МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Волинський державний університет
імені Лесі Українки
Географічний факультет
Кафедра фізичної географії
Пугач Роман Іванович
СОЦІОФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Спеціальність 7.070501 – Географія
Робота на здобуття кваліфікації спеціаліста
Науковий керівник:
канд. геогр. наук, доц. Тарасюк Н. А.
ЛУЦЬК — 2002
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1.Вивчення лісовихландшафтів та зміни лісистості досліджуваної території
Розділ 2. Функціональнезначення лісових ландшафтів і чинники їх трансформації
Розділ 3. Сучасний станлісів Волинської області та їх функціональні особливості
3.1 Лісові ландшафти і їхдинаміка
3.2 Функціональне значеннялісових ландшафтів
Розділ 4. Шляхи оптимізаціївикористання функціональних можливостей лісових ландшафтів
Висновки
Література
Додатки
ВСТУП
Волинська область – крайозер, річок, боліт і лісів. Поєднання цих компонентів з кліматичнимиособливостями, рельєфом, грунтами зумовлюють існування тут своєріднихгеосистем. Лісовий ландшафт – один з основних геосистем цього краю. Хоча заостанні сторіччя він все більше і більше поступається іншим типам геосистеми,проте ще зберігає свої позиції щодо значимості і важливості. Без лісу немаєПолісся, немає Волині. Це її багатство. Чому? Чи не перебільшення це? В данійроботі ми розглянемо важливість лісових ландшафтів у функціонування всіхгеосистем області, всієї її території на основі дослідження функцій лісовихландшафтів. Сформовані природні умови за участю цього типу геосистем без ньогозміняться, що призведе до зміни всіх інших природних компонентів.
Об”єктів дослідження єлісові ландшафти Волинської області. Предметом – їх соціофунціональне значення.
Актуальність теми.Важливість лісу у житті і розвитку суспільства помічена давно. Велика частканаселення Землі живе поблизу лісів, а то й у самих лісам. Вивчаючи спосіб життялюдей протягом історичного періоду і в наш час, можна побачити, що ліс завждибув і є важливим елементом в їх житті. Це і життло, і тепло, і комора харчовихі кормових продуктів, і будівельні матеріали, і хімічна сировина, і місцевідпочинку, і регулятор клімату, вологи… Знати всі ці функції лісовихландшафтів дуже важлтво з метою їх раціонального і ефективного використання.Крім того це знання змусить замислитись перш, ніж необдуманно знищувати їх,допоможе використати ці функції там, де вони дуже необхідні.
Метою дослідження євстановлення функціональних типів лісових ландшафтів Волині, їх відповідністьреальним умовам території і розвитку суспільства, надання рекомендацій щодопокращення ситуації в області.
Нажаль, часто цінністьречей ми усвідомлюємо тільки після їх втрати. Негативні наслідки, до якихпризводить зведення лісових площ без відповідного наукового обгрунтування,часто бувають невиправними і болючими. Вирубка великих лісових масивів назахідних схилах Карпат призвела до неодноразової катастрофічної повені нар.Тиса. Це трагедія. Яроутворення, зсуви, пилові бурі, засухи – негативніприродні явища, боротися з якими можна за допомогою лісонасаджень.
Результатом дослідженняє карта функціональних типів лісів Волинської області. Робота складається зівступу, чотирьох розділів, висновків, доповнена таблицями, схемами, діаграмами,картографічним матеріалом.
РОЗДІЛ 1. Вивчення лісових ландшафтів ТАЗМІНИ ЛІСИСТОСТІ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ТЕРИТОРІЇ
Ліс – один з основних типів рослинності, що складається зсукупності деревних, чагарникових, трав”янистих та інших рослин (мохи,лишайники), включає також тварин і мікроорганізми, які впливають один наодного, взаємодіють між собою і з навколишнім середовищем. Так Г.Ф.Морозов,російський вчений по лісівничій справі, казав, що ліс – це сукупність не лишерослинних, але і тваринних форм, які існують під владою зовнішньогогеографічного середовища і у зв’язку з ним.
Насадження – це ділянка лісу ( природного чи штучного ),однорідна по деревостою, чагарниковому ярусу, за ґрунтовим складом і живимґрунтовим покривом.
Типологія – це наука, що прагне до об’єднання у собізначної частини лісівничих знань ( біологія насаджень, лісовідновлення,продуктивність, технічні якості деревини насаджень та ін. ). Цього погляду натипологію притримуються більшість вчених. Ігнорування типів при лісовідновленніє і не науково, і не практично.
Зародилася типологія в колишньому радянському союзі значнораніше ніж в Західній Європі. Це перші північні типологи – практики і наукаМорозова. Для подальшого розвитку науки і втілення її у практику, лісовегосподарство, необхідно будувати більш життєво і просту класифікацію типівнасаджень.
Умови розвитку типологічні ідеї в минулому були не дуже сприятливічерез дискусійне її становище, відсутність допомоги відповідних організаційтипологічних обслідувань у системі дослідної справи. Цими питаннями займалисятакі дослідники: проф. Морозов, проф. Висоцький, Крюденер і інші. Вонинамагалися розробити типізацію для окремих регіонів країни. Так, Крюденервиділяв такі типи лісових угрупувань: бори, субори та рамени ( груди ).Алексєєв на основі такого поділу розробив більш детальну класифікацію, в якійвін поділяє їх на сухі, свіжі, вогкі та сирі. Крім того він до класифікаціїКрюденера добавляє ще діброви. Це спрощує класифікацію і робить її доступною.
Одним із головних питань у типологічній роботі є питанняпро класифікаційні принципи. Погребняк вважає, що необхідно ясно дотримуватисьлісівничого масштабу, встановлюючи типологічні одиниці, строго розмежовуючирозуміння “типу “ від “ асоціації “. Одна або декілька лісівничих асоціацій,близькорідних та схожих між собою і відмінних від інших по лісівничих ознаках,дають основу для виділу їх у типологічну одиницю – тип насадження. Алексєєввиділяв такі лісівничі ознаки: швидкість зріджування, ґрунтозахисна здатність,продуктивність, стійкість насадження проти несприятливих природних факторів,відновлення, якість деревини. При типізації слід дотримуватись чіткогорозмежування між асоціацією і типом, а також не варто тип розуміти якузагальнення асоціацій.
Морфологічний принцип передбачає надання типам назви, щовідповідають найбільш характерним ознакам, і які не вимагають глибоко –аналітичної проробки їх на місці. Проте вивчають і генезис типів, бо міжповерхневими ознаками рослинних угрупувань і їх походженнях є завжди цілковитазалежність. В основу класифікації покладені морфологічні особливості: глибинаверховодки, морфологія ґрунту, рослинне вкриття, склад дерево стану і іншіознаки. Ознакою для виділення типів є також взаємини між складом та бонітетомприродних насаджень, рельєфом і типами, які встановлені типологом на основізаписаних ним у типових місцях дачі рослинного вкриття, ґрунтових перетинів і такеінше.
Поруч з типологічним описом на місцях слід зупинитися нахарактеристиці залучнення у різних типах, на впливі випасу худоби, пожежах,різних рубках, кулісах, насінньовиках та лісовідновленнях. Кожний із цихфакторів відновлення дає в різних типах різний ефект, іноді різко протилежний.Не менш важливими є подорожній збір матеріалів до характеристики ходу ростунасаджень по типах і їх окремих породах, дослідження технічних якостейдеревини, які виявляють різницю в залежності від типів, дослідження кореневоїсистеми і т.д.
Для лісівника – практика вивчення типології відкриває передним живий ліс і дає змогу самостійно орієнтуватися у багатьох випадках йогодіяльності, коли треба застосувати той чи інший технічний засіб стосовно доскладності біологічної будови насадження. Типолог може дати пораду про те, якийтип лісу найраціональніше насаджувати на певні території при лісовідновленні,знаючі значення впливу умов території на певні типи насаджень.
Не менш важливим питанням є геоботанічне районування. Лісогосподарськерайонування – поділ земель лісового фонду на територіальні одиниці різногорангу, однорідні за лісорослинними умовами, природоохоронними властивостями,лісотипологічною структурою продуктивністю і якісним складом лісів, екологічнимта соціальним значенням їх. Основна мета лісогосподарського районування –удосконалення території планування лісового господарства і лісогосподарськихзаходів з урахуванням багатогранного значення лісових ресурсів, найбільшповного і раціонального їх використання та відтворення. Теоретичні основилісогосподарського районування закладені в працях О.І.Воєйкова, В.В.Докучаєва,Л.С.Берга, В.І.Вернадського, російського лісовода Г.Ф.Морозова, Г.М.Висоцького,Є.М.Лавренка, П.С.Погребняка та інших. В межах Волинської області ним займалисятакі вчені: Г.І.Тафільєв, І.К.Пачоський, П.А.Тутковський, О.В.Фомін. Це початокдвадцятого століття. Вже тоді район Правобережного Полісся поділявся на лісовузону та лісостеп. Детальне районування території виконано у 1977 році групою дослідниківінституту ботаніки АН УРСР у складі таких дослідників: Ю.Р. Шеляг – Сосонко,Е.М. Брадіс, Т.Л. Андрієнко. Відповідно до цього поділу Волинська область єчастиною Східно – Європейської провінції Європейської широколистянолісовоїобласті. Поліську підпровінцію займає низовина на півночі та Волинська височинана півдні. Геоботаніки виділяють тут Ковельсько – Сарненський та частину Луцько– Ровенського округу. У складі першого виділяють п’ять геоботанічних районів:Ратнівсько – Любешівський, Зарічнянсько – Висоцько –Сарненський, Ковельсько –Маневицький, Турійський та Цумансько – Костопільський.
Луцько –Ровенський геоботанічний округ лише частково входить до території області. Вінвключає в себе тут три райони: Сокальсько – Торчинський, Барковицько – Ровенський,Повчансько – Мізоцький. Усі вони займають пересічений рельєф Волинськоївисочини. 19% території становлять природні рослинні угрупування, решта – цесільськогосподарські землі. Лісистість становить 9%. Рослинність тяжіє довододілів, крутосхилів, ярів.
Тепер розглянемо, сучасний стан лісових ландшафтів та їхдинаміку в часі.
Сучасна картина поширення лісових ландшафтів на територіїУкраїни далеко не відповідає тій, яка була ще в доісторичні часи. За допомогоюнових методів дослідження у палеогеографії і палеоботаніці, зокрема спорово –пилкового аналізу, встановлено, що в дольодовиковий період співвідношення міжлісом і степом на території України встановилась за рахунок поширення степу наліс. Взагалі в цей час ліси вкривали великі площі не тільки сучасного Полісся,а й Лісостепу і навіть Степу. Після останнього зледеніння ліси просувалисьпоступово на південь і під час кліматичного “ оптимуму “ досягли приблизносучасних природних меж.
Протягом четвертинного періоду межі Полісся, Лісостепу, СтепуУкраїни кілька разів змінювались. Змінювався і природний склад лісів.
У ранньому голоцені переважали сосна і береза, які росли напіщаних масивах. В другу третину періоду на кращих грунтах до сосни приєдналисядуб і в’яз. У Лісостепу зростали Берегово – соснові ліси з невеликою домішкоюдуба, в’яза, ліщини, які чергувалися зі степовими ділянками. У Карпатах булипоширені соснові ліси, в яких також росли береза, смерека, вільха, в’яз, бук. Вгірському Криму – сосна.
Наприкінцісереднього голоцену через пом’якшення клімату стали поширюватися широколистяніліси. На Поліссі крім сосни значне місце займали дуб, вільха. У Лісостепузбільшилась площа мішаних дубових лісів з домішками в’яза, липи і інших порід,помітно зменшилась питома вага соснових лісів. У Карпатах стали домінуватишироколистяні ліси: смерекові, дубові і інші. Сосна лишилася лише на крутихсхилах гір та бідних грунтах. В гірському Криму в цей час переважали дубові іграбові ліси.
У пізньому голоцені на Поліссі широколистяно – соснові лісизберегли свою площу, але на зволожених місцях переважали ліси з вологолюбнихпорід. У Лісостепу ліси за складом були подібні до сучасних. Значне поширеннянабули дубово – грабові ліси з березою, ясеном, кленом. Степ набув сучасноговигляду, і лише по долинах рік, по ярах і балках соснові ліси язиками сягалидалеко вглиб Степу. Проте, слід зауважити, що все ж таки лісів там було значнобільше ніж тепер. Соснові ліси з березою, дубом, ліщиною, бузиною спускалисямісцями аж до гирла Дніпра. В Карпатах в цей час головними породами стали бук іялиця; в Криму – бук, а також дуб і граб.
В останній фазі пізнього голоцену зміни рослинного світуобумовлювались не лише природними факторами, а й впливом господарськоїдіяльності людини.
Вивчення лісів цього часу проводилося із застосуваннямкомплексу методів: картографічного, ґрунтового, історичного аналізу.Використовували також карти сімнадцятого, дев’ятнадцятого, двадцятого століть,літописи, повідомлення іноземних авторів, актові матеріали і опис лісів удванадцятому – сімнадцятому століттях, археологічні матеріали. Цим займалисятакі вчені, як Талієв В.І., Висоцький Г.Н., Цвєтков М.О., Мільков Ф.М., КомаровН.Ф., Марков К.К., Семенова – Тянь – Шанська А.М. і інші. Було встановлено, щоліси росли на дерново – підзолистих, сірих лісових грунтах, опідзоленихчорноземах, опідзолених оглеєних грунтах на лесі і глинах та частково надеградованих, типових і звичайних чорноземах. В умовах Карпат лісовими грунтамислід вважати буроземно – підзолисті, дернові опідзолені і бурі гірсько –лісові. На залежність між розподілом грунтів та рослинності в степовій зоні, атакож на деякі природні умови, що змінюють рослинність, вказав Танфільєв Г.І.
В першому тисячолітті н.е. ліси були по всій Україні крім Степу.Безлісими були лише болота, сипкі піщані грунти і круті схили гір. Всятериторія Полісся на захід від Дніпра до Західного Бугу була вкрита лісамипереважно хвойного складу. Листяні ж площі були незначні.
Значні лісові масиви в зоні Лісостепу покривалиПравобережжя, а на Лівобережжі ліси чергувалися з широкими степовими ділянками.Основними породами були листяні. Лісостеп – це центр землеробської культури,тому ліси тут в значній мірі вирубані. Подільське Побужжя і Хмельниччина буливкриті високопродуктивними листяними лісами з переважанням дуба. Тут такожзростали граб, ясен, в’яз, берест, на заході – явір, бук. На бідних грунтахрічкових терас росла сосна. Між Дніпром і Доном були суцільні масиви лісу,південною межею яких була р. Самара. Взагалі на Лівобережжі лісова рослинністьбула поширена переважно лише в долинах рік. Це Псел, Хорол, Ворскла, Супой,Трубіж.
В Степу в цей час ліси були лише по ярах і балках, рідшеокремими масивами. У породному складі байрачних лісів Дніпропетровщинипереважали дуб, ясен, інколи був берест, клен і інші породи. За допомогоюдосліджень встановлено, що ліси росли навіть в гирлі Дніпра на Олешківськихпісках; це в основному соснові ліси. Дніпровські острови теж вкриті булидубовими лісами. У десятому столітті значні площі лісу були на Перекопському перешийку.
В Карпатах зростали ліси із бука, дуба, смереки, ялиці, а вКримських горах – суцільні лісові масиви з дуба, бука, Кримської сосни.
За перше тисячоліття дуже скоротилися площі, зайняттілісом. Як свідчать карти Г. Боплана, В. Кордта, архівні матеріали, всімнадцятому столітті на Лівобережжі лісів було значно менше ніж наПравобережжі. М.О. Цвєтков відзначає, що в вісімнадцятому столітті найбільшіплощі лісів на Лівобережжі були на берегах Орелі і Самари. Це в основномудубові ліси з домішками береста, ясена, клена, липи, а також на піщаних грунтахвздовж Самари росла сосна. Були ліси і на узбережжі Азовського моря .
На Правобережжі лісові масиви простягалися від Дністра досередньої течії Південного Бугу і Росі, і навіть на межі зі степом стояли великіі глухі лісові масиви: Лебедин ліс, Мотрин ліс, Чорний ліс, — де росли дуб,граб, клен, берест, липа, ясен, осика, береза, дикі яблуня, груша, черешня. НаДніпровських островах Таволжаному і Хортиця були дубові ліси. Про це свідчатькарти Боплана. Там же й зазначено, що всі балки, байраки Степу, територіївздовж річок Самари, Орелі, Вовчої, Інгулу, Інгульця, Південного Бугу буливкриті лісами.
В шістнадцятому, сімнадцятому та вісімнадцятому століттіінтенсивно розвивалася торгівля, росли міста, розвивалося мануфактурневиробництво, відбувався експорт лісу на Захід. Це викликало значне скороченнялісових масивів, зокрема на Волині, в Галичині, де знаходилися сплавні шляхиВіслянської водної системи. У вісімнадцятому – на початку дев’ятнадцятогостоліття хижацька рубка лісів Прикарпаття спричинила зменшення площ букових,дубових, ялицево – смерекових лісів. Крім того у шістнадцятому і сімнадцятомустоліттях ліси Карпат, Правобережного, західного лісостепу і прилеглих до ньогорайонів широколистяних лісів Полісся розкорчовувалися під орні землі, а звісімнадцятого століття це поширилося і на Лівобережжя.
Хоча за останні тисячу років природні умови майже незмінилися, господарська діяльність людини спричинила скорочення лісових площ у2-3 рази.
Вдев’ятнадцятому столітті на місці колишніх великих лісових масивів лишилисьневеликі їх площі, особливо в Лісостепу. На Поліссі переважали хвойні, але булиі дубові, березові ліси, вільшаники, осичники, іноді зустрічалися явір,черешня, на південному заході – липа, в’яз, клен гостролистий, берест. Частозустрічались вербняки та осокорняки.
ЛісистістьЛісостепу зменшилась порівняно з першим тисячоліттям н. е. у 4 – 4,5 рази;¾ площі лісів займали листяні породи, 25% — хвойні. В листяних лісахпереважав дуб ( 50% ), а також були поширені бук, граб, ясен. Найвищалісистість була на заході, а саме у верхній частині басейну Південного Бугу тау Придніпров’ї.
В Степуліси росли в заплавах, балках на піщаних річкових терасах і були представленнісосновими, дубовими деревостанами з домішками ясена, береста, липи, а наПравобережжі – грабові ліси. На півночі майже всі балки у верхів`ях були вкритістарими високопродуктивними лісами із дуба, ясена, клена гостролистого,береста, липи, осики з підліском з ліщини, свидини, клена татарського. Напівдні області лісів майже не було. З середини девятнадцятого століття допочатку двадцятого століття північна частина Херсонщини через сухий кліматвтратила багато лісових площ.
За данимиМ.О. Цвєткова, лісистість України з кінця вісімнадцятого століття по 1914 рікзменшилася в 1,6 рази. Найбільш різко вона скоротилася в Полтавській,Харківській, Чернігівській та Київській губерніях.
Вдев’ятнадцятому столітті для цукробурякової промисловості використовувалосьдеревне паливо, для чого вирубувались дубові, соснові ліси Полісся і Лісостепу,а в Карпатах – букові ліси. Лишилися і поновлювалися граб, клен, липа, береза,осика. На Україні з`явилось сотні тисяч га необліснених пустирів і малоціннихнасаджень. В Карпатах це викликало поширення вітровалів через послабленнядеревостанів у лісах, де переважала смерека. Несвоєчасна розробка вітровалівпривела до поширення короїдів, які завдали шкоди дубовим і буковим лісам. Ця іінші причини зумовили зменшення площ цих лісів за останні сто років на 25%. На Поліссістворювались соснові монокультури, які згодом повсюдно виявились враженимикореневою губкою. За роки радянської влади проводилось лісонасадження та лісовегосподарство на науковій основі, що зменшили низку цих проблем. Тепер вдержавних лісах 50% вритих лісом земель – це штучні насадження. За даниминаукових публікацій [ ], лісистість України становить 15,6% з переважанням вКарпатах ( 40,5% ) і на Поліссі ( 26,1% ). Ще в 1977 році вона становила 12,9%. а в 1987 році –14,2% з таким розподілом: на Поліссі- 26,1%, в Лісостепу-12,2%, у Степу- 3,8%, в Карпатах- 40,5%, в Кримських горах- 32%.
РОЗДІЛ 2.ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ І ЧИННИКИ ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЇ
Лісовіландшафти – геосистеми, складові географічної оболонки. Геосистеми як компонентиприроди виконують певні природні функції, забезпечуючи цим самим стабільність уфункціонуванні географічної оболонки. Людина використовує ці функції длязадоволення власних потреб, і, якщо це робиться при дотриманні певних умов, тоцей баланс не порушується. Тому виникло поняття “функцій ландшафту” (О.А.Мінц,В.С.Преображенський, 1970; П.Еліам, 1983; Е.Німман, 1977; А.Балалікас, 1977), зокремалісового. Під ним розуміють суспільно важливу мету, якої суспільство досягає зарахунок геосмстеми або за її участю ( В.П.Преображенський та ін., 1988 ).
Функціїгеосистем постійно розширюються за рахунок потреб суспільства.
Різнівчені по-різному визначають функціональні типи геосистем. Е.Німман (1977 )розрізняє 4 типи функцій: виробничі ( задоволення промислового тасільськогосподарського виробництва енергетичними та речовинними ресурсами );анропоекологічні (зумовлюють здоров”я людини ); етичні та естетичні;“ландескультурні” (не досить чітко визначена група функцій, що включаєвилучення відходів, самоочищення геосистеми і т. п. ); В.С.Преображенський(1980) виділяє такі функції: ресурсно-відновлювальну;середовище-відновлювальну; ресурсозберігаючу або ресурсовмісну; інформаційну (надання матеріалів для наукових досліджень, виховання тощо ); естетичну; функціюпростору для господарської діяльності. В.І.Тимчинський та П.Г.Тищенко ( 1981 )виділяють 12 функціональьних типів геосистем: заповідні, мисливсько-промислові,лісогосподарські, рекреаційні, лучно-пасовищні, землеробські, водогосподарські,селитебні, шляхово-транспортні, промислові, гірсько-промислові, невикористовувані.
Колигеосистема виконує кілька функцій то виділяють проміжні типи, наприклад,заповідно-рекреаційні.функціональні типи поділяються на підтипи, наприклад,лісогосподарські – на: експлуатаційні, захисні, резервні тощо. Для деякихпідтипів виділяють функціональні види геосистеми. Наприклад, для захисноголісогосподарсько підтипу: ґрунтозахисні, водозахисні, санітарні тощо.
Г.О.Бачинськийподає схему функціонального значення лісових ландшафтів, де поєднуються природніфункції з антропогенними.
Використовуючифункції геосистем, в нашому випадку лісового ландшафту, людина впливає на них ізмінює, вносить в них свої елементи, втручається в їх розвиток іфункціонування. Тому ці геосистеми не можна назвати чисто природними, а,можливо, навіть більше антропогенними – соціоекосистемами.
Середчинників, які впливають на зміну лісових ландшафтів, виділяють природні іантропогенні. Природні поділяють ні звичайні і стихійні. Звичайні природнічинники – це фітоісторичні, флорогенетичні, хорологічні, біологічні,екстремальні екологічні, ценотичні. До стихійних відносять екстремальнікліматичні умови, природні пірог енні,
Волинська область розміщена в межах Східно – Європейської платформі насхилі Волино – Подільської плити протерозойського віку. На південному заходівиділяється Львівський палеозойський прогин. Область пересічена системоюглибинних розломів субмеридіонального напрямку. Територія зазнає повільногопідняття на сході на 7,5 мм в рік, на заході дещо з меншою інтенсивністю. Такепереважання додатних рухів в напрямку стоку зумовлює заболочення в центральнійі західній частині, тобто у верхів’ї Прип’яті.
Територія за геологічний період неодноразово покривалася морем, щозумовило чергування морських і континентальних осадових відкладів, якіпредставлені породами від верхньопротерозойського до четвертинного віку.Внаслідок припинення осадконагромадження в умовах континентального клімату впермі, тріасі та юрі породи цих періодів відсутні. Більшість відкладі верхньоїкрейди ( карбонатні, кремнієвмісні породи ) в багатьох місцях виходять наповерхню і визначають рельєф. Четвертинні малопотужні відклади представленнівсіма типами антропогенних континентальних відкладів. Вони змінюються з півночіна південь від супіщано – суглинистих утворень, моренних, елювіальних з водно –льодовиковими пісками до елювіально – делювіальних лесів і лесовиднихсуглинків. Моренні нижньо – і середньочетвертинні відклади в центральнійчастині утворюють дуги, пагорби і вали Волинського моренного пасма. На Поліссішироко представлені водно – льодовикові форми рельєфу: ками, ози, зандри. Середсучасних відкладів найбільш поширені озерні, річкові та еолові: торф, болотнізалізні руди, русловий і заплавний алювій, еолові піски [ ]. Є кам’яне вугілля,яке добувається у Львівсько – Волинському басейні, торф на Поліссі, де є понад240 родовищ, звідки його постачають для паливної промисловості, сапропель, якийвикористовується для удобрення. Він добувається в поліських озерах. Також є газ( Локачинське родовище ), мідь, фосфорити, карбонатні породи, які є скрізь ідобувається з мінімальною шкодою навколишньому середовищу, цементна і іншабудівельна сировина. Видобування і розробка корисних копалин впливають на змінуплощі лісів через територіальне співпадання, екологічний вплив при процесівилучення їх з природи через залучення деревини в добувну промисловість в роліпалива і допоміжних чи будівельних матеріалів.
Територія Волинської області в межах переважно рівнинна з незначнимнахилом на північ. Поліська частина – акумулятивна низовина, південналісостепова частина – Волинська лесова височина. Середні висоти становлять 195м, максимальна – 292 м ( на півдні ), мінімальна – 139 м ( на північному сході). На півночі області поширені кінцево – моренні горби, флювіо – гляціальніози, конуси виносу валунів і суглинків. Також є неглибокі слабо виражені врельєфі заболочені річкові долини, які є сприятливими по природним умовам длязростання лісів з вільхи, верби і інших вологолюбних порід. Місцями є западини.Денудаційні припідняті вододіли представлені мергелями і крейдою. Еолові формипростягнулися вздовж річок у вигляді піщаних горбів і пасм. В долині Прип’яті,в межиріччях Стоходу, Стиру, Турії і Західного Бугу поширені рівнинні торфовищаз пониззями, зайнятими водою. В лісостеповій частині переважають денудаційнірівнини, розчленовані припідняті лесові рівнини, де багато провалів,просадочних та рухомих еолових форм рельєфу, заболочення.
Волинська область знаходиться в помірному кліматичному поясі, в зонімішаних лісів та лісостепу ( південна частина ). Клімат помірний, вологий, зм’якою зимою, значним атмосферним зволоженням. Велика хмарність дещо зменшуєпостування прямої сонячної радіації. Достатнє зволоження, часті зимові відлиги,зумовлені впливом атлантичних повітряних мас, активною циклонічною діяльністю,також є одним із важливих факторів поширення вологолюбних порід. Швидкістьвітру становить 2,4 – 4,9 м/с з максимумом взимку і мінімумом влітку, а такожзменшується з півдня на північ. Протягом року переважає західний перенісповітря, хоча велику частку у вітряному режимі області складають південно –східні і вітри інших напрямків. Вітряна погода сприяє транспірації, що придостатньому зволоженні позитивно випливає на рослини, зокрема ліс з точки зоруактивного вологообміну з навколишнім середовищем.
Радіаційний баланс області сприятливий для зростання як морозостійких,так і сухостійних видів рослинності. Середня температура січня становить – 4,2- — 5,1оС, липня — + 18,3 оС. Вегетаційний період триває 190 днів з кінцяквітня до початку листопада. Пізні заморозки інколи бувають до третьої декадитравня, ранні – з другої декади вересня. Інколи це згубно впливає на молодідеревні породи, а також чагарниково – трав’яну рослинність.
Середня кількість опадів становить 536 – 600 мм з максимальною їхкількістю в липні, мінімальною – взимку і на початку весни. Потужністьснігового покриву сягає 5 – 10 см, іноді 20 см. Вона достатня для збереженнякореневищ і трав’яної рослинності в зими із сильними морозами, особливо тоді,коли сніговий покрив триває всю зиму. Це також є позитивним з точки зорудостатнього зволоження грунту в лісах весною, коли атмосферна кількість опадівє малою. Постійний сніговий покрив зберігається з кінця грудня до кінця лютого,інколи до початку квітня. Відносна вологість повітря становить приблизно 79 % змаксимумом взимку, що викликає часті тумани, особливо при проходженні теплихатмосферних фронтів, циклонів чи заходження на територію атлантичного повітря.В морозні зими з таким характером атмосферної циркуляції на гілках деревутворюється льодовий покрив, що часто спричиняє їх обламування. Це ж саме буваєі при надмірному накопиченні снігу на них.
В області в літній період часті грози, які найбільш інтенсивні в червні– серпні, хоча в окремі роки вони бувають і в жовтні, а також і в кінці квітня.Кількість днів з грозами становить 28 – 32 в рік з переважанням на Поліссі.Град випадає рідко, але майже кожен рік з частотою 1,3 — 2,4 дні в рік. Буваютьожеледі, хутровини, інколи пилові бурі. Для Волині характерне явище смерчів,які хоча і рідко проходять по території, проте завдають значної шкоди як лісам,так і в загалі населенню і народному господарстві області. Прикладом служитьшквал в червні в 1997 році, який за досить короткий час звалив величезні площіцінних лісових насаджень, в основному в межах Камінь – Каширського держлісгоспута міжгосподарського лісгоспу.
Область багата на внутрішні води, які зосереджені в річках, озерах,ставках, водосховищах, болотах, а також значна їх частина представлена увигляді підземних вод, які є важливим джерелом водопостачання області, особливоїї поліської частини. Приблизно 90 % території охоплює водна система Прип’яті.В області є понад 200 озер, 10 водосховищ, до 400 ставків, які разом займаютьплощу більше 5,0 тис. га… Крім того побудована густа сітка осушуваних каналівна півночі області. Все це дещо роздрібнює територію на окремі осередки, лісовімасиви і робить їх менш доступними, хоча значна заболоченість минулого та й вдеяких північних районах і зараз також затруднює використання лісових ресурсів,впливає на їх ріст і розвиток, відновлення.
На Волині характерний розвиток дернового і підзолистого процесів,зокрема на Поліссі, в заболочених пониженнях – торфо — і глеєутворюючого.Переважають дерново–підзолисті і болотні грунти, хоча є і чорноземи, дернові,сірі й лучні грунти. Зростання тут дубово -соснових лісів, піщаний механічнийсклад гірських порід сприяє протіканню процесу опідзолення, що підсилюєтьсязначним зволоженням. Цей процес особливо інтенсивний під ялиновими лісами, демайже відсутній трав`янисто – моховий покрив. Це зменшує родючість грунтів.Дерново-підзолисті грунти в основному поширені на Поліссі. В зниженнях, дерівень ґрунтових вод високий, а тренованість слабка, поширенідерново-підзолисті глеєві, піщані і супіщані грунти. Оглеєння відбувається призастої води у вологі періоди року і є позитивним процесом для піщаних грунтів,негативним для піщаних і суглинистих грунтів. Ясно -, світло – і темно — сіріопідзолені грунти поширені в Лісостепу і є більш родючими. Вони утворюються налесовидних, карбонатних суглинках під мішаними і широколистяними лісами.Чорноземи представлені на вододілах і пологих південних схилах Волинськоївисочини. Вони розорені через велику родючість, тому й лісистість тут мала.Лучні грунти поширені на сході в долинах рік і зайняті сіножатями і пасовищами.Дернові грунти зосереджені в основному на Поліссі, на півдні якого переважаютьбільш родючі дерново – карбонатні. На підвищених піщаних терасах Полісся черезвітрову ерозію гумусу і трав`яного покриву майже нема, тому доцільно їхзаліснювати. В пониженнях Полісся – болотні, торфово – болотні і торфовігрунти, які є родючими при правильному їх використанні.
Отже, лісові масиви займають переважно слабо родючі дерново –підзолисті грунти Полісся, які слабо придатні для сільського господарства.
В межах Волинської області виділяють фізико – географічну провінціюПолісся і Західну Українську лісостепову провінцію. Волинське
Полісся – алювіальна низовина на крейдяних відкладах, з льодовиковимиформами рельєфу. Заболоченість на півночі становить до 40 %. Більше 45%території зайнято сосново – дубовими, сосновими, грабово – сосновими, грабово –дубовими, березовими та чорно вільховими лісами.
Мале Полісся знаходиться між Волинської і Подільською височинами. Тутпоширені пасовища і сіножаті на луках, болотах і алювіальних рівнинах.
Волинське лісостепове Опілля або Волинська височина має горбистийрельєф з родючими грунтами на лесових відкладах. Розвинені ерозійні і карстовіпроцеси, чому сприяє зменшення площ судібров. Лісистість тут становить 20 %.На заході ліси представлені грабовими дібровами, грабово – буковими лісами. Вцентральній частині Опісля лісистість зменшується через використання родючихмалогумусних опідзолених чорноземів. На сході на слабохвилястій імалорозчленованій рівнині поширені дубово — соснові і дубово – грабові ліси, вминулому з чергуванням луків.
На формування лісових ландшафтів Волинської області впливає рядфакторів як природних, так і антропогенних, як сучасних, так і минулих.Основним природним чинником формування і зміни лісів області в минулому бувклімат, перш за все багаторазові четвертинні зледеніння. Під час Дніпровськогозледеніння вся територія була вкрита льодовиком, лише в рефугіумах Волинськоївисочини збереглася рослинність, яка згодом поширювалася на північ. Зеров Д.К.( 1950 р.) вважає, що на півночі України під час останнього зледеніння панувалалісостепова рослинність, де були гаї з сосни, берези, у зволожених місцяхверби. Він випускає вплив на формування рослинних угрупувань Московського іопосередковано Валдайського зледеніння. Поступово степові ландшафти навододілах почали витісняти сосна і береза. В середньому голоцені потеплінняпризвело до утворення мішаних лісів, зокрема сосново – широколистяні з дубом,липою, ліщиною, формування вільшаників. В середньому голоцені появились такожсмерекові угрупування острівного характеру через наявність низовин іобводненість території, що перешкоджало суцільній її міграції. Підвищеннявологості у пізньому голоцені викликало появу бука, ялиці ( Артюшенко, 1957 р.), й зменшення площ смерекових угрупувань, зменшення ролі граба в ліса.
Сучасний клімат також відіграє немалу роль у формуванні, розвитку тазміні лісових ландшафтів Волинської області, хоча не основну. Велике значеннямають фактори зволоження, рельєфу, ґрунтового та літологічного складутериторії. В раритетних фітоценозах значну участь беруть гідрофітніугрупування, але на них дуже впливає антропогенний фактор, тоді як насуходільні – фітоісторичні та екологічні. На підвищеній західній частиніприсутні рідкісні екологічні угрупування з сосни та ксерофітів у приземнихярусах ( напр., соснові бори ялівцево – лишайникові ) і антропогенно – рідкісніугрупування ( соснові бори левкобрієві, саротамнусові ). На півдні черезпоширення крейди — полідомінантні по деревному ярусу угрупування, багаті нафлористичний склад фітоценозу. Історичні і мікрокліматичні, грунтові умовизумовили острівне поширення ялинових лісів за межами ареалу свого суцільногопоширення. Достатнє зволоження в пониженнях зумовило їх приуроченість саме доцих мікро — форм рельєфу. Рідкісними є низькоберезові угрупування на болотах,грабово – дубові лісові угрупування тіньового типу; скельнодубові веснівково –різнотравні ліси; грабово – яворові вільшини; соснові бори хамедафно – багнові.Екологічно рідкісними також є соснові бори колючоплавонові й ялівцево –лишайникові, вплив на формування і поширення яких здійснює переважно факторрельєфу й ґрунтовий покрив. В багатьох місцях поширення ялини в даних природно– кліматичних умовах є екстремальним, тому вона поступово витісняється іншими,більш пристосованими до даних умов породами в зони її екологічного оптимуму, девона здатна конкурувати з іншими видами, зокрема сосною та вільхою. Тому длязбереження сосново – вільхово – ялинових фітоценозів необхідно перш за всезберігати природні умови їх зростання, зокрема великої обводненості територіїїх поширення.
За весь історичний час існування географічної оболонки, а зокремалісових ландшафтів, постійно відчувався негативний вплив на них і збоку людини,її ростучої діяльності, у різних його формах:
- агрикультурній – обезліснення і розорювання схилів,яке призводить до яро утворення та ерозії грунтів;
- сельбищна, урбаністична, беллоїдна ( зв”язана звійськовими діями);
- лісоексплуатаційна – використання лісовихресурсів, яке довгий час було одностороннім, нераціональним, екстенсивним, бездостатнього відновлення і догляду за лісами;
- техногенна – вплив на лісові ландшафти різних формгосподарської діяльності людини, особливо в період розвитку НТП ( це стосуєтьсяі видобутку корисних копалин, і будівництва доріг, і т. п. );
- геохімічна – вплив продуктів функціонуванняпідприємств, транспорту на екологічний стан лісових ландшафтів;
- геофізична – вплив теплового, радіоактивного,пилового та інших видів фізичного забруднення.
Такі форми впливу тягнуть за собою ряд наслідків: девамстація лісовихландшафтів, біологічне і біоценотичне збіднення, генетичне збідненняорганічного світу, зниження потенціальної регенеративної здатності природнихекосистем і екологічної стабільності окремих біомів, порушення біогеохімічнихфункцій живої речовини і біогеохімічних циклів у природі.
Прослідкуємо цей вплив на лісові ландшафти за весь перід існуваннялюдства.
Археологія говорить, що територія Волинської області була заселена щеприблизно п’ятнадцять тисяч років тому в пізньому палеоліті. Це були мисливськіплемена. В неоліті ( 4 тис.р. до н.е ) на півдні області жили племена, якізаймалися землеробством, скотарством, мисливством. З часом вони витіснялисяіншими. У сьомому – десятому століттях на Волині склалися ранні феодальнівідносини, що сприяло заселенню та освоєнню нових територій, виникнення новихміст: Володимир, Червень, пізніше Буськ, Луцьк, Турійськ, Чорторийськ,Перемиль. Поселення в основному розміщувались вздовж рік. Інтенсивне освоєннятериторії почалося ще в дев’ятому – десятому століттях, ще за часів КиївськоїРусі, але особливо великий вплив був на початку сімнадцятого – вісімнадцятомустоліттях через осушення. Ланцевич С. (1931р.) вказує, що досить інтенсивнеосушення території почалося з вісімнадцятого століття. Зниження рівня водизмінило породний склад лісів, хоча і сприяло росту з дубово – соснових угрупувань.Екстенсивне осушення здійснювалось і наприкінці дев’ятнадцятого століття підкерівництвом Б.М. Жилінського та в тридцятих роках двадцятого століття ( роботиПольського Бюро меліорації Полісся ). Посилене осушення здійснювалось в 1960 — 1976 роках привело до зменшення ролі в лісах болотної і гігрофільноїрослинності.
У сімнадцятому – вісімнадцятому століттях густота поселенськихелементів становила 5 населених пунктів на 100 км2, а в лісостеповій частині ібільше, що зумовлено меншою заболоченістю та лісистістю. В період капіталізмуВолинська губернія була відсталим аграрним краєм, де сільське населеннястановило 92,6 % всього населення. На початку двадцятого століття густотапоселенських елементів становила 6 одиниць на 100 км.2. По території було розкиданобагато хуторів. Після Першої світової війни децентралізація поселень ще більшепосилилась. В радянський час штучно була зменшена кількість поселень – більшеніж у два рази, порівняно з 1921 роком, і проводилось укрупнення населенихпунктів. В післявоєнний період вирубками нівелювалась різноманітність породногоскладу лісових угрупуваннях. Лише не великими масивами (Берестяно – Цуманськіліси, Маневицька дача ) збереглися полі домінантні лісові угрупування з участюдуба та сосни в головному ярусі, наявністю рідкісних неморальних видів утрав`яному покриві. Рідкісними стали угрупування з участю явора і дубаскельного. Все це свідчить про те, що людина здатна вплинути не лише на розмірилісових площ, але й на їх породний склад, не насаджуючи нових видів, аопосередковано, впливаючи на природне відновлення через господарськудіяльність.
В двадцятому столітті приріст населення незначний через дві світовівійни, міграції. Це з однієї сторони позитивно вплинуло на лісові ландшафтичерез меншу заселеність території. В шістдесяті роки чисельність населеннязростала через освоєння Львівсько – Волинського кам’яновугільного басейну. З1994 року приріст населення є відємний через підвищення смертоності і зниженнянароджуваності. На 1997 рік в області проживало 1071,8 тис. чол., а густотанаселення змінювалася по районах від 24,5 до 55,3 чол./км2. Найбільша вона впівденних районах, де незначна залісненість території і велика її розораність;найменша в центральних і в північних районах через велику лісистість і заболоченістьтериторії.
Першою формою виробництва на Волині, яка відіграє дуже важливу роль внародногосподарському комплексі, і яка особливо впливає на зміну площ лісів, єсільське господарство, зокрема рослинництво. Воно займає приблизно 688 тис.газемель. Найбільші їх площі зайняті зерновими в центральних, південних і впівденно – західних районах, цукровими буряками в південних і центральнихрайонах, льону – довгунця в центральній і західній частині області. Такийрозподіл пов’язаний перш за все з грунтово – кліматичними умовами. Малородючідерново – підзолисті грунти півночі області зайняті під лісовими площами,родючіші освоєні сільським господарством.
Кормовою базою тваринництва, зокрема розведення великої рогатої худоби,є як сільське господарство, так природні пасовища, в ролі яких часто виступаютьлісові угіддя. Це порушує структурність грунту погіршує його повітряно – воднийрежим, а також лісова рослинність зазнає механічних пошкоджень з боку тварин,особливо молоді насадження та трав`янисто – чагарниковий покрив. На півночі тазаході, тобто в зоні поширення лісів, тваринництво розвинуте слабше, щопозитивно впливає на збереження лісів.
Волинська область індустріально слабо розвинута, і це сприяє розвиткутут лісового господарства. Промисловість представлена машинобудуванням,хімічною, добувною, легкою, харчовою галузями, промисловістю будівельнихматеріалів та лісовою. В основному вони розміщені у великих містах центральнихта південних районів, а також невеликі підприємства в районних центрах. Лише кар’єридобування корисних копалин невеликими ареалами розкидані по території області.Тому можна сказати, що вплив промисловості на лісові угіддя є невеликим.Добування кам’яного вугілля зменшило витрати деревини на паливо, проте ліс ставвикористовуватись для будування шахт.
Лісохімія і деревообробка розвивалась ще на початку дев’ятнадцятогостоліття. Ще у 1899 році у Волинській губернії налічувалось 88 заводів іпідприємств по переробці лісової сировини. Таке інтенсивне використання лісузумовило скорочення його площі із 42 % у 1850 році до 25,5 % у 1870 році. А в1884 році лісистість становила лише 23,4%. Лісовідновлення відставало, але напочатку двадцятого століття лісистість збільшилась до 31 %. З 60-х рр.Комплексні підприємства по вирощуванню, заготівлі, обробці та переробці лісовоїсировини, вдосконалило контроль за його використанням. Ведення лісовогогосподарства та охорону лісів державного значення здійснюють 14 лісгоспівВолинського державного лісогосподарського об’єднання “Волиньліс” 11 міжгосподарськихлісгоспів, деякі сільськогосподарські підприємства. У Володимирі – Волинському,Ковельському, Камінь – Каширському, Ківецівському, Ратнівському, Швацькомулісгоспах нараховується приблизно 250 га лісонасіннєвих плантацій, проте цьогоне вистачає для повного відновлення лісових ландшафтів. Тому плануєтьсястворити додаткові на площі 70 га у Володимир – Волинському та Ківецівськомулісгоспах. У більшості лісгоспах розміри посадки перевищують обсяги рубок, щосвідчить про позитивний баланс лісовідновлення. Найбільше заготовляєтьсядеревини в Уманському, Ківецівському та Маневицькому лісгоспах. Щорічнозаготовляється 300 тис. м3 деревини, але цей показник меншає через нестачустиглих лісів. Окрім деревини ліс дає щороку у великій розмірах березового соку,грибів, ягід, плодів, лікарської та технічної сировини, м’яса диких тварин.
Через осушення хвойні породи втрачають енергію росту. На суходолахосушення мало вплинуло на видовий склад і поширення лісових угрупувань, протеантропогенний вплив позначився на поведінці дуба скельного, явора, ялини, якізростають біля меж свого суцільного поширення. В лісах де поширений граб,поновлення основних порід треба регулювати, бо граб затруднює їх поновлення.
Вплив людини на лісові ландшафти зумовив поширення певних лісовихугрупувань. Так, в лісах під впливом лісових пожеж формуються соснякимучницеві. Впровадження в лісові культури саротамнуса віничкового в ролісупутнього чагарника зумовило виникнення нового угрупування сосняківсаротамнусових.
Внаслідокстихії 23.06.97 р. в лісових масивах області виникли вітровали та буреломи наплощі 26 тис. га.із загальною кубомасою біля
900 тис.куб. м. Від стихії найбільше постраждав Камінь – Каширський район, де станом на01.01.2001р. ще залишилось не розроблено 3080 га. буреломів.
Враховуючицей, а також інші природні і антропогенні фактори зменшення лісових площ натериторії Волинської області, державне лісогосподарське об’єднання “ Волиньліс“ та управління агропромислового комплексу облдержадміністрації за 1998 рік навирубках, що підлягають залісненню, створили 2143 га. лісових культур, 1057 га.включено під природне відновлення, посаджено лісу на ярах, балках, крутосхилахі інших не придатних для ведення сільського господарства землях на площі 201га. Також значна увага приділяється забезпеченню захисту лісу від шкідників тахвороб, а особливо охорону його від пожеж і самовільних вирубок. За 2000 рік влісових угіддях області зареєстровано 27 випадків лісових пожеж на площі 21га., виявлено 841 куб. м. самовільно зрубаної деревини.
Крім впливу на розміри лісових ландшафтів виробничоїдіяльності людини існує ще один негативний фактор – радіаційне забруднення. Ізтрагедією на Чорнобильській АЕС сталися великі зміни у користуванні лісом назначній території, оскільки вона забруднена Cs–137 ( Додаток 14, 15 ).
В деревині, хвої, в грибах, ягодах добре акумулюютьсярадіонукліди, які хоча і вилучаються з атмосфери, потрапляють у грунт, а згодомі до людини.
Отже, як видно, сьогодні людина активно впливає наструктуру, розміри, та стійкість лісових ландшафтів, що може негативновідбитися на подальшому їх розвитку. Тому дуже важливо при будь-якійгосподарській діяльності враховувати можливі наслідки.
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ ТА ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНІОСОБЛИВОСТІ
3.1 Лісові ландшафтиВолині і їх динаміка
лісовий ландшафт
Однією із основних формацій в межах Волинської області єсоснові ліси, які займають підвищення рельєфу чи заболочені низини, тобтозростають в найбільш екстремальних умовах. На підвищеннях поширені сосново –лишайникові асоціації ( сухі бори ), які переважають у північних поліськихрайонах. Дерева в цих лісах порівняно невисокі, зімкнення крон не більше 0,6. Вних часто не має підліску. Суцільний трав`яно — моховий покрив утворений 3 –5видами роду кладонія і цетрарія, а також у невеликій кількості є засухостійкітрави і чагарники: чебрець, тонконіг, булавоносець. Зрідка трапляються кущикивереску, брусниці, толокнянки, специфічні поліські види: вівсянка поліськасмолка литовська, гвоздика розчепірена.
На схилахтрохи нище поширені зеленомошні соснові асоціації ( свіжі, здебільшого вологібори ). Висота сосни в них у 60 – 80 – літньому віці сягає до 20 – 22 м,зімкнення крон – 0,8, деревостан більш щільний. Це найбільш багаті ірізноманітні сосняки Полісся. Серед них виділяються чорничники, які займаютьнайбільш понижені частини рельєфу. Ярус чорниці і інших низькорослих рослинстановить приблизно 70% проективного покриття. Вереск, який росте в лісах навсіх рівнях від сухих вершин до боліт, відразу показує, що колись тут буланизова пожежа. Проте виділяється як окрема асоціація бір – вересняк, природний,первинний. Він становить невелику смугу між борами лишайниковими і бруснично –зеленомоховими, хоча їх дуже мало.
З борів –зеленомоховиків є ще молінієво – чорнично – зелено — мохові асоціації, якіпоширені в більш вологих місцях ніж чорничники. Деревостан в нихвисокобонітетний. Тут поширена береза і чагарниковий ярус з крушин, якізаймають низинні рівнини. Тут є і болотна рослинність: багно, буяхи, — а вмоховому покриві серед зелених мохів є зозулин льон прямий і сфагн лісовий. Дососняків– зеленомоховиків на багатших грунтах приєднуються сосняки орлякові здомішкою берези. В таких лісах крім типових для сосняків видів трав ічагарників є ще види дубово – соснових лісів: купина, герань, перловик і інші.Грунтово – чагарниковий ярус тут найбагатший по видовому складу. Це єперехідний тип соснових лісів до дубово – соснових.
Нижче посхилу через сосново – довгомохову смугу переходить в сосоново – біломохову (сирі бори ). Це болотисті ліси з переважанням серед мохів сфагнуму. Вонипоширені переважно на півночі. Деревостани сосни мають висоти 10-15 м у віці80-100р через поганий доступ кисню у грунті. В цих лісах завжди присутня березапухнаста. Видовий склад трав`янисто – чагарникового ярусу бідніший. В ньомупереважають багун, журавлина, буяхи, чорниця, молінія, брусниця, пухівка тадеякі інші болотні злаки.
Натериторії Волинської області переважаючим типом лісів є дубово – соснові (субори ), але через вибіркову вирубку дуба вони інколи перетворюються насосняки. Грунти тут більш багаті і представлені дерново – підзолистимисупіщаними, з прошарками суглинків і помірним, але достатнім зволоженням. Тутскладніший склад і будова лісових угрупувань. Верхній ярус становить сосна,висоти якої сягають 25-27 м, нижній ярус – дуб з висотами 16-18 м. Серед соснизустрічається і береза, серед дуба – осика і вільха. Крім того лісові галявиниоточують невисокі дерева третьої величини: дика груша, лісова яблуня, верба козяча,рідше клен, липа, граб. Виділяють ліщинові, крушинові субори, в яких підлісокінколи не виражений. Найбільш поширеними є ліщинові та чорницеві субори.Трав`янисто — чагарниковий ярус багатий за видовим складом і за масою. Мохи єлише в мікропониженнях, навколо стовбурів, на пенькових купинах та на місцікострів.
Ліщинучерез вирубку її людиною замінює зіновать руська. До ліщини приєднуютьсябересклети європейський і бородавчатий, барбарис, зрідка калина. В наземномуярусі поширені чорниця, орляк, кислиця, ожина волосяна, смовдь гірський,молінія, конвалія. Серед рідкісних тут зустрічаються орхідеї, лілійні, плауни.
Субори зпідліском з крушини займають більш зволожені місця і поширені більше ніжліщинові. Підлісок в них густий і представлений крушиною, рябиною, черемхою.Трав`янисто — чагарниковий покрив такий же, як і в попередньому угрупуванні, зпереважанням чорниці і молінії. Зустрічаються і деякі лучно – болотні види:щучка дерниста, осока чорна та просяна.
Частотрапляються дубово – грабові ( груди ) ліси на бідніших грунтах. Вони, якправило, двоярусні, у другому ярусі яких представлений дуб, який тутрозріджений. Відновлення його стримується грабом. Реконструкції та рубкидогляду досить ефективні у таких лісах. Підлісок розвинений слабо і представленийкопитняком, яглицею, маренкою.
Якправило, на місці вирубок чи згарищ борів чи суборів виростають березові ліси зберези повислої. На більш сирих ділянках зростає береза пухнаста. Висота такихдеревостанів сягає 25 м. Ці ліси менш довговічні ніж насаджені чи посіяні.Чагарниковий ярус слабо виражений або й зовсім відсутній. У приземному ярусіпредставлені орляк, вереск, чорниця, молінія а також зелені мохи. Господарськадіяльність змінює їх видовий склад та продуктивність.
На Волиніпроходить південна межа поширення темнохвойних лісів, зокрема ялини. Невеликіплощі їх зберігаються у лісових заказниках: Гірницький, Домаківський,Силікатний, Сільцівський. В Головнянському лісництві збереглися природніялинники на площі 5,7 га.
Такі лісинайбільш поширені на перезволожених і заболочених зниженнях, тому серед нихпереважають вологі і сирі типи. Деревостани низько -, рідкосередньопродуктивні, як правило, мішані. Тут зростають також сосна звичайна,береза бородавчата і пухнаста, вільха чорна, осика, рідше граб і дуб звичайний.Переважають ялинові ліси із гіпновим і сфагновим моховим покривом. Чистіялинові ліси нестійкі проти сильних вітрів, сильно страждають від кореневоїгубки і опенька, окислюють грунти; проте варто вирощувати мішані ліси з ялиною,бо ялина є важливою лісоутворюючою породою.
На місцяхвирубок, або згорілих дубово – соснових, широколистяних ( дубових і грабово –дубових ) лісів зростають осичники. Вони, як правило, змішані з березою, інколичисті. Чагарниковому і трав’янистому покриву властиві несталість, значнезабур’янення випадковими видами. В лісостеповій частині області є ідовготривалі чисті осикові гайки – осикові колки. В таких гайках характернаодноярусність, зімкнутість на 0,6 – 0,9, деревостани першого класу бонітету. Вцих лісах крім осики і берези найчастіше зустрічаються дуб, граб, липасерцелиста, сосна звичайна, яблуня лісова, черешні, берест. В підліску добрерозвинена ліщина, рідше бруслина бородавчаста та європейська, крушина ламка. Утрав’янистому покриві багато маренки запашної, осоки волосистої, веснівкидволистої, конвалії звичайної, яглиці звичайної, чорниці, тонконога дібровного,які виступають субдомінантами у відповідних асоціаціях. Моховий покриввідсутній. Осичники з часом поступаються дубовим лісам, тільки якщо на них невпливає діяльність людини.
Подолинах рік поширені вільхові ліси, для яких низинний рельєф з достатнімзволоженням і близьким заляганням підземних вод є оптимальними умовами для їхгарного зростання. Лісоутворюючою породою є вільха клейка ( чорна ). Домішкамислужать береза пухнаста, сосна звичайна, ясен звичайний, ялина європейська,осика, граб, дуб. У підліску зростає горобина, черемха деякі верби. Трав’яний покривнайбагатший в умовах сильно – і середньопроточного зволоження. В таких лісахможна зустріти малину, ожину, калину. Часто 45 – 50 – метрові стовбури знизуобвиває хміль. Серед трав поширені кропива дводомна, гравілат річковий, війникланцетний, зюзник європейський, папоротники, фіалка болотна, кислиця звичайна.В більш понижених місцях малина зникає і з’являється чорна смородина. Впониженнях, де вода весною і осінню застоюється, а літом висихає і опускаєтьсяна глибину 20 – 60 см. зростають самі складні за складом високопродуктивнівільшаники.
В лісахШацького національного парку, площа лісового фонду якого рівна 18,8 тис. га.переважають соснові насадження, які становлять 70 % лісової площі. Найбільшпоширені тут сосняки чорницеві, менш — сосняки зеленомохові та верескові.Вершини піщаних гряд вкриті сосняками лишайниковими, а їх схили брусницевими.Трав’яний покрив представлений кострицею овечою, що свідчить про те, що тутколись була низова пожежа. У парку значну роль відіграють вільхові ліси, якізаймають 15 % загальної їх площі, і поширені в пониженнях навколо великих боліті озер. Це в першу чергу вільшаники кропивні, але є й осокові та гравілатові.Вони служать добрим притулком для багатьох видів тварин, особливо птахів ікопитних, а також це могутнє джерело фітонцидів, потужний випаровувавнадлишкової вологи.
Березовіліси займають 10 % лісової площі і сформовані березою повислою ( на сухихмісцях ) і пухнастою ( у вологіших місцях ). Особливо гарні чорницеві таорлякові березняки.
На більшбагатих і вологих грунтах сформувалися дубово – соснові ліси, але вонипредставлені лише фрагментарно.
Волинь –лісистий край, генератор кисню для подільського Лісостепу, фільтр Полісся,акумулятор його вологи. Площа земель лісового фонду області в 1996 роцістановила 697 287 га, з них вкритих лісом 621 969 га. Найбільші площі зайнятіпід лісами першої групи – лісами, які виконують санітарно-гігієнічні таоздоровчі, захисні та водоохоронні функції. Так як Волинь – край рівнинний,багатий на опади і йому мало знайомі постійні сильні вітри, то полезахисних іпротиерозійних лісових насаджень тут дуже мало.
Загальнаплоща лісових і інших лісопокритих площ на території Волинської області станомна 01.01.1999 року становить 682,5 тис. га (33,88% від загальної площі області), в т.ч. вкриті лісовою рослинністю 637,0 тис. га. Лісистість областістановить 31,6 %. З усіх лісів та інших лісовкритих площ ліси першої групистановлять 105,5 тис. га… Сюди відносяться заповітні лісові ділянки, ліси знауково – історичним значенням, особливо цінні масиви, лісопаркові частинилісів зеленої зони, лісогосподарська частина лісів зеленої зони, захисні смугивздовж доріг, інші ліси, що мають значення для охорони навколишньогосередовища, заборонені смуги по берегах і водоймах. У лісах цієї групикатегорично забороняються усі види рубок, за винятком санітарних та лісовідроджуючих,випасання і прогін худоби, влаштування польових тракторних станів, заїздівавтотранспорту. Ліси другої групи становлять 445,1 тис. га. Це спеціальні зониі спеціальні смуги, використовувані ліси, ліси національних парків. Ліси КСПналежать в основному до другої групи.
Поосновній функції використання для виробництва деревини використовується 327,9тис. га, для захисної, природоохоронної та біологічної мети – 69,4 тис. га.,для відпочинку – 2,6 тис. га. Найбільші площі займають ліси, які виконуютьсанітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, найменші – полезахисні,протиерозійні. Ліси на Волині розміщуються переважно на Поліссі, де лісистістьстановить 45%, а в лісостепу – лише 5%. На 1997 рік найвищі показникилісистості території були характерні для Маневицького -55,2%,Камінь-Каширського- 40,9%, Шацького –41% районів. Слід відмітити, що впорівнянні з 1966 роком лісистість в межах області зазнала просторових змін.Так, в 1966 році максимальні значення ( 50% ) лісистості території буливластиві Камінь-Каширському, Ратнівському та Любешівському районам. Станом на2001 рік лісистість змінилась до таких показників (відповідно):40,9%,33,3%,34,9%. Найменшою лісистістю відзначаються Луцький ( 6,7% ), Горохівський (10,2% ), Рожищенський ( 10,3% ), Іваничівський ( 11,6% ), Локачинський ( 15,7%) райони.
Слідзауважити, що в межах досліджуваної території відбуваються складні процесиперерозподілу площ лісів, їх вікової структури. В 1995 році площа лісовихземель області становила 695 тис. га якою вона була в 1983 році, але вже до1988 року різко скоротилася. З них 429 тис. га ( 61,7 % ) – ліси держлісфонду,263 тис. га ( 37,8 % )– ліси спеціалізованих лісгоспів, 3 тис. га ( 0,5%) –інших користувачів. З 1983 по 1995 роки площа лісів держлісгоспів скорочується,а лісів міжгосподарських лісгоспів – зростає.
Лісидержавного значення – ліси, що перебувають у віданні державних органів лісовогогосподарства, а також міські ліси, закріплені ліси та ліси заповідників. ЛісиКСП ( Колективних сільськогосподарських підприємств ) – ліси, що розміщені наземлях, наданих цим підприємствам у безстрокове користування. І перші, і другівходять до складу єдиного державного лісового фонду.
Область характеризується захисно – експлуатаційним типомведення лісового господарства, тому тут велика інтенсивність експлуатації.Штучні насадження у віці 40 років становлять – 45 %. Внаслідок замінималоцінних насаджень більш цінними і продуктивнішими покращується структуралісів.
За останні роки сталися зміни в площі основних категорій земель.Лісові землі збільшилися приблизно на 5,4%, нелісові зменшились на 3,1%. З 1995по 2000 роки загалом зменшилась площа лісів першої групи на 10,5 тис. га, восновному за рохунок зменшення площ особливо цінних лісових масивів, тоді якінші категорії лісів збільшили свої межі.
Для оцінки якості деревини, як відомо, вивчають її породнийсклад. На Волині хвойні ліси займають 60% площі всіх вкритих лісом земель, ізних 59% становлять масиви сосни звичайної, які поширені переважно на піщанихзаплавах річок Прип”яті, Вижівки, Стоходу, Турії, і 1% ялини європейської.Твердолистяні породи займають 16%, серед них посадки дуба чорного – 14,4%,червоного — 0,6%, граба звичайного – 0,5%, ясена звичайного – 0,3%.М`яколистяні породи становлять приблизно 24%. На місцях вирубки дубово — соснових та грабово — дубових лісів зростають березняки ( 9,7% ), та осичники (0,4% ), по всій території на заболочених пониженнях, в заплавах річок — вільшаники (14,4% ). Ця картина виявляє наслідок лісогосподарських міроприємствпо збільшенню площ цінних порід: сосни збільшилось на 3%, дуба – 8,5%, осикизменшилось на 35%. З 1983 по 1996 роки по об”єднанню “Волиньліс”спостерігається збільшення площ хвойних, твердо- та м”яколистяних порід, протескорочення площ молодняків, що говорить про недостатнє лісовідновлення.за цейперіод появились посадки бука.
Держлісгоспимають крім лісових земель ( 92% ) і інші угіддя, серед яких найбільші площізаймають болота, сінокоси, дороги і просіки. Запас хвойних порід становить46230,0 тис.м3 ( 225,0 тис. га ), твердолистяних – 9370,0 тис. м3 ( 57,7 тис.га, м`яколистяних – 12760,0 тис. м3 ( 87,3 тис. га ). Переважаютьвисокобонітетні насадження ( 82,5 % лісової площі ). Низькобонітетні становлять1,1% на площі 4,3 тис га – ліси несприятливих умов. У лісах Волинської областімолодняки займають 162,6 тис. га, середньовікові – 156,4 тис га, пристиглі –47,2 тис. га, стиглі і пристигаючи – 14,4 тис. га. Подібна картинаспостерігається і в лісах держлісгоспів. У твердолистяних і м”яколистянихпородах велика частка середньостиглих і пристигаючих порід. В осикових колкахпереважають стиглі деревостани.
Щорічнийоб’єм заготівлі живиці становить – 600 т, березового соку – 10,2 тис. т,грибів – 440 т, ягід і плодів – 379 т, лікарської сировини – 28 т, м”яса дикихтварин – 28 т.
Зміна площ лісових ландшафтів Волинської області перш завсе залежить від величини рубок. З 1978 року спостерігається зменшення об”ємурубок до 1992 року, зростання до 1994 і знову скорочення до 1995 року.
В загальному по Волинській області з кінця вісімнадцятогостоліття спостерігається зменшення лісистості через великі темпи рубок бездостатнього лісовідновлення, а вже 1956 року лісистість почала зростати до 1991року до максимального її значення – 35,2 %. Зараз лісистість області становить31,6%.
3.2 Функціональне значеннялісових ландшафтів
Лісові ландшафти відіграють важливу роль у функціонуванніприродного середовища в у житті людини. Це відбувається завдяки різноманітностівиконуваних ними функцій. Розглянемо значення лісових ландшафтів детально.Г.О.Бачинський розрізняє пряме і непряме функціональне значення лісовихландшафтів. Пряме значення поділяється на біосферне та економічне, непряме – наекологічне та суспільно-корисне.
Функції лісових ландшафтів, що безпосередньо зв”язані зеволюцією біосфери та підтриманням їх організованості, відносять до категорії біосферних.Вона в свою чергу поділяється на космічну, біогеохімічну, грунтотворчу,функціональну.
Космічна функція лісових ландшафтів полягає в тому, щовони, трансформуючи променеву енергію Сонця, є сполучною енергетичною ланкоюміж Космосом і Землею. Променеву енергію Сонця вони перетворюють на енергіюбіохімічних процесів, енергію життя, енергію відтворення.
Біогеохімічна або “газова” функція лісових ландшафтів маєзначення для збереження газового балансу в атмосфері на рівні оптимальному дляжиттєдіяльності живих організмів. “Легені планети” забезпечують постачаннякисню в атмосферу, забираючи з неї все зростаючу кількість вуглекислого газу.Так, 1 га зелених насаджень протягом 1 години поглинає 2 кг вуглекислого газу.Таку його кількість під час дихання виділяє 200 чоловік. Їх роль з цієї точкизору особливо важлива в наш час, час індустріалізації суспільства, коли розмірипостачання вуглекислого газу в атмосферу і поглинання з неї кисню постійно істрімко зростає. Встановлено, що один гектар 20-річних сосняків засвоюєщорічно 9,35 тон вуглекислого газу і виділяє 7,25 тон кисню. Найбільш активні вцьому плані середньовікові високопродуктивні деревостани. Найкраще очищує повітряі поглинає вуглекислий газ каштан. Ліси України поглинають щорічно 43 млн. твуглекислого газу і виділяють приблизно 35 млн. т кисню.
Важлива роль лісових ландшафтів в грунтотворенні, адже самевони є основним джерелом органічної сировини для грунту, матеріалом дляутворення гумусу. На долю лісів припадає 55% щорічно утвореної біомаси планети.Найбільша кількість органічної речовини припадає на широколистяні й темнохвойніліси ( 16 – 36 т/га ). Фітомаса широколистяних лісів становить 40 – 80 ц/га. Вялинових і соснових лісах підстилка товста, слабо розкладена, а дубових,липових, березових – тонша, пухка і сильно мінералізована. Потужністьгумосового горизонту під ялиновим лісом сягає 14 см, сосновим – 16 см,березовим, дубовим і липовим – 18, 25, 26 см відповідно. Ліси впливають намеханічний склад грунту і його структуру. Під лісами структура грунту зерниста,краща, ніж під полями.
Функціональне значення лісових ландшафтів полягає в тому,що вони є однією із самих важливих ланок у загальному коло обігу речовин уприроді і разом з тим є середовищем життя багатьох видів тварин і рослин. Призведенні ділянки лісу суттєво змінюється трав”янисто-грунтовий покрив, аджеумови слабкого освітлення, прохолоди, слабкої сили вітру і т. п. змінилися напротилежні, умови відкритої місцевості. Лісова фауна також мігрує на іншілісові площі, а тут поселяються інші види, пристосовані до життя на відкритіймісцевості.
Основними економічними функціями лісових ландшафтів єхарчова і кормова, ресурсно-сировинна, енергетична, фармацевтична. Шляхоммеханічної обробки з деревини виготовляють 500 предметів і виробів а задопомогою глибокої хімічної і хіміко-механічної переробки – більше 25000. 70%населення планети живе в дерев”яних будинках. До продуктів хімічної переробкивідносяться: віскона тканина, штучний шовк, папір, целюлоза, сухікормовідрізджі, штучна шерсть, картон, спирт, гума, глюза. Сировиною для паперу єялина, осика, береза, вільха, тополя. З кори дерев можна виробляти органічнідобрива, які поліпшують структуру грунту.
Як відомо, ліс – сировина для лісової і деревообробноїпромисловості, тому необхідне забезпечити постійне постачання для підприємствцієї галузі якісних лісопродуктів. Це залежить від ефективності господарювання,від організації і управління лісових господарств. Ліси області займають площу637,0 тис.га, лісистість становить 31,6%. Економічне значення лісовихландшафтів і їх господарське використання ми будемо розглядати на прикладілісів, які належать Волинському державному лісогосподарському об”єднанню“Волиньліс”.
Виробничеоб”єднання “Волиньліс” поділяється на 15 лісогосподарських підприємств (держлісгоспів ). Кожен з держлісгоспів має у своєму підпорядкуванні лісництва,яких є в області 84, і які в свою чергу діляться на майстерські дільниці і обходи.Є 4 мисливські господарства. Межі держлісгоспів не співпадають із межамирайонів, тому що розподіл лісів на території області дуже нерівномірний.Різниці у природних умовах росту лісів зумовили специфіку кожного лісовогогосподарства, а також спеціалізацію по певних галузях користування лісом.
Вгосподарській практиці виділяють дві основні сфери діяльності об”єднання:лісогосподарську ( лісовирощування і лісозаготівля ), лісопереробну. Ці функціїздійснюються в межах окремих підрозділів об”єднання – держлісгоспах. Створенілісонасіннєві бази, де вирощуються саженці деревних порід, які потім висаджуютьна нових невкритих лісом землях або на місцях зведених лісів.
Лісозаготівляпроводиться з урахуванням масштабів лісовідновлення, але, нажаль, об”єми рубокперевищують темпи лісовирощування, і у віковій структурі лісових ландшафтівВолині переважають молодняки. На 1999 рік лісгоспами було заготовлено 484,5тис. куб. м деревини, з них 246,5 тис. куб. м на рубках головного користування.Лісопереробна підгалузь представлена деревообробними цехами, майстернями,комбінатами, які випускають різноманітну продукцію: пиломатеріали, тарнадощечка, паркет, сувеніри, штахет, столярні вироби, заготовки для європіддонів, вагонка, скипидар, екстрат хвойний, фанера і т. ін.
Економічнезначення лісових ландшафтів залежить від рентабельності роботи йогокористувачів. Так, рентабельність використання лісових ресурсів найвища вГородоцькому, Ківерцівському та Ковельському держлісгоспах, а найвища – вШацькому та Камінь-Каши рському. Помітно зростає випуск продукції з 1 куб. мсировини, особливо з відходів.
Простежуючитемпи зростання обсягів виробництва товарної продукції за період з 1997 по 1999роки можна зробити висновок, що в 1998 році вони різко впали, а в наступномуроці зросли, хоча початкового рівня не досягли. В цьому плані можна відмітитиЦуманський, Ківецівський та Городоцький держлісгоспи. Найнижчі темпи зростанняв Шацькому, Любешівському та Камінь-каширському держлісгоспах.
Економічнийефект від використання лісових ландшафтів об”єднання змінюється з часом подержлісгоспах. Так, у 1997 році найефективніше працював Старовиживськийдержлісгосп, в якому досягнуто найнижчих затрат на 1 грн. товарної продукції.Ефективною була діяльність Володимир-Волинського, Ківецівського та Цуманськогодержлісгоспів, а робота Камінь-Каширського, Луцького та Городоцького буланеефективною. В 1998 спостерігалося загальне погіршення ситуації в об”єднанні.На перших місцях стояли Ківерцівський, Уманський та Володимир-Волинськийдержлісгоспи, а Старовиживський відійшов на сьоме місце. В 1999 роцінайефективніше працювали переробні підрозділи в Цумані, а також на високомурівні тримався Ратнівський, відновив втрачені позиції Старовиживськийдержлісгоспи. Вгіршому стані знаходяться Володимир-Волинський, Маневицький,Камінь-Каширський та Шацький держлісгоспи. В загальному у 1999 році відбулосязагальне вирівнювання стану справ в держлісгоспах.
Ліс – великеджерело харчових і кормових продуктів, які щорічно заготовляються у великійкількості. Розглянемо використання цієї функції лісового ландшафту на прикладіКамінь-Каширського держлісгоспу. Лісництвами заготовляються такі види сировини:гриби, плоди, ягоди, полуниці, яблука, журавлина, горобина, калина, чорниця,березовий сік бджолиний мед. На сіножатяхпроводиться заготівля корму для тварин як тих, що наявні вгосподарствахлісництв, так і диких ( лосів, козуль ). З хвої виготовляють хвойно-вітаміннеборошно.
Лісовіландшафти – жива аптека, комора лікарської сировини, яка ще досить слабовивчена. Вчені говорять, що із вибірки із ста видів рослин детально дослідженаі вивчена лише одна, тобто 1%. Половина усіх нині існуючих ліків і половинатих, які призначені для лікування складних хвороб, виготовлені на рослиннійсировині. Із лікарської сировини заготовляють траву звіробою, кору крушини,дуба, насіння льону, чистотіл, пастушу сумку.
Крім цьго влісах Волині ростуть і інші лікарські рослини: багно звичайне, барвінок,брусниця, суниці, конвалія, малина, шипшина. В соснових борах зростає цминпісковий, в мішаних лісах – копитник європейський, в рідколіссях – материнка.До лікарської сировини також відносять березу повислу, дуб звичайний, соснузвичайну, вільху клейку.
На сьогодні лісзалишається вашливою енергетичною базою, особливо для населення, яке проживаєпоблизу його поширення, і яке позбавлене газифікації.
Екологічна функція лісових ландшафтів – це здатність його охороняти, відтворюватиприродний баланс, регулювати природні процеси. Інтенсивність сприятливоговпливу лісових ландшафтів на навколишнє середовище залежить від стану лісовихплощ ( на вирубках цей ефект може бути і негативним ). Немалу роль відіграєвидовий склад лсів в їх просторове розміщення.
Оздоровленнянавколишнього середовища в захист поверхні від негативних природних процесів, впливна водний баланс території і рекреаційний потенціал – важливі екологічніфункції лісу. Захисні лісові насадження у Волинській області займають площу34,95 тис. га, полезахисні лісові смуги – 1,53 тис. га, залужені, деградовані тарадіоактивно забруднені землі, на яких варто було б здійснюватилісомеліоративні заходи – 52,70 тис. га.
РельєфВолинської області переважно рівнинний, лише на півдні знаходиться Волинськависочина, горбистий рельєф. Остання складена лесами і іншими гірськими породамиважкого механічного складу, які добре піддаються ерозії. Ліси пом”якшуютьінтенсивність більшості геоморфологічних процесів. За рік при нерівному рельєфіз 1 га змивається до 50 т грунту. Коріння дерев закріплюють грунт, затримуютьрозвиток площинного змиву, зсувних процесів, бічної ерозії, перешкоджаютьрозвіюванню тонкого матеріалу, чому сприяє також погашення вітру улісонасадженнях. Тому ліси крутих схилів, де існує загроза грунтової ерозії чизсувів, відносять до захисних природних об”єктів. Береги потоків, відвали пстоїпороди, терикони і інші незручні землі заліснюються. Лісові насадження навідвалах сприяють грунтоутворенню і стабілізують пухкий грунт. Такі насадженнячерез деякий час можуть бути використані в господарстві.
Для збереженнягрунтів використовують такі види насаджень: присітєві чи прибалкові; берегові ідонні лісонасадження по балках; приярові смуги; закріплення схилів ярів;обліснення донної, руслової і конусної частини ярів. Для їх створення навилугованих чорноземах і сірих лісових грунтах можна використовувати дублітній, березу бородавчасту, модрину сибірську і руську, сосну звичайну ізсупутними породами: липа дрібнолиста, акація жовта, вишня польова, ліщина. Напіщаних берегах в наносах – сосну звичайну і кримську. Для цього у всіх випадкахнайкраще використовувати кореневопагонові дерева і чагарники, які краще іншихзакріплюють грунт.
Дуже важливароль лісових ландшафтів у збереженні води на місцевості. Стік з лісових площ менший ніж з відкритих ділянок, бо деревавипаровують більше вологи, ніж трав”яниста рослинність. Листяний лісз 1 гавипаровує за сезон 2500 т вологи. Поле і луг за літній період випаровують300-400 мм, ліс – 400-500 мм ( В.І.Рутковський ).Над лісами опадів на 10-25%більше, ніж над відкритими просторами. На кожні 10% збільшення лісистостітериторії кількість опадів за рік зростає на 8-12, а річний стік – на 11-12 мм.Крім того лісова рослинність перехоплює до 80% опадів. Пухкі лісові грунтибільш рівномірно вбирають вологу, ніж орні землі. В результаті в лісовихландшафтах відбувається сповільнення поверхневого стоку і одночасновірівнювання коливань рівня підземних вод. Під впливом лісу поверхневий стікводи зменшується в 6-10 разів, порівняно з безлісими ділянками. Ліси згладжуютьпаводки і розтягують максимум стоку в часі. Навесні в річки спочатку стікаєвода з полів, потім з лісів, де танення снігу повільніше, а через 1-2 місяці –грунтові води. Знищення лісів призводить до накладання в часі всіх цих трьохвидів потоків і різкого підвищення рівня води в річках. Ліси затримують вологутуманів, оскільки його крони його осаджують інтенсивніше, ніж низькорослірослини.
Сприятливий регулюючийвплив на водний баланс ліс дає і за межами свого постійного поширення, особливопри такому складі порід, в яких транспірація мінімальна. У водоохоронних зонах– околиці водосховищ, верхів”я річок, території з виходами термальних імінеральних вод – намагаються збільшити площі лісів. Волога в цих лісах і наприлеглих територіях найменш забруднена.
Водоохороннароль лісів найкраще виявляється в змішаних 40-50- річних деревостанах. Листянімішані ліси відіграють більшу водоохоронну роль, ніж чисті сосняки на піщанихземлях. По берегах малих річок від меженного рівня води до бровки береганеобхідно висаджувати чагарникові верби, обліпиху, а по берегах – 3-4 рядитополі, верби чи інших порід з домішкою калини для закріплення берегів.
Від типу і вікулісу залежить мікроклімат території. В лісі перепади температур за добу і рікменший ніж на полях. Влітку і вдень в лісі холодніше, взимку і вночі – тепліше.Вдень над полем повітря нагрівається і піднімається вгору, а холодніше повітряз лісу дме на поле, охолоджуючи його і згладжуючи різницю температур. При цьомуздійснюється газообмін і вологообмін на цих площах. Різниця температури міжнасадженнями різного віку одного типу часто перевищує цю різницю міжодновіковими деревостанами різних типів лісу.
Ліси гасятьсилу вітрів. Вітер, наближаючись до лісової смуги на відстані, рівній 15висотам лісової смуги, починає втрачати свою швидкість. За лісовою смугою навідстані 5 її висот швидкість віиру найменша, а на відстані, рівній 25-40 висотзнову рівна початковій. При цьому, чим густіший ліс, тим ефект більший. Середніпо густоті ліси гасять вітер на 50-70%, рідкі – на 20-50%. Виконуючи цюфункцію, ліс затримує сніг, що впливає на збільшення вологості грунту і йоготемпературний режим. Деревостан, різні за складом, повнотою, зімкненістю,віком, по-різному впливають на величину снігонакопичення. При інших рівнихумовах максимально контрастить у формуванні снігового покриву спостерігаєтьсяміж листяними і хвойними насадженнями. Так, листяні лси накопичують всередньому снігу на 21% більше, ніж хвойні. Перевищення висоти сніговогопокриву в лісам над полями становить 14 мм (в листяних лісах – 20 мм, у хвойних– 10 мм ).
Випаровування влісах менше, ніж на відкритих площах. Цьому сприяє транспірація.
Суспільно-кориснезначення лісових ландшафтів поділяються на: наукове,дидактичне, санітарно-гігієнічне, рекреаційне, ландшафтно-естетичне,емоціональне.
Ліс – живалабораторія, місце дослідження багатьом галузям науки: географії, ботаніки,зоології, гідрології, метеорології, грунтознавства… Ліс – школа екологічного,економічного, естетичного виховання. В лісі формується емоціональний типлюдини, її смаки, характер, відношення до навколишнього середовища.
Як відомо ватмосфері міститься велика кількість шкідливих газів, яка постійно зростає. Ліс– гігантський фільтр, який очищує повітря від пилу, сажі, шкідливих газів,радіації і цим оновлює атмосферу. За рік один гектар ялинового лісу здатнийпоглинути до 30 тонн пилу, а букового – до 68 тонн. Швидкорослі і густокронніпороди більше знешкоджують хімічні сполуки, ніж повільнорслі і хвойні. Це требазнати для створення в приміських зонах та містах насаджень з найбільшгазостійких видів. На вулицях міст це добре здійснює каштан кінський, якийздатний без шкоди собі нагромаджувати 600 – 800 мг свинцю з розрахунку на 1 кгсухої речовини. Шведський вчений Ларс Бьорг встановив, що одне дерево каштануочищує до 20 тис.куб. м. повітря. Ліс може без шкоди собі поглинути 400 кгсірчаного газу, 100 кг хлоридів, 20-25 кг фторидів, 700-1000 кг фітотоксичнихгазів.
Натомість листябагатьох дерев, кущів, трав виділяє велику кількість фітонцидів, ефірної оліїї,смол, бальзамів, дубильної та інших речовин, які очищують повітря від бактерійі інших мікроорганізмів. У повітрі лісу вміщується до 200 біологічно активнихречовин, які цілюще діють на людський організм. Один гектар листяного лісувиділяє за добу 2 кг летких органічних речовин, хвойного – 5, а ялівцевого – 30кг ( це вистачає для знезараження невеликого міста ). Фітонциди сосни і ялівцювбивають збудників туберкульозу, дуба і тополі – дезинтерії, осики – кишковупаличку. Найшвидше таку дію здійснює модрина. Фітонциди берези, черемшини,ялівцю вбивають збудників тифу, дифтериту, туберкульозу. В лісах, де ростеволоський горіх, немає мух. Найкраще виконують санітарно-гігієнічні функціїзмішані достигаючі і стиглі твердолистяні та хвойні насадження. У повітрі лісуміститься у 300-500 разів менше бактерій, ніж у місті.
Рекреаційнийпотенціал лісу складають різні компоненти. Серед них особливе значення маютьзміна ефектів ( світло і тінь, прохолода і тепло, вітер і затишок, тиша іприродні шуми, ближній і дальній огляд, густі місця і галявини ), можливістьрухатися із різними затратами сил, близькість до природи і можливістьспостерігати за нею. Найбільш сильно ці ефекти спостерігаються в просіках, налісових озерах і галявинах. Тому створенню цих територій надається особлива увага.Вплив рекреаційних компонентів змінюється в залежності від положення лісу намісцевості, від можливості забруднення його промисловими відходами, віднапрямку лісотехнічних робіт, від оточуючих природних умов.
Волині якрекреаційному регіону надавалося досить мало уваги, тому вивченість її в цьомуплані досить мала. Проте Волинь досить добре забезпечена основними складовимидля повноцінного відпочинку. Аналіз кліматичних, гідрологічних, лісових,лікувально-бальнеологічних та культурно-історичних рекреаційних ресурсів Волинідає змогу зробити висновок про можливості їх розширеного використання іформування в межах області у перспективі рекреаційного району державного або іміждержавного значення.
Середрізноманіття природних ресурсів Волині, цінних з точки зору рекреації, на першемісце одностайно висувають лісові ресурси. Найбільш перспективними з точки зорувикористання рекреаційного потенціалу лісів є Ківецівський, Швацький іЛюбомльський райони Волинської області. На жаль, на даний час не можна говоритипро можливість використання рекреаційного потенціалу Маневицького,Камінь-Каширського, Любешівського, Ратнівського районів, де проходить межа зонирадіоактивного забруднення.
Найкращі умовидля відпочинку існують в достигаючих і стиглих лісах, на дещо зрідженихгалявинах з віковими могутніми деревостанами. В таких насадженнях багатшеестетичне ( старі деревостани більш декоративні ), санітарно-гігієнічніезначення. Вони виробляють фітонцидів і кисню значно більше ніж молодняки.
РОЗДІЛ 4. ШЛЯХИОПТИМІЗАЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ.
На сьогоднішнійдень роль лісу у житті та діяльності людини дуже велика. Для збільшенняефективності використання лісів з мінімізацією шкоди їм необхідноінтенсифікувати лісове господарство через підвищення їх продуктивності іполіпшення породного складу і якості. Для цього менш цінні (граб, осика )породи варто замінювати більш цінними і продуктивнішими ( сосна, дуб, ясен ).На даний час у віковій структурі лісів переважають молодняки і середньо-віковінасадження, тоді як достигаючі та стиглі характеризуються незначними запасами.Тому варто дещо обмежити рубку і насаджувати скоростиглі породи.
Зменшенню рубокі збереженню лісових площ сприяє ефективна і раціональна переробка деревини,тобто безвідходне та комплексне використання, лісоматеріалів у всіх галузяхпромисловості будівництва та у сільському господарстві.
Суцільна рубкадещо негативно впливає на відновлення. На суцільних лісосіках втрачаєтьсялісова обстановка, погіршується мікроклімат й лісорослинні умови, змінюєтьсянадґрунтовий покрив, затримується природне відновлення головних деревних порід,а також знижується водоохоронно–захисна здатність, погіршується гідрологічнийрежим річок, посилюється змив грунту. Тому слід застосовувати поступові,групово–вибіркові рубки. Це сприяє безперервності відновлення, повному ісвоєчасному використанню стиглої деревини, формуванню високопродуктивних,різновікових, складних і біологічно стійких лісостанів, збереженню їхсоціофункцінальної ролі в даній місцевості. Такий підхід дозволяєвикористовувати деревину зелених зон і лісопарків, не порушуючи природногобалансу.
Оптимізаціїрозвитку лісових ландшафтів як виконавців певних природних і соціальнихфункційсприяють сприяють рубки догляду. Для цієї мети слід оцінити лісостан тайого захисні функції, а тоді встановлювати нормативні показники рубок. Вмолодняках при таких рубках можливість реалізації деревини не враховується.Через освітлення і про чистку досягається кілька цілей: формується бажаний склад,порід створюються сприятливі умови їх зростання.
Для покращенняякості лісостанів слід звернути увагу на вивчення ефективності змішуваннялісових культур, їх взаємовпливів на ріст і розвиток. Монокультурні насадженнялегше піддаються хворобам, слабше виконують захисні функції, мають меншусанаторно-гігієнічну та рекреаційну роль. Мішані лісові насадження проявляютьбільшу стійкість проти проти негативних зовнішніх механічних, хімічних,біологічних впливів.
Вартодотримуватися відповідності лісових культур природним умовам території. Залісогосподарським районуванням України територія дослідження належить долісогосподарської області Полісся Західно – і Центрально-Поліськоголісогосподарського округу. У вологих борах на вилугуваних піщаних грунтахзнижень і плакори рівнин доцільно вирощувати сосняки. У сирих та мокрих борахці ліси зростають без домішок на слабопідзолистих піщаних грунтах на північнихсхилах та рівнинах. Найвища продуктивність суборів у свіжому дубовому суборі, вдубово – ялиновому суборі, а також у вологому та сирому. В сухих суборах напіщаних терасах річкових долин, піщаних та супіщаних грунтах на підвищенихмісцях, а також на виходах вапняків та піщаників найчастіше ростуть чистісосняки. В мокрих суборах на торфових грунтах у перезволожених місцях або покраю боліт прижилися сосняки з березою. У південній частині на родючішихсупіщаних грунтах з близьким підстилянням суглинків у судібровах добре ростутьсоснові насадження. В них сосни менше ніж дуба, але тут вони високобонітетні.Перший ярус складає сосна, береза, осика, другий – дуб, третій – граб з кленомгостролистим інколи з липою. Ліси з переважанням дуба і інших твердолистянихпорід займають родючі грунти супіщаного та суглинистого складу з близькимзаляганням морени, або крейди. Дубово – грабові ліси добре ростуть на дерново –підзолистих суглинистих чи сірих опідзолених грунтах на лесових островах.Березняки полюбляють вирубки або згарища соснови і дубових лісів, вільшаники — зволоженні ділянки у заплавах та на знижених місцях вододілів з дерново –підзолисто – глеєвими грунтами.
В сосновихборах з домішкою берези для покращення якості насаджень слід вводити у їх складгоробину звичайну, березу бородавчасту і пухнасту, барбарис, вільху чорну,грушу лісову; в дубово-соснових суборах з домішкою берези, осики, вільхи –акацію, аличу, барбарис, бруслину, черемху, крушину, клен, ліщину; вялиново-соснових судібровах з домішкою граба і чагарників – калину, черемху,березу, липу, бузину, акацію, клен, дуб, ліщину, вільху; в чорновільховий сугрудок– калину, черемху, березу, граб, акацію, смородину, крушину; в чорновільховийгруд з домішкою осики, берези, чагарників – ліщину, бруслину, свидину, крушину,калину, клен, черемху, смородину, бузину, липу, ільм, берест.
Ще одним шляхомзбереження лісових ландшафтів у їх природному стані, їх позитивні природнівластивості впливу на навколишнє середовище є охорона й поліпшення рекреаційнихтериторій і створення природно – заповідного фонду. На даний час створенобагато нових заповідних територій і природоохоронних об’єктів з метоюзбереження осередків непорушеної природи, та цінних і рідкісних рослиннихасоціацій, таких, як, наприклад, сосновий бір ялівцево – лишайниковий, сосновийбір ялівцево – зеленомоховий, сосновий бір левкобрієвий, сосняк саротамнусово –мітлицевий, сосновий бір хамедафново – багновий, дубовий субір різнотравно –конвалієвий, грабова діброва зірочникові, вільшина іржаво – осокова.
Об”єктиприродно-заповідного фонду мають не лише високу природну цінність, але йпривабливість, пізнавальний потенціал. Тому вони використовуються длярекреаційних цілей.
Однією зосновних форм охорони природи є заповідна, яка полягає в охороні і збереженнітих об”єктів природи, які інтенсивно не використовуються у господарстві і маютьнаукове, естетичне та культурне значення. До таких об”єктів належатьзаповідники, заказники, пам”ятки природи.
У Волинськійобласті на 01.01.97 р. Затверджено 382 природоохоронні об”єкти кількохкатегорій. До ПЗФ області віднесено пам”ятки садово-паркового мистецтва.Садово-паркові ландшафти області використовуються з метою відпочинку,оздоровлення, туризму. На північному заході Волинської області існує Шацькийдержвний природний національний парк, площа якого на 1995 рік становила 18,8тис. га, в тому числі площа лісів – 10,8 тис. га.
Природно-заповіднийфонд Камінь-Каширського району на 1999 рік становив 10587,02 га при загальнійплощі району 167551 га. Процент заповідності становив 6,32.
Сосново-лишайниковіасоціації, які поширені переважно на півночі області, виконують переважноресурсно-сировинну функцію. Зеленомохові соснові асоціації, які розміщені насхилах нище, виконують водозахисне і водорегулююче значення. Цю ж функціювиконують і сосново-біломохові асоціації. Основні масиви суборів, сугрудок ігрудів виконують ресурсно-сировинну функцію. Вільхові, березові ліси вздовжрічок, по берегах водойм, на перезволожених зниженнях виконують в основномуводозахисні і водорегулюючі функції. На зволожених зниженнях цю роль виконуютьі ялинники на півночі області. На вирубках, згарищах само рослі березові,осикові, вільхові ліси захищають грунт.
Дуже мала площалісових ландшафтів відведена для виконання санітарно-гігієнічних функцій. Вартобуло б стиглі і перестиглі лісові масиви у всіх типах лісових ландшафтіввідвести саме для цих функцій. Покращивши якість існуючих лісових масивів,можна було б збільшити можливості їх використання для дидактичних,ландшафтно-естетичних, емоціональних функцій.
ВИСНОВКИ
Вивчаючи соціофункціональне значення лісових ландшафтів Волинськоїобласті, ми виявили, що лісові масиви території виконують різні функції, ічасто ці функції накладаються. Так як досліджувана територія має переважнорівнинний рельєф, достатнє зволоження, то грунто- і водозахисне їх значеннянезначне, хоча зведення великих їх масивів може змінити ситуацію: клімат,водний режим. Як відомо, всі ліси виконують біосферне значення. Харчове,кормове і фармацевтичне значення мають також майже всі лісові площі, окрімприродоохоронних ділянок. Переважна частина площ лісових ландшафтів області –сировинна база для лісової і деревообробної промисловості, джерело енергії (паливо ) для місцевого населення.
Грунтозахисне значення лісові ландшафти відіграють особливо наВолинській височині, на півдні області, де рельєф горбистий, поверхня складена пухкимипородами, які легко піддаються руйнуванню.Водозахисне і водорегулююче значення– в долинах річок, по берегах озер, ставків, на зволожених ділянках, особливопісля осушення території і, як результату, збільшення сухості мікроклімату.Кліматорегулюючу роль відіграють лісові ландшафти навколо сільськогосподарськихугідь, населених пунктів по всій території області.
Особлива роль належить лісам, які виконують суспільно-корисну функцію,зокрема санітарно-гігієнічну і рекреаційну. Це окремі лісові масиви, охороні ідогляду за якими відводиться особлива увага. Вони розміщені окремими ареаламиі, правда, досить невеликими площами, хоча всі можливості ще не використані.
Отже, в ході дослідження соціофункціонального значення лісовихландшафтів Волинської області ми виявили їх важливість, необхідність їхраціонального використання, потенціальні можливості, шкідливість скороченняплощ лісів.
Не варто випробовувати природу.
ЛІТЕРАТУРА
1.Андриенко Т. А., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспектеего охраны. — К.: Наукова думка, 1983. – 216 с.
2. АтласВолинської області. — М.: ГУГК, 1991. – 42 с.
3. Атласлесов СССР. – Москва,: ГУГК, 1973. – 222 с.
4.Атласприродных условий и естественных ресурсов Украинской ССР.- М.: ГУГК, 1978.- С.127-135.
5.Барбарич А.І. Флора і рослинність Полісся Української РСР // Нариси про природуі сільське господарство Українського Полісся. – Київ: Вид –во АН УРСР, 1955.
6.Бачинський Г.А.Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты / АНУССР.Львовское отд. ин-та экономики; отв. ред. Э.В.Гирусов. – Киев: Наук.думка, 1991.
7.Вакулюк П.Г. Ліс – багатство країни. – К.: Рад. школа, 1984. – 135 с.
8.Вакулюк П.Г. Ліс і людина.- Київ.: Урожай, 1989.
9.Вакулюк П.Г., Самоплавський В.І. Лісовідновлення та лісорозведення в рівниннихрайонах України. – Ф.: Поліфаст, 1998. – 508 с.
10. Вкраю ландыша и азалии // Г.К. Смык, Н. Н. Бортнян, Л.С. Болашев и др. – К.:Урожай, 1989. – 208 с.
11.Влияние леса на водные ресурсы // под ред. С. Э.Вомперского.- М.: Наука, 1986.
12. ВовкП.К., Терлецький В.К., Ященко П.Т. Незаймана краса Волині. – Львів.: Каменяр,1989. – 69 с.
13.ВоїнственськийМ. А., Стойко С. М. Охорона природи. — Київ: Видавництво “ Радянська школа “,1977.
13.Генсирук С. А. Леса Украины // под ред. П. С. Погребняка. – Москва: изд-во«Лесная промишленость», 1975.
14.Генсірук С.А. Ліси – багатство і окраса землі. – Київ.: Наук. думка, 1980. –211 с.
15.Генсірук С.А., Міщенко В.О. Еколого – економічні аспекти природокористування. –К.: Наукова думка, 1982. – 172 с.
16.Географічна енциклопедія України, т. 2. – Київ: Видавництво “УкраїнськаРадянська Енциклопедія “ ім. М.П.Бажана, 1990.
17.Географія Волинської області/ За ред. П.В. Луцишина. – Луцьк: Луцький державнийпедагогічний інститут імені Лесі Українки, 1991.
18.Геренчук К.И. Волынское Полесье/ В кн.: Физико – географическое районированиеУкраинской ССР. – Киев: Изд – во КГУ, 1968.
19.Данилов Г.Г. и др. Защитные лесонасаждения и охрана почв.- М.: Леснаяпромышленность, 1983.
20.Гродзинський Д.М. Основи ландшафтної екології: Підручник.- К.: Либідь, 1993.
21.Дьяченко Я.Я. Интенсификация использования и воспроизводства лесосырьевыхресурсов Украины.- К.: Наукова думка, 1992.
22.Єврорегіон Буг: Волинська область / За ред. Б.П. Клімчука, П.В. Луцишина, В.Й.Лажніка. – Луцьк.: Ред. – вид. відд. Волин. ун – ту, 1997. – 448 с
23.Збереження біорізноманіття й заповідна справа в Україні. Інформаційний бюлетень№12. січень 2001. ( Київський еколого-культурний центр охорони дикої природиСоЕС ).
24.Зелені скарби України // За ред. док. с/г наук С.А. Генсірука. – К.: Урожай,1991. – 192 с.
25.Климович П.В. Еколого – меліоративний аналіз Волинського Полісся. – Львів: Вид.ЛДУ ім. Ів. Франка, 2000.
26. ЛіщукВ.І., Павлов В.І. Проблеми і перспективи розвитку лісового комплексу Волині.Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів“, частина I ( м.Тернопіль ).- Львів, 1997 р.
27.Маринич О.М. Українське Полісся. – К.: Рад. школа, 1962.
МолчановА.А.Влияние леса на окружающую среду. – Москва: изд-во «наука», 1973.
28.Морозов Г.Ф. Учение о лесе. – М.: Гослесбумиздат,1949. – 454 с.
МякушкоВ.К., Вольвач Ф.В., Плюта П.Г. Екология сосновых лесов.- К.: Урожай, 1989.
29.Нестеров В.Г., Степанов Р.С. Лес и человек. – Москва: изд-во «Наука», 1971.
30.Основи соціоекології // за ред. Г.О. Бачинського.- Київ.: Вища школа, 1995.
31. ОрловМ.М. Леса водоохранные, защитные и лесопарки.- М.: Лесная промышленность, 1983.
32.Павлов В.І. і інші. Ефективність функціонування лісопереробних підприємстврегіону ( на прикладі ДЛГО “Волиньліс”): Монографія.- Луцьк: Надстир”я, 2000.
33.Павлов В. І., Черчик Л. М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, практика,перспективи: — Монографія. – Луцьк: Надстир”я, 1998.
34.Поварніцин В.О. Ліси Українського Полісся.-К.: Вид-во АН УРСР, 1959.
35.Погребняк П.С. Лісова екологія і типологія лісів // Вибрані праці. – Київ:Наукова думка, 1993. – 496 с.
36.Погребняк П.С. Общее лесоводство. – М.: Колос, 1968.
37.Природа Волинської області // За ред. К.І. Геренчука. – Видавниче об`єднання “Вища школа “. Вид – во при Львів. ун – ті, 1975.
38.Природа Украинской ССР. Растительный мир – К.: Наук. Думка, 1984.
39.Природні ресурси Волині і здоров’я людини на порозі нового тисячоліття.Матеріали регіональної науково-практичної конференції. Луцький біотехнічнийінститут міжнародного науково-технічного університету. – Луцьк, 1999.
40.Природно – заповідний фонд Волинської області. – Луцьк: Ініціал,1999.
41.Рихтер Г. Культура ландшафта в социалистическом обществе.- Москва: изд-во “Прогресс”, 1983.
42.Рослинність УРСР. Ліси УРСР. – Київ: Наукова думка, 1971. – 60 с.
43.Стефаров П.А. В пущах Полесья. – Киев: Здоров`я, 1970.
44.Стойко С.Н. Мілкіна Л.І. Ященко П.Т. та ін. Раритетні фітоценози західнихрегіонів України ( Регіональна “ Зелена книга “ ). – Львів: Поллі, 1998. – 190с.
45.Телишевский Д.А. Комплексное использование недревесной продукции леса / М.:Лесная промышленость, 1976. – 224 с.
46.Терлецкий В.К. Незаменимые продукты леса. – Львов: Вища школа, 1985.
47.Ткачик В.І. Ефективність комплексного ведення лісового господарства в регіоні /Проблеми раціонального використання соціально-економічного таприродно-ресурсного потенціалу регіону: структурна політика і трансформація.Збірник наукових праць. Випуск V. №2./ Міносвіти України, ЛДТУ. Ред. кол.:відп. ред. М.І.Долішній.- Луцьк: Настир”я, 1999.
48.Ткачик В.І. і ін. Проблеми і перспективи лісового комплексу Волині // Проблемираціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсногопотенціалу регіону. Збірник наукових праць Луцького індустріального інституту.-Луцьк: Надстир”я, 1995.
49. ЦисьЛ.М. Геоморфологія УРСР. – Львів: Вид – во Львів. ун- ту, 1962. – 224с.
Додаток
Категорії земель лісового фонду об”єднання “Волиньліс “ ( га ) (1.01.1996)
Категорії земель Площа земель лісового фонду постійного користування Лісові землі Вкриті лісом Невкриті лісом 1 2 3 4 5 1 Ті, що виконують водоохоронні функції 35749 31714 2088 2 Ті, що виконують захисні функції 36438 33081 1400 3 Ліси протиерозійні 278 247 4 Особливо цінні лісові масиви 2037 1882 110 5 Полезахисні 80 69 6 Ліси, що виконують переважно санітарно- гігієнічні та оздоровчі функції 59020 53314 2797 7 Національні природні парки 23562 14704 8106 8 Пам”ятки природи, заповідні лісові урочища 2932 2531 194 9 Загальна площа земель 697287 621969 37920
Породний склад лісів за категоріями стиглості ( га ) Породи Усього Молодня-ки Середньо-стиглі Пристига-ючі Стиглі і перестиглі 1 2 3 4 5 6 7 1
Хвойні :
Сосна 357901 179784 119599 50405 8113 2 Ялина 4840 3060 461 996 323 3 Ялиця 1 4 Модрина 74 69 1 4 5 Разом 362816 182914 120061 51405 8436 6
Твердолистяні:
Дуб високостовбурний 61990 24968 29761 2797 4464 7 Дуб низькостовбурний 3727 409 2648 370 300 8 Бук 14 9 Граб 4246 1061 2611 1032 442 10 Ясен 1712 719 646 263 84 11 Клен 456 93 355 8 12 В”яз 157 150 2 5 13 Акація 187 11 48 57 71 14 Разом 72489 67123 36219 4529 5366 15
М”яколистяні :
Береза 60441 12120 37986 7439 2896 16 Осика 2821 334 486 903 1098 17 Вільха 121567 29113 74587 11285 6582 18 Липа 258 23 206 12 17 19 Тополя 967 24 590 137 216 20 Верба 211 163 45 2 1 21 Разом 186265 41777 113900 19778 10810 22 Чагарники 258 4 27 227
Зміна площ земель лісового фонду ( га ) Типи лісів
Площа
на 01.01.88
Площа
на 01.01.96 1 2 3 4 1 Загальна площа земель лісового фонду, (га ) 429000 457808 2 Вкриті лісом 371500 397844 3 В т. ч. З перевагою хвойних порід 225900 238700 4
Із них :
Сосна 222100 234479 5 Ялина та ялиця 3800 4147 6 Хвойних молодняків до 20 років 41600 17194 7 Твердолистяних 58200 60676 8 Дуб високостовбурний 53600 56244 9 Дуб низькостовбурний 1700 1442 10 Бук 3 11 Твердолистяних молодняків до 20 років 14300 7933 12 М”яколистяних 87300 98329 13 М”яколистяних молодняків до 20 років 27300 18543
Природно – заповідний фонд Камінь – Каширського району(Природно-запов…, 1999)Природно – заповідний об`єкт Площа, га Ландшафтний заказник “ Стохід “ 2902 Ботанічний заказник “ Вітвицький “ 50 Ландшафтний заказник “ Бузаки ” 81,8 Ландшафтний заказник “ Качинський “ 64 Ландшафтний заказник “ Мішеч “ 68 Ландшафтний заказник “ Святобузаківський “ 2704,9 Ландшафтний заказник “ Сірче “ 194,7 Лісовий заказник “ Карпилівський “ 14 Лісовий заказник “ Новочервищанський “ 9,7 Лісовий заказник “Поступельський “ 12 Лісовий заказник “ Силікатний “ 40,7 Ботанічний заказник “ Верхівський “ 8,7 Ботанічний заказник “ Залазький “ 35,5 Ботанічний заказник “ Карасинський “ 15 Ботанічний заказник “ Мочуринський “ 5,1 Ботанічний заказник “ Нуйнівський “ 6,7 Ботанічний заказник “ Підрічанський “ 22,6 Ботанічний заказник “ Поступельський журавлинник “ 8,6 Ботанічна пам’ятка природи “ Берізка “ 3,4 Ботанічна пам’ятка природи “ Дуб звичайний “ 0,01 Ботанічна пам’ятка природи “ Клітицький ялинник “ 2,2 Ботанічна пам’ятка природи “ Смерека “ 0,01 Ботанічна пам’ятка природи “ Соснина “ 0,6 Всього 6250,32
Дані про заготівлю харчових продуктів лісу, лікарської і технічноїсировини по Камінь — Каширському держлісгоспу на 1992 рік№ Види продукції Заготовлено, кг 1 2 3 1. Гриби ( лисички, опеньки ) 2472 2. Плоди, ягоди 2.1. Полуниця 22550 2.2. Яблука 12500 2.3. Журавлина 8250 2.4. Рабина звичайна 5200 2.5. Рабина чорноплідна 3232 2.6. Калина звичайна 4600 2.7. Чорниця 500 3. Лікарська сировина 3.1. Трава звіробою 151 3.2. Кора крушини 490 3.3. Кора дуба 100 3.4. Насіння льону 70 3.5. Чистотіл 3 3.6. Пастуша сумка 10 4. Березовий сік 48600 5. Бджолиний мед 40000 6. Хвойна зелень 1850000 7. Живиця 76000 Розподіл лісів області поадміністративним районам.Назва адміністративного району Загальна площа земель лісового фонду, тис. га. Всього покритих лісом земель, тис. га. Лісистість, % 1 2 3 4 Володимир – Волинський 107,2 19,3 18,3 Горохівський 112.2 10.3 9.2 Іваничівський 64.5 7.15 11.1 Камінь – Каширський 174.9 76.4 40.0 Ківерцівський 141.2 57.4 38.0 Ковельський 177.0 43.7 25.0 Локакчинський 71.2 11.1 17.9 Луцький 101.7 7.3 7.4 Любешівський 145.0 52.3 Любомильський 148.8 50.8 34.0 Маневицький 226.5 112.39 51.9 Ратнівський 143.7 49.2 34.0 Рожищенський 92.7 8.9 9.6 Старовижівський 112.1 36.6 32.6 Турійський 120.5 286.3 23.8 Швацький 28.2 18.1 44.1 Швацький Н.П. 34.1 13.2 38.6
Структура та площа держлісгоспів Волині*
№
п/п Назва держлісгоспу
Загальна
площа, га
Кількість
лісництв 1 Володимир – Волинський 3155 7 2 Городоцький 28392 6 3 Камінь – Каширський 38066 6 4 Ківецівський 23733 5 5 Ковельський 33811 6 6 Колківський 25998 5 7 Луцький 19247 4 8 Любомильський 32183 5 9 Любешівський 29744 5 10 Маневицький 55375 9 11 Ратнівський 34495 5 12 Старовижівський 31735 5 13 Цуманський 34461 7 14 Шацький 11291 3 Всього 430087 78 Шацький Національний Парк 18810 3
* Дані на 1997 рік.Структура таплоща держлісгоспів Волині* Назва держлісгоспу
Загальна
площа, тис. га 1 Володимир – Волинський 31,6 2 Городоцький 28,7 3 Камінь – Каширський 57,9 4 Ківецівський 43,1 5 Ковельський 26,0 6 Колківський 42,5 7 Луцький - 8 Любомильський 32,2 9 Любешівський - 10 Маневицький 60,4 11 Ратнівський 42,1 12 Старовижівський - 13 Цуманський 34,4 14 Шацький 11,3 15 Шацький ДПНП 18,8 Всього 429,0
* Дані на 1995 рік,Структура таплоща держлісгоспів Волині*
№
п/п Назва держлісгоспу
Загальна
площа, га
Кількість
лісництв 1 Володимир – Волинський 32197,5 7 2 Городоцький 35582 6 3 Камінь – Каширський 44201 7 4 Ківецівський 24924 7 5 Ковельський 25669 5 6 Колківський 25590 5 7 Луцький 20554 5 8 Любомильський 32473,23 5 9 Любешівський 29744 4 10 Маневицький 55162 5 11 Ратнівський 35415 9 12 Старовижівський 39166 5 13 Турійський 12423 5 14 Цуманський 34828 5 15 Шацький 20151 7 Всього 467179,73 84
* Дані на 2001 рік,Розподіл загальної площі лісів держлісгоспівпо основним категоріям земель Категорія
земель
Всього по обєдн.
тис га
% від загальної
площі
Шацький Н.П.
тис. Га 1.Загальна площа 428,4 99,6 18,8 2. Лісові землі 395,6 92,0 11,3 2.1. Покриті лісом 380,6 88,5 10,9 2.2. Незімкнуті лісові культури 7,8 1,8 - 2.3. Лісові питомники ,9 0,2 - 2.4. Не покриті лісом землі: 6,3 1,5 0,4 а) гарі, загинулі насадження 0,4 0,1 - Б) вирубки; 4,3 1,0 - в) прогалини і пустирі; 1,6 0,4 0,4 3. Нелісові землі: 32,8 7,6 7,5 3.1. пашні 2,3 0,5 - 3.2. сінокоси 8,0 1,9 0,1 3.3. пасовища 0,5 0,1 - 3.4. води 3,1 0,7 6,1 3.5. сади і виноградники 0,2 0,1 - 3.6. дороги, просіки 5,8 1,3 0,2 3.7. будинки та інші 0,7 0,2 - 3.8. Болота 11,1 2,6 0,9 3.9. інші землі 1,1 0,2 0,2 4. Землі передані в довгострокове користування 1,7 0,4 - Всього 430,1 100,0 18,8
Зміна лісистості України у сімнадцятому – першій чвертідвадцятого століття, % Роки Губернія 1696 1796 1861 1887 1914 Волинська - 43,7 40,5 23,4 25,4 Катеринославська - 1,7 1,5 2,1 3,7 Київська 30,1 24,5 23,8 18,2 15,1 Подільська - 14,5 14,2 11,7 9,5 Полтавська 25,6 17,2 8,5 5,9 5,0 Таврійська - 6,0 5,5 4,8 5,3 Харківська 20,5 11,5 12,4 9,5 8,1 Херсонська - 1,6 1,4 1,2 1,7 Чернігівська 35,5 24,7 19,3 21,0 14,9 Разом - 16,2 14,2 10,7 9,8
Зміна лісистості території України по областях, %№ п/п Область 1946 рік 1966 рік 1983 рік 1 2 3 4 5 1 Волинська 17,2 28,0 29,2 2 Вінницька 10,0 11,2 11,4 3 Дніпропетровська 1,9 2,4 3,0 4 Донецька 2,8 4,2 4,8 5 Житомирська 24,1 29,2 31,7 6 Закарпатська - 46,6 48,9 7 Запорізька 1,3 1,8 1,2 8 Івано-Франківська 35,8 33,8 39,6 9 Київська 14,3 18,4 20,1 10 Кіровоградська 4,6 4,8 4,1 11 Луганська 5,2 6,4 8,6 12 Львівська 24,9 24,8 25,5 13 Миколаївська 0,8 1,9 1,6 14 Одеська 2,4 3,7 3,8 15 Полтавська 5,0 6,4 7,8 16 Рівненська 28,5 32,4 36,1 17 Сумська 13,6 14,7 16,0 18 Тернопільська 11,2 11,2 12,6 19 Харківська 8,9 10,3 10,4 20 Херсонська 1,6 2,0 3,1 21 Хмельницька 10,8 10,8 11,6 22 Черкаська - 12,4 13,7 23 Чернівецька 25,8 26,2 28,8 24 Чернігівська 15,1 16,6 18,0 25 АР Крим - 9,8 9,8 26 Всього - 12,9 13,9
Динаміка лісистості по Волинській губернії ( до 1914р ) та Волинськійобласті ( після 1914р )роки 1796 1845 1861 1868 1884 1887 1914 1946 1956 1966 1973 % 43,7 37,3 40,5 41,9 23,4 23,4 25,4 17,2 23,1 28,0 31,7 1983 1984 1988 1991 1993 1997 34,4 35,0 33,0 35,2 34,7 34,4 Відповідність деревних порід лісорослиннимумовам Полісся [ ].Тип лісу Насадження
Інші цінні породи, на які можна вести господар-
ство або
використо-
вувати як домішку
Супутні і чагарникові
породи, які рекомендується вводити в лісові культури
корінні і
бажаний
склад першого ярусу у віці стиглості похідні
Сосновий
Бір соснові березові Береза сосна Бонкса, аморфа, горобина звичайна, береза бородавчата і пухнаста, зіновать, барбарис, дрік, вільха чорна, груша лісова Дубово- сосновий субір соснові
дубові,
березові,
осикові.
вільхові Дуб бореальний, береза акація, алича, барбарис, бруслина, зіновать, горобина, обліпиха, липа, малина, дуб, черемха, клен, ліщина, груша лісова, бузина, крушина, таволга, ірга, береза, вільха, дрік, свидина, глід, шипшина, терен
Заплавний
осокоревий
субір тополеві тополі канадська біла і сіра. На ділянках, що затоплю-ються на короткий час,- сосна, береза - ільм, верба, вільха, шелюга, бузина, дуб, крушина, шипшина, терен, обліпиха, горобина, акація
Дубово — сосновий
субір з азалією соснові березові
Дуб бореальний,
Береза -
Дубово – ялиновий
сосновий субір соснові березові, дубові, осикові, ялинові Береза пухнаста, ялина, дуб бореальний дуб, горобина, акація, береза, вільха, бузина, ялина, крушина,
Дубово – сосновий
Субір соснові березові, осикові, вільхові, рідше дубові Береза береза, горобина, крушина, акація, вільха, дуб
Березово – сосновий
Субір соснові березові, вільхові Береза пухнаста - Грабово – соснова, липово – соснова і грабова судіброва
соснові,
ялинові,
сосново – ялинові
березові, осикові, дубові, грабові, чисті соснові, зарості чагарни-
ків береза, горіх чорний, модрина, дуб бореальний і черешчатий, осика зеленокора, дугласія зелена і сіра, ялина, бархат амурський дуб, липа, клен, ліщина, малина, груша лісова, горобина, свидина, бруслина, бузина, граб, алича, кизил, ірга, черешня, яблуня, дуб, черемха, зіновать, ялина, птелея, спірея, дрік, модрина, калина, смородина, бархат Грабово – соснова судіброва соснові вільхові, осикові, березові, дубові, зарослі чагарників вільха, осика, дуб, ялина, береза пухнаста Калина, береза, черемха, липа, бузина, граб, акація, клен, горобина, дуб, ліщина, вільха, смородина, крушина, бархат Грабова судіброва соснові вільхові, осикові, березові, дубові вільха, дуб, ялина Калина, береза, черемха, липа, бузина, граб, акація, клен, горобина, дуб, ліщина, вільха, смородина, крушина, бархат Ялиново- соснова судіброва соснові
грабові, зарослі чагарни-
ків ясен звичайний, осика, береза пухнаста калина, береза, черемха, липа, бузина, граб, акація, клен, горобина, дуб, ліщина, вільха, смородина, крушина, бархат Чорно – вільховий суг- рудок вільхові - дуб, ясен, осика, береза пухнаста калина, береза, черемха, липа, бузина, граб, акація, клен, горобина, дуб, ліщина, вільха, смородина, крушина, бархат Березово — сосновий суг рудок соснові березові береза калина, черемха, верба, смородина, вільха Чорно вільховий суг рудок вільхові - верба ламка, береза калина, черемха, верба, смородина, вільха Грабова та кленово липова діброви
дубово –
ясенові
дубові, грабові, осикові, липові, березові, зарослі чагарни-
ків горіх чорний та волоський, осика зеленокора, береза, ялина, модрина, акація біла, дугласія зелена і сіра липа, граб, клен, яблуня лісова, груша лісова, ліщина, свидина, черешня, акація, бруслина, ялина, модрина, черемха, дуб, алича, кизил, ірга, шовковиця Грабова та кленово — липова, та ясенова діброви дубово – ясенові
дубові, грабові, осикові, липові, березові, зарослі чагарни-
ків горіх чорний, осика, береза акація, бруслина, ялина, модрина, черемха, дуб, алича, кизил, ірга, шовковиця, крушина Грабова діброва дубові осикові, березові, вільхові, зарослі чагарни- ків, дубові, грабові береза, осика, вільха, тополя ліщина, бруслина, свидина, крушина, калина, клен, черемха, смородина, бузина, липа, граб, ільм, берест Чорновільховий груд вільхові осикові, березові, вільхові, зарослі чагарників, дубові, грабові береза, осика, тополя, верба ламка Ліщина, бруслина, свидина, крушина, калина, клен, черемха, смородина, бузина, липа, граб, ільм, берест Чорно вільховий груд (ольстрасина) вільхові - верба ламка Черемха, смородина, бузина, калина, верба
Структура лісового фонду Волинської області і її зміна. Назва держлісгоспів
S, тис. га
( 1995 р. )
до реконструкції S, тис. га після реконструкції
Вкриті лісом землі тис. га.
( 1995 р. ) Володимир – Волинський 31,6 31,6 28,2 Городоцький 28,7 28,4 24,5 Камінь — Каширський 57,9 38,1 49,9 Ківецівський 43,1 23,7 38,5 Ковельський 26,0 33,8 22,5 Колківський 42,5 26,0 37,6 Луцький - 19,2 - Любомильський 32,2 32,2 28,4 Любешівський - 29,7 - Маневицький 60,4 55,4 52.6 Ратнівський 42,1 34,5 37.1 Старовижівський - 31,7 - Уманський 34,4 34,7 30.4 Шацький 11,3 11,3 10,2 Шацький ДПНП 18,8 18,8 10.8 Всього 429,0 411,0 370,7
Заготівля деревини в держлісгоспах Волинської області у 1978 – 1995рокахЛісгоспи 1978 1988 1992 1995 тис.м3 % тис.м3 % тис.м3 % тис.м3 % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Володимир – Волинський 39,3 9,4 21,5 6,7 19,4 6.1 20,1 6,9 Городоцький 48,9 11,7 24,6 7,6 16,4 5.2 16,4 5,6 Камінь-Каширський 43,3 10,4 44,7 13,7 53,1 16.8 21,1 7,2 Ківецівський 55,9 13,4 38,4 11,8 30,1 9,5 30,0 10,3 Ковельський 29,1 6,9 15,7 4,8 14,8 4,7 14,0 4,8 Колківський 25,9 6,2 21,4 6,6 16,5 5,2 14,9 5,1 Любомильський 27,9 6,7 16,8 5,2 17,0 5,4 24,7 8,5 Маневицький 22,9 5,5 42,3 12,9 31,2 9,9 26,4 9,1 Ратнівський 45,9 10,2 30,1 9,2 29,0 9,2 25,1 8,6 Уманський 58,8 14,1 60,2 18,4 71,3 22,6 62,6 21,5 Швацький 20,3 4,8 10,1 3,1 12,6 4,0 10,6 3,6 Луцький - - - - 4,4 1,4 4,7 1,6 Старовижівський - - - - - - 10,0 3,4 Любешівський - - - - - - 11,1 3,8 Всього 418,2 100 325,8 100 315,8 100 291,7 100
Динаміка рубок лісу в держлісгоспах Волинської областіПоказник Роки 1995 в % до 1960 1960 1978 1983 1988 1992 1994 1995 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Деревина від рубок лісу, тис. м3 360,0 418,2 350,6 325,8 315,8 341,7 291,7 86,6
Лісистість території Волинської області *Райони Частка лісів у загальній площі території, % Райони Частка лісів у загальній площі території, % 1 2 3 4 Володимир-Волинський 17,4 Любомльський 37,2 Горохівський 9,8 Маневицький 55,2 Іваничівський 11,0 Ратнівський 33,3 Камінь-Каширський 40,9 Рожищенський 10,3 Ківецівський 33,9 Старовижівський 32,5 Ковельський 21,0 Турійський 12,4 Локачинський 1,7 Шацький 41,5 Луцький 6,4 Волинська область 34,4 Любешівський 34,9
* Складено за матеріалами Волинського обласного управління лісовогогосподарства за 1995 рік
Динаміка лісовикористання у Волинській областіНапрям лісовикористання Частка галузі в структурі лісовикористання, % 1978р 1992р 1995р 1995 в % до 1978 р 1 2 3 4 5 Лісове господарство: 43 36 35 81 лісозаготівля 13 25 19 146 лісовирощування 30 11 16 53
Динаміка породного складу лісів держлісфонду по Волинській областіПереважаючі породи
1983р
тис. га
1980р
тис. га
1995р
тис. га
1996р
тис. га хвойні 224,4 225,9 225,0 238,7 твердолистяні 57,3 58,2 57,7 60,8 м`яколистяні 86,0 87,3 87,3 98,3
Розподіл загальної площі лісів Волинської області, тис. гаНазва показників Рік обліку 1983р 1988р 1993р 1995р 1 2 3 4 5 Загальна площа лісів області: 695,5 665,8 677,1 695,3 -ліси держлісгоспів 486,4 464,5 428,4 429,0 -ліси міжгосподарських лісгоспів 209,1 201,3 248,7 266,3
Зміна площ групи та категорій захищеності лісів по Волинській області (тисячга)Групи категорії захищеності лісів 1995 рік 2000 рік Ліси першої групи: 97,7 87,2 ліси зеленої зони 38,1 38,1 захисні смуги вздовж доріг 15,0 16,7 Заборонені смуги вздовж річок 18,9 25,7 особливо цінні лісові масиви та ліси 25,7 2,0