Квіти і трави Карпат

РЕФЕРАТ на тему: Квіти і трави Карпат відносяться до флори Європи. Українські Карпати відзначаються великою кількістю субальпійських видів, характерних для субальпійсько-гірської території листяних і хвойних лісів високогір’я. В Українських Карпатах дотепер налічували 3171 вид судинних рослин. Завдяки численним висотним поясам, це найбагатший у флористичному відношенні регіон України. З усіх судинних рослин, що ростуть в Україні, майже дві третини зустрічаються в Українських Карпатах. 271 з них занесені до Червоної книги України і 20 - до Європейського червоного списку. Тому, рослини що ростуть тільки в Українських Карпатах (ендемічні види), мають особливе значення. До цієї групи з-поміж інших належать аконіт низький (Aconitum nanum), первоцвіт полонинський (Primula poloninensis), смородина карпатська (Ribes carpaticum), дзвоники карпатські (Campanula carpatica) і ломикамінь карпатський (Saxifraga carpatica).

Первоцвіт

Ця рослина в пошані в багатьох народів, і у кожного про неї своя легенда.

За давньо-німецькими сагами первоцвіт - ключі богині весни Фреї. З допомогою цих ключів, чарівна богиня, прикрашена намистом із різнокольорової райдуги, відмикає справжнє тепло після довгої зими. Куди її райдуга впаде - там з’являються золоті ключі, а з них утворюються квіти весни - первоцвіт.

Датська народна легенда стверджує, начебто в примулу перетворена сама казкова принцеса ельфів. В ній говориться, що одного разу духи відпустили дівчину на землю, а вона покохала там парубка, забувши про свою рідню. Кінець був сумний. Духи покарали їх - перетворили принцесу в первоцвіт, а нареченого в анемон, який цвіте тоді ж, коли і первоцвіт.

Древні греки вважали, що первоцвіт здатний зціляти від усіх недугів і називали його "квіткою дванадцяти богів".

На Русі первоцвіт любовно називали баранчиками. Був навіть такий звичай: кидати зірвані баранчики під ноги і топтати - на довголіття.

У англійців первоцвіт - улюблена квітка. Його вирощують у садах і на городах, беруть з собою в мандрівки, дарують коханим.

На честь первоцвіту влаштовують свята і гуляння. Багато поетів присвятили йому натхненні рядки.

За англійськими переказами, в примулах ховаються гноми, і, якщо весною вийти на галявину, то можна почути, як із квітів доноситься хор ніжних голосів.

Не змінилося ставлення до первоцвіту і в наші дні. Це лікарська і вітаміноносна рослина. При виснаженні, малокрів'ї дуже корисні салати із молодих листків первоцвіту. Всього один з'їджений листок примули забезпечує денну потребу нашого організму у вітаміні С. В Голландії і Англії первоцвіт розводять як салатну зелень.

ЕДЕЛЬВЕЙС

На недоступних скелях над ущелинами Карпатського високогір’я росте квітка. Це едельвейс (Leontopodium alpinum), який місцеві жителі ще називають “шовкова косиця”. Є багато легенд про цю квітку, одна із них говорить, що цю квітку висівали карпатські черевниці та обіцяли молодим парубкам, які подарують едельвейс коханій, назавжди знайти місце у її серці. Не відчуваючи небезпеки парубки вирушали на пошуки шовкової квітки. Але лише не багатьом вдалося її зірвати – більшість зривалися із скель та гинули на втіху чарівницям. Нареченим нещасливцям не залишалось нічого іншого, як оплакувати своїх коханих. Їхні сльози щорічно з’являються на квітках едельвейсу маленькими крапельками нектару.

У багатьох місцях Карпат 50-60 років тому часто можна було зустріти цю квітку. Але рослину так інтенсивно визбирували, що тепер вона збереглася у природних умовах лише у двох місцях: на вершинах Близниця і Ненеска. Едельвейс знаходиться під загрозою зникнення, тому він охороняється законом.

ЕРИТРОНІЙ СОБАЧИЙ ЗУБ

Еритроній собачий зуб (Erythronium dens-canis) цвіте на весні. Зустрічається головним чином у зоні букових лісів, у низинах і до субальпійського пояса (1400 метрів над р. м.). Це типова лісова рослина. Свою назву вона отримала тому, що її цибулина розділена і схожа на собачий зуб. Раніше, коли передгір’я Карпат ще були вкриті дубовими лісами, ця рослина займала більші площі. Сьогодні є відомі лише 10-12 острівців, де вона зростає, тому цей вид занесений до Червоної книги.

Одна із найбільших популяцій еритронію собачого зуба зустрічається на горі Темпа (1089 м.), де вона займає площу майже п’ять гектарів. На одному квадратному метрі тут налічується 225 екземплярів. Еритроній розмножується як вегетативним шляхом (цибулинами), так і генеративним (насіння). Насінна коробочка містить від восьми до тридцяти насінин. Ще в коробочці вони починають проростати. Кожна насінина, що залишає коробочку восени, вже є пророслою на 2-3 мм. Тому на весні рослина може рости дуже швидко.

ЛІЛІЯ ЛІСОВА

Лілія лісова (Lilium martagon) – багато річна рослина, яка досягає у висоту до 1,2 метри. В основному вона зустрічається у букових лісах, рідше – у хвойних. Лісова лілія розмножується насінинами, які знаходяться у шестигранній капсулі. Насіння проростає ще перед настанням осені і молоді паростки зимують під снігом. Навесні, після того, як розтанув сніг, молоді рослини починають інтенсивно рости. Ближче до осені з’являються вже одна, чи дві цибулини. Лише на четвертий або п’ятий рік рослинна здатна розмножуватися насінням. Лілія лісова залежно від навколишніх умов може досягати віку до 20 років

Вона утворює розкішні квітки із 6-ма блискучими пурпурово-червоними, вигнутими пелюстками. Комахи-запилювачі з’являються біля квітів під вечір. Запах ефіру є надзвичайно привабливим, і комахи впиваються нектаром аж до півночі. Потім вони відлітають, залишаючи прекрасну лілію на самоті з мовчазними старими буками та смереками.

РОДОДЕНДРОН СХІДНОКАРПАТСЬКИЙ

У червні на луках субальпійської зони цвіте занесений до Червоної книги рододендрон східнокарпатський (Rhododendron myrtifolium), який росте невеликими групами. У народі його називають “червона рута”. Цю рослину можна знайти в місця високогір’я (Чорногори, Говерли, Свидовця і Мармароських гір). Розмножується рододендрон переважно вегетативно.

Дивлячись на пишноту цвіту, важко зрозуміти, як така чарівна і ніжна квітка може існувати в жорстоких гірських умовах. Недарма про цю квітку є багато легенд і пісень. Одна з них є дуже популярна в Україні пісня про кохання – “Червона рута”. В народній медицині гілочки із молодим листям застосовуються для лікування ниркових захворювань.

СКОПОЛІЯ КАРНІОЛІЙСЬКА

Скополія карніолійська належить до родини пасльонових (Solanaceae). До цієї родини належать також багато культурних рослин, які служать як харчові продукти, прянощі, лікарські рослини, а також тютюн. Усі пасльонові містять у собі алкалоїди, такі як атропін, нікотин, гіосциамін або скополомін, які є сильно отруйні. Скополомін отримав свою назву від латинської назви рослини скополія (Scopolia carniolica), що поширена в букових лісах Східної Європи. У цього виду можна виділити два основних осередки поширення: верхня Савія від Країни до Хорватії і Східні Карпати, де скополія досить часто зустрічається в букових лісах. З фольклорної точки зору цікавим є колишнє застосування скополії як чаруючого і любовного напою, подібного до мандрагори, а також як засобу, що викликає аборти.

Цей витривалий вид досягає висоти 60 см., має черешкові, подібні до беладонни, листки. Цвіте у квітні-травні, квіти звисаючі, трубчасто-дзвоникової форми, довжиною до 3 см., зовні коричнево-блискучі, а в середині матово-оливкові. Плоди, на відміну від картоплі, помідорів чи беладонни, не є ягодою, а подібно як у тютюну, переліски чи дурману, вони є двогніздною коробочкою. Ця коробочка розтріскується і викидає нерівні насінини величиною до 4 міліметрів.