Міністерство освіти і наукиУкраїни
Національний університетводного господарства та природокористування
Кафедра обліку та аудиту
Курсова робота
на тему «Структура наказу про обліковуполітику та оптимальні шляхи впровадження»
Рівне — 2009
Зміст
Вступ
1 Визначення облікової політики
2 Практична організація облікової політики
3 Практичні рекомендації щодо розробки наказу прооблікову політику
4 Елементи облікової політики
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Насьогоднішній день, дана тема наукової роботи є досить актуальною, оскількиоблікова політика – це серце бухгалтерського обліку на підприємстві. Тому, щобвоно працювало, кожне підприємство повинно мати наказ про облікову політику.Проте неможливо скласти наказ про облікову політику, який би підійшов усім безвинятку, адже кожне підприємство має свої особливості роботи, а тому й маєправо застосовувати різні методи амортизації необоротних активів, нарахуваннярезерву сумнівних боргів, обліку фінансових витрат тощо.
Мета даної роботи полягає в розробці пропозицій до методологічногота організаційного забезпечення процесу формування облікової політики ЗАТ«Рівне-Борошно» у сучасних умовах інтеграції фінансового та промисловогокапіталу. Для досягнення поставленої мети у роботі передбачено виконаннякомплексу взаємопов’язаних завдань, зокрема:
— розкрити сутність облікової політики;
— визначити чинники, які слід враховувати при виборі тих чи іншихметодів і правил та закріпленні їх в обліковій політиці;
— визначити зміст, етапи та порядок формування наказу про обліковуполітику;
— розробити практичні рекомендації щодо підготовки наказу прооблікову політику;
— розкрити організаційно-методологічні аспекти формуванняоблікової політики;
— обґрунтувати теоретичні й розробити методичні рекомендації щодоформування облікової політики ЗАТ «Рівне-Борошно».
Об’єктом дослідження є напрями розвитку бухгалтерського обліку таоблікової політики ЗАТ «Рівне-Борошно» в управлінні бізнесом.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та організаційніаспекти формування облікової політики.
Інформаційною базою дослідження є монографічна література, науковістатті вітчизняних та зарубіжних вчених у періодичних виданнях збухгалтерського обліку, матеріали мережі Інтернет, а також нормативні документидержавних органів України, нормативно-правові акти з бухгалтерського обліку.
Придослідженні теоретичних аспектів облікової політики використовувалися методиіндукції та дедукції для визначення загальних тенденцій розвитку обліковоїполітики; методи теоретичного узагальнення і порівняння – длярозкриття сутності та змісту облікової політики підприємства. Застосуваннясистемного підходу, методів аналізу і синтезудозволило визначити місце облікової політики підприємства в системінормативного регулювання бухгалтерського обліку. Метод причинно-наслідкового зв’язку таабстрактно-логічний метод використовувалися для виділення об’єктів іелементів облікової політики, удосконалення їх класифікації.
1 Визначення облікової політики
Як відомо, бухгалтерський облік — це процес виявлення,вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачіінформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам.Весь цей довгий шлях від здійснення господарської операції до її відображення уфінансовій звітності має бути пройдено за певними правилами. Існують загальніправила відображення господарських операцій підприємства, які введені такими нормативними актами, якнаціональні стандарти бухгалтерського обліку, інструкції, методичнірекомендації тощо. Проте норми, що міситься в цих документах, встановлюють лишерамки для створення власної системи обліку, залишаючи певний простір длятворчості бухгалтера.
Вирішуючи завдання побудови найефективнішого обліку, що надаєкористувачам достовірну, корисну та своєчасну інформацію, підприємстворозробляє свої власні конкретніші правила та принципи обліку. Сукупність таких правил— це і є облікова політика. Облікова політика – це сукупність принципів,методів, процедур, що використовуються підприємством для складання та поданняфінансової звітності [1].
Згідно з п. 5 ст. 8 Закону про бухоблік, підприємство самостійно:
— визначає облікову політику підприємства;
— обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрівобліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них здодержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуваннямособливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
— розробляє систему і форми внутрішньогосподарського(управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначаєправа працівників на підписання бухгалтерських документів;
— затверджує правила документообороту і технологію обробкиоблікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичногообліку.
При виборі тих чи інших методів і правил та закріплення їх вобліковій політиці слід враховувати цілу низку чинників. Назвемо основні:
- форма власності та організаційно-правова форма підприємства(державне, приватне, акціонерне товариство, товариство з обмеженоювідповідальністю і т. д.);
- вид діяльності (торгівля, промисловість, будівництво і т. д.);
- організаційна структура управління та наявність структурнихпідрозділів;
- кількість господарських операцій, обсяги діяльності, обсягпродажу, чисельність персоналу, наявність відокремлених підрозділів, дочірніхпідприємств тощо;
- особливості оподаткування виду діяльності;
- поточні та довгострокові цілі підприємництва (залучення кредитнихресурсів, здійснення інвестиційних програм тощо);
- ступінь матеріально-технічного оснащення (комп'ютерна технікапрограмне забезпечення);
- рівень кваліфікації кадрів;
- технологічні особливості виробництва (промислові підприємства),особливості організації постачання" та збуту;
- системи та форми розрахунків з покупцями та постачальниками;
- взаємини з фінансовими структурами;
- система звітності перед власниками, а також іншими користувачамифінансової інформації;
- розвиненість інфраструктури ринку, перспективи його розвитку;
- стан законодавства, перспективи його зміни [12].
Згідно з п. 23 П(С)БО 1, підприємство повинне висвітлювати обрануоблікову політику шляхом опису:
1) принципів оцінки статей звітності;
2) методів обліку щодо окремих статей звітності.
Тобто облікова політика підприємства ґрунтується на основнихпринципах обліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слідрозуміти правила, якими необхідно керуватися під час вимірювання, оцінки тареєстрації господарських операцій і при відображенні таких операцій (їхрезультатів) у фінансовій звітності.
2 Практична організація облікової політики
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні» облікова політика визначається як сукупність принципів, методів іпроцедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансовоїзвітності. Питання встановлення облікової політики належать до компетенціївласника (власників) підприємства, органу, уповноваженому управляти державниммайном, органу, уповноваженому управляти корпоративними правами держави [1].
Повноваження власника (власників) підприємства встановлюватиоблікову політику реалізується через визначення у розпорядчому документі перелікуметодів оцінки, обліку і процедур, щодо яких нормативно-методична базапередбачає більш ніж один їх варіант. Одноваріантні методи оцінки, обліку іпроцедур до такого розпорядчого документа включати не доцільно, як імперативнідля застосування підприємством норми.
Розпорядчий документ складається виконавчим органом управлінняпідприємством і подається на затвердження (погодження) власнику (власникам),органу, уповноваженому управляти державним майном, органу, уповноваженомууправляти корпоративними правами держави.
Облікова політика визначається на основі положень (стандартів)бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерськогообліку і фінансової звітності.
Розпорядчий документ про облікову політику підприємства маєвизначити застосування:
- методів оцінки вибуття запасів;
- періодичності визначення середньозваженої собівартості одиницізапасів;
- порядку обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілутранспортно-заготівельних витрат;
- окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат;
- методів амортизації необоротних активів;
- вартісних ознак предметів, що входять до складу малоціннихнеоборотних матеріальних активів;
- класу 8 та/або 9 Плану рахунків бухгалтерського обліку;
- періодичності (періоду) зарахування сум дооцінки необоротнихактивів до нерозподіленого прибутку;
- методу обчислення резерву сумнівних боргів;
- переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;
- порядку оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;
- сегментів, пріоритетного виду сегмента, засад ціноутворення увнутрішньогосподарських розрахунках;
- переліку і складу статей калькулювання виробничої собівартостіпродукції (робіт, послуг);
- порядку визначення ступеню завершеності робіт за будівельнимконтрактом;
- дати визначення придбаних в результаті систематичних операційфінансових активів;
- бази розподілу витрат за операціями з інструментами власногокапіталу;
- порогу суттєвості щодо окремих об'єктів обліку;
- переоцінки необоротних активів;
- періодичності відображення відстрочених податкових активів івідстрочених податкових зобов'язань;
- окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншимивідокремленими підрозділами підприємства.
На основі принципу послідовності облікова політика підприємствамає передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільноїоблікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюютьсяна підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснюєфункції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку тафінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більшдостовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському облікуі фінансовій звітності.
Розпорядчий документ про облікову політику може бути прийнятий якбазисний на час діяльності підприємства, до якого за необхідності вносятьсязміни з визначеного часу. У разі внесення до облікової політики змін, що заобсягом охоплюють більшу частину тексту або істотно впливають на її зміст, розпорядчийдокумент про облікову політику доцільно повністю викласти в новій редакції.
Облікова політика підприємства та її зміни розкриваються упримітках до річної фінансової звітності в описовій формі або доданням копіїрозпорядчого документа про встановлення і зміну облікової політики [12].
3 Практичні рекомендації щодо розробкинаказу прооблікову політику
Як відомо, питання організації бухгалтерського обліку напідприємстві належать до компетенції його власника (власників) абоуповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства таустановчих документів. Отже, виходить, що затверджувати облікову політику маєлише власник підприємства або уповноважена ним особа. Якщо затверджуватиоблікову політику доводиться керівнику підприємства, потрібно, щоб у нього буливідповідні повноваження. Делегування їх здійснюється вищими органами управління[1] (на ЗАТ«Рівне-Борошно» — загальними зборами акціонерів).
На практиці розробка облікової політики цілком і повністюпокладається на головного бухгалтера підприємства або особу (юридичну абофізичну), яка здійснює бухгалтерський облік на підприємстві.
Але водночас, як відомо, головний бухгалтер не може сам охопитивсі ділянки облікової політики, а в деяких випадках — і зробити правильнийвибір. Наприклад, не знаючи точної технічної характеристики основних засобів,доволі тяжко вибрати відповідний метод амортизації. Адже якщо для одногопідприємства згодиться прямолінійний метод, то для іншого, наприклад, —виробничий.
Якщо ж розробку облікової політики довірити сторонній організації,наприклад, аудиторській фірмі, може статися, що дана фірма, не повністюзорієнтувавшись у всіх нюансах обліку підприємства, вкаже такі принципи обліку,які виявляться для нього неприйнятними [12].
Тому, для ефективного складання наказу про облікову політику наЗАТ «Рівне-борошно», ми рекомендуємо створити відповідну комісію, яка бвідповідала за розробку всієї облікової політики. До її складу могли б увійти:головний бухгалтер, головний технолог, головний механік, головний енергетик таін. Перелік осіб, залучених для складання наказу про облікову політику,потрібно зазначити в окремому додатку до наказу, або в кінці наказу окремимпунктом, зокрема:
««З метою створення єдиної системи організаціїбухгалтерського обліку та дотримання єдиної облікової політики для складанняфінансової звітності, наказ про облікову політику був складений у складікомісії:
Голова комісії: Горбатюк О.А – директор ЗАТ «Рівне-Борошно»
Члени комісії: Рибій Г. В. – гол. бухгалтер,
Люлько В. Л. – гол. технолог,
Андрощук В. М. – гол. механік,
Руденко К. Г. – начальник ВТЛ,
Войнович О. С. – головний інженер,
Панасик С. В. – комерційний директор.»
Потрібно також зазначити, що на ЗАТ «Рівне-Борошно» наказ прооблікову політику був затверджений 22 січня 2009 р., що є не зовсім сприятливимдля товариства, оскільки ведення бухгалтерських операцій та складанняфінансової звітності підприємства повинні базуватися на єдиних та незміннихметодологічних засадах, тому розроблення облікової політики слід розпочати донового звітного року і завершити до 31 грудня, щоб з нового фінансового рокупрацювати за новими правилами.
Новоствореним же підприємствам бажано розробляти облікову політикудо початку господарської діяльності таким чином, щоб перша господарськаоперація відбувалася після затвердження облікової політики. Облікова політикаповинна складатися один раз на рік, але при цьому в неї можуть вноситися зміни.
Комісія за участю всіх причетних до розроблення облікової політикиспеціалістів приймає на своєму засіданні рішення щодо облікової політики (зміниокремих її положень). Облікова політика підприємства оформлюється у виглядінаказу керівника (власника), форма якого є довільною. Проект наказу складаєголовний бухгалтер і з усіма додатками та розрахунками передає на затвердженнявласнику (керівнику) підприємства. Наказ набирає юридичної сили з дня йогопідписання власником (керівником) підприємства і є обов'язковим для виконаннявсіма службами і працівниками підприємства [12].
4Структура наказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно»
В обліковій політиці підприємства мають бути відображені всіпринципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві, тому доїї формування необхідно підходити дуже ретельно, адже від цього врешті-рештзалежить, наскільки об'єктивно і точно буде розкрито інформацію про фінансовийстан підприємства у фінансовій звітності.
Отже, розглянемо основні недоліки та пропозиції щодо структуринаказу про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно» від 22.01.09 р.:
1. У першому пункті наказу сказано:
«Дозволяю змінити облікову політику, якщо:
— змінюються вимоги Міністерства фінансів України,
— змінюються статутні вимоги підприємства,
— нові (запропоновані й обґрунтовані фахівцями підприємства)положення облікової політики забезпечують більш достовірне відображеннягосподарських операцій» [11].
Даний пункт є досить доречним і ефективним, оскільки наказ прооблікову політику є досить важливим документом і підприємствам потрібнозабезпечувати постійне (з року в рік) застосування вибраної ними обліковоїполітики.
Проте, на нашу думку, щоб структура наказу була більш досконалою,даний пункт слід розміщати не першим, а останнім, перед підписами уповноваженихосіб.
2. В п. 3 наказу про облікову політику зазначається:
«При остаточних розрахунках з дебіторами, залишок заборгованостідо 1 грн. вважати неістотним і списувати на фінансові результати відповідногозвітного періоду» [11].
Даний пункт не є обов’язковим, проте є досить ефективним,оскільки, товариство займається здебільшого оптовою торгівлею, а отжерозрахунки проходять у великих сумах, а підрахунок і пошук копійок у такихвипадках є не зовсім доречним, також, така політика стимулює клієнтів доспівпраці, а отже до обороту товарів і в кінцевому результаті до отриманняприбутку, що є основною метою діяльності підприємства.
3. Досить велику частину активу Балансу складають основні засобита необоротні активи, тому у п. 5 зазначається:
«Визначити основним засобом актив, якщо очікуваний термін йогокорисного використання (експлуатації), більше одного року» [11].
Даний пункт не повністю висвітлює інформацію про об’єкти, які напідприємстві відносяться до основних засобів. Це зумовлено тим, більше одногороку використовуються не лише основні засоби, а й малоцінні необоротні активи,а за даним пунктом, і ті і інші будуть віднесені до основних засобів. Тому, щобтакого не сталося, потрібно ввести вартісне обмеження в розмірі 1000 грн., а п.5 перефразувати таким чином:
«Визначити основним засобом актив, якщо очікуваний термін йогокорисного використання (експлуатації), більше одного року та вартість якогоперевищує 1000 грн.».
4. В п. 6 зазначається:
«До малоцінних необоротних активів відносити активи вартіснаоцінка яких не перевищує 1000 грн.» [11].
Даний пункт на відміну від п. 5, висвітлює вартісну оцінкунеоборотних активів, проте він не зазначає термін корисного використання післяякого актив буде відноситись до необоротних, а отже, за даним пунктом, це можебути і МШП з вартісною межею в 1000 грн. Щоб уникнути нестиковки, потрібнозазначити:
«До малоцінних необоротних активів відносити активи, терміномкорисного використання більше року та вартісна оцінка яких не перевищує 1000грн.».
5. Розглянемо також пункт 11 даного наказу, в якому зазначається:
«Установити такі методи оцінки вибуття запасів:
- при відпускузапасів у виробництво – метод середньозваженої вартості,
- при відпускуготової продукції – метод ціни продажу,
- при відпскузапасів у реалізацію – метод ціни продажу» [11].
На нашу думку, для того, щоб збільшити контроль за рухом запасів,до даного пункту потрібно додати, що:
«Одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку вважати видзапасів».
6. Кожне підприємство, яке займається торгівлею чи надає певніпослуги має своїх боржників (дебіторів). Проте іноді виникають ситуації, колидебітори взагалі не повертають кошти, для таких випадків, на підприємствіповинен бути сформований резерв сумнівних боргів (РСБ). П. 13 наказу прооблікову політику зазначає:
«Суму резерву сумнівних боргів установлювати на підставікласифікації дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги затерміном її погашення.» [11].
Іноді суму резерву сумнівних боргів формують виходячи ізплатоспроможності окремих дебіторів, проте, на нашу думку метод класифікаціїдебіторської заборгованості для нарахування резерву, є більш ефективнішим,оскільки ми не можемо точно дізнатися на скільки платоспроможний той чи іншийдебітор, а інформація, яку він надасть про себе може бути неправдивою.
Проте, п. 13 не повністю висвітлює всю інформацію необхідну длянарахування РСБ, тому, на нашу думку, щоб уникнути різних неточностей, данийпункт потрібно сформувати такимчином:
«Сформувати резерв сумнівних боргів на підставі класифікаціїдебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги за терміном їїпогашення; для цього встановити коефіцієнт сумнівності щодо простроченоїдебіторської заборгованості терміном:
– від 1 до 30 днів – 5 %;
– від 30 до 60 днів – 20 %;
– від 60 до 90 днів – 60 %;
– понад 90 днів – 80 %.
Величину резерву сумнівних боргів визначати як суму добутків поточноїдебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідноїгрупи на коефіцієнт сумнівност».
7. Хотілось би зазначити, що одним із недоліків наказу прооблікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно», є те що деякі елементи облікової політики,(зокрема, це інформація про застосування рахунків 9 та 8 класів, а також проінвентаризацію), взагалі відсутні, тому, до наказу про облікову політикупотрібно додати:
а) «Доручити забезпечення бухгалтерського обліку на підприємствібухгалтерській службі на чолі з головним бухгалтером».
б) «Для узагальнення інформації про витрати підприємства заелементами, застосувати рахунки класу 9. З метою визначення фінансовогорезультату діяльності підприємства, закривати рахунок 79 щомісяця»;
в) «Установити терміни проведення інвентаризації:
— незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виробництва– щомісяця на 1-е число місяця, що настає за звітним;
— готової продукції, сировини, матеріалів, товарів на складах –щокварталу на 1-е число місяця, що настає за минулим кварталом;
-бланків суворої звітності – щокварталу,
— грошових коштів – щомісяця,
— основних фондів і нематеріальних активів – щороку станом на 1-егрудня,
— розрахунків з постачальниками і покупцями (замовниками) –щомісяця станом на 1-е сисло місяця, що настає за звітним,
— у разі зміни матеріально-відповідальних осіб або виявленнярозкрадання (нестач) – відповідно у момент зміни або факту виявленнярозкрадання (нестачі)».
В результаті дослідження структури наказу про облікову політикуЗАТ «Рівне-Борошно», можна сказати, що даний наказ є не зовсім досконалим іпотребує доробки, оскільки в ньому не повністю висвітлені деякі елементиоблікової політики, а деякі взагалі відсутні, що може негативно вплинути надіяльність товариства.
Щоб краще висвітлити всі недоліки наказу про облікову політику ЗАТ«Рівне-Борошно», в додатку 1 наведений оригінал наказу, та в додатку 2розроблений наказ про облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно» який на нашу думкузабезпечить більш ефективнішу діяльність товариства.
Висновок
Врезультаті написання даної наукової роботи можна зазначити:
1. Облікова політика – це сукупність принципів, методів, процедур, щовикористовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.
2. Облікова політика підприємства ґрунтується на основних принципахобліку та звітності. Під принципами бухгалтерського обліку слід розумітиправила, якими необхідно керуватися під час вимірювання, оцінки та реєстраціїгосподарських операцій і при відображенні таких операцій (їх результатів) уфінансовій звітності.
3. На основі принципу послідовності облікова політика підприємствамає передбачати постійне (із року в рік) застосування прийнятої стабільноїоблікової політики. Облікова політика може змінюватися тільки, якщо змінюютьсяна підприємстві статутні вимоги, якщо змінюються вимоги органу, який здійснюєфункції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку тафінансової звітності, або якщо зміни облікової політики забезпечать більшдостовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському облікуі фінансовій звітності.
4. Розробка облікової політики цілком і повністю покладається наголовного бухгалтера підприємства або особу (юридичну або фізичну), яказдійснює бухгалтерський облік на підприємстві.
5. Для ефективного складаннянаказу про облікову політику на ЗАТ «Рівне-борошно», ми рекомендуємо створитивідповідну комісію, яка б відповідала за розробку всієї облікової політики. Доїї складу могли б увійти: головний бухгалтер, головний технолог, головний механік,головний енергетик та ін. Перелік осіб, залучених для складання наказу прооблікову політику, потрібно зазначити в окремому додатку до наказу, або в кінцінаказу окремим пунктом.
6. Дослідивши структури наказупро облікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно», можна сказати, що даний наказ є незовсім досконалим і потребує доробки, оскільки в ньому не повністю висвітленідеякі елементи облікової політики, а деякі — взагалі відсутні, що моженегативно вплинути на діяльність товариства.
7. Врезультаті написання даної наукової роботи, було розроблено наказ про обліковуполітику для ЗАТ «Рівне-Борошно».
Списоквикористаної літератури
1. Закон України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 р. №208 XIV
2. Методичнірекомендації щодо складання розпорядчого документа про облікову політикупідприємства розроблені відповідно до вимог: Закону України “Про бухгалтерськийоблік та фінансову звітність в Україні”;
3. Лист МФУ від21.12.2005 р. N 31-34000-10-5/27793;
4. Плану рахунківбухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операційпідприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів Українивід 30.11.1999 № 291, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999за № 892/4185;
5. П(С)БО 1 “Загальнівимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансівУкраїни від 31.03.1999 № 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України21.06.1999 за № 391/3684;
6. П(С)БО 2“Баланс”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за № 396/3689;
7. П(С)БО 7 “Основнізасоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509;
8. П(С)БО 8“Нематеріальні активи”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від18.10.1999 № 242, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за№ 750/4043;
9. П(С)БО 9“Запаси”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044;
10. П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, затвердженого наказомМіністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, зареєстрованого в Міністерствіюстиції України 25.10.1999 за № 725/4018;
11. Наказ прооблікову політику ЗАТ «Рівне-Борошно» від 22.01.09 р. № 03/02;
12. Актуально прооблікову політику // Дебет-Кредит: Український бухгалтерський тижневик. – Київ, 2008. — №3.
13. Облікова політикапідприємства: оновлюємо наказ // Все про бухгалтерський облік: професійнабухгалтерська газета. – Київ, 2009. — №20. – С. 77-80.