ПЛАН
Підготовка об'єктів народного господарства до усталеноїроботи в умовах воєнного часу
Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовнихробіт у вогнищах ураження (зараження) і в районах стихійного лиха
Список використаної літератури
ПІДГОТОВКАОБ'ЄКТІВ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ДО УСТАЛЕНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО ЧАСУ
Забезпечення стійкості роботи об'єкта народного господарствав умовах НС — одне з основних завдань ЦО.
Під стійкістю функціонування об'єкта розуміють здатність йогов умовах НС випускати продукцію в запланованому обсязі й номенклатурі, виконувативсі свої функції, а у випадку аварії, катастрофи, пошкодження — відновлювативиробництво в мінімально короткий термін.
На стійкість функціонування об'єкта господарювання (ОГ) у НСвпливають такі чинники:
надійність захисту робітників і службовців від наслідків НС — аварій, катастроф, від первинних і вторинних факторів зброї масового ураження(ЗМУ);
здатність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистоятицим впливам;
надійність системи постачання об'єкта всім необхідним длявиробництва продукції (сировиною, паливом, енергією, газом, водою і т.д.);
стійкість і безперервність керування виробництвом і ЦО;
підготовленість об'єкта до проведення рятувальних та іншихневідкладних робіт (РіНР) і відбудовних робіт;
район розміщення об'єкта;
внутрішнє планування і забудова території;
виробничі зв'язки;
системи управління;
системи енергопостачання;
технологічний процес;
підготовленість до відновлення виробництва.
З переліченого вище випливають вимоги до стійкостіфункціонування ОНГ в умовах мирного часу, щоб виключати ситуацію типуЧорнобильської. Ці вимоги закладені в нормах проектування інженерно-технічнихзаходів (ІТЗ) ЦО, а також
у розроблених на їхній основі нормативних документах.
Захист робітників і службовців досягається трьома способами:
Укриття людей у захисних спорудах.
Застосування засобів індивідуального захисту.
Проведення евакуаційних заходів для робітників і службовцівта членів їх сімей.
Засоби індивідуального захисту забезпечують захист людей приперебуванні на виробничих місцях і на місцевості, що заражена РР, ОР, СДОР, БЗ.
Укриття в захисних спорудах — найбільш ефективний спосібзахисту виробничого персоналу працюючої зміни. Захисні споруди повиннібудуватися на кожному об'єкті своєчасно і забезпечувати укриття найбільшоїпрацюючої зміни.
Евакуаційні заходи забезпечують захист членів сімейробітників, службовців і виробничого персоналу непрацюючих змін.
Надійність захисту виробничого персоналу досягається завдякизастосуванню всіх трьох способів захисту з урахуванням конкретної обстановки.
Захист засобів виробництва полягає у підвищенні опірностібудівель, споруд і конструкцій об'єкта впливу можливих вражаючих чинників ізахисту виробничого процесу.
Забезпечення стійкого постачання досягається проведеннямзаходів щодо захисту комунально-енергетичних мереж, транспортних комунікацій іджерел постачання, а також створенням необхідних запасів палива, сировини,напівфабрикатів і комплектуючих виробів.
Підготовка до відновлення порушеного виробництва здійснюєтьсясвоєчасно. Вона передбачує планування відповідних робіт за різними варіантами,підготовку ремонтних бригад, створення необхідного запасу матеріалів,обладнання і направлена на поновлення випуску необхідної продукції в мінімальністроки.
Підвищення стійкості й оперативності управління виробництвомдосягається створенням на об'єкті системи зв'язку, високою професійноюпідготовкою керівного складу до виконання функціональних обов'язків і заходамиЦО в повсякденній діяльності і в умовах НС, а також своєчасним прийняттям правильнихрішень і постановкою завдань підлеглим щодо обстановки. Таким чином, підвищеннястійкості роботи об'єктів промисловості в умовах НС досягається своєчаснимпроведенням комплексу інженерно-технічних, технологічних і організаційнихзаходів, направлених на максимальне зниження впливу вражаючих чинників істворення умов для ліквідації наслідків НС. Інженерно-технічні заходи включаютькомплекс робіт, направлених на підвищення стійкості виробничих будівель,споруд, технологічного обладнання, комунально-енергетичних систем.
Технологічні засоби забезпечують підвищення стійкості роботиоб'єкта шляхом зміни технологічних процесів, сприяють спрощенню виробництвапродукції і виключають можливість виникнення аварій і катастроф. Організаційнізаходи передбачають розробку і планування дій керівного складу, штабу, служб іформувань ЦО із захисту робітників і службовців, проведення рятувальних таінших невідкладних робіт, відновлення виробництва, а також випуск продукції наобладнанні, що збереглося.
Заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в умовахНС
Підвищення стійкості роботи об'єкта в умовах НС досягаються:
моніторингом зовнішніх і внутрішніх небезпечних факторів дляпідприємства;
підвищенням надійності роботи й створенням дублюючих джереленерго, газо- та водопостачання, а також створенням запасів сировини, палива,комплектуючих деталей, обладнання і матеріалів;
вдосконаленням технологічних процесів виробництва,забезпеченням автоматичного відключення при виході з ладу установок;
забезпеченням співробітників підприємства засобамиіндивідуального захисту;
підготовкою в заміській зоні баз для розміщеннянауково-дослідних, конструкторських відділів та інших невиробничих підрозділівоб'єкта;
постійною готовністю аварійно-рятувальних формувань допроведення рятувальних та невідкладних аварійних робіт;
будівництвом і обладнанням сховищ на підприємствах дляробітників і службовців (для цього можуть бути використані шахти та іншівиробітки);
створенням на об'єктах захисних споруд для пунктів керування;
проведенням організаційних та інженерно-технічних заходівщодо підготовки об' єкта до особливого режиму роботи.
Підвищення надійності електропостачання підприємства можездійснюватися підключенням до резервних мереж (ліній електропередач), розподіломсхеми мереж на частини, що працюють незалежно, встановленням дизельнихелектростанцій. Особливу увагу необхідно приділяти надійності електро-, водо-,теплопостачання на комунальних підприємствах, медичних, дитячих установах,підприємствах з неперервним циклом виробництва.
З метою надійного забезпечення водою підприємства підключаютьдо дублюючих джерел, створюють резервуари, влаштовують артезіанськісвердловини.
Для підвищення стійкості систем газо-, тепло- йпаливопостачання закільцьовують газопроводи, газорозподільні станції, якомогабільшу частину газопроводів влаштовують під землею, встановлюють автоматичніпристрої відключення в разі аварії, максимально збільшують запаси вугілля,мазуту, бензину, влаштовують власні системи обігріву.
Стійкість підприємства підвищується при збільшенні запасівсировини, інструментів та матеріалів, але при цьому зменшується ефективністьвикористання коштів, тому в практиці підприємницької діяльності запасизбільшують при підвищенні ризику виникнення НС. При створенні запасів необхідновраховувати не тільки можливість розвитку НС в районі функціонуванняпідприємства, але і в регіонах, де працюють постачальники й через якіпролягають транспортні магістралі. Зрив поставок тільки однієї комплектуючоїпризводить до зупинки всього підприємства.
Розміщуючи небезпечні виробництва, враховують ризиквиникнення НС техногенного походження.
Будівництво широких магістралей і створення необхідноїтранспортної мережі дає можливість в НС мирного і воєнного часу при зруйнуваннібудівель запобігти суцільним завалам, які ускладнюють дії формувань ЦО іевакуацію потерпілих з району ураження в заміську зону.
Ширина магістралі в метрах L = Нмакс + 15м
де Н — висота найвищого будинку на магістралі, крім висотнихгромадських будівель каркасної конструкції.
Міська транспортна мережа повинна забезпечувати надійністьсполучення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до магістралі,що веде за межі міста, а також найкоротший і найзручніший зв'язок з центромміста, житлових і промислових районів із залізничними і автобусними вокзалами,вантажними станціями, річковими і морськими портами і аеропортами. Міжміськіавтомобільні шляхи повинні прокладатись в обхід міста. Навколо великих місткраще прокладати кільцеві дороги і з'єднувальні обхідні шляхи. Це зменшитьзабруднення повітряного басейну в межах міста від автомобільного транспорту іне порушить транспортних зв'язків в НС мирного і воєнного часу.
Лісопарковий пояс при застосуванні противником сучасної зброїможе служити для розміщення робітників, службовців підприємств і населення.
Розміщення об'єктів повинно здійснюватись з урахуванням зонможливих руйнувань. Нові важливі промислові підприємства, основні склади і базимають розміщуватись за межами зони можливих руйнувань.
За зонами можливих сильних руйнувань повинні розміщуватись:
бази, склади з продовольчими і промисловими товарами першоїнеобхідності;
базові склади легкозаймистих і горючих матеріалів, головніспоруди водозабезпечення;
насосні й компресорні станції магістральних трубопроводів;
міжміські кабельні магістральні мережі та інші важливіоб'єкти.
У зоні можливих сильних руйнувань дозволяється розміщуватикомунальні гаражі, тролейбусні депо, склади поточного забезпечення, підземнімагістральні трубопроводи, одну з груп головних споруд системи водопостачаннята інші підприємства обслуговування населення міста.
Нові промислові підприємства (об'єкти) треба будувати зурахуванням вимог, виконання яких сприяє підвищенню стійкостіінженерно-технічного комплексу об'єкта.
Будівлі й споруди на об'єкті необхідно розмішуватирозосереджено. Відстань між будівлями має забезпечувати протипожежні розриви.Ширину протипожежного розриву визначають за формулою
L = Н1 + Н2 + 15 м,
де Н1 і Н2 — висота сусідніх будинків.
Будівлі адміністративно-господарського і обслуговуючогопризначення розміщують окремо від основних цехів. Найбільш важливі виробничіспоруди треба будувати заглибленими або пониженої висоти, прямокутної форми. Цезменшить парусність будівлі і збільшить опір ударній хвилі будь-якого вибуху.Висока стійкість до дії ударної хвилі властива залізобетонній будівлі зметалевими каркасами в бетонній опалубці.
ПРОВЕДЕННЯРЯТУВАЛЬНИХ І НЕВІДКЛАДНИХ АВАРІЙНО-ВІДБУДОВНИХ РОБІТ У ВОГНИЩАХ УРАЖЕННЯ(ЗАРАЖЕННЯ) І В РАЙОНАХ СТИХІЙНОГО ЛИХА
Організаційні, правові й економічні засади створення ідіяльності аварійно-рятувальних служб, обов'язки, права, гарантії соціальногозахисту й відповідальність рятувальників, а також питання міжнародногоспівробітництва у сфері ліквідації НС визначає Закон України «Проаварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р. № 1281-XIV (із змінами ідоповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. № 2171-III).
Організація і оперативне керівництво силами ЦО під часпроведення рятувальних заходів, ліквідації наслідків НС природного читехногенного характеру здійснюється надзвичайними комісіями і штабами, щостворюються за рішенням Кабінету Міністрів, обласної або районної державноїадміністрації. У випадку локальних, об'єктових чи місцевих НС, що не маютькатастрофічного характеру, всі заходи організовують керівники районів,населених пунктів, об'єктів, які за посадовими обов'язками виконують функціїначальників ЦО.
Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводять зметою порятунку людей і матеріальних цінностей. Для цього здійснюють розшукуражених, витягання їх із завалів і зруйнованих споруд, надання їм першоїмедичної допомоги, евакуація з вогнищ ураження в медичні установи. РіНР проводятьбезупинно, цілодобово, у будь-яку погоду, в найкоротший термін до повногоїхнього завершення.
РіНР складаються з рятувальних робіт та інших невідкладнихробіт. РіНР забезпечують повноцінне й швидке виконання рятувальних робіт. РіНРпроводять не для відновлення виробництва, а тільки для порятунку людей.
Зміст рятувальнихробіт
Рятувальні роботи складаються з:
розвідки маршрутів руху й ділянок робіт;
локалізації та гасінні пожеж на маршрутах руху й ділянкахробіт;
розшуку уражених, витягання їх з пошкоджених, затоплених,загазованих і задимлених будинків, приміщень і завалів;
розкритті зруйнованих, затоплених, загазованих захиснихспоруд і порятунку людей, які перебувають у них;
подачі повітря в завалені захисні споруди з ушкодженою вентиляцією;
наданні ураженим першої медичної допомоги;
виведенні (вивозі) населення в безпечне місце;
санітарної обробки людей, ветеринарної обробкисільськогосподарських тварин, дегазації і дезактивації техніки, засобівіндивідуального захисту.
Інші невідкладні роботи (ІНР) Зміст інших невідкладнихробіт(ІНР):
прокладка проїздів у завалах шириною 3-3,5 метрів дляоднобічного проїзду або 6-6,5 метрів для двостороннього проїзду;
локалізація аварій на газових, електричних,водоканалізаційних і технологічних мережах;
зміцнення або обрушення конструкцій будинків і споруд, щозагрожують обвалом;
ремонт і відновлення зруйнованих ліній зв'язку йкомунально-енергетичних мереж;
виявлення, знешкодження або знищення боєприпасів, що нерозірвалися;
ремонт і відновлення захисних споруд.
Організація і проведення рятувальних та інших невідкладнихробіт полягає
у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством зпитань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій іепізоотій (широке розповсюдження заразної хвороби тварин), що створюють загрозужиттю і здоров'ю населення.
Прийняттю рішення про проведення рятувальних і невідкладнихробіт передує ретельна розвідка місць аварій та катастроф. Основними завданнямирозвідки є визначення характеру руйнувань і об'ємів рятувальних та іншихневідкладних робіт, стану шляхів під'їзду, технологічного устаткування,будівельних конструкцій, необхідності застосування спеціальної техніки,кількості матеріалів для аварійних робіт. На основі зібраних розвідкою даних прохарактер і обсяг майбутніх робіт приймають рішення про виконання конкретнихзаходів щодо їх проведення, а також визначають послідовність, необхідні сили йзасоби. Для виконання робіт, які потребують спеціальної підготовки фахівців ізалучення потужної техніки, залучають спеціальні формування ЦО або організуютьзагони, створені на базі спеціальних будівельних, ремонтно-будівельних,будівельно-монтажних, шляхово-будівельних організацій і відділів комунальногогосподарства.
Рятувальні й невідкладні аварійні роботи під час ліквідаціїнаслідків НС здійснюють поетапно:
перший етап — екстрений захист населення, зменшення можливихнаслідків НС;
другий етап — ліквідація наслідків НС;
третій етап — розв'язання проблеми життєзабезпеченнянаселення в районах, що постраждали внаслідок НС.
Обсяг рятувальних і невідкладних робіт залежить від ступеняпошкодження або руйнування будинків, споруд, устаткування та агрегатів, а такожвід стану комунально-енергетичних систем.
Особовий склад формувань ЦО на період участі в боротьбі зі стихійнимилихами і великими виробничими аваріями забезпечується безкоштовним харчуванням,житлом, спецодягом і транспортом для проїзду до місця робіт і назад до місцяпроживання. Витрати, пов'язані з оплатою робіт, харчування, житла, спецодягу, атакож інших видів забезпечення, необхідних для виконання рятувальних робіт,фінансуються за рахунок державних коштів або коштів міністерств (відомств),підприємств.
Особливості проведення деяких невідкладних робіт у районахлиха
Для гасіння лісових пожеж застосовують наземну й авіаційнупожежну техніку, а з метою припинення поширення вогню — вирубку дерев,огородження осередків пожеж. При гасінні торф'яних пожеж вогонь зупиняють,влаштовуючи канави шириною 0,7-1 м і глибиною до мінерального грунту абоґрунтових вод.
Ліквідація наслідків землетрусів передбачає:
інженерну розвідку об'єктів, що потрапили до зони руйнувань;
створення проїздів до об'єктів рятувальних робіт;
розбирання завалів;
укріплення або обвалення конструкцій, будинків та споруд, щозагрожують обвалом;
забезпечення життєдіяльності потерпілого населення;
проведення аварійних робіт, в першу чергу накомунально-енергетичних мережах.
Розбирання або обвалення стін та інших конструкцій будівель,що зазнали руйнувань, проводять під час рятувальних робіт або коли відновленнябудівель недоцільне. Розбирання та обвалення виконують вручну, за допомогоютехнічних засобів, методом підриву й комбінованим методом. Спосіб руйнуваннязалежить від структури, матеріалів і характеру пошкоджень цих конструкцій,щільності забудови території, наявних сил, засобів тощо. Завали, під якимиопинилися люди розбирають вручну або поєднують із застосуванням механізмів.
Аварії на газових мережах ліквідовують в першу чергу, адже черезтакі аварії можуть виникнути небезпечні отруєння людей, пожежі й вибухи.Небезпеку нескладно усунути, відключивши ділянку газової мережі нагазорозподільній станції, а в пошкоджених будинках — на стояку або на вході вбудинок. Усі аварійні роботи на газових мережах виконують в ізолюючихпротигазах спеціалісти аварійно-технічних команд.
При аваріях на водопровідних та енергетичних мережах також впершу чергу застосовують відключення.
Невідкладні роботи на гідротехнічних спорудах передбачаютьукріплення діючих або зведення тимчасових захисних споруд і боротьбу зутворенням заторів.
При аварії з викидом радіоактивних речовин необхідно чіткостежити за часом перебування людей на зараженій місцевості й захищеністю відрадіоактивного пилу. Населенню і формуванням ЦО рекомендується проводити йоднупрофілактику.
Аварії з викидом отруйних речовин в повітря можнанейтралізувати, осадивши отруйну речовину водою або парою. Усі роботи виконуютьу засобах захисту. При високих концентраціях токсичних речовин у повітрізастосовують ізолюючі протигази.
Призначення і штатна структура зведеної рятувальної команди
Зведена рятувальна команда (ЗРК) призначена для самостійноговедення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах стихійного лиха і осередкахураження.
Організаціязведеної рятувальної команди:
Керівництво команди: командир ЗРК, заступник командира.
Ланка зв'язку і розвідки — 6 осіб.
Дві рятувальні групи (по 3 рятувальних ланки, у кожній — 8осіб).
Керівництво рятувальної групи — командир, заступниккомандира.
Група механізації 1 — командир групи.
У групі механізації 4 ланки:
ланка механізації — 7 осіб;
ланка електротехнічна — 6 осіб;
ланка водопровідно-каналізаційних мереж — 6 осіб;
ланка газових мереж — 6 осіб.
Санітарна дружина: командир санітарної дружини, заступниккомандира, зв'язківець, водій, а також автомобіль.
Сандружина складається з 5 ланок, у кожній ланці — 4 особи.
Можливості за 10 годин роботи:
Обладнання проїздів через завали шириною 3-3,5 м. до 1 км.
Розкопка і розкриття завалених сховищ — 5-6 сховищ.
Витягування постраждалих з під завалів — до 500 осіб.
Надання першої медичної допомоги — 150-160 осіб.
Відключення ділянок зруйнованих мереж — 6-10 ділянок.
Встановлення пробок і заглушок у колодязях — 6-10 ділянок.
Влаштування обвідних ліній на водопровідних, каналізаційнихта газових мережах — до 100 м.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Атаманюк В.Г., Ширшев Л.Г., Акимов Н.И.Гражданская оборона: Учебник для вузов. — М.: Высш. школа, 1987. — 288 с.
2. Воробйов О.О., Кардаш В.Е. МедицинаНС: Навч. посібник.- Чернівці, 2001. — 186 с.
3. Гунський А.І. Цивільна оборона: Підручник для вищих навчальних закладів. — К.: Міністерство освіти, 1995. — 216 с.
4. Демиденко Г.П., Кузьменко Е.П., Орлов П.П. идр. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения:Справочник. — К.: Вища школа, 1989.- 372 с.
5. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона. Навч. посібник. — Львів: Афіша, 2000. — 334 с.
6. Журавлев В.П., Пушенко С.Л., ЯковлевА.Н. Защита населения и территорий в ЧС: Уч. пособие. — М.: АСВ, 1999. — 372.с.
7. Завьялов В.Н. Учебное пособие погражданской обороне. — М., 1989. — 271 с.
8. Пішак В.П., Радько М.М., Воробйов О.О. Безпека життєдіяльності:Підручник / за редакцією Радька М. М. — Чернівці: Книги — XXI, 2007. — 360 с.
9. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. — К.: Знання — Прес, 2003.- 456 с.
10. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навч. посібник. — К.: Центр навч. літератури, 2004. — 438 с.