МІНІСТЕРСТВОАГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
УМАНСЬКИЙДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедраекономіки
студента
групи 32-ф
«Економічнаефективність виробництва ВРХ у ТОВ «Аграрій СВПП» с. Краснопілка, Уманськогорайону, Черкаської області»
Курсоваробота з економіки підприємства
Керівник:
кандидатекономічних наук,
доцент………….
Умань2009
Зміст
Вступ
1. Сучасні проблеми розвитку виробництва ВРХ
1.1. Значенняі розвиток виробництва ВРХ
1.2. Проблемиринку ВРХ
1.3. Показникиефективності виробництва ВРХ. Методика їх визначення
2. Ефективність виробництва ВРХу підприємстві
2.1. Характеристикаприродно-економічних умов підприємства
2.2. Показникирозвитку галузі тваринництва: поголів’я, відтворення стада, продуктивність,валове виробництво
2.3. Умови ірівень годівлі
2.4. Показникиефективності виробництва і продуктивності галузі (ціни реалізації,собівартість, рентабельність) і їх факторний аналіз
3. Шляхи підвищення ефективностівиробництва продукції у підприємстві.
3.1. Резервизміцнення кормової бази
3.2. Поліпшенняпородного складу
3.3. Резервизбільшення прибутку
Висновки і пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
Потреби населення України у м'ясі ім'ясопродуктах не задоволені. Присутність ряду штучних причин неефективноїроботи ринку м'яса, висока збитковість тваринництва в аграрних формуваннях,наявність стримуючих моментів в організації виробництва та реалізації м'ясаособистими підсобними господарствами одночасно з формуванням на селі інститутуприватної власності, а в найближчій перспективі — ринку землі, обумовлюютьнеобхідність дослідження нових, більш ефективних способів організаціївідтворювального процесу в м'ясопродуктовому підкомплексі країни.
В період проведення аграрних реформ у специфічнихумовах області не приділялося достатньої уваги обстеженню особистих підсобнихгосподарств відносно стану та перспектив виробництва тваринницької продукції.Дослідження питань ресурсо- та енергозбереження, ефективності способіворганізації виробництва у скотарстві в аграрних формуваннях не маликомплексного характеру, не визначалися нормативні затрати ресурсів, витрати наних. Необхідність прийняття практичних рішень економічних проблемфункціонування м'ясопродуктового підкомплексу обумовило використання данихспеціальних досліджень розвитку особистих підсобних господарств й економічноїоцінки способів організації виробництва у великотоварних аграрних формуваннях.
Виробництво м'яса великої рогатої худоби (ВРХ)відповідає вимогам повноцінного харчування населення, дозволяє раціональновикористовувати ресурсний потенціал і природні умови регіонів України. Томуйого ефективність необхідно розглядати з загальнодержавних позицій — до якогосуспільного ефекту воно призводить, і використовувати при характеристиці ринкум'яса поняття “народногосподарськаефективність”.
Гостра проблема сьогодення –недовиробництво, дефіцит м'ясної продукції, хоча через низьку купівельнуспроможність населення створюється видимість її перевиробництва.Недовиробництво –явище тимчасове. Протягом тривалого періоду при врегулюванні цін та доходівспоживачів крива сукупної пропозиції (щообмежується лише потребами споживачів) приймає вертикальний вигляд.
Низький попит на м'ясну продукцію призводить доадекватного рівня попиту на м'ясну сировину, пропозиція якої, через високузбитковість, постійно знижується. Передовий досвід показує можливості високоїефективності скотарства. Окрім отримання прибутку, воно має розвиватися в ціляхпокращення економіки агроформувань. Джерелами росту пропозиції м'яса єнедовикористання виробничого потенціалу м'ясопродуктового підкомплексу,незадоволені потреби населення та тенденція росту попиту на м'ясо ім'ясопродукти. Джерела росту попиту на м'ясо і м'ясопродукти — низький рівеньїх споживання (менше фізіологічного прожиткового мінімуму — 79,5% українців),тенденція підвищення реальних доходів населення.
1. Сучасні проблемирозвитку виробництва ВРХ
1.1Значення і розвиток виробництва ВРХ
Найважливішоюгалуззю продуктивного тваринництва України в скотарство, яке постачає незамінніпродукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості.
Урезультаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко,що відзначається високими харчовими якостями і сировиною для виробництвмолочних продуктів.
Молокоі молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. Занауково-обґрунтованими нормами харчування, людина має споживати, в середньому, 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів, у тому числі 120 кг молока у свіжому вигляді.
Скотарстводає основну масу м'ясної продукції, цінною за вмістом високоякісних білків інезамінних амінокислот [1].
Формулауспіху продуктивного тваринництва добре відома:
ü 33% — правильна годівлятварин;
ü 33% — умови утримання йексплуатації
ü 33% (за деякими даними, —40%) — племінні якості тварин.
Такимчином, успішне ведення молочного й м'ясного бізнесу від власника корови небагато й залежить. У сучасних умовах він зможе (якщо зуміє) правильно й доситанагодувати тварину. А дві третини успішного скотарства закладаються у«високих кабінетах» Києва.
Чому селянствовічно бідне, звідки це фатальне жебрання виробників сільськогосподарськоїпродукції? Чи така вже безнадійна й непоправна селянська доля? [3]
Головнапричина — політична. Це ставлення держави до селянства. Три чверті (!)власників худоби — це приватний сектор, що, в основному, напуває країну молокомі часто виживає за рахунок його продажу. Інших доходів у сільської родини можепросто не бути. Найбільш безправний, скривджений владою, сектор економіки. Йогомаленький молочний бізнес із однією-двома коровами залежить від наявностіпасовища й косовиць, від близькості міста, від милості закупівельників молока зїхніми низькими закупівельними цінами.
Племінні заводи,не одержавши статусу державних, віддали Богові душу. Фахівці штучногоосіменіння на селі дорогою спермо-продукцією «не зловживають». Якісназакордонна сперма може коштувати близько сотні гривень за дозу. Це значить, щоза нинішніх цін на молоко — 1 грн./л — власникові корови потрібно вручну (!)надоїти центнер молока, щоб один раз осіменити корову якісною спермоюплемінного бика [6].
При загальномузменшенні поголів'я великої рогатої худоби, зменшується кількість поголів'я навирощуванні та відгодівлі. Якщо у 1990р. усі категорії господарств України уживій вазі великої рогатої худоби поставили на вирощування 3248,1 тис. тонн, тоу 2002р. — лише 1131,5 тис. тонн, або 35% до 1990 року. Крім того, знижуєтьсяпродуктивність худоби. Середньодобовий приріст великої рогатої худоби навирощуванні, відгодівлі та нагулі у сільськогосподарських підприємствах Українив 1990р. становив 431 г, а в 2002р. лише 322 г, що менше до 1990р. на 25,3%. Відповідно зменшується середня вага однієї голови худоби, яка продана переробнимпідприємствам: у 1990 р. вона становила 393 кг, а в 2002 р. — 385 кг, що на 35 кг менше [14].
В той же часвитрати кормів для отримання приростів живої маси великої рогатої худобизростають вже у 2002р. на 1 ц приросту було витрачено 15,72 ц корм, од., щобільше проти 1990р. на 2,19 ц корм. од.
Рівеньекономічної ефективності вирощування і відгодівлі молодняка великої рогатоїхудоби є досить низьким. Якщо в 1990р. рівень рентабельності м'яса великоїрогатої худоби досяг 20,6%, то у 2002р. рівень збитковості становив 40,5% усільськогосподарських підприємствах України.
Аналогічнаситуація з виробництвом м'яса яловичини і в Черкаській області.
1.2Проблеми ринку ВРХ
У2006 році на територію України було завезено близько 230 тис. тонн м'яса там'ясопродуктів (в тому числі в останньому кварталі — 96 тис. тонн) через вільніекономічні зони (ВЕЗ) Донецької області [4], 2008 250 тис. тонн.
Такийшлях потрапляння на ринок сировини означає несплату податків до Держбюджету насуму понад 930 млн. грн..
Крімзазначеного безмитного потрапляння через ВЕЗ, на українському ринку присутнєтакож м'ясо, завезене за давальницькими схемами, мито з якого також не сплачується.
Спробичерез суди примусити імпортерів сплатити податки ні до чого не призвели. Судовавлада була на боці порушників Закону, не відносячи групу товарів «1,24» дозвільнення від оподаткування при імпорті (мито та податок на додану вартість) [8].
Вартістьзавезеної продукції не перебільшувала 2,5-3,5 грн./кг для м'ясопереробноїпромисловості.
Цінана м'ясо » Україні відповідно впала на 25%. Сьогодні м'ясопереробніпідприємства не беруть українських тварин на переробку або пропонують ціну5,5-6 грн./кг, що нижче за собівартість.
На початкуберезня уряд нібито почув заклики виробників м'яса: «Ми розглядаємо можливістьпроведення антидемпінгового розслідування щодо імпортерів цієї продукції вУкраїну, — запевняв заступник міністра аграрної політики Борис Супіханов. — 1розслідування — це тільки один із варіантів захисту українських виробників.Міністерства і відомства, які причетні до вирішення проблеми, отрималидоручення розробити заходи для посилення контролю за виконанням законодавства,що регулює торгівлю через ВЕЗ і ТПР, а також додаткові заходи щодо боротьби зконтрабандою». Проте реальних зрушень вітчизняні виробники так і не відчули, аімпортне м'ясо і далі надходить до України… [16]
Закониринку прості: не хочемо допомагати власному виробникові, будемо фінансуватизакордонного. Принаймні років шість-сім. Щоб одержати, виростити майбутнюкорову й замінити поголів'я, потрібно три з половиною роки, щоб його подвоїти —ще стільки ж.
Прописнаістина: якщо селянська продукція потрібна державі, вона повинна скуповуватися йсприяти збільшенню виробництва.
Вусьому світі, дотуючи виробництво молока і м'яса, держава укладає ізсільськогосподарським виробником «джентльменську угоду»: ми (держава)компенсуємо частину ваших витрат, ви поставляєте продукцію першої потреби запомірними цінами.
Першачастина цієї угоди для основної маси українських виробників продукції — так іне запрацювала. Наші джентльмени селянських подвір'їв дружньої підтримки урядунаразі позбавлені й сподіваються лише на удачу. А помірні ціни влада (на шкодуселу) штучно стримує завезенням дешевого продовольства з країн із дотаційнимс.-г. виробництвом. Як не крути, але дві третини нереалізованого потенціалу увиробництві молока й м'яса залежать від аграрної політики однойменного міністерстваі його фінансового забезпечення. Дві третини — це диспаритет цін нам'ясо-молочну продукцію селян і низька продуктивність стада великої рогатоїхудоби [16].
Завезеннядешевої сировини (імпорту) відбувається на тлі реального збільшення виробництвам'яса в Україні. До того ж, згідно з планами на 2007 рік, українськітоваровиробники взяли на себе зобов'язання випустити на ринок додатково ще 150тис. тонн м'яса. А це свідчить про те, що в країні є повна можливістьзабезпечити населення високоякісною продукцією без участі імпорту [17].
ЄСне пошкодував 2,3 млрд. екю (попередниця євровалюти), щоб напередодні другоготисячоріччя спробувати зрозуміти, чому три колишні радянські «сестри»(Росія, Білорусія, Україна) не здатні виробляти прибуткове молоко в умовахвільного ринку. В Україні під мікроскоп експертів Європейського Союзу (проектТАСІ5) потрапила молочна індустрія Кіровоградської і Чернівецької областей.
Завждицікаво подивитися на себе збоку очима європейських сусідів. З цього великого заобсягом аналізу (на 60 сторінок тексту) випливає, що:
ü наші пасовища, зарослі бур'яном, — целише майданчики для прогулянок корів. Щоб стати повноцінними кормовими столами,вони повинні бути засіяні райграсом і білою конюшиною, з розрахунку 1-1,5 га на корову, й бути розташованими на відстані не далі 1 км від ферми;
ü солома — не корм (підкреслено кількаразів!) і має бути вилучена з раціону корів;
ü раціони худоби незбалансовані, у нихзавищена частка зернових як плата за низькоякісне випасання й нікудишній заякістю силос;
ü технологію якісного силосуванняповсюдно порушують (запізніла стадія збирання трав, недостатнє подрібнення,сильне забруднення силосної маси, задовгі терміни заповнюваності силоснихтраншей, для їхнього укриття не завжди використовують плівку). Втрати якостісилосу з цих причин сягають 40-60%;
ü дуже висока витрата пального навиробництво фуражу: 200-400 л/га проти 50-100 л/га в ЄС;
ü відтворення стада залишає бажатикращого навіть там, де ним займаються;
ü ідентифікація поголів'я не сталаповсюдною й повсякденною нормою життя;
ü річне виробництво молока в країнах ЄСдосягло, в середньому, 5000 л (у лідерів — 6000 л) на корову за рік [14].
Завдяки відчайдушному«ринковому» вирізуванню молочного стада, за надоями молока. Українасьогодні займає нестабільне й малопочесне лідерство серед країн співдружності,але відстає від цивілізованої Європи й розвинутих країн Північної Америки,відповідно, вдвічі-втричі [16].
1.3Показники ефективності виробництваВРХ. Методика їх визначення
Ефективністьвиробництва яловичини і телятини характеризується системою таких показників:
Ø продуктивність тварин — середньодобовим і річним приростом живої маси молодняка,
Ø живою масою однієї головивідгодівельного поголів'я при реалізації;
Ø затрати праці і кормів на 1 цприросту живої маси;
Ø собівартістю 1 ц приросту і 1ц живої маси молодняка;
Ø ціною реалізації 1 ц живоїмаси;
Ø прибутком з розрахунку на 1 цживої маси; рівнем рентабельності виробництва яловичини [1].
Специфічнимипоказниками економічної ефективності виробництва м’яса є вихід валовоїпродукції з розрахунку на 100 корм. од., на 1 грн. витрат на корми та витратикормів (у кормових одиницях) на виробництво 1 ц молока[13]. Перший з нихвизначається відношенням обсягу валового виробництва м’яса ВРХ до витрат корміву натуральному чи вартісному виразі. Другий показник є оберненим до нього. Крімних застосовують також показник окупності кормів, тобто покриття їх вартості зарахунок отриманої продукції.
До показниківпродуктивності праці належать:
а) вихідвалової продукції на середньорічного працівника;
б) те ж, на1 людино-годину та 1 людино-день;
в) затратипраці на виробництво одиниці продукції [3].
Перші три з нихобчислюються відношенням обсягу валового виробництва яловичини до відповідноїкількості людино-годин, людино-днів витрачених на виробництво даної продукції,або середньорічної кількості працівників. Затрати праці на виробництво одиниціпродукції є оберненим показником до вищезазначених.
Рівеньекономічної ефективності виробництва яловичини можна визначити лише звикористанням системи взаємопов'язаних показників[13].
Основоюоб'єктивної оцінки господарської діяльності сільськогосподарських підприємств єприбуток від реалізації м’яса та рівень рентабельності, який визначають якпроцентне відношення прибутку до собівартості товарної продукції. Він залежитьвід собівартості одиниці продукції та реалізаційних цін.
Собівартістьвиробництва одиниці продукції – це виробничі витрати на одиницю продукції. Зурахуванням показника собівартості здійснюється спеціалізація сільськогогосподарства, тобто в кожній зоні, в кожному регіоні в першу чергу виробляєтьсятой вид продукції, який обходиться з найменшою собівартістю.
Рівеньрентабельності здебільшого обчислюють лише для товарної продукції,використовуючи інформацію про обсяг реалізованої продукції, грошові надходженнявід її реалізації та про собівартість товарної продукції. У господарствах, де єзбиткові галузі, крім рівня рентабельності, доцільно обчислювати показниквідношення виручки від реалізації продукції (в процентах) до її собівартості.Коли виробництво продукції рентабельне, цей показник буде на 100 % більший відрівня рентабельності, а якщо збиткове, то він буде менший від 100 % на рівеньзбитковості [5].
На детальність іточність аналізу ефективності і прибутковості виробництва валової продукціїмолока значно впливають ціни, у яких вона обчислюється. Для визначеннявартісних показників рівня продуктивності праці використовують порівнянні ціни2005 року. Однак для обчислення окупності витрат в скотарстві такі цінинепридатні. Для розрахунку окупності витрат необхідно валову продукціютваринництва визначити у фактичних цінах реалізації. Фактичну суму прибуткутакож обчислюють як різницю між виручкою від реалізації продукції тваринництвата її повною собівартістю.
Отже, вихідвалової продукції на 1 грн. витрат є одним з підсумкових показниківефективності виробництва м’яса ВРХ [13].
2. Ефективністьвиробництва ВРХ у підприємстві
2.1 Характеристикаприродно-економічних умов підприємства
Сільськогосподарськепідприємство ТОВ «Аграрій СВПП» розташоване в с. Краснопілка, Уманськогорайону, Черкаської області. Природно-кліматичні умови обумовлюються йогомісцезнаходженням в Лісостеповій зоні. Так середньорічна кількість опадів вданому регіоні складає 500-550 мм ртутного стовпчика, середня температуравзимку знаходиться на рівні -5ºC, а влітку коливається в межах 19-20ºC,переважаючий напрям вітру – північно-західний. Переважними є такі типи ґрунтів:чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені, чорноземи реградовані, ясно-сіріта сірі лісові. Ресурси місцевого стоку складають 50-75 тис. м3 на 1 м2у рік. Таким чином, такі сприятливі природно-кліматичні умови зумовлюютьрозвиток сільського господарства в даному регіоні.
Не менш важливимидля розвитку господарства є й такі показники, як наявність ресурсів тавіддаленість від пунктів реалізації певних видів продукції. Крім того,економічні умови виробництва характеризуються розмірами і організаційноюструктурою, спеціалізацією і галузевою структурою, інтенсивністю виробництва.
Проведемо аналізосновного засобу виробництва даного підприємства – земельних ресурсів у таблиці2.1.:
Таблиця2.1.
Структураземельних ресурсів ТОВ «Аграрій СВПП»Угіддя Усього, га В середньому за три роки 2008 р у % до: 2006р 2007р 2008р 2006 р 2007 р Усього сільськогосподарських угідь 1614 2480 2707 2267,0 167,7 109,2 у тому числі рілля 1614 2480 2707 2267,0 167,7 109,2
Провівши короткийаналіз складу земельних ресурсів підприємства та динаміки його зміни (табл.2.1.) можна сказати, що розораність земель у даному підприємстві сягає 100 %,трансформації за наведені роки не спостерігається. В період 2006-2008 рр.відбулось збільшення розміру оброблюваних земель – загальна зміна при цьомусклала 67 %, тобто відбувся приріст земель у господарстві на 67 % у тому числіз 2006 по 2007 роки на 58,6 % та з 2007 по 2008 роки на 9,2 %.
Далі проведемоаналіз структури трудових ресурсів підприємства у таблиці 2.2.:
Таблиця2.2.
Структуратрудових ресурсів ТОВ «Аграрій СВПП»Показники Усього, осіб 2006р питома вага, % 2007р питома вага, % 2008р питома вага, % В середньому за три роки Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у с-г виробництві — всього 51 100 70 100 83 100 68 у тому числі: в рослинництві 26 51,0 41 58,6 52 62,7 40 тваринництво 25 49,0 29 41,4 31 37,3 28
Провівши аналізскладу і структури трудових ресурсів, наявних на підприємстві у таблиці 2.2.,зазначимо що на початок аналізованого періоду задіяність трудових ресурсів буламайже в однаковому співвідношенні у галузях рослинництва і тваринництва. Але заданий, наведений період з 2006 по 2008 роки дане співвідношення змінилось накористь галузі рослинництва і у даній сфері виробництва на 2008 рік питома вагатрудових ресурсів була в розмірі 62,7 %.
Проведемо аналізнапрямку спеціалізації та визначимо рівень спеціалізації підприємства у таблиці2.3.:
Таблиця2.3.
Об'єм і структуратоварної продукції ТОВ «Аграрій СВПП»Галузі і види продукції 2006 р 2007 р 2008 р середнє значення питома вага порядковий номер ym(2i-1) сума тис. грн. % сума тис. грн. % сума тис. грн. % Зернові 982 86,9 1275 113 2745 243 1667,3 39,5 1 39,52 Технічні 90,1 8,0 1436 127 2554 226 1359,9 32,2 2 96,70 Інші види 26,2 2,3 445 39,4 333 29,5 268,1 6,4 4 44,48 Рослинництво 1098 97,2 3156 279 5632 499 3295,2 78,1 - - ВРХ 9,5 0,8 100 8,9 354 31,3 154,6 3,7 6 40,30 Свині 318 28,1 1135 100 484,2 11,5 3 57,39 Молоко 21,8 1,93 276 24,4 476 42,1 257,8 6,1 5 54,99 Інші види 79,2 7,01 2 0,18 27,1 0,6 7 8,34 Тваринництво 31,3 2,8 773 68,4 1967 174 923,6 21,9 - - Всього по підприємству 1129 100 3928 348 7599 673 4218,8 100 - - К с підприємства 0,29 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Аналізуючи данітаблиці 2.3., зазначимо що підприємство має зерново-технічний напрямвиробництва із розвиненим тваринництвом. Коефіцієнт спеціалізації підприємстваскладає 0,29, що свідчить про середню спеціалізацію підприємства. Данийпоказник спеціалізацію говорить про стратегію діяльності підприємства, щоспрямована на діяльність у кількох сферах виробництва культур, спрямовану назниженню ризику отримання збитків у сумарній величині діяльності підприємства.
2.2Показники розвитку галузі тваринництва: поголів’я, відтворення стада,продуктивність, валове виробництво
Проведемо аналізпоказників розвитку галузі – виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.4.:
Таблиця2.4.
Показникирозвитку виробництва яловичини в ТОВ «Аграрій СВПП»Показники 2006 р 2007 р 2008 р В середньому за 3 роки Виробничі витрати, тис.грн. 159,0 560,7 970,4 563,4 Середньорічне поголів'я, гол. 34 239 294 189 Валове виробництво, ц 48 354 536 312,7 Середньодобовий приріст, г 387 406 499 431 Щільність поголів'я на 100 га с-г угідь 2 10 11 8 Отримано приросту на 100 га с-г угідь 24 16 18 20
З аналізу таблиці2.4. зазначимо якісні зміни щодо діяльності підприємства у даній сфері, зокремаріст середньоденного приросту молодняку, також відбувається значний прирістпоголів’я у 2007 році в порівнянні з 2006 та у 2008 в порівнянні з 2007, алепри цьому відмічається надто високий приріст виробничих витрат, зокрема у 2008році, коли приріст затрат сягнув майже 90 %, а приріст чисельності поголів’явідбувся лише у розмірі 45 голів. Дані зміни повинні відбуватись у оптимальномуспіввідношенні. А коли темпи витрат перевищуватимуть темпи якісних змін ізокрема прибутку за рахунок цих змін то зрештою підприємство відмовиться відведення діяльності у даній галузі, яка буде збитковою для нього.
Проведемо огляддинаміки середньодобового приросту на малюнку 2.1.:
/>
З огляду мал…2.1. спостерігається чітка тенденція у якісній зміні даного показникаефективності виробництва: середньодобовий приріст м’яса ВРХ має щорічнутенденцію до збільшення на даному підприємстві.
Проведемо оглядзміни виробничих витрат підприємства на мал.2.2.:
/>
Проводячи оглядросту виробничих витрат по виробництву м’яса ВРХ (Мал.2.2) зазначимо що заданий період розмір виробничих витрат значно зріс і надто високі темпи ростуданої статті зобов’язує керівництво підприємства внести зміни у технологіювиробництва даної продукції що вирівняти ситуацію стосовно відповідності росту показників.
2.3Умови і рівень годівлі
Корми — один знайважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництватваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 – 80% залежитьвід факторів зовнішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля.
Годівля маєвелике значення. Тільки при забезпеченні тварин повноцінними кормами можназабезпечити їх високу продуктивність.
Від годівлізалежить не тільки кількість, а й якість продукції. При відгодівлі корівзастосовують зелені корми, відходи технічного виробництва: борошняного,цукрового; комбікорми.
На практицізгодовують концентровані корми у вигляді пійла. Чим кращі грубі і соковитікорми, тим менше потрібно кормів.
Організаціякормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, щохарактеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур,технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів.
Використовуєтьсябагато різноманітних кормів, які за походженням поділяють на такі групи:рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинногопоходження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне,комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди,бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені(сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).
Міцнакормова база передбачає виробництво різних видів кормів залежно від галузітваринництва, враховуючи при цьому природно-економічні умови господарства.Загальну кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях.
Заодиницю кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношеннякормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової базигосподарства. Головне завдання кормової бази г це забезпечення раціональної годівлі тварин збалансованими завсіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин маєзабезпечуватися оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравногопротеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.
Повноцінністьі збалансованість кормових раціонів — найважливіша умова підвищення ефективностігодівлі та продуктивності тварин.
Відповіднодо біологічних особливостей худоби кормові раціони значно відрізняються заспіввідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі найбільшу питомувагу займають концентровані корми.
Укормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% — на сіно, сінаж і солому, до 30% — на зелені корми сіяних трав,природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми.
Рівеньрозвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництвакормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь,на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).
Кормоваплоща — це частинасільськогосподарських угідь підприємства, яка використовується для виробництварізних видів кормів для тваринництва.
Длярозрахунку кормової площі господарства використовують формулу
/> де,
Кп- кормова площа господарства, га;
По — площа кормових культур на орнихземлях, га;
Пп — площа природних кормових угідь, га;
В1,В2, В3 — частинавалового збору окремих сільськогосподарських культур, що виділяється на корми,ц;
y1, y2, y3, — урожайність сільськогосподарських культур, частина валового збору якихвиділяється на корми, ц/га.
2.4Показники ефективності виробництва і продуктивності галузі (ціни реалізації,собівартість, рентабельність) і їх факторний аналіз
Проведемо оглядпоказників ефективності виробництва м’яса ВРХ у таблиці 2.5.:
Таблиця2.5.
Показникиефективності виробництва яловичини в ТОВ «Аграрій СВПП»Показники 2006 р 2007 р 2008 р В середньому за 3 роки Виробничі витрати, тис.грн. 159,0 560,7 970,4 563,4 Валове виробництво, ц 48,0 354,0 536,0 312,7 Фізична маса реалізованої продукції, ц 18 156 403 192 Собівартість реалізації, тис.грн. 21,0 146,2 450,5 205,9 Виручка від реалізації, тис.грн. 9,5 100,2 354,0 154,6 Собівартість виробництва 1 ц, грн. 3,31 1,58 1,81 2,24 Рівень товарності, % 37,5 44,1 75,2 52,3 Ціна реалізації, грн./ц 527,78 642,31 878,41 682,83 Собівартість реалізації, грн./ц 1166,67 937,18 1117,87 1073,90 Прибуток (збиток) від реалізації 1 ц, грн. -638,89 -294,87 -239,45 -391,07 Рентабельність виробництва, % -54,8 -31,5 -21,4 -35,9
Аналізуючи данітаблиці 2.5., зазначимо що виробництво яловичини для підприємства було щорічнимпостійним збитком. Але дане підприємство на противагу ситуацію в Україні щододаної галузі, коли відбувається скорочення і зникнення виробництва яловичини упідприємствах, не лише не прийняло рішення про ліквідацію даного виробництва, ай проводило і відмітимо що ефективно проводило заходи по підвищеннюрентабельності виробництва даної продукції. Результат даних заходів бувпомітний у щорічній зміні показників. За рахунок постійного росту якіснихпоказників підприємство щорічно збільшувало кількість поголів’я, створюючитаким чином додатковий ефект від наявності високого рівня росту середньоденногоприросту.
Проведемофакторний аналіз зміни рентабельності у таблиці 2.6.:
Таблиця2.6.
Факторнийрентабельності виробництва реалізованого м'яса ВРХ в ТОВ «АграрійСВПП»Показники 2006 р 2008 р Умовний показник Зміна показника Зміна рентабельності за рахунок, % Прибуток на 1 ц, грн. -638,89 -239,45 - 399,4 34,2 Собівартість реалізації 1 ц, грн. 1166,67 1117,87 - -48,8 -0,9 Рентабельність, % -54,8 -21,4 -20,5 33,3 -
Провівши аналізрентабельності виробництва даної продукції в таблиці 2.6., зазначимо, щопідприємству при постійному, щорічному рості цін майже на всі товари і сировинув країні, вдалося зберегти собівартість продукції на майже незмінному рівні2006 року. Це забезпечило зміну рентабельності на 33,3 % у тому числі на 34,2 %за рахунок зміни ціни на продукцію і на -0,9 % за рахунок зміни собівартостіреалізованої продукції.
3. Шляхи підвищення ефективностівиробництва продукції у підприємстві
3.1 Резервизміцнення кормової бази
Основноюумовою прискореного розвитку виробництва м’яса ВРХ в країні є створення міцноїкормової бази в кожному господарстві. Саме це безпосередньо визначає можливостізбільшення поголів'я ВРХ і підвищення його продуктивності.
Створенняміцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структурувиробництва кормів, яка б повністю забезпечувала протягом року поголів'я ВРХякісними і повноцінними кормами.
Підкормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва тавикористання в тваринництві. Створення кормової бази в кожному підприємствіпередбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечуєпоголів'я різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами [2].
Привирощуванні і відгодівлі молодняку ВРХ треба мати необхідну кількість кормів,багатих на перетравні поживні речовини.
Основним напрямомдальшого розвитку скотарства і підвищення його економічної ефективності єінтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцнення кормової бази іпідвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації іавтоматизації виробничих процесів та переведення галузі на індустріальнітехнології, широкого використання спеціалізованих порід худоби, пристосованихдо машинної технології, удосконалення організації і оплати праці в умовахколективного підряду і орендних відносин.
Сучасний рівеньвиробництва кормів у господарствах України є недостатнім. Збільшення обсягіввиробництва кормів повинна забезпечити інтенсифікація польовогокормовиробництва на основі підвищення врожайності сільськогосподарськихкультур, зокрема кормових, шляхом поліпшення культури землеробства, більшефективного внесення добрив, підвищення рівня механізації виробничих процесів,застосування матеріальної зацікавленості в кормовиробництві [8].
Головнимнапрямком збільшення виробництва біологічно повноцінних кормів, як основногофактора інтенсифікації тваринництва є підвищення врожайності зернофуражних ікормових культур. У середньому з гектара ріллі необхідно одержувати не менше35-40ц – на Поліссі [10].
Особливу увагуслід звернути на максимальне збільшення виробництва високобілковихконцентрованих кормів за рахунок зернових і зернобобових культур, а такожтрав’яного борошна з бобових багаторічних трав, соковитих – за рахуноксіножатей, комбінованого силосу, коренеплодів.
Прогресивнатехнологія заготівлі, зберігання та підготовки кормів до згодовування включаєнасамперед: консервування вологого зерна, приготування комбікормових силосу зконсервантами, виробництво трав’яного борошна із стабілізаторами каротину, заготівлювітамінної сінної січки, досушеної активним вентилюванням, брикетування тагранулювання кормів, приготування монокорму, будівництво типових силоснихспоруд, безстінних чи механізованих циліндричних скиртоутворювачів з активнимвентилюванням.
Інтенсифікаціяскотарства ставить нові вимоги перед кормо виробництвом: в кормах необхіднопідвищити вміст протеїну, біологічно активних речовин, поліпшити їхзасвоюваність. Заготівлю і зберігання кормів слід організувати так, щобпротягом усього року максимально зберегти їх поживні якості і біологічнуцінність [16].
Істотне значеннямає підготовка кормів до згодовування: подрібнення, запарювання та здобреннягрубих кормів, дріжджування, використання кормових сумішей тощо. Значний ефектмає впровадження прогресивних способів заготівлі кормів: приготування сінажу,застосування при суміші сіна активного вентилювання, виробництвобілково-вітамінного трав’яного борошна.
Годівля тваринповинна бути збалансованою за всіма елементами живлення – енергією, перетравнимпротеїном, незамінними амінокислотами, мінеральними речовинами і вітамінами[12].
3.2Поліпшення породного складу
Ефективністьскотарства значною мірою залежить від:
· характеруі умов використання поголів’я,
· санітарно-гігієнічногостану ферм.
Сучасний етапрозвитку скотарства значно підвищує вимоги до селекційно-племінної роботи.Важливого значення набуває проблема формування тварин у такому напрямі, щонайповніше відповідає особливостям промислового виробництва продуктівтваринництва [5].
Чим інтенсивнішеведеться господарство тим більше зростає роль і значення породи худоби. Приінтенсифікації виробництва кількість продукції збільшується головним чином зарахунок підвищення індивідуальної продуктивності тварин.
Племінна робота вскотарстві спрямована на підвищення продуктивності, поліпшення якості продукціїі зниження її собівартості.
Основнимиелементами племінної роботи є відбір, методи розведення, техніка відтворення,спрямоване вирощування молодняку, зоотехнічний та племінний облік [3]. Вудосконаленні племінних та продуктивних якостей тварин вирішальне значення маєвідбір. Племінну цінність тварин (ПЦ) за всіма селекційними ознаками визначаютьза формулою:
(3.1) /> , де
П – це величинаселекційної ознаки тварин;
СП – стандартпороди за відповідною ознакою.
Після закінченнябонітування складають звіт із відповідним аналізом роботи.
На підставі цихматеріалів розробляють план комплектування стада племінними тваринамивизначають кількість молодняку, який необхідно виростити для власних потреб іреалізації іншим господарствам [7].
У створенні новихі вдосконаленні існуючих порід ВРХ застосовують чистопородне розведення,відтворене і ввідне схрещування. Продуктивні та племінні якості молочних ікомбінованих порід поліпшують за рахунок генофонду гомитинської, англерської,червоної, датської порід та шведської американської селекції.
В системі заходівпо підвищенню продуктивності одним з основних напрямів є вдосконаленнярайонованих м’ясних і молочно – м’ясних порід великої рогатої худоби. Твариницих порід були і залишаються на перспективу основними, тому що екологічнопристосовані до умов природно-економічних зон розведення.
У сучасних умовахведення скотарства на великих спеціалізованих фермах і комплексах виникаєнеобхідність впровадження нових методів селекції і вдосконалення структурипоголів’я та якісних характеристик тварин в племінних господарствах [5].
Тому в останніхтехнологія утримання тварин повинна наближатися до технології, застосовуваноїна промислових комплексах.
Важливий напрямполіпшення якісних показників худоби при чистопородному розведенні – створенняв кожній породі високопродуктивних типів та заводських ліній.
Саме такстворюють жирномолочний тип атлеризованої худоби, підвищують на основі широкоговпровадження перевірки та оцінки плідників за якістю потомства.
На сучасномуетапі завдання полягає в тому, щоб
1) на основівеликомасштабної селекції з використанням методів біотехнології прискорити якіснеоновлення стада,
2) різкопідвищити питому вагу висококласних тварин, які при даних кормових ресурсахзабезпечують вищу продуктивність [11].
3.3Резерви збільшення прибутку
Чистий дохід –показник, який найповніше відображає ефективність виробництва і являє собоюрізницю між грошовою виручкою та собівартістю. Складовими грошової виручки євартість виробленої продукції з урахуванням її якості, а також витрати надоставку в місця реалізації.
Собівартістьпродукції є головним фактором формування цін на продукцію сільськогогосподарства. Ціна встановлюється на основі необхідності відшкодування тихвиробничих витрат, що включаються у собівартість. Ціни повинні відшкодовуватипередусім витрати, що входять до складу собівартості продукції [3].
Прибуток розподіляютьвідповідно до діючих нормативних актів, які регулюють економічні відносини міжпідприємствами і бюджетом, а також регламентують внутрішньогосподарськівідносини сільськогосподарських підприємств.
Велике значеннядля багатьох видів продукції має ступінь транспортабельності, що впливає наформування ринків її збуту і відповідно масштабів виробництва. Однак скотарствов приміських залах розвине ще недостатньо, що зумовлює необхідність завозитим’ясо в міста і великі промислові центри з віддалених районів [9].
Усуненню такогостановища повинна активно сприяти система цін. З метою стимулювання виробництвамолока в сировинних зонах молокозаводів, безперебійного постачання населення їхпродукцією, необхідно підвищити закупівельні ціни на даний продукт порівняно зіншими цінами.
Економічнанеобхідність встановлення підвищеної ціни на молоко для господарств приміськихзон зумовлена її більш високим рівнем оплати праці в цих районах, оскільки увеликих містах створюються реальні можливості для працевлаштування жителів цихзон. Тому для закріплення кадрів в такій складній галузі, як скотарствонеобхідно їх матеріально зацікавити – забезпечити вищий рівень оплати праці приінших рівних умовах, ніж у глибинних районах [8].
Первинноютериторіальною одиницею при формуванні цінових зон на молоко в умовах Україниповинен бути адміністративний район. Оптимізації рівня сукупної рентабельностіпідприємств у районах можна досягти не ціновими, а іншими методами: плануваннязаготівель, поглибленням спеціалізації, вдосконаленням як механізмуміжгосподарських зв’язків при кооперуванні виробництва, так іматеріально-технічного постачання тощо.
При розробціконструктивної концепції територіальної диференціації цін на молоко слідвраховувати формування ринку збуту цього продукту.
Для розв’язанняпроблеми оптимальної диференціації рентабельності і цін на яловичину необхідновиходити з єдиних методичних передумов. Слід вирішити при якому розмірі міста(по чисельності населення) виникає постійна потреба в організації м’ясного виробництвана промисловій основі [6].
Основнимишляхами зниження собівартості одиниці продукції є:
- у галузі тваринництва — зростанняпродуктивності тварин на основі раціональної спеціалізації і індустріалізаціїгалузі, зміцнення кормової бази, збалансованої за всіма елемента ми годівлітварин;
- розвиток механізації та автоматизаціївиробництва, застосування нових машин і обладнання, підвищення ефективностівикористання основних засобів та зростання на цій основі продуктивності праці;
- зниження матеріаломісткостівиробництва продукції шляхом впровадження ресурсо- та енергоощадних технологій;
- суворе дотримання режиму економії навсіх етапах виробничого процесу;
- оптимальна концентрація таспеціалізація аграрних підприємств;
- удосконалення організаційноїструктури та системи управління виробництвом, запровадження науковоїорганізації праці, належного матеріального стимулювання;
- підвищення якості і скорочення втратсільськогосподарської продукції.
Длятого щоб збільшити виробництво продукції потрібно перш за все збільшитисередньодобовий приріст. Для цього потрібно покращити раціон тварин.
Висновкиі пропозиції
Дану курсовуроботу було проведено на основі статистичних звітних даних приватногопідприємства «Аграрій СВПП».
Під часпроведення аналізу даних підприємства було виявлено збитковість підприємства увиробництві даної продукції. Але при цьому проведено аналіз роботи підприємствау цій сфері діяльності і виявлено ефективні зрушення у вираженні показниківефективності виробництва яловичини.
Якісні зміни увиробництві у поєднанні з кількісними забезпечили зниження збитковості галузі.Підприємство врахувало якісний ріст виробництва і взявши курс на концентрацію іспеціалізацію виробництва у даній сфері, забезпечило позитивні зміни у сферівиробництва м’яса ВРХ.
В цілому, поУкраїні наявний занепад виробництва у цій сфері, національні виробники неспроможні впроваджувати досягнення науки. До загальної нестабільності і, якправило, збитковості галузі додається надто великий вплив імпорту продукції, щопросто вбиває національного виробника.
В даній ситуаціїне можливо щось дійсно ефективно зробити без втручання держави, яка натомістьне проводить дієвих заходів у наведеній сфері.
Підвищення митана імпорт продукції ВРХ, встановлення квот на ввезення яловичини дало б змогупідприємствам більш ефективніше проводити діяльність у сфері виробництва м’ясаВРХ. Тому що поки держава зволікає «невидима рука» ринку може зробитинепоправне у національному виробництві.
Списоквикористаної літератури
1. Аграрнаекономіка: Підручник/ Семенда Д.К., Здоровцов О.І., Котик П.С., Школьний О.О.,Бурляй О.Л., М.А. Коротєєв, Л.Ф. Бурик, А.П.Бурляй, А.І.Кисіль, К.Г. Гайдай: Заред… Д.К. Семенди та О.І.Здоровцова. – Умань, 2005 – 318 с.
2. АндрійчукВ.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. – 2-ге вид., доп. і перероб./К.: КНЕУ, 2002. – 624с.
3. АндрійчукВ.Г. Економіка аграрного підприємства. Навчально-методичний посібник длясамостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
4. НелепВ.М. Планування на аграрному підприємстві: Підручник. – 2-ге вид., перероб. тадоп. — К.: КНЕУ, 2004. — 495 с.
5. Семенда Д.К. Ролькормової бази у розвитку тваринництва// Економіка АПК, 2002, №2, с.24 – 27.
6. НаказМіністерства Аграрної політики України „Про затвердження Методичнихрекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції(робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств” № 132 від 18.05.2001 зізмінами// Інфодиск „Законодавство України” від 01.04.04, ліцензія №:15АЕ0Е76
7. Економікапідприємства. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
8. Економікасільського господарства / П.П. Руснак, В.В. Жабка,
М.М. Рудий, А.А. Чалий: за ред. П.П. Руснака. –Урожай, 1998. – 201 с.
9. Економікасільського господарства. Коваленко Н.Я. – М.: ЄКМОС, 1998р.
10. ДанилевськаО.Є. Економічні та зоотехнічні аспекти породної структури молочної худобиУкраїни//Економіка АПК, 2002, №3, с.35 – 41.
11. Опря А.Т.Статистика – К.: „Урожай”, 2002р.
12. Статистика.Підручник /Головач А.В. та ін. / – К.: Вища школа,
1996. – 623 с.
13. ЧекотовськийЕ.В. Основи статистики сільського господарства. Навчальний посібник. К.: 2001
14. ПравдюкА.Л. Державна реєстрація сільськогосподарських тварин і розвиток галузітваринництва//Економіка АПК. – 2008. — № 4. С.-98-102.
15. Сонячна М.М’ясну кризу не зупинити? // Агробізнес сьогодні – 2008. — № 7. – с. -14-15.
16. ОлійникВ. М’ясна справа – не пріоритет? // Агробізнес сьогодні. – 2007 — № 5 – с – 28
17. ОляднійчукН.В. Ефективність інноваційних технологій при виробництві яловичини // ЕкономікаАПК. – 2008 — № 3 – с. 55-60