ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ
1.1. Народногосподарське значення, розвиток тарозміщення виробництва соняшнику в Україні
1.2 Економічна ефективність виробництва соняшнику, її показники таметодика визначення
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇЕФЕКТИВНОСТІ
2.1 Природно-економічні умови та спеціалізація господарства
2.2 Динаміка посівних площ, урожайності і валових зборів соняшнику
2.3 Аналіз витрат виробництва і собівартості соняшника
2.4 Економічна ефективність виробництва соняшнику
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВ-НОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ
3.1 Впровадження технології з мінімального обробітку ґрунту
3.2 Впровадження нових сортів при виробництві соняшнику
3.3 Підвищення урожайності за рахунок використання гербіцидів.
3.4Впровадження ефективних препаратів для протруювання насіння
РОЗДІЛ 4 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
4.1 Аналіз стану охорони праці при виробництві соняшника
4.2 Забезпечення безпеки праці при виробництві соняшника
4.3 Забезпечення екологічної безпеки праці при виробництві соняшника
4.4 Підвищення стійкості виробництва соняшнику у надзвичайнихситуаціях.
5. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Усоціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце.Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництвопродуктів харчування і є найпершою умовою суспільства. Продукти сільськогогосподарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарськоїсировини, становлять 75% фонду народного споживання.
Провідна роль урозвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однакнеодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективностісільського господарства. [1]
Увага до проблемипідвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в ціломута вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед тим, що від успішногорозв’язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищенняконкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках,забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цихпроблем звертаються багато науковців, серед них М.Ю. Коденська, К.В. Колузанов,А.А. Побережна та інші. [11]
Насіння олійнихкультур – унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевиххарчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональнимивластивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набороммакро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузямнародного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень.Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети маютьсоняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаютьсялише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки,домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійнихкультур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури – нині в Українісоняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілковихкормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає однез провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10%насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільськогогосподарства соняшник також відіграє помітну роль. [12]
Метоюдослідження, проведеного в дипломній роботі, є вивчення сучасного стану тавизначення напрямків перспективного розвитку виробництва соняшнику.
Об’єктомдослідження виступає ТОВ “Тур” мелітопольського району Запорізької області.
Для досягненнязазначеної мети в роботі поставлені та вирішені такі завдання:
- данаоцінка і визначені тенденції сучасного стану виробництва соняшнику;
- запропонованізаходи для здійснення виробництва соняшника більш ефективними.
Предметомдослідження є економічна ефективність виробництва соняшника.
В процесідослідження були використані різноманітні економіко-статистичні методи збору йобробки інформації. Як аналітичний матеріал використовувались статистичні даніміністерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, данірічних звітів та аналітичного обліку ТОВ “Тур”. Дослідження охоплюють період за2000-2004 рр. Дипломна робота складається із вступу, п’яти розділів, висновківта пропозицій, а також літературних джерел, використаних при написанні роботи.Робота викладена на ____ сторінках друкованого тексту, містить ____ таблиць і___ рисунків.
РОЗДІЛ 1
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ
1.1 Народно-господарськезначення, розвиток та розміщення виробництва соняшнику в Україні
Основноюолійною культурою, що вирощується в Україні. Є соняшник. У складі всіх олійнихкультур він займає 70% посівної площі. І 85% валового збору. Із насіннясоняшнику виробляється приблизно дві третини всієї рослинної олії.
Олія має важливенародногосподарське значення. Її споживають як цінний харчовий продукт унатуральному вигляді, широко використовують у харчовій, текстильній,лакофарбовій, парфумерній та інших галузях промисловості для виробництвамаргарину, оліфи, мила, стеарину, лінолеуму тощо.
Макуха та шрот(відходи переробки насіння) – цінний корм для сільськогосподарських тварин.Соняшник також вирощують на силос та зелену масу. [2 ]
Як вжезазначалося, соняшник є основною олійною культурою на Україні. У державнихзакупівлях насіння олійних культур його питома вага досягає 96%. У валовомувиробництві олії 98% припадає на соняшникову.
Насіння соняшникумістить 50-56% олії (від сухої маси насіння) та 16,5% протеїну. Олія має високісмакові якості, за засвоюваністю (86-91%) та калорійністю (929 ккал) значнокраща за інші жири. Вона містить до 62% біологічно активної ліноленовоїкислоти, вітаміни А, Д, Е, К. Вживають олію безпосередньо в їжу, привиробництві маргарину, консервів, кондитерських виробів. Нижчі її сортизастосовують при виготовленні оліфи, фарби, лаків, мила тощо.
При переробцінасіння соняшнику на олію як побічну продукцію одержують близько 33% макухи,яка містить 33-36% білка, 5-7% жиру, багато мінеральних солей та вітамінів.Кошики соняшнику, вихід яких становить 56-60% врожаю насіння. Післяобмолочування згодовують великій рогатій худобі та вівцям. За поживністю вонианалогічні сіну. Соняшникова лузга (16-22% від маси насіння) є сировиною длявиробництва етилового спирту, кормових дріжджів та фурфуролу, що застосовуєтьсядля виготовлення пластичних мас, штучних волокон та інше. [1]
Соняшник широковикористовують і як кормову культуру. Його зелену масу в суміші з бобовими таіншими культурами застосовують для годівлі великої рогатої худоби, а такожсилосують.
За 1 га посіву соняшнику при врожайності 20 ц/га можна одержувати до 10 ц. олії, 8 ц. шроту або макухи,12 ц. сухих кошиків, 4ц. лузги, 35-40 кг меду.
Соняшник – одна зприбуткових технічних культур України з найвищим рівнем рентабельності середсільськогосподарських культур. Так, у 2003 році від реалізації насіннясоняшнику господарства суспільного сектору отримали 360,4 млн. грн. прибутку,тому він посідає особливе місце в економіці та формуванні експортногопотенціалу країни. Порівняно високий рівень рентабельності вирощування цієїкультури, що зумовлено мінімальними виробничими витратами і порівняно високоюреалізаційною ціною, стимулював значне розширення посівних площ. Якщо в 2000році посіви товарного соняшнику становили 1636 тис. га, то в 2003 році вонизросли в 1,7 раза і досягли 2842 тис. га. Урожайність за аналізований періодзнизилась від 15,8 до 12,2 ц/га в масі після доробки, або на 22,8%. Валовийзбір зріс від 2571 тис. до 3457 тис. тонн, або на 34,5%. [13 ]
Загальна площапосіву цієї культури в Запорізькій області в 2003 році становила 1431,3 тис.га. При середній врожайності 11,85 ц/га валове виробництво насіння соняшникудосягло 4793,4 тис. тонн. Окрім Запорізької області основними виробникамисоняшнику також є Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Кіровоградська таХарківська області, що забезпечують дві третини всього валового виробництвасоняшнику на Україні. [10 ]Таблиця 1.1Динамікавиробництва насіння соняшнику в Запорізькій області по роках Показники 1992 2000 2001 2002 2003 2003р. у % до 1992р. Посівна площа, тис. га 186,5 355,8 331,3 384,9 477,4 256,1 Площа, з якої зібрано врожай, тис. га 185,5 348,2 322,1 374,7 455,0 245,3 Валовий збір, тис. ц. 2632,6 4441,6 3091,9 4496,9 4793,4 182,1 Урожайність, ц/га 14,2 12,8 9,6 12,0 10,5 73,9
Дані таблиці 1.1показують, що урожайність соняшнику з роками трохи знизилась, але, незважаючина це валовий збір соняшнику зростає і, порівняно з 1992 роком, в 2003 році вінзбільшився на 2160,8 тис. ц., тобто на 82,1%.
Зниженняурожайності соняшнику зумовлене насамперед фінансовими таматеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені іне здатні забезпечити себе технічними засобами, пально-мастильними матеріалами,засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Водночас не завждидотримуються необхідного чергування культур у полях сівозміни, що є виняткововажливим саме для соняшнику з огляду на високий рівень винесення цією культуроюпоживних речовин з ґрунту, а також сприйнятливістю до хвороб при частомувисіванні її на тій самій площі. За свідченнями спеціалістів, соняшник можнаповторно висівати на одному полі не раніше як через 7-8 років. [12 ]
Поряд іззниженнями урожайності, великий вплив на валовий збір соняшнику мають втрати призбиранні, транспортуванні, заготівлі та зберіганні.
Незважаючи назниження урожайності, частка соняшнику у валовій продукції рослинництва, яказменшилась за останні роки майже на дві третини. Залишається більш стабільною.Тому за цих умов соняшник залишається найбільш “ліквідною”сільськогосподарською культурою, здатною приносити реальний доход як “живими”грішми, так і засобами виробництва. [12 ]
1.2 Економічнаефективність виробництва соняшнику, її показники та методика визначення
Основною метоюекономічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильнепіднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагаєнасамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічноїефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завданнясільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництвадля повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування іпромисловості – в сировині.
На сучасномуетапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва євизначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.
Ефективністьвиробництва як економічна категорія відображує дію об’єктивних економічнихзаконів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою. Вякій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показуєкінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, атакож сукупних їх вкладень.
Економічнаефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів довитрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – цеузагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується увисокій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництвапраці.
Як економічнакатегорія ефективність виробництва нерозривно пов’язана з необхідністю дедаліповнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Томупідвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшеннямобсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреббезпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратахна одиницю продукції.
Економічнаефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальноїкількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці ікоштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарствавключає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в нійвідбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потребиспоживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагаєдодаткових затрат живої і уречевленої праці.
Підвищенняекономічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основоюрозширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшеннякультурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективностісільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витратдосягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідні длязадоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.
Підвищенняефективності сільського господарства має народногосподарське значення і євирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу ідальшого зростання результативності економіки України.
Для оцінкиекономічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, якийзумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісногобоку. В науковому розумінні критерій – це властивість і якість ефективності, щовідображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки. Тому вихіднимкритерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національногодоходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої іуречевленої праці на її одиницю.
Як економічнакатегорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якоїполягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективністьвиробництва з кількісного боку характеризується системою економічнихпоказників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методикиобчислення.
Для досягненнямаксимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарськоїпродукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничихресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистоїпродукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективністьсільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогамиекономічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах якихрозвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.
В ефективностівиробництва відображується вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, якіформують її рівень і визначають тенденції розвитку. У зв’язку з цим для оцінкиекономічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовуютьвідповідний критерій і систему взаємопов’язаних показників, які відбиваютьвимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів.
Економічнаефективність сільськогосподарського виробництва в підприємствах та об’єднанняхвизначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективністьгалузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльностісільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цьоговикористовують різні економічні показники, які повинні бути органічновзаємопов’язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути дляоцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видівпродукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадженнянауки і передової практики.
При оцінціекономічної ефективності сільськогосподарського виробництва в підприємствах таоб’єднаннях необхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників,які повинні найбільш об’єктивно відбивати її рівень. Для цього широковикористовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показникивиходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічноїефективності сільськогосподарського виробництва. Тому врожайність культурхарактеризує рівень ефекту, одержаного в процесі виробництва. Водночас один ітой же рівень урожайності досягається при різних витратах, або різні показникипродуктивності одержують при рівновеликих витратах виробництва. Для одержанняпорівняльних величин витрат і результатів обсяг виробленої продукції обчислюютьу вартісному виразі.
Найважливішимпоказником, що характеризує обсяг сільськогосподарського виробництва, євартість валової і товарної продукції господарства. на основі якої можнарозрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.
Для визначенняекономічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарськихпідприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати втакій послідовності:
1. Вартістьвалової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь. Цей показникрозраховують за формулою:
/> (1.1)
де /> - вартість валовоїпродукції на 1 га сільськогосподарських угідь, т. грн;
ВП – вартість валової продукції,всього, тис. грн.;
/> — площасільськогосподарських угідь, га.
2. Вартістьвалової продукції на середньорічного працівника:
/> (1.2 )
де /> — вартість валовоїпродукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн;
ВП – вартість валової продукції,всього, тис. грн.;
/> — чисельністьсередньорічних працівників, чол..
3. Вартістьвалової продукції на 1 люд. – год.:
/> (1.3 )
де /> - вартістьвалової продукції на 1 люд. год. ;
ВП – вартість валової продукції,всього, тис. грн.;
/> - сума люд. год.
4. Вартістьвалової продукції на 100 грн. виробничих витрат:
/> (1.4 )
де /> - вартістьвалової продукції на 100 грн. виробничих витрат;
ВП – вартість валової продукції, всього,тис. грн.;
/> - сума виробничихвитрат.
5. Вартістьвалової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів:
/> (1.5 )
де /> — вартістьвалової продукції на 1000 грн. основних виробничих фондів і оборотних засобів;
ВП – вартість валової продукції,всього, тис. грн.;
/> — вартість основнихвиробничих фондів і оборотних засобів.
6. Розмірвалового доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:
/> (1.6 )
де /> - розмір валовогодоходу на 1 га сільськогосподарських угідь;
ВД – розмір валового доходу,всього;
/> — площасільськогосподарських угідь, га.
7. Розмірвалового доходу на 1 середньорічного працівника:
/> (1.7 )
де /> — розмір валового доходуна 1 середньорічного працівника, тис. грн.;
ВД – розмір валового доходу,всього, тис. грн.;
/> — чисельністьсередньорічних працівників, чол..
8. Розмірвалового доходу на 1 люд. – год.:
/> (1.8 )
де /> - розмірвалового доходу на 1 люд. год.;
ВД – розмір валового доходу,всього, тис. грн.;
/> - сума люд. год.
9. Розмірвалового доходу на 100 грн. виробничих витрат:
/> (1.9 )
де /> - розмірвалового доходу на 100 грн. виробничих витрат;
ВД – розмір валового доходу,всього, тис. грн.;
/> - сума виробничихвитрат, тис. грн.
10. Розмірвалового доходу на 1000 грн. виробничих фондів:
/> (1.10 )
де /> — розмірвалового доходу на 1000 грн. виробничих фондів;
ВД – розмір валового доходу,всього, тис. грн.;
/> — вартістьвиробничих фондів, тис. грн.
11. Розмірчистого доходу на 1 га сільськогосподарських угідь:
/> (1.11 )
де /> - розмір чистого доходуна 1 га сільськогосподарських угідь;
ЧД – розмір чистого доходу,всього;
/> — площасільськогосподарських угідь, га.
12. Розмірчистого доходу на 1 середньорічного працівника:
/> (1.12 )
де /> — розмір чистого доходуна 1 середньорічного працівника, тис. грн;
ЧД – розмір чистого доходу,всього;
/> — чисельністьсередньорічних працівників, чол..
13. Розмірчистого доходу на 1 люд. – год.:
/> (1.13 )
де /> - розмір чистого доходуна 1 люд. год.;
ЧД – розмір чистого доходу,всього;
/> - сума люд. год.
14. Розмірчистого доходу на 100 грн. виробничих витрат:
/> (1.14 )
де /> - розмірчистого доходу на 100 грн. виробничих витрат;
ЧД – розмір чистого доходу,всього;
/> - сума виробничихвитрат, тис. грн.
15. Розмірчистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів:
/> (1.15)
де /> — розмірчистого доходу на 1000 грн. виробничих фондів;
ЧД – розмір чистого доходу,всього;
/> — вартістьвиробничих фондів, тис. грн.
16. Розмірприбутку на 1 га сільськогосподарських угідь:
/> (1.16 )
де /> - розмір прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь;
П – розмір прибутку, всього;
/> — площасільськогосподарських угідь, га.
17. Розмірприбутку на 1 середньорічного працівника:
/> (1.17 )
де /> — розмір прибутку на 1середньорічного працівника, тис. грн;
П – розмір прибутку, всього;
/> — чисельність середньорічнихпрацівників, чол..
18. Розмірприбутку на 1 люд. – год.:
/> (1.18 )
де /> - розмір прибутку на 1люд. год.;
П – розмір прибутку, всього;
/> - сума люд. год.
19. Розмірприбутку на 100 грн. виробничих витрат:
/> (1.19 )
де /> - розмірприбутку на 100 грн. виробничих витрат;
П – розмір прибутку, всього;
/> - сума виробничихвитрат, тис. грн.
20. Розмірприбутку на 1000 грн. виробничих фондів:
/> (1.20)
де /> — розмірприбутку на 1000 грн. виробничих фондів;
П – розмір прибутку, всього;
/> — вартістьвиробничих фондів, тис. грн.
21. Рівеньрентабельності – це показник, який використовують на підприємствах длякількісного виміру рентабельності. Рівень рентабельності визначається заформулою:
/> (1.21)
де П – валовий прибутоквід реалізації;
Вв – виробничі витрати нареалізовану продукцію.
22. Длявизначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показникнорми прибутку (Нп):
/> (1.22 )
де П – валовий прибутоквід реалізації;
/> — середньорічна вартістьвідповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів.
По рослинництву вцілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності іприведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. Заокремими культурами доцільно розрахувати три показники: рівень рентабельності,масу прибутку на гектар посіву і масу прибутку на реалізований центнерпродукції. [1 ]
23. Масу прибуткуна гектар посіву певної культури (Мк) необхідно визначити з обов’язковимурахуванням її рівня товарності за формулою:
/> (1.23 )
де ПК – прибуток,одержаний від реалізації певної культури;
S – площа посіву культури;
/> — коефіцієнт товарності.
З переходомдо ринкової економіки і зростанням конкуренції на зовнішньому і внутрішньомуринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначититакий показник, як рентабельність продажу.
24. Показникрентабельності продажу розраховується за формулою:
/> тобто /> (1.24 )
де ТП – вартістьтоварної продукції за поточними цінами реалізації;
Вв – виробничі витрати нареалізовану продукцію.
В буквальномутрактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумігрошової виручки від реалізації продукції. [3 ]
Економічнаефективність виробництва соняшника залежить від складного комплексуприродноекономічних, технологічних, науково-технічних факторів. При вивченніданої проблеми слід рахувати наступні особливості галузі: соняшник вимогливийдо умов обробітку. Агротехнічні вимоги не дозволяють вирощувати цю культуру увузькоспеціалізованих господарствах. Рослини цієї культури дуже чуттєві до всіхвидів гербіцидів. Слід враховувати також вимоги щодо олії в залежності від метиїї використання. [17 ]
Незважаючи навелику кількість досліджень, питання підвищення ефективностісільськогосподарського виробництва не втрачає актуальності, особливо впливуфакторів, насамперед мікроекономічного рівня, на ефективність вирощуваннясоняшнику, які ще недостатньо вивчені. Тому виникає необхідність поглибленогоаналізу факторів, що зумовлюють кінцеві результати господарювання таобґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва соняшнику засучасних умов. [11 ]
Галузь олійництвав Україні нині розвивається екстенсивним шляхом. Порівняно із 2000 роком в 2003році площі соняшнику зросли в 2,3 рази і досягли 3,8 млн. га. середняурожайність по Україні за даний період знизилась майже на третину – до 11,2ц/га. В окремих областях у 2003 році вона була катастрофічно низькою. Зокрема.сільськогосподарськими підприємствами Криму було зібрано лише по 6,8,хмельницької області – 8,0, Херсонської – 8,3 ц/га. Однією з причин зниженняврожайності соняшнику в Україні, на думку ряду фахівців, є його поширення урегіонах, які не мають відповідних грунтово-кліматичних умов для йоговирощування.
Незважаючи натакий шлях розвитку, виробництво і реалізація насіння соняшнику, поряд іззерном, є прибутковою галуззю сектору України.
Якщо в 2000 роців середньому по сільськогосподарських підприємствах Запорізької областівиробництво насіння соняшнику було нерентабельним, то протягом чотирьохнаступних років, за рахунок випереджаючого росту ціни порівняно з рівнемсобівартості, виробництво соняшнику було прибутковим. Зокрема, в 2002 роцісільськогосподарські товаровиробники області від реалізації насіння соняшникуодержали на 1 га посівів 317,0 грн. прибутку при рівні рентабельності 72,3%.
Рівеньрентабельності виробництва насіння соняшнику має чітко виражену тенденцію дозростання, що свідчить про досить стабільний стан галузі та перспективиподальшого її розвитку.
РОЗДІЛ2
АНАЛІЗСТАНУ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ
2.1Природно-економічні умови та спеціалізація господарства
Товариство “Тур” розташоване в східній частиніМелітопольського району Запорізької області.
Господарство розподілене на 1131 га земель. Земельний пай 4,48 га та 858 га майнових.
Виробниче направлення кооперативу зерно-м’ясо – молочне.
Відстань від господарства до районного центру містаМелітополь – 3 км, до обласного центру міста Запоріжжя – 120 км, до найбільшої залізничної станції Мелітополь – 30 км. Господарство має вигідне місцерозташування й хороші путі повідомлень.
Товариство “Тур” Мелітопольського району входить у другийагро кліматичний район Запорізької області. Кліматичні умови цієї зонихарактеризуються зниженою кількістю опадів, нерівномірним впадінням їх поперіодам року, високим температурним режимом, низькою відносною вологістюповітря, особливо в критичні періоди росту, розвитку рослин. Суми температурбільші ніж 10 0С складають 3250 0С на рік. Хідсередньомісячних температур протягом року по багаторічним даним слідуючий:Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Градуси -4,5 -3,7 2,1 8,7 16,2 20,1 23 22 16,6 10,1 3,3 -1,3
Середньорічна кількість опадів складає 112 мм, що дорівнює 4120 тони води на 1 га. Найбільша кількість опадів випадає в червні – липні, щоспівпадає з періодом максимального росту сільськогосподарських культур,найменша в кінці.
По багаторічним даним Мелітопольської мете реологічноїстанції кількість опадів слідуюча:Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Кількість, мм 27 25 31 27 35 63 57 34 30 27 28 29
Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, найбільштеплими місяцями року є липень та серпень.
Абсолютний річний мінімум температури повітря припадає насічень (-32 0С), максимум – на червень (+38 0С).
Тривалість безморозного періоду становить 165 днів. Ґрунтитовариства “Тур” багатий гумусом, в основному переважають південні чорноземи.Ґрунтове покриття сформувалося під впливом сухого теплого континентальногоклімату на зарівнюваному із западинами рельєфі при глибокому заляганніґрунтових вод.
Землі товариства “Тур” мають потенціальну родючість.Основні прийоми в системі просапних сівозмін. Накопичення та правильневикористання вологи, внесення добрив, покращення найбільш цінних культур ісортів.
Товариство “Тур” є господарством стабільної економіки. Напротязі останніх років рівень рентабельності підвищився від 7,4% до 16,6%.
Господарство має мукомольне виробництво, пекарню,крупорушку, ковбасний цех. Швидкими темпами розвивається та використовується вокремій галузі торгівля. Товариство має декілька магазинів і кафе в селіКостянтинівка. Загальна сума грошового обігу складає по господарству 8310 т.грн. чистий прибуток від реалізації продукції через магазин складає 867,9 тис.грн.
Керівництво товариства “Тур”, завдяки закритому циклу,зберегло темпи виробництва основних галузей та з успіхом розвиває нові галузівиробництва.
Зараз в товаристві працює 55 чоловік, робітників таспеціалістів.
Серед матеріальних умов, необхідних для життя людей, землямає особливе значення. Земельні ресурси – національне багатство нашої країни,важлива умова життя і діяльності суспільства, матеріальна основа розвиткусільського господарства, база для розміщення і функціонування усіх галузейнародного господарства. Тому найбільш повне і раціональне використання землідля виробництва продукції є найважливішим завданням сільського господарства.
Земля є головним засобом виробництва у сільськомугосподарстві. Про склад і структуру земельних угідь товариства “Тур” дізнаємосьз таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1.
Склад і структура земельних угідь 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2004р. до 2000р. у %
Площа
га %
Площа
га %
Площа
га %
Площа
га %
Площа
га % Загальна земельна площа 5212 100 4865 100 4606 100 4476,3 100 4421 100 84,8 Всього с/г угідь 4944 95,0 4668 97,0 4297 93,29 4297 96,0 4213 94,9 85,2 із них: рілля 4735 91,0 4452 92,3 4207 91,3 4107 91,7 4113 90,7 86,85 сінокоси 7,5 0,2 8 0,2 8,5 0,18 7,5 0,16 15 0,33 200 пасовища 36,1 0,7 36 0,8 82 1,78 82 1,83 5 0,11 13,8
багаторічні
насадження 165 3,2 172 3,6 168 3,65 101 2,2 80 2,03 48,48 Площа лісу 143 2,8 141 3,0 140 3,04 138 3,08 143 3,36 100 Ставки і водоймища 0,6 0,02 1 0,02 1 0,02 1 0,02 0,6 0,01 100 Інші землі 124,1 2,4 54,86 1,1 - - 39,86 0,89 65 1,65 Х
/>
2000 рік
/>
2004 рік
Рис. 2.1Структура земельних угідь ТОВ “Тур”.
Аналізуючи дані таблиці 2.1.1. можна сказати, що ТОВ “Тур”добре забезпечене фондом. Майже вся земельна площа зайнята під сільськогосподарськимиугіддями. В 2004 року їх площа становила 4213 га, тобто 94,97% від загальної земельної площі. Якщо розглянути саме сільськогосподарськіугіддя, то треба відзначити, що площа ріллі за останні п’ять років зменшиласьна 622,7 га, тобто на 3,15%, їх площа в 2004 році становила 4113 га. Навпаки, площа сінокосів збільшилась по зрівнянню з 2000 роком в 2004 році на 100%. Якщо в2000 році площа сінокосів становила 7,5 га (0,2%), то в 2004 році їх площа дорівнювала 15 га (0,33%), що в 2 рази більше за 2000 рік. Значно знизилась площапасовищ. Якщо зрівняти між собою 2000 рік і 2004 рік, можна сказати, що в 2004році їх площа становила всього 5 га, що на 77,2% нижче за 2000 рік. Також трохизменшилась площа багаторічних насаджень. А от площі лісу та ставків і водоймищзалишились незмінними.
Основним показником, що визначає спеціалізаціюпідприємства, є структура товарної продукції.
Структура товарної продукції відображає спеціалізаціюпідприємства, яка виражається за допомогою словесної формули. Структуратоварної продукції визначається як процентне співвідношення вартості продукції окремихкультур і галузей в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству,яка приймається за 100%. Місце культур і галузей в господарстві визначається їхпитомою вагою в структурі вартості товарної продукції. Приймається, щогосподарство спеціалізується на виробництві даної продукції, якщо вона вструктурі товарної продукції займає 20 і більше відсотків.
Розглянемо склад і структуру товарної продукції в ТОВ “Тур”та визначимо спеціалізацію господарства.
Аналізуючи склад та структуру товарної продукції, можназробити наступні висновки. Товарна продукція галузі рослинництва в 2004 роцівідносно 2000 року збільшилась на 815,1 тис. грн., тобто на 92,4%. В тому