План
1. Протипожежнийзахист. Зовнішнє пожежне водопостачання
2. Законодавчі основи О.П.Організація робіт по О.П. в промисловості
3.Виробнича санітарія. Визначеннярівня запиленості повітря (ваговий метод)
4. Технікабезпеки. Захисне відключення, принцип дії
Література
1. Протипожежний захист. Зовнішнє пожежне водопостачання
Пожежа — неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить доматеріальної шкоди.
Пожежна безпек –стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливістьвиникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, атакож забезпечується захист матеріальних цінностей.
Горіння – цепроцес окислення який супроводжується інтенсивним виділенням тепла і променевоїенергії. Горіння виникає коли є горюча речовина, окислювач та джерелозапалювання.
1. Кожне підприємствозгідно «Правил пожежної безпеки в Україні» повинне бути забезпечененеобхідною кількістю води для цілей пожежегасіння.
2. Напідприємстві є пожежна водойма об'ємом 110м3 води, яка поступає з водонапірноїбашти. Пожежна водойма призначена для заправки пожежних машин в разі виникненняпожежі, а також для протипожежного водогону всередині приміщень.
3. 3 метоюзабезпечення витрат води та її напору встановлено насоси. Пожежна водоймарозміщена таким чином, щоб забезпечувалось зручне набирання води пожежнимимашинами.
4. Кришки люківколодязів підземного водогону повинні постійно очищуватись від снігу, бруду,льоду, а в холодний період утеплюватись, а стояки звільнятись від води. Кришкилюків повинні бути пофарбовані в червоний колір.
5. Водонапірна баштазабезпечена під'їздом і також пристосована для відбору води пожежною технікою.
6. Не допускаєтьсявикористовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений дляцілей пожежегасіння.
7. Внутрішні пожежнікрани встановлені в доступних місцях, укомплектовані пожежним рукавом тастволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля.
8. Пожежний рукавнеобхідно утримувати сухим, складеним в «гармошку» або подвійнускатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше 1 разу на 6 місяців розгортатита згортати наново.
9. Використанняпожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежегасінням,не допускається.
10. Пожежні краниповинні розміщуватись у навісних шафках, опломбовані. На дверцятах пожежнихшафок із зовнішнього боку повинні бути вказані літери «ПК»,порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.
11. Пожежні краниповинні постійно бути справними і доступними для використання.
12. Взимку звнутрішнього протипожежного водогону вода зливається. При цьому біля краніввивішується табличка про місце розташування та порядок пуску насосу. З порядкомпуску насосу всі працівники у приміщенні інструктуються під розпис в журналі.
13. У приміщенінасосної станції вивішена загальна схема протипожежного водопостачання та схемаобв'язки насосів з вказівкою призначення кожної арматури, лінії насосу,розроблена виробнича інструкція.
14. В приміщеннінасосної станції не слід зберігати сторонні предмети і устаткування, насосипотрібно утримувати у постійній експлуатаційній готовості.
15. В зв'язку зтим, що насосна стація не має постійного чергового персоналу, то приміщеннязамкнуте на замок, а місце зберігання ключів зазначене написом а дверях.
Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і нормпожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”. Небезпечнимифакторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибеліабо матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура,токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків іспоруд.
Пожежу, яка виникла можна ліквідувати, якщо забрати один з трьох факторівнеобхідних для горіння: горючу речовину, окислювач, джерело тепла.
Існує фізичний спосіб гасіння пожеж:
охолодження зони горіння або горючих речовин розбавлення реагуючихречовин в зоні горіння негорючими речовинами ізоляція реагуючих речовин відзони горіння.
До основних засобів гасіння пожежі відносяться:
вода (у вигляді струменя або у розпиленому стані)
Вибір тих чи інших способів та засобів гасіння пожеж визначається вкожному конкретному випадку залежно від стадії розвитку пожежї, масштабівзагорянь, особливостей горіння речовин та матеріалів.
Вода — найбільш дешева та поширена вогнегасна речовина. Це пояснюється:
великою теплоємністю (теплота пароутворення 539 кал/г) високою термічноюстійкістю (розкладається при температурі вище 1700°С) значним збільшеннямоб'єму при пароутворенні (1л води при випаровуванні утворює більше 1700л пари) охолоджуєзону горіння
Воду застосовують у вигляді потужних струменів і як пару. Струменем водизбивають полум'я і одночасно охолоджують поверхню. Струменем води гасять твердіспалимі речовини; дощем і водяним пилом — тверді, волокнисті сипучі речовини, атакож легкозаймисті та спалимі рідини (спирт, трансформаторна олія, тощо).Водяна пара застосовується для гасіння пожеж у приміщеннях об'ємом до 500 м3невеликих загорянь на відкритих установках.
Промислові підприємства мають зовнішнє і внутрішнє протипожежневодопостачання. Необхідний тиск води створюється стаціонарними пожежнимипомпами, котрі забезпечують подання компактних струменів на висоту не менше 10м або рухомими пожежними помпами і мотопомпами, що забирають воду із гідрантів.Внутрішній протипожежний водогін обладнується пожежними кранами, яківстановлюються на висоті 1,35 м від підлоги всередині приміщень біля виходів, укоридорах, на сходах. Кожний пожежний кран споряджається прогумованим рукавомта пожежним стволом.
Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів встановлюютьсяавтоматично діючі спринклерні або дренчері установки. Спринклерна установкаводяної системи являє собою розгалужену мережу труб під стелею зі спринклернимиголовками (розбризкувачами), які закриті легкоплавкими замками, що розрахованіна спрацювання при температурі 72, 93, 141, 182 °С. Установки маютьконтрольно-сигнальний клапан, який пропускає воду в спринклерну мережу, прицьому одночасно подає звуковий сигнал, контролює тиск води до і після клапану.
Дренчерні установки обладнуються розбризкуючими головками, які постійновідкриті. Вода подається в дренчерну систему вручну або автоматично приспрацюванні пожежних давачів, які відкривають клапан групової дії.
2. Законодавчіоснови О.П. Організація робіт по О.П. в промисловості
Охорона праці –це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів,спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудовоїдіяльності.
Служба охоронипраці на підприємстві
На підприємстві зкількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони працівідповідно до типового положення, що затверджується центральним органомвиконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.
На підприємстві зкількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконуватив порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
На підприємстві зкількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праціможуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які маютьвідповідну підготовку.
Служба охорони праціпідпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Спеціалістислужби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:
— видаватикерівникам структурних підрозділів підприємства обов'язкові для виконанняприписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхіднівідомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;
— вимагативідсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичногоогляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповіднихробіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;
— зупиняти роботувиробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобіввиробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'юпрацюючих;
— надсилатироботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушуютьвимоги щодо охорони праці.
Роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган,незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа,яка використовує найману працю.
Працівник — особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язкиабо функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Права на охоронупраці під час укладання трудового договору та під час роботи
Під час укладаннятрудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розпискупро умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливихвиробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'ята про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповіднодо законодавства і колективного договору.
Працівнику неможе пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому застаном здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребуютьпрофесійного добору, допускаються особи за наявності висновкупсихофізіологічної експертизи.
Усі працівникизгідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальномустрахуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності.
Умови праці наробочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткуваннята інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуальногозахисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повиннівідповідати вимогам законодавства.
Працівник маєправо відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація,небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або длявиробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про цебезпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації занеобхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства заучастю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівникамиособи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві нестворювалася), а також страхового експерта з охорони праці.
Працівник маєправо розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець невиконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективногодоговору з цих питань.
Управлінняохороною праці та обов'язки роботодавця і працівника.
Роботодавецьзобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умовипраці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержаннявимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метоюроботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, асаме:
— створюєвідповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішенняконкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, правата відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролюєїх додержання;
— розробляє заучастю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягненнявстановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
— забезпечуєвиконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, щозмінюються;
— впроваджуєпрогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації таавтоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони працітощо;
— забезпечуєналежне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування,моніторинг за їх технічним станом;
— забезпечуєусунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань,та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумкамирозслідування цих причин;
— організовуєпроведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінкутехнічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочихмісць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку істроки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів доусунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
— розробляє ізатверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межахпідприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівниківна території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельнихмайданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охоронипраці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актамипідприємства з охорони праці;
— здійснює контрольза додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження змашинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робітвідповідно до вимог з охорони праці;
— організовуєпропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузіохорони праці;
— вживаєтермінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійніаварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій танещасних випадків.
Роботодавець несебезпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Обов'язкіпрацівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.
— дбати проособисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей впроцесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на територіїпідприємства;
— знати івиконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводженняз машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
проходити увстановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Працівник несебезпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Навчання з питаньохорони праці.
Працівники підчас прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунокроботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першоїмедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разівиникнення аварії.
Працівники,зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійномудоборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання іперевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелікробіт з підвищеною небезпекою затверджується спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Посадові особи,діяльність яких пов'язана з організацією безпечного ведення робіт, під часприйняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, атакож перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок. Порядокпроведення навчання та перевірки знань посадових осіб з питань охорони працівизначається типовим положенням, що затверджується спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Недопускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшлинавчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці. У разі виявлення упрацівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охоронипраці, вони повинні у місячний строк пройти повторне навчання і перевіркузнань.
Вивчення основохорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів зохорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об'єктівекономіки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх навчальних закладах запрограмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади з нагляду за охороною праці.
3. Виробничасанітарія. Визначення рівня запиленості повітря (ваговий метод)
Запиленістьповітря можна визначити гравіметричним (ваговим), лічильним (мікроскопічним),фотометричним та деякими іншими методами.
Видалення пилу зповітря може бути здійснено різними способами: аспіраційним, що ґрунтується напросмоктуванні повітря через фільтр; седиментаційним, що базується на процесі природногоосідання пилу на скляні пластинки або банки з подальшим підрахунком маси пилу,що осів на 1 м2 поверхні; за допомогою електроосадження, принцип якого полягаєв тому що створюється електричне поле великої напруги, в якому пилові частинкиелектризуються і притягуються до електродів.
Усанітарно-гігієнічній практиці основним методом визначення запиленостіприйнятий гравіметричний метод, тому що при сталості хімічного складу первиннезначення має маса пилу, що затрималася в організмі людини. Визначення тількимаси пилу не дає повної картини його шкідливості для людини та технологічногопроцесу, тому що при однаковій масі може бути різний хімічний, гранулометричнийсклад пилу, що позначається на його впливі на людину, обладнання та технологію.Повна характеристика пилу складається з його маси, що міститься в одиниціоб'єму повітря, хімічного та дисперсного складу.
Лічильний(мікроскопічний) метод дає можливість визначити загальну кількість пиловихчасток в одиниці об'єму повітря і співвідношення їх розмірів. Для цього пил, щоміститься в певному об'ємі повітря, осаджують на скло, покрите прозорою клейкоюплівкою. Під мікроскопом визначають форму, кількість і розміри пилових часток.
Якіснухарактеристику пилу визначають фотометричним методом за допомогою поточногоультрафотометра, яким реєструються окремі пилові частинки за допомогою сильногобокового світла.
Для відокремленняпилу від повітря застосовуються різні фільтри, які затримують пилові частинкирозміром до 0,1 мкм і більше, залежно від розміру пор фільтра. Такі фільтривипускаються в багатьох країнах. Матеріал фільтрів може бути різним взалежності від його призначення: целюлоза, синтетичні матеріали, азбест (длявизначення горючих частинок пилу). Також застосовуються комбіновані фільтри.Випускаються спеціальні фільтри, просочені імерсійним мастилом, що робить їхпрозорими — це і дозволяє додатково робити мікроскопічні дослідження пилу.
Пил різногопоходження, що утворіться внаслідок механічної дії на тверді тіла подрібненням,розмелюванням, розтиранням, при завантажувально-розвантажувальних, вибухових,зварних, земляних та інших роботах, згубно діє на органи дихання, очі і шкірулюдини. Пил класифікується за ступенем дисперсності, за речовиною шкідливістюдля організму, вибухонебезпечністю. А характером дії на організм людини пилподіляється на подразнюючий і токсичний. До подразнюючого належить мінеральний(вугільний, наждаковий, кварцовий тощо), металевий (чавунний, сталевий,цинковий та ін.) і деревний пил.
Токсичний пил(ртуті, миш'яку, свинцю та ін.), розчиняючись у біологічному середовищі, діє яквведена в організм отрута і завдає величезної шкоди здоров'ю.
При роботі вприміщеннях з високою запиленістю-потрібно користуватися індивідуальнимизасобами захисту; респіраторами, спецодягом і протипиловими окулярами
Крім шкідливоїдії на організм людини, пил також підвищує зношення обладнання, збільшує бракпродукції.
Санітарниминормами проектування промислових підприємств (СН 245-71) та ГОСГ І2.І.ОО5-88(Повітря робочої зони) встановлені граничне допустимі концентрації (ГДК) шкідливихаерозолів, які не мають згубної дії на організм людини.
Для оцінкизапиленості повітряного середовища даного приміщення і встановлення правильнихметодів боротьби з пилом необхідно знати концентрацію пилу в повітрі (мг/м3),ступінь дисперсності (розміри часток пилу), хімічний склад, розчинність ітоксичність, а також їхню форму.
Ступіньзапиленості повітря можна визначити ваговим, розрахунковим, електричним іфотоелектричним методами. В даних методичних вказівках викладено ваговийспосіб, який дозволяє визначити кількість міліграмів пилу в одному кубічномуметрі досліджуваного повітря. Для цього повітря фільтрують через ватянийтампон, закладений у скляну трубку (алонж), або спеціальні фільтри АФА,закладені в патрон-фільтротримач.
Місце для пробиповітря вибирають на висоті 1,5....1,7 м від підлоги (на рівні диханняпрацівника). В кожній зоні беруть дві паралельні проби.
Прилади таобладнання:
аспіратор длявідбору проб повітря; патрон-фільтротримач; камера з пилом; змішувач з пилом;алонж; пісковий годинник; аерозольні фільтри (АФА); ваги аналітичні (ВА-200);рівноваги до 200 г; пінцет; термометр; барометр; вата.
Порядок виконанняроботи
1. Зважитипаперовий фільтр АФА, попередньо витягнувши його з пакета, і ватяний (взяти 0,5г) на аналітичних вагах з точністю до мі лі грама.
2. Паперовийфільтр встановити в патрон фільтротримача, а ватяний — в алонж.
3. Увімкнутиаспіратор і ручкою вентиля відрегулювати необхідну об'ємну швидкість відборупроби.
4. Патронфільтротримача встановити в отвір пилової камери, алонж під'єднати до пиловоїкамери за допомогою пробки з гумовою трубкою.
5. Увімкнутивентилятор змішувальної камери.
6. Увімкнутиаспіратор і протягом 5 хв. всмоктувати запилене повітря через патрон і алонж,одночасно за пісковим годинником засікти час початку досліду.
7. Через 5 хв.вимкнути аспіратор і вентилятор змішувальної камери.
8. Від'єднати відалонжа пробку з гумовою трубкою. Обережно витягнути пінцетом вату і зважити її.
9. Обережновийняти фільтр з патрона фільтротримача. Паперовий фільтр тримати осадкомдогори.
10. Зважитифільтр і вату з точністю до міліграма.
11. Відповіднимиприладами зняти показання барометричного тиску і температури повітря в місцяхвідбору проби.
12. Привестиробоче місце в початковий стан.
13. Підрахуватиконцентрацію пилу в повітрі і скласти звіт.
Експериментально-дослідницькаробота
Аспіратор вустановці має два ротаметри, градуйованих від 0 до 20 л/хв. Вонивикористовуються для відбору проб повітря на запиленість для дослідницькоїроботи. Два інші призначені для проведення газових аналізів і градуйовані від 0до І л/хв.
В чистий і сухийалонж, який являє собою скляну трубку з притертою пробкою, кладуть кружок зметалевої сітки, над ним розміщують навіску гігроскопічної вати, в середньому0,5 г, товщина ватного фільтра 3...4 см. З'єднаний з аспіратором алонжзакривають пробкою, з'єднаною шлангом з пиловою камерою.
Для аналізу пилувикористовують фільтри АФА (аналітичний фільтр аерозольний), виготовлені зсинтетичних волокон. Цей фільтр з нетканого матеріалу, вкладений в захиснекільце з ручкою, виготовлений з двох шарів паперу. Загальна маса фільтра 75 мг,діаметр 70 мм
Фільтри АФАпрактично повністю затримують аерозолі будь-якого ступеня дисперсності і маютьмалий аеродинамічний опір потоку повітря порівняно з фільтрами з вати.
Фільтр АФАзберігається в спеціальному пакеті, який відкривають перед використанням.Зважений фільтр вставляють ручкою у проріз кришки спеціального металевогопатрона фільтротримача. Загвинчуванням кільця притискують його до кришкипатрона, що має в центрі отвір з штуцером, на який натягнуто гумовий шланг відаспіратора.
Патрон-фільтротримачрозміщують на пиловій камері, що імітує виробниче приміщення. До камерипідведена гумова трубка, якою надходить запилене повітря від змішувача.
Під час експериментувизначають масу фільтра і вати до і після досліду. Різниця цієї маси істановитиме масу пилу відфільтрованою повітря, об'єм якого визначається заротаметром аспіратора (л/хк) множенням на час відбору проби (хв).
Оцінкурезультатів дослідження провести порівнянням їх з ГДК за СН І245-7І та ГОСТІ2.І.005-88
4. Технікабезпеки. Захисне відключення, принцип дії
Сучаснийпристрій, що реагує на диференціальний струм, разом з пристроями захисту віднадструму, відноситься до додаткових видів захисту. Пристрій захисноговідключення призначений для захисту людини від ураження електричним струмом принесправностях електроустаткування або при контакті з тими, що знаходяться піднапругою частин електроустановки, а також для запобігання спалахам і пожежам, викликанимструмами витоку і замикання на землю, що виникає унаслідок тривалого протіканняструмів витоку і струмів короткого замикання, що розвиваються з них. При малихструмах замикання, зниженні рівня ізоляції, а також при обриві нульовогозахисного провідника занулення недостатньо ефективно, тому в цих випадках УЗО єєдиним засобом захисту людини від електричного ураження Ці функції не властивізвичайним автоматичним вимикачам, що реагують лише на перевантаження абокоротке замикання. У основі дії захисного відключення, як електрозахисногозасобу, лежить принцип обмеження (за рахунок швидкого відключення) тривалостіпротікання струму через тіло людини при ненавмисному дотику його до елементівелектроустановки, що знаходяться під напругою. Зі всіх відомих електрозахиснихзасобів УЗО є єдиним, забезпечуючи захист людини від поразки електричнимструмом при прямому дотику до однієї з токоведущих частин. Особливостями УЗО євисока надійність, простота монтажу і невеликі розміри. Використання такихпристроїв дозволяє досягти високого ступеня захисту. Як правило, асортиментвироблюваних УЗО (пристроїв захисного відключення) представлений наступнимитипами: — УЗО функціонально не залежного від напруги мережі (електромеханічне):10ма, 30ма, 100ма, 300ма в двох і чотирьохполюсного виконання. — УЗОфункціонально залежного від напруги мережі (електронне) в двох і чотириполюсного виконання. Застосування приладів за типом установки ділиться на:
— 10ма всантехнічних приміщеннях з високою вологістю;
— 30ма в рештіприміщень, де не потрібний прилад з високим ступенем чутливості до струмувитоку;
— 100 і 300ма єпротипожежними приладами.
Функціонально УЗОможна визначити як швидкодіючий захисний вимикач, що реагує на диференціальнийструм в провідниках, що підводять електроенергію до електроустановки, щозахищається. Виділимо основні функціональні блоки УЗО: Особливо важливимфункціональним блоком УЗО є диференціальний трансформатор струму 1. Уабсолютній більшості УЗО, вироблюваних і експлуатованих в даний час у всьому світі,як датчик диференціального струму використовується саме трансформатор струму. Пусковийорган (пороговий елемент) 2 виконується, як правило, на чутливихмагнітоелектричних реле прямої дії або електронних компонентах. Виконавчиймеханізм 3 включає силову контактну групу з механізмом приводу. У нормальномурежимі, за відсутності диференціального струму – струму витоку, в силовомуланцюзі по провідниках, що проходять крізь вікно магнітопровода трансформатораструму 1 протікає робочий струм навантаження. Провідники, що проходять крізьвікно магнітопровода, утворюють зустрічно включені первинні обмоткидиференціального трансформатора струму. Якщо позначити струм, що протікає унапрямку до навантаження, як I1, а від навантаження як I2, то можна записати рівність:I1 = I2. Рівні струми в зустрічно включених обмотках наводять в магнітномусердечнику трансформатора струму рівні, але векторні зустрічно направленімагнітні потоки Ф1 і Ф2. Результуючий магнітний потік дорівнює нулю, струм увторинній обмотці диференціального трансформатора також дорівнює нулю. Пусковийорган 2 знаходиться в цьому випадку в стані спокою. При дотику людини довідкритих струмопровідних частин або до корпусу електроприймача, на якийвідбувся пробій ізоляції, по фазному провідникові через УЗО окрім струмунавантаження I1 протікає додатковий струм — струм витоку (ID), що є длятрансформатора струму диференціальним (різницевим). Нерівність струмів впервинних обмотках (I1 + ID у фазному провіднику) і (I2, рівний I1, внейтральному провіднику) викликає нерівність магнітних потоків і, як наслідок,виникнення у вторинній обмотці трансформованого диференціального струму.
Якщо цей струмперевищує значення уставки порогового елементу пускового органу 2, останнійспрацьовує і впливає на виконавчий механізм 3. Виконавчий механізм, що зазвичайскладається з пружинного приводу, спускового механізму і групи силовихконтактів, розмикає електричний ланцюг.
Електроустановка,що в результаті захищається, УЗО знеструмлюється. Для здійснення періодичногоконтролю справності (працездатності) УЗО передбачений ланцюг тестування 4. Принатисненні кнопки «Тест» штучно створюється відключаючийдиференціальний струм. Спрацьовування УЗО означає, що воно в цілому справне.
Типи пристроївзахисного відключення за своїми умовами функціонування УЗО підрозділяються нанаступні типи: АС, А, В, S, G. • УЗО типу АС — пристрій захисного відключення,що реагує на змінний синусоїдальний диференціальний струм, що виникає раптово,або що поволі зростає; • УЗО типу А — пристрій захисного відключення, що реагуєна змінний синусоїдальний диференціальний струм і пульсуючий постійнийдиференціальний струм, що виникають раптово, або що поволі зростають; • УЗОтипу В — пристрій захисного відключення, що реагує на змінний, постійний і випрямленийдиференціальні струми; • УЗО типу S — пристрій захисного відключення,селективний (з витримкою часу відключення); • УЗО типу G — те ж, що і типу S,але з меншою витримкою часу. При розгляді конструкції УЗО принципове значеннямає розділення пристроїв за способом технічної реалізації на наступні два типи:• УЗО, функціонально не залежні від напруги живлення (електромеханічні).Джерелом енергії, необхідної для функціонування, — виконання захисних функцій,включаючи операцію відключення, є для пристрою сам сигнал — диференціальнийструм, на який воно реагує; • УЗО, функціонально залежні від напруги живлення(електронні). Їх механізм для виконання операції відключення потребує енергії,що отримується або від контрольованої мережі, або від зовнішнього джерела.Застосування пристроїв, функціонально залежних від напруги живлення, більшобмежене через їх меншу надійність, схильності дії зовнішніх чинників і ін. СтандартМЕК 364-5-53 «Електроустановки будівель. Частина 5. Вибір і монтажелектроустаткування. Комутаційна апаратура і апаратура управління»визначає наступні вимоги до УЗО, функціонально залежним від напруги живлення:
• 531.2.2. Вибірпристроїв (УЗО) з урахуванням їх функціональної залежності від напругиживлення;
• 531.2.2.1.Пристроїв захисту (УЗО), керованих залишковим струмом, можуть мати або не матидопоміжного джерела живлення, зважаючи на вимоги пункту 531.2.2.2.;
• 531.2.2.2.Застосування пристроїв захисту, керованих залишковим струмом, з допоміжнимджерелом живлення, що не відключає ланцюг, що автоматично захищається, у разівідмови допоміжного джерела, вирішується тільки при виконанні однієї з двохумов: — захист від непрямого контакту по п. 413.1 забезпечується навіть у разівідмови допоміжного джерела; — пристрої вмонтовуються в установках, керованих,випробовуваних і таких, що перевіряються навченим (Ва4) абовисококваліфікованим (Ва5) персоналом.
Література
пожежа безпека виробничий охорона
1. Жидецький В.Ц., Джигерей В.С.,Мельников О.В. Основи охорони праці.-Львів: Афіша, 2000.- 350 с.
2. Геврик Є.О. Охорона праці. – К.: Ельга, Ніка –Центр, 2003 – 280 с.
3. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основиохорони праці. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000, 2003. – 408 с.
4. Санитарные нормы проэктирования промышленых предприятий– СН 245-71.
5. ГОСТ 12.1.005-88 «Общиесанитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».