ПЛАН
ВСТУП
РОЗДІЛ1. ВИМОГИ, ЯКІ ВИСУВАЮТЬСЯ ДО БУДІВНИЦТВА МІСТ, ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ ІКОМУНАЛЬНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ
1.1 Основі вимоги до плануваннята забудови міст і розташування об'єктів
1.2 Вимоги до проектування ібудівництва об'єктів
1.3 Вимогидо будівництва комунальних систем. Вимоги до систем водопостачання
1.4Вимоги до систем газопостачання
1.5Вимоги до будівництва та експлуатації енергетичнихоб'єктів і систем
1.6Вимоги до будівництва та експлуатації підприємств транспорту
РОЗДІЛ2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОГ(ТОВ «Ритм»м. Чернігова)
2.1 Організація роботи зпроведення дослідження стійкості роботи
2.2 Технологія дослідження сталості роботи об'єкта
2.3 Оцінка впливу вражаючихфакторів надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу на об'єктигосподарювання
2.4 Оцінка впливу ударної хвилі
2.5 Оцінка можливостівиникнення пожежі на об`єкті
2.6 Оцінка впливу вториннихвражаючих факторів
2.7 Оцінка стійкості роботиоб'єкта
РОЗДІЛ3. ШЛЯХИ І СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ'ЄКТІВ
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Під сталістю об'єктарозуміють здатність його будівель і споруд, комунально-енергетичних мереж,верстатів та обладнання (тобто всього інженерно-технічного комплексу)протистояти впливові різних несприятливих факторів. Під сталістю роботи ОГ розуміють йогоздатність випускати встановлені види продукції у необхідних обсягах іноменклатурах в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу, а принезначних і середніх руйнуваннях і при частковому порушенні зв'язків покооперації і поставках відновлювати своє виробництво в мінімально короткітерміни. Для об'єктів галузей, які не виробляють матеріальних цінностей(транспорт, зв'язок, торгівля тощо), сталість їх роботи передбачає здатністьбезперебійно виконуватисвої функції.
На сталість роботи ОГ унадзвичайних ситуаціях впливають такі фактори:
— ступінь надійності захистуробітників і службовців від впливу шкідливих факторів надзвичайних ситуацій;
— здатністьінженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти певною мірою наслідкамнадзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу;
— ступінь захищеності об'єктавід вторинних вражаючих факторів (пожеж, вибухів, затоплень, зараження СДОР іт.д.);
— ступінь надійності системипостачання об'єкта усім необхідним для виробництва продукції (сировиною,паливом, електроенергією, водою тощо);
— сталість і безперервністьуправління виробництвом та Цивільною обороною;
— підготовленість об'єкта доведення РІНР і робіт по відновленню порушеного виробництва.
Мета роботи проаналізуватирівень стійкості роботи м`ясопереробного підприємства ТОВ «Ритм» м.Чернігова.
РОЗДІЛ 1. ВИМОГИ, ЯКІ ВИСУВАЮТЬСЯ ДОБУДІВНИЦТВА МІСТ, ПРОМИСЛОВИХ ОБ'ЄКТІВ І КОМУНАЛЬНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ
1.1 Основі вимоги до планування та забудови міст ірозташування об'єктів
Обсяг і характер заходів щодопідвищення сталості роботи об'єктів господарювання (ОГ) в умовах надзвичайнихситуацій багато залежать від того, наскільки можуть бути виконані вимогиЦивільної оборони (до розташування об'єктів, планування міст, до будівництвавиробничих будівель і споруд, до систем постачання водою, газом та електроенергією).
Вимоги Цивільної оборониспрямовані на зниження можливих збитків, втрат серед населення і створенняліпших умов для проведення РІНР у можливих вогнищах ураження і районах лиха, азначить сприяють підвищенню сталості об'єктів.
Під час планування і забудовиміст повинен передбачатися поділ на окремі жилі масиви (мікрорайони) площею небільше 250 га з улаштуванням між ними протипожежних розривів завширшки не менше100 м у вигляді транспортних магістралей, бульварів, ставків, що зменшуєможливість поширення пожеж і сприяє ефективнішому веденню рятувальних робіт[10].
Всередині жилих мікрорайонівповинні передбачатися магістральні вулиці такої ширини, щоб при руйнуваннібудинків й утворенні завалів забезпечити виїзд транспорту з міста не менш ніж удвох напрямках; для цього їх ширина повинна дорівнювати висоті найвищихбудівель (без окремих високих) плюс 15 метрів.
Під час проектування міськоїтранспортної мережі мають бути передбачені надійний зв'язок між частинамиміста, можливість вільного виїзду у заміську зону і вільний підхід до вокзалів.Всі основні шляхи сполучення повинні дублюватися, пересікання транспортнихмагістралей повинні здійснюватися на різних рівнях. Міжміські шляхи повинніпрокладатися за містом, а навколо великих міст рекомендується будувати окружнішляхи.
У місті на кожномуквадратному кілометрі площі, переважно у парках, повинні будуватися водойми іззагальним об'ємом не менше 3000 м3 і з під'їзними шляхами не меншеяк на 3 автомашини.
Лазні, душові, пральні,фабрики хімчистки повинні будуватися з урахуванням можливості використання їхдля санітарної обробки людей, знезараження одягу.
Рівномірне та раціональнерозміщення виробничих сил і населення на всій території держави значнопідвищить сталість роботи ОГ у надзвичайних ситуаціях. З цієї точки зору нормипроектування ІТЗ ЦО рекомендують розміщати:
— безпосередньо вкатегорійованих містах підприємства, пов'язані з обслуговуванням населення(вузли зв'язку, поштові відділення, телеграфи, ательє, перукарні, майстерні,магазини, лазні тощо);
— на околицях міста і в межахзони можливих сильних руйнувань — склади поточного постачання, пасажирські тавантажні залізничні станції, комунальні гаражі, автопарки, депо;
— у зоні можливих незначнихруйнувань — нові промислові підприємства, склади промислових і продовольчихтоварів, склади ГСМ, сортувальні залізничні станції, електричні, водогінні ігазорозподільні станції;
— у заміській зоні —категорійовані об'єкти, які будуються, бази і склади матеріальних тапродовольчих резервів, школи-інтернати, пансіонати, турбази, будинкивідпочинку, санаторії тощо.
Норми вимагають не допускатибудівництво в зонах можливих катастрофічних затоплень важливих ОГ, великих баз,складів, залізничних станцій, аеропортів і т.д.
Виконанням норм проектуванняІТЗ ЦО в містобудуванні і при розміщенні ОГ вирішуються не тільки обороннізавдання, а й поліпшуються функціональна діяльність наших міст та умови життянаселення [10].1.2 Вимоги до проектування і будівництва об'єктів
Нові об'єкти народногогосподарства повинні будуватися з урахування вимог, виконання яких сприяєпідвищенню сталості об'єкта. Основні з них такі:
1. Будівлі і споруди наоб'єкті необхідно розташовувати розосереджено. Відстані між будівлями повиннізабезпечувати протипожежні розриви. При наявності таких розривів виключаєтьсяможливість перенесення вогню з однієї будівлі на іншу, навіть якщо пожежу негасять. Ширина протипожежного розриву Lр м визначається за формулою:
Lр= Н1+ Н2 + (15...20),
де H1 і Н2 — висоти сусідніх будівель, м.
Будівлі адміністративногосподарського та обслуговуючого призначення повинні розташовуватися окремо відосновних цехів.
2. Найважливіші виробничібудівлі слід будувати заглибленими або пониженої висотності, прямокутної формиу плані. Це зменшує парусність будівель і збільшує опірність їх ударній хвиліядерного вибуху. Належну стійкість до впливу ударної хвилі мають залізобетоннібудівлі з металевими каркасами в бетонній опалубці [10].
Для підвищення стійкості досвітлового випромінення у будівлях та спорудах, що будуються, повиннізастосовуватися вогнетривкі конструкції, а також вогнетривка обробка елементів будівлі,які горять. У кам'яних будівлях перекриття повинні бути виготовлені зармованого бетону або виконані з бетонних плит. Великі будівлі повиннірозділятися на секції вогнетривкими стінами (брандмауерами).
У ряді випадків припроектуванні та будівництві промислових будівель і споруд має бути передбаченаможливість герметизації приміщень від проникнення радіоактивного пилу. Цеособливо важливо для підприємств харчової промисловості і продовольчих складів.
3. У складських приміщенняхповинна бути мінімальна кількість вікон і дверей. Складські приміщення длязберігання легкозаймистих речовин (бензин, гас, нафта, мазут) повиннірозташовуватися в окремих блоках заглибленого або напівзаглибленого типу білямеж території об'єкта чи поза нею.
4. Деякі унікальні видитехнологічного обладнання доцільно розміщувати у найміцніших спорудах(підвалах, підземних приміщеннях) або у будівлях з легких вогнетривкихконструкцій павільйонного типу, під накриттям чи без нього. Це обумовлюєтьсятим, що у багатьох випадках обладнання може витримати набагато більший тискударної хвилі, ніж будівлі, в яких воно знаходиться, а при зруйнуванні будівельв результаті падіння конструкцій встановлене в них обладнання виходитиме з ладу [1].
5. На підприємствах, щовиробляють або використовують сильнодіючі отруйні та вибухонебезпечні речовини,при будівництві і реконструкції необхідно передбачати захист ємностей такомунікацій від зруйнування ударною хвилею чи конструкціями, що падають, атакож заходи, що виключають розливання отруйних речовин і вибухонебезпечнихрідин.
6. Душові приміщеннянеобхідно проектувати з урахуванням використання їх для санітарної обробкилюдей, а місця для миття машин — з урахуванням використання їх для знезараженняавтотранспорту.
7. Шляхи на території об'єктаповинні бути з твердим покриттям і забезпечувати зручне і найкоротше сполученняміж виробничими будівлями, спорудами і складами; в'їздів на територію об'єктамає бути не менше двох з різних напрямків. Внутрізаводські залізничні шляхиповинні забезпечувати найпростішу схему руху, займати мінімальну площутериторії об'єкта та мати обгінні ділянки. Вводи залізничних ліній в цехиповинні бути, як правило, тупикові.
8. Системи побутової тавиробничої каналізації повинні мати не менше двох випусків у міськіканалізаційні мережі та пристрої для аварійних скидів у котловани, яри, траншеїтощо.
1.3 Вимоги до будівництва комунальних систем. Вимоги до системводопостачання
Нормальна робота багатьохпідприємств залежить від безперебійного постачання технічною та питною водою.Потреба промислових підприємств у воді висока. Так, витрата води на виробництво1 т хімічних волокон близько 2000 м3.
Порушення постачання водоюпромислових об'єктів може привести до їх зупинення і викликати труднощі урятувальних роботах у вогнищі ядерного ураження.
Для підвищення сталостіпостачання об'єкта водою необхідно, щоб система водопостачання базувалася неменше ніж на двох незалежних джерелах, одне з яких доцільно влаштовуватипідземним [10].
У містах та на об'єктахмережі водопостачання в усіх випадках повинні бути закільцьовані. Водогіннекільце об'єкта повинно живитися від двох різних міських магістралей. Крім того,у містах та безпосередньо на промислових підприємствах слід будуватигерметизовані артезіанські свердловини. Нові споруджувані системиводопостачання слід живити, наскільки це можливо, від підземних джерел.Постачання об'єктів водою з відкритих водойм, річок, озер повинно здійснюватисясистемою головних споруд, розташованих на безпечній відстані.
Артезіанські свердловини,резервуари чистої води і шахтні колодязі повинні бути пристосовані дляроздавання води у пересувну тару. Резервуари чистої води слід обладнуватигерметичними люками і вентиляцією з очищенням повітря від пилу.
При наявності в місті кількохсамостійних водоскидів необхідно передбачати з'єднання їх перемичками здотриманням санітарних правил. Під час будівництва нових водогонів існуючіповинні зберігатися як резервні.
Стійкість мереж водогонупідвищується при заглибленні в ґрунт усіх ліній водогону і розміщенні пожежнихгідрантів та вимикаючих пристроїв на території, яка не може бути завалена призруйнуванні будівель, а також при облаштуванні перемичок, які дають можливістьвідключати пошкоджені лінії та споруди.
На підприємствах слідпередбачати оборотне використання води для технічних цілей, що зменшує загальнупотребу у воді, а отже, підвищує сталість водопостачання1.4 Вимоги до систем газопостачання
На багатьох об'єктахгосподарювання газ використовується як паливо, а на хімічних підприємствах — іяк вихідна сировина.
При зруйнуванні газових мережгаз може стати причиною вибуху, пожежі.
Для більш надійногопостачання газ повинен подаватися в місто і на промислові об'єкти по двохнезалежних газопроводах.
Газорозподільні станціїнеобхідно розташовувати за межами міста з різних боків. Газові мережізакільцьовуються і прокладаються під землею. На газовій мережі в певних місцяхповинні бути установлені автоматичні відключаючі пристрої, які спрацьовують віднадлишкового тиску ударної хвилі [3].
Крім того, на газопроводахслід установлювати запірну арматуру з дистанційним управлінням і крани, щоавтоматично перекривають подачу газу при розриві труб, що дозволяє відключатигазові мережі певних ділянок і районів міста.
1.5 Вимоги до будівництва та експлуатації енергетичних об'єктіві систем
Для забезпечення надійногоенергопостачання в умовах надзвичайних ситуацій мирного і воєнного часу під часбудівництва об'єктів і систем енергетики повинні бути враховані такі основнівимоги, що випливають із завдань Цивільної оборони:
— великі електростанції слідрозташовувати одну від одної і від великих міст на значних відстанях;
— при розташуванні атомнихелектростанцій (АЕС) на території України одночасно з господарсько-економічнимифакторами повинні враховуватися фактори безпеки.
Мінімально допустимі відстанівід АЕС до міста з населенням від 500 тис. до 1 млн. чоловік — 30 км, а з населенням понад 2 млн.чоловік — 100 км.
Відстань від АЕС до міст зчисельністю населення не вище 1,5 млн. чоловік — не менше 5 км. Густотанаселення в 30-кілометровій зоні повинна бути не більше 100 чол./км2.
При розміщенні АЗС (АСТ)повинні враховуватися сейсмічність зони, її геологічні, гідрологічні таландшафтні особливості.
Спеціальні заходи пообмеженню розповсюдження викиду радіоактивних речовин включають конструктивніспособи запобігання викидів та локалізації реактора, встановлення санітарно-захиснихзон (СЗЗ), спеціальні заходи по локалізації радіоактивних продуктів [1].
Для забезпечення надійногоелектропостачання потрібно здійснювати його від енергосистем, до складу якихвходять електростанції, що працюють на різних видах палива. Робочі знижуючі станції,диспетчерські пункти енергосистем та лінії електропередач необхідно розміщуватирозосереджено, і вони повинні мати достатній ступінь захищеності.
Постачання електроенергії увеликі міста і ОГ необхідна здійснювати від двох незалежних джерел.
При електропостачанні об’єктавід одного джерела повинно бути не менше двох вводів з різних напрямків.
Трансформаторні підстанціїнеобхідно надійно захищати, їх сталість повинна бути не нижче сталості самогооб'єкта.
Електроенергію до діляноквиробництва слід підводити по незалежних електрокабелях, прокладених у землі.Системі електропостачання повинна мати захист від впливу електромагнітногоімпульсу (ЕМІ) ядерного вибуху чи природного явища.
Для підвищення сталості роботиенергетичних систем у надзвичайних ситуаціях необхідно створювати автономні резервніджерела електропостачання. Для цього можна використали пересувні електростанціїна залізничних платформах та суднах.
У містах, розташованих наберегах морів та річок, необхідно створювати берегові пристрої для прийманняелектроенергії від суднових енергоустановок.
1.6 Вимоги до будівництвата експлуатації підприємств транспорту
При проектуванні таплануванні автотранспортних підприємств вирішуються питання використання ізабудови земельної ділянки, взаємного розташування будівель і споруд зурахуванням рельєфу місцевості і панівного напрямку вітру, дотриманняпротипожежних розривів; забезпечення шляхами і проїздами.
Автотранспортні підприємства,які мають число постів технічного обслуговування автомобілів понад 10 абопризначені для зберігання понад 50 автомобілів, повинні мати не менше двохв'їздів.
Протипожежні розриви від площдля зберігання автомобілів-до промислових автотранспортних будівель та спорудприймаються в залежності від їх ступеня вогнетривкості.
Для зберігання автоцистерн,призначених для перевезення легкозаймистих і горючих рідин, передбачаютьсяспеціальні ізольовані майданчики.
Проектування автотранспортнихпідприємств проводиться з урахуванням розміру автомобілів, що зберігаються іобслуговуються [1].
Ступінь вогнетривкостібудівель гаражів залежить від їх площі та поверховості. Багатоповерховимизводять будівлі не нижче II ступенявогнетривкості з площею поверху між протипожежними стінами не більше 5200 м2.Одноповерхові гаражі розміщують у прибудовах до громадських будівель при умовівідділення їх протипожежними стінами. Приміщення для зберігання автомобіліввідділяють від площ для технічного обслуговування і ремонту вогнетривкимистінами та перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 год.
При проектуванні табудівництві автопідприємств передбачають ряд заходів, які забезпечують успішнуевакуацію автомобілів у випадку пожежі: достатнє число евакуаційних воріт,визначають розстановку автомобілів у зоні стоянки і належне утримання шляхівевакуації.
Автотранспортні цехидопустимо розміщувати у виробничих будівлях зі ступенем вогнестійкості не меншеIII категорії по пожежнійнебезпеці В, Г, Д при умові виділення цих цехів від решти будівліпротипожежними перегородками 1-го типу.
Приміщення для технічногообслуговування і ремонту автомобілів необхідно відділити від приміщень длязберігання автомобілів протипожежними перегородками 1-го типу. Ворота і двері уцих перегородках повинні бути протипожежними 2-го типу.
В автомобільних цехах зчислом автомобілів понад 25 повинен бути розробленні! і затвердженийначальником цеху спеціальний план розстановки автомобілів і порядок їхевакуації.
У приміщеннях гаражів недопускається:
— підігрівати двигунивідкритим вогнем, користуватися відкритим вогнем під час техогляду, проведенніремонтних робіт;
— залишати автомобілі звключеним запалюванням.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯСТІЙКОСТІ РОБОТИ ОГ (ТОВ «Ритм»м. Чернігова)2.1 Організація роботи з проведення дослідження стійкостіроботи
Оскільки з часом умови,обстановка, характеристики окремих елементів на об'єкті можуть змінюватися,необхідно періодично за планами міністерств у визначені терміни проводитидослідження й оцінку сталості роботи об'єкта у надзвичайних ситуаціях. Загальнекерівництво дослідженнями здійснює начальник ЦО (директор) підприємства. Дляоцінки фізичної стійкості окремих елементів, підготовленості об'єкта в ціломудо роботи в критичних умовах і розробки заходів щодо її підвищення залучаютьсяінженерно-технічний персонал і працівники штабу ЦО об'єкта, а при необхідності— і співробітники чи групи (відділи) науково-дослідних та проектних організацій,пов'язаних з роботою підприємства [9].
Перед початком дослідження,як правило триває підготовчий період, протягом якого відпрацьовуютьсяорганізаційні документи, найважливішими серед яких є наказ начальника ЦО ікалендарний план проведення дослідження. Наказ визначає мету і завданнядослідження, хто залучається (для проведення досліджень та розробки необхіднихзаходів створюються робочі групи, які відповідають основним виробничо-технічнимслужбам об'єкта), порядок проведення (етапи, їх тривалість, методики проведеннянеобхідних розрахунків) та інші організаційні питання. Календарний планвизначає терміни проведення робіт поетапно.
На об'єкті створюються такіробочі групи по дослідженню стійкості:
— будівель та споруд (5-6чоловік); старший — заступник директора з капітального будівництва — начальниквідділу капітального будівництва (ВКБ);
— комунально-енергетичнихмереж (5 — 7 чоловік); старший групи — головний механік;
— технологічного процесу (3 — 5 чоловік); старший — головний технолог;
— управління виробництвом (3 — 5 чоловік); старший — начальник виробничого відділу;
— матеріально-технічноюпостачання (МТП) і транспорту (3 — 5 чоловік); старший групи — заступникдиректора по МТП (начальник відділу МТП). Крім того, створюється група штабу ЦО,до якої входять керівники служб об'єкта.
Організовує роботу групголовний інженер, при якому створюється група керівництва дослідженнями (3 — 5чоловік).
Дослідження проводяться у 2етапи. На першому аналізують уразливість основних елементів у випадку надзвичайнихситуацій мирного і воєнного часу та оцінюють можливість роботи об'єкта унадзвичайних ситуаціях. На другому етапі розробляють заходи по підвищеннюсталості роботи об'єкта до всіх вражаючих факторів.
Результат роботи усіх груп —звітна доповідь і план-графік нарощування заходів по підвищенню сталості роботиоб'єкта.
Звітну доповідь ізвідповідними висновками і пропозиціями направляють на затвердження у вищестоящийорган, до Чернігівського управління надзвичайними ситуаціями.
У плані-графіку вказують заходи,які виконуються в мирний і воєнний час, а також ті, що будуть проводитися вразі загрози виникнення надзвичайної ситуації і після її початку. В кожномурозділі плану відбиваються заходи, виконувані об'єктом, проектними та іншимиорганізаціями. У плані до нього вказують обсяг та вартість запланованих робіт,джерела фінансування, основні матеріали та їх кількість, машини і механізми,робоча сила, відповідальні виконавці, терміни виконання тощо. План-графікзатверджується директором підприємства (начальником ЦО) і доводиться до відомавиконавців.
Таким чином, дослідженнястійкості — це не одноразова дія, а тривалий, динамічний процес, що вимагаєпостійної уваги з боку керівництва, інженерно-технічного персоналу та штабу ЦОоб'єкта.2.2 Технологія дослідження сталості роботи об'єкта
На території ТОВ «Ритм»м. Чернігова є: будівлі і споруди, в яких містяться цехи та основнетехнологічне обладнання; споруди енергогосподарства, водопостачання, мережівнутрішнього транспорту, системи зв'язку й управління, складське господарство,адміністративні, побутові й господарські будівлі.
Район розташування ТОВ «Ритм»м. Чернігова вивчають за картами і планами. На території навколо об'єкта внаявності є джерела виникнення вторинних факторів ураження (лісовий масив), атакож метеорологічні й природні умови (глибина залягання підґрунтових воднезначна).
Конструкції на об`єктірізнопланові: одно та двоповерхові будівлі. Характер перекриття залізобетонніплити з металевим каркасом, довжина виробничих приміщень значна, забудовимістять достатню кількість світлових пройомів (норми дотримані), наявність натериторії об’єкта сховищ та укриттів, розрахованих на кількість робітників таслужбовців до 100 чоловік, які одночасно перебувають у кожній будівлі [10].
На об`єкті при оцінцівнутрішнього планування об'єкта існує можливість виникнення і поширення пожеж, утвореннязавалів, виникнення вторинних факторів ураження, тобто існує ймовірність руйнуваннясильнодіючими отруйними рідинами (аміак, хлор), складів ВР і вибухонебезпечнихтехнологічних установок, комунікацій, пошкодження яких можуть викликати пожежі,вибухи, загазованість тощо.
Вивчення технологічногопроцесу відбувається з точки зору переведення підприємства на випуск воєнноїпродукції, а також визначення необхідних запасів деталей, вузлів, обладнання,сировини, паливно-мастильних матеріалів і т. д.
Безпосередньо робота об'єкта залежитьвід зовнішніх джерел енергопостачання, передбачається на території об`єктазапас та зберігання в резервуарах води, пари, стиснутого повітря, на об`єктівідсутня аварійна подача електроенергії, газу, та інших видів електропостачанняна воєнний період, центральна енерголінія достатньо надійна та захищена.
Система управління, а саме:стан пунктів управління та вузлів зв'язку, зв'язок із заміською зоною, системиоповіщення перебувають в нормальному робочому стані.
При необхідності можливе поповненняробочої сили і можливості взаємозамінності керівного складу.
Аналіз системиматеріально-технічного постачання передбачає коротку характеристику її роботи вмирний час і можливі зміни у зв'язку з переходом на випуск нової продукції;оцінку запасів сировини, деталей і комплектуючих виробів, без яких виробництвоне може продовжуватися; можливі способи їх поповнення. Розглядаються способизберігання готової продукції і питання її реалізації.
Підготовка об'єкта довідновлення виробництва визначається на основі вивчення вищеназваних питань;при цьому враховуються підготовленість персоналу, можливості будівельних таремонтних підрозділів і організацій, що обслуговують об'єкт, можливі руйнуванняі пошкодження [7].
Отримані під час аналізу данівикористовуються для визначення фізичної стійкості елементів об'єкта, виявленнявразливих ділянок та оцінки сталості його роботи.
2.3 Оцінка впливу вражаючих факторів надзвичайних ситуаціймирного і воєнного часу на об'єкти господарювання
Головну небезпеку дляназемних об'єктів становлять ударна хвиля, світлове (теплове) випромінювання,вторинні вражаючіфактори і радіоактивне зараження місцевості. Протеіноді доводиться враховувати і вплив проникаючої радіації та електромагнітногоімпульсу. Критеріями оцінки фізичної стійкості об'єкта прийняті:
— при впливі ударної хвилі —надлишкові тиски, при яких елементи виробничого комплексу не руйнуються абоодержують такі ушкодження чи руйнування (слабкі і середні), при яких вониможуть бути відновлені в короткі терміни;
— при впливі світловоговипромінювання — максимальні значення світлових імпульсів, при яких невідбувається загоряння матеріалів, сировини, устаткування, будинків і споруд;
— при впливі вториннихфакторів — надлишкові тиски, при яких руйнування і пошкодження не призводять доаварій, пожеж, вибухів, затоплень, небезпечного зараження місцевості йатмосфери, тобто не призводять до ураження людей і виходу з ладу засобіввиробництва.
Оцінка стійкості об'єктавключає визначення:
— видів вражаючих факторів,вплив яких можливий на об'єкт, та їх параметрів;
— впливу ударної хвилі наелементи об'єкта;
— можливості виникнення пожеж;
— впливу вторинних вражаючихфакторів. Після цього робиться висновок.
2.4 Оцінка впливу ударної хвилі
Дія ударної хвилі на об'єктхарактеризується складним комплексом навантажень: надлишковим тиском, тискомвідбиття, тиском швидкісного напору, тиском затікання, навантаження від сейсмовибуховиххвиль і т.д. Значення їх залежить в основному від виду і потужності вибуху,відстані до об'єкта, конструкції і розмірів елементів об'єкта, орієнтації щодоепіцентру вибуху, місця розташування будинків і споруджень у загальній забудовіоб'єкта й окремих елементів виробництва в приміщеннях будинків, рельєфумісцевості і деяких інших факторів. Врахувати їх у сукупності для кожногоелемента об'єкта, як правило, неможливо. Тому можливість елементів опиратисядії ударної хвилі характеризують тільки надлишковим тиском у її фронті,вважаючи, що масштаби руйнувань не залежать від потужності і висоти найбільшймовірних ядерних вибухів.
Для визначення ступеняруйнувань чи ушкоджень:
— вивчають вихідні дані ірозраховують параметри ударної хвилі на відповідних відстанях;
— для розрахованих значеньнадлишкових тисків оцінюють ступінь руйнування розглянутих елементів;
— оцінюють можливістьвиникнення вторинних вражаючих факторів;
— з огляду на ступіньруйнувань найслабших елементів об'єкта, визначають ступінь руйнування об'єкта вцілому.
Вихідними даними для оцінкифізичної стійкості є: конструктивні особливості елемента, його форма, вага,габарити, характеристики міцності [1].
Оцінка ступеня руйнуваньбудинків і споруд, сховищ і ПРУ, енергетичного устаткування і мереж,верстатного і технологічного устаткування, вимірювальної апаратури, засобівзв'язку й оповіщення, транспортних та інших засобів може здійснюватися абометодом порівняння наявних довідкових даних для розглянутого виду чианалогічного йому елемента, або методом розрахунку впливу ударних навантажень ісил зсуву на елемент.
Для порівняльної оцінкинеобхідно мати відповідні таблиці можливих руйнувань елементів об'єкта взалежності від надлишкового тиску у фронті ударної хвилі: будинків, споруд,транспорту, устаткування, енергетичних споруд і мереж. Ці таблиці складаютьсяна основі статистичних даних, отриманих при аналізі руйнувань у Хіросімі йНагасакі та при проведенні випробувальних ядерних вибухів на полігонах, іможуть поповнюватися результатами розрахунків при конструюванні новихелементів.
Метод розрахунку передбачаєвизначення динамічних навантажень, створюваних надлишковим тиском у фронтіударної хвилі, і реакції елемента на ці навантаження. Вихідними даними привикористанні цього методу є: надлишковий тиск у фронті ударної хвилі і характерйого зміни в часі (протягом фази стискання), тривалість фази стискання ішвидкість руху фронту ударної хвилі. У більшості випадків дію ударної хвилі оцінюютьпитомим імпульсом — добутком надлишкового тиску на час його дії. Оскільки ∆Рфзалежить не тільки від часу, а й від відстані до епіцентру, і відпотужності джерела ПУХ, розрахунок імпульсу з використанням інтегральногочислення ускладнений. Тому звичайно використовують кусково-лінійну апроксимаціюкривої ∆Рф як функції часу.2.5 Оцінка можливості виникнення пожежі на об`єкті
Можливість виникненняосередків спалахування і горіння встановлюємо за даними займистості матеріалів;при цьому необхідно врахувати вплив вторинних факторів ураження, обумовленихударною хвилею (руйнування коптилень, печей, газопроводів, розриви і пробиттяелектропроводки, кабелів тощо).
Розвиток пожеж значною міроюзалежить від ступеня вогнестійкості будинків і споруд і пожежонебезпекитехнологічних процесів [10].
За пожежною небезпекою об'єктвідповідно до характеру технологічного процесу відноситься до категорії «Б».
Будинки і споруди присутні натериторії об’єкта по вогнестійкості поділяються на п'ять ступенів:
I — основні елементи виконаніз матеріалів, що не горять, несучі конструкції мають підвищену опірність довпливу вогню;
II — основні елементи виконані зматеріалів, що не горять;
III — стіни кам'яні (цегляні),перегородки і перекриття дерев'яні оштукатурені;
IV — дерев'яні оштукатурені будинки;
V — дерев'яні неоштукатурені будівлі.
Найбільш небезпечними єбудинки і споруди, виконані з матеріалів, що згорають, — III, IV і V ступенів вогнестійкості.
Орієнтовний час розвиткупожежі до повного охоплення вогнем: для будинків і споруд І і II ступенів — не менше 2 год., III ступеня — не менше 1,5 год., IV та V ступенів — не менше 1 год.
На розвиток пожеж впливаєтакож ступінь руйнування будинків, споруд і технологічних ліній ударною хвилею.Окремі і суцільні пожежі можливі на підприємствах, які одержали в основномуслабкі й середні руйнування. Так, у будинках І, II і III ступенів вогнестійкості виникнення ірозвиток пожежі (але не тління чи горіння в завалах) спостерігається приодержанні руйнувань від надлишкового тиску у фронті ударної хвилі порядку 30-50кПа, в у будинках IV і V ступенів — при руйнуваннях від ∆Рфприблизно в 20 кПа.
Поширення пожеж іперетворення їх у суцільні істотно залежить від густоти забудови територіїоб'єкта. Вогонь швидко поширюється на ділянках, на яких переважно розташованібудинки І та II ступенів вогнестійкості згустотою забудови 30 %, або будинки ІІІ ступеня вогнестійкості з густотою 20 %, або будинки IV и V ступенів вогнестійкості при густотізабудови 10 %.
При збільшенні густотизабудови будинками III, IV і V ступенів ще на 10% створюютьсясприятливі умови для виникнення вогняного шторму.
За вогнестійкістю окремихбудинків і споруди та характером технологічного процесу робиться висновок пропожежостійкість кожного цеху і об'єкта в цілому та на його основі виробляютьсязаходи щодо підвищення пожежної безпеки.2.6 Оцінка впливу вторинних вражаючих факторів
Оскільки розв'язанняконкретних задач з оцінки наслідків дії вторинних факторів ураження залежитьвід специфіки виробництва й особливостей об`єкта, за основу приймають висновкиз аналізу характеру і ступеня руйнувань окремих елементів при впливі ударноїхвилі ядерного вибуху. Так, оцінюючи характер і масштаби вражаючої дії, щозастосовуються при виробництві СДОР, необхідно зазначити, що умови зберіганняїх на об'єкті, густота виробничої забудови, якість захисних споруджень ізабезпеченість ними людей, наявність ЗІЗ відповідає нормам.
2.7 Оцінка стійкості роботи об'єкта
Висновки щодо оцінкистійкості об`єктаробимо напідставі визначення комплексного впливу ударної хвилі, світловоговипромінювання і вторинних факторів ураження, а також радіоактивного зараженняна його території. Найбільш слабкими місцями на об`єкті, які руйнуються в першучергу є адміністративні забудови, складські приміщення, система комунікацій,далі при дії вищих за значеннями надлишкових тисків руйнуються каркасивиробничих будівель, при яких потрібна зупинка виробництва для виконаннякапітального ремонту (випадок одержання об'єктом середніх руйнувань).
Критичним вважаєтьсянадлишковий тиск, що витримується в заданих умовах найбільш вражаючим елементомоб'єкта, який раніше за інших втрачає здатність опиратися і виходить з ладу,викликаючи часткову або повну зупинку виробництва.
Для встановлених рівнів руйнуванняелементів об'єкта оцінюємо ймовірні матеріальні втрати виробництва за всімаосновними фондами: на об`єкті критичний стан забудов, без капітального ремонтуне можливе їх використання; порушення роботи систем електропостачання, подачігазу, пари тощо; наявні втрати верстатного, технологічного і лабораторногоустаткування тощо.
Важливим критерієм стійкостіроботи об'єкта в умовах радіоактивного зараження є максимальна припустима дозаопромінення, яка не призводить до втрати працездатності людей і захворювання їхпроменевою хворобою [7].
Оцінку стійкості роботиоб'єкта в цілому здійснюємо за:
— рівнем стійкості елементівоб`єкту досить низький (особливо адміністративного комплексу підприємства);
— виробничого персоналу забезпеченийв повному обсязі засобами захисту від ОМП;
— матеріально-технічногозабезпечення виробництва при тимчасовому порушенні постачань перебуває взадовільному стані;
— виконання відбудовних робітможливе при залученні невоєнізованих формувань обласного масштабу;
— керування об'єктомздійснюється на високому професійному рівні.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ І СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯСТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ'ЄКТІВ
Підвищення стійкості об'єктадосягають посиленням найбільш слабких (вражаючих) елементів і ділянок об'єкта(систем комунікацій, адмінбудівель). Для цього на об`єкті завчасно на основідосліджень планують і проводять відповідні організаційні й інженерно-технічнізаходи. Досягнення науки і техніки дозволяють реалізувати такі рішення, прияких підприємство буде стійке до впливу дуже значних надлишкових тисків, однакце пов'язано з великими витратами засобів і матеріалів і може бути виправданолише при захисті унікальних, особливо важливих елементів об'єкта. Заходи будутьекономічно обґрунтовані, якщо вони максимально узгоджені із завданнями, якірозв'язуються в мирний час для забезпечення безаварійної роботи, поліпшенняумов праці, удосконалювання виробничого процесу. Особливо велике значення маєрозробка інженерно-технічних заходів при новому будівництві, бо у процесіпроектування, як відзначалося раніше, у багатьох випадках можна домогтисялогічного поєднання загальних інженерних рішень із захисними заходами ЦО, щознизить витрати на їх реалізацію [10].
На існуючих об'єктах заходищодо підвищення стійкості доцільно проводити в процесі реконструкції чивиконання інших ремонтно-будівельних робіт.
Підвищення стійкості роботиоб'єкту передбачає:
— захист робітників таслужбовців у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;
— підвищення міцності істійкості найважливіших елементів і удосконалювання технологічного процесу;
— підвищення стійкостіматеріально-технічного постачання;
— підвищення стійкостіуправління об'єктом;
— розробку заходів щодозменшення імовірності виникнення вторинних факторів ураження і збитків від них;
— підготовку до відновленнявиробництва після ураження об'єкта.
Особлива увага приділяєтьсязабезпеченню укриттям всіх працюючих у захисних спорудженнях. З цією метоюрозробляється план нагромадження і будівництва необхідної кількості захиснихспоруджень; у випадку недостачі сховищ, які відповідають сучасним вимогам, уньому передбачається укриття робітників та службовців у швидко створюванихсховищах.
Посилення міцності будинків,споруджень, устаткування та їх конструкцій пов'язано з великими витратами. Томупідвищення характеристик міцності проводять, якщо:
— окремі особливо важливібудинки і спорудження значно слабші за інші і їхню міцність доцільно довести доприйнятої для даного підприємства межі стійкості;
— необхідно зберегти деяківажливі ділянки (цехи), які можуть самостійно функціонувати при виході з ладуінших і забезпечать випуск особливо цінної продукції.
При проектуванні ібудівництві нових цехів підвищення стійкості може бути досягнуто застосуваннямдля несучих конструкцій живлення і технологічні установки. Якщо за умовамитехнологічного процесу зупинити окремі ділянки виробництва, агрегати, печі іт.п. не можна, їх переводять на понижений режим роботи; ті, що спостерігають забезупинною роботою цих елементів, повинні бути забезпечені індивідуальнимиукриттями, спорудженими в безпосередній близькості від робочого місця.
Підвищення стійкості системиенергопостачання досягається проведенням як загальноміських, так і об'єктовихінженерно-технічних заходів. Створюються дублюючі джерела електроенергії, газу,води і пари шляхом прокладання декількох електро-, газо-, водо- іпаропостачальних комунікацій та подальшого їх закільцювання. Інженерні йенергетичні комунікації переносяться в підземні колектори, найбільшвідповідальні пристрої (центральні диспетчерські розподільні пункти)розміщуються в підвальних приміщеннях будинків чи у спеціально побудованихміцних спорудах. Там, де прокладання комунікацій у траншеях чи тунеляхнеможливе, здійснюєтьсязакріплення трубопроводів до естакад, щобуникнути їх зрушення чи скидання; самі естакади зміцнюються установкою розтяжоку місцях поворотів і розгалужень.
Для забезпечення проведенняРІНР і якомога швидшого відновлення виробництва на випадок виходу з ладу основнихджерел енергоживлення повинен бути створений резерв джерел електро- іводопостачання (пересувні електростанції і насосні агрегати з автономнимидвигунами).
Стійкістьсистем електропостачанняоб'єкта підвищують, підключаючи його до декількох джерел живлення, віддалениходне від одного на відстань, що виключає можливість їх одночасного ураженняодним ядерним вибухом [1].
У мережах електропостачанняпроводять заходи щодо переведення повітряних ліній електропередач на підземні.
Водопостачання об'єкта більшстійке і надійне, якщо він живиться від декількох систем чи від двох-трьохнезалежних джерел, віддалених одне від одного на безпечну відстань. Гарантованепостачання водою забезпечується тільки від захищених джерел з автономними ітакож захищеними іншими джерелами енергії (наприклад, артезіанські і безнапірнісвердловини, приєднані до загальної системи водопостачання об'єкта).
Для стійкого і надійногопостачання підприємств газом необхідно передбачити його подачу в газові мережіоб'єктів від газо-регуляторних пунктів (газороздавальних станцій), а на випадоквиходу з ладу останніх влаштовувати обвідні лінії — байпаси. При будівництвінових чи реконструкції старих газових мереж по можливості повинні створюватисязакільцьовані системи. Усі вузли і лінії газопостачання бажано розміщувати підземлею (заглиблення комунікацій значно зменшує імовірність їх ураження ударноюхвилею ядерного вибуху й інших засобів нападу, а крім того, значно знижуєможливість виникнення вторинних факторів ураження).
З метою зменшення пожежноїнебезпеки (зниження можливості витікання газу) на газопроводах встановлюютьсяавтоматичні запірні і перемикаючі пристрої дистанційного керування, щодозволяють при розриві труб безпосередньо з диспетчерського пункту відключатимережі чи переключати потік газу.
Підвищення стійкості системтеплопостачання досягається захистом джерел тепла і заглибленням комунікацій уґрунт. Під час одержання об'єктом тепла від міської теплоцентралі проводятьзаходи по забезпеченню стійкості підвідних трубопроводів та наявнихрозподільних пристроїв. Теплову мережу будують, як правило, за кільцьовоюсхемі. Труби системи прокладають у спеціальних каналах, запірні та регулюючіпристосування розміщують в оглядових колодязях і по можливості на території, якане буде завалена у випадку руйнування [8].
Заходи по підвищеннюстійкості системи каналізації розробляють окремо для зливових, промислових ігосподарських (фекальних) зливів. На об'єкті обладнують не менше двох виводів зпідключенням до міських каналізаційних колекторів і додатково обладнують виводидля аварійних скидань неочищених вод у прилеглі до об'єкта яри та інші природнізаглиблення.
Якщо на об'єкті є мережі іспоруди для подачі стиснутого повітря, кисню, аміаку, хлору та інших рідких ігазоподібних реактивів, інженерно-технічні заходи для цих систем розробляютьсяв основному з метою запобігання вторинних факторів ураження. Одним ізнайважливіших заходів по забезпеченню сталого, безперервного на всіх етапахуправління у надзвичайних ситуаціях с розподіл всього персоналу об'єкта на двігрупи: працююча зміна (перебуває на об'єкті) і відпочиваюча (перебуває узаміській зоні або по дорозі між заміською зоною та об'єктом). До того жстворюються дві-три групи управління (за кількістю змін), які, крім керівництвавиробництвом, повинні бути готові будь-якої миті взяти на себе організацію ікерівництво проведенням РІНР.
Для забезпечення надійногоуправління діяльністю об'єкта у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часув одному із сховищ обладнується пункт управління. Диспетчерські пункти ірадіовузли розміщують по можливості у найміцніших спорудах і підвальнихприміщеннях. Повітряні лінії зв'язку до найважливіших виробничих ділянокпереводять на підземно-кабельні. Стійкість засобів зв'язку можна підвищитипрокладанням енергопостачальних фідерів на автоматичну телефонну станцію (АТС)та радіовузол об'єкта, підготовкою пересувних електростанцій для заряджанняакумуляторів АТМ і для живлення радіовузла при відключенні основних джерелелектропостачання. При розширенні мережі підземних кабельних ліній необхіднопрокладати дводротові, захищені екранами від впливу ЕМІ. Для більшої надійностіповинні бути передбачені дублюючі засоби зв'язку.
У районі розосередженняробітників і службовців також обладнують пункт управління. Між міським ізаміським пунктами управління проводять зв'язок, як правило, телефонний,передбачаючи його дублювання за допомогою радіо- та пересувних засобів, такожвживають заходів по забезпеченню зв'язку із змінними підприємствами покооперації.
Особливе значення маєсталість виробничих та господарських зв'язків з постачання об'єкта всіма видамиенергії, водою, парою, газом; з транспортних послуг; з поставок сировини,напівфабрикатів, комплектуючих виробів та ін.
Підвищення сталостіматеріально-технічного постачання забезпечується створенням запасів сировини,матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, палива. Розміри незменшуванихзапасів визначають для кожного об'єкта залежно від можливості їх накопичення,важливості продукції, яка випускається, визначених термінів переходу навиробництво продукції в умовах надзвичайних ситуацій. Стабільно працюючепідприємство повинно бути здатним безперебійно випускати продукцію за рахунокнаявних запасів до відновлення зв'язків з поставок або до одержання необхідноговід нових постачальників[10].
Дуже велике значення маєсвоєчасне відправлення готової продукції споживачам. На деяких об'єктах(нафтопереробних, хімічних та ін.) накопичення готової продукції можеперетворитися у вкрай небезпечне джерело вторинних факторів ураження і створитизагрозу як самому об'єкту, так і сусіднім підприємствам та житловому сектору.Якщо неможливо відправити готову продукцію споживачам, її слід вивезти за межізони можливих руйнувань (наприклад, на базу зберігання у заміській зоні).
Зменшення ймовірностівиникнення вторинних факторів ураження і збитків від них досягається завчаснимплануванням і проведенням відповідних профілактичних заходів.
На об'єктах, пов'язаних звипуском та зберіганням горючих і СДОР, плани таких заходів розробляються і в мирнийчас. У них враховуються характер і масштаби можливих аварій, визначаютьсязаходи по врятуванню людей і матеріальних цінностей, шляхи і способи ліквідаціїнаслідків, порядок дій спеціалізованих пожежних та рятувальних команд.
На об'єктах, технологічніпроцеси яких пов'язані із застосуванням пожежонебезпечних, вибухонебезпечних іСДОР, визначається необхідний мінімум їх запасів. Зберігання таких речовин натериторії підприємства організовується у захищених сховищах; зайві запасививозяться у заміську зону.
Протипожежні заходи щодозахисту об'єктів від впливу надзвичайних ситуацій повинні бути спрямовані настворення умов, які забезпечують мінімальний ризик виникнення пожеж, щовиникають унаслідок прямої дії світлового випромінювання, загорянь, які можутьбути викликані дією ударної хвилі, а також на обмеження розповсюдження вогню іна створення необхідних умов для ліквідації пожеж.
Під час реконструкції старихта будівництві нових об'єктів необхідно передбачати протипожежні розриви, які бзабезпечували умови для маневру пожежних сил і засобів у період гасіння чилокалізації пожеж, зведення спеціальних протипожежних резервуарів з водою таштучних водойм. Для попередження пожеж у будівлях і спорудах повиннізастосовуватися вогнестійкі конструкції, вогнезахисна обробка горючихелементів, спеціальні протипожежні перешкоди (великі будівлі розділяють насекції вогнетривкими стіна-ми-брандмауерами).У сховищах вибухонебезпечнихречовин (стиснутих газів, летких рідин, твердих ВР) слід установлюватипристрої, які б локалізували руйнівний ефект вибуху: викидні панелі, вікна іфрамуги, що самі відчиняються; різного роду клапани-відсікачі.
У приміщеннях, де можливезараження повітря СДОР, установлюють автоматичні пристрої нейтралізації, якіпри певній концентрації отруйних речовин починають розбризкувати нейтралізуючурідину [2].
На об'єкті повинен бутизабезпечений надійних захист людей більшої за кількістю працюючої зміни відусіх видів надзвичайних ситуацій. Це досягається укриттям робітників таслужбовців у сховищах; якщо їх не вистачає, будуються бомбосховища зі спрощенимобладнанням. Працівники об'єкта і члени їх сімей забезпечуються ЗІЗ. Робитьсяперерахунок по змінах робітників і службовців, що залишаються, у відповідностіз новим технологічним процесом. При визначенні тривалості робочого дня іскладанні змінного графіка роботи змін враховують реальні потреби виробництва,щоб уникнути скупчення на території об'єкта людей, яких стає більше, ніж можутьвмістити сховища. Об'єкт переводиться на мінімально необхідне споживанняелектроенергії, газу, пари і палива. Перевіряється готовність до безаварійногозупинення виробництва, способи скорочення чи повного припинення подачі пальних,отруйних і вибухонебезпечних сумішей. Адміністративний апарат, відділи,лабораторії, конструкторські бюро та інші підрозділи, перебування яких наоб'єкті у надзвичайних ситуаціях необов'язкове, евакуюють у заміську зону і їхроботу організовують там. На об'єкті залишаються тільки персонал таобслуговуючі підрозділи, які необхідні для забезпечення виробничої діяльностіробочої зміни і керівництва усім підприємством. З території об'єкта вивозять вукриття особливо важливі матеріальні цінності та документацію.
Вводиться в дію цілодобовасистема управління об'єктом і всіма його підрозділами безпосередньо на об'єктіі в заміській зоні. Установлюється оперативне чергування. Перевіряєтьсянаявність та справність обладнання на пунктах управління ЦО об'єкта ірозгортаються усі види зв'язку.
Дуже важливим показникомсталості роботи об'єкта є готовність його у найкоротші терміни після ураженнявідновити випуск продукції.
У результаті об'єкт можезазнати повних, сильних, середніх чи слабких руйнувань. Під час повних абосильних руйнувань налагодити заново виробництво в умовах ведення війнипрактично буде неможливо. При одержанні об'єктом слабких чи середніх руйнуваньвідновлення виробництва цілком реальне. Тому плани і проекти, як правило,розробляються у двох варіантах — на випадок одержання об'єктом слабких ісередніх руйнувань. Для цих умова визначають характер та обсяг першочергових відновлювальнихробіт [10].
У розрахунках по відновленнюбудівель і споруд зазначають характер руйнувань, перелік і загальний обсягробіт (вартість, трудомісткість, терміни); потребу у робочій силі, якібудівельні підрозділи об'єкта до цього залучатимуться, які організаціїобслуговуватимуть об'єкт; потребу в матеріалах, машинах, механізмах та ін. Урозрахунках на ремонт обладнання зазначають вид обладнання і його кількість,перелік ремонтно-відбудовних робіт та їх вартість, необхідну робочу силу,матеріали та запчастини, терміни відбудови. В основу плані та проектівзакладається вимога — якнайшвидше відновити випуск продукції.
При визначенні часу проведення відновлювальних робітнеобхідно враховувати можливість радіоактивного зараження об'єкта, а у випадкузастосування хімічної зброї — час дії ОР.
ВИСНОВОК
Аналіз стійкості роботи ТОВ «Ритм»показує, що на об'єкті проведені відповідні інженерно-технічні заходи,спрямовані на підвищення опірності об'єкту до впливу вражаючих факторівнадзвичайних ситуацій, збитки виявляються значно менші, а терміни введення вдію коротші.
Заходи по забезпеченнюсталості роботи об'єкта передусім спрямовані на захист робітників і службовців.Без людських резервів та успішної ліквідації наслідків стихійних лих, аварій такатастроф (СЛАК) чи наслідків нападу противника проводити решту робіт позабезпеченню сталої роботи неможливо.
Основні вимоги, що визначаютьсталість, шляхи і способи підвищення сталості економіки об'єкту, викладені внормах проектування інженерно-технічних заходів Цивільної оборони (ІТЗ ЦО).Норми — перелік обов'язкових вимог, які ставляться в інтересах ЦО допроектування і будівництва міст ОГ — це керівництво для завчасної підготовки вінженерному відношенні міст та об'єктів до захисту від зброї масового знищення(ЗМЗ) і від негативного впливу СЛАК. Втілення їх у життя має на меті триосновні цілі:
— захист населення на всійтериторії країни від СЛАК і ЗМЗ;
— підвищення сталості роботипромислових об'єктів у випадку виникнення надзвичайних ситуацій;
— створення сприятливих умовдля проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.
Для досягнення даних цілейвимоги норм повинні бути виконані на всіх етапах від проектування до забудови іреконструкції об’єкта, їх застосування повинно здійснюватися диференційовано зурахуванням розташування ймовірних об'єктів ядерних ударів ( боку противника ізон можливих руйнувань довкола них, а також урахуванням ймовірності реалізаціїстихійних лих у даному регіоні.
Проектування та зведенняпромислових споруд на території ТОВ «Ритм» здійснювалось на основівимог норм проектування ІТЗ ЦО (СНіП 11-10-74, СНіП 11-11-77).
ЛІТЕРАТУРА
1. Атаманюк В.Г. Гражданскаяоборона. – М.: Высш. шк., 1986.
2. Безопасностьжизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М., 2000.
3. ДепутатО. П., Коваленко І. В., Мужик І. С. Цивільна оборона. Навчальний посібник.Видання друге. – Львів.: Афіша, 2001.
4. Заплотинський В.М. Безпекажиттєдіяльності.: Навчальний посібник. – К., 2000. – 280 с.
5. ЖелібоЕ.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320с.
6. ЛапінВ.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. — Л., 2000. — 186 с.
7. Методикапрогнозування масштабів зараження сильнодіючими отруйними речовинами приаваріях (руйнуваннях) на хімічно небезпечних об’єктах і транспорті.Держгідромет СРСР. – М., 1991.
8. ПістунІ.П. та інші. Безпека життєдіяльності. — Львів, 1995.
9. ШоботовВ.М. Действие производственного персонала и населения в чрезвычайных ситуациях.– ПГТУ, 1999.
10. ШоботовВ.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – К., 2004. – 439 с.