Зміст
Вступ
1.Теоретичні основи аналізу собівартості продукції
1.1Значення, завдання, джерела та об’єкти аналізу собівартості продукції
1.2Методика проведення аналізу собівартості продукції
2.Аналіз собівартості продукції ДП “Залучанський спиртзавод” за2007-2008 рр.
2.1Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
2.1.1Аналіз собівартості 1 грн. товарної продукції
2.1.2Аналіз собівартості окремих видів продукції
2.2Аналіз структури витрат на виробництво
2.2.1Аналіз витрат за елементами
2.2.2Аналіз витрат за статтями калькуляції
2.2.3Аналіз прямих і непрямих витрат
3.Резерви зниження собівартості
Висновкиі пропозиції
Списоквикористаних джерел
Вступ
Перехіддо ринкової економіки потребує від підприємств підвищення ефективностівиробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадженнядосягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання іуправління виробництвом, активізації підприємництва і т.д. Важлива роль уреалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльностіпідприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвиткупідприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюєтьсяконтроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективностівиробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів іробітників.
Економічнийаналізце глибоке дослідження економічних явищ на підприємстві, тобто виявлення причинвідхилення від плану і недоліків у роботі, розкриття резервів, їх вивчення,сприяння комплексному здійсненню економічної роботи і керуванню виробництвом,активний вплив на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшенняякості роботи.
Об'єктом:мого дослідження була господарська діяльність державногопідприємства «Залучанський спиртзавод» за 2007-2008 рр.
Метою:дослідження було оцінити діяльність підприємства в галузісобівартості продукції, розглянути методи аналізу собівартості продукції, робітта послуг, а також визначити резерви її зниження.
Длянаписання курсової я вибрав саме цю тему, оскільки собівартість продукції є однимз найбільш багатогранних показників господарської діяльності підприємств. Зниженнясобівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економікипідприємства.
Підсобівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формівитрати усіх видів ресурсів: основних фондів, промислової сировини, матеріалів,палива й енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовленняпродукції і виконання робіт, а також для збереження і поліпшення умоввиробництва і його удосконалювань.
Курсоваробота складається з трьох розділів.
Впершому розділі я розглянув завдання, джерела, об'єкти аналізу та методику йогопроведення.
Другийрозділприсвячений аналізу собівартості продукції ДП „Залучанський спиртзавод” в 2007-2008рр.
Втретьому розділівисвітлено резерви зниження собівартості на ДП«Залучанський спиртзавод».
1. Теоретичні основианалізу собівартості продукції
1.1Значення, завдання, джерела і об'єкти аналізу собівартості продукції
Собівартістьпродукції є найважливішим показником економічної ефективності її виробництва.Від рівня собівартості продукції залежать фінансові результати діяльності підприємства,темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання,конкурентоспроможності продукції.
Собівартістьпродукції – один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньомуфокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально – технічних, трудових тафінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництвата реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, щовпливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.
За Типовимположенням планування, обліку і калькулювання собівартості (робіт, послуг)затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1996 року № 473, собівартістьпромислової продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витратипідприємства на її виробництво і збут. [1, 1].
Якекономічна категорія собівартість:
- є основою для обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізаціюпродукції;
- служить базою ціни товару і її нижньою межею;
- визначає прибуток і рентабельність;
- відображає ефективність використання виробничих ресурсів,удосконалення системи організації та управління виробництвом;
- є важливим елементом економічного обгрунтування управлінських таінвестиційних рішень.
Об'єктамианалізу собівартості є такі показники:
- витрати на одну гривню продукції;
- виробнича собівартість продукції за калькуляційними статтями та заелементами витрат;
- собівартість одиниці окремих видів продукції.
Для аналізусобівартості продукції використовують наступні джерела інформації, а саме статистичназвітність форма №5-с «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт,послуг)», форма №1-ПВ «Звіт про працю», форма №2 «Звіт про фінансовірезультати», дані бізнес –плану, планові і звітні калькуляції собівартостіпродукції, дані синтетичного і аналітичного обліку витрат на основних ідопоміжних виробництвах.
Методологічніоснови формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємствата її відображення у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом)бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.
Залежновід мети та предмета аналізу використовують різні класифікаційні ознаки витрат.Розглянемо основні з них.
Класифікаціяза рахунками класу 9 здійснюють згідно з діючим Планом рахунківбухгалтерського обліку, що був запроваджений одночасно з міжнароднимистандартами фінансової звітності, тобто з 1 січня 2000 р. Згідно зкласифікацією облік витрат виконують так:
§ собівартість реалізації;
§ загально виробничі витрати;
§ адміністративні витрати;
§ витрати на збут;
§ інші операційні витрати;
§ втрати від участі в капіталі;
§ інші витрати.
Такийрозподіл витрат не має аналогів у вітчизняній практиці. Істотна особливістьнаведеної класифікації полягає в тому, що, оскільки „собівартість реалізованоїпродукції” не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з’являєтьсяможливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосуванняштучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати занаведеними статтями відображають у розд. І форми №2 „Звіту про фінансовірезультати”.[7, 6].
Класифікаціяза економічними елементами операційних витрат: матеріальні витрати;витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; іншіопераційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівніборги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції тощо). Даніпро економічні елементи витрат обліковуються за класом 8 Плану рахунків івідображаються у фінансовій звітності (форма №2, розд. ІІ „Елементи операційнихвитрат”). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метоюаналізу структури витрат, порівняння її зі структурою економічних елементіввитрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічнихвитрат у часі, виявлення тенденцій змін.[6, 1].
Класифікаціяза калькуляційними статтями собівартості на одиницю продукції(робіт, послуг). Собівартість реалізованих товарів визначають за Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Собівартість реалізованоїпродукції складається з виробничих витрат та над нормованих виробничих витрат.
Довиробничої собівартості продукції включаються:
§ прямі матеріальні витрати, які можуть бути віднесені безпосередньодо оплати праці;
§ прямі витрати на оплату праці;
§ інші прямі витрати;
§ загальновиробничі витрати.
Перелікстатей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство.
Витрати,пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартостіреалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збутта інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницюпродукції – проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі,порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити їїприбутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разіпотреби скоригувати структуру виробничої програми.
Класифікаціявитрат за ознакою їх розміру від обсягів виробництва: змінні і постійні.
Класифікаціявитрат за способом віднесення на собівартість продукції: прямі танепрямі. Використовують її для складання калькуляцій на одиницю продукції. атакож для розподілу непрямих витрат за економічними елементами. До прямихналежать технологічні витрати матеріалів та заробітна плата працівників. донепрямих – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретногооб’єкта економічно доцільним шляхом: загальновиробничі витрати. адміністративнівитрати і витрати на збут.
Класифікаціявитрат за місцями виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні підрозділи(використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості).
Аналізсобівартості продукції за наведеними класифікаційними ознаками має на метіпідвищити ефективність підприємства завдяки виявленим резервам зниження витрат.
Факторнийаналіз собівартості продукції передбачає аналіз:
§ динаміки операційних витрат;
§ чинників зміни витрат на 1 грн. реалізованої продукції запорівнянними і непорівнянними виробами, а також за групами продукції за вікомїх випуску;
§ впливу на собівартість окремих груп продукції за рівнем їхрентабельності;
§ структури операційних витрат за економічними елементами;
§ собівартість за калькуляційними статтями витрат.[15, 166-168]
1.2Методика проведення аналізу собівартості продукції
Приплануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів(калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції. Упідрозділах з коротким виробничим циклом і стабільними залишками (запасами)незавершеного виробництва, виробнича (цехова) собівартість готової продукціїзбігається з кошторисом. В інших випадках, особливо коли запуск і випусквиробів у межах планового періоду кількісно різняться та змінюються залишкинезавершеного виробництва на його початок і кінець, собівартість продукціївідрізняється від кошторисних витрат. Отже, загальна собівартість продукціїдорівнює:
Ск =Сз + Сн1 — Сн2, (1.1)
де,Ск — собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий період, грн.;
Сз —загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн.;
Сн1,Сн2 — собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок ікінець планового періоду, грн.
Собівартістьзалишків незавершеного виробництва на початок планового періоду береться зафактичними (очікуваними) даними, на кінець — розраховується з урахуваннямспецифіки певного типу виробництва. В одиничному і дрібносерійному виробництвісобівартість незавершеного виробництва за окремими замовленнями на кінецьпланового періоду можна обчислити на основі ступеня їх планової готовності. Вінших типах виробництва такі обчислення здійснюються у разі потреби коригуванняфактичної величини незавершеного виробництва або при зміні обсягу випуску продукції.При цьому враховується середньоденний випуск продукції за виробничоюсобівартістю, середня тривалість виробничого циклу і коефіцієнт зростаннявитрат (середня готовність незавершеного виробництва). Ця методикарозглядається в інших дисциплінах (економіка підприємства, фінанси) привизначенні величини оборотного капіталу підприємства.[8, 74-75.]
Іншийметод визначення собівартості кінцевої продукції підрозділу, що є більшадекватним змісту цього показника, передбачає попереднє обчислення собівартостіокремих виробів. Собівартість кінцевої продукції є її підсумком.
/>(1.2)
де, п— кількість найменувань виробів;
Nі —кількість виробів і-го найменування за виробничою програмою у натуральномувиразі;
Соі —виробнича собівартість одиниці і-го виробу, грн.
Плануваннясобівартості окремих виробів займає особливе місце в системі плановихобчислень. Калькуляції потрібні для обгрунтування цін виробів, визначення їхрентабельності, оцінки економічної ефективності технічних і організаційнихрішень, аналізу тощо. Є різні методи обчислення витрат на окремі вироби. Їхзастосування залежить від ряду обставин, передусім від широти номенклатуривиготовлюваної продукції. За умов однопродуктового виробництва калькулювання єнайпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі. Однопродуктовевиробництво може мати два різновиди:
— весь продукт однорідний, однієї споживної (експлуатаційної) якості й складностівиготовлення (цегла, вугілля та ін.);
— продуктмає різні варіанти якості, властивостей, що потребують різних витрат часу, аборесурсів (цемент, пиво, коньяк тощо).
Упершому випадку калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат наобсяг продукції.
/>(1.3)
де,Ск — загальні витрати, віднесені на кінцеву продукцію за плановий період (уповній сумі або за калькуляційними статтями чи елементами витрат), грн.;
N —обсяг готової продукції за плановий період у натуральному виразі.
Це заодностадійного виробництва. Якщо таких стадій більше, відповідно більше йчленів формули (1.3). У загальному випадку
/>(1.4)
де т— кількість стадій виробничого процесу;
Сj —загальні витрати на j-й стадії, грн.;
Nj —випуск продукції на j-й стадії.
Удругому випадку, тобто коли продукт має різні рівні якості чи властивості,калькулювання здійснюється за коефіцієнтами
еквівалентності.Особливість цього методу полягає в тому, що кожному варіанту продуктуприсвоюється певний коефіцієнт, який свідчить про його відносну відмінність завитратами від базового (основного) варіанта продукту. Коефіцієнт для базовоговаріанта продукту — 1,0. Такі коефіцієнти обчислюються за даними досвіду(емпірично), наприклад, зіставленням трудомісткості виготовлення, тривалостівиробничого циклу тощо.[13, 98-100.]
Однопродуктове виробництвомає обмежену сферу застосування, більш поширеним є багатопродуктовевиробництво, коли одночасно або в одному періоді виготовляються різні вироби.Собівартість окремих виробів у цьому випадку обчислюється за калькуляційнимистаттями, які охоплюють як прямі, так і непрямі витрати. Такі статті витрат, якматеріали, куповані вироби і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічніпотреби, основна, додаткова заробітна плата виробничих робітників звідрахуваннями на соціальні заходи, є прямими. Вони безпосередньо обчислюютьсяна одиницю продукції. Відмінність лише в тому, що при складанні кошторису доуваги брався весь обсяг виробництва.
Основна проблемакалькулювання у багатопродуктовому виробництві полягає в розподілі непрямихвитрат, до яких належать загальновиробничі витрати у складі витрат на утриманняй експлуатацію машин та устаткування і витрат на організацію та управліннявиробництвом. В Україні вони традиційно розподілялися окремо як різні статтівитрат. Згідно з новою системою бухгалтерського обліку ці витрати об'єднані наодному рахунку, тому до їх розподілу слід підходити з урахуванням конкретнихумов виробництва. Якщо прийнятна одна база розподілу, загальновиробничі витратирозподіляються на її основі у загальній сумі. Коли одна база розподілу незабезпечує належної точності, доцільно розподіляти окремо витрати на утриманняй експлуатацію машин та устаткування і витрати на організацію та управліннявиробництвом.
На практиці поширений методрозподілу зазначених витрат пропорційно основній зарплаті виробничихробітників. У цьому разі
/>(1.5)
де Со.в— загальновиробничівитрати на один виріб (калькуляційну одиницю), грн.;
Со.з — основна заробітнаплата виробничих робітників на один виріб, грн.;
Рв — відношеннязагальновиробничих витрат до основної заробітної плати,%.
Величина Рв обчислюється поцеху (виробництву) як відношення річного кошторису зазначених витрат до фондуосновної зарплати за цей же період.
Переваги цього методу в йогопростоті, але він має суттєві вади, передусім стосовно розподілу витрат наутримання й експлуатацію машин та устаткування. По-перше, зарплата не є точноюбазою розподілу зазначених витрат, оскільки за умов різного рівня механізаціїпраці адекватно не відображає затрат машинного часу; по-друге, при такомурозподілі витрати на кожний виріб обчислюються як середні по підрозділунезалежно від того, на якому устаткуванні він обробляється; по-третє, закомплексної механізації й автоматизації виробництва функції робітниківзмінюються в напрямі контролю і регулювання роботи виробничих систем. За цихумов зарплата не може нормуватися поопераційно, а отже, і бути базою розподілуінших витрат.
Цей недолік значною міроюможна усунути, розподіливши загальновиробничі витрати, у тому числі і витратина утримання й експлуатацію машин та устаткування, пропорційно часу обробкивиробів, тобто на основі середніх витрат на одну машино-годину їх роботи.[10,122-125.]
При високих вимогах доточності калькулювання, особливо в машиномістких галузях, розподілзагальновиробничих витрат доцільно здійснювати окремо за їх частинами, тобтовитрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування розподіляти за однієюбазою, решта витрат — за іншою.
Найобгунтованішим єобчислення витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на одинвиріб залежно від часу його обробки і собівартості однієї машино-години роботиконкретного устаткування. Відмінність цього методу від попереднього полягає втому, що береться не середня по всьому устаткуванню собівартість машино-години,а обчислюється її величина по кожній окремій групі однотипних машин. Сутністьцього методу і процедура його впровадження такі:
1. Устаткування підрозділурозподіляється на групи технологічно взаємозамінних верстатів з приблизнооднаковими витратами на одну годину роботи. В окрему групу або в кілька групоб'єднуються робочі місця для ручних робіт. Витрати на їх утримання входять укошторис витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування (утримання іремонт стендів, верстатів, затрати на інструмент, пристосування тощо).
2. По кожній групіустаткування складається кошторис на його утримання і експлуатацію.
3. Визначається завантаженнякожної групи устаткування у машино-годинах.
4. Обчислюються витрати наодну машино-годину роботи по кожній групі устаткування діленням витрат закошторисом на завантаження в машино-годинах. Витрати на одну машино-годинуроботи, які ще називають собівартістю машино-години, можна визначити точніше наоснові нормативних обчислень за елементами витрат (амортизація, електроенергія,інструмент тощо). Методи обчислення таких нормативів викладені у спеціальнійлітературі.
Витрати на одну машино-годинуроботи устаткування є основною нормативною базою цієї методики. Згідно з нимиставка витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на певний вирібпри калькулюванні визначається так:
/> (1.6.)
де m — кількість групустаткування, на якому обробляються вироби;
См-г. — собівартістьмашино-години роботи устаткування j-ої групи, грн.;
tj — затрати часу вмашино-годинах на обробку виробу на j-й групі устаткування.
Розглянута методикарозподілу витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування дає змогуістотно підвищити точність калькулювання. Але вона має недолік, який стримує їїшироке застосування. Нормативи витрат на одну машино-годину роботи устаткуванняі відповідно її собівартість значною мірою залежать від його завантаження. Зарівномірного завантаження устаткування в часі собівартість машино-години йогороботи досить стабільна. При нерівномірному завантаженні устаткування протягомроку (кварталу), що властиво одиничному й дрібно-серійному виробництву,нормативні ставки витрат на одну машино-годину треба перераховувати, а цевимагає додаткових витрат ресурсів. Проте, незважаючи на цей недолік, зазначенаметодика є найбільш перспективною. Вона може мати деякі модифікації з метоюспрощення застосування (метод машино-коефіцієнтів), але сутність її від цьогоне змінюється.
За умов розглянутогорозподілу витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування другучастину загальновиробничих витрат, тобто витрати на організацію й управліннявиробництвом, можна розподіляти пропорційно трудо- або машино-місткостівиробів, про що мова йшла вище. У цьому випадку
Со.о=Сг t (1.7),
де Со.о — витрати наорганізацію й управління виробництвом на один виріб;
Сг — витрати на організаціюй управління виробництвом на одну людино- або машино-годину по виробничомупідрозділу, грн.;
t — трудомісткість(машиномісткість) певного виробу, год.[11, 264.]
2. Аналіз собівартості продукції ДП «Спиртзавод» за 2007-2008рр.
2.1 Аналіз загальної суми витратна виробництво продукції
Аналіз собівартості продукціїзвичайно починають із вивчення динаміки загальної суми операційних витрат у ціломуі за основними елементами. Проведемо аналіз собівартості продукції на прикладіДП «Залучанський спиртзавод».
ДП «Залучанський спиртзавод»один із найбільших підприємств Івано-Франківщини, яке виробляє спирт на базі сучаснихтехнологій і використанні екологічно чистої сировини. Завод було збудовано ще в1898 році місцевим паном Кристофовичем. Тоді його потужність становила 40 далспирту-сирцю на добу. Сировиною для нього служила здебільшого картопля, а для солодувикористовувалося зерно, вирощене паном на полях спеціально для переробки на спирт.
Залучанський спиртзаводсьогодні – це потужне підприємство, яке продовжує свій розвиток у напрямі підвищеннявиробничої потужності та якості продукції, постійно впроваджує прогресивні технології.Нині потужність Залучанського спиртзаводу – 2 тис. дал спирту на добу.
Даніпро діяльність підприємства.
З наведенихвище даних видно, що продуктивність праці на заводі в 2008 році зросла проти 2007року на 9,7 тис. грн, тобто виробіток на 1 працівника зросла з 53.7 тис. грн. до63.4 тис. грн. Даний показник позитивно вплинув на зниження в 2008 році собівартостіреалізованої продукції.
Проведемоаналіз операційних витрат за елементами затрат за 2007-2008 рр. (табл. 1.1).
Таблиця1.1. Витрати на виробництво продукціїСтатті витрат Сума тис. грн.. Структура витрат,% 2007 рік 2008 рік Відхилення +,-(абсолютне)
Відхилення (відносне)гр..4/гр..2*
100% 2007 рік 2008 рік Відхилення +,-
1 2 3 4 5 6 7 8 Виручка від реалізації продукції 22302,0 23349,0 +1047,0 +4,69 - - - Матеріальні затрати 14516,0 13176,0 -1340,0 -9.23 81,4 69,4 -12,0 Оплата праці 1042,0 2184,0 +1142,0 +109.5 5,8 11,5 +5,7 Відрахування на соціальні заходи 398,0 903,0 +505,0 +126.9 2,2 4,8 +2,6 Амортизація 845,0 1134,0 +289,0 +34.2 4,7 6,0 +1,3 Інші операційні втрати 1036,0 1589,0 +553,0 +53.4 5,9 8,3 +2,4 Повна собівартість 17837,0 18986,0 +11+1149.0?00 +6.4 100,0 100,0 -
Як видноіз табл. 1.1 витрати на підприємстві в 2008 році зросли на 1149.0 тис. грн., абона 6.4 відсотки. Відбулося зростання по статті «оплата праці» та «відрахуванняна соціальні заходи» в зв'язку із підвищенням заробітної плати в 2008 році та поінших операційних втратах.
В 2007році питома вага матеріальних затрат в загальній сумі собівартості склала 81,4відсотка, в 2008 році 69,4 відсотка, або зменшилась на 12 відсотків. Питома вагазаробітної плати з нарахуванням в 2008 році збільшилась до 16.3 відсотки, або зрослана 8.3 відсотки проти 8.0 відсотки в 2007 році.
2.1.1Аналіз собівартості 1 грн. товарної продукції
Витратина 1 гривню обсягу промислової товарної продукції – це важливий найбільш узагальнюючийпоказник собівартості продукції.
Із данихтаблиці 1.2 видно, що витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції запопередній період склали
17837.0:22302,0 = 0.7998 грн. = 79.98 коп. за звітний період
18986,0:23349,0 = 0.8131 грн. = 81.31 коп.
Витратина 1 гривню реалізованої продукції в 2008 році зросли на 1.66% завдяки тому, щотемпи збільшення виручки від реалізації продукції знизились проти темпівзбільшення собівартості відповідно 4,69 та 6,40%. Зниження становить 1.71пункту.
Витратина 1 грн. реалізованої продукції за звітний період у порівнянних цінахстановлять 18986.0:20032,0 = 0,9478 грн. =94,78 коп., що вище, ніж за попереднійперіод, на 1.19%.[15, 168.]
2.1.2Аналіз собівартості окремих видів продукції.
Вивченнюта оцінці собівартості одиниці найважливіших видів продукції економічні служби підприємстваповинні приділяти особливу увагу, оскільки результати аналізу цього важливого показникавикористовуються для виявлення шляхів подальшого зниження собівартості продукції,проведення низки організаційно-технічних заходів щодо економії витрат на конкретнихділянках роботи.
Собівартістьодиниці продукції розраховують за формулою:
Пв
Соп= _____ + Зв (1.8)
П
де Соп- собівартість одиниці продукції;
Пв — постійні (умовно-незмінні) витрати;
Зв- змінні витрати;
П — обсяг виробництва.
Аналізпроводять за даними планових, проектно-кошторисних та
фактичнихкалькуляцій в кілька етапів.
Оцінкувиконання планового (розрахункового) завдання по зниженню собівартості одиниціпродукції та встановлення динаміки собівартості проводять методом порівняння фактичноїсобівартості одиниці продукції з плановою та зі собівартістю за попередній рік.[15,180.]
Таблиця1.3. Аналіз собівартості одиниці найважливіших видів продукції. Вироби Собівартість за попередній рік Собівартість за звітний рік За планом фактично гривень % значення собівартості порівняно з попереднім роком гривень % значення собівартості З попереднім роком З планом Спирт етиловий ректифікований загальний випуск (в тис.дал.) 463,7 492,6 х 653,7 х х Собівартість всього випуску 13429,0 13049,0 97,2 17528,5 130,5 134,3 Собівартість 1 дал. спирту етилового ректифікованого (грн./дал.) 28,96 26,49 91,5 26,81 92,6 101,2
Як видноз даних таблиці 1.3 фактична собівартість 2008 року 1 дал. спирту етилового ректифікованогонижча собівартості попереднього 2007 року на 2.15 гривні, або становить 92,6відсотка. Проти плану 2008 року фактична собівартість 1 дал. спирту етиловогоректифікованого зросла на 0.32 грн., або 101.2 відсотки.
На відхиленняфактичної собівартості 1 дал. спирту етилового ректифікованого від плановоївпливають зміни:
- обсягу виробництва;
- постійних витрат;
- змінних витрат.
Розрахуноквищеназваних чинників на відхилення фактичної собівартості одиниці продукції проводятьметодом ланцюгових підстановок.
Дуже важливезначення в процесі управління витратами має поділ їх на постійні і зміннізалежно від обсягу діяльності організації.
Зміннівитрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. Здебільшого це прямівитрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (пряма заробітна плата, витратисировини, матеріалів, палива, електроенергії та інше).
Постійнівитрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і продажу продукції. Це амортизація,орендна плата, заробітна плата персоналу з обслуговування на погодинній оплаті,витрати, пов'язані з управлінням і організацією виробництва.
Підприємствівигідніше, якщо на одиницю продукції припадає менша сума постійних витрат, що можливоза досягнення максимуму обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностях.Якщо при спаді виробництва продукції змінні витрати скорочуються пропорційно, тосума постійних витрат не змінюється, що призводить до зростання собівартості продукціїі зменшення суми прибутку.
Лініявитрат за наявності постійних і змінних витрат являє собою рівняння першого ступеня:
Z = а+ bx, (1.9)
де Z- сума витрат на виробництво продукції;
а — абсолютнасума постійних витрат;
b — ставказмінних витрат на одиницю продукції;
х — обсягвиробництва продукції.
Залежністьзагальної суми витрат від обсягу виробництва продукції можна зобразити графічно.На осі абсцис зобразимо обсяг виробництва продукції. А на осі ординат — суму постійнихі змінних витрат. Із рисунка видно, що зі збільшенням обсягу виробництва зростаєсума змінних витрат, а зі спадом виробництва відповідно зменшується, постійно наближаєтьсядо лінії постійних витрат.
Для ефективногоуправління процесом формування собівартості продукції дуже важливо правильно визначитисуму постійних і змінних витрат. Наприклад визначимо планову суму змінних іпостійних витрат, застосовуючи при цьому фактичні дані 2008 року та планові дані2008 року із таблиці 1.3.[14, 231-232.]
Позначимо,
х1 –обсяг випуску спирту в 2008 р. – 653,7 тис.дал.;
х2 — плановийобсяг випуску 2008 р. -492,6 тис.дал.;
Z1- фактичнівитрати на весь випуск в 2008 році – 17528,5 т.грн;
Z2- плановівитрати на весь випуск в 2008 році – 13049,0 т.грн.
Зміннівитрати на одиницю продукції (b) визначимо так:
Z1-Z2 17528,5 — 13049,0 4479,5
b =--------- = — = — = 27,81 грн. (2.0)
х1 — х2 653,7 — 492,6 161,1
Визначившизмінні витрати на одиницю продукції можна підрахувати суму постійних витрат (а):
а =Z2 – bx2, або а = Z1 – b x1
а =13049,0 – 27,81*492,6 = 650,2 т. грн.
За такимрівнянням можна спрогнозувати загальну суму витрат для будь-якого обсягу виробництвапродукції.
2.2Аналіз структури витрат на виробництво
2.2.1Аналіз витрат за елементами
У практицібухгалтерського обліку та аналітичних досліджень витрати на виробництво групуютьі вивчають за двома взаємодоповнюючими напрямами — за елементами витрат та закалькуляційними статтями.
Елементнівитрати — це однорідні за складом витрати підприємства. Вони характеризують використаніресурси за їхнім економічним змістом незалежно від форми і місця їх використанняна той чи інший об”єкт віднесення затрат (наприклад, незалежно чи стосуютьсявони цехів і ділянок одного виробництва, чи на виготовлення конкретного виробу,чи це витрати на обслуговування виробництва і управління). До них відносяться матеріальнівитрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, інші операційнівитрати та інші грошові витрати. Елементи затрат є однаковими для всіх галузейі на їх основі складається кошторис витрат на виробництво — один із найважливішихрозділів бізнес плану.
Аналізвитрат за елементами дає змогу:
- дослідити зміни у структурі собівартості порівняно з бізнес–планом;
- оцінити динаміку структури витрат;
- охарактеризувати галузеві особливості (матеріаломісткість,фондомісткість, енергомісткість, трудомісткість виробництва);
- встановити вплив науково-технічного прогресу, рівня кооперації таспеціалізації на зміну структури витрат;
- визначити найважливіші напрями пошуку резервів зниженнясобівартості.
Аналізпроводиться методом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витратна виробництво з плановою (з питомою вагою попереднього періоду). Оцінюютьзміни в питомій вазі кожного елементу витрат у загальній сумі, тобто досліджуютьструктуру витрат. Детальний аналіз структури витрат на виробництво потрібний длятого, щоб виявити витрати, які є найбільш значущими для підприємства, або можутьстати такими в майбутньому. Не можна одержати помітну економію по витратах, якістановлять, наприклад 1% від усіх витрат. Багато економістів сходяться на думці,що для одержання ефекту потрібно проаналізувати 20% витрат, які займають близько80% у їх сукупній величині.
Розглядаючиструктуру витрат підприємства потрібно оцінювати кожну статтю щодо їїзначущості і контрольованості.
Узагальненівихідні дані для аналізу структури операційних витрат за економічнимиелементами містить форма №2 фінансової звітності „Звіт про фінансовірезультати”, а саме розд. ІІ „Елементи операційних витрат”. За цими данимиможна визначити. до якого типу виробництва належить підприємство запереважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-, чи фондомістке). Наоснові такого аналізу визначають найактуальніші для підприємства напрямкизниження собівартості. Аналіз структури операційних витрат за економічнимиелементами потрібний також для того, щоб підприємство не потрапило у „ножиці”еластичного попиту на свою продукцію та нееластичного власного попиту на ті чиінші виробничі ресурси. Вихідні дані й розрахунки для аналізу собівартостіпродукції за економічними елементами наведені в табл. 1.4.[15, 170.]
Таблиця1.4. Економічні елементи операційних витрат по даних Залучанського спиртзаводув 2008р.Елементи витрат Витрати, тис. грн., за період Частка,% за період
Відхилення
(+,-) попередній звітний попередній звітний
попередній
(в сумі)
звітний
(в%) а 1 2 3 4 5 6 Матеріальні витрати 14516,0 13176,0 81,4 69,4 -1340,0 -9,2 Витрати на оплату праці 1042,0 2184,0 5,8 11,5 +1142,0 +109,5 Відрахування на соціальні заходи 398,0 903,0 2,2 4,8 +505,0 +126,9 Амортизація 845,0 1134,0 4,7 6,0 +289,0 +34,2 Інші операційні витрати 1036,0 1589,0 5,9 8,3 +553,0 +53,4
Разом
17837,0
18986,0
100.0
100.0
+1149,0
+6,4
Данітаблиці 1,4 свідчать про матеріаломісткий характер виробництва: часткаматеріальних витрат у попередньому періоді становила 81,4%, у звітному – 69,4%.Темпи зменшення витрат за цією статтею на 14.7 пункту зменшили темпи зростанняповної собівартості. Лише на десятину сукупні витрати зумовлені оплатою праці:відповідно в попередньому періоді – 5,8%, у звітному – 11,5%. Темпи збільшеннявитрат на оплату праці в 17,1 рази вищі, ніж загальні темпи збільшення витрат (109,5:6,4),що зумовлене ростом середньої заробітної плати в 2008 році. Високими темпамизбільшувалась амортизація та інші операційні витрати, що призвело до збільшеннячастки витрат засобів праці та інших витрат в сукупних витратах.
2.2.2Аналіз витрат за статтями калькуляції
Аналізвитрат за калькуляційними статтями дозволяє дати оцінку розміру економії чиперевитрат у зв'язку із відхиленням фактичної собівартості від планової, показати„внесок” кожної калькуляційної статті в загальне відхилення, зробити висновок прохарактер матеріало-, оплато-, фондомісткості виробництва і в результаті здійснитизаходи щодо виявлення і реалізації резервів зниження собівартості продукції.
Оцінкусобівартості розпочинають з вивчення загального виконання плану зі собівартостіпродукції. На наступному етапі аналізу вивчають відхилення в розрізі окремих видівстатей та визначають, за рахунок дії яких саме чинників одержано ці відхилення.При цьому слід мати на увазі, що один і той самий чинник по різному впливає на відхиленняза статтями собівартості. Наприклад, якщо у звітному періоді підприємствопроводило значну роботу з механізації праці працівників, то це може привести дозниження витрат на заробітну плату внаслідок вивільнення частини працівників, алей одночасно збільшити витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Отже, перевитратиза одними статтями не можна розглядати ізольовано від економії за іншимистаттями.
Приведемооцінку собівартості продукції за калькуляційними статтями на прикладіЗалучанського спиртового заводу.
Таблиця1.5. Аналіз собівартості за калькуляційними статтями витрат№ п/п Стаття витрат Обсяг реалізованої продукції у звітному періоді за собівартістю, тис. грн. Відхилення витрат, тис. грн.: економія (-,+), перевитрати (+), (гр. 2 – гр. 1) Зміни витрат,% /> за статтею (гр. 3: гр. 1) х 100 за повною собівартістю реалізованої продукції разом (гр. 3: р.13 гр. 1) х 100 /> плановою фактичною
а б 1 2 3 4 5
1 Сировина та матеріали 7054,0 9200,5 +2146,5 +30,4 +16,4
2 Допоміжні матеріали 94,0 70,6 -23,4 -24,9 -0,2
3 Витрати на утримання та експлуатацію устаткування - 838,1 +838,1
4 Паливо на технологічні цілі 1897,0 2505,2 +608,2 +32,1 +4,7
5 Енергія на технологічні цілі 473,0 486,0 +13,0 +2,7 +0,1
6 Заробітна плата основних працівників 325,0 436,4 +111,4 +34,3 +0,9
7 Відрахування на соціальні заходи 128,0 169,7 +41,7 +32,6 +0,3
8 Загальновиробничі витрати 1754,0 2277,3 +523,3 +29,8 +4,0
9 Попутня продукція (вираховується) 132,0 677,3 +545,3 +413,1 +4,2
10 Виробнича собівартість 11593,0 15306,5 +3713,5 +32,0 +28,5
11 Адміністративні витрати 1042,0 1676,0 +634,0 +60,8 +4,9
12 Витрати на збут 414,0 546,0 +132,0 +31,9 +1,0
13 Повна собівартість реалізованої продукції 13049,0 17528,5 +4479,5 +34,3 +34,3
Зпроведеного аналізу даних згідно табл. 1.5 видно, що у звітному 2008 році протиплану допущено перевитрати по статтях „ сировина і матеріали” на 2146.5 тис.грн., „витрати на утримання та експлуатацію устаткування” -838.1 тис. грн., „паливо на технологічні цілі” – 608,2 тис. грн., „ заробітна плата знарахуваннями”- 153,1 тис. грн., „загально- виробничі витрати”- 523,3 тис.грн., „адміністративні витрати” – 634,0 тис. грн. та ”витрати на збут” – 132,0тис. грн… Перевитрати по статтях затрат проти плану зумовили ріст фактичної собівартостіпроти плану на 4479,5 тис.грн., або 34,3 відсотки.
Оскількив собівартості продукції значну питому вагу становлять прямі витрати, тобтотакі, які прямо відносяться на собівартість конкретних виробів, то дослідженню самецих витрат слід приділяти особливу увагу. Тому перейдемо до розгляду аналізу прямихі непрямих витрат.
2.2.3Аналіз прямих і непрямих витрат
За способом обчислення (або за цільовимспрямуванням і техніко-економічним призначенням) витрати поділяються на: пряміта непрямі.
Прямі витрати – це витрати, якіпрямо відносяться на виробництво певного виду продукції (сировина, матеріали,півфабрикати, оплата праці).
Непрямі (накладні) витрати не можна віднестибезпосередньо на окремий вид продукції, бо вони зв’язані з виготовленням різнихвиробів.
Це витрати пов'язані з управлінням іобслуговуванням виробництва, вони необхідні для його нормальногофункціонування.
Вони поділяються:
- загально виробничі (цехові)
- адміністративні
Величина цих витрат залежить від структурипідприємства.
Розпочинаючи аналіз прямих витрат слід розглянути,які зміни відбулися в сумі прямих матеріальних витрат та їх питомій вазі вповній собівартості продукції.[12, 154.]
Таблиця 1.6. Аналіз прямихматеріальних витратПоказники Фактично випущена продукція Відхилення За плановою собівартістю За фактичною собівартістю Абсолютна сума(р3-р2) В процентах (р4: р2*100%) 1 2 3 4 5 1.Сировина та основні матеріали 5517,0 9333,7 +3816,7 69,2 В т.ч. ферменти і солод на оцукрювання 1261,0 1708,4 +447,4 35,5 2.Транспортні витрати 276,0 -276,0 100,0 3.Зворотні відходи (віднімається) 133,2 +133,2 Всього прямих матеріальних витрат 7054,0 9200,5 +2146,5 30,4 Повна собівартість продукції 13049,0 17528,5 +4479,5 34,3 Питома вага прямих матеріальних затрат у повній собівартості продукції 54,1 52,5 -1,6 х
На відхиленняфактичних матеріальних витрат від планових перерахованих на фактичний обсяг іструктуру випущеної продукції, впливають наступні фактори, скорочено названі„за рахунок норм”,” за рахунок цін” та „ за рахунок зміни”. Останній фактор виражаєтьсяу відхиленні норми витрат і ціни замінюваного матеріалу від норми витрат і цінизамінного матеріалу.
Із наведенихданих в таблиці 1.6 видно, що питома вага матеріальних витрат зменшилась на 1.6відсотка. Хоча і сума загальних витрат на випуск спирту ректифікованого зрослана 34,3 відсотки, матеріальні витрати зменшились.
Наступнимчинником, який впливає на прямі витрати на випуск продукції є сума прямих трудовихзатрат. Пряма заробітна плата становить значну частину собівартості продукції ісправляє великий вплив на формування її рівня. Тому аналіз динаміки зарплати нагривню виробленої продукції, її частки у собівартості продукції, вивчення факторів.що впливають на її величину, і пошук резервів економії засобів за цією статтею витратмають велике значення.
Загальнасума прямої заробітної плати залежить від обсягу виробництва продукції, їїструктури і рівня зарплати на окремі вироби. Рівень зарплати на окремі вироби,у свою чергу, визначають за трудомісткістю і рівнем оплати праці за 1людино-годину. Слід проаналізувати, як змінилась собівартість кожного виду продукціїза рахунок його трудомісткості і рівні середньогодинної оплати праці. Для цьогозміну трудомісткості множимо на базовий рівень оплати праці за 1 людино-годину.А зміну рівня оплати праці — на фактичний рівень трудомісткості продукції.
Трудомісткістьпродукції і рівень оплати праці залежить від упровадження нової прогресивної технології,механізації, автоматизації виробництва, організації праці, кваліфікації працівниківта інших інноваційних заходів.
Таблиця 1.7. Аналіз прямих трудових витратПоказники Затрати на фактично випущену продукція Затрати на одиницю продукції За плановою собівартістю За фактичною собівартістю Відхилення+,- За плановою собівартістю За фактичною собівартістю Відхилення +,- 1 2 3 4 5 1Заробітна плата виробничих працівників. 325,0 436,4 +111,4 0,66 0,67 +0,01 2.Відрахування на соціальні заходи 128,0 169,7 +41,7 0,26 0,26 Всього прямих трудових витрат 453,0 606,1 153,1 0,92 0,93 +0,01 Повна собівартість продукції 13049,0 17528,5 4479,5 26,49 26,81 +0,32 Питома вага прямих трудових затрат у повній собівартості продукції 3,47 3,45 -0,02 3,47 3,47
З наведенихданих в табл. 1.7 видно, що питома вага заробітної плати з відрахуваннями на соціальнізаходи склала 3,45 відсотка, при запланованому 3,47, тобто зменшилась на 0,02відсотка. Заробітна плата на виробництво 1 дал. спирту збільшилась на 0,01гривні, або 101.5 відсотків. В цілому по спиртзаводу заробітна плата в 2008 роцізросла на на Залучанському заводі на 115,0 відсотків, середньомісячний їїрівень склав 799 гривень, по Підгайчиківському цеху зарплата проти плану становить98,0 відсотків і склала 572,94 гривні.
Непрямівитрати в собівартості продукції відображено такими комплексними статтями:витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальновиробничі і загальногосподарськівитрати, комерційні витрати. В аналізі цих витрат здійснюється порівнянняфактичної їхньої величини на гривню виробленої продукції в динаміці за 5-10років, а також із плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує,як змінилася їхня частка у вартості випущеної продукції в динаміці й упорівнянні з планом і яка тенденція спостерігається — зростання чи зниження.
Упроцесі наступного аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютну івідносну зміну непрямих витрат. За своїм складом — це комплексні статті. Вонискладаються, як правило, з кількох елементів витрат.
Витратина утримання і експлуатацію машин та обладнання охоплюють витрати на амортизаціюмашин і технологічного обладнання, на ремонт і експлуатацію їх, а також витратина внутрізаводське переміщення вантажів, знос інструментів і т.д. Деякі види витрат,(наприкладамортизація) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно-постійнимивитратами, інші цілком, або повністю залежать від його зміни і єумовно-змінними. Ступінь їхньої залежності від обсягу виробництва продукціївизначають за допомогою коефіцієнтів, величину яких встановлюють досліднимшляхом, або за допомогою кореляційного аналізу за великою сукупністю даних прообсяг випуску продукції і суму цих витрат.[14, 254.]
Таблиця 1.8. Аналіз непрямих витратПоказники Затрати на фактично випущену продукція Затрати на одиницю продукції За плановою собівартістю За фактичною собівартістю Відхилення+,- За плановою собівартістю За фактичною собівартістю Відхилення +,- 1 2 3 4 5 6 1.Витрати на утримання устаткування і обладнання 838,1 +838,1 1,28 +1,28 2.Загально-виробничі витрати 1754,0 2277,3 +523,3 3,56 3,48 -0,06 3.Адміністративні витрати 1042,0 1676,0 +634,0 2,12 2,56 +0,44 4.Витрати на збут 414,0 546,0 +132,0 0,84 0,83 -0,01 Всього непрямих витрат 3210,0 5337,4 +2127,4 6,52 8,15 +1,63 Повна собівартість продукції 13049,0 17528,5 4479,5 26,49 26,81 +0,32 Питома вага непрямих затрат у повній собівартості продукції 24,60 30,4 +5,80 24,60 30,40 +5,80
Знаведених в таблиці 1.8 даних видно, що доля непрямих затрат у загальній собівартостіпродукції в 2008 році зросла на 5,8 відсотка, або склала 30,4 відсотки, аналогічноі на 1 дал. випущеного спирту. В звітному періоді витрати на утримання устаткуванняі обладнання склала 838,1 тис. грн, тоді як такі витрати не планувались. Зросласума загальновиробничих витрат на 523,3 тис. грн., в зв’язку із збільшенням випускупродукції, по-скільки дані витрати на 1 дал. випущеного спирту зменшились на0,06 грн. Адміністративні витрати зросли проти плану на 634,0 тис. грн. зарахунок росту суми витрат. Сума витрат на збут зросла на 132.0 тис. грн. зарахунок збільшення випуску продукції, по-скільки сума витрат на 1 дал.випущеного спирту зменшилась на 0,01 грн.
3.Резервизниження собівартості продукції на ДП «Залучанськийспиртзавод»
Основнимиджерелами резервів зниження собівартості промислової продукції є:
- збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використаннявиробничих потужностей;
- скорочення витрат на її виробництво за рахунок підвищення рівняпродуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів,електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам,виробничого браку.
Резервизбільшення виробництва продукції виявляють у процесі аналізу виконання виробничоїпрограми. При збільшенні обсягу виробництва продукції на наявних виробничих потужностяхзростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витратиі т.д.), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, унаслідок чогознижується собівартість виробів.
Резервискорочення витрат визначають за кожною статтею витрат за рахунок конкретних інноваційнихзаходів (упровадження нової, прогресивнішої техніки і технології виробництва,поліпшення організації праці тощо), що будуть сприяти економії заробітної плати,сировини, матеріалів, енергії і т.д.
Економіювитрат з оплати праці унаслідок упровадження організаційно-технічних заходів можнарозрахувати, помноживши різницю між трудомісткістю виробів до впровадження і післявпровадження відповідних заходів на плановий рівень середнього динної оплати праціна кількість планованих до випуску виробів.
Резервзниження матеріальних витрат на виробництво запланованого випуску продукції за рахунокупровадження нових технологій і інших заходів можна визначити перемноживши різницювитрат матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадженняінноваційних заходів на кількість запланованих до випуску виробів та плановіціни на матеріали.
Резервскорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, передачів довгострокову оренду і списання непотрібних, зайвих, не використовуванихбудівель, машин, обладнання визначають множенням первісної їхньої вартості на нормуамортизації.
Резервиекономії накладних витрат виявляють на основі факторного аналізу їх за кожною статтеювитрат за рахунок розумного скорочення апарату управління, ощадливого використаннязасобів на відрядження, на поштово-телеграфні і канцелярські витрати, на зменшеннявтрат від псування матеріалів і готової продукції, оплати простоїв тощо.
Додатковівитрати на освоєння резервів збільшення виробництва продукції підраховують окремоза кожним його видом. Це переважно зарплата за додатковий випуск продукції, витратисировини, матеріалів, енергії та інших змінних витрат, що змінюються пропорційнообсягу виробництва продукції. Для визначення їхньої величини резерв збільшення випускупродукції окремого виду множать на фактичний рівень питомих змінних витратзвітного періоду.[14, 268.]
Назниження собівартості продукції по ДП «Залучанський спиртзавод» в 2008 році позитивновплинуло перевиконання плану по випуску спирту ректифікату по Залучанському спиртзаводуна 7.0 відсотків, фактично випущено 503.7 тис. дал. Перевиконання зумовлене достроковимпроведеним поточним ремонтом на 10 днів до плану. По Підгайчиківському спиртовомуцеху план випуску перевиконано на 15 відсотків. Перевиконання плану по виробництвуспирту ректифікату зумовлене і ростом продуктивності праці. З наведених втабл. 1.1 даних видно, що продуктивність праці на заводі в 2008 році зросла проти2007 року на 9,7 тис. грн, або 118% тобто виробіток на 1 працівника зріс з 53.7тис. грн. до 63.4 тис. грн. Проти плану продуктивність праці в 2008 році зрослана 102.0%. Даний показник позитивно вплинув на зниження собівартості реалізованоїпродукції.
Другимфактором, який позитивно вплинув на собівартість продукції це — зниження в 2008році проти 2007 року матеріаломісткості виробництва. Дані таблиці 1.4 свідчатьпро матеріаломісткий характер виробництва: частка матеріальних витрат упопередньому періоді становила 81,4%, у звітному – 69,4%. Темпи зменшеннявитрат за цією статтею на 14.7 пункту зменшили темпи зростання повноїсобівартості.
Резервиекономії витрат з оплати праці по спиртовому заводу також позитивно вплинули наріст повної собівартості продукції.
З наведенихданих в табл. 1.7 видно, що питома вага заробітної плати з відрахуваннями на соціальнізаходи склала 3,45 відсотка. при запланованому 3,47, тобто зменшилась на 0,02відсотка. Заробітна плата на виробництво 1 дал. спирту збільшилась на 0,01гривні, або 101.5 відсотків. В цілому по спиртзаводу заробітна плата в 2008 роцізросла на на Залучанському заводі на 115,0 відсотків, середньомісячний їїрівень склав 799 гривень, по Підгайчиківському цеху зарплата проти плану становить98,0 відсотків і склала 572,94 гривні.
Висновкиі пропозиції
Дослідившив даній роботі питання аналізу собівартості продукції на прикладі ДП„Залучанський спртзавод” можна зробити наступні висновки:
· Підсумком аналізу собівартості є виявлення резервів подальшогополіпшення показників. Резерви повинні бути узагальнені, взаємно ув'язані,визначена їхня загальна сума й основні напрямки реалізації.
· Задачами аналізу собівартості продукції є: оцінка обґрунтованостіі напруженості плану по собівартості продукції, витратам виробництва ізвертання на основі аналізу поводження витрат; установлення динаміки і ступенявиконання плану по собівартості; визначення факторів, що вплинули на динамікупоказників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхиленьфактичних витрат від планових; аналіз собівартості окремих видів продукції;виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.
· Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостейпідвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсіву процесі виробництва, постачання і збуту продукції.
Вивченнясобівартості продукції дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показниківприбутку і рентабельності, досягнутому на підприємствах.
Списоквикористаних джерел
1. «Про положення планування, обліку і калькулюваннясобівартості продукції (робіт, послуг)»: Постанова Кабінету МіністрівУкраїни від 26 квітня 1996р. № 473.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальнівимоги до фінансової звітності»: Затверджено наказом Міністерства фінансівУкраїни від 31 березня 1999р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2003.- №14.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»:Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87 //Все про бухгалтерський облік. – 2003.- № 14.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт профінансові результати»: Затверджено наказом Міністерства фінансів Українивід 31 березня 1999р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2003.- № 14.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи»:Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999р. № 87 //Все про бухгалтерський облік. – 2003.- № 14.
6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16«Витрати»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31березня 1999р. № 87 // Все про бухгалтерський облік. – 2003.- № 14.
7. План рахунків бухгалтерського обліку: Затверджено наказомМіністерства фінансів України від 31 листопада 2003р. // ОКП Центр Чернівці.-2003.
8. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйственногосубьекта. – М.: ФиС, 1998. – 112 с.
9. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Комплексный анализ бухгалтер скойотчотности. – М.: ДНС, 2001.-312 с.
10. Ізмайлова К.В.Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2000. – 152 с.
11. Коробов М.Я.Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: т-во«Знання», КОО, 2000. – 378 с.
12. Мних Є.В., БурякП.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. – Львів «Світ»1998. – 208 с.
13. Попович А.М.Економічний аналіз та аудит на підприємстві. – Тернопіль, 1999. – 146 с.
14. Савицька Г.В.Економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. ідоп. – К.: Знання, 2008. – 662 с.
15. Тарасенко Н.В.Економічний аналіз: Навч. посіб. Львів, Магнолія Плюс. 2007. – 344 с.
16. Фінансово-економічнийаналіз: Підручник / за заг. ред. П.Ю. Буряка, М.В. Римара. – К.: ВД«Професіонал», 2007. – 520 с.
17. Шкарбан С.І.Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та об'єднань: навч.посібн. Тернопіль, ТАНГ, 1995. – 300 с.
18. Яцків Т.І. Теоріяекономічного аналізу. – Львів: Світ, 1993. – 185 с.
19. МатеріалиІнтернет.