Міністерствоаграрної політики України
Житомирськийнаціональний агроекологічний університет
Інститутпіслядипломної освіти та дорадництва
Курсова робота
з предмету
Фінансовий облік
на тему:
Облік коштів на поточному рахунку в іноземній валюті
Виконав:
слухач заочної форми навчання
1 групи
П.Ф. Новіков
Житомир – 2010
Вступ
Досвідстановлення України як незалежної держави свідчить про те, що стан її економікита позиції на світовій арені значною мірою залежать від структури, динаміки іефективності зовнішньоекономічних відносин та торгівлі.
Питанняоптимізації зовнішньоекономічної діяльності – невід’ємний суттєвий елементрозвитку господарства України сьогодні. Для розв’язання цих проблем необхіднийкомплексний підхід до зовнішньої торгівлі як сфери діяльності, результати якоївизначаються економічною політикою держави, обраною моделлюзовнішньоекономічних зв’язків та впливом численних внутрішніх і зовнішніхчинників. Оскільки перелічені фактори впливу на результати зовнішньоекономічноїдіяльності регулюються державними законодавчими актами, пріоритетним постає якбездоганне дотримання цих законів на всіх етапах зовнішньоекономічноїдіяльності так і рівень відповідності нормативної вітчизняної бази принципамміжнародної облікової практики.
Дляпідприємств України, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, основниминормативними документами з питань обліку операцій в іноземній валюті є ЗаконУкраїни «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 22.05.97р. №283\97-ВР та Положення з бухгалтерського облікуоперацій в іноземній валюті, затверджене наказом Міністерства фінансів Українивід 14.02.96 р. №29. Названі законодавчі і нормативні акти регламентуютьметодологію облікового процесу, можливість здійснення перевірок з боку суб’єктівзовнішнього та внутрішнього контролю. Разом з тим, інтеграція України всвітовий ринок капіталу, розвиток видів зовнішньоекономічної діяльностізасвідчують гостру необхідність їх розширення та вдосконалення.
Вході виконання курсової роботи вивчалась вітчизняна нормативна база з питаньорганізації та методики обліку коштів на поточному рахунку в іноземній валюті.
Організаціїі методиці обліку операцій в іноземній валюті присвячені праці С.Ф.Голова, В.П.Завгороднього, З.В. Задорожного, М.В.Кужельного, І.І.Павлюка, В.М.Пархоменка,В.В.Сопка, М.М.Ткаченка та інших. Ці праці містять багато цінних пропозицій тарекомендацій щодо ведення обліку згідно чинного законодавства, зазначаючи,разом з тим, що національний облік на даному етапі не відповідає міжнароднимвимогам.
Прийнятийв 1999 році Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні» доповнює існуючу методологію обліку операцій в іноземній валюті якісноновими принципами: обачності, повного висвітлення, послідовності, превалюванняекономічного змісту над юридичною формою. Разом з тим, чинні Положення(Стандарти) бухгалтерського обліку (П(С)БО) не забезпечують сьогоднівпровадження цих принципів в облікову практику підприємств України, якіпрацюють з нерезидентами.
Наданий час в обліку операцій в іноземній валюті залишаються проблемними такіпитання:
— облік курсової різниці на рахунках фінансових результатів в умовах перехідноїекономіки формує прибуток(збиток), що не відповідає своїй економічній суті;
— неузгоджені повністю питання бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, вперерахунку активів підприємства, виражених в іноземній валюті;
— відсутність нормативного регулювання таких важливих в зовнішньоекономічнійдіяльності операцій, як консолідація звітності, страхування валютного ризику,облік суттєвих в фінансовому плані подій після дати складання балансу;
— відсутність в нормативному обліковому законодавстві альтернативних варіантів,що не дає можливості реалізації підприємствами власного економічнообґрунтованого вибору.
Розділ 1. Загальнотеоретичні питання 1.1 Економічний зміст облікукоштів на поточному рахунку в іноземній валюті
Для зберігання тимчасово вільних грошей та здійсненнярозрахункових операцій кожне підприємство відкриває у відділеннях банку помісцю знаходження розрахункові рахунки.
За економічним змістом безготівкові розрахункирозподіляються на дві основні групи:
1. За товарними операціями, тобто всі розрахунки міжпідприємствами і господарськими організаціями за реалізовану продукцію,виконані роботи, послуги і придбані матеріальні цінності.
2. За нетоварними операціями, до яких відносяться: платежідо бюджету, одержання і повернення банківських позик, сплата страховихплатежів, розрахунки за претензіями, недостачами і крадіжками та іншірозрахунки.
Розрахункові рахунки у іноземній валюті можуть бутивикористані лише для операцій 1 типу.
Організація безготівкових розрахунків базується на такихпринципах:
• платежі здійснюються після відвантаження продукції,виконання робіт, послуг або одночасно з ними;
• платежі здійснюються за згодою платника;
• покупець може відмовитись від оплати розрахунковихдокументів;
• платежі здійснюються за рахунок коштів платника або вустановленому порядку за рахунок кредиту банку;
• зарахування коштів на рахунок одержувача повинновиконуватися лише після списання цих сум з рахунку платника.
Операції на рахунках в установах банків можуть бутитимчасово зупинені за рішенням державних податкових інспекцій, судовими,правоохоронними та іншими органами у випадках, передбачених законодавчимиактами.
Для проведення безготівкових розрахунків підприємстваможуть застосовувати лише ті форми розрахунків, які встановлені законами іпостановами Уряду і є обов’язковими для всіх учасників платіжного обігу.Залежно від умов господарської діяльності підприємств, місця знаходженняплатників, джерел коштів, за рахунок яких виконуються платежі застосовуються тічи інші форми розрахунків. При розрахунках за товарно-матеріальні цінності.Надані послуги і виконані роботи, а також по інших операціях, використовуютьтакіосновні форми безготівкових розрахунків: платіжнимидорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжнимивимогами; інкасовими дорученнями. Ці форми розрахунків були впровадженіІнструкцією №7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” ізатверджені Постановою НБУ № 204 від 2.08.1996.
Розрахункові документи, які здаються в банк маютьвідповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати, залежно від їх форми,такі реквізити:
• назва документа;
• номер документа, число, місяць, рік його виписки. (Числота рік вказуються цифрами, місяць – літерами. На розрахункових документах, якізаповнюються технічними засобами, допускаються зазначення місяця цифрами(01-12));
• назви платника та одержувача коштів (їх офіційнескорочення), які відповідають зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні кодиза Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (далі за текстомта у додатках – код), у фізичних осіб – ідентифікаційні номери, щопроставляються на підставі відповідних документів податкових органів, номерирахунків в установах банку;
• назва банків платника та одержувача, їх місцезнаходженнята умовні номери за МФО (код банку);
• суму платежу цифрами та літерами;
• призначення платежу: назва товару (виконаних робіт,наданих послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція(договір, рахунок, товарно-транспортний документ, та інше), із зазначенням йогономера і дати, зазначення законодавчого акта, яким передбачене правобезспірного стягнення та безакцентного списання коштів (його дата, номер івідповідний пункт). Замість назви товару може зазначатись його кодове (умовне)значення;
• на першому примірнику (незалежно від способу виготовленнярозрахункового документа) – відбиток печатки (за винятком випадків,передбачених інструкцією) та підписи відповідальних осіб платника або (та)одержувача коштів;
• підрозділи бюджетної класифікації та строк настанняплатежу (у разі перерахування коштів до бюджету);
• суму податку на додану вартість або напис “без податку надодану вартість”. В бухгалтерському обліку всі розрахунки з бюджетомвідображають на рахунку № 68 «Розрахунки з бюджетом”. По кредиту цього рахункунараховують суми платежів до бюджету, а по дебету – фактичне перерахуваннягрошей у дохід бюджету. Кредитове сальдо показує заборгованість підприємстваперед бюджетом, тобто суму, яку підприємство має перерахувати до бюджету.Дебетове сальдо по рахунку 68 означає переплату бюджету, тобто надлишковуперераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати в рахунок черговихплатежів або повернути підприємству.
1.2 Правоверегламентування обліку коштів на поточному рахунку в іноземній валюті
Режим здійснення операцій у іноземній валюті на територіїУкраїни, загальні принципи валютного регулювання, права й обов’язки суб’єктіввалютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України «Просистему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 (іззмінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.08.97 № 212).
Облік операцій у іноземній валюті регламентуєтьсяПоложенням про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті, затвердженимнаказом Мінфіну України від 14.02.96 № 29 (із змінами, внесеними згідно знаказом Мінфіну України від 05.12.97 № 268).
Відповідно до зазначеного Положення і національного Планурахунків бухгалтерський облік наявності та руху валютних коштів здійснюється нарахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками (рахункамитретього порядку): 312-І «Валютний рахунок в країні», 312-2 «Валютний рахунокза кордоном», 312-3 «Транзитний валютний рахунок». Записи на рахунку 312 «Поточнірахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставівиписок банку з цього рахунка і доданих до них розрахунково-платіжнихдокументів, за якими були зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах. Аналітичнийоблік по рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» ведеться так, щобзабезпечити достовірну інформацію про наявність і рух валютних коштів покожному з відкритих у банку рахунках в іноземних валютах: «Валютний рахунок удоларах США», «Валютний рахунок в англійських фунтах», «Валютний рахунок унімецьких марках» тощо. Проте для систематизації і узагальнення інформації прогосподарські операції у різних валютах у бухгалтерському обліку здійснюєтьсяперерахунок іноземних валют у національну валюту України (в гривні) за курсом,встановленим НБУ на дату оформлення розрахунково-платіжних документів. Такоюдатою вважається дата виписки платіжного доручення на перерахування іноземноївалюти зарубіжному партнеру, дата виписки прибуткових і видаткових касовихордерів, дата митного оформлення матеріальних цінностей (робіт, послуг) поекспортно-імпортних операціях. При опрацюванні первинних документів, вартісніпоказники яких вказані в іноземних валютах, облікові працівники в знаменникувказують еквівалент цих показників у гривнях по курсу НБУ на дату, яка прийнятадля перерахунку операцій у іноземній валюті. У облікових регістрах(журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображаютьв гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти – російські рублі,долари США тощо).
Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведетьсяв тій самій системі рахунків, що й облік операцій у гривнях. Записи по рахункахрозрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та іншимидебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36 «Розрахунки зпокупцями і замовниками») 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахункиза податками й платежами» та ін. При цьому можливе відокремлення розрахунків віноземних валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповіднихсинтетичних рахунків. У облікових регістрах обов’язково вказують датуздійснення господарської операції, оформленої відповідним документом.
Наявність і рух готівкової іноземної валюти в касіпідприємства відображається на рахунку 30 «Каса», за субрахунком 302 «Каса віноземній валюті». Записи на субрахунку 302 здійснюються в загальноприйнятомупорядку на підставі звітів касира з доданими до них прибутковими і видатковимикасовими ордерами.
Законом України «Про внесення змін в деякі Декрети КабінетуМіністрів України з питань валютного регулювання» від 03.06.97 № 295 буловідмінено обов’язковий продаж на Міжбанківській валютній біржі 50% від надходженьвалюти по експортних операціях. Проте постановою Правління Національного банкуУкраїни від 04.09.98 №349 «Про введення обов’язкового продажу надходжень уіноземній валюті на користь резидентів – юридичних осіб» (із змінами, внесенимипостановою від 14.09.98 № 365) встановлено, що на період до стабілізаціїситуації на валютному ринку України 50% від надходжень у іноземній валюті накористь резидентів – юридичних осіб підлягає обов’язковому продажу черезуповноважені банки на Українській міжбанківській валютній біржі, за винятком: кредитів(позик, фінансової допомоги); сум по гранту КFW; сум, які повністюнаправляються резидентами на погашення кредитів, позик і фінансової допомоги; сум,придбаних на Українській міжбанківській валютній біржі і Київській міжбанківськійвалютній біржі в межах строків для розрахунків з нерезидентами; сум,перерахованих раніше нерезидентам і повернених через невиконання зобов’язань,якщо вони не були куплені на міжбанківському валютному ринку України; сум, щоналежать банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим установам; депозитів,розміщених резидентами; виручки від експорту послуг транспортних організацій,яка спрямовується ними на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуваннямїх транспортних засобів за межами України. Підставою є сертифікатторгово-промислової палати України.
При здійсненні обов’язкового продажу валюти винагородауповноважених банків не може перевищувати 0,05% по кожній угоді, включаючиопераційні витрати.
Постановою Правління Національного банку України від24.07.97 № 248 передбачено, що валютні надходження на адресу резидентапіддягають зарахуванню на розподільчий валютний рахунок. Банк зобов’язаний непізніше наступного дня повідомити власника рахунка про надходження валюти нарозподільчий рахунок і, якщо резидент протягом п’яти банківських днів не дастьйому доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка) банкна 6-й банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний рахунокрезидента. Валютні кошти, зараховані на розподільчий рахунок, у бухгалтерськомуобліку відображаються записом по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки віноземній валюті», субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок» укореспонденції з кредитом рахунка 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». Перерахуваннябанком валютних коштів транзитного валютного рахунка на валютний рахунокпідприємства резидента відображається записом по дебету рахунка 312, субрахунок312-І «Валютний рахунок в країні» і кредиту рахунка 312, субрахунок 312-3 «Транзитнийвалютний рахунок».
При обов’язковому продажу валюти (50Уо), а також якщопідприємство приймає рішення про продаж частки валюти, що залишилася в йогорозпорядженні на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), воно подаєбанку доручення (заявку) встановленої форми. Валютні кошти, перераховані банкомна рахунок УМВБ для продажу, в сумі, визначеній за курсом НБУ на датуздійснення операції, відображаються записом по дебету рахунка 334 «Грошовікошти в дорозі в іноземній валюті» і кредиту субрахунка 312-3 «Транзитнийвалютний рахунок». Одержана на рахунок підприємства національна валюта (гривні)зараховується в доход від реалізації іноземної валюти (за вирахуванням суми,утриманої банком як винагорода за надані послуги по продажу валюти на біржовомуринку) і в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 311 «Поточнірахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доходвід реалізації іноземної валюти». Собівартість реалізованої на біржовому ринкуіноземної валюти за курсом НБУ, що діяв на день здійснення операції (завирахуванням суми винагороди, утриманої банком), списується з кредита рахунка334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» на дебет рахунка 942 «Собівартістьреалізованої іноземної валюти» У такій же кореспонденції рахунківвідображається і сума винагороди, утримана банком за надані послуги по продажуіноземної валюти на біржовому ринку.
Наприкінці звітного періоду для визначення фінансовогорезультату від продажу іноземної валюти на Міжбанківській валютній біржіроблять записи:
1) на списання доходу від реалізації іноземної валюти:
Д-т рах. 711 «Доход від реалізації іноземної валюти»
К-т рах. 791 «Результат основної діяльності»;
2) на списання собівартості реалізованої валюти:
Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»
К-т рах. 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»;
3) на списання фінансового результату від продажу іноземноївалюти, визначеного за даними рахунка 791 «Результат основної діяльності» (якрізниця між кредитовим і дебетовим оборотами);
4) на суму одержаного прибутку:
Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»
К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;
5) на суму збитку:
Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»
К-т рах. 791 «Результат основної діяльності».
Придбання і перерахування іноземної валюти здійснюється наУкраїнській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) або Київській міжбанківськійвалютній біржі (КМВБ) для:
– оплати за фактично одержану продукцію або фактичнонадані послуги (виконані роботи) на підставі: зовнішньоекономічного імпортногоконтракту, вантажної митної декларації (акта виконаних робіт і наданих послуг) ідовідки ДПА України (яка дійсна 90 днів, але одержувати її треба при кожнійпокупці валюти);
– авансової (попередньої) оплати окремих видів робіт(послуг): капітального будівництва і пусконалагоджувальних робіт; міжнароднихперевезень; переробки давальницької сировини; страхових, туристичних,агентських послуг; держмита і митних зборів за межами України; послуг постандартизації; послуг зв’язку, телекомунікацій, розрахунків пластиковимикартками і по міжнародних платіжних системах; участь в семінарах, симпозіумах,конференціях тощо;
– розрахунків по зобов’язаннях (повернення кредитів,відсотків по них, комісійних по кредитах, поворотної фінансової допомоги, якщоє реєстрація і ліцензія НБУ або гарантія Кабінету Міністрів України);
– здійснення касових операцій (покриття витрат наслужбові відрядження за кордоном у межах норм; перерахування за кордон пенсій,стипендій, аліментів у порядку, передбаченому угодами по неторгових платежах звідповідними країнами; репатріація капіталу, що належить іноземному інвестору,інвестованого в економіку України, або прибутків на цей капітал; інші цілі,передбачені чинним законодавством). При цьому комісійна винагорода бірж не можеперевищувати 0,1%, а винагорода банків 0,05% (включаючи операційні витрати) відсуми за кожною угодою.
Установою банку для ДПА України складається реєстрклієнтів, які придбають іноземну валюту, де, крім усіх реквізитів клієнта,вказують дані про керівника і головного бухгалтера, включаючи їхідентифікаційні коди (постанова Національного банку України від 21.09.98 №382). Перелік підготовки документів, необхідних для покупки іноземної валюти наУМВБ або КМВБ, а також оплати платіжних доручень в ВКВ (1 група класифікатораіноземних валют) для виконання зобов’язань перед нерезидентами як за рахуноквласних коштів, так і куплених на біржах, розроблений і затверджений НБУ, ДПАУкраїни і Держмитслужбою України.
Банк приймає до виконання заяву клієнта на придбання наУМВБ іноземної валюти тільки під зареєстрований у цьому банку контракт наімпорт товарів (робіт, послуг) і за наявності необхідної суми на поточномурахунку клієнта на момент складання угоди про придбання іноземної валюти. Протеза відсутності таких коштів в окремих випадках банк має право надатикороткостроковий кредит.
Валюта, придбана на біржовому ринку через уповноваженийбанк для забезпечення зобов’язань перед нерезидентами, має бути перерахована запризначенням протягом п’яти робочих днів з моменту її зарахування на валютнийрахунок резидента. У разі порушення зазначеного строку придбана валютапродається уповноваженим банком на валютній біржі протягом п’яти робочих днів.При цьому позитивна курсова різниця, яка виникла внаслідок здійснення такоїоперації, у розмірі 100% підлягає перерахуванню до бюджету, а негативна – відноситьсяна результати фінансово-господарської діяльності резидента (постанова ПравлінняНБУ від 04.09.98 № 348 та від 21.09.98 № 382).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.98 № 1968встановлено, що у випадку ненадходження резидентам валютних коштів у строки,визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземнійвалюті», уповноважені банки протягом трьох банківських днів повідомляють про цеНаціональний банк, орган державної податкової служби за місцем реєстраціїрезидента і відповідного резидента. Якщо резидент протягом трьох банківськихднів не надасть банку документів, які підтверджують повернення валютних коштівабо правомірність продовження строків їх повернення, уповноважений банкприпиняє перерахування валютних коштів з рахунку резидента на користьнерезидентів.
У діяльності підприємств мають місце також операції порепатріації капіталу – вивезенню інвестором із України майна або валюти, щобули ним інвестовані на території України, або суми прибутку на інвестований капітал.У бухгалтерському обліку на суму капіталу, що підлягає репатріації, роблятьзапис по кредиту рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» в кореспонденції здебетом рахунків:
40 «Статутний капітал» (у випадку репатріації ранішеінвестованого капіталу);
443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» (у випадкурепатріації прибутку ла інвестований капітал).
Для придбання іноземної валюти з метою забезпеченнярепатріації капіталу підприємство подає установі банку документи, щопідтверджують факт іноземної інвестиції і результати фактично одержаногоприбутку на інвестований капітал, що підлягає виплаті інвестору (після сплатиподатків, передбачених законодавством).
Значне місце в бухгалтерському обліку займають операції повиявленню і відображенню курсових (валютних різниць). Курсові різниці поопераціях з іноземною валютою визначаються як різниця між оцінкою валютнихактивів та пасивів на дату реєстрації їх в бухгалтерському обліку або на датускладання бухгалтерського звіту за попередній звітний період та оцінкою на датуфактичного здійснення розрахунку (надходження, сплати валютних коштів) або надату складання бухгалтерського звіту за звітний період за курсом НБУ.
До найбільш поширених випадків виникнення курсових різницьналежать:
- різниця між оцінкою дебіторської заборгованості закурсом на день її виникнення (виписки розрахункових документів, митногооформлення) і на день одержання грошових коштів;
- різниця між оцінкою кредиторської заборгованості надень її виникнення і на день погашення при придбанні товарно-матеріальнихцінностей (робіт, послуг);
- погашення банківських кредитів – різниця між сумоюна день одержання кредиту і на день його погашення;
- оплата виданих векселів – різниця між оцінкою кредиторськоїзаборгованості, забезпеченою векселями, за курсом на день виписки векселя і надень погашення та ін. Згідно з національним Планом рахунків бухгалтерськогообліку курсові різниці по операціях в іноземній валюті відображаються в складіопераційної діяльності підприємства.
На суму позитивної курсової різниці роблять запис покредиту рахунка 714 «Доходи від операційної курсової різниці» і дебетурахунків:
o 312«Поточні рахунки в іноземній валюті» (при надходженні валютних коштів відіноземних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи,послуги);
o 632«Розрахунки з іноземними постачальниками» (при оплаті придбаних по імпортутоварно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);
o 622«Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті», 512 «Довгостроковівекселі, видані в іноземній валюті» (при оплаті коротко- і довгостроковихвекселів, що були видані в іноземній валюті);
o 602«Короткострокові кредити банків в іноземній валюті», 502 «Довгострокові кредитибанків в іноземній валюті» (при погашенні коротко- і довгострокових кредитів,які були одержані в іноземній валюті) та ін.
Від’ємні курсові різниці обліковуються в складі витратиопераційної діяльності підприємства і відображаються записом по дебету рахунка945 «Втрати від операційної курсової різниці» в кореспонденції з кредитомрахунків:
o 312«Поточні рахунки в іноземній валюті» (при оплаті раніше одержаних по імпортутоварно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);
o 362«Розрахунки з іноземними покупцями» (при надходженні валютних коштів відіноземних покупців за відвантажені по експорту товари, виконані роботи, наданіпослуги) та ін.
В аналогічному порядку обліковують різниці від переоцінкимайна при складанні бухгалтерської звітності, тобто різниці між оцінкамиокремих видів майна по курсу іноземної валюти на дату реєстрації Їх убухгалтерському обліку і на дату складання звіту. При цьому переоцінці підлягаєне все майно підприємства, а лише так звані грошові (валютні) статті. Узагальному вигляді такі статті характеризують готівкові грошові кошти і кошти,що підлягають до одержання або оплаті грішми. До грошових (валютних) статейналежать: залишки грошових коштів на валютних рахунках і в касі підприємства, атакож грошові кошти в дорозі; платіжні документи в інвалютах (векселі, чеки,акредитиви тощо); грошові документи в інвалютах (поштові марки, оплаченіпроїзні Документи, авіаквитки тощо); фінансові вкладення в цінні папери вІнвалютах (акції, облігації, сертифікати); дебіторська і кредиторськазаборгованість в інвалютах (по розрахунках з покупцями і замовниками,постачальниками і підрядчиками тощо); заборгованість по кредитах банків таінших позиках в інвалютах. Тобто курсові різниці визначаються по сумах іопераціях, що відображаються на рахунках: 302, 312, 314, 332, 334, 342, 362,632, 502, 512, 602, 622, 48 та деяких інших. Необхідність переоцінки вказанихстатей викликана тим, що в бухгалтерському балансі вони мають відображатись всумах, що визначаються шляхом перерахунку Іноземної валюти в національну валюту(гривню) за курсом НБУ на дату складання звітності.
Відповідно до п.п.7.3.б ст. 7 Закону України «Прооподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування будь-яка іноземнавалюта або заборгованість в іноземній валюті, які знаходяться на облікуплатника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні заофіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий деньзвітного періоду. При цьому позитивна чи негативна різниця між результатамитакого перерахунку і балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованостівключається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку.
Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутногокапіталу, здійснюється по курсу за домовленістю сторін (засновників), але ненижче курсу, встановленого НБУ на дату складання установчих документів. Різницяміж вартістю за курсом, передбаченим установчими документами, і вартістю закурсом НБУ на дату внеску коштів відображається в складі додаткового капіталу.При цьому роблять запис по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземнійвалюті» (на суму іноземної валюти за курсом НБУ на день зарахування) і кредитурахунків:
o 44 «Статутнийкапітал» (на суму іноземної валюти за курсом, що був передбачений установчимидокументами);
o 42 «Додатковийкапітал» (на суму різниці між вартістю валюти, передбаченої установчимидокументами, і її вартістю на дату внесення коштів).
Майно підприємств, придбане за рахунок коштів в інвалютах,при складанні звітності не переоцінюється (основні засоби, нематеріальні активита інші матеріальні цінності). Не підлягають переоцінці також пасивипідприємств (крім кредиторської заборгованості в інвалютах і заборгованості покредитах банків та інших позиках, а також залишок цільового фінансування збюджету в іноземній валюті). Тобто курсові різниці не визначаються по рахунках:10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальніактиви», 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовийкапітал», 42 «Додатковий капітал», 46 «Неоплачений капітал» та ін. Вонивідображаються в поточному обліку і звітності в сумах, визначених перерахункомінвалюти в діючу на території України національну грошову одиницю України завідповідним курсом НБУ на дату зарахування цих активів і пасивів на баланспідприємства. Контроль за валютними операціями, які здійснюються резидентами інерезидентами через уповноважені банки, забезпечують ці банки, а ДПАУ здійснюєфінансовий контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів натериторії України.
Згідно з Законом України «Про визначення розміру збитків,нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням(псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменіві валютних цінностей» від 06.06.95 № 218 збиток, заподіяний працівниками, щовиконують валютні операції, винними в розкраданні, недостачі валютнихцінностей, а також втраті платіжних документів та інших цінних паперів вІноземній валюті, визначається в сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості)зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за курсом НБУ надень виявлення заподіяного збитку. Заборгованість підзвітних осіб у разінеповернення у встановлений строк авансу, виданого в іноземній валюті наслужбові відрядження, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказанихвалютних цінностей, перерахованій за курсом НБУ на день погашеннязаборгованості. Стягнуті суми передусім спрямовуються на відшкодування збитку,заподіяного підприємству, а решта суми підлягає перерахуванню до бюджету. Прицьому збиток, заподіяний працівниками підприємству, відшкодовується незалежновід притягнення винних осіб до карної, адміністративної або дисциплінарноївідповідальності.
Уповноважені банки протягом робочого дня зобов’язанізабезпечувати безперебійну роботу обмінних пунктів (як власних, так і своїхагентів на умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною танаціональною валютами та здійснювати оперативний контроль за роботою обміннихпунктів. Недотримання розміру маржі, а також одностороннє здійснення тількикупівлі або продажу іноземної валюти протягом робочого дня розглядаєтьсяНаціональним банком України як порушення уповноваженим банком вимог наданоїйому ліцензії на здійснення банківських операцій з наступною забороноювиконання відповідних операцій (щодо власних обмінних пунктів) або нездійсненнябанком функцій агента валютного контролю (щодо обмінних пунктів, які працюютьна підставі агентських угод з цим банком) і застосуванням фінансових санкцій тазабороною агентам займатися обмінними операціями протягом року (листНаціонального банку України від 21.08.98 № 13-108/1439-6031).1.3Огляд літературних джерел
Основними документами, що визначають та регламентуютьгрошовий облік в іноземній валюті є нормативно-правові акти Верховної Ради,Кабінету Міністрів України, Державного казначейства тощо. Зокрема до такихдокументів можна віднести />Наказ Державного казначейства України №96від 27.05.2005, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 червня 2005 р.за № 651/10931 />«Про внесення змін до Порядку відображення вобліку операцій в іноземній валюті» [18].
Проблемам обліку господарських операцій, в тому числі віноземній валюті присвячені численні публікації в збірниках наукових праць. Намдуже імпонує думка к. е. н., доц. З.Л. Бандури зі Львівського НУ ім. ІванаФранка, який наголошує на наявних проблемах інформаційного забезпечення облікугосподарських операцій, та недоліки у чинному законодавстві та недосконалостісистеми організації бухгалтерського обліку головним чином внаслідок орієнтаціїбільшості підприємств на правильність здійснення розрахунків з бюджетом зподатків і обов’язкових платежів і менший котроль економічної складовоїгосподарських операцій [19]
У підручнику Сопка В. та Завгороднього В. розглядаються якоб’єкти організації господарського обліку за умов сучасного розвитку економікиУкраїни, так і докладно висвітлюються відповідні предмет і метод, особливостітехнології облікового, контрольного і аналітичного процесів, питанняорганізації праці, а також забезпечення (нормативно-правове, організаційне,інформаційне, технічне, ергономічне і т. ін.) процесів обліку, контролю тааналізу як функцій управління в разі автоматизованої обробки інформації [21].Авторами докладно розкрито питання обліку грошових коштів в іноземній валюті зпозицій стратегічного розвитку підприємств і організацій.
У періодичному виданні «Школа бухгалтера» низку матеріалівприсвячено відображенню у бухгалтерському і податковому обліку, а також упервинних документах і облікових регістрах касових операцій у національній таіноземній валюті. Так, авторами узагальнено практичний досвід підприємств щодо використовуютьіноземну валюту в своїй діяльності. Зазначається, що нормативно-правова база зцього питання залишає бажати кращого (в Україні досі немає єдиного нормативногодокумента, який би регулював порядок обліку готівкової інвалюти, наприклад так,як стосовно готівкової національної валюти). Тож у бухгалтерів (касирів)виникає безліч запитань, на які вони не можуть знайти відповідей [24].
У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено основні терміни та поняття, що використовуються під час управління,обліку та аналізу операцій з обігу грошових коштів в інземній валюті. Зокрема,таких як резиденти, нерезиденти, валютні цінності і, власне, іноземна валюта[14]. Так, в якості останніх визначення передбачає наступне.
Резиденти – юридичні особи і суб’єкти господарськоїдіяльності України, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництватощо), які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавстваУкраїни з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва,консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, щомають дипломатичні привілеї й імунітет, а також філії та представництвапідприємств і організацій України за кордоном, які не здійснюють господарськоїдіяльності.
Нерезиденти – юридичні особи і суб’єкти господарськоїдіяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) змісцезнаходженням за межами України, які створені і здійснюють свою діяльністьвідповідно до законодавства іншої держави; розташовані на території Українидипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційніпредставництва іноземних держав, міжнародні організації і їх представництва,які мають дипломатичні привілеї й імунітет, а також представництва іншихіноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльностівідповідно до законодавства України.
До валютних цінностей чинне законодавство відноситьіноземну валюту. Іноземна валюта – це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот,казначейських білетів, монет, що перебувають в обороті і є законним платіжнимзасобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з оборотуабо такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, щоперебувають в обороті, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнароднихрозрахункових (клірингових) одиницях, які перебувають на рахунках або вносятьсядо банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.
Крім того, до валютних цінностей, які належать резидентам інерезидентам – власникам валютних цінностей, віднесено також платіжні документий інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), борговірозписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, іншіфінансові і банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківськихметалах.
Ловінська Л.Г. у своєму підручнику дає уявлення про облікгрошових коштів і дебіторської заборгованості, в т.ч. на рахунках у банку. Такавтор вважає, що для зберігання вільних грошових коштів і здійсненнябезготівкових розрахунків кожному підприємству під час його організаціївідкривається в банку. Для його відкриття банку надаються такі документи: заявабанківської форми, посвідчення про реєстрацію підприємства, статут,затверджений нотаріально і з відмітками податкової адміністрації і соціальнихфондів (пенсійного, страхового, фонду зайнятості та фонду страхування від нещаснихвипадків), посвідчення про реєстрацію в статистичному органі; картка зізразками підписів керівника і головного бухгалтера, якщо він передбаченийштатним розкладом. У разі відсутності призначеного головного бухгалтера підписзалишає лише керівник і ставиться на картці кругла печатка підприємства [36].
Колектив авторів на чолі з М.П. Войнаренко в своїй своїйпублікації доводять необхідність взаємозв’язку з такими підсистемамиуправління: планування, контроль, регулювання, аналіз, оцінка [35].
Отже, бухгалтерський облік і його продукт, обліковаінформація, зокрема в сфері обліку готівкових операцій в іноземній валюті,являють собою складову інформаційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльностіпідприємства, у першу чергу є кількісною інформацією таких підсистем управління,як планування, контроль, регулювання, аналіз, оцінка. Таким чином, облік займаєважливе місце в системі управління підприємством, тобто забезпечує на йогооснові органічний взаємозв’язок і взаємодію з усіма іншими підсистемами управління.
/>/>Розділ 2. Організаційно-економічна характеристикапідприємства ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод»/> 2.1 Організаційно-економічнахарактеристика підприємства
Державне підприємство «Житомирський лікеро-горілчаний завод»– одне із найстаріших підприємств України. Завод заснований у липні 1896р.Протягом століття змінився вигляд заводу, що став сучасним підприємством; уцехи прийшла нова техніка; застосовуються новітні технології виробництва;змінилися кілька поколінь фахівців, що вкладають свою працю, знання та часткудуші в продукцію підприємства. Але незмінними залишаються вікові традиції щодовипуску продукції, яка славиться по всій Україні завдяки старовинній класичнійтехнології з унікальними рецептурами спиртових напоїв.
Організаційно-правова форма ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» – державне підприємство. Підприємство знаходиться впідпорядкуванні Державного управління справами. Визначення «державне» вказує,що дане підприємство має особливості правового становища порівняно знедержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежуванняфункцій власника від функцій управління майном у державному підприємстві. Самедержавне підприємство як майновий комплекс є об’єктом права державноївласності. Тобто, ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» є об’єктом правадержавної власності.
Підприємству як суб’єктові права майно належить на правіповного господарського відання. Державне підприємство володіє, користується ірозпоряджається майном «на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, якіне суперечать чинному законодавству та статуту підприємства».
Оскільки державне підприємство є суб’єктом права повногогосподарського відання майном, то щодо нього діє спеціальна правова норма –правовий режим майна державних підприємств. Вона означає, що державніпідприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майнапри заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути державнихпідприємств розробляються на підставі Типового статуту державного підприємства,затвердженого 22-28 квітня 1993 р. затверджені Мінекономіки, Мінпраці, Мінфіномта Фондом державного майна України), управління майном, розподілу прибуткутощо. Підприємство має у власності майно, що враховується на його балансі, 6розрахункових рахунків, може від свого імені здобувати й здійснювати майнові йособисті немайнові права, мати обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Загальне керівництво діяльністю ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод», а також керівництво поточною діяльністю підприємстваздійснюється одноособовим виконавчим органом – Генеральним директором. Докомпетенції Генерального директора підприємства належить: 1) без дорученняпредставляти підприємство; 2) представляє інтереси підприємства у всіхукраїнських та іноземних установах, підприємствах й організаціях; 3) укладаєугоди від імені підприємства; 4) підписує трудові договори (контракти) ізпрацівниками підприємства; 5) видає доручення; 6) видає накази й розпорядження,обов’язкові для виконання всіма працівниками підприємства.Організаційно-управлінська структура підприємства наведена у додатку А. Отже,Генеральний директор має 3-х заступників. Перший заступник гендиректора маєповноваження та усі обов’язки гендиректора за відсутності останнього, в т.ч.йому підпорядковується директор Чуднівської філії. Крім першого є заступник зкомерційних питань та заступник з питань безпеки та режиму.
Щодо стану трудових ресурсів на підприємстві, то можнасказати, що загальна кількість персоналу підприємства – 194 особи. Структураперсоналу ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» представлена у табл.2.1. Найбільшу питому вагу у структурі персоналу ДП «Житомирський лікеро-горілчанийзавод» складають працівники сфери виробництва (53%). Значну частку у структуріперсоналу заводу займають ІТР (21%), адміністративний (12%) і обслуговуючий(11%) персонал.
Таблиця 2.1 Структура персоналу ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод»Посада Кількість осіб % Вище керівництво 5 3 Адміністративний персонал 24 12 Інженери, технологи, менеджери середньої ланки 41 21 Виробничий персонал 102 53 Начальники складів, транспортного цеху, служба охорони 22 11 Разом 194 100
Структураперсоналу ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за віком представлена у таблиці 2.2. Отже, за віковимскладом на підприємстві переважають працівники від 20 до 30 років (39% відзагальної кількості персоналу), за ними – у рівних кількостях (24% і 22%) –працівники від 30-40 та 40-50 років.
Таблиця 2.2 Структура персоналу ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за вікомВік персоналу Кількість осіб % 18-20 4 2 20-30 76 39 30-40 48 24 40-50 41 22 50-60 19 10 за 65 6 3 Разом 194 100
Структураперсоналу ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за освітою представлена у таблиці 2.3. Отже, заосвітою переважають працівники із середньою спеціальною освітою – 49%, протевеликий відсоток і працівників із вищою освітою – 43%. Персонал підприємствазагалом формується на базі молодих спеціалістів, які направляються на практикувідповідними навчальними закладами і залишається працювати на підприємстві.Загалом плинність кадрів на підприємстві низька, так як люди вболівають запідприємство, тут створено хороші умови праці і відпочинку, гарантованосоціальний захист. Стимулювання праці загалом здійснюється наданням премій, увигляді натурального стимулювання – виписка продукції підприємства працівникампідприємства, їх сім’ям. За відмінну працю видаються грамоти та матеріальнадопомога. Для працівників підприємства працює їдальня, клуб.
Таблиця 2.3 Структура персоналу ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за освітоюОсвіта Кількість осіб % Вища освіта 84 43 Середня спеціальна 96 49 Середня освіта 14 8 Разом 194 100
Підприємство постійно працює над підвищенням професійногорівня кадрів підприємства. Із числа інженерно-технічних працівників, робітниківі службовців навчаються без відриву від виробництва 22 працівники. За 2008 р.підвищили кваліфікацію 7 працівників ІТП. За рахунок підприємства навчаються уВУЗах і технікумах 18 чоловік, по цільових направленнях – 11.
Організаційна структура підприємства включає наступнівідділи: 1) відділ кадрів; 2) юридичний відділ; 3) відділ охорони праці; 4) інженернаслужба; 5) служба головного механіка; 6) служба головного технолога; 7)бухгалтерія; 8) планово-економічна служба; 9) відділ збуту і постачання; 10)відділ фірмової торгівлі; 11) господарський відділ. Організаційна структура ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» представлена у Додатку А. Окрему організаційнуструктуру має Чуднівська філія. Залишаючись одним з небагатьох державнихпідприємств лікеро-горілчаної промисловості, ДП «Житомирський лікеро-горілчанийзавод» в останні роки динамічно розвивається й постійно поліпшує свої ринковіпозиції. Насамперед, завдяки сучасному менеджменту та модернізації виробництва.З 2001 р. на заводі почалася масштабна реконструкція: зведені нові цехи,склади, встановлено сучасне устаткування. Зокрема, проведена реконструкціякупажного цеху, зроблена заміна технологічних ємкостей, упроваджена новасистема водопідготовки. У 2003 р. введена в дію автоматична лінія по упакуваннюготової продукції в термоусадочну плівку. У 2003-2004 рр. установлені додатковісистеми фільтрації. В даний час проводиться робота з упровадження на заводінової системи водопостачання й водопідготовки.
В асортименти продукції ДП «Житомирський лікеро-горілчанийзавод» входять особливі горілки, виготовлені по оригінальних авторськихрецептах фахівців підприємства. Основними брендами «Житомирськоголікеро-горілчаного заводу» є горілки: «Житомирський стандарт», «Чуднів», «Президентськийстандарт», «Житомир сучасна», «Старий Житомир оновлена», а також горілки йгіркі настойки під торговельною маркою «Житомирська на бруньках»: горілка «Житомирськана бруньках класична», горілка «Житомирська на бруньках золота», гірка настойка«Житомирська на бруньках лагідна», гірка настойка «Житомирська на брунькахелітна», гірка настойка «Житомирська на бруньках мускатна», гірка настойка «Житомирськана бруньках журавлинова». Асортимент продукції підприємства представлений упрайсах – Додаток Б.
Висока якість і особливості продукції ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» відзначені багатьма українськими та закордонниминагородами. У 1995 р. продукція підприємства одержала Міжнародний приз «Gоld Gіоbе»,а на Міжнародному конгресі в Парижі, у березні 1997 р. – Диплом і XXМіжнародний приз Європи за якість. На цьому ж конгресі завод було прийнято доМіжнародного Клубу Лідерів Торгівлі Європи. У 2001 р. продукція заводу в Парижібула відзначена Призом Нового Тисячоріччя «Золотий Приз Європи «За якість».Крім того, Житомирському лікеро-горілчаному заводу була надана честь виготовитигорілку Президентська за замовленням Посольства США в Україні для прийомуПрезидента США Біла Клінтона.
За горілку «Старий Житомир» підприємство одержало диплом3-й ступеня в категорії «Горілки особливі» на виставці-ярмарку «Напої України»у конкурсі за найкращу якість продукції. У 1999 й 2000 рр. на Міжнародномудегустаційному конкурсі лікеро-горілчаних виробів ALKО+SОFT у Києві настоянка «Житомирськаароматна» зайняла 1 місце, одержавши диплом і Золотий Кубок. А особлива горілка«Замкова гора» нагороджена дипломом 3-го ступеня. На виставці «ALKО+SОFT 2002»отримані дипломи: 1 місце за горілку особливу «Поліський сувенір» й гіркунастоянку «Житомирська ароматна»; 2 місце за горілку особливу «Дарунок України».У 2003 році за результатами професійного дегустаційного конкурсу на міжнароднійвиставці ALKО+SОFT у Києві гірка настоянка «Житомирська на бруньках лагідна»зайняла 1 місце, а особлива горілка «Житомирська на бруньках класична»нагороджена дипломом за 2 місце. У 2004 році ДП «Житомирський лікеро-горілчанийзавод» стало лауреатом конкурсу «100 кращих товарів України-2003» у номінації «Продовольчітовари» за виробництво гірких настойок і за горілку особливу «Житомирська набруньках класична». Щодо економічних показників, то вони представлені у табл.2.4. Отже, як видно з таблиці, обсяг товарної продукції в діючих оптових цінахпідприємства за 2008 р. склав 60267,7 тис. грн., що більше показника за2006 р. на 16211 (2006 р. – 44055,6 тис. грн.). Ріст склав 138,8%, а в ціломупо галузі – 102, 4%, тобто темпи росту виробництва набагато випереджають темпиросту виробництва лікеро-горілчаних напоїв по підприємствах України. Обсягтоварної продукції в порівняно оптових цінах за 2008 р. склав 57688,9 тис. грн.проти 44808,6 тис. грн. за відповідний період 2006 р. Ріст за 3 роки склав128,7%. За 2008 р. підприємство виробило 926,3 тис. дал. горілки талікеро-горілчаних виробів, проти 709,1 за 2006 р., що на 217,2 тис. дал.горілки більше, ніж за аналогічний період 2006 р. Ріст склав 130,6%. На 212, 6тис. дал. горілки більше за показник 2006 р. реалізовано лікеро-горілчанихвиробів: 2008р. – реалізовано 925,4 тис. дал., 2007р. – реалізовано 824,1 тис.дал., 2006р. – реалізовано 712,8 тис. дал. Ріст склав 129,8%.
Таблиця 2.4 Економічні показники господарської діяльностіДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» за 2006-2008 рр. Показник Рік Відхилення 2006 2007 2008 +/- % Обсяг товарної продукції в діючих оптових цінах підприємства, тис. грн 44055,6 58291,0 60267,7 16211,0 138,8 Обсяг товарної продукції в порівняно оптових цінах, тис. грн. 44808,6 51034,2 57688,9 12880,3 128,7 Виробництво горілки та лікеро- горілчаних виробів, тис. дал 709,1 826,8 926,3 217,2 130,6 Реалізація горілки та лікеро-горілчаних виробів, тис. дал 712,8 824,1 925,4 212, 6 129,8 Реалізація горілки та лікеро-горілчаних виробів через мережу фірмової торгівлі, тис. дал 141,1 152,9 169,2 28,1 119,9 Реалізація горілки та лікеро-горілчаних виробів через дистриб’юторів, тис. дал 571,7 671,2 756,2 184,5 132,2 Товарообіг мережі магазинів фірмової торгівлі, тис. грн 25955,0 28062,0 33863,0 7908,0 130,5 Вироблено спирту етилового ректифікованого, тис. дал 367,5 392,6 446,2 78,7 121,4 Вироблено соків заброджених, спиртових, тис. дал 161,0 32,6 30,9 -130,1 19,2
Через мережу фірмової торгівлі, що нараховує 37 магазинів,реалізовано 169,2 тис. дал. (за 2006р. – 141,1 тис. дал.), що складає майже18,3 всієї реалізації, а через дистриб’юторів – 756,2 тис. дал. або 81,8%загального обсягу реалізації. Товарообіг мережі магазинів фірмової торгівлі на2008 р. склав 33863 тис. грн. проти 25955 тис. грн. за 2006 р. Ріст склав –130,5%.
Збільшення обсягів виробництва і реалізаціїлікеро-горілчаних виробів досягнуто за рахунок подальшого просування на ринкуалкоголю торгових марок «Житомирська на бруньках», «Житомир», «Старий Житомир»,їх рекламної продукції, та за рахунок укладання договору на взаємовигіднихумовах по розливу горілки «Калганофф» на орендованій лінії у ЗАТ «Рівнеголовпостач»,яка була змонтована на базі філії підприємства в смт. Чуднів. В цілому за 2008р. було виготовлено 38 найменувань лікеро-горілчаних виробів, в тому числіновий вид «Житомирська на бруньках ювілейна», у 2006 р. – 31 вид горілок танастоянок, у 2007 – 34.
Спирту етилового ректифікованого вироблено 446,2 тис. дал.проти 367,5 тис. дал. за 2006 р., що на 78,7 тис. дал. більше. Ріст склав121,4%. Соків зброджених, спиртових вироблено 30,9 тис. дал., що меншепоказника 2006р. на 130,1 тис. дал. і складає 19,2% випуску 2006р. Пояснюєтьсяце проблемами із збутом соків на експорт, 90% яких експортувалось у Білорусь.Солоду житнього вироблено на 2008р. 2371,9 тонни проти 2286,0 тонни за 2006р.ріст – 103,8%. Подальше нарощування обсягів виробництва солоду обмежуєтьсявиробничими потужностями.
Виробничі потужності по лікеро-горілчаному виробництву узвітному періоді використовувались на 92,6% проти 92,3% у 2006р. По спиртовомувиробництву виробничі потужності використовувались за 2008р. на 77% проти 63,9%у 2006 р., по соковому виробництву – на 16,3% проти 84,6% у 2006р., по солодужитньому на 100% проти 100% відповідно у 2006р. За межі області реалізовано294,0 тис. дал., що склало 31,8% від усієї реалізованої заводом продукції за2008 р. Обсяг реалізації Житомирських горілок у загальному продажулікеро-горілчаних виробів на території Житомирської області складає 88,3% проти79,94% у 2006 р.
Підприємство на сьогодні працює успішно, має стабільнудинаміку розвитку на протязі останніх п’яти років і гідно конкурує з великимигорілчаними підприємствами недержавної форми власності – такими як «Немірофф», «Союз-Віктан».За 2008 р. підприємством отримано чистого прибутку 1685 тис. грн., протизапланованого на 2008 р. 1400 тис. грн., приріст чистого прибутку відноснопланового показника за звітний період склав 285,0 тис. грн. Пояснюється цезбільшення обсягів реалізованої продукції та товарів і проведеними заходамищодо зменшення статей собівартості реалізованої продукції. Крім того, згіднорозпоряджень керівника Державного управління справами № 312, №313 від 07.09.2008р. була проведена безоплатна передача оборотних активів управліннюадмінбудинками ДУС на 222,9 тис. грн., що в свою чергу зменшило чистийприбуток. Таким чином, залишаючись одним з небегатьох державних підприємствлікеро-горілчаної промисловості, ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» востанні роки динамічно розвивається й постійно поліпшує свої ринкові позиції./>2.2 Виробничо-економічна характеристика підприємства
Основні фінансові показники діяльності ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» представлені у «Балансі підприємства» за 2006-2008 рр.(додаток Г) та у «Звіті про фінансові результати» за 2006-2008 рр. (додаток Д).Основне джерело доходів підприємства – виручка від реалізації продукції заосновними видами діяльності (лікеро-горілчані вироби, спирт, солод, сокиспиртові) та роздрібна і оптова торгівля. Дохід (виручка) від реалізаціїпродукції за 2008 р. склав 288034,9 тис. грн. порівняно з планом 140000,0 тис.грн. (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 Динаміка структури доходу ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» в розрізі видів діяльності за 2006-2008 рр., тис.грн.Показник Факт 2006 р. Факт 2007 р. План 2008 р. Факт 2008 р. Відхилення (+/-) Від факту 2006 р. Від плану 2008 р. Дохід (виручка від реалізації продукції) 204405 124559,4 140000 288035 +83630 +148034,9 Чистий дохід (виручка) від реалізації усього, в т. ч. за видами: 124480,0 73918,5 81180,0 190620,2 +66140,2 +109440,2 — виробництво лікеро-горілчаних виробів 27065,7 20011,9 34650,0 39282,7 +12217,0 +4632,7 — виробництво спирту 2151,5 1987,1 1700,0 1941,4 -210,1 +214,4 — виробництво солоду 5319,7 6912,3 9340,0 5524,8 +205,1 -3815,2 — виробництво напоїв ферментованих 1646,3 1612,8 1600,0 592,4 -1053,9 -1007,7 — роздрібна торгівля 11186,1 10158,3 12460,0 16884,2 +5698,1 +4424,2 — оптова торгівля 77110,7 33236,1 21430 126394,7 +49284,0 +104964,7
Ріст (+148034,9 тис. грн.) досягнуто в основному за рахунокзбільшення обсягів реалізації лікеро-горілчаних виробів, солоду, роздрібної таоптової торгівлі товарами, як порівняно з планом, так порівняно з минулимироками.
Порівняно з планом доходи від оптової торгівлі значнозросли. Пояснюється це тим, що заздалегідь спланувати обсяги діяльності неможливо, так як ситуація залежить від кон’юнктури ринку, від змін в законодавстві,обмежень та інших чинників. В цілому отава торгівля – це додаткове джерелодоходів підприємства. Ріст загального доходу вплинув і на збільшення протиплану на 109440,2 тис. грн. чистого доходу від реалізації продукції та чистогоприбутку в цілому. Порівняльний аналіз доходів наведено в табл. 2.6. Іншідоходи у 2008 р. на 5767,3 тис. грн. менші порівняно з 2006 р. так як у 2006р.було більше реалізовано валюти (експорт соків) та було реалізовано прирейковубазу, яка довгий час не використовувалась підприємством.
Пропорційно росту доходу (виручки) від реалізації продукціїзросла і собівартість реалізованої продукції: за 2008р. вона склала 169413,7тис. грн. проти запланованих 64012 тис. грн. Збільшення пояснюється ростомобсягів реалізації порівно з планом і 2006р., ростом цін на газ та іншусировину і допоміжні матеріали, а також збільшення питомої ваги собівартостіпридбаних товарів по оптовій торгівлі.
Таблиця 2.6 Динаміка доходів ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод»Показник Факт 2006 р. Факт 2007 р. План 2008 р. Факт 2008 р. Відхилення 2008 р. від 2006 р.(+/-) Дохід (виручка від реалізації) 204404,7 124559,4 140000 288034,9 +83630,2 ПДВ 20974,8 14307,6 15900 26764,9 +5790,1 Акцизний збір 58793,5 36255,7 42840 70596,5 +11803,0 Інші вирахування з доходу 156,4 77,6 80,0 53,3 -103,1 Чистий дохід (виручка) від реалізації – всього 124480,0 73918,5 81180,0 190620,2 +66140,2 в т. ч. за видами: інші доходи 7969,0 2563,0 2202 2201,7 -5767,3 Всього доходів 132449,0 76481,5 83382 192821,9 +60372,9 — оптова торгівля 77110,7 33236,1 21430 126394,7 +49284,0
Аналіз собівартості реалізованої продукції свідчить про те,що за рахунок збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції порівняно з2006р. і плановим показником та коригування деяких статей витрат, вдалосяуникнути значного росту собівартості одиниці продукції (табл. 2.7).
Таблиця 2.7 Собівартість реалізованої продукції ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» в розрізі статей за 2006-2008 рр., тис. грн.Показник Факт 2006 р. Факт 2007 р. План 2008 р. Факт 2008 р. Відхилення (+/-) Від факту 2006 р. Від плану 2008 р. Собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, 104864 60517 64012 169414 +64549,5 +105401,7 – в т. ч. основні матеріали 16320 12057 14220 18042 +1722 +3822,1 – допоміжні матеріали 119,4 267,1 1300 1359,7 +240,3 +59,7 – купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств 9413,0 9003,2 9430,0 9451,2 +38,2 +21,2 – витрати на оплату праці 4266,8 3541,0 2418,4 5905 +1638,2 +1386,6 – відрахування на соціальні заходи 1604,6 1018,2 1717,0 1961,3 +356,7 +244,3 – амортизація 787 836,0 1000 755,4 – 31,6 – 244,6 – паливо та енергія 1411,2 1312,0 2488 4361,8 +2950,6 +1873,8 – витрати на утримання та експлуатацію обладнання 139,0 152,6 170,5 174,8 +35,8 +4,3 – загальновиробничі витрати 2156,3 1875,3 2040,0 2457,9 +301,6 +417,9 – транспортні послуги 361,8 358,7 345,0 419,7 +57,9 +74,5 – інші (собівартість придбаних для реалізації товарів) 67286 30106,0 26782,9 124525 +57239 +97741,9
Виробнича собівартість лікеро-горілчаних напоїв врозрахунку на 1 умовну пляшку ємністю 0,5 л збільшилась порівняно з аналогічним періодом 2006 р. на 27,6 коп.: з 1,496 грн. до 1,772 грн. в основному зарахунок росту ціни на сировину і матеріали; на пляшку на 12,3 коп., спирт на11,6 коп., газ на 2 коп. Зросла вартість етикетки на 9,0 коп. за рахунокзбільшення питомої ваги у виробництві більш дорогих горілок («Калганоф», «Житомирсучасна» 0,75 л). Повна собівартість 1 л пляшки збільшилась на 16,1 коп. і склала за 2008 р. – 2,576 грн. проти 2,415 грн. за 2006 р. Збільшення повноїсобівартості сталося за рахунок росту виробничої собівартості, а саме –матеріальної частини витрат – спирт, пляшка тощо.
Собівартість одного декалітру спирту умовного збільшиласьна 7,49 грн. з 21,58 грн. за 2006 р. до 29,07 грн. за 2008 р. це зумовленоростом цін на зерно (від 526,58 грн. без ПДВ за тонну в 2006р. до 643,67 грн.за тонну у 2008 р.), електроенергію та паливо. Зросли також витрати назарплатню і нарахування на неї. Собівартість 1 т солоду в 2008 р. збільшиласьпорівняно з 2006 р. на 172,56 грн.: з 1794,38 грн. до 1966,94 грн. за тонну за рахуноквитрат на зерно, паливо та електроенергію, витрат на зарплатню і нарахування нанеї. Собівартість 1 тонни вироблених напоїв ферментованих з вмістом алкоголю(соки спиртові та зброджені) за 2008 р. складає 2208,77 грн, за 2006 р. –1445,68 грн. збільшення собівартості соків пов’язане із зменшенням обсягіввиробництва на 80% в 2008 р. у порівнянні з 2006 р.
Не дивлячись на те, що зросли адмінвитрати у вартісномувиразі: порівняно у 2006 р. на 453,4 тис. грн., їх величина в розрахунку на 1умовну плашку зменшилась на 3,0 коп. В структурі адмінвитрат порівняно з 2006р. зменшено витрати на поліпшення основних фондів, так як у 2006 р. булопроведено ремонт адміністративного будинку. Зменшено витрати, пов’язані звикористанням службових автомобілів – за рахунок зменшення їх кількості на 2 тазменшенням їх використання у комерційних цілях – доставка продукції малимипартіями.
Збільшено витрати на оплату праці у зв’язку із збільшенняммінімальної заробітної платні в цілому по підприємству. Порівняно з планом адмінвитратизбільшено на 7,4% за рахунок збільшення обсягів виробництва і реалізаціїпродукції (на 30%). Витрати на збут в сумі зменшились порівняно з 2006 р. на424,2 тис. грн. і в розрахунку на 1 умовну пляшку вони також зменшились на 8,5коп. Причина цього – зменшення витрат на рекламу на 166,6 тис. грн. та іншихвитрат. Інші операційні витрати зменшились на 209,1 тис. грн. за рахунокзменшення обсягів реалізації іноземної валюти, склобою.
У 2008 р. була проведена безоплатна передача оборотнихактивів управлінню адмінбудинками ДУС на 222,9 тис. грн згідно розпорядженькерівника Державного управління справами № 312, № 313 від 07. 09.2008 р.Фінансові витрати збільшились за рахунок збільшення кредитних ресурсів, авідповідно і сплати відсотків за кредит та сплати винагороди та відсотків подоговору фінансового лізингу на придбання лінії розливу. Інші витрати порівняноз 2006р. зменшились на 427,3 тис. грн, так як у 2006р. в них відображаласьсобівартість реалізованої прирейкової бази. Порівняльний аналіз витрат наведенов табл. 2.8.
Таблиця 2.8 Динаміка витрат ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод», тис. грн. Показник Факт 2006 р. Факт 2007 р. План 2008 р. Факт 2008 р.
Відхилення
(+/-) від факту 2006 р. плану 2008 р. Собівартість реалізованої продукції 104864,2 60517,0 64012 169413,7 +64549,5 +105401,7 Адміністративні витрати 4055,5 2991,5 4200,0 4509,1 +453,6 +309,1 Витрати на збут 12031,9 7204,8 8650,0 11607,7 -424,2 +2957,7 Фінансові витрати 680,2 263,3 600 1100,8 +420,6 +500,8 Інші операційні витрати 8058,6 4091,5 3800 3590,9 -467,7 -209,1 Інші витрати 441,4 8,9 13,8 -427,6 +13,8 Податок на прибуток 827,5 356,2 720 900,0 +73,4 +180,9 Всього витрат 130959 75433,2 81982 191136 +60177 +109154
Аналіз структури дебіторської заборгованості наведений утабл. 2.9. Дебіторська заборгованість за товари і готову продукцію на01.01.2007 р. становила 16767,7 тис. грн., на 01.01.2009 р. – 16374,5 тис.грн., тобто зменшилась на 393,2 тис. грн. за рахунок проведених розрахунків запродукцію. Цьому сприяла належним чином організована робота по розрахунках здебіторами. В середньому відстрочення складає 30-40 днів. Дебіторськазаборгованість за розрахунками з бюджетом зменшилася за звітний період з14591,6 тис. грн. до 14058,5 тис. грн у 2008 р. Інша поточна дебіторськазаборгованість збільшила з 2807,7 тис. грн. до 21509,4 тис. грн. за рахунокпопередньої оплати за придбані матеріали та за рахунок того, що за відвантаженів кінці року товари на експорт розрахунки будуть проведені пізніше.
Таблиця 2.9 Структура дебіторської заборгованості ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за 2006-2008 рр., тис. грн. на 01 січняПоказник 2007 р. 2008 р. 2009 р. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги 16767,7 9697,3 16374,5 Дебіторська заборгованість за розрахунками 14737,2 4867,4 14204,1 в т. ч. з бюджетом 14591,6 14058,5 Інша дебіторська заборгованість 2807,7 1171,4 21509,4 Разом дебіторська заборгованість 34312,6 15735,8 52088,0 Сума активів 65564,1 57411,8 74830,0 Частка дебіторської заборгованості в активах, % 52,3 53,4 69,6 Всього витрат 130959,3 75433,2 81982
Розмір дебіторської заборгованості в цілому збільшився з34312,6 тис. грн до 52088 тис. грн пропорційно росту обсягів реалізованоїпродукції і знаходиться в межах робочої заборгованості. Темпи ростудебіторської заборгованості менші (151,8%) за темпи росту чистого доходу відреалізації продукції (153,1%). Аналіз структури кредиторської заборгованості(табл. 2.10). Кредиторська заборгованість за товари і готову продукцію на01.01.2009 р. збільшилась на 10211,1 тис. грн. з 22437,5 тис. грн. до 32648,6тис. грн. у зв’язку із збільшенням об’ємів закупівель сировини і матеріалівпропорційно росту обсягів виробництва та за рахунок закупівлі товарів дляекспорту, розрахунки за які будуть проведені на початку 2009 р. Заборгованістьза короткостроковими кредитами банків зменшилась на 170,3 тис. грн. за рахунокїх погашення. За розрахунками з бюджетом поточні зобов’язання зменшились на4355,1 тис. грн з 6852,5 тис. грн. до 2497,4 тис. грн. за рахунок погашеннявекселів по сплаті акцизного збору.
Таблиця 2.10 Структура кредиторської заборгованості ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за 2006-2008 рр., тис. грн. на 01 січняПоказник 2007 р. 2008 р. 2009 р. Короткострокові кредити банків 3770,3 3833,2 3600 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 22437,5 31325,8 32648,6 поточні зобов’язання за розрахунками: — з бюджетом 6852,5 438,7 2497,4 — із страхування 503,7 230,6 361,2 — оплати праці 1136,2 539,4 856,3 — з учасниками 313,9 93,2 91,2 Інші поточні зобов’язання 14869,9 6581,4 18039,1 Всього поточні зобов’язання 49884,0 43042,3 58093,8
Інші поточні зобов’язання збільшились на 3169,2 тис. грн. з14869,9 тис. грн. до 18039,1 тис. грн. у зв’язку із різким збільшенням обсягівреалізації лікеро-горілчаних виробів і відповідно нарахувань акцизного збору завідвантажену продукцію. Всього поточні зобов’язання збільшилися за звітнийперіод на 8209,8 тис. грн. Порівняльні дані по фінансовому результату наведенів таблиці 2.11.
Таблиця 2.11 Динаміка фінансового результату ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за 2006-2008 рр. Показник Факт 2006 р. Факт 2007 р. План 2008 р. Факт 2008 р. Відхилення (+/-) від факту 2006 р. плану 2008 р. Валовий прибуток 19615,8 13401,5 17168,0 21206,6 +1590,7 +4038,5 Фінансовий результат від операційної діяльності 2228,1 1664,6 2720,0 3699,8 +1471,7 +979,8 Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування 2317,2 1404,5 2120,0 2585,9 +268,7 +465,9 Чистий прибуток 1489,7 1048,3 1400,0 1685,0 +195,3 +285,0
Порівняльні дані по оборотних активах (структура запасів)наведені в табл. 2.12. За звітний період запаси в цілому зменшились, при цьомув структурі запасів виробничі запаси зменшились на 133,7 тис. грн., незавершеневиробництво зменшилось на 174,9 тис. грн., готова продукція збільшилась на659,6 тис. грн. і запаси товарів, придбаних для реалізації зменшились на14663,7 тис. грн.
Таблиця 2.12 Структура запасів ДП «Житомирський лікеро-горілчанийзавод», тис. грн. Показник Абсолютна величина Питома вага Відхилення (+/–) 01.01.07 01.01.08 01.01.09 01.01.07 01.01.08 01.01.09 Виробничі запаси 3813,0 2573,2 3679,3 18,1 12,2 54,5 -133,7 Незавершене виробництво 339,6 1734,7 164,7 1,6 8,2 2,4 -174,9 Готова продукція 1200,7 1407,7 1860,3 5,7 6,7 27,5 +659,6 Товари 15714,5 25074,8 1050,8 74,6 27,1 15,6 -14663,7 Разом запаси 21067,8 30790,4 6755,1 100,0 100,0 100,0 -14312,7
Показники фінансової незалежності та структури капіталу ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за період 2006-2008 рр. наступні (табл. 2.13).Коефіцієнт незалежності відповідає нормі, проте погіршився на 0,3. Коефіцієнтконцентрації позикового капіталу збільшився на 0,3, проте також відповідаєнормі. Коефіцієнт фінансової стабільності відповідає нормі, проте менший на2.13.
Таблиця 2.13 Показники фінансової незалежності та структурикапіталу ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» за 2006-2008 рр. Показник Нормат. значення 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008р. до 2006р. (+/-) Коефіцієнт незалежності (автономії) > 0,5 0,8 0,6 0,5 — 0,3 Коефіцієнт концентрації позикового капіталу 1 4,0 1,8 1,1 -2,9 Коефіцієнт заборгованості Коефіцієнт заборгованості не змінився, що свідчить провідсутність залежності підприємства від кредиторів, тобто про його фінансовустійкість. Коефіцієнт маневрування власного капіталу збільшився на 0,5. Аналізданих свідчить про різке зростання значення цього показника у 2008 р., оскількизначна частина коштів була направлена на переобладнання виробничогоустаткування. Динаміка показників ліквідності та платоспроможності ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» період 2006-2008 рр. наступна (табл. 2.14).
Оскільки поточні активи перевищують поточні зобов’язання,то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Зниження коефіцієнташвидкої ліквідності на протязі 2006-2008 рр. зумовлене зростанням короткостроковихпасивів.
Таблиця 2.14 Показники ліквідності та платоспроможності ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за 2006-2008 рр. Показник Рекоменд. значення 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008р. до 2006р. (+/-) Величина власних оборотних коштів >0, збільшення 6,2 5,2 2,8 -3,4 Коефіцієнт абсолютної ліквідності >0,2 0,8 0,1 1,2 +0,4 Коефіцієнт швидкої ліквідності >1 2,9 1,5 3,9 +1 Коефіцієнт поточної ліквідності >2 3,3 1,7 4,1 + 0,8 Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів
>0,
збільшення 0,7 0,5 0,1 -0,6 Частка оборотних коштів в активах - 0,6 0,6 0,7 +0,1 Частка запасів в поточних активах - 0,1 0,1 0,1 - Частка власних оборотних коштів у покритті запасів >0,5 4,9 3,9 8,9 +4
Зростання коефіцієнта у 2008 р. зумовлене зростанням величиниоборотних активів підприємства. Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільшжорстким критерієм ліквідності підприємства. Зростання цього показника єоднозначно позитивною тенденцією. Період 2006-2008 рр. характеризувавсязниженням значення цього показника. Зростання коефіцієнта маневруванняфункціонуючого капіталу є позитивною тенденцією і зумовлене збільшенням власнихоборотних коштів підприємства у 2008 р. Значення частки оборотних коштів вактивах протягом 2006 – 2008 рр. залишалось на рівні приблизно 0,75.
Високий рівень коефіцієнтів загальної ліквідності свідчитьпро те, що у підприємства високий рівень дебіторської заборгованості, у ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» переважають власні кошти. Це дає можливість зробитивисновок, що вищевказаний досягнутий рівень показників забезпечував ізабезпечує підприємству платоспроможність. Показники ділової активності даютьзмогу оцінити, наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти.Динаміка показників ділової активності ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод»за період 2006-2008 рр. представлена у табл. 2.15.
Ефективність використання основних фондів характеризуєтьсяпоказником фондовіддачі, який відображає, скільки реалізованої продукціїприпадає на одиницю коштів, вкладених в основні фонди. Зростання фондовіддачіДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» свідчить про підвищення ефективностівикористання основних фондів. Коефіцієнт обертання засобів свідчить прозменшення його значення на кінець 2008 р. у порівнянні з його значенням напочаток 2007 р., що свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.
Таблиця 2.15 Показники ділової активності ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» за 2006-2008 рр. Показник 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2008р. до 2006р. (+/-) Коефіцієнт оборотності 1,9 2,2 1,2 -0,7 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості 13,2 7,3 6,0 -7,2 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості 7,7 4,6 4,4 -3,3 Коефіцієнт оборотності власного капіталу 1,5 1,0 0,8 -0,7 Фондовіддача 1,4 1,4 2,4 +1
Показники рентабельності ДП «Житомирський лікеро-горілчанийзавод» за період 2006-2008 рр. наступні:
1. Коефіцієнт оборотності активів – відношення чистогодоходу до середньорічної вартості активів. Коефіцієнт оборотності активівзбільшився порівняно з 2007р. з 1,2 до 2,72:
2007 р.: 73918,5 / ((57411,8+65564,1) = 1,2;
2008 р.: 190620,2 / ((65564,1+74830)/2) = 2,7.
2. Рентабельність активів засвідчила, що кожна гривняактивів у 2008 році принесла підприємству прибуток 2,4 коп.:
2007 р.: (1048,3 / ((57411,8+65564,1)/2)) х 100% = 1,7%;
2008 р.: (1685 / ((65564,1+74830)/2)) х 100% = 2,4%.
3. Рентабельність капіталу дає можливість стверджувати, щона 1 гривню капіталу припадає 10,4 коп. прибутку:
2007 р.: (1048,3 / ((14207,3+15680,1/2)) х 100% = 7,0%;
2008 р.: (1685 / ((15680,1+16736,2/2)) х 100% = 10,4%.
4. Фондовіддача основних фондів дає можливістьстверджувати, що на 1 гривню основних засобів отримано 27,6 грн. чистого доходувід реалізації:
2007 р.: (73918,5 / (5305,6+8093,2) /2) = 11,03 грн.;
2008 р.: (190620,2 / (5735,0+8093,2) /2) = 27,6 грн.
5. Витрати на 1 гривню реалізованої продукції склали:
2008 р.: 60517,0 / 73918,5 = 0,82 грн.
6. Рентабельність реалізованої продукції становила:
2008 р.: (13401,5 / 60517,0) х 100% = 22,1 %
Отже, протягом 2006 – 2008 рр. мало місце неухильнезбільшення показників рентабельності підприємства. Загалом же можемостверджувати про нормальний фінансовий стан підприємства і йогоплатоспроможність.
2.3 Організаціяобліку і звітності на підприємстві
Однією з форм економічної діяльності України єзовнішньоекономічна. До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:
— експорт та імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, правінтелектуальної власності й інших майнових прав, призначених для продажу),капіталів і робочої сили;
— надання послуг, у т.ч.: виробничих,транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових,експертних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних,управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних і т.п.;
— наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича,навчальна й інші кооперації з іноземними суб’єктами господарської діяльності;навчання й підготовка спеціалістів на комерційній основі;
— спільна підприємницька діяльність, включаючи створенняспільних підприємств різних видів і форм власності, здійснення спільнихгосподарських операцій, спільне володіння майном як на території України, так іза її межами;
— підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій,патентів, «ноу-хау», торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власностіна території України і за її межами;
— товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність,побудована на формах зустрічної торгівлі;
— орендні, у тому числі лізингові операції;
— операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютнихаукціонах і біржах, міжбанківському валютному ринку;
— міжнародні фінансові операції та операції з ціннимипаперами;
— кредитні й розрахункові операції; створення кредитних істрахових установ на території України і за її межами;
— організація діяльності в галузі проведення виставок,аукціонів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів,здійснюваних на комерційній основі за участю об’єктів зовнішньоекономічноїдіяльності, організація і здійснення оптової консигнаційної торгівлі натериторії України за іноземну валюту;
— інші види зовнішньоекономічної діяльності, не забороненізаконами України.
Іноземна валюта використовується як засіб платежу урозрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торгового обороту. Порядокздійснення таких розрахунків встановлений законом України № 185/94 від 23.09.94р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (введений в дію з5.10.94 р.).
Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність,в тому числі ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», відкривають валютнірахунки у комерційних банках, які мають ліцензію Національного банку України(НБУ) на ведення валютних операцій. Для цього необхідно мати такі документи:
1) оригінал або нотаріально засвідчену копію установчихДокументів;
2) свідоцтво або розпорядження уповноважених органівДержавної влади про реєстрацію підприємства;
3) свідоцтво регіонального управління статистики;
4) копію (нотаріально засвідчену) про реєстрацію уМіністерстві зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України;
5) копію інвестиційного свідоцтва Міністерства фінансівУкраїни для спільних підприємств з іноземними інвестиціями;
6) індивідуальну ліцензію НБУ на ведення торгівлі товарамиз оплатою в іноземній валюті за умови здійснення роздрібної торгівлі;
7) договір про відкриття банківського рахунка;
8) дві картки із зразками підписів осіб, уповноваженихрозпоряджатися рахунком.
Бухгалтерський обік валютних операцій у досліджуваномупідприємстві ведеться в національній валюті України (гривнях) з виділенням ваналітичному обліку операцій в іноземній валюті. Для обліку специфічнихоперацій можуть відкриватися додаткові субрахунки із збереженням номерівдіючого плану рахунків.
Основою для бухгалтерського обліку операцій в іноземнійвалюті є належним чином оформлені документи, їх можна поділити на такі основнігрупи:
— технічна документація – технічні паспорти машин іобладнання, формуляри й опис виробів, інструкції з монтажу, налагоджування,управління і ремонту;
— товарно-супроводжуюча документація – сертифікат проякість товару, відвантажувальна специфікація, пакувальний лист, комплектуючавідомість;
— транспортна, експедиторська і страхова документація – залізничнанакладна та її копія – дублікат залізничної накладної міжнародного вантажногосполучення, квитанція залізничної накладної внутрішнього вантажного сполучення(вантажна накладна), коносамент, накладна автотранспортного, річкового йповітряного сполучень тощо, страховий поліс або сертифікат;
— складська документація – приймальний акт порту України наекспортний товар, генеральний акт розвантаження пароплава з імпортнимивантажами в порту прибуття України, докова розписка про прийняття вантажу назберігання іноземним портом, варіант – документ іноземного комерційного складу,що містить розписку про прийняття товару на зберігання і заставне свідоцтво;
— митна документація – вантажна митна декларація,сертифікат про походження товару, довідки про сплату мита, акцизів і зборів,податку на додану вартість;
— документи по нестачах і псуванню товару -комерційний актпро нестачі, аварійний сертифікат;
— розрахункова документація – рахунок-фактура, розрахунковаспецифікація, переводний вексель (тратта);
— банківська документація – заява про переказ валюти, інкасовідоручення, доручення про відкриття акредитива, чек, доручення на розподілекспортної виручки; виписки операцій по розрахунковому і валютному рахунках.
Для проведення розрахунків у вільно конвертованій готівковійвалюті (за винятком російських рублів) і оформлення документів до банку, девідкрито рахунок ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», подаються такідокументи:
— контракт або договір з нерезидентом, у якому передбаченаповна або часткова оплата у готівковій вільно конвертованій валюті на суму, щоперевищує 10 тис. дол. США;
— оригінали митних декларацій про вивіз з країнинерезидента до України вільно конвертованої валюти і довідки банку про зняттявалютних коштів з рахунка нерезидента;
— підтвердження повноважень фізично? особи-нерезидента відюридичної особи-нерезидента відповідно до умов контракту або договору.
При наявності зазначених документів нерезидент здає до касибанку готівкову вільно конвертовану валюту для подальшого зарахування її на рахунокпідприємства-резидента.
Наказом Міністерства фінансів України № 29 від 14.02.96 р.затверджено Положення про бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті зізмінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України № 268від 05.12.97 р., яке визначає:
1. Порядок відображення у бухгалтерському обліку ізвітності операцій з майном і обов’язками, вартість яких визначена в іноземнійвалюті для підприємств, установ і організацій, що є за законодавством Україниюридичними особами (крім банків), а також для їх філій, представництв, відділівта інших відособлених підрозділів, виділених на окремий баланс.
2. Бухгалтерський облік іноземної валюти, що знаходиться вустановах банків, ведеться за новим Планом рахунків – на субрахунку № 312 «Поточнірахунки в іноземній валюті» і на субрахунку № 314 «Інші рахунки в банку віноземній валюті».
Субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та №314«Інші рахунки в банку в іноземній валюті» призначені для узагальненняінформації про наявність та рух грошових коштів в іноземній валюті.
Бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться зановим Планом рахунків – на субрахунку № 302 «Каса в іноземній валюті». Напідприємствах, де працюють операційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку,обмін валюти тощо), відкриваються субрахунки «Операційна каса в національнійвалюті» та «Операційна каса в іноземній валюті».
3. При здійсненні операцій з майном і обов’язками (основнізасоби і нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, сировина,матеріали, обладнання і товари, готівка у касі, кошти в дорозі, на рахунках вустановах банків, грошові (проїзні квитки, путівки на лікування і відпочиноктощо) і платіжні (векселі, чеки, акредитиви) документи, фінансові вкладення,кошти в розрахунках з юридичними і фізичними особами, кредити банків, іншіпозики, активи і пасиви) їх вартість для відображення у бухгалтерському облікупідлягає перерахунку у грошову одиницю України за курсом Національного банкуУкраїни.
4. Перерахунок у грошову одиницю України для відображенняоперацій у бухгалтерському обліку провадиться за курсом Національного банкуУкраїни на дату здійснення операцій в іноземній валюті.
5. Перерахунок готівки, коштів в установах банків і вдорозі, грошових і платіжних документів, цінних паперів, коштів у розрахунках(включаючи кошти по обов’язках і позики) з юридичними і фізичними особами, атакож залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті здійснюєтьсяна дату здійснення операції в іноземній валюті, а також на дату складаннябухгалтерської звітності
Оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валютівідображено у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283-97-ВР від 22.05.97 р. ст. 7.3 підпункти: 7.3.1, 7.3.2, 7.3.3, 7.3.4, 7.3.5,7.3.6.
6. Для складання бухгалтерської звітності перерахуноквартості (наведений у попередньому абзаці активів і пасивів) у грошову одиницюУкраїни, включаючи кошти, використовувані за межами України, здійснюється закурсом, що є останнім за часом котирування Національним банком України узвітному періоді.
7. Вартість основних засобів і нематеріальних активів,малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини і матеріалів, обладнання ітоварів, фондів спеціального призначення й інших активів і пасивів (що ненаведені у 5 абзаці), використовуваних для ведення господарської діяльності вУкраїні та за її межами, при складанні бухгалтерської звітності оцінюється угрошовій одиниці України за сумою, вирахуваною за діючим курсом Національногобанку України на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті, зякою пов’язано зарахування цих активів і пасивів на баланс підприємства.
8. Перерахунок вартості активів і пасивів, наведених упопередньому абзаці, після відображення у бухгалтерському обліку у зв’язку іззмінами курсу іноземних валют не здійснюється. Складність організаціїбухгалтерського обліку полягає не лише в переході до поширених за кордоном формрозрахунків, а і в необхідності відображати експортно-імпортні операціїводночас у двох валютах: національній валюті України (гривнях) та іноземній(доларах, марках, рублях та ін.).
У регістрах бухгалтерського обліку (відомостях, книгах,журналах-ордерах) всі записи здійснюються в національній грошовій одиниці. Приобробці первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземнихвалютах, працівники бухгалтерської (фінансової) служби підприємства можутьвикористовувати таку методику. Вартісні показники в іноземній валюті показуютьу чисельнику (наприклад, фіолетовою пастою), а у знаменнику – еквівалент цих вартіснихпоказників у національній валюті за курсом Національного банку України на дату»визначену для перерахунку операцій в іноземній валюті (будь-якою, крімчервоної, пастою).
Для спостереження за реальним станом активів і пасивівпідприємства необхідно одночасно вести записи вказаних операцій у таких жерегістрах, але з вказівкою назви іноземної валюти. Записи на валютномусубрахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» здійснюються на підставівиписок установ банків і розрахунково-платіжних документів, якими оформленосписання і надходження іноземної валюти.
На валютний рахунок зараховуються суми в іноземній валюті заналогічних рахунків інших власників в оплату куплених товарів і послуг. Зпоточного валютного рахунка переказуються за кордон суми в оплату товарів дляпогашення заборгованості. Валютна виручка незалежно від суми надходженняпідлягає зарахуванню на валютний рахунок.
Національний банк України визначає офіційний курснаціональної валюти (гривні) до долара США, німецької марки, російського рубляза результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. До іншихвалют Національний банк України визначає курс гривні через крос-курсиФранкфуртської валютної біржі і Московської міжбанківської валютної біржі.
До змін курсових різниць призводять зміни курсу валюти уперіод між датою здійснення господарської операції (або датою попередньогозвіту) і датою розрахунку по обов’язках, що випливають з цієї операції. Курсовірізниці визначаються за валютними активами і пасивами відповідно до ЗаконуУкраїні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996/XIVвід 16 липня 1999 р.
До валютних статей (грошових) активів і пасивів ДП «Житомирськийлікеро-горілчаний завод» належать:
— залишки коштів іноземної валюти (у касі, на поточнихрахунках в іноземній валюті в банках, в дорозі);
— платіжні документи в іноземних валютах – векселі, тратти,чеки, акредитиви та ін.;
— грошові документи в іноземних валютах – поштові марки,оплачені проїзні, лікувально-туристичні та інші документи, термін використанняяких не настав;
— фондові цінності (цінні папери) в іноземних валютах – акції,облігації, сертифікати;
— кредити банків в іноземній валюті;
— дебіторська і кредиторська заборгованість в іноземнихвалютах стосовно юридичних і фізичних осіб.
Інші рахунки за статтями балансу (не валютні, не грошові)не перераховуються при складанні звіту-балансу (рахунки № 10, 12, 201, 203,205, 207, 208, 22, 15, 26, 28, 79, 40, 83, 48), а показуються у бухгалтерськомуобліку і балансі в сумах, визначених шляхом перерахунку іноземної валюти закурсом Національного банку на дату їх первісної оцінки.
9. Операції з курсовими різницями (згідно з Положенням пробухгалтерський облік операцій в іноземній валюті, наказом Мінфіну № 29 від14.02.96 р., абз. 9, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерствафінансів України № 268 від 05.12.97 р.).
9.1. Різниця між оцінкою в українській валюті, наведеною уабз. 5, активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті,вирахуваній виходячи з курсу Національного банку України на дату проведеннярозрахунків або на дату складання бухгалтерської звітності за звітний період, іоцінкою в українській валюті цих активів і пасивів виходячи з курсуНаціонального банку України на дату відображення їх у бухгалтерському обліку узвітному періоді або на дату складання бухгалтерської звітності за попереднійзвітний період для потреб бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею.
9.2. Курсові різниці у бухгалтерському обліку і Звітностівідображаються у тому ж звітному періоді, до якого належить дата розрахунку абоза який складається бухгалтерська звітність.
Не нараховуються і не відображаються у бухгалтерськомуобліку до особливих вказівок курсові різниш на залишки валютних коштів, щознаходяться на заблокованих валютних рахунках підприємств і установ уЗовнішекономбанку колишнього СРСР.
9.3. Курсові різниці підприємствами й організаціямивідображалися окремо на рахунку № 80 «Прибутки і збитки» у складі фінансовихрезультатів від позареалізаційних операцій.
Записи операцій в регістрах бухгалтерського обліку нарахунках обліку активів і пасивів, вартість яких визначається в іноземнійвалюті, виконуються підприємством, організацією, установою, що здійснюютьгосподарську діяльність в Україні та за її межами, у грошовій одиниці України.
Зазначені записи операцій з активами і пасивами, наведениху п. 5 цієї Постанови, виконуються у тій іноземній валюті, в якій здійснюютьсяплатежі.
Доходи і витрати в іноземній валюті, за якими формуєтьсярезультат від здійснення фінансово-господарської діяльності за межами України,визначаються у грошовій одиниці України за курсом Національного банку Українина дату здійснення відповідної операції в іноземній валюті або середнійвеличині курсів. Середня величина курсів є результатом ділення добутку величинкурсів Національного банку України і кількості днів їх дії у звітному періодіна кількість календарних днів у звітному періоді.
У зв’язку з тим що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльностіУкраїни затримують продаж у зростаючих обсягах експортної валютної виручки таінших валютних надходжень, що спричиняє суттєве зменшення міжбанківськоговалютного ринку, Правління Національного банку України, керуючись Положеннямистатей 6 та 11 декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулюванняі валютного контролю», видало постанову «Про введення обов’язкового продажунадходжень в іноземній валюті на користь резидентів – юридичних осіб» № 349 від4 вересня 1998 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами ПравлінняНаціонального банку України № 365 від 14.09.98 р., № 408 від 01.10.98 р., № 39від 27.01.99 р., № 62 від 12.02.99 р., № 141 від 24.03.99 р.).
Правління, виконуючи конституційні зобов’язанняНаціонального банку України щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України,постановляє:
Встановити, що на період до стабілізації ситуації навалютному ринку України 50% надходжень в іноземній валюті першої групиКласифікатора іноземних валют Національного банку України на користь резидентів– юридичних осіб підлягають обов’язковому продажу через уповноважені банки тауповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринкуУкраїни у порядку, встановленому Національним банком України.
Обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземнійвалюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України:
— що надходять у вигляді кредитів (позик, фінансовоїдопомоги) від уповноважених банків та уповноважених кредитно-фінансових установта ін.;
— що перераховуються на територію України з метою здійсненняінвестицій та ін.;
— що надходять безкоштовно у вигляді добровільнихпожертвувань та ін.
Розділ 3. Облік коштів на поточному рахунку в іноземнійвалюті 3.1 Організація обліку та аудиту коштівна поточному рахунку в іноземній валюті
Порядоквідкриття рахунків у іноземній валюті регулюється Інструкцією про відкриттябанками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої ПостановоюПравління Національного банку України від 18.12.98 № 527 зі змінами від05.12.2001 (Постанова НБУ № 500).
Для відкриття валютних рахунків підприємства подають добанків такі документи:
o заяву на відкриття рахунка, підписану керівником іголовним бухгалтером;
o копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідченунотаріально;
o копію статуту, засвідчену нотаріально;
o копію документа, що підтверджує взяття установи наподатковий облік, засвідчену податковим органом;
o картку зі зразками підписів осіб, яким відповіднодо чинного законодавства чи установчих документів установи надано праворозпоряджатися рахунком та підписанням розрахункових документів;
o довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду.
Крім того, до банку додатково до зазначених документівподається ліцензія НБУ на право відповідної установи здійснюватизовнішньоекономічну діяльність. Паралельно з відкриттям поточного валютногорахунка банк відкриває транзитний валютний рахунок, на який зараховуєтьсявиручка від надання послуг і надходження на рахунок інших коштів.
Уповноважені банки зобов’язані продавати на користьклієнтів без їхнього доручення до 50 % надходжень в іноземній валюті, щопідлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківськомувалютному ринку України, протягом п’яти банківських днів від часу зарахуваннятаких надходжень на кореспондентські рахунки. Обов’язковий продаж експортнихвалютних надходжень упроваджено Постановою Правління Національного банкуУкраїни від 04.09.98 № 349 з подальшими змінами та доповненнями.
Кошти в іноземній валюті, що підлягають обов’язковомупродажу, зараховуються в повному обсязі на розподільний рахунок, з якогоздійснюється їх перерозподіл:
50 % – до обов’язкового продажу;
50 % – на поточний рахунок власника коштів.
Обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземнійвалюті, що надходять у розпорядження бюджетних установ та організацій у виглядіфінансової допомоги та добровільних пожертвувань.
Порядок використання благодійної допомоги у вигляді коштіву іноземній валюті одержувачами такої допомоги затверджений Постановою КабінетуМіністрів України від 22.03.2000 № 542, згідно з якою іноземна валюта, щонадійшла як благодійна допомога, використовується виключно на цілі, визначенііноземним договором:
o для розрахунків з резидентами й нерезидентами за придбання товарів(виконання робіт чи одержання послуг) відповідно до законодавства;
o продажу на міжбанківському валютному ринку для подальших розрахунків зрезидентами за придбані товари (виконані роботи, отримані послуги);
o перерахування на власні рахунки в іноземній валюті, відкриті вуповноважених банках фізичним та юридичним особам, які потребують гуманітарноїдопомоги і яким її буде безпосередньо призначено.
Основною метою аудиту касових операцій в іноземній валютіє:
— перевірка стану збереження наявності коштів у касі;
— дотримання правил зберігання валютних коштів;
— організація ведення касових операцій згідно з чиннимзаконодавством;
— перевірка своєчасності і повноти оприбуткування коштів;
— перевірка законності витрачання коштів за цільовимпризначенням;
— перевірка правильності перерахунку іноземної валюти внаціональну за курсом, установленим НБУ на день перерахунку чи здійсненнявалютної операції;
— перевірка достовірності обліку та ефективностівнутрішнього аудиту коштів.
Джерелом перевірки, контролю валютних коштів в касі єкасові документи – прибуткові та видаткові касові ордери, журнали їхреєстрації, касові книги. Фактична наявність валюти в касі встановлюється задопомогою її повного перерахування за видами та перевірки на достовірність, напідставі яких складається акт інвентаризації наявності валютних коштів. Завиявленими лишками або нестачами касир дає письмове пояснення. При цьому слідзазначити, що нестачі валютних коштів, цінностей відшкодовуютьсяматеріально-відповідальною особою у трикратному розмірі згідно з ЗакономУкраїни «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі,організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратоюдорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей»,затвердженим Постановою Верховної Ради України № 21895/ВР від 6.06.1995 р. зізмінами і доповненнями. Наявність валютних коштів у касі перевіряють окремо віднаявності грошових коштів у національній валюті. Це ж стосується і перевіркикасових документів.
Оскільки валютні операції мають таку особливість, як появакурсових різниць під час їх здійснення, особливо ретельно слід перевірятиправильність перерахування їх за курсом НБУ, установленим на дату перерахункучи на дату виконання операції.
Після інвентаризації валютних коштів у касі необхіднозробити формальну перевірку касової документації, для того щоб з’ясувати:
— правильність ведення касової книги та відповідністьзаписів у касовому звіті та касовій книзі;
— правильність оформлення прибуткових та видаткових касовихордерів, їх достовірність, законність, доцільність, економічну ефективність;
— достовірність записів у касовий звіт на підставіпервинних документів;
— правильність складання журналу прибуткових та видатковихкасових ордерів;
— наявність договору на повну матеріальну відповідальність;
— дотримання ліміту готівки в касі.
Перевіряючи надходження грошей до каси з валютного рахунку,потрібно звірити записи в касовій книзі, спеціальних заявках, касових ордерахта виписках банку, а також перевірити повноту і своєчасність оприбуткуваннявалюти з банку. При цьому доцільність проведених операцій перевіряєтьсянаявністю розпорядчих документів. Перевіркою видаткових касових документівустановлюється правильність списання і законність витрачання готівки в касі.Оскільки головним каналом руху готівкової іноземної валюти є видача коштів назакордонні відрядження, перевіряється наявність розпорядчих документів таправильність складання авансових звітів, відповідність сум, зазначених у них,даним виправдовувальних та розпорядчих документів, а також правильністьарифметичних дій у них.
Правильність, повнота і своєчасність внесення готівкиіноземної валюти в банк перевіряється через зіставлення записів у касовійкнизі, видаткових касових документах, заявках на внесення готівки в банк тавиписках банку. Особлива увага звертається на правильність арифметичнихпідрахунків у касових документах, виведення залишків на кінець дня в касовійкнизі, правильність перенесення залишків з попереднього звіту в наступний як віноземній валюті, так і в оцінці грошової одиниці України. Безготівкові валютнікошти підприємств зберігаються на рахунках у банках.
Завданнями перевірки операцій на валютному рахункупідприємств є:
— встановлення кількості відкритих і використовуванихрахунків для розрахунків та законності здійснення операцій за кожним із них;
— перевірка своєчасності, достовірності, законності тадоцільності здійснення операцій з надходження та списання коштів;
— дотримання стану платіжної дисципліни за укладенимидоговорами;
— обґрунтованість отримання і використання кредитів тапозик, своєчасності їх погашення.
Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:
— виписки банків за валютним рахунком та додані до нихдокументи (заяви на внесення та отримання готівки, копії платіжних доручень,заяв на акредитив, інкасових доручень, платіжних вимог);
— облікові регістри по рахунку 31;
— інші документи, в яких відображені операції, пов’язані зрухом коштів.
Аудитору необхідно з’ясувати насамперед, скільки і якірахунки в іноземній валюті має підприємство, а також правильність відкриттявалютних рахунків згідно з законодавством і тільки тоді починати перевірку рухукоштів за кожним із них.
Операції на рахунках у банку перевіряються за їх виписками,при цьому перевіряється їх наявність і правильність перенесення залишківзіставленням залишків на кінець дня та на початок дня за кожною наступноювипискою. Зіставлення цих виписок та документів, що подаються разом з ними, атакож записів у відповідних облікових регістрах дає можливість виявитипорушення та зловживання.
Аудитором перевіряється достовірність, законність,господарська доцільність та економічна ефективність операцій на рахунку віноземній валюті, а також правильність перенесення даних з виписок банку дожурналу № 1 та відомості до нього. Доцільно проводити взаємозвіряння данихжурналу № 1 з даними інших регістрів аналітичного та синтетичного обліку таперевіряти правильність арифметичних дій у журналі № 1 та відомості, щододається до нього. Значну увагу аудитор повинен приділити правильностіскладання кореспонденції за операціями на рахунках в іноземній валюті.
Як і під час аудиту касових операцій, під час аудитуоперацій на рахунках в іноземній валюті необхідно простежити за правильністювідображення в обліку курсових різниць та правильністю паралельного обліку врізних валютах.
Слід зазначити, що з боку держави валютні операціїпідприємств контролюють банки, які їх обслуговують. Саме вони через зарахуваннявсіх валютних надходжень на транзитний валютний рахунок здійснюють розподілвалютної виручки та продаж відповідної її частини. Купівля іноземної валюти наміжбанківському валютному ринку проводиться за цільовим призначенням (за умовинаявності зовнішньоекономічного контракту) і контролюється установами банків.
Облік продажу та купівлі іноземної валюти в банку ведетьсяпідприємствами за рахунком 33 «Інші кошти» субрахунку 333 «Кошти в дорозі». Підчас перевірки операцій з валютою аудитор з’ясовує:
— необхідність, законність, достовірність та доцільністьпридбання чи продажу валюти;
— умови придбання (продажу);
— повноту відображення витрат на придбання валюти(комісійний збір до пенсійного фонду);
— правильність документального оформлення операцій зкупівлі-продажу іноземної валюти та відображення їх у регістрах бухгалтерськогообліку;
— правильність складання кореспонденції рахунків,визначення результатів від продажу або купівлі іноземної валюти;
— правильність віднесення на валові витрати чи доходи сум,якими оперують у процесі купівлі-продажу іноземної валюти, а також правильністьвизначення балансової вартості іноземних валют.
За необхідності аудитор може проводити взаємозвіряння збанківськими установами, а також перевіряти достовірність документів, щопідтверджують рух валютних коштів та договори зовнішньоекономічногопризначення.
Під час аудиту наявності та руху валютних коштів основниминормативними документами, якими керується аудитор, є:
— інструкція № 3 «Про відкриття банками рахунків унаціональній та іноземній валюті», затверджена постановою правління НБУ № 121від 27 травня 1997 р. зі змінами і доповненнями;
— Закон України «Про порядок здійснення розрахунків віноземній валюті» № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 р… Порядок підготовкидокументів, необхідних для купівлі іноземної валюти на УМВБ і КМВБ, а такожоплати платіжних доручень у ВКВ, затверджений Постановою Правління НБУ № 404від ЗО вересня 1998 р.
Під час аудиту валютних операцій особлива увага повиннаприділятись дотриманню чинного законодавства при їх здійсненні. Перевіряютьсявсі валютні рахунки, відкриті підприємством у банках. Попередньо звіряютьсязалишки на рахунках за виписками банку і за обліковими регістрами, а такожобороти і залишки за рахунками в облікових регістрах і в Головній книзі. Занаявності розбіжностей з’ясовуються їх причини.
Перевіряючи валютні операції, аудитор мусить знати, щовартість майна і зобов’язань, виражена в іноземній валюті, для відображення вобліку підлягає перерахунку в гривні за курсом НБУ на певну дату. Аудитор такожповинен перевірити правильність відображення в обліку курсових і сумовихрізниць, повноту і своєчасність зарахування валютної виручкиорганізацій-експортерів, для чого її суму порівнюють із вартістю експортутоварів.
Перевіряючи дотримання чинного податкового законодавства,аудитор контролює повноту, правильність і своєчасність розрахунків експертів заплатежами до бюджету, надання ними податкових розрахунків і декларацій,правильність визначення податкової бази за митними платежами та іншимиподатками.
На завершення вивчається правильність відображення воблікових регістрах валютних операцій. Для цього з допомогою прийомівпростежування і зіставлення записів в облікових регістрах за рахунком 31 зданими облікових регістрів за рахунками обліку матеріальних цінностей, витрат,розрахунків з’ясовуються зміст зроблених кореспонденцій рахунків, їх відповідністьвимогам нормативних документів. Виявлені помилки аудитор реєструє в робочихдокументах. Типові помилки:
— відсутність платіжних документів, що підтверджують фактздійснення операцій чи неналежне їх оформлення;
— відсутність додатків до платіжних документів, які єпідставою для виконання операції;
— перерахування авансів за безтоварними чеками безпопереднього оформлення угоди та за іншими сумнівними операціями;
— невідповідність даних у платіжних документах данимвиписки банку;
— некоректна кореспонденція рахунків з обліку банківськихоперацій, а також валютних операцій;
— неповне зарахування на банківські рахунки валютноївиручки за експортними операціями;
— неправильний перерахунок курсу іноземної валюти в гривніза валютними операціями;
— порушення строків виконання зобов’язань за контрактами, урахунок виконання яких підприємством здійснювалися авансові платежі за кордон увалюті.
Витрачання безготівкових коштів в іноземній валюті (вдоларах США) здійснюється згідно з укладеними договорами на імпорт продукції утерміни, встановлені законодавством (з урахуванням термінів оплати зазначених удоговорі). Записи за кредитом субрахунку 312 і 314, дані виписок банку тазаписи в інших регістрах бухгалтерського обліку збігаються, про що свідчить і наявністьпервинних документів – платіжних доручень (банківських переказів). Первиннідокументи заповнюються правильно, з дотриманням усіх вимог законодавства.Переоцінка валютних коштів на валютному рахунку здійснюється згідно зустановленим НБУ офіційним курсом іноземної валюти, записи виникнення курсовихрізниць збігаються з даними банківських виписок.
Дані переносяться до регістрів синтетичного обліку, акурсові різниці нараховуються згідно з законодавством за діючим на деньпереоцінки офіційним курсом НБУ. Касове господарство на підприємстві ведетьсявідповідно до вимог чинного законодавства, спостерігається дотримання касовоїдисципліни та ліміту готівки в касі. Валюти в касі підприємства на моментздійснення аудиту касових операцій не було, що підтверджувалося касовоюдокументацією.
Дані синтетичного обліку як за валютним рахунком, так і покасі в іноземній валюті за звітний період адекватно відображаються в балансіпідприємства. Усі записи в первинних та зведених документах, яківикористовуються в бухгалтерському обліку, ведуться в національній та іноземнійвалютах паралельно. Перевіряютьсяправильність заповнення довідки про декларування цінностей, доходів майна, щоналежать резиденту України і перебувають за її межами, декларація про валютніцінності, доходи та майно, що належить резиденту України і перебувають за їїмежами.3.2.Характеристика господарських операцій та їх документальне оформлення
Для здійснення розрахунків за придбання товарів (робіт,послуг) одержувач благодійної допомоги надсилає до банку заяву та доручення напродаж іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з подальшимзарахуванням сум у гривнях на свій поточний рахунок.
Грошові кошти в іноземній валюті обліковуються окремо закожною валютою, з переведенням у грошову одиницю України за офіційним обміннимкурсом НБУ. З уведенням з 1 січня 2002 року в готівковий обіг євровідбувся обмін національних валют країн ЄС на євро. Обмін національних валюткраїн ЄС на євро здійснювався конверсією цих валют на євро та прийманням їх наінкасо в порядку, передбаченому Правилами здійснення конверсійних операцій зготівковою іноземною валютою уповноваженими банками, затвердженими ПостановоюПравління Національного банку України від 25.03.96 № 68.
Відповідно до Наказу Державного казначейства України від22.01.2001 № 3 «Про затвердження Порядку касового виконання державногобюджету за видатками», бюджетні установи можуть проводити видатки, передбаченікошторисами доходів і видатків, в іноземній валюті згідно з чинниминормативно-правовими актами України. Для погашення зобов’язань, узятихголовними розпорядниками коштів в іноземній валюті, Державне казначействоперераховує цим бюджетним установам кошти в іноземній валюті на проведеннявидатків відповідно до затверджених кошторисів.
Використання готівкової іноземної валюти установами звласних поточних рахунків регулюється Постановою НБУ від 26.03.98 № 119 «Прозатвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на територіїУкраїни» з останніми змінами та доповненнями від 20.08.2001 № 357. Відпо-відно до зазначених правил використання готівкової іноземної валюти бюджетнимустановам та організаціям дозволяється для забезпечення витрат працівниківустанов на відрядження за кордон (оплата добових, витрат, пов’язаних знайманням житлового приміщення, оплатою готелю, бронюванням місць у готелях,транспортних витрат). Видача готівкової валюти здійснюється в порядку,передбаченому чинним законодавством України про відшкодування витрат навідрядження за кордон.
Облік грошових коштів на рахунках у банку. Для зберіганнявільних грошових коштів і здійснення безготівкових розрахунків кожномупідприємству під час його організації відкривається в банкуи. Для йоговідкриття банку надаються такі документи: заява банківської форми, посвідченняпро реєстрацію підприємства, статут, затверджений нотаріально і з відміткамиподаткової адміністрації і соціальних фондів (пенсійного, страхового, фондузайнятості та фонду страхування від нещасних випадків), посвідчення про реєстраціюв статистичному органі; картка зі зразками підписів керівника і головногобухгалтера, якщо він передбачений штатним розкладом. У разі відсутностіпризначеного головного бухгалтера підпис залишає лише керівник і ставиться накартці кругла печатка підприємства.
Поточному рахунку кожного підприємства банком присвоюється номер (код), який потім проставляється на всіхдокументах, якими оформлюються господарські операції за цим рахунком. Може бутивідкрито два і більше поточних рахунків, кожному з них присвоюється окремийномер, а один з них є основним. У разі наявності двох і більше поточнихрахунків в національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днівповинен визначити один основний.
Безготівкові розрахунки оформляються такими бухгалтерськимидокументами банківської форми: платіжними дорученнями, вимогами-дорученнями,платіжними вимогами, заявами на акредитив, розрахунковими чеками, векселями.Для одержання готівки з поточного рахунка оформлюється грошовий чек, а длявнеску готівки – об’ява на внесок готівки.
Після відкриття поточного рахунка банк видає(продає) підприємству чекову книжку, яка являє собою бланки суворої звітності ізберігається в сейфі як і готівкові гроші. Чек являє собою розпорядчий документбанку на виплату готівки. Виплата здій-
снюється суворо за цільовим призначенням коштів: на виплатузаробітної плати, витрати з відрядження, на господарські потреби. До чекавиписується корінець, який лишається при чековій книжці. Кожний бланк чекаконтролюється банком. Виправлення в ньому не допускаються, в разі допущенняпомилки зіпсований чек залишається при чековій книжці.
Об’ява на внесок готівки виписується в банку касиром чиіншою особою, що вносить готівку. Цей документ являє собою три частиниоднакової форми: одна повертається представнику підприємства як квитанція, щопідтверджує одержання суми банком, друга частина залишається банку, а третя –повертається підприємству разом із випискою.
Виписка банку з поточного рахунка – це зведений документ грошових операцій. У ній зареєстровані всіоперації, як безготівкові так і готівкові. Виписка надається підпри ємствущоденно або в інші терміни залежно від кількості операцій. В ній зазначаютьсядати на початок виписки і кінець, сальдо – також на початок і кінець виписки тавсі операції за дебетом і кредитом.
Кожна одержана виписка повинна бути оброблена: перевіреносальдо початкове даної виписки з кінцевим попередньої, з’ясовано змісткожної операції і проставлено кореспондуючі рахунки, проведено арифметичнуперевірку правильності оборотів і визначення кінцевого сальдо. При визначеннікореспондуючих рахунків слід мати на увазі, що суми проставлені у виписці задебетом, означають кредит і навпаки. Це пояснюється тим, що банк дає виписку зсвого рахунка, який для банку є пасивним.
Виписка банку служить основоюдля бухгалтерського обліку грошових коштів на поточному рахунку.
Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошовихкоштів на поточному рахунку в національній валюті призначений рахунок 131 «Поточнийрахунок в національній валюті». Він активний, призначений для обліку засобівгосподарства, основний, грошовий. За дебетом цього рахунка ведеться облікнадходження грошових коштів на поточний рахунок у національній валюті, а закредитом – списання перерахованих та виданих грошових коштів із поточногорахунка.
Найбільш розповсюдженими типовими записами за рахунком 131є:
Дебет 131 за кредитом рахунків:
36 – зарахування виручки від покупців за реалізованупродукцію і виконані роботи,
50 – зарахування довгострокової позики,
60 – зарахування короткострокової позики,
67 – надходження в уплату дебіторської заборгованості(наприклад, орендної плати та інше),
30 – надходження готівки з каси
та деякі інші.
Кредит рахунка 131 у дебет рахунків:
63 – оплата заборгованості постачальників за одержаніматеріали та підрядчиків за виконані роботи,
64– погашення заборгованості перед бюджетом заподатками,
65 – погашення заборгованості перед соціальними фондами,
685 – погашення кредиторської заборгованості,
30 – надходження готівки в касу
та інші.
При комп’ютерній формі обліку згідно з первиннимдокументами видаються відомості за дебетом і кредитом рахунка 131 у розрізікореспондуючих рахунків. В умовах ручної обробки інформації операції за дебетомрахунка 131 нагромаджуються у відомості № 2, а за кредитом рахунка 131 – вжурналі-ордері № 2. В ці регістри операції записуються з виписок банку.Кожна виписка окремим рядком, при цьому операції з однаковою кореспонденцієюрахунків підсумовуються.
Підприємствам, які мають у своєму грошовому обігу іноземнувалюту, відкривається в банку поточний рахунок в іноземній валюті. Може бутивідкритий для зберігання коштів в одній валюті (наприклад, доларовий рахунок,для зберігання франків, марок і т. д.) або ж у різних валютах.
Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкриваєтьсяв тому ж банку, де відкритий і основний поточний рахунок у національній валюті,для його відкриття потрібні тільки заява банківської форми і картка зі зразкамипідписів керівника і головного бухгалтера. Якщо ж поточний рахунок в іноземнійвалюті відкривається в іншому банку, для його відкриття потрібні всі тідокументи, що й для відкриття поточного рахунка в національній валюті.Застосовуються й типові банківські документи для оформлення руху грошовихкоштів на поточному рахунку в іноземній валюті. Лише у виписці банку зпоточного рахунка надходження і списання коштів відображається в національнійта іноземній валютах за курсом Національного банку на день виписки. Оскількикурс валют змінюється, виникає необхідність відображення в обліку курсовихрізниць, що виникають з моменту здійснення господарської операції та її оплати,а також на звітні дати.
Для бухгалтерського обліку наявності та руху грошовихкоштів в іноземній валюті передбачений рахунок 132 «Поточний рахунок віноземній валюті». Кореспонденція рахунків з руху грошових коштів в іноземнійвалюті аналогічна тій, що й за поточним рахунком у національній валюті. Курсовірізниці, які виникають, обліковуються на рахунках:
– в разі зростання курсу гривні: кредит рахунка 714 «Дохідвід операційної курсової різниці» (з операцій зв’язаних із операційноюдіяльністю) або кредит рахунка 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці»(операцій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю);
– в разі спаду курсу гривні: дебет рахунка 945 «Втративід операційної курсової різниці» (з операцій пов’язаних із операційноюдіяльністю) або дебет рахунка 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць (зоперацій, пов’язаних із інвестиційною та фінансовою діяльністю).
Якщо 50 процентів грошової виручки, що надійшла відіноземного покупця, замінюється Національним банком на гривні (покупка валютиза курсом Нацбанку), то на рахунку 312 відкривається окремий аналітичнийрахунок «Розподільчий валютний рахунок», на дебет якого зараховується всявиручка, а за кредитом по 50 процентів перераховується на дебет рахунка 311 і312. При цьому «Розподільчий валютний рахунок» закривається.
Для зберігання грошових коштів спеціального призначенняможуть відкриватись в банку й інші поточні рахунки в національній або іноземнійвалюті. На цих рахунках обліковуються кошти, одержані на наукові дослідження,на сумісну діяльність.
Облік грошових коштів на інших рахунках ведеться на рахунку313 і 314.
Облік безготівкових розрахунків при різних їх формах
У процесі господарської діяльності підприємство ведерозрахунки з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками,соціальними фондами, бюджетом, банком та іншими дебіторами і кредиторами. Якщорозрахунки основані на русі запасів і робіт, вони називаються товарними, арозрахунки з бюджетом, соціальними фондами, банком та іншими підприємствами іорганізаціями – нетоварними.
Порядок здійснення безготівкових розрахунків визначаєтьсяінструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яказатверджена постановою Правління Національного банку України № 135 від 29березня 2001 року. Інструкцією встановлені загальні правила, форми і стандартибезготівкових розрахунків для підприємств усіх форм власності, які проходятьчерез банки.
Безготівкові розрахунки здійснюються за типовимибанківськими документами на паперових носіях або в електронному вигляді.Передбачені наступні банківські документи, які визначають форму безготівковихрозрахунків: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги,акредитиви, розрахункові чеки, а також меморіальні ордери.
Платіжне доручення – цебанківський документ, який виписується власником рахунка платника і міститьрозпорядження обслуговуючому банку про перерахування зазначеної суми на рахунокодержувача. У документі зазначаються реквізити платника: назва,ідентифікаційний номер, номер поточного рахунка, код (МФО) банку, а такожаналогічні реквізити одержувача, сума (числом і буквами) та код і призначенняплатежу. Платіжними дорученнями оформлюються всі розрахунки з нетоварних операціяхі більшості товарних.
Платіжне доручення приймається банком для виконанняпротягом десяти календарних днів із дня оформлення. Банк приймає до виконанняплатіжне доручення тільки в разі наявності коштів на поточному рахунку (якщоінше не передбачено договором із банком). Виняток становлять платежі, пов’язаніз оплатою праці. Коли заробітна плата виплачується частково, то податки добюджету та збори до державних цільових фондів перераховуються пропорційновиплаченій зарплаті.
Умовами договору з банком може передбачатись оформленняплатіжного доручення в довільній формі. В цьому випадку банком складаєтьсямеморіальний ордер у двох примірниках.
Платіжні вимоги-дорученнязастосовуються в разі оплати підрядчикам виконаних будівельних і ремонтнихробіт, а також і деяких поставках. Включає цей документ дві частини: платіжнувимогу, яка заповнюється одержувачем коштів, потім платіжне доручення, якезаповнюється платником. Це комбінований документ, який передається платнику підчас відвантаження продукції або виконанні роботи, послуги. Потім платникзаповнює доручення на списання вказаної суми з його поточного рахунка. Якщо дляповної сплати не вистачає коштів на поточному рахунку, в міру їх надходженнявиписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги.
Платіжні вимоги, як банківськийдокумент, застосовуються в разі здійснення примусового списання (стягнення)коштів. Цим документом оформлюються примусові стягнення боргу на користьказначейства на підставі виконавчого документа, на підставі рішення податковогооргану або арбітражного суду. До платіжної вимоги при цьому додаєтьсявідповідне рішення, а банк приймає вимогу незалежно від наявності залишку длясплати на поточному рахунку. Часткова оплата оформлюється меморіальнимордером.
Акредитивна форма розрахунків передбачається окремимдоговором. Вона забезпечує безперечну оплату шляхом бронювання суми на окремомуакредитивному рахунку. Такий вид акредитиву називається покритим. Його сумаперераховується з поточного рахунка. Непокритий акредитив – цеакредитив, оплата за який, при тимчасовій відсутності коштів на рахункуплатника, гарантується за рахунок банківського кредиту.
Для оформлення акредитиву виписується і направляється банкузаява на акредитив. Кошти заявника при цьому бронюються на аналітичному рахунку«Розрахунки за акредитивами» балансового рахунка № 313 «Інші рахунки вбанку в національній валюті». На суму виставленого (оформленого) акредитиву:
Д-т рахунка 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»
(аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»),
К-т рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»
(при оформленні акредитиву за рахунок власних коштів),
К-т рахунка 60 «Короткострокові позики»
(при оформленні акредитиву за рахунок короткостроковоїпозики).
Умовами акредитиву передбачається строк його дії ідокументи, за якими здійснюється оплата заборгованості з акредитивного рахунка.При поданні цих документів банк списує суму платежу одержувачу. Вбухгалтерському обліку ця операція відображається:
Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»,
К-т 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті».
Після закінчення строку дії, передбаченого умовамиакредитиву, невикористана його сума повертається, оформляється меморіальнимордером і зараховується на той рахунок, з якого був виставлений (оформлений):
Д-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті»,
Д-т 60 «Короткострокові позики»,
К-т 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті»(аналітичний рахунок «Розрахунки за акредитивами»).
Аналітичний облік організується за кожним акредитивомокремо.
Розрахунки зі застосуванням розрахункових чеківвикористовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осібтільки з товарних операцій з метою скорочення розрахунків готівкою.
Для здійснення розрахунків платник одержує в банку чековукнижку, сума по якій бронюється на окремому рахунку. Сума зазначається вчековій книжці. Для проведення платежу виписується чек і передається одержувачукоштів, який пред’являє чек своєму обслуговуючому банку для зарахування напоточний рахунок. Термін дії чекової книжки – до одного року.
Розрахунки з застосуванням розрахункових чеківобліковуються на синтетичних рахунках аналогічно акредитивам, але іззастосуванням окремого аналітичного рахунка «Розрахунки з застосуваннямрозрахункових чеків».3.3Синтетичний та аналітичний облік коштів на поточному рахунку в іноземній валюті
Бухгалтерський облік операцій в іноземній валюті бюджетніустанови ведуть у тих самих класах рахунків, що й облік гривневих операцій засубрахунками, установленими Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетнихустанов (табл. 3.1).
Таблиця 3.1. Основні бухгалтерськіпроведення з обліку операцій з іноземною валютоюЗміст господарської операції Кореспонденція рахунків Дебет Кредит Надходження валюти на розподільний валютний рахунок: – фінансування з бюджету 318/1 681, 701, 702 712 Проведення банківською установою протягом п’яти днів перерозподілу коштів гранту з розподільного валютного рахунка на основний валютний рахунок 318 318/1 Нарахування курсової різниці на залишок іноземної валюти на рахунках в установах банку: – у разі збільшення курсу – у разі зменшення курсу 318 442 442 318 Отримання до каси готівки у валюті з валютного рахунка 302 318 Видача з каси іноземної валюти під звіт 362 302 Перераховано кошти на рахунок банку для придбання іноземної валюти відповідно до чинного законодавства 364 321, 313, 323 Зараховано кошти в іноземній валюті, придбані через банк 318 364 Перераховано банку за послуги з придбання валюти 801, 802, 811, 812 321, 313, 323 Списання за рахунок винної особи суми боргу за несвоєчасне повернення залишку валютних коштів, отриманих для відрядження за кордон 363 362 Внесено до каси суму виявленої нестачі валюти в потрійному розмірі 301 363 Затверджено авансові звіти та списані на видатки 801, 802, 812 362 Підписані акти виконаних робіт, отримано матеріальні цінності 801, 802, 812 364
Облік наявності та руху грошових коштів в іноземних валютахна валютному рахунку в банку ведеться на активному субрахунку № 318 «Поточнірахунки в іноземній валюті», підставою для записів у якому є виписки банків звалютних рахунків установи. Операції з руху коштів загального фонду державногобюджету в іноземній валюті оформлюються окремими меморіальними ордерами завидами валют – меморіальний ордер № 2, ф. № 381. Операції зруху коштів спеціального фонду в іноземній валюті оформлюються в меморіальномуордері № 3, ф. № 382.
Аналітичний облік операцій за кожною валютою ведеться накартках ф. № 292а або у книгах ф. № 292.
Облік готівкової валюти в касі ведеться на активномусубрахунку № 302 «Каса в іноземній валюті». Для аналітичного облікунаявності та руху валютної готівки відкривається окрема касова книга, в якійведеться облік за кожною валютою окремо. Меморіальні ордери № 1, ф. № 380за касовими операціями стосовно кожного виду валюти складаються окремо.
Бухгалтерський облік операцій в іноземній валютівідображається в регістрах бухгалтерського обліку в національній валюті Україниперерахунком суми іноземної валюти за валютним курсом з одночаснимвідображенням операцій у іноземній валюті.
Перерахування операцій, виконаних у іноземній валюті внаціональну валюту України, проводиться на дату здійснення операції. Сумаавансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншій установі чиодержана від інших осіб, перераховується в національну валюту України ззастосуванням валютного курсу на дату одержання авансу чи попередньої оплати(рис 3.1).
/>
Рис. 3.1. Схема облікового процесу операцій з іноземноювалютою
Статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, нарахунках в установах банків, а також такі активи й зобов’язання, що будутьсплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей, – монетарні статті,відображаються в національній валюті України з використанням валютного курсу назвітну дату. Курсова різниця визначається на дату здійснення операції та назвітну дату. Основні засоби, матеріали тощо (отримані безкоштовно) –немонетарні статті, що пов’язані з операціями в іноземній валюті, у національнувалюту України перераховуються за валютним курсом на дату визначеннясправедливої вартості.
Курсова різниця відображається у складі власного капіталуяк результат переоцінок і подається в обліку на субрахунку № 442 «Іншапереоцінка». Від’ємна сума курсової різниці відображається за дебетомзазначеного рахунка, за кредитом субрахунках проводиться бухгалтерський запис уразі збільшення курсу.
1. Порядок застосування готівкових розрахунків звикористанням іноземної валюти. Відповідно до ст. 2 Декрету №15-93, резиденти інерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають натериторії України. Резиденти мають право бути власниками також валютнихцінностей, що перебувають за межами України. Використання коштів в іноземнійвалюті можливе шляхом застосування готівкового або безготівкового обороту.
Згідно з чинним законодавством, застосовуються різнінормативні документи залежно від: призначення операції; використання обраноїформи розрахунків; максимальної суми наявних коштів; ситуації. Так, Постановою№1191 встановлено, що уповноважений банк може приймати від повноважногопредставника нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльності в касу (дляподальшого зарахування на розподільний рахунок в іноземній валюті, відкритийцим банком резиденту – суб’єкту підприємницької діяльності) готівкову вільноконвертовану валюту в сумі, яка не перевищує 10000,00 (десять тисяч) доларівСША або еквівалент цієї суми в іншій вільно конвертованій валюті за офіційнимкурсом гривні до іноземних валют, встановлених НБУ на день здійснення такоїоперації. Проведення операції з валютною готівкою потребує надання законодавчовизначених додаткових підтвердних документів.
Згідно зі ст. 3 Декрету №15-93, валюта України є єдинимзаконним засобом платежу на території України, який приймається без обмеженьдля оплати будь-яких вимог і зобов’язань, якщо інше не передбачене цимДекретом, іншими актами валютного законодавства України.
Для використання іноземної валюти на території України якзасобу платежу суб’єкт підприємницької діяльності повинен отриматиіндивідуальну ліцензію НБУ. Використання на території України готівковоїіноземної валюти як засобу платежу для фізичних осіб – нерезидентів аборезидентів регламентовано Постановою №119. Визначено, що для цієї категоріїготівкова іноземна валюта як засіб платежу застосовується у разі відсутності уфізичних осіб – нерезидентів або резидентів, а також уповноваженихпредставників юридичної особи нерезидента – суб’єкта підприємницької діяльностікоштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно-обмінноїоперації через пункт обміну іноземної валюти у чітко визначених законодавствомвипадках.
Готівковий оборот іноземної валюти на території Українирегламентується Постановою №119. Зокрема, встановлено, що готівкова іноземнавалюта може видаватися:
для забезпечення витрат працівників на відрядження закордон;
для забезпечення витрат працівників іноземнихдипломатичних, консульських, торгових та інших офіційних представництв,міжнародних організацій і їх філій, що мають імунітет і дипломатичні привілеї,і представництв юридичних осіб – нерезидентів, що не здійснюють підприємницькоїдіяльності;
для забезпечення експлуатаційних витрат юридичних осіб – резидентівабо постійних представництв юридичних осіб – нерезидентів, які мають власнітранспортні засоби (орендують, фрахтують) для виконання рейсів за кордон(оплата пального, лоцманських послуг, аеронавігаційних послуг, митного ідорожнього збору, стоянки тощо);
для оплати роботи працівників – нерезидентів, які працюютьв Україні за контрактом (з юридичною особою – резидентом або представництвомюридичної особи – нерезидента);
для виконання статутної діяльності представництва Бюроміжнародної організації з міграції, в тому числі для покриття витрат, пов’язанихіз забезпеченням виїзду мігрантів на батьківщину (купівля мігрантам квитків,оплата їх проживання в готелях і харчування в країнах, через які вони їдутьтранзитом, сплата підйомних тощо), за рахунок коштів, що надійшли віднерезидентів на рахунок зазначеного бюро;
для відшкодування фізичним особам втрат у разі виникненнярекламацій, форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною особою– резидентом (або постійним представництвом юридичної особи – нерезидента),який надає послуги з оплатою в іноземній валюті згідно з чинним законодавствомУкраїни, зобов’язань перед фізичною особою, що оплатила в іноземній валютівартість послуги.
2. Операції з готівковою іноземною валютою, облікготівкової іноземної валюти в касі. Під операціями й обліком готівковоїіноземної валюти треба мати на увазі операції з її отримання й оприбуткування вкасу підприємства, видачі з каси, бухгалтерський і податковий облік готівковоїіноземної валюти в касі. Виходячи з цього розглянемо операції та облікготівкової іноземної валюти в такому порядку: отримання й оприбуткування готівковоїіноземної валюти в касу; ліміт каси в іноземній валюті; видача готівковоїіноземної валюти з каси підприємства; курсові різниці, що виникають щодоготівкової іноземної валюти в касі; бухгалтерський облік іноземної валюти вкасі підприємства; податковий облік іноземної валюти.
/>2.1. Отримання й оприбуткування іноземноївалюти в касу підприємства. Отже, ми визначили цілі, на які підприємство можевикористати іноземну валюту. Наступним етапом буде оприбуткування іноземноївалюти в касу підприємства. Як відомо, в касу гроші можуть надходити кількомашляхами: отримання готівкової іноземної валюти з банку; отримання готівковоїіноземної валюти як виручки від реалізації; інші шляхи надходження іноземноївалюти в касу підприємства (наприклад повернення авансу, виданого навідрядження). Розглянемо ці варіанти окремо.
2.1.1. Отримання готівкової іноземної валюти з банку. Постановою№527 визначено: банки відкривають поточний рахунок в іноземній валютізареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку юридичним особам іфізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності. Поточний рахунок віноземній валюті згідно з чинним законодавством відкривається підприємству абофізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності (резидентам) дляпроведення розрахунків у межах чинного законодавства України, в тому числі приздійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, уготівковій іноземній валюті. Таким чином, видачу юридичній особі готівковоїіноземної валюти з поточного валютного рахунка у вільно конвертованій валютіздійснює уповноважений банк. Також уповноважений банк може видавати готівковуіноземну валюту юридичній особі і без наявності у неї поточного валютногорахунка.
Постановою №119 визначаються умови і порядок отримання готівковоїіноземної валюти на території України. Найпоширенішими випадками є отриманняготівкової іноземної валюти з поточного рахунка на відрядження і наексплуатаційні витрати за кордоном.
Готівкову іноземну валюту з поточного валютного рахунка увільно конвертованій валюті уповноважений банк видає за наявності заявиюридичної особи – резидента (мається на увазі також підприємець, який здійснюєсвою діяльність без створення юридичної особи) або постійного представництваюридичної особи – нерезидента.
Заява на отримання готівкової іноземної валюти з поточноговалютного рахунка на відрядження складається в довільній формі і повинна обов’язковомістити такі дані: номер і дата наказу (розпорядження); прізвище, ім’я і побатькові особи, яка від’їжджає за кордон; термін перебування за кордоном;розрахунок витрат. Заява на отримання готівкової іноземної валюти з поточноговалютного рахунка на експлуатаційні витрати за кордоном складається в довільнійформі і повинна обов’язково містити такі дані: мета виїзду; прізвище, ім’я і побатькові особи, що вивозить іноземну валюту на експлуатаційні потреби;розрахунок витрат.
Готівкову іноземну валюту на експлуатаційні витратитранспортних засобів за кордоном уповноважений банк видає юридичним особам – резидентамабо постійним представництвам юридичних осіб – нерезидентів, які займаютьсяперевезенням вантажів і пасажирів за кордон власними (орендованими,зафрахтованими) літаками, суднами, автотранспортними засобами. Також подаєтьсядоручення керівника підприємства працівнику на отримання коштів на відрядженняабо на експлуатаційні витрати в касі уповноваженого банку в усній або письмовійформі. Доручення теж складається в довільній формі.
Документи, що надаються для виплати іноземної валюти навідрядження за кордон, залишаються в уповноваженому банку. У разі якщопідприємство не має поточного валютного рахунка, то для отримання готівковоїіноземної валюти необхідно подати ті ж документи, що і для отримання готівковоїіноземної валюти за наявності поточного валютного рахунка. При цьому в заявіслід зазначити: замість номера поточного рахунка в іноземній валюті – номерпоточного рахунка в національній валюті. В самій заяві вказати такий текст:
Зразок
«Просимо зняти з нашогопоточного рахунка в національній валюті грошові кошти для придбання іноземноївалюти в сумі 100,00 SD. Придбану іноземну валюту видати Воскобойнику АндріюПилиповичу для витрат на експлуатаційні витрати відповідно до розрахунку витрат(розрахунок додається), а також згідно з розпорядженням керівника від 24.12.2009р. №27. Період перебування Воскобойника А. П. за кордоном – з 02.01.2010 по08.01.2010 рр. Вартість послуг банку просимо списати з нашого поточного рахункав національній валюті».
При отриманні таким шляхом готівкової іноземної валютинеобхідно пам’ятати, що до суми, знятої з поточного рахунка у національнійвалюті, буде входити: вартість іноземної валюти на міжбанківській валютнійбіржі; вартість послуг банку на придбання іноземної валюти; сума пенсійногозбору (в розмірі 1% від вартості валюти, що придбавається), яка повинна бутисплачена при придбанні іноземної валюти. Отриману в банку таким шляхомготівкову іноземну валюту ми рекомендуємо оприбуткувати в касу підприємства.Надалі її можна відразу ж або через певний період використати за призначенням.Для оприбуткування інвалюти в касу потрібні такі документи:
1. Прибутковий касовий ордер (далі – ПКО) (додаток Б.1).Особливості заповнення ПКО: для оприбуткування готівкової іноземної валюти вкасу підприємства не розроблено первинний документ. Тому підприємства вимушенівикористовувати бланк ПКО, розроблений для відображення операцій у національнійвалюті. Виходячи з цього при заповненні ПКО слід: у графі «Сума» зазначатицифрами суму, виражену в іноземній валюті, а через дріб – суму, виражену в національнійвалюті – за курсом НБУ на дату здійснення операції; літерами зазначати суму віноземній валюті, із зазначенням суми у національній валюті і курсу НБУ на датуздійснення операції.
2. Копія доручення (розпорядження) (якщо доручення булонадано в письмовій формі) керівника на отримання грошових коштів в інвалюті навідрядження або на експлуатаційні витрати в касі обслуговуючого банку. Цейдокумент, якщо він складається письмово, має довільну форму.
/>2.1.2. Отримання готівкової іноземної валютияк виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Такий варіантнадходження готівкової іноземної валюти малоймовірний, але все ж таки можливий.Але для того щоб використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу,потрібна відповідна ліцензія. Виходячи з цього підприємство, що приймаєготівкову іноземну валюту в касу, мусить мати індивідуальну ліцензію (постійнуабо разову) НБУ на здійснення розрахунків у іноземній валюті. Адже якщо такоїліцензії немає, а готівкова іноземна валюта надійшла в касу, то договір,відповідно до якого здійснюються розрахунки, контролюючі органи можуть визнатинедійсним. Якщо готівковою іноземною валютою розраховуються фізособи, то слідвраховувати ось що: відповідно до Положення №119, вони можуть здійснювати такі розрахунки,тільки якщо не можуть обміняти іноземну валюту на національну валюту. Такетвердження відразу ж викликає безліч запитань: як пересвідчитися, що фізособане може обміняти іноземну валюту на національну валюту? якщо все ж такий обмінвалют не можна здійснити, то як надалі це можна підтвердити? і т. д.
У ситуації, коли фізособа розплачується готівковоюіноземною валютою, рекомендується:
1. Якщо можливо, перенести сам факт розрахунку за наданупродукцію (товари, роботи, послуги) до того моменту, поки фізособа не зможезробити обмін валюти. Подальшою мотивацією може бути те, що фізособарозраховується за товари готівковою іноземною валютою, бо всі обмінні пункти(банки) вже не здійснюють обміну.
2. Якщо неможливо перенести операцію, то підприємству потрібнідокументи (їх копії), які опосередковано підтверджують, що фізособа не можездійснити операцію з обміну іноземної валюти на національну валюту. Наприклад,якщо це відряджений, який не може обміняти валюту через те, що виїжджає знаселеного пункту, зніміть копію з його квитка, де зазначено час від’їздуавтобуса (поїзда, літака). Надалі оприбуткування інвалюти відбувається таксамо, як і при операціях отримання іноземної валюти з банку.
/>2.1.3. Інші надходження інвалюти в касупідприємства. До інших надходжень інвалюти в касу підприємства можна віднести:повернення в касу наданих підприємством іншим юрособам (або фізособам) позик вінвалюті; повернення невикористаних підзвітних сум особою, що перебувала увідрядженні за кордоном; повернення в касу підприємства сплачених (якбезготівковим, так і готівковим способом) авансів за продукцію (товари, роботипослуги), що придбавається, іншим юрособам або фізособам; і т. д. Усі цінадходження інвалюти в касу підприємства оформляються ПКО. При цьому касиру можутьбути потрібні додаткові документи, наприклад копія авансового звіту тощо
2.2. Ліміт каси в іноземній валюті. Ліміт залишківготівкової іноземної валюти в касі підприємства встановлює уповноважений банк.До розрахунку ліміту каси не включаються: кошти, що спрямовуються на виплатузаробітної плати (за умови, що на підприємстві є працівники, які одержуютьзарплату в іноземній валюті); кошти видані на відрядження (крім коштів вінвалюті, за якими відряджена особа після свого повернення не відзвітувала в термін,визначений законодавством).
Ліміт каси для будь-якого підприємства визначають установибанків. Підприємства подають заявку-розрахунок в установу банку, в якійвідкрито їх основні поточні рахунки в інвалюті. Заявку-розрахунок длявстановлення ліміту залишку готівки підписують керівник підприємства, головнийбухгалтер і обов’язково підтверджує керівник установи банку. Понадлімітнізалишки готівкової іноземної валюти підлягають повній інкасації і зарахуваннюна розподільний рахунок в інвалюті юридичної особи-резидента.
2.3. Видача іноземної валюти з каси підприємства.
2.3.1. Внесення готівкової іноземної валюти з касипідприємства в касу обслуговуючого банку для зарахування їх на поточний рахунокпідприємства аналогічний тому, який використовується і для нацвалюти Видачаінвалюти з каси підприємства для зарахування її на поточний рахунок в банкуоформляється видатковим касовим ордером (далі – ВКО).
2.3.2. Розрахунки готівковою іноземною валютою за придбанупродукцію (товари, роботи, послуги). Для того щоб використовувати готівковуіноземну валюту як засіб платежу, суб’єкти підприємницької діяльності повиннімати відповідний дозвіл (ліцензію). Індивідуальні ліцензії на здійсненнявалютних операцій НБУ видає резидентам і нерезидентам на період, необхідний дляздійснення таких операцій.
У Постанові №119 наведено перелік видів розрахунків, заяких може бути використано іноземну валюту як засіб платежу. Якщо підприємствоздійснює такі розрахунки, то воно може отримати індивідуальну ліцензію НБУ напостійне здійснення таких розрахунків. Якщо у переліку немає здійснюванихпідприємством розрахунків у іноземній валюті, то підприємство має: а) абоздійснювати розрахунки у національній валюті; б) або отримати індивідуальнуліцензію в НБУ на здійснення разової операції. Надалі розрахунки в іноземнійвалюті за продукцію (товари, роботи, послуги), що придбавається, відбуваються втому ж порядку, що і при розрахунках у національній валюті. Як і попередняоперація, вона оформляється ВКО.
2.3.3. Інші видачі інвалюти з каси підприємства. До іншихвидач інвалюти з каси підприємства можна віднести: видачу інвалюти працівникупідприємства у підзвітну суму (наприклад для закупівлі продукції, на відрядні);видачу позик у іноземній валюті тощо. Незалежно від того, яка з цих операційздійснюється, в касі підприємства оформлятиметься ВКО (див. вище).
2.4. Курсові різниці. Згідно з П(С)БО №21, курсова різниця– це різниця між оцінками однакової кількості одиниць інвалюти при різнихвалютних курсах. Як випливає з самого визначення, загальна сума інвалюти, як інацвалюти в касі підприємства, не змінюється – змінюються тільки вартістьінвалюти, виражена в нацвалюті. Виходячи з цього можна зробити висновок, щокурсова різниця – це тільки розрахункова величина, що не впливає на загальнусуму коштів, що перебувають у касі підприємства.
Оскільки курсова різниця не впливає на суму коштів у касіпідприємства, то можна зробити висновок, що і відображати її в первиннихкасових документах (таких як прибутковий касовий ордер і касова книга) не треба.Тоді виникає запитання: тож як слід відображати курсову різницю, що виникла? Нанаш погляд, курсові різниці треба відображати: у документах, затвердженихсамостійно підприємством. Розроблення і затвердження на підприємстві документа,в якому б відображалися додатні і від’ємні курсові різниці, не є обов’язковими.Але ми рекомендуємо зробити це, і ось чому.
Як відомо, при заповненні касової книги, в якійвідображаються операції в іноземній валюті, необхідно, щоб сума, зазначена вграфі «Залишок на початок дня», на дату заповнення касової книги збігалася зсумою, зазначеною в графі «Залишок на кінець дня», за попередній день. Оскількив такій касовій книзі необхідно відображати суми не тільки у валюті, але й угривневому еквіваленті, то при зміні курсу валют гривневий еквівалент може невідповідати вартості валюти в гривнях за новим курсом, встановленим НБУ.Виходячи з цього слід вносити корективи в дані касової книги на суму курсовоїрізниці. Дані в касову книгу вносяться на підставі первинних документів. Длявідображення курсової різниці таким документом може бути рекомендована нами «Карткаобліку курсових різниць» (додаток Б.2). Дані такого документа потімвідображатимуться в касовій книзі (додаток Б.3).
В узагальнюючих регістрах бухгалтерського обліку. Згідно зНаказом №356, дані по касових операціях відображаються в Журналі 1 і відомостяхдо цього Журналу 1.1, 1.2, 1.3. Для відображення операцій, здійснених вінвалюті, використовується Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюють увалюті здійснення операцій. Для кожної інвалюти, в якій здійснювалися операції,ведеться Журнал 1 і відомості до нього, які позначають назвою валюти, в якійвони заповнюються.
2.5. Касова книга. Для кожної інвалюти, що перебуває в касіпідприємства, ведеться окрема касова книга. Такий висновок можна зробитивиходячи з норм Закону №996 статті 9:
«Інформація, що міститься в прийнятих до обліку первиннихдокументах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрахсинтетичного й аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язанихрахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаютьсятакож у валюті розрахунків і платежів за кожною іноземною валютою окремо».
2.6. Бухгалтерський облік іноземної валюти в касіпідприємства. Бухгалтерський облік готівкової іноземної валюти здійснюється нарахунку 3 класу 302 «Каса в іноземній валюті». До цього рахунка відкриваютьсясубрахунки четвертого порядку на кожну іноземну валюту, що перебуває в касіпідприємства. Наприклад:
3021 «Каса в іноземній валюті. Долари США»;
3022 «Каса в іноземній валюті. Євро».
По дебету рахунка 302 «Каса в іноземній валюті»відображається надходження іноземних коштів до каси підприємства, по кредиту – виплата(видача) іноземних коштів з каси підприємства. На підприємствах, де працюютьопераційні каси (продаж квитків, оплата послуг зв’язку, обмін валюти тощо),відкривається субрахунок «Операційна каса в іноземній валюті» в розрізі валют.Відображення в бухобліку курсових різниць залежить від того, яка це курсоварізниця. Виходячи з природи курсових різниць їх можна поділити на операційнукурсову різницю; неопераційну курсову різницю.
Згідно з П(С)БО 3, операційна діяльність – це основнадіяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційноюабо фінансовою діяльністю. Курсові різниці можна поділити і за результатамизміни вартості іноземної валюти: додатна курсова різниця; від’ємна курсоварізниця. Виходячи з того, яка виникла на підприємстві курсова різниця, її облікможе бути відображений на таких рахунках:
1. 714 «Дохід від операційної курсової різниці» – узагальнюєтьсяінформація про прибутки від позитивних курсових різниць по активах і зобов’язанняхпідприємства, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства;
2. 744 «Прибуток від неопераційної курсової різниці» – узагальнюєтьсяінформація про додатні курсові різниці по активах і зобов’язаннях в інвалюті,пов’язаних з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства;
3. 945 «Витрати від операційної курсової різниці» – ведетьсяоблік втрат по активах і зобов’язаннях операційної діяльності підприємства відзміни курсу гривні до інвалюти (від’ємна курсова різниця);
4. 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» – відображаютьсявтрати по активах і зобов’язаннях неопераційної діяльності підприємства відзміни курсу гривні до інвалюти (від’ємна курсова різниця).
Якщо підприємство використовує рахунки класу 8, то курсовірізниці слід відображати на рахунках 84 «Інші операційні витрати» і 85 «Іншівитрати». Для всіх перерахованих вище рахунків, на яких відображаються курсовірізниці, слід відкривати субрахунки порядку 4 на кожну валюту.
Розглянемо порядок відображення в бухгалтерському облікукасових операцій за інвалютою на прикладі, у тому числі курсових різниць в ДПЖЛГЗ. Залишок іноземної валюти (долари США) на кінець попереднього робочого дня(05.01.2007 р.) – 200,00 SD, що становить 1059,64 грн за курсом НБУ 5,2982 грнза $1 на 05.01.2007 р. На 08.01.2002 р. курс НБУ – 5,2985 грн за $1. Виходячи знаведених даних відобразимо операції по рахунку 30 «Каса»:№ з/п Зміст операції Сума Бухгалтерські проведення Д-т К-т 1 Відображення додатної курсової різниці, що виникла за сумою залишку інвалюти в касі 0,00 USD 0,06 грн 3022 «Каса в іноземній валюті», курсова різниця, долари США 7141 «Дохід від операційної курсової різниці», долари США
Залишок іноземної валюти (долари США) на кінецьпопереднього робочого дня (05.01.р.) – 200,00 SD, що становило 1059,64 грн закурсом НБУ 5,2982 грн за $1 на 05.01.2002 р. На 08.01.2002 р. курс НБУ – 5,2980грн за $1. Виходячи з даних прикладу відобразимо операції, які проходять тількипо касі ДП ЖЛГЗ:№ з/п Зміст операції Сума Бухгалтерські проведення Д-т К-т 1 Відображення від’ємної курсової різниці, що виникла за сумою залишку інвалюти в касі 0,00 USD 0,04 грн 9451 «Витрати від операційної курсової різниці», долари США 3022 «Каса в іноземній валюті», курсова різниця, долари США
08.01.2008 р. ТзОВ «Альфа» зробило розрахунок завідвантажену продукцію, сплативши в касу ДП ЖЛГЗ суму в розмірі 500,00 SD/2649,25 грн. Також 08.01.2008 р. ДП ЖЛГЗ здійснило розрахунок за відвантаженупродукцію, сплативши в касу ТзОВ «Бета» в сумі 300,00 SD /1589,40 грн. Виходячиз даних прикладу відобразимо операції, які проходять тільки по касі ДП ЖЛГЗ:№ з/п Зміст операції Сума Бухгалтерські проведення Д-т К-т 1 Надходження готівкових коштів до каси підприємства 500,00 USD 2649,25 грн 3021 «Каса в іноземній валюті», долари США 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» 2 Розрахунок готівковими коштами з каси підприємства 300,00 USD 1589,40 грн 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» 3021 «Каса в іноземній валюті», долари США
2.7. Податковий облік іноземної валюти. Основним моментом уподатковому обліку є відображення в ньому курсових різниць. Так, пп. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону про прибуток встановлено, що з метою оподаткування будь-яказаборгованість в інвалюті, яка перебувала на обліку платника податків на кінецьзвітного періоду, перераховується в гривні за офіційним валютним (обмінним)курсом НБУ, встановленим ним на останній робочий день звітного періоду. Прицьому додатна або від’ємна різниця між результатом такого перерахунку ібалансовою вартістю такої заборгованості включається відповідно до валовихдоходів або валових витрат платника податків – кредитора або до валових витратабо валових доходів платника податків – дебітора за підсумками звітногоперіоду.
Принципи порядку оподаткування операцій з розрахунками віноземній валюті, встановлені п. 7.3 Закону про прибуток, і загальна концепціявідображення в податковому обліку курсових різниць визначають, що такі різниціза будь-якою заборгованістю в інвалюті відображаються в податковому облікуплатника за умови, що така заборгованість перебувала на обліку платникаподатків, тобто заборгованість, що виникла за операціями, доходи або витрати відяких збільшують валові доходи або валові витрати, або збільшують (зменшують)балансову вартість основних фондів або нематеріальних активів.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що курсові різниців податковому обліку відображаються за наявності двох умов:
— заборгованість в інвалюті виникла за операцією,заздалегідь відображеною в податковому обліку платника податків;
— заборгованість в інвалюті погашається шляхом проведеннярозрахунків у іноземній валюті.
Водночас пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону про прибутоквстановлено, що до складу валових витрат не включаються суми коштів абовартість майна, які надходять платнику податків у вигляді прямих інвестицій абореінвестицій в корпоративні права, емітовані таким платником податків, у томучислі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність натериторії України без створення юридичної особи. Враховуючи вищезазначене,курсова різниця, нарахована на суму внеску до статутного фонду, отриманого відіноземного інвестора, не повинна відображатися в податковому обліку платникаподатків.
2.8. Регістри бухгалтерського обліку. Як зазначалося вище,регістри бухгалтерського обліку затверджено Наказом №356. Згідно з цимдокументом, облік грошових коштів здійснюється в Журналі 1 і відомостях до цьогоЖурналу 1.1, 1.2, 1.3. Журнал 1 використовується для відображення оборотів закредитом рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти». Увідомостях до Журналу 1 відображаються обороти за дебетом рахунків 30, 31, 33.
Записи в Журналі 1 і відомостях здійснюються на підставіпервинних і зведених облікових документів (звітів касира і доданих до нихприбуткових і видаткових касових ордерів, виписок банку і доданих до нихдокументів тощо) в розрізі кореспондуючих рахунків в хронологічному порядку.Рекомендуємо вносити дані щодня. Можливим є накопичення даних про операції зкоштами за кожен день попередньо у допоміжній відомості в потрібномуаналітичному розрізі з подальшим перенесенням підсумкових оборотів за місяць доЖурналу 1 і відомостей до нього.
Для відображення операцій, здійснених в інвалюті,використовують Журнал 1 і відомості до нього, які заповнюються у валютіздійснення операцій. Для кожної інвалюти, в якій здійснювалися операції,ведеться окремо Журнал 1 і відомості до нього, які відображаються назвоювалюти, в якій заповнюються. Аналітичні дані про кошти в інвалюті наводяться вгривнях і одночасно у тій валюті, в якій здійснювалася операція в інвалюті.Виходячи з цього можна зробити висновок, що в журналі 1 і відомості 1.1 слід відображатидані тільки в іноземній валюті, а в аналітичних даних – в іноземній валюті інаціональній валюті. На кінець місяця виводяться залишки на відповіднихрахунках у відомостях: усього за кредитом; усього за дебетом; сальдо на кінецьмісяця. Сальдо рахунків перевіряється з відповідними документами (звітамикасира, виписками банку тощо). Для касових операцій використовують тількиЖурнал 1, відомість 1.1 і відомість аналітичних даних до рахунків 30, 31, 33.
Висновки
В умовах становлення і розвитку ринкової економіки вУкраїні зростає роль бухгалтерського обліку й економічного аналізу господарськоїдіяльності підприємств усіх форм власності як складової частини системи економічноїінформації й управління. Управління підприємством вимагає систематичної інформаціїпро здійснювані господарські процеси, їх характер й обсяги, про наявність матеріальних,трудових і фінансових ресурсів, їхнього використання, власного капіталу, зобов’язанняхта фінансових результатах діяльності. Основним джерелом такої інформації є данібухгалтерського обліку, що встановлено Законом України „Про бухгалтерський облікі фінансову звітність в Україні”.
Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширюєкількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівникиуправління, безпосередньо пов’язані з підприємництвом, але і зовнішнікористувачі інформації, що мають прямої фінансовий інтерес: банки – приухваленні рішення про надання кредитів; постачальники – при укладанні договорівна постачання товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери,яких цікавить рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання прибутків(дивідендів). Кошти необхідні для забезпечення єдності виробництва й обігу,опосередковують зміну форм руху авансованого капіталу з грошової в товарну, і зтоварної в грошову
В умовах ринкової економіки найбільше ліквідна частина майнаорганізації – безготівкові кошти, представляють її робочий капітал. Від його розміруі чіткої постановки бухгалтерського обліку залежить фінансова стійкість фірми,її платоспроможність. Завданнями обліку безготівкових коштів є:
1) повна і своєчасна реєстрація операцій, пов’язаних ізрухом робочого капіталу на рахунках у банках;
2) контроль за наявністю коштів, їхньою цілістю іцільовим використанням;
3) повне, своєчасне і правильне відображення воблікових регістрах поточних операцій по надходженню і вибуттю даного капіталу;
4) контроль за дотриманням розрахунково-платіжної ікошторисної дисципліни;
5) правильне і своєчасне проведення інвентаризації операційпо рахунках у банках і відображення її результатів в обліку.
Вирішення цих завдань багато в чому залежить від чіткого дотриманнятаких основних принципів в обліку:
1) вільні кошти повинні зберігатися тільки в банку, а їхвидача і використання здійснюються відповідно до цільовим призначенням;
2) платежі здійснюють у безготівковому порядку післявідвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконаних робіт і наданні послугабо одночасно з ними. Попередня оплата припускається лише у випадках передбаченимзаконодавством і обліковою політикою організації;
3) платежі здійснюються за згодою (акцептом) платника абопо його дорученню, без згоди – тільки у випадку передбаченим чинним законодавством;
4) платежі здійснюються за рахунок власних коштівплатника або за рахунок кредитів банку;
5) списання з рахунку коштів в обсязі, достатнім для задоволеннявсіх пред’явлених до організації вимог, здійснюється в порядку надходження розпорядженьклієнта й інших документів на списання;
6) недостатність коштів на рахунку організації для задоволеннявсіх пред’явлених вимог обумовлює списання цих засобів шляхом застосування встановленнячерговості платежів.
Погашення вимог у порядку календарної черговості надходженнядокументів передбачає задоволення цих вимог шляхом списання коштів, що відноситьсядо однієї черговості.
Список використаних джерел
1. Конституція України // Закони України – К.: ВРУ. Інститутзаконодавства, 1997.
2. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: ЗаконУкраїни від 16.07.99 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. –№ 40.
3. Про Державний бюджет України на 2010: Закон України від 27.04.2010 № 2154-VI // ВідомостіВерховної Ради України. – 2010. – № 22, / № 22-23; № 24-25. – ст.263.
4. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. –2001. – № 37–38.
5. Про податок на додану вартість: Закон України від 22.05.97 // ВідомостіВерховної Ради. – 1997. – № 21. – ст. 156.
6. Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти: Закон Українивід 22.02.2000 // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 20. –ст. 148.
7. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від5.04.01 // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 137.
8. Про затвердження Інструкцій про службові відрядження в межах України таза кордон: Наказ Міністерства фінансів України від 13.03.98 № 89.
9. Про затвердження Інструкцій про безготівкові розрахунки в Україні внаціональній валюті: Постанова Правління Національного Банку України від 29.03.01№ 135.
10. Про затвердження Порядку бухгалтерського обліку тазвітності в бюджетних установах гуманітарної допомоги: // Наказ ГУДКУ від10.12.99 № 113 .
11. Про затвердження форм карток, книг аналітичногообліку бюджетних установ та порядку їх складання: Наказ Державного казначействаУкраїни від 06.10.2000 № 100.
12. Про операції по річному закриттю рахунків: ЛистДержавного казначейства України від 22.12.2000 № 07-04/1219-9396.
13. Про затвердження Порядку обліку зобов’язаньрозпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства: НаказДержавного казначейства України від 19.10.2000 № 103.
14. Про затвердження Інструкції про порядоквикористання обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності проних: Наказ Міністерства фінансів і ГУДКУ від 11.08.98 № 63
15. Про затвердження Інструкції про форми меморіальнихордерів бюджетних установ та порядок їх складання: Наказ Державногоказначейства України від 27.07.2000 // Все про бухгалтерський облік. –2000. – № 21.
16. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерськогообліку бюджетних установ та Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерськогообліку бюджетних установ: Наказ Міністерства фінансів України від 10.12.99№ 114 // Галицькі контракти. – 2000. – № 4.
17. Про затвердження Інструкції про кореспонденціюсубрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарськихоперацій // Офіційний вісник України. – 2000 р. – № 34. – Ст. 1469.
18. Про внесення змін до Порядку відображення в облікуоперацій в іноземній валюті. Наказ Державного казначейства України №96 від27.05.2005 // Офіційний вісник України. – 2005 р. – № 24. – Ст. 1362.
19. Про систему валютного регулювання і валютногоконтролю. Декрет Кабінету Міністрів України вiд 19.02.1993 № 15-93 // ВідомостіВерховної Ради України. – 1993. – № 17. – ст. 184.
20. Про оподаткування прибутку підприємств. Закон Українивiд 28.12.1994 № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4.– ст. 28.
21. Правила використання готівкової іноземної валюти натериторії України, Постанова Правління НБУ №119 від 26.03.98 р.
22. Про затвердження Інструкції про відкриття банкамирахунків у національній та іноземній валюті. Постанова Правління НБУ від18.12.98 р. №527, зареєстрована в Мін’юсті України 24.12.98 р. за №819/3259.
23. Вплив змін валютних курсів. П(С)БО 21, затверджененаказом Мінфіну України від 10.08.2000 р. №193 і зареєстроване в Мін’юстіУкраїни 17.08.2000 р. за №515/4736.
24. Про затвердження Методичних рекомендацій щодозастосування регістрів бухгалтерського обліку. Наказ Мінфіну України від29.12.2000 р. №356.
25. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні. Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1999. – № 40. – ст. 365.
26. Інструкція про застосування Плану рахунківбухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операційпідприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р.№291, зареєстрована в Мін’юсті України 21.12.99 р. під №893/4186.
27. Звіт про фінансові результати. П(С)БО 3,затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99 р. №87, зареєстроване в Мін’юстіУкраїни 21.06.99 р. під №397/3690.
28. Бандура З.Л. Інформаційне забезпечення управліннявитратами: необхідність, достатність, активізація за рівнями управління //Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету. – 2004. –вип. 14.1. – С. 220-224.
29. Ворончук П. Т., Онищук В. М. Довідник з питаньбухгалтерського обліку. – К.: Україна, 1991.
30. Голов С. Ф., Єфименко В. І. Фінансовий тауправлінський облік. – К.: Автоінтерсевіс, 1996.
31. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку. –К.: А.С.К., 2001.
32. Джога Р. Т. Бухгалтерський облік в бюджетнихустановах: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001.
33. Кириченко А. Учет денежных средств в кассе. – Журнал«Бухгалтерский учет и аудит», 2001, №9, с. 12-21, №10, с. 13-26.
34. Кириченко А. Облік іноземної валюти в касіпідприємства // Школа бухгалтера. – 2002. – № 2.
35. Коваленко Г., Самарченко Е. Наличное обращение:расчеты в кассах предприятия, через ЭККА и товарно-кассовые книги. – Днепропетровск,издательский дом «Владимир Дудник», 2000, 107 с.
36. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теоріябухгалтерського обліку. – К.: КНЕУ, 2001.
37. Матвеева В.О. Бюджетные организации: бухгалтерскийучет и налогообложение. – Харьков: Фактор, 2001.
38. Павленко А. Ф., Чумаченко М. Г.Трансформація курсу «Економічний аналіз діяльності підприємств»: Науковийдоклад. – К.: КНЕУ, 2001.
39. Романов А. Г. Кассовые операции: государственноерегулирование и учет. – Харьков, 1999, 26 с.
40. Свірко С.В. Бухгалтерський обік і прийняття рішеньу бюджетних організаціях. – К.: КНЕУ, 2000.
41. Система обліку в Україні: трансформація доміжнародної практики / За ред. М.П. Войнаренка. – К.: Наукова думка, 2002. –718 с.
42. Сопко В., Завгородній В. Організаціябухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. — К.:КНЕУ, 2000. — 260 с.
43. Ткаченко І. Т. Звітність бюджетнихорганізацій. – К.: КНЕУ, 2000.
Додаток А
/>