Міністерство аграрної політики України
Житомирський національний агроекологічний університет
Факультет механізації сільського господарства
Кафедра механізації землеробства
«ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ»
Завідуючий кафедрою Водяницький Г.П.
ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ
«Комплексна механізаціятехнологічних процесів на свинотоварній фермі із закінченим циклом виробництва»
Спеціальність 7.091.902 „Механізація сільського господарства”
ОКР “Бакалавр”
Дипломник КоробчукОксана Леонідівна
Керівник ас. БушмаСергій Валерійович
Консультант доц.Кравець Леонід Григорович
нормо-контроль доц.Кравець Леонід Григорович
Житомир 2011
Зміст
Вступ
1. Аналіз виробничої діяльності підсобного сільськогогосподарства
1.1Коротка характеристика господарства
1.2 Аналіз галузі рослинництва
1.3 Аналізгалузі тваринництва
1.4 Аналіз цеху механізації
1.5 Аналізефективності роботи господарства
1.6 Висновки
2.Комплексна механізація технологічних процесів на свинотоварній фермі іззакінченим циклом виробництва
2.1 Зоотехнічні вимоги до технології виробництва на фермі
2.2Обґрунтування, розрахунок структури стада
2.3 Обґрунтування способу утримання тварин
2.4Розробка режиму роботи ферми
2.5 Обґрунтування і вибір раціонів годівлі тварин.Розрахунок добової та річної потреби в кормах
2.6Обґрунтування і вибір типових проектів основних і допоміжних приміщень, сховищкормів, гною і розрахунок їх необхідної кількості
2.7 Розробка генерального плану і визначення його основнихтехніко — економічних показників
2.8Проектування потокових технологічних ліній ферми
2.8.1 Розрахунок ліній приготування кормів (кормоцеху)
2.8.2Розрахунок лінії роздавання кормів
2.9 Технічне обслуговування машин і обладнання на фермі
3.Конструкторська частина проекту. розробка повітряного водопідйомника (ерліфта)
3.1 Зоотехнічні вимоги до водопідйомників
3.2 Аналізіснуючих водопідйомників і вибір об'єкта розробки
3.3 Розробка технологічної схеми ерліфтноїустановки і опис процесу її роботи
3.4Розрахунок ерліфта
4. Охорона праці
4.1 Аналізстану охорони праці в господарстві
4.2 Основні заходи покращення охорони праці і протипожежної безпеки
4.2.1Вимоги безпеки та виробнича санітарія
5. Екологічна частина проекту
6.Техніко-економічне обгрунтування проекту
Висновки та пропозиції
Списоквикористаної літератури
Реферат
Основна частина дипломногопроекту (без списку використаної літератури і додатків) викладена на 48сторінкахпояснювальної записки і 8 аркушах формату А1 графічної частини, відображена у 20таблицях та ілюстрована 4 рисунками.
Пояснювальна записка складаєтьсяіз вступу, 6 глав, висновків і пропозицій, списку використаної літератури і додатків.
Мета роботи — нарощуваннявиробництва свинини та зниження затрат праці й матеріальних засобів на кожну тоннуприросту живої маси свиней у господарстві.
У дипломному проекті розробленогенеральний план ферми; вибрано і визначено необхідну кількість машин для механізаціївиробничих процесів на фермі; розроблено заходи по охороні праці та навколишньогосередовища; розроблено аварійний засіб водопостачання — повітряний водопідйомник;виконано техніко-економічне обґрунтування проекту.
В результаті впровадженнярозробленої технології виробництва свинини у господарстві очікується зниження собівартостіприросту 1 т живої маси свиней на 15%. Результати роботи можуть бути використаніінженерно-технічними працівниками проектних і будівельних організацій, а також аграрнихпідприємств.
Ключові слова: ФЕРМА,ТВАРИНИ, РАЦІОН, КОРМ, ГОДІВНИЦЯ, НАПУВАЛКА, СХОВИЩЕ, ТРАНСПОРТЕР.
Вступ
Свинарство для Українипоряд з молочно-м'ясним скотарством — традиційна галузь тваринництва. У загальнійструктурі виробництва м'яса свинина займає друге місце після яловичини і телятини.
Перевага виробництва свининиполягає у цінних якостях свиней — біологічних і господарських; високих приростах,зумовлених скоростиглістю тварин; короткому періоді поросності та великому приплодіза кожний опорос; добрій окупності кормів, яка в деякому відношенні вигідніша, ніжпри виробництві інших видів м'яса, зокрема можливістю в певних умовах використовуватихарчові відходи; високому забійному виході. Але на превеликий жаль свинарство нині,як і все тваринництво, в занедбаному стані і переживає найважчий кризовий період.
З метою виходу з кризовогостану і подальшого забезпечення розвитку свинарства вченими при підтримці урядурозроблені нині такі найважливіші заходи:
- удосконалення способів утримання свиней та впровадженнявисокоефективних типів годівлі і структури кормових раціонів;
- перехід від механізації окремих операцій і процесівдо комплексної механізації та автоматизації всіх робіт на основі потокових технологічнихліній;
- широке застосування електричної енергії безпосередньов технологічних’процесах (електротехнологій);
створення принципово новихвисокоефективних машин та обладнання.
Частково вищевикладеніпитання вирішуються в дипломному проекті.
Особливу увагу на проектнійфермі приділено сталому забезпеченню
тварин водою. З цією метоюрозроблено повітряний водопідйомник (ерліфт), який планується вводити в дію як аварійнийзасіб водопостачання.
1. Аналіз виробничої діяльностіпідсобного сільського господарства
1.1 Коротка характеристика господарства
Підсобне сільське господарствоохоплює один населений пункт, який знаходиться на відстані 38 км від обласного центру та 5 км від районного центру.
У населеному пункті дорогиасфальтовані і знаходяться в задовільному стані. Польові дороги — ґрунтові.
Загальна земельна площагосподарства складає 1668,3 га, у томучислі: орної землі 1407,13 га; пасовищ- 42,26 га; сінокосів — 124,9 га; багаторічних плодонасаджень — 8 га.
Територія господарствавідноситься до центральної лісостепової грунтово-кліматичної зони. Рельєф плоско-рівниннийз незначною кількістю мікровпадин, але на окремих землях зустрічається хвилястасітка розгалужених балок.
Клімат району — помірно-континентальний.Середнє число днів з температурою понад +5°С складає 200, понад +10°С — 165 і понад+15°С — 120 днів.
Середньорічна кількістьопадів становить 502.512 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — 166 мм, а найменша в лютому — 23 мм.
Відносна вологість повітрявлітку — 50.60 %. Сніг випадає в другій або третій декаді листопада. Товщина сніговогопокриву в лютому сягає 120.150 мм.
Пануючі вітри західніта східні, але часто взимку спостерігаються вітри південно-західного напряму.
На території господарстваосновну площу займають чорнозем глибокий середньогумусний (структурний), чорноземглибокий середньогумусний (структурний) вилугуваний та чорнозем глибокий або неглибокийслабозмитий з вмістом гумусу відповідно 4,49; 5,06 і 4,83 %.
Виробничий напрямок господарствазерново-тваринницький.
На території господарстварозміщені дві молочнотоварні, одна свинотоварна та одна птахівницька ферми. Середньорічнакількість працівників у господарстві становить 390 чоловік, з них зайнято у тваринництві- 42.
Загальна кількість спеціалістів- 52 чоловіки, з них інженерів — 3, агрономів — 3, зооінженерів- 2, ветлікарів — 3.
1.2 Аналіз галузі рослинництва
Аналізуючи дані таблиці1.1 бачимо, що посівні площі займають більшу частку в структурі посівів і з рокув рік постійно зростають. Так у 2008 році посіви зернових і кукурудзи на силос зросливідповідно на 73 і 13 % порівняно з 2006 роком. Поряд з цимслід відзначити значне зростання посівних площ під соняшником та багаторічними травами.Перші зросли за розглядуваний період майже в 3,2 рази, а другі — в 1,7.
Практично залишились незміннимина протязі всього періоду посіви цукрових буряків.
Площа посіву кукурудзина зерно у 2008 році скоротилася на 63 % порівняно з 2005 роком,а в 2007 році дану культуру зовсім не вирощували. У 2008 році посіви були відновленіна 78 % порівняно з 2007 роком.
Таблиця 1.1 — Характеристика посівних площКультура Площа, га 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. Зернові 85,7 90 103 148 Цукрові буряки 120 65 120 120 Соняшник 160 223 460 505 Кукурудза на силос 615 652 600 707 Кукурудза на зерно 255 70 - 200 Однорічні трави 435 230 320 500 Багаторічні трави 300 300 254 500
З наведених у таблиці1.2 даних видно, що найбільш вдалим роком для вирощування зернових, цукрового бурякута соняшнику був 2008 рік, а для решти культур — 2007 рік.
При цьому слід відмітити,що врожайність сільськогосподарських культур у господарстві, навіть у найбільш сприятливіроки, невисока, порівняно з передовими господарствами області. А це значить, щонеобхідно удосконалювати систему землеробства в господарстві.
Валове виробництво продукціїосновних сільськогосподарських культур подано в таблиці 1.3 Воно напряму залежитьвід площі посіву і врожайності культури.
Таблиця 1.2 — Врожайність основних сільськогосподарськихкультурКультура Врожайність, т/га 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. Зернові 3,1 3,5 2,6 2,5 Цукрові буряки 21,7 26,9 15,7 21,3 Соняшник 1,9 2,7 1,5 1,7 Кукурудза на силос 18,4 13,1 14,5 17,4 Кукурудза на зерно 4,1 1,9 - 4,6 Однорічні трави 11,8 10,2 7,7 9,9 Багаторічні трави 29,7 11,0 9,2 13,2
Таблиця1.3 — Виробництво продукції основних сільськогосподарських культуркультура
Виробництво продукції, т
продукції, т 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. Зернові 266,7 315,2 267,3 370,8 Цукрові буряки 2601,7 1748,5 1880,7 2553,4 Соняшник 307,0 607,4 453,0 880,0 Кукурудза на силос 11284,5 8569,0 8717,8 12155,0 Кукурудза на зерно 1056,6 134,5 - 921,0 Однорічні трави 5154,0 2350,0 2473,0 4955,0 Багаторічні трави 8915,8 3286,9 2949,3 6620,5
1.3 Аналіз галузі тваринництва
У господарстві протягом2005-2008рр. намітилась тенденція явногозростання поголів'я всіх груп тварин за винятком птиці. За цей період поголів'якорів, молодняку ВРХ на відгодівлі та свиней зросло відповідно на 19,4; 36,1 і 123,8% (табл.1.4). Ця тенденція збереглася для корів і в 2008 р. Поголів'я корів у 2004р. збільшилось відповідно на 50,4 і 79,6 % порівняно з 2007 і 2005 роками.
Аналізуючи дані таблиці1.5 приходимо до висновку, що господарство досягло значних успіхів у тваринництві.Надої молока стабільні з року в рік і майже досягли межі — 6000 кг від кожної корови на рік. При цьому слід відмітити, що такий рівень продуктивності корів недосяжнийдля більшості передових господарств району, області та держави.
Вагомих результатів господарстводосягло при виробництві яловичини і свинини. Середньодобовий приріст живої масиза останні три роки становить:
молодняку ВРХ на відгодівлі- 425.591 г; свиней — 315.322 г. Ці показники на рівні середніх по господарствамобласті.
Таблиця 1.4 — Поголів'я тварингрупи тварин
Поголів’я тварин
'я, гол. 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р.
Велика рогата худоба
у тому числі: 747 1155 1326 1224 корови 108 124 129 194 молодняк ВРХ на відгодівлі 537 591 731 552 Свині 804 1071 1800 1254 Птиця 1111 4436 3420 2151
Таблиця 1.5 — Динаміка продуктивності тваринПоказник Значення показника 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р.
Середньорічний надій
молока від корови, кг 4070 5840 5320 5810
Середньодобовий
приріст живої маси, г: ВРХ 410 534 425 591 свиней 235 322 315 321
1.4 Аналіз цеху механізації
Дані про забезпеченістьгосподарства машинами та обладнанням (табл.1.6) свідчать про достатню матеріально-технічнуозброєність і оснащеність галузей рослинництва і тваринництва. Рівень механізаціїтехнологічних процесів у тваринництві практично становить 100 %.
Таблиця 1.6 — Характеристика забезпеченості господарстватехнікоюНазва і марка машини Кількість, шт Назва і марка машини Кількість, шт Трактори 12 Комбіновані агрегати 5 Автомобілі 11 Косарки 5
Комбайни:
зернозбиральні
кормо — та силосозбиральні
бурякозбиральні
2
4
4
Комплекти для заготівлі сіна (косарка,
ворошилка, валкоутворювач, прес) 2 Кормороздавачі: КТУ-10 4 Плуги 35 РС-5 2 Дискові борони та лущильники 6 КСП-0,8 2 Назва і марка машини Кількість, шт Назва і марка машини Кількість, шт
Культиватори 38 Комбікормовий агрегат УМК-Ф-2 1
Сівалки:
зернові
бурячні
кукурудзяні
овочеві
соєві
19
3
7
1
1 Транспортери скребкові ТСН-160 12
Скреперні установки УС-250 6
Установки для доїння корів:
УДЕ-8А «Ялинка»
УДС-3
Альфа Лаваль
1
1
1
/> /> /> /> /> />
1.5 Аналіз ефективності роботи господарства
З даних таблиці 1.7 видно,що виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь з року в рік зростаєвисокими темпами. У 2007 р. зростання цього показника становило 7,2 %, ау 2008 р. — 51,8 %. Виробництво яловичини і свинини на 100 га сільськогосподарських угідь у 2008 р. зменшилось порівняно з 2005 та 2006 роками.
Таблиця 1.7 — Виробництво продукції на 100 гаВид продукції Виробництво продукції, т 20064 р. 2007 р. 2008 р. Молоко Яловичина Свинина
177,9
23,1
14,2 190,7 27,0 17,6
289,4
19,4
10,9
Примітка. Розрахунковаплоща — 3544,42 га. Аналіз даних таблиці 1.8 показує, що собівартість 1 т молока,яловичини та свинини з року в рік зростає. Причиною цього є зростання цін на кормиі паливно-мастильні матеріали.
Таблиця 1.8 — Собівартість і затрати праці на виробництвопродукціїВид продукції 2006 р. 2007 р. 2008 р. Собівартість 1 т, грн. Затрати праці на 1 т, год Собівартість 1 т, грн. Затрати праці на 1 т, год Собівартість 1 т, грн. Затрати праці на 1 т, год Молоко 273,0 104,4 610,0 95,7 693,6 85,6
М м'ясо в живій масі: ВРХ
свиней 6405,0 9068,1 364,1 421,0 10706,0 7804,0 418,5 432,9 10941,0 9068,0
325,9
357,8
Затрати праці по всіхвидах продукції у 2006 р. дещо зменшились порівняно з 2005 р. Це пов'язане з ростомрівня механізації та автоматизації виробничих процесів у тваринництві.
1.6 Висновки
З метою підвищення продуктивностітваринництва, зниження затрат праці та собівартості основних видів тваринницькоїпродукції у АПК “Коровинецька" Чуднівського району Житомирської області необхідно:
- зміцнити кормову базу за рахунок підвищення врожайностікормових культур (впровадження агротехнічно правильних і економічно обґрунтованихсівозмін з найбільш раціональною структурою посівних площ; удосконалення системивнесення органічних і мінеральних добрив; впровадження системи обробітку ґрунту,направленої на підвищення родючості і боротьбу з ерозією);
- удосконалювати годівлю тварин за рахунок згодовуваннякормів тваринам тільки в підготовленому вигляді у відповідності з науково-обґрунтованимираціонами;
- створити автономну матеріально-технічну базу для вирощуванняі відгодівлі свиней.
механізація ферма сільське господарство
2. Комплексна механізація технологічнихпроцесів на свинотоварній фермі із закінченим циклом виробництва2.1 Зоотехнічні вимоги до технології виробництвана фермі
Приготування кормів.Збирати кормові культури необхідно в період, коли вонимають найбільшу врожайність та поживну цінність. Допустимий ступінь залишковогозабруднення в кормах: домішки землі — 1.2 %, піску — 0,3--Л,0 %, металеві домішкирозміром до 2 мм з незагостреними краями — 30 мг на 1 кг корму, насіння отруйних трав — 0,25 %.
Готувати комбікорми необхідноз інгредієнтів розміром частинок 0,2.1,0 мм. Грубі корми слід переробляти до розміручастинок 1.2 мм. Коренебульбоплоди перед згодовуванням (не раніше як за 1,5.2,0год) рекомендується подрібнювати на частинки розміром 5.10 мм.
Готові кормові сумішіповинні задовольняти таким вимогам: вологість — 60.80 %; рівномірність змішування- не менше 90 %; допустиме відхилення (за масою) вмісту грубих і соковитих компонентіву суміші становить ±10 %, кормових дріжджів — ±2,5 %, концентрованих, рибних, молочних,поживних розчинів і мінеральних добавок — ±5 % [1].
Роздавання кормів.Допустимі відхилення від заданої норми видачі для стебловихкормів повинні бути в межах ±15 %, а концентрованих — ±5 %. Незворотні втрати кормув процесі роздавання не повинні перевищувати 1 %. Тривалість циклу роздавання корміву одному приміщенні мобільними засобами не повинна перевищувати 30 хв, а стаціонарними- 20 хв [2].
Водопостачання.Перерва в подачі води для напування свиней і приготуваннякормів допускається не більше 3 год, в нічний час — до 6 год. Вода для напуванняпоросят-сисунів і відлучених поросят повинна мати температуру 16.20°С. Температураводи для напування дорослих свиней в холодний період року повинна становити 10.16°С(в теплий період не нормується). Доброякісна питна вода повинна мати лужну реакціюна рівні рН 6,5.9,5, жорсткість — не більше 7 мг. екв. /л, окисленість — не більше2,5 мг/л, вміст свинцю — не більше 0,1 мг/л, а забрудненість (вміст органічних абомінеральних речовин) — не більше 2мг/л [1,2].
Прибирання гною.Система прибирання гною із станків та транспортуванняйого за межі виробничих приміщень повинна: забезпечувати постійну і легко підтримуванучистоту станків, проходів і огорожі; по можливості обмежувати утворення та проникненняшкідливих газів у зону, де знаходяться тварини; бути зручною в експлуатації і невимагати великих затрат праці на управління, ремонт і санітарно-профілактичну обробку;виключати проникнення заразних елементів з гноєм із однієї секції в іншу [1].
Формування мікроклімату.Гранично допустима концентрація вуглекислого газу вповітрі виробничих приміщень для тварин — 0,2 % (або 2 л/м), аміаку — 20 і сірководню10 мг/м, кількість повітря, що подається в приміщення, повинна бути не меншою: вхолодний період року — 30 м /год, в перехідний — 45 м3/год, в теплий- 60 м3/год на 100 кг живої маси свиней. Рівень шуму в приміщеннях відопалювально-вентиляційного обладнання під час його роботи не повинен перевищувати70 дБ за шкалою «А» стандартного шумовиміру [І].
2.2 Обґрунтування, розрахунок структуристада
Для чіткого функціонуванняприйнятої технології відтворення молодняку в господарстві із закінченим виробництвомі застосуванням штучного запліднення свиней приймаємо структуру стада, що розробленаПолтавським науково-дослідним інститутом свинарства (табл.2.1) [3].
Таблиця 2.1 — Склад іструктура стадаВиробнича група свиней Кількість тварин % голів
Свиноматки
Поросята до 2 місяців віку
Поросята 2.4 місяці віку
Ремонтний молодняк
Молодняк на відгодівлі
9
23
19
2
47
180
460
380
40
940 2.3 Обґрунтування способу утримання тварин
У свинарстві застосовуютьдві основні системи утримання свиней: вигульну та безвигульну. Безвигульна системанайбільше розповсюджена у великих свинарських господарствах. При цій системі тваринвід народження до реалізації утримують у приміщеннях в індивідуальних або груповихстанках. її недолік у тому, що в спеціалізованих господарствах промислового типуцілорічне безвигульне утримання тварин може призвести до послаблення конституції,знищення їх резистентності, і навіть до захворювань. Тому нормами технологічногопроектування свинарських підприємств
передбачається вигульнасистема утримання всього поголів'я племінних ферм і племінних репродукторів свинокомплексів(крім відлучених поросят), а також для ремонтного молодняку, холостих свиноматок(при груповому утриманні) і маток із встановленою су поросністю на товарних фермахі комплексах промислового типу.
Все інше поголів'я свинейна товарних фермах і великих комплексах, як правило, утримують безвигульно [2].З урахуванням вищевикладеного на проектній свинотоварній фермі із закінченим виробничимциклом використовуємо вигульну систему утримання тварин. У будівлях свиней будеморозмішувати в групових станках із урахуванням їх віку.
2.4 Розробка режиму роботи ферми
Режим роботи ферми представляєтьсяу вигляді конкретних розкладів робочого дня операторів по обслуговуванню свинейі для операторів по приготуванню кормів.
При розробці розпорядкуробочого дня встановлюють тривалість, фізіологічно обґрунтований час початку і закінченняроботи, час надання і тривалість обідньої перерви. Розклади робочого дня повиннізабезпечувати повне і рівномірне завантаження накопичувачів, своєчасне виконаннявстановлених обов'язків, раціональний початок і закінчення робочого дня.
Розпорядок робочого дняна свинотоварній фермі із закінченим виробничим циклом розроблено нами згідно рекомендацій[2] і наведено в таблиці 2.2.
Таблиця2.2 — Розпорядок робочого дня операторів по обслуговуванню свиней на ферміВиконувана робота Початок, год-хв Кінець, год-хв Тривалість, год-хв Підготовка до роботи 5-30 5-40 0-10 Огляд поголів'я, обладнання 5-40 6-00 0-20
Приймання кормів, годування і напування
поголів'я 6-00 7-00 1-00 Прибирання гною 7-00 8-30 1-30 Виконання інших робіт 8-30 9-50 1-20 Перерва (відпочинок) 9-50 13-20 Чистка поголів'я, огорож, обладнання 13-20 14-50 1-30
Виконання інших разових робіт, участь у
ветобліку 14-50 16-00 1-10
Прийом кормів, годування і напування
поголів'я 16-00 17-00 1-00 Всього 8-00
2.5 Обґрунтування і вибір раціонів годівлітварин. Розрахунок добової та річної потреби в кормах
Типові раціони для свинейрозробляються у відповідності з набором кормів, виробництво яких найбільш рентабельнеі забезпечує максимальне отримання поживних речовин з одиниці площі.
У свинарстві найчастішевикористовують три основні типи годівлі свиней з урахуванням природно-кліматичнихзон і системи кормовиробництва: концентратно-коренеплідний, концентратно-картоплянийі концентратний.
Важливим критерієм привиборі раціонів є середньодобовий приріст живої маси тварин. Плануємо такі показникипродуктивності: вихід поросят на одну свиноматку — 16 голів; середньодобовий прирістна дорощуванні та відгодівлі — 385.420 г; середньодобовий приріст на відгодівлі — 450.500 г; виробництво свинини (в живій масі) на початкову голову — 104.113 кг.
З урахуванням вищевикладеноговибираємо концентратно-коренеплідний тип годівлі (характерний для лісостепу України).
Раціони для свиней приданому типі годівлі наведено в таблиці 2.3.
Добову Рд (кг) і річнуРР (кг) потребу в кормах розраховуємо за формулами [2]
/> (2.1)
/> (2.2)
Таблиця 2.3 — Раціони для свинейСклад раціонів
Підсисні
свиноматки
Поросята
2-4 місяців
Ремонтний
молодняк
Молодняк на
відгодівлі зима літо зима літо зима літо зима літо Ячмінь, кг 0,4 1,7 0,6 1,0 0,7 1,2 0,8 0,9 Кукурудза, кг - 2,3 0,2 - 0,5 0,4 0,5 0,8 Горох, кг 0,4 0,2 0,1 - 0,1 0,1 0,3 0,2 Трав'яне борошно, кг 0,7 - 0,06 - 0,3
-
___ 0,2 - Макуха соняшникова, кг 0,2 0,3 0,2 0,2 0,3 0,2 0,1 - Знежирене молоко, кг 1,0 1,0 1,2 1,0 1,0 1,0 0,8 0,8 Буряки цукрові, кг 6,0 - 0,7 - 2,5 - 4,0 - Зелена маса бобових, кг - 6,0 - 0,8 - 2,0 - 3,0 Крейда, г - - 8 5 - - - - Фосфат знефторений, г - - 10 - 43 - 45 - Преципітат, г 59 44 - 9 - 43 - 27 Сіль поварена, г 30 30 5 5 13 13 17 17 Премікс, г 60 60 15 15 26 26 34 34
де n1, n2. nn n1 — добова норма видачі корму в розрахунку на одну тварину для різних груп,кг;
m1,m2. mn — поголів'я тварин у групах, голів;
РД. Л і РД.З — добова витрата кормів у літній і зимовий періоди року, кг;
tЛ і tЗ — тривалість літнього та зимового періодіввикористання даного виду корму, днів (приймаємо tЛ = 185 днів, tЗ =180 днів);
k — коефіцієнт, що враховує втрату кормів під час зберігання та транспортування(для концентрованих кормів k = 1,01; для коренеплодів k = 1,03; для зеленої маси k = 1,05).
Розрахункові дані зводимов таблицю 2.4.
Таблиця 2.4 — Добова та річна потреба в кормахКорм Потреба в кормах, т добова річна зима
літо 1 2 3 4 Горох 442 228 122957,4 Трав'яне борошно 376,4 - 71139,6 Макуха соняшникова 310 230 99333,5 Знежирене молоко 1980 1812 698536,2 Буряк напівцукровий 5528 - 1024891,2 Зелена маса бобових - 4652 903651,0 Крейда 6,720 4, 200 2085,9
Фосфат знефторений 52,420 - 9907,4
Преципітат 10,62 42,58 10278,3
Сіль кухонна 26,10 26,10 9865,8
Премікс 56,40 56,40 21615,3
Ячмінь 1356 1638 552581,1
Кукурудза 658 1182 340481,1
/> /> /> /> /> /> /> />
2.6 Обґрунтування і вибір типових проектівосновних і допоміжних приміщень, сховищ кормів, гною і розрахунок їх необхідноїкількості
У складі ферми передбачаютьсяосновні і допоміжні виробничі приміщення.
Для утримання свиней навідгодівлі приймаємо свинарник-відгодівельник на 1000 місць (ТП 802-163), а дляпроведення опоросів — свинарник на 60 місць, у якому передбачено приміщення дляутримання відлучених поросят на 500 місць і ремонтного молодняку на 100 голів. Дляутримання холостих і супоросних маток приймаємо свинарник-маточник на 132 станка.У ньому ж утримується стадо відлучених поросят (ТП 802-147) [2].
У кожному свинарнику передбачаютьсязасоби для напування, годування тварин, видалення гною, а також станки для утриманнясвиней, створення мікроклімату.
Обладнання, яким укомплектованосвинарник-маточник на 60 свиноматок і 500 відлучених поросят, а також його розміщенняпоказано на другому аркуші графічної частини.
З допоміжних приміщеньнами вибрані такі: кормоцех КЦС-200/2000 [1], ветеринарний пункт зі стаціонаромна 8 станків і санітарною бойнею, кормосховище, ангар для зберігання техніки й обладнаннятощо.
При виборі типових проектіввиробничих приміщень передбачається дотримання таких зоотехнічних і інженерних вимог:впровадження комплексної механізації всіх процесів вибраної технології утриманнята годування тварин; дотримання норм будівельного проектування за вмістом паріві пилу в повітрі, за його температурою та вологістю; відповідність приміщень длярозміщення всього поголів'я тварин; забезпечення протипожежних норм.
Потребу в однотипних будівляхдля утримання тварин визначаємо за формулою[2]:
/> (2.3)
де Мі — поголів'ятварин одного виду на фермі;
mі — проектна місткість одного приміщення, голів.
Для зберігання корміввикористовуємо спеціалізовані сховища (таблиця 2.5).
Загальна місткість V (м3) і необхідне число сховищ N визначаютьсяза формулами [2]:
/> (2.4)
/>
де РР — річнапотреба в кормах, т;
ρ — насипна щільністькорму, т/м3;
ε — коефіцієнт використаннямісткості сховища.
Таблиця 2.5 — Вибір і розрахунок необхідної кількостісховищ кормівВид сховища
Річна потреба орму РР, т
Об'ємна маса корму, т/м3
Загальна місткість ховищ V, м3
Місткість одного ховища, м3 Коефіцієнт використання місткості ховища є Необхідна кількість ховищ N
Склад концентрованих
кормів* 163 0,50 326 500 0,65 1 Сховище сіна бобових 71 0,12 592 1000 1,0 1
Траншея для
коренеплодів 1025 0,63 1627 400 0,85 5
Склад для кормових
добавок (премікс, сіль
кухонна, крейда, фосфат
знефторений,
преципітат) 54 1,05 51,4 100 0,65 1
* Запас концентрованихкормів складає 16 % від річної потреби.
Місткість механізованогогноєсховища визначаємо виходячи з поголів'я свиноферми, норм виходу гною і термінуйого зберігання.
Наближену кількість підстилковогогною, отриману на фермі від кожного видусвиней за добу Рдоб. гн (т), визначаємо виходячи з формули:
Рдоб. гн =0,001 (Ре +Рв +Рn) n (2.6)
де Ре — добовийвихід екскрементів від однієї тварини, кг;
Рв — кількістьводи, що додається в систему гноєвидалення з розрахунку на одну тварину з урахуванняммиття годівниць, підлоги, промивки гноєзбірних каналів, підтікання автонапувалок,л;
Рn — добова потреба в підстилці з розрахункуна одну голову [2];
n — кількість тварин, що знаходяться в одній виробничій групі, голів.
Дані виходу підстилковогогною на свинотоварній фермі (при механічній системі видалення гною) наведені в таблиці2.6.
Загальну площу гноєсховищавизначаємо за формулою [2]:
/> (2.7)
де ПЗБ — кількістьднів зберігання гною, приймаємо П3б. =120 днів;
h — висота вкладання гною, м, приймаємо h =2,5 м;
ρ — об'ємна масагною, т/м3, приймаємо ρ =1,06 т/м3 [2], тоді
/> м2
Таблиця 2.6 — Розрахунок кількості підстилкового гною, отриманого на ферміГрупа тварин
Ре, кг
Рв, КГ
Рn, КГ n, гол.
Рдоб. гн, т Свиноматки 15,3 12 14 180 7,4
Поросята вагою
20.30 кг
30.40 кг
2,4
3,5
1,5
2,5
3
4
460
380
3,2
3,8
Молодняк на відгодівлі масою
40.80 кг
більше 80 кг
5,1
6,6
2,5
2,5
5
7
600
340
7,6
5,5 Ремонтний молодняк 8,8 6 10 40 1,0 Всього - - - 2000 28,5
Отже, для зберігання гноюу визначені строки з перспективою на розширення поголів'я приймаємо два гноєсховищаплощею 1000 м2 кожне.
2.7 Розробка генерального плану і визначенняйого основних техніко — економічних показників
Проектування генеральногоплану ферми починаємо з вибору земельної ділянки.
Вибрана ділянка під свинофермуповинна задовольняти виробничим і санітарно-гігієнічним вимогам. До виробничих вимогналежать: зручність розміщення ферми відносно кормової бази; наявність хороших будівельі
доріг; гарний зв'язокіз селом; наявність надійного забезпечення водою; придатність ґрунтів для побудовиприміщень; залягання ґрунтових вод повинно бути на глибині не менше 2,0.2,5 м; наявністьуклону місцевості в межах 3.5°.
До санітарно-гігієнічнихвимог відносяться: зручність ветеринарної зони, а також санітарних розривів міжвиробничими приміщеннями; ізоляція ферми від навколишньої території смугою насадженькущів і дерев.
Ділянка для свинофермиповинна мати санітарно-захисну зону шириною 500 м. Вона повинна розміщуватись нижче населеного пункту, водозабірних споруд; вище ветеринарних об'єктіві гноєсховищ, віддалена від транзитних доріг на відстань не менше як 100 м. Напрямок переважаючих вітрів повинен проходити від населеного пункту, кормоцеху до свинарниківі далі до гноєсховища.
Площа земельної ділянкидля ферми розраховується, виходячи з норми земельної площі на дну відгодівельнусвиню — до 30 м.
Після вибору земельноїділянки розробили раціональну схему плану ферми, виходячи з зонування території,тобто розбили територію на окремі зони (утримання тварин, ветеринарна, зберіганняі приготування кормів, зберігання і переробки гною та інші). При цьому зону утриманнятварин вибираємо в якості основної.
Розроблений за наведеноюметодикою генеральний план свиноферми із закінченим виробничим циклом на 180 матокзображено на аркуші 1 графічної частини.
Техніко-економічні показникигенерального плану такі:
- коефіцієнт щільності забудови R3=0,21;
- коефіцієнт використання ділянки Rв=0,34.
- Ці коефіцієнти визначали за формулами [2]:
/> (2.8)
/> (2.9)
де F3 = 9639 м2 — площа, зайнята під будівлями на фермі; FФ = 46075 м2 — загальна площа ферми;
Fб = 15574 м2 — площа, зайнята під будівлями, майданчиками з твердим покриттям і дорогами.
2.8 Проектування потокових технологічнихліній ферми2.8.1 Розрахунок ліній приготування кормів(кормоцеху)
Для підвищення ефективностівикористання корму використовують такий прийом годівлі, як кратність годівлі задобу свиней різних вікових груп. При цьому також необхідно враховувати затрати праціі рівень механізації роздавання кормів і напування.
З урахуванням рекомендацій[3] свиноматок, як холостих, супоросних, так і підсисних, годують 2 рази на добу,поросят, а також ремонтний молодняк годують теж 2 рази на добу, при цьому напуваннясвиней для всіх груп не обмежується.
При годівлі приймаєморівномірний розподіл добової норми кормів (по вазі і за віком) між ранковою і вечірньоювидачею [3].
Кількість корму для разовоїдачі тваринам (таблиця 2.7) розраховано на основі таблиці 2.3.
За даними таблиці 2.7визначаємо добову продуктивність кормоцеху [2]:
Wдоб=Q1+Q2+. + Qn (2.10)
де Q1,Q2,. Qn — відповідно максимальна добова потреба різних видів кормів, що підлягаютьобробці, кг (див. табл.2.7),
Wдоб = 2 ( (103+478+34+844)+ (63+25+6+94) + (540+294+50+1880) + (90+504+20+376)) = =10802 кг/добу≈ 11 т/добу.
Таблиця 2.7 — Витрата кормів на разову годівлюВид корму Витрата корму, кг
Підсисні
Свиноматки
(180
голів)
Поросята
2.4 місяців
(840 голів)
Ремонтний
молодняк
(40 голів)
Відгодівельний
молодняк
(940 голів) зима літо зима літо зима літо зима літо
Концентрований (ячмінь,
кукурудза, горох, макуха
соняшникова, корм, доб.) 103 390 478 516 84 40 844 930 Трав'яне борошно 63 - 25 - 6 - 94 - Коренеплоди (буряки) 540 - 294 - 50 - 1880 - Зелена маса бобових - 540 - 336 - 40 - 1410 Знежирене молоко 90 90 504 420 20 20 376 376
Годинна продуктивністькормоцеху складає
/> (2.11)
де Тзм — тривалістьроботи кормоцеху за зміну, год. Приймаємо Тзм = 7 год, тоді
/> т/год
Для приготування кормівна проектній фермі вибираємо кормоцех КЦС-200/2000, продуктивність якого при запарюваннікормових сумішей на основі коренеплодів складає 4 т/год.
Перевіримо пропускну здатністьліній.
Лінія концентрованихкормів. Продуктивність
/> (2.12)
де QР. Конц — максимальнамаса концкормів, що використовуються для разового годування, кг, QР. Конц = 930 кг;
tл — час, відведений для приготування однієї видачіз максимальною кількістю даного виду корму, годин, приймаємо tл=0,5 год,
/>
Концкорми дозуються живильникомПК-6, який має номінальну потужність 6 т/год []. Як бачимо, Wжив >WЛ. Конц, а значитьодного живильника достатньо для завантаження концкормів у змішувач С-12.
Приймаємо, що в господарствівикористовуються не готові комбікорми, а зерно, після подрібнення безпосередньов господарстві, тоді необхідна продуктивність дробарки Wдр (т/год):
/>
де Qдоб. з — максимальнамаса зерна, що використовується для приготування добової норми концкормів, т, Qдоб. з = 3,05 т(див. табл.2.4).
Отже, для подрібненнязерна для приготування концентрованих кормів безпосередньо в умовах господарствавикористовують експериментальну дробарку штифтового типу продуктивністю 0,6 т/год.
Лінія сінного борошна.Продуктивність лінії визначаємо аналогічно лінії концкормів.
/> (2.14)
де Qр. сіна — максимальнамаса трав'яного борошна для разової дачі корму, т, Qр. сіна =188 т(табл.2.7);
ТРоб — тривалістьроботи лінії, год, ТРоб = 0,5 год,
/>
Продуктивність дробаркиКДУ-2,0 на сіні складає 0,8 т/год. Значить, однієї дробарки достатньо для приготуваннянеобхідної кількості сінного борошна. Лінія зелених кормів. Продуктивністьлінії визначаємо за формулою:
/> (2.15)
де QР. Зел — максимальна маса зелених кормів для разової дачі корму,
QР. Зел = 2,326 т (табл.2.7);
ТРоб = 0,5 год.
/> т/год.
Продуктивність подрібнювача кормів “Волгарь — 5" при подрібненні
зеленої маси становить 8 т/год, WПодр >WЛ. Зел. — умова для подрібнення виконується.
Лінія коренеплодів. Продуктивність лінії (допустимий термін переробки і зберігання коренеплодів- 2 години, приймаємо ТРоб = 0,8 год):
/> т/год.
Продуктивність транспортера коренеплодів ТК-56становить до 5 т/год, а мийки — коренерізки — до 7 т/год. Як бачимо, для виконанняоперацій дозованої подачі коренеплодів із приймального бункера в подрібнювач мийки,каменевловлювання і подрібнення коре плодів достатньо мати один транспортер ТК-5Бі один подрібнювач ИКМ — 5.
Лінія змішування кормів. Продуктивність технологічної лінії змішування кормів визначаємо за формулою[2]:
/> (2.16)
де /> - сума мас компонентів, що входятьу суміш із n видів кормів на максимальну разову дачу, т;
tЦ — час циклу змішування кормів, год.
tЦ = tЗАВ + tНАГ +tВИВ, (2.17)
де tЗАВ — час завантаження змішувача, год, приймаємоtЗАВ = ТРоб = 0,8 год;
tНАГ — час нагрівання суміші, год, tНАГ = 0,8.1,2 год для С-12, приймаємо
tНАГ = 0,8 год;
tВИВ — час вивантаження корму, год.
/> (2.18)
де W = 40 т/год — продуктивність змішувача С-12 на вивантаженнікормо суміші,
/> год, тоді
/>год.
/> т/год.
Продуктивність змішувача С-12 з запарюванням затехнічною характеристикою — 5 т/год. Значить, одного змішувача достатньо для приготуваннякорму на разову дачу відгодівельному молодняку, свиноматкам, ремонтному молоднякуі поросятам.
Визначаємо кількість води РВ (кг), якунеобхідно додати у суміш, для
отримання заданої вологості кормо суміші [3]:
/> (2.19)
де QРац — маса суміші раціону без води, кг;
ВС — потрібна вологість кормосуміші,%;
ВРац — вологість кормосуміші без додаванняводи, %,
/> (2.20)
де В1, В2,. Вn — вологість компонентів раціону, % (дляконцкормів В=14%, коренеплодів — 82%, сінного борошна — 16%, знежиреного молока- 91% [2]);
П1, П2,. Пn — вміст компонентів у раціоні, %.
Розраховуємо за формулою необхідну кількість води,яку треба додати до кормосуміші для згодування свиноматкам:
/> %.
Найбільш доцільно згодувати свиням кормосуміш вологістюВ0= 57.70% [3]. Приймаємо В0=70%,
/> л.
Визначаємо кількість води, яку необхідно додатидо раціону поросят 2.4 місяців:
/>
Визначаємо кількість води, що необхідно додатидо раціону разової годівлі ремонтного молодняку:
/>
Визначаємо кількість води, яку необхідно додатидо раціону разової годівлі відгодівельного молодняку:
/>
/>л.
Необхідну кількість пари Рп (кг) нанагрівання суміші разової годівлі визначаємо виходячи з витрати пари лише на нагріваннярідких компонентів кормосуміші (води та сироватки):
/> (2.21)
де q — норма витрати пари на нагрівання 1 кг води від 7 до 87 0С, к г, q = 0, 20.0,25 кг [2], приймаємоq = 0,22 кг;
QР. К — витрата рідких компонентів на приготування разової годівлі, кг,
QР. К = (29,2+468+40+724) + (90+504+20+376) = 2251,2 кг,
Рп = /> кг.
Інші види вологотеплової обробки (варка, пропарювання)кормів нами не передбачаються.
Доброякісні концентровані, соковиті і зелені корми,а також їх суміш рекомендується згодовувати свиням усіх виробничих груп у сиромувигляді.
2.8.2 Розрахунок лінії роздавання кормів
Для транспортування кормів від кормоцеху до свинарниківвибираємо мобільний роздавач КУТ-3А. Необхідну кількість кормороздавачів КУТ-3Авизначаємо за формулою [2]:
/> (2.22)
де GМ — максимальна разова видача корму, кг, GМ = 6662 кг (у зимовий період з урахуванням доданої в кормосуміш води).
Продуктивність роздавача може бути визначена так:
/> (2.23)
де G — фактична вантажопідйомність роздавача, кг;
t0 — тривалість однієї поїздки, год.
/> (2.24)
де V = 3м3 — місткість бункера;
ρ = 610 кг/м3 — об’ємна маса кормосуміші;
φ = 0,75 — коефіцієнт заповнення бункера,
/> кг.
Тривалість однієї поїздки (оберту)
t0= tЗ + tР + tВ + tХ. Х + tм (2.25)
де tЗ, tР, tВ, tХ. Х, tм — відповідно тривалість заповнення кормом роздавача,руху з вантажем, вивантаження корму в приймальний бункер свинарника, руху
без вантажу і маневрування при в’їзді на роздавальниймайданчик, год.
Час вивантаження корму в роздавач
/> (2.26)
де WЛ. В — продуктивність лінії вивантаження готовихкормів, кг/год,
WЛ. В = 20000 кг/год [2],
/> год.
Час руху з вантажем:
/> (2.27)
де L — відстань між кормоцехом і свинарником, км, приймаємо L = 0,3 км;
vB — швидкістьруху агрегату з вантажем, км/год, приймаємо vВ = 6 км/год [3],
/> год.
Час вивантаження корму
/> (2.28)
де QВ — продуктивність вивантажувального пристроюроздавача, кг/год.
Продуктивність складає до 54 т/год [2], приймаємо QВ = 25000 кг/год,
/> год.
Час холостого ходу роздавача
/> (2.29)
де vх. х — швидкість руху порожнього роздавача, км/год,приймаємо
vх. х = 9км/год,
/> год.
Час маневрування приймаємо tМ = 0,03 год, отже
t0= 0.07+0.05+0.05+0.03+0.03= 0.23 год;
QР=/>кг/год;
ПР = />
Приймаємо ПР = 2 шт.
Лінія роздавання кормів у свинарнику включає всебе електрифікований мобільний кормороздавач КСП-0,8, завантаження якого виконуєпричепний кормороздавач КУТ-3,0.
Так як у даному приміщенні розміщуються свиноматки,відлучені поросята і ремонтний молодняк, то приймаємо, що кожен кормороздавач (двана приміщення) обслуговує рівно половину всіх груп свиней, тобто 90
свиноматок,20 голів ремонтного молодняку і 250голів відлучених поросят.
Визначаємо пропускну здатність лінії роздаваннякорму:
/> (2.30)
де Qmax. розд — максимальна кількість корму, яку необхіднороздати за одну годівлю, кг,
Qmax. розд= 268,8+925+128=1322 кг,
ТР — тривалість безперервної роботикормороздавача, год, приймаємо ТР = 0,5 год,
/>
Продуктивність кормороздавача КСП — 0,8 при роздаваннівологих сумішей WРозд = 30.70 т/год [6]. Як бачимо,WРозд>>WЛ. Р, значить одного кормороздавача корму для відведеної йому кількості твариндосить.
2.9 Технічне обслуговування машин і обладнанняна фермі
Технічне обслуговування(ТО) — це сукупність заходів для підтримання справності та роботоздатності машині обладнання при підготовці їх до використання за призначенням, транспортуванніі зберіганні. Планово-запобіжна система технічного обслуговування і ремонту машинтваринницьких ферм включає: щоденне (щозмінне) технічне обслуговування (ЩТО), періодичнетехнічне обслуговування № 1 (ТО-1) і для окремого обладнання № 2 (ТО-2), технічнеобслуговування при зберіганні, технічний огляд, ремонт. Приймаємо, що технічне обслуговуваннямашин і обладнання на свинофермі проводиться силами господарства. Щозмінне технічнеобслуговування виконують слюсарі, а планове — спеціалізована бригада, в яку входятьслюсарі та електрики господарства, що працюють на пункті технічного обслуговуванняферми. Для визначення кількості обслуговувань і обсягу робіт при кожному обслуговуваннірозробляємо річний план-графік технічного обслуговування машин і обладнання (див.арк. З граф. ч.).
Вихідними даними для побудовирічного плану-графіку є: тип, марка та кількість машин, вид, періодичність і трудомісткістьобслуговування, дата проведення останнього періодичного ТО в минулому році.
Загальну трудомісткість (год) технічних обслуговуваньвизначаємо за формулою [8]:
/> (2.31)
де m — кількість типів машин на фермі;
tі — трудомісткість і-го ТО, год;
nі — кількість і-х ТО.
Загальна трудомісткість щоденного технічного обслуговуваннясклала
ТЩТО = 17,63 год (див. арк.3 граф. ч.),а загальна річна трудомісткість ТО (ТО-1, ТО-2) — ТПТО = 792,9 год.
У затратах на ЩТО приблизно /> робочого часу приділяєтьсяслюсарю, а /> - обслуговуючому персоналу ферми.
З урахуванням вищевикладеного кількість слюсарівnСЛ для проведення ЩТО визначаємо за формулою:
/> (2.32)
де k — коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів ферми на час відпусток, хвороби,вихідних і святкових днів (при 5 — денному робочому тижні k = 1,46); α — коефіцієнт,що враховує виконання робіт, пов’язаних з усуненням несправностей та загальним доглядомза використанням засобів механізації (α= 1,25); tЗМ — тривалість зміни, год (tЗМ = 8 год); r — коефіцієнт використання часу зміни (r=0,9).
/>
Приймаємо nСЛ = 2 чол.
Кількість майстрів-наладчиків для проведення періодичнихТО розраховуємо за формулою:
/> (2.32)
де /> - коефіцієнт, що враховує виконанняробіт, не передбачених переліком операцій з ТО (/>=1,1);
D — кількість календарнихднів у році (D=365),
/>
Приймаємо nМ. Н = 1чол.
3. Конструкторська частина проекту.розробка повітряного водопідйомника (ерліфта)
Успішна виробнича діяльністьсучасних тваринницьких ферм залежить від стабільного енерго- та водопостачання,особливо в екстремальних умовах (під час стихійного лиха чи виробничих аварій).
Але, як відомо, у сільськіймісцевості ніяких дублюючих систем водопостачання не створюється, що негативно впливаєна технологічні процеси на фермі в аварійних ситуаціях, на продуктивність та здоров'ятварин і птиці, а також на працездатність обслуговуючого персоналу.
Досвідом встановлено,що допустима норма часу припинення подачі води для напування тварин, яка не призводитьдо суттєвих втрат їх продуктивності, в середньому дорівнює для молочних корів — 6 годин, для нетелів — 3 години, для бичків на відгодівлі — 5 годин, для свиней- 12 годин, для птиці — 1 година [1].
З метою створення стійкоговодопостачання під час аварійних ситуацій нами пропонується на проектній свинофермівикористовувати аварійні засоби водопостачання, а саме повітряні водопідйомники,при виході з ладу існуючих глибинних насосів.
3.1 Зоотехнічні вимоги до водопідйомників
Водопідйомники — це пристрої,які не мають вільного напору і можуть піднімати воду з джерел лише на поверхню ґрунту.До водопідйомників ставляться такі вимоги:
- забезпечити рівномірний підйом води;
- мати порівняно невеликі габарити і масу;
- повинні бути довговічні, надійні в експлуатації і простів обслуговуванні;
- задовільно працювати при концентрації піску у воді до10 %;
- не забруднювати воду мастильними матеріалами [6].
3.2 Аналіз існуючих водопідйомників івибір об'єкта розробки
Застосовуються водопідйомникитаких типів: повітряні (ерліфти), в яких для підйому води використовується стиснутеповітря; гідроударні (гідравлічні тарани), в яких вода нагнітається тиском гідроудару; стрічкові та шнурові, в основі яких лежитьпринцип змочування рухомої стрічки (шнура)водою; інерційні (вібраційні) [10, 11].
Повітряні водопідйомники(ерліфти) застосовуються для підйому рідини з колодязів глибиною 90.120 м за допомогою стиснутого повітря.
Дія ерліфтів базуєтьсяна принципі використання різниці середньої густини води і повітряно-водяної емульсії.Ерліфт складається з двох колон-труб, які опускаються в свердловину. Одна колона-трубаназивається повітряною і призначається для подачі повітря від компресора до другої- водопідйомної труби. По водопідйомній трубі, після змішування у форсунці водий повітря, повітряно-водяна емульсія піднімається й зливається в приймальний резервуар.Тут повітря відокремлюється від води (рис.3.1).
/>
1, 3, 6 — об садна водоприймальна та повітряні труби; 2 — форсунка; 4 — приймальнийбачок; 5 — сепаратор
Рисунок 3.1 — Схема ерліфта
Головна перевага ерліфтівполягає у простоті їх конструкції, відсутності в установці обертальних частин, можливостівикористання свердловин малого діаметру. До недоліків ерліфтів, крім низького ККД(20. ЗО %), слід віднести необхідність достатнього заглиблення водопідйомної труби[12].
Гідравлічні тарани — цеавтоматично діючі водопідйомники, простої конструкції, надійні в експлуатації іне потребують двигуна для їх пуску та роботи (рис.3.2).
/>
1 — живильна труба; 2 — ударний клапан; 3 — нагнітальний клапан; 4 — повітрянийковпак; 5 — нагнітальна труба
Рисунок 3.2 — Схема гідравлічноготарану
Принцип дії цих водопідйомниківбазується на використанні сили гідравлічного удару, яка завжди виникає в трубопроводі,якщо раптово загальмувати в ньому рух рідини. Ними підіймають воду з відкритих джерелпри наявності природного або штучного перепаду води від 0,5 до 10 м. Якщо відкритий ударний клапан, то вода по живильній трубі через клапан прямує назовні зі зростаючоюшвидкістю. У той момент, коли тиск швидкісного напору води на ударний клапан перевищуєйого вагу, клапан миттєво закривається, виникає гідравлічний удар у живильному трубопроводі,тиск у камері різко зростає. У цей час відкривається нагнітальний клапан, і водапід тиском супутньої хвилі гідравлічного удару прямує в повітряний ковпак і в нагнітальнийтрубопровід. Коли ударна хвиля перейде у від'ємну фазу, тиск у камері впаде, нагнітальнийклапан закриється, а ударний клапан під дією власної ваги і атмосферного тиску відкриється.Через ударний клапан вода знову буде витікати назовні і цикл роботи гідротаранаповториться.
Гідравлічний таран неотримав широкого розповсюдження, так як він потребує специфічних умов застосування.Основна умова — наявність джерела води з напором Н, який повинен бути не менше 0,8 м [11].
Стрічкові та шнурові водопідйомники(рис.3.3) знайшли широке застосування для підіймання води на висоту до 30 м. Основним робочим органом є гнучка стрічка (шнур) з прогумованих матеріалів, або іншого пружногой еластичного матеріалу.
/>
1 — рама; 2 — ведучий шків; 3 — кожух; 4 — приводний пас; 5 — двигун; 6 — робоча стрічка
Рисунок 3.3 — Схема стрічковоговодопідйомника
Робота стрічкового чишнурового водопідйомника базується на винесенні тонкого шару води, який утримуєтьсяна поверхні рухомої стрічки (шнура) завдяки силам змочування.
При обертанні ведучогоблока стрічка (шнур) переміщується і проходить крізь товщу води в колодязі, захоплюючичастинки води. При винесенні води на поверхню в момент переходу через ведучий блокці частинки під дією відцентрових сил відкидаються в кожух, з якого по зливномупатрубку стікають у резервуар. Подача стрічкових і шнурових водопідйомників відповідностановить 4.6 і 9 м3/год [12].
Аналізуючи схеми існуючихводопідйомників приходимо до висновку, що на водозабірних свердловинах для замінизаглибних насосів у аварійних ситуаціях можна використовувати лише повітряні водопідйомники(гідравлічні тарани потребують джерела води з напором не менше 0,8 м; стрічкові та шнурові водопідйомники не забезпечують підйом води на висоту більше 30 м, крім того їх встановлення можливе лише в колодязях і в свердловинах великого діаметру: стрічкові- не менше 0,5 м, шнурові — не менше 0,15 м) [3].3.3 Розробка технологічної схеми ерліфтноїустановки і опис процесу її роботи
Технологічна схема ерліфтноїустановки показана на рисунку 3.4 Вона складається з повітряної — 4 і водопідйомної- 2 труб, які опущені в свердловину.
/>
1, 2, 4 — обсадна водопровідна та повітряна трубки; 3 — форсунка; 5 — компресор;6 — ресивер; 7 — сепаратор; 8 — труби відводу води; 9 — вентиляційна труба; 10– збірний резервуар
Рисунок 3.4 — Схема ерліфтноїустановки
В місці з'єднання цихтруб розмішується спеціальний пристрій — 3, що називається форсункою (змішувачем).Форсунка являє собою перфоровану трубу з отворами діаметром 4.6 мм, сумарна площа яких в 2-3 рази більша площі перерізу повітряної труби. Стиснене повітря від компресора5 подається по трубі 4 до змішувача 3.
У водоприймальній трубі2 напроти змішувача відбувається утворення повітряно-водяної суміші (емульсії) іпідйом її в сепаратор 7, де повітря відокремлюється від води, а вода відводитьсячерез трубу 8 у резервуар 10. Зі збірного резервуара вода насосами другого підйомуподається в бак водонапірної башти (при аварійних перервах у подачі електроенергіївода може подаватись у бак водонапірної башти за допомогою гідравлічного тарану).
Рух повітряно-водяноїсуміші вгору по водопідйомнику 2 відбувається внаслідок різниці густини емульсіїта води, що оточує водопідйомну трубу (за законом сполучених посудин).
Для компенсації ударноїдії поршневого компресора, який подає стиснуте повітря поштовхами, на напірній повітрянійлінії між компресором і ерліфтом встановлено ресивер. У ньому відбувається осадженнямасел, які затягуються повітрям з компресора. Масла потім випускаються через спеціальнийкран. Одночасно ресивер служить акумулятором повітря, який регулює його витратув напірній повітряній лінії.
3.4 Розрахунок ерліфта
Для розрахунку ерліфтазадані: геометрична висота підйому (відстань від динамічного рівня рідини до точкизливу емульсії) Нr = 35 м і витрата води Q=13м3/год.
Потрібно визначити глибинузанурення форсунки відносно рівня зливу емульсії Н, діаметри водопідйомної О і повітряноїй труб; витрату повітря V, необхіднудля підйому заданої кількості води Q; тиск і потужність компресора.
Глибину занурення форсункиН визначаємо за формулою [13]:
Н = kHr(3.1)
де k — коефіцієнт занурення труби (вибирається в залежностівід заданої геометричної висоти підйому Нr, але в свою чергу він визначає ККД ерліфта η|ерл); за рекомендаціямиЯ.С. Сурешиця k = 2,2, η|ерл = 0,3 [13] (для Нr = 35 м),
Н = />м.
Діаметр водопровідноїD і повітряноїd труб вибираємов залежності від заданої витрати води Q = 13 м3/год = 3,6 л/с.
D= 75 мм, d =30 мм для Q = 3.9 л/с (діаметр обсаднихтруб Dобс =150 мм). За встановленими умовами проходами труб уточнюємо їх розміри:зовнішній діаметр — 89 і 38 мм, товщина стінки 2,5 і 2,0 мм відповідно для водопідйомної та повітряної труб (труби електрозварені, прямошовні за ГОСТ 10704-76).
Визначаємо витрату стисненогоповітря, що необхідне для підйому ерліфтом заданої кількості води Q м3/год [13]:
V = 1,2QV0(3.2)
де V0 — питома витрата повітря, яка необхіднадля підйому 1 м3 води,
м3,V0=/>(3.3)
/>/> м3,
/>м3/год.
Робочий тиск р (МПа) компресора:
р = 0,0098 (Н-Нг+hТР) (3.4)
де hТР — гідравлічнівтрати напору в повітряній трубі, приймаємо hТР = 3м,
р = 0,0098 (77-35+3) =0,4 МПа.
За робочим тиском р =0,4 Мпа і витратою повітря V = 101 м3/год вибираємо компресор марки ВК-3/4, який має такіпараметри: подача — 180 м3/год, тиск — 0,4 МПа, кількість ступенів тиску- 1; потужність двигуна — 15,8 кВт [6].
Діаметр отворів приймаємо 6 мм, а кількість їх вибираємо так, щоб їх сумарна площа була в 1,5 рази більшаперерізу повітряної труби. При кількості отворів n = 43 ця умова виконується.
Об'єм ресивера визначаємоза формулою:
VРес = (1,5.3,0) /> (3.5)
де V підставляємо в м3/хв,
VРес = 2,3/>м3.
4. Охорона праці4.1 Аналіз стану охорони праці в господарстві
У господарстві постійнодбають про здорові та безпечні умови праці. Згідно зі щорічними наказами роботуз охорони праці здійснюють чотири ланки посадових осіб у відповідності з обов'язками.
Керівник господарствавідповідає за стан охорони праці в цілому по господарству.
Головний інженер (вінже за сумісництвом інженер з охорони праці) організовує та здійснює контроль задотриманням безпечних умов праці на кожній ділянці, проводить інструктаж працівниківодин раз у 6 місяців та 32-годинне навчання по програмі з охорони праці один разна рік.
Головний зоотехнік відповідаєза охорону праці в тваринництві, організовує та проводить навчання тваринників зпитань вимог безпеки та протипожежних заходів. Веде журнал інструктажів з охоронипраці, в якому тваринники, що пройшли навчання, ставлять підпис.
Завідуючі фермами відповідаютьза справність усього обладнання ферми, за безпеку проведення робіт; приймають заходи,що запобігають травматизму. Працездатність людей, що працюють на фермі, залежитьвід багатьох факторів: фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних. Дофізичних факторів відносяться: рухомі машини та механізми; підвищення запиленостіта загазованості повітря робочої зони; підвищення чи зниження температури повітряв робочій зоні; підвищення рівня шуму та вібрацій; порушення освітленості.
Хімічні фактори ділятьсяна підгрупи по характеру дії на організм людини: загальнотоксичні, подразнюючі,що впливають на репродуктивну функцію.
До біологічних факторіввідносяться мікро — та макроорганізми, дія яких викликає захворювання.
Психофізіологічні факториділяться на фізичні та нервово-психічні перевантаження. Фізичні перевантаження можутьбути статичними, динамічними та гіподинамічними. До нервово-психічних перевантаженьвідносяться: розумове перевантаження, одноманітність праці, перенапруження аналізаторіві емоційні перевантаження.
У господарстві проведенопаспортизацію робочих місць. При цьому були враховані параметри навколишнього середовища,що впливають на організм людини: освітлення, рівень шуму, температура, вологість,тиск, швидкість руху повітря. Заведений журнал зауважень і пропозицій для оперативногоконтролю за станом охорони праці.
Оперативний контроль включаєрегламентовані в часі перевірки та звіти керівників і спеціалістів виробничих підрозділівгосподарства.
Перша ступінь оперативногоконтролю здійснюється завідуючим фермою разом із громадськими інспекторами з охоронипраці комітету профспілки, які щозмінно перевіряють заходи по усуненню недоліків.Щоденно вони доповідають інженеру служби охорони праці про виконану роботу.
Головний інженер здійснюєоперативний контроль один раз у 10 днів. Зауваження та пропозиції заносяться в журналоперативного контролю, і щомісячно складається звіт керівнику господарства.
Керівник щомісячно проводитьогляд господарства та конкретизує стан організації роботи з охорони праці.
За результатами звітівкожної ступіні оперативного контролю приймаються конкретні рішення, які оформлюютьсяпостановою чи протокольним записом у спеціальному журналі.
Система навчання працюючихбезпеці праці організовується у відповідності з загальними положеннями.
Навчання з питань охоронипраці нових працівників проводяться під час професійно-технічного навчання на робочомумісці під керівництвом спеціаліста.
Всі види інструктажу проводятьсяза раніше окресленим планом і розробляються у відповідності з діючими правиламита нормами вимог безпеки відповідно до виробничих умов господарства. Плануванняохорони праці в основному складається з розробки плану заходів, які оформлюютьсяугодою між адміністрацією та профспілковим комітетом.
Вступний інструктаж проводятьз усіма працівниками та спеціалістами, що приймаються на роботу, незалежно від їхосвіти, стажу роботи чи посади, а також з відрядженими, учнями та студентами, щоприбули на виробниче навчання чи практику. Вступний інструктаж проводить інженерз охорони праці. Він реєструється в журналі реєстрації вступного інструктажу.
Первинний інструктаж наробочому місці проводиться з кожним працівником окремо з практичним показом безпечнихспособів і методів роботи.
Повторний інструктаж проводитьсяіндивідуально чи з групою працівників через шість місяців за програмою інструктажуна робочому місці з метою перевірки та покращення рівня знань правил та інструкційз охорони праці.
Позаплановий інструктажпроводять після зміни правил охорони праці, технологічного процесу, модернізаціїобладнання та інструменту, порушення
робітниками вимог безпеки,перерви в роботі більше 30 календарних діб для робіт з підвищеною небезпекою і 60діб для інших робіт.
Цільовий інструктаж проводятьз працівниками перед виконанням робіт, на які оформляється наряд-допуск.
Проведення цільового інструктажуфіксується в наряді-допуску, а повторного та позапланового — в журналі реєстраціїпервинного інструктажу на робочому місці.
Навчання безпеці праціпід час підвищення кваліфікації для робітників проводиться на курсах підвищеннякваліфікації спеціалістів при вищих учбових закладах або науково-дослідних інститутахі підприємствах.
Незважаючи на заходи зохорони праці, що проводяться, в господарстві ще трапляються нещасні випадки. Стантравматизму відображено в таблиці 4.1.
Таблиця 4.1 — Динаміка травматизму та захворюванняПоказники Роки 2006 2007 2008
Середньоспискова кількість працюючих (nп)
Кількість нещасних випадків (n1)
Кількість потерпілих із втратою працездатності на 1 робочий день і більше (без врахування загиблих) (n2) Кількість днів непрацездатності у потерпілих із втратою працездатності на 1 день і більше (ДН)
400
5
5 220
390
2
2
50
385 1
1
30
Коефіцієнт частоти травматизму /> 12,5 5,1 2,6 Коефіцієнт важкості травматизму 44 25 30
Втрата робочого часу /> 550 128 78
Дані таблиці 4.1 показують,що в господарстві за останні роки намітилась тенденція до зниження травматизму тазахворюваності. Так кількість нещасних випадків у 2006 р. зменшиласьнаполовину порівняно з 2005 р. Кількість днів непрацездатностів 2005 р. зменшилась на 77 % у порівнянні з 2004 р., а в 2006 р. — на 40 % порівняно з 2005 р.
Покращення показниківтравматизму пояснюється тим, що в господарстві почав постійно функціонувати оперативнийконтроль на рівні керівників відділків і директора господарства.
4.2 Основні заходи покращення охоронипраці і протипожежної безпеки
З метою покращення організаціїохорони праці в господарстві
нами розроблений пландодаткових заходів на 2010 рік (табл.4.2).
Таблиця 4.2-Заходи покращення організації охоронипраціНазва заходу Термін виконання Виконавець 1. Герметизувати вікна та двері в свинарнику-маточнику Осінній період Інженер-будівельник 2. Укомплектувати аптечками невідкладної допомоги всі виробничі підрозділи Постійно Головний інженер 3. Забезпечити спецодягом робітників На початку року Адміністрація 4. Відремонтувати протипожежну сигналізацію у відгодівельнику На початку року Інженер-електрик 5. Здійснити перезарядку вогнегасників ОХП-10 На початку року Інженер з охорони праці 6. Забезпечити оптимальне освітлення та вентиляцію виробничих приміщень Постійно Інженер-електрик 7. Забезпечити чистоту робочих місць і виробничих приміщень, створити санітарно-захисні зони навколо виробничих будівель Постійно Колектив господарства
На фермі створено основнийпост з повним набором справного протипожежного інвентарю (лопати, відра, сокира,гаки, 4 вогнегасники, пересувна насосна установка, дзвін для подачі пожежної тривоги).Крім того, біля кожного приміщення для утримання молодняку встановлено протипожежнийщит, на якому закріплено відра, 2 вогнегасники, лопату. Біля щита знаходиться ящикз піском і бочка з водою місткістю 300 л.
На території ферми обладнано2 пожежні водойми місткістю 500 м3 кожна. Необхідна місткість водоймиV (м3) визначена з умови:
V = 3,6gtn (4.1)
де g— витрата води, л/с;g = 40 л/с;- t — тривалість пожежі, год; t = 3 год; n — кількість пожеж; n = 2,/>м3
У кожній будівлі на видномумісці вивішені «Правила пожежної безпеки». Для паління відведено спеціальнімісця, обладнані протипожежним інвентарем.4.2.1 Вимоги безпеки та виробнича санітарія
Розрахунок потреби в спецодязіта в засобах індивідуального захисту для працівників відгодівельної ферми, що проектується,наведено в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3 — Потребав спецодязіПрофесія (посада) Кількість, чол Назва індивідуальних засобів захисту Термін використання, міс Потреба на рік Ветлікар, зоотехнік 1 Халат бавовняний Безрукавка тепла Фартух клейончастий Чоботи гумові Рукавиці гумові 12 24 24 24 6
1 шт.
1 шт.
1 шт.
1 пара 2 пари Завідуючий фермою 1 Чоботи гумові Халат бавовняний 24 12 1 пара 1 шт. Працівники кормоцеху 2 Чоботи гумові Халат бавовняний 12 12 2 пари 2 шт. Свинарі 5 Халат бавовняний Рукавиці бавовняні Куртка на ваті Чоботи гумові
12
4 24 12
5 шт.
15 пар
5 шт.
5 пар Трактористи 2 Комбінезон Рукавиці бавовняні 12 6
2 шт.
4 пари Слюсарі-наладчики 3 Халат бавовняний Рукавиці бавовняні 12 6 3 шт.6 пар Електрик 1 Халат бавовняний Рукавиці гумові 12 6
1 шт.
2 пари Комірник 1 Халат бавовняний 12 1 шт.
Всього на рік необхідно14 халатів бавовняних, 1 тепла безрукавка, 1 фартух клейончастий, 7 пар гумовихчобіт, 4 пари гумових рукавиць, 25 пар рукавиць бавовняних, 5 ватних курток, 2 комбінезони.
5. Екологічна частина проекту
Дане господарство — сільськогосподарськепідприємство з розвиненими галузями рослинництва та тваринництва.
Як кожна галузь суспільногогосподарства, сільськогосподарське виробництво взаємодіє під час своєї виробничоїдіяльності з навколишнім природним середовищем і його ресурсами.
Діяльність, як окремихфізичних осіб, так і юридичних по відношенню до використання навколишнього природногосередовища регулюється відповідними державними постановами та Законами. ВерховноюРадою України 25 червня 1991 р. прийнятий «Закон України про охорону навколишньогоприродного середовища».
Його завданням є регулюваннявідносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпеченняекологічної безпеки, попередження та ліквідація негативного впливу господарськоїчи іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів,генетичного фонду живої природи, ландшафтів і інших природних комплексів, ціліснихтериторій і природних об'єктів, зв'язаних із історично-культурною спадщиною.
Стаття 3 пункт «е»Закону зобов'язує проводити екологічну експертизу об'єктів, а пункт «ж»- формувати у населення екологічний світогляд.
Екологічній експертизіповинні підлягати не лише діючі господарські об'єкти, а й проекти на майбутнє.
У даному дипломному проектірозроблена комплексна механізація свинотоварної ферми із закінченим виробничим циклом.
При здійсненні екологічноїекспертизи необхідно визначитись з факторами впливу свинотоварної ферми на природнесередовище та з його кількісними показниками. Найголовнішим завданням проекту іє розробка лінії прибирання й утилізації гною. Розробкою лінії прибирання гною мизабезпечуємо його концентрацію в одному визначеному місці (гноєсховищі), це даєможливість якісно знезаражувати, утилізувати й використовувати гній як добриво наполях. У процесі розпаду органічних азотних речовин, що знаходяться в гноєві, виділяєтьсяаміак.
Санітарний стан на фермівизначається його загальним об'ємом виділення. Саме для цього проектом і передбачаєтьсясвоєчасне прибирання і утилізація гною. Процес біотермічного знезараження відбуваєтьсядо шести місяців, з яких два місяці повинні припадати на теплі періоди року. Крімвиділення аміаку в свинарниках виділяється ще й вуглекислий газ при диханні тварин.
Для досягнення нормальнихпараметрів мікроклімату в приміщеннях свинарників здійснюється необхідний повітрообмін.Його визначено розрахунком для кожної вікової групи тварин згідно з кількіснимипоказниками виділення теплоти, водяної пари та вуглекислого газу.
Вентиляційні викиди передбаченоздійснювати над покрівлею будівель зосереджено. Викиди в атмосферу крім вентиляційнихустановок свинарника здійснює і обладнання котельнею.
Дані розрахунків викидівшкідливих речовин в атмосферу від діяльності ферми наведено в таблиці 5.1.
Таблиця 5.1 — Викиди шкідливих речовин ватмосферу
в атмосфере
РУ
Об'єкт
викиду
Забруднююча
речовина
Фактичні
викиди
забруднюючої
речовини
Допустимі викиди
забруднюючої
речовини г/с т/рік г/с т/рік Свинарник Аміак 0,317 10,0 0,317 10,0 Окисли азоту 3,091 50,3 3,15 52,3 Котельня Окисли вуглецю 1,266 20,7 1,5 22,4 Сірчаний ангідрид 1,689 27,5 2,0 28,0 Зола 1,689 32,5 1,85 35,0
Аналізуючи дані таблицівикидів шкідливих речовин ми можемо зробити висновки, що впровадження засобів механізаціївидалення і утилізації гною, а також система вентиляції в свинарниках відповідаютьвимогам охорони навколишнього природного середовища, а особливо повітряного басейну.Викиди забруднюючих речовин не вищі їх допустимих норм викидів. У свинарниках цедосягається централізованим збором викидів та розсіюванням їх вище покрівель приміщення.
В котельні завдяки встановленнюзоловловлюючих і повітроочисних установок і фільтрів, а також завдяки досягненнюповного згорання палива досягнуті викиди в атмосферу нижче допустимих норм викидів.
Виробнича діяльність фермитакож негативно впливає і на ландшафт території навколо сільськогосподарського об'єктата його водний режим. Основним засобом захисту підземних водних запасів від забрудненнянавколо артсвердловини передбачене огородження та створення санітарної зони в радіусі 30 м.
Свиноферма має огорожута відділяється від найближчого житлового району санітарно-захисною зоною радіусом 500 м. Для
забезпечення нормальногоповітряного стану на фермі на її території передбачена посадка зелених насадженьпо її периметру.
Здійснивши комплекснумеханізацію свинотоварної ферми ми забезпечили не тільки машинну технологію виробництва,але й якісний і централізований збір виробничих відходів. Розрахунки екологічноїекспертизи підтверджують, що діяльність сільськогосподарського об'єкта не спричинитьшкоди навколишньому природному середовища, а органи охорони природи дадуть дозвілна реконструкцію діючої свинотоварної ферми господарства.
6. Техніко-економічне обгрунтуванняпроекту
Визначаємо собівартість1 т приросту живої маси свиней С (грн.) [8]:
/> (6.1)
де А — сумарні амортизаційнівідрахування на будівлі, машини і обладнання, грн.;
Р — сумарні відрахуванняна поточний ремонт будівель, машин і обладнання, грн.;
З — загальна сума оплатипраці працівників ферми (з доплатами і нарахуваннями), грн.;
Е — вартість електроенергії,грн.;
П — вартість паливно-мастильнихматеріалів, грн.;
В — вартість води, грн.;
К — вартість кормів, грн.;
ПВ — прямівитрати (охорона праці, вартість медикаментів тощо), грн.;
Н — накладні витрати(витрати по організації виробництва і управлінню), грн.;
Д — вартість гною (другорядноїпродукції), грн.;
ВП — прирістживої маси свиней за рік (валова продукція), т.
Сумарні амортизаційнівідрахування на будівлі і обладнання (машини)
А=/>(6.2)
де КАБ і КАО — норма амортизаційних відрахувань відповідно на будівлі і обладнання, %; КАБ= 1,95 %, КАО = 18 %;
ВБ і ВО — вартість будівель і обладнання, грн.; приймаємо ВБ=2579500грн., ВО =265650 грн. [4],
А=/>грн.
Сумарні відрахування напоточний ремонт будівель і обладнання
/> (6.3)
де КРБ і КРО — норма відрахувань на поточний ремонт відповідно будівель і обладнання, %; КРБ= 2,6 %, КРО = 12,5 %;
/> грн.
Витрати на оплату праціпрацівників ферми приймаємо 55630 грн. [4]. Вартість електроенергії
Е=mqEBE (6.4)
де m — поголів'я свиноматок на фермі, m = 180 голів;
qE — норма споживання електроенергії на одну свиноматку на рік,кВт/>год;qЕ=220.250 кВт/>год, приймаємо qЕ = 220 кВт/>год;
ВЕ — вартість1 кВт/>год спожитої електроенергії, грн.;ВЕ=0,17 грн.,
/>грн.
Вартість паливно-мастильнихматеріалів:
П= mqПВКом (6.5)
де qП — витрата дизпаливана одну свиноматку на рік, кг; приймаємо qП=150кг [6];
ВКом — комплекснаціна 1 кг дизпалива, грн.; ВКом = 4 грн.,
/>грн. Вартість води
В = 365 k QДобВВ,(6.6)
де k — коефіцієнт, що враховує витрату води на технологічніпотреби, k=1,1; ВВ — вартість1 т води, грн.; ВВ = 3 грн/т,
В = />грн.
Вартість кормів приймаємо,виходячи з реальних витрат на корми у господарстві в 2002 р.: К=358670 грн. Прямівитрати приймаються в розмірі 5 % від суми амортизаційних відрахувань і витрат напоточний ремонт і техобслуговування:
ПВ = 0,05(98117 + 100273) = 9920 грн.
Накладні витрати приймаютьсяв розмірі 20 % всіх витрат без врахування вартості кормів:
/> грн.
/> (6.7)
де GP — річний вихід гною на фермі, т, GP = 10402 т;
ВГ — вартість1 т гною, грн., приймаємо ВГ = 18 грн. /т (за даними господарства),
Д= />грн.
Одержано приросту живоїмаси свиней — 95 т.
Собівартість 1 т приростуживої маси свиней:
/>грн.
Затрати праці ЗП(год) на одну тонну приросту живої маси свиней:
/> (6.8)
де n — кількість виробничих працівників на фермі, n = 13 чол.; ТЗМ — тривалість робочої зміни, год, ТЗМ = 8 год,
/>год/т.
Рівень рентабельностіР (%) виробництва продукції:
/> (6.9)
де Ц — закупівельна цінаоднієї тони живої маси свиней, грн.; приймаємо Ц= 10200 грн. (виходячи з ціни, якаустановлена нині для цеху переробки свинини у господарстві)
/>
Окупність капіталовкладень
/> (6.10)
де К3 — загальнікапіталовкладення, грн.; К3 = ВБ + ВО = 2579500+ 265650 = =2845150 грн.,
/> років.
Результати розрахунківзводимо в таблицю 6.1.
Таблиця6.1 — Показники порівняльної ефективності свинотоварної ферми із закінченим виробничимциклом на 180 свиноматокПоказник Варіант Проектний у % вихідний проектний до вихідного
Потужність ферми (кількість
свиноматок), гол. 120 180 150 Капітальні вкладення, тис. грн. 1968 2845 145
Одержано приросту живої маси
свиней на вирощуванні та
відгодівлі, т 64 95 148
Собівартість 1 т приросту живої
маси свиней на вирощуванні та
відгодівлі, грн. 7804 6634 85
Затрати праці на 1 т приросту живої
маси свиней на вирощуванні та
відгодівлі, год 433 400 92 Рівень рентабельності, % 30 54 180 Окупність капіталовкладень, років - 8 -
Висновки та пропозиції
Свинарство для України поряд з молочно-м'яснимскотарством — традиційна галузь тваринництва. У загальній структурі виробництвам'яса свинина займає друге місце після яловичини і телятини.
На проектній свинотоварній фермі із закінченимвиробничим циклом використовуємо вигульну систему утримання тварин.
Для приготування кормів на проектній фермі вибираємокормоцех КЦС-200/2000, продуктивність якого при запарюванні кормових сумішей наоснові коренеплодів складає 4 т/год.
Для транспортування корміввід кормоцеху до свинарників вибираємо мобільний роздавач КУТ-3А.
Лінія роздавання кормів у свинарнику включає всебе електрифікований мобільний кормороздавач КСП-0,8, завантаження якого виконуєпричепний кормороздавач КУТ-3,0.
З метою створення стійкоговодопостачання під час аварійних ситуацій нами пропонується на проектній свинофермівикористовувати аварійні засоби водопостачання, а саме повітряні водопідйомники,при виході з ладу існуючих глибинних насосів.
Створення аварійної системиводопостачання на проектній свинофермі зводить до мінімуму втрати продукції і зниженняпродуктивності тварин під час тимчасових перерв у постачанні води.
Головна перевага ерліфтівполягає у простоті їх конструкції, відсутності в установці обертальних частин, можливостівикористання свердловин малого діаметру.
Геометрична висота підйомуводи НГ = 35 м і витрата води Q= 13 м3/год забезпечується повітряним водопідйомником при такихйого параметрах і режимах роботи: глибина занурювання змішувача — 77 м; діаметр водопідйомної, повітряної та обсадної труб відповідно 75, 30 і 150 мм; витрата стислого повітря — 101 м3/год; робочий тиск компресора — 0,4 МПа.
У результаті впровадженнярозробленої технології виробництва свинини у господарстві очікується зниження собівартостіприросту 1 т живої маси свиней на 15%.
Результати роботи можутьбути використані інженерно-технічними працівниками проектних, будівельних організаційта аграрних підприємств.
Список використаної літератури
1. Водяницький Г.П. Методичні вказівки з курсового ідипломного проектування. Житомир. — 2005. — 195 с.
2. Герук С.М., Обиход А.І., Сукманюк О.М. Інженерно-технологічнівимоги до написання дипломних (курсових) проектів і робіт. — Житомир, ДАЕУ. — 2006.- 255 с.
3. Відомчі норми технологічного проектування: Свинарськіпідприємства: ВНТП СПП-46-2.95/Мінсільгосппрод України. — К.: Поліграф-колегіум,1995. — 44 с.
4. Проектування механізованих технологічних процесів тваринницькихпідприємств / І.І. Ревенко, В.Д. Роговий, В.І. Кравчук та ін.; За ред.І.І. Ревенка.- К.: Урожай, 1999. — 192 с
5. Ноздрин Н.Т., Сагло А.Ф. Выращивание молодняка свиней.- М.: Агропромиздат, 1990. — 144 с
6. Залыгин А.Г. Механизация реконструируемых свиноводческихферм и комплексов. — М.: Агропромиздат, 1990. — 255 с.
7. Малахов В.А., Макаренко А.П. Эксплуатация машин и оборудования свиноводческихферм: Справочник. — М.: Росагропромиздат, 1989. — 271 с.
8. Справочник по механизации и автоматизации в животноводстве и птицеводстве/ А.С. Марченко, Г.Е. Кистень, Ю.Н. Лавриненко и др.; Под ред.А.С.Марченко. — К.: Урожай, 1990. — 456 с.
9. Енохович А.С. Справочник по физике. — М.: Просвещение, 1990.- 384 с.
10. Брагінець М.В., Педченко П.В., Резчик І.Г. Монтаж, експлуатаціяі ремонт машин у тваринництві. — К.: Вища шк., 1991. — 359 с.
11. Машиновикористання у тваринництві / І.І. Ревенко,В.М. Манько, В. І.
12. Кравчук; За ред.І.І. Ревенка. — К.: Урожай, 1999. — 208 с.
13. Усоковский В.М. Водоснабжение в сельском хозяйстве. — М.: Агропромиздат,1989. — 280 с.
14. Карамбиров Н.А. Сельскохозяйственное водоснабжение. — М.: Агропромиздат,1986. — 352 с.
15. Сафонов Н.А., Сивак В.М., Сафонов А.Н. Сельскохозяйственное водоснабжение.- К.: Вища шк., 1988. — 224 с.
16. Устойчивостьэнерговодоснабжениямеханизированных животновожческих ферм / Е.Д. Рыбкин, Н.И. Щербинин, А.И. Индейкин и др. — Л.: Агропромиздат,1990. — 127 с.
17. Буракова СО., Підгородецький М.В., Марущак А.М. Записна книжка інженера з охорони праці. — К.:Урожай, 1991. — 168 с.
18. Курсовое проектирование деталей машин / Под ред. С.А.Чернявского. — М.: Машиностроение, 1987. — 351 с.
19. Покропивный С.Ф. Экономическое обоснование инженерных решений. К.: Техника,1985. — 207 с.
20. 19. Михайлов С.І., Бугуцький О.А. Економікавиробництва свинини. — К.: Урожай, 1990. — 216 с.