МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
Міжгалузевий інститутуправління
Факультет “Облік тааудит”
РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНАРОБОТА
по курсу
“Бухгалтерський облікзовнішньоекономічної діяльності”
Виконала студентка
Групи БД – 101
Фак. “Облік та аудит”
Чуркіна Ольга Юріївна
Київ — 2003
План.
1. Види та формилізингу, документування лізингових операцій.
1.1. Поняттялізингу 3
1.2. Об’єкти та суб’єктилізингу 3
1.3. Документуваннялізингових операцій 4
1.4. Основнівиди лізингу 5
1.5. Організаціяі техніка лізингових операцій 8
1.6. Митнеоформлення лізингових операцій 10
2. Бухгалтерськийоблік з переробки сировини на давальницьких умовах у виконавця-резидента (зоплатою послуг з переробки грошовими коштами)
2.1. Сутність операцій з давальницькоюсировиною 11
2.2. Договірна переробку та документальне оформлення операцій з давальницькоюсировиною 13
2.3. Митнеоформлення операцій з давальницькоюсировиною 15
2.4. Оподаткування 16
3. Приклад 19
4. Списоклітератури. 21
1. Види та формилізінгу, документування лізінгових операцій.
1.1. Поняття лізингу.
Однією з найпоширеніших форм послуг узовнішньоекономічній діяльності є лізинг. Він дуже зручний особливо дляукраїнських виробників, які не можуть самостійно придбати необхідне їмобладнання високої якості.
Лізинговаоперація передбачає права користування окремими інвентарними об’єктами основних засобівіншому суб’єкту на платнійоснові на визначений срок.
Лізинг –різновид підприємницької діяльності, яка спрямована на інвестування коштів урухоме та нерухоме майно, що спеціально передається за договором фізичними таюридичними особами на відповідний період для використання в підприємницькихцілях.
1.2. Об’єкти та суб’єкти лізингу
Об’єктом лізингу єбудь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесене до основних засобів (машини,устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системителекомунікації тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку.
Всі об’єкти лізингу взагальному вигляді можна класифікувати за різними ознаками.
1) зафункціональним призначенням – використання для підприємницьких цілей;
2) заоборотністю – участь в багатьох виробничах циклах;
3) застаном форми споживання – не споживаються в процесі використання;
4) заступінем рухомості – рухоме та нерухоме майно;
5) загалузевою приналежністю – промислові, будівельні, сільськогосподарські;
6) заформою власності – державна, приватна, колективна;
7) заспособом перенесення вартості у виробничому процесі – поступово в міру зносу;
8) ступіньскладності – окреме майно, сукупність речей.
Лізинговимиопераціями займаються великі фірми, банки, а також спеціалізовані лізинговікомпанії..
Суб’єктами лізингу можутьбути:
1 лізингодавець– суб’єкт підприємницької діяльності, в т.ч. банківська або небанківськафінансова установа, який передає в користування об’єкти за договором лізингу;
2лізингоодержувач — суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує вкористування об’єкти за договором лізингу;
3 продавецьлізингового майна — суб’єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно,яке є об’єктом лізингу.
1.3. Документування лізингових операцій.
В оформленні лізингових операцій виділяютьдва етапи:
І етап –оформлення всіх документів, які необхідно підготувати до укладання лізинговогодоговору. Юридичне оформлення даних документів засвідчує створення необхіднихумов для укладання лізингового договору;
ІІ етап –оформлення та укладання лізингового договору, а також документів, які створюютьсприятливі умови для успішного виконання зобов’язань щодо лізингового договору. Нацьому етапі здійснюється процес закріплення лізингової угоди в три- ідвосторонніх договорах.
На першомуетапі оформлюються такі документи:
1. Заявкапро надання лізингових послуг;
2. Замовлення-нарядна поставку майна, що передається в лізинг;
3. Заявкалізингової компанії банку про надання кредиту;
4. Висновкипро платоспроможність лізингоодержувача та ефективність лізингової угоди.
На другомуетапі оформлюються такі документи:1. Договір лізингу;
2. Договіркупівлі-продажу майна, що передається в лізинг;
3. Актвведення об’єкталізингу в експлуатацію;
4. Кредитнийдоговір між лізинговою компанією і банком про надання позики;
5. Договірпро технічне обслуговування переданого в лізинг майна;
6. Договірпро страхування об’єкта лізингу.
Лізинговіоперації здійснюються на підставі контрактів, що укладаються між суб’єктами лізингу.
Передукладанням угоди проводиться ретельний аналіз клієнта, до якого входить:
ü Оцінка клієнтаз точки зору здатності сплати лізингових платежів та доходів, якіпередбачаються від викристання обладняння, що передається в лізинг;
ü Оцінка товарів(попит на них з точки зору можливого перепродажу), виготовлених на обладнання,одержаному в лізинг.
При лізингу здодатковим залученням коштів особливо гостро постають питання податковогоправа, страхування, надання технічних гарантій виробника тощо.
Договір лізингуукладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця,лізингоодержувача, продавця або двосторонньої угоди між лізингодавцем талізингоодержувачем. Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі тавідповідати вимогам законодавства України. Митне оформлення за договорами, щоне відповідають законодавству, не здійснюються.
Серед основнихумов договору лізингу можна виділити наступні:
¨ Предметлізингу завжди суворо індивідуалізований;
¨ Строклізингу у випадку фінансового лізингу залежить в основному від виду обладнанняі визначається періодом його фізичного і морального зносу;
¨ Розмірлізингового платежу;
¨ Утриманняобладнання в належному стані відповідно до правил експлуатації, здійсненняремонту, придбання запасних частин тощо;
¨ Страхуваннямайна, що передається на користь лізингодавця, сплата пов’язаних з ним податківтощо;
¨ Поверненняобладнання, отриманого в лізинг, в нормальному стані з врахуванням зносу по закінченністроку лізингу.
Лізингоідоговори можуть містити й інши умови.
1.4.Основні види лізингу.
Сучасний риноклізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделейлізингових контрактів і юридичних норм, регулюючих лізингові операції. Існуючіформи лізингу можна об’єднати у два основних види — оперативний іфінансовий лізинги.
Оперативний лізингпередбачає здачу технічних засобів (багаторазового користування) в оренду наперіод, значно менший, ніж повний термін амортизації (звичайно — до 3-5 років).У цьому випадку орендні платежі протягом терміну дії договору лише частковокомпенсують первісну вартість орендованого майна, що після завершення термінулізингу повторно здається в оренду. Для даного виду лізингу істотно також те,що всі обов'язки по страхуванню, обслуговуванню і ремонту технічних засобівзвичайно бере на себе орендодавець (це так називаний повний ли-зинг); дляорендаря одним з переваг такого різновиду лізингу є можливість після закінченнятерміну оренди (порівняно нетривалого), або навіть раніш (у випадкудострокового розриву лізингового контракту і дострокової виплати загальної сумизобов'язань по платежах, що може бути передбачене в його умовах)«переключитися» на більш досконале устаткування.
Фінансовий лізингхарактеризується порівняно тривалими термінами контракту (до 10-15 років),порівнянними з термінами амортизації орендованих засобів. Звичайнозастосовується по групі інвестиційних товарів тривалого використання, причомусумарні лізингові платежі приблизно еквівалентні (трохи більше ) їхньоїпервісної вартості. При даному виді лізингу обов'язку по страхуванню,обслуговуванню і ремонтові орендованих технічних засобів, а також позапобіганню ризику їх випадкової загибели звичайно лежать на орендарі (чистийлізинг).
По об'єктах угод лізингпідрозділяється на лізинг спонукуваного і нерухомого майна. При лізингунерухомості орендодавець будує або купує нерухомість з доручення орендаря інадає йому використання в комерційних і виробничих цілях. Так само, як і вугодах з рухомим майном, контракт полягає звичайно на термін менший абодорівнює амортизаційному періодові об'єкта; орендар несе всі ризики, витрати іподатки під час дії контракту.
В основі приведеноїкласифікації лізингу лежать його терміни і, звичайно, різний характервикористання орендованого майна. Крім цього, лізинг підрозділяється ще і по національнійприналежності його участників: внутрішній і міжнародний.
Міжнародний лізинг – цедоговір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають підюрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинаютьдержавні кордони.
Міжнароднийлізинг здійснюється відповідно до Закону України “Про лізинг”, законодавстваУкраїни, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договороів,укладених суб’єктами лізингу.
Предметамиміжнародного лізингу найчастіше бувають:
1. товариспоживчого призначеня: автомобілі, автофургони, холодильники;
2. телевізори,відеотехніка та ін.;
3. конторськета поліграфічне обладнання, перфораційні і сортувальні машини, копіювальнеобладнання, засоби теле- та дистанційного зв’язку;
4. засобиобчислювальної техніки та обробки інформації: комп’ютери та комп’ютерні програми;
5. транспортнізасоби: вантажівки, літаки, гелікоптери, кораблі, контейнери, спеціальні вагони;
6. обладнанняпромислового призначення;
7. стаціонарнеобладнання і обладнання комплектних підприємств, повністю укомплектованих іготових до експлуатації;
8. обладнання,що було у використанні.
Міжнароднийлізинг знаходить досить широке розповсюдження передусім з тієї причини, щозгідно з правилами Міжнародного валютного фонду зобов’язання, що витікають злізингу, не включаються до обсягу зовнішньої заборгованості держави.
У випадку, якщолізингова компанія купує обладнання вітчизняної фірми, а потім надає йоголізингоодержувачу за кордон, ми маємо справу з експортним лізингом. Тобто,експортний лізинг — коли виробник устаткування і лізинггодавець знаходяться водній країні, а лизингоодержувач з іншої (у цьому випадку лізинг стимулюєекспорт цінностей з першої країни, а для країни одержувача є ефективнимспособом залучення ресурсів в іноземній валюті).
Коливідбувається купівля обладнання у іноземній фірми і надається після цьоговітчизняному лізингоодержувачу, то в цьому випадку мова йде про імпортний лізинг.Тобто, імпортний лізинг — коли лізингодавець і одержувач знаходяться в однійкраїні, а постачальник — з іншої (у цьому випадку лізинг виконує функціюстимулювання імпорту).
Різниця міжекспортним та імпортним лізингом визначається країною місцезнаходженнялізингодавця та лізингоодержувача. При імпотрному лізингу виробник (продавець)знаходиться за кордоном, а при експортному – зарубіжним партнером єлізингоодержувач.
Транзитний міжнароднийлізинг має місце в тих випадках, коли лізингодавець однієї країни бере кредитабо купує необхідне майно в іншій краіїні та постачає його лізингоодержувачу,що знаходиться в третій.
Транзитні операціїконтролюються транснаціональним и корпораціями та банками, які мають дочірнілізингові фірми з розгалуженою мережею зарубіжних філій та представництв, щовзаємодіють з місцевими лізингоодержувачами.
Для міжнародного видулізингу особливо важливі:
1) вибірвалюти контракту;
2) оцінкаризику зміни курсу валюти;
3) митнийрежим лізингоодержувача;
4) податкина фірму-лізингодавця;
5) наявністьугод про незастосування подвійного оподаткування між країнами фірм-партнерів полізингу;
6) захистправа власності іноземного лізингодавця в країні лізингоодержувача.
1.5. Організація ітехніка лізингових операцій.
1.Підписання лізингового контракту.
Здійсненню лізинговоїугоди передує одержання заявки від підприємства (наукової організації) наяке-небудь устаткування .
Звичайно потенційний(майбутній ) орендар звертається з цією заявкою до свого банку, а останній ужепропонує здійснити спеціалізованій компанії; у той же час, звичайно, невиключене і звертання орендаря прямо до лізингової компанії з пропозицієюукласти лізинговий контракт. При позитивній відповіді даний контрактукладається між лізингодавцем (у залежності від конкретної ситуації — банкомабо лізинговою фірмою) і лізингоодержувачем (про зміст контракту мова йтименижче) практично одночасно з оформленням придбання товару лізингодавцем упостачальника.
2. Придбання товару.
Придбання машин,приладів, устаткування й інших матеріальних цінностей, що є предметомлізингового контракту, виробляється з доручення клієнта лизингодавцем задопомогою висновку контракту купівлі-продажу. Відповідно до укладенихконтрактів власником лізингового товару, що зберігає право власності і враховуєйого на своєму балансі, є лізингодавець; одержувачем же товару по угоді єлізингоодержувач, що власником не є, але практично приймає на себе багато йогообов'язків.
3. Постачання товару.
Постачання товаруздійснюється продавцем (постачальником) відповідно до умов договору зпопереднім попередженням орендаря про майбутнє постачання.
4. Приймання товару.
Здійснюєтьсяпідписанням протоколу приймання, у якому обов'язково бере участь постачальник ілізингоодежувач.
Постачальник цимдокументом підтверджує виконання своїх обов’язків перед лізингодавцем(за договором купівлі-продажу) і може розраховувати на оплату поставленоготовару. У випадку виявлення окремих недоліків, не зухвалих, однак, істотногопорушення функціонування товару (об'єкта угоди), постачальник зобов'язуєтьсяусунути зазначені недоліки в погоджений з лізингоодержувачем термін. Приненалежному постачанні постачальник несе відповідальність безпосередньо передлізингоодержувачем, звільняючи лізингодавця від претензій останнього .
Лізингоодержувачзасвідчує протоколом приймання належну ставку об'єкта угоди, підтверджуєдосягнення обговорених показників в експлуатації, а також визнає дійсність усіхдомовленостей, вказанних у контракті по лізингу, і зобов'язується зробити увстановлений час перший лізинговий внесок.
У випадку відсутностіпредставника лізингодавця лізингоодержувач у протоколі про приймання заявляєпро прийняття на себе прав і обов'язків лізингодавця у відношенніпостачальника, включаючи перевірку стану об'єкту, зобов’язання рекламації,відмовляючись від їхнього пред'явлення безпосередньо лізингодавцю.
Разом з тим можливо іприсутність лізингодавця (покупка товару по угоді ) при його прийманні (це можебути бажано, якщо лізинговий товар не є новим). У цьому випадку лізингодавецьприймає всі документи і, підписуючи протокол приймання, бере на себе правовласності на об'єкт лізингової угоди .
5.Кредитування банком операції придбання лізинговоюкомпанією товару (при необхідності).
Звичайно лізинговафірма одержує кредит у банку, що приймає саму активну участь у її створенні ісолідному пакеті, що має, її акцій (аж до контрольного).
6. Оплата постачання.
Підставою длярозрахунків між постачальником і лізингодавцем є одержання останнім комплектудокументів, оформлених і, що підписуються в процесі приймання товару.
Оплата може вироблятисятакими способами:
— 100% оплата попідписанні протоколу приймання;
— первісний аванс(передоплата) у визначеному розмірі від покупної ціни, виплачуваний післяодержання від продавця підтвердження згоди на угоду, і остаточний розрахунокпісля її виконання. При цьому покупець (лізингодавець) може оформити банківськугарантію повернення авансу, застрахувавши на випадок зриву угоди .
7.Виплата лізинговихплатежів.
Платежі на користьлизингодателя є основою зворотності полу-ченного матеріального кредиту; у нихзакладене погашення вартості узятого в оренду устаткування й оплата відсотків,а також деякі інші витрати. При цьому можливий варіант, коли як оплатуздійснюється постачання
продукції, зробленої задопомогою орендованих засобів (компенсаційний лізинг).
8.Повернення кредиту зісплатою відсотків по ньому .
У банківській практицілізингові фірми, як правило, вважаються на-дежными платниками і мають пільговіумови кредитування.
По закінченні термінуконтракту орендоване майно може бути воз-вращено лізингової компанії, абовикуплено по залишковій (можливо — символічної ) вартості, або контракт можебути продовжений на новий термін. Зі сказаного очевидна специфіка лізингу, щополягає в його двоїстій природі: з одного боку, він зберігає риси кредиту(терміновість, возврат-ность, платність), але з іншої сторони є своєрідноюінвестицією ка-питала, оскільки об'єкт позички виступає у формі матеріальногомайна.
1.6.Митнеоформлення лізингових операцій.
Для товарів, щоввозяться в Україну за договорами оперативного та фінансового лізингу,застосовується митний режим випуску для вільного обігу (імпорту) зі справляннямподатків та зборів у встановленому порядку, тобто зі сплатою ПДВ, ввізногомита, акцизного та митних зборів.
Митнеоформлення об’єктів оперативного лізингу, які ввозяться на Україну і підлягаютьобов’язковому зворотному вивезенню за її межі протягом одного року, за заявоюлізингоодержувача може здійснюватись відповідно до митного режиму тимчасовоговвезення, відповідно до якого при ввезенні майна на Україну ввізне мито несправляється.
Митнеоформлення об’єктів міжнародного лізингу при їх зворотньому ввезенні (або прививезенні українскими лізингодавцями) здійснюється на підставі вантажної митноїдекларації відповідно до режиму експорту..
2. Бухгалтерський облік з переробки сировини на давальницькихумовах у виконавця резидента (з оплатою послуг з переробки грошовими коштами).
2.1. Сутність операцій з давальницькою сировиною.
Операції з давальницькою сировиною, щоздійснюються за межами України, регулюються Законом України “про операції здавальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах” і мають більш сладнусхему бухгалтерського обліку, ніж подібні операції в межах України.
Готовапродукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька сировина, звикористанням якої виготовлена ця продукція, ввезена іноземним замовником натериторію України або закуплена іноземним замовником за іноземну валюту вУкраїні. Право власності на імпортовану давальницьку сировину та вироблену знеї готову продукцію належить іноземному замовнику.
Давальницькоюсировиною можуть бути: сировина, матеріали, напівфабрікати, комплектуючівироби, енергоносії.
Давальницькасировина в зовнішньоекономічній діяльності — сировина, матеріали,напівфабрікати, комплектуючі вироби, енергоносії, ввезені на митну територіюУкраїни іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземнувалюту в Україну) або вивезені за її межі українським замовником для використанняу виробництві готової продукції з наступним поверненням продукції повністю абочастково в країну власника (реалізації в країні виконавця замовником або зайого дорученням виконавцем), або вивезенням в третю країну.
Операція здавальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – операція попереробці (обробці, збагаченню або використанню) давальницької сировини(незалежно від кількості замовників та виконавців, а також етапів (операцій) попереробці даної сировини), ввезеної на митну територію України (або закупленоїіноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезеної за її межі зметою отримання готової продукції за відповідну плату (сировина замовника наконкретному етапі її переробки складає не менше 20% загальної вартості виготовленоїпродукції).
Якщо питомавага сировини, що надається, в загальній вартості готової продукції складаєменше 20%, то така операція буде належати до бартерних операцій. Оперція зпереробки давальницької сировини може проводитися незалежно від кількостівиконавців та замовників, а також етапів її переробки, але при цьому строкздійснення такої оперції повинен бути не більше 90 календарних днів з моментуоформлення вантажної митної декларації на давальницьку сироовину (завиключенням випадків, передбачених законодавством).
Отже, вопераціях з давальницькою сировиною беруть участь замовник (власник) сировинита виконавець, який з такої сировини виготовляє продукцію.
Законодавствомпередбачену операцыъ з переробки давальницькоъ сировини в рызних митних режимах:
1. ввезеннядавальницької сировини іноземного замовника на митну територію Украіни з метоюотримання готової продукції;
2. придбанняза інозмемну валюту іноземним замовинком давальницької сировини на територіїУкраїни з метою виробництв готової продукції;
3. вивезеняукраїнським замовником давальницької сировини за межі України з метою отриманняготової продукції.
При експортідавальницької сировини готова продукція, в залежності від умовзовнішньоекономічного контракту, може бути:
¨ ввезенана митну територію України в повному обсязі;
¨ ввезенана митну територію України, крім тієї її частини, яка була використана дляпроведення взаєморозрахунків між виконавцем і замовником;
¨ реалізованаза межами митної території України.
При імпортідавальницької сировини готова продукція, в залежності від умовзовнішньоекономічного контракту, може бути:
ü вивезена замежі митної території України у повному обсязі;
ü вивезена намитну територію України, крім тієї її частини, яка була використана дляпроведення взаєморозрахунків між виконавцем і замовником;
ü реалізована вмежах митної території України.
Таким чином,застосовуючи давальницьку схему при ввезенні давальницької сировини, а такожпри отриманні давальницької сироивни, закупленої за іноземну валюту натериторії України, підприємство може використовувати наявні виробничіпотужності для отримання готової продукції. За виконану роботу підприємствоможе отримати кошти, сировину, готову продукцію або, залежно від умовзовнішньоекономічного контракту, оплату в комбінованій формі.
Українськимзамовникам дозволяється вивозити давальницьку сировину за межі митної територіїУкраїни для виготовлення готової продукції. При цьому система оподаткуванняімпортних товарів побудована таким чином, що готова продукція у випадку їїввезення на митну територію України не оподатковується митом.
2.2. Договір на переробку та документальне оформлення операцій здавальницькою сировиною.
Зовнішньоекономічнийконтракт є основним документом, що визначає прав і обов’язки замовників припереробці давальницької сировини в готову продукцію. З метою захистуукраїнських учасників зовнішньоекономічної діяльності, проведення контролю зазовнішньоекономічними операціями державними органами, законодавствомрегламентовані обов’язкові вимоги до зовнішньоекономічних контрактів напереробку давальницької сировини.
При виконанніоперацій з переробки давальницької сировини зовнішньоекономічна операціяставиться на облік в державних органах, уповноважених законодавстовмздійснювати контроль за операціями з давальницькою сировиною.
Умови поставоквизначають основні права і обов’язки сторін щодо транспортування, страхуваннясировини і готової продукції, оформлення супровідної документації, а такожвизначають місце і час передачі результату переробки і ризику його випадковогопошкодження або втрати.
Зовнішньоекономічнийконтракт на переробку давальницької сировини повинен визначати:
q конкретні обов’язки сторін контракту;
q якщопередбачається декілька виконавців – взаємозв’язок між ними та визначенняпідприємства, що буде відвантажувати готову продукцію;
q порядоквзаєморозрахунків за проведену операцію з переробки та подальшої дії виконавцяз виробленою готовою продукцією;
q заставнавартість давальницької сировини;
q контрактнувартість готової продукції, яка має бути не меншою за митну вартістьдавальницької сировини, що вивозиться за межі митної території України;
q розрахуноквиходу готової продукції в результаті переробки давальницької сировини;
q марку та сортготової продукції, що виробляється;
q умовиповернення готової продукції або коштів за її реалізацію;
q обов’язкова наявністьтехнологічної схеми переробки.
Необхідністьнадання технологічної схеми пов’язана з необхідністю визначення повного технологічногопроцесу переробки сировини з наступним визначенням вартості одиниці готовоїпродукції і проведення калькуляції затрат.
На виникненнязобов’язань з ПДВбудуть впливати форма розрахунків між учасниками, а також частка готовоїпродукції, виробленої з давальницької сировини, з врахуванням умов поставок,передбачених у договорі.
При укладаннізовнішньоекономічних угод, включаючи угоди з давальницькою сировиною,використовуються затверджені індикативні ціни.
Оприбуткування,зберігання та витрачання давальницької сировини здійснюється на підставісупровідних документів, до яких належать:
· транспортні(морський коносамент, залізнична накладна, автомобільна накладна, поштоваквитанція тощо);
· сертифікатякості;
· спицифікація;
· страховийполіс (чкщо вантаж страхує постачальник);
· техдокументаціяна продукцію технічного призначення (техпаспорт, креслення, інструкція позбиранню, монтажу. Налагодженню та експлуатації);
· іншідокументи, передбачені контрактом (сертифікат ваги, походження товару,пакувальні листи тощо);
· карткискладського обліку матеріалів (М-12);
· актпро витрачання давальницьких матеріалів (М-23).
Оскільки митніоргани не уповноважені законодавством України визначати зовнішньоекономчнуоперацію як операцію з переробки давальницької сировини, перед постановкою наконтроль зовнішньоекономчної операції до митного органу необхідно подативисоновок Торгово-промислової палати. Висновок приймається митними органами заумови, що аналіз даної операції базується на конкретних технологічних схемахпереробки давальницької сировини, наданих до митного оформлення контрактів, іреальних витратах при виробництві готової продукції.
У разінеобхідності, на запит митних органів або державних податкових адміністрацій,визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькоюсировиною, здійснює Міністерство економіки України на підставі акту експертизи,виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональнимиторгово-промисловими палатами, які мають право зробити такий висновок.
Давальницькасировина (крім тварин) вивозиться з України на підставі письмового зобов’язанняпро повернення в Україну готової продукції, виробленої з цієї сировини (абоповерення в Україну валютної виручки від реалізації готової продукції непізніше 90 днів з моменту оформлення вивізної вонтажної митної декларації). Прицьому контрактна вартість готової продукції, що підлягає ввозу на територіюУкраїни, повинна бути не менше митної вартості давальницької сировини.
2.3. Митне оформлення операцій з давальницькою сировиною.
Переміщеннячерез митний кордон України давальницької сировини і готової продукції підлягаєобов’язковомудеклруванню в митних органах України. Митне оформлення ввезення (вивезення)давальницької сировини і вивезення готової продукції проводиться на митниці замісцем державної реєстрації українського резидента-виконавця або на підставлиста-узгодження в зоні діяльності іншої митниці.
При ввезеннідавальницької сировини іноземного замовника на митну територію України сплатаввізного мита, податків і зборів проводиться українським викнавцем шляхомвидачі простого векселям органам з темріном платежу, який дорівнює термінуздійснення операції з давальницькою сировиною, але не більше 90 днів.
Давальницькасировина, по якій не стягується мито, податками і зборами, вивозиться на підставіподання органам митного контролю письмового зобов’язання щодо поверення в Україну готовоїпродукції.
У разісвоєчасного вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому вконтракті, за межі митної території України, вексель погашається і ввізне мито,податки і збори (крім митних зборів) не справляються.
Для погашеннявекселя (письмового зобов’язання)українському виконавцю-векселедавцю необхідно подати до податкових органівзаявку із зазначенням дати прийняття на облік і облікового номера векселя зкопією митної декларації.
За умовививезення готової продукції за межі митної території України операції з продажупослуг (результатів робіт) з переробки давальницької сировини нерезидента вготову продукцію оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою.
Митнеоформлення ввезення (вивезення) давальнницької сировини і повернення власникуготової продукції в іншому оперативному підрозділі в зоні діяльності однієїмитниці проводиться на підставі листа-узгодження між оперативними підрозділами.Копія вантажної митної декларації разом з копіями документів передається череззагальний відділ в оперативний підрозділ за місцем акредитації.
Продаж намитній території України готової продукції, виготовленої з використаннямсировини іноземного замовника або із сировини, закупленої іноземним замовникомна митній території України за іноземну валюту, підлягає обов’язковомудекларувнню в митних органах України за місцем державної реєстрації покупцяготової продукції (без фактичного вивезення готової продукції).
У разі митногооформлення вивізної вантажної митної декларації на давальницьку сировину, щопідлягає переробці, замовник надає органам митного контролю письмове зобов’язання про повернення вУкраїну готової продукції, а у разі невиконання умов договору – валютної виручкивід продажу сировини не пізніше 90 календарних днів з моменту оформленнявантажної митної декларації на сировину, що вивозиться.
Виникненняподаткових зобов’язань щодо ПДВпри імпорті послуги припадає на дату паідписання акту виконаних робіт.
Якщо давальницькасировина, що вивозиться для переробки, обкладається вивізним (експортним)митом, податками і зборами, то український замовник може сплатити їх (кріммитних зборів) шляхом видачі простого векселя. При цьому відстрочення платежуздійснюється на термін переробки сировини, але не більше 90 календарних днів здня оформлення вивізної вантажної митної декларації.
Готовапродукція, виготовлена з давальницької сировини українського замовника, приввезенні на митну територію України звільняється від обкладанням митом ізборами (крім акцизного, митних зборів та ПДВ), які виникають при імпортітоварів.
2.4. Оподаткування.
Операції з давальницькою сировиною тавиготовлення з неї готової продукції має особливості залежно від виду операції:
1.при ввезенніна митну територію України давальницької сировини іноземним замовником.
Сплата податків (ПДВ та акцизних зборів)при ввезенні на митну територію України давальницької сировини іноземнимзамовником здійснюється українським виконавцем за давальницьку сировину, яка будевикористана для проведення розрахунків за послуги з її переробки при проведеннімитних процедур (аналогічно до проведення бартерних операцій), а задавальницьку сировину, яка буде використана для виробництва готової продукції,- шляхом видачі простого векселя з відстрочкою платежу на строк виконанняоперації з давальницькою сировиною, але не більше 90 календарних днів з моментуоформлення вантажної митної декларації.
Видача іпогашення векселя відбувається наступним чином: суб’єкт підприємницької діяльностікупує оригінал векселя в установі банку, другий і третій примірники векселя вінодержує шляхом ксерокопіювання неоформленого оригіналу вексельного бланку.Записи на всіх примірниках виконуються окремо, мають бути тотожнимим таксерокопіюванню не підлягають.
Першийпримірник оформленого векселя виписується органом митного контролюне пізнішеніж на третій день з дати його видачі органу державної податкової служби, вякому такий суб’єктзареєстрований як платник податку на додану вартість.
Другий примірникзалишається в органі митного контролю, який здійснював оформлення давальницькоїсировини, що ввозилася.
Тритійпримірник залишається у платника податку.
У подальшомупри оформленні ввізної вантажної митної декларації на зворотньому боці векселявказується дата і номер вантажної митної декларації, згідно з якою ввозитьсядавальницька сировина або готова продукція. Інспектор митниці засвідчує записсвоїм підписом і особистою печаткою.
2. Уразі вивезення готової продукції.Виходячи з норм чинного законодавства, нульова ставка податкуна додану вартість може застостовуватися до готової продукції, яка вивозитьсяза межі митної території України, а також до послуг, що надаються з переробкидавальницької сировини нерезидента лише за умови, що виготовлена продукціяперетинає митний кордон України.
Що стосується продажусировини на території України за іноземну валюту нерезидента для подальшої їїпереробки, то такий продаж обкладається ПДВ за повною ставкою в розмірі 20%.
У разі вивезенняготової продукції в повному обсязі, передбаченому в контракті, у встановленістроки (або частково при наявності документального пітвердження сплати ввізногомита, податків та зборів, які повинні бути сплачені при ввезенні в Українучастини сировини, з якої вироблена невивезена готова продукція), вексельпогашається, ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не стягуються(підстава – копія вивізної вантажної митної декларації.). Якщо продукція згідноз договором реалізується на території України, то підставою для погашення векселяє ввізна вантажна митна декларація на готову продукцію (без фактичного ввезенняїї в Україну), копія контракту та копія акту здачі-приймання готової продукції,довідка про сплату ввізного мита, інших податків та зборів.
При невиконанні ціїєумови з виконавця до бюджету (в який сплачується податок на прибуток)стягується пеня в національній валюті України за кожний день прострочення врозмірі 0,3% митної вартості давальницької сировини, але не більша законтрактну вартість невивезеної готової продукції (якщо не укладена кредитнаугода між українським виконавцем та податковою інспекцією за місцем йогознаходження, за що стягується відповідна плата).
Готова продукція,вироблена в Україні з давальницької сировини іноземного замовника, прививезенні не оподатковується вивізним (експортним) митом, іншими податками тазборами (крім митних зборів) і не підлягає режиму ліцензування та квотування.
Після того, якукраїнським виконавцем здійснено переробку, при вивезенні готової продукції вповному обсязі, передбаченому контрактом у встановлені терміни, оформляютьсявивізна вантажна митна декларація. Копія такої вантажної митної декларації єпідставою для погашення векселя. При цьому на лицьовому боці векселя робитьсянапис «Погашено», який посвідчується пілписом начальника, а також печаткоюдержавної податкової служби.
Слід враховувати, щопри погашенні векселя суттєву роль буде відігравати обсяг готової продукції, щовивозиться, а саме: якщо при ввезенні давальницької сировини органам митногоконтролю було надано вексель на загальну суму податкових зобов’язань, то причастковому вивезенні готової продукції виникає необхідність у погашенні векселяв частині ПДВ з вартості продукції, що залишилася у виконавця.
3. Увипадку поверенення нерезиденту отриманої давальницької сировини.
Закон України“Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” непередбачає погашення векселя в разі повернення нерезиденту отриманоїдавальницької сировини (наприклад, якщо вона не відповідає якості, зазначеної удоговорі). Тому вексель може бути поогашений лише шляхом оплати вексельних сумабо анульований за умови переоформлення вантажної митної декларації на ввезенняпродукції на територію України зі зміною характеру угоди на тимчасове ввезеннядавальницької сировини.
4. Прививезенні давальницької сировини з України з метою переробки її в готовупродукцію.
З давальницькоїсировини в такому разі не стягується вивізне (експортне) мито, податок надодану вартість, збори (крім зборів за митне оформлення) і вивозиться з митноїтериторії України на підставі наданого письмового зобов’язання про поверненняготової продукції або валютної виручки від її реалізації. Щодо операцій звивезення давальницької сировини за митний кордон України, а отже, і ввезенняготової продукції, виробленої з неї, положення закону “Про поддаток на доданувартість” спеціальних вказівок не дають. Отже, такі операції слід розглядати якекспортно-імпортні.
Приклад. Надійшла сировина відпостачальника для переробки на суму 2400 грн., у т. ч. ПДВ – 400 грн. У процесіпереробки давальницької сировини здійснено такі операції: нараховано заробітнуплату – 300 грн., оплату за переробку сировини – 600 грн., у т. ч. ПДВ – 100грн., інші витрати та платежі – 100 грн. Після переробки давальницької сировиниоприбутковано готову продукцію на суму 2900 грн., реалізовано – на суму 1800грн., списано собівартість реалізованої продукції – 1300 грн., оплачено послугипереробника давальницької сировини – 600 грн.
Відображенняв бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з давальницькоюсировиною у замовника та переробника, оплата послуг з переробки здійснюєтьсягрошовими коштами.
У замовника:
1. Закупленосировину:
Д201 К 63 2000
У податковому обліку – до валових витрат2000 грн
2. Податковий кредит:
Д644 К 685 400
3. Переданосировину в переробку:
Д206 К 206 2000
4. Нарахованозаробітну плату і нарахування на неї:
Д23 К 664, 652, 641 300
Уподатковому обліку – до валових витрат 300грн
5. Нарахованооплату за переробку:
Д23 К 685 500
6. Податковийкредит:
Д644 К685 100
7. Списановартість сировнини:
Д23 К 206 2000
8. Нарахованоінші витрати:
Д23 К 685, 642 100
Уподатковому обліку – до валових витрат 100грн
9. Оприбуткованоготову продукцію:
Д26 К 23 2900
10. Реалізованоготову продукцію
Д36 К 70 1800
Уподатковому обліку – до валових доходів 1800грн
11. Списано собівартістьготової продукції:
Д90 К 26 1300
12. НарахованоПДВ
Д 70 К 641 300
13. Оплата послуг переробника давальницької сировини:
Д685 К 311 600
14. Списується дохід, отриманий від переробки давальницької сировини:
Д70 К 79 1500
15. Списується собівартість реалізованої готовой продукції:
Д79 К 90 1300
16. Розраховано фінансовий результат:
Д79 К 44 200
Упереробника:
1. Оприбутковано отриману від замовника сировину:
Д022 К ----- 2000
2. Здійснено витрати на переробку сировини:
Д23 К 661, 652, 641, 685 360
У податковому обліку – до валових витрат360грн.
3. Реалізовано полсуги з переробки:
Д36 К 70 600
У податковому обліку – до валовихдоходів 600грн
4. Нараховано ПДВ
Д70 К 641 100
5. Списано собівартість переробленої сировини:
Д79 К 23 360
6. Отримано кошти за переробку:
Д311 К 36 600
7. Списано давальницьку сировину:
Д----- К 022 2000
8. Списано дохід, отриманий від переробки давальницькоїсировини:
Д70 К 79 500
9. Розраховано фінансовий результат:
Д79 К 44 140
Список використаної літератури:
1. Астахов В.П. “Бухгалтерський облік і валютний контроль у зовнішньоекономічній діяльності”
2. Горицька Н.Г. “Облік та оподаткування операцій у зовнішньоекономічній діяльності”
3. Бахрамов Ю.М. “Організація зовнішньоекономічної діяльності”
4. Бровкова О.Г. “ Зовнішньоекономічна діяльність”
5. Коваль В.В. “Організація бухгалтерського обліку”
6. Павлюк І.М. ”Рекомендації з організації і ведення бухгалтерського обліку бартерних, експортно-імпортних і валютних операцій на підприємствах і організаціях України.”
7. Патров В.В. “Бухгалтерський облік валютних операцій”