Облік доходів від реалізації готової продукції ПП "Газель і К"

Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи обліку доходів від реалізації готової продукції
1.1 Економічна суть обліку доходів від реалізації готової продукції
1.2 Критичний огляд законодавчої бази з обліку доходів від реалізаціїготової продукції
1.3 Огляд спеціальних літературних джерел щодо обліку доходів відреалізації готової продукції
2. Облік доходів від реалізації готової продукції
2.1 Документальне оформлення доходів від реалізації готової продукції
2.2 Аналітичний та синтетичний облік доходів від реалізації готовоїпродукції
2.3 Відображення інформації про доходи від реалізації готової продукціїу фінансовій звітності
3. Надання рекомендацій підприємству щодо удосконалення облік доходіввід реалізації готової продукції
Список використаних джерел

Вступ
В умовах становлення і розвитку ринковоїекономіки в Україні зростає роль бухгалтерського обліку і економічного аналізугосподарської діяльності підприємства всіх форм власності як складової частинисистеми економічної інформації і управління.
Джерелами інформації послужили дані річнихзвітів приватного підприємства «Газель і К» за 2007-2009 р., первинніі облікові дані бухгалтерського обліку, фінансового і податкового обліку,законодавчі і нормативні акти.
Предметом бухгалтерського обліку є окремісторони багатогранного процесу розширеного відтворення: господарські факти,явища і процеси (операції), що зумовлюють рух господарських засобів, коштів, атакож джерел їх утворення. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процесвідтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг та споживання.
Законодавчо закріплено, що управлінський(внутрішньогосподарчий) облік — це система обробки, що забезпечує керівну ланкукомпанії інформацією, необхідною для ухвалення рішень і ефективного управління.
Важливі вимоги до бухгалтерського обліку — його простота, чіткість, достовірність поточних і звітних даних, попередженнявсілякого роду спроб перекручування дійсності, усунення серйозних недоліків ворганізації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні контролюза
Основними чинниками, що зумовилинеобхідність виділення управлінського обліку з'явилися: концентрація капіталу,зовнішня і внутрішня конкуренція, інфляція, значне зростання масштабіввиробничих витрат. В цих умовах традиційні методи бухгалтерського облікуперестали відповідати потребам управління. Виникнення управлінського звичайнопов'язують із зростанням корпорацій, виробничим нормуванням і зміною правових іекономічних відносин.
Сьогодні управлінський облік приватногопідприємства «Газель і К» — це не тільки облік витрат підприємства,а, перш за все, добре організований аналітичний облік і не тільки витрат, а ітаких об'єктів як основні засоби, нематеріальні активи, запаси, грошові кошти,засоби в розрахунках, капітал, зобов'язання і т.п. Придбаваючи нове (більшвагоме) значення в сучасній економічній практиці суб’єктів господарювання,управлінський облік не просто реєструє, узагальнює і контролює фактигосподарського життя, він забезпечує управлінський персонал інформацією прорізні аспекти діяльності підприємств, які відображаються в бухгалтерськомуобліку і роблять безпосередній вплив на якість управлінських рішень,ефективність системи управління.

1. Теоретичні основи облік доходів відреалізації готової продукції
1.1 Економічна суть облік доходів відреалізації готової продукції
Бухгалтерський облік на підприємствахУкраїни різних галузей і форм власності ґрунтується на єдиних засадах,встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні", який визначає правові засади регулювання, організації, веденнябухгалтерського обліку та складання фінансової звітності і здійснюєтьсявідповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Принцип історичної (фактичної) собівартості— це відображення у бухгалтерському обліку сировини, матеріалів, засобів праці,виробленої продукції за собівартістю їх придбання або виробництва, тобто зафактичними витратами. Цей принцип ґрунтується на грошовому вимірникувикористання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів суб'єктомгосподарювання у створенні нового продукту. Метою його є визначенняефективності господарювання, використання показника собівартості для обчисленняціни виробника, порівняння з цінами на товарному ринку. Принцип собівартостіпродукції (робіт, послуг) у бухгалтерському обліку в ринкових умовах є важливоюпередумовою для обґрунтування ринкової ціни, маркетингових досліджень ринку,якості та дизайну виробів тощо.
Процес виробництва завершується доведеннямпродукції до споживача. Реалізація продукції (Т — Г') — це кінцева стадіякругообігу коштів підприємства (Г — Т… В… Т' — Г'), яка є його важливимпоказником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин міжвиробниками, постачальниками, посередниками і покупцями. Дляпідприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчимивластивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців,суспільному попиту.
На практиці можуть використовуватись дваметоди визначення моменту реалізації продукції:
а) продукцію відвантажено або відпущеноспоживачу (відбулася передача права власності), — метод нарахування;
б) одержано кошти на рахунок постачальниказа реалізовану продукцію — касовий метод.
В обох випадках усі розрахунково-платіжнідокументи мають бути оформлені відповідно до чинного положення. Реалізаціяпродукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т — Г). Тому бартер, абопрямий товарообмін (Т — Т), не можна вважати реалізацією продукції.
За бартерного обміну товарів невідбувається руху коштів, нема надходжень виручки від реалізації продукції,тобто не відбувається зміни форми вартості.
Однак в економіці України досить великапитома вага товарообмінних бартерних операцій.
Зростання бартерних операцій зумовленекризовим станом платежів. Багато підприємств за браком коштів на рахункахзмушені користуватися бартерними операціями. Згідно з діючим господарськимзаконодавством, бартерні операції нині включаються у звітність з реалізаціїпродукції підприємств, що певною мірою викривляє реальний стан справ.
Розмір виручки від реалізації продукції, заінших однакових умов, залежить від:
1) кількості, асортименту та якості продукції,що підлягає реалізації;
2) рівня реалізаційних цін.
Обсяг (кількість) реалізованої продукціїпрямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукціїзалежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехіднихзалишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асортиментреалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання взагальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більшвисокою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.
Прямий вплив на розмір виручки справляє йрівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчівластивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.
На окремі види продукції, робіт і послугдержава встановлює фіксовані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізаціїпродукції залежить від рівня прейскурантних цін. За умов ринкової економікиіснують вільні, фіксовані і регульовані ціни. Фіксовані ціни встановлюютьсяадміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності і натовари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та ін.).Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарівпершої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячогохарчування тощо. При цьому державою встановлюються індикативні ціни — мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільнимицінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозицій задомовленістю сторін — постачальників і споживачів.
Установлюючи вільні ціни, за основу берутьсобівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір(для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.
Розрахунок ціни продукції можна здійснити затакими формулами:
Ц1 = С + П
де Ц1 — ціна продукції (ціна виробникапродукції); С — собівартість продукції; П — прибуток.
Ц2 = С + П + ПДВ,
де Ц2 — ціна продукції з податком на доданувартість; ПДВ — податок на додану вартість.
Ц3 = С + П + АЗ + ПДВ,
де — Ц3 ціна продукції з акцизним збором іподатком на додану вартість; A3 — акцизний збір.
Відтак повну роздрібну ціну продукції можнарозрахувати за формулою:
Ц4 = С + П + A3 +ПДВ + ТН,
де Ц4 — роздрібна ціна продукції; ТН — торгова націнка.
Приклад 1.
Собівартість виробу «А» становить6 грн. Планова рентабельність реалізації — 35%. Оптова ціна виробу«А» буде дорівнювати 8,10 грн. (6 + 6х0,35). Ціна виробу«А» з податком на додану вартість за ставки податку 20 % дорівнюватиме9,72 грн. (8,10 + 8,10х0,2). Роздрібна ціна виробу «А» за торговоїнацінки 30 % дорівнюватиме 12,64 грн. (9,72 + 9,72 х 0,3).
Приклад 2.
Собівартість підакцизного виробу«Б» становить 6 грн. Прибуток — 1,5 грн. за планової рентабельності25 % (6 х 0,25). Ставка акцизного збору — 2,5 грн. Тоді ціна підакцизноговиробу «Б» дорівнюватиме 10 грн. (6 + 1,5 + 2,5). Ціна підакцизноговиробу «Б» з податком на додану вартість дорівнюватиме, за ставкиподатку 20 %, 12 грн. (10 + 10 х 0,2). Роздрібна ціна підакцизного виробу«Б» з торговою націнкою 15 % дорівнюватиме 13,8 грн. (12 + 12 х0,15).
Залежно від того, кому реалізуєтьсяпродукція, встановлюються відпускні та роздрібні ціни. Відвантаження продукціїздійснюється посередникам оптом або партіями за відпускними цінами. Посередникиреалізують цю продукцію роздрібним торговим організаціям за цінами, яківключають збутові націнки. Безпосередньо споживачам роздрібні торговіорганізації продають товари за роздрібними цінами, тобто з торговою націнкою.Продаючи товари за фіксованими цінами, торгові організації отримують торговузнижку.
За умов ринкової економіки ціни стаютьнайважливішим фактором регулювання процесу виробництва та споживання ібезпосередньо впливають на попит і пропонування. Планову виручку від реалізаціїпродукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованихвиробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всієюноменклатурою виробів. Виручку від реалізації кожної номенклатури виробіввизначають за формулою:
В = РхЦ,
де В — виручка, Р- кількість реалізованихвиробів, Ц — ціна реалізації кожного виробу. Обсяг реалізації можнарозрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючизалишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінецьпланового періоду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:
Р = З1 + Т — З2
де Р — обсяг реалізації в плановомуперіоді; З1 — залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантаженихна початок планового періоду; Т — випуск товарної продукції в плановомуперіоді; 32 — залишки кожного виду виробів на складі на кінець плановогоперіоду.
Реалізаційні ціни в плановому періодівизначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані змінив плановому періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропонування.
Коли асортимент виробів надто великий,розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку відреалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а дляпідрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту користуютьсяукрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всієюноменклатурою залишків виробів, додають до нього вартість залишків на початокпланового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду завідпускними вільними цінами і за собівартістю.
Виручка від реалізації продукції, робіт іпослуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізаціюпродукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринковоїекономіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величинивиручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат іформування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашеннябанківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що вкінцевому рахунку позначається на фінансовому результаті діяльностіпідприємства.
Виручка від реалізації продукції- це сумакоштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію. Вона єосновним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Виручкавід реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносиниміж постачальниками і споживачами товару.
1.2 Критичний огляд законодавчої бази зоблік доходів від реалізації готової продукції
В усьому світі ціни та їх зміни ринокрозглядає як сигнали для визначення економічної поведінки суб’єктів на певнийчас. Наприклад, компанія радше вкладатиме кошти у виробництво того товару,роботи чи послуги, де рівень цін значно перевищує собівартість. Також доситьпоширеними є цінові війни, але кількість ринків, на яких вони точаться,постійно зменшується. Це відбувається оскільки сучасні ринки передусім єринками нецінової конкуренції (товари конкурують за рівнем якості і ступенемзабезпечення потреб споживачів), хоча ціна залишається тим фактором, який такожбереться до уваги. Тому провідні країни світу намагаються забезпечитиконкурентний розвиток з мінімальним втручанням у процеси ціноутворення тазбуту. Теоретично конкуренція змушує виробників знижувати або підвищувати ціни,практично держава має значний вплив на формування цін та їх рівень.
Важливо пам’ятати, що у фактичних іпорівнянних цінах на річній, квартальній і місячній основі обчислюється ВВПУкраїни (детальніше див. Концепцію розвитку системи національних рахунків, щосхвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. №413-р).
В Україні держава поступово відмовляєтьсявід встановлення цін. Результат можна побачити вже зараз. Раніше держававстановлювала всі ціни, а тепер – лише ціни на ті товари, що нею виробляються вособі її органів та підприємств. Відповідно до ст. 116. Конституції України,Кабінет Міністрів України «забезпечує проведення… цінової… політики», та йГосподарський кодекс України одним з основних засобів регулюючого впливудержави на діяльність суб’єктів господарювання визначає регулювання цін ітарифів (ст. 12).
Надзвичайно важливу роль у вивченні питанняцін і ціноутворення відіграє категорія оцінки та оціночної діяльності, які вданій статті не розглядаються. Відзначимо лише те, що незалежна оцінка – це нелише встановлення ціни експертом, а і його відповідальність за надану оцінку.Що до оціночної діяльності, то вона достатньо врегульована в чинномузаконодавстві.
Основні принципи встановлення і застосуванняцін і тарифів, а також організацію контролю за їх дотриманням на територіїУкраїни визначає закон «Про ціни і ціноутворення». Крім того окремі елементидержавного втручання в економіку через ціни визначають такі закони:
Про місцеве самоврядування в Україні;
Господарський кодекс України;
Про підприємства в Україні;
Про захист економічної конкуренції;
Про місцеве самоврядування в Україні;
Про Єдиний митний тариф;
Про оплату праці.
Тим не менше, складається враження, що внашій країні відсутня єдина політика щодо цін і ціноутворення, навітьнезважаючи на значну кількість законів, що їх регламентують. Це можна було бзрозуміти, якби ми мали чітку політику в напрямку забезпечення конкурентнихумов розвитку, але або Антимонопольному комітету не вистачає «потужностей», абозаконодавча та виконавча гілки влади не надають цьому належної уваги. Врезультаті страждає і соціальна політика, яка має бути спрямована не лише намінімізацію цін, а й на підвищення рівнів доходів населення. Стаття 10Господарського кодексу України одним з основних напрямків економічної політикидержави визначає цінову політику, політику, спрямовану на «регулювання державоювідносин обміну між суб’єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності впроцесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетностіцін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпеченнястабільності оптових і роздрібних цін» та антимонопольно-конкурентну політику,спрямовану на «створення оптимального конкурентного середовища діяльностісуб’єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущенняпроявів дискримінації одних суб’єктів іншими, насамперед у сфері монопольногоціноутворення». Держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністюсуб'єктів господарювання у сфері цін і ціноутворення – з питань додержаннясуб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги (ст. 19).
Господарський кодекс України встановлює, щодержавне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення:
фіксованих державних і комунальних цін;
граничних рівнів цін;
граничних рівнів торговельних надбавок іпостачальницьких винагород;
граничних нормативів рентабельності;
шляхом запровадження обов'язковогодекларування зміни цін.
Стаття 23 Закону України „Про підприємствав Україні” встановлює, що «підприємство реалізує свою продукцію, майно зацінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі», крімпередбачених законодавством випадків, коли встановлюються державні ціни йтарифи. В розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни,що формуються відповідно до умов і цін світового ринку. Стаття 44Господарського кодексу України одним з принципів підприємницької діяльностівизначає принцип самостійного встановлення цін на продукцію та послугивідповідно до закону. На продукцію підприємств, які займають монопольнестановище на ринку товарів, допускається державне регулювання цін відповідно доЗакону України «Про ціни і ціноутворення».
Відповідно до Положення (стандарту)бухгалтерського обліку 9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовленана підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якіснимхарактеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом.
Випущена з виробництва готова продукція здаєтьсяна склад за накладними. В бухгалтерії на підставі накладних ведетьсянакопичувальна відомість випуску готової продукції, у якій випущена продукціягрупується за видами і сортами (номенклатурними номерами) і відображається задвома оцінками — за обліковою вартістю (плановою собівартістю або завідпускними цінами без ПДВ) і фактичною собівартістю. Такий порядок оцінкизумовлений тим, що фактичну собівартість готової продукції, випущеної протягоммісяця з виробництва, визначають тільки наприкінці місяця після відображеннявсіх прямих затрат і розподілу непрямих витрат та складання звітноїкалькуляції.
Дані відомості випуску готової продукції єпідставою для ЇЇ оприбуткування.
Синтетичний облік наявності і руху готовоїпродукції за фактичною собівартістю ведеться на активному рахунку 26 «Готовапродукція». Оприбуткування випущеної з виробництва продукції відображається подебету рахунка 26 «Готова продукція» і кредиту рахунка 23 «Виробництво».
Виконані і здані за актами замовникамроботи списуються з кредита рахунка 23 «Виробництво» на дебет рахунка 903«Собівартість реалізованих робіт і послуг».
Підприємства реалізують свою продукціюпокупцям на підставі укладених договорів (угод). Відпуск готової продукціїпокупцям оформляється накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №М-20), яка є підставою для списання готової продукції підприємством-виробником.що здійснило її відпуск, для оприбуткування її підприємством-одержувачем та длядозволу на вивезення її з території підприємства-постачальника.
У накладній зазначаються назва,номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, ціна кожного виду і сортупродукції, що відпускається. За потреби (при значній кількості назв, видівготової продукції, що відпускається) накладна за формою № 20 складається як обов'язковийдодаток до товарно-транспортної накладної (ф. № І-ТН або № І-ТР спирт). Якщодані про готову продукцію, яка відпускається і вивозиться автотранспортом насторону, вміщуються у товарно-транспортній накладній, то накладна за формою №М-20 не складається.
Згідно із Законом України «Про податок надодану вартість» постачальник (продавець) повинен надати підприємству-покупцюподаткову накладну, форма І порядок заповнення якої затверджені наказом ДПАУкраїни. В податковій накладній, крім інших реквізитів, вказуються ціна, ставкаі сума ПДВ, загальна сума, що підлягає сплаті постачальнику. У разі звільненнявід оподаткування готової продукції згідно зі ст. 5 Закону в податковійнакладній зазначається «Звільнено від ПДВ» з посиланням на відповідний пунктст. 5 Закону. Податкова накладна виписується в двох примірниках, оригінал якоїнадається покупцеві (одержувачу готової продукції), а копія зберігається упідприємства (продавця) як звітний і розрахунковий податковий документ.
Податкова накладна надає право покупцю,зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту (звіднесенням на дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками») витрат по сплатіПДВ постачальнику (продавцю) при придбанні матеріальних цінностей (робіт,послуг). Якщо покупець не є платником податку, то податкова накладна йому ненадається.
Для проведення розрахунків з покупцемпостачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи,що підтверджують факт передачі (відпуску) матеріальних цінностей і їх оплату ззазначенням суми ПДВ.
Постачальник може включити дорахунка-фактури покупця, крім вартості відвантаженої продукції, вартість тари,відвантаженої з продукцією (якщо вона не включена у відпускну вартістьпродукції і оплачується понад її відпускну вартість), а також транспортнівитрати.
Аналітичний облік відвантаження іреалізації продукції, а також розрахунків з покупцями і замовникамипідприємства ведуть у відомості № 16 відвантаження, відпуску і реалізаціїпродукції. Записи в цій відомості (як і в журналі — ордері № 6) здійснюють влінійному (позиційному) порядку, що дає можливість бачити, за якимрозрахунковим документом, яка сума підлягає до сплати покупцем (замовником), атакож робиться відмітка про оплату. При спрощеній формі облік відвантаження і реалізаціїпродукції ведуть у відомості ф. № В-6.
Законодавством для обліку реалізаціївстановлено метод нарахування.
При методі нарахування датою реалізаціївважається дата передачі права власності на продукцію (роботи, послуги) згідноз базисними умовами поставки, визначеними сторонами, незалежно від строкуздійснення платежів. У цьому разі датою реалізації вважається датавідвантаження готової продукції покупцям (а для робіт, послуг – дата оформленнядокументів, які засвідчують їх виконання).
Відповідно до національного Плану рахунківна відпускну вартість відвантаженої (реалізованої) покупцям готової продукції вбухгалтерському обліку підприємства робиться запис по дебету рахунка 36«Розрахунки з покупцями і замовниками» і кредиту рахунка 701 «Доход від реалізаціїготової продукції».
Одночасно робиться запис на списаннявиробничої собівартості реалізованої продукції:
Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованоїготової продукції»
К-т рах. 26 «Готова продукція».
Сума податкового зобов'язання по ПДВ,визначена за встановленою ставкою до суми доходу від реалізації готовоїпродукції, відображається записом по дебету рахунка 701 «Доход від реалізаціїготової продукції» в кореспонденції з кредитом рахунка
641 «Розрахунки за податками».
Якщо на рахунок підприємства надходятькошти від покупців у порядку попередньої оплати за продукцію, що підлягаєвідвантаженню, то в бухгалтерському обліку роблять запис:
Д-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»
К-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями ізамовниками».
Одночасно одержана плата зараховується вдоход від реалізації звітного періоду записом:
Д-т рах. 36 «Розрахунки з покупцями ізамовниками»
К-т рах. 701 «Доход від реалізації готовоїпродукції».
При реалізації продукції в порядкупопередньої оплати у підприємства виникає зобов'язання перед бюджетом по сплатіПДВ, сума якого обчислюється за встановленою ставкою до суми доходу відреалізації і в бухгалтерському обліку відображається записом:
Д-т рах. 643 «Податкові зобов'язання»
К-т рах. 641 «Розрахунки за податками».
Відвантажена (реалізована) покупцямпопередньо оплачена готова продукція за виробничою собівартістю списується збалансу записом:
Д-т рах. 901 «Собівартість реалізованоїготової продукції»
К-т рах. 26 «Готова продукція».
Після відвантаження покупцям попередньооплаченої готової продукції на суму податкового зобов'язання роблять запис:
Д-т рах. 701 «Доход від реалізації готовоїпродукції»
К-т рах. 643 «Податкові зобов'язання».
Витрати, пов'язані з реалізацією готовоїпродукції, які здійснюються за рахунок підприємства-постачальника, відображаютьна рахунку 9^3 «Витрати на збут». До складу витрат на збут належать:
— витрати на тару й упаковку на складахготової продукції, якщо вони не передбачені технологічним процесом виробництваі не входять до виробничої собівартості продукції. Витрати на тару належать доскладу витрат на збут у тому разі, якщо затарення й упаковка здійснюється післяїї здачі на склад;
— витрати на відшкодування складських,навантажувально-розвантажувальних, перевалочних, страхових витратпостачальника, які не включаються до ціни продукції згідно з умовами поставки,передбаченими угодою сторін;
— витрати на оплату послугтранспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (включаючикомісійну винагороду);
— витрати на оплату експортного (вивізного)мита і митних зборів;
— витрати на проведення реклами іпередпродажну підготовку товарів (поширення цілеспрямованої інформації пропереваги конкретної продукції, створення популярності і попиту на цю продукціюдля оперативнішого просунення її на ринку) та ін.
У міру здійснення зазначених витрат убухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 93 «Витрати на збут» укореспонденції з кредитом рахунків:
20 «Виробничі запаси» (на вартість тари ітарних матеріалів, використаних для упаковки і затарення готової продукції);
23 «Виробництво», 63 «Розрахунки зпостачальниками і підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» (навартість послуг власного автотранспорту та сторонніх організацій приперевезенні відвантаженої продукції, навантажувально-розвантажувальні та іншіроботи);
66 «Розрахунки з оплати праці», 65«Розрахунки за страхуванням» (на суму заробітної плати, нарахованої працівникамза роботи по упаковці, затаренню та відвантаженню готової продукції покупцям;нараховані збори на соціальне та пенсійне страхування) та ін.
Наприкінці звітного періоду витрати,відображені на дебеті рахунка 93 -«Витрати на збут», списуються з кредиту цьогорахунка на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результатосновної діяльності». Отже, на кредиті рахунка 70 «Доходи від реалізації»(субрахунки 701 «Доход від реалізації готової продукції», 703 «Доход відреалізації робіт і послуг») відображають суму доходів, одержаних підприємствомвід реалізації готової продукції, виконаних робіт і послуг, а на дебеті —нараховану суму ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету. Шляхом порівняннякредитового і дебетового оборотів рахунка 70 «Доходи від реалізації»підприємство визначає чистий доход від реалізації продукції (робіт, послуг),який списується на фінансові результати проводкою:
Д-т рах. 70 «Доходи від реалізації»(відповідний субрахунок)
К-т рах. 79 «Фінансові результати»,субрахунок 791 «Результат основної діяльності».
Наприкінці звітного періоду на дебетрахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основноїдіяльності» списують:
— собівартість реалізованої продукції,робіт послуг (з кредиту рахунка 90 «Собівартість реалізації» (відповіднийсубрахунок);
витрати, пов'язані з реалізацією (з кредитарахунка 93 «Витрати на збут»);
адміністративні витрати (з кредита рахунка92 «Адміністративні витрати»);
інші витрати операційної діяльності (зкредита рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності»), а також суму податкуна прибуток від основної діяльності, нараховану за даними бухгалтерськогообліку (з кредита рахунка 98 «Податки на прибуток»).
За даними рахунка 79 «Фінансові результати»визначають фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності,який відображають записами:
а) на суму одержаного прибутку:
Д-т рах. 79 «Фінансові результати»
К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;
б) на суму збитку:
Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»
К-т рах. 79 «Фінансові результати».
Дані рахунка 79 «Фінансові результати»використовують для складання Звіту про фінансові результати.
1.3 Огляд спеціальних літературних джерелщодо облік доходів від реалізації готової продукції
Закон України “Про бухгалтерський облік іфінансову звітність в Україні” від 17 липня 1999 року вимагає внесення істотнихзмін до системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємств,організацій і установ. Ці зміни стосуються в першу чергу оцінки активів іпасивів, відображення в обліку доходів і витрат та форм і змісту фінансовоїзвітності.
Впровадження в Україні з 2000 рокунаціональних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПСБО), розробленихна основі міжнародних стандартів, передбачає збереження методологічних підходіві рішень, які виправдали себе в практиці ведення бухгалтерського обліку напідприємствах і в організаціях України, та не суперечать новим нормативнимдокументам з реформування бухгалтерського обліку.
Принципи та правила ведення бухгалтерського(фінансового) обліку в світовій практиці регулюються національними положеннями(стандартами), які розробляють професіональні організації бухгалтерів, ізатверджуються національним законодавством. При цьому спираються наконцептуальну основу складання та подання фінансових звітів, яка розробленаКомітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
За Законом України “Про бухгалтерськийоблік і фінансову звітність в Україні” пріоритетною є оцінка активів за їхісторичною (фактичною) собівартістю, яка визначається на основі витрат на їхвиробництво або придбання.
Основи нової системи бухгалтерського облікузакладені в Законі України ”Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні” та конкретизовані в національних положеннях (стандартах)бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунківбухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладені увідповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Законом України “Про бухгалтерський облік іфінансову звітність в Україні” підприємствам надано право самостійно визначатиоблікову політику та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського(управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій (ст. 8, п.5). Отже, держава встановила правила й процедури обробки економічної інформаціїта складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.
Згідно із Законом відповідальність заорганізацію бухгалтерського обліку несе власник (власники) або уповноваженийорган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно дозаконодавства та установчих документів (ст. 3). Керівник підприємствазобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерськогообліку (ст. 6).
Новий План рахунків разом з Інструкцією пройого застосування встановлюють загальний концептуальний підхід до побудовисистеми бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів.
Національні положення (стандарти)бухгалтерського обліку, новий План рахунків і Інструкція про його застосуванняспрямовані на організацію фінансового обліку та фінансової звітності.Управлінський облік підприємства мають розробляти самостійно та застосовувати зврахуванням конкретних умов діяльності підприємства з метою одержаннянеобхідної обліково-економічної інформації для прийняття оптимальнихуправлінських рішень.
Фінансова звітність розрахована на потребикористувачів в умовах ринкової економіки. Показники фінансової звітності маютьдеталізуватись, розкриватись та контролюватись підсистемою управлінськогообліку та внутрішнього контролю.
Програма реформування бухгалтерськогообліку в Україні передбачає збереження стабільності бухгалтерського обліку істворення умов для еволюційного його розвитку без руйнування накопиченогодосвіду його ведення в народному господарстві. В 2000 році сталися принциповізміни в організації і веденні бухгалтерського обліку в Україні, які випливаютьіз вимог міжнародних стандартів. Здійснено перехід підприємств і організацій нанову методологію бухгалтерського обліку господарських операцій, доходів, витраті фінансових результатів та на нову систему бухгалтерського обліку. Цей перехідвимагає від бухгалтерських служб підприємств і організацій ґрунтовноїсамостійної професійної перепідготовки бухгалтерів та пристосуваннябухгалтерських регістрів до вимог нової системи бухгалтерського обліку.
Успішне застосування в практиці роботипідприємств, організацій та установ України національних положень (стандартів)бухгалтерського обліку, нового Плану рахунків та Інструкції про йогозастосування може бути здійснене тільки на основі докорінної перебудови староїсистеми бухгалтерського обліку. А це потребує відповідної перепідготовкибухгалтерських служб підприємств. Без належної перепідготовки бухгалтерівперехід на нову систему бухгалтерського обліку приведе до серйозних помилок уздійсненні облікових записів, до недостатньої точності та об’єктивностіфінансової звітності.
Перехід в 2000 році народного господарстваУкраїни на нову систему бухгалтерського обліку за національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку, які розроблені на основі міжнароднихстандартів, та на новий План рахунків бухгалтерського обліку пов’язаний знеобхідністю вирішення ряду проблем нової методології бухгалтерського обліку.
У зв’язку з тим, що Інструкція прозастосування Плану рахунків бухгалтерського обліку написана вельми лаконічно, ів ній залишились невирішеними або неконкретизованими важливі питанняметодології бухгалтерського обліку, практичні працівники бухгалтерської службиУкраїни, викладачі вищих та середніх навчальних закладів поставлені переднеобхідністю самостійно вирішувати ці питання. Очевидно, що такий підхід несприятиме реформуванню бухгалтерського обліку в Україні, успішному застосуваннюпідприємствами і організаціями нової системи бухгалтерського обліку,забезпеченню ведення бухгалтерського обліку на належному рівні.
На погляд автора, одним із основних,найскладніших та проблемних питань методології нової системи бухгалтерськогообліку є правильне та раціональне відображення в бухгалтерському облікупервісної вартості (фактичної собівартості) виробничих запасів і товарів,визначення та відображення в синтетичному й аналітичному обліку фактичноїсобівартості матеріалів та комплектуючих виробів, витрачених на виробництвопродукції (робіт, послуг), а також собівартості реалізованих готової продукції(робіт, послуг) на виробничих підприємствах і товарів у торгівлі.
Складність ведення бухгалтерського облікуза новим Планом рахунків пов’язана зі схематичним викладом та суперечливістюдеяких основних положень нових нормативних документів з бухгалтерського обліку.Нова система бухгалтерського обліку може бути успішно застосована тільки приумові використання й удосконалення тих елементів (способів) методубухгалтерського обліку, що виправдали себе в практиці бухгалтерської роботи. Врезультаті мають бути створені належні умови для успішного і раціональноговиконання системою бухгалтерського обліку інформаційної, контрольної тааналітичної її функцій. Без цього практично неможливо успішно керувати всучасних умовах господарсько-фінансовою діяльністю підприємств.
Таким чином, в новій системібухгалтерського обліку доцільно застосовувати відпрацьовані способи облікуокремих господарських операцій, які виправдали себе в практиці бухгалтерськоїроботи, але не суперечать національним положенням (стандартам) бухгалтерськогообліку та положенням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерськогообліку або з внесенням до них відповідних змін.
Інструкцією про застосування плану рахунківбухгалтерського обліку встановлені призначення та порядок ведення окремихбухгалтерських рахунків способом подвійного запису на рахунках господарськихоперацій (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власностіпідприємств, організаційно-правових форм і видів діяльності (в тому числі увиділених на окремий баланс філіях, відділеннях та інших відособленихпідрозділах юридичних осіб).
В Інструкції про застосування Планурахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарськихоперацій підприємств і організацій (далі – Інструкція) економічний змістбухгалтерських рахунків і порядок їх застосування викладені вельми лаконічно.Тому навіть достатньо теоретично підготовлені бухгалтери будуть мати певнітруднощі при використанні Плану рахунків та Інструкції про його застосування впрактичній роботі з організації та ведення бухгалтерського обліку по-новому.
До видання методичних рекомендацій щодозастосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в окремих галузях народногогосподарства України доцільно застосовувати видані раніше Типові положення збухгалтерського обліку та методологію бухгалтерського обліку окремихгосподарських операцій в частині, що не суперечить національним положенням(стандартам) бухгалтерського обліку та Інструкції про застосування нового Планурахунків.
Рекомендації автора щодо застосуваннянового Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосуваннясприятимуть кращому розумінню та використанню цих найважливіших нормативнихдокументів з бухгалтерського обліку на підприємствах та в організаціях.
В посібнику значна увага приділяєтьсяособливостям використання Плану рахунків бухгалтерського обліку напідприємствах оптової та роздрібної торгівлі.
План рахунків бухгалтерського обліку – цеперелік бухгалтерських рахунків і схем реєстрації та групування на рахункахфактів господарсько-фінансової діяльності (господарських операцій) способомподвійного їх запису.
У Плані рахунків за десятковою системоювказані коди кожного рахунку та найменування синтетичного рахунку першогопорядку. Коди субрахунків (синтетичних рахунків другого порядку), на відмінувід старого Плану рахунків, – тризначні. Першою цифрою коду субрахунку є класрахунків, другою – номер синтетичного рахунку в даному класі рахунків, атретьою – порядковий номер субрахунку до даного рахунку першого порядку.Вказаний порядок кодування субрахунків сприятиме спрощенню записів усинтетичному та аналітичному обліку й автоматизації накопичення даниханалітичного обліку при застосуванні в ньому персональних комп’ютерів.
При контируванні первинних бухгалтерськихдокументів на здійснені господарські операції, тобто при записі на нихкореспонденції рахунків (бухгалтерських проводок, котировок), вказуєтьсящонайменше код синтетичного рахунку. Якщо при контируванні документів необхіднота можливо визначити субрахунок, у котировці вказується тризначний кодсубрахунку. Що стосується аналітичного обліку доходів, витрат та фінансовихрезультатів господарсько-фінансової діяльності підприємства тощо, то з метоюспрощення записів в аналітичному обліку доцільно після коду синтетичногорахунку або субрахунку вказувати в котировці на первинному документі черездефіс і порядковий номер аналітичного рахунку (статті), наприклад, 701-1,901-1, 791-2.
В робочому плані рахунків, якийзастосовується на даному підприємстві в залежності від специфіки йогодіяльності, субрахунки використовуються з врахуванням потреб управління, контролю,аналізу та звітності, а також можуть доповнюватись введенням нових субрахунків,але із збереженням кодів субрахунків за Планом рахунків.
Інструкцією встановлено, що кореспонденціюрахунків та порядок ведення аналітичного обліку, які не наведені в Інструкції,підприємство встановлює самостійно, виходячи з норм Інструкції про застосуванняПлану рахунків бухгалтерського обліку, положень (стандартів) бухгалтерськогообліку та інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та зуправлінських потреб.
Засади організації і ведення управлінськогообліку для забезпечення реєстрації та накопичення необхідної для ефективногоуправління підприємством інформації про обсяги господарської діяльності за їївидами, визначення фінансових результатів та рентабельності підприємствовстановлює самостійно. Але безперечною є необхідність раціонального поєднанняоблікових записів фінансового та управлінського обліку, їх узгодженості з метоюуникнення дублювання облікових записів, передусім в аналітичному обліку.
Інструкція про застосування Плану рахунківспрямована на забезпечення єдності відображення в бухгалтерському обліку тафінансовій звітності однорідних за змістом господарських операцій навідповідних бухгалтерських рахунках та субрахунках.
Записи на бухгалтерських рахункахускладнюються наявністю в бухгалтерському обліку елементів податкового обліку.Після прийняття Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від22.05.97р. виникла розбіжність у часі відображення в бухгалтерському облікувалових доходів і валових витрат. Якщо в бухгалтерському обліку доходи йвитрати відображаються за моментом нарахування, то в податковому обліку – заподією, що відбулася раніше. Вказана розбіжність суттєво впливає навідображення в бухгалтерському обліку податку на додану вартість.
Рахунки класів 0–7 є обов’язковими для всіхпідприємств. Рахунки класу 9 “Витрати діяльності” застосовуютьсяпідприємствами, крім суб’єктів малого підприємництва, а також організацій,діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності.
Інструкція про застосування Плану рахунківконкретно не встановлює, коли повинні списуватись на рахунок 79 “Фінансовірезультати” доходи та витрати підприємства, що накопичуються на відповіднихрахунках протягом року, – щомісячно чи в кінці року. Автор вважає доцільним ірекомендує для спрощення записів у синтетичному та аналітичному обліку, а такожскладання Звіту про фінансові результати списувати накопичені на рахункахдоходи і витрати підприємства на рахунок 79 “Фінансові результати” один раз укінці року відповідними заключними записами на закриття цих рахунків. Тимбільше, що за нормами Інструкції нарахований податок з прибутку доцільносписувати на зменшення отриманого прибутку, а рахунок 79 “Фінансові результати”закривати списанням сальдо на рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокритізбитки)” тільки заключними записами в кінці року. При цьому необхідноврахувати, що протягом року валовий та чистий прибуток, а також збитки можутьбути об’єктивно визначені за кожний звітний період тільки в Звіті про фінансовірезультати.
Підприємства малого підприємництва таорганізації, які ведуть некомерційну діяльність, за власним рішеннямвідкривають рахунки класу 8 “Витрати за елементами”. Вони можуть вестибухгалтерський облік витрат з використанням тільки рахунків класу 8 “Витрати заелементами” або також рахунків класу 9 “Витрати діяльності”.
Пояснення щодо застосування окремихбухгалтерських рахунків даються тільки в тому разі, коли, на думку автора, вонинеобхідні. Бухгалтерські рахунки застосовуються в обліку, включаючикореспонденцію рахунків, згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків.
Положення (стандарти) бухгалтерськогообліку П(С)БО—це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремихйого об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів,витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансовихінвестицій, формування фінансової звітності тощо. В Національних П(С)БОдотримано вимог міжнародних стандартів з урахуванням економічних, правових,податкових особливостей та традицій нашої держави.
Наказами міністерств та центральних органіввиконавчої влади затверджені методичні матеріали з обліку витрат з урахуваннямособливостей різних галузей економіки, а також реєстри бухгалтерського обліку ваграрному секторі. Міністерством праці разом з Мінфіном переглянутіКваліфікаційні вимоги до працівників бухгалтерських служб підприємств,організацій та установ.
Розпорядженням Кабінету Міністрів Українивід 18.01.2003 р. затверджено перелік заходів щодо реалізації пріоритетнихнапрямків розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах,зокрема, з 2004 року акціонерні товариства повинні перейти на міжнародністандарти бухгалтерського обліку та аудиту.
Цим Розпорядженням передбачається такожпідготовка та сертифікація бухгалтерів акціонерних товариств відповідно доміжнародних стандартів.
Поняття обліку є досить широким ібагатогранним, оскільки він пов'язаний з різноманітного господарськоюдіяльністю людей.
Облік—це процес, який складається з операційспостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чисуспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над господарськимиоб'єктами, то такий облік називається господарським.
При організації бухгалтерського облікуготової продукції та її реалізації потрібно керуватися такими законодавчими танормативними документами:
— цивільний кодекс України від 16.01.2003р.№ 435–ІV із змінами та доповненнями.[1.с.54]
В розділі «окремі види зобов`язань» даютьсязагальні положення про купівлю-продаж продукції, заключення договорукупівлі-продажу, обов`язки та відповідальність продавця, правові наслідкипорушення умови договору, ціна товару, оплата і страхування товару.
— цивільний Кодекс України (ЦКУ).[1. с. 59]
Статтею 208 цього Кодексу передбачено, щоправо чин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Порядокреалізації готової продукції регулюється умовами договорів. Невідповідності заякістю і асортиментом регулюється ст. 669 – 672 ЦКУ, а саме 336 дає право
продукції (робіт, послуг) визначена згідноз П(С)БО 9 «Запаси».[17.с.5]
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р.№ 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за № 751/4044визначає метрологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації проготову продукцію і розкриття її у фінансовій звітності. Дається визначенняпервісної оцінки готової продукції, оцінки її вибуття на дату балансу.
В п. 27 і 28 описано механізм відображеннярезультатів переоцінки готової продукції в бухгалтерському обліку. В ньомутакож детально відображено методи оцінки вибуття готової продукції. Надлишкивиявлені при інвентаризації оприбутковуються, як безоплатно отримані (п.12).
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р.№ 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248 розкриваєінформацію про витрати підприємства, дається їм визначення і склад поелементам, а також додається розрахунок розподілу загально виробничих витрат.
В наказі Міністерства статистики Українивід 21.06.1996р. за № 193 «Про затвердження типових форм первинних обліковихдокументів з обліку сировини та матеріалів» затверджено типові форми з облікуготової продукції, які повинні застосовувати підприємства всіх форм власності.
П(С)БО 2 «Баланс» затверджений наказомМінфіну України від 31.03.99р. № 87 визначає зміст і форму балансу та загальнівимоги до розкриття його статей. Він передбачає, що у статті «Готова продукція»(ряд. 130) показується вартість готової продукції призначеної для реалізації вході нормального операційного циклу.[13.с.3]
Порядок визначення розміру збитків відрозкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженийпостановою КМУ від 22.02.96р. № 116 визначає розмір збитків від розкрадання,нестачі, знищення (псування) готової продукції предметів на підприємстві.

2.Облік доходів від реалізації готової продукції
2.1 Документальне оформлення доходів відреалізації готової продукції
Об'єктом дослідження в курсовій роботіявляється ПП «Газель і К», який розпочав свою діяльність в 2006 році.Воно створювалося як приватне багатопрофільне підприємство, в якомупередбачалося проводити заготівку, переробку і реалізацію сільськогосподарськоїпродукції, виробництво товарів народного споживання, надання різних послугнаселенню, торгово-закупівельна діяльність і інше Київська обл., м.Вишневе,вул.Промислова,3
На підприємствах для обліку витрат навиробництво продукції застосовують рахунок 23 «Виробництво». Вінпризначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції(робіт, послуг).
По дебету рахунку 23«Виробництво» відображаються прямі матеріальні, трудові і інші прямівитрати, а так само виробничі невигідні витрати і втрати від браку продукції(робіт, послуг), по кредиту — суми фактичної виробничої собівартості завершеноївиробництвом продукції (в дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт і послуг (вдебет рахунку 90). По кредиту субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних)виробництв, по виконанню некапітальних робіт в кореспонденції з дебетомрахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи" 22 «Малоцінні ішвидкозношувані предмети» і субрахунків обліку витрат основноговиробництва списується собівартість виготовлених на допоміжних (підсобних)виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари,транспортних і ремонтних послуг і ін).
Аналітичний облік по рахунку 23«Виробництво» ведеться по видах виробництв, по статтях витрат і видахабо групах продукції, що виробляється.
Облік витрат на промислових виробництвахведуть по такій номенклатурі:
— витрати на оплату праці;
— відрахування на соціальні заходи;
— витрати на сировину і матеріали (без зворотнихвідходів);
— витрати на роботи і послуги;
— витрати на утримання основних коштів;
— витрати на управління і організаціювиробництва;
— інші витрати.
В статті «витрати на оплатупраці» по дебету субрахунку 233. І кредиту рахунку 66 відображають:
— основну зарплату, нараховану працівникам,які обслуговують технологічний процес цього промислового виробництва;
— додаткову зарплату (оплату чергових ідодаткових відпусток, компенсацій за невикористану відпустку, пільговогогодинника підлітків, оплату за виконання державних і суспільних доручень,винагороду за вислугу років і т.п.).
В статті «відрахування на соціальнізаходи» враховують внески у встановлених розмірах від основної ідодаткової заробітної платні органам соціального страхування і до Пенсійного фонду.Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 65.
В статті «сировина і матеріали»враховують витрати на сировину і матеріали, які служать основою виготовленняпродукції або необхідним її компонентом.
В статті «роботи і послуги»враховують вартість робіт і послуг, виповнених допоміжними виробництвами,іншими підприємствами і організаціями, для виробничих потреб промисловихвиробництв. Тут же відображають витрати на вироблення енергії для виробничихпотреб промислових виробництв: енергії власних електростанцій, компресорногоустаткування для виробництва холоду, котельних, не сполучених з центральноюкотельною; енергії, отриманої від інших підприємств. Дебетують субрахунок 233 ікредитують рахунки 23, 63, 68 і ін.
В статті «витрати на утриманняосновних коштів» відображають суми відповідних нарахувань по основнихзасобах промислових виробництв. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок13. В цій же статті відображають вартість палива витраченого на роботу машин,механізмів і інших основних фундацій промислових виробництв; вартістьбудматеріалів, використаних на ремонт будівель і споруд господарським способом,вартість запчастин; використаних для заміни спрацьованих частин машини і іншихоб’єктів при проведенні ремонту основних засобів промислових виробництв замежами підприємства. Дебетують субрахунок 233, кредитують рахунок 20. Взатратах відображають також суми амортизаційних відрахувань по основнихзасобам, нематеріальних активам і іншим необоротним активам, яківикористовуються в промислових виробництвах.
На статтю "інші витрати"відносять платежі страховок по основних засобам промислових виробництв,дебетуючи субрахунок 233 і кредитуючи рахунок 65. На цій же статті відображаютьвитрати на відрядження дебет рахунку 233, кредит рахунку 372 а також втрати відбраку, списані по забракованій продукції, вартість сировини і матеріалів,зіпсованих під час наладки устаткування або зверху встановленої норми.
В статті «витрати на організаціювиробництва і управління» враховують цехові витрати, а також загально-виробничівитрати у встановленому порядку. Заздалегідь ці витрати накопичують по статтям- витрат на рахунку 91 а потім розподіляють і відносять на цю статтюкомплексно: дебет субрахунку 233 і кредит рахунку 91.
На кредиті субрахунку 233 відображаютьвихід продукції промислових виробництв в кореспонденції з дебетом рахунків:
26 «готова продукція» — навартість готової продукції, призначеної для реалізації;
201 «сировина і матеріали» — навартість продукції, оприбутковуваної як сировина і матеріали тільки для власноговиробництва;
205 «будівельні матеріали» — навартість продукції, оприбутковуваної як будівельні матеріали. В кінці року повстановленій методиці визначають фактичну собівартість проведеній продукції іпланову собівартість коректують до фактичного рівня.
При використовуванні підприємствомжурнально-ордерної форми обліку для узагальнення витрат використовуєтьсяжурнал-ордер № 10, що складається з трьох розділів. В першому розділінаводяться дані про витрати на виробництво, в другому показується розрахуноквитрат на виробництво по економічних елементах, третій розділ відображаєтранспортно-заготівельні витрати.
2.2 Аналітичний та синтетичний облікдоходів від реалізації готової продукції
На даний момент ПП «Газель і К»проводить декоративно-бетонні покриття. Їх технологія передбачає нанесення наповерхню свіже укладеного порошку з упрочнювачами поверхні і подальшомувдавлюванням в не спеціальних штампів з текстурним малюнком натуральногокаменя.
Основу технології складають оптимальнопідібрані цементно-піщані суміші,, полімерні добавки і фарбники, що дозволяютьвипускати вироби завтовшки 2,5 мм, офарблювати продукцію по масі в самі різнікольори і відтінки що дає необмежені можливості для дизайнерських вирішень.
Технологічний процес створює стійкий температурнийрежим без додаткових витрат на електроенергію (в технології не використовуютьні печі випалення, ні пропарювальні камери), що істотно знижує собівартістьготової продукції.
Для виробництва даної продукціївикористовується лінія «Міні-завод», що складається зрозчину/змішувача, візки гідравлічної (ручний з підйомними вилами) іпакувальника. Найважливішим і відповідальним є процес сушки, він позначаєтьсяна якості продукції.
Метою даного підприємства є отриманняприбутку від виробничої і торгово-посередницької діяльності. Підприємствоздійснює свою діяльність на основі самофінансування і господарськогорозрахунку.
Звіт про виготовлення та відвантаженняпродукції приватним підприємством «Газель і К» наведені в табл..1.1та в табл… 1.2.
Таблиця 1.1.
Облік готової продукції на ПП " Газель іК"№ п/п Зміст операції Дт Кт Сума, грн. Документи, підтверджуючі операцію 1. Оприбутковувана на склад готова продукція (1 000 шт декоративно-бетонних виробів) 26 23 71584,35 Ф. №М–11 2. Продукція відвантажена покупцю за договірними цінами 361 701 85 000,00 Відомість, відвантажувальні документи 3. Списується собівартість реалізованої продукції 901 26 71584,35 Бухгалтерська довідка 4. Віднесена собівартість на фінансовий результат 79 901 71584,35 5. Віднесені на фінансовий результат доходи від реалізації 701 791 85 000,00
Таблиця 1.2.
Річний об'єм продукції, що виготовляється іреалізовується на ПП " Газель і К"Продукція Роки 2007 2008 2009 Річна, в м2 2500 1680 2180 Реалізована, в м2 2000 820 3430
Для організації діяльності підприємствавелике значення має його організаційна структура. Під організаційною структуроюпідприємства розуміють його організаційну побудову, що відображає сукупністьвзаємозв'язків різних підрозділів підлеглих досягненню певної мети — збільшеннювиробництва продукції, наданню якісних послуг. На малюнку 1 представленаорганізаційна структура ПП " Газель і К"
Керівництво підприємствам здійснюєдиректор, який займається висновком договорів на поставку сировини іматеріалів, висновок контрактів з покупцями, контроль виробництва, рішенняюридичних питань.
/>
Рис.1.Організаційна структура управління.
Структура управління підприємства євпорядкованою сукупністю взаємозв'язаних елементів системи яка визначаєнайраціональніший розподіл праці і службових зв'язків між структурнимипідрозділами і працівниками апарату управління по підготовці, ухваленню іреалізації управлінських рішень.
В даний час для таких невеликих підприємствдана структура управління є найекономічнішою, що дозволяє достатньо оперативнодоводити необхідну інформацію до кожного працівника. В 2008 році керівництвомпідприємства було ухвалено рішення застосовувати замість загальної системиоподаткування єдиний податок, що дозволяє малому підприємству спроститибухгалтерський і управлінський облік.
Виробництво продукції (робіт і послуг)пов'язаний з певними витратами. В процесі виробництва продукції затрачуєтьсяпраця, використовуються засоби праці і предмети праці. Всі витрати підприємствана виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі, утворюютьсобівартість продукції.
Витрати, собівартість є найважливішимиекономічними показниками. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку ірентабельність підприємства, ефективність його господарської діяльності.Зниження і оптимізація витрат є одним з основних напрямів вдосконаленняекономічної діяльності кожного підприємства, що визначають йогоконкурентоспроможність, надійність і фінансову стійкість.
Собівартість продукції — ємка,багатоманітна і динамічна економічна категорія. Вона є найважливішим якіснимпоказником, показуючи, в що обходиться підприємству виробництво і збутпродукції. Чим нижче собівартість, тим вище прибуток і, відповідно, рентабельністьвиробництва.
Мета обліку витрат на виробництво полягає всвоєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних звиробництвом і збутом продукції, а так само в контролі за використовуваннямресурсів і грошових коштів.
Калькуляція собівартості продукції — цечислення фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукції вцілому. Безперервний поточний облік витрат в місцях їх виникнення, повсякденневиявлення можливих відхилень від встановлених норм. Визначення причин івинуватців відхилень повинні задовольняти вимогам оперативного управліннявиробництвом.
В основі організації обліку витрат лежатьнаступні принципи:
— документування витрат і повне їхвіддзеркалення на рахівницях обліку виробництва;
— незмінність прийнятої методології облікувитрат на виробництво і калькуляцію собівартості продукції в перебігу року;
— своєчасне, повне і правильне віднесеннявитрат і доходів до звітних періодів;
— угрупування витрат по об'єктах обліку імісцях їх виникнення;
— узгодженість об'єктів обліку витрат зоб'єктами калькуляції собівартості продукції, показників обліку фактичнихвитрат
— з нормативними, плановими показниками іт.д.;
— доцільність витрат, що відносяться довиготовлення певної продукції;
— здійснення оперативного контролю завитратами виробництва і формуванням собівартості продукції;
— регламентація складу собівартостіпродукції;
— розвиток методології і організації облікувитрат на виробництво з метою їх зближення з міжнародними стандартами ісвітовою практикою.
В Україні склад собівартості продукціїрегламентується державою. Основні принципи формування собівартості продукціївизначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»затвердженим наказом Міністерства фінансів України №318 т 31.12.99 р., ЗакономУкраїни «Про оподаткування прибутку підприємств» і конкретизованігалузевими Типовими положеннями по плануванню, обліку і калькуляціїсобівартості продукції.
Для збереження і збільшення загальноїприбутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витраті прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по будь-якому цехуабо по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цюінформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективностівиробництва. Перевірка витрат на кожну декаду або місяць дає керівництвуінформацію про ефективність діяльності підприємства. Вона показує на якійділянці потрібно вжити заходів для того, щоб привести витрати у відповідність.
Задачами обліку витрат є:
— скорочення витрат шляхом порівнянняфактичних витрат з витратами, які указані в кошторисі;
— збалансованість виробництва попідрозділах для підтримки рівномірного потоку матеріалів;
— забезпечення повних, точних даних продіяльність підприємства;
— розподіл невигідних витрат і т.п.
Якість облікових даних про витратиоцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для ухваленняуправлінських рішень.
Для правильного обліку виробничих витратвелике значення має їх класифікація. При класифікації витрат підприємстванеобхідно мати на увазі, що угрупування витрат, вживані в управлінськомуобліку, набагато ширше, ніж угрупування витрат фінансового обліку.
На практиці витрати підприємствакласифікуються по наступних ознаках:
— за складом і видам витрат;
— за місцем виникнення витрат;
— за способами перенесення вартості напродукцію;
— за ступенем впливу об'єму виробництва нарівень витрат;
— за носіями;
— за календарними періодами.
За складом витрати підрозділяються наодноелементні і комплексні.
Одноелементними називаються витрати, щоскладаються з одного елемента, матеріали, заробітна платня, амортизація і ін.Ці витрати незалежно від їх місця виникнення і цільового призначення неділяться на різні компоненти.
Облік по видах витрат класифікує і оцінюєресурси, використані в процесі виробництва і реалізації продукції. По данійознаці витрати класифікують за статтями калькуляції і економічних елементах.
Склад витрат, що включаються в собівартістьпродукції, регламентується відповідними нормативними актами, перш за всеПоложенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Цим жедокументом встановлений єдиний для всіх підприємств перелік економічнооднорідних елементів витрат:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— відрахування на соціальні потреби;
— амортизація основних фундацій;
— інші прямі витрати.
Групування витрат по економічних елементахє об'єктом фінансового обліку і показує, що саме витрачено на виробництвопродукції, який співвідношення окремих елементів в загальній сумі витрат.
Для числення собівартості окремих видівпродукції виробничі підприємства використовують угрупування витрат по статтяхкалькуляції. Номенклатуру статі кожне підприємство може встановлювати для себесамостійно з урахуванням своїх специфічних потреб. Їх зразковий переліквстановлений галузевими інструкціями по обліку і калькуляції собівартостіпродукції. В самому загальному вигляді номенклатура статі калькуляції виглядаєтаким чином:
1. Сировина і матеріали.
2. Купувальні комплектуючі вироби,напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств іорганізацій.
3. Паливо і енергія на технологічніпотреби.
4. Поворотні відходи (віднімаються).
5. Основна заробітна платня.
6. Додаткова заробітна платня.
7. Відрахування на соціальне страхування.
8. Витрати, пов'язані з підготовкою іосвоєнням виробництва продукції.
9. Відшкодування зносу спеціальнихінструментів і пристроїв цільового призначення, інші спеціальні витрати.
10. Загальновиробничі витрати.
11. Адміністративні витрати.
12. втрати унаслідок технічно неминучогобраку.
13. Попутна продукція (віднімається).
14. Інші виробничі витрати.
15. Комерційні витрати.
Підсумок першої чотирнадцяти статі утворюєвиробничу собівартість, а підсумок всієї п'ятнадцяти статі — повну собівартістьпродукції.
Завершальним етапом є групування і облік заносіями витрат, тобто продукції, роботам, послугам з метою визначення їхсобівартості.
Найпростіший спосіб розрахунку собівартостіпродукції — розподіл сумарних витрат на об'єм випуску. Проте застосовувати цейспосіб можна тільки за умови, що підприємство проводить один вид продукції неутворюючи при цьому запасів напівфабрикатів або готової продукції. Складнішийспосіб — калькуляція собівартості по статтях витрат. Прямі витратибезпосередньо включають в собівартість продукції а непрямі розподіляють задопомогою спеціальних баз і коефіцієнтів розподілу.
За способами перенесення вартості напродукцію витрати діляться на прямі і непрямі (непрямі).
Прямі витрати пов'язані з виробництвомпевного виду продукції і можуть бути, на підставі даних первинних документів,прямо і безпосередньо віднесені на її собівартість. Це витрати сировини іосновних матеріалів, заробітна платня робітників і ін.
Непрямі витрати пов'язані з випускомдекількох видів продукції, наприклад, витрати по управлінню і обслуговуваннювиробництва. Вони включаються в собівартість конкретних виробів за допомогоюспеціальних розрахунків розподілу. Вибір бази розподілу обумовлюєтьсяособливостями організації і технології виробництва і встановлюється галузевимиінструкціями по плануванню, обліку і калькуляції собівартості продукції.
В цих умовах важливе значення маєугрупування витрат по відношенню до об'єму виробництва. По даній ознаці витратипідрозділяються на постійні і змінні.
Постійні витрати не залежать від об'ємувиробництва, тобто не змінюються при зміні об'єму виробництва. Проте постійнівитрати, розраховані на одиницю продукції, змінюються при зміні об'ємувиробництва. До них можна віднести орендну платню, амортизацію і ін.
Змінні витрати залежать від об'єму ізмінюються прямо пропорційно зміні об'єму виробництва. Змінні витрати,розраховані на одиницю продукції, є постійною величиною. До них відносятьсявитрати сировини і матеріалів витрати на оплату праці виробничих робітників іін.
2.3 Відображення інформації про доходи відреалізації готової продукції у фінансовій звітності
Під методом обліку витрат на виробництво ікалькуляції собівартості продукції розуміється сукупність прийомів по збору,угрупуванню в бухгалтерському обліку інформації про виробничі витрати ічислення фактичної собівартості продукції, для контролю за витратамипідприємств.
Існує наступна класифікація основнихметодів обліку витрат:
— по відношенню до технологічного процесу — нормативний, стандартний, показаний, попередільний методи обліку;
— по об'єктах калькуляції — облік подеталях, вузлах, виробах, процесах, переділах, виробництвах, замовленнях;
— за способом збору інформації, щозабезпечує контроль за витратами, — метод попереднього контролю і нормативнийметод.
Числення собівартості одиниці окремих видівпродукції називається калькуляцією. На практиці застосовують фактичну,нормативну і планову (прогнозну) калькуляції.
При використовуванні обліку за фактичноюсобівартістю величина фактичних витрат звітного періоду визначається поформулі:
/>

Зф = 18340 * 0,34 = 6235,6
де Зф — фактичні витрати;
/> - фактична кількість використанихресурсів;
/> - фактична ціна використанихресурсів.
Облік за нормативною собівартістю впорівнянні з обліком за фактичною собівартістю дозволяє оцінити не тільки якимибули витрати, але і якими вони повинні були бути.
Під нормативними розуміють поточні (діючі)норми витрат з поправками на зміну технології і т.п. При використовуваннінормативів тільки по кількості застосовується наступна формула:
/>

З = 0,34 * (-660) = — 224,4
де /> - відхилення фактичних витрат віднормативу, викликане зміною кількості використаних ресурсів.
При використовуванні нормативів тільки заціною використаних ресурсів застосовується наступна формула:
/>

де/> — відхилення фактичних витрат віднормативу, викликане зміною цін.
Облік за нормативною собівартістю в цілому,в порівнянні з обліком за фактичною собівартістю, більш ефективно вирішуєзадачу управління витратами. Основні достоїнства цього методу полягають внаступному:
— можливість контролю над витратами центріввідповідальності шляхом розробки бюджетів;
— можливість контролю витрат шляхомзіставлення фактичних значень з нормативними;
— можливість оперативного вживання заходівв ході виробничого процесу, а не тільки в кінці звітного періоду і ін.
До недоліків цього методу можна віднестизбільшення трудомісткості обліково-обчислювальних робіт і необхідністьорганізації обліку як в межах норм витрат, так і по відхиленню від них.
В практичній діяльності як планові нормивитрат можна використовувати ідеальні стандарти і прогнозні.
Ідеальні стандарти показують, якою повиннібути витрати підприємства в оптимальних умовах (тобто за відсутності втрат,браку, збитків і т.п.). Це мета, на яку повинна орієнтуватися вся політикауправління витратами.
Прогнозні стандарти встановлюються зурахуванням реальних умов функціонування підприємств: якості вживаних ресурсів,відсотка відходів, браку і т.д.
Стандарти встановлюються на всі видивитрат. Формула розрахунку витрат аналогічна формулі, що використовується вобліку за нормативною собівартістю:
/>

де /> - індекс планового значеннявідповідних величин.
Облік за плановою (прогнозної) собівартістюзберігає всі позитивні риси обліку нормативної собівартості, але в порівнянні зним володіє додатковими перевагами:
— забезпечує більш глибоку обґрунтованістьпланових величин;
— забезпечує збільшення точності прогнозів;
— підвищує ефективність контролю.
По відношенню до виробничого процесууправлінський облік витрат можна організувати в розрізі наступних методів:попередільний (попроцесний) і позаказный.
Попередільний (попроцесний) методуправлінського обліку витрат застосовується у виробництвах, де готовий продуктвиходить в результаті послідовної обробки висхідного матеріалу на окремихтехнологічно переривчастих стадіях, фазах або переділах.
Єство попередільного методу полягає в тому,що облік витрат ведеться по переділах (процесам), а усередині них — по статтяхкалькуляції і видах продукції. При цьому методі прямі витрати враховуються покожному переділу, а непрямі — по цеху виробництву, підприємству в цілому зподальшим розподілом між собівартістю продукції переділів згідно прийнятимбазам розподілу.
Позамовний метод управлінського облікуможна застосовувати в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, а такождослідно-експериментальних виробництвах і на ремонтних роботах.
Єство позамовного методу полягає в тому, щооблік витрат і калькуляція собівартості продукції здійснюється по замовленняхна виготовлення одного виробу або невеликої партії однакових виробів. Основипозамовного методу можна побачити на прикладі ПП " Газель і К".
Прямі витрати враховуються в розрізі цехіві замовлень на підставі первинних документів. Первинна документація по облікутаких витрат оформляється на кожне замовлення окремо. Непрямі витративключаються в собівартість замовлень шляхом розподілу пропорційно прийнятої напідприємстві базі розподілу.

Таблиця 2.1.
Основи позамовного методу обліку ПП "Газель і К"№ оп Зміст господарської операції Кореспондуючі рахунки Сума, грн. Дт Кт 1 Відпущено у виробництво матеріали для виконання замовлення 23 201 18340 2 Відпущено матеріали на загальновиробничі потреби 91 201 750 3 Нараховано заробітну плату та проведено відрахування на соціальні заходи від заробітної плати: — робітників за виготовлення замовлення — майстрів цеху  2391 66,65 66, 65 11040 4 Віднесено на замовлення суму загальновиробничих витрат 23 91 5583 5 Передано на склад готову продукцію замовлення 26 23 71584,35 6 Списано собівартість реалізованої продукції 90 26 71584,35 7 Нараховано орендну плату 91 685 2500 8 Відображено суму загальновиробничих витрат, що не були включені до собівартості замовлення 90 91 500
При методі управлінського обліку витрат заповною собівартістю в собівартість продукції включаються всі витратипідприємства незалежно від їх розподілу на постійні і змінні, прямі і непрямі.Витрати, які неможливо безпосередньо віднести на продукцію, розподіляютьспочатку по центрах відповідальності, де вони виникли, а потім переносять насобівартість продукції пропорційно вибраній базі.
Проте метод обліку за повною собівартістюне враховує однієї важливої обставини: собівартість одиниці виробу змінюєтьсяпри зміні об'єму випуску продукції. Якщо підприємство розширює виробництво іпродаж, то собівартість одиниці продукції знижується, якщо ж підприємствоскорочує об'єм випуску — собівартість росте.
В сучасних умовах господарювання переваганеобхідна віддати методу управлінського обліку витрат за скороченою (цеховий)собівартістю, відповідно до якого на продукцію списують не всі витратипідприємства, а тільки їх частина — змінні витрати (цехову собівартість).
Метод директ-костинг базується на тому, щовсі витрати поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати безпосередньовідносяться на той чи інші види виробу. Непрямі витрати є накладними повідношенню до виробу.
Сформулюємо основні ознаки директ-костингу:
собівартість калькулюється тільки на основіпрямих змінних виробничих витрат; решта витрат — постійних виробничих іневиробничих покривається за рахунок загального доходу фірми;
управлінський і фінансовий облікінтегровані;
в процесі калькулювання визначаєтьсямаржинальний дохід.
Виробнича собівартість виготовленої іреалізованої продукції формується лише зі змінних виробничих витрат, щознаходяться у прямій залежності від технологічного процесу та організаціївиробництва. За способом віднесення на собівартість продукції вони в основномує прямими, тому легко піддаються нормуванню на одиницю продукції, щовипускається.
За змінними витратами оцінюються такожзалишки готової продукції на складах на початок і кінець звітного періоду, атакож незавершене виробництво. Постійні витрати не пов'язані безпосередньо звиробничим процесом і тому не включаються до виробничої собівартості продукції(робіт, послуг).
На підприємстві, при використанні системидирект-костинг, розраховується маржинальний дохід як по виробах, так і попідприємству в цілому. Він дозволяє краще обліковувати вироби з високоюрентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск.
Застосування стандарт-косту. Зміст системистандарт-кост полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, ане те, що відбулося; враховується не реальне, а належне, і обґрунтовановідображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, твердезапровадженім норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, заробітноїплати та інших витрат,

Таблиця 2.2.
Звіт про прибутки та збитки складений задопомогою системи директ-костинг на ПП «Газель і К» пов'язаних звиготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів.№ Показник Сума, грн. 1 2 3 1 Дохід від реалізації 85000 2 Змінні виробничі витрати 39880 3 Виробничий маржинальний дохід (1-2) 45120 4 Невиробничі змінні витрати 34000 5 Маржинальний дохід в цілому по підприємству (3 — 4) 11120 6 Постійні витрати 5342 7 Чистий прибуток (5 — 6) 5778
До того ж встановлені норми не можнанедовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановленапомилково.
В основі системи стандарт-кост лежитьпопереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтямивитрат:
основні матеріали
оплата праці основних виробничих робітників
виробничі накладні витрати
комерційні витрати (витрати на збут,реалізацію продукції).
Таблиця 2.3.
Стандартні витрати на виробництво одноговиробу на ПП «Газель і К»Показник Кількість Ціна, грн. Сума
Матеріали, грн. .
Оплата праці, год.
накладні витрати, грн.:
змінні
постійні
559
24
130
50
0,34
5
3
1
190
120
390
50
750

Як видно з таблиці, незалежно від типустандарту кількість матеріальних витрат відповідає фактичним витратам.Водночас, є значні відхилення між фактичними витратами і стандартними нафактичний випуск.
Таблиця 2.4.
Розрахунок відхиленьПоказник Стандартні витрати на фактичний випуск Фактичні витрати Відхилення
1. Матеріали, грн. .
2. Оплата праці, год.
3. Накладні витрати, грн.:
змінні
постійні
19000
12000
39000
5000
75000
18340
11040
39880
5342
74602
-660
-960
+880
+342
-1898
Калькуляція собівартості продукції (робіт,послуг), будучи частиною внутрішньогосподарчого (управлінського) облікупідприємства, дає можливість приймати його власникам і керівникам цілий рядрішень при здійсненні господарської діяльності, і перш за все з питань,пов'язаних з ціноутворенням.
Основними документами, регулюючими порядокформування виробничої собівартості і собівартості реалізованої продукції(робіт, послуг) для всіх підприємств, незалежно від їх організаційно-правовихформ і форм власності. У тому числі що перейшли на спрощену системуоподаткування, обліку і звітності, є П(С) БУ 16 «витрати»,затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, іззмінами і доповненнями, і розроблені на його основі галузеві методичнірекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг). Так, пункт11 П(С) БУ 16 передбачає формування двох видів собівартості:
1) виробничої собівартості продукції(робіт, послуг), що включає:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— змінні загальновиробничі витрати іпостійні розподілені загальновиробничі витрати;
2) собівартості реалізованої продукції(робіт, послуг), що складається з:
— виробничої собівартості продукції (робіт,послуг), реалізованої протягом звітного періоду;
— нерозподілених постійнихзагально-виробничих витрат;
— наднормативних виробничих витрат.
Виробнича собівартість продукції (робіт,послуг) включає тільки витрати, безпосередньо зв'язані з виробництвомпродукції, обумовлені технологією і організацією виробництва, а в частинівитрат на управління (невигідних витрат) — тільки загально-виробничі змінні іпостійні розподілені.

3. Надання рекомендацій підприємству щодоудосконалення облік доходів від реалізації готової продукції
Витрати, собівартість є найважливішимиекономічними показниками. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку ірентабельність підприємства, ефективність його господарської діяльності.Зниження і оптимізація витрат є одним з основних напрямів вдосконаленняекономічної діяльності кожного підприємства, що визначають його конкурентоспроможність,надійність і фінансову стійкість.
Основні переваги витрат полягають в тому,що вони точно відображають, які були здійснені витрати і створюють передумовидля їх скорочення. Облік витрат допомагає керівництву управляти тимипідрозділами, які відповідальні за здійснені витрати.
Мета обліку витрат на виробництво полягає всвоєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних звиробництвом і збутом продукції, а так само в контролі за використовуваннямресурсів і грошових коштів.
Якість облікових даних про витратиоцінюється адміністрацією підприємства з позиції їх придатності для ухваленняуправлінських рішень.
Удосконалення технології, упроваджене в2008 році дозволяє скоротити витрати, шляхом використовування «Релаксола Н»для збільшення міцності і зменшення використовування цементу і води в суміші.Ми пропонуємо використовувати фінську добавку МР5 для тієї ж мети.
Для збільшення продажів на підприємствінеобхідно організувати відділ маркетингу, який займатиметься ефективною рекламоюі прямим зв'язком із споживачами. Забезпеченням ритмічності надходження запасівсировини і матеріалів на склад повинен займатися технолог-економіст, щопонизить кількість технологічних простоїв.
В даний час при аналізі фактичноїсобівартості продукції, що випускається, виявленні резервів і економічногоефекту від її зниження використовується розрахунок по економічних чинниках.Економічні чинники якнайповніші охоплюють всі елементи процесу виробництва — засоби, предмети праці і сама праця. Вони відображають основні напрями роботиколективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивностіпраці, упровадження передової техніки і технології, краще використовуванняустаткування, здешевлення заготівки і краще використовування предметів праці, скороченняадміністративно-управлінських і інших невигідних витрат, скорочення браку іліквідація непродуктивних витрат і втрат.
Економія, що обумовлює фактичне зниженнясобівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку) чинників:
1. Підвищення технічного рівня виробництва.Це упровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизаціявиробничих процесів; поліпшення використовування і застосування нових видівсировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів;інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва.
Зниження собівартості може відбутися пристворенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ,удосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витратиі в результаті комплексного використовування сировини застосування економічнихзамінників, повного використовування відходів у виробництві. Великий резервтаїть в собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості ітрудомісткості, зниження ваги машин і устаткування зменшення габаритнихрозмірів і ін.
2. Вдосконалення організації виробництва іпраці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організаціївиробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконаленняуправління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшеннявикористовування основних фундацій; поліпшення матеріально-технічногопостачання; скорочення транспортних витрат; інших чинників що підвищують рівеньорганізації виробництва.
Зниження поточних витрат відбувається врезультаті вдосконалення обслуговування основного виробництва (наприклад,розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності,впорядкування підсобно-технологічних робіт поліпшення інструментального господарства,вдосконалення організації контролю за якістю робіт і продукції). Значнезменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зонобслуговування, скороченні втрат робочого часу зменшенні числа робітників, невиконуючих норм вироблення. Додаткова економія виникає при вдосконаленніструктури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченнівитрат на управління і в економії заробітної платні і нарахувань на неї узв'язку з тим, що вивільняється управлінського персоналу.
При поліпшенні використовування основнихфундацій зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійностіі довговічності устаткування; вдосконалення системи планово-запобіжногоремонту; централізації і упровадження індустріальних методів ремонту, зміст іексплуатації основних фундацій.
Вдосконалення матеріально-технічногопостачання і використовування матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення взменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості зарахунок зменшення заготовчо-складських витрат. Транспортні витрати скорочуютьсяв результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів відпостачальника до складів підприємства, від заводських складів до місцьспоживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.
3. Зміна об'єму і структури продукції, якіможуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (окрімамортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, змініноменклатури і асортименту продукції підвищенню її якості. Умовно-постійнівитрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Іззбільшенням об'єму виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується,що приводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійнихвитратах визначається по формулі:
ЕП = (Т * ПС) / 100
де ЕП — економія умовно-постійних витрат
ПС — сума умовно-постійних витрат вбазисному році
Т — темп приросту товарної продукції впорівнянні з базисним роком.
Зміна номенклатури і асортиментувироблюваної продукції є однією з важливих чинників, що впливають на рівеньвитрат на виробництво.
При різній рентабельності окремих виробів(по відношенню до собівартості) зсуви у складі продукції пов'язані звдосконаленням її структури і підвищенням ефективності виробництва, можутьприводити і до зменшення і до збільшення витрат на виробництво. Вплив змінструктури продукції на собівартість аналізується по змінних витратах по статтяхкалькуляції типової номенклатури. Розрахунок впливу структури вироблюваноїпродукції на собівартість необхідно пов'язати з показниками підвищенняпродуктивності праці.
4. Поліпшення використовування природнихресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; змінапродуктивності родовищ, об'ємів підготовчих робіт при здобичі, способів здобичіприродної сировини; зміна інших природних умов. Ці чинники відображають впливприродних (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу назниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методикдобувних галузей промисловості.
Значні резерви зниження собівартостіукладені в скороченні втрат від браку і інших непродуктивних витрат. Вивченняпричин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи поліквідації втрат від браку, скороченню і найраціональнішому використовуваннювідходів виробництва.
Основною умовою зниження витрат сировини іматеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів івдосконалення технології виробництва, використовування прогресивних видівматеріалів, упровадження технічно обґрунтованих норм витрат матеріальнихцінностей.
Щоб максимізувати прибуток, недостатньомінімізувати витрати. Існує безліч різних рівнів виробництва, при якихпідприємство може проводити продукт з якнайменшими витратами. Але є один єдинийрівень об'єму виробництва, при якому максимізовується прибуток. В даномувипадку необхідно, щоб граничні продукти всіх чинників виробництва у вартісномувиразі були рівні їх цінам, або щоб кожний ресурс використовувався до тих пір,поки його граничний продукт в грошовому виразі не стане рівний його ціні.
Ці заходи дозволять нам збільшити об'ємпродажів і понизити собівартість продукції, що дозволить підприємству вкладатизасоби, що звільнилися, в розвиток власного виробництва.

Висновки
На підставі викладеного вище, можна зробитинаступні висновки. Вивчення літературних джерел дозволило обґрунтуватитеоретичні основи обліку витрат, виходу продукції і числення собівартостіпродукції.
Витрати, собівартість є найважливішими економічнимипоказниками. Їх рівень багато в чому визначає величину прибутку ірентабельність підприємства, ефективність його господарської діяльності.Зниження і оптимізація витрат є одним з основних напрямів вдосконаленняекономічної діяльності кожного підприємства, що визначають йогоконкурентоспроможність, надійність і фінансову стійкість.
Основні переваги витрат полягають в тому,що вони точно відображають, які були здійснені витрати і створюють передумовидля їх скорочення. Облік витрат допомагає керівництву управляти тимипідрозділами, які відповідальні за здійснені витрати.
Мета обліку витрат на виробництві полягає всвоєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, пов'язаних звиробництвом і збутом продукції, а так само в контролі за використовуваннямресурсів і грошових коштів.
Об'єктом дослідження в моїй курсовій роботіз'явилося ПП «Газель і К», яка почала свою діяльність в 2006 році. Наданому підприємстві для того, щоб організувати управлінський облік витрат мивикористовували облік витрат за повною собівартістю. Використовуючи даний методв собівартість продукції включаються всі витрати підприємства незалежно від їхрозподілу на постійні і змінні, прямі і непрямі.
Метою даного підприємства є отриманняприбутку від виробничої і торгово-посередницької діяльності. Підприємствоздійснює свою діяльність на основі самофінансування і господарськогорозрахунку.
В 2007 році покупка комп'ютера значнополегшила і стандартизувала управлінський і бухгалтерський облік на даномупідприємстві. Чітка відмінність витрат по ознаках і суцільна документаціявитрат дозволила точно визначити повну собівартість продукту за той або іншийперіод, визначити запаси і потребу у фінансових і трудових ресурсах намайбутній період. Одна з основних задач управлінського обліку — це забезпеченняритмічності роботи виробництва.
Зниження поточних витрат відбувається врезультаті вдосконалення обслуговування основного. Значне зменшення витратживої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченнівтрат робочого часу зменшенні числа робітників, не виконуючих норм вироблення.Додаткова економія виникає при вдосконаленні (зменшення штату) структуриуправління підприємства в цілому.
Вдосконалення матеріально-технічногопостачання і використовування матеріальних ресурсів знаходить віддзеркалення взменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості зарахунок зменшення заготовчо-складських витрат. Транспортні витрати скорочуютьсяв результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів відпостачальника до складів підприємства, від заводських складів до місцьспоживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.
Зниження собівартості може відбутися пристворенні автоматизованих систем управління, використовуванні ЕОМ,удосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології.

Список використанихджерел
1.        Голов С.Ф. Бухгалтерський облік в Україні: аналізстану та перспективи розвитку: Монографія. — К.: Центр учбової літератури,2007. — 522 с.
2.        Волкова І.А. Фінансовий облік. Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2008. — 228 с.
3.        Закон про бухоблік – Закон України «Пробухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV.
4.        Костюченко В.М. Консолідована фінансова звітність:міжнародний досвід та практика України: Навчально-практичний посібник. — К.:Центр учбової літератури, 2008. — 528 с.
5.        Кадуріна Л.О., Стрєльнікова М.С.Облікзовнішньоекономічної діяльності на підприємствах України: теорія, практика,рекомендації: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 606 с
6.        Лень В.С. Фінансовий облік в Україні: задачі,тести, відповіді. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.- 320 с.
7.        Лишиленко О.В. Теорія бухгалтерського обліку:Підручник. — Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2008. — 219с.
8.        Михайлов М.Г., Телегунь М.І., Кадацька А.М.,Баранік О.О. Бухгалтерський фінансовий облік в сільськогосподарськихпідприємствах:. Навчальний посібник. — К: Центр учбової літератури, 2008. -472с.
9.        Милявська Е.П., Жабін О.І.Облік па підприємствахмалого бізнесу: Навч. пос. — К.: Центр учбової літератури, 2008. — 162 с.
10.     П(С)БО 16 — Наказ МФУ «Про затвердження Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» від 31.12.1999 р. № 318.
11.     П(С)БО 17 — Наказ МФУ «Про затвердження Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» від 28.12.2000 р. №353.
12.     П(С)БО 25 – Наказ МФУ «Про затвердження Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малогопідприємництва» від 25.02.2000 р. № 39.
13.     П(С)БО 31 — Наказ Мінфіну «Про затвердженняПоложення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансові витрати» від28.04.2006 р. № 415.
14.     План рахунків — Наказ МФУ «Про затвердження Планурахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» від30.11.1999 р. № 291.
15.     Постанова № 419 – Постанова КМУ «Про затвердженняПорядку подання фінансової звітності» від 28.02.2000 р. № 419.
16.     Наказ № 1176 – Наказ МФУ «Про затвердження Змін додеяких нормативно-правових актів МФУ з бухгалтерському обліку» від 11.12.2006р. № 1176.
17.     Наказ № 1213 – Наказ МФУ «Зміни до деякихнормативно-правових актів МФУ з бухгалтерського обліку» від 19.12.2006 р. №1213.
18.     Спрощений План рахунків – Наказ МФУ «Прозатвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку» від 19.04.2001 №186.
19.     Стельмащук А.М., Смоленюк П.С. Бухгалтерськийоблік. Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2007 — 528 с.
20.     Сопко В.В.Бухгалтерський облік капіталупідприємства (власності, пасивів): Навч. посібник. — К.: Центр навчальноїлітератури, 2006. — ЗІ2с.
21.     Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік,оподаткування і звітність: Підручник. — 2-ге вид. доповнене. — К.: Алерта,2007. — 954 с.