Військовий двічі орденів червоного прапора
інститут ракетних військ і артилерії
імені Богдана Хмельницького
Сумського державного університету
Кафедра будови та експлуатації базових машин
МЕТОДИЧНАРОЗРОБКА
ТЕМА: "ВВОД АВТОМОБІЛІВ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТА ПРИВЕДЕННЯ ЇХУ ГОТОВНІСТЬ ДО ВИКОРИСТАННЯ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ"
м. Суми – 200 р.
Вступначастина
Грамотна експлуатація машин забезпечується перш за все високимрівнем технічної підготовки особового складу і твердими практичними навичкамиводіїв під час їх використання та обслуговування. Практика підтверджує, що втих підрозділах і частинах, де особовий склад точно дотримується встановленихправил, кваліфіковано доглядає за машинами, техніка та озброєння завждипрацюють надійно і знаходяться в постійній готовності до використання. Поряд ізцим економляться ПММ та інші експлуатаційні матеріали, зводяться до мінімуму пошкодженнятехніки з вини водіїв.
Правильна експлуатація автомобільної техніки є постійним обов`язком командирів усіхступенів. Щоб успішно виконувати ці задачі, офіцери повинні глибоко знатипорядок організації експлуатації машин, бути висококласними спеціалістами,тобто справжніми знавцями техніки, вміти на підставі об`єктивної оцінкитехнічних можливостей машин добиватися максимального рівня її освоєння особовимскладом. Тому знання правил експлуатації техніки є важливою складовою частиноюпрофесійної підготовки.
Основна частина
1. Загальні поняття та системиексплуатації автомобілів у Збройних Силах. Складові бойової готовностіавтомобілів
Експлуатація машин – це комплекс заходів щодо їх підготовки до використання івикористання за прямим призначенням, технічного обслуговування, зберігання ітранспортування.
Підготовка до використання.
Технічний стан машини визначається її справністю та надійністю(ресурсом до наступного середнього або капітального ремонту, повнотою і якістютехнічного обслуговування та ремонту, іншими факторами). Ресурс до ремонтумашини в кілометрах (мотогодинах) визначається як різниця між міжремонтнимресурсом і здійсненим пробігом (напрацюванням мотогодин).
Основним показником технічного стану машинвійськової частини (підрозділу) є коефіцієнт технічної готовності (КТГ), якийвизначається відношенням кількості справних машин до їх наявної чисельності.
Укомплектування військових частин і підрозділів проводиться заштатами, табелями до штатів і штатними розписами з урахуванням скороченнябагатомарочності.
Для прийняття машини, що прибула у військову частину, наказомкомандира військової частини призначається комісія у складі голови – командирапідрозділу, в який передається машина, фахівця автомобільної служби військовоїчастини, а також особи, яка здає машину. У разі прийняття автомобільних базовихшасі зі змонтованим на них озброєнням військовою технікою до складу комісіївключається представник відповідної служби військової частини.
Комісія повинна перевірити:
– технічний стан машини шляхом зовнішнього огляду, перевіркиприладами, прослуховування роботи двигуна та випробування пробігом;
– укомплектованість машини;
– стан та укладання комплекту запасних частин, інструменту таприладдя;
– наявність та стан документації.
У воєнний час машини приймаються безпосередньо командирами підрозділівабо особами, призначеними командиром військової частини, із залученням водія.
Прийняття машини оформляється Актом технічного стану.
Про результати прийому заступник командира військової частини зозброєння – начальник технічної частини (начальник автомобільної служби)доповідає командиру військової частини.
Реєстрація машин у Збройних Силах України проводиться згідно зПравилами реєстрації транспортних засобів у Збройних Силах України затверджениминаказом заступника Міністра оборони з озброєння – начальника Озброєння ЗбройнихСил України від 18 липня 2001 року №104.
Кожна машина, яка знаходиться у військовій частині, повинна матиприсвоєний їй номерний знак відповідно до Інструкції про порядок виготовлення,обліку та утримання номерних та розпізнавальних знаків, нанесення написів тапозначень на транспортні засоби Збройних Сил України, введеної у дію наказомМіністра оборони України від 13 лютого 1995 року №28.
На кожну машину видається паспорт (формуляр) – основний документ,що засвідчує гарантовану заводом-виробником (ремонтним підприємством) технічнухарактеристику машини, належність її даній військовій частині, відображаєтехнічний стан машини і містить у собі відомості з її експлуатації та ремонту.
Паспорти (формуляри) зберігаються в автомобільній службі(технічній частині) військової частини.
Порядок видачі і ведення паспортів (формулярів) установлюєтьсяГоловним автомобільним управлінням Озброєння Міністерства оборони України.
Машини, які прибувають у військову частину на штатнеукомплектування, вводяться в експлуатацію наказом командира військової частини.
В наказі вказується тип, марка, штатне призначення машини, в якийпідрозділ та в яку групу експлуатації зараховується, присвоєний машині номернийзнак, номер шасі (корпусу), двигуна та прізвище водія, за яким воназакріплюється.
Номер наказу про введення машини в експлуатацію і прізвище водіязаносяться в паспорт (формуляр) машини.
До видачі наказу про введення машини в експлуатацію їївикористання забороняється.
Машина вручається водію особисто командиром військової частини чикомандиром підрозділу (не нижче командира роти) перед строєм підрозділу. Водій,що прийняв машину, розписується у формулярі (паспорті) і з цього часу несеповну відповідальність за збереження машини, її справність і готовність довикористання.
Забороняється переміщення водія з однієї машини на іншу. У разікрайньої необхідності водій переміщується на іншу машину наказом командиравійськової частини.
Нові машини, а також машини, які пройшлирегламентований, капітальний або середній ремонт, проходять обкатку в терміни:не більше трьох місяців – у військовій частині і шести місяців – на базах таскладах зберігання з моменту їх надходження.
Режими обкатки повинні відповідати вимогам, щовизначені в інструкціях з експлуатації машин. Водій, який призначений дляобкатки машини, повинен знати правила її експлуатації та обкатки. Пропроведення обкатки робиться запис у паспорті (формулярі) машини.
Використання за призначенням є таке використання автомобільної техніки, коли машини військовоїчастини використовуються тільки за штатним призначенням із додержаннямустановлених технічних норм і правил.
Використання автомобільної техніки в мирний час планується таздійснюється в межах установлених річних норм витрат моторесурсів. Рішення щодовикористання машин у кожному випадку приймає командир військової частини. Вонооформляється як затверджений командиром наряд на щоденне використання машин,або у винятковому випадку – як дозвіл за підписом у шляховому листі.
В мирний час автомобільна техніка розподіляється на групиексплуатації: бойову, стройову, транспортну та учбову.
До групи бойових належать машини ізустановленим на них озброєнням, апаратурою радіолокації, управління та зв`язкуз іншою бойовою технікою; машини, які входять до складу комплексів озброєння, атакож призначені для буксирування артилерійських систем та причепів запаратурою управління вогнем артилерії, пуском ракет та ін.
До групи стройових належать машини призначені дляперевезення особового складу, озброєння, боєприпасів, військово-технічногомайна, інших матеріальних засобів, для буксирування та обслуговування літальнихапаратів, евакуації озброєння і техніки; а також машини зі штатним обладнаннямі технікою інженерних та інших частин та підрозділів спецвійськ і підрозділіввійськ технічного забезпечення.
До групи транспортних відносяться машини, призначені дляпобутово-господарського, культурно – побутового, медичного та іншогообслуговування військової частини.
До групи учбових відносяться машини, призначені длянавчання особового складу практичному водінню та застосуванню спецобладнання,змонтованого на машинах.
Зарахування машин до груп експлуатації здійснюєтьсяна підставі штату та оголошується наказом командира військової частини. До групбойових та стройових машин зараховуються нові та кращі, технічно справніавтомобілі, які мають найбільший ресурс до чергового ремонту.
Технічне обслуговування проводиться для підтримання експлуатаційних покажчиків(надійності) машин в заданих нормативно – технічною документацією межах ізабезпечення їх справності та готовності до використання за призначенням.
У Збройних Силах України прийнята планово – попереджувальнасистема технічного обслуговування, яка передбачає обов`язкове виконання іззаданою періодичністю встановленого комплексу робіт в період використання, в процесізберігання та транспортування.
Своєчасне і якісне технічне обслуговування є важливим елементомексплуатації автомобільної техніки і повинне забезпечувати:
- постійну готовність машин довикористання;
- безпеку руху;
- усунення причин, яківикликають передчасний знос, старіння, зруйнування, несправності та поломкискладових частин та механізмів;
- надійну роботу машин увстановлених міжремонтних ресурсах та термінах їх служби до ремонту й списання;
- мінімальну витрату пального,мастильних та інших експлуатаційних
матеріалів.
Технічне обслуговування машин включає заправку, очищення, миття,перевірку (технічну діагностику), підтягнення кріплень, регулювання агрегатів,складових одиниць, механізмів та приладів, мастильні роботи, усуненнянесправностей.
По періодичності та обсягу робіт технічне обслуговуванняподіляється на наступні види:
- контрольний огляд (перед виходоміз парку, на привалах, зупинці, перед подоланням водної перешкоди і після їїподолання);
- щоденне технічнеобслуговування (ЩТО);
- технічне обслуговування №1(ТО – 1);
- технічне обслуговування №2(ТО – 2);
- сезонне технічнеобслуговування (СО);
- річне технічнеобслуговування (РТО).
Для машин, які утримуються на зберіганні:
- технічне обслуговування ТО-1з;
- технічне обслуговування ТО-2з;
- регламентоване технічнеобслуговування.
Крім указаних видів технічного обслуговування, усуваються несправностіта здійснюються інші роботи в час, передбачений розпорядком дня для догляду затехнікою, в парково-господарчі дні та в спеціально відведений час (післязакінчення стрільб, занять, навчань), а, також здійснюється підготовка машин доексплуатації у складних умовах і до транспортування.
Зберігання машин включає:
- спеціальну підготовку машиндо зберігання (консервацію);
утримання машин на зберіганні (технічне обслуговування,перевірку стану, переконсервацію, освіження шин, акумуляторних батарей, пального,мастильних та інших експлуатаційних матеріалів і запасних частин з обмеженимтерміном служби).
Зберігання машин може бути:
- короткочасним (до одногороку);
- тривалим (рік і більше).
На короткочасне зберігання ставлять машини, використання яких непланується більш 3 місяців.
Транспортування машин може здійснюватись залізничним, річним, морським, повітряним таавтомобільним транспортом.
Кожний вид транспортування вимагає відповідноїпідготовки особового складу та автомобільної техніки.
Особовий склад повинен практично знати правила безпеки при різнихтранспортуваннях техніки, а, також правила завантаження й буксирування машин.
Бойова готовність машин визначається їх справністю,надійністю, наявністю підготовленого екіпажу (водія), укомплектованістювідповідними запасними частинами, інструментом, приладами, світломаскувальнимизасобами (відповідно табелю), заправкою паливом, мастильними та іншимиексплуатаційними матеріалами, необхідними для виконання майбутньої задачі.
Бойова готовність машин досягається:
– суворим дотриманням вимог і правил їхексплуатації, встановлених нормативно – технічної документацією;
– своєчасним і якісним ремонтом машин, які вийшли з ладу абобули пошкоджені;
– своєчасним та повним забезпеченням військ автомобільниммайном і раціональним його використанням;
– створення і підтримання у працездатномустані парків і їх елементів, які забезпечуються виконання всіх технічних вимогпо підготовці до використання, технічному обслуговуванню, зберіганню та ремонтумашин; підтриманням рухомих засобів ремонту й технічного обслуговування впостійній готовності до виконання поставлених задач;
– високим рівнем технічної підготовки водіїв і іншихспеціалістів автомобільної служби.
2. Склад ЗІП автомобіля,порядок його використання, списання і поповнення
В організації експлуатації озброєння вагому роль відіграєзабезпечення його запасними частинами, інструментом, належностями таексплуатаційними матеріалами.
До ЗІПвідносяться: складні одиниці, блоки, агрегати необхідні для підтримання та відновленняпрацездатності, справності техніки при технічному обслуговуванні та ремонті.
Запасні частини, інструмент та належності об`єднаються у комплекти: одиночний,груповий, ремонтний.
Крім цього, для поповнення групових та ремонтних комплектівпоставляється ЗІП розсипом.
Одиночний комплект ЗІП призначений для забезпечення експлуатації одиниці техніки,підтримання її у працездатному стані шляхом проведення технічних обслуговувань,поточного ремонту.
Він розподіляється на кожний зразок техніки та поставляється з нимодин раз на весь період експлуатації.
Витрачені із складу одиночного комплекту предмети ЗІП повиннісвоєчасно поповнюватись однойменними предметами групового комплекту.
Груповий комплект ЗІП. Виготовляється на групу однойменних зразків в техніки іпризначений для забезпечення технічного обслуговування, ремонту техніки із закінченимгарантійним терміном експлуатації силами ремонтного органу військової частини(об`єднання) в обсязі вимог експлуатаційної документації.
Крім того, групові комплекти використовуються дляпоповнення відповідних одиночних комплектів ЗІП. Груповий комплект ЗІП поставляєтьсяпромисловістю разом із відповідною групою виробів один раз на весь періодексплуатації і повинен бути на складі військової частини. Із груповогокомплекту ЗІП дозволяється витрачати не більше 50% однойменних запасних частин.
Ремонтний комплект ЗІП виробляється промисловістю на групу однойменних зразків технікидля їх ремонту в стаціонарних майстернях центрального та оперативногопідпорядкування, в армійських і фронтових майстернях, а також для поповнення груповихкомплектів ЗІП.
Запасні частини розсипом призначенні для поповнення групових і ремонтних комплектів і ЗІПпід час експлуатації та капітальному ремонті озброєння та техніки. Плануваннявиробництва та поставок ЗІП і розсипом здійснюється, виходячи із щорічногодонесення про витрати ЗІП.
Забезпечення військ ЗІП до автомобільної техніки здійснюється запринципом: центр – оперативне командування – об`єднання – з`єднання – частина.
За зберігання, витрати, облік ЗІП особисту відповідальність несутьособи, які здійснюють його зберігання, використання та облік.
Відповідальність за комплектацію техніки ЗІП несуть:
– на техніку, яка експлуатується в підрозділах, військовихчастинах та об`єднаннях– командири підрозділів, начальники автомобільних служб, частин та об`єднань;
– на техніку, яка зберігається на базах і складах –начальники баз і складів;
– на техніку, яку зберігається на базах центру – начальникЦАС.
Найбільш активне питання рухомості ЗІП автомобільної техніки увійськовій частині.
Видача запасних частин із складу військової частини підрозділам тавійськовим
майстерням здійснюється по накладним за підписом начальникаавтомобільної служби частини. При цьому підрозділам та майстерням запаснічастини видаються тільки в обмін на відбраковані в процесі експлуатації.
Комплексність одиночного, групових,ремонтних ЗІП автомобільної технікиздійснюється методом перевірки по відповідним відомостям комплектації.
Стан комплектного одиночного ЗІП в підрозділівраховується в карточках, які зберігаються разом із формуляром (паспортом)відповідного зразка техніки. Картка призначена для обліку некомплекту запаснихчастин, інструменту і приладів в окремих комплектах ЗІП по зразках.
В картках записуються відомості про запасні частини, які входятьдо комплекту та ті, яких не вистачає, а, також про хід комплектування (такакартка має назву «КАРТКА некомплектності»).
Доукомплектування окремих ЗІП, які знаходяться в підрозділахоформляється за накладними, а виявлена некомплектність – актами.
Накладна виписується в автослужбі військової частини у двохпримірниках. Перший примірник залишається у начальника складу частини і служитьпідставою для записів у книзі обліку. Другий примірник видається одержувачу.
В автослужбі частини облік ведеться на всі комплекти.
Одиночний комплект ЗІП зберігається в штатній упаковці разом іззразками автомобільної техніки.
Групові комплекти ЗІП враховуються покомплектно. Вони зберігаютьсяв штатній упаковці на складі частини (об`єднання). Групові комплекти призначені для поточних витрат. Можутьзберігатися без упаковки.
На складі військової частини, в ремонтних підрозділах ведетьсяоблік наявності та рухомості ЗІП розсипом.
Облік наявності та рухомості ЗІП розсипом здійснюється у книзі, дезаписуються найменування деталей ЗІП, код номенклатури, одиниця виміру,встановлена норма, дата запису, найменування та номер документа, звідки таскільки одиниць прибуло (куди вибуло), скільки коштує.
Такі книги ведуться на складі та в ремонтному підрозділі військовоїчастини (об`єднання),в ремонтному підрозділі складу об`єднання і крім цього, у службі військової частини.
Записи в книзі ведуться: на складі військової частини (об`єднання) – при кожномуприйомі (видачі) ЗІП, в усіх ремонтних підрозділах, а, також у службі військовоїчастини (об`єднання)– при кожному обертанні (видачі) та списанні з обліку ЗІП.
Зберігання ЗІП розсипом здійснюється, як правило, вопалюваних сховищах на стелажах у заводській упаковці. Особливу увагу слідзвернути на забезпечення зберігання ЗІП та своєчасність його освіження, а,також на проведення контрольних оглядів та технічного обслуговування.
Списання з обліку ЗІП та витрачених матеріалів здійснюється:
– в майстерні – щомісячно на підставі підведення підсумків укнизі обліку
ремонту (обслуговування, обробки) автомобільної техніки та майнапо
кількості відремонтованої техніки і майна та витрачених матеріалів;
- в автомобільній службічастини (об`єднання)– один раз в квартал на
підставі квартальних повідомлень начальника майстерні, складених
за даними книги обліку ремонту.
Списані машини (агрегати) розбираються та розбраковуються. При
цьому агрегати (складові одиниці, прилади та деталі) вичищаютьсята
використовуються під час ремонту машин, які підлягають ремонту –
відновлюються та направляються на планове постачання, а непридатні
до ремонту – підлягають реалізації як металолом.
3. Порядок нанесення номерних ірозпізнавальних знаків, написів і позначень
Порядок нанесення номерних і розпізнавальних знаків, написів іпозначень визначено «Інструкцією про порядок виготовлення, встановлення, облікута утримання номерних та розпізнавальних знаків, нанесення написів та позначеньна транспорті засоби Збройних сил України «, затвердженої наказом Міністраоборони України №28 від 13. 02.95 р.
1. Військові номерні знаки присвоюються штатній автомобільній техніці:автомобілям, автобусам, самохідним машинам, сконструйованим на шасіавтомобілів, тракторам, мотоциклам, причепам, напівпричепам військових частин,установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерстваоборони України.*
Номерний знак, який присвоюється транспортному засобу, записуєтьсяв паспорт (формуляр) машини та в технічний талон транспортного засобу. Технічнийталон транспортного засобу видається на легкові, вантажні та спеціальніавтомобілі поточного використання військових частин незалежно від їхпідпорядкування військовою. інспекцією безпеки дорожнього руху (ВІБДР).
2. Встановлюються такі типи номерних знаків:
тип 7 – для легкових та вантажно-пасажирських автомобілів, мікроавтобусів(передній та задній), вантажних автомобілів, автобусів та інших прирівняних доних транспортних засобів, тракторів (задній знак);
тип 8 – для легкових автомобілів марки УАЗ та ЛУАЗ, які не мають кріпленнядля знака типу 7, вантажних автомобілів, автобусів та інших прирівняних до нихтранспортних засобів, тракторів (задній знак);
тип 9 – для автомобільних причепів та напівпричепів;
тип 10 – для мотоциклів.
Умовне позначення номерних знаків складається з п’яти цифр та однієї літери українськоїабетки, наприклад, 12 53А2, два останніх символи: літера та цифра – є серієюномерного знака.
3. Номерні знаки повинні виготовлятися штампуванням із листовогоалюмінію марки АД (ГОСТ 21631), стрічки АДО (ГОСТ 13726) або листової сталі(ГОСТ 19904) товщиною не менше ніж 0,8 мм. Літери та цифри повинні бутирельєфними (опуклими). Висота рельєфу відносно поля знака повинна бути не меншеніж 1 мм. Технологія нанесення символів на номерні знаки повинна виключатиможливість їх зміни в процесі експлуатації.
Поле номерних знаків повинно бути чорним, а окантовка, цифри талітери – білого кольору.
4. Форма знака, розміри площадок у полі знака для цифр та літери,розміри та розташування отворів для кріплення зазначені у додатку №3 до Інструкції.
5. На автомобілях, автобусах, самохідних машинах, сконструйованихна шасі автомобілів, тракторах, мотоциклах, причепах, напівпричепах у передбаченихконструкцією місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка: натракторах, мотоциклах, причепах та напівпричепах – тільки ззаду, на всіх іншихмашинах – спереду та ззаду.
Цифри та літери номерних знаків обов’язково повторюються на задній стінці кузова вантажних таспеціальних автомобілів, автобусів, причепів та напівпричепів.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір та розміщенняномерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вониповинні бути чистими та достатньо освітленими.
6. На машинах транспортної групи експлуатації (на легкових машинах– тільки марок УАЗ та ЛуАЗ) білою фарбою наноситься позначення – рівностороннійтрикутник із вершиною донизу, в який вписано літеру «Т» білого кольору(додаток №5 до Інструкції).
7. На машинах учбової групи експлуатації та транспортних засобах,що використовуються для навчального водіння установлюється (наноситься) спередута ззаду знак «Учбовий транспортний засіб» – рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори ікаймою червоного кольору, у який вписано літеру «У» чорного кольору.Допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля.
8. На санітарних машинах наноситься розпізнавальний знак «Червоний хрест».
9. На машинах з причепами та напівпричепами всіх типів (у томучислі на машинах, які буксирують гармати) встановлюється розпізнавальний знак «Автопоїзд» – триліхтарі оранжевого кольору, розташовані горизонтально над передньою частиноюкабіни (кузова) із проміжками між ліхтарями від 150 до 300 мм.
На транспортному засобі, довжина якого від 12 до 22 м ззаду горизонтально (чи вертикально) і симетрично до поздовжньої осі розміщується розпізнавальнийзнак «Довгомірний транспортнийзасіб».
На транспортному засобі, довжина якого з вантажем або без ньогоперевищує 22 м, а також на автопоїзді з двома і більше причепами(незалежно від загальної довжини) ззаду розміщується прямокутник жовтогокольору розміром 1200 х 300 мм з каймою червоного кольору, шириною 40 мм, на якому зображено чорним кольором вантажний автомобіль із причепом та зазначається їхзагальна довжина в метрах.
10. Під час транспортування артилерійських систем кінцева точка гарматипозначається у світлу пору доби – червоним прапорцем, в темну пору доби –ліхтарем червоного кольору на дульному зрізі гармати.
11. На машинах, якими керують водії зі стажем до 2 років, у разіперевезення вантажним автомобілем людей або небезпечних великовагових чи великогабаритнихвантажів, а також у випадках, коли максимальна швидкість транспортного засобузгідно з його технічною характеристикою або окремими умовами руху, визначенимиДержавтоінспекцією, нижче встановленої у пунктах 12.6 і 12.7 Правил дорожньогоруху, ззаду розміщується (наноситься) розпізнавальний знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» іззазначенням дозволеної швидкості.
12. Під час перевезення групи дітей в автобусі спереду і ззаду розміщуєтьсярозпізнавальний знак «Діти» – квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору і чорнимзображенням символу дорожнього знака 1.33 «Діти».
13. На машинах, які обладнані для перевезення особового складу,під час групового перевезення людей спереду зліва та ззаду зліва на борту платформи(кузова) розміщується розпізнавальний знак «Люди» – прямокутник жовтогокольору з каймою червоного кольору з написом «ЛЮДИ» чорного кольору.
14. На транспортних засобах, що рухаються у складі колони, встановлюєтьсярозпізнавальний знак «Колона» – квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору, в якийвписано літеру «К» чорного кольору (додаток №11 до Інструкції).
15. На машинах та причепах, що перевозять небезпечні вантажі, зусіх боків встановлюється (наноситься) розпізнавальний знак «Інформаційна таблиця небезпечного вантажу» –прямокутник оранжевого кольору розміром 400 х 300 мм (300 х 200 мм), з каймою чорного кольору (ширина – 15 мм (10 мм), у верхній частині якого зазначається ідентифікаційний номер виду небезпеки,у нижній – ідентифікаційний номер виду небезпечної речовини за переліком ООН ірозпізнавальний знак «Знакнебезпеки» – ромб із стороною 250 мм, зображення якого повинно відповідати класу небезпечної речовини (згідно з Європейськоюугодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів), якийрозміщується з боків та ззаду на транспортних засобах, що перевозять такуречовину.
На всіх транспортних засобах, які перевозять небезпечні вантажі,встановлюється проблисковий маячок оранжевого кольору. На стінках автоцистерн,що перевозять пальні рідини, збоку і ззаду білою фарбою наноситься напис «ВОГНЕНЕБЕЗПЕЧНО».
Транспортні засоби аеродромно-технічного забезпечення повинні матипофарбування передніх бамперів у вигляді вертикальних жовтих та чорних смуг повсій довжині бамперу шириною 100 мм кожна, які чергуються. В залежності від призначення транспортного засобу збоку на кузові наносятьсярозпізнавальні смуги з написами «СТИСНЕНЕПОВІТРЯ», «КИСЕНЬ МЕДИЧНИЙ», «АЗОТ», «АЗОТ СПЕЦІАЛЬНИЙ». Натранспортні засоби аеродромно-технічного забезпечення встановлюєтьсяпроблисковий маячок оранжевого кольору.
17. На евакотягачах передні бампери фарбуються з двох сторін, навідстані 400 мм від краю червоними та білими смугами, шириною 50 мм, які чергуються під кутом 45о. На всі евакотягачі встановлюються проблисковімаячки оранжевого кольору.
18. Під час перевезення вантажу, який виступає за габарититранспортного засобу спереду, збоку або ззаду, крайні зовнішні частининегабаритного вантажу позначаються у світлу пору доби розпізнавальними знакамиу вигляді сигнальних щитків або прапорців розміром 400 х 400 мм із нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина 50 мм), в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості – світлоповертачами або ліхтарями:спереду білого кольору, ззаду – червоного, збоку – оранжевого.
19. На механічних транспортних засобах, які транспортуються до ремонту,спереду та ззаду встановлюються прямокутні розпізнавальні таблички жовтогокольору з каймою чорного кольору та написом «До ремонту» чорногокольору. У разі буксирування несправного транспортного засобу, на якомувідсутня або несправна аварійна світлова сигналізація, на транспортному засобі,який буксирується, встановлюється ззаду знак аварійної зупинки.
20. На автомобілях військової інспекції безпеки дорожнього рухунаносяться розпізнавальні написи білого кольору «військова інспекція безпеки дорожнього руху» або «вібдр» на смузі блакитного кольору.
На автомобілях, які використовуються для виконання службових обов'язківштатними та черговими позаштатними інспекторами ВІБДР, на вітровому склі праворучвстановлюється прямокутна табличка блакитного кольору з каймою білого кольорута написом «ІНСПЕКТОР ВІБДР» білого кольору.
21. На машинах, які входять до складу чергових підрозділіввійськових частин, на вітровому склі праворуч встановлюється прямокутнатабличка блакитного кольору з каймою білого кольору та написом «ЧЕРГОВА» білогокольору. На машинах, які використовуються для патрульної служби в гарнізонах,встановлюється прямокутна табличка блакитного кольору з каймою білого кольорута написом «ПАТРУЛЬ» білого кольору.
22. Номерні та розпізнавальні знаки, написи та позначеннянаносяться за допомогою трафаретів встановлених розмірів. Лінії літер, цифр,знаків, написів та позначень повинні бути суцільними.
23. Облік діапазонів номерних знаків ведеться ВІБДР Міністерстваоборони України, гарнізонів та в автомобільних службах з’єднань та військовихчастин у книзі обліку діапазонів військових номерних знаків.
24. У випадках передачі машин та причепів з однієї військовоїчастини в іншу, народне господарство, а також при здачі до ремонту звиключенням з обліку військової частини, військові номерні знаки знімаються,написи та позначення зафарбовуються. Номерні знаки, які звільнилися,зберігаються за військовою частиною.
25. Встановлювати на машини та причепи номерні знаки, які не закріпленіза військовою частиною, ставити транспортний засіб на облік у Державнійавтомобільній інспекції Міністерства внутрішніх справ України з присвоюваннямдержавних номерних знаків забороняється.
Заключна частина
Товариші курсанти! Ми вивчили загальні поняття та системиексплуатації автомобілів у Збройних Силах, складові бойової готовності, складЗІП автомобіля, порядок його використання, списання та поповнення, порядокнанесення номерних і розпізнавальних знаків, написів і позначень. Знанняматеріалу заняття дозволить Вам правильно організовувати експлуатаціюавтомобільної техніки підрозділу.