Особливості обліку витрат основного виробництва

РЕФЕРАТ
Курсова робота«Особливості обліку витрат основного виробництва» вміщує 51 сторінку тексту, 2 таблиці,2 рисунки, 31 використане джерело та 2 додатки.
Метою роботи є розкриттяекономічної сутності і змісту витрат на виробництво продукції, особливостейдокументального оформлення операцій з обліку витрат на виробництво, а такожнапрямків удосконалення обліку витрат основного виробництва в умовахфункціонування інформаційних систем та міжнародного досвіду обліку витрат навиробництво продукції.
Предметомдослідження є різноманітні види витрат, які виникають у ході виробництва таперелік статей, що включаються до калькуляції собівартості готової продукції.
В роботірозглянуто економічну сутність і зміст витрат на виробництво продукції,особливості групування витрат по статтям калькуляції та організації облікувитрат на виробництво продукції. Показане документальне оформлення операцій зобліку витрат на виробництво та перелік статей звітної калькуляції собівартостіпродукції, описані шляхи удосконалення обліку витрат основного виробництва вумовах функціонування інформаційних систем та міжнародний досвід обліку витратна виробництво продукції.

РЕФЕРАТ
Курсовая работа«Особенности учёта затрат основного производства содержит 51 страницу текста, 2таблицы, 2 рисунка, 31 использованный источник и 2 приложения.
Целью работыявляется раскрытие экономической сути и содержания расходов на производствопродукции, особенностей документального оформления операций по учёту расходов напроизводство, а также направлений усовершенствования учёта затрат основногопроизводства в условиях функционирования информационных систем и международногоопыта учёта затрат на производство продукции.
Предметомисследования являються разнообразные виды затрат, которые возникают в процессепроизводства и перечень статей, которые включаються до калькуляциисебестоимости готовой продукции.
В работерассмотрено экономическую суть и содержание расходов на производство продукции,особенности группирования затрат по статтям калькуляции та организации учётазатрат на производство продукции. Показано документальное оформление операций по учёту расходов на производство иперечень статей отчётной калькуляции себестоимости продукции, описаны путиусовершенствования учёта затрат основного производства в условияхфункционирования информационных систем и международный опыт учёта затрат напроизводство продукции.

ЗМІСТ
ВСТУП
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА
1.1 Економічна сутність і зміст витратна виробництво продукції
1.2 Групування витрат по статтямкалькуляції
1.3 Організація обліку витрат на виробництвопродукції
2. ОБЛІК ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА      
2.1 Синтетичний і аналітичний обліквитрат на виробництво
2.2 Зведений облік витрат на виробництвоі складання звітної калькуляції собівартості продукції
3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА
3.1 Удосконалення обліку витратосновного виробництва в умовах функціонування інформаційних систем
3.2 Міжнародний досвід обліку витратна виробництво продукції
ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
ДОДАТОК А – Наказ про обліковуполітику АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»
ДОДАТОК Б – Калькуляція витрат навиробництво печіва «Хрумчик» АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»

ВСТУП
В умовахринкової економіки бухгалтерський облік є особливо важливою функцієюефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддямконтролю за раціональними і економічним використанням ресурсів з метоюдосягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.
Опануваннязнаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності зметою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження …….Опануваннязнаннями бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності зметою виявлення слабких місць у роботі підприємств і знаходження шляхівподальшого покращання їх роботи є головною метою керівника підприємства,менеджера, економіста, бухгалтера. Вдосконалення побудови своєчасного і достовірногобухгалтерського обліку нерозривно пов’язане з вирішенням актуальних завдань вгалузі економіки. Облік затрат на виробництво і калькулювання собівартостіпродукції має найбільшу специфіку в зв’язку з особливостями технологіївиробництва на підприємствах різних галузей і підгалузей промисловості. Поряд знеобхідністю вивчення загальних завдань організації і методології обліку ікалькулювання собівартості в промисловості виникає суттєва необхідністьзасвоєння тих особливостей формування затрат, розподілу комплексних витрат,прийомів і способів калькулювання собівартості виробів, які визначаютьсягалузевими факторами.
Метаобліку затрат і калькулювання собівартості продукції заключається всвоєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних затрат, зв’язаних звиробництвом і збутом продукції, визначенні фактичної собівартості окремихвидів і всієї продукції, контролі за використанням ресурсів і грошових коштів. Неперевершений поточний облік витратв місцях виникнення затрат, виявлення можливих відхилень від встановлених норм,причин, винуватців цих відхилень повинен задовільнити потреби оперативногоуправління виробництвом.Об’єктом дослідження є АТЗТ «Херсонськакондитерська фабрика».

1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА
1.1Економічна сутність і зміст витрат на виробництво продукції
Собівартістьпромислової продукції (робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточнівитрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську)собівартість, а витрати на виробництво і збут — повну собівартість промисловоїпродукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Витрати навиробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції)характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) навиробництво промислової продукції (робіт, послуг).
Метоюобліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначенняфактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчисленняфактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль завикористанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів
Даніобліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання плановихпоказників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів тапідприємств в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів,спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічнихта аналітичних розрахунків [13].
Узв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітнихданих щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання,методів розподілу витрат за планованими (звітними) періодами.
За місцемвиникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами таіншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.       
Залежно відхарактеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на:основне, допоміжне і непромислове господарство.
До основноговиробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь увиготовленні продукції. Допоміжне виробництво призначене дляобслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основнихфондів. забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонтуустаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. Донього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні таінші підрозділи.
Донепромислового господарства належить: незаводський транспорт,житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобнісільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не берутьучасті у виробництві товарної продукції.
Усі витратина виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт іпослуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальнимизамовленнями) чи груп однорідних виробів. 
За видамивитрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні видивитрат. Витрати за статтями калькуляції — цевитрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжневиробництво.
За способамиперенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.
Допрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремих видівпродукції (на сировину, основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикатитощо), які можуть бути безпосередньо включені до їх собівартості.
Донепрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видівпродукції (витрати на утримання та експлуатацію устаткування,загальновиробничі, загальногосподарські витрати), що включають до собівартостіза допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статтікалькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), яківідрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.
За ступенемвпливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінніта умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютнавеличина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується ізйого зниженням.
Доумовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупнікомплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплатупраці працівників, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), звідрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.
Умовно-постійні- це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випускупродукції істотно, не змінюється.
Доумовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управліннямвиробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарськихпотреб виробництва.
Витрати навиробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.
Поточні,тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніжмісяць.
Одноразові,тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично(періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесувиробництва протягом тривалого часу.
Витрати, щовключаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такимиелементами: матеріальні витрати; витрати наоплату праці, відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів танематеріальних активів; інші витрати. Це групування є єдиним для всієї промисловості.
Доелемента «Матеріальні витрати» належать витрати на:
1)сировину та матеріали, що придбаються у сторонніх підприємств і організацій івходять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або е необхіднимкомпонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);
2)покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва технологічногопроцесу і упаковування продукції або інших виробничих та господарських потреб(проведення випробувань, контроль, утримання, ремонт і експлуатаціюустаткування, будівель, споруд., інших основних фондів тощо), а також запаснічастини для ремонту устаткування; знос інструментів, пристроїв. Інвентаря,приладдя, лабораторного обладнання та інших засобів і предметів праці, які неналежать до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття; інші засобиіндивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджуючі засоби, молокоі лікувально-профілактичне харчування.
3)покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, що підлягають монтажу абододатковій обробці на даному підприємстві;
4)роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються стороннімипідприємствами або структурними підрозділами підприємства. що не належать доосновного виду його діяльності. До робіт і послуг виробничого характеруналежать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробкасировини та матеріалів, проведення випробувань з метою визначення якостісировини і матеріалів, що споживаються транспортні послуги сторонніхорганізацій на перевезення вантажу по території підприємства (переміщеннясировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших види вантажу збазового (центрального) складу до цехів (відділень) і доставку готовоїпродукції на склади зберігання;
5)витрати, пов'язані з використанням природної сировини, в частині відрахуваньдля покриття витрат на геологорозвідку та геолого-розшуки корисних копалин, нарекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, щовибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів,відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва привилученні угідь для розширення видобутку мінеральної сировини, а також платежіза використання інших природних ресурсів;
6)придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо, що витрачаєтьсяз технологічною метою на вироблення всіх видів енергії, опалення виробничихприміщень, транспортні роботи, пов'язані з обслуговуванням виробництва власнимтранспортом;
7)придбана енергія всіх видів, що витрачається на технологічні, енергетичні,рухові та інші виробничі потреби підприємства. Витрати на власне виробництвоелектричної та інших видів енергії, а також її споживання включається довідповідних елементів витрат;        
8) втративнаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку. Вартість матеріальнихресурсів формується виходячи з цін їх придбання на день оприбуткування (безурахування податку на добавлену вартість, за винятком передбаченихзаконодавчими актами випадків), включаючи націнки і комісійні винагородипостачальницьким та зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарнихбірж, брокерські послуги, суми мита і митних зборів, витрати натранспортування, зберігання та доставку, що здійснюються стороннімиорганізаціями.
Витрати,пов'язані з доставкою (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи)матеріальних ресурсів транспортом і персоналом підприємства, включаються довідповідних елементів витрат на виробництво (витрати на оплату праці,амортизація основних фондів та нематеріальних активів, матеріальні витратитощо). До вартостіматеріальних ресурсів включаються також витрати підприємства на придбанняпакувальних матеріалів і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної відпостачальника матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною їїможливого використання у тих випадках, коли ціни на них встановлюються окремопонад ціни на матеріальні ресурси.
Уразі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальнимиресурсами, до ціни ресурсів із загальної суми витрат на їх придбаннявираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації зурахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту.  З витрат на матеріальні ресурси, щовключаються до собівартості продукції, вираховується вартість зворотнихвідходів.
Зворотнівідходи — це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв таінших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництвапродукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивостіпочаткового ресурсу (хімічні та фізичні) і через це використовуються зпідвищеними витратами (зниження виходу продукції), або зовсім не використовуютьсяза прямим призначенням.        
До елемента«Витрати на оплату праці» належать:
1) витрати навиплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятимипідприємством системи оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальнихдоплат;
2) Виплати,передбачені законодавством про працю, за невідпрацьований на виробництві(неявочний) час: оплата щорічних відпусток (компенсація за невикористанувідпустку), крім оплати у частині витрат на оплату праці за рахунок прибутку,що залишається у розпорядженні підприємства, оплата праці працівників, яким невиповнилося 18 років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи; оплатаперерв працюючим матерям для годування дитини; оплата часу, пов'язаного зпроходженням обов'язкових медичних оглядів, виконанням державних обов'язків,винагорода за передбачену законодавством вислугу років, інші виплати. Якщо напідприємстві створюється резерв для оплати відпусток, то до витрат виробництва(обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву;
3) витрати,пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;
4) виплатигромадянам за виконання робіт, послуг, згідно з договорами, цивільно-правовогохарактеру;
5) виплатазвільненим працівникам вихідної допомоги і середнього заробітку.
Доелемента «Відрахування на соціальні заходи” належать:
1)відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючивідрахування на обов'язкове медичне страхування;         
2)відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійногофонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування
3)відрахування до Фонду сприяння зайнятості населення;      
4)відрахування до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідківЧорнобильської катастрофи та соціального захисту населення [16].
До елемента“Амортизацій основних фондів та нематеріальних активів» належать:
1) витрати наповне відновлення основних фондів та капітальний ремонт у виглядіамортизаційних відрахувань від вартості основних виробничих фондів на реконструкцію,модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належать підприємству, а такожтих, що перебувають у користуванні підприємства за умовами оренди (лізингу),обчислені за їх балансовою вартістю відповідно до встановлених норм, включаючиприскорену амортизацію активної їх частини,
2)амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні фонди (крімтих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем 1використовуються ним на повне відновлення наданих в оренду або інших належнихйому основних фондів. При цьому на собівартість продукції (робіт, послуг)орендаря відноситься сума нарахованих орендодавцем амортизаційних відрахуваньна надані в оренду основні фонди;
3)амортизаційні відрахування на надані у фінансову оренду основні фонди, а такожна надані в оперативну оренду основні фонди, що належать до державної формивласності, нараховуються арендарем і використовуються ним включно на повневідновлення орендованої частки основних фондів;
4)витрати орендаря на капітальний ремонт орендованих будівель (приміщень)нежитлового призначення відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг)щомісяця рівними частками протягом строку дії договору оренди;
5)амортизаційні відрахування від вартості основних фондів (приміщень), що надаютьсябезоплатно підприємствам громадського харчування або використовуютьсяпідприємствами самостійно для обслуговування працівників, що перебувають зпідприємством у трудових відносинах;
6)витрати, пов'язані із зносом нематеріальних активів, у сумі амортизаційнихвідрахувань, що визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи із їхпервинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти роківбезперервної експлуатації або строку діяльності підприємства.
Доелемента "інші витрати" належать:
1)витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; службові відрядження у межахнорм, передбачених законодавством, оплата робіт (послуг) консультаційного таінформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганнямі реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управлінняприватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язковихаудиторських перевірок; оплата робіт із сертифікації продукції;
2)витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що необслуговуються пасажирським транспортом загального користування, включаючидодаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту,організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами(понад вартість, сплачену працівниками підприємства за діючими тарифами навідповідний вид транспорту, або віднесену за рахунок прибутку, що залишається врозпорядженні підприємства), витрати на перевезення працівників інвалідів 1 і 2груп до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирськоготранспорту загального користування;    
3)додаткові витрати, пов'язані з виконаннях робіт вахтовим методом, включаючитранспортні витрати на перевезення працівників від місця знаходження підприємстваабо пункту збору до місця роботи і назад та від місця проживання у вахтовомуселищі до місця роботи і назад, а також витрати на експлуатацію та утриманнявахтового, селища, які не компенсуються платою працівників за користуванняжитлом і комунальними послугами тощо.
1.2 Групування витрат за статтямикалькуляції
Витрати,пов'язані з виробництвом і збутом (реалізацією) продукції
(робіт, послуг),під час планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт,послуг) на АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» групуються за статтями:
— сировина таматеріали;
— покупнікомплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характерусторонніх підприємств та організацій;    — паливо і енергія на технологічніцілі;
— зворотнівідходи (вираховуються);
— основназаробітна плата;
— додатковазаробітна плата;
— відрахування насоціальне страхування;
— витрати,пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;
— відшкодуваннязносу спеціальних інструментів і пристроїв;
— цільовогопризначення та інші спеціальні витрати;
— витрати наутримання та експлуатацію устаткування;
— загальновиробничівитрати
— загальногосподарськівитрати;
—  втративнаслідок технічного неминучого браку
—  попутнапродукція (вираховується);
—  іншівиробничі витрати;
—  позавиробничі(комерційні) витрати.
Донаведеної вище типової номенклатури статей калькуляції міністерства запогодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Мінстатом можуть вносити зміни зурахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництвавідповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартостіпродукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну абовиділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції [2].
До статтікалькуляції ”сировина та матеріали" включається вартість:
— сировини таматеріалів, що входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу,чи е необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);
— покупнихматеріалів, що використовуються в процесі виробництва продукції. (робіт,послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковуванняпродукції.
Витрати напокупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт,послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу і упаковуванняпродукції, віднесення яких безпосередньо для собівартості окремих видівпродукції ускладнене, включається до собівартості продукції в такому порядку:
а)встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції,
б) відповіднодо встановлених норм витрат та цін матеріалів установлюються кошторисні ставкина одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни нормвитрат матеріалів або цін,
в) фактичнівитрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видівпродукції, товарної продукції та незавершеного виробництва пропорційно докошторисних ставок.
Достатті калькуляції «Паливо і енергія на технологічні цілі” відносятьсявитрати на всі види палива й енергії (як одержані від сторонніх підприємств таорганізацій, так і виготовлені самим підприємством), що безпосередньовикористовуються в процесі виробництва продукції.
Устатті калькуляції „Зворотні відходи“ відображається вартістьзворотних відходів, що вираховується із загальної суми матеріальних витрат,віднесеної на собівартість продукції.
Достатті калькуляції „Основна заробітна плата“ відносяться витрати навиплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємствомсистемами оплати праці, у вигляді тарифних ставок (окладів) і відряднихрозцінок для робітників, зайнятих виробництвом продукції.
Достатті калькуляції „Додаткова заробітна плата“ відносяться витрати навиплату виробничому персоналу підприємства додаткової заробітної плати,нарахованої за працю понад установлені норми праці Вона включає доплати,надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством,премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій [15].
Достатті калькуляції „Відрахування на соціальне страхування' включається:
1)відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючивідрахування на обов'язкове медичне страхування;         
2)відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійногофонду), а також відрахування на додаткове пенсійне страхування
До статтікалькуляції “Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції»належать витрати:
—підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння,включаючи перші видання нових видів продукції в період їх освоєння, включаючиперші видання нових книжок, а також витрати, пов'язані з підготовкою таосвоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного або масового виробництва;
— наосвоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати);
— навинахідництво і раціоналізацію.
Достатті калькуляції «Витрати на утримання та експлуатацію устаткування»належать:
1)витрати на повне відновлення основних виробничих фондів та капітальний ремонт увигляді амортизаційних відрахувань від вартості виробничого та підйомно-транспортногоустаткування, цехового транспорту та інструментів із складу основних виробничихфондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів, що належатьпідприємству, а також тих, що перебувають у користуванні підприємства заумовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістю відповідно довстановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їх частини. 
2) сумасплачених орендарем процентів (винагороди) за користування наданими воперативну та фінансову оренду основними фондами;
3) витрати напроведення поточного ремонту, технічний огляд і технічне обслуговуванняустаткування, у тому числі взятого у тимчасове користування за угодамиоперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції та модернізації;
4) витрати навнутрішньозаводське переміщення вантажів;     
5) зносмалоцінних і швидкозношуваних інструментів та пристроїв нецільовогопризначення;
6) іншівитрати, пов'язані із утриманням та експлуатацією устаткування.
Достатті калькуляції “Загальновиробничі витрати" належать:
1)витрати, пов'язані з управлінням, виробництвом, а саме:      на утриманняпрацівників апарату управління структурних підрозділів, на оплату робіт(послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов'язаних із забезпеченнямвиробництва;
2) витрати наслужбові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;
3)витрати на повне відновлення основних фондів та капітальний ремонт (виробничогопризначення) у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основнихвиробничих фондів на реконструкцію, модернізацію та капітальний ремонт фондів,що належать підприємству, а також тих, що перебувають у користуванніпідприємств за умовами оренди (лізингу), обчислені за їх балансовою вартістювідповідно до встановлених норм, включаючи прискорену амортизацію активної їхчастини.
Достатті калькуляції «Загальногосподарські витрати” належать:
1)витрати на обслуговування виробничого процесу придбання сировини, матеріалів,палива, енергії, інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці;
2) витратина пожежну і сторожову охорону (включаючи оплату послуг сторонніх підприємствза пожежну та сторожову охорону);
3)поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондівприродоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів тощо),витрати на захоронення екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніхорганізацій щодо приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечнихвідходів, очищення стічних вод. інші види поточних витрат на збереженняприроди, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природнесередовище, розміщення підходів та інших видів шкідливого впливу в межахліміту;     
4)витрати, пов'язані з управлінням виробництвом: матеріально-технічнезабезпечення апарату управління підприємства та його структурних підрозділів,включаючи транспортне обслуговування;
5)витрати на службові відрядження у межах норм, передбачених законодавством;
6)витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;
7)витрати, пов'язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, зурахуванням витрат на оплату випускникам середніх професійно-технічних училищ імолодим спеціалістам, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїздудо місця роботи, а також оплачуваної відпустки, яка надається їм перед початкомроботи тощо.
До статтікалькуляції „Позавиробничі (комерційні) витрати“ належать витрати, нареалізацію продукції, зокрема:
— навідшкодування складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних,пакувальних, транспортних і страхувальних витрат постачальника, що включаютьсядо ціни продукції згідно з базисом поставки, передбаченим угодою сторін,
— на оплатупослуг транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій(включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається до ціни продукціїзгідно з базисом поставки, передбаченими угодою сторін;
— на сплатуекспортного (вивізного) мита та митних зборів; на рекламу і передпродажнупідготовку товарів. До витрат підприємства на рекламу належать витрати на:розробку і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів,брошур, альбомів, проспектів, плакатів, афіш, рекламних листів, листівок тощо);
—розробку і виготовлення ескізів, етикеток, зразків фірмових пакетів і упаковки;
—рекламу в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо ітелебаченню), витрати на світлову, комп'ютерну та іншу зовнішню рекламу;
—виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо (в суміамортизації, зносу щодо зазначеного інвентаря);
—зберігання та експедирування рекламних матеріалів; оформлення вітрин, кімнат — зразків, виставок-продаж, уцінку продукції, що повністю або частково втратилапервинну якість за час експонування у вітринах;
—проведення інших рекламних заходів; пов'язаних з діяльністю підприємства;
—відшкодування витрат за участь у виставках, ярмарках, вартості безплатнопереданих зразків і моделей на представницькі витрати (організація прийомів,конференцій та інших офіційних заходів, включаючи сплату праці обслуговуючогоперсоналу) у розмірі до двох відсотків від обсягів реалізації продукції (робіт,послуг) за оподатковуваний період та в цілому за рік.
1.3Організація обліку витрат на виробництво продукції
Організаціяобліку витрат на виробництво значною мірою обумовлюється особливістютехнологій, організацією виробництва, характером продукції, що випускається. У залежності від характерутехнологічного процесу розрізняють дві групи підприємств: видобувні й обробні.По технологічній ознаці створення продукту виробництва поділяються на:                 1) виробництва, у яких кінцевий продуктвиходить шляхом послідовної переробки із сировини. Технологічний процес у цихвиробництвах характеризується рядом переділів (процесів). Продукт кожногопереділу називається напівфабрикатом і передається в наступний переділ;
2) виробництва, у яких в окремих цехахстворюються окремі деталі, що збираються в проміжні вузли, агрегати, щозчленовуються в остаточному підсумку в закінчений виріб.
Ступіньспеціалізації підприємства і масовість випуску продукції впливають наорганізацію обліку витрат. За цією ознакою розрізняють виробництва: одиничні,серійні і масові.
Порядокобліку витрат на виробництво значною мірою визначається особливостямиорганізації виробництва. Основними виробничими підрозділами промислового підприємстває цехи або самостійні ділянки.
Цехом називається відокремлена вадміністративно-господарському розумінні виробнича частина підприємства, якаскладається з декількох ділянок, що спеціалізуються на випуску певної продукції(заготовок, деталей, вузлів, виробів) або на виконанні однорідних технологічнихпроцесів.
Розрізняютьнаступні види цехів:
1) основні,де здійснюється основний виробничий процес із випуску продукції, що поділяєтьсяна три стадії — заготівельну, обробну та збирально-оздоблювальну. До основнихцехів відносяться цехи, що виготовляють продукцію, яка за своїм призначенням невідрізняється від тієї, на якій спеціалізується підприємство, але з такого жосновного матеріалу (не з його відходів), та цехи, які випускають напівфабрикати;
2) допоміжні,які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукції, але забезпечуютьбезперебійність виробничого процесу в основних цехах: інструментальний,модельний, ремонтно-механічний тощо;
3) обслуговуючі,які сприяють нормальній роботі основних та допоміжних цехів;
4) побічні,які займаються переробкою відходів основного виробництва та виготовленнямтоварів широкого вжитку. Побічне виробництво може бути організовано яксамостійна галузь роботи підприємства, яка виконує частину його основноївиробничої програми (наприклад, виготовлення паркету з відходів та обрізківдеревини);
5) експериментальні,які призначені для виготовлення дослідних зразків виробів та виконанняекспериментальних робіт.
Отже,аналітичний облік витрат виробництва ведеться за видами виробництв, за статтямивитрат і видами або групами продукції, що виробляється. На великих виробництваханалітичний облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрамивитрат. Витрати, що складаються у допоміжних, обслуговуючих та побічних цехахявляються накладними витратами виробництва та підлягають розподілу між видамипродукції для включення фактичних витрат до собівартості.
Підприємствоможе самостійно встановлювати перелік і склад змінних та постійнихзагальновиробничих витрат і обирати методику розподілу зміннихзагальновиробничих витрат, виходячи із специфіки своєї діяльності. Обрану базу розподілу накладнихвитрат зазначають в примітках до фінансової звітності та в наказі про обліковуполітику підприємства.    
Невключаються до виробничої собівартості і списуються на витрати періоду (витративиробництва, обігу), в якому вони були здійснені, наступні витрати:
1) понаднормативнівідходи;
2) витратина зберігання, крім тих, які необхідні у виробничому процесі, що передувавнаступній стадії виробництва;
3)адміністративні накладні витрати;
4)витрати на збут.
Формуваннявитрат на виробництво продукції відбувається у процесі виробництва. Обліквитрат на виробництво організовується з метою розподілу витрат на кожну окремуоперацію або кожен окремий продукт, що необхідно для оцінки запасів і визначенняфінансового результату.
Завданняобліку витрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягаєтьсяшляхом зведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системінакопичення, витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах —продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метоюконтролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат — це сумування витрат за центрамивідповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю. Обліково — обчислювальнуроботу з визначення собівартості промислової продукції можна поділити на триетапи:
1)Поступове накопичення виробничих витрат протягом місяця: прямі виробничі витратинакопичуються на калькуляційних рахунках, а загальновиробничі — назбірно-розподільчих.    
2) Розподілзагальновиробничих витрат по аналітичних позиціях калькуляційних рахунків:
2.1 змінні загальновиробничівитрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної базирозподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витраттощо), виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді;
2.2постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат звикористанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягудіяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.
2.3нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складусобівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених танерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їхфактичної величини.
3) Розподілвитрат, зібраних на калькуляційних рахунках виробництва, між готовою продукцієюі незавершеним виробництвом (по кожній аналітичній позиції цих рахунків).
Незавершенимвиробництвом вважаєтьсяпродукція (роботи, послуги), яка не пройшла всіх стадій, фаз виробництва,передбачених технологічним процесом. До нього не відносяться забракованінапівфабрикати і деталі, які не підлягають виправленню, а також сировина,матеріали, напівфабрикати, які не були в обробці.  Для узагальнення інформації провитрати на виробництво призначений рахунок бухгалтерського обліку 23 ВиробництвоПо дебету рахунку 23 „Виробництво“ відображаються прямі матеріальні,трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати відбраку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничоїсобівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27),виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90) [8].
2. ОБЛІК ВИТРАТ ОСНОВНОГОВИРОБНИЦТВА
2.1. Синтетичний і аналітичнийоблік витрат на виробництво
Виробничасобівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується усистемі таких рахунків:
а) навеликому підприємстві, такому як АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»: №20»Основне виробництво”, № 21 Напівфабрикати власного виробництва", №23 «Допоміжні виробництва», № 24 «Витрати на утримання та експлуатаціюмашин та обладнання», № 25 «Загальновиробничі витрати», № 26«Загальногосподарські витрати», № 28 «Брак у виробництві»,№ 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства», № 31 «Витратимайбутніх періодів». Всі рахунки активні;
б) намалих підприємствах затрати на виробництво доцільно облічувати накалькуляційному рахунку № 20 «Основне виробництво» ізбирально-розподільчому, № 26 «Загальногосподарські витрати», що невиключає використання інших рахунків (№ 23,24,25,31 тощо) [9].
Собівартістьпродукції основного виробництва. На дебеті рахунку № 20 Основне виробництвовідображають прямі затрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випускомпродукції, виконанням робіт та наданням послуг, також затрати допоміжнихвиробництв, непрямі затрати, пов'язані з управлінням, та обслуговуваннямосновного виробництва, втрати від браку, на кредиті — списування фактичноїпродукції. Сальдо нарахунку № 20. Основне виробництво тільки дебетове, показує фактичнусобівартість незавершеного виробництва.       
Собівартістьнапівфабрикатів власного виробництва. На дебеті рахунку № 21 “Напівфабрикативласного виробництва" відображають затрати звітного періоду пов'язані звиготовленням напівфабрикатів. На кредиті рахунку № 21 «Напівфабрикативласного виробництва” відображається вартість напівфабрикатів переданих вподальшу переробку основному виробництву (в кореспонденції з рахунком № 20»Основне виробництво") та реалізованих іншим підприємствам (вкореспонденції з рахунком № 46 Реалізація).Собівартість продукції допоміжних виробництв.На дебеті рахунку № 23 «Допоміжні виробництва» відображають прямізатрати звітного періоду, пов'язані безпосередньо з випуском продукції,виконанням робіт на Наданням послуг, а також непрямі затрати, пов'язані зуправлінням та обслуговуванням допоміжних виробництв, втрати від браку. Накредиті рахунку № 23 «Допоміжні виробництва» відображаються сумифактичної собівартості закінченої виробництвом продукції, виконаних робіт танаданих послуг ( в кореспонденції) з дебетом рахунку № 20 “Основне виробництво"і дебетом рахунку № 46 «Реалізація». Залишок на рахунку № 23 «Допоміжнівиробництва» на кінець звітного періоду показує вартість незавершеноговиробництва.
Статтякалькуляції «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання».Надебеті рахунку № 24 «Витрати на утримання та експлуатацію машин таобладнання» відображають витрати звітного періоду по утриманню таексплуатації обладнання. До цих витрат належать витрати по утриманню та ремонтувиробничого обладнання робочих місць, а також засобів цехового транспорту;амортизація обладнання і транспортних засобів, сплачувана вартість малоціннихта швидкозношуваних предметів (інструментів, пристосувань), витрати по їхремонту та ін. з цього рахунку списуються на затрати. Наприклад, на ремонт прикредитуванні рахунків матеріальних цінностей (№ 05, 06, 08 та ін.), розрахунківпо оплаті праці (рахунки № 70, № 69), з постачальниками та підрядчиками(рахунок № 60), витрат майбутніх періодів згідно з їх розподілом (рахунок №31).        
Витратипо експлуатації машин та обладнання обліковуються у розрізі виробничихструктурних підрозділів — бригад, цехів, дільниць, технологічних фаз, а іноді іагрегатів, і тому списуються з кредиту рахунку № 24 «Витрати на утриманнята експлуатацію машин та Обладнання» цілеспрямовано на ці виробничі структурніпідрозділи.
Обчисленнявеличини витрат на утримання та експлуатацію устаткування, що включається дособівартості одиниці продукції (виробу), проводиться так:
1) групується устаткування (машини,верстати, молоти, преси, тощо);
2) кожномуцеху підприємства з урахуванням його технічного призначення і величини витратна утримання та експлуатацію за годину роботи визначається нормативна величинавитрат за годину на утримання та експлуатацію одиниці устаткування характерноїдля тієї чи іншої груп;
3) наоснові технологічної документації визначається необхідна для виробництва виробукількість годин роботи кожної групи устаткування. За допомогою одержаних коефіцієнтівобчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування на одинвиріб.
У разізначної зміни кількості машино — годин,необхідних для встановлення окремих виробів до кошторисних (нормативних) ставоквносяться необхідні корективи. Для розрахунку кошторисних (нормативних) ставоквикористовуються єдині групування устаткувань і коефіцієнт приведення витрат наексплуатацію відповідної групи устаткування.
Витратина управління розподіляють на дві групи: управління виробничими структурнимипідрозділами — загальновиробничі (бригадою, дільницею, цехом, технологічноюлінією — фазою, переділом тощо) та господарством у цілому — загальногосподарські. Дляобліку першої групи витрат планом рахунків передбачено рахунок №25«Загальновиробничі витрати», на якому для кожного структурногопідрозділу відкривають окремий субрахунок. Для обліку другої групи — рахунок №26 «Загальногосподарські витрати».
Статтякалькуляції «Загальновиробничі витрати». На дебеті рахунку № 25«Загальновиробничі витрати» відображають такі витрати звітногоперіоду: по утриманню апарату управління цехом (п1дрозділом тощо); ремонтбудівель, споруд, інвентаря, що облічуються у складі основних засобів цеху;вартість матеріалів та виробів, використаних на проведення дослідів, заробітнаплата і відрахування на соціальні заходи робітників, зайнятих на цих роботах;витрати по охороні праці; знос малоцінного та швидкозношуваного інвентаря, іншівитрати; збитки від простоїв; збитки від псування матеріальних цінностей призберіганні в цехах, збитки від недовикористання деталей, вузлів татехнологічної оснастки; нестачі (на дебеті рахунку № 28) і лишки (на кредитірахунку № 25) матеріальних цінностей незавершеного виробництва; іншінепродуктивні витрати (наприклад, допомога з непрацездатності, що виниклавнаслідок виробничої травми і виплачується на підставі судових рішень) [16].
Статтякалькуляції «Загальногосподарські витрати». На дебеті рахунку № 26«Загальногосподарські витрати» відображають такі затрати звітногоперіоду: заробітна плата апарату управління підприємством; позавідомча пожежнаохорона; норма витрат на підставі укладених договорів; інші витрати поуправлінню (канцелярські, друкарські, поштово-телефонні затратизаводоуправління, цехів, основного та допоміжного виробництв; витрати поутриманню телефонних станцій тощо); амортизаційні відрахування від вартості основнихзасобів загальногосподарського характеру, в т.ч. відрахування по амортизаціїбудівель і приміщень, зайнятих управлінцями підприємства, а також для веденнякультурно-просвітньої, оздоровчої, фізкультурної, спортивної роботи середробітників і службовців підприємства і членів їх родин: амортизаційнівідрахування від вартості основних засобів; наданих підприємствам громадськогохарчування, утримання і ремонт будівель, споруд та інвентарязагальногосподарського призначення.
Методиката техніка обліку усіх видів витрат на управління єдина, тобто витратиформуються у межах кожного підрозділу, кожного субрахунку в розрізі елементіввитрат та номенклатури статей кошторису. Але наприкінці місяця розподіл,перерозподіл та списування витрат на управління по кожному з рівнів управліннямають свої особливості.Витрати на рівні бригади всередині (дільниці або цеху)розподіляють та списують за простим методом, тобто тільки на видипродукції.Нормативний метод обліку витрат на управління структурнимипідрозділами здійснюється аналогічно витратам на утримання та експлуатаціюмашин та обладнання, тобто зібрані на дебеті рахунку витрати в розрізіелементів витрат і статей кошторису за загальною схемою наприкінці місяцясписуються на основі первинного їх розподілу за направленнями та відображаютьсяна рахунках обліку виробництва № 20 «Основне виробництво», № 23«Допоміжні виробництва» та № 31 “Витрати майбутніхперіодів".Дещо складніший облік перерозподілу витрат на управліннягосподарством.Облічені витрати на дебетів рахунку № 26«Загальногосподарські витрати» (як на державному, так і на маломупідприємствах) наприкінці місяця можна розподілити, перерозподілити, списати.
Статтякалькуляції «Витрати від неминучого і технічного браку». Брак — цепродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках,коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправитинедоліки.Для побудови обліку браку його класифікують за такими ознаками: замісцем виявлення є внутрішній, тобто виявлений до відвантаження (або передачі)покупцеві, та зовнішній, який виявлено уже в покупця, за характером дефектів єостаточний, який неможливо виправити, і такий, який ще можна виправити, запричинами виникнення є неякісні матеріали, неподача електроенергії тощо;Винуватцями є робочий, постачальник, служба постачання тощо.Виникнення браку у виробництвідокументально оформляють актом на брак, повідомленням або листом на брак. У цихдокументах вказують дані про забраковану продукцію, винуватця причини браку,використані матеріали або працю та ін. Дляобліку витрат від забракованої продукції передбачено рахунок № 28 «Брак увиробництві». На дебеті рахунку № 28 облічуютьвитрати на остаточно відбраковану продукцію або витрати на виправлення браку. Зкредиту списують (на дебет рахунку № 20, №21, №23, №05) вартість матеріалів абовідходів від забракованої продукції, утримання із заробітної плати винуватцівта остаточні витрати зараховують до собівартості продукції.
2.2 Зведенийоблік витрат на виробництво і складання звітної калькуляції собівартостіпродукції
У зведеномуобліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції),замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядокскладання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видівпродукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також відзастосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.
Зведенийоблік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних врезультаті обробки первинної документації.       
Напідприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечуєвиділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з безцеховоюструктурою управління зведений облік витрат на виробництво ведеться за видамипродукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються підчас складання калькуляції фактичної собівартості продукції.
Дляправильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильневизначення поняття напівфабрикати.
Напівфабрикат(напівпродукт) — це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів,дільниць, бригад тощо), який повинен пройти одну або кілька технологічних фаз(переділів, тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Але для даної стадії(фази, переділу) він є закінченим.
Якщонапівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначений для іншоговиробництва за межами господарства, тобто реалізується, його облічують якготову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає.Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьомупідприємстві, його міжцеховий рух облічується.
Обліквитрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахуваннясобівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цехув цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів,деталей, вузлів враховуються в цехах і розрізі статей витрат [30].
Якщозастосовується напівфабрикатний варіант обліку ведення витрат, ведетьсясистемний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу(витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами, за комплексноюстаттею “Напівфабрикати власного виробництва"). Передавання напівфабрикатівіз цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних так і увартісних показниках. 3 цією метою собівартість, напівфабрикату кожного цехуобчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих відцехів попередньої обробки. При цьому собівартість готового продуктувизначається послідовним нарахуванням витрат кожного цеху у ході технологічногопроцесу.
Застосуваннянапівфабрикатного варіанта обліку витрат обумовлено наявністю великогоасортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні йті ж напівфабрикати споживаються одночасно кількома різними цехами, а такожнормування витрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати(напівпродукти), а не на кінцеву продукцію виробництва.
У разізастосування напівфабрикатного варіанта обліку передавання напівфабрикатіввласного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в облікуза фактичною собівартістю. Крім обліку за фактичною собівартістю,напівфабрикати власного виробництва враховуються в поточному порядку заплановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової(нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.
У звітнійкалькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у разібезнапівфабрикатного, так і у разі напівфабрикатного варіантів) зараховуєтьсядо відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власноговиробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції завстановленими статтями витрат.
Витрати на виробництвопродукції (робіт, послуг) зараховуються до собівартості продукції (робіт,послуг) того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від видуоплати — попередньої (орендна плата тощо) або наступної (оплата послугсторонніх організацій, оплата відпусток працівників тощо). Окремі види витрат(витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва нових видівпродукції, відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристроїв тощо), щодояких неможливо точно встановити до якого калькуляційного періоду вони належать,а також витрати в сезонних галузях промисловості зараховуються до витрат навиробництво у кошторисно-нормалізованому порядку.
Уразі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення. витрат дособівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевіркинестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва іготової продукції в цехах і на складах підприємства, а також у разі виявленняпомилок в обліку витрат, попередніх періодів до собівартості продукції звітногомісяця вносяться необхідні виправлення.
Напідприємствах окремих галузей промисловості, що застосовують нормативний методобліку, зведений облік витрат на виробництво має деякі особливості. Напідприємствах з масовим або серійним виробництвом, на яких діючі норми істотновідрізняються від планових, у зведеному обліку витрат відповідно до типіввиробів із статей витрат виділяються витрати за нормами, змінами норм івідхиленнями від норм, якщо на підприємствах виготовляється ряд виробів, якіблизькі між собою за конструкцією і мають велику питому вагу спільних деталейта вузлів, зведений облік ведеться за групами однорідних виробів. Витрати за нормами щодо всіх розділів зведеного обліку(незавершене виробництво на початок і кінець місяця, витрати за звітний місяць,а також списання на собівартість випущеної продукції) відображаються за єдинимрівнем норм, досягнутим на початок місяця. У разі зміни форм на початок кожногомісяця проводиться переоцінка нормативної собівартості незавершеноговиробництва до рівня собівартості за цими зміненими нормами. У разі зміни нормпротягом звітного місяця витрати за нормами за цей місяць коригуються нарізницю від зміни норм, тобто доводяться до рівня норм на початок місяця [5].
Переоцінканезавершеного виробництва, викликана змінами норм, проводиться на основі данихінвентаризації незавершеного виробництва шляхом перемножування різниці міжстарою і новою нормою на кількість деталей, що знаходяться в незавершеномувиробництві. Якщо інвентаризація не проводилася, незавершене виробництвопереоцінюється за допомогою коефіцієнтів, що обчислюються за окремими статтямикалькуляції. У разі наявності стабільних залишків незавершеного виробництвавідхилення від норм списуються на собівартість товарної продукції і незавершеноговиробництва.
Собівартістьтоварного випуску відображається в калькуляційних відомостях, які складаютьсядля кожного найменування продукції або груп однорідної продукції. Фактична собівартістькожного виду продукції визначається шляхом додавання (із знаком + або -) донормативної собівартості певного виду продукції величини виявлених у зведеномуобліку відхилень і зміни норм за кожною статтею витрат, якщо відхилення і змінинорм виявляються в групі однорідної продукції, їх суми відносяться до собівартостікожного виду продукції, що входить до цієї групи, за кожною статтею витрат задопомогою індексів.
Напідприємствах з масовим або серійним виробництвом, де діючі норми маловідрізняються від планових, замість нормативних використовуються плановікалькуляції. Основні відмінності зведеного обліку при цьому полягають у тому,що переоцінка незавершеного виробництва у зв'язку із змінами норм (внаслідокнезначних розмірів незавершеного виробництва і різниць щодо зміни норм) непроводиться, а щомісяця (на основі перевірених даних інвентаризації)незавершене виробництво оцінюється за плановою собівартістю або поточниминормами. Фактичнасобівартість товарної продукції при цьому визначається шляхом додавання допланової собівартості виробів сум відхилень, виявлених у зведеному обліку. Якщона підприємствах з масовим і серійним виробництвом поточні норми значновідрізняються від планових, зведений облік витрат і калькулювання фактичноїсобівартості продукції здійснюється з використанням нормативних калькуляцій[24].
Напідприємствах з індивідуальним і дрібносерійним виробництвом, де випускаютьсянескладні вироби з коротким виробничим циклом, за основу обліку відхиленьберуться норми, закладені до планових калькуляцій собівартості замовлення(партії, виробу) під час запуску їх у виробництво. Якщо норми витрат змінюютьсяв процесі виконання замовлення, виявлена різниця враховується окремо якпов'язана із зміною норм, а планова собівартість замовлення залишаєтьсяпопередньою. Для новихзамовлень на аналогічну продукцію планова калькуляція складається з урахуваннямприведеного вдосконалення технологічного процесу, конструкції виробів тощо.        
Натаких підприємствах зведений облік витрат здійснюється за цехами, групамиоднорідної продукції і за статтями витрат з підрозділом на витрати за нормами івідхиленнями від них фактичної собівартості окремих видів продукціїобчислюється за допомогою індексів встановлених для окремих груп продукціїстатей витрат. При цьомудо планової собівартості додаються (вираховуються) суми відхилень від норм, щоприпадають на даний вид продукції за відповідними статтями витрат.
Напідставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляціїфактичної собівартості, які використовуються для контролю за виконанням планусобівартості як окремих видів, так і всієї товарної продукції. Звітнікалькуляції складаються на всі виготовлені підприємством види продукції.         Умасових і багатосерійних виробництвах обчислюється середня собівартість одиниціпродукції кожного найменування, що випускається у звітному періоді. Віндивідуальному і дрібносерійному виробництвах обчислюється середнясобівартість одиниці продукції серії (замовлення).
Угалузях промисловості, де звітні калькуляції складаються щомісяця, квартальніта річні калькуляції обчислюються як середньозважені на основі місячних звітнихкалькуляцій.
Уразі застосування нормативного методу обліку перед заповненням форми звітноїкалькуляції складається відомість розрахунку собівартості кожного видупродукції, в якій собівартість одиниці продукції визначається за цехами заокремими статтями витрат з виділенням витрат за нормами, змінами нормвідхиленнями від норм.
Обліквсіх витрат і результатів виробничої діяльності підприємства відображається ужурналі-ордері № 10 (при веденні 17 журналів-ордерів). Він ведеться по кредиту рахунків 05,06, 08, 12, 13, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 28, 29, 31, 69, 70, 84, 86, 89 вчастині затрат на виробництво.       
Журнал-ордер№ 10 має 3 розділи: I — «Витрати виробництва», II — Розрахунок затратза економічними елементами", III — «Собівартість товарноїпродукції».
Розділ Iзаповнюється за даними відомостей № 12 і 15 в розрізі кореспондуючих рахунків. Тут визначається вся сума затратзвітного місяця.
У розділі IIробиться розрахунок затрат на виробництво за економічними елементами зкоригуванням внутрішньозаводського обороту (внутрішнього обороту підприємства).
У розділі IIIскладається розрахунок собівартості товарної продукції за статтями калькуляції.Тут показуються залишки незавершеного виробництва на початок і кінець місяця,окремо фактична собівартість продукції основного та допоміжного виробництв, атакож фактична собівартість усієї товарної продукції. Відомість 15 ведеться по обліку загальногосподарських витрат,витрат майбутніх періодів, резерву наступних витрат і платежів тапозавиробничих витрат.
Так, АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» длявиробництва печива здійснило наступні витрати (в грн.):
Вартістьвитраченої сировини 8 000 Витрати на оплату праці працівників 1 000         Нарахуванняна зарплату:
— пенсійне страхування (32%) 32 — державне соціальне страхування (4%) 40 — соціальне страхування на випадок безробіття (1,5%) 15 Витрати на оплату праціапарату управління цеху 800 Нарахування на зарплату 300 Нараховано амортизаціювиробничих основних засобів 200 Витрати на утримання виробничих приміщень 140 Нарахованоамортизацію загальновиробничих основних засобів 150          Необхідновизначити собівартість печіва та відобразити цю операцію на рахунках бухгалтерськогообліку.
Собівартістьпродукції визначають у такий спосіб:
Собівартістьпродукції = прямі матеріальні витрати + прямі витрати на оплату праці + іншіпрямі витрати + загально виробничі витрати;
Пряміматеріальні витрати: 8 000 грн.
Прямівитрати на оплату праці: 1 000 + 320 +40 + 15 = 1 375 (грн.) Інші прямі витрати:200 грн.        
Разомпрямих витрат: 9 575 грн. Загальновиробничі витрати: 800 + 300 + 140 + 150 = 1390 (грн.) Таким чином, собівартість = 9 575 + 1 390 = 10 965 (грн.)
Цюоперацію в облікових регістрах відображають такими проводками:

Таблиця1 – Бухгалтерські проводки виробництва печива на АТЗТ «Херсонська кондитерськафабрика»№п/п Зміст операції Сума, грн. Кореспонденція рахунків Із застосуванням рахунків класу 8 Без застосування рахунків класу 8 Дебет Кредит Дебет Кредит 1. Відпущено у виробництво сировину 8 000
801
23
201
801 23 201 2. Нараховано заробітну плату виробничим працівникам 1 000
811
23
661
811 23 661 3. Зроблено нарахування на заробітну плату:
а) органам пенсійного страхування;
б) органам соціального страхування;
в) органам соціального страхування на випадок безробіття
320
40
15
821
23
822
23
823
23
651
821
652
822
653
823
23
23
23
651
652
653 4. Нараховано заробітну плату апарату управління цеху 800
811
91
661
811 91 661 5. Зроблено нарахування на заробітну плату працівників апарату управління цеху 300
82
91
65
82 91 65 6. Нараховано амортизацію основних засобів виробничого призначення 200
831
23
131
831 23 131 7. Відображено витрати на утримання виробничіх приміщень 140
841
91
631
841 91 631 8. Нараховано амортизацію основних засобів загальновиробни-чого призначення 150
831
91
131
831 91 131 9. Списано на виробництво загальновиробничі (накладні)витрати 1 390 23 91 23 91 10. Оприбутковано на склад продукцію за собівартістю 10 965 26 23 26 23 11. Списано собівартість реалізованої продукції 10 965 901 26 901 26 12. Відображено виробничі витрати на відвантажену продукцію 10 965 791 901 791 901
ПідприємствомАТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика» визначена нормальна потужність у тоннахвипуску продукції за місяць – 1000 т. Заплановані загальновиробничі витрати занормальною потужність за місяць 50 000 грн., у т.ч. 40 000 – змінні,10 000 – постійні. У січні 2008 року виготовлено 800 т. продукції,фактичні змінні витрати – 29 000 грн., постійні  9 000 грн. Здійснитирозподіл загальновиробничих витрат.

Таблиця2 – Розрахунок розподілу загальновиробничих витрат на підприємстві АТЗТ«Херсонська кондитерська фабрика»№нннн № Показники Всього На одиницю бази розподілу (1т) Включення загально виробничих витрат до:
Витрат на виробництво продукції
(рах. 23) Собівар – тості реалізова –ної прод – укції (рах. 90) 1.
База розподілу при нормальній потужності (тон)
Витрати при нормальній потужності (тис. грн.)
1 000
50 000
х
х
х
х
х
х З них: 2. Змінні (ряд. 2 гр.3: ряд. 1 гр.3 = ряд. 2 гр. 4) 40 000 40 х х 3. Постійні (ряд.3 гр.3: ряд. 1 гр.3 = ряд. 3 гр.4) 10000 10 х х 4. База розподілу при фактичній потужності, тон 800 х х х 5. Фактичні загальновиробничі витрати, тис. т 38 000 х х х З них: 6. Змінні (ряд. 2 гр. 4 * ряд.4 гр. 3) 29 000 х 29 000 х 7. Постійні (ряд. 5 гр.3 – ряд.6 гр.3) 9 000 х х х 8. Постійні розподілені (ряд.4 гр.3 * ряд. 3 гр. 4) 8 000 х 8 000 х 9. Постійні нерозподілені(ряд.7 гр. 3 – ряд. 8 гр.3) 1 000 х х 1 000
Зарезультатами розподілу накладних витрат видно, що на АТЗТ «Херсонськакондитерська фабрика» у січні місяці 2008 року частина постійних загальновиробничихвитрат залишилась нерозподіленою. Це обумовлено тим, що потужності підприємствабули завантажені на 80%, а сума постійних накладних витрат не зменшиласьпропорційно зі зміною обсягу виробництва.
Постійнізагальновиробничі витрати можуть залишатися нерозподіленими також за умовиневідповідності розподілу статей на постійні та змінні або при наявності помилокпри складанні кошторисів витрат.
Насуму загальновиробничіх витрат, що включаються до собівартості виготовленоїпродукції, виконуються такі бухгалтерські записи, грн.:
Дт.23 «Виробництво» Кт. 91 «Загальновиробничі витрати» 37 000
Насуму загальновиробничіх витрат, що включаються до витрат періоду: Дт. 90«Собівартість реалізації» Кт. 91 «Загальновиробничі витрати» 1 000

3. УДОСКОНАЛЕННЯОБЛІКУ ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА
3.1 Удосконаленняобліку витрат основного виробництва в умовах функціонування інформаційнихсистем
Бухгалтерськийоблік витрат на виробництво здійснюють на рахунку 23 «Виробництво» та рахункахкласу 8 «Витрати за елементами» в розрізі двох видів субконто: «Видидіяльності» та «Види витрат».
Виду субконто«Види діяльності» відповідає довідник з аналогічною назвою, в якомуперераховуються всі види діяльності, здійснювані підприємством. Довідникпередбачено однорівневим, кожен його елемент містить 2 реквізити: Код / Код таНазва / Наименование.
Виду субконто«Види витрат» відповідає довідник «Види витрат», який має трирівневу структуру.Для кожного елемента цього довідника вводять його назву та вказуютьбухгалтерський рахунок, на який у кінці місяця будуть списуватися суми витратза вказаною статею, як об’єкта аналітики рахунків класу8. Ця інформація буде використовуватися при проведенні документа «Фінансовірезультати» в режимі «Закриття елементів витрат». Увімкнений прапорець«Відноситься до постійних загальновиробничих витрат» є ознакою того, що поточнастаття витрат, як об’єкт аналітики рахунку 91 «Загально виробничі витрати», єпостійною загально виробничою витратою.
У типовійконфігурації «1С: Бухгалтерии 7.7» реалізовано 3 варіанти організації облікувитрат на виробництво з використанням:
1) рахунків 8 –го класу «Витрати за елементами» та 9 – го класу «Витрати діяльності»;
2) лише рахунків8 – го класу «Витрати за елементами»;
3) лише рахунків9 – го класу «Витрати діяльності».
Обліковий процесна підприємстві, яке використовує 1 – й варіант організації обліку витрат навиробництво складається з таких етапів:
1) упродовжзвітного періоду всі прямі витрати виробництва зараховують у дебет рахунку 23«Виробництво» і рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошовихта трудових ресурсів;
2) протягом тогож звітного періоду всі непрямі виробничі витрати зараховують у дебет рахунку 91«Загальновиробничі витрати» та рахунків 8 – го класу з кредиту рахунківматеріальних, грошових і трудових ресурсів;
3) упродовжзвітного періоду всі невиробничі витрати зараховують у дебет рахунків 92«Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інщі витрати операційноїдіяльності» та рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних, грошовихта трудових ресурсів;
4) у кінцізвітного періоду непрямі виробничі витрати розподіляють між об’єктамианалітичного обліку згідно з вибраною базою розподілу. Розподілені витративідображають за дебатом рахунку 23 «Виробництво» (з віднесенням на конкретнийвид продукції (вид діяльності)), і кредитом рахунку 91 «Загально виробничівитрати». У результаті розподілу витрат і списання їх у дебет рахунку 23,рахунки загальновиробничіх витрат на кінець звітного періоду закриваються ізалишків не мають. Підсумовування витрат за всіма видами продукції дає загальнусуму витрат за рахунком 23. У кінці звітного періоду необхідно виконати оцінкунезавершеного виробництва;
5) упродовжзвітного періоду випуск готової продукції відображають за обліковими цінами,наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 «Готовапродукція». Аналітичний облік за цим рахунком ведуть у розрізі видів продукції;
6) у кінцізвітного періоду, коли визначена фактична собівартість готової продукції,розраховують відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості заобліковими цінами (планової виробничої собівартості та списують в дебет рахунку26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Отже, зарахунком 26 готову продукцію оцінюють за фактичною виробничою собівартість [21];
7) у кінцізвітного періоду в дебет рахунку 90 «Собівартість реалізації» з кредиту рахунку26 «Готова продукція» списують собівартість реалізованої продукції;
8) у моментреалізації продукції списують собівартість реалізованої продукції в дебетрахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунку 90 «Собівартість реалізації»;
9) у кінцізвітного періоду в дебат рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунків92 – 94 списують невиробничі витрати.
У разівикористання другого варіанта організації обліку витрат на виробництво етапи 1,5, 6 залишаються тими ж, що і при першому варіанті. Існую деяка специфіка вздійсненні облікового процесу на підприємстві на таких етапах:
— 2 (відсутнійрахунок 91 «Загально виробничі витрати»). Протягом того ж звітного періоду всінепрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунків 8 – го класу з кредитурахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
— 3 (відсутнірахунки 92 – 94). Протягом звітного періоду всі невиробничі операційні витративідносять у дебет рахунків 8 – го класу з кредиту рахунків матеріальних,грошових та трудових ресурсів;
— 4 (відсутнійрахунок 91 «Загальновиробничі витрати»). У кінці звітного періоду непрямівиробничі витрати розподіляють між об’єктами аналітичного обліку згідно звибраною базою розподілу. Розподілені витрати відображають у дебеті рахунку 23«Виробництво» (з віднесенням на конкретний вид продукції (вид діяльності));
— 7 – 8(«оминаеться» рахунок 90 «Собівартість реалізації», таким чином 7 і 8 етапи об’єдніються в один). У кінці звітногоперіоду в дебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунку 26 «Готовапродукція» списується собівартість реалізованої продукції;
— 9 (відсутнірахунки невиробничіх операційних витрат 92 – 94). У кінці звітного періоду вдебет рахунку 79 «Фінансові результати» з кредиту рахунків 8 – го класусписують невиробничі витрати.
І, нарешті,третій виріант організації обліку витрат на виробництво базується навикористанні виключно рахунків 9 класу. При ціому варіанті специфічними є лише2 – й і 3 – й етапи, а всі решта (1, 4 – 9) залишаються без змін.
Основні операції,що становлять обліковий процес, у ціому випадку є такими:
— 2 (відсутнірахунки 8 – го класу «Витрати за елементами»). Протягом того ж звітного періодувсі непрямі виробничі витрати відносять у дебет рахунку 91 «Загальновиробничівитрати» з кредиту рахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів;
— 3 (відсутнірахунки 8 – го класу «Витрати за елементами»). Упродовж звітного періоду всіневиробничі витрати відносять у дебет рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93«Витрати на збут» та 94 «Інщі витрати операційної діяльності» з кредитурахунків матеріальних, грошових та трудових ресурсів.
Для облікувиробничіх витрат протягом звітного періоду типовою конфігурацією передбаченодокумент «Калькуляція».
3.2 Міжнароднийдосвід обліку витрат на виробництво продукції
У зарубіжнійпрактиці обліку повних витрат відповідає система абсорпшен – костинг. Порядоквизначення фінансових результатів за системою абсорпшен – костинг здійснюєтьсяпоетапно. На першому етапі визначається валова маржа, яка розраховуєтьсявідніманням від виручки собівартості реалізованих підприємством продукції,робіт або послуг. На другому етапі визначається операційний прибуток, якийвизначається відніманням від валової маржі адміністративних витрат підприємствата витрат на збут. Схему формування фінансових результатів за системоюабсорпшен – костинг представлено на рис. 1 [29].ВИРУЧКА - СОБІВАРТІСТЬ РЕАЛІЗОВАНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Виробничі витрати + Загальновиробничі витрати
 
=ВАЛОВА МАРЖА
-ВИТРАТИ ДІЯЛЬНОСТІ Адміністративні витрати + Витрати на збут
=ОПЕРАЦІЙНИЙ ПРИБУТОК
Рис. 1 – Схемаформування фінансових результатів за системою абсорпшен – костинг
У свою чергу,система абсорпшен – костинг може поєднуватися з фактичним і стандартнимкалькулюванням собівартості, що зумовлює існування двох її підсистем, таких як:факт — абсорпшен – костинг та стандарт абсорпшен – костинг.
Факт — абсорпшен– костинг передбачає калькулювання собівартості додаванням до фактичнихвиробничих витрат фактичних загально виробничих витрат, внаслідок чого в облікуформується фактична виробнича собівартість, за якою роботи та послугисписуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.
Порядоквизначення фінансових результатів за системою факт — абсорпшен – костингздійснюється поетапно. На першому етапі визначається валова маржа, якарозраховується відніманням від виручки фактичної собівартості реалізованихпідприємством продукції, робіт або послуг. На другому етапі визначаєтьсяопераційний прибуток відніманням від валової маржі фактичних адміністративнихвитрат підприємства та витрат на збут.
Стандарт — абсорпшен – костинг передбачає калькулювання собівартості додаванням достандартних виробничих витрат стандартних загальновиробничих витрат, внаслідокчого в обліку формується стандартна (нормативна) собівартість, за якою роботи іпослуги списуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.
Порядоквизначення фінансових результатів за системою стандарт — абсорпшен – костингздійснюється поетапно, аналогічно порядку, визначеному на рис.1, але з певнимидоповненнями. На першому етапі визначається валова маржа (за стандартами. Надругому етапі – валова маржа (за фактом), яка розраховується відніманням відвалової маржі (за стандартами) понаднормативних відхилень виробничих і загальновиробничих витрат по виробленій у звітному періоді продукції. На третьому етапівизначається операційниц прибуток відніманням від валової маржі (за фактом)фактичних адміністративних витрат підприємства та витрат на збут.
Система облікучасткових витрат представлена традиційним для розвинутих ринкових країн облікомзатрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт та послуг,яка передбачає поділ затрат на змінні (умовно – змінні) та постійні (умовно –постійні).
За системи облікучасткових витрат калькуляція собівартості виробленої продукції, виконаних робітта наданих послуг здійснюється на підставі часткових (змінних) витрат, якібезпосередньо пов’язані з їх створенням.
В зарубіжнійпрактиці обліку часткових витрат відповідає система « директ – костинг».
Порядоквизначення фінансових результатів за системою директ – костинг здійснюєтьсяпоетапно. На першому етапі визначається маржинальний дохід, який розраховуєтьсяшляхом віднімання від виручки від реалізації собівартості реалізованоїпродукції, робіт та послуг, а також віднімання змінних адміністративних витратта витрат на збут. На другому етапі визначається операційний прибутоквідніманням від маржинального доходу суми постійних виробничих витрат,постійних загально виробничих, адміністративних витрат та постійних витрат назбут.
Схему формуванняфінансових результатів за системою директ – костинг представлено на рис. 2. ВИРУЧКА
  - ЗМІННІ ВИТРАТИ
  Собівартість реалізованої Змінні адміністративні Змінні витрати на продукції + витрати + збут
 
=МАРЖИНАЛЬНИЙ ДОХІД
-ПОСТІЙНІ ВИТРАТИ
Постійні Постійні Постійні Постійні
виробничі + загальнови- + адміністративні + витрати на
витрати робничі витрати витрати збут
=ОПЕРАЦІЙНИЙ ПРИБУТОК
Рис. 2 – Схемаформування фінансових результатів за системою директ костинг
У свою чергу,система директ – костинг може поєднуватися з фактичним і стандартнимкалькулюванням собівартості, що зумовлює існування двох її підсистем, таких як:факт – директ – костинг та стандарт – директ – костинг.
Факт – директ –костинг передбачає калькулювання собівартості на основі фактичних зміннихвиробничих та фактичних змінних загально виробничих витрат, внаслідок чого вобліку формується фактична виробнича собівартість, за якою роботи і послугисписуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.
Порядоквизначення фінансових результатів за системою факт – директ костингздійснюється поетапно. На першому етапі визначається виробничий маржинальнийдохід. На другому етапі визначається маржинальний дохід як різниця міжвиробничим маржинальним доходом і фактичними змінними адміністративними тафактичними змінними витратами на збут. На третьому етапі визначаєтьсяопераційний прибуток як різниця між маржинальним доходом і фактичнимипостійними витратами підприємства.
Стандарт – директ– костинг передбачає калькулювання собівартості на основі стандартних зміннихвиробничих та стандартних змінних загально виробничих витрат, внаслідок чого вобліку формується стандартна виробнича собівартість, за якою роботи і послугисписуються на реалізацію, а готова продукція оприбутковується на склад.
Порядоквизначення фінансових результатів за системою стандарт – директ – костингздійснюється поетапно, аналогічно порядку, визначеному на рис.2, але з певнимидоповненнями. На першому етапі визначається виробничий маржинальний дохід (застандартами). У той же час виробничий маржинальний дохід (за фактом)розраховують відніманням від виробничого маржинального доходу (за стандартами)відхилень від стандартних змінних виробничих та відхилень від стандартнихзмінних загально виробничих витрат по виробленій у звітному періоді продукції.На другому етапі визначають маржинальний дохід (за стандартами), якийрозраховують відніманням від виробничого маржинального доходу (за стандартами)стандартних (нормативних) змінних адміністративних витрат та стандартнихзмінних витрат на збут. Поряд з тим, маржинальний дохід (за фактом)розраховують як різницю між маржинальним доходім (за стандартами) івідхиленнями від стандартних змінних виробничих, загальновиробничих,адміністративних витрат та витрат на збут або як різницю між виробничиммаржинальним доходом (за фактом) і фактичними змінними адміністративнимивитратами та фактичними змінними витратами на збут.
Підсумовуючивищесказане, варто зауважати, що директ – костинг є предметом суперечок середбухгалтерів. Так, прихильники директ – костингу стоять на засадах, що постійначастина загально виробничих витрат не пов’язана з виробництвом конкретної одиниці продукції і повинна відноситисідо витрат звітного періоду підприємства. Поряд з тим, опоненти наголошують натому, що продукція повинна включати постійні загально виробничі витрати,оскільки при виробництві продукції без них неможливо обійтись. Як наслідок,зарубіжними бухгалтерами і сама категорія собівартості сприймається доситьскептично.
Наприкінці слідвідмітити, що результатом зростаючої популярності маржинального підходу вуправлінні і аналізі витрат є той факт, що все більше підприємств у світізапроваджують стандарт- директ- костинг.

ВИСНОВКИ ІРЕКОМЕНДАЦІЇ
Таким чином,розглянувши особливості обліку витрат основного виробництва можна зробитивисновок, що витрати групуються за багатьма ознаками. За місцем виникнення витрати навиробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншимиадміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв. Залежно від характеру та призначення виконуваних процесіввиробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство. До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що берутьбезпосередньо участь у виготовленні продукції. За видами витрати класифікуються за економічними елементами та застаттями калькуляції. За способами перенесення вартості напродукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витратвитрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні, за календарними періодами – напоточні й одноразові.
Витрати, що включаютьсядо собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці, відрахування насоціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; іншівитрати. Це групування є єдиним для всієїпромисловості.
Завдання облікувитрат на виробництво полягає в накопиченні витрат, яке досягається шляхомзведення даних для обчислення собівартості одиниці продукції. Метою зведення даних в системінакопичення, витрат є встановлення величини витрат по двох головних об'єктах —продукції (для оцінки вартості запасу) і центрах відповідальності (з метоюконтролю за рівнем витрат). Таким чином, система обліку виробничих витрат — це сумування витрат за центрамивідповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю.
У зведеному облікувитрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції),замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядокскладання звітної калькуляції залежить від типу виробництва, кількості видівпродукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також відзастосовуваних методів обліку і калькулювання собівартості продукції.
Організаціяуправління й обліку на підприємстві сьогодні неможливі без застосуванняінформаційних технологій. Працівники практично всіх сфер господарського життяна виробництві, у торгівлі, у сфері обслуговування використовують у своїйдіяльності комп'ютери. Обчислювальна техніка суттєво підвищує якість обробкиоблікової інформації. При цьому застосування комп'ютерів змінює зміст таорганізацію праці облікового персоналу: зменшується кількість ручних операцій зобробки первинних документів, систематизації облікових показників, заповненнярегістрів та звітних форм. Облікова праця стає більш творчою, спрямованою наорганізацію й вдосконалення обліку.
«1С: Предприятие7.7» — це універсальна програма автоматизації діяльності підприємства, якавикористовується для будь-яких розрізів економічної діяльності підприємства, втому числі й різних ділянок бухгалтерського обліку. Система програм „1С: Предприятие 7.7" — це досить могутній інструмент дляроботи головного бухгалтера, який дає можливість систематично та оперативноволодіти фінансовим станом підприємства та контролювати своїх підлеглих.Одночасно програма є надійним та доступним помічником рядового бухгалтера, вонадає можливість підняти якість обліку на будь-якій ділянці бухгалтерськогообліку.
 У зарубіжнійпрактиці обліку повних витрат відповідає система абсорпшен – костинг, яка усвою чергу, може поєднуватися з фактичним і стандартним калькулюваннямсобівартості, що зумовлює існування двох її підсистем, таких як: факт — абсорпшен – костинг та стандарт — абсорпшен – костинг. Обліку часткових витратвідповідає система « директ – костинг», що має дві підсистеми, такі як: факт –директ – костинг та стандарт – директ – костинг.
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Про підприємства в Україні: Закон України від26.02.96р. №. 785-12 (зі змінами та доповненнями).
2. Про бухгалтерський облік тафінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.99р. № 996-ХТУ (зізмінами та доповненнями).
3. Про систему оподаткування: Закон України від25.06.1991р. №1251-XII (зі змінами та доповненнями).
4. Положення про організацію бухгалтерського обліку ізвітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від3.04.1993р. №250 (зі змінами та доповненнями).
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16«Витрати», затверджене приказом Міністерства фінансів України від31.12.1999р. №318 (зі змінами та доповненнями).
6. Бутинець Ф.Ф., Виговська Н.Г.,Малюга Н.М., Петренко Н.І.: Контроль і ревізія: Підручник для студентівспеціальності „Облік і аудит". -Житомир: ПП. „Рута", 2002. – 568с.
7. Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В.,Давидюк Т.В., Шахрайчук Т.В. Інформаційні системи бухгалтерського обліку:Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050.106«Облік і аудит» -Житомир: ПП «Рута», 2002. – 345с.
8. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г.: Облік основнихгосподарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник: 3 — те вид.- К.: А.С.К., 2000. – 282с.
9. Кужельний М.В., Калюга Є.В., КалюгаО.В. Контроль фінансової діяльності та правильності її складання: Навч.-метод.посібник для студентів економічних спеціальностей і працівниківобліково-аналітичних і контрольно-ревізійних служб підприємств, організацій таустанов.-К.: Єльга, Ніка-Центр, 2001 — 240с.
13. Ткаченко Н. М. Бухгалтерськийфінансовий облік, оподаткування і звітність: Підручник. 3-те вид., допов. іперероб. — К.: Алерта, 2008. – 926с.
14. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський іуправлінський облік Навч. посібник./ Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Лижевська, Н.В.Герасимчук. – Житомир: ЖІТІ, 2000.- 543с.
15. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник./ За ред.проф Ф.Ф. Бутинця, – Житомир: ЖІТІ, 2000.- 289с.
16. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник. — К. Вид-во „Центр навчальної літератури”, 2005.- 528с.
17. Чебанова Н.В., Єфименко Т.І.Фінансовий облік: Підручник. – К: ВЦ «Академія», 2007. – 704с.
18. Посібник з бухгалтерського облікуі складання фінансової звітності підприємствами України / Зубілевич С.Я.,Кравченко І.Ю., Прокопенко О.О., Школьніков Д.Г., Юркевич Н.С. – 3- е вид.,перероб. і доп. – К.: «Укрпапір», 2003. – 472с.
19. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік:Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 503с.
20. Фінансовий облік: Підручник /Голов С.Ф., Костюченко В.М., Кравченко І.Ю., Ямборко Г.А. /. – К., 2005. –976с.
21.Шквір В.Д., Загородній А.Г.,Височан О.С. Інформаційні системи і технології в обліку: Навч. посіб. – 3 – тевид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2007. – 439 с.
22. Всеукраїнська професійнабухгалтерська газета – студентам. Фінансовий облік. Просто та доступно (порадидля студентів). – К.: «Все про бухгалтерський облік», 2005. – 99с.
23. Чумаченко М., Білоусова І.Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції //Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. — №10. – с.35.
24. Білоусова І. Проблемивдосконалення управлінського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. — №4. – с.35 – 40.
25. Сльозко Т. Методи обліку витрат«стандарт – кост» і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облікі аудит. – 2007. — № 7. – с. 3 – 8.
26. Дерій В. Проблеми обліку витрат ідоходів підприємства та перспективи їх вирішення в Україні // Бухгалтерськийоблік і аудит. – 2008. — № 4. – с. 7 – 11.
27. Голов С. Чи перешкоджає П (С)БО16 «Витрати» економічній роботі на підприємстві? // Бухгалтерський облік іаудит. – 2007. — № 5. – с. 3- 10.
28. Як рахувати собівартість упромисловості. Наказ Міністерства промислової політики України від 09.07.07р. №373 // Все про бухгалтерський облік. – 2007. — № 79. – с.5.

ДОДАТОК А
Наказ прооблікову політику АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»
Підприємство АТЗТ«Херсонська кондитерська фабрика»
Організаційно –правова форма Акціонерне товариство закритого типу
Територія м.Херсон
№ свідоцтва продержавну реєстрацію
Юридична адреса 73024, м. Херсон, вул. Перекопська, 12, тел. 38(0552) 265097
Фактичнемісцезнаходження м. Херсон, вул. Перекопська, 12.
Кількістьакціонерів
НАКАЗ ПРООБЛІКОВУ ПОЛІТИКУ№ Складові облікової політики Варіанти облікової політики 1. Облік основних засобів 1.1 Строк експлуатації 10 років. 1.2 Визначення ліквідаційноївартості 1.3 Метод амортизації основних засобів Виробничий, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. 1.4 Вартісна величина належності необоротнихактивів до малоцінних необоротних 1.5 Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів, виробничий методи. 1.6 Переоцінка Немає. 2. Облік нематеріальних активів 2.1 Строк корисного використання 10 років 2.2 Методи амортизації Прямолінійний метод 2.3 Переоцінка Немає. 3. Облік запасів 3.1 Одиниця обліку запасів Кондитерський виріб. 3.2 Метод оцінки вартості при вибутті Метод собівартості перших за часомнадходження запасів (ФІФО), який полягає у припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, уякій вони надходили на підприємство. 3.3 Метод розподілу транспортно – заготівельних витрат Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. 4. Облік дебіторської заборгованості 4.1 Метод нарахування резерву сумнівних боргів Метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості, за яким величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів. 5. Облік зобов’язань 5.1 Створення забезпечень Для відшкодування у майбутньому такихопераційних витрат: на відпусткипрацівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань, реструктуризацію, виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів. 6. Облік доходів 6.1 Оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг для відображення доходу Визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані; 7. Облік витрат 7.1 Тривалість операційного циклу 1 рік 7.2 Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) Сировина і матеріали, енергія технологічна, основна та додаткова заробітна плата робітників, відрахування на соціальні потреби, утримання та експлуатація машин та устаткування, загально виробничі витрати, загальногосподарські витрати, підготовка та освоєння виробництва, поза виробничі витрати. 7.3 Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат Витрати на управління виробництвом, амортизація основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу. 7.4 Нормальна потужність виробництва Понад 10 000 тон продукції за рік. 7.5 База розподілу нормальних загальновиробничих витрат Відпрацьований час. 8. Облік у будівництві 8.1 Оцінка ступеня завершеності робіт для визначення доходів і витрат за за будівельним контрактом Співвідношенням обсягу завершеної частини робіт та їх загального обсягу за будівельним контрактом у натуральному вимірі. 9. Облік операцій з пов’язаними сторонами 9.1 Перелік пов’язаних осіб 10. Облік операцій за сегментами 10.1 Виділення сегментів Господарські та географічні. Географічні поділятимуться на виробничі та збутові. 10.2 Розподіл адміністративних, збутових та інших операційних витрат між сегментами Вказувати у сумі, яка безпосередньо стосується звітного сегмента. 11. Облік фінансових витрат 11.1 Метод обліку фінансовихвитрат Включення до фінансових витрат поточного періоду. 12. Облік біологічних активів 12.1 Визначення справедливої вартості біологічних активів За цінами на подібні активи. 12.2 Строк корисного використання довгостроко-вих біологічних активів 10 років. 13. Організація бухгалтерського обліку 13.1 Форма організації бухобліку Створюючи бухгалтерську службу, очолювану головбухом. 13.2 Вибір Плану рахунків План рахунків бухгалтерського обліку Активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємстві організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 із застосуванням рахунків витрат класів 8 і 9. 13.3 Вибір форми обліку Журнально – ордерна форма обліку.
Керівник _______________________
Головнийбухгалтер _______________________

ДОДАТОК Б
Калькуляціявитрат на виробництво печива «Хрумчик» АТЗТ «Херсонська кондитерська фабрика»№ Статті витрат калькуляції Сума, грн./ кг 1. Сировина і матеріали 3,07 2. Паливо й енергія на технологічні цілі 2,47 3. Основна заробітна плата 1,35 4. Додаткова заробітна плата 1,05 5. Відрахування на соціальне страхування 0,02 6. Витрати на утримання та експлуатацію 1,55 7. Загальновиробничі витрати 1,24 8. Витрати від браку 0,43 9. Інші виробничі витрати 0,82  Разом 12,00