1. Якісні характеристикиінформації фінансових звітів
1.1 Загальна характеристика інформації фінансової звітності
Завершальниметапом облікового циклу фінансового бухгалтерського обліку є процес складаннята подання фінансової звітності. Вона складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніхкористувачів. Як уже зазначалося, основною метою складання фінансових звітів єнадання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої танеупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошовіпотоки банку.
Повнафінансова звітність включає:
· Балансовий звіт;
· звіт про фінансовірезультати;
· звіт про рух грошовихкоштів;
· звіт про власний капітал;
· примітки до фінансовихзвітів.
Жоденіз перелічених звітів окремо не може надати всієї потрібної користувачамінформації, а тому всі компоненти фінансової звітності слід інтерпретувати тааналізувати у комплексі.
Насампередфінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію. Необхідноюумовою правдивого відображення діяльності є подання інформації у певномуформаті та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансовихзвітів.
Основнівимоги щодо форм фінансової звітності такі:
· відповідність національнимта міжнародним стандартам з бухгалтерського обліку;
· складання на підставі данихбухгалтерського обліку;
· оптимальність за кількістю іскладом показників, що відображаються у фінансових звітах;
· розкриття кількісних таякісних характеристик господарського факту, явища чи процесу, яківідображаються у фінансовому звіті;
· зручність форм фінансовоїзвітності для заповнення, розроблення та створення програм електронної обробкиінформації.
Якісніхарактеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансовізвіти. Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації:дохідливість, доречність, достовірність і зіставність.
Дохідливість– це якість інформації. Інформація, що включена до форм звітності, має бутизрозумілою користувачам. Однак це не означає, що користувачі зможуть правильнозрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузібанківського бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку. Тому інформація проскладні поняття, яка є корисною для прийняття рішень, не повинна виключатись іззвітності через складність розуміння її окремими користувачами. Отже,інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути розрахована на їїрозуміння та однозначне тлумачення користувачами.
Доречністьозначає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачівінформація є доречною, якщо вона дає їм змогу оцінити минулі, поточні події тазробити прогноз майбутніх подій і виходячи з отриманих висновків прийнятиобґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку. Доречність інформаціївизначається її суттє-вістю, своєчасністю та можливістю використання дляпрогнозування.
Звітна інформація вважається суттєвою тоді, коли її упущення або неправильнийвиклад можуть вплинути на реальну оцінку діяльності банку та його фінансовийстан.
Фінансовізвіти мають бути надані користувачам своєчасно, тобто у строки, що забезпечуютьефективне використання звітної інформації. Найвірогідніша інформація втрачаєсвою корисність, якщо вона надана користувачам із запізненням. Згідно зтермінами подання фінансової звітності, затвердженими чинним законодавством,квартальна фінансова звітність надається банком не пізніше 25-го числа місяця,що настає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 18 лютого наступного зазвітним року.
Достовірністьінформації означає, що вона не містить помилок та похибок, які здатні вплинутина рішення користувачів звітності. Вимоги щодо достовірності передбачають:
· сумлінність поданняінформації. Кожна стаття звіту повинна з достатньою точністю піддаватиськонкретній оцінці; змістовність інформації. Відображення максимальних обсягівінформації в межах форми;
· нейтральність. Поданнязвітної інформації не повинне мати вибіркового характеру для заздалегідьвизначеного результату;
· відповідність. Длянедопущення значних недооцінок чи переоцінок окремих елементів звітів необхіднаповна точність у відображенні всіх показників діяльності банку.
Зіставністьінформації означає надання користувачам можливості порівнювати:
· фінансові звіти банку зарізні періоди;
· фінансові звіти різнихбанків.
Передумовоюзіставності є наведення звітної інформації попереднього періоду у фінансовихзвітах та розкриття інформації про облікову політику та її зміни у примітках.[1, ст..58–60]
Зазвітним періодом фінансові звіти, що складають банки, поділяються на щоденну,місячну, квартальну та річну звітність.
Повнимзвітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Звітнийперіод ще часто називають обліковим періодом. У межах річного обліковогоперіоду, або циклу, банки складають проміжні фінансові звіти.
Щоденна,місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумкомз початку року. Баланс банку складається на кінець останнього дня звітногоперіоду.
Звернітьувагу: на відміну від підприємств банки складають баланс щоденно. Щоденна звітністьподається лише у складі однієї форми – балансу.
Щомісячнафінансова звітність включає дві форми: баланс і звіт про прибутки та збитки.Щомісячний і щоденний баланси складаються за однаковим форматом.
Квартальназвітність включає такі три форми: балансовий звіт; звіт про фінансовірезультати; примітка «Зобов'язання банку, які обліковуються на позабалансовихрахунках».
Найбільшвичерпною та змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у повномукомплекті: балансовий звіт; звіт про фінансові результати; звіт про рухгрошових коштів; звіт про власний капітал; примітки. Слід зауважити, що левовачастка суттєвої та детальної фінансової інформації щодо банку розкривається впримітках. За відсутності доступу до такої інформації об'єктивна та правдива оцінкафінансового стану і результатів діяльності банку неможлива.
1.2 Міжнародністандарти фінансової звітності
Міжнародністандарти фінансової звітності (далі – МСФЗ) виступають на даний моментефективним інструментом підвищення прозорості і зрозумілості інформації, якарозкриває діяльність суб’єктів господарювання, створює достовірну базу длявизнання доходів і витрат, оцінки активів і зобов’язань, яка надає можливістьоб’єктивно розкривати і віддзеркалювати існуючі фінансові ризики у звітуючихсуб’єктів, а також порівнювати результати їх діяльності в цілях забезпеченняадекватної оцінки їх потенціалу та ухвалення відповідних управлінських рішень.Крім того, МСФЗ якісно впливають на можливості керівництва в області управлінняорганізацією і надають значні переваги перед конкурентами. У суб’єктів, якіскладають звітність за МСФЗ, значно зростає можливість залучити додатковіджерела капіталу та партнерів по бізнесу, які допоможуть забезпечити економічнезростання і процвітання. У свою чергу суб’єкти, використовуючи МСФЗ, маютьдоступ до інформації про фінансовий стан потенційних партнерів, що слугуєдодатковим інструментарієм при їх виборі.
Забезпеченняпрозорості суб’єктів національної економіки має величезне значення, оскільки,ринкова вартість капіталу визначається двома ключовими чинниками: майбутнімидоходами та майбутніми ризиками. Деякі ризики дійсно характерні для діяльностісамих організацій, проте є й такі, які спричинені відсутністю необхідноїінформації, відсутністю точних відомостей про прибутковість капіталовкладень.Кредитори і інвестори згодні одержувати менший прибуток, але бути впевненими втому, що достовірна, справедлива і точна інформації знизить їх ризики.
Позитивнимисторонами застосування міжнародних стандартів фінансових звітів як для суб’єктівгосподарювання, які складають фінансову звітність, так і для зовнішніхкористувачів являються:
– можливістьотримання необхідної інформації для прийняття управлінських рішень;
– забезпеченняпорівнянності звітності з іншими організаціями, незалежно від того, резидентомякої країни вони є і на якій території здійснюють господарську діяльність;
– можливістьзалучення іноземних інвестицій і позик, а також виходу на зарубіжні ринки;
– престижність,забезпечення більшої довіри з боку потенційних партнерів;
– убагатьох випадках велика надійність інформації;
– прозорістьінформації, що забезпечується шляхом дотримання правил її складання, а такожчисленними поясненнями до звітності. [9,ст..36–38]
Отже,переваги складання фінансової звітності за міжнародними стандартами дійсно є івони незаперечні для більшості користувачів фінансової звітності. МСФЗ можнарозцінювати як інструмент глобалізації економіки і світових господарськихзв’язків.
2. Облік власного капіталу та розподілу прибутку в корпораціях
2.1 Характеристика корпорації
міжнароднийстандарт облік капітал засоби
Корпорація – це зареєстроване певним чином підприємство, створенедля здійснення комерційної або виробничої діяльності, яке має права юридичноїособи та капітал, розділений на акції. Акціями засвідчується право власності вкорпорації, ними можуть володіти як фізичні, так і юридичні особи – акціонери.Акціонери обирають раду директорів, яка призначає вищих посадових осіб(адміністрацію) для втілення в життя політики корпорації.
За обсягами діяльності корпорації домінують у діловому світі. Вониконцентрують у собі незрівнянно більше ресурсів і людських здібностей,виробляють більше благ, ніж інші форми організації бізнесу. Корпораціївідповідають сучасним тенденціям розвитку корпоративної форми бізнесу, сприяютьпоглибленню процесу концентрації та централізації капіталу в рамкахміжнародного економічного простору.
Переваги корпорацій:
· мобілізація значних обсягів капіталу;
· обмежена відповідальність акціонерів. На відміну від власної справиабо товариства, у разі банкрутства акціонери відповідають за борги корпораціїне всім своїм майном, а лише в межах частки капіталу, що їм належить;
· проста система передачі права власності;
· професійне управління;
· тривалість існування.
Вади корпоративної форми організації бізнесу:
· вимога відкритості інформації, з одного боку, спонукає менеджерівприкрашати звітність, а з іншого – робить корпорацію вразливою для конкурентів;
· застосування більш жорсткого державного регулювання і контролю,ніж до інших видів підприємств;
· подвійність оподаткування (оподаткуванню підлягають і прибутоккорпорації, і дивіденди акціонерів).
Капітал власників корпорації відображається в Балансі у розділі«Капітал і резерви». Для повного розкриття інформації окремо відображаються усійого головні складові, а також підрозділи, номінальна вартість, кількістьвипущених акцій, капітал, внесений понад номінальну вартість, який називаютьпремією наакціонерний капітал або надлишковий капітал.
Акціонерний капітал формується за рахунок:
• коштів інвесторів – шляхом реалізації їм акцій;
• прибутку, отриманого від ведення комерційної діяльності та не розподіленогоміж акціонерами.
У ринково розвинутих країнах переважною формоюпідприємницької діяльності є корпорації як за обсягом капіталу, так і завипуском продукції та послуг. Корпораціями можуть бути малі, середні та великіпідприємства.
Заведено, що до складу корпорації на правах власників має входитине менше трьох юридичних або фізичних осіб. [4, ст..100]
Корпорація – це організаційна форма бізнесової діяльності,заснована на акціонерному капіталі. Корпорація як юридична особа існуєнезалежно від своїх власників.
Корпорації можуть бути відкритого та закритого типу. Акціонернікомпанії відкритого типу можуть налічувати тисячі акціонерів як унаціональному, так і світовому масштабі. У США створення корпорацій регулює якфедеральне законодавство, так і законодавство штатів. Державне регулюваннястворення корпорацій характерне й для інших країн.
Для створення корпорації подають заяву державному органу на рівніштату та статут. Тільки після затвердження установчих документів компаніяотримує право на підприємницьку діяльність.
На загальних зборах акціонерів обирають раду директорів, а остання– наймає адміністрацію. Рада директорів визначає політику компанії – їїстратегію й тактику, оголошує дивіденди. Адміністрація здійснює управліннякомпанією, втілює в життя вироблену політику.
Акціонери беруть участь в управлінні корпорацією під час річнихзборів. У США корпорація може реєструватись у своєму штаті або в штаті, де єнайсприятливіші умови оподаткування. Для діяльності в іншому штаті требаодержати ліцензію цього штату.
2.2 Обліквласного капіталу в корпораціях зарубіжних країн. Акції
Упроцесі створення корпорації виникають організаційні витрати. Це гонорари адвокатамза складання установчих документів, інкорпораційний внесок державі, вартістьдрукування акціонерних сертифікатів тощо.
Організаційнівитрати можуть належати до нематеріальних активів (капіталізуватися). Навитрати компанії вони відносяться через нарахування амортизації впродовжкількох років.
УСША, наприклад, за стандартом бухгалтерського обліку дозволяється амортизуватиорганізаційні витрати впродовж сорока років. Водночас податковим регулюваннямдозволяється амортизувати їх впродовж п’яти років. Виходячи з цього, напрактиці корпорації списують (амортизують) організаційні витрати найчастіше зап’ять років.
Власний капітал корпорації формується акціями, тобто коштами інвесторів (власників) в обмінна реалізовані їм акції.
Акція – це цінний папір безвстановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь в акціонернійкомпанії та дає його власникові право на:
· участь в управліннікомпанією;
· одержання частини прибутку увигляді дивідендів;
· участь у розподілі майна в разіліквідації компанії.
Власникизвичайних акцій мають право голосу в управлінні корпорацією. Дивідендиотримують залежно від результатів фінансово-господарської діяльності.
Привілейованіакції надають перевагу їх власникам під час одержання дивідендів, розподілумайна в результаті ліквідації корпорації, але не дають права голосу. Дивідендина ці акції встановлюють за фіксованим відсотком номінальної вартості або заставкою на одну акцію.
Кумулятивніакції мають таку перевагу: неоголошені радою директорів дивіденди переносятьсядо виплати на майбутні періоди, але обов’язково будуть виплачені. Ці дивідендище називають простроченими, або депонованими.
Розрізняютькілька вартостей (оцінок) акцій.
1. Номінальна вартість акцій. Це мінімальна вартість, яка вказується на сертифікаті акцій.Наприклад: компанія випустила 100 000 акцій вартістю 10 дол. кожна(тобто на 1 000 000 дол.); 10 дол. і1 000 000 дол. становлять номінальну вартість однієї та всіхвипущених акцій.
Номінальну вартість зараховують до статутного капіталу корпорації. Акції можутьпродаватися початково за вищою ціною, ніж номінальна. Різниця між ціною продажута номінальною вартістю становить додатковий капітал корпорації.
2. Безномінальні акції.Акції, що не мають встановленої номінальної вартості. Вони можуть випускатись удвох варіантах.
2.1. Безномінальні акції з оголошеною вартістю. Рада директорів оголошує (встановлює) у будь-який час вартістьакції.
Утакому разі оголошена вартість акцій зараховується до Статутного капіталукорпорації. Виручка, одержана понад оголошену вартість, становить додатковийкапітал корпорації.
2.2. Безномінальні акції без оголошеної вартості. Якщо корпорація випускає акції без номінальної та без оголошеноївартості, то вся виручка за акції переходить до статутного капіталу.
3. Ринкова вартістьакцій. Це ціна акції, щоформується на ринку цінних паперів (фондовій біржі) під впливом попиту йпропозиції. Вона значною мірою залежить від фінансового стану фірми, напрямівїї розвитку, стабільності тощо.
4. Облікова вартість акцій. Це різниця між сумою всіх активів і всією заборгованістю (чистіактиви). Іншими словами, це сума всього власного (акціонерного) капіталу. Якщорозділити всю суму капіталу на кількість акцій, то одержимо облікову вартістьоднієї акції. Але якщо у складі капіталу компанії є привілейовані акції, то їхсума попередньо віднімається від суми капіталу, а решта ділиться на кількістьзвичайних (простих) акцій.
2.3 Дивіденди як частина прибутку корпорації
Дивіденди– це частина прибутку корпорації, що розподіляється між акціонерамивідповідно до акцій. Дивіденди можуть виплачуватись у формі грошей, іншихактивів підприємства або у формі додаткових акцій. Переважно виплату дивідендівздійснюють грішми.
Рівеньдивідендів визначають показником «коефіцієнт дивідендів» – це відношення сумидивідендів до суми чистого прибутку.
Дивідендиможуть виплачуватися наприкінці кварталу чи півріччя або за рік. Дивідендиоголошує рада директорів корпорації.
Джереломвиплати дивідендів є нерозподілений прибуток. При цьому дивіденди переважнооголошують на суму, що не перевищує нерозподіленого прибутку корпорації. Якщодивіденди оголошено на всю суму нерозподіленого прибутку корпорації, то їхназивають ліквідаційними – у разі ліквідації корпорації або скорочення обсягуїї діяльності.
Здивідендами пов’язані три дати:
· дата оголошення дивідендів;
· дата реєстрації власниківакцій;
· дати виплати дивідендів.
Вобліку відображають операції, пов’язані з двома датами: датою оголошеннядивідендів та датою їх виплати.
Метоюдати реєстрації є визначення акціонерів (фізичних або юридичних осіб), якимналежить виплатити дивіденди. Після реєстрації право на дивіденди іншим особамне переходить, навіть якщо їм було перепродано акції.
Рададиректорів корпорації може оголосити дивіденди своїм акціонерам з оплатоюакціями.
Церобиться для того, щоб:
· зберегти оборотний капітал компанії(не виплачуючи грошей);
· знизити ринкову вартість(ціну) акцій збільшенням їх загальної кількості. Зниження ринкових цін робитьїх доступними для інвесторів;
· збільшити статутний капіталкорпорації за рахунок нерозподіленого прибутку;
· уникнути подвійногооподаткування (такий розподіл не є доходом).
Кількістьакцій, яку необхідно випустити для сплати дивідендів, встановлює рададиректорів. Такі акції здебільшого відображають за ринковими цінами на датуоголошення дивідендів. У будь-якому разі їх ціна не повинна бути нижчою заномінальну чи оголошену вартість.
3.Способи придбання основних засобів та методи їх оцінки
3.1 Поняття основних засобів
Основнізасоби (ОЗ) – матеріальні активи, якіпідприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставкитоварів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконанняадміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисноговикористання (експлуатації) яких більше одного року. Основні засобипідприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють унатуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва,так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку зфізичним та моральним зносом.
Основнізасоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльностіпідприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, атакож предмети вартістю за одиницю понад 1000 гривень (за ціною придбання).Основні засоби – це матеріальні необоротні активи підприємства. Основні фонди –це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуютьсяпідприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час(понад рік).
3.2 Первісніта подальші витрати за міжнародними стандартами
Об’єктиосновних засобів можна купувати з метою безпеки чи охорони довкілля. Придбання основнихзасобів такого типу, хоча безпосередньо не збільшує майбутні економічнівигоди від будь-якого окремо існуючого об’єкта основних засобів, може бути необхідним суб’єктовігосподарювання для отримання майбутніх економічних вигід від його інших активів.Такі об’єктиосновних засобів відповідають визнанню як активів тому, що вони уможливлюють надходженнябільших майбутніх економічних вигід від пов’язаних з ними активів, ніж у випадку, якби їх не придбали.Наприклад, виробник хімічної продукції може налагодити деякі нові процесихімічної обробки для того, щоб вони відповідали вимогам з охорони довкіллящодо виробництвата зберігання небезпечних хімікатів; пов’язані з цим удосконалення заводувизнаються як актив, тому що без них суб’єкт господарювання не можевиробляти та продавати хімічну продукцію. Проте остаточну балансову вартістьтакого активу та пов’язаний з нею актив перевіряють на зменшення корисності відповідно до МСБО 36 «Зменшення корисності активів».
Суб’єктгосподарювання не визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати нащоденне обслуговування об’єкта. Навпаки, ці витрати визнаються у прибуткучи збитку,коли вони понесені. Витрати на щоденне обслуговування об’єкта, як правило, це витрати назаробітну плату та витратні матеріали і можуть складатися з витрат нанезначні деталі. Призначення цих видатків часто визначають як «ремонти татехнічне обслуговування» об’єкта основних засобів.
Запаснічастини деяких об’єктів основних засобів можуть потребувати заміни через регулярні проміжкичасу. Наприклад, піч треба облицьовувати після певної кількості годинвикористання, частини салону літака (такі, як сидіння чи кухня) потребуютькількаразової заміни протягом строку корисної експлуатації літальногоапарата. Об’єкти основних засобів також можуть бути придбаними з метоюздійснення повторної заміни не так часто, наприклад заміна внутрішніх стін будівлі, або з метою одноразовоїзаміни. Суб’єкт господарювання визнає в балансовій вартості об’єктаосновних засобів собівартість замінюваної частини такого об’єкта, коли витрати понесені, якщо критеріївизнання виконані. Балансову вартість таких частин, які замінюють,припиняють визнавати відповідно до положень про припинення визнання цьогоСтандарту.
Умовоюподовження експлуатації об’єкта основних засобів (наприклад, літака) може бути виконаннярегулярних основних технічних оглядів для виявлення несправностей, незалежно від того, чи замінюютьсячастини об’єкта. Під час виконання значного огляду витрати на ньоговизнаються в балансовій вартості об’єкта основних засобів як заміна, якщовиконуються критерії визнання. Будь-яку балансову вартість витрат напопередній огляд (на відміну від матеріальних частин), яка залишається, визнавати припиняють. Це відбуваєтьсянезалежно від того, чи були ідентифіковані витрати попереднього оглядув операції, в якій об’єкт купували чи будували. Якщо потрібно, попередньооцінені витрати на майбутній подібній огляд можна використати якпоказник того, якою була собівартість існуючого компоненту технічного оглядупід час купівлі чи будівництва об’єкта.
3.3 Оцінкаосновних засобів
Об’єктосновних засобів, який відповідає визнанню як активу, слід оцінювати за його собівартістю.
Собівартістьоб’єкта основних засобів складається з такого:
а)ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки напридбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок.
б)будь-яких витрат, які безпосередньо пов» язані з доставкою активу до місцярозташування та приведення в стан, необхідний для його експлуатації у спосібвизначений управлінським персоналом.
в)первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об’єкта тавідновлення території, на якій він розташований, зобов’язання за якими суб’єктгосподарювання бере або коли його купують, або внаслідок використання об’єктапротягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасівпротягом цього періоду.
Прикладамибезпосередньо пов’язаних витрат, є:
а)витрати на виплати працівникам (як визначено в МСБО 19 «Виплати працівникам»),які виникають безпосередньо від спорудження або придбання об’єкта основних засобів;
б)витрати на впорядкування території;
в)первісні витрати на доставку та розвантаження;
ґ)витрати на встановлення та монтаж;
ґ)витрати на перевірку відповідного функціонування активу після вирахуваннячистих надходжень від продажу будь-яких об’єктів під час доставки активу дотеперішнього місця розташування та приведення в теперішній стан (наприклад,зразків, вироблених під час перевірки обладнання);
д)гонорари спеціалістам.
Суб’єктгосподарювання застосовує МСБО 2 «Запаси» до витрат на зобов’язання щододемонтажу, переміщення та відновлення території, на якій розташований об’єкт,що виникають протягом певного періоду внаслідок використання об’єкта длявиробництва запасів протягом цього періоду.
Зобов’язаннящодо витрат, обліковані відповідно до МСБО 2 чи МСБО 16, визнаються таоцінюються відповідно до МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання танепередбачені активи». Далі наведено приклади витрат, які не є витратами наоб’єкт основних засобів:
а)витрати на відкриття нових потужностей;
б)витрати на введення нового продукту чи послуги (включаючи витрати на діяльністьіз рекламування та просунення);
в)витрати на ведення бізнесу в новому місці розташування або з новою категорієюклієнтів (включаючи витрати на підготовку персоналу);
ґ)адміністративні та інші загальні накладні витрати.
Визнаннявитрат у балансовій вартості об’єкта основних засобів припиняється, якщо об’єктзнаходиться у місці розташування та стані, необхіднолму для його експлуатації успосіб, визначений управлінським персоналом. Отже, витрати, понесені привикористанні чи переміщенні об’єкта, не включаються в балансову вартість такогооб’єкта. Наприклад, наведені далі витрати не включаються в балансову вартістьоб’єкта основних засобів:
а)витрати, понесені у той час, коли об’єкт, придатний до експлуатації, у спосібвизначений управлінським персоналом, ще слід ввести у дію або його експлуатуютьне на повну потужність;
б)первісні операційні витрати, такі як понесені під час формування попиту напродукцію об’єкта;
в)витрати на переміщення чи реорганізацію частини або всієї діяльності суб’єктагосподарювання.
Деяківиди діяльності відбуваються в зв’язку з будівництвом чи забудовою об’єктаосновних засобів, але вони не є необхідними для того, щоби доставити об’єкт домісця розташування або привести у стан, в якому він придатний до експлуатації,у спосіб визначений управлінським персоналом. Вони складаються з операцій, якіможуть відбуватися до діяльності з будівництва чи забудови або протягом такоїдіяльності. Наприклад, дохід можна заробляти шляхом використання будівельногомайданчика як місця для стоянки автомобілів, поки не розпочнеться будівництво.Оскільки такі побічні операції не є необхідними для того, щоби доставити об’єктдо місця розташування або привести у стан, у якому він був придатний до експлуатації,у спосіб визначений управлінським персоналом, дохід та пов’язані з ним витратина побічні операції визнаються у прибутку чи збитку та включаються довідповідної класифікації доходу та витрат.
Собівартістьактиву, створеного власними силами, визначається з використанням тих самихпринципів, як і для придбаного активу. Якщо суб’єкт господарювання виробляєподібні активи для продажу в звичайному ході бізнесу, собівартість активузвичайно така сама, як і собівартість будівництва активу для продажу (див. МСБО2). Отже, при визначенні таких витрат будь-яких внутрішніх прибутків невраховують. Так само, собівартість понаднормативних сум відходів матеріалів,оплати праці чи інших ресурсів, витрачених при будівництві активу власнимисилами, не включається до собівартості активу. МСБО 23 «Витрати на позики»встановлює критерії для визнання відсотків як компоненту балансової вартостіоб’єкта основних засобів, збудованого власними силами.
Собівартістьоб’єкта основних засобів – це грошовий еквівалент ціни на дату визнання. Якщоплатіж відкладають на строк, довший від звичайного строку кредиту, різниця міжгрошовим еквівалентом ціни і загальними виплатами визнається як відсотки заперіод кредиту, якщо такі відсотки не визнають в балансовій вартості об’єкта. [5,ст..126–128–60]
Одинабо кілька об’єктів основних засобів можна придбати в обмін на немонетарнийактив чи активи або поєднання монетарних та немонетарних активів. Наступнийрозгляд просто стосується обміну одного немонетарного активу на інший, але вінтакож застосовується до всіх обмінів, наведених у попередньому реченні.Собівартість такого об’єкта основних засобів оцінюється за справедливоювартістю, якщо а) операція обміну має комерційну сутність та б) справедливувартість отриманого активу або відданого активу можна достовірно оцінити.Придбаний об’єкт оцінюють таким чином, навіть якщо суб’єкт господарювання неможе негайно припинити визнання відданого активу. Якщо придбаний об’єкт неоцінюється за справедливою вартістю, його собівартість оцінюють за балансовою вартістювідданого активу.
Суб’єктгосподарювання визначає, чи має операція обміну комерційну сутність,розглядаючи, якою мірою очікується зміна майбутніх грошових потоків внаслідокоперації. Операція обміну має комерційну сутність, якщо:
а)конфігурація (ризик, визначення часу та сума) грошових потоків від отриманогоактиву відрізняється від конфігурації грошових потоків від переданого активу;
б)вартість частини діяльності суб’єкта господарювання, визначена суб’єктом господарювання,на яку впливає операція, змінюється внаслідок обміну;
в)різниця між а) або б) є значною стосовно справедливої вартості обміненихактивів.
Зметою визначення того, чи має операція обміну комерційну сутність, вартість,визначена суб’єктом господарювання, частини діяльності суб’єкта господарювання,на які впливає операція, має відображати грошові потоки після оподаткування.Результати таких аналізів мають бути чіткими, без необхідності в детальнихобчисленнях для суб’єкта господарювання.
Справедливувартість активу, щодо якого не існує порівнювальних ринкових операцій, можнаобґрунтовано оцінити, якщо а) відхилення в діапазоні обґрунтованих попередніхоцінок справедливої вартості є незначними для цього активу або б) ймовірністьрізних попередніх оцінок в межах діапазону можна обгрунтовано оцінити тавикористати під час оцінки справедливої вартості. Якщо суб’єкт господарюванняможе достовірно оцінити справедливу вартість або отриманого активу, абовідданого актив, тоді справедлива вартість відданого активу використовуєтьсядля оцінювання собівартості отриманого активу, якщо справедлива вартістьотриманого активу є більш очевидною.
Собівартістьоб’єкта основних засобів, утримуваного орендарем за угодою про фінансовуоренду, визначається згідно з МСБО 17 «Оренда». Балансову вартість об’єктаосновних засобів можна зменшити державними грантами згідно з МСБО 20 «Облікдержавних грантів та розкриття інформації про державну допомогу».
Післявизнання активом, об’єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація табудь-який накопичені збитки від зменшення корисності.
Список використаних джерел
1. Бухгалтерський облікв Україні. Навч. посібник // за ред. Р.Л. Хом’яка. – Львів: Національнийуніверситет Львівська політехніка, Інтелект-Захід, 2001. – 728 с.
2. Бутинець Ф.Ф.Теорія бухгалтерського обліку – Житомир, 2004. – 423 с.
3. Грабова Н.М.Теорія бухгалтерського обліку – Київ, 2005. – 286 с.
4. Герасимчук З.В.Міжнародні економічні відносини – Луцьк, 2004, 328 с.
5. Міжнародні стандартибухгалтерського обліку / Перекл. з англ. за ред. С.Ф. Голова. – К.:Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, 2006 – 736 с.
6. Палій В.Ф.,Коментарі до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку – М., Аскері – Асса,2006. – 452 с.
7. Панков Д.А.,Бухгалтерский облік і аналіз в зарубіжних країнах – М., 2005 – 564 с.
8. Соловйова О.В.Зарубіжні стандарти обліку і звітності – Москва, Аналітика-прес, 2006 – 364 с.
9. Стуков С.А., Стуков Л.С.Міжнародна стандартизація і гармонізація обліку і звітності – М., 2004. – 296 с.
10. Сопко В.В. Бухгалтерськийоблік – Київ, 2000. – 339 с.