Вступ
Значення коней вісторії людської цивілізації неоціненне. Кінь — одна з перших приручених іодомашнених людиною тварин і саме завдяки йому людина вперше сталавикористовувати альтернативний вид м’язової енергії фізичну силу коня. Тривалийчас кінь був єдиним помічником людини при виконання тяжкої фізичної праці —обробіток грунту, перевезення вантажів, людей тощо. Науково-технічний прогреспривів до опанування людиною нових форм енергії і створення механізмів, якізначно переважають фізичні можливості коня. Це привело до значного зниженнярівня використання коней як робочої сили в багатьох галузях господарства, втому числі й сільському господарстві, і недооцінки ролі робочого коня впрактичній діяльності людини, що викликало повсюдне зниження поголів’я робочихконей у господарствах і припиненні племінної роботи. Як тепер уже всі розуміють— це велика помилка. Досвід і розрахунки показують, що використання коней привиконанні ряду господарських робіт більш доцільно економічно і енергетичновигідніше, ніж використання потужних механізмів, які потребують дорогихенергоносіїв, в першу чергу, нафтопродуктів.
Все це набуваєвеликої актуальності в сучасних аграрних умовах України, в умовах відносноневеликих фермерських господарств та присадибного господарювання. В зв’язку зцим значної ваги набуває ведення племінної справи в конярстві, створеннявисокопродуктивних коней верхових і рисистих порід. На перше місце привирішенні цього питання виходять годівля і утримання коней-плідників, так яксаме від них залежить цінність відтвореного поголів’я.
В своїй роботі яставила за мету розкрити науково-практичні аспекти годівлі жеребців-плідників,які дають можливість утримувати їх в найкращій репродуктивній формі і одержаннівід них найбільш повноцінного потомства та, відповідно до індивідуальногозавдання, — визначити норму годівлі і скласти добові раціони на зимовий і літній періоди дляжеребця-плідника; розрахувати річну потребу в мінеральних добавках і вітаміннихпрепаратах, необхідних для балансування раціонів упродовж року в умовах Поліссядля верхових порід.
Розділ І. Рольнормованої годівлі жеребців-плідників у забезпеченні їх відтворної здатності,якості потомства та тривалості використання
1.1 Коротко про історію розвитку конярства в Україні
У далекому минулому природнокліматичні умови для розвиткуконярства на території сучасної України були досить сприятливими. Численні археологічнірозкопки й дослідження давніх поселень, житлових споруд та місць похованнязнаті переконливо свідчать про це. Ретельний аналіз остеологічних решток іпам'яток матеріальної культури дає підстави стверджувати, що дослов'янськіплемена й давні слов'яни, які проживали на цій території, мали досить розвиненіземлеробство й тваринництво, в тому числі й конярство [6].
Про розвиток конярства у Київській Русі (IX — XII ст.) і вбільш пізні часи свідчать численні письмові джерела.
Відомо, що запорозьке козацтво мало надзвичайно цінноговерхового коня, невибагливого до кормів, здатного довго зберігати набуту надобрих кормах вгодованість, витривалого, хуткого в поході, у затяжних перегонахпід час переслідування ворога і втеч. Для створення цього верхового коня буловикористано перських жеребців [28].
Після приєднання до Москви (1654 р.) Україна стала головнимпостачальником коней для російської кінноти. Тоді українських коней зваличеркаськими і досить високо цінували їх за добре виражені господарські ознаки.
Були створені державні та військові кінні заводи, які повиннібули насамперед задовольняти потреби кінноти. Вирощений на кінних заводах приплідвикористовувався для комплектування припускних та земських парувальних пунктіві державних заводських стаєнь жеребцями-плідниками [13].
Тільки Німеччина вивозила з України до 30 тис. коней щороку.До 1916 р. в Україні функціонувало 9 державних стаєнь. За породною належністюжеребці державних стаєнь поділялися на: верхових — 62 % (переважно чистокровнаверхова та арабська), ваговозних (робочих) — 23,4 % (першерон, арден) та легкозапряжних— 14,6 % (орловський рисак) [6].
До 1917 р. конярство в Україні розвивалося швидкими темпами.Цьому сприяли програма розвитку сільського господарства, розроблена й реалізованаП. А. Столипіним, розвиток міського та міжміського транспорту і зв'язку, впровадженнятоталізатора на іподромах, зростання рівня життя пересічного громадянина тощо.В 1916 р. Україна досягла максимального поголів'я коней — 5424 тис. голів.
Найбільших збитків конярству нашої держави завдалигромадянська війна 1918 — 1922 рр., нічим не виправдана колективізація та іншіподії періоду становлення радянської влади. З 9 державних заводських стаєньзбереглася одна — Полтавська зі 124 жеребцями-плідниками.
За часів непу на селі конярство набуло бурхливого розвитку.Значно поліпшилася робота державних заводських стаєнь (вдруге відновлених), організованомережу державних племінних розплідників, відновлено випробовування коней наіподромах, вживалися заходи щодо поліпшення існуючих та створення нових порід.В ті часи категорично заборонялося забивати коней на м'ясо, оскільки вони буливкрай потрібні для селянських господарств. На початок 1941 р. в Україніналічувалося 4,7 млн. голів коней [6].
Розвиткові племінного конярства сприяли високий рівеньселекційної роботи, належні умови годівлі та утримання відтворного складу імолодняку, сучасні технології тренування і випробування коней.
Якщо в кіннозаводстві нині справи більш-менш нормальні, то вробочому конярстві здобутків обмаль, оскільки якість коней залишається низькою,молодняк і доросле поголів'я не завжди повною мірою забезпечені кормами, що впливаєна їхній загальний розвиток. У багатьох господарствах не приділяється належноїуваги відтворенню поголів'я. Тому по республіці маємо не більше 35 лошат від100 кобил. Серед загального поголів'я коней у державі дуже низький відсоток чистопороднихі надто мала частка кобил у загальному поголів'ї (Табл. 1).
Таблиця 1
Деякі показники стану конярства в Україні за 1990 — 2005 ррПоказники 1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 Всього, тис. голів 753,5 736,6 698,1 701,2 693,4 684,3 677,7 671,4 у т. ч. у приватному користуванні 26,9 190,5 390,5 451,4 475,4 494,7 512,3 532,0 Приватне конярство, % 3,6 25,9 55,9 64,4 68,6 72,3 75,6 79,2 Кобил від трьох років і старше, тис. гол. 206,0 207,5 212,4 237,0 231,6 226,5 234,1 238,0 Кобил від загального поголів'я, % 27,3 28,2 30,4 33,8 33,4 33,1 34,5 35,4 Вихід лошат на 100 кобил 31,0 33,1 32,4 30,9 33,7 34,2 35,2 36,7
В той же час слід відмітити, що Україна за поголів’ям конейнині займає друге місце серед європейських країн після Румунії.
1.2 Вплив годівлі жеребців-плідників на якість сім’япродукціїі потомства
Роль жеребця-плідника в племінній роботі винятково велика: коженжеребець залишає потомство в багато разів більше, ніж кобила. Тому виборужеребця, підбору до нього кобил і найбільш правильному його використанню повиннабути приділена велика увага.
Одна з основних умов найбільш повного використанняжеребеців-плідників — правильне утримання і годівля. Встановлено, що високазапліднюваність кобил, краще за якістю і найбільш життєве потомство одержуєтьсяу тих випадках, коли жеребець знаходиться в хорошому стані, а це залежить нетільки від віку й індивідуальних особливостей жеребця, але і від умов годівлі іплемінного використання.
Вплив годівлі на якість статевих клітин жеребця викликає нетільки різну запліднюваність кобил, але і приводить до одержання потомства поліпшенихякостей.
Стан батьків у період спарювання відбивається на якостіпотомства. Тому незалежно від індивідуальних якостей жеребця від нього можебути отриманий різний приплід. Необхідно в злучний період утримувати жеребця вдоброму стані. Такий стан не визначається тільки вгодованістю чи темпераментомжеребця.
У практиці кіннозаводської роботи чимало прикладів, коли одині той же жеребець при кращих умовах годівлі давав краще за якістю потомство,ніж при гіршій годівлі. Про це пише старший зоотехнік Чесменського кінногозаводу Б. В. Троїцький [10], який аналізував матеріали рисистого кіннозаводства.За його даними, ті самі жеребці в умовах недостатньо досконалої кіннозаводськоїтехніки і не цілком повноцінній годівлі давали набагато гірше потомство, ніж вумовах хорошої годівлі і утримання.
У 1946 р. М. М. Асланяном [16] були проведені досліди накроликах і вівцях. Для піддослідних самців були встановлені раціони, багатіповноцінними білками і вітамінами (свіжа кров, дріжджі, препарати каротину).Матки і контрольні групи самців знаходилися на звичайній годівлі.
У результаті у піддослідних самців вдвічі підвищиласяжиттєздатність сімені, піднялася запліднюваність і був отриманий більш життєздатнийі великий приплід.
Д. В. Смирнов-Угрюмов у своїх дослідах з великою рогатоюхудобою встановив залежність між живою вагою новонароджених телят і життєздатністюсім’я, яким було зроблене запліднення. При заплідненні корів найбільшжиттєздатним сім’ям народжувалися телята, у яких жива вага була на 4—5 кгбільше середньої для всіх телят [2]
Утворення сім’я в жеребця відбувається в його статевихзалозах. Статева клітина, що сформувалася, надходить через прямі канальці вмережу насінника, потім у виносні протоки, і, нарешті, у придаток сім’яника.Таким чином, сім’ю доводиться робити довгий шлях, вимірюваний декількома десяткамиметрів. У хвостовій частині придатка канал значно розширений, і сім’я тут можезберігатися тривалий час. Швидкість проходження сім’я залежить від станужеребця. Якщо жеребець тривалий час не використовувався в злучці, просуваннясперматозоїдів відбувається повільніше, а при частих садках просування насінняприскорюється. Досліди показали, що сім’я, яке пройшло цей шлях у нормальний термін,біля двох трьох тижнів, краще того, яке просувалося прискорено при надмірному використаннівиробника [19].
Це відбувається тому, що в процесі просування всерединістатевих шляхів жеребця сім’я поступово дозріває. В міру просування воно стаєвсе більш і більш життєздатним, на ньому утворюється захисний покрив,підвищується його запліднююча сила і здатність до руху поза організмом.
У еякуляті, що виділяється жеребцем при садці, статевіклітини складають 2—3 куб. см, вся основна маса — секрет придаткових залоз.
Зовнішні умови, що впливають на утворення сім’я, можутьпозначитися на якості виділюваного сімені не відразу, а через кілька днів.Підвищене виділення сім’я і кращі його якісні показники, викликані введенням укормовий раціон окремих кормів чи поліпшенням вітамінного і мінерального складукормових раціонів, можуть позначитися тільки через один-три тижні, а невідразу. Ясно тому, що необхідно починати підготовку жеребців до злучки допочатку злучного сезону.
За спостереженнями Є. А. Синяєвої, у 1948 р. [16]сприятливадія відгону на сім’япродукцію починає позначатися через 13—16 днів післяпочатку згодовування і продовжується до 28—36-го дня. Позитивна дія комбікормупочинала позначатися на 16-й день після початку його згодовування, і якістьсім’я поступово поліпшувалася до 36-го дня. Виключення з раціону корму, щовиявив сприятливий вплив на якість сім’я, також позначається не відразу.Життєздатність насіння починала знижуватися на 8—9-й день після виключення зраціону відгону. Неправильна чи недостатня годівля, порушення в травленні,утримання жеребців у непровітрюваних чи темних приміщеннях, відсутність моціонувпливають на якість сім’я. У стані млявості в жеребця виділяється недостатнякількість сім’я, хоча воно і знаходиться в достатній кількості в придатку.Зміна годівлі й умов утримання, надання моціону, купання можуть підвищитиякість сім’я. Роль нервової системи в статевій діяльності жеребця є ведучою, ітому умови утримання і годівлі, які відбиваються на стані нервової системи,позначаються і на якості сім’япродукції.
Професор В. К. Мілованов [26]відзначає, що вірний шляхкерування процесами розмноження тварин — вивчення умов життя, необхідних для тогочи іншого процесу, відшукання подразників кожного рефлексу і вивчення складнихвзаємодій між ними. Внутрішні хімічні регулятори-гормони складають лише одну зланок в ланцюзі нервової регуляції. Здоровий організм створює їх сам, якщо дляцього є відповідні умови.
Годівля, утримання, використання жеребців відбиваються настані, розмірі і якості сім’япродукції. Цей вплив може виявлятися через відноснотривалий період.
Варто врахувати івеличезну роль ендокринних факторів. Нормальна діяльність сім’яників залежитьвід функцій ряду ендокринних залоз організму. Гормони передньої часткигіпофіза, щитовидної залози, кори наднирників збуджують діяльність сім’яника.Відомий взаємозв'язок гормонів і вітамінів, і, отже, стає очевидною потребаорганізму в постачанні його вітамінами для нормальної функції ендокриннихзалоз. Встановлено зв'язок процесів утворення сім’я зі станом білкового іліпоїдного обміну, роль мінеральних речовин у забезпеченні нормальної сім’япродукції[25]
1.3 Потреба жеребця в поживних речовинах
Сім’я жеребця являє собою складну за хімічним складом ібіологічними властивостями продукцію життєдіяльності організму. У його складіневеликий відсоток сухої речовини — в середньому близько 5%.
За дослідженнями Словцова [26], у сімені жеребця міститься 4,3%сухої речовини, золи — 0,9%, органічної речовини — 3,4%. У складі сухої речовини66% азотистих речовин (альбуміни, глобуліни і нуклеопротеїди).
За даними досліджень М. В. Попової [16], у 100 г сім’я міститься (у міліграмах): азотистих речовин 700, ліпоїдів — 200, редукуючих речовин — 42,фосфору — 19, сірки —3, хлору — 76, натрію — 68, кальцію — 20, магнію — 3.
Сім’я багате ферментами, які зумовлюють мінливість йогохімічного складу.
Специфічність складу сімені жеребця вимагає дуже високоїповноцінності призначуваних йому кормових раціонів. Очевидно, що в період підготовкиі проведення злучної кампанії годівля жеребця повинна бути більш повноцінною,ніж в інший час.
При годівлі жеребця-плідника необхідний індивідуальнийпідхід. Однак деякі загальні правила для нормування годівлі все-таки варто матина увазі.
При визначенні потреби в кормі в злучний період вартовиходити з загального стану і поводження жеребця, якості і результативностійого садок, кількості і якості його сім’япродукції.
Потреба жеребця в поживних речовинах корму зв'язана з великоювитратою організму на підвищення загального обміну. У дослідах Всесоюзного науково-дослідногоінституту конярства було встановлено, що під час садки жеребець витрачаєенергії в шість разів більше, ніж у спокої, легенева вентиляція підсилюється в6,5 рази, майже в два рази збільшується число ударів пульсу. Чим інтенсивнішевикористовується жеребець під час злучної кампанії, тим вище і потреба його впоживних речовинах корму [16].
Разом з тим варто мати на увазі велику специфічністьорганічних речовин і в мінеральному складі сімені жеребця. Це збільшуєкількісну потребу в кормі.
В окремих дослідах і спостереженнях були зроблені спробиз'ясувати, як впливає на сім’япродукцію жеребця та чи інша норма його годівлі.
Досліди Н. А. Маргойт [1], що проводилися в Єсентуцькомукінному заводі, показали, що кормові раціони, по поживності рівні 9,8—10 корм.од. при різних комбінаціях кормів, давали можливість тривалий час інтенсивновикористовувати в злучці жеребців.
Г. В. Паршутіним [10] була зроблена спроба зв'язати калорійність раціонів з розміромсім’япродукції. От деякі остаточні дані цих розрахунків (Табл. 2).
Таблиця 2
Калорійність раціонів і розмір сім’япродукції [10]Раціони
Вміст у
раціоні Ккал Витрата енергії (Ккал) Залишилося енергії на спермоутворення (Ккал) Кількість сперматозоїдів Різниця між контрольною і дослідної садками контрольні садки дослідні садки абсолютна в %
Контрольний
1-й дослідний
2-й »
3-й »
23103
26 291
28 092
31280
19 415
20 206
20 351
20 950
3 698
6 085
7 741
10 330
3,5
6,4
1,9
2,6
1,7
7,3
3,0
4,4
-1,8
+0,8
+1,1
+1,8
-54
+13
+58
+69
Більш калорійні раціони виявилися і більш ефективними. Авторзвертає увагу на те, що чим більше в раціонах було протеїнів і жирів, тимбільше в процентному відношенні було збільшення сім’япродукції. Контрольні садкипроводили перед початком дослідної годівлі, тому зміна сім’япродукції міжконтрольною і дослідною садками служила показником впливу на сім’япродукціюраціону, що перевірявся в досліді.
Е. А. Синяєва [18]у своїй роботі на рисистих жеребцях прийшладо висновку, що в злучний період раціони повинні бути більш поживні (не нижче 2корм. од. на 100 кг живої ваги жеребця). Навіть при цілком задовільних раціонах,але по загальній поживності нижче 2 корм. од. на 100 кг живої ваги, у жеребців знижувалися кондиції.
Докладні спостереження П. Н. Скаткіна [18]показали, щопідвищення рівня годівлі жеребців-плідників понад 2—2,25 корм. од. на 100 кг живої ваги не робило помітного впливу на кількість і якість виділюваного жеребцем сімені.Якість сім’я завжди поліпшувалося при підвищенні повноцінності кормовихраціонів, збільшувалася концентрація і загальна кількість сім’яних клітин у еякуляті,їх активність і життєздатність. При цьому загальний обсяг еякуляту незмінювався.
Значення повноцінної годівлі найбільш сильно позначалося намолодих і досить старих жеребцях. При неповноцінному й однобічномусіно-вівсяному раціоні значно знижується життєздатність сім’яних клітин умолодих і більш вікових жеребців. При переході на повноцінну годівлю підвищенняжиттєздатності сім’яних клітин відбувається в більшій мірі в молодих 3—4-річнихжеребців і в меншій мірі у жеребців у віці 7—8 років.
Виходячи з наявних даних науково-дослідних робіт і досвідуроботи кінних заводів і конярських ферм, як орієнтований розрахунок можна рекомендуватитакі норми годівлі жеребців-виробників у злучний період: жеребцям великихкрокових порід 1,75—2 корм, од., що містять 2,6—2,9 кг сухої речовини на 100 кг живої ваги; жеребцям швидких алюрів—2—2,5 корм. од.—2,4—2,7 кг сухої речовини на 100 кг живої ваги. На кожну кормову одиницю для всіх жеребців повинно припадати: протеїну 120—140 г,кальцію 4—6 г, фосфору 3—5 г і каротину 10—15 мг.
У злучний період варто слідкувати за протеїновоюповноцінністю раціону. Ця повноцінність досягається різноманіттям рослиннихбілків і включенням у раціон кормів тваринного походження. Величезне значеннямає мінеральна і вітамінна повноцінність харчування жеребців.
Розмір кормової норми в період підготовки до злучної кампаніївизначають у зв'язку з умовами утримання жеребця, його роботою, тренуванням, станом,віком.
Розділ 2. Оптимізація умов годівлі жеребців-плідників івизначення їх потреби в кормових добавках і вітамінних препаратах
жеребець плідник годівля раціон
2.1 Індивідуальне завдання — 198: Визначити норму годівлі і скласти добові раціони на зимовий ілітній періоди для жеребців-плідників
Розрахувати річну потребу в мінеральних добавках і вітаміннихпрепаратах, необхідних для балансування раціонів упродовж передпарувального і парувальногоперіодів для верхових і рисистих порід в умовах зони Полісся (тривалість зимового періоду 230 днів;і літнього — 135 днів).
Утримується 3 тварини, які мають середню живу масу 500 кг. Навантаження — середнє.
2.2 Виконання завдання
2.2.1 Раціони жеребців-плідників
Норми годівлі плідників визначають відповідно до породи,періоду статевого використання, живої маси.
Раціон складався для зимового періоду (з включенням сіна,соковитих і концентрованих кормів) та літнього періоду, коли близько 40%поживності раціону можуть становити зелені корми.
Потреби жеребців у злучний період в цукрові і сирому жирі влітературі не обумовлюються.
2.2.2 Раціони для жеребців-плідників верхових і рисистих порід живою масою 500 кг в зимовий і літній періоди в зоні Полісся
Визначені добові раціони зведені в таблиці 3 і 4
Таблиця 3
1. Добовий раціон жеребця-плідника верхових і рисистих порідживою масою 500 кг на зимовий періодПоказник Маса корму, кг Корм. од.
Суха речовина,
г
Перетр. прот.,
г
Сира
клітковина, г Ca, г
P,
г Норма - 10 12500 1170 2000 62 44 Корми: Сіно вико-вівсяне 8,0 3,5 6640 536 2128 52 23,2 Морква кормова 7 1 840 56 77 6,3 4,2 Овес 4,5 4,5 3825 355,5 436,5 6,75 15,3 Висівки пшеничні 0,6 0,5 510 58,2 52,8 1,2 5,76 Борошно м’ясо-кісткове 0,48 0,5 432 163,68 - 68,64 35,52 Добавки: Сіль кухонна 0,03 - - - - - - Міді сульфат, мг 200 - - - - Калій йодид, мг 2 - - - - - Кобальту хлорид, мг 10 - - - - - - Цинку сульфат, мг 120 - - - - - - Ол. р-н віт. D, мг 0,08 - - - - - - Всього в раціоні - 10 12247 1169,38 2694,3 134,89 83,98 ± проти норми - -253 -0,62 +694,3 +72,89 +39,98
Таблиця 3 (продовження)
1. Добовий раціон жеребця-плідника верхових і рисистих порідживою масою 500 кг на зимовий період Показник Маса корму, кг Mg, г Fe, мг Cu, мг Zn, мг Co, мг Mn, мг І, мг Каротин, мг Віт. D, ІО
Віт E,
мг Норма - 12 1000 106 400 6,25 500 6,25 125 6000 437 Корми: Сіно вико-вісяне 8 8,8 816 16,88 167,2 1,92 548 2,56 120 2000 504 Морква кормова 7 2,1 70 7,7 15,4 0,56 14,7 0,21 378 - 10,5 Овес 4,5 5,4 184,5 22,05 101,25 0,315 254,25 0,45 5,85 - 58,05 Висівки пшеничні 0,6 2,58 102 6,78 48,6 0,06 70,2 1,05 1,56 - 12,54 Борошно м’ясо-кісткове 0,48 0,864 24 0,72 40,8 0,08 5,9 0,63 - - 0,48 Добавки: Сіль кухонна 0,03 - - - - - - - - - Міді сульфат, мг 200 - - 51,87 - - - - - - - Калій йодид, мг 2 - - - - - - 1,35 - - - Кобальту хлорид, мг 10 - - - - 3,315 - - - - - Цинку сульфат, мг 120 - - - 26,75 - - - - - - Ол. р-н віт. D, мл 0,08 - - - - - - - - 4000 - Всього в раціоні - 19,744 1196,5 106 400 6,25 893,05 6,25 505,41 6000 585,57 ± проти норми - +7,744 +196,5 +393,05 +380,41 +148,57
Аналіз раціону
1. Структурараціону і тип годівлі:
Корми, %: грубі — 35
соковиті — 10
концентровані — 50
корми тваринного походження — 5
Тип годівлі: концентратний
2. Сухаречовина на 100 кг живої маси: 2,45 кг
3. Енергетичнапоживність 1 кг сухої речовини: 0,82 корм.од.
4. Перетравнийпротеїн на 1 корм. од.: 116,9 г
5. Клітковинау сухій речовині: 22%
6. Відношенякальцію до фосфору: 1,6:1
Таблиця 4
2. Добовий раціон жеребця-плідника верхових і рисистих порідживою масою 500 кг на літній періодПоказник Маса корму, кг Корм. од. Суха речовина, г Перетр. прот., г
Сира
клітковина, г Ca, г P, г Норма - 10 12500 1170 2000 62 44 Корми: Зелений корм – конюшина +тимофіївка 25 4 5000 450 1475 45 15 Сіно злакове змішане 2 1,04 1694 84 556 13 4,2 Борошно м’ясо-кісткове 0,48 0,5 432 163,68 - 68,64 35,52 Овес 3 3 2550 237 291 4,5 10,2 Горох 1,2 1,46 1020 230,4 64,8 2,4 5,16 Добавки: Сіль кухонна 0,03 - - - - - - Міді сульфат, мг 150 - - - - - Кобальту хлорид, мг 3 - - - - - - Цинку сульфат, мг 209 - - - - - - Калію йодид, мг 5 - - - - - - Динатрійфосфат, г 66,9 - - - - - - Ол. р-н віт.D, мл 0,12 - - - - - - Всього в раціоні - 10 10696 1165,08 2386,8 133,54 83,46 ± проти норми - — 1804 — 4,92 +386,8 + 71,54 +39,46
Таблиця 4 (продовження)
2. Добовий раціон жеребця-плідника верхових і рисистих порідживою масою 500 кг на літній період Показник Маса корму, кг Mg, г Fe, мг Cu, мг Zn, мг Co, мг Mn, мг І, мг Каротин, мг Віт. D, (ІО)
Віт E,
мг Норма - 12 1000 106 400 6,25 500 6,25 125 6000 437 Корми: Зелений корм-конюшина+тимофіївка 25 7,5 1050 35 170 4,75 822,5 1,25 925 92,5 950 Сіно злакове змішане 2 1,6 308 8 42 0,18 200 0,06 40 - - Борошно м’ясо-кісткове 0,48 0,864 24 0,72 40,8 0,08 5,9 0,63 - - 0,48 Овес 3 3,6 123 14,7 67,5 0,21 169,5 0,3 3,9 - 38,7 Горох 1,2 1,44 721,2 9,24 32,04 0,216 24,24 0,072 0,24 - 63,6 Добавки: Сіль кухонна 0,03 - - - - - - - - - Міді сульфат, мг 150 - - 38,34 - - - - - - - Кобальту хлорид, мг 3 - - - - 0,814 - - - - - Цинку сульфат, мг 209 - - - 47,66 - - - - - - Калій йодид, мг 5 - - - - - - 3,938 - - - Динатрійфосфат, г 66,9 - - - - - - - - - - Ол. р-н віт.D, мл 0,12 - - - - - - - - 5907,5 - Всього в раціоні - 15,004 2226,2 106 400 6,25 1222,14 6,25 969,14 6000 1052,8 ± проти норми - +3,004 +1226,2 +722,14 +844,14 +615,8
Аналіз раціону
1. Структурараціону і тип годівлі:
Корми, %: грубі — 10
зелені — 40
концентровані — 45
корми тваринного походження — 5
Тип годівлі: концентратний
2. Сухаречовина на 100 кг живої маси: 2,14 кг
3. Енергетичнапоживність 1 кг сухої речовини: 0,93 корм.од.
4. Перетравнийпротеїн на 1 корм. од.: 116,5 г
5. Клітковинау сухій речовині: 22,3%
6. Відношеннякальцію до фосфору: 1,6:1
2.2.3 Розрахунок річної потреби в кормових добавках і вітамінних препаратахдля жеребців-плідників верхових і рисистих порід в умовах Полісся
Зима (230 днів)
1) Сіль кухонна: 0,03 кг/гол. х 230 днів х 3гол. = 20,7 кг;
2) Міді сульфат: 0,2 г/гол х 230 днів х 3 гол. = 138 г;
3) Калій йодид: 0,002 г/гол х 230 днів х 3 гол. = 1,38 г;
4) Кобальту хлорид: 0,01 г/гол х 230 днів х 3гол. = 6,9 г;
5) Олійний розчин вітаміну D: 0,08 мл/гол х 230 днів х 3 гол.= 55,2 мл;
6) Цинку сульфат: 0,12г/гол х 230 днів х 3 гол. = 82,8 г.
Літо (135 днів)
1) Сіль кухонна: 0,03 кг/гол х 135 днів х 3 гол. = 12,15 кг;
2) Міді сульфат: 0,15 г/гол х 135 днів х 3 гол. = 60,75 г;
3) Кобальту хлорид: 0,003 г/гол х 135 днів х 3 гол. = 1,215 г;
4) Цинку сульфат: 0,209 г/гол х 135 днів х 3 гол. = 84,6 г;
5) Калію йодид: 0,005 г/гол х 135 днів х 3 гол. = 2,025г;
6) Динатрійфосфат: 0,067кг/гол х 135 днів х 3 гол. =27,135кг;
7) Олійний розчин вітаміну D: 0,12 мл/гол х 135 днів х 3 гол.= 48,6 мл.
Всього за рік
1) Сіль кухонна: 20,7 кг + 12,15 кг = 32,85 кг;
2) Міді сульфат: 138 г + 60,75 г = 198,75 г;
3) Калій йодид: 1,38 г + 2,025 г = 3,405 г;
4) Кобальту хлорид: 6,9 г + 1,215 г = 8,115 г;
5) Цинку сульфат: 82,8 + 84,6 = 167,4 г;
6) Олійний розчин вітаміну D: 55,2мл + 48,6мл = 103,8мл;
7) Динатрійфосфат: 27,135кг.
Таблиця 5. Потреба жеребців-плідників у кормових добавках івітамінних препаратах (в умовах зони Полісся)
Назва добавки,
препарату Потреба зима (230 днів) літо (135 днів)
всього
на рік на одну голову
на все
поголів'я на одну голову на все поголів'я 1. Сіль кухонна, кг 6,9 20,7 4,05 12,15 32,85 2. Міді сульфат, г 46 138 20,25 60,75 198,75 3. Калій йодид, г 0,46 1,38 0,675 2,025 3,405 4. Кобальту хлорид, г 2,3 6,9 0,405 1,215 8,115 5. Цинку сульфат, г 27,6 82,8 28,2 84,6 167,4 6. Олійний розчин вітаміну D, мл 18,4 55,2 16,2 48,6 103,8 7. Динатрійфосфат, кг - - 9,045 27,135 27,135
2.2.4 Ознакинедостатності поживних речовин у жеребців-плідників
Недостатнякількість протеїну в кормових раціонах жеребців-плідників призводить дозменшення перетравності та засвоєння поживних речовин кормів, знижує рівеньобмінних процесів, що негативно впливає на відтворювальну здатність і захисніфункції організму.
Недостатнякількість клітковини призводить до розладу травлення, зниження перетравності тавикористання поживних речовин кормів. При недостатньому надходженні жиру доорганізму у жеребців погіршується використання азоту та вітамінів, підвищуєтьсяпотреба у них, знижуються захисні функції і відтворювальна здатність.
При нестачівітаміну А у жеребців розвивається куряча сліпота, сльозотеча, кератинізаціярогівки; з’являється загальна кволість, втрата апетиту, знижуєтьсярепродуктивна здатність. Відсутність чи нестача вітаміну D приводить допогіршення кальцієвого обміну і, як наслідок, остеомаляції (розм’якшення кісток),зниження статевої охоти. В раціоні жеребців обов’язково повинний бути присутнійвітамін Е (антистерильний фактор), без якого неможливою стає репродукціятварин. Крім того, пошкоджується мускулатура, відбуваються зміни в судинній інервовій системах (ексудативний діатез і енцефаломаляція), виникаютьзахворювання печінки, порушується депонування жирів. Нестача водорозчиннихвітамінів групи В рідко спостерігається при годівлі коней, так як ці вітамінизавжди є у доброякісних кормах.
Важливим факторомпродуктивного стану жеребців-плідників є достатнє забезпечення їх мінеральнимиречовинами кормів. Особливе місце має кальцієвий обмін, регулюючий вплив наякий здійснює вітамін D. Зниження вмісту кальцію приводить до розладу нервовоїсистеми, остеомаляції. Нестача фосфору в раціонах призводить до неповногопоїдання кормів і внаслідок цього — до зниження продуктивності та відтворноїздатності жеребців. Магній є антагоністом кальцію і він необхідний длярегуляції нервової і м’язової систем.
З мікроелементіву кормах повинні бути: залізо, нестача якого приводить до зниження вмістугемоглобіну; мідь, яка необхідна в процесах кровотворення і імунозахиснихреакціях організму; цинк, без якого порушується обмін вітаміну А; марганець,який впливає на репродуктивну здатність; кобальт, який входить до складувітаміну В12; йод, який посідає значне місце в діяльності ендокринних системорганізму.
Розділ 3. Характеристика кормів, технологія заготівлі та способи їхефективного використання у годівлі жеребців-плідників
3.1 Корми (коротка характеристика їх хімічного складу і поживності)
Рослинні корми. Коням згодовують грубі, концентровані та соковиті корми.
За енергетичною цінністю, фізичним станом і впливом натравлення у тварин рослинні корми поділяють на об'ємисті (грубі й вологі) іконцентровані. Об'ємисті корми характеризуються невисокою поживністю,зумовленою низьким вмістом сухої речовини у вологих кормах і високим вмістомсирої клітковини в грубих.
Грубі корми. До цієї групи належать корми, що містять не більше 22 % вологий 0,65 корм. од. в 1 кг сухої речовини (сіно, солома, полова тощо). Грубі корми в раціоні племінних і робочихконей становлять до 50 % його загальної поживності.
Сіно — скошена і законсервована шляхом висушування до вологості 15-17% трава.Його відносять до об'ємистого грубого корму. Воно є одним із основних кормів устійловий період для коней. Кормова цінність сіна залежить від складу тавластивостей рослин із яких його готовлять (ботанічний склад), від фазивегетації трав під час збирання, від умов приготування (погодні умови,тривалість заготівлі, способи заготівлі) та зберігання. Кращим є сіно, заготовлене в періодцвітіння трав, коли вони мають найбільшу поживну цінність. У залежності від ботанічногоскладу та угідь, на яких вирощуються трави, розрізняють такі види сіна:
1) сіяне бобове (бобових більше 60%);
2) сіяне злакове (злакових більше 60% і бобових менше 20%);
3) сіяне бобово-злакове ( бобових від 20% до 60% );
4) природних кормових угідь (злакове, бобове, злаково-бобове,бобово-злакове та інше).
За хімічним складом та поживністю сіно різних видів суттєвовідрізняється між собою, проте вміст сухої речовини у сіні будь-якогоботанічного складу становить 85-87%. Бобове сіно багаторічних та однорічнихтрав містить 12-16% сирого протеїну, 1-2% жиру, 22-30% клітковини, 35-40% БЕР,6-8% золи. Загальна поживність 1 кг бобового сіна низька (біля 0,5 од. корм.),а протеїнова поживність висока (150-200г перетравного протеїну на 1 корм. од.).
У злаковому сіні вміст сирого протеїну становить 5-10%,жиру-1,5— 2%, клітковини — 28-33%, БЕР — 35 -40%, золи — 6-7%. У 1 кг злакового сіна міститься 0,45- 0,55 корм, од., 40-50г перетравного протешу.
Високу поживність має сіно з бобових трав — конюшини,люцерни, еспарцету, вико-вівсяних сумішей. Сіно, як бобових, так і злаковихкультур, є добрим джерелом мінеральних речовин і вітамінів для тварин.Концентрація енергії у 1 кг сухої речовини сіна становить 0,54–0,63 корм, од.,або 6,4—7,5 МДж обмінної енергії.
Кращі сорти сіна — лучне із злакових трав, степове, гірськета із сіяних трав. Сіно із сухих лук якісніше, ніж із заболочених, де ростебагато малоцінних і майже непридатне для годівлі коней видів трав — осока,очерет, хвощі тощо. Сіно з них мало поживне, викликає у тварин кольки, катаришлунка й кишок і навіть випадання волосу. Із сіяних трав використовуютьтимофіївку, мітлицю, кострицю. У сіно природних лук нерідко потрапляютьшкідливі та отруйні рослини (жовтці їдкий та отруйний, чемериця, мак-самосійка,пажитниця п'янка та ін.). Бажано, щоб трави на сіно були своєчасно скошені,добре висушені (без втрат листочків у бобових) і не потрапили під дощ, а сіносвоєчасно звезене на ферми для зберігання.
Із токових (гуменних) кормів коні добре поїдають вівсяну,просяну та ячмінну солому, гірше — солому озимих зернових. Для годівлі конейвикористовують також полову. Її поживність дещо вища, ніж соломи, і залежитьвід виду рослин, чистоти та способу зберігання.
Трав'яне борошно (січка) за вмістом клітковини можна віднести до грубогокорму, а за концентрацією енергії в 1 кг корму — до концентрованих.
В трав'яному борошні міститься 88-92% сухої речовини, 13-17%сирого протешу, 2,5-3,5% — жиру, 20-25% — клітковини, 35-45% БЕР, 6-10% золи.Реакція золи трав'яного борошна є лужною. У 1 кг трав'яного борошна (січки) міститься 0,6-0,8 корм. од. (8,2-9,2 МДж обмінної енергії), 110-150 г перетравного протеїну, 170-180 мг каротину. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини — 0,7-0,9 корм. од. Ці корми містять високі рівні кальцію, калію, магнію, сіркита мікроелементів і відносно низький рівень фосфору. Вони багаті вітаміном Е,вітамінами групи В, за винятком вітаміну В12.
До раціону робочих коней треба вводити соковиті корми —моркву, кормові та цукрові буряки, турнепс і брукву. Можна згодовувати їм сируі варену картоплю, а також силос. Коренебульбоплоди, баштанні і овочеві культури (кормові іцукрові буряки, картопля, морква, гарбузи, кормова капуста) характеризуютьсявисоким вмістом води (70— 90%), низьким вмістом клітковини. Основною масоюсухої речовини в цих кормах є легкодоступні компоненти — крохмаль і цукор.Коренеплоди використовують для балансування раціонів за цукро-протеїновимвідношенням. Силосплемінним коням давати небажано.
Кращим концентрованим кормом для коней будь-якого віку є овес.Він легко перетравлюється і засвоюється, сприятливо впливає на травлення, маєдієтичні властивості. До його складу входять холін, гліколь та тригонелін. Цібіологічно активні речовини роблять овес незамінним не тільки для дорослихконей, але й для молодняку. Як зазначив сприятлива дія вівса на фізіологічнийстан тварин пов'язана із вмістом у ньому авеніну, який збудливо діє на нервовусистему. Вміст його значно зменшується при подрібнені зерна. Кормову цінністьвівса визначають за його повнозерністю, товщиною плівок та умовами зберігання.Так, у складі повнозерного вівса до 30 % плівок, тоді як щуплого — до 40 %.Маса 1 л якісного вівсяного зерна має становити не менше 550 г.
Залежно від можливостей господарства овес частково абоповністю можна замінити зерном ячменю чи кукурудзи, загальна поживність яких на15 — 25 % вища, ніж вівса. У зерні кукурудзи міститься відносно багато жиру —близько 8 %, вуглеводів — до 70 %, білка — 9 — 10 %, але немає деяких ціннихамінокислот, особливо лізину. В зерні кукурудзи мало кальцію (0,03 — 0,09 %).Враховуючи це, небажано годувати коней тільки зерном кукурудзи. Кращезгодовувати тваринам зернову суміш.
Дуже цінними для годівлі коней є пшеничні висівки, якіпорівняно багаті на легкоперетравний протеїн та мінеральні речовини, особливофосфор.
Зерно бобових (горох, сочевиця, вика, боби) багате на повноцінний білок,добре перетравлюється, але привчати коней до нього треба дуже обережно,оскільки зерно спричинює запори і здуття.
Макуха і шроти — відходи олійножирової промисловості є високопротеїновимицінними кормами для тварин всіх видів. В господарствах найчастішевикористовують соняшникову макуху і шроти. На відміну від інших видів, вони немають антипоживних речовин, і їх використовують як протеїнові добавки до раціонівконей.
Комбіновані корми — це складні однорідні суміші очищених і подрібнених кормівта мікродобавок, які виробляють за науково обгрунтованими рецептами ізабезпечують повноцінну годівлю тварин.
Комбікорм-концентратмає підвищений вміст протеїну, мінеральних речовин і мікродобавок. Йогозгодовують із зерновими, соковитими чи грубими кормами для забезпеченнябіологічно повноцінної годівлі.
Корми тваринного походження мають високу поживну цінність,містять, як правило, біологічно повноцінний протеїн, комплекс макро- імікроелементів, вітаміни.
Білки незбираного молока (казеїн, альбумін, глобулін) містятьвсі незамінні амінокислоти, а жир складається головним чином з олеїнової, пальмітинової,стеаринової, масляної, капронової і капринової жирних кислот. Казеїн становитьблизько 80% всіх білків, альбумін, глобулін та низькомолекулярні білки — 20%.
М'ясо-кісткове борошно — білково-мінеральний корм. Його вводять в раціониконей як джерело кальцію, фосфору й амінокислот.
З відходів цукроварної промисловості для годівлі конейвикористовують жом (переважно сухий) і патоку (мелясу). В 1 кг меляси міститься до 42 г перетравного протеїну і близько 530 г цукру.
З відходів спиртової промисловості коням згодовують барду зкартоплі, кукурудзи, ячменю, жита, вівса, патоки з розрахунку 7 — 10 л хлібної барди на 100 кг живої маси при обов'язковому споживанні грубого корму. Картопляну м'язгудають по 3 кг на одну голову на добу сухої і 7 — 10 кг силосованої. Використовують також такі продукти переробки кукурудзи, як глютен (або майцен),максолін, кукурудзяну клейковину, гідрол та солений гідрол. Глютен — цевисушені оболонки і рештки клейковини, містить 90 % сухої речовини, 30 % сирогопротеїну. Суху кукурудзяну клейковину одержують з крохмального молока, вонамістить 90 % сухих речовин, з них 45 — 48 % сирого протеїну. Глютен і сухуклейковину згодовують замість концентратів по 2 кг на одну голову за добу. Гідрол одержують після виділення глюкози з гідролізату кукурудзяногокрохмалю. Зовні він нагадує патоку, містить до 35 % цукру. В годівлі коней використовуютьтак само, як і патоку.
Для коней будь-якого віку і призначення цінним кормом є зеленатрава природних чи сіяних пасовищ. У ній органічні та біологічно активніречовини, макро- й мікроелементи перебувають у найдоступнішому для засвоєннястані. Завдякиніжності і соковитості, вмісту ароматичних речовин зелені корми охоче поїдаютьтварини всіх видів. Суха речовина цього корму за вмістом перетравного протеїнуй загальною поживністю наближається до зернових, проте значно переважає їх забіологічною цінністю, особливо за вітамінним складом.
Коні із задоволенням поїдають і перетравлюють травостій, уякому є кмин, богородська трава, душиця, м'ята, цикорій дикий, деревій,чебрець. Коні дуже полюбляють молодий польовий осот, який активно шукають ідалеко помічають на пасовищі. За спостереженнями М. Ф. Іванова, післяспоживання молодого осоту коні стають більш енергійними і бадьорими, у нихшвидко відновлюється вгодованість, волосся стає блискучим. Мабуть, враховуючице, конярі Англії, Ірландії та інших країн до зернової частини раціону (чи вкомбікорм) додають сухий порошок м'яти, часникове борошно та часник у гранулах,борошно із сухого молодого (молочного) чортополоху, гранули цукрового буряку,пластівці цукрового буряку з горохом та ін. Ці природні добавки стимулюютьапетит і краще перетравлення корму, мають збудливу і тонізуючу дію,глистогінний та лікувальний ефект. Дослідами встановлено, що коні відчуваютьшкідливі рослини на відстані 1,5 м і не поїдають їх: це блекота, дурман,парило, лопух, кінський щавель, хвощі всіх видів, в'юнок, мак, чистотіл,звіробій звичайний та ін.
3.2 Технологія заготівлі кормів
На якість кормів, в першу чергу грубих, великий вплив маєтехнологія їх заготівлі і зберігання. Для заготівлі сіна це — строки збирання,висота скошування, висушування, умови і тривалість зберігання. Поживність сіна у значніймірі залежить від збереження на скошених рослинах листків, які у порівнянні ізстеблами містять більше у 2-3 рази протеїну, у 10-15 — каротину, та 1,5-3 разименше клітковини. Механічні втрати, особливо при висушуванні бобових траввнаслідок обламування листочків, суцвіть та більш ніжних частин листка, можутьдосягати 30-50% Це відбувається при перевертанні, згрібанні та скиртуванні пересушеногосіна.
Поряд із ботанічним складом на якість сіна впливає також фазавегетації рослин при їх скошуванні. Як рання косовиця трав, так і запізнення ізїх збиранням, призводить до зниження виходу поживних речовин корму. Оптимальнимистроками для природних сінокосів із переважною кількістю злакових трав є періодколосіння злаків, а там де переважають бобові — на початку їх цвітіння. Сіянізлакові трави треба також косити в період колосіння, а бобові — у фазібутонізації на початку цвітіння.
Сіно отримуютьприроднім чи штучним висушуванням трави. Для отримання сіна високої якостіважливо висушити траву в найкоротші строки. Це пов'язано з тим, що скошенірослини ще продовжують жити за рахунок власних запасів до того часу, поки вмістводи в них не знизиться до 36-40% Цей період висушування трав називають голоднимобміном, при якому розпад поживних речовин переважає над синтезом. Післявідмирання клітин, під дією ферментів, продовжується розпад поживних речовин(автоліз) до простіших форм, які розчиняються у воді і можуть легко вимиватисядощами та росою. Втрати поживних речовин за рахунок голодного обміну таавтолізу можуть досягати 15-20%. Отже, для того, щоб запобігти значних втратпротеїну, цукрів, каротину та інших поживних речовин, треба якнайшвидше знизитивологість у скошеній масі до 14-17%.
Правильна організація сінозбирання є важливою умовою зниженнявтрат поживних речовин корму. При збиранні трав на сіно одночасно з косінням бажанопроводити плющення маси (особливо бобових), що скорочує строки висушуваннямайже у два рази. Після скошування відбувається пров'ялювання маси. Дляприскорення цього процесу проводять ворушіння трави. Після підсушення покосівдо вологості 45-55% їх згрібають у валки. Підбір валків проводиться привологості маси 35-40%, коли використовується в подальшому метод активноговентилювання. При вологості 22-25%, сіно із валків доцільно збирати у рулониабо пресувати у тюки чи згрібати в копиці для послідуючого досушування у полідо стандартної вологості —16-17%. Якщо ж вологість маси у валках становить16-17%, таке сіно закладають на зберігання. При закладці на зберігання сіна зпідвищеною вологістю (20-25%) доцільно до нього додавати кухонну сіль зрозрахунку 5-20 кг на 1 т в залежності від вологості, що запобігає самонагріваннюсіна та покращує його зберігання.
Зберігають сіно у сіносховищах та під навісами, а при їхвідсутності — у скиртах або стіжках.
Трав'яне борошно (січка) — штучно висушена у сушильнихагрегатах подрібнена (розмелена) трава до вологості 8-12%. Порівняно з іншимиспособами консервування штучне висушування трави, завдяки швидкому зневодненнюпід впливом високих температур (800-950°), дає змогу майже повністю зберегтипоживні речовини трави (протеїн на 97%, каротин — 90%).У зв'язку з цим трав'янеборошно (січка) є цінним білковим та вітамінним кормом.
Для виготовлення трав'яного борошна (січки) найбільш ціннимиє перш за все однорічні і багаторічні бобові трави та їх сумішки із злаковими,скошеними у фазі початку бутонізації та виходу у трубку.
При тривалому зберіганні (6-7 міс.) у трав'яному борошні(січці) відбуваються значні руйнуванню біологічно активних речовин (каротину).Для запобігання руйнування цих речовин, до трав'яного борошна до закладки на зберіганнянеобхідно додавати антиоксиданти (сантохін, ділудін — 200г на 1 т трав'яногоборошна). Гранулювання трав'яного борошна (брикетування січки) сприяє кращомузбереженню поживних речовин, підвищує транспортабельність та зменшує потребу усховищах. Зберігати трав'яне борошно краще у паперових крафт-мішках, що зменшуєнегативний вплив навколишнього середовища на якість корму.
3.3 Підготовка кормів до згодовування, режим і технікагодівлі тварин (способи підготовки, кратність годівлі, послідовність згодовуваннякормів добового раціону)
Норми годівлі жеребців-плідників встановлюють залежно відживої маси, племінного використання і виконуваної роботи. Жеребці-плідникиповинні мати заводську вгодованість.
В парувальний період тварини одержують енергії на 25% більше,ніж в інший період. На 100 кг живої маси жеребцям ваговозних порід в передпарувальнийі парувальний періоди дають по 1,8-2 корм, од.
На 1 корм. од. повинно припадати 130 г перетравного протеїну. Влітку близько 40 % поживності раціону можуть становити зелені корми,взимку в раціон вводять сіно, соковиті, концентровані корми, корми тваринногопоходження (до 5—10 % за поживністю).
В передзлучний і злучний періоди в склад концентрованихкормів вводять корми тваринного походження (незбиране і збиране молоко, сир,свіжу кров, м’ясо-кісткове борошно, курячі яйця). Незбираного чи збираного молокаможна давати до 5-8 л. До молока тварин привчають поступово, починаючи зневеликих порцій у суміші з висівками чи вівсянкою.
М’ясо-кісткове борошно згодовують у кількості 200-300 г за добу, починаючи з 20-40 г у добу в суміші з іншими кормами.
Курячі яйця дають по 5-8 штук в добу по 2-3 рази в день всуміші з вівсом. Крім того, в раціон можуть включатися пророщене зерно, моркватощо.
Доступ до води має бути вільним або тварин слід напуватиперед кожною годівлею. Корми роздають 4—5 разів за добу. Сіно згодовують безпідготовки 2 рази. Зелені корми дають тільки свіжими. Горох і просо подрібнюють,висівки злегка зволожують, концкорми можна згодовувати без підготовки.Коренебульбоплоди дають у натуральному вигляді.
Одному коневі на добу дають 1,5 — 2 кг сіна з розрахунку на 100 кг живої маси. Сіно згодовують у натуральному вигляді без будь-якоїпідготовки (подрібнення, запарювання, здобрювання тощо). Проте свіже сіно(урожаю поточного року) можна згодовувати коням тільки через 8—12 тижнів післяскошування трав. За цей час воно дозріває — відпотіває і зброджується. Згодовуютьйого невеликими даванками і краще в суміші зі «старим» сіном чи хорошоюкормовою соломою (переважно вівсяною).
До сіна бобових трав дорослих коней і молодняк треба привчатипоступово, бо воно викликає здуття і кольки. Висушену траву бобовихрекомендується згодовувати в суміші із злаковим сіном.
Сіно вологих лук («кисле») та з перезрілих трав має дуженизьку якість. Тюки чи рулони із сіном за добу-дві до його згодовування слідрозв'язати і ретельно перевірити на наявність пліснявих, зіпсованих чи затхлихпластів. Такі пласти видаляють і не згодовують тваринам, навіть невикористовують для підстилки. Придатне сіно принаймні за годину до згодовуванняслід ще й перетрусити, щоб видалити можливі механічні домішки (камінці, грудкиземлі, пил) і дати йому «подихати». Крім недосушеного сіна, шкідливими дляконей є зелений овес (свіже після обмолоту зерно протягом 6 — 8 тижнів) тазаморожені корми.
Не підготовлену до згодовування солому коні перетравлюютьтільки на 18 — 20 %. Для годівлі використовують тільки доброякісну солому, складенув скирти в суху погоду. Краще поїдається і перетравлюється тваринами подрібненасолома (довжина січки 3 — 5 см), змочена підсоленою водою, свіжою бардою,розведеною у воді патокою, а також змішувана із силосом, жомом, подрібненимикорене-та бульбоплодами. Коні добре поїдають солом'яну січку, запарену таздобрену висівками, дертю чи комбікормом.
Запарюють січку так: засипають її у ящик шаром 20 — 30 см, обливають окропом (8-10 відер на 1 ц січки) і закривають кришкою з гнітом. Через 6-8 год.січка готова до згодовування — в ній відбулися бродильні процеси, про щосвідчить її приємний запах. Треба давати її коням теплою і не залишати на наступнийдень, оскільки вона прокисає. Слід пам'ятати, що гнила та запліснявіла соломазапарюванням не знешкоджується.
Кращий спосіб підготовки полови до згодовування —запарювання. Не дають коням остисту ячмінну полову, оскільки вона пошкоджуєслизову оболонку ротової порожнини і язик, а також з домішками пилу й піску,щоб запобігти захворюванню тварин на кольки.
Коренебульбоплодимають бути чистими. Їх згодовують цілими або подрібненими.
Підготовка вівсудо згодовування зазвичай полягає в очищенні його від домішок.
Щодо плющення зерна вівса для дорослих робочих, спортивних іплемінних коней єдиної думки серед спеціалістів кінних заводів, тренерів і науковцівнемає. Вважається, що лошатам та одно-дворічному молодняку корисно даватиплющений овес, а дорослому поголів'ю у такому вигляді згодовувати йогонебажано, оскільки при дефіциті фізичної роботи й моціону можливе ожиріннятварин, «відвикання» від натурального корму та ін. Не можна згодовувати коням,пліснявий, затхлий, кислий та гіркий на смак овес.
Потрібно періодично оглядати виділений тваринами кал і принаявності у ньому неперетравленого зерна ретельно оглянути ротову порожнину: чинемає виразок та гострих запалень на її слизовій оболонці, язику, яснах, чи нетравмовані зуби, щелепи, чи правильно змикаються зубні аркади тощо. У весняно-літнійперіод це може бути наслідком одночасного згодовування вівса і зеленого корму,що звичайно неприпустимо.
Зерно кукурудзи, ячменю, пшениці та жита перед згодовуванням требаподрібнювати. Проведені досліди ВИДІ конярства показали, що швидкість перетравленнязерна зазначених культур неоднакова. Так, зерно вівса через 2 год. після згодовуванняв шлунку коня було перетравлене; зерно кукурудзи через 8 год. було м'яким, апшениці й жита — ще залишалося досить твердим. Слід зазначити, що кількістьзерна пшениці коням обмежують. Його краще згодовувати подрібненим у зерновійсуміші чи комбікормах, де пшениця становить до 20 % від загальної маси. Жито йтритикале (гібрид жита й пшениці) використовують для годівлі коней рідко. Цепов'язано з тим, що таке зерно часто уражується ріжками (плісені), якіспричинюють аборти у кобил. Крім того, жито містить алкілрезорционол (такзваний «фактор жита»), який має антимікробну дію. Під впливом «фактора жита» всліпому мішку шлунка коней пригнічується процес бродіння корму, внаслідок чогозерно розбухає, а не перетравлюється. Можливо, алкілрезорционол є інгібіторомферментів шлунка коня, антиферментна дія якого зникає після термічної обробкизерна. Кількість цих кормів у раціоні має становити не більше 20 % відзагальної маси корму.
Насіння льону має для коней дієтичне значення. Його використовують дляприготування каші та слизових відварів, які сприятливо впливають на травлення,посилюють блиск покривного волосу. Цей корм згодовують по 150 — 200 г двома даванками на тиждень. У насінні льону міститься мікроелемент селен, що маєЕ-вітаміноподібну дію. Проте надмірна кількість цього корму в раціоніпризводить до розладу травлення.
Пшеничні висівки згодовують зволоженими окремо або в суміші зіншими кормами. Бажано до кожної даванки висівок додавати 15 — 30 г (1 — 2 чайні ложки) подрібненої кухонної солі.
Перед згодовуванням зерно бобових треба подрібнювати, плющитиабо розмелювати і давати в суміші з іншими кормами (січкою, половою,подрібненими буряками тощо).
Сухий жом добре споживають коні будь-яких вікових івиробничих груп. При відгодівлі згодовують до 3 кг сухого жому на одну голову за добу. Мелясою здобрюють подрібнені грубі та інші корми раціону.При цьому треба враховувати, що меляса має послаблюючу дію.
Є два способи використання зелених кормів: випасання іскошування та згодовування з годівниць. Коням можна згодовувати тільки свіжоскошенутраву, а не залежалу й ту, що зігрілася. Проте випасання тварин вигідне й тим,що пасовищний корм найдешевший. Випасання забезпечує тварин свіжою,доброякісною зеленою масою та пов’язане з моціоном тварин і позитивним впливомчистого повітря і сонячного опромінення на їх здоров’я та продуктивність.Спутувати коням кінцівки не можна, оскільки це ускладнює пересування, втомлюєїх, призводить до пошкодження м'язів та сухожилків і розрощення суглобів,особливо путових.
3.4 Вимоги до кормів і оцінка їх якості (вимоги Держстандарту,методи оцінки якості, техніка оцінки)
Якість кормів — це сукупність властивостей, які зумовлюють їхнешкідливість і здатність задовольняти потребу тварин в поживних речовинах. ВУкраїні є мережа агрохімлабораторій, які вивчають якість кормів, щозаготовляють господарства.
Всі кормиподілено на 18 груп, які мають кодові номери. Кожну групу поділяють на підгрупизалежно від способу вирощування і виробництва кормових культур тощо. Підгрупи всвою чергу ділять на види (залежно від типу угідь, стану корму та ін.). Вказанасистема полегшує роботу з довідковою літературою і дає змогу обробляти одержанірезультати на ЕОМ. Назву корму кодують семизначним шифром: перші два числаозначають групу корму, третє — підгрупу, четверте — вид корму й три останніх —різновидність. Наприклад: сіно грястиці збірної має код 04.2.2.009. Перші двачисла означають, що корм належить до четвертої (із 18) групи, третє — до другоїпідгрупи (сіно сіяних трав), четверте — до другого виду (сіно сіяних злаків) ітри останніх вказують на різновидність сіна сіяних злаків — грястиці збірної.
Агрохімічна служба систематично вивчає якість кормів, якізаготовляють. Аналіз результатів цих досліджень дає можливість забезпечитидеталізовану нормовану годівлю тварин з урахуванням фактичної поживності кормів.
Залежно відякості корму його поділяють на класи з урахуванням показників хімічного складу— вологи, протеїну, клітковини, жиру, безазотистих екстрактивних речовин тадеяких характерних для кожного корму показників, органолептичних показників —зовнішнього вигляду, кольору, запаху, ураженості шкідниками, грибами і плісенями.
3.5 Техніка і режим згодовування кормових добавок івітамінних препаратів
На 1 корм. од. жеребцям-плідникам в передпарувальний і парувальнийперіоди повинно припадати 6 г кальцію, 5 г фосфору, 30—35 мг каротину .
Мінеральні добавки
Кухонна сіль очищена харчова мітить 30 % натрію і 57 % хлору. З розрахункуна 100 кг живої маси жеребцям-плідникам згодовують 8-9 г у розсипному вигляді у суміші з концентрованими кормами. У раціонах жеребців кількість соліповинна складати 0,2-0,3% від сухої речовини раціонів.
Солі мікроелементів заліза, міді, цинку, марганцю, кобальту і йоду використовуютьяк добавки при дефіциті мікроелементів у раціонах тварин.
Для коней солі мікроелементів згодовують у кількостях,необхідних для покриття дефіциту раціонів у мікроелементах.
Найкраще згодовувати солі мікроелементів у складі преміксів,які добавляють до комбікормів у кількості 1%. Можна їх згодовувати також, попередньорозчинивши у воді, і отриманим розчином рівномірно зрошувати корми раціону.
Біологічно активні речовини.
Джерелом забезпечення тварин вітамінами повинні бути корми,які є у господарстві. При їх дефіциті в раціон вводять спеціальні вітамінніпрепарати. Напідставі існуючих норм визначають добову потребу у вітаміні для кожного виду істатево-вікової групи тварин. За різницею між нормою і вмістом вітаміну, що вжеє у раціоні, визначають нестачу, яку і поповнюють за рахунок препарату. Визначенукількість препарату відмірюють циліндром (масляні розчини вітамінів) абовідважують на терезах (вітаміни у вигляді порошку) і зміщують з кормами (кращез концентрованими). Також можна масляні препарати перетворити в емульсію наводі, а порошкоподібні розчинити у воді і додавати до кормів у вигляді розчину.Стерильні препарати полівітамінів можна застосовувати шляхом ін'єкцій. Проте,найвищий економічний ефект від використання вітамінних препаратів отримують приїх комплексному застосуванні разом із мікроелементами у комбікормовій промисловості.
Висновки
1. Зимовий та літній раціони збалансовані за основнимипоказниками та відповідають потребі тварин. Характерною ознакою зимових і літніхраціонів жеребців-плідників є дефіцит міді — 51,87 мг за добу взимку, щостановить 49% по відношенню до норми і 38,34 мг влітку (36%). Дефіцит мідіможна компенсувати, згодовуючи у складі суміші концентратів по 0,2 г сульфату міді на голову за добу взимку і по 0,15 г цієї ж солі за добу влітку.
2. В зимових і літніх добових раціонах жеребців-плідників невистачає також йоду ( взимку — 1,35 мг; влітку — 3,938 мг). Цей дефіцит компенсуєтьсядобавкою до кормів йодиду калію в складі суміші концентратів взимку — 0,002 г, влітку — 0,005 г на голову за добу.
3. В зимових і літніх добових раціонах жеребців-плідників не вистачає такожкобальту ( взимку — 3,315 мг; влітку — 0,814 мг). Цей дефіцит компенсуєтьсядобавкою хлориду кобальту в складі суміші концентратів взимку — 0,01г, влітку — 0,003 г на голову за добу.
4. В літньому та зимовому добовому раціоні жеребців-плідників не вистачаєтакож цинку — 26,75 мг – взимку та 3,938 мг — влітку. Цей дефіцитикомпенсується добавкою до кормів цинку сульфату в складі суміші концентратів — 0,12 г(зима) та 0,209 г(літо) на голову за добу.
5. У літньому і зимному раціонах жеребців-плідниківспостерігається нестача вітаміну D; відповідно: взимку — 4 тис. МО; влітку — 5,907тис. МО. Дефіцит вітаміну D можна компенсувати, згодовуючи тваринам у складі сумішіконцентратів взимку — 0,08 мл, а влітку – 0,12 мл олійного розчину вітаміну D.
Використана література
1. Александров В. Новое в кормлении лошадей //Коневодство и конный спорт. — 2001. — № 4. — С. 12 — 15.
2. Баканов В. Н.,Менькин В. К. Кормлениесельскохозяйственных животных. — М.: Агропромиздат, 1989. — 511 с.
3. Батюжевський Ю.П., Головко Т. М., Лелюк Т. І. Зернові корми в годівлі коней. — К: Урожай, 1975. — 95 с.
4. Богданов Г. А. Кормление сельскохозяйственныхживотных. — М.: Агропромиздат, 1990. — 612 с.
5. Бомко В.С. і ін. Годівлясільськогосподарських тварин.— Вінниця, 2001.— 238 с.
6. ГопкаБ.М. і ін.Конярство: Підручник.— К.: Вища освіта, 2004
7. Даниленко Й. А., Перевозіна О. О.,Качухова А. А, та ін. Хімічний склад і поживність кормів. — К.: Урожай, 1973. — 348 с.
8. Деталізованапоживність кормів зони Полісся України. Довідник /М.М. Карпусь, В.П. Славов,М.А. Лапа, І.М. Маринюк за ред. акад. О.О.Созінова. — К.: Аграрна наука, 1995, — 345 с
9. Деталізованінорми годівлі сільськогосподарських тварин. Довідник /За ред. М.Т.Ноздріна. -К.: Урожай, 1991, — 344 с
10. Добрынин В.П. Основные принципы нормированногокормления лошадей //Книга о лошади. -М. -1995
11. Довідникпо годівлі сільськогосподарських тварин /П. О. Богданов, В.Ф. Каравашенко, О.І. Звєрєв та ін., за ред. Г.О. Богданова — 2-е вид., -К.: Урожай,1986.- 488 с.
12. Калашников А. /7, Клейменов Н. И., Баканов В. Н. идр. Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных. — М.: Агропромиздат,1985. — 348 с.
13. Калугин В. У истоков отечественного коневодства// Коневодство и конный спорт. — 1980. — №11. —С. 38-39.
14. Карпусь М. Л., Малієнко А. В. Арсентьева Н. І. та ін. Нормативи розрахункупоживності кормів в кормових одиницях і обмінній енергії. — К., 1991. — С. 3 —5.
15. КлищенкоТ. Т., Карпусь Н. М., Малиенко А. В. и др. Заготовка, хранение и использование кормов. —Киев: Урожай, 1987. — 336 с.
16. Книга о лошади. — М.: Госсельхозиздат,1955.— Т. 2.
17. Копил А.М. Підготовка, зберігання тавикористання кормів. -К.:Урожай, 1997.-290 с.
18. Кошаров А. Н.,Соколов Ю. А. Вопросысовременной теории и практики кормления лошадей // Биологические основытехнологии коневодства. — ВНИИ коневодства, 1982. — С. 117 — 125.
19. Куна Т.Д. Кормление лошадей. -М.: Колос, 1983.-352 с.
20. Максаков В. Я. Годівля сільськогосподарськихтварин. — К.: Урожай,1987. — 162 с.
21. Мосолов Н.Д.,Билый Л.А. Кормлениесельскохозяйственных животных. К.: Вища шк., 1990. -359 с.
22. Нормы и рационы кормлениясельскохозяйственных животных: Справ, пособие. — М.: Агропромиздат, 1985.
23. Практикум з годівлісільськогосподарських тварин / І. І.Ібатуллін, Ю. О. Панасенко та ін. — К.: НАУ, 2000.
24. Рось І.Ф. Вітаміни втваринництві. — К.:Урожай, 1972. — С. 129 — 133.
25. Соколов Ю. А. Разработка норм аминокислотногопитания лошадей // Продуктивное коневодство. Аминокислотное питание лошадей. —М.: ВНИИ коневодства, 1974. — С. 131 — 211.
26. Угадчиков С,Фомина Е и др. Направленноекормление жеребцов-производителей // Коневодство и конный спорт. — 1988. — № 1.— С. 11 —
27. Щеглов В. В.Боярский. Л. Г. Корма:приготовление, хранение, использование: Справочник. — М.: Агропромиздат, 1990.— С. 173 — 178.
28. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. — Львів: Світ, 1990. — Т.