ВИПУСКНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
05.02.04. – ВР.
ЛИСАКДАРИНИ АНАТОЛІЇВНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙАГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Економічнийфакультет
Спеціальність6.050100 – «Облік і аудит»
ДОПУСКАЄТЬСЯДО ЗАХИСТУ
Завідувачкафедри бухгалтерського
облікуі аудиту, канд.екон.наук,
доц._____________С.О. Олійник
«___»___________________2006р.
Облікі контроль розрахунків з покупцями і замовниками
Пояснювальназаписка до випускної роботи
05.02.04.ВР
Студент-випускник
_____________________Д.А. Лисак
Керівниквипускної роботи
_____________________О.М.Коробко
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні основиобліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками
1.1 Економічна суть розрахунків зпокупцями і замовниками
1.2 Методи визначення розміру резервусумнівних боргів
1.3 Нормативно-правове регулюванняобліку та аудиту розрахунків з покупцями і замовниками
Розділ 2. Бухгалтерський облік розрахунків зпокупцями і замовниками
2.1 Організаційно-економічнахарактеристика господарства Поліської дослідної станції
2.2 Методи визначення розміру резервусумнівних боргів
2.3 Синтетичний та аналітичний облікрозрахунків з покупцями і замовниками
2.4 Облік резерву сумнівних боргів
2.5 Особливості обліку розрахунків зпокупцями і замовниками в умовах комп’ютеризації
Розділ 3. Аудит розрахунків з покупцями і замовниками
3.1 Мета, завдання та джерела інформації розрахунків зпокупцями і замовниками
3.2 Методика аудиту розрахунків зпокупцями і замовниками
3.3 Висновок за результатамиперевірки розрахунків з покупцями і замовниками
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
Проведенняв Україні економічної реформи, спрямованої на застосування ринкових принципіврегулювання господарської діяльності, не могло не відновити в господарській іцивільно-правовій практиці правових інститутів, притаманних ринковій економіці,зокрема інституту — розрахунків. Цей інститут існував у дореволюційний час ідосяг значної досконалості у багатьох зарубіжних країнах.
Намою думку, сьогоднішній рівень національної економіки України знаходиться вкризовому стані і це супроводжується деформаціями механізмів розрахунковихвідносин. Хронічні, а часто й безнадійні платежі — характерна риса діючоїсистеми розрахунків. Основною формою взаємовідносин між постачальниками,виробниками та покупцями продукції все більш стає неефективний натуральнийобмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на розрахункові (поточні)рахунки господарських суб'єктів у банківських установах не надходять.
Вумовах ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організаційрізних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльностісупроводжується виникненням між ними розрахункових відносин як в готівковій,так і безготівковій формах. Однак, здійснюючи розрахунки як підприємства, так ікредитні установи зобов’язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів,банківських правил, вдосконалювати системи розрахункових відносин в Україні,сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни і томупитання розрахункових відносин є досить актуальним на цьому етапі становленнянаціональної економіки України.
Нормативнабаза, яка регламентує розрахункові відносини не є досить розгалуженою. Сюди впершу чергу входить Закон України «Про підприємства в Україні»; Закон України«Про банки і банківську діяльність»; Інструкції Національного Банку України«Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», «Про порядокведення касових операцій у народному господарстві України», «Про організаціюроботи з готівкового обігу установами банків України» тощо. Питання розрахунківрегламентується окремими листами Національного Банку України та низкою іншихнормативно-правових актів.
Отже,питання розрахункових відносин, є досить актуальним зараз в Україні, воно маєвелике значення для становлення і нормального функціонування економіки. Томутемою даної дипломної роботи є «Облік розрахунків з покупцями і замовниками».
Метоюдипломної роботи є більш детально вивчити правову природу розрахунковихвідносин в Україні, а саме з'ясувати поняття, принципи і систему розрахунків зпокупцями і замовниками; види дебіторської заборгованості; дослідитиособливості використання деяких форм розрахунків і значення розрахунковихвідносин в господарстві.
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи обліку та аудиту розрахунків зпокупцями і замовниками
1.1 Економічна суть розрахунків з покупцями і замовниками
Упроцесі господарської діяльності сільськогосподарські підприємства, виробляючиготову продукцію, реалізують її заготівельним організаціям, іншим покупцям ізамовникам. Водночас мають місце розрахунки з фізичними особами при видачіготівки під звіт, по нестачах цінностей, одержаних позиках та ін. Несвоєчаснеодержання грошових коштів за реалізовану продукцію, повернення невикористанихпідзвітних сум тощо призводить до труднощів у веденні господарства. Особливо цевідчутно в умовах інфляції. Кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства,працюють на стороні, знецінюються і при простроченні можуть не повернутися вгосподарство. З метою контролю та підтвердження сум заборгованості проводятьінвентаризацію розрахунків. При інвентаризації підприємства кредитори повинніпередати окремим дебіторам відомості про стан заборгованості. Дебіторизобов'язані протягом десяти днів від дня одержання виписок підтвердити сумузаборгованості або ж заявити свої заперечення. Тому у бухгалтерському облікупідприємств обліку дебіторської заборгованості приділяється багато уваги. Відоперативності й правильності поданої інформації про стан дебіторськоїзаборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її погашення івідображення у фінансовій звітності підприємства за звітний період.
Методологічнізасади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторськузаборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10«Дебіторська заборгованість». Норми П(С)БО 10 застосовуються всімапідприємствами, крім бюджетних установ. Керуватися зазначеним Положенням слід зурахуванням правил, встановлених іншими П(С)БО.
Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгувалипідприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторськазаборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певнудату.
Дебіторськазаборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отриманняпідприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена їїсума. Майбутня економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає втому, що в результаті її погашення в майбутньому відбудеться пряме надходженнягрошових коштів або отримання грошей на банківський рахунок від здійсненняфакторингової операції. Факторинг — вид фінансово-комерційних послуг,суть яких полягає у придбанні банками та іншими фінансовими організаціямиборгів підприємств (зобов'язань з оплати поставлених товарів і виконаних робітабо послуг).
Дебіторськазаборгованість може бути погашена шляхом непрямого надходження грошових коштів,наприклад отримання активів за допомогою бартерних операцій, отриманнядивідендів акціями інших підприємств.
Умовоюдостовірної оцінки дебіторської заборгованості є договір, у якому конкретновизначено ціну за одиницю відвантаженої продукції, а також відвантажувальнідокументи, що підтверджують факт отримання покупцем певної кількості продукціїза договірною ціною на зафіксовану суму. Якщо дебіторська заборгованістьвиникла внаслідок виконання робіт або надання послуг, підставою для її оцінкислужать також договори підряду, акти приймання-здачі виконаних робіт і послуг.Відвантажені товари, виконані роботи і послуги можуть бути оплачені векселями,які до їх погашення також облічуються в сумі дебіторської заборгованості.Достовірність оцінки дебіторської заборгованості підтверджується сумою належнооформлених векселів, а також умовами договорів купівлі-продажу або підряду.
Знаведеного випливає, що відображати в Балансі та інших формах звітностіпідприємства дебіторську заборгованість належить лише в тому разі, коли існуєімовірність її погашення, внаслідок чого підприємство отримає економічнувигоду, і якщо при цьому вона може бути достовірно оцінена.
Дебіторськазаборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінівїї погашення; ймовірності її погашення; оцінки її відображення в балансі (рис.3.1).
Розрізняютьпоточну і довгострокову дебіторську заборгованість. Поточна дебіторськазаборгованість — це сума дебіторської заборгованості, яка виникає входінормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців від датибалансу. Довгостроковою дебіторською заборгованістю є сума дебіторськоїзаборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу й будепогашена після 12 місяців від дати балансу. У балансі підприємствадовгострокова дебіторська заборгованість відображається у розділі І «Необоротніактиви» за статтею «Довгострокова дебіторська заборгованість», акороткострокова — у розділі II «Оборотні активи» за статтями «Дебіторськазаборгованість за товари, роботи, послуги», «Дебіторська заборгованість зарозрахунками», «Інша поточна дебіторська заборгованість».
Поточнадебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визначаєтьсяактивом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіті послуг та оцінюється за первинною вартістю. У разі відстрочення платежу запродукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці міжсправедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошовихкоштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари,роботи, послуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю занарахованими доходами (відсотками) у періоді її нарахування.
Поточнадебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаноїзаборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається допідсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Чиста реалізаційнавартість дебіторської заборгованості визначається як різниця між первинноюїї вартістю та резервом сумнівних боргів. Первинна вартість дебіторськоїзаборгованості за товари, роботи, послуги складається із сумизаборгованості покупців і замовників за відвантажену їм продукцію, виконаніроботи, послуги відповідно до укладених договорів, яка залишилася не погашеноюна дату складання звітності.
Здійснюючисвою виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські підприємствавступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціямиі особами. Ці розрахунки пов'язані з формуванням основних і оборотних засобів,реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, з розподілом прибутку,розрахунками з фінансовими органами і органами соціального страхування ісоціального забезпечення. Господарства можуть також вступати в розрахунковівзаємовідносини з окремими особами, наприклад, для виконання різних дорученьпри видачі грошових коштів підзвіт, одержанні кредитів на індивідуальне житловебудівництво і господарське влаштування.
Встановленнягосподарських відносин суб'єкта підприємницької діяльності з іншими фізичнимита юридичними особами передбачене виникненням між ними певних прав тазобов'язань.
Підзобов'язаннями сторін у цивільному законодавстві розуміють усі дії, які кожназі сторін договору повинна здійснити на користь іншої сторони і які обумовленідоговором, адміністративними актами, юридичними вчинками та іншими підставами,що не суперечать законодавству.
Навідміну від цього, у бухгалтерському обліку підприємства зобов'язання виникаютьне в момент укладення договору, а після здійснення однією зі сторінпередбачених у ньому дій (або бездіяльності), внаслідок яких виникаєзаборгованість однієї сторони перед іншою.
Виникненнязаборгованості пов'язано з тим, що одночасне виконання обома сторонамизустрічних зобов'язань за договором відбувається дуже рідко. Як правило,спочатку свої зобов'язання виконує одна зі сторін, внаслідок чого у неї виникаєправо вимагати компенсації за заборгованістю, а з іншої сторони — обов'язокоплатити цю заборгованість. Тобто у бухгалтерському обліку у першої сторони вскладі господарських засобів виникає актив у вигляді дебіторськоїзаборгованості, а з іншої сторони виникає зобов'язання перед кредиторомпогасити цю заборгованість, яка називається кредиторською заборгованістю.
Томуправильна організація розрахунків потребує суворого дотримання фінансовоїдисципліни, власної оплати боргів по зобов'язаннях і забезпечення своєчасногоодержання коштів за реалізовану продукцію та надані послуги.
Затриманняоплати за одержані матеріальні цінності або несвоєчасне надходження коштів зареалізовану продукцію та надані послуги призводить до фінансових труднощів уведенні господарства.
Дебіторськазаборгованість спричиняє вилучення коштів з обороту підприємств, що негативнопозначається на їх фінансовому стані, а несвоєчасна оплата боргів і зобов'язаньведе до залучення в оборот коштів, які належать іншим підприємствам.
Завданнямибухгалтерського обліку розрахункових операцій є:
— дотримання встановлених правил розрахункових відносин;
— своєчасність розрахунків і запобігання випадкам прострочення сплатидебіторської заборгованості;
-періодичназвірка даних бухгалтерського обліку безпосередньо з дебіторами;
-правильнеі своєчаснедокументальне оформлення розрахункових операцій, їх відображення в регістрах бухгалтерськогообліку;
-своєчаснеі достовірне ведення аналітичного і синтетичного обліку розрахунків;
-своєчасне відображеннярозрахункових операцій у податковому обліку;
-своєчасневзаємне звіряння розрахунків з дебіторами і кредиторами;
-недопущеннянереальної дебіторської і кредиторської заборгованості.
Розрахунковіоперації здійснюються відповідно до законодавства України у порядку,встановленому Національним банком України.
Безготівковірозрахунки між підприємствами і фізичними особами здійснюються у національнійвалюті України через банк шляхом перерахування грошових коштів. Грошові кошти зрахунку підприємства списуються за розпорядженням його власника, крім випадків,коли чинним законодавством передбачений порядок безакцептного списання коштів.
Розрахунковідокументи приймаються банком до виконання тільки у межах коштів, наявних нарахунку клієнта.
Коштипідприємства підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишківготівки в їхніх касах у межах установленого банком ліміту.
Безготівковірозрахунки здійснюються з використанням установлених форм розрахунковихдокументів:
— платіжних доручень;
— платіжних вимог-доручень;
— розрахункового чека;
-платіжноївимоги;
-акредитива.
Використаннябанківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюютьсячинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актамиНацбанку України.
Коженз документів повинен бути заповнений відповідним чином і засвідчений підписамиі печаткою.
Напідставі Закону України від 06.10.1995 р. № 372/95-ВР «Про внесення змін достатті 460 цивільного кодексу Української РСР» встановлений загальний терміндля захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність),тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)
Термінпозовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з моментувідвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) або з моментуздійснення розрахунків, передбачених умовами договору.
Якщоумовами договору не передбачені ці терміни, тоді відлік терміну позовноїдавності починається з:
а)дати надходження коштів на поточний рахунок підприємства-продавця (якщо товаризамовникові не відвантажені, роботи не виконані);
б)дати відвантаження підприємством-постачальником продукції, надання послуг (якщооплата від замовника (покупця) не надходила);
в)дати оприбуткування товарно-матеріальних цінностей підприємством-покупцем абовідображення в бухгалтерському обліку виконаних робіт, наданих послугпідприємством-замовником (якщо оплата не здійснена).
Існуютьі скорочені терміни позовної давності (до шести місяців), зокрема за позовами:
а)про недостачу проданих речей;
б)про оплату продукції низької якості;
в)про виявлені недоліки в роботі за договором підряду;
г)про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення.
Змінатерміну позовної давності не допускається.
Закінченнятерміну позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови упозові.
Сумикредиторської заборгованості, по яких закінчився термін позовної давностівідносяться на результати фінансово-господарської діяльності у наступномумісяці після закінчення терміну позовної давності і відображуються у складіінших операційних доходів на субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторськоїзаборгованості». При списанні з балансу кредиторської заборгованості з терміномпозовної давності, що минув, виникає об'єкт обкладення податком на доданувартість і відображується в обліку методом «червоне сторно» за дебетомсубрахунку 641 «Розрахунки за податками» і кредитом субрахунку 631 «Розрахункиз вітчизняними постачальниками» або 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Наявністьдебіторської заборгованості свідчить про вилучення коштів з оборотупідприємства. Вона виникає з вини покупців і замовників за відвантажену їмпродукцію, виконані роботи (надані послуги).
Длястягнення дебіторської заборгованості встановлені також терміни позовноїдавності. Дебіторська заборгованість з терміном позовної давності, що минув,списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансовоїдіяльності після того, як були прийняті всі заходи для її стягнення(пред'явлення претензій, позовів до суду (господарського суду) додебіторів-підприємств і до суду – до фізичних осіб).
Бухгалтерськийоблік розрахунків з дебіторами ведеться на таких рахунках:
16«Довгостроковадебіторська заборгованість»;
36«Розрахунки з покупцями тазамовниками»;
37«Розрахунки з різними дебіторами»;
38«Резерв сумнівних боргів».
Слідзазначити, що в новому Плані рахунків рахунки для обліку розрахункових операційз дебіторами зосереджені в Класі З, а з кредиторами — відповідно в Класі 6. Всеж розподіл рахунків дебіторів і кредиторів має дещо умовний характер. Через церахунки 37 «Розрахунки з різними дебіторами» і 68 «Розрахунки за іншимиопераціями» можуть мати одночасно дебетове і кредитове сальдо та будутьвідображені в балансі розгорнуто: в активі та пасиві відповідно.
1.2 Методи визначення розміру резерву сумнівних боргів
Основнівимоги до визнання і оцінки резерву сумнівнихборгів висловлені в П(С)БО10 «Дебітори».
Сумнівний борг — це дебіторська заборгованість, щодо якої існує вірогідністьїї неповернення боржником.
Аналізтермінів заборгованості забезпечує керівництво корисною інформацією про можливівтрати в результаті наявності неоплачених рахунків, якщо підприємствовикористовує її з метою визначення сум по очікуваних витратах на погашеннябезнадійної заборгованості.
Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість,щодо якої існує упевненість про її неповернення боржником або по якійзакінчився термін позовної давності.
Безнадійнадебіторська заборгованість списується у момент її визнання за рахунок резервусумнівних боргів, який утворюється на дату балансу. А тому при складаннібалансу підприємство повинне проаналізувати дебіторську заборгованість івизначити, по-перше, поточну і довгострокову заборгованість, а також визначитисуму дебіторської заборгованості, яка буде повернена боржником або по якій вжезакінчився термін позовної давності, а також виявити заборгованість, яку боржниквже не погасить. Це можливо передбачити, якщо підприємство-боржник оголошенобанкрутом і відомо, що майна підприємства-банкрута не вистачить для погашеннязаборгованості.
Резервсумнівних боргів формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерськогообліку минулих звітних періодів він визначається тільки для поточноїдебіторської заборгованості за реалізовану продукцію, товари, виконані роботи інадані послуги.
Сільськогосподарськіпідприємства, що мають сумнівні борги, формують на дату балансу резервсумнівних боргів і за рахунок створеного резерву списують безнадійні боргинаступного року. Сформована сума резерву збільшує суму витрат звітного періоду.
Дебіторськазаборгованість включається у валюту балансу за мінусом сумнівних боргів, що і єчистою реалізаційною вартістю.
Присписанні безнадійної дебіторської заборгованості, яка утворилася врезультаті відвантаження продукції, товарів (робіт, послуг), застосовуєтьсяспосіб прямого списання заборгованості на витрати, коли підприємство отримало інформаціюпро неможливість її погашення.
Списанубезнадійну заборгованість підприємство повинне обліковувати на позабалансовомурахунку протягом трьох років для можливого стягнення цієї заборгованості уразі поліпшення фінансового стану боржника. Для цього використовуєтьсясубрахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість». Якщо протягом цьогоперіоду заборгованість не буде повернена боржником, тоді цю суму остаточносписують із позабалансового рахунку.
Порядок формування резерву сумнівних боргів
Згідноз Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторськазаборгованість» передбачено два методи формування резерву сумнівнихборгів:
- виходячиз платоспроможності окремих дебіторів;
- напідставі класифікації дебіторської заборгованості.
Приобох способах величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток сумудебіторської заборгованості за продукцію на коефіцієнт сумнівності. Різниця успособах полягає лише у тому, які суми дебіторської заборгованості берутьучасть у розрахунку і як визначаються коефіцієнти сумнівності. Як перший, так ідругий спосіб вимагають попереднього проведення аналізу платоспроможностіокремих дебіторів на підставі оприлюдненої звітності і експертним шляхом впроцесі проведення інвентаризації дебіторської заборгованості.
Припершому методі, якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на сумуйого заборгованості необхідно збільшити резерв сумнівних боргів.
Привизначенні резерву сумнівних боргів виходячи із платоспроможності окремихдебіторів після проведеного аналізу виводиться індивідуальний коефіцієнтсумнівності, за яким потім визначають суму резерву за даною заборгованістю.Сума резервів за кожним дебітором дасть загальну суму резерву сумнівних боргівза підприємством.
Другийспосіб визначення резерву сумнівних боргів і реалізаційної вартостідебіторської заборгованості шляхом групування дебіторської заборгованості застроками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожноїгрупи.
Коефіцієнтсумнівності встановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійноїдебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попереднізвітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшеннямстроків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівнихборгів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованостівідповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Підприємствосамостійно визначає групи за строками непогашення поточної дебіторськоїзаборгованості. За строками непогашення її можна групувати так:
— з терміном до одного кварталу;
— з терміном від одного до двох кварталів;
— з терміном від двох до трьох кварталів;
— з терміном від трьох кварталів до одного року;
— з терміном понад один рік.
Всеж для виявлення стійких і об'єктивних значень коефіцієнтів сумнівності загрупами найбільш доцільно обирати минулий трирічний період, тобто строкпозивної давності дебіторської заборгованості.
Поточнадебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги включається до підсумкубалансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційноївартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
Величинарезерву сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремихдебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
Класифікаціядебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги здійснюєтьсягрупуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення ізвстановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівностівстановлюється підприємством виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторськоїзаборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітніперіоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строківнепогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргіввизначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості запродукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівностівідповідної групи.
Табл.1 Облік резерву сумнівних боргівЗміст господарської операції Кореспондуючий рахунок
За дебетом рахунка 38 Списано з балансу дебіторську заборгованість покупців та замовників, визнану безнадійною, за рахунок раніше нарахованого резерву сумнівних боргів 36, 34, 37 Віднесено до складу іншого операційного доходу підприємства суму невикористаного резерву сумнівних боргів 716
За кредитом рахунка 38 Нараховано резерв сумнівних боргів підприємствами, що застосовують рахунки класу 8 84 Створено резерв сумнівних боргів по поточній дебіторській заборгованості за товари, роботи, послуги 944
1.3Нормативно-правове регулювання обліку та аудиту розрахунків з покупцями ізамовниками
Методичнізасади бухгалтерського обліку розрахунків з дебіторами визначає Положення(стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (П(С)БО 10).Стандарт визначає методологічні засади формування у бухгалтерському облікуінформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовійзвітності підприємств незалежно від форм власності.
Терміни,що використовуються у положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, маютьтаке значення:
Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість,щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минувстрок позовної давності.
Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгувалипідприємству певні суми грошей, їх еквівалентів або інших активів.
Дебіторська заборгованість — сума заборгованості дебіторів підприємству на певнудату.
Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості,яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена післядванадцяти місяців з дати балансу.
Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості,яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягомдванадцяти місяців з дати балансу.
Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари,послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості — сума поточноїзаборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівнихборгів.
Дебіторськазаборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємствоммайбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Отжеважливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінкидебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у ЗаконіУкраїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від16.07.99 р. № 996-ХІУ одного з основних принципів фінансової звітності —обачності, згідно з яким сума оцінки активів і доходів підприємства не повиннабути завищена.
Стандартом10 визначені методи оцінки дебіторської заборгованості на етапах зарахування їїна баланс, при відображенні у фінансовій звітності на дату балансу і присписанні з балансу як безнадійної.
Поточнадебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасноз визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг таоцінюється за первісною вартістю.
Розглядаючиоцінку дебіторської заборгованості, зазначимо, що наприкінці не всі боргидебіторів повертаються підприємству. Тому у підприємства завжди є сумніви уповному погашенні наявної у нього на балансі дебіторської заборгованості.Відмовитися від продажу продукції в кредит продавець, як правило, не може,оскільки він зацікавлений негайно продати вироблену їм продукцію і за рахунокцього збільшити свій дохід. З урахуванням наведеної обставини Стандартом 10 запоточною дебіторською заборгованістю за продукцію передбачено створювати резервсумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості, щодо якоїіснує невпевненість у її погашенні боржниками.
Розрахунковіоперації здійснюються відповідно до законодавства України у порядку,встановленому Національним банком України.
ЗаконодавствомУкраїни передбачений порядок проведення розрахунків між підприємствами,підприємствами і фізичними особами як у безготівковій формі, так і за готівку.Порядок розрахунків безготівковими коштами викладений в інструкції «Пробезготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженійпостановою Правління Національного банку України від 29.03.2001 р. № 135.
Підприємствасамостійно вибирають форми розрахунків, передбачені Інструкцією НБУ № 135, ізазначають їх при укладанні договорів.
Використаннябанківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюютьсячинним законодавством, у тому числі окремими нормативно-правовими актамиНацбанку України.
Крімзазначених форм розрахунків, розділом 8 Інструкції «Про безготівкові розрахункив Україні» передбачений порядок розрахунків шляхом заліку взаємноїзаборгованості.
Розділом5 цієї Інструкції встановлено порядок розрахунків платіжними вимогами безакцепту платників і безспірного стягнення коштів, яке здійснюється у випадках,передбачених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів,рішення податкових органів та визнаних претензій документи на безспірнестягнення і безакцептне списання коштів приймаються банками незалежно віднаявності коштів на рахунках підприємств.
Безспірнестягнення і безакцептне списання кошті у іноземній валюті регулюються Порядкомбезспірного стягнення та безакцептного списання коштів з рахунків в іноземнійвалюті суб'єктів підприємницької діяльності на території України, затвердженим постановоюПравління Національного банку України від 10.10.1996 р. № 261. Прибезготівкових розрахунках між підприємствами, підприємствами і громадянамивстановлений термін позовної давності. Позовна давність — встановлений закономтермін для захисту порушеного права.
Напідставі Закону України від 06.10.1995 р. № 372/95-ВР «Про внесення змін достатті 460 цивільного кодексу Української РСР» встановлений загальний терміндля захисту права за позовом особи, право якої порушене (позовна давність),тривалістю три роки. (Набув чинності з 27.07.1995 р.)
Розділ 2. Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками
2.1Організаційно-економічна характеристика господарства Поліської дослідноїстанції
В 1914р. буластворена станція по вирощуванню картоплі на бідних піщаних грунтах та виведеннюнових ранніх нематодостійких сортів картоплі.
За формоювласності Поліська дослідна станція – це державна установа.
Поліська досліднастанція є підрозділом інституту картоплярства Української академії аграрнихнаук. Вона розташована в Центральному Поліссі Житомирської області Малинськогорайону, с. Федорівка.
Місцерозташування господарства досить зручне для ведення сільськогосподарськоговиробництва: відстань до районного центру – 15км, до обласного – 70км.Господарство розміщене в зоні помірного клімату. Опадів в основному випадаєнедостатньо.
Ґрунтипредставлені піщаними, слабо підзолистими. Гумусовий шар складає 10-12см.Місцями трапляються кислі ґрунти, які не задержують вологи і бідні намінеральні речовини. Тому потребують внесення мінеральних і органічних речовин.
Основнимикультурами, які вирощують в господарстві є картопля, озиме жито, овес на зерно,кукурудза на силос.
Поліська досліднастанція ділиться на Поліський науковий центр та безпосередньо на саму Поліськудослідну станцію.
Установа ділитьсяна наступні наукові відділи: селекцію, насінництво, відділ технології та агрохімії.
Найважливішоюскладовою природних ресурсів є земля – охоронниця природних багатств, основарослинного і тваринного світу, операційний базис розміщення об'єктівпромисловості, населених пунктів і доріг. Земельні ресурси потрібні всімпідприємствам. В сільському господарстві вона є основним засобом виробництва.Функціональні особливості використання землі визначають її важливе місце середприродних ресурсів. Вона є одночасно предметом, засобом праці, базисом длярозміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічногозростання. Тому раціональне землекористування є обов'язковою частиноюкомплексної системи експлуатації та охорони природних ресурсів для всіхпідприємств.
Землі Поліськоїдослідної станції представлені наступним чином:
Табл.2 Склад іструктура земельних угідь Поліської дослідної станції (2005 2006рр.)Види земель 2005р. 2006р. 2006р. в % до 2005р. Всього площа с.-г. угідь, 62 58 93,54 З них: рілля 59 57 96,61 сінокоси - - - пасовища - - - Інші землі, га 3 1 33,33
Аналізуючиструктуру земельних угідь, видно, що площа їх з роками зменшувалась. Так, в2005році їх загальна кількість становила 62га, а в 2006році — 58га. Тобтозменшилася на 6,46%. Площа ріллі також зменшилася. порівняно з 2005роком. З59га до 57га. Або на 3,39%.
Щодо іншихземель, то тут таж сама ситуація. Зменшення на 2га, або аж на 66,67%.
Не можна уявитивиробництво без продуктивної участі людської праці (трудових ресурсів).Соціальну суть трудових ресурсів становлять люди у певних виробничих умовах, аекономічну – робочий час, необхідний для використання суспільно корисної праці.
Слід розрізнятипоняття “трудові ресурси” і “робоча сила”. Трудові ресурси – ширше поняття, якевключає частину працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними,освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. До них входять люди,фактично зайняті в усіх сферах соціально-економічної діяльності, включаючи йдомашнє та підсобне господарство; непрацюючі працездатного віку; зайнятіпрофесійною підготовкою. Соціальну природу суспільства визначає робоча сила якреальні трудові ресурси, що функціонують у процесі виробництва.
Отже важливимфактором виробництва продукції є наявність трудових ресурсів. Саме за їхдопомогою створюється новий продукт в процесі виробництва. Показники 2005р. 2006р. 2006р. в % до 2005р. 1.Всього працівників, чол. 96 11 15,63 в т.ч.: в господарстві 60 75 125 в науковому відділі 36 36 100 2.Трудомісткість продукції: 0,46 0,69 150 3.Затрати праці, тис. люд/год. 215 252 117,21 4.Вартість валової продукції на 1 працівника, тис. грн. 4,85 3,28 67,63
Табл.3 Забезпеченістьробочою силою та її використання в Поліській дослідній станції
Роблячирезультати по даним таблиці, можна сказати, що загальна кількість працівників збільшиласьна 15,63% або на 16 чол. В науковому відділі кількість чоловік залишиласьнезмінною, в той час як в господарстві збільшилась на 25%.
Трудомісткістьпродукції збільшилася в 1,5 рази, що свідчить про зниження ефективностівиробництва. Водночас збільшилися затрати праці (на 17%) і зменшилася вартістьвалової продукції на 1 працівника на 32,37%.
Кожнепідприємство характеризується певним напрямом виробничої діяльності, яка маєназву спеціалізація. Вона характеризується структурою грошових надходжень.Поліська дослідна станція спеціалізується на виведенні і вирощуванні новихранніх, нематодостійких сортів картоплі.
Спеціалізаціявідбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує виробничий напрям, тобтовиробництво яких саме видів продукції є переважним на даній території.Спеціалізація – це складний процес, що розвивається в різноманітних формах.Спеціалізація аграрних підприємств – це переважне виробництво відповідного видупродукції, для якого тут є відносно найкращі природноекономічні умови.
Частка відреалізації картоплі, яка є головною реалізаційною продукцією, складає більше70%. Метою діяльності підприємства є отримання прибутку. Це можливе лише зависокої ефективності виробництва. Ефективність виробництва характеризуєтьсянизкою показників.
Основні показникиекономічної ефективності виробництва аграрного підприємства включають:виробництво валової продукції і валового доходу (окремо) відносно витратвиробництва; чистий дохід, одержаний на одиницю проведених витрат; затрат праціна виробництво 1 ц продукції; одержаний прибуток на 1га і 1 ц продукції тарівень рентабельності.
Табл.4 Ефективністьвиробництва Поліської дослідної станціїПоказники 2005р. 2006р. 2006р. в % до 2005р. 1.Виручка від реалізації, тис. грн 466 364 78,11 2.Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 397 306 77,08 3.Прибуток (збиток), тис.грн — 46 — 107 232,61 4.Валова продукція, тис.грн: - на 1га с.-г. угідь 8,18 6,28 76,77 - на 1 працівника 4,85 3,28 67,63
Отже, можназробити висновок, що підприємство працює не ефективно. Це видно з того, щовиручка зменшилася на 22%, валова продукція також зменшилася, як на 1га, так іна 1 працівника. Собівартість помітно зменшилася, але це дало покращення. Арезультатом діяльності взагалі є збиток, що становить 107 тис. грн.
Основні фондипідприємства – це засоби праці, виражені у грошовій формі, які функціонують увиробничому процесі і протягом кількох виробничих циклів, зберігаючи при цьомунатурально-речову форму, а свою вартість переносять на знову створений продукт частинамиу вигляді амортизаційних відрахувань.
Основні фондипідприємства поділяються на виробничі і невиробничі.
Залежно відфункцій, що виконуються у виробничому процесі, вони класифікуються за своїмпризначенням на такі групи: 1) будівлі; 2)споруди; 3)передавальні пристрої;4)трактори, комбайни, сільськогосподарські машини і обладнання; 5) транспортнізасоби; 6)інструмент; 7)виробничий інвентар; 8)господарський інвентар; 9)робоча:продуктивна худоба; 10)багаторічні насадження та ін.
Щоб здійснюватибезперервний процес виробництва, необхідно мати як безпосередньо у виробництві,так і в поточних запасах сировину, матеріали, паливо, запасні частини та іншіпредмети праці, які в сукупності становлять оборотні фонди. Останні, беручиучасть у процесі виробництва у вигляді предметів праці, змінюють натуральнуформу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію.
Табл. 5 Основніта оборотні фонди підприємстваПоказники 2005р. 2006р. 2006р. в % до 2005р. Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн. 11655 11612 99,63 Фондозабезпеченість, тис. грн. 187,98 200,2 106,51 Фондоозброєність, тис. грн. 121,41 104,61 86,16 Фондовіддача, грн. 0,04 0,03 75 Фондомісткість, грн. 25,01 31,90 127,55
З таблиці видно,що вартість основних засобів зменшилася на 0,37%. При цьому зменшиласяфондоозброєність на13,84% (або на 16,8 тис грн.) і збільшилася фондоозброєністьна 6,51% (або на 12,22 тис. грн.). Це свідчить про зменшення площі земель ізбільшення кількості працівників. На виробництво 1грн валової продукції булозатрачено 31,90 грн. основних засобів. І в той час на 1грн. основних фондівбуло вироблено лише 2 коп. валової продукції.
Для організаціїефективної діяльності підприємства, необхідно належним чином організувати обліквсіх господарських процесів і операцій.
Необхідною умовоюдля правильного ведення бухгалтерського обліку організовує керівникпідприємства, який забезпечує неухильне виконання правомірних умов бухгалтеріїщодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Для веденнябухгалтерського обліку на підприємстві створюється штат бухгалтерії, якийскладається з головного бухгалтера, бухгалтер по господарству, по соціальнимвиплатам, касир та економіст.
Головнийбухгалтер забезпечує дотримання встановленої методології, складання і поданняфінансової звітності, організовує контроль за відображенням всіх господарськихоперацій і забезпечує перевірку стану господарського обліку. На підприємствівін також виконує функції бухгалтера по науці.
На підприємствізастосовується журнально-ордерна форма обліку щодо господарського відділу тамеморіальна щодо наукового. Плану документообігу відсутній.
Первиннідокументи здаються до бухгалтерії по мірі виникнення господарських операцій. Наїх підставі заповнюються зведені документи і облікові регістри. Наказ прооблікову політику відсутній.