Бухгалтерська звітність на підприємстві недержавної форми власност

--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--Методика підготовки показників Декларації про прибуток
Декларація про прибуток підприємств (надалі — декларація) складається платниками податку за формою, що додається.
У декларації вказуються всі передбачені в ній показники. У випадках незаповнення того чи іншого рядка через відсутність операції цей рядок прокреслюється. Декларація заповнюється чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та інших засобів, які забезпечують збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності.
 У декларації не повинно бути ніяких підчисток, помарок, непомітних виправлень. Виправлення помилок у декларації проводиться з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.
Декларація заповнюється в тисячах гривень з одним десятковим знаком. Оригінал декларації подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника. Подання ксерокопії не допускається.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера, а за відсутності на підприємстві бухгалтерської служби — спеціаліста, який веде облік, та засвідчується печаткою.
Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Рядок 1 “Валовий дохід від усіх видів діяльності”. Він є сумою рядків 01.1-01.6 і фактично вміщує те, що в Законі про прибуток називається скоригованим валовим доходом (п.4.3 ст.4).
У рядку 01.1 “Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)” зазначаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, відповідно до пп.4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону про прибуток. Рядки 01.2 і 04.2 заповнюються на підставі даних таблиці 1 “Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів” додатка К1/1.
Для заповнення таблиці підприємство повинно визначитися, за яким методом у 2004 році буде вестися оцінка вартості убутку запасів – за методом вартості перших за часом надходжень (ФІФО) або за методом ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів. Не слід забувати, що відповідно до оновленої редакції п.5.9 ст.5 Закону про прибуток вартості оплачених, але не отриманих запасів до приросту запасів покупця не входить.
Вартість запасів, використаних не в господарській діяльності, не братиме участі в убутку, оскільки використання таких запасів не повинно збільшувати валові витрати. У колонці 6 таблиці 1 додатка К1/1 приріст запасів відображається зі знаком “-“, але переноситься до рядка 01.2 декларації без такого знака. Якщо в колонці 6 буде отримано додатне значення, то це означатиме убуток балансової вартості запасів, який переноситься у рядок 04.2 декларації без зміни знака.
Рядки 01.3 і 04.7 заповнюються на підставі даних таблиці 1 “Доходи та витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів” додатка К2.
У рядку 01.3.3 додатка К2 показується дохід виконавців довгострокових договорів у звітному періоді, визначений як добуток загально договірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту. Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.
У рядку 04.7 зазначаються витрати виконавця у звітному періоді, визначені на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних з виконанням довгострокового договору в звітному періоді.
У рядку 01.3.2 додатка К2 зазначається результат перерахунку сум податкових зобов'язань, попередньо визначених платником за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виконання такого довгострокового договору (контракту).
Рядок 01.4 заповнюється на підставі даних додатка К3 “Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами, корпоративними правами і деривативами”.Відповідно до пп.7.6.1 п. 7.6 ст.7 Закону про прибуток, платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Види цінних паперів визначені ст. 3 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”.
З метою оподаткування доведеться вести облік у розрізі операцій з акціями та іншими корпоративними правами, облігаціями, векселями, деривативами та гуртом облік операцій з усіма іншими видами цінних паперів.
Від'ємний фінансовий результат від операцій з кожним з видів цінних паперів переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів без обмежень аж до повного його погашення. Перевищення доходів над витратами від операцій з кожним з видів цінних паперів вважається прибутком і входить до валових доходів.
Рядок 01.5 заповнюється на підставі даних таблиці 4 “Прибуток від продажу землі” додатка К1/1. Подібно фінансовому результату за операціями з цінними паперами, прибуток від продажу земельної ділянки відноситься до валових доходів. А от отриманий збиток (коли витрати на придбання перевищили доходи від продажу) не відносяться до валових витрат і покриваються за рахунок власних джерел.
Відповідно до пп.8.9.2 п.8.9 ст.8 Закону про прибуток, при продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу валових доходів додатну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу.
У рядку 01.6 зазначаються всі інші, не згадані вище, доходи, а саме: доходи від операцій, передбачених статтею 7 Закону про прибуток, доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), доходи з інших джерел.
Рядок 02 формується шляхом арифметичного сумування рядків 02.1, 02.2 та 02.3 і може мати як додатне, так і від'ємне значення.
Рядок 02.1 і 05.1 формуються відповідно до п.5.10 Закону про прибуток, відповідно до якого в разі якщо після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку – продавець та платник податку – покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталося така зміна суми компенсації.
Рядок 02.2 призначений для коригування доходів, не врахованих або зайво врахованих у попередніх періодах. Таке виправлення помилки, якщо воно призвело до зниження податкового зобов'язання минулого періоду, повинно супроводжуватися самостійним нарахуванням штрафу в розмірі 5 відсотків від суми недоплати, який зазначається у рядку 22.
Рядки 02.3, 05.3 і 23 заповнюються разом з додатком К4 “Урегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості”. При заповненні рядків слід мати на увазі, що новий порядок оподаткування безнадійної заборгованості, визначений статтею 12 Закону про прибуток в оновленій редакції, застосовується для цілей оподаткування щодо заборгованості, віднесені до складу валових витрат продавця або до страхового резерву кредитора, після 1 січня 2003 року.
Рядок 03 ”Скоригований валовий дохід” є арифметичною сумою рядків 01 та 02 (останній з яких може бути зі знаком “мінус”).Рядок 04”Валові витрати” є сумою рядків 04.1-04.12 і вміщує всі валові витрати підприємства, крім тих, що належать до категорії коригувальних і зазначаються у рядку 05.
До рядка 04.1 включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
У рядку 04.3 відображаються витрати на оплату праці відповідно до п. 5.6 ст. 5, а також витрати на виплату дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями (іншими корпоративними правами), які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, відповідно до пп.7.8.7 п.7.8 ст.7 Закону про прибуток.
У рядку 04.4 зазначаються суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Розрахувати рядок 04.5 допоможе річний додаток Р1 “Сума внесків на довгострокове страхування життя та додаткове пенсійне страхування”, який разом з квартальною декларацією подавати не обов'язково. Якщо придивитися до додатка, то помітимо, що він передбачає певні поступки порівняно з нормою пп.5.6.2 п.5.6 ст.5 Закону про прибуток. Так, Закон дозволяє віднести до складу валових витрат суму фактично сплачених страхових платежів (на довгострокове страхування життя та додаткове пенсійне страхування) на користь найманого працівника у розмірі не більше 15 відсотків заробітної плати, отриманої таким працівником, а додаток – у розмірі 15 відсотків від фонду оплати праці усіх працівників, на користь яких сплачуються такі внески. Різниця очевидна – при застосуванні сукупних показників на користь одного працівника можуть бути сплачені страхові внески в сумі 1 відсотка від його заробітної плати, а на користь іншого – 29 відсотків від його такої ж зарплати. У підсумку вся сума внесків відноситься до складу валових витрат, замість того, щоб віднести 1 відсоток від зарплати першого працівника і 15 – від зарплати другого працівника.
Розрахувати рядок 04.6 допоможе річний додаток Р2 “Сума нарахованих податків, зборів (обов'язкових платежів), що включаються до складу валових витрат”. В основному до додатка ввійшли всі загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), визначені статтями 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування”. Стосовно переліку податків слід зауважити таке.
Під акцизом розуміється акцизний збір. Податок на нерухоме майно на сьогодні не запроваджений. Плата за землю складається з земельного податку і орендної плати за землю. Земельний податок в повному обсязі включається до цього рядка, а орендна плата за землю включається тільки у тій частині, що спрямовується до місцевих бюджетів, тобто за землі державної і комунальної власності.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів включає збір за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб водного транспорту, плату за користування надрами для видобування корисних копалин і в цілях, не пов'язаних з їх видобуванням, збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.
 Ст.4 Закону України “Про систему оподаткування” передбачає також не враховані додатком Р2 збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний). Перелік місцевих зборів з додатка Р2 не враховує збір за паркування автотранспорту, у той час як відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” його платниками можуть бути також юридичні особи.
Рядок 04.8 допоможе заповнити річний (необов'язковий для квартальної декларації) додаток Р3 “Витрати на добровільне перерахування коштів, передачу товарів (робіт, послуг)”
Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону про прибуток, до валових витрат входять суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, що становлять не менше двох та не більше п'яти відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного року.
До цього цю норму розуміли так: якщо добровільно було перераховано коштів менше двох відсотків, то така сума до складу валових витрат не входила; якщо перераховано від двох до п'яти відсотків, то до валових витрат входить уся сума; якщо перераховано більше п'яти відсотків, то до складу валових витрат входить п'ять відсотків.
Додатком Р3 несподівано роз'яснено інакше: до складу валових витрат відноситься сума перевищення над двома відсотками, тобто у розмірі не більше трьох відсотків. Вважаємо таку позицію неправильною й такою, що потребує пояснення.
 Рядок 04.10 заповнюється на підставі даних таблиці 3 “Витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат” додатка К1/1 і таблиці 2 “Витрати на поліпшення нафтогазових свердловин, що включаються до складу валових витрат” додатка К1/2. При одночасному заповненні таблиць рекомендуємо скористатися поясненням до цього рядка у Порядку складання декларації.
Рядок 04.11 допоможе заповнити складання додатка Р4 “Розрахунок валових витрат при здійснення операцій з нерезидентом, що має офшорний статус”. Відповідно до п. 18.3 ст. 18 Закону про прибуток, тільки 85 відсотків витрат на оплату товарів (робіт, послуг) на користь офшорних нерезидентів входять до валових витрат.
У рядку 04.12 зазначаються всі інші витрати, не згадані вище, з посиланням на норми Закону про прибуток, перелічені у поясненні до цього рядка у Порядку складання декларації.
Рядок 05 формується шляхом арифметичного сумування рядків 05.1-05. 3 і може мати як додатне, так і від'ємне значення.
Рядок 05.2 призначений для користування витрат, не врахованих або зайво врахованих у попередніх періодах. Таке виправлення помилки, якщо воно призвело до зниження податкового зобов'язання минулого періоду, повинно супроводжуватися самостійним нарахуванням штрафу у розмірі 5 відсотків від суми недоплати, який зазначається у рядку 22.Про рядки 05.1 і 05.3 йшлося вище.
Рядок 06 “Скориговані валові витрати” вираховується арифметично шляхом сумування рядків 04 і 05 (останній з яких може бути зі знаком “мінус”).
Рядок 07 заповнюється на підставі даних таблиці 2 “Розрахунок амортизаційних відрахувань” додатка К1/1 та таблиці 1 “Розрахунок амортизації витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин” додатка К1/2. Відповідно до п.15 Прикінцевих положень Закону №349-ІV, нові норми амортизації груп 1, 2 і 3, встановлені цим Законом, застосовуватимуться починаючи з 2004 року.
При цьому до основних фондів нової групи 4 включаються відповідні основні фонди, придбані (виготовлені) платником податку після набрання чинності цим Законом (а також витрати на поліпшення таких новопридбаних (виготовлених) основних фондів у встановленому порядку), а саме електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Рядок 08 “Об'єкт оподаткування” може мати як додатне, так і від'ємне значення (або в І кварталі додатне, а за підсумками півріччя – від'ємне) і вираховується шляхом віднімання від рядка03 рядків 06 і 07.
У рядку 09 “Балансові збитки, не компенсовані прибутками” слід згадати всі балансові збитки, визначені за результатами попередніх кварталів, оскільки ці збитки не враховуються у складі валових витрат.
Рядок10 заповнюється на підставі додатка К5 ”Розрахунок прибутку, що звільняється від оподаткування”. Якщо у платника є право на звільнення від оподаткування прибутку (частини прибутку) підприємства, то це право слід відобразити у відповідній сумі в додатку К5 в розрізі норм законодавства, які надають право на пільгове оподаткування.
Рядок 11 “Прибуток, що підлягає оподаткуванню” вираховується шляхом віднімання від рядка 08 рядків 09 і 10.
Рядок 11.1 показує суму, яку слід оподаткувати у 2003 році за ставкою 30 відсотків, а з 01.01.2004 р. – за ставкою 25 відсотків.
У рядку 11.2 слід зазначити розмір пільгової ставки, за якою платник має право оподаткувати чистину прибутку.
Рядок 12 “Нарахована сума податку” утворюється шляхом сумування рядків 12.1 і 12.2 і заповнюється у разі отримання позитивного значення об'єкта оподаткування.
Рядок 12.1 показує нараховану суму податку, обчислену виходячи з оподаткування прибутку за ставкою 30 відсотків (з 01.01.2003 р. – за ставкою 25 відсотків).
Рядок 12.2 показує нараховану суму податку, обчислену виходячи з оподаткування прибутку за пільговою ставкою.
Рядок 13 заповнюється на підставі даних додатка К6 “Зменшення нарахованої суми податку”. Насамперед нараховану суму податку слід зменшити відповідно до п.16.3 ст. 16 Закону про прибуток на суму вартості торгових патентів, придбаних у звітному періоді.
До рядків 13.1 – 13.3 слід заносити суму, що не перевищує значення рядка 12, оскільки від'ємне значення податкового зобов'язання за рахунок зменшення суми податку на вартість торгових патентів не допускаться. Позитивним є момент, що вартість придбаних торгових патентів, як і всі інші показники декларації, зазначається наростаючим підсумком з початку року. Тому вартість торгових патентів, придбаних у І кварталі, й не врахована у зменшення нарахованого податку за підсумками одного з наступних звітних періодів – півріччя, дев'яти місяців або року. Чи погодиться ДПА України з таким механізмом, стане відомо з обнародуваної її офіційної позиції з цього питання. У будь-якому разі надлишок вартості патентів, що не був врахований у зменшення нарахованого податку звітного року, на зменшення податку наступних років не переноситься.
На відміну від механізму зменшення суми податку на суму придбаних патентів, суми авансових внесків, сплачені до бюджету при виплаті дивідендів, враховуються у зменшення суми податку до сплати аж до повного їх перекриття. У зв'язку з цим суму авансових внесків слід ділити на дві частини (якщо, звичайно, суми податку не вистачає для перекриття всього авансового внеску одразу): перша частина у р.13.7.1 зменшує суму податку в цьому звітному періоді; друга частина у р. 13.7.2 переноситься у зменшення суми податку в наступних звітних періодах.
Заповнюючи рядок 13.7, слід звернути увагу на зміну порядку оподаткування при виплаті дивідендів. Відповідно до зміненої редакції пп. 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону про прибуток, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 30 відсотків, нараховані на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до / або одночасно із виплатою дивідендів і подальшому зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму такого авансового внеску.
Рядок 14 “Податкове зобов'язання звітного періоду” визначається розрахунково як різниця рядків 12 і 13 у разі отримання додатного значення цієї різниці.
 У рядку 16 пропонується вказати суму надміру сплаченого податку (переплати), яку платник вважає можливим врахувати у рахунок погашення податкового зобов'язання звітного періоду. Якщо платник хоче повернути цю суму на поточний рахунок з бюджету (у випадку, наприклад, нульового податкового зобов'язання звітного періоду), то відповідну суму переплати пропонується зазначити у р. 18, залишивши при цьому р.16 порожнім.
Рядок 17 “Сума податку до сплати” є основним результатом складання декларації і декларує суму податкового зобов'язання минулого кварталу що підлягає погашенню протягом 50 календарних днів, наступних за звітним кварталом. Ця сума стане базовою при обчисленні штрафів відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ у разі виявлення заниження податкового зобов'язання за наслідками документальної перевірки платника.
У рядках 19-23 відображаються суми, які підлягають внесенню до бюджету відповідно до окремих норм Закону про прибуток у спеціальному порядку. До цих рядків слід ставитися уважно, незважаючи на те, що вони значаться як довідкові. Фактичне внесення зазначених сум буде пильно контролюватися податковими органами.
У рядку 19.1 зазначаються суми 30 відсотків від отриманого виграшу (п.10.2 Закону про прибуток).
У рядку 19.2 зазначається податок на репатріацію у розмірі 15 відсотків виплачуваних нерезидентам доходів (п. 13.2 і 13.6 ст.13 Закону про прибуток).
У рядку 19.3 зазначається податок у розмірі 6 відсотків вартості фрахту (п. 13.5 Закону про прибуток).
У рядку 20 зазначаються суми авансових внесків податку на прибуток, нарахованих (сплачених) при виплаті дивідендів (п. 7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону про прибуток).
У рядку 22 зазначається частина прибутку державних не корпоратизованих, казенних і комунальних підприємств, що вилучається на користь відповідного бюджету.
Рядок 22 слід заповнювати, якщо у складеній декларації заповнювався рядок 02.2 або 05.2, а виявлена помилка призвела до виникнення недоплати, на суму якої нараховується 5 відсотків штрафу відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №2181-ІІІ.
    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--для страхувальникiв:
на суми, зазначенi в абзацi другому частини першої цiєї статтi;
на суми грошового забезпечення та iнших виплат вiйськовослужбовцям та працiвникам воєнiзованих формувань у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.
на суми допомоги або компенсацiї у порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;
для страхувальникiв, зазначених у пунктах 3 i 4 статтi 14, — на суми страхових виплат в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;
для осiб, зазначених у пунктi 5 статтi 14 цього Закону, — на суми доходу (прибутку), отриманого вiд вiдповiдної дiяльностi, що пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб;
для членiв колективних та орендних пiдприємств, сільськогосподарських кооперативiв та фермерських господарств — на суми доходу, що розподiляється мiж членами колективних, орендних пiдприємств, сільськогосподарських кооперативiв, фермерських господарств i пiдлягає оподаткуванню податком на доходи фiзичних осiб;
для осiб, якi беруть добровiльну участь, — на суми, визначенi договором про добровiльну участь.
Страховi внески нараховуються на суми, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, у межах максимальної величини, що встановлюється законом про розмiр страхових внескiв. Ця максимальна величина щороку встановлюється на рiвнi величини семи середнiх заробiтних плат, що склалася в попередньому календарному роцi, i не може бути меншою дiючої на день набрання чинності цим Законом максимальної величини фактичних витрат на оплату працi найманих працiвникiв, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробiтної плати (доходу), з яких справляються страховi внески (збори) до соцiальних фондiв.
Страховi внески нараховуються на суми, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, якi не зменшенi на суму податкiв, iнших обов'язкових платежiв i внескiв, що вiдповiдно до законодавства сплачуються iз зазначених сум, та суми утримань, що здiйснюються вiдповiдно до законодавства або за договорами позики, придбання товарiв та виплат тощо або на iншi цiлi за дорученням отримувача.
Страховi внески нараховуються на суми, зазначенi в частинах першiй та другiй цiєї статтi, незалежно вiд джерел їх фiнансування, форми, порядку, мiсця виплати та використання, а також незалежно вiд того, чи були зазначенi суми фактично виплаченi пiсля їх нарахування до сплати.
Базовим звiтним перiодом є: для страхувальникiв, зазначених у пунктах 14 статтi 14 цього Закону, — календарний мiсяць; для страхувальникiв, зазначених у пунктi 5 статтi 14 цього Закону, — квартал. При цьому в разi здiйснення протягом базового звiтного перiоду виплат (виплати доходу), на якi вiдповiдно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язанi сплачувати авансовi платежi у виглядi сум страхових внескiв, що пiдлягають нарахуванню на зазначенi виплати (дохiд).
У разi недостатностi у страхувальника коштiв для здiйснення в повному обсязi виплати заробiтної плати (доходу) та одночасної сплати вiдповiдних авансових платежiв виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здiйснюється в пропорцiйних розмiрах у порядку, визначеному правлінням Пенсiйного фонду.
Перерахування страхових внескiв здiйснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштiв на оплату працi (виплати доходу), у тому числi в безготiвковiй чи натуральнiй формi або з виручки вiд реалізації товарiв (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштiв на оплату працi (виплати доходу) вважається одержання вiдповiдних сум готiвкою, зарахування на банкiвський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-якi цiлi, одержання товарiв (послуг) або будь-яких інших матерiальних цiнностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здiйснення iз цих виплат (доходу) вiдрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких iнших вiдрахувань.
За осiб, зазначених у пунктах 8, 11-14, 16 статтi 11 цього Закону, страховi внески сплачуються в порядку i строки, визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України, за рахунок коштiв державного та мiсцевого бюджетiв, коштiв цiльових фондiв, з яких цим особам сплачуються вiдповiдно грошове забезпечення, страховi виплати, допомога i компенсацiї.
Особи, зазначенi в частинi першiй статтi 12 цього Закону, сплачують страховi внески у строки, визначенi договором про добровiльну участь, але не рiдше одного разу на квартал.
Страховi внески, якi вiдповiдно до цього Закону пiдлягають сплатi iз сум виплат (доходу) за перiод з дня виникнення у страхувальника зобов'язання щодо реєстрацiї як платника страхових внескiв до дня його реєстрацiї в органах Пенсiйного фонду, сплачуються (стягуються) на загальних пiдставах вiдповiдно до цього Закону за весь зазначений перiод.
Страховий стаж — перiод (строк), протягом якого особа пiдлягає загальнообов'язковому державному пенсiйному страхуванню та за який щомiсяця сплаченi страховi внески в сумi не меншiй, нiж мiнiмальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розмiру пенсiї за вiком, з якого обчислюється розмiр пенсiї по iнвалiдностi або у зв'язку з втратою годувальника, крiм наявного страхового стажу, зараховується також на загальних пiдставах вiдповiдно перiод з дня встановлення iнвалiдностi до досягнення застрахованою особою вiку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та перiод з дня смертi годувальника до дати, коли годувальник досяг би вiку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється в мiсяцях. Неповний мiсяць роботи, якщо застрахована особа пiдлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровiльну участь у системi загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування, зараховується до страхового стажу як повний мiсяць за умови, що сума сплачених за цей мiсяць страхових внескiв є не меншою, нiж мiнiмальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за вiдповiдний мiсяць страхових внескiв є меншою, нiж мiнiмальний страховий внесок, цей перiод зараховується до страхового стажу як повний мiсяць за умови здiйснення в порядку, визначеному правлінням Пенсiйного фонду, вiдповiдної доплати до суми страхових внескiв таким чином, щоб загальна сума сплачених коштiв за вiдповiдний мiсяць була не меншою, нiж мiнiмальний страховий внесок.
У разi якщо зазначену доплату не було здiйснено, до страхового стажу зараховується перiод, визначений за кожний мiсяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св: В, де:
ТП — тривалiсть перiоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в мiсяцях;
Св — сума фактично сплачених страхових внескiв за вiдповiдний мiсяць;
В — мiнiмальний страховий внесок за вiдповiдний мiсяць.
Перiоди роботи пiсля призначення пенсiї зараховуються до страхового стажу на загальних пiдставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмiрi, крiм випадкiв, передбачених цим Законом.
Коефiцiєнт страхового стажу:
1. Коефiцiєнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розмiру пенсiї, визначається iз заокругленням до п'яти знакiв пiсля коми за формулою: См х Вс Кс = ------------, де: 100% х 12
Кс — коефiцiєнт страхового стажу;
См — сума мiсяцiв страхового стажу;
Вс — визначена вiдповiдно до цього Закону величина оцiнки одного року страхового стажу (у вiдсотках).
За перiод участi тiльки в солiдарнiй системi величина оцiнки одного року страхового стажу дорiвнює 1%, а за перiод участi в солiдарнiй i накопичувальнiй системах пенсiйного страхування — 0,8%.
Для особи, яка брала участь у солiдарнiй i накопичувальнiй системах, визначається один коефiцiєнт страхового стажу як сума коефiцiєнта страхового стажу за перiод участi тiльки в солiдарнiй системi та коефiцiєнта страхового стажу, визначеного за перiод участi в солiдарнiй i накопичувальнiй системах.
Коефiцiєнт страхового стажу з урахуванням перiодiв до набрання чинностi цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим частини четвертої статтi 24 цього Закону, — 0,85.
 Умови призначення пенсiї за віком:: Особи мають право на призначення пенсiї за вiком пiсля досягнення чоловiками 60 рокiв, жiнками 55 рокiв та наявностi страхового стажу не менше п'яти рокiв.
Розмiр пенсiї за віком:
Розмiр пенсiї за вiком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:
П — розмiр пенсiї, у гривнях;
Зп — заробiтна плата (дохiд) застрахованої особи, у гривнях;
Кс — коефiцiєнт страхового стажу застрахованої особи, визначений вiдповiдно до статтi 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розмiру пенсiї за вiком за перiод страхового стажу, набутого до дня набрання чинностi цим Законом, може бути визначена вiдповiдно до ранiше дiючого законодавства, а частина розмiру пенсiї за перiод страхового стажу, набутого пiсля набрання чинностi цим Законом, — вiдповiдно до цього Закону.
При цьому частина розмiру пенсiї за вiком, обчислена за ранiше дiючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмiрiв пенсiй, визначених законом для вiдповiдних категорiй пенсiонерiв, та не може бути нижчою, нiж розмiр трудової пенсiї за вiком з урахуванням цiльової грошової допомоги на прожиття, що дiяли на день набрання чинностi цим Законом.
Розмiр пенсiї за вiком, обчислений за ранiше дiючим законодавством, пiдвищується з дня набрання чинностi цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статтi 42 цього Закону.
Розмiр пенсiї за вiком, обчислений вiдповiдно до частини першої цієї статтi, не обмежується.
Мiнiмальний розмiр пенсiї за вiком за наявностi у чоловiкiв 25, а у жiнок — 20 рокiв страхового стажу встановлюється в розмiрi 20 вiдсоткiв середньої заробiтної плати працiвникiв, зайнятих у галузях економіки України, за попереднiй рiк, яка визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузi статистики.
За наявностi страхового стажу меншої тривалостi, нiж передбачено частиною першою цiєї статтi, пенсiя за вiком встановлюється в розмiрi, пропорцiйному наявному страховому стажу, виходячи з мiнiмального розмiру пенсiї за вiком.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внескiв, у тому числі донарахованих страхувальниками або територiальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно вiд строку затримки платежу в розмiрi:
10 вiдсоткiв своєчасно не сплачених зазначених сум — у разi затримки їх сплати у строк до 30 календарних днiв включно;
20 вiдсоткiв зазначених сум — у разi затримки їх сплати у строк до 90 календарних днiв включно;
50 вiдсоткiв зазначених сум — у разi затримки їх сплати понад 90 календарних днiв.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внескiв i фiнансових санкцiй нараховується пеня в розмiрi 0,1 вiдсотка зазначених сум коштiв, розрахована за кожний день прострочення платежу;
За приховування (заниження) страхувальником суми заробiтної плати (виплат, доходу), на якi нараховуються страховi внески, накладається штраф у розмiрi всiєї суми прихованої (заниженої) заробiтної плати (виплат, доходу), а в разi повторного протягом року такого порушення штраф у триразовому розмiрi суми прихованої (заниженої) заробiтної плати (виплат, доходу).
За донарахування територiальним органом Пенсiйного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внескiв накладається штраф у розмiрi 5 вiдсоткiв зазначених сум за кожний повний або неповний мiсяць, за який донараховано цi суми.
За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовiрних вiдомостей, що використовуються в системi персонiфiкованого облiку та iншої звiтностi, передбаченої законодавством, до територiальних органiв Пенсiйного фонду накладається штраф у розмiрi 10 вiдсоткiв суми страхових внескiв, якi були сплаченi або пiдлягали сплатi за вiдповiдний звiтний перiод, за кожний повний або неповний мiсяць затримки подання вiдомостей, звiтностi, але не менше десяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi повторного протягом року такого порушення — у розмiрi 20 вiдсоткiв зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.
За неведення в установленому порядку облiку сум заробiтної плати (виплат, доходу), на якi нараховуються страховi внески, вiдсутнiсть первинних документiв про обчислення та сплату страхових внескiв накладається штраф у розмiрi 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян, а в разi повторного протягом року такого порушення — у розмiрi 40 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.
За несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежiв iз страхових внескiв, передбачених цим Законом,- штраф у розмiрi 50 вiдсоткiв сум несплачених або своєчасно не сплачених авансових платежiв.
Страховi внески до Накопичувального фонду сплачуються застрахованими особами, яким на день їх запровадження не виповнилося: чоловiкам 40, жiнкам 35 рокiв.
Застрахованi особи — чоловiки вiком вiд 40 до 50 рокiв, а жiнки — вiд 35 до 45 рокiв можуть прийняти рiшення щодо перерахування страхових внескiв до Накопичувального фонду протягом року з дня запровадження цих внескiв. Якщо цi особи не прийняли рiшення щодо перерахування внескiв до Накопичу вального фонду в зазначений строк, то вони втрачають право на перерахування таких внескiв до Накопичувального фонду.
Чоловiки, яким на день запровадження страхових внескiв до Накопичувального фонду виповнилося 50 рокiв, та жiнки, яким на день запровадження цих внескiв виповнилося 45 рокiв, не мають права та обов'язку сплачувати страховi внески до Накопичувального фонду.
Розділ 2.Різниця між державним та приватним підприємством Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку
1.1Основи класифікації рахунків та її значення
Різнобічні завдання господарського керівництва та контролю потребують своєчасної і всебічної інформації про склад засобів підприємства і джерел їх формування, господарські процеси і фінансові результати діяльності. Це зумовлює необхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості різних за своїм змістом рахунків.
Для більш глибокого та правильного розуміння і обгрунтованого використання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст, призначення та структуру, а це потребує науково обгрунтованої класифікації рахунків.Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певними однорідними ознаками.Класифікація рахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків. Знаючи загальні, найбільш суттєві і відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити, для чого призначений та як використовується той або інший рахунок у бухгалтерському обліку.
Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.
Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об'єкти відображаються на ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі.Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси. Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну.
1.2. Класифікацій рахунків за економічним змістом
Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і процесів.Звідси за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:
— рахунки обліку господарських засобів (активів) підприємства і процесів; — рахунки обліку джерел формування господарських засобів.
Класифікація рахунків обліку господарських засобів (активів) підприємств і процесів. Залежно від функціональної участі в процесі діяльності господарські засоби (активи) підприємства, як відомо, поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.Для обліку необоротних активів, їх наявності, руху, зносу в процесі діяльності і відновлення використовують:
    продолжение
--PAGE_BREAK--рахунки обліку необоротних активів: «Основні засоби», "Інші необоротні активи", «Нематеріальні активи», «Знос необоротних активів», «Капітальні інвестиції» та ін.Для обліку наявності і руху оборотних активів використовують рахунки таких груп (класів): рахунки обліку запасів: «Виробничі запаси», «Малоцінні і швидкозношувані предмети», «Напівфабрикати», «Готова продукція», «Товари» та ін.; рахунки обліку коштів, розрахунків та інших активів: «Каса», «Рахунки в банках», "Інші кошти", «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки з різними дебіторами» та ін.; рахунки обліку витрат діяльності: «Виробництво», «Загальновиробничі витрати», «Адміністративні витрати», «Витрати на збут», "Інші витрати операційної діяльності" та ін.Класифікація рахунків обліку джерел формування господарських засобів (активів) підприємства.
Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел формування активів підприємства, поділяються на дві групи
— рахунки обліку джерел власних засобів
— рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.
Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують:
— рахунки обліку власного капіталу: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Нерозподілений прибуток» та ін.;
— рахунки обліку доходів і результатів діяльності: «Доходи від реалізації», «Дохід від участі в капіталі», "Інші фінансові доходи", «Доходи майбутніх періодів» та ін.
Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використовують:
— рахунки обліку довгострокових зобов'язань: «Довгострокові позики», «Довгострокові векселі видані», «Довгострокові зобов'язання по облігаціях», "Інші довгострокові зобов'язання" та ін.;
— рахунки обліку поточних зобов'язань: «Короткострокові позики», «Короткострокові векселі видані», «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки по оплаті праці», «Розрахунки по страхуванню», «Розрахунки по податках і платежах» та ін.Таким чином, класифікація рахунків за економічним змістом, показуючи, на яких рахунках має вестися облік тих або інших об'єктів бухгалтерського обліку, розкриває економічний зміст окремих рахунків. Таке групування дає змогу визначити систему рахунків, необхідних для обліку необоротних і оборотних активів, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності підприємств різних галузей та форм власності.Ознайомлюючись з класифікацією рахунків за економічним змістом, бачимо, що рахунки, призначені для обліку активів, об'єднані з рахунками, призначеними для обліку господарських процесів. Це пояснюється тим, що за допомогою необоротних і оборотних активів підприємства забезпечують здійснення господарських процесів, а тому при класифікації активи групують залежно від того, в якому процесі вони функціонують. Господарські процеси взаємопов'язані між собою: процес виробничого споживання здійснюється одночасно з процесом виробництва; процес виробництва супроводжується процесом реалізації, виникненням розрахункових відносин; надходженням грошових коштів на підприємство тощо. Тому при класифікації рахунків за економічним змістом не завжди можна виділити у самостійні групи супровідні процеси, оскільки їх облік ведеться на тих самих рахунках, що й основні процеси.
1.3… Класифікація рахунків за призначенням і структурою
За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяються на такі групи: рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.
1.3.1. Рахунки основні
Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засоби та їх джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй сукупності характеризують майнове становище підприємства. Ці рахунки за своїми показниками (залишками) служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові.Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, використання) матеріальних ресурсів підприємства. До них належать рахунки: «Основні засоби», «Нематеріальні активи», «Виробничі запаси», «Малоцінні і швидкозношувані предмети», «Готова продукція», «Товари» та інСпільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — активні. Сальдо, мають тільки дебетове, яке показує наявність (залишок) даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Обороти по дебету цих рахунків показують надходження (збільшення) матеріальних ресурсів, а обороти по кредиту — їх зменшення.Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється не тільки у грошовому, а й у натуральних вимірниках. Облік матеріальних цінностей (надходження, видаток) по дебету і кредиту рахунків відображають в однаковій оцінці, що забезпечує реальність показників обліку і контроль за збереженням цінностей, які обліковуються на цих рахунках.Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. До них належать рахунки: «Каса», «Рахунки в банках», "Інші кошти".Будова рахунків грошових коштів подібна до будови матеріальних рахунків: рахунки — активні, сальдо мають тільки дебетове; оборот по дебету показує збільшення грошових коштів, оборот по кредиту – їх зменшення. Залишок матеріальних цінностей або грошових коштів, що показані в обліку на тому або іншому рахунку, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів (активів). Вони показують форми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Цільове фінансування і цільові надходження» та ін. Всі зазначені рахунки — пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту — виникнення або збільшення джерел, а оборот по дебету — їх зменшення.Облік господарських операцій на рахунках власного капіталу здійснюється тільки у грошовому вимірнику.
Аналітичний облік джерел засобів ведуть за формами їх створення і цільовим призначенням.Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках відображається заборгованість, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підприємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.
Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству).
До таких рахунків належать: «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Довгострокова дебіторська заборгованість», «Розрахунки з різними дебіторами», «Векселі одержані» та ін.
Активні розрахункові рахунки мають дебетове сальдо, яке показує залишок дебіторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається на дебеті, а зменшення — на кредиті рахунка.
В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому дебітору (підприємству, організації, особі).Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами.
До них належать рахунки: «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки по оплаті праці», «Розрахунки по-страхуванню», «Короткострокові позики», «Довгострокові позики», «Векселі видані» та ін.
Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кредиторської заборгованості на звітну дату, збільшення цієї заборгованості відображається на кредиті, а зменшення — на дебеті рахунка.В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому кредитору.
Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори.
До них належать рахунки: «Розрахунки за податками і платежами», «Розрахунки по інших операціях» та ін.Обороти по дебету і кредиту таких синтетичних активно-пасивних рахунків відображають розрахункові операції різного змісту: дебет в одних випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших — зменшення кредиторської заборгованості; кредит рахунка, навпаки, — збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Тому для відображення справжнього становища розрахункових відносин сальдо на активно-пасивних рахунках показують розгорнуто: залишок дебіторської заборгованості записують на дебеті рахунка, кредиторської заборгованості — на кредиті. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних рахунків, що відкриваються до відповідного синтетичного активно-пасивного розрахункового рахунка.
Окремі аналітичні рахунки, що відкриваються для обліку розрахунків з кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається залишок синтетичного рахунка, то активно-пасивні розрахункові рахунки мають одночасно дебетове і кредитове сальдо. Це сальдо можна одержати за допомогою оборотної відомості по аналітичних рахунках, які ведуться до відповідного синтетичного рахунка.
У практиці бухгалтерського обліку активно-пасивними розрахунковими рахунками користуються порівняно рідко — тільки для обліку розрахунків з такими підприємствами й організаціями, характер заборгованості яких безперервно змінюється, через що їх незручно обліковувати на різних рахунках — активному і пасивному. В усіх інших випадках для досягнення ясності в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами користуються активними або пасивними рахунками.
1.3.2. Регулюючі рахунки
Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів або джерел їх формування, які обліковуються на основних рахунках. Використовуються ці рахунки у тих випадках, коли по окремих об'єктах обліку необхідно одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів). Регулюючими можуть бути як синтетичні рахунки, так і аналітичні, а також субрахунки. Проте науково обґрунтований принцип регулювання, який забезпечує потрібну для управління інформацію про об'єкти, що обліковуються, від цього не втрачає свого значення.Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює. Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючі, контрарні і контрарно-доповнюючі.Доповнюючі регулюючі рахунки завжди збільшують суму залишку рахунка, що регулюється. Застосовуються вони в тих випадках, коли матеріальні цінності на основних рахунках відображаються в оцінці, меншій від фактичної вартості їх придбання (заготівлі).
До доповнюючих регулюючих активних рахунків належить аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати» (до рахунка «Виробничі запаси» та ін.).Рахунок «Транспортно-заготівельні витрати» застосовується у випадку, коли матеріальні цінності в аналітичному обліку відображаються за купівельною вартістю. Фактична ж собівартість придбання (заготівлі) матеріальних цінностей включає також і транспортно-заготівельні витрати (витрати на перевезення, навантажувально-розвантажувальні роботи, страхування вантажу тощо).
Такі витрати обліковуються на окремому аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати» (у складі рахунка «Виробничі запаси») з наступним розподілом між окремими видами придбаних матеріальних цінностей для включення до їх собівартості.У даному разі фактична собівартість придбаних (заготовлених) матеріальних цінностей визначається шляхом додавання до їх купівельної вартості суми транспортно-заготівельних витрат.
Отже, доповнюючі регулюючі активні рахунки використовуються у тих випадках, коли господарські засоби на основних рахунках обліковуються в оцінці, меншій від фактичної собівартості їх придбання (заготівлі).
Контрарні регулюючі рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують оцінку залишку активів або їх джерел, що обліковуються на відповідних основних рахунках (що регулюються).
Вони поділяються на: контрактивні (тобто протипоставлені активним рахункам) і контрпасивні (тобто протипоставлені пасивним рахункам).
Контрактивні регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки залишку на окремих рахунках матеріальних цінностей у тих випадках, коли ці цінності відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну (реальну) вартість. Фактичну вартість обліковуваного об'єкта у цьому випадку визначають вирахуванням із суми його залишку суми, відображеної на пасивному (контрактивному) регулюючому рахунку.
До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать: рахунок «Знос необоротних активів» (субрахунок «Знос основних засобів», «Знос інших необоротних матеріальних активів», «Знос нематеріальних активів») відповідно до рахунків: «Основні засоби», "Інші необоротні матеріальні активи", «Нематеріальні активи»; субрахунок «Торгова націнка» до субрахунка «Товари в торгівлі» (рахунка «Товари»); рахунок «Резерв сумнівних боргів» — до рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Таким чином, в бухгалтерському обліку на дебеті активного рахунка «Основні засоби» відображається первинна вартість основних засобів, а на кредиті регулюючого до нього пасивного рахунка «Знос основних засобів» — сума нарахованого зносу. Щоб визначити залишкову (реальну) вартість основних засобів на звітну дату, треба з їх первинної вартості (дебетове сальдо рахунка «Основні засоби») вирахувати суму нарахованого зносу на цю дату (кредитове сальдо субрахунка «Знос основних засобів»).
Контрарно-доповнюючі регулюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків. До них належить, наприклад, аналітичний рахунок «Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової», який пов'язаний з рахунком «Готова продукція» і має характер регулюючого доповнюючого активного рахунка (у випадку перевитрати) або контрактивного (при досягненні економії).
1.3.3.Операційні рахунки.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства. Ці рахунки мають велике значення, оскільки забезпечують інформацію про витрати і доходи по операційній діяльності та визначення фінансових результатів від цієї діяльності.На відміну від матеріального, на операційному рахунку відображається рух не одного, а всіх видів ресурсів, що беруть участь у здійсненні того або іншого господарського процесу.
За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на групи: збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі, калькуляційні, номінальні, порівняльні.Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання) накладних витрат, пов'язаних з організацією, обслуговуванням, управлінням цехами та іншими виробничими підрозділами основного і допоміжного виробництв з метою наступного розподілу їх між відповідними об'єктами. Необхідність використання збірно-розподільчих рахунків зумовлена тим, що зазначені витрати в момент їх здійснення неможливо прямо віднести на ті або інші об'єкти (наприклад, витрати по обслуговуванню виробництва й управлінню та ін.). Тому такі витрати протягом звітного періоду попередньо відображають (збирають) на дебеті збірно-розподільчих рахунків, а наприкінці місяця списують з кредиту цих рахунків на дебет рахунка «Виробництво» і розподіляють між об'єктами калькулювання пропорційно встановленому базису.
За допомогою цих рахунків, крім того, здійснюється контроль за відповідністю фактичних витрат затвердженому кошторису, дотриманням норм витрат. Після списання облічених затрат збірно-розпо-дільчі рахунки закриваються, залишку не мають, а тому в балансі не відображаються.
Бюджетно-розподільчі рахунки використовуються для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами, роками) з метою рівномірного включення у затрати виробництва (обігу) або відображення в обліку одержаних доходів. Використання цих рахунків дає змогу визначити витрати і доходи саме того періоду, якого вони стосуються, незалежно від часу фактичного витрачання коштів або отримання доходів.
Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути активними і пасивними. До активних належить рахунок «Витрати майбутніх періодів», до пасивних — «Доходи майбутніх періодів».Рахунок «Витрати майбутніх періодів» призначений для обліку витрат, фактично здійснених у звітному або попередніх звітних періодах, але які піддягають віднесенню на витрати майбутніх періодів.
До них належать, наприклад, витрати на освоєння нових видів продукції, сплачена наперед орендна плата за взяті в оренду основні засоби, суми передплати періодичних видань та ін. Всі ці витрати в момент їх здійснення відображають на дебеті рахунка «Витрати майбутніх періодів». З кредиту цього рахунка облічені витрати поступово, рівними сумами списують на відповідні рахунки витрат (виробництво, загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на збут тощо), до яких вони належать. Залишок рахунка «Витрати майбутніх періодів» може бути тільки дебетовим і показує суму витрат, що підлягають списанню в наступні звітні періоди.
Калькуляційні рахунки. Калькуляційні рахунки призначені для обліку сукупності витрат, пов'язаних з виробничим процесом, і визначення фактичної собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. Якість складання калькуляції значною мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційних рахунках.
До калькуляційних належать рахунки: «Виробництво», «Капітальні інвестиції» (субрахунки «Капітальне будівництво», «Придбання (виготовлення) основних засобів», «Формування основного стада» тощо). На дебеті калькуляційних рахунків відображають всі затрати, пов'язані з виробництвом продукції (виконанням робіт, послуг), а з кредиту цих рахунків списують фактичну собівартість випущеної із виробництва продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Сальдо (дебетове) калькуляційних рахунків показує затрати у незавершене виробництво.
До групи забалансових належать рахунки: «Орендовані необоротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання», «Гарантії та забезпечення одержані», «Списані активи», «Обладнання, прийняте для монтажу», «Бланки суворого обліку» та ін.Відмітною особливістю забалансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між: собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на забалансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Тобто, при прийнятті об'єкта на облік забалансовий рахунок тільки дебетується (без кредитування іншого рахунка), а при списанні — кредитується (без кореспонденції з дебетом іншого рахунка).
1.3.4. План рахунків бухгалтерського обліку, принципи його будови і значення
Важливе значення для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління і контролю, має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.Під планом рахунків розуміють систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю.Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів» Міністерством фінансів України розроблений і затверджений (наказом від 30.11.99 № 291) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Він є обов'язковим для всіх підприємств і організацій України (крім банків і бюджетних установ).
Рахунки в Плані за економічним змістом згруповані у дев'ять класів: 1 «Необоротні активи», 2 «Запаси», 3 «Грошові кошти, розрахунки та інші активи», 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань», 5 «Довгострокові зобов'язання», 6 «Поточні зобов'язання», 7 «Доходи і результати діяльності», 8 «Витрати за елементами», 9 «Витрати діяльності».В окремий клас (нульовий) виділено забалансові рахунки.Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об'єднані в класи з розділами активу (1, 2 і З класи), пасиву балансу (4, 5, 6 класи) і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства (7, 8 і 9 класи). Таким чином, показники розділів балансу заповнюються за даними рахунків 1-6 класів, а показники Звіту про фінансові результати — за даними рахунків 7 — 9 класів.
До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об'єктів, що обліковуються, Планом рахунків передбачені субрахунки, які визначають напрямки подальшої деталізації обліку, показують, в якому розрізі треба групувати показники рахунків аналітичного обліку в межах того або іншого синтетичного рахунка, щоб мати інформацію, необхідну для управління, складання балансу та інших форм звітності.Кожному синтетичному рахунку і субрахунку, крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення.
Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах.У Плані рахунків використано децимальну систему нумерації (кодування) рахунків. Це значить, що максимально можлива кількість синтетичних рахунків в Плані — не більше 99, а кількість субрахунків до відповідних синтетичних рахунків — не більше 9.
За кожним класом закріплено певну серію номерів (кодів) рахунків з урахуванням деякого резерву вільних номерів (на випадок, якщо виникне потреба в додаткових синтетичних рахунках).Номери (коди) синтетичних рахунків — двозначні. Субрахункам присвоєно порядкові номери (коди) в межах відповідного синтетичного рахунка. Номер (код) кожного субрахунка складається з номера синтетичного рахунка і порядкового номера самого субрахунка. При цьому перша цифра номера (коду) субрахунка означає номер класу, друга — номер синтетичного рахунка, третя — номер субрахунка.
Економічний зміст і призначення окремих класів рахунків.
Рахунки класу 1 «Необоротні активи» призначені для обліку довгострокових інвестицій підприємства в матеріальні, нематеріальні і фінансові активи. До них належать рахунки: 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», 13 «Знос необоротних активів», 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 15 «Капітальні інвестиції» та ін.
Рахунки класу 2 «Запаси» призначені для обліку оборотних матеріальних активів, що знаходяться в різних операційних циклах підприємства (запаси, виробництво, готова продукція). До них належать рахунки: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети», 23 «Виробництво», 26 «Готова продукція», 28 «Товари» та ін.
Рахунки класу 3 «Грошові кошти, розрахунки та інші активи» призначені для обліку оборотних фінансових активів (грошових коштів, фінансових інвестицій, коштів у розрахунках), а також витрат майбутніх періодів. До них належать рахунки: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 "Інші кошти", 36 «Резерв сумнівних боргів», 39 «Витрати майбутніх періодів» та ін.
Рахунки класу 4 «Власний капітал і забезпечення зобов'язань» за своїм змістом об'єднуються в дві групи рахунків. Перша група рахунків (40 — 46) призначена для обліку величини власного капіталу підприємства (рахунки 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» та ін.). Друга група рахунків (47 — 49) призначена для обліку джерел фінансування майбутніх витрат і платежів (рахунки 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»).
Рахунки класу 5 «Довгострокові зобов'язання» призначені для обліку зобов'язань, які виникають у підприємства протягом операційного циклу діяльності підприємства (постачання, виробництва, реалізації тощо) строком погашення більше 12 місяців після дати балансу. До них належать рахунки: 50 «Довгострокові позики», 51 «Довгострокові векселі видані», 52 «Довгострокові зобов'язання з оренди», 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» та ін.
Рахунки класу 6 «Поточні зобов'язання» призначені для обліку зобов'язань, які будуть погашені у звичайному порядку операційної діяльності підприємства протягом 12 місяців від дати балансу. До них належать рахунки: 60 «Короткострокові позики», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки по податках і платежах», 65 «Розрахунки по страхуванню», 66 «Розрахунки по оплаті праці» та ін.
 Рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності» і класу 9 «Витрати діяльності» призначені для складання Звіту про фінансові результати. Тому для кожної статті Звіту передбачено окремий рахунок: 70 «Доходи від реалізації», 71 "Інший операційний дохід", 72 «Дохід від участі в капіталі», 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін.
Рахунки класу 8 «Витрати за елементами» призначені для відображення витрат за елементами: 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 "Інші операційні витрати" та ін. Підприємства можуть одночасно використовувати рахунки класів 8 і 9, що дасть змогу системно одержувати інформацію, необхідну для заповнення відповідного розділу Звіту про фінансові результати, а потім перегрупувати ці витрати за видами діяльності і центрами відповідальності.
Суб'єкти малого підприємництва можуть не використовувати рахунки класу 9 «Витрати діяльності», а обліковувати відповідні витрати тільки за елементами, які одночасно з доходами, відображеними на рахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності», списувати безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати».Рахунки класу 0 «Забалансові рахунки» призначені для обліку активів, які не належать підприємству, а також умовних зобов'язань, одержаних і виданих забезпечень. До них належать рахунки: 01 «Орендовані необоротні активи», 02 «Активи на відповідальному зберіганні», 05 «Гарантії і забезпечення видані», 06 «Гарантії і забезпечення одержані», 08 «Бланки суворого обліку» та ін.Плани рахунків в додатку 1 і 2.
Документація
Документація — це спосіб оформлення господарських операцій відповідними документами, призначений для первинного спостереження за господарськими операціями як обов’язкова умова відображення їх в обліку. Документація відіграє також важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, забезпечує контроль за збереженням майна господарства, раціональним його використанням. Вона має юридичне значення як письмовий доказ здійснення господарських операцій. Використовують документацію для аналізу господарської діяльності, фінансового контролю, аудиту й документальних ревізій.
Документ — це письмове свідчення на паперових або машинних носіях про здійснення господарських операцій. Документи бувають первинні та зведені. Первинний документ складають під час виконання господарської операції чи одразу після її завершення, а зведений — на основі кількох первинних документів для отримання узагальнених даних
Класифікація бухгалтерських документів
Для оформлення господарських операцій, що здійснюються на підприємствах, використовують різні за формою та змістом документи. Правильному складанню й використанню документів в обліку сприяє їх класифікація (рис.1).
Залежно від змісту господарських операцій, які підлягають документуванню, первинні документи поділяють на грошові, матеріальні та розрахункові.
Грошовими документами оформлюють операції з грошовими коштами (це банківські чеки, прибуткові та видаткові касові ордери).
Матеріальними називають документи з надходження й вибуття основних засобів, товарно-матеріальних цінностей (це прибуткові й видаткові накладні, вимоги, ордери, лімітні картки).
Розрахунковими документами оформлюють розрахункові операції між підприємствами, підприємцями — фізичними особами (це рахунки-фактури, платіжні вимоги та ін.).
Одним із видів розрахункових документів є вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Простий вексель містить просту й нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після обумовленого строку визначену суму. Переказний вексель містить адресований платнику (трасату) письмовий наказ векселедержателя (трасанта) сплатити третій особі (ремітенту) обумовлену суму грошей у певний строк.
Предметом векселя є гроші: як у національній, так і в іноземній.
Вимоги до змісту й оформлення бухгалтерських документів
Від якості оформлення документів залежать повнота й достовірність показників обліку та звітності.
Основні вимоги до складання документів:
• своєчасність складання;
• достовірність показників;
• правильність оформлення;
• заповнення всіх реквізитів.
 Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку первинні документи мають бути складені в момент здійснення господарських операцій або одразу після їх завершення. Реквізити — це показники, які характеризують сутність господарської операції.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Основні реквізити є в кожному документі, а додаткові притаманні певним окремим документам. Документи складають на бланках типових форм, затверджених Міністерством фінансів і Міністерством статистики України, або на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.
Форма документа має бути простою, зручною й такою, що характеризує відповідну операцію, задовольняючи вимоги оперативного, статистичного й бухгалтерського обліку. Для виконання цих вимог велике значення мають уніфікація і стандартизація документів. Уніфікація документів — це розробка єдиних форм документів для оформлення однотипних господарських операцій. Стандартизацією називають встановлення для бланків однотипних документів однакового найраціональнішого розміру та форми з певним розміщенням відповідних реквізитів.
 Документооборот і його організація. Зберігання документів
Документооборот — це рух документів з моменту їх складання чи одержання від інших підприємств до передавання на зберігання в архів після здійснення певних записів в облікових реєстрах.
Основні етапи документообороту: • складання і оформлення документа
• прийняття документа бухгалтерією;
• рух документа відділами;
• передавання документа для обробки засобами обчислювальної техніки й повернення назад;
• передавання документа в архів.
Для забезпечення рівномірного руху документів розробляють графік документообороту, в якому передбачають послідовність проходження документів, роботу кожної ланки, зазначають конкретних виконавців тощо.
Документи зберігають в архіві, який може бути поточним і постійним.
Поточний архів організовують безпосередньо в бухгалтерії для зберігання документів поточного року, а постійний розміщують у спеціально обладнаному приміщенні. Строки зберігання документів і звітності встановлює Головне державне управління при Кабінеті Міністрів України. Наприклад, Головні книги та особові рахунки робітників і службовців, баланси та звіти зберігають постійно, акти документальних ревізій — 5 років, документи, що стали підставою для облікових записів, — 3 роки. Додаток 3.
Розділ 3. Характеристика сучасного комплексу маркетингу підприємства ПП „Магдалена”
Загальна характеристика діяльності підприємства та основні показники діяльності
Фірма „ Магдалена ” створена у квітні 1993 року у формі приватного підприємства. Основний вид діяльності – торгівля канцелярським товарами, офісним устаткуванням та витратними матеріалами для оргтехніки. Загальна кількість працюючих 285 чол. Юридична адреса: м.Київ, вул. Набережно-Крещатицька, 39 Фірма має більш як 1500 клієнтів, серед яких:
·                     Конституційний Суд України;
·                     Міністерство Юстиції;
·                     Міненерго;
·                     Видавництва «Київська Правда», «Сільські вісті», «Команда»;
·                     Київміськбуд-1;
·                     Київквартсервис.
Для того, щоб оцінити ефективність діяльності підприємства в сучасних умовах треба проаналізувати його організаційну структуру (. рис. 1.)
 

Рис. 2.1. Організаційна структура управління ПП „ Магдалена ”
Головним керуючим органом фірми є Рада власників в яку входять 4 особи, що створили дане підприємство. В компетенцію Ради власників, згідно Статуту підприємства, входить визначення стратегічних напрямків розвитку підприємства, обрання генерального директора та призначення головного бухгалтера підприємства.
Генеральний директор займається поточним управлінням підприємством, до його компетенції входить прийняття рішень щодо управління підприємством як фінансового так і організаційного змісту, найом працівників (крім головного бухгалтера, так як це компетенція Ради власників). Має право підпису фінансових документів
До функцій головного бухгалтера відносяться:
1.                   ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні;
2.                   надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством;
3.                   надання щорічного звіту Раді власників.
До функцій відділу маркетингу відносяться:
1.                   начальник відділу є заступником головного бухгалтера;
2.                   моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;
3.                   проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу;
4.                   планування і керування запасами підприємства;
5.                   надання щорічного звіту Раді власників.
Вертикальний аналіз (аналіз структури) – полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів балансу підприємства.
За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.
Горизонтальний аналіз (аналіз динаміки) – має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).
Вертикальний і горизонтальний аналіз доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального і горизонтального аналізів.
Проведемо аналіз структури та динаміки балансів підприємства за 1999- 2001 роки, який поданий в таблицях Б1 і Б2 (див. додаток 4).
Як видно, підприємство, в цілому, є прибутковим і працює стабільно. Спостерігається ріст грошових коштів на рахунках підприємства, проте об’єм їх ще досить низький — 3,6% від оборотного капіталу, як за період з 1999 по 2000 рік та і за період з 2000 по 2001 рік, при нормі не менш 10%. Такі низькі показники негативно впливають на показники абсолютної ліквідності підприємства. Відбувається значне зниження дебіторської заборгованості підприємства, так за період з 1999 по 2001 вона зменшилась на 1443 тис. грн., або 40,9%. Це свідчить про виважену політику керівництва фірми щодо дебіторів. Спостерігається зменшення вартості незавершеного будівництва (на 43 тис. грн., або 74%), та збільшення вартості основних фондів підприємства на 3900 тис. грн., або 15,39%. Що означає, що на підприємстві відбувається оновлення основних засобів. Збільшується виручка підприємства, а відповідно і сума нерозподіленого прибутку підприємства, так за період, що аналізується він збільшився на 210 тис. грн., або 25,77%. Збільшився статутний та резервний капітали підприємства на 1590 тис. грн.., або 69,6%. та 237 тис. грн., або 51,41% відповідно. Як негативний фактор можна відмітити збільшення на 4260 тис. грн.., або 13,07% постійних зобов’язань підприємства. Також слід відмітити, що відбувається зниження кредиторської заборгованості на 2171 тис. грн., або 66,94%.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВУ:
§           збільшити суму грошових коштів на рахунках до рівня, необхідного для покриття поточних зобов’язань. Це можна зробити за рахунок нерозподіленого прибутку;
§           зменшити суму боргу по постійним зобов’язанням.
Для того, щоб проаналізувати ефективність господарювання підприємства необхідно розрахувати показники, які наведені в таблиці 2.1.
Як бачимо спостерігається стала тенденція до збільшення практично всіх показників господарської діяльності підприємства, що свідчить ріст прибутковості і ефективності господарювання підприємства.Таблиця 2.1
Аналіз ефективності господарювання ПП „Магдалена”
№ п/п
Показники
Одиниці виміру
1999
2000
2001
1
2
3
4
5
6
1
Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг
тис.грн.
41506
63528,00
81265,00
2
Вартість запасів
тис.грн.
10289
11510,00
12260,00
3
Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.
тис.грн.
28904
44256,00
55914,00
4
Адміністративні витрати
тис.грн.
1361
1456,00
1352,00
5
Витрати на збут
тис.грн.
1902
2256,00
2109,00
6
Чистий прибуток
1521,06
3320,72
5910,89
7
Рентабельність виробництва продукції
%
7,0
9,39
12,32
8
Швидкість обертання запасів гр.1: гр.2
обор.
4,0
5,52
6,63
9
 Чисельність працівників, всього
чол.
225
287,00
315,00
10
Виробіток одного працівника, гр.1: гр.4
тис.грн.
30,50
43,63
60,11
11
Вартість основних засобів
грн.
25333
26195,00
29233,00
12
Фондовіддача гр.1: гр.11
тис.грн.
1,6
2,43
2,78
Щоб проаналізувати структуру майна підприємства проведемо дослідження за допомогою показників, наведених в таблицях 2.2 та 2.3.
Таблиця 2.2
Зміни в майновому стані ПП „Магдалена”
Показник
1999
2000
Зміни
тис.грн
%
тис.грн
%
тис.грн.
Раз
ВСЬОГО МАЙНА
39794,00
100,00%
41399,00
100,00%
1605,00
в тому числі:
 Іммобілізовані активи
25585,00
64,29%
26313,00
63,56%
728,00
1,0
 Мобільні активи
14197,00
35,68%
15071,00
36,40%
874,00
1,1
 - запаси
10289,00
25,86%
11510,00
27,80%
1221,00
1,1
 - грошові кошти
372,00
0,93%
525,00
1,27%
153,00
1,4
Таблиця 2.3
Зміни в майновому стані ПП „Магдалена”
Показник
2000
2001
Зміни
тис.грн
%
тис.грн
%
тис.грн.
Раз
ВСЬОГО МАЙНА
41399,00
100,00%
44182,00
100,00%
2783,00
в тому числі:
 Іммобілізовані активи
26313,00
63,56%
29290,00
66,29%
2977,00
1,1
 Мобільні активи
15071,00
36,40%
14869,00
33,65%
-202,00
1,0
 - запаси
11510,00
27,80%
12260,00
27,75%
750,00
1,1
 - грошові кошти
525,00
1,27%
520,00
1,18%
-5,00
1,0
З наведених даних видно, що за аналізуємий період майно підприємства збільшилось на 4388 тис. грн., або 11%. Питома вага необоротних активів на 50% більша ніж оборотних, що свідчить про нераціональну структуру основних засобів підприємства: багато основних засобів, менше обігових коштів. Ця структура більш характерна для виробничого підприємства, а не для торгового.
Основні засоби підприємства оновлюються погано, про що свідчать коефіцієнти зносу основних засобів, та коефіцієнт оновлення основних засобів. Внаслідок цього підприємству слід зменшити свої основні засоби, та за рахунок цього збільшити оборотні активи.
Аналіз фінансової стійкості.          
Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення власного обігового капіталу (ВОК) – мінімальна умова фінансової стійкості
    продолжение
--PAGE_BREAK--Таблиця 2.4
Дані для визначення типу фінансової стійкості ПП „Магдалена”
Роки
Запаси, тис.грн
Власний обіговий капітал, тис.грн.
1999
10289
10558,00
2000
11510
12683,00
2001
12260
13150,00
Як бачимо підприємство має абсолютну фінансову стійкість, тобто такий стан, коли для забезпечення запасів достатньо обігових коштів. Протягом періоду, що аналізується товарні запаси підприємства покриваються його власним обіговим капіталом.
Для того, щоб визначити ринкову стабільність підприємства проведемо аналіз показників ринкової стійкості підприємства. Отримані дані наведені в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Аналіз ринкової стійкості підприємства
 п/п
Показник
Умовне позна-чення
Формула для розрахунку
Норма-тивне значення
1999
2000
2001
1
Власні обігові кошти (робочий функціонуючий капітал)
Рк
(Влас. Капітал + довгостр.зобов. — позаоборот.активи)
або
(оборотні активи — короткострокові зобов.)
0
10558,00
12683,00
13664,00
2
Коеф.забезпечення оборотних активів власними коштами
Кз.в.к.
Власні обігові кошти / Оборотні активи
0.1
0,74
0,84
0,88
3
Маневреність робочого капіталу
Мр.к
Запаси / Робочий капітал
Реком. знач. = 1
0,97
0,91
0,90
4
Маневреність власних обігових коштів
Мв.о.к.
Кошти / Власні обігові кошти
Реком. знач. = 0.5
0,04
0,04
0,04
5
Коеф.забезпечення власними обіговими коштами запасів
Кзап
Власні обігові кошти / Запаси
0.6 – 0.8
1,03
1,10
1,07
6
Коеф. покриття запасів
Кп.з
«Нормальні» джерела покриття запасів / Запаси
2 >
1,32
1,30
1,21
7
Коеф. фінансової незалежності (автономії)
Кавт
Власний капітал / Пасиви
>=0.5
0,91
0,94
0,96
8
Коеф.фі-нансової залежності
Кф.з
Пасиви / Власний капітал
>=1;
1,10
1,06
1,04
9
Коеф.маневреності власного капіталу
Км
Власні обігові кошти / Власний капітал
>0.1
0,29
0,33
0,31
10
Коеф. концентрації позикового капіталу
Кп.к.
Позиковий капітал / Пасиви

0,09
0,06
0,04
11
Коеф.фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування)
Кф.с.
Власні кошти / Позикові кошти
>1
9,90
16,23
24,36
12
Показник фінансового ліверіджу
Фл
Довгострокові зобов«язання / Власні кошти

0,00
0,00
0,01
13
Коеф. фінансової стійкості
Кф.с.
Власний капітал+довгострокові зобов»язання / Пасиви
0.85 – 0.90
0,91
0,94
0,97
Проведений аналіз показує, що підприємство є ринково стабільним, про що свідчать розраховані в таблиці 2.5 показники. Охарактеризуємо деякі з них.
Так коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами свідчить про абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти, його нормативне значення більше 0,1. У 2001 році цей показник на підприємстві становить 0,88.
Показник маневреності робочого капіталу показує яка частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах. У 2001 році його значення на підприємстві складає 0,90 при нормативному значенню 1. Цей показник близький до нормативного, проте спостерігається негативна тенденція до його зниження в динаміці (з 0,97 у 1999 році до 0,90 у 2001 році).
Показник маневреності власних обігових характеризує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах. Його рекомендоване значення – не менш 0,5, проте його показники на підприємстві вкрай низькі – 0,04 (за всі роки), що свідчить про нестачу абсолютно ліквідних коштів (тобто грошей на рахунках). Цей показник тісно пов’язаний з показником абсолютної ліквідності і свідчить також про неможливість підприємства покрити свої найтерміновіші зобов’язання в найкоротший період, проте і вірогідність того, що всі кредитори пред’являть в один момент свої вимоги до підприємства досить низька.
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Нормативне значення — >= 0,5. Як бачимо, у підприємства цей показник у 2001 році дорівнює 0,96. Це досить таки високий результат, який свідчить про можливість підприємства розрахуватися з кредиторами власними силами підприємства.
Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами його показник на підприємстві збільшується в динаміці з 9,90 у 1999 році до 24,36 у 2001. Нормативне значення >1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства.
Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань. Як бачимо його значення на підприємстві дорівнює нулю, тобто підприємство абсолютно незалежне від довгострокових зобов’язань.
Коефіцієнт фінансової стійкості показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Нормативне значення 0,85 – 0,90. Показник підприємства у 2001 році – 0,97, що свідчить про фінансову стійкість підприємства.
Для того, щоб визначити здатність підприємства розплатитись за своїми зобов’язаннями проведемо аналіз показників ліквідності підприємства. Результат аналізу наведено в таблиці 2.6.
Таблиця 2.6
Аналіз ліквідності підприємства
Показник
Умовне позначення
Формула для розрахунку
1999
2000
2001
Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття)
кл.п.
Поточні активи / Поточні пасиви
3,89
6,27
12,11
Коефіцієнт ліквідності швидкої
Кл.ш.
Поточні активи – Запаси /Поточні пасиви
1,07
1,48
2,12
Коефіцієнт ліквідності абсолютної
Кл.а.
Кошти / Поточні пасиви
0,10
0,22
0,42
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості
кд/к
Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість
1,33
1,48
2,03
Дані таблиці 2.6 свідчать про наступне:
1. коефіцієнт поточної ліквідності на підприємстві у 2001 році дорівнював 12,11 при нормативному значенні не менш 1. Цей показник характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.
2. коефіцієнт швидкої ліквідності у 2001 році складав на підприємстві 2,12 при нормативному значенні 0,7 – 0,8. Він характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.
3. коефіцієнт абсолютної свідчить про готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення – 0,2 -0,35. Його значення на підприємстві у 1999 році становило 0,1 і не відповідало нормативному, проте в подальшому спостерігається його збільшення і в 2001 році цей показник становив 0,42.
4. показник співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості показує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Нормативне значення – 1,0. На підприємстві цей показник становить: 1999 – 1,33, 2000 – 1,48, 2001 – 2,03. Це свідчить про можливість підприємства покрити кредиторську заборгованість за рахунок дебіторської.
Проведений аналіз свідчить про ліквідність підприємства і його можливість ліквідувати свої борги за рахунок власних засобів.
Додаток 1
План рахунків бухгалтерського обліку на недержавних підприємствах
    продолжение
--PAGE_BREAK--Додаток 2
План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ
Розділ I. Балансові рахунки
Синтетичні рахунки
Субрахунки 1-го рівня
Код
Назва
Код
Назва
1
2
3
4
Клас 1. Необоротні активи
10
Основні засоби
101
Земельні ділянки
102
Капітальні витрати на поліпшення земель
103
Будинки та споруди
104
Машини та обладнання
105
Транспортні засоби
106
Інструменти, прилади та інвентар
107
Робочі і продуктивні тварини
108
Багаторічні насадження
109
Інші основні засоби
11
Інші необоротні матеріальні активи
111
Музейні цінності, експонати зоопарків, виставок
112
Бібліотечні фонди
113
Малоцінні необоротні матеріальні активи
114
Білизна, постільні речі, одяг та взуття
115
Тимчасові нетитульні споруди
116
Природні ресурси
117
Інвентарна тара
118
Матеріали довготривалого використання для наукових цілей
12
Нематеріальні активи
121
Авторські та суміжні з ними права
122
Інші нематеріальні активи
13
Знос необоротних активів
131
Знос основних засобів
132
Знос інших необоротних матеріальних активів
133
Знос нематеріальних активів
Клас 2. Запаси
20
Виробничі запаси
201
Сировина і матеріали
202
Обладнання, конструкції і деталі до установки
203
Спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими дого- ворами
204
Будівельні матеріали
205
Інші матеріали
21
Тварини на вирощуванні і відгодівлі
211
Молодняк тварин на вирощуванні
212
Тварини на відгодівлі
213
Птиця
214
Звірі
215
Кролі
216
Сім'ї бджіл
217
Доросла худоба, вибракувана з основного стада
218
Худоба, прийнята від населення для реалізації
22
Малоцінні та швидкозношувані предмети
221
Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації
23
Матеріали і продукти харчування
231
Матеріали для учбових, наукових та інших цілей
232
Продукти харчування
233
Медикаменти і перев'язувальні засоби
234
Господарські матеріали і канцелярське приладдя
235
Паливо, горючі і мастильні матеріали
236
Тара
237
Матеріали в дорозі
238
Запасні частини до машин і обладнання
239
Інші матеріали
24
Готова продукція
241
Вироби виробничих (навчальних) майстерень
25
Продукція сільськогосподарського виробництва
251
Продукція підсобних (навчальних) сільських господарств
Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи
30
Каса
301
Каса в національній валюті
302
Каса в іноземній валюті
31
Рахунки в банках
311
Поточні рахунки на видатки установи
312
Поточні рахунки для переведення підвідомчим установам
313
Поточні рахунки для обліку спеціальних коштів
314
Поточні рахунки для обліку сум за дорученнями
315
Поточні рахунки для обліку депозитних сум
316
Поточні рахунки для обліку інших позабюджетних коштів
317
Поточні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів
318
Поточні рахунки в іноземній валюті
319
Інші поточні рахунки
32
Рахунки в казначействі
321
Реєстраційні рахунки
322
Особові рахунки
323
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку спеціальних коштів
324
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку сум за дорученнями
325
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку депозитних сум
326
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших позабюджетних коштів
327
Реєстраційні рахунки сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів
33
Інші кошти
331
Грошові документи в національній валюті
332
Грошові документи в іноземній валюті
333
Грошові кошти в дорозі в національній валюті
334
Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті
34
Короткострокові векселі одержані
341
Векселі, одержані в національній валюті
342
Векселі, одержані в іноземній валюті
35
Розрахунки з покупцями та замовниками
351
Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи
36
Розрахунки з різними дебіторами
361
Розрахунки в порядку планових платежів
362
Розрахунки з підзвітними особами
363
Розрахунки з відшкодування завданих збитків
364
Розрахунки з іншими дебіторами
Клас 4. Власний капітал
40
Фонд у необоротних активах
401
Фонд у необоротних активах за їх видами
41
Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах
411
Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах за їх видами
42
Результати виконання бюджетів
421
Результати виконання сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів
43
Результати виконання
431
Результат виконання кошторису за загальним фондом
кошторисів
432
Результат виконання кошторису за спеціальним фондом
44
Результати переоцінок
441
Переоцінка матеріальних активів
442
Інша переоцінка
Клас 5. Довгострокові зобов'язання
50
Довгострокові позики
501
Довгострокові кредити банків
502
Відстрочені довгострокові кредити банків
503
Інші довгострокові позики
51
Довгострокові векселі видані
511
Видані довгострокові векселі
52
Інші довгострокові зобов'язання
521
Інші довгострокові фінансові зобов'язання
Клас 6. Поточні зобов'язання
60
Короткострокові позики
601
Короткострокові кредити банків
602
Відстрочені короткострокові кредити банків
603
Інші короткострокові позики
604
Прострочені позики
605
Короткострокові позики з бюджету
61
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
611
Поточна заборгованість за довгостроковими позиками
612
Поточна заборгованість за довгостроковими векселями
613
Поточна заборгованість за іншими довгостроковими зобов'язаннями
62
Короткострокові векселі видані
621
Видані короткострокові векселі
63
Розрахунки за виконані роботи
631
Розрахунки з постачальниками та підрядчиками
632
Розрахунки з часткової оплати замовлень на дослідно-конструкторські розробки, що виконуються за рахунок бюджетних коштів
633
Розрахунки із замовниками за виконані роботи і надані послуги з поза- бюджетних коштів
634
Розрахунки із замовниками за науково-дослідні роботи, що підлягають оплаті
635
Розрахунки із залученими співвиконавцями для виконання робіт за господарськими договорами
64
Розрахунки із податків та платежів
641
Розрахунки за платежами і податками в бюджет
642
Інші розрахунки з бюджетом
65
Розрахунки із страхування
651
Розрахунки з пенсійного забезпечення
652
Розрахунки із соціального страхування
653
Розрахунки із страхування на випадок безробіття
654
Розрахунки з інших видів страхування
66
Розрахунки з оплати праці
661
Розрахунки із заробітної плати
662
Розрахунки зі стипендіатами
663
Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит
664
Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках
665
Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування
666
Розрахунки з членами профспілки безготівковими перерахуваннями сум членських профспілкових внесків
667
Розрахунки з працівниками за позиками банків
668
Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання
669
Інші розрахунки за виконані роботи
67
Розрахунки за іншими операціями і кредиторами
671
Розрахунки з депонентами
672
Розрахунки за депозитними сумами
673
Розрахунки за коштами, одержаними на видатки за дорученнями
674
Розрахунки за спеціальними видами платежів
675
Розрахунки з іншими кредиторами
68
Внутрішні розрахунки
681
Внутрішні розрахунки за загальним фондом
682
Внутрішні розрахунки за спеціальним фондом
69
Кошти бюджетів
691
Кошти, передані й отримані
Клас 7. Доходи
70
Доходи загального фонду
701
Асигнування з державного бюджету на видатки установи та інші заходи
702
Асигнування з місцевого бюджету на видатки установи та інші заходи
71
Доходи спеціального фонду
711
Доходи за спеціальними коштами
712
Доходи за іншими власними надходженнями
713
Доходи за іншими коштами
714
Кошти батьків за надані послуги
715
Доходи, спрямовані на покриття дефіциту загального фонду
716
Доходи за витратами майбутніх періодів
72
Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт
721
Реалізація виробів виробничих (навчальних) майстерень
722
Реалізація продукції підсобних (навчальних) сільських господарств
723
Реалізація науково-дослідних робіт за договорами
73
Доходи бюджетів
731
Доходи сільських, селищних та міських (міст районного підпорядкування) бюджетів
Клас 8. Витрати
80
Видатки із загального фонду
801
Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи
802
Видатки з місцевого бюджету на утримання установи та інші заходи
803
Видатки сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкуван-ня) бюджетів
81
Видатки спеціального фонду
811
Видатки за спеціальними коштами
812
Видатки за іншими власними надходженнями
813
Видатки за іншими коштами
82
Виробничі витрати
821
Витрати виробничих (навчальних) майстерень
822
Витрати підсобних (навчальних) сільських господарств
823
Витрати на науково-дослідні роботи за договорами
824
Витрати на виготовлення експериментальних пристроїв
825
Витрати на заготівлю і переробку матеріалів