1. Функції, предмет та об’єкти управлінського обліку
Управлінськийоблік є підсистемою бухгалтерського обліку, яка формує інформацію длябізнес-стратегії, планування, контролю, аналізу та прийняття управлінськихрішень, ефективного використання ресурсів, корпоративного управління за різнимивидами діяльності.
Завданнямуправлінського обліку є складення внутрішніх бухгалтерських звітів, інформаціяяких призначена для власників підприємства, де ведеться облік, і йогокерівників (менеджерів), тобто для внутрішніх користувачів бухгалтерськоїінформації.
Предметомуправлінського обліку в загальному вигляді виступає сукупність об’єктів впроцесі всього циклу управління виробництвом. Зміст предмету розкривають йогооб’єкти які можна об’єднати у дві групи:
1)оборотні та необоротні активи;
2)господарські процеси та їх результати.
Вивченнянаукових праць з теорії виробничого і управлінського обліку Друрі, Хорнгрена,Тостера, Стоуна… показують, що деякі з них називають «виробничий облік», іншізастосовують термін «управлінський облік».
Системауправлінського обліку займається підготовкою інформації про витрати, доходи тафінансові результати за центрами відповідальності для прийняття рішень, планування,контролю і регулювання.
Управлінськийбухгалтерський облік спрямований на формування інформації для прийняттяуправлінських рішень внутрішнім користувачам. Він не регулюєтьсязагальноприйнятими принципами та організується підприємством самостійно, є йогокомерційною таємницею.
Управлінськийоблік забезпечує підготовку і аналіз бухгалтерської інформації, щоб допомогтикерівництву в управлінні, плануванні і контролі діяльності підприємства,оскільки надає інформацію про формування собівартості, забезпечує даними провідхилення фактичних показників від прогнозних значень в оперативному порядку.
Основнимизавданнями управлінського бухгалтерського обліку є:
— облік витрат і калькулювання собівартості продукції;
— внутрішньо фірмове бухгалтерське планування на основі використання обліковоїметодології, принципу подвійного запису та бухгалтерських рахунків.
Аодин із факторів, який може позитивно вплинути на рентабельність діяльностіпідприємства, – це раціонально побудований управлінський облік.
Ефективнеуправління підприємством залежить значною мірою від розвиненості системи управлінськогообліку та ступеня її комп\'ютеризації. Вимогам ринкової економіки найбільшоюмірою відповідає форма обліку, орієнтована на широке використання мереж ПЕОМ істворення автоматизованих робочих місць бухгалтера.
Важливуроль відіграє управлінський облік при вирішенні завдань прогнозного характеру:про рентабельність нових видів продукції; визначення очікуваного доходу відзапланованих господарських заходів; оцінки ефективності нових інвестицій;прийняття рішень в умовах використання обмежених ресурсів, а також рішень типу«купувати чи виробляти» тощо. Управлінський облік – це синтез методів іпринципів обліку витрат, калькулювання собівартості, а також прогнозування,планування (бюджетування), аналізу і контролю.
Управлінськийоблік, будучи продовженням фінансового обліку, має з ним реальний, справжнійвзаємозв’язок і певні відмінності. Управлінський облік – відображення в зручнійформі фінансово-господарської діяльності підприємства в ході виконання плану.Він орієнтований на внутрішніх користувачів інформації, на відміну відбухгалтерського. Проте, не дивлячись на відмінності між фінансовим іуправлінським обліком існує подібність (схожість), котра проявляється черезелементи методу, об’єкти обліку і єдність вихідної інформації.
2. Калькуляція змінних витрат
Дляпідприємства, що працює в умовах ринкової економіки, часто мають місцеекономічні ситуації, пов'язані з коливаннями завантаження виробничихпотужностей, що спричиняє зміну обсягу виробництва і продажу, а це, в своючергу, істотно впливає на собівартість продукції, і, отже, на фінансовірезультати.
Дляефективного управління собівартістю продукції, метою якого є зниження затрат наїї виготовлення і реалізацію, є необхідним аналіз поведінки затрат. За цієюознакою усі затрати можна класифікувати таким чином:
1. Змінні – змінюютьсяпропорційно зміні обсягу виробництва (затрати на сировину, основні матеріали).Під змінними затратами розуміють затрати, величина яких змінюється зі зміноюміри завантаження виробничих потужностей чи обсягів виробництва. До нихналежать, наприклад, затрати на сировину й основні матеріали, заробітна платаосновних виробничих робітників та інші. Залежно від процентного співвідношеннязміни затрат і зміни обсягу виробництва змінні затрати, в свою чергу,підрозділяються на пропорційні, прогресивні і дегресівні.
2. Напівзмінні – міняються зізміною обсягу виробництва, але не прямо пропорційно.
3. Напівпостійні – залишаютьсяпостійними до визначених меж росту обсягу продукції.
4. Постійні – незмінні в рамкахзвітного періоду, до них прийнято відносити такі затрати, величина яких незмінюється зі зміною міри завантаження виробничих потужностей чи зі зміноюобсягу виробництва (наприклад, амортизація основного капіталу, що нараховуєтьсяза період, орендна чи лізингова плата, відсоток на позиковий капітал і інші).
Всічотири групи затрат підрозділяються в бухгалтерії на умовно-змінні і постійні.Перші складають технологічну собівартість продукції і враховуються як прямізатрати.
Змінніі постійні затрати класифікуються за джерелами виникнення затрат: змінніхарактеризують затрати господарської активності, що пов'язана із зростаннямобсягу продукції, а постійні характеризують затрати, що пов'язані зі здатністюгосподарювати, тобто показують ефективність управління. До цих затратвідносяться затрати на інвестиції (амортизація), оплата керівництва, затрати наздійснення економічної політики (реклама, наукові розробки і т.д.).
Крімповодження затрат залежно від зміни обсягу виробництва, важливим аспектомтеорії класифікації затрат на постійні і змінні є умовність такого підрозділу.
Існуєвелика кількість видів затрат, що визначають величину сукупних затрат при змініобсягу виробництва (затрати на сировину, основні і допоміжні матеріали,транспортні затрати й інші). Оскільки коефіцієнт реагування цих змінних затратвизначає рішення про збільшення чи зменшення обсягу виробництва, такі затратиназиваються вирішальними.
Затратиінших видів (заробітна плата адміністрації підприємства, охорони, плата заорендовані основні засоби та інші) не залежать від обсягу виробництва. Вонипросто є умовою функціонування підприємства. Їх прийнято називати затратами, щоне визначають рішення. Однак зробити висновок про те, що всі змінні затративпливають на рішення про обсяги виробництва, а всі постійні не впливають, неможна. Існують затрати, що у певній ситуації можуть бути постійними, а в іншій– змінними. Відповідь на питання, вважати затрати постійними чи змінними,залежить від двох факторів: тривалості періоду, що розглядається для ухваленнярішення, і подільності виробничих факторів.
Даремноподіляти затрати на постійні і змінні за їх сутністю. В теорії класифікаціїзатрат на постійні – змінні управлінського (виробничого) обліку затверджується,що характер поведінки затрат залежить від відповідної виробничої ситуації, уякій приймаються рішення. Навіть якщо підприємство не працює, воно все одноповинно сплачувати відсотки на позиковий капітал; ці відсотки є постійнимизатратами, тому що їх величина не залежить від завантаження чи обсягувиробництва. Ці ж відсотки стають змінними, коли змінюється ситуація длясхвалення рішення, наприклад, передбачається продати підприємство. Якщо посталопитання, виробляти, наприклад, 1000 шт. конкретних виробів або ліквідуватипідприємство, то усі затрати стають змінними.
Іншапричина виникнення постійних затрат – недостатня подільність виробничихфакторів. Наслідком її є те, що багато затрат зростають не поступово зізбільшенням завантаження, а стрибкоподібно. Ці затрати постійні для визначеногоінтервалу завантаження потужностей, потім вони різко підвищуються і зновузалишаються незмінними на визначеному інтервалі. Такі затрати називаютьстрибкоподібними чи постійними для даного інтервалу. Чим менше стають інтервализавантаження, тим ближче затрати за своїм характером до змінних.
Можнавиділити два напрямки практичного розвитку класифікації затрат: розподіл затратна постійні – змінні в разі потреби й удосконалювання методів і способів такогорозподілу.
Бухгалтерськийпідхід багато в чому є прагматичним. Відповідно до цього підходу затратиспрощено поділяються, як правило, на дві групи: змінні і постійні. Але навітьпри використанні даного підходу не можна ігнорувати факт існування змішаноготипу багатьох видів затрат, що носять напівзмінний характер. Тому в рамках бухгалтерськогопідходу в теорії і практиці управлінського (виробничого) обліку застосовуєтьсяряд методів поділу затрат на постійну і змінну частини. Наприклад, таких, якметод кореляції, метод найменших квадратів та інші.
Стосовнометоду найменших квадратів можна сказати, що він є чуттєвим до значнихвідхилень від середніх, а іноді грубіші методи можуть давати точнішірезультати.
Даніметоди відносяться до категорії найбільш простих і доступних методів, а їхнадійність можна забезпечити шляхом проведення попереднього якісного аналізуданих.
Системаобліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається – тільки за зміннимивитратам. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали,пряма заробітна платня і частина загально виробничих витрат, які є змінними. Зазмінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.
Постійнізагально виробничі затрати не включають у собівартість продукції, а зараховуютьдо витрат періоду. Вони поділяють обліку окремо і їх списують на звітногоперіоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальностічерез бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису).
Напрактиці може бути доволі складно розділити постійні і змінні затрати. Частобуває так, що затрати не є ні повністю постійними, ні повністю змінними, йінколи потрібне детальний аналіз для того, щоб встановити цю різницю стосовнохарактеру діяльності підприємства.
Постійнізатрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва Настаємомент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребуєдодаткового обладнання, а можливо, й розширення виробничих площ. Тому деякізатрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або дляпевного асортименту продукції.
Калькуляціясобівартості за змінними витратами є необхідним доповненням калькуляції повнихвитрат. Використовують її в фінансовому менеджменті для планування, контролю,прийняття управлінських рішень про виготовлення нових видів продукції,ціноутворення, планування прибутку, рішень типу «виготовляти чи купувати?» таін.
Ізсистемою обліку і калькулювання змінних витрат пов'язаний показникмаржинального доход.
Маржннальнийдохід – це різниця між доходом відреалізації продукції і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовимрезультатом, який покриття постійних витрат і отримання прибутку.
Отже,принципова відмінність системи калькулювання змінних витрат від системикалькулювання повних витрат полягає у підході до постійних виробничих накладнихвитрат (рис. 1).
/>
Рис. 1.Калькулювання повних і змінних витрат
Знаведеної схеми видно, що в системі калькулювання повних витрат до собівартостіпродукції включають усі виробничі витрати. Відповідно, всі виробничі накладнівитрати (і змінні, і постійні) розподіляють між виробами і включають дособівартості незавершеного виробництва та готової продукції.
Завдання №18
Умова:
Приватнийпідприємець С.П. Куценко планує продавати сувеніри на фестивалі. Орендаторгового місця та вартість патенту становлять 300 грн. за місяць. Покупнавартість одного сувеніра 5,00 грн. Ціна реалізації (без ПДВ) – 8 грн.
Необхідновизначити:
1)скільки сувенірів треба продати, щоб не мати ні прибутку, ні збитку (критичнийобсяг реалізації);
2)скільки сувенірів необхідно продати, щоб одержати 450 грн. доходу;
3)який чистий дохід одержить підприємець, якщо продасть 200 сувенірів.
Розв’язання:
1) 100шт. * 8 грн. = 800 грн. (критична вартість реалізації, так як покупна вартість100 шт. сувенірів 500 грн., а оренда торгового місця та вартість патентустановлять 300 грн.)
2) 150шт. * 8 грн. = 1200 грн. (при продажі 150 шт. сувенірів дохід буде становити450 грн. так як їх покупна вартість дорівнює 750 грн., а прибуток від їх реалізаціїстановить 1200 грн., звідси 1200 грн. – 750 грн. = 450 грн.)
3)200 шт. * 8 грн. = 1600 грн. (звідси, віднімаємо затрати на покупку патенту татовару і оплату за оренду торгового місця отже: 1600 грн. – 300 грн. – 1000грн. = 300 грн. становить чистий дохід від реалізації 200 шт. сувенірів)
управлінський облік витратикалькуляція
Список використаної літератури
1. П(С) БО 16 «Витрати», затверджено наказом МФУ від 19.01.2000 №27/4248,із змінами і доповненнями // Нова бухгалтерія. – 17.04.2006. – С. 136–140.
2. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт,послуг) у промисловості, затверджені Наказом Державного комітету промисловоїполітики України від 02.02.2001 р. №47.
3. Байдик О. Нормативний метод обліку витрат на виробництвопродукції. // Баланс. – 2001. – №7 (спецвипуск). – С. 50–61
4. Белоусова И. Проблеми впровадження управлінського обліку на підприємствах/ Бухгалтерський облік та аудит. – 2005. – №5. с. 12–16
5. Бланк И.А. Управление активами. – Киев: «Ника-Центр»,2000. – 720 с.
6. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлі-нський облік. –Житомир: ЖІТІ, 2000. – 448 с.
7. Ананькина Е.А., Данилочкина Н.Г. Управлениезатратами. – М.: «Издательство ПРИОР», ИВАКО Аналитик, 1998.
8. Вандер Вил Р., Палий В.Ф. Управленческий учет. –М.: ИНФРА-М, 1997. Голов С.Ф. Управленческий учет: Учебник. – К.:Либра, 2004.
9. Гулін Д.В., Максименко О.Л. Система контролінгу напромисловому підприємстві // Маркетинг в Україні. – 2000. – №4, с. 20–24.
10. Гуляева Н.М., Верещагін В.В. Моделі і методи розрахунків вінвестиційному контролінгу на торговельних підприємствах. // Регіональніперспективи – 2000. №2–3 стор. 39–42.