозливий період – оперативне виконання завдань познищенню ДРГ противника та бандитських угрупувань за планом спеціальноїоперації у визначених районах (зонах).
б) у ході оборонної операції – виконання завдань щодосприяння головному угрупуванню ОСШР, що обороняється, у зриві організованогонаступу противника та захопленні ініціативи шляхом випередження його у маневрівійськами та швидкого використання результатів нанесення масованих ударівавіації, РВіА по важливим воєнним об'єктам і перенесення бойових дій на йоготериторію;
в) у ході наступальних операцій – виконання завдань щодосприяння головному угрупуванню ОСШР в збільшенні темпів наступу, глибиниоперації, скорочення строків її проведення шляхом створення активно діючогофронту в його тилу, зриву формування резервів противника і їх перекиду в райониведення бойових дій.
Завдання ДШД:
- участь у блокуванні і знищенні ДРГ противника, бандитських татерористичних формувань на своїй території;
- забезпечення розгортання головних сил ОСШР;
- підсилення охорони важливих державних та воєнних об'єктів у смузівідповідальності ОСШР;
- порушення системи управління військами та зброєю противника;захоплення та знищення важливих об'єктів;
- порушення системи постачання боєприпасів та матеріальних засобів;
- захоплення та утримання до підходу головних сил важливих районів,рубежів, переправ, мостів, плацдармів на водних перешкодах, гірських перевалівта проходів, вузлів комунікацій;
- швидке використання результатів вогневого ураження та завершеннязнищення важливих об'єктів противника;
- тимчасова ізоляція району бойових дій від підходу резервівпротивника або захоплення і утримання важливих районів і бар'єрних рубежів нанапрямку проведення контрнаступу (контрудару) головними силами ОСШР.
Способи ведення ДШД:
Десантно-ударні дії – дії аеромобільних(десантно-штурмових) частин (підрозділів) у взаємодії з частинами АА щодознищення (завершення знищення) розвіданих (координатних) об'єктів противника таповернення до розташування своїх військ. Ведення десантно-ударних дій однимпідрозділом може здійснюватися на дальність тактичного радіусу АА (120–150 км)і визначається часом знаходження у повгрі вертольотів АА (до 2-х годин).
Десантно-рейдові дії – дії аеромобільних(десантно-штурмових) частин (підрозділів) у взаємодії з частинами АА у тилупротивника на визначеному напрямку з метою дорозвідки і послідовного знищеннядекількох об'єктів противника. Тривалість ведення десантно-рейдових дійвизначається часом необхідним для виконання поставлених десантом задач. ДРДпроводяться, як правило, з базових районів, що захоплюються і утримуютьсядесантниками в тилу противника на головних напрямках контрнаступу (контрудару)своїх військ. Завершенням цих дій може бути захоплення та утримання до підходуголовних сил ОСШР важливих районів (рубежів), або повернення до розташуваннясвоїх військ.
Десантно-пошукові дії – дії підрозділіваеромобільних військ (взвод, рота) у взаємодії з АА в тилу противника увизначеному районі (напрямку) з метою пошуку та знищення елементів системуправління, постачання та комунікацій. Тривалість ведення ДПД визначаєтьсячасом необхідним для виконання поставлених десантом задач.
В залежності від складу десантів, можливостей АА та наявності ВТА,умов обстановки десантування може здійснюватись одним або декількома вильотамиАА (ВТА) парашутним, посадочним або комбінованим способами.
Глибина десантування ТПД: в складі батальйону – до ЗО км, вскладі роти – до 15 км.
Для виконання завдань по знищенню особливо важливих об'єктів втилу противника, дії ТПД можуть плануватись на всю глибину повного тактичногорадіусу дій вертольотів (120–150 км).