ТемаОрганізаціявиробничих процесів у свинарстві, вівчарстві і птахівництві
Організація виробничих процесів усвинарстві
Спеціалізаціясвинарських ферм
Угосподарствах, що спеціалізуються на виробництві свинарської продукції,створюють племінні і товарні ферми. Останні бувають комбіновані (із закінченимоборотом череди) і спеціалізовані. Комбіновані ферми займаються відтворенням поголів'я,відгодівлею свиней і племінною роботою. Вони поширені переважно в невеликих зарозмірами господарствах. Спеціалізовані ферми підрозділяються на відгодівельніта репродуктивні, котрі займаються відтворенням і вирощуванням молодняку дляпродажу його в спеціалізовані відгодівельні господарства. Така спеціалізаціясприяє збільшенню виробництва свинини і зниженню її собівартості.
Свинарськігосподарства спеціалізуються і за типами відгодівлі. Розрізняють м'яснувідгодівлю (інтенсивний, мало інтенсивний і беконний) і відгодівлю свиней дожирних кондицій.
Розмірферм. Концентрація виробництва свинини на великих фермахсприяє зменшенню витрат праці на центнер приросту ваги і зниженню собівартостіпродукції.
Розміщенняферм у господарстві повинне забезпечувати найбільшефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, створювати умови длякращої організації праці й одержання продукції з найменшими витратами.
Привиборі ділянки враховують зоотехнічні і ветеринарні вимоги, пропоновані длявиробничих центрів господарства. Для полегшення організації літнього утриманнясвиней ферму розташовують недалеко від природних кормових угідь. Площа ділянкиповинна бути достатня для розміщення на ній необхідної кількості свинарників, атакож кормокухонь, кормоцехів, сховищ для коренебульбоплодів, силоснихспоруджень, авто ваг і на вилучених від садиби фермах — приміщення длявідпочинку свинарів.
Накомбінованих фермах створюють такі групи: маткового поголів'я,кнурів-плідників, ремонтного молодняку (відлучених тварин) у віці до 4 міс,тих, що на відгодівлі (у віці від 4 місяців до закінчення відгодівлі); наплемінних фермах: кнурів-плідників, маток, відлучених, ремонтно-племіннихтварин. На спеціалізованих відгодівельних фермах виробничі групи створюють задвома ознаками: вид відгодівлі і вік тварин.
Матковепоголів'я розміщують у спеціальних свинарниках; у кожному поміщають 50-60основних і 90-100 маток, що перевіряються, із приплодом у віці до 2 міс. Одинзі свинарників відводять під молодняк у віці від 2 до 4 місяців; кнуріврозміщають окремо від маток. Відгодівельне поголів'я розміщують у свинарникахвеликими групами.
Місткістьматкових свинарників і кількість приміщень розглядають, виходячи з кількостіосновних і разових маток. Габарити і кількість свинарників для відгодівлівизначають у залежності відпоголів'я свиней, що знаходиться на одноразовій відгодівлі.
Налітній період кожну групу свиней переводять в одне табірне приміщення і пасутьна закріплених за нею випасних ділянках.
Плануваннявиробництва свинини включає визначення системи злучок іопоросів, розробку структури череди і її обороту.
Туровіопороси в порівнянні з цілорічними мають такі переваги: дозволяють формувативеликі групи свиней для відгодівлі, більш повно використовувати дешеві корми влітній період, застосовувати групові форми догляду за поросятами і їхвирощування.
Структуруй оборот череди в господарстві розробляють відповідно донапрямку (спеціалізації) свинарства. На фермах із закінченим оборотом чередивона залежить від кількості опоросів від однієї матки в рік і кількостіпоросят, одержуваних за один опорос, тривалості від годівлі.
Оборотчереди складають на кожен місяць і починають з визначення кількостіодержуваного приплоду і поголів'я ремонтного молодняку, що повинне відповідатищомісячним планам ремонту основної череди; по різниці між приплодом іпоголів'ям ремонтного молодняку визначають кількість молодняку, яку можнапоставити на відгодівлю.
Длякомбінованої свинарської ферми структура череди середньорічного поголів'я буде(у %): кнури — 0,9, матки основні — 3,6, матки, що перевіряються, і разові — 3,8, поросята у віці від 2 міс. — 23 і у віці від 2 до 4 міс. -23, ремонтниймолодняк — 4,2, група м'ясної відгодівлі — 39,4, група відгодівлі до жирнихкондицій — 2,1. При такій структурі череди вихід м'яса за рік на одну умовнуосновну матку складе 20-22 ц. Організаціявідгодівлі. М'ясна відгодівля (інтенсивна, малоінтенсивна, беконна) і відгодівля до жирних кондицій характеризуються якістюодержуваної продукції, способами годівлі і видами використовуваних кормів.
М'яснаінтенсивна відгодівля молодняку — економічно найбільш вигідна. Це пов'язано зтим, що молоді свині витрачають менше кормів на утворення приросту ваги.
Годівлютварин варто організувати так, щоб у раціоні постійно було 2-3 види кормів,багатих білками. У різних кормах є різні амінокислоти. Суміш білкових кормівпідвищує їхню біологічну повноцінність і дозволяє більш ощадливо витрачатикорм. Одночасно свині повинні бути в достатній кількості забезпеченівітамінними і мінеральними кормами.
М'яснамало інтенсивна відгодівля економічно меншвигідна: тварини досягають здавальних кондицій у пізньому віці, у результатічого на кілограм приросту ваги затрачається до 9 кормових одиниць і більше.
Відгодівлядо жирних кондицій підрозділяється на напівсальнувідгодівлю молодняку і дорослих тварин і на сальну відгодівлю вибракуванихдорослих тварин.
Нанапівсальну відгодівлю ставлять разових і вибракуваних основних маток, а такожкастрованих кабанчиків і молодняк. Тварин відгодовують до ваги 120-150 кг із товщиною шпику на туші 4-7 см і вмістом у ній до 40-45% сала.
Сальнавідгодівля має на меті одержати туші з кількістю сала не менш як 45% притовщині шпику понад 7 см. Продовжується вона 60-100 днів; разових матоквідгодовують до живої ваги 160-180 кг, вибракуваних основних маток ікастрованих кабанів — до 250-300 кг.
Основнийприріст вибракуваних дорослих тварин виходить за рахунок відкладення жиру, і взв'язку з цим при сальній відгодівлі не потрібно багато білкових кормів: наодну кормову одиницю досить 60-70 м перетравного протеїну, у той час як прибеконній і інтенсивній м'ясній відгодівлі потрібно 100-120 м й при напівсальному — 90-100 р.
При відгодівлі дорослих тварин доцільно максимально використовуватисоковиті і грубі корми. На початку відгодівлі питома вага соковитих кормівскладає 60-65% і грубих — 10% у загальній поживності раціону; інша частина йогоскладається з кукурудзи, зернових відходів й інших дешевих концентратів. Удругій половині відгодівлі питома вага концентратів у раціоні збільшується до60-65%. Добові прирости досягають 1-1,5 кг; відгодівлю припиняють при зниженні добових приростів ваги наполовину, приблизно до 500-600 г.
Короткахарактеристика основних видів відгодівлі говорить про те, що економічнонайбільш вигідною є м'ясна інтенсивна відгодівля. Для успішної відгодівлімолодняку велике значений має правильне його вирощування. Особливу увагу вартоприділяти росту відлученого молодняка. У цей період необхідно згодовуватимолодняку корм зі значним вмістом перетравного білка, у першу чергу зелень,одночасно в раціони вводять і об'ємні корми. Тварини, вирощувані на такихраціонах, у наступному при переході на годівлю концентратами дають кращіприрости, ніж свині, яким у ранньому віці згодовували тільки концентрованікорми.
Узниженні собівартості свинини велике значення має відгодівля молодняку,отриманого від ранніх весняних опоросів, тому що при наступній відгодівлі такихтварин широко використовуються дешеві пасовищні й інші корми. За даниминаукових організацій, вартість кормів при відгодівлі свиней весняних опоросівна 30% менша, ніж при відгодівлі молодняку літніх опоросів.
Зниженнювитрат праці і засобів на відгодівлі сприяє перехід до згодовування сухихконцентрованих кормів із самогодівниць.
Дляправильної організації відгодівлі кожне господарство повинне мати місячніплани, у яких передбачають, скільки свиней буде поставлено і знято з відгодівліі їхню живу вагу. Рух поголів'я в цілому по фермі визначають на підставімісячних оборотів череди.
Крупногруповеутримання молодняку після відлучення не відрізняється від утримання свиней навідгодівлі (принципи утримання тварин і устаткування приміщень ті самі ).Молодняк розміщують у секціях групами по 150-200 голів. Кнурів у віці 4 міс.виділяють в окрему групу.
Прикрупно груповому утриманні свиней зі свинарника забирають перегородки усіхстанків і приміщення розділяють поперечними перегородками на кілька великихсекцій. Уздовж свинарника на відстані 3-4 м від однієї з подовжніх стін установлюють гнойовий жолоб. Площа між цією стіною, і жолобом служить лігвищем(місцем відпочинку) для свиней. У кожній секції уздовж іншої подовжньої стінивстановлюють самогодівниці, вакуумні і групові годівниці й авто поїльниць. Устіні між годівницями влаштовують лаз для вільного виходу свиней наобгороджений вигульний дворик. У кожній секції поміщають свиней приблизноодного віку і ваги.
Свинейрозміщують ущільнене — по 3-4 голови на 1 кв. м лігвища.
Місткістьсвинарника після ущільнення збільшується в 3-4 рази, поліпшується повітрянийрежим приміщення.
Свиніодержують вільний доступ до кормів і води, їхнє перебування на повітрі необмежується. У результаті скорочуються витрати; ти праці, підвищуються приростиваги і знижується собівартість продукції.
Груповийспосіб утримання підсисних маток. До початку черговоготуру опоросів свинар відбирає і переводить у маточник 25-40 поросних маток,опороси яких повинні бути закінчені протягом найближчих 7-10 днів. У допомогусвинарю виділяють на час опоросів підсобного робітника. Опорос кожної маткивідбувається в окремому станку. У ньому матка з приплодом залишається протягом3-4 днів після опоросу. Потім маток, що опоросилися, переводять в інші станки ірозміщують попарно. Між кожними двома станками є приміщення для поросяти, дейого підгодовують. Матки в це приміщення доступу не мають, а поросята можутьвільно переходити до маток. Через 10-15 днів після опоросу маток переводять убільші станки й у кожному розміщують по 4-6 маток ізприплодом; поруч з таким станком виділяють приміщення для поросят (матки в цеприміщення доступу не мають).
Літнеутримання свиней у таборах сприяє зміцненнюздоров'я тварин. Використання зеленого корму (особливо бобових культур),багатого повноцінним протеїном, вітамінами і мінеральними речовинами, підвищуєповноцінність раціону і засвоюваність усіх кормів, сприяє росту продуктивностіі є однією з основних умов рентабельного ведення свинарства. Утримання тварин улітніх таборах не вимагає зведення дорогих будівель і дає можливість знижуватив 2-3 рази витрати праці і засобів на виробництво продукції.
Напасовищі, виділеному під літній табір чи поблизу нього, споруджують літніприміщення з навісами. Для кожної групи свиней виділяють окреме приміщення івигульну площадку. Між групами установлюють відстань 100-200 м. Поїння свиней здійснюють за допомогою авто поїльниць. Відстань літніх приміщень від пасовищане повинна перевищувати для важко поросних маток 0,5 км, відлучених — 0,5-1 та інших груп — 1-1,5 км.
Вагаоднієї голови: дорослих маток і кнурів 10-12 кг, молодняку старше 4 місяців — 6-8, поросяти у віці 2-4 міс. — 2 кг.
Щобуникнути глистових захворювань, не можна допускати пасіння свиней тривалийперіод на тих самих ділянках. Тому складають плани використання пасовищ.
Організаціяпраці на фермі. Поділ праці у свинарстві дає можливістьполіпшувати організацію виробництва продукції і підвищувати продуктивністьпраці. Він знаходить своє конкретне втілення у створенні спеціалізованих бригад(чи ланок) по догляду за окремими статевими і віковими групами свиней. У кожнійбригаді установлюють твердий розпорядок робіт і визначають обов'язки свинарів.При цьому враховують склад поголів'я, що обслуговується, вид і розміриприміщень, рівень механізації, види машин і устаткування на фермі, системуутримання і годівлі тварин та ряд інших умов. У передових господарствах свинаріє і механізаторами.
Широкогопоширення у свинарстві набувають комплексні механізовані бригади і ланки. Вонизаймаються вирощуванням і відгодівлею свиней, а також виробництвом кормів.
Розпорядокдня на фермі залежить від часу року, виду поголів'я,що обслуговується, і т.д. У ньому встановлюють години проведення всіх основнихробіт і відводять час на відпочинок свинарів. При обслуговуванні матковогопоголів'я й відлучених у розпорядку дня передбачають підгодівлю поросят ідодаткову годівля підсисних маток. Організація виробничих процесів увівчарстві
Спеціалізаціявівчарства. У залежності від характеру основноїпродукції й умов виробництва склалися такі головні напрямки вівчарства:тонкорунне (шерстне і вовно-м'ясне), напівтонкорунне (м'ясо-шерстне) ігрубововняне (смушково-молочне, овчинно-м'ясне, м'ясо-сальне).
Сільськогосподарськіпідприємства, у залежності від спеціалізації, створюють племінні і товарніферми зазначених вище напрямків. У великих вівчарських господарствах організуютьсяспеціалізовані ферми маткового поголів'я з ягнятами для відібрання, вирощуваннямолодняку, відгодівлі і нагулу овець.
Розміриферм. Багаторічна практика свідчить про те, що на великихфермах підприємства роблять найбільш дешеву вівчарську продукцію. Розміщенняферм у господарстві залежить від спеціалізації і розмірів вівчарства.
Угосподарствах, що мають до 500 маток, усі поголів'я овець розміщують на однійфермі й в одній кошарі. У господарствах з великим поголів'ям овець на фермахтварин розміщують у спеціалізованих кошарах, призначених для окремих отар:маткового поголів'я, молодняку, валахів і нагульних овець. Місткістьвівчарських будівель, їхня кількість і типи визначаються в залежності відрайону, в якому знаходиться господарство, напрямки вівчарства і наявності овець(за статевими і віковими групами).
Наділянці ферми необхідно мати сховища для концентрованих і соковитих кормів зрозрахунку 1,2-1,4 ц на одну дорослу вівцю. При маткових кошарах обладнуютьспеціальні приміщення для окоту овець у зимові і ранньовесняні місяці. Докошари повинний примикати відкритий баз, розмір якого встановлюють з розрахунку2 кв м на одну вівцю.
Отаруорганізують з овець, однорідних за статтю, породністю, класністю, кольоромвовни, віком, ветеринарно-санітарним стану тощо.
Найціннішоючастиною поголів'я є барани-плідники, їх отари формують у межах 300 голів, щозначно менше поголів'я в отарах інших груп овець. На фермах з невеликимпоголів'ям баранів виділяють в окрему групу і утримують ізольовано від іншиховець.
Валахинайменш вимогливі до умов догляду і утримання; з них формують отари в 1200голів.
Зразковийрозмір отар інших груп овець такий: тонкорунних маток і ярок 600-1200 голів;грубововних маток і ярок 800-1500; нагульних овець 800-1500; племіннихтонкорунних маток (з ягнятами) 500-900 голів.
Зприведених даних видно, що у племінному вівчарстві формують отари меншихрозмірів.
Серйознийвплив на розмір отар роблять якість і розмір пасовищ, забезпеченість водопоями,рельєф місцевості й інші умови. Слід зазначити, що отара за розмірами повиннабути такою, щоб чабани могли бачити на пасовище одночасно всіх овець.
Плануваннявідтворення череди і виробництва продукції. Длязбільшення виробництва вовни і баранини вирішальне значення має ріст матковогопоголів'я і поліпшення його використання.
Угосподарствах, що мають до 500 маток, усі поголів'я овець розміщують на однійфермі й в одній кошарі. У господарствах з великим поголів'ям овець на фермахтварин розміщують у спеціалізованих кошарах, призначених для окремих отар:маткового поголів'я, молодняку, валахів і нагульних овець. Місткістьвівчарських будівель, їхня кількість і типи визначаються в залежності відрайону, в якому знаходиться господарство, напрямки вівчарства і наявності овець(за статевими і віковими групами).
Наділянці ферми необхідно мати сховища для концентрованих і соковитих кормів зрозрахунку 1,2-1,4 ц на одну дорослу вівцю. При маткових кошарах обладнуютьспеціальні приміщення для окоту овець у зимові і ранньовесняні місяці. Докошари повинний примикати відкритий баз, розмір якого встановлюють з розрахунку2 кв м на одну вівцю.
Отаруорганізують з овець, однорідних за статтю, породністю,, класністю, кольоромвовни, віком, ветеринарно-санітарним стану тощо.
Найціннішоючастиною поголів'я є барани-плідники, їх отари формують у межах 300 голів, щозначно менше поголів'я в отарах інших груп овець. На фермах з невеликимпоголів'ям баранів виділяють в окрему групу і утримують ізольовано від іншиховець.
Валахинайменш вимогливі до умов догляду і утримання; з них формують отари в 1200голів.
Зразковийрозмір отар інших груп овець такий: тонкорунних маток і ярок 600-1200 голів;грубововних маток і ярок 800-1500; нагульних овець 800-1500; племіннихтонкорунних маток Є з ягнятами") 500-900 голів.
Зприведених даних видно, що у племінному вівчарстві формують отари меншихрозмірів.
Серйознийвплив на розмір отар роблять якість і розмір пасовищ, забезпеченість водопоями,рельєф місцевості й інші умови. Слід зазначити, що отара за розмірами повиннабути такою, щоб чабани могли бачити на пасовище одночасно всіх овець.
Плануваннявідтворення череди і виробництва продукції. Длязбільшення виробництва вовни і баранини вирішальне значення має ріст матковогопоголів'я і поліпшення його використання.
Наявністьу господарстві кормів і добре обладнаних кошар для підсисних маток даєможливість проводити окоти в січні — лютому для того, щоб ягнята доситьзміцніли до моменту виходу на пасовище. Ягнята зимових окотів швидше звикаютьдо трави, легше переносять жару. При цьому злучка в серпні — вересніпопереднього року, коли отара знаходиться на пасовищах, багатих різноманітнимиі вітамінними кормами, сприяє підвищенню плідності і зниженню яловості маток.
Передовикивівчарства успішно застосовують ущільнені окоти, одержують три окоти за двароки. Для цього першу злучку проводять у серпні — вересні попереднього року(одержують перший зимовий окіт), а для другої злучки використовують першу тічкупісля окоту й одержують від овець другий приплід восени.
Структурачереди у вівчарстві залежить від його напрямку,запланованого виходу ягняти на кожні 100 маток, від прийнятих норм вибракуванняматок, валахів і баранів, а також від термінів реалізації над ремонтногомолодняку. Наприклад, у районах тонкорунного і напівтонкорунного вівчарства в чередах,крім інших груп тварин, міститься значна кількість валухів-шерстоносів. Цезнижує питому вагу маток у череді.
Набагатьох виробничих фермах у зонах тонкорунного вівчарства при розробленніструктури череди виходять з таких нормативів: вихід ягняти на 100 маток — 120голів; термін виробничого використання маток — 6-7 років і баранів — 3-4 роки;відповідний відсоток щорічного вибракування: маток -14-16, баранів — 25-30,валахів — 75%, відбій ягнят у віці 4 міс. Надремонтний молодняк реалізують узалежності від спеціалізації вівчарства: на фермах шерстного напрямку у віці9-10 міс, м'ясо-сального напрямку (валахів) у віці до одного року (у деякихгосподарствах у віці старше року).
Оборотчереди. Рух поголів'я протягом року залежить відспеціалізації вівчарства, плану продажу вовни і баранини, а також усіх тихпоказників і нормативів, що покладені в основу при розробці структури череди.
Угосподарствах, де склад поголів'я овець різко змінюється протягом року,складають місячні обороти череди. У них указують, по яких групах овецьвідбуваються зміни в прибуткових і видаткових статтях. Використовують місячніобороти череди для складання планів потреби в кормах і виробництва продукції.
Правильнийоборот череди овець, складений з використанням структурних нормативів, можезабезпечити:
•на фермі тонкорунного і напівтонкорунного напрямку продаж на м'ясо 35-37 овецьі на плем'я 25-28 овець на кожні 100 голів, що маються на початок року;
•на фермі смушкового напрямку продаж 34-42 смушків, реалізацію на м'ясо 11 -12овець і на плем'я 12-13 овець на кожні 100 голів, що маються на початок року.
Слідзазначити, що овець, як і інших продуктивних тварин, вибраковують угосподарстві з урахуванням їх продуктивності і доцільності подальшоговирощування. Тому приведені тут нормативи й інші показники структури й оборотучереди є зразковими і можуть бути використані лише для укрупнених розрахунків.
Вирощуванняягнят. З 10-денного віку ягнят починаютьпривчати до підгодівлі сіном, а потім до концентрованих кормів. Для цього в приміщеннях,де розміщені матки з ягнятами, улаштовують ґратчасті загородження, у які вільнопроходять тільки ягнята. У них ставлять коритця з різними кормами і водою.Кращі корми для ягнят — макуха, вівсянка, висівки, дрібностеблисте сіно.
Длязапобігання забрудненню вовни тонкорунним ягнятам у 10-денному віці обрізаютьхвости. У 3-тижневому віці всіх слабких і вибракуваних за племінними ознакахбаранчиків каструють. У 4-місячному віці з віднятого від маток молоднякуформують окремі отари ярочок, валу шків і баранчиків.
Утриманняовець у зимовий період. Узимку, у непогоду,сильні морози і уночі вівці повинні знаходитися в кошарах, а решту часу — насвіжому повітрі. Кошари обладнують яслами і ґратами, приміщення регулярнеочищають від на воза, підлоги застеляють чистою підстилкою (охороняють вовнавід забруднення). Годівля повинна бути достатньою; слабких овець підгодовуютьсіном, силосом і концентратами.
Урайонах розвинутого вівчарства застосовують зимовий випас овець. Цей захід даєможливість заощаджувати корми і сприятливо впливає на продуктивність і стантварин. У безсніжний період овець пасуть по балках, ярах і низинах; приневеликому снігу — на рівнинних масивах, а при більш глибокому — на підвищенихмісцях, що добре обдуваються вітром.
Наділянки, заражені глистами, овець повертають через 3-4 місяці. На періодвигоряння пасовищ овець необхідно забезпечити силосом чи зеленою підгодівлею, ана весь період пасіння — кухонною сіллю з розрахунку 5-Ю мг на голову в добу.Напувати овець бажано ранком до початку пасіння і після денної перерви
Угосподарствах з великою розораністю земель, які не мають природних пасовищ,організовують табірно-пасовищне і стійлово-табірне утримання овець. Табірно-пасовищнеутримання полягає в тому, що для випасу овець використовують спеціальні посівикормових культур на зелений корм.
Стійлово-табірнеутриманняпередбачає посів кормових культур, скошування їх, підвіз у табір, дезнаходяться вівці, зеленої маси і згодовування її з годівниць. У господарствах,що мають недостатні площі природних пасовищ, доцільно застосовуватикомбінований спосіб утримання овець, при якому випас на пасовищі поєднують зізгодовуванням зеленої маси сіяних трав та інших культур у годівницях.
Пристійлово-табірній системі овець розміщують на базах-загонах, площу якихустановлюють з розрахунку 4 кв. м на одну вівцю. Для маткових отар будуютьнавіси, обладнані годівницями (для 800 маток необхідно мати 40-50 годівницьдовжиною 4-5 м кожна) і водопійними коритами. За чабанською бригадоюзакріплюють трактор, сінокосарку, тракторні граблі, транспортні засоби дляпідвозу зеленої маси і води. Табір доцільно створювати для ферми в цілому, а вокремих випадках — для двох суміжно розташованих отар.
Ручнастрижка — процес дуже трудомісткий і малопродуктивний, застосуванняелектромеханічної стрижки значно підвищує продуктивність праці. Так, якщо прироботі вручну (ножицями) один робітник обстригає 25- ЗО овець, то приелектромеханічній стрижці — 50-80, а досвідчені робітники — 150 і більше овецьу день. Машинкою вовна обстригається ближче до шкіри, що дає можливість на 200-300 м збільшувати вихід вовни від кожної вівці в порівнянні з ручною стрижкою. Стрижку овецьпроводять у стислий термін, за 10-20 днів.
Підготовкудо стрижки починають зі складання робочого плану, у якому визначають кількістьі розташування пунктів стрижки, терміни для кожної отари, шлях підгону овець допунктів і повернення в кошари, завдання стригалям, перелік устаткування ітерміни його виготовлення чи придбання, порядок обліку вовни і графік їївідправлення на приймальні пункти і ряд інших питань.
Кожнуотару маток і ярок обслуговує бригада з чотирьох чабанів, а отари валушків,валахів, нагульних овець — бригада з трьох чабанів. У бригаду входять старшийчабан (бригадир), підпасок, третяк (якщо в бригаді чотири чоловіки) і арбич.
Складбригад залежить від величини поголів'я і кількості закріпленої техніки. Приобслуговуванні однієї отари (700-900 овець) чабанська бригада складається з 3-4чоловік, двох отар (1500-1800 овець) — 5-7 чоловік і трьох отар (2300-2700овець) — 8-11 чоловік.
Чабанськакомплексна механізована бригада виконує весь комплекс робіт з догляду затваринами, несе відповідальність за збереження поголів'я, за відтворення чередиі за виконання виробничихзавдань. Крім того, вона обробляє землю, веде роботи з виробництва і заготівлікормів, поліпшення пасовищ відповідно до прийнятого плану. Організація виробничих процесів уптахівництві
свинарське господарство вівчарство птахівництво
Спеціалізаціяі розміри птахівницьких ферм. Птахівництво — галузьскоростиглого тваринництва. Кури при правильному вирощуванні починають нестисяв 5-6-місячному віці, курчата у віці 3 міс. і каченята у 70-80-денному віціпридатні для забою на м'ясо. На виробництво кілограма м'яса тут затрачається в2-3 рази менше кормових одиниць, ніж у скотарстві. Усе це визначає економічнуефективність птахівництва.
Узалежності від виробленої продукції ферми мають яєчну, яєчно-м'ясну і м'ясну спеціалізацію.Відповідно на фермах яєчного напрямку утримують несучу породу курей, м'ясного,яєчно-м'ясного — несучу породу,
м'ясногоі загальновживаного, м'ясного — м'ясну і загальновживану породи. Гусівницькі,качківницькі та індиківницькі ферми мають, як правило/м'ясний напрямок.Птахівницькі ферми можуть бути промисловими чи племінними.
Однієюз умов швидкого збільшення виробництва продукції птахівництва є створення новихвеликих птахофабрик і концентрація птахівництва в сільськогосподарськихпідприємствах. Досвід цих підприємств свідчить про те, що на великихптахівницьких фермах вища продуктивність праці і нижче собівартість яєць ім'яса. Такі ферми високорентабельні.
Відтворенняпоголів'я. У птахівництві застосовують стадне,групове й індивідуальне спарювання. При стадному спарюванні визначена кількістьсамців знаходиться в череді разом із самками; після закінчення збору яєць дляінкубації самців видаляють з череди, тому що незапліднені яйця кращезберігаються. Групове спарювання застосовують у племінному птахівництві:визначені групи самок із самцями розміщують в одній секції пташника, окремо відінших груп.
Куридають найбільше яєць у перший рік яйцекладки, на другий рік несучістьзнижується на 15-20%, на третій — ще більше. З віком птиці зменшуєтьсянесучість також в індичок і качок. У гусок перші роки несучість збільшується.Найвища несучість буває зазвичай на третьому році яйцекладки.
Ціособливості виробництва продукції враховують при комплектуванні череди.
Структурачереди. На племінних фермах на одного самцяприйняті такі норми самок: курей — 8-12, качок — 6-7, індичок — 8-12, гусок — 3-4.
Напромислових фермах яєчного напрямку та в інтенсивному птахівництві курейвикористовують лише протягом першого року яйцекладки (до зниження несучості);потім їх вибраковують на м'ясо і заміняють молодками. На племінних фермах курейтримають не більш як 2 роки, індичок — 2-3 роки, гусок — 3-7 років.
Перспективнимє вигульний спосіб утримання курей на глибокої незмінюваній (протягом року)підстилці. Цей інтенсивний спосіб особливо ефективний за умови застосуванняйого в широкогабаритних пташниках (на 6-12 тис. голів), де вдало вирішуютьсяпитання механізації роздачі усіх видів кормів, поїння птиці та збору яєць.
Клітьовеутриманнякурок-несучок застосовують на великих птахофермах. Цей інтенсивний спосібутримання курей дозволяє концентрувати поголів'я курок-несучок і одночаснопідвищувати їхню несучість, а також у 3-3,5 рази збільшувати використання площіпташників (у порівнянні з вигульним утриманням продуктивність курей приклітьовому
утриманніне залежить від температурних коливань, виключається можливість поширенняінфекційних захворювань, джерелом яких є послід хворої птиці). При цьомуспособі утримання забезпечується цілорічне комплектування промислових черід,поліпшується догляд за птицею і полегшується вибракування малопродуктивних іхворих курей, майже цілком ліквідується сезонність яйцекладки і зменшуєтьсявитрата кормів на виробництво яєць, а також скорочуються інші витрати.
Вирощуваннямолодняку в тітках. Для ефективнішого використанняприміщень клітки встановлюють батареями по 5 рядів у висоту. Через 45-60 днівкурочок, відібраних на плем'я, переводять для подальшого вирощування в табірніумови. Зайвих півників до 3-місячного віку залишають у клітках для відгодівлі інаступної здачі на м'ясо. Клітьове утримання організують у світлих, сухих ітеплих приміщеннях. Батареї встановлюють так, щоб ширина проходів між ними булане менш як 1,1-1,2 м, а між батареями і стінами — 1,5 м. У проходах через кожні 4 м підвішують електричні лампи по 100 ват. Корисна площа клітокскладає 0,5 кв. м, висота залежить від віку курчат. У залежності від віку вклітці утримують різна кількість курчат.