--PAGE_BREAK--Характерними особливостями такого визначення є незалежність аудиторів від керівництва підприємства та те, що до інститутів внутрішнього аудиту, крім внутрішніх аудиторів чи груп внутрішніх аудиторів, віднесені також ревізори i ревізійні комісії.
Можливість виконання функцій внутрішнього аудиту ревізійними комісіями зумовлена їх незалежністю. Призначення, функції, повноваження i незалежність ревізійної комісії (ревізора) акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю обумовлені Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. №1576 – ХІІ (ст. 49 і 63) [2, c.8].
Вимога забезпечення принципу незалежності від органів управління трактується таким чином. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, що обирається з числа акціонерів. Членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління, ради акціонерного товариства (спостережної ради) та інші посадові особи. Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні за її вимогою надаватись усі матеріали, бухгалтерські та інші документи i особисті пояснення посадових осіб (ст. 49). Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, яка утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій засновницькими документами, але не менше трьох чоловік. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Ревізійна комісія має право вимагати від посадових осіб товариства надання їй всіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів i особистих пояснень (ст. 63).
Внутрішній аудит в інтересах керівництва i власників підприємства. Існує i третя точка зору. Внутрішній аудит являє собою систему оперативного, періодичного чи разового забезпечення інформацією керівництва чи власників економічного суб’єкта шляхом організації незалежного контролю i підготовки управлінських рішень силами штатних працівників чи залученої на основі договору сторонньої спеціалізованої аудиторської організації або незалежним аудитором для досягнення основної мети функціонування економічного суб’єкта — одержання максимального прибутку [15, c.14].
Згідно з такою концепцією, внутрішній аудит організаційно призначений обслуговувати інтереси різних груп користувачів його інформації: як керівництва, так i власників підприємства. До інститутів внутрішнього аудиту належать будь-які контролюючі фінансово-господарську діяльність органи, утворені всередині економічних суб’єктів, призначені керівництвом (внутрішні аудитори, підрозділи внутрішнього аудиту (контролінгу)), чи обрані загальними зборами акціонерів або учасників (ревізійні комісії, ревізори акціонерних товариств i товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю), а також залучені для здійснення внутрішнього аудиту сторонні організації i зовнішні аудитори, незалежно від того, чиї інтереси (керівництва чи власників) вони представляють. Внутрішній аудит можна умовно поділити на управлінський аудит, який здійснюється в інтересах керівництва, i аудит, який здійснюється в інтересах власників [ 15, c.15].
Але суперечливість цієї концепції не можуть розв’язати i самі її автори. Так, прагнучи поєднати дві концепції, вони стверджують, що функції управлінського внутрішнього аудиту i внутрішнього аудиту, що здійснюється в інтересах власників, з позицій принципу незалежності не можуть здійснюватися одним підрозділом i (чи) кадровим персоналом підприємства (вони можуть виконуватись паралельно, незалежно один від одного різними структурними підрозділами i (чи) органами економічного суб’єкта, чи сторонніми спеціалізованими організаціями або особами) [15, c.5].
Аналіз поглядів відомих вчених i спеціалістів у галузі аудиту та законодавчої бази стосовно суті внутрішнього аудиту та його функцій: дозволяє концептуально відокремити його від внутрішнього контролю i сформулювати таки висновки [13, c. 190 – 191]:
— внутрішній аудит організаційно призначений обслуговувати інтереси власників підприємства;
— система внутрішнього контролю призначена обслуговувати інтереси інших користувачів – керівництва підприємства;
— вимоги норм чинного законодавства стосовно ревізійних комісій (ревізорів) по незалежному контролю (внутрішньому аудиту) за фінансово — господарською діяльністю економічних суб’єктів мають обов’язковий характер i підлягають неухильному дотриманню;
— внутрішній контроль має ініціативний характер: за розсудом керівництва економічного суб’єкта він може проводитись в поточному (постійному), періодичному чи разовому режимі;
— проведення внутрішнього аудиту акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю в установлених законодавством випадках є обов’язковим;
— внутрішній контроль може за розсудом керівництва економічного суб’єкта здійснюватись власним структурним підрозділом, штатним контролером чи на договірних засадах сторонньою спеціалізованою організацією;
— внутрішній аудит в інтересах власників має в установлених законодавством випадках проводитись ревізійною комісією (ревізором) чи незалежним аудитором.
Внутрішній аудит стає одним із основних інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно-правових форм i, особливо, акціонерних товариств. Серед усіх елементів управління (прогнозування, планування, регулювання, контроль, аналіз, стимулювання) саме контроль дає реальну оцінку стану підприємства. Однак невідповідність роботи існуючих контрольно-ревізійних служб, що виконують зазначену функцію контролю вимогам ринкових перетворень потребує удосконалення контрольної функції внутрішнього аудиту. Потреба у створенні служби внутрішнього аудиту зумовлена тим, що власник або керівник хоче знати реальний стан справ на підприємстві. Адміністрація підприємства розробляє політику i процедури роботи фірми, але персонал не завжди може зрозуміти їх або не завжди виконує їх вказівки з тих чи інших причин.
Потреба у внутрішньому аудиті зумовлена також тим, що верхня ланка управління не займається безпосередньо контролем повсякденної діяльності структурних підрозділів підприємства, в зв’язку з чим вона відчуває потребу в інформації, що формується на більш низькому рівні. Менеджери не мають достатньо часу, щоб перевірити виконання вказівок i часто не володіють специфічними інструментами такої перевірки. Тому вони не можуть своєчасно виявити приховані недоліки та відхилення на допомогу приходять внутрішні аудитори, які допомагають їм: забезпечують захист від помилок i зловживань, визначають «зони ризику», можливості усунення майбутніх недоліків або відхилень, допомагають ідентифікувати та «посилити» слабкі сторони в системах управління. Їх дії доповнюються обговоренням проблем з вищими органами управління.
Внутрішній аудит є одним із способів контролю за правомірністю та ефективністю діяльності усіх пiдроздiлiв підприємства.
Під внутрішнім аудитом розуміється організована на підприємстві, діюча в інтересах його керівництва та (або) власників i регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за дотриманням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, складання та подання звітності, внутрішнього її аналізу, та надійністю функціонування всієї системи внутрішнього контролю.
Потреба у створенні внутрішнього аудиту в Україні виникає на великих підприємствах з різними видами діяльності, зі складною розгалуженою структурою i великою кількістю територіально віддалених філій, дочірніх підпорядкованих підприємств. Робота фахівців внутрішнього аудиту в цьому напрямі полягає, насамперед, в уніфікації i стандартизації облікових процесів для правильного формування зведеної чи консолідованої зовнішньої i, перш за все, внутрішньої звітності. Працівники бухгалтерських служб територіально відокремлених структурних пiдроздiлiв, дочірніх i залежних підприємств не завжди дотримуються єдиної методики ведення бухгалтерського i особливо його підсистеми — управлінського обліку. Внаслідок відсутності єдиного методологічного підходу одні й ті ж операції відображаються по-різному, що може стати причиною недостовірності консолідованої звітності. Недостовірність звітності, у свою чергу, не дає змоги керівництву оцінити реальне фінансове становище господарюючого суб’єкта в цілому i правильно визначити напрями його подальшого розвитку. Крім того, фахівці служби відділу внутрішнього аудиту можуть залучатись як експерти при виникненні розбіжностей між головною компанією i підприємствами, що входять до її структури. Вони можуть за розпорядженням керівництва спостерігати за доцільністю та ефективністю здійснення окремих операцій, правильністю відображення їх у системі обліку та звітності, надання інформації менеджерам.
Внутрішній аудит здійснюється спеціально створеним на підприємстві підрозділом, який, як правило, підпорядковується у функціональному аспекті Раді директорів, аудиторському комітету або Загальним зборам власників підприємства. Організація, роль i функції внутрішнього аудиту визначаються власником i керівництвом підприємства залежно від: складу та специфіки діяльності, масштабів показників діяльності, наявної системи управління, стану внутрішнього контролю тощо.
Одним із напрямів діяльності внутрішніх аудиторів може бути організація й удосконалення документообігу на підприємстві. Зокрема, у процесі спостереження за оформленням документів з реалізації готової продукції або товарів, внутрішні аудитори можуть визначити «слабкі місця» (якщо вони є), що дає змогу удосконалити чи розробити більш ефективну систему руху документів, правильно розподілити роботу між працівниками, що в цілому впливає на ефективність процесу реалізації.
Іншим напрямом може бути вивчення системи підбору персоналу. У цьому разі аудитор вивчає методи, що використовуються на підприємстві для підбору кадрів (підприємство може скористатися послугами засобів масової інформації, кадрових агентств, використовувати особисті зв’язки співробітників). Фахівець з внутрішнього аудиту вивчає систему тестування, що застосовується для визначення рівня кваліфікації претендентів i його відповідності вакантній посаді. Після проведеного дослідження, збору інформації аудитор надає рекомендації для розробки більш ефективної системи добору кадрів. Старанність i виважений підхід до цього процесу безпосередньо впливають на подальший виробничий процес господарюючого суб’єкта, організацію його роботи, ефективність роботи в цілому, та підрозділів зокрема.
Місце служби внутрішнього аудиту в системі внутрішньогосподарського контролю визначається її взаємозв’язками з іншими службами та підрозділами підприємства (табл. 1.1) [8, c.190].
Таблиця 1.1. Взаємозв’язок служби внутрішнього аудиту з іншими службами та підрозділами підприємства.
Підрозділ підприємства
Форма взаємозв’язку
1
2
Дирекція
Аудитор отримує від керівництва підприємства для виконання накази, розпорядження, вказівки, плани тощо, а надає результати перевірок, аналізу, оцінки діяльності, рекомендації висновки тощо.
Відділ постачання та збуту
Аудитор контролює стан матеріально-технічного забезпечення, ефективність укладених угод з придбання запасів, звіти про витрачання матеріалів на виробництво, відпуск матеріалів на сторону, акти приймання та списання запасів; підтверджує обґрунтованість надходження та списання запасів, консультує з питань складання договорів, заповнення бланків обліку та звітності, проведення й оформлення процесу i результатів інвентаризації.
Матеріальний склад
Аудитор контролює рух запасів, обґрунтованість i своєчасність їх оприбуткування та списання, наявність карток складського обліку, матеріальних звітів, товарно-транспортних накладних, рахунків фактур, вимог, наявність договорів про матеріальну відповідальність, правильність зберігання, забезпеченість збереженості запасів, справність вагового та вимірювального обладнання; консультує з питань раціонального складання та оформлення первинних документів; інформує про зміни в обліку та звітності.
1
2
Виробничі цехи
Аудитор контролює виробничі звіти, накладні на відпуск сировини у виробництво, відповідність фактичного виходу продукції плановим нормативам, обґрунтованість застосування норм природного убутку; перевіряє обґрунтованість віднесення витрат на виробництво продукції, заповнення журналів технічного огляду та якості; проводить оцінку виробничої діяльності підприємства, дотримання технічної дисципліни,
своєчасності та правильності відображення виробничих операцій у первинних документах; інформує про зміни норм, нормативів та розрахункової собівартості продукції.
Планово-економічний відділ
Аудитор перевіряє наявність діючих норм i нормативів, звітів про виконання планових завдань з виробничої, фінансової i комерційної діяльності, планових відпускних цін на продукцію, що виготовляється, штатного розкладу та Положення про фонд споживання; інформує про допущені відхилення в частині оформлення первинної документації; консультує з питань внесення змін i доповнень до Положення про оплату праці та фонд споживання, складання розрахунку цін.
Відділ бухгалтерської служби
Аудитор перевіряє документи, що підтверджують достовірність бухгалтерської, фінансової та статистичної звітності, обґрунтованість розрахунків з бюджетом i позабюджетними фондами, дебіторами, кредиторами тощо; надає матеріали перевірок інвентаризації, аналізу; інформує про зміні в податковому законодавстві, законодавстві з бухгалтерського обліку та звітності.
Отже, рекомендації і висновки внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії.
1.2 Класифікація внутрішнього аудиту Внутрішній аудит організовується з урахуванням його специфіки на кожному підприємстві, тому на практиці виникають різні види внутрішнього аудиту (рис. 1.1) [8, c.191].
Операційний (управлінський) аудит включає в себе: [8, c.191]
а) функціональний (міжфункціональний) аудит систем виробництва та управління — це аудит, який проводиться з метою оцінки якості виконання функцій виробництва та управління будь-яким підрозділом (посадовою особою підприємства);
б) організаційно-технічний аудит систем виробництва та управління — це аудит різних ланок систем виробництва та управління на предмет організаційної i технічної діяльності їх функціонування;
в) всебічний аудит системи виробництва i управління — це поглиблений аудит, який проявляється в сукупності з організаційно-технічним функційним аудитом систем виробництва та управління та контролем елементів i процесів, що пов’язують підприємство з зовнішнім середовищем.
Аудит на відповідність вимогам поділяється на два підвиди:
а) аудит на відповідність принципам, який включає процедури аудиторського контролю з точки зору дотримання (виконання) підприємством законів i підзаконних актів i приписів апаратом управління підприємства;
б) аудит на відповідність доцільності, який включає процедури аудиторського контролю діяльності посадових осіб на предмет раціональності, розумності, обґрунтованості та корисності їх діяльності.
Аудит фінансової звітності поділяється на:
а) плановий, який проводиться в межах затвердженого плану роботи;
б) позаплановий, який здійснюється на вимогу власника, керівника підприємства.
1.3.Мета, завдання, функції та об’єкти внутрішнього аудиту Для кращого розуміння суті внутрішнього аудиту доцільно розглянути його відмінності від зовнішнього аудиту (табл.1.2) [10, c.225 – 226].
Таблиця 1.2.Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом
Ознака
Внутрішній аудит
Зовнішній аудит
1
2
3
1.Мета і завдання
Визначає керівництво підприємства
Визначається договором
2.Замовник
Керівництво
Власники (акціонери)
3.Види послуг
Визначає керівництво підприємства, беручи до уваги потреби управління
Визначається договором на аудиторські послуги
4.Об’єкти аудиту
Залежать тільки від господарсько–фінансової діяльності підприємства і визначаються керівником
Залежать від господарсько–фінансової діяльності суб’єктів перевірки і визначаються договором
5.Характер діяльності
Виконавча діяльність
Підприємницька діяльність
6.Організація служби
Окрема служба внутрішнього аудиту або в складі іншого структурного підрозділу
Аудиторська фірма або аудитор, зареєстрований як фізична особа (підприємець)
7.Організація роботи аудитора
Виконання конкретних завдань керівництва
Визначається керівництвом аудиторської фірми або аудитором самостійно
8.Суб’єкти аудиту
Штатні працівники підприємства
Незалежні аудитори
9.Регламентація аудиту
Регламентується керівництвом підприємства
Регламентується Законом «Про аудиторську діяльність», міжнародними і національними нормативами
10. Кваліфікація
Вища або середня спеціальна освіта
Вища освіта та наявність сертифіката аудитора
11.Оплата праці
Нарахування зарплати згідно зі штатним розкладом підприємства
Нарахування зарплати згідно з діючим положенням про оплату праці аудиторської фірми або
1
2
3
договору
12.Відповідаль-ність
Перед керівництвом підприємства
Перед замовником і перед третіми особами
13.Наявність ризику
Ризик бізнесу підприємства, втрати репутації
Ризик бізнесу аудиторської фірми, аудиторський ризик
14.Подання звітності
Керівництву підприємства
Замовнику (власнику, акціонерам), може бути опублікована
15.Зміст і форми звіту
Акт перевірки та інші звітні документи визначає керівництво підприємства
Аудиторський висновок за змістом і формою повинен відповідати вимогам АПУ, інші форми звітності погоджуються між аудитором і замовником
продолжение
--PAGE_BREAK--Як засвідчує таблиця 1.1, замовником внутрішнього аудиту є керівництво підприємства, а зовнішнього аудиту – власники підприємства (акціонери).
Цілями внутрішнього аудиту на підприємстві є:[18, c.21]
— здійснення впорядкованої і ефективної діяльності підприємства включаючи рентабельність і захищеність від збитків;
— забезпечення дотримання політики керівництва кожним працівником підприємства;
— забезпечення збереження майна;
— підтримка хороших відносин з регулюючими органами.
Для досягнення вище перелічених цілей необхідне рішення наступних задач:
— періодичний контроль за фінансово-господарською діяльністю головної організації і її філіалів;
— аналіз господарської і фінансової діяльності і оцінка економічних і інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю головної організації і її філіалів. Рішення цієї задачі дозволяє підвищити ефективність діяльності окремих відособлених підрозділів і всієї організації в цілому, що дасть можливість повною мірою виконати основну ціль, поставлену перед службою внутрішнього аудиту;
— проведення семінарів, підвищення кваліфікації і навчання персоналу, надання допомоги кадровій службі в підборі і тестуванні бухгалтерського персоналу головної організації і її філіалів;
— стежити за тим, щоб комп’ютерні програми, контролюючі функціонування облікової системи, включаючи формування первинних документів, їх аналіз і розноску по рахункам, не могли бути сфальсифіковані;
— засоби підприємства не повинні бути незаконно привласнені або не ефективно використані;
— внутрішня звітність повинна оперативно передаватися особам, уповноваженим ухвалювати управлінські рішення, для її оптимального використовування.
— наукова розробка, видання методичних допомог і рекомендацій по бухгалтерському обліку, оподаткуванню, аналізу фінансово-господарської діяльності, аудиту, господарському праву, і інформаційне обслуговування головної організації і її філіалів;
— консультування з питань фінансового, податкового, банківського і іншого господарського законодавства, інвестиційній діяльності, менеджменту, маркетингу, оптимізації оподаткування, реєстрації, реорганізаціям і ліквідаціям підприємств. Бухгалтеру, який займається поточною роботою, може знадобитись професійна допомога при незвичайних ситуаціях або економічних ситуаціях, що рідко зустрічаються, а також при істотних змінах законодавства.
— взаємодія із зовнішніми аудиторами, представниками податкових органів і інших контролюючих органів.
Завдання внутрішнього аудиту, необхідність його створення вирішуються власником на кожному підприємстві окремо. Діяльність такого структурного підрозділу регламентується внутрішнім нормативним актом — положенням, стандартом тощо.
Основне завдання внутрішнього аудиту — забезпечити ефективність функціонування всіх підрозділів підприємства на всіх рівнях управління, також захистити законні майнові інтереси підприємства та його власників. Крім того, внутрішній аудит може вирішувати й інші завдання: :[8, c.192]
— проведення перевірок виконання наказів i розпоряджень власника та керівництва підприємства;
— перевірка правильності складання та виконання умов договорів;
— перевірка стану бухгалтерського обліку та звітності, їх достовірності i законності, доцільності господарських операцій;
— перевірка наявності, стану, правильності оцінки майна, ефективності використання матеріальних, фінансових i трудових ресурсів, дотримання діючого порядку встановлення та застосування цін, тарифів, розрахунково — платіжної дисципліни, своєчасності сплати платежів до бюджету та позабюджетних фондів;
— проведення аналізу діяльності підприємства та його пiдроздiлiв з метою визначення шляхів підвищення ефективності господарювання;
— розробка проектів, експертних висновків та інших матеріалів, пов’язаних зі створенням нового i реорганізацією діючого підприємства тощо;
— проведення перевірок бухгалтерської звітності;
— розробка та надання керівництву пропозицій щодо удосконалення організації бухгалтерського обліку та розрахункової дисципліни, оптимізації програм розвитку, покращання структури виробництва, розширення видів діяльності, модернізації системи контролю;
— консультування керівників пiдроздiлiв, спеціалістів та працівників підприємства, власників з питань організації та управління, права, аналізу господарської діяльності та інших питань;
— організація підготовки до перевірок податковими та іншими органами зовнішнього контролю тощо;
— проведення наукових досліджень з організації та методології обліку управління, фінансового контролю.
Виходячи з наведених завдань внутрішнього аудиту можна визначити його предмет, який полягає у вивченні економічних, організаційних та інформаційних характеристик суб’єктів господарювання з метою недопущення будь-яких відхилень та підвищення ефективності господарювання.
До об’єктів аудиту відносяться:
— матеріальні, трудові та фінансові ресурси;
— джерела цих ресурсів;
— господарські процеси;
— економічні результати господарської діяльності;
— органiзацiйнi форми та методи управління тощо.
Тобто об’єктами внутрішнього аудиту можуть бути: [8, c.193]
— організація та ведення бухгалтерського обліку;
— достовірність складання i надання звітності;
— стан використання i збереження майна;
— забезпеченість фірми власними коштами;
— фінансова стiйкiсть підприємства;
— платоспроможність;
— система управління підприємством;
— якість роботи економічних i технічних служб;
— оподаткування i виконавча дисципліна;
— планування i стан внутрішньогосподарського контролю;
— нормування i стимулювання;
— організація i технологія виробництва;
— процеси господарської діяльності;
— проектно-кошторисна документація тощо.
Функції внутрішнього аудиту полягають у поліпшенні контролю всередині підприємства та виконанні захисної ролі, пов’язаної зі зберіганням активів, отриманням точної інформації про наявність майна власника.
2.Органiзацiйнi та методологічні аспекти внутрішнього аудиту 2.1 Етичні принципи та професійні стандарти внутрішнього аудиту До етичних принципів внутрішнього аудиту відносяться: незалежність, об’єктивність, лояльність, відповідальність, конфіденційність. [8, c.200]
Принцип незалежності допомагає внутрішнім аудиторам виконувати аудит неупереджено та виражати об’єктивні судження. Кожен внутрішній аудитор в своїх судженнях практично незалежний як від своїх колег, включаючи керівника аудиторської служби, так і від інших працівників підприємства.
Принцип об’єктивності вимагає, щоб внутрішні аудитори виконували свою роботу незалежно, кваліфіковано та правдиво. При складанні звітів про результати перевірок аудитор повинен чітко відокремлювати підтверджені факти від домислів. Аудитор повинен відокремлюватись від проведення перевірки, коли на керівних посадах підрозділу знаходяться особи, що є його родичами. Аудитор не повинен ставити самого себе або бути поставленим керівниками в ситуацію, в якій він не зможе зробити об’єктивний висновок.
Лояльність аудиторів означає, що вони не повинні бути свідомо втягнуті в нелегальну або неналежну діяльність, брати участь у діях або діяльності, які можуть дискредитувати професію аудитора, викликати конфлікт інтересів, нанести шкоду (прямо або непрямо) підприємству або ж шкоду їх можливості бути об’єктивними. Служба внутрішнього аудиту повинна бути самостійним, незалежним і нейтральним органом щодо рівня управління, на яких приймаються рішення.
Відповідальність передбачає готовність аудитора виконувати роботу лише в межах своїх можливостей і професійної компетенції, а також нести відповідальність не тільки за свої дії, але в цілому й за неадекватну діяльність підрозділу служби аудиту, навіть якщо його особиста провина відсутня. Аудитори повинні намагатись постійно підвищувати свій професійний рівень, ефективність і якість робіт, які вони виконують.
Конфіденційність означає, що аудитори повинні бути обережні у питаннях використання інформації, отриманої в процесі виконання своїх функцій. Вони не повинні використовувати конфіденційну інформацію з будь-якою метою. Крім того, вони не мають права використовувати свої службові відносини з особистою метою. Слід зауважити, що передаючи всі документи, пов’язані з проведеною перевіркою, особі, уповноваженій приймати рішення, аудитори не повинні зберігати поза спеціально відведеними місцями копії чорнових записів або будь-яку іншу інформацію на будь-яких носіях.
Етичні принципи внутрішнього аудиту повинні поповнюватись правилами поведінки внутрішнього аудитора в конкретних ситуаціях. Цi правила слід чітко обґрунтувати й описати для уникнення можливості їх неправильного тлумачення.
Пiдгрунтям внутрішнього аудиту та головним правилом у роботі внутрішніх аудиторів є стандарти професiйноi діяльності, які сприяють ефективному функціонуванню вiддiлу внутрішнього аудиту.
Основними стандартами внутрішнього аудиту можуть бути наступні: [8, c.202]
1. Стандарт «органiзацiйний статус служби внутрішнього аудиту». Орган внутрішнього аудиту не повинен бути пiдзвiтним виконавчим органам управління. У протилежному випадку порушується об’єктивність внутрішніх аудиторів пiд час перевірки діяльності посадових осіб. Органiзацiйний статус повинен бути достатнім для гарантії широкого кола дiй внутрiшнiх аудиторів, адекватного обговорення та ефективного усунення відхилень, виявлених за результатами i рекомендаціями аудиторів.
2. Стандарт «компетентнiсть внутрішнього аудитора». Внутрiшнiй аудитор повинен володiти необхiдними знаннями, майстернiстю (вмiнням, досвiдом) i дисциплiною для належного виконання своїх функцiй. Керівник служби при узгодженнi з керiвництвом пiдприємства повинен встановити критерiї освiти та практичних навичок, необхiдних для кожної посади, пов’язаної з внутрішнiм аудитом. Аудитор повинен вмiти своєчасно розпiзнати та достатньо точно оцiнити вiдхилення (у тому числi потенцiйнi проблеми), вмiти вдало застосувати знання в кризових ситуацiях (зiткнення iнтересiв тощо) i намагатись вийти з них без залучення додаткової допомоги. Внутрiшнiй аудитор зобов’язаний дотримуватись професiйної обережностi, тобто уникати помилкових дiй, упущень, неефективної роботи й конфлiкту iнтересiв.
Керівник служби внутрішнього аудиту — це найбiльш квалiфiкований спецiалiст, який володiє рiзнобiчними знаннями та навичками. Для оптимального вирiшення своїх завдань вiн (крiм володiння аудиторськими стандартами, способами, прийомами аудиту) повинен володiти знаннями у сферi бухгалтерського облiку, податкiв, права, економіки, фiнансового менеджменту тощо. Керiвник повинен у певнiй мiрi бути бухгалтером, юристом, фiнансистом, маркетологом, управлiнцем. Вiн також повинен розумiтись на комп’ютернiй технiцi i технологiях. Компетенцiя керiвника служби повинна охоплювати розумiння завдань, поставлених вищим керiвництвом перед пiдприємством, можливостей i потреб колективу.
3. Стандарт «взаємовiдносини з користувачами послуг». Внутрiшнi аудитори повиннi пiдтримувати нормальнi дiловi стосунки як мiж собою, так i з персоналом, керiвництвом пiдроздiлу, що перевiряється, а також iз зовнiшнiми контролерами. Варто використати ефективнi засоби комунiкацiї, вмiти спiлкуватись i в уснiй, i в письмовiй формi на рiвнi, що дозволяє чiтко виражати свої думки. Усi формулювання повиннi бути ясними, точними та лаконiчними, логiчно правильно побудованими i не допускати подвiйного їх тлумачення. Внутрішні аудитори повиннi буги добре ознайомленi з прикладними галузями психологiї, такими, як мотивацiя персоналу, який перевiряється, бiхевiоральнi аспекти системи внутрiшнього контролю (вплив контролю на поведiнку iндивiдууму) та iн.
4. Стандарт «навчання». З метою пiдтримки свого професiоналiзму внутрiшнi аудитори зобов’язанi безперервно пiдвищувати свою професiйну пiдготовку, постiйно пiдтримувати необхідний рiвень знань шляхом вiдвiдування рiзних професiйних семiнарiв, курсiв, участi в конференцiях, науково-практичнiй роботi, ознайомлення з новою лiтературою, навчання за домашнiми програмами. У службі внутрiшнього аудиту необхідно налагодити систему обговорення нових законодавчих актів, нових актуальних питань, що мають відношення до діяльності пiдмриємства. Рiвень знань аудитора пiдтверджується складанням відповідних квалiфiкацiйних залiкiв.
5. Стандарт «планування внутрiшнього аудиту». Передбачає найбiльш загальнi вимоги до складання планiв i програм внутрiшнього аудиту. Керiвник служби очолює складання рiчних планiв дiяльностi служби внутрiшнього аудиту та аудиторських програм. Плани дiяльностi повиннi включати, як мiнiмум, напрями, строки та обсяги робiт внутрiшнього аудиту, необхiднi кадровi, фiнансовi та iншi ресурси. Програма внутрiшнього аудиту є документально оформленим планом реалiзацiї певних контрольних заходiв, в якому наведенi (визначенi) цiлi, завдання i об’єкти аудиту, джерела iнформацiї, послiдовнiсть та строки виконання робiт, необхiднi ресурси, склад виконавцiв, порядок дiй. При плануваннi важливо орiєнтуватись на мiнiмум витрат i максимум ефекту, враховувати упущену вигоду вiд альтернативного вкладення коштiв. Необхідно також вiдмiтити, що програми повиннi носити конфiденцiйний характер, для осiб пiдроздiлiв, дiяльнiсть яких планується перевiряти.
6. Стандарт «проведення внутрiшнього аудиту». Забезпечує надiйнi гарантiї того, що аудиторська об’єктивнiсть пiдтримується i цiлi аудиту виконуються. Iнформацiя повинна збиратись з усiх питань, що стосуються предмету, завдань i обсягу внутрiшнього аудиту, i бути достовiрною, необхiдною, достатньою, своєчасною, аналiтичною та органiзацiйною з метою забезпечення об’єктивностi при складаннi аудиторського висновку та розробки рекомендацiй.
7. Стандарт «звiт за результатами внутрiшнього аудиту». Регламентує порядок складання та надання звiтностi внутрiшнiх аудиторiв. На вiдмiну вiд звiтностi зовнiшнього аудитора, для внутрiшнiх аудиторiв не iснує стандартної форми звiтiв, вони складаються за формою, розробленою безпосередньо на пiдариємствi. Основні вимоги до звiтiв — об’єктивнiсть, яснiсть, лаконiчнiсть, конструктивнiсть i своєчаснiсть. У найбiльш загальному випадку такi звiти, крiм необхiдних реквiзитiв, мають включати:
— перелiк виявлених вiдхилень, що перевищують допустимi норми;
— перелiк обставин, за яких цi вiдхилення були виявленi;
— оцiнку впливу виявлених вiдхилень на дiяльнiсть пiдроздiлу та пiдприємства в цiлому;
— рекомендації щодо можливого усунення виявлених вiдхилень;
— конструктивнi пропозицiї з удосконалення рiзних аспектiв функцiонування пiдприємства.
Питання, поставленi у звiтi внутрiшнiх аудиторiв, розглядаються як «вiдкритi» до тих пiр, поки вiд власника (замовника) не надiйде вiдповiдь на зауваження i пропозицiї. У кiнцi звiтного перiоду внутрiшнi аудитори повиннi надавати органам управлiння (власнику) пiдсумковi звiти про свою дiяльнiсть. В цих звiтах виконана робота за видами i дiлянками внутрiшнього аудиту порiвнюється iз запланованою, фактичнi витрати — з бюджетом фiнансування, а також зазначаються недолiки в роботi служби, їх причини i заходи, вжитi для їх усунення.
8. Стандарт «доведення результатiв внутрішнього аудиту до зацiкавлених осiб i наступнi дiї». Регламентує порядок i форми доведення результатiв перевiрок до замовникiв внутрiшнього аудиту. У бiльшостi випадкiв керiвнику служби доводиться обговорювати з адмiнiстрацiєю тi або iншi сторони своїх рекомендацiй i припущень. При цьому нерiдко виникають розбiжностi, дискусiї тощо. Вмiння вiдстояти свою позицiю залежить вiд професiоналiзму та особистих якостей керiвника служби внутрiшнього аудиту. Проте вiн завжди повинен зберiгати об’єктивнiсть в судженнях i керуватись кодексом етики внутрiшнього аудитора, а також внутрiшньофiрмовими стандартами аудиту. Крiм того, в стандартi має зазначатись, що внутрішні аудитори в подальшому повинні перевірити, чи всi необхiднi дiї (коригування, удосконалення систем управлiння тощо) за результатами аудиту виконанi, а також чи досягнуто намiчених результатiв.
9. Стандарт «управлiння службою внутрiшнього аудиту». Установлює форму положення про структуру внутрiшнього аудиту, а також визначає основні вимоги до управлiння службою, в тому числi аспекти взаємовiдносин служби з iншими пiдроздiлами пiдприємства. При цьому формування штату та розподiл обов’язкiв мiж працiвниками повиннi бути такими, щоб потенцiйнi конфлiкти iнтересiв i впливiв зводились до мiнiмуму. Внутрiшнi аудитори повиннi надавати керiвнику служби доповiднi записки про реальнi та потенцiйнi конфлiкти з метою своєчасного усунення або кадрових перестановок.
продолжение
--PAGE_BREAK--10. Стандарт «регламентація внутрiшнього аудитора». Детально регламентує дiяльнiсть ввутрiшнiх аудиторiв з тим, щоб виключити необ’єктивність i небезпечнiсть вузького бачення проблеми на кожному з об’єктiв, що перевiряється. Керiвнику служби аудиту необхiдно розробить базовi методики перевiрок рiзних об’єктiв iз зазначенням в них цiлей та завдань аудиту, джерел iнформацiї, класифiкацiї можливих вiдхилень i типових помилок, послiдовностi робiт (у тому числi перелiкiв дiй внутрішнього аудитора в тих або iнших ситуацiях), типових робочих та звiтних документiв. Кожна така методика дає можливість скоротити час на здiйснення аудиторської перевiрки. Розробленi методики слiд постiйно удосконалювати для їх вiдповiдності умовам, що швидко змiнюються.
11. Стандарт «контроль якості роботи внутрiшнiх аудиторiв». Може бути попереднiм (на стадiї планування перевiрки при поясненнi внутрiшнiм аудиторам їх обов’язкiв), поточним (з боку старших внутрiшнiх аудиторiв), наступним (з боку головного внутрiшнього аудитора при затвердженнi висновку по результатах перевiрки). Керiвник аудиторської служби несе вiдповiдальнiсть за забезпечення контролю якостi робота аудиторiв. Вiн перевiряє об’єктивнiсть висновкiв аудиторiв, адекватнiсть їх робочих документів отриманим у ході аудиту результатам, достатність аудиторських підтверджень розглядає претензії до їх роботи. Контроль якості включає також нагляд за дотриманням внутрішніми аудиторами своїх посадових обов’язків, кодексу етики та стандартів внутрішнього аудиту.
2.2 Типи структур апарату внутрішнього аудиту В сучасних умовах зростають вимоги до служб внутрішнього аудиту щодо пошуку резервів удосконалення результатів роботи підприємств, вирішення нових економічних завдань, надання допомоги керівництву у виборі найефективніших варіантів господарської діяльності та прогнозування її подальшого розвитку.
Для повнішого забезпечення виконання функцій аудиту потрібно відповідним чином організувати апарат внутрішнього аудиту та запровадити наукову організацію праці аудиторів, що є важливими складовими елементами організаційної структури внутрішнього аудиту.
Провідне місце в структурі організації внутрішнього аудиту належить раціональній побудові його апарату та оптимальному застосуванню його організаційних форм. Залежно від адміністративного порядкування розрізняють три типи побудови структури апарату внутрішнього аудиту: лінійно-просту, лінійно-штабну та комбіновану (табл. 2.1).
Таблиця 2.1. Типи структур апарату внутрішнього аудиту[8, c.194]
Тип структури
Характеристика
Лінійне адміністративне підпорядкування
Працівники служби внутрішнього аудиту прямо підпорядковуються керівнику підприємства. Такий підхід має місце на малих i середніх підприємствах
Лінійно-штабне підпорядкування
Служба внутрішнього аудиту поділяється на сектори, а керівник цього органу дає розпорядження керівникам секторів. Такий підхід виправданий лише на великих підприємствах зі складною організаційною структурою
Комбінована структура
Передбачає передачу окремим службам управління частини прав i функціональних обов’язків внутрішніх аудиторів
Залежно від розподілу праці співробітників сфери контролю і відповідно побудови служби внутрішнього аудиту, розрізняють централізовану i децентралізовану її форми (рис. 2.1). [8, c.194]
При централізованій формі організації внутрішнього аудиту аудитори знаходяться в штаті бухгалтерії і підпорядковуються головному бухгалтерові в адміністративному і методологічному відношенні. При децентралізованій – аудитори виділені в самостійний структурний підрозділ.
Загальне керівництво службою внутрішнього аудиту здійснює начальник, який безпосередньо підпорядковується керівнику підприємства.
У службі внутрішнього аудиту повинні працювати переважно працівники з вищою освітою. Бажано, щоб до цієї служби залучались працівники, які б мали ґрунтовні знання не тільки з обліку i аудиту, а й фінансів, банківської справи, страхування, права, менеджменту, маркетингу тощо.
Без чітко визначених функціональних обов’язків i достатньо високої кваліфікації працівників внутрішнього аудиту мета створення такої служби не буде досягнута, тому в посадових інструкціях внутрішніх аудиторів слід чітко фіксувати як права, так й обов’язки.
Функціональні обов’язки керівника служби внутрішнього аудиту проявляються на початковій, дослідній i завершальній стадіях аудиту. Вони визначаються Положенням про відділ внутрішнього аудиту, яке затверджує власник (керівник) підприємства.
Централізована форма внутрішнього аудиту
Децентралізована форма внутрішнього аудиту
Рис.2.1. Форми організації внутрішнього аудиту
В Положенні відображаються питання загального планування аудиту, розподілу роботи між аудиторами та з контролю за їх роботою, реалізацією результатів проведеного аудиту та здійснення наступного контролю за виконанням прийнятих рішень.
Керівник служби внутрішнього аудиту безпосередньо відповідає за організацію роботи відділу з виконання поставлених перед ним завдань: за своєчасне виконання плану роботи підрозділу, подання на розгляд керівництву підприємства достовірної інформації внутрішнього аудиту та пропозицій щодо прийняття управлінських рішень.
Права та обов’язки внутрішніх аудиторів та їх відповідальність визначені також Кодексом законів про працю, Положенням з організації внутрішнього аудиту, контрактами, посадовими інструкціями, якщо вони працюють на постійній основі або виконують роботу за угодами цивільно — правового характеру.
Так, наприклад, для внутрішніх аудиторів Положення може передбачати:
— самостійне визначення способів i прийомів проведення аудиту, виходячи із погоджених плану та програми аудиту;
— вимоги й можливість отримання необхідних документів, пояснень у письмовій або усній формі, які мають відношення до об’єкта перевірки;
— огляд й опечатування при необхідності приміщень кас, складів, комор, архівів тощо;
— перевірку наявності майна, грошей, цінностей, проведення або вимоги проведення контрольних обмірів виконаних робіт, застосування інших прийомів перевірки для вивчення стану використання у господарській діяльності підприємства матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Внутрішні аудитори можуть мати досить широкі повноваження, передбачені внутрішніми нормативними актами. Вони можуть проводити інвентаризацію майна та зобов’язань, зустрічні перевірки, вимірювання обсягів виконаних робіт тощо.
На внутрішніх аудиторів та інших спеціалістів, залучених до аудиторської перевірки, покладаються обов’язки:
— знати закони України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні та інструктивні документи органів державного управління, що регулюють діяльність підприємства;
— на науковій основі використовувати методи та форми проведення аудиту;
— належним чином перевіряти стан бухгалтерського обліку та достовірність звітності, інші питання, передбачені планом внутрішнього аудиту;
— повідомляти керівництво про всі факти виявлених під час аудиту недоліків у здійсненні господарської діяльності та вносити пропозиції щодо їх усунення тощо.
За неналежне виконання своїх обов’язків аудитор та інші спеціалісти, які залучені до внутрішнього аудиту, несуть майнову та іншу відповідальність, визначену чинним законодавством, контрактом та умовами договору, за яким вони працюють.
2.3 Організаційна структура внутрішнього аудиту на підприємстві Співробітники служби внутрішнього аудиту повинні мати освіту, що відповідає характеру їх діяльності.
В складі служби внутрішнього аудиту бажано передбачити наявність аудитора, що має відповідний кваліфікаційний сертифікат, оскільки такий спеціаліст володіє спеціальними прийомами перевірки.
Приблизний склад і структура служби внутрішнього аудиту можуть бути наступними: [8, c.196]
1. Керівник служби (сертифікований аудитор). Складає план-графік перевірок всіх пiдроздiлiв, визначає склад групи для перевірки діяльності філій, контролює підготовку до перевірки філій i документальне оформлення результатів дій, здійснює аналіз фінансово-господарської діяльності, проводить консультації з окремих питань, контролює виконання наказів i розпоряджень керівника головного підприємства з господарських питань, складає загальний звіт про виконану службою внутрішнього аудиту роботу.
2. Спеціаліст по розрахунках. Проводить аналіз фінансових потоків між підрозділами та головним підприємством, надає консультації з фінансових питань, бере участь у складанні загального плану i програми внутрішнього аудиту, в поточному контролі за фінансовою діяльністю пiдроздiлiв, складанням звітів про результати внутрішнього аудиту.
3. Спеціаліст з документальних перевірок звітності. Складає план — графік перевірок пiдроздiлiв, комплектує виїзну групу, організовує i здійснює поточний контроль роботи з підрозділами, складає загальний план i програму внутрішнього аудиту, доводить до відома керівників служби основні результати аудиту, які можуть вплинути на зміст i висновки звіту про внутрішній аудит, бере участь у підготовці, безпосередньо здійснює i документально оформлює результати аудиторських дій, складає звіт за результатами внутрішнього аудиту, організовує i контролює роботу учасників виїзної групи внутрішніх аудиторів, проводить консультації, перевірку виконання наказів i розпоряджень керівника головного підприємства з фінансово-господарських питань.
До складу аудиторської служби також можуть входити й інші спеціалісти (з оподаткування, правових питань, фінансового аналізу тощо). Вони можуть не входити до штату служби, а залучатись до роботи на договірних засадах поряд з експертами, які за необхідності можуть залучатись до роботи.
Залучені аудитори мають повноваження надані їм договором i несуть за це відповідальність i виступають у ролі зовнішніх аудиторів.
2.4 Планування внутрішнього аудиту Внутрішній аудит з метою досягнення максимальних результатів, повинен здійснюватись у певній послідовності (рис.2.2). [8, c.197]
Етапи внутрішнього аудиту
SHAPE \* MERGEFORMAT
SHAPE \* MERGEFORMAT
SHAPE \* MERGEFORMAT
SHAPE \* MERGEFORMAT
SHAPE \* MERGEFORMAT
Рис.2.2. Загальна схема (модель) процесу внутрішнього аудиту
Для внутрішніх аудиторів однією з умов успішного проведення перевірки є ефективно організований процес планування. При цьому керівник аудиторської служби на основі проведеного аналізу складає плани, що визначають пріоритети внутрішнього аудиту та відповідають цілям підприємства. Плани повинні бути ретельно відпрацьовані з відповідними службами та їх керівниками, відповідати вимогам власника, який створив службу внутрішнього аудиту. Плани робіт із зазначенням коштів, необхідних для їх виконання, керівник служби аудиту подає на розгляд i затвердження керiвництву, інформує його, коли до плану вносяться істотні зміни протягом звітного періоду. Керівник внутрішнього аудиту, у свою чергу, повинен інформувати про це вище керівництво.
При формулюванні цілей аудиторського завдання слід звертати увагу на систему контролю i процес корпоративного управління, що стосується об’єктів аудиту. Цілі аудиту є основою процесу планування, від якого залежить ефективність аудиту, а також результат оцінки діяльності аудиторської служби.
Відповідність i взаємозв’язок цілей господарюючого суб’єкта з цілями внутрішнього аудиту наведено в таблиці 2.2. [8, c.198]
Таблиця 2.2. Взаємозв’язок цілей підприємства i цілей внутрішнього аудиту.
№
з/п
Цілі підприємства
Цілі внутрішнього аудиту
1
2
3
1
Постійне удосконалення ефективності діяльності підприємства.
Виявлення внутрішніх резервів підприємства і визначення шляхів їх ефективного використання.
2
Дотримання єдиної методики бухгалтерського обліку на всіх підприємствах зі складною організаційною структурою. Правильне формування зведеної і консолідованої звітності.
Уніфікація і стандартизація облікових процесів, постійне консультування облікових працівників.
3
Дотримання вимог чинних нормативних актів і стандартів бухгалтерського обліку та звітності.
Інформування співробітників про існуюче законодавство та нормативні акти, що стосуються їх діяльності.
4
Організація контролю з метою запобігання порушень, марнотратства, розкрадань.
Розробка системи контролю, що дає можливість попередити неефективність господарювання. Виявлення та інформування керівництва про серйозні порушення, зловживання тощо.
5
Розвиток і удосконалення управлінських навичок співробітників.
Розробка адекватної програми навчання співробітників.
6
Досягнення запланованих показників діяльності підприємства.
Перевірка фактичного виконання прийнятих планів.
7
Забезпечення високого рівня обслуговування клієнтів.
Розробка політики та стандартів обслуговування клієнтів, контроль за їх дотриманням.
Поставлені перед співробітниками служби індивідуальні завдання повинні включати:
— аналіз і оцінку адекватності елементів системи внутрішнього контролю;
— дотримання підприємством положень нормативних і законодавчих актів;
— наявність та ефективність ведення бухгалтерського обліку й облікових процедур;
— наявність у системі управління підсистеми, що контролює виявлення і виправлення можливих помилок.
2.5 Методика проведення внутрішнього аудиту Методика є важливим інструментом роботи системи внутрішнього аудиту. Керівник використовує її при підготовці перевірки, складанні програми і розподілу обов’язків між внутрішніми аудиторами. Пропонована методика розроблена на прикладі загального аудиту і включає три розділи: [18, c.15]
1. Планування внутрішнього аудиту і інша підготовча робота.
2. Основні напрями аудиторської перевірки, що складає безпосереднє рішення задач по перевірці: операцій з наявними грошовими коштами; операцій на рахунках в банках; операцій зовнішніх розрахунків; розрахунків по заробітній платні; операцій з основними засобами; обліку виробничих запасів; фінансових вкладень; витрат; фінансових результатів, фундацій, резервів, кредитів і позик; правильності нарахування і сплати податків.
3. Порядок складання звіту, його узгодження і представлення керівництву.
Направлену на досягнення цілей при рішенні задач внутрішнього аудиту методику необхідно проаналізувати в різних аспектах, яким властиві: вертикальний, горизонтальний, трендовий аналіз окремих статей балансу, а також розрахунок і оцінку коефіцієнтів (ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, фінансової незалежності і визначення його впливу на стратегії управління). Необхідна для визначення цих коефіцієнтів інформаційна база, яка готується на основі бухгалтерської і статистичної звітності, а також даних бухгалтерського обліку.
продолжение
--PAGE_BREAK--