Економічна ефективність виробництва картоплі та шляхи її підвищення на прикладі ТОВ "Прогрес" с.Авдіївка, Сосницького району

Міністерство освіти і науки України
Чернігівськийдержавний інститут економіки і управління
Кафедраекономіки сільського господарства та аграрного менеджменту
Дипломнаробота
натему: «Економічна ефективність виробництва картоплі та шляхи її підвищенняна прикладі ТОВ „Прогрес“ с.Авдіївка, Сосницького району»
Чернігів2009 р

Реферат
Дипломна роботана тему: «Економічна ефективність виробництва картоплі та шляхи їїпідвищення на прикладі ТОВ „Прогрес“ с.Авдіївка, Сосницького району»
Дипломна роботанаписана на ___ сторінках машинописного тексту, вміщує 18 таблиць, 4 малюнків,56 джерел літератури.
Об’єктомдослідження є ТОВ «Прогрес» Сосницького району.
Мета роботи –пошук, аналіз, запровадження шляхів підвищення економічної ефективностівирощування картоплі.
Методидослідження — індексний, факторний, нормативний, графічний, порівняльний.
Розроблені,запропоновані і економічно обґрунтовані агрозаходи по організації та підвищеннюекономічної ефективності вирощуванням картоплі у ТОВ «Прогрес», асаме:
- впливефективності попередника на урожайність картоплі та родючість грунтів;
- вапнуваннякислих грунтів;
- сортононовлення;
- застосуваннямінеральних добрив.
Здійсненнявказаних агрозаходів при вирощувані картоплі дасть змогу підвищити прибуток на17377,3 грн. на гектар, на всю площу 121641,1 грн. Рівень рентабельності прицьому зросте на 292%
Зміст
Вступ
Розділ 1. Народногосподарське значення,розміщення та стан виробництва картоплі в Україні
1.1 Народногосподарськезначення картоплі
1.2 Сучаснийстан розвитку картоплярства
1.3 Сутькатегорії собівартість та її визначення для виробництва картоплі
Розділ 2. Стан сільськогосподарського виробництва в ТОВ «Прогрес»
2.1 Природнокліматичні умови тарозміщення підприємства
2.2 Забезпеченість основнимивиробничими ресурсами та рівень їх використання
2.3. Економічна ефективністьсільськогосподарського виробництва
2.4 Економічна характеристика виробництва картоплі в господарстві
Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності вирощуваннякартоплі
3.1 Вплив попередника на урожайкартоплі та родючість грунту
3.2 Удосконалення агротехнічнихзаходів вирощуваня картоплі та показники їх ефективності
3.3 Значення сортув підвищені продуктивності рослин картоплі
3.4 Загальнаекономічна ефективність від запропонованих заходів при вирощуванні картоплі
Висновки іпропозиції
Список використаної літератури
народногосподарський картопля агротехнічнийвирощування
Вступ
Однією з провідних у сільськогосподарському виробництві є галузькартоплярство. Адже недарма в народі картоплярство називають другим хлібом.Вуглеводи картоплі є істотним джерелом енергії для людського організму; білокза своїми якостями еквівалентний білку молока, яєць та яловичини і перевищуєякість його у хлібних злаків, сої, бобів. Картопля – своєрідний регулятортравлення, що поліпшує засвоєння та підвищує біологічну цінність іншихпродуктів. Її споживання зумовлене не лише смаковими якостями бульб, а йнародними традиціями. Подібно до хліба картопля ніколи не приїдається. ВУкраїні з неї готують понад 500 страв. Вона також широко використовується вдієтичному харчуванні.
Серед сільськогосподарських культур важко знайти таку, яка могла бзрівнятись з картоплею за універсальністю використання. Окрім харчових цілейвона використовується для виробництва крохмалю, спирту. Науковообгрунтовананорма споживання картоплі встановлена-135 кг однією людиною в рік, а реальнеспоживання населенням України становить 116-130 кг. Сучасні обсяги виробництвакартоплі в Україні протягом останніх п’яти років коливаються в межах 17-18 млн.тонн на рік, що при нинішній структурі споживання цілком достатньо длязадоволення внутрішнього попиту.
Протягом останніх років роль картоплі у задоволенні харчових потребзначно зросла. Картоплю можна вирощувати в будь-яких грунтово-кліматичних зонахУкраїни — від Полісся до Степу.
Картоплярство — традиційна галузь сільськогосподарського виробництваЧернігівщини. Питома вага області у виробництві і реалізації картоплі в Україніскладає 25-30%.
Особисті підсобні господарства значно краще використовують надані їмземлі. Нині господарства громадян стали основними виробниками картоплі, овочів,та іншої продукції. Суттєвий недолік полягає у тому, що, не дозволяє розширитипри необхідності посівні площі, та виконати окремі технологічні операції. Крімтого, в них не ведуть облік виробничих витрат і невизначають собівартість, внаслідок чого відсутня база формування ціни і досить часто картоплю реалізуютьза ціною, яка не забезпечує навіть простого відтворення виробництва і робочоїсили.
Метою даної дипломної роботи є проведення аналізу ефективностівиробництва картоплі та шляхи її підвищення.
Виходячи з мети, задачами дипломної роботи будуть:
-дослідження теоретичних основ розвитку картоплярства.
-аналіз сучасного стану виробництва картоплі в господарстві,
-шляхи підвищення економічної ефективності виробництва картоплі.
Для виконанняпоставлених завдань нами були застосовані такі методи дослідження:
1.       монографічний– при викладенні першого розділу;
2.       абстрактно-логічний– при викладенні всієї дипломної роботи;
3.       порівняльний– при порівнянні даних 2008 року з попередніми роками;
4.       графічний– при зображенні точки беззбитковості;
5.       факторний– для визначення впливу факторів на прибуток.
Теоретично-методологічнуоснову написання дипломної роботи складають законодавчі та нормативні акти, щостосуються питань виробництва картоплі, підручники, статті вчених-економістів,матеріали періодичного друку, річна звітність господарства та інші джерелаінформації.
Дипломна робота складається з трьох розділів,вступу та висновків і пропозицій та переліку використаної літератури.

Розділ 1.Народногосподарське значення, розміщення та стан виробництва картоплі в Україні1.1 Народногосподарське значення картоплі
Картопля — одна з найважливіших сільськогосподарських культуррізноманітного використання. Загальна площа під нею в Україні становить близько1.5 млн. га.
Картопля — один з основних продуктів харчування, її також широковикористовують на корм худобі та в промисловості. Цінність цієї культуривизначається змістом у бульбах крохмалю, білка, вітамінів, амінокислот імінеральних солей.
Значення картоплі як важливої культури у сільськогосподарському виробництвіакадемік Д.М. Прянишников охарактеризував так: «Вирощувати картоплю наполях — це те ж саме, що одержувати три колоси там, де раніше ріс один» [10, с. 5 ].
Щодо універсальності використання з картоплею не може зрівнятися жоднаінша сільськогосподарська культура.
Бульби, які вирощують для харчових цілей, повинні містити багатокрохмалю, білка, а також мати гладеньку, шкірку та неглибокі вічка. Вмісткрохмалю в бульбах становить 14—25 %, а в окремих сортів досягає ЗО %. Сирогопротеїну міститься в середньому до 2 %.
Кормова картопля, крім високого вмісту крохмалю, має підвищений вмістпротеїну. Для технічної переробки використовують лише висококрохмалисті сорти.
Особливе значення у харчуванні людини має білок картоплі. Хоч у формібілка міститься лише 40—60 % загального азоту бульб, поживність їх доситьвисока. Білок картоплі за біологічною цінністю стоїть значно вище білка іншихсільськогосподарських культур, у тому числі й пшениці.
За кількістю поживних речовин, які можна одержати з одиниці площі,серед сільськогосподарських культур, що в нас вирощуються, картоплі належитьодне з перших місць. Поживних речовин з 1 га вона дає в 2-4 рази більше, ніжжито або ячмінь. Якщо повноцінність молочного білка прийняти за 100, то білокм’яса становить 90, картоплі-80, пшениці-50 і овочів-25%. Із дев’яти незаміннихдля людини амінокислот у картоплі виявлено вісім. Крім того, за вмістомметіоніну картопляний білок переважає горох і боби, а за вмістом лізину —зернові культури. [ 6, с. 31-32 ].
Корисні для людини і мінеральні речовини, що містяться у бульбах.Зокрема зола її складається з таких основних елементів: калію (67—70 %),фосфору (7—10), магнію і кальцію (6 %).
Цінність картоплі як продукту харчування визначається також високимвмістом вітамінів, особливо вітаміну С.
При споживанні на добу 300 г картоплі організм людини забезпечуєтьсямайже на 50 % добової норми у вітаміні С, 10-15 — у вітаміні ВІ (аневрині), 15-РР (ніацині), 56— В2 (рибофлавіні) і 1-2 %- у вітаміні А (каротині). У зваренихнезабаром після збирання восени бульбах міститься до 16 % вітаміну С. Взимкукартопля є одним з основних вітамінних продуктів. У достиглих свіжозібранихбульбах міститься 20—40 г вітаміну С на 100 г сирої речовини.
В картоплі у значних кількостях є також алкалоїд соланін. Сам по собівін отруйний (бульби, які містять близько 20 мг% соланіну, для харчуваннявикористовувати не можна), проте надає м'якушу спеціального смаку і при допустимихнормах збуджуюче діє на організм та поліпшує апетит [ 10, с. 6-8].
Дослідники дійшли висновку, що норма споживання картоплі, на однудорослу людину за рік має становити у середньому 135 кг. У різнихприродно-економічних зонах цей показник неоднаковий. Реальне споживання в Україніспоживання картоплі на душу населення коливається в межах 116-130 кг. Сьогодніпомітна тенденція до зниження споживання картоплі в картоплесійних районах ізбільшення там, де раніше її вирощували мало. Це пояснюють передусім використаннямполивних земель для вирощування картоплі в південних районах, а такожполіпшенням постачання її з середньої смуги [ 8, с. 74-75].
Серед сільськогосподарських культур картопля має найбільший ареалпоширення, її з успіхом вирощують майже в усіх грунтово-кліматичних зонах нашоїкраїни, починаючи від Крайньої Півночі і кінчаючи самими південними районамиУкраїни. В Україні картоплю вирощують в усіх областях і районах.
Жоден продукт харчування не знаходить такого найрізноманітнішогозастосування в кулінарії, як картопля. Відомо більше 500 страв, щоприготовляють з неї. Картоплю споживають у печеному, вареному, тушкованому тасмаженому вигляді. З неї готують супи, борщі, чіпси. Використовують як гарнірдо м'ясних і рибних страв. З крохмалю картоплі готують різні дієтичні страви —фруктові та молочні киселі тощо [9, с. 13 ].
Картопля — цінний продукт харчування людини. Калорійність її становить70—80 кал на 100 г спожитої порції.
У загальній кількості калорій, що їх одержує людина при споживаннікортоплі, 96% дають вуглеводи, 2,7-білки і 1,3% — жири.
Поживна цінність картоплі, як і інших продуктів, визначаєтьсякількістю й співвідношенням у бульбах органічних та мінеральних речовин,необхідних організму. При порівняльній оцінці основних харчових продуктів якіми найчастіше вживаємо, за енергетичною цінністю картопля посідає перше місцепісля м'яса, хліба та макаронних виробів.За цим показником вона наближаєтьсядо житнього хліба.
Картопля належить до цінних кормових культур для всіх видів сільськогосподарськихтварин. Бульби згодовують великій рогатій худобі (молокогінний корм для годівлідійних корів), використовують для відгодівлі свиней. Картопля є також ціннимкормом для птиці [9, с. 14-17].
З 1 га картоплі при врожаї 175 ц можна одержати 5250 кормових одиниць іблизько 960 кормових одиниць з 80 ц картоплиння. За кількістю кормових одиниць,які можна одержати з 1 га, картопля поступається тільки цукровим бурякам ікукурудзі.
Поживність 1 кг кормової картоплі становить 0,30 кормової одиниці, 16гперетравного протеїну, 0,12—кальцію, 0,7 г фосфору. За кількістю поживнихречовин картопля переважає більшість коренебульбоплодів. Так 1 ц моркви дає 14кормових одиниць, брукви—13, кормових буряків — 12, турнепсу — 9 кормовиходиниць [ 11, с. 5-8 ].
Протеїн картоплі ідеально збалансований за амінокислотами, тому раціони, до яких входить картопля, забезпечують високу продуктивність великої рогатоїхудоби і свиней.
За даними академіка Д. М. Прянишникова, на виробництво одного пудасвинини витрачається близько 10 пудів картоплі. Якщо виростити на 1 га 15 ткартоплі і згодувати її свиням при невеликому додаванні зерна до раціону, можнаодержати 1,5 т свинини [ 10, с. 8].
Вважають, що за кількістю засвоєних поживних речовин 3 кг картоплідорівнюють 1 кг зерна. Поїдаючи 3 ц картоплі, корови дають 1 ц молока, або 4,5кг вершкового масла.
В період відгодівлі свиней від 90 до 150 кг живої маси питома вагакартоплі в раціоні становить не менше 75 % від загальної кількості кормів (закормовими одиницями). Картоплю використовують на корм худобі у свіжому,вареному і запареному вигляді. Для кормових цілей можна переробляти бульби уборошно і виготовляти з нього брикети. Цінність картоплі як кормової культурище і в тому, що згодовувати її можна протягом усього року, а силосування іприготування брикетів дає змогу використовувати її запаси протягом декількохроків.
Картопля є цінною високоврожайною кормовою культурою для птиці, яка закількістю кормових одиниць з гектара площі набагато перевищує деякі зерновікультури.
Картоплю для птиці краще згодовувати у вареному вигляді, оскількиперетравність поживних речовин при цьому поліпшується та запобігається отруєнняалкалоїдом соланінам, який при варінні переходить у воду.
Концентрованим кормом для птиці є суха картопля. Її виготовляють увигляді пластівців, стружки, крупи чи скибок, які перед згодовуваннямподрібнюють.
Корисним і поживним для птиці кормом є картопляний силос.
Винятково велике значення має картопля як сировина для промисловості. Знеї виготовляють крохмаль, клей, патоку, спирт, глюкозу тощо. На заводах іфабриках з продукті переробки картоплі виготовляють кінематографічну плівку,цінні лаки, каучук, духи, сагову крупу, картопляну крупу, смажену, хрумтячу ісушену картоплю, крекери, різноманітні ліки та інші вироби.
Близько 70 % усього крохмалю, що виробляється тепер, одержують зкартоплі. Крохмаль з картоплі, крім використання для продовольчих цілей, широкозастосовують у різних галузях промисловості: текстильній, консервній,м'ясо-молочній, паперовій, хімічній та іп.
Крохмаль використовують при виготовленні різних киселів, соусів,підливок, борошнистих кондитерських виробів, ковбас, сосисок і ряду іншихпродуктів.
Ще Гіпократ писав, що людина має шукати і віднайти ліки від усіх хворобу продуктах харчування. Одним з таких продуктів харчування, який містить лікивід десятків, а то й сотень хвороб, є картопля.
З лікувальною метою використовуються майже всі органи цієї рослини:стебла з листками, бульби, квітки, квітковий пилок.
Найширшого застосування у практиці лікування різних хвороб набулибульби. Це справді невичерпне джерело дієтичних поживних речовин, вітамінів,макро- й мікроелементів, незамінних амінокислот, що в поєднанні зумовлює їхніцілющі властивості. Так вітаміни, які містяться у бульбах картоплі широко застосовуютьсядля профілактики та лікування різних хвороб.
У текстильній промисловості широко використовують крохмаль привиготовленні пряжі, тканин, трикотажу, штучного шовкового волокна, а також упаперовій та деревообробній промисловості, у виробництві фармацевтичних ікосметичних виробів. Крохмаль і його похідні продукти використовують прибурінні свердловин для нафти, очищенні і збагаченні руди, при виготовленніливарних форм, у виробництві будівельних конструкцій і органічних кислот.Різноманітне застосування знаходить крохмаль у хімічній промисловості, особливопри виробництві синтетичних матеріалів і виробів з них.
Картопляна патока є цінною сировиною для виробництва кондитерськихвиробів (цукерок і карамелей). Патоку та глюкозу використовують при виробництвіхлібобулочних виробів, консервованих компотів, соків і соусів, варення,морозива, лікеру і вин, газованих напоїв і сиропів [ 21, с. 35].
Картоплю використовують для виготовлення спирту. Його широкозастосовують у парфумерній та в різних галузях легкої промисловості:виробництво бутилового спирту, лаків, гліцерину, молочної кислоти та ін.
З 1 т картоплі мають більше 9,5 дкл спирту-сирцю. За виходом спирту з 1га картопля переважає зернові культури в 3—4 рази. З 1т картоплі можна одержати140 кг сухого крохмалю, 100 кг декстрину або 15—17 кг синтетичного каучуку.
Відходи технічної переробки картоплі, зокрема бадди, використовують накорм худобі. З 1 т переробленої картоплі одержують 1,7—1,8 т барди, 1 дкл якоїмістить 0,5 коркової одиниці.
Сушіння картоплі дає можливість різко скоротити втрати, які бувають призберіганні її. Сушену картоплю можна зберігати без втрат харчової цінностіпротягом багатьох років. Цей спосіб зберігання дає величезну економію притранспортуванні картоплі, особливо на великі відстані .
Існують також сучасні методи промислової переробки картоплі з метоювикористання її для харчування людей. Галузь промисловості, яка займається виробництвомготових до вживання продуктів харчування з урахуванням постійно зростаючогопопиту, невпинно розширюється. Нині асортимент таких продуктів дуже великий ірізноманітний. Їх можна розділити на чотири групи: швидкозаморожені-гарнірнакартопля, палички, биточки і котлети, вареники з картоплею, галушки та ін.;сушені-сухе картопляне пюре у вигляді крупки, пластівців, гранул і порошку;обжарені –хрустка картопля, крекери, чипси, снеки, палички тощо. На основікартоплі виготовляють також концентрати для приготування безалкогольних напоїв,а також квасу.
Висушена картопля за вмістом поживних речовин наближається до зерновихпродуктів, а за кількістю крохмалю навіть переважає їх. За кормовою цінністювисушену картоплю прирівнюють до ячменю [22, с. 128].
Картопля потребує старанного обробітку. Під неї проводять глибокуоранку грунту, вносять багато добрив і систематично здійснюють догляд зарослинами, розпушуючи та очищаючи, грунт від бур'янів. У зв'язку з цим вона єодним з кращих попередників для озимої і ярої пшениці, жита, ячменю, капусти,моркви, буряка та багатьох інших культур.
Особливо важлива роль картоплі у польових і овочевих сівозмінахприміських господарств, які зобов'язані у великих кількостях постачатинаселенню міст і великих індустріальних центрів ранню картоплю. У багатьохприміських зонах республіки ранньостиглі сорти вже в кінці червня або напочатку липня можуть звільняти поле для посіву на ньому післяжнивних чи озимихкультур [ 32 с. 32 ]. 1.2Сучасний стан розвитку картоплярства
В Україні виробництво картоплі є одним із пріорітетних напрямківаграрного сектора. Найбільша частка посівних площ під картоплєю зосереджена вполіській ( 43,6 % загальної площі посадки ) та лісостеповій зоні (36,8 % ).
Протягом останніх років роль картоплі у задоволенні харчових потребнаселення України значно зросла, оскільки при зниженні рівня зростання цін натакі товари, як риба, м’ясо- і молокопродукти підвищується попит нахлібопродукти та картоплю. В Україні у 1997 році розпочалося відродженнякартоплепереробної промисловості. Так у 1997 році почали свою діяльність заводипо виготовленню чіпсів ТВМП «Українська мова» і «Агроком»,будуються підприємства по переробці картоплі в Чернігівський області. Також є необхідністьу виробництві картоплі спеціалізованих сортів для переробки на крохмаль та дляМакдональдс тощо [4, с. 34-35 ].
В Україні галузь картоплярства, як і в деяких картоплесійних районахСНД (Білорусь, Росія), має свою специфіку, пов’язану із зосередженнямвиробництва в різних категоріях господарств, насамперед в особистих підсобнихгосподарствах населення ( частка особистих підсобних господарств у валовомузборі картоплі склала у 2009 році 98,5% ) .
Понад 1,5 млн.га. картоплі висаджують в Україні в останні п’ять років,а середня урожайність становить 118 ц/га, причому в 2007 році склала 82,7ц/га (середнійсвітовий урожай 152ц/га ). В Російській Федерації картоплю вирощують на площіяка дорівнює 3,2 млн.га, валовий збір становить 33,6 млн.т при середнійурожайності 10,4 т/га, а у Белорусі площа посадки коливається від 660 до 725тис.га, валовий збір становить 6,9 – 10,9 млн.т [1, с. 5 ], [3, с. 4 ].
В Сосницькому районі у 2009 році було засаджено біля 30 га, урожайністьсклала 281,9 ц/га, валовий збір становив 797,3 тонн. Використовуючинапрацьовані позитивні тенденції в галузі картоплярства та враховуючи «Програмуринкових перетворень і стабілізації роботи АПК Чернігівської області на 2000-2007роки », прогнозується отримати валовий збір картоплі у всіх категоріяхгосподарств в обсягах 1545 тис.тонн, в тому числі 4,0 тис.тонн еліти і 6тис.тонн насінневої картоплі 1-3 репродукції.
Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарствза 8 місяців 2009 р., проти січня-серпня 2008 р., скоротився на 3,4%, у т.ч. вагропідприємствах – на 3,0%, у господарствах населення – на 3,7%. Причина –зменшення виробництва продукції рослинництва.
Скорочення обсягів виробництва продукції становить 7,2%, у т.ч. ваграрних підприємствах – на 10,0%, у господарствах населення – на 5,2%. Даніщодо збирання врожаю станом на 31 серпня 2008 р. порівняно з 01.09. 2007 р.наведено у таблиці 1.2.1.Табл.1.2.1 Збирання врожаю основних сільськогосподарських культур у 2007 р. С/г культури Валовий збір Зібрана площа Урожайність тис.т 2008 р. до 2007 р. тис.га 2008 р. до 2007 р. ц з 1 га 2008 р. (+/-) до 2007 р. +/- у % +/- у % Зернові та зернобобові культури (без кукурудзи) 22537,8 -5679,3 79,9 11153,9 -502,2 95,7 20,2 -4,0 у т.ч. пшениця (озима та яра) 14532,1 150,7 101,0 5927,6 552,3 110,3 24,5 -2,3 ячмінь (озимий та ) 6297,8 -5448,8 53,6 4068,2 -1065,2 79,2 15,5 -7,4 жито озиме 591,3 13,1 102,3 334,1 12,8 104,0 17,7 -0,3 овес 580,9 -7,1 98,8 351,3 35,4 111,2 16,6 -2,1 гречка 97,9 -7,6 92,8 116,2 1,9 101,7 8,4 -0,8 зернобобові культури 373,2 -365,6 50,5 300,9 -41,2 88,0 12,4 -9,2 Цукрові буряки (фабричні) 8,9 -32,8 21,4 0,3 -1,5 16,7 278 37
Соняшник1 272,5 245,2 у 10,0 р.б. 251,8 232,8 у 13,3 р.б. 10,8 -3,7 Картопля 9541,7 -204,1 97,9 781,3 -17,4 97,8 122 Овочі відкритого ґрунту 2859,3 -288,7 90,8 217,5 1,5 100,7 131 -15 Плоди та ягоди 657,3 196,4 142,6 95,8 3,3 103,6 68,6 18,9

/>
Рис. 1.2.1 Структура посівних площ в 2007 р.
/>
Рис 1.2.2. Урожайність основних с/г культур в 2007 р.
Реалізація сільгосппродукції аграрними підприємствами зменшилась на0,3%, у т.ч. продукції рослинництва – на 13%, а обсяг продукції тваринництвазбільшився на 12%.
Знову ж таки, станом на 31.08.09 р., зернові та зернобобо ві (безкукурудзи) було скошено та обмолочено на площі 11,2 млн.га, що складає 86%посівних площ урожаю-2007. Одержано 22,5 млн.т зерна (у початковооприбуткованій вазі), що на 20% менше торішнього, у т.ч. агропід-приємстваминамолочено 17,6 млн.т (на 19% менше), господарствами населення – 4,9 млн.т (на24% менше).
Що стосується економічної ефективності виробництва картоплі в Сосницькомурайоні, то у 2008 році собівартість 1цнт. дорівнювала 67,7 грн. (по Україні – 75грн.), середня реалізаційна ціна – 135 грн. (по Україні – 135 грн.), а відповіднорівень рентабельності 34,3% ( по Україні – 22% ).
Чернігівщина завжди була провідною областю по виробництву картоплі наУкраїні і її питома вага складала біля 30 відсотків. В структурі валовогодоходу рослинництва, доля картоплі становила біля 34 відсотків, займаючи вструктурі посівних площ лише 6 відсотків. Для зміцнення матеріальна технічноїбази галузь картоплярства були спрямовані значні капіталовкладення. Збудованотипових картоплесховищ на 420 тис. тонн, придбано 1000 картопле-сажалок, 1700картоплезбиральних комбайнів, 1200 сортувальних пунктів. Проте триваласоціально-економічна криза попередніх років негативно вплинула на розвитоксільського господарства в цілому, зокрема на виробництво картоплі. Оскільки насьогодні ресурсний потенціал господарств усіх категорій перебуває у кризовомустані, то продуктивність картоплі залежить багато в чому від погодної ситуаціївідповідного року. Проте на зниження урожайності та виробництва картоплі востанні роки суттєво вплинули не лише складні погодні умови та незадовільнематеріально-технічне забезпечення, а також порушення технології вирощування,недоліки в системі удобрення, і особливо, насінництві.
За останні роки значно зменшилося внесення органічних та мінеральнихдобрив. Так, якщо в 1990 році на 1 га їх було внесено 90 тонн і відповідно 213кг діючої речовини мінеральних добрив, то в 2009 році ці показники відповідностановили 15 тонни і 45 кг. Забур’яненість посівів картоплі часто значноперевищує допустимі норми шкодочинності. Однієї з головних умов одержаннявисоких і сталих врожаїв картоплі є якість і продуктивність посадковогоматеріалу, що забезпечується постійним і своєчасним проведенням сортозміни тасортооновлення згідно існуючих систем насінництва. Практикою встановлено, щоприбавка врожаю картоплі від сортозміни та сортооновлення може становити20-40%. З точки зору американських фермерів, кожний вкладений в закупівлюнового сорту долар дає три долари прибутку. Особливо важливим в сучасних умовахє своєчасна сортозміна в зв’язку з розвитком картоплепереробної промисловості,оскільки росповсюджені сорти для виготовлення картоплепродуктів.
Для ефективної діяльності системи насінництва картоплі в областістворено 2 наукові лабораторії, 3 лабораторії мікроклонального розмноженняоздоровленного матеріалу, 4 опорних пункти по первинному насінництві картоплі,11 елітно-насінницьких господарств по відтворенню еліти і 25 господарств повиробництву сортового репродукційного насіння.
На Чернігівській дослідній станції по картоплі розроблена і впровадженапромислово-гідропона технологія виробництва міні бульб на оздоровленій основі,яка дозволяє щорічно одержувати 250-300 тис.штук міні бульб і перейти наскорочену схему відтворення еліти [7, с. 14-15 ].
Однак, труднощі, що склалися за останні роки в галузі картоплярствапоставили під загрозу розвалу існуючої системи насінництва. Господарстваобласті усіх категорій практично припинили сортозаміну та сортооновлення і, якнаслідок, більше половини площ картоплі висаджуеться насінням масовихрепродукцій. Так, якщо в 1990 році було заготовлено 155 тис.тонн сортовогонасінневого матеріалу, в т. ч. 20 тис.тонн еліти, то в 2007 році відповідно 6 і3,9 тис.тонн [ 5, с. 107 ]. Актуальність цієї проблеми полягає ще й в тому, щона сьогодні 95% картоплі висаджується в індивідуальному секторі, де врезультаті вирощування цієї культури без сортозаміни і сортопоновлення тапрактично, недотримуючись сівозміни, в багатьох населених пунктах виявленівогнища картопляної нематоди і раку [17, с. 75].
Проте дійові механізми і системи заміни посодкового матеріалу внаселення поки що відсутні, хоча площі під картоплю тут збільшуються. Тому зметою збільшення обсягів її виробництва і покращення якості необхідно здійснитикомплекс технологічних та організаційних заходів по поліпшенню сортового складукартоплі, якості посадкового матеріалу, системи захисту та удобрення,механізації трудомістких процесів, організації ринку картоплі.

1.3 Суть категорії собівартістьта її визначення для виробництва картоплі
Процес виробництває важливою стадією кругообігу коштів підприємства. В ході його здійсненняпідприємство, витрачаючи матеріальні, технічні, трудові та фінансові ресурси,формує собівартість продукції та фінансові результати діяльності ─прибуток та збиток. За типовим положенням з плану, обліку і калькулюваннясобівартості продукції (робіт, послуг), затвердженим постановою КабінетиМіністрів України від 26.04.1996р. №473, собівартість промислової продукції(робіт, послуг) — це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства наїї виробництво і збут. Як економічна категорія собівартість являє собою:
· основудля обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізації продукції;
· слугуєбазою ціни товару і її нижньою межею, «обмежувачем» для виробника(підприємство не може встановлювати ціну нижчу за собівартість, оскільки вономатиме збитки;
· визначаєприбуток і рентабельність;
· відображаєефективність використання виробничих ресурсів, впровадження нових технологій танововведень, удосконалення системи організації та управління виробництвом;
· єважливим елементом економічного обґрунтування управлінських та інвестиційнихрішень.
Рівеньсобівартості продукції перебуває в прямій залежності від продуктивності праці,раціонального використання основних фондів, енергоресурсів, скороченнянепродуктивних витрат, організації виробництва, якості управління та іншихфакторів. Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов’язанихз використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини,матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудовихресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію. Отже,відображаючи процеси виробництва, обігу та розподілу, собівартість виступає якодин з важливих синтетичних показників діяльності підприємства.
Принципиформування собівартості продукції :
v чіткерозмежування витрат підприємства по сферах господарської діяльності ─виробнича, адміністративна, капітальні вкладення, невиробнича, збутова;
v безпосереднійзв'язок витрат з процесами виробництва та обігу;
v зміщеннявитрат в процесі відтворення для відновлення основної виробничої діяльності;
v повнийоблік фактичних витрат незалежно від рівня дотримання встановлених норм таумов;
v прямийзв'язок витрат на виробництво продукції з визначеним періодом часу.
В господарськійпрактиці склад витрат, які включають в собівартість промислової продукції,визначається в централізованому порядку. Для забезпечення єдиних засадформування собівартості продукції і фінансових результатів на підприємствахУкраїни незалежно від форм власності рекомендується дотримуватися основнихзасад «типового положення з планування, обліку і калькулюваннясобівартості продукції у промисловості».
Плануваннясобівартості продукції для підприємства є складовою частиною плануваннядіяльності промислового підприємства і включає систему техніко-економічнихрозрахунків, які відображають величину поточних витрат, що включаються доскладу собівартості валової продукції, а також витрати усього промислового циклупо етапах управління (рис.2.1.1).
Метою плануваннясобівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних уплановому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промисловоїпродукції підприємства. Головним завданням аналізу собівартості продукції є:
1) оцінкаобґрунтованості планових завдань із собівартості продукції;
2) перевіркадостовірності інформації про фактичну собівартість;
3) оцінкавиконання планових завдань за узагальнюючими показниками їх динаміки;
4) дослідженняструктури витрат порівняно з плановими даними та в динаміці;
5) виявленнярезервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
6) розробленнязаходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формуваннясобівартості продукції.
/>
Рис. 2.1.1 Етапипроцесу управління витратами підприємства
Визначивши мету,завдання, послідовність розробки плану, необхідно з'ясувати, що саме впливає нарівень витрат на виробництво. Собівартість продукції є комплексним показником,в якому відображена велика кількість факторів, що впливають на рівеньсобівартості. Усі фактори можуть бути поділені на зовнішні, тобто ті, якізнаходяться поза підприємством та внутрішнього порядку. До зовнішніхвідносяться:
ü зміна цінна матеріали, напівфабрикати, інструмент, пальне, енергію, які підприємствоотримує від сторонніх підприємств;
ü змінавстановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного родуобов’язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату (наприклад,соціальне страхування);
ü змінатарифів на перевезення вантажів;
ü інші.
Основнимивнутрішніми факторами є:
ü підвищенняпродуктивності праці;
ü зниженнятрудомісткості продукції;
ü зниженняматеріаломісткості продукції;
ü ліквідаціявтрат від браку;
ü інші.
На відхиленняфактичної собівартості одиниці продукції від планової впливають зміни:
—  обсягвиробництва;
—  постійнихвитрат;
—  зміннихвитрат.
Розрахуноквищеназваних чинників на відхилення фактичної собівартості одиниці продукціїпроводять методом ланцюгових підстановок.
Розрізняютьпоточні та перспективні резерви зниження собівартості включають усі видинепродуктивних витрат (явні і приховані), також перевитрати ресурсів і надмірнівитрати грошових коштів, виявлених в ході аналізу. До перспективних резервіввідносять:
o збільшенняобсягів випуску продукції;
o впровадженнядосягнень науково-технічного прогресу.
Дослідженнювідносного рівня витрат за кордоном надають великого значення. Аналізвідносного рівня витрат закордонні економісти вважають одним із наріжнихкаменів аналізу конкуренції. Відносний рівень витрат звичайно виражаєтьсяіндексом, який обчислюють як частку від ділення витрат даного підприємства насередні витрати кожного з його конкурентів. Таким чином, якщо індекс дорівнюєодиниці, то це означає, що витрати даного підприємства збігаються з втратамийого конкурентів. Якщо індекс менший від одиниці – витрати нижчі, якщо більший,то конкуренти мають переваги. Для того, щоб домогтися успіхів у майбутньому іне витрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягу продукції(послуг) і зниження собівартості за минулі періоди, необхідно систематичновести оперативний, внутрігосподарський, порівняльний аналіз. Одночасно повиннавраховуватися і перехідна економія по тим заходам, що здійснені в попередньомуроці. Її можна визначити як різницю між річною економією і її частиною,врахованої в планових розрахунках попереднього року. По заходах, що плануютьсяпротягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи,виконуваної за допомогою нової техніки, тільки в звітному році, без облікумасштабів упроваджених до початку року. Розрахунки планової собівартостіокремих видів товарної, реалізованої продукції використовуються для визначенняпотреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічноїефективності організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому,внутрішньовиробничого планування, формування цін і стратегії розвиткупідприємства.
Витратипідприємства класифікуються за такими ознаками (рис.2.1.2):
Таблиця 1.3.1 Групуваннявитрат за кваліфікаційними ознакамиОзнака кваліфікації Групування витрат За способом перенесення вартості на продукцію
Прямі витрати;
Непрямі витрати За видами продукції
Витрати на вироби;
Витрати на групи виробів;
Витрати на замовлення З економічним змістом (елементами витрат)
Матеріальні витрати ;
Витрати на оплату праці;
Відрахування на соціальні заходи;
Амортизація;
Інші витрати З цільовим призначенням (статтями калькуляції)
Прямі виробничі витрати;
Витрати на утримання й експлуатацію машин і механізмів;
Загально виробничі витрати;
Адміністративні витрати;
Витрати на збут За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат
Умовно-змінні витрати;
Умовно-постійні витрати;
Інші (змішані, незворотні, альтернативні) За місцем виникнення витрат
Витрати виробництва;
Витрати цеху;
Витрати дільниць;
Витрати функціональних служб За календарними періодами
Поточні витрати;
Одноразові витрати За функціями управління
Виробничі витрати;
Невиробничі витрати За рівнем планування і контрольованості
Регульовані (нерегульовані) витрати;
Нерегульовані (неконтрольовані) витрати За звітними періодами
Капітальні витрати;
Фінансові витрати В залежності від доцільності їх здійснення
Продуктивні витрати;
Непродуктивні витрати За ступенем залежності від прийняття рішень
Релевантні витрати;
Не релевантні витрати За порядком обчислення
Фактичні витрати;
Планові (бюджетні) або прогнозовані;
Нормативні витрати За ознакою переносу вартості в часі
Операційні витрати;
Витрати на амортизацію
1. зацентрами відповідальності (місцем виникнення витрат):
ü витративиробництва;
ü цеху;
ü дільниці;
ü технологічногопереділу.
2. за видамипродукції:
ü витратина вироби;
ü типовіпредставники виробів;
ü групиоднорідних виробів;
ü одноразовізамовлення;
ü напівфабрикати,валову, товарну, реалізовану продукцію.
3. заєдністю складу (однорідністю) витрат:
ü одноелементні;
ü комплексні.
4. заспособом віднесення на собівартість включаються:
ü прямівитрати;
ü непрямівитрати.
5. за видамивитрат:
 I. витрати за економічнимиелементами;
 II. витрати за статтямикалькуляції.
За економічнимиелементами (однорідні витрати):
o матеріальнівитрати;
o витратина оплату праці;
o відрахуванняна соціальні заходи;
o амортизаційнівідрахування;
o іншівитрати.
Групування витратза статтями калькуляції:
¬ Виробничівитрати:
¨ пряміматеріальні витрати (сировина та основні матеріали, куповані напівфабрикати такомплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали), які безпосередньовідносяться до конкретного об’єкту витрат;
¨ прямівитрати на оплату праці (заробітна плата та інші витрати робітникам, що зайнятіу виробництві), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єктувитрат;
¨ іншіпрямі витрати;
¨ загальновиробничі витрати (витрати на управління виробництвом, амортизація основнихзасобів та нематеріальних активів загально виробничого призначення, витрати науправління та експлуатацію устаткування, витрати а обслуговування виробничогопроцесу, витрати на опалення, водопостачання виробничих приміщень, витрати поохороні праці, техніці безпеки та захист навколишнього середовища, іншівитрати);
¬ Витратиперіоду:
¨ втратиперіоду операційної діяльності (адміністративні витрати, витрати на збут, іншіопераційні витрати);
¨ фінансовівитрати (витрати на процентні та інші витрати підприємства, пов’язані іззалученням позичкового капіталу);
¨ інвестиційнівитрати (втрати від участі в капіталі, витрати на ліквідацію необоротнихактивів та інше).
6. завідношенням до обсягу виробництва входять:
ü зміннівитрати;
ü умовно ─постійні витрати.
7. за відношеннямдо процесів виробництва і реалізації розрізняють:
ü виробничівитрати;
ü позавиробничі витрати.
8. закалендарними періодами:
ü витратипоточні;
ü одноразові.
Поточні витрати,які є необхідними для отримання готової продукції, поділяються на:
Þ циклічні;
Þ безперервні.
Циклічніповторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на основні ідопоміжні матеріали, інструмент, заробітну плату виробників, технологічні,енергетичні витрати та інше.)
Безперервнівитрати — це постійні витрати незалежно від виробництва продукції (утриманняприміщень, споруд, устаткування, апарату управління тощо.)
Найбільшу часткуу всіх витратах підприємства займають витрати на виробництво продукції. Сукупністьвиробничих витрат показує, в яку вартість обходиться підприємству виробництвовиготовленої продукції, тобто вони становлять виробничу собівартість продукції.
Отже,собівартість продукції це вартісна (грошова) оцінка витрат на підготовкувиробництва, виготовлення та збут продукції.
Собівартістьпродукції належить до числа найважливіших показників роботи підприємства. Вонахарактеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, оскількив ній відображаються: рівень організації виробничого процесу, технічний рівень,продуктивність праці, частка затрат на виробництво за окремими статтями таелементами і інші витрати на випуск продукції.
Вонавикористовується як показник для контролю за використанням ресурсіввиробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічнихзаходів, встановлення цін на продукцію.
Собівартістьпродукції тісно пов’язана з господарським розрахунком. За умов самофінансуваннязниження собівартості продукції є основним джерелом зростання прибутку підприємства.Через собівартість відшкодовуються витрати підприємства, які забезпечуютьпросте відтворення всіх факторів виробництва: предметів і засобів праці,робочої сили, природних ресурсів тощо.
Таким чином усобівартість продукції включають такі витрати:
◘ напроведення дослідження ринку для виявлення потреби в певному виді продукції;
◘ підготовкуй організацію освоєння виробництва нової продукції; організацію виробництва,виключаючи усі витрати на сировину, матеріали, теплову і електроенергію,амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналутощо;
◘ обслуговуваннявиробничого персоналу та управління ним;
◘ реалізаціюпродукції (упакування, транспортування, рекламу, інформаційне забезпечення іінші витрати);
◘ розвідування,використання й охорону природних ресурсів (геологорозвідувальні роботи, платаза воду, деревину, охорону повітряного й водного басейнів);
◘ організаціюнавчання й підготовку кадрів;
◘ поточнураціоналізацію виробництва (вдосконалення техніки і технології виробництва,якості продукції);
У собівартістьпродукції також включаються витрати від браку, недостач, і псування матеріаліву межах встановлених норм, які передбачені технологічним регламентом.
Для аналізусобівартості використовують такі дані:
—  ф. №5 ─с «Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг»;
—  ф. №2 ─«Звіт про фінансові результати»;
—  кошторисивитрат;
—  данісинтетичного і аналітичного обліку витрат за основними і допоміжнимивиробництвами;
—  матеріалиревізій та обстежень;
—  результатианалізу собівартості за попередні роки.
Реформуваннябухгалтерського обліку спричиняє необхідність зміни організації усієїекономічної діяльності підприємства. Формування собівартості окремих видівпродукції належить до сфери внутрішньогосподарського (управлінського обліку).Стаття І «Закону про бухгалтерський облік» передбачає самостійністьпідприємства при розробці системи і форми управлінського обліку, у звітності йконтролі господарських операцій.
В собівартостіпродукції знаходить своє відображення дія ринкових економічних законів, якісприяють зниженню витрат на виготовлення продукції за рахунок прискореннянауково-технічного розвитку, поліпшення якості та конкурентоспроможностіпродукції, ресурсозбереження, впровадження мало ─ та безвідходнихтехнологій, інтенсифікації виробництва.
Собівартістьпродукції є мірилом рівня затрат на виготовлення тієї чи іншої продукції. Вонавикористовується для контролю за використанням матеріальних і всіх іншихресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічнихзаходів.
Собівартість центнера картоплі визначається діленням витрат (безвартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною продукцієювважається бадилля і продукція, яка не реалізована, згодована худобі й оціненаза собівартістю кормових буряків з урахуванням поживності. При веденні облікувитрат по групі овочевих культур розраховується середня собівартість продукціїокремої культури витрати на групу культур розподіляються між окремими видамипродукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.
Розділ 2. Стан сільськогосподарського виробництва в ТОВ«Прогрес»2.1 Природнокліматичні умови та розміщенняпідприємства
ТОВ «Прогрес»розташоване в с. Авдіївка Сосницького району за 30 км. від районного центру іза 120 км від м Чернігів. Через село проходить шлях Чернігів –Новгород-Сіверський.
Господарствознаходиться в зоні помірного клімату з теплим, вологим літом і м'якою хмарноюзимою. Середньорічна температура повітря становить 4+6°С. Влітку середнятемпература сягає 20-22°С, а взимку -14 -15°С, найбільші морози бувають у січніта лютому. Тривалість безморозного періоду становить 140-160 днів. Вегетаційнийперіод продовжується від другої декади квітня до третьої декади жовтня місяця.На території селища протягом року випадає 530-580 мм опадів, що значно більше,ніж у інших регіонах лівобережжя. Позитивний в основному баланс вологості уґрунті забезпечує нормальний розвиток рослинництва та вирощування кормових,технічних і зернових культур. Сніговий покрив майже рівномірний (10-30 см) ітриває 95-110 днів, але характерні часті відлиги. В цілому сніговий покривдостатній для захисту озимих культур від вимерзання, та сприяє їх ефективномувирощуванню. Середня глибина промерзання ґрунту 40-50см.
Найбільш поширенів господарстві дерново-підзолисті ґрунти, дерново–середньопідзолисті ґрунтисупіщаного і легкосуглинкового механічного складу з вмістом гумусу 2,2 % та кислотністю5,4 рН. Для підвищення їх родючості господарство вносить органічні та мінеральнідобрива, але доза органічних добрив досить низька. За останні роки вона неперевищує 1,5 т/га. Для підтримки балансу гумусу доза повинна становити неменше 10 т/га.
Про структурупосівних площ в даному господарстві ми можемо дізнатися за допомогою таблиці2.1.1.

Таблиця 2.1.1. Структурапосівних площ сільськогосподарських культур№ Культури 2005 2006 2008 га % га % га % 1 А 2 3 4 5 6 7 1 зернові та зернобобові — всього 854 99 890 99 700 99 2 з них: пшениця 279 32,3 333,86 37,1 493 69,7 3 ячмінь 110 13,0 100 11 100 14 4 овес 90 10,0 100 11 100 14 5 картопля 6 1,0 6 1,0 7 1,0 всього посівів 860 100 896 100 707 100
Аналізуючи данутаблицю, ми бачимо, що значну питому вагу в структурі посівів займають зерновікультури 99%.
Площі, щовідводяться під картоплю не перевищують 1,0 % при тому, що ця культура євисокорентабельною у господарстві.
В наш час існуєдуже велика кількість с.-г. підприємств які займаються виробництвом доситьширокого спектру продукції. Критерієм спеціалізації аграрних підприємств звиробництва певних видів продукції є їх економічна зацікавленість. Невиключенням є і підприємство яке ми досліджуємо. Структура товарної продукції ТОВ«Прогрес» представлена в табл.2.1.2./>/>Таблиця 2.1.2./>/>/> Галузева структураТОВ «Прогрес»№ з/п Продукція Роки               2006   2007   2008       тис. грн.
у % до підсумку (Рі) тис. грн.
у % до підсумку (Рі) тис. грн.
у % до підсумку (Рі) 3 1. ПРОДУКЦІЯ РОСЛИННИЦТВА — всього 994,8 82,1 1003 77,8 1601 75,3 4 у тому числі: зернові та зернобобові — всього 936,2 79,5 937,5 72,1 1502,3 70,7 5 з них: пшениця 545,3 46,3 627,2 48,7 1127,6 53 6 ячмінь 214,9 18,2 187,9 14,5 304,7 16,2 7 овес 175,9 14,2 187,9 14,5 280,4 13,7 8 картопля 58,6 4,8 65,5 5,0 98,7 4,6 11 1. ПРОДУКЦІЯ тваринництва — всього 216,4 17,9 286,3 22,2 523 24,7 12 Вирощування худоби та птиці (в живій масі): великої рогатої худоби 129,8 10,7 171,8 13,3 313,8 14,8 14 молоко 86 7,1 114,5 8,9 209,2 9,9 УСЬОГО ПО ПІДПРИЄМСТВУ 1211,2 100 1289,3 100 2124 100
Як бачимо згіднотаблиці 2.1.2. господарство має мясний виробничий напрям. Основними зерновимикультурами, які вирощуються, є озима пшениця, овес, ячмінь. Основною продукцієютваринництва є виробництво м’яса ВРХ, а також молока.
Але ефективністьвиробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру галузей, яків них є провідними, а й від того, як розвинуті й інші галузі, що мають товарнийхарактер. Чим більше в господарстві таких галузей, тим, як правило, менші їхрозміри і нижча концентрація виробництва. Це інколи негативно відбивається накінцевих результатах господарювання. Щоб врахувати ступінь розвитку усіхтоварних галузей у підприємстві, необхідно визначити і проаналізуватикоефіцієнт зосередження товарного виробництва, який визначається наступнимшляхом:
/>
де Пві– питома вага і-тої галузі в структурі товарної продукції, %.
Nі –порядковий номер і-тої галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючоюознакою: перше місце посідають галузі з найбільшою питомою вагою в структурітоварної продукції, а останнє з найменшою.
Отже,знайдемо коефіцієнт зосередження товарного виробництва для нашого господарства:
За 2006 рік Кз==0,21
За 2007 рік Кз=0,20
За 2008 рік Кз=0,17
Згідновище проведених розрахунків видно, що коефіцієнт зосередження товарноговиробництва протягом трьох останніх років коливається в межах 0,17-0,21.Звідси, ми можемо зробити висновок, що дане господарство із середнім рівнемспеціалізації, хоча з кожним роком його рівень постійно падає. Збільшуєтьсявиробництво зернових, частка яких у 2008 році вже сягнула 70 % від загальногообсягу реалізованої продукції.
Одним із важливих факторів формування попитуна с.-г. продукцію є концентрація виробників, конкурентів, аналогічноїпродукції в межах певної території.2.2 Забезпеченість основними виробничими ресурсами тарівень їх використання
Розглянувшиприродно-економічні умови, розміщення та спеціалізацію ТОВ «Прогрес»,необхідно приділити увагу і до забезпеченості товариства основними виробничимифондами, наявність яких суттєво впливає на розвиток господарства тафінансово-економічні показники, які повинні з кожним роком зростати. До такихвиробничих ресурсів належать земельні, трудові, нематеріальні ресурси, а такожнаявність та знос основних виробничих та оборотних фондів. Саме про наявністьїх в господарстві та ефективність їх використання і піде мова нижче.
Серед такоїкількості основних виробничих ресурсів важко виділити найголовніший, тим паче,що всі вони пов’язані між собою і наявність кожного з них необхідно вбудь-якому господарстві, тому розпочнемо з земельних ресурсів, бо земля єосновою матеріального і духовного виробництва.
Результатисільськогосподарської діяльності пов’язані саме з кількістю та якістюобробленої землі, а ще і тому, що земля в сільскому господарстві є предметом ізасобом праці; вона обмежена в просторі і штучно не відновлюється; є незаміннимзасобом виробництва, що не характерно для інших видів виробничих ресурсів, яківзаємозамінні. На прибутковість аграрних підприємств суттєво впливає також імісце розташування земельної ділянки, а значить наявність гумусу і родючість.Отже, структуру земельних угідь та землезабезпеченість господарства ТОВ «Прогрес»наведемо в таблиці 2.2.1.(див. нижче), враховуючі дані за три роки і порівняємоїх між собою.
Таблиця 2.2.1. Структураземельних угідь і землезабезпеченість Показники 2006р 2007р 2008р Середньо-обласні дані за 2001р. 2008р.у % до 2006р. Середньо-обласних даних за 2008р. Вихідні дані 1.Загальна земельна площа, га 3344,6 3344,6 3344,6 х 100 - 2.В т.ч.с.-г.угіддя, га 3344,6 3344,6 3344,6 х 100 - 3.із них: рілля 2816,1 2816,1 2816,1 х 100 - 4. пасовища 294,1 294,1 294,1 х 100 - 5. перелоги - - - х - 6.Середньорічна чис.працівників, осіб 95,2 125 132 119 х - Показники використання с.-г.угідь 7.Ступінь господарського використання землі(ступінь освоєності), % 100 100 100 98 100 102,04 8.Ступінь розораності, % 84,20 84,20 84,20 68 100 123,82 9.Питома вага пасовищ в площі с.-г.угідь, % 8,793 8,793 8,7932 67,4 100 13,05 Землезабезпеченність 10.Припадає на 1 середньорічного прцівника: земельної площі, га 26,7 25,337 28,10 26,7 105,04 105,27 с.-г.угідь, га 26,75 25,33 28,1 17,9 105,04 157,02 ріллі, га 22,52 21,33 23,6 13,4 105,04 176,60
Аналізуючи данітаблиці можна відзначити, що на протязі трьох років земельні ресурсигосподарства залишилися незмінними. Землі с/г угідь у 2008 році в порівнянні з 2006роком не змінились також. Щодо пасовищ, то площі під них в кожному аграрномугосподарстві змінюються з кожним роком, а це залежить від багатьох факторів, асаме, від наявності в господарстві худоби та розвитку рослинництва, від якогозалежить кормова база для худоби та інших тварин, що вирощуються в господарстві,а також від спеціалізації і напряму діяльності господарства. Однак, у ТОВ «Прогрес»,не зазнали змін пасовища. Відповідно до цього, показники інтенсивностівикористання земельних угідь також не змінилися.
А тепер необхіднорозкрити таке поняття, яке характеризує земельні ресурси, а саме, поняттякатегорії землезабезпеченості.
Цей показниквизначається як відношення площі відповідних угідь до наявного населення села,району, країни або окремого господарства і характеризує скільки землі того чиіншого виду угідь припадає на 1 працівника. Стосовно господарства, то як бачимоз таблиці на 1 працівника припадає 28,1 га загальної земельної площі, 28,1 гас/г угідь та 23,66 га ріллі у 2008 році; відповідно, 26,75 га, 26,75 га та22,53 га у 2006 році. Отже, виходячи з наведених вище даних, показників тааналізу, можна зробити такі висновки:
ТОВ «Прогрес»має в своєму розпорядженні та господарюванні значну кількість земельних угідь,але необхідно докорінно змінювати своє ставлення до землі, бо без сільськогогосподарства ми не зможемо повноцінно жити і працювати;
Що стосуєтьсяекономічної ефективності використання землі, то вона знижується, а кількістьвиробленої продукції падає.
Для аналізуекономічної ефективності використання землі розглянемо таблицю 2.2.2.
Таблиця 2.2.2. Економічна ефективністьвикористання землі№ з/п Показники Одиниці виміру Роки 2008р. У % до 2006р. /> /> 2006 2007 2008
    А. Структурні  
  1 Рівень освоєності % 100 100 100 100
  2 Рівень розораності % 84,198 84,19 84,19 100
    Б. Натуральні  
  1 Вироблено на 100 га с.-г. угідь:  
    зернових та зернобобових Ц 13244 12723 18240 137,7
  2 Урожайність:  
    зерна пшениці ц/га 15,4 14,2 25,8 167,5
    зернових та зернобобових культур ц/га 16,3 15,1 24,9 152,1
    В. Вартісні  
  1 Вироблено на 100 га с.-г. угідь:  
    прибутку тис.грн. 507,0 415 304 60
 
Аналізуючи данітаблиці ми бачимо, що виробництво зернових зокрема пшениці у 2008 році дещопідвищилось порівнюючи із 2006р майже на 38%. Незважаючи на підвищенняврожайності зернових у 2008 році на 68% прибуток був нижчий на 203 тис. грн.,що пов’язано із значним збільшенням витрат на пальне, добрива, та засобизахисту рослин
Далі розглянемозабезпеченість господарства виробничими фондами. І так, фонди – це знаряддя іпредмети праці, виражені у вартісній формі, разом з грошовими ресурсами, щообслуговують процес виробництва. За своїм економічним значенням фондиподіляються на виробничі і не виробничі. Виробничі – це ті, які безпосередньоберуть участь в процесі виробництва. На них припадає 85-90% фондівпідприємства. За характером обороту та функціональною роллю засоби виробництваподіляються на основні та оборотні фонди. Забезпеченість ТОВ «Прогрес»виробничими фондами розглянемо в таблиці 2.2.3.(див.нижче)
Таблиця 2.2.3. Забезпеченністьвиробничими фондами, показники руху та стану основних фондів
  Показники 2 006р. 2 007р. 2 008р. 2008р.у% до 2006р.
 
  1.Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн. 13255,85 18708,41 17768,1225 134,04
 
  2.Середньорічна вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення, тис.грн. 8215,8 13961,5 13210,5 160,79
 
  3.Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн 5040,05 5099,6 4826,6 95,76
 
  4.Амортизація основних засобів, тис.грн. 6718,75 396 1775 26,42
 
  Розрахункові показники:
 
  Показники забезпеченості виробничими фондами
 
  Припадає на 100га с.-г. угідь, тис.грн.:
 
  5.Основних виробничих фондів с.-г.призначення
 
  (фондозабезпеченість) 2,46 4,17 3,95 160,79
 
  6.Оборотних засобів 1,51 1,52 1,44 95,76
 
  Припадає на 1 середньо-річного працівника,
 
 
7.Основних виробничих фондів с.-г.призначення
(фондоозброєність) 65,73 105,77 111,01 168,90
 
  8.Оборотних засобів 40,32 38,63 40,56 100,59
 
  Показники руху основних фондів
 
  9.Коефіцієнт обороту 0,31 0,20 0,20 65,22
 
  10. Термін обороту 1184,19 1870,14 1815,59 153,32
  Показники стану основних фондів
 
  11.Коефіцієнт зношення 0,51 0,02 0,10 19,71
  12.Коефіцієнт придатності 0,49 0,98 0,90 182,52 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

З даних таблицібачимо, що забезпеченість господарства виробничими фондами зменшилась задеякими показниками. Однією з головних причин зменшення стало старіння основнихта обротних виробничих фондів. Так зросла вартість основних фондів та основнихвиробничих фондів відповідно на 34,04% та 60,79%. Оборотні фонди у 2008 роцізменшили свою вартість на 4,26% і склали 4826,6 тис. грн. Забезпеченістьосновними виробничими фондами на 100га с/г угідь в 2008 році зросла на 60,79%,а оборотних зменшилась на 4,26%. Але, в порівнянні з середньообласними данимиза 2008 рік, ці показники менші відповідно на 66,1 % і більші на 319,1%. Наодного середньорічного працівника забезпеченість основними виробничими фондамизросла майже в двічі, а оборотними фондами збільшилась на 2,92 тис. грн. Впорівнянні з середньообласними даними, ці показники менші відповідно на 79,3% ібільші на 60,6%.
Характер рухуосновних виробничих фондів визначається за допомогою коефіцієнта (швидкість)обороту. Швидкість обороту основних виробничих фондів в ТОВ «Прогрес»в 2006 році становить – 0,31, а в 2008 році – 0,2, а за середньообласнимиданими – 0,05. Збільшення цього показника по господарству говорить, щоефективність використання основних виробничих фондів є вищою, ніж по області.
Про стан основнихвиробничих фондів можна судити з двох показників: коефіцієнта зношення (в 2006році- 0,51, 2008 — 0,1 ) і коефіцієнта придатності (відповідно 0,49 і 0,9 ). Чимвище коефіцієнт придатності і менше коефіцієнт зношення, тим кращі умови маєпідприємство для більш раціонального використання основних фондів. Агосподарство ТОВ «Прогрес» має не найкращі умови для раціональноговикористання основних фондів. Економічну ефективність використання виробничихфондів розглянемо в таблиці 2.2.4.(див. нижче).

Таблиця 2.2.4. Оцінкаекономічної ефективності використання виробничих фондів№ з/п Показники Одиниці виміру Роки 2008р. У % до 2006р.
  2006 2007 2008 Вихідні дані
  1 Середньорічна вартість основних виробничих засобів тис. грн. 8215,8 13961,5 13210,5 160,79
  2 Площа сільськогосподарських угідь га 3344,6 3344,6 3344,6 100,00
  3 Середньорічна чисельність робітників чол. 168 136 106 63
  4 Товарна продукція тис. грн. 1211,2 1289,4 2124 175,3
  5 Прибуток (збиток) тис. грн. -1735,2 477,4 77,0 4,4
  Рішення
  1 Фондозабезпеченість тис. грн/га 2,46 4,17 3,95 160,79
  2 Фондоозброєність тис.грн/ чол. 65,73 105,77 111,01 168,90
  3 Фондовіддача 0,31 0,20 0,20 65,22
  4 Фондомісткість 3,24 5,12 4,97 153,32
  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Аналізуючи данітаблиці, ми бачимо, що такі показники, як фондовіддача основних виробничихфондів і загальний коефіцієнт фондовіддачі істотно зменшилися на 34,78%%.Тенденція до спаду показника фондовіддачі свідчить про негативи у використанніцього ресурсу. Із ростом фондоємності виробництва, а саме в 2006 році 3,24 грн.,до 4,97 грн. в 2008 році, створилися об’єктивні передумови до зниженняфондовіддачі.
Із збільшенням основнихвиробничих фондів в 2008 році на 60,79% зменшилася кількість валового доходу ізбитку на 100грн. основних виробничих фондів, відповідно на 91,26% і 61,43%.
Важливимнапрямком поліпшення використання виробничих ресурсів є встановленняоптимального співвідношення між основними і оборотними фондами. На 1грн.основних виробничих фондів с/г призначення припадає оборотних засобів в 2006році– 0,61грн., в 2008році – 0,37грн. Нестача оборотних фондів знижує ефективністьвикористання основних фондів, негативно відбивається на кінцевих результатахгосподарювання.
Із зменшеннямкоефіцієнта оборотності на 3,1%, спостерігається зменшення процесу вивільненняресурсів, а тим самим знижується ефективность виробництва.
Оборотні фонди зекономічного погляду є авансованою вартістю на стадії виробництва, але водночасчастина авансованої вартості перебуває і на товарній, і на грошовій стадіях. Цікошти називають фондами обігу. Сукупність оборотних фондів і фондів обігуутворюють категорію оборотних засобів. Розглянемо показники економічноїефективності використання оборотних засобів в таблиці 2.2.5.(див.нижче)
Таблиця 2.2.5. Показникиекономічної ефективності використання оборотних засобів
/>
Як бачимо, складоборотних засобів ТОВ «Прогрес» досить різноманітний. Процентнеспіввідношення між окремими елементами оборотних засобів називають структуроюцих засобів. Більша частка оборотних засобів припадає на оборотні фонди(72,5%).
На низькому рівнікоефіцієнт оборотності та тривалості обороту.
Ще одним з видівосновних виробничих ресурсів є трудові ресурси. Трудові ресурси – цепрацівники, які мають достатній фізичний розвиток і відповідні навички длявиконання с/г робіт. Трудові ресурси поділяються на основні — жінки, віком16-55 років та чоловіки, віком 16-60 років і додаткові – підлітки, якіпрацюють, пенсіонери, люди з фізичними вадами. В залежності від умов найму,трудові ресурси діляться на постійних, тимчасових та сезонних найманихробітників.
Забезпеченість ТОВ«Прогрес» трудовими ресурсами розглянемо в таблиці 2.2.6.
Таблиця 2.2.6. Трудові ресурси тавикористання трудового часу№ з/п Категорії робітників Середньорічна чисельність робітників 2008р. У % до 2006р. 2006 2007 2008 1 Робітники, які зайняті у сільському господарстві – всього, чол. 168 136 106 63 у т.ч.: в рослинництві 62 58 43 69,3 в тваринництві 106 78 63 59,4 2 Затрати праці в с.-г. виробництві, тис. люд.-год. – всього 285 191,2 148,2 52 3 Відпрацьовано 1 робітником в с.-г. виробництві за рік, люд.-год. 2280,6 1912,4 1296 54,6 в рослинництві 3,51 3,34 3,40 96,90 в тваринництві 2,25 1,96 2,50 111,11 4 Потенціальний фонд робочого часу, тис. люд.-год. 490,5 397,1 309,5 63,1 5 Коефіцієнт використання трудових ресурсів (2/4) 0,58 0,48 0,48 82,1
Аналізуючи таб.2.2.7. просліджуємо тенденцію зменшення чисельності працівників, зайнятих всільському господарстві. Так з 2006року по 2008рік кількість працюючих угосподарстві зменшилась на 62 чоловіка. Спад розвитку тваринництва зумовив зменшенняпрацівників у цій галузі на 41%. У рослинництві трудові ресурси зменшилися на 31%і становлять 43 чоловік.
Суттєво змінивсякоефіцієнт використання робочого часу 1 робітником в с/г виробництві по даномугосподарству. Збільшився цей показник в галузі тваринництва – на 11,1%, вгалузі рослинництва – на 4,1% зменшився.
Підпродуктивністю праці розуміють здатність конкретної праці в одиницю робочогочасу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсягроботи. Підвищення продуктивності праці в кінцевому рахунку зводиться доекономії робочого часу. Зі зростанням продуктивності праці посилюється процесвивільнення працівників, які можуть бути залучені підприємством для розвиткуінших видів діяльності.
Взагалі,аналізуючи забезпеченість господарства виробничими ресурсами, можна виділитислідуюче:
в 2008 роцізабезпеченість виробничими ресурсами дещо покращилася в порівнянні з 2006роком;
однак вгосподарстві зменшилася фондозабезпеченість, фондовіддача, зросла середньорічнавартість основних, зменшилася вартість оборотних виробничих фондів, зрослипоказники забезпеченості виробничими фондами.
Не дивлячись наце, можна зробити висновок, що в ТОВ «Прогрес» потрібно покращуватизабазпеченість виробничими ресурсами.2.3 Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва
Кожнепідприємство, яке функціонує в умовах ринкової економіки керується в своїйдіяльності головним критерієм ефективного виробництва рівнем рентабельності. Длявсебічної оцінки ефективності виробництва необхідно використовувати системупоказників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільськогогосподартва, характеризувати ступінь результативності виробництва. Отже,ефективність діяльності аграрного підприємства і його ринкова позиціярегламентується показниками, наведеними в табл.2.3.1.

Таблиця.2.3.1. Рентабельністьвиробництва с.-г. продукції.Види продукції 2 006р. 2008р. Повна с/в 1ц, грн. Ціна реалізації 1ц, грн. Прибуток (+), збиток (-) на 1ц, грн. Рентабельність, % Повна с/в1ц, грн. Ціна реалізації 1ц, грн. Прибуток (+), збиток (-) на 1ц, грн. Рентабельність, % пшениця 44,01 40,6 +95,8 19,6 43,31 105,4 120,5 9,4 картопля 50,4 137,4 411,1 84,3 72,8 130,9 193,5 15,0 Всього по рослинництву 103,9 24,4 Вирощування худоби та птиці (в живій масі): великої рогатої худоби 1624,6 464,1 -239,4 -45 5565,2 848 -350 -32,6 молоко 138,1 80,1 -75,6 -14,3 261,8 131,4 -197 -18,5 всього по тваринництву х х х -59,3 х х х -51,1
Отже, з таблиці мибачимо, що найбільші прибутки у 2006 році, в розрізі видів продукції, щовиробляє господарство, отримано від реалізації картопля при цьому рівеньрентабельності склав 84,3%. Вагомий рівень прибутковості також спостерігаєтьсяпо зерну при рівні рентабельності відповідно 19,6%. Вцілому галузь рослинництваприбуткова хоча і спостерігається незначне зниження рівня рентабельності у 2008р.
Що ж стосуєтьсягалузі тваринництва, то тут ситуація негативна.
Жоден видпродукції не відображає позитивного результату. Така ситуація пояснюєтьсяпонесенням значних витрат на утримання та відгодівлю тварин, а також дуженизьким рівнем закупівельних цін за тону живої маси. Реалізаційна ціна мяса імолока значно нижча від собівартості продукції, тому при їх реалізації непокриваються затрати на виробництво і господарство несе збитки. Рентабельністьтваринництва в цілому у 2006, 2007, 2008 роках має відємний характер ізнаходиться в межах – 51,1 – 63,5%. В зв’язку з цим, господарству конченеобхідна підтримка держави для підвищення ефективності тваринницької галузі.

2.4 Економічна характеристика виробництва картоплі в господарстві
Знаючи дуже велику цінність картоплі – незамінного продукту як ухарчовому, так і в промисловому виробництв, і, враховуючи, що господарство спеціалізуютьсяна вирощуванні картоплі, питанню збільшення обсягів її виробництва, а такожпокращення якості, необхідно приділяти значну увагу. Для цього слід здійснюватикомплекс технологічних та організаційних заходів по поліпшенню якостіпосадкового матеріалу; це стосується, зокрема, системи захисту та удобрення,механізації трудомістких процесів.
Досліджуване господарство було провідним господарством по виробництвукартоплі в районі й області. Воно є одним із двох господарств області повирощуванню оригінального насіння. Для вирощування картоплі в господарстві буластворена відповідна матеріально-технічна база. Збудовано типове картоплесховищена 1 тис. тонн, придбано дві картоплесаджалки, два картоплезбиральні комбайни,один сортувальний пункт КСП-25 і друга необхідна техніка для обробітку грунту.
Проте тривала соціально-економічна криза попередніх років негативновплинула, як на розвиток господарства в цілому так і на виробництво картоплі.Якщо у 2006 році її у вироблено 1012 тонни, то в 2008 році 1625 тонн. Валовізбори картоплі невеликі, тому що площа посадки знаходиться в межах 6-8 га. Взв’язку з тим що господарство в минулому спеціалізувалось на вирощуваннікартоплі і в ньому відпрацьована технологія вирощування, є відповідна техніка,урожай за останні три роки знаходиться на рівні 191,4 ц/га. А у 2007,2008 рокахперевищував 230 ц/га (відповідно 241,1 та 232,1).
За останні роки різко скоротилися внесення органічних і мінеральнихдобрив. Так, органічних було внесено на 1 га посіву у 2006 р. 0,3 т., 2007 р –1,6, у 2008 – 0,9, що дуже мало. Відповідно мінеральних добрив у діючійречовині – 61,3 кг, 70,8, 85 кг.
За останні роки дуже скоротилося внесення органічних і мінеральнихдобрив. Так, якщо в 2006 році на 1 га їх було внесено під картоплю відповідно95 тонн і 548 кг діючої речовини, то під урожай 2008 року органічних — 54тонни, а мінеральні добрива зовсім не вносили. Забур'яненість посівів картоплічасто перевищує пороги шкодочинності.
Як відомо, природно економічні умови в яких знаходиться будь-якегосподарство забезпечують лише умови для розвитку тієї чи іншої галузі, а проправильність їх використання говорить вже про стан розвитку галузі.Використовуючи дані таблиці 2.4.1., зробимо аналіз динаміки основних показниківекономічної ефективності виробництва картоплі.
Таблиця 2.4.1. Економічна ефективність виробництва картопліПоказники 2006 2007 2008 2008 у % до 2006 Посівна площа, га 6 6 7 116 Питома вага в структурі посівів,% 1 1 1 100 Урожайність, ц/га 168,7 241,1 237,1 137,6 Валовий збір, ц 1012 1350 1625 160,5 Товарність % 42 47 46 109,5 Реалізовано цн. 427 638 754 176,5 Виробленокартоплі на 1 люд.-год, ц 0,44 0,7 1,3 295 Собівартість, грн 50,4 50,15 72,8 144 Загальні затрати, грн 9801,4 14007,8 13484,9 137,6 Ціна реалізації, грн 137,4 102,7 130,9 95,2 Виручка на 1 га 23179,4 24761 30382 131 Прибуток, тис.грн. 13378 10753,2 16897,1 126 Рентабельність, % 265 214 232 87,5
Виходячи з даних таблиці 2.4.1. можна сказати, що в підприємствіспостерігається отримання великих прибутків від реалізації картоплі, але прицьому можна говорити про нестабільність реалізаційної ціни по роках, незначнийобсяг виробництва картоплі та невисоку товарність. Останнє тісно пов’язано ізякістю насіннєвого матеріалу та його репродуктивністю.
Продуктивність праці в господарстві зростає, що показує показниквиробництва кпртоплі на 1 люд.-год., який в порівнянні з 2006 роком в 2008 роцізріс на 95% .
Негативна динаміка ціни на картоплю, яка зменшилась на 4,9%. При цьомув господарстві спостерігається стрімкий ріст собівартості продукції, що єнегативним фактором для наступного ефективного господарювання. В 2008 роцісобівартість в господарстві зросла в порівнянні з 2006 роком на 44,0% істановила 72,8 грн, тоді як у 2006 році дорівнювала 50,4 грн. Стрімкий ріст цінна промислову продукцію, яка потрібна для сільського господарства призвів додиспаритету цін і тому це в якійсь мірі вплинуло на зростання собівартостісільськогосподарської продукції. Однак, як дуже зазначалось вирощуваня картопліу ТОВ «Прогрес» є прибутковим, тому необхідно не втрачати позицію.Для збільшення прибутковості необхідно розширити посівні площі до 20 га,підвищення врожайності на 15% та товарності до 70-80%.
Не менш важливим заходом по збільшенню прибутку є зниження собівартостіпродукції та підвищення якості і ціни.
Для кожного господарства по кожній сільськогосподарській культурі існуєкритичний рівень виробництва, що не забезпечує прибутку, але покриває затрати.Тому, насамперед, для досліджуваного господарства буде корисним визначити такийрівень беззбитковості. В нашому випадку це буде стосуватися рівня урожайностікартоплі (мал 2.4.3.). Визначення критичного обсягу реалізації, а також аналізбеззбитковості виробництва та прогнозування прибутку ґрунтується навикористанні принципу класифікації витрат залежно від їх зв’язку з обсягомвиробництва. Розглянемо графічний спосіб аналізу беззбитковості виробництвакартоплі. Урожайність картоплі у 2008р. склала 232 ц/га, постійні витрати на 1га – 11097 грн., змінні — 58,1 грн./ц. ціна реалізації картоплі становить 131грн./ц

На підставі цих даних розрахуємо критичний рівень урожайності картопліза формулою:
/>
де,
ПВ – постійні витрати на 1 га, грн.; Ц – ціна реалізації 1ц продукції;
q – урожайність, ц/га; Звц – змінні витрати на 1ц продукції.
Нб= (11097/(131-58,1)*235*100= 65,6%
Знайдемо точку беззбитковості 232*65,6/100=152,2 ц/га
Наочно, точку беззбитковості виробництва можна побачити на малюнку2.4.3. витрати на 1 га: постійні – 11097 грн/га, змінні – 58,1 грн./ц
/>
Малюнок 2.4.3. Графік беззбитковості виробництва картоплі

Визначення критичної точки урожайності, при якій досягаєтьсябеззбитковість виробництва: ОМ- лінія грошової виручки від реалізаціїпродукції; АС-лінія сукупних витрат; ТН- перпендикуляр, що вказує на критичнуточку урожайності, в нашому випадку це 152,2 ц/га. Отже за допомогоюпобудованого графіка ми маємо можливість аналізувати параметри галузі, а самегрошову виручку, прибуток, суму змінних і сукупних витрат при різних рівняхурожайності.
Для збільшення обсягів виробництва картоплі і поліпшення її якостінеобхідно здійснити комплекс технологічних та організаційних заходів стосовносортового складу, якості посадкового матеріалу, системи захисту та удобрення,механізації трудомістких процесів, організації реалізації.
Нарощування обсягів виробництва бульб має супроводжуватись заходами,спрямованими на поліпшення їх якості. Збільшення прибутків від картоплярствапотребує комплексного використання всіх факторів, які спричиняють кращийрезультат в сфері виробництва – це застосування інтенсивних, ресурсозберігаючихтехнологій, поглиблення спеціалізації виробництва, впровадження раціональноїструктури посівних площ, розширення переробки і зберігання продукції в місцяхїї виробництва, скорочення втрат бульб, висока їх якість, а в сфері реалізації– вибір найбільш вигідного ринку збуту.
Розділ 3. Шляхипідвищення економічної ефективності вирощування картоплі3.1 Вплив попередника на урожай картоплі та родючістьгрунту
Як зазначає О.О.Сабко (1985) основним завданням землеробства на всіхетапах його розвитку є раціональне використання і захист землі, збереження тапідвищення її родючості. У системі агротехнічних заходів та йогоцілеспрямованого впливу на грунт провідною ланкою є сівозміна.
Враховуючи біологічні особливості і здатність пльових культур не тількивикористовувати, а й активно відновлювати родючість грунту, сівозміна істотновпливає на фактор родючості, як забезпеченість поживними речовинами і вологоговмісту гумусу, біологічний режим, фізіологічні властивості, та швидкістьдетоксикації шкідливих речовин, що надходять у грунт при йогосільськогосподарському використанні.
Крім того, сівозміна зумовлює агрономічну стратегію підвищенняпродуктивності грунту і врожайності сільськогосподарських культур, визначає тавзаємопов’язує в єдиний комплекс всі ланки системи землеробства. Відспеціалізації сівозміни, складу, і чергування культур залежать системиудобрення, обробіток грунту, врожайність культур, а також оптимізаціягумусового та фізико-кліматичного стану грунтового покиву, регулювання балансупоживних речовин і вологи та запобігання явищам ґрунтовтоми.
Гумус як основа біогенності грунту, його фізико-хімічної та біологічноїємкості і в значній мірі зумовлює трансформаційні можливості грунту, тобтоздатність найбільш ефективно сприймати, акумулювати внесені з добривами поживніречовини і рівномірно забезпечувати ними рослини, вирівнювати концентрацію ізабезпечувати швидку утилізацію пестицидів та інших хімічних препаратів.
В грунтах з більшим вмісто гумусу поліпшуються фізико-механічніпоказники, вони менше ущільнюються пр. проході сільськогосподарської техніки.Так, грунти з вмістом гумусу до 2% при навантажені 2 кг/см2 івологості 18% ущільнюються на 15 %, ніж грунти, що вміщють гумусу до 1%(Барштейн Л.А; Бергульова Л.Я. 1985 р)
Основним джерелом нагромадження органічних речовин у грунті, якийобробляється, я культура польових рослин, їх кореневі та післяжнивні залишки зрослинними рештками у типових сівозмінах надходить у грунт більше органічних,ніж з органічними добривами. Деякі нагромадження органічної речовини в грунтівідбувається уже в процесі вегетації рослин за рахунок регенерації кореневоїсисистеми, кореневих виділень та посиленої діяльності мікроорганізмів. Такимчином, вирощувані культури виступають не лише споживачами, а й активнимитворцями грунтової родючості. Так, за даними Ликова О.М.(1982 р) вміст гумусу вгрунті на ділянці беззмінного чорного пару за півстоліття знизився більше як наполовину, тоді як під посівами с/г культур він утримався на вихідному рівні,або навіть підвищувався.
За даними НДІ землеробства (Зубенко В.Ф. 1981 р) с/г культури за їхздатністю нагромаджувати рештки поділяються на три основні групи:
1. Багаторічні трави нагромаджують кореневих і післяжнивних решток вмежах 50-80 ц/га сухої маси що в 1,03 – 1,05 рази більше сформованого врожаю.
2. Озимі жито і пшениця нагромаджують 40-50 ц/га що дорівнює врожаю.
3.Ярі культури 20-40 ц/га і менше.
Серед найменше органічної маси залишають просані, кукурудза, картопля,коренеплоди.
Позитивний впли с/г культур на родючість грунту визначається не тількікількістю а якістю рослинних решток, зокрема, вмістом азоту. Решти бобовихкультур містять 2-2,5% більше азоту, тоді як рештки злакових 0,5-1,05%. Упорахунку на гектар посіву, як зазначає Геллер І.А. та інші (1985), з решткамибагаторічних трав зокрема конюшини, в грунті залишається від 90 до 200 кгазоту, люпину – 70, озимих – 55, з рештками кукурудзи і картоплі 20-40 кг.
В зв’язку з чим при вирощуванні картоплі необхідно підбирати такіпопередники, які максимально можуть забезпечити рослини елементами живлення,завдяки накопичення рослинних решток, що дають можливість значно збільшитивміст органічної речовини і створити необхідні водно-фізичні властивості дляросту і розвитку рослин картоплі.
Деякі дослідники вкзують на невибагливість кароплі до попередника і привнесенні достатної кількості органічних і мінеральних добрив можна одержативисок врожаї при розміщенні після озимого жита і пшениці. Однак, зауважують, щоостанні повинні бути розміщені по зайнятим парам. Наприклад при внесенні 30т/га гною N60 Р40 К60 і при вирощуванні картоплі після пшениці в ланці злюпином на земле добриво був отриманий врожай картоплі 220 ц/га за таких жеумов при вирощуванні люпину на силос 218, люпину на зерно 212, конюшини на 1укіс 212, кукурудзи на силос 203 ц/га.
За даними Якушніна У.В. урожай картоплі значно залежить відпопередника. Так, при її вирощуванні по картоплі урожай склав 155 ц/га, попопросу 165, по гороху 167, по квасолі 190 ц/га.
Картопю можну культивувати в будьяких грунтовокліматичних зонах, протккращими для картоплі є дерново-підзолисті супіщані, сірі та чорноземніопідзолені грунти Плолісся які мають добру теплопровідність у весняний періоддобре просихають, нагріваються, не запливають і не утворюють кірки.
Урожайність картоплі значною мірою залежить від щільності грунтів.Ущільнення грунту впливає на появу сходів і фомування врожаю. Оптимальнащильність для картоплі в зоні бульбоутворення має бути в межах 1,01 – 1,16гр/см3. Досягненя такого рівня щільності відьувається за рахуноктехнології обробітку грунту та попередника.
Правильний вибір попередника можливий лише при застосуванні сівозмін тадотримання встановленого чергування культур. Велика високих врожаїв картоплівстановлена від раціонального розміщення культур у сівозміні. При цьому рослиникартоплі менше забур’яніються та зменшується розповсюдження грибкових хвороб,краще використовуються добрива, с/г техніка.
При побудові сівозміни дуже важливим заходом збільшення обсягіввиробництва є розміщеня картоплі по кращих попередниках: зернобобових, багаторічних травах, озимих зернових.
Даними науки і виробничою практикою доведено що кращими попередникамина легких дерново-підзолистих грунтах які переважають у досліджуваномугосподарстві є люпин і багаторічні трави.
Слід зазначити що люпин в сівозміні мона вводити проміжною культурою,використовуючи його на зелене добриво. При врожаї люпину 300 ц/га йогоудобрювальна дія може бути еквівалентною 30-35 т/га напівперепрілого гною прицьому слід мати на увазі скорочення витрат на перевезення і внесення в грунт,які здійснюються при застосуванні гною. Так, за даними Вишинського А.М.,затрати (за сучасними розцінками) на удобрення гноєм при перевезенні його навідстань 8 км складають 25 грн/га. При внесенні 30 т/га гною вони бутуть складати950 грн/га. При застосуванні зеленого добрива витрати пов’язані з посівомлюпину не перевищують 270 грн/га, що на 680 грн/га менше в порівнянні іззастосуванням гною.
Таким чином, використання люпину жовтого в якості попередника яксидеральної культури доцільно і економічно вигідно. Крім того слід мати наувазі люпин інтенсивно використовує азот атмосфери, повністю задовольняє цимрослини люпину в період вегетації і залишає після себе 70-80 кг/га доступногоазоту для послідуючих культур.
Розрахунок економічної ефективності в чкості попередника картоплілюпину жовтого приводиться в таблиці 3.1.1. Приріст урожаю картоплі відзастосування сидератів може складати 53-127 ц/га в залежності від погодних умовроку.
Для досліджуваного господарства при середньому врожаю картоплі заостанні роки 191,0 ц/га приріст від застосування добрив планується в розмірі 25у/га враховуючи окупність однієї тони зелених добрив 80 кг/га.
Таблиця 3.1.1 Економічна ефективність від використання люпину жовтого вякості попередника картоплі в розрахунку на 1 га№ п/п Показники Базовий варіант План Відхилення Абсолютна величина % 1 Урожайність, ц/га 191 216 25 13 2 Витрати на 1 га з розрахунку на основну продукцію, грн.. 11097 11407 310 2,8 3 В т.ч. додаткові витрати, грн….на 1 га 310 4 Виробнича собівартість 1 ц насіння, грн 58,1 53,0 5,1 8,8 5 Ціна реалізації 1 у насіння, грн.. 107,7 150 42,3 39 6 Виручка з розрахунку на 1 га, грн 20570,7 32400 11829,3 57 7 Прибуток з розрахунку на 1 га, грн.. 9473,7 20993,0 11519,3 122 8 Рівень рентабельності,% 163 396 233 -  3.2Удосконалення агротехнічних заходів вирощуван картоплі та показники їхефективності
Запланований врожай бульб гарантовано можна одержати при дотриманнічіткої ситеми удобрення, що передбачє внесення органічних і мінеральних добривпри комплексному їх внесенні добрива не впливають негативно на навколишнєсередовище, кількісні і якісні показники, а сприяють розвитку потужногоасиліміційного апарату, мають низький рівень забрудненя навколишньогосередовища.
Відомо, що тривале застосування органічних і мінеральних добрив на фоніперіодичного вапнування кислих грунтів значно поліпшує не лише родючістьгрунтів а й фіто санітарний стан сівозмін, дає можливість ефективніше боротисяз бурянами хворобами і шкідниками.
Це досягається при застосувані хімзасобів що позитивно впливає навирощування екологічно чистої продукції.
На Поліссі в господарствах велике значення має вапнування тому, щогрунти тут характеризуються підвищеною кислотністю. Встановлено, що привапнуванні завдяки посленню мікробіологічних і біологічних процесів в грунті збільшуєтьсякількість поживних речовин, зокрема нітратів легкозасвоємих форм фсофору ікалію при цьому кількість зосвоєваногого азоту зростає у рік вапнування афосфору ікалію в наступні роки.
Оптимальні умови для росту і розвитку картоплі складаються при РН – 5,6-6,0. На дуже кислих грунтах урожай знижується, що пов’язано з нестачеюмагнією.
Вплив ванування на кількісні якісні показники картоплі залежить від норм,строків і місця внесення вапна у сівозміні. Оптимальними нормами при внесеннівапна в сівозміні з картоплею на супіщаних грунтах, якими є грунтидосліджуваного господарства.
Необхідно вносити 0,5 норми розрахованої за гідролітичною кислотнісю.Вона дорівнює 2,0 мг-екв. на 100 гр грунту. Доза вапна буде рівна CаSO3 =2,0-1,5=3,0 тонн/га при застосуванні під картоплю 0,5 норми необхідно будевнести на 1 га 1,5 тонни вапна/га.
За даними Теслюка ТС. Вапнування значно поліпшує фізико-хімічнівластивості грунтів, сприяє кращому засвоєнню картоплею елементів живлення іпідвищує врожайність на 15 -20 %. В досліджуваному господарстві при середнійурожайності за останні три роки 191,0 цн/га приріст врожаю від вапнування можескласти 19,3 цн/га.
Розрахунки економічної ефективності від застосування вапна приводятьсяв таблиці 3.2.1.
Таблиця 3.2.1 Економічна ефективність застосування вапна привирощуванні картоплі № п/п Показники Базовий варіант План Відхилення Абсолютна величина % 1 Урожайність, ц/га 191 210 19 10 2 Витрати на 1 га з розрахунку на основну продукцію, грн.. 11097 11387 290 3 3 В т.ч. додаткові витрати, грн….на 1 га 290 4 Виробнича собівартість 1 ц насіння, грн 58,1 54,2 -3,9 -7 5 Ціна реалізації 1 у насіння, грн.. 107,7 150 42,3 39 6 Виручка з розрахунку на 1 га, грн 20570,7 31500 10929,3 53 7 Прибуток з розрахунку на 1 га, грн.. 9473,7 20113 10639,9 112 8 Рівень рентабельності,% 163 371 208
Картопля як живий рослинний організм для нормального росту і розвиткупотребує постійного забезпечення вологою і поживними речовинами. Вонипоглинаються з грунту і повітря.
Усі необхідні елементи для росту картоплі є фізіологічно рівноцінними,тобто жоден із них неможе бути замінений іншим.
Потреба рослини картоплі в елементах мінерального живленя доситьвисока. Наприклад, урожаєм у 100 ц і відносної кількості бадилля з грунтувиноситься в середньому 50 кг азоту, 20 фосфору, 60 калію, 25 кальцію. Слідзазначити, що картопля має не досить добре розвинену кореневу систему. Основнамаса її розміщується в орному шарі грунту на глибині 20-25 см. Тому повністюпотреба рослини в елементах живленя буде задовольнятися лише тоді коли вонимістяться в грунті у легкодоступній формі і увеликій кількості.
Потреба картоплі в окремих елементах і їх надходження до рослинипротягом вегетації нерівномірна. Найбільш активно азот, фосфор ф калій картопляпоглинає за час бутонізації – цвітіння, а це 68 – 80 % кожного елемента відзагальної кількості їх за вегетацію.
Для ранніх сортів картоплі цей період настає у червні длясередньостиглих у червні липні. В цей період спостерігається найбільші приростугички яка забезпечує одержання високого урожаю бульб.
За нестачу окремих елементів зокрема азоту пригнічується ріст не тількинадземної маси але і кореневої системи. Ріст коренів при цьому уповільнюєтьсяпотім вони боліють і відмирають. При достатньому забезпеченні азотомполіпшується поглинання фосфору, калію та інших елементів що сприяютьзбільшенню, що сприяє збільшеню площі листків приросту сухої речовини вмісту крохмалю,білка та інших цінних сполук.
Не меншу чутливість картоплі на мінеральні добрива в порівнянні з гноємвказує Нйдін П.Г. що підтверджує специфічну і значну роль органічних добрив налегких підзолистих грунтах. Незважаючи на такі твердження найбільш високіврожаї картоплі одержують при комбінації гною з новим мінеральним дбривом. Задослідженнями урожай картоплі небув менший 200 ц/ га. Прирости врожаюзнаходились в межах 90-10 ц/га. Що вказує на високу ефективність сумісногозастосування під картоплю органічних і мінеральних добрив.
Тому в досліджуваному господарстві ефективним буде застосування повногомінерального добрива на фоні зеленого добрива. Мінеральні добрива пропонуєтьсявносити при заорюванні зеленої маси люпину в дозах 45 кг/га д.р. азоту, фосфоруі калію, що дає можливість додатково отримати приріст врожаю 30,0 цн/га.Розрахунки економічної ефективності від застосуванн мінеральних добривприводяться в таблиці 3.2.2

Таблиця 3.2.1 Економічна ефективність застосування вапна привирощуванні картоплі№ п/п Показники Базовий варіант План Відхилення Абсолютна величина % 1 Урожайність, ц/га 191 221 30 15 2 Витрати на 1 га з розрахунку на основну продукцію, грн.. 11097 12299 1202 10 3 В т.ч. додаткові витрати, грн….на 1 га 1202 4 Виробнича собівартість 1 ц насіння, грн 58,1 56 -2,1 3,6 5 Ціна реалізації 1 у насіння, грн.. 107,7 150 42,3 39 6 Виручка з розрахунку на 1 га, грн 20570,7 33150 12579,3 61 7 Прибуток з розрахунку на 1 га, грн.. 9473,7 20851 11377,3 120 8 Рівень рентабельності,% 163 372 209  3.3Значення сорту в підвищені продуктивності рослин картоплі
В процесі вирощування сорти картоплі за тих чи інших умов втрачаютьсвої продуктивні якості, піддаються ураженню різними хворобами. На це значною міроювпливають як умови вирощування так і ступінь ураження рослин різними шкідникамиі хворобами, особливо вірусними.
Елементи живлення по різному впливають на насінні чкості бульб. Їхнестача, призводить до зниження врожаю бульб у наступних репродукціях. Надлишоказоту сприяє заселенню посівві картоплі комахами – переносниками вірусниххвороб, що утруднює проведення фіто санітарних, добір здорових сортів ПанченкоМ.Г. (1995 р).
Негативно впливають на урожайність картоплі вцілому і особливо насіннєвоїяк дуже низькі, так і високі температури вегетаційного періоду, а також засухаі перезволоження.
Якщо умови вирощування в більшості випадків впливають на урожайністьнасінної картоплі в наступних репродукціях то в комплексі заходів щозабезпечують вирощуванню здорового садивного матеріалу, основна роль належитьспособам боротьби з вірусними хворобами які значною мірою впливають надовговічність сорту. Цей комплекс причин зумовлює потребу впровадженні вгосподарство нового насіннєвого матеріалу.
Є дві форми заміни насіннєвого матеріалу: сортооновлення тасортозаміна. Сортооновлення – це процес поліпшення насіннєвого матеріалупоширених у виробництві сортів, який за тих чи інших умов при розмноженнівитратили свої насінні якості та продуктивність сортооновлення в господарствахнеобхідно проводити щорічно з розрахунку 40-45 тонн садивного матеріалу першої,другої репродукції на кожні 100 га посіву. Якщо на таких площах картопля невирощується, ьо садивний матеріал оновлюється на площу що висаджується в господарстві.
Сортозаміна – це процес швидкого впровадження у виробництво новихвисокопродуктивних сортів картоплі.
Насінну картоплю для сортоновленя і сортозаміни потрібно завозити ізспеціалізованих елітних господарств.
Як показали дослідження інституту картоплярства урожайність картоплітіснопов’язано з репродуктивністю насінного матеріалу. Для наглядності нижчеприводіться дані дослідження вказаної вище установи таблиця 3.3.1
Таблиця 3.3.1 Урожайність картоплі залежно від репродукціїРепродукція насіннєвого сатеріалу Урожайність, ц/га Різниця в урожайності еліти, % Кількість вироджених рослин, % Незабудка Еліта 446 100 3 Перша 404 91 4 Друга 346 78 5 Третя 325 73 6 Гатчинсбка Еліта 469 100 Перша 433 92 2 Друга 404 86 7 Третя 383 82 11 Луговська Еліта 656 100 3 Перша 639 97 3 Друга 594 90 4 Третя 573 87 5
Дані таблиці вказують на чітку залежність від репродукції картоплі, атакож на те що із зниженям репродукції урожай знижується.
Крім приведеної характеристики сортів найбільш продуктивним і стійким єсорт Луговська. Який можна рекомендувати для сортооновлення досліджуванимгосподарством. Залучення у виробництво здорового насінного матеріалу високихрепродукцій дають змогу збільшити урожайність на 20-40% при чому вищі показникиурожаю можуть бути одержані при створенні оптимальних умов вирощування дляпевного сорту.
Зважаючи нате що останні три роки в господарстві картопля вирощуться наплощі 6-7 га і урожа в середньому становить 191 ц/га при заміні сорту Невська 6репродукції що висаджується в господарстві на 1 репродукцію сорту луговська,можна планувати збільшення врожаю на 25%, що в абсолютному виразі складає 30ц/га. При цьому слід відмітити, що сорт Невська по стиглості є середньораннім,а Луговська середньостиглий.
Така заміна сорту дасть можливість значно підвищити врожай та йогоякість і краще організувати агротехнічні заходи вирощування та збирання врожаю.Економічна ефективність від впровадження нового сорту приводиться в таблиці3.3.2
Таблиця 3.2.1 Економічна ефективність від впровадження нового сортукартоплі Луговська № п/п Показники Базовий варіант План Відхилення Абсолютна величина % 1 Урожайність, ц/га 191 121 30 16 2 Витрати на 1 га з розрахунку на основну продукцію, грн.. 11097 15597 4500 40 3 В т.ч. додаткові витрати, грн….на 1 га 4500 4 Виробнича собівартість 1 ц насіння, грн 58,1 70,6 12,5 21,5 5 Ціна реалізації 1 у насіння, грн.. 107,7 150 42,3 39 6 Виручка з розрахунку на 1 га, грн 20570,7 33150 12579,3 61,1 7 Прибуток з розрахунку на 1 га, грн.. 9473,7 17553 8079,3 82 8 Рівень рентабельності,% 163 248 85 3.4 Загальна економічна ефективність від запропонованихзаходів при вирощуванні картоплі
В основі методичних підходів оцінки економічної оцінки застосуванніінтенсивних та інших технологій лежить визначення окупності додатковихматеріально-фінансових ресурсів що спрямовуються на інтенсифікацію виробництваврожаєм с/г культур.
Зрозуміло, що одним із агрозаходів неможливо досягти максимальноїефективності і продуктивності поля. В арсеналі рослинницької галузі існуєбагато агрозаходів які дають можливість збільшити урожайність, однакмаксимальну ефективність можна одержати від комплексу заходів, які поєднуючисьдоповнюють один одного, підвищуючи їх ефективність. Особливо це характерно привирощуванні картоплі культури яка реагує на кожен агрозахід – добрива,вапнування, рихлення, попередник, строки посадки та ін..
В зв’язку з чим в дипломній роботі був взятий напрямок на впровадженнятих агрозаходів які не виконуються, або виконуються невповному обсязі, а саме:використання ефективного попередника, вапнування грунту, удобрення мінеральнимидобривами, а вірніше поєднаня зелених добрив з мінеральними, впровадженнянового ефективного сорту.
У кожному із заходів наведено їх обґрунтування та проведений розрахунокекономічної ефективності який засвідчує правильність вибору агрозаходівспрямованих на підвищення врожаю картоплі майже в 2 рази та одержання якісноїпродукції.
Загальна економічна ефективність від запропонованих заходів приводитьсяв таблиці 3.4.1.
Таблиця 3.4.1 Загальна економічна ефективність від запропонованихзаходів при вирщуванні картоплі сорту Луговська№ п/п Показники Базовий варіант План Відхилення Абсолютна величина % 1 Урожайність, ц/га 191 295 104 54 2 Витрати на 1 га з розрахунку на основну продукцію, грн.. 11097 17399 6302 57 3 В т.ч. додаткові витрати, грн….на 1 га 6302 4 Виробнича собівартість 1 ц насіння, грн 58,1 59 0,9 1,5 5 Ціна реалізації 1 у насіння, грн.. 107,7 150 42,3 39 6 Виручка з розрахунку на 1 га, грн 20570,7 44250 23679,3 115 7 Прибуток з розрахунку на 1 га, грн.. 9473,7 26851 17377,3 183 8 Рівень рентабельності,% 163 455 292
Як видно із таблиці 3.4.1 сумарний прибуток від запропонованих заходівстановить 17377,3 грн./га, на всю площу 17377,3*7=121641,1 грн. Рівеньрентабельності при цьому складає 455%, тобто рентабельність зросте на 292%.
Висновки і пропозиції
Висновки:
1. картопля є важливою продовольчою, фуражною і технічною культурою. З1 га посівної площі картопля дає у 3 рази більше сухих речовин ніж пшениця,жито, ячмінь, овес.
2. У зв’язку із скороченням посівних площ картоплі в Чернігівськійобласті, в тому числі і у досліджуваному господарстві, ця культура набуваєважливого значення в економіці господарства.
3. В досліджуваному господарстві ТОВ «Прогрес» картопля не єпрофілюючою і стабільною культурою, як за площою вирощування, так і заврожайністю. За останні три роки площі посадки коливається в межах 6-7 га аврожайності від 168,7 – 241,1 ц/га.
4. Картопля висаджується не завжди по кращих попередниках і як правилопісля зернових на грунтах які мають кислу реакцію грунтового середовища.
5. Застосуваня органічних і мінеральних добрив обмежується економічнимстаном господарства. Доза органічних добрив не перевищує 0,8- 1,6 тонн/га орнихземель, а мінеральні 61,3-85,0 кг/га д.р.
6. Картопля висажується посадковим матеріалом 5-6 репродукції, сортНевська.
Пропозиції:
Для підвищення продуктивності вирощування картоплі, зниженнясобівартості та підвищення якості одержуваної продукції пропонуються наступнізаходи:
1. В якості попередника використовувати люпин на зелене добриво. Поефективності дії воно анологічне гною але при цьому здійснюється економія наперевезення і внесення.
2. Для по ліпшення фізико-хімічних властивостей дерново-підзолистихсупіщаних грунтів на яких вирощується картопля, а також для покращеннявикористання рослинами елементів живлення пропонується застосування вапна.
3. Як відомо картопля недає кращі результати при поєднанні органічних імінеральних добрив, тому пропонується на фонф зеленого добрива внесення NРК вдозах 45 кг/га діючих речовин.
4. Пропонується сорт Невська замінити більш урожайним сортом Луговськавищої репродукції.
В результаті здійснення запропонованих заходів сумарний ефект можестановити 17377 грн/га, на всю площу 121641,1 грн. Рівень рентабельності прицьому складає 455%, тобто рентабельність зросте на 292%. Для одержання більшвисокого рівня економічної ефективності при вирощуванні картоплі у ТОВ «Прогрес»доцільним булоб довести площі посадки до 20 га.
Для цього є необхідні технічні кадрові та економічні умови.
Список використаної літератури
1. ЗемельнийКодекс України // Землевпорядний вісник.- 2002.-№21.-с. 3-17.
2. Господарськийкодекс України // Офіційний вісник України. –2003. -№11.
3. КабінетМіністрів. Про затвердження порядку здійснення природно-сільськогосподарськогоеколого-економічного господарювання // Офіційний вісник України 2004р №21.
4. АлєксєєвІ. В., Мороз А. С., Романів Р.М., Хома І. Б. Фінансовий аналіз: технікарозрахунків та моделювання економічних ситуацій: навч. посібник.- Львів:видавництво «Бескид Біт», 2003. – 152 с.
5. АлімовД.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. – К: Вищашкола, 1995 – 235 с.
6. Алмаш О.Земельна реформа в країнах Центральної та Східної Європи // Економіка АПК1996.- №4.-ст. 79.
7. АндрійчукВ.Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції:теорико-методологічний аспект// Економіка АПК. – 2004. — №3 – с.29-34
8. АндрійчукВ.Г. Внутрішня будова ринку сільськогосподарської продукції:теорико-методологічний аспект// Економіка АПК. – 2004. — №3 – с.29-34
9. Анисомов Б.В. Картофель 2000 – 2006 итоги,прогнозы, приоритеты // Картофель и овощи. – 2001. — № 1. – с. 5 — 6.
10.  Бакун Ю. О. Вплив доз і форм калійних добрив на врожайність картоплі надерново-підзолистих грунтах // Вісник Аграрної науки. – 1999. — № 9. с. 34.
11.  БанадысевС.А. Картофелеводство Беларуси: проблемы и пути их решения // Картофель иовощи. – 2002. — № 1. – с. 3 – 4.
12.  БатютаВ.Г. Резерви підвищення продуктивності картоплі. – К.: Вища шк., 1990. – с .34– 45.
13.  БіланЮ.Б. Ефективність виробництва картоплі // Економіка АПК. – 2001. — № 2. – с. — 106 – 108.
14. БілоножкоМ.А. Рослинництво. – К.: Урожай, 1990 – 392с.
15. БілоножкоМ.А. Рослинництво. – К.: Урожай, 1990 – 392с.
16.  Бобкова Л.П. Картопля. – К.: Вища шк., 1976. – с. — 31 – 35.
17. БойкоВ.І. До проблеми формування ринку зерна// Економіка АПК. – 2004. — №3 – с.35-37
18. БойкоВ.І. До проблеми формування ринку зерна// Економіка АПК. – 2004. — №3 – с.35-37
19.  БондарВ.В. Стан та шляхи підвищення ефективності картоплярства на Чернігівщині //Агроінком. – 2001. — № 7. –с. 13 – 16.
20.  БугутьськийЮ. О. Забезпечення населення картоплею // Економіка АПК. – 1997. — № 6 – с. –74 – 77.
21.  Бульботко Г.В. Картопля. – К.: Урожай. – 1997. – с. – 13 – 17.
22. БурковськаА.В. Розвиток інтеграційних прцесів як важлива умова формування ефективногоринку аграрної продукції// Економіка АПК. – 2004. — № 12. – с.107-109
23. БурковськаА.В. Розвиток інтеграційних прцесів як важлива умова формування ефективногоринку аграрної продукції// Економіка АПК. – 2004. — № 12. – с.107-109
24. БуткоМ.П., ЗеленськийС.М., Зеленська О.О. Організаційні аспекти функціонування сільськогогосподарства Чернігівщини і перспективи його розвитку// Економіка АПК. – 2004.- №5 – с.28-35
25. В.В.Вітвіцький. Методика розрахунку і норми виробітку та витрати пального назбирання сільськогосподарських культур і стаціонарні роботи. — К.: ТОВ „Комплекс Віта", 1996. — с 668.
26. В.І.Дробот,Г.І.Зуб, М.П.Кононеко та ін. /За ред… Ю.Я.Лузана, П.Т.Саблука. Економічнийдовідник аграрника. – К.: «Преса України», 2003.-С.457-532.
27.  ВітенкоВ.А. Довідник картопляра. – К.: Урожай. 1985. – с. – 5 – 8.
28.  Вітенко В.А. Картопля. – К.: Урожай. — 1990. – с. – 5 – 8.
29.  Войцешина Н. І. Сортові особливості амінокіслотного складу картоплі //Вісник Аграрної науки. – 2000. — № 9. с. 11 – 14.
30.  ВолковВ.Д. Інтенсивная технологія виробнийтва картоплі. – Київ.: Урожай. – 1989. – с.– 96 – 99.
31.  ГоркуценкоО.В. Виробництво ранньої картоплі. – К.: — Урожай. – 1988. – с. – 18 – 23.
32.  Горкуценко О.В. Скорочення витрат – важливий результат збільшеннявиробництва картоплі і овочів. – К.: — Урожай. – 1985. – 53 – 71.
33.  ЗамотаєвА.І. Інтенсивна технологія виробництва картоплі. К. – Вища шк. – 1989. с. – 56– 72.
34.  ЗеленськаО.О. Розвиток картоплярства на чернігівщині // Економіка АПК. – 1999. — № 6. –с. – 74 – 77.
35. ЗубенкоВ.Ф., Геллер У.А. та ін… Значення сівозміни у формуванні родючості грунту //К.: Урожай 1985 с.8-46
36.  Киценко П.Т. Монетний двір Полісся. – 1999. – с. 6 – 39.
37.  Костюк М. Практичні поради // Картопляр. – 2002. — № 2. – с. – 8.
38.  Котюк Л.А. Особливості біологічної стеблевої нематоди в умовах Полісся
39.  Кучко А.А. Фізіологія та біохімія картоплі. – К.: Довіра. – 1998. – с.– 35.
40.  Кушко А.А. Фізіологічні основи формування врожаю і якості картоплі. –К.: Довіра. – 1997. — с. – 128.
41.  Линов А.М. Воспроизводство плодородия почв вНечерноземной зоне. М.: 1982
42.  Литун Б.П. Картоплеводство зарубежних стран. –Х. Выш. Шк. — 1986. с. –46 – 52.
43.  Молоцький М. Насінництво потребує допомоги // Картопляр. – 2000. — № 2.– с. – 10 – 11.
44.  Оненко В. Резерви картопляного поля // Картопляр. – 2001. — № 2. – с. –4.
45.  Осипчук А.А. Оцінка потомства картоплі за ознаками пластичності тастабільності, крохмалистості // Вісник Аграрної науки. – 1999. — № 9
46.  Павчак В.А. Економика сельского хозяйства. — К.: Высш. Шк. – 1990. – с.– 35 – 41.
47.  Сабко В.Ф. Наукові основи ведення зернового господарства. – Урожай,1994
48.  Сидорчук О.В. Економічні аспекти розвитку картоплярства // ЕкономікаАПК. – 1999. — № 3. – с. – 14 – 17.
49.  Теслюк П.С. Картопля другий хліб. — К.: Довіра. – 1995. – с. – 101 –104.
50.  Теслюк П.С. Практичне насінництво картоплі. – К.: Урожай. – 1992. – с.– 10 – 13.
51.  Теслюк П.Т. Экспорт Украинского картофеля – это не далекая перспектива// АГРО Перспектива. – 2001. — № 9. – с. – 18 – 22.
52.  Трибель С. Вплив сівозмін та інших факторів землеробства на родуктивністькартоплі // Пропозиція. – 2001. — № 1. С. – 32. України // Вісник Аграрноїнауки. – 1998. — № 8. С. – 23 – 26.
53.  Федорова Л.В. Економика производства овощей и картофеля. – К.: Довіра.– 1984. – с. — 34.
54.  Франц К. М. Удобрення картоплі рядковим способом // Пропозиція. – 2000.- № 4. – с. 56.
55.  Цимбалюк Ю.А. Збільшення обсягів виробництва картоплі в Україні // ЕкономікаАПК. – 2001. — № 7. – с. — 36 – 37.
56.  Чернецький П. Щороку з добрим урожаєм // Картопляр.– 1999. — № 1.– с.–4.