Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи обліку витрат виробництва і виходу картоплі
2. Стан організації обліку витрат виробництва і виходу картоплі вАгрофірмі “Косівщинська”
2.1 Організаційно — економічна характеристика господарства
2.2 Організація первинного і зведеного обліку витрат на виробництво івиходу картоплі в господарстві
2.3 Організація аналітичного і синтетичного обліку витрат навиробництво і виходу картоплі
2.4 Калькулювання собівартості картоплі
3. Шляхи вдосконалення обліку витрат на виробництво і виходу картоплі вАгрофірмі “Косівщинська”
3.1 Шляхи вдосконалення первинного і зведеного обліку
3.2 Вдосконалення аналітичного та синтетичного обліку витрат навиробництво
3.3 Шляхи вдосконалення обліку бівартості картоплі в Агрофірмі“Косівщинська”
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Будь яке підприємство або фірма намагаєтьсяотримати якомога більший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тількипродати свій товар за максимально високою ціною, а скоротити свої витрати навиробництво й реалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства(фірми) є мінімізація витрат виробництва.
Облік виробничих затрат повинен бутиорганізований так, щоб існувала можливість оперативно впливати на зниженнясобівартості, встановлювати фактори, які впливають на рівень собівартості івиявляти додаткові резерви її зниження.
Для кожного господарства відповідно доспеціалізації важливо встановити таку структуру засобів виробництва, яка бзабезпечувала найбільший вихід валової та товарної продукції при низькійсобівартості.
Визначення оптимального поєднання основнихі допоміжних галузей, промислових підприємств і промислів вимагає формуваннявідповідного виробничого потенціалу на основі досягнень науково-технічногопрогресу з метою підвищення ефективності його функціонування, використовуючиринкові механізми, що передбачає в сільському господарстві не простовикористання техніки, а й створення системи машин. Остання повинна враховуватиможливості й специфіку виробництва кожного виду продукції в їх поєднанні,виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатівтранспортних засобів. Дуже важливо також забезпечувати максимальну кількістьнеобхідних засобів виробництва в критичні строки з тим, щоб виконати всі роботив оптимальний період і не допустити втрат врожаю внаслідок, наприклад, несвоєчасноїоранки, боронування або затримки під час посіву чи збирання врожаю. Тому всільському господарстві необхідна більш висока насиченість його засобамивиробництва, більш висока фондо- і енергоозброєність праці.
У зв'язку з тим, що відтворення в аграрномусекторі економіки обумовлене природними процесами, роботи технологічного циклуз вирощування сільськогосподарських культур і догляду за тваринами розподіленіпротягом усього року з інтервалами, які визначаються природою, причому природніфактори значно коригують календарні плани проведення сільськогосподарськихробіт.
Метою даної роботи являється обґрунтуванняосновних шляхів вдосконалення обліку витрат на виробництво продукції овочевихкультур, зокрема картоплі, в сільськогосподарському підприємстві.
Відповідно до поставленої мети в роботібули визначені такі основні задачі:
дати загальну характеристику теоретичнихоснов обліку витрат на виробництво продукції овочевих культур, зокремакартоплі;
проаналізувати законодавчі акти та вимогищодо регулювання поставленого питання;
дати оцінку організаційно — економічнихумов підприємства;
розкрити основні питання обліку витрат навиробництво продукції овочевих культур ;
на основі аналізу висвітлити проблемиобчислення собівартості продукції овочевих культур на підприємстві.
Інформаційну базу роботи склали законодавчіта нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативнідокументи, які регламентують діяльність сільськогосподарських підприємств вУкраїні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обранеоб'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи вдосконалення облікувитрат на виробництво продукції овочевих культур.
Основними видами господарської діяльностіПтахорадгоспу “Мирний” (Косівщинський) Сумського району Сумської області, якебуло обрано об’єктом дослідження. являються рослинництво, тваринництво,промислове виробництво. Крім того підприємство має на балансі дитячий садок,школу та житловий фонд.
1. Теоретичні основи організації облікусільськогосподарського виробництва продукції рослинництва та витрат навиробництво овочевих культур
Сільське господарство є галуззюматеріального виробництва, що виробляє продукцію рослинного і тваринногопоходження, які, в свою чергу, є продуктами харчування для населення ісировиною для промисловості.
Сільськогосподарська галузь має двівідмінні особливості в порівнянні з іншими галузями матеріального виробництва.
Процес виробництва має сезонний характер іпоєднується з природним процесом росту рослин і тварин.
Переважна частина основних і оборотнихактивів сільськогосподарського підприємства має здатність до самовідновлення.
Майже всі відмінні особливості веденнябухгалтерського обліку на підприємствах сільськогосподарського виробництва єпрямим наслідком вказаних галузевих особливостей. Для підприємствсільськогосподарського виробництва вітчизняним законодавством передбаченовинятковий режим оподаткування, який дещо відрізняється від оподаткування іншихпідприємств.
Бухгалтерський облік в сільськомугосподарстві ведеться за єдиними з іншими галузями народного господарствапринципами з застосуванням нового Плану рахунків, затвердженого Наказом МФУ №291 від 30.11.2009 року, де виділяються рахунки специфічні тільки длясільського господарства (с/г).
Складність ведення бухгалтерського обліку вс/г полягає в тому, що в с/г велика кількість виробництв, облік в яких повиненвестись окремо (тваринництво, рослинництво, промислові виробництва, допоміжнівиробництва і т.д.)
Перед обліком процесу виробництва стоятьтакі завдання:
Обмін і контроль за випуском продукції поїї обсягу, асортименту, якості та виконання договорів-замовлень по цихпоказниках;
Обмін на виробництво і контроль задотриманням кошторисів затрат;
Калькулювання собівартості продукції іконтроль за виконанням плану собівартості;
Виявлення не використаних резервів навиробництво і контроль за недопущенням втрат у виробництві [11].
Для розв’язання цих завдань необхідно, щобвведення обліку затрат забезпечувало порівняння планових і фактичних показниківсобівартості.
До собівартості відносять:
витрати безпосередньо зв’язані звиробництвом продукції, обумовлені технології і організації виробництва,включаючи витрати на управління;
витрати на підготовку виробництва (наосвоєння нових видів продукції);
витрати на удосконалення технології таорганізації виробництва, які здійснюються в ході виробничого процесу;
витрати на покращання умов праці і технікибезпеки підвищення кваліфікації працівників підприємства;
витрати зв’язані зі збутом продукції [6].
Крім витрат, які включаються в собівартістьпродукції, підприємства несе ще витрати, які покриваються за рахунокспеціальних джерел: прибутку (штрафи, пеня, % за кредит), фонду економічногостимулювання і спецпризначення (затрати на капітальний ремонт),капіталовкладень. Всі витрати на виробництво ґрунтують по таких ознаках:
по економічній ролі в процесі виробництва;
по способу включення затрат у виробництво;
залежно від об’єму виробництва;
по однорідності складу;
по видах витрат – елементам і статтямвитрат;
по місцю виникнення – виробництвам, цехам,дільницям;
по видах продукції, робіт і послуг –калькулюючим об’єктам
по етапах виробничого процесу;
по календарних періодах [10].
Групування затрат по статтях калькуляціїпоказує призначення окремих видів затрат у собівартості продукції. Для контролюза складом затрат по місцях їх здійснення і виявлення собівартості по видахвиготовленої продукції необхідно знати не тільки, що затрачено в процесівиробництва, але і на які цілі (куди, на що). Ці затрати проведені, тобто їхтреба враховувати по напрямах, відношенню до технологічного процесу. Такийоблік затрат дає можливість аналізувати собівартість по її складових частинах іокремих видах продукції. Перелік калькуляційних статей встановлюєтьсягалузевими інструкціями.
По календарних періодах виробничі затратиділяться на поточні, тобто постійні (щоденні) і одночасові тобто однократні аботі, що проводяться рідше ніж 1 раз в місяць. Чіткий розподіл затрат виробництвана поточні і єдиночасові має велике значення для правильного щомісячного обчисленнясобівартості продукції.
Під нормою витрат розуміють мінімальнукількість матеріальних, грошових і трудових витрат на виготовлення конкретноговиду продукції [9].
Спочатку визначають рівень економічностіпідприємства. Не обґрунтоване нормативне господарство може призвести допідвищення нормативної собівартості, а отже, до нереального прогнозування. Прививченні нормативного господарства на промислових підприємствах встановлено, щопланові норми вищі за передбачені в технологічній карті на 18-20%. У сільськомувиробництві цей процент значно вищий.
Звичайно за умов, коли формуються іприймаються в розрахунок при попередньому калькулюванні завищені норми витрат,створюється неправильне уявлення про витрати на одиницю даної продукції, авиявлені на останній стадії обліку відхилення від встановлених норм частопризводять до самозаспокоєності.
Встановлення реальних, оптимальних, аленапружених норм витрат по окремих видах продукції — важлива початкова стадіякалькулювання, на якій вишукують резерви, визначають економічну ефективністьроботи підприємства. Тому тільки науково обґрунтовані норми можуть стати базоюкалькулювання як основної роботи на попередній стадії нормативного методуобліку витрат на підприємстві.
За умов правильної організації і веденняекономічного процесу фактичні витрати не повинні перевищувати нормативних.Відхилення від нормативної собівартості можуть траплятись лише при змінівстановленої технології або виявленні прихованих резервів.
На наступній стадії нормативного обліку впроцесі виробництва виявляють відхилення від установлених норм витрат, яківиникають внаслідок невиконання передбаченої нормативною калькуляцією системиорганізації роботи на підприємстві.
У зв’язку з періодичним переглядомвитратних норм обов’язкові перегляд і зміни нормативної калькуляції. Нормативнукалькуляцію здійснюють за діючими на початок місяця нормами. У промисловості узв’язку з цим обов’язковою при застосуванні нормативного методу є переоцінканезавершеного виробництва.
Оскільки норми витрат змінюються, якправило, з початку нового місяця, оцінені залишки незавершеного виробництваминулого місяця у витратах виробництва визначають за одними нормами, а поточні- за іншими. Це може призвести до неправильного обчислення фактичноїсобівартості продукції. Щоб запобігти цьому, обов’язково в умовах нормативногометоду перераховують витрати, які значаться у незакінченому виробництві, занормами, встановленими на початок даного місяця. Різниця між перерахованими іпочатковими витратами становить суму змінених норм, яку при обчисленніфактичної собівартості треба відносити на весь випуск продукції за звітнийперіод.
Знаючи фактичну собівартість продукції,суму обчислених відхилень і розрахункових змін норм, легко знайти фактичнусобівартість випущеної або виробленої продукції. Вона складатиметься знормативної собівартості, відхилень від цих норм і їх змін.
При цьому треба враховувати, що обчисленняфактичної собівартості таким способом і здійснення оперативного контролю завитратами виробництва при цьому методі стають можливими лише за умовироздільного відображення в первинному обліку витрат за встановленими нормами івідхилень від цих норм. Для цього витрати списують на виробництво у межахвстановлених норм на підставі звичайних документів, складених у момент здійсненнягосподарської операції на основі технологічної карти, тоді як виявлені впроцесі виробництва відхилення від встановлених норм витрат складаютьспеціальні сигнальні документи (можливо, із смугою іншого кольору) за підписомвідповідальних осіб, які дозволили ці витрати.
При калькулюванні продукціїсільськогосподарського виробництва необхідно керуватися “Методичнимирекомендаціями з планування. обліку і калькулювання собівартості продукції(робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств”, затвердженими НаказомМіністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2008р.
Обчислення фактичної собівартості — заключний етап обліку процесу виробництва. В с/г під час складання заключноїкалькуляції із загальної суми витрат на вирощування або виготовлення певноїкультури мінусується вартість побічної продукції (ВПП).
Вартість побічної продукції визначається врослинництві за нормативно-розрахунковими витратами на збирання,транспортування, пресування, скиртування, та інші види робіт, пов’язані іззаготівлею побічної продукції (ПП), за собівартістю коренів кормових буряківтощо.
Слід зазначити, що загальновиробничівитрати у сільському господарстві не поділяються на постійні і змінні, вонищомісячно розподіляються за об’єктами калькулювання пропорційно сумі прямихвитрат без вартості насіння, кормів, матеріалів і напівфабрикатів.
Об’єкти калькулювання продукціїрослинництва представлені в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1.
Об’єкти планування та обліку виробничихвитрат і визначення собівартості основних видів продукції рослинництваОб’єкти обліку витрат Об’єкти калькулювання Одиниця калькулювання Зернові та зернобобові культури зерно, зернові відходи 1 центнер Соняшник на зерно насіння — // - Льон-довгунець насіння, соломка — // - Буряки цукрові, кормові коренеплоди — // - Картопля картопля — // - Овочі відкритого ґрунту овочі — // - Кукурудза на силос і зелений корм зелена маса — // - Сіяні трави сіно, насіння, зелена маса — // - Силосування силос 1 тонна Сінажування сінаж — // - Посів озимих на зерно виконані роботи 1 гектар
Витрати і вихід продукції рослинництваобліковують на синтетичному рахунку 23 — “Виробництво” на окремому субрахунку1, тобто рахунок 231 – рослинництво:
по Дт — протягом року обліковуються витратина виробництво,
по Кт — списується вихід продукції заплановою собівартістю на протязі року з доведенням в кінці року до рівняфактичної собівартості.
Протягом року одержана від врожаю продукціярослинництва (вироблена продукція тваринництва) обліковується за її плановоюсобівартістю, яка в кінці року доводиться до рівня фактичної методом визначеннякалькуляційних різниць, рис.1
/>
Рис. 1 Методи списання калькуляційнихрізниць в с/г
Наведемо методику розрахунку собівартості картоплі.
Картопля
/> (1)
де:
С — собівартість 1 ц картоплі,
В — витрати на вирощування і збирання,
Взк — вартість картоплі, згодованої худобі(оцінюється за с/в кормових буряків,
К — кількість повноцінної продукції.
Основні бухгалтерські проводки з облікувитрат і виходу продукції рослинництва представлено в таблиці 1.2
Таблиця 1.3.2.
Схема бухгалтерських записів на рахунку 231 –рослинництвоЗміст господарської операції Дт Кт Списані затрати поточного року, згідно технології, на вирощування та збирання культур: вартість витраченого на посів насіння 231 208 вартість внесених мінеральних добрив, гербіцидів 231 208 вартість нафтопродуктів 231 203 сума нарахованої заробітної плати 231,91,92,93 661 суми обов’язкових нарахувань на заробітну плату 231,91,92,93 651-653,656 суми нарахованого резерву відпусток 231,91,92,93 471 вартість послуг власного автотранспорту 231 23 розподілені загальновиробничі витрати рослинництва 231 91 суми витрат на відрядження 91,92,93 372 витрати бджільництва, віднесені на рослинництво (запилення окремих культур) 231 232 Нараховано фіксований сільськогосподарський податок 91 641 Витрати на охорону праці і техніку безпеки 91 685 Податковий кредит з ПДВ 641 685 Витрати на опалення, освітлення, водопостачання 91,92,93 685 Податковий кредит з ПДВ 641 685 Знос основних засобів 91,92,93 131 Аудиторські, юридичні послуги, почтові, телефонні, телеграфні витрати 92 685 Податковий кредит з ПДВ 641 685 Орендна плата 92 684 Податковий кредит з ПДВ 641 684 Витрати з нарахування податків, зборів, платежів 92 641,642 Оприбуткована від врожаю основна продукція 271 231
/>/>Оприбуткована побічна продукція 208,271 231 Вартість зеленого корму на випасі худоби 232 231 Списано витрати від стихійного лиха 991 231 Списано на фінансові результати: адміністративні витрати 791 92 витрати на збут 791 93 втрати від стихійного лиха 791 991
2. Стан організації обліку витратвиробництва картоплі
2.1 Організаційно — економічнахарактеристика господарства
Птахорадгосп “Мирний” Сумського районуорганізований як колективне господарство по виробництву сільськогосподарськоїпродукції, зокрема продукції птахівництва. Але окрім вищезгаданої продукції вгосподарстві виробляється велика кількість продукції рослинництва, серед якоїне останнє місце займає картопля.
Розташоване підприємство в 15 км від містаСуми, має з ним гарний зв’язок дорогами з твердим покриттям. Господарство маєводопровідно – каналізаційні мережі. Розташування земель поряд Косівщинськоговодосховища дає можливість розвивати землеробство.
Найближча залізнично станція Сумизнаходиться в 25 км від господарства та станція Суми-товарна – в 34 км.
Район, де знаходиться господарство, розташованийв північній частині Лівобережної України, яка в цілому характеризуєтьсяпомірним кліматом: літо тепле зі значною кількістю опадів. зима не дужехолодна. Основними видами ґрунтів є чорноземи глибокі малогумузні. Таким чином,грунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування основних видівсільськогосподарської продукції.
Для зберігання продукції призначені великакількість складів. З метою безпосередньої переробки продукції на місцях їївиготовлення на території господарства розташований невеликий цех по переробціовочів.
Обрана організаційно-виробнича структурагосподарства є доцільною та сприяє більш ефективному управліннявиробничо-господарською діяльністю, оперативному управлінню та контролю завиробничими процесами в структурних підрозділах.
Галузеву структуру та рівень спеціалізаціїгосподарства розглянемо на основі даних про реалізацію товарної продукції в 2009році: