План
ВступРОЗДІЛ 1. Правове забезпечення охоронипраці, гарантії прав працівників на охорону праці1.1 Поняття охорони праці1.2 Охорона праці жінок
1.3 Загальні гарантіїправ працівників на охорону праці
Висновок до 1 розділу
РОЗДІЛ 2. Оцінка стануохорони праці й ефективності заходів для її поліпшення
2.1 Оцінка стану охоронипраці
2.2 Визначення соціальноїефективності працеохоронних заходів
2.3 Визначення витрат назаходи щодо охорони праці
Висновок до 2 розділу
РОЗДІЛ 3. Удосконалення організації охорони праці наприкладі закритого акціонерного товариства “Ратнівський молокозавод”
3.1 ЗАТ Ратнівськиймолокозавод та заходи по удосконаленню охорони праці на даному підприємстві
3.2 Норми і правила зтехніки безпеки і виробничої санітарії. Інструктаж і навчання працівниківправилам техніки безпеки і виробничої санітарії
3.3 Забезпеченняпрацівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту
3.4 Нагляд і контроль задодержанням законодавства про охорону праці. Розслідування та облік нещаснихвипадків, професійних захворювань і аварій
3.5 Розрахунок річноїекономії від поліпшення охорони праці
Висновок до 3 розділу
Висновки
Використана література
Вступ
Кожна людина, кожний індивіддля забезпечення своїх життєво необхідних потреб здійснює певний вид трудовоїдіяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, можепризводити до травм, захворювань. Погіршення самопочуття, інших негативнихнаслідків. Тому для мінімізації таких негативних явищ в процесі трудовоїактивності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правовібази охорони праці трудящих. Проблема захищеності працюючого населення,удосконалення методів організації охорони праці на підприємстві, в установі,організації виступила потужним стимулом для написання даної дипломної роботи,саме в цьому полягає актуальність теми дипломної роботи.
Загальнимицілями моєї дипломної роботи є:
— Ознайомлення з поняттям і суттю “Охорона праці” для формування загальноїпоняттєвої бази.
— Визначення нових удосконалених методів і засобів створення безпечних умов праціз урахуванням специфічних особливостей виробництв за профілем спеціальностей;
— Професійне орієнтування в питаннях організації виробничого процесу, щовідповідає всім нормам і правилам безпеки.
Методологічноюосновою дипломної роботи є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів,трудових операцій, організації виробництва з метою поглиблення знань в сферіохорони праці, реальній обгрунтованій оцінці охорони праці на підприємстві, вустанові та організації в нашій державі.
Предметомнаписання цієї роботи є організація охорони праці на підприємстві, тадотримання державних гарантій по охороні праці та техніці безпеки на даномупідприємстві.
Переднаписанням своєї роботи, переді мною виступило ряд завдань, які вирішуватимемоя робота. Отож, завданнями дипломної роботи є:
1. Визначити поняття “охоронапраці” та її організація в процесі виробництва.
2. Визначеннянормативно-правової бази охорони праці в Україні.
3. Детальний розгляд та аналізправ працівників на охорону та захист свого здоров’я в процесі своєї трудовоїдіяльності.
4. Вдосконалення методіворганізації охорони праці в процесі виробництва [30, c.89].
Людината її здоров’я – найбільша цінність держави. Держава повинна докладати багатозусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньомусередовищі, так і в середовищі праці.
ЗаконУкраїни “Про охорону праці” визначає: “Охорона праці – це система правових,соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних талікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’ята працездатності людини в процесі праці”.
Завданняохорони праці – забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов працічерез вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв’язанніцих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки татехніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організаціївиробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість [5, c. 19].
Рівеньбезпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростає. Розвиток науки ітехніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, привів до появицілого ряду нових проблем.
Науковийаналіз виробничих травм доводить, що вони виникають головним чином внаслідоквтрати міцності та надійності робочої техніки, небезпечного стану системи“людина-машина-середовище” та ряду технічних факторів. До технічних факторіввідносять насамперед надійність техніки (конструктивні недоліки, технологічні,експлуатаційні порушення, руйнування деталей машин під дією корозії такорозійного розтріскування), організацію управління охороною праці(документація, правові норми, стандарти безпеки праці, методи навчання тощо),санітарно-гігієнічні умови в приміщеннях та на робочих місцях (шкідливіречовини в робочій зоні, виробниче освітлення, шум, вібрація; іонізуюче,електромагнітне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання тощо).
Длявирішення цієї проблематики використовують досягнення науки і техніки, якіпрямо чи опосередковано забезпечують охорону праці, а також соціологію, правота економіку, технічну естетику, ергономіку, інженерну і соціальну психологію,фізіологію. Ці дисципліни входять в комплекс наук, які вивчає людина в процесітрудової діяльності.
Сучасневиробництво вимагає, щоб охорона праці базувалася на науково-технічній основі.Останніми роками характерне широке впровадження у виробництво напівавтоматичнихта автоматичних машин, безпечних технологічних процесів з програм керування.Енергетичні функції людини в системі “людина-машина” значно спрощуються. Вони полегшуютьпрацю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування таконтролю за роботою машин і ходом технологічних процесів [15, c.56].
Метоюдослідження є розроблення заходів вдосконалення охорони праці та технікибезпеки в процесі менеджменту на виробництві.
Відповіднодо мети роботи було встановлено наступні завдання:
1)обґрунтувати соціальне та економічне значення охорони праці;
2)визначити, яким чином забезпечується безпека праці в Україні;
3)запропонувати заходи вдосконалення охорони праці та техніки безпеки навиробництві.
Об’єктдослідження – охорона праці, техніка безпеки на виробництві.
Предметдослідження – вдосконалення охорони праці та техніки безпеки в процесіменеджменту на виробництві.
РОЗДІЛ1. Правове забезпечення охорони праці, гарантії прав працівників на охоронупраці
1.1 Поняття охорони праці
Загальновідомо,що економічне зростання автоматично ще не веде до збалансованого економічного ісоціального розвитку. Зміни, що відбуваються у структурі зайнятості й попиту наробочу силу, як і до становища працівника на робочому місці, умов, його праці,ставлять підвищені вимоги до безпеки праці. Особливо потерпають від цього тігрупи працюючих, що вже перебувають у невигідному становищі: жінки, працівникипохилого віку і некваліфіковані працівники. Ні система освіти і підготовки, німеханізм регулювання ринку праці, ні навіть соціальні кошти не становлятьефективного способу допомоги працюючим при зіткненні їх з цими проблемами.
Томупоряд із намаганням одержувати хоча б невелику, але пристойну заробітну плату,трудящі надають важливого значення такому чинникові, як охорона праці,можливості самоудосконалення, просування по службі. Виробниче становище впливаєне тільки на здоров'я працюючих, а й на їх фізичний, соціальний тапсихологічний стан.
Враховуючи вище зазначене, Україна закріпилаправо на безпечні та нешкідливі умови праці в одним з конституційних правлюдини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогоюсистеми правових, соціально-економічних, організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, щоутворюють охорону праці.
Унауковій літературі охорона праці розглядається як економічна, соціальна таправова категорії. Більше того, охорону праці як правову категорію розглядаютьу широкому та вузькому. При вживанні терміну «охорона праці» відповідно до йогоетимологічного значення, тобто в широкому розумінні, до його поняття відносятьті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства,наприклад норми, що забороняють власнику або уповноваженому ним органузвільняти працівників з роботи тоді, коли немає підстав, передбачених ст.ст.40, 41 КЗпП. Ці норми становлять надзвичайно важливу гарантію, спрямовану наохорону трудових прав працюючих. Або така гарантія, як можливість розірваннятрудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу тількиза попередньою згодою профспілкового комітету (ст. 43 КЗпП).
Протетермін «охорона праці» в чинному трудовому законодавстві вживається не в такомуширокому, тобто буквальному, значенні цих слів, а в більш вузькому. У вузькомузначенні під охороною праці розуміється сукупність заходів щодо створеннябезпосередньо в процесі роботи нормальних і безпечних технічних ісанітарно-гігієнічних умов для всіх працюючих.1
Наукоютрудового права охорона праці розглядається також як інститут трудового права,правовий принцип, елемент трудових правовідносин та система законодавства [18, c. 123].
Охоронапраці як інститут трудового права є сукупністю правових норм, що регулюютьвідносини з охорони життя, здоров'я та працездатності шляхом встановленнябезпечних і нешкідливих умов праці. До цього інституту входять норми, щовстановлюють загальні вимоги охорони праці; профілактичні норми, спрямовані напопередження виникнення виробничого травматизму і професійних захворювань;норми, що встановлюють обов'язки роботодавців та працівників з питань охоронипраці; норми, що містять додаткові заходи охорони праці окремих категорійпрацівників.
Сторонитрудового договору наділені комплексом взаємних прав і обов'язків щодостворення безпечних і нешкідливих умов праці. Тому охорону праці розглядають якелемент трудових правовідносин. Працівники мають право на безпечні танешкідливі умови праці та охорону здоров'я в процесі професійної діяльності.Роботодавець зобов'язаний створити у кожному структурному підрозділі і накожному робочому місці умови праці, що відповідають вимогам нормативних актів,а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавствомпро охорону праці. Цей обов'язок роботодавця є комплексом зобов'язань,встановлених чинним законодавством, колективними та трудовими договорами іугодами.
Законодавствомна працівника також покладаються зобов'язання з охорони праці. Він зобов'язанийзнати і виконувати нормативно-правові акти з охорони праці, дотримуватисьзобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним та трудовимдоговорами, проходити обов'язкові медичні огляди і співпрацювати з роботодавцемв організації безпечних і нешкідливих умов праці. Порушення працівникамизазначених обов'язків вважається дисциплінарним проступком, відповіднороботодавець має право застосувати до працівника заходи дисциплінарноївідповідальності.
ВУкраїні прийнято ряд нормативно-правових актів, які регулюють порядокопрацювання, прийняття, перегляду та скасування нормативних актів про охоронупраці (далі — НПАОП), принципи їх прийняття та побудови1.
Нормотворчийпроцес прийняття НПАОП має плановий характер, оскільки здійснюється на основіперспективного (п'ятирічного) та поточного (річного) зведених планів. Зведеніплани складаються шляхом узагальнення галузевих планів нормотворчої діяльності,що затверджуються міністерствами, пропозицій зацікавлених організацій,результатів перевірки нормативних актів на відповідність чинному законодавству,рівню розвитку науки і техніки. На підставі зведеного та галузевих планівформуються відповідні розділи з питань нормотворчої діяльності у національнійта галузевих програмах поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища.
Процесопрацювання та прийняття НПАОП базується на засадах науковості, що передбачаєврахування досягнень науки (у тому числі міжнародного досвіду) та залучення донормотворчого процесу спеціальних науково-дослідних установ та організацій. Зцією метою створена мережа головних і базових організацій. На Національнийнауково-дослідний інститут охорони праці покладено функції головної організаціїУкраїни, яка координує роботу у цьому напрямі, надає методичну допомогуфахівцям базових організацій, опрацьовує проекти НПАОП. Базові та головніорганізації створюються у більшості галузей економіки згідно з рішеннямиміністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств. Дорозробки проекту нормативного акта можуть залучатися окремі організації аботворчі колективи, групи фахівців. З метою профілактики нещасних випадків Фондсоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійнихзахворювань України має право брати участь у розробленні законодавчих та іншихнормативних актів про охорону праці.
ЗаконодавствоУкраїни передбачає два самостійних поняття щодо зупинення дії НПАОП у часі —скасування і тимчасове припинення. Скасування НПАОП допускається лише у разірозробки і затвердження замість нього іншого нормативного акта або визнаннянедоцільним подальше використання НПАОП. Припинення НПАОП застосовується яктимчасовий захід з обов'язковим зазначенням строку припинення, допускається увиключних випадках, передбачених законодавством України, з дотриманнямспеціально встановленої процедури. Рішення про припинення чи скасування НПАОПприймається державним органом, що затвердив цей акт [2, c. 11].
Особливістюзаконодавства України про охорону праці є те, що значна частина питань зохорони праці регулюється нормативними актами, прийнятими на конкретномупідприємстві, в установі, організації. Порядок їх прийняття встановлюєтьсяцентралізованим законодавством1.
1.2 Охорона праці жінок
Рівніправа і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовкипризвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась зчоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяютьдомашньому господарству і вихованню дітей навіть за умови, що це повноціннасім'я, в якій є чоловік. Тому об'єктивно жінка не може нарівні з чоловікомбрати участь у суспільному виробництві.
Поширенатеорія гармонійного поєднання виробничої праці з материнством є оманливою,оскільки нею приховується експлуатація жінки.
Громадськадумка не схильна вважати, що жінка взагалі не повинна працювати в суспільномувиробництві. Навпаки, серед виробничих спеціальностей є багато професій, якітрадиційно вважаються жіночими. Склались галузі народного господарства, дежінки займають чільні місця. Це торгівля і громадське харчування, охороназдоров'я і соціальний захист населення, народна освіта.
Враховуючифізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачаєнизку обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкампільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки: робота всуспільному виробництві і материнство — є важливими. Яку з цих функційвиконувати, має вирішити сама жінка. Якщо жінка вирішила присвятити себе сім'ї,вихованню дітей, то це заняття повинно визнаватись суспільно корисним і даватиправо за певних умов на матеріальне забезпечення при досягненні певного віку.
Вимушенесуміщення сімейних обов'язків з роботою на виробництві не проходить безслідно.Найвідчутнішим негативним наслідком фактичного подвійного навантаження жінки єхронічна перевтома, що призводить до зниження продуктивності її праці навиробництві.
Державанамагається не допускати застосування праці жінок на важких роботах і нароботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. Тому держава закріпилаохорону праці жінок в окремі правові норми. Норми, що регулюють охорону праціжінок, можна поділити на дві групи:
1)ті, що регулюють охорону праці всіх працюючих жінок;
2) ті, що регулюють охорону праці жінок узв'язку з їх материнством.
КабінетМіністрів України постановою від 27 березня 1996 р. № 381 затвердив програмувивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливимиумовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 р.Припинено, починаючи з 1996 р., прийняття на навчання жінок за професіями,передбаченими Переліком важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечнимиумовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок. Такий Перелікзатверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993р. № 256.
Забороняєтьсятакож залучення жінок до підіймання і переміщення важких речей. Граничні нормипідіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерстваохорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241. Дані граничні нормипідіймання і переміщення важких речей жінками наведені у формі таблиці для їхдетального вивчення і аналізу.
Вагітнимжінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, нормиобслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключаєвплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку запопередньою роботою.
Жінкипри народженні дитини і до набуття нею віку трьох років, у разі неможливостівиконання попередньої роботи, переводяться на іншу роботу із збереженнямсереднього заробітку за попередньою роботою.1
Вагітніжінки і жінки, що мають дітей віком до трьох років, не можуть залучатися дороботи у нічний час, до надурочної роботи і направлятись у відрядження. Жінки,що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, неможуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їхзгоди.
Недопускається нічна робота й інших жінок, за винятком тих галузей народногогосподарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється яктимчасовий захід. Перелік цих галузей й видів робіт із зазначенням максимальнихтермінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом МіністрівУкраїни.
Забороняєтьсявідмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату змотивів, пов'язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, аодиноким матерям — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда.При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник абоуповноважений ним орган зобов'язаний повідомляти їм причини відмови у письмовійформі. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку [6, c. 59].
Жінкамнадаються соціальні відпустки у зв'язку з материнством:
1)відпустка по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і56 календарних днів після (у разі ненормальних пологів або народження двох чибільше дітей — 70 календарних днів);
2)відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
3)додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, тривалістю 7 календарних днів(за наявності декількох підстав — 14 календарних днів);
4)відпустки без збереження заробітної плати:
— матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда,тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
— для здійснення домашнього догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичномувисновку, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку;
— для догляду за хворою дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, алене більше 30 календарних днів.
Днівідпустки по вагітності і пологах обчислюються сумарно і надаються жінкамповністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.
Післявідпустки по вагітності і пологах жінка, за своїм бажанням, може взятивідпустку по догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років. Цявідпустка надається без збереження заробітної плати. Але до досягнення дитиноювіку двох років жінці виплачується допомога за рахунок коштів державногосоціального страхування.
Часвідпустки по догляду за дитиною зараховується як у загальний, так і вбезперервний стаж і в стаж роботи по спеціальності. Але цей час незараховується до стажу, який дає право на щорічну оплачувану відпустку.1
1.3Загальні гарантії правпрацівниківнаохорону праці
Встановлення гарантійу нормативному порядку є однією з умов ефективної реалізації прав громадянина ілюдини. Законодавство України про охорону праці передбачає комплекс гарантій,спрямованих на реалізацію конституційного права на безпечні і нешкідливі умовипраці. Позитивною рисою Закону України «Про охорону праці» є те, що цьомупитанню присвячено окремий розділ.
Законодавство України встановлює загальнігарантії права на безпечні та нешкідливі умови праці, що надаються всімпрацівникам, а також передбачає додаткові гарантії для певних категорійпрацівників, що зумовлено підвищеними вимогами охорони їх здоров'я. До такихкатегорій належать працівники, які працюють у шкідливих і небезпечних умовахпраці, неповнолітні особи, жінки, особи з пониженою працездатністю тощо.
Згіднозі ст. 5 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можутьмістити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам зохорони праці. Тому у разі включення до його змісту умов, які погіршуютьправове становище працівників порівняно із законодавством про охорону праці,вони визнаються недійсними.
Важливоюгарантією охорони праці є надання працівнику інформації про умови праці напідприємстві і, зокрема, на робочому місці. Крім загальних питань з охоронипраці роботодавець зобов'язаний проінформувати громадянина про наявні намайбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще неусунено. Водночас роботодавець повинен повідомити майбутнього працівника проможливі шкідливі, негативні наслідки впливу виробничих факторів на йогоздоров'я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсацію зароботу в таких умовах. Причому законодавець визначає форму виконаногороботодавцем обов'язку. Особа має бути проінформована роботодавцем підрозписку. Оскільки в законодавстві не встановлено виду документа, у якомумайбутній працівник розписується про одержання такої інформації, то його формавизначається на конкретному підприємстві, в установі, організації. Цимдокументом може бути спеціальний журнал, окрема розписка. Пропонується такізаписи робити в особовій картці, акті атестації робочого місця1.
Наданняінформації працівникові про стан охорони праці має системний характер.Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників під час їх роботи напідприємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещаснихвипадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення тадля забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативнихвимог.
Забороняєтьсяукладати трудовий договір з особами, яким за медичними висновками протипоказаназапропонована робота за станом здоров'я.
Переведенняз метою захисту здоров'я і збереження працездатності людини встановлюються утих випадках, коли працівники тимчасово або постійно не можуть здійснюватироботу, на яку приймалися, але можуть без шкоди своєму здоров'ю виконуватиіншу, легшу роботу. Поняття легшої роботи визначається у кожному конкретномувипадку, враховуючи фізіологічні та психологічні можливості працівника належнимчином виконувати роботу.
Переведенняпрацівника на легшу роботу можливе, якщо:
а)необхідність переведення встановлюється компетентними органами лікувальнихустанов. Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її тривалість тахарактер визначаються лікарсько-консультаційною комісією лікувальної установи замісцем проживання чи роботи працівника (ЛКК) або медико-соціальною експертноюкомісією (МСЕК). Висновок про необхідність тимчасового переведення на легшуроботу видається ЛКК, а переведення без обмеження строку — МСЕК у разі, якщовстановлено стійку втрату професійної працездатності;
б)працівник дав згоду на переведення. Законодавство вимагає одержання згодипрацівника на переведення, що відповідає конституційним нормам про заборонупримусової праці. Якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу,то роботодавець може його звільнити згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України яктакого, що не відповідає займаній посаді внаслідок стану здоров'я, щоперешкоджає виконанню роботи;
в)на підприємстві наявні вакантні місця, виконання робіт на яких єрекомендованими ЛКК або МСЕК. Ця умова передбачена у ст. 31 Закону України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку навиробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ1. Якщо у встановлений ЛКК або МСЕКтермін роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, Фондсоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньУкраїни сплачує потерпілому страхову виплату у розмірі його середньомісячногозаробітку.
Правона одержання попередньої роботи мають і ті працівники, непрацездатність якихнастала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання. Місце роботи(посада) зберігаються за ними до поновлення працездатності або встановленняінвалідності [13,c. 114].
Працівники,переведені на легшу, але нижчеоплачувану роботу, згідно з вимогами ст. 170 КЗпПУкраїни мають право на: одержання протягом двох тижнів з дня переведенняпопередньої середньої заробітної плати; одержання попередньої середньоїзаробітної плати протягом всього періоду переведення, якщо це передбаченозаконодавством. За працівниками, шкода здоров'ю яких заподіяна трудовимкаліцтвом чи професійним захворюванням, і які тимчасово переведені на легшу,нищеоплачувану роботу, зберігається середньомісячний заробіток на строк,визначений ЛКК, або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності(ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуваннявід нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, якіспричинили втрату працездатності»); одержання допомоги згідно з державнимсоціальним страхуванням.
ЗаконодавствомУкраїни передбачено гарантії у випадках виникнення загрози життю і здоров'юпрацівників, не створення роботодавцями відповідних умов праці, що забезпечуютьїх безпеку та гігієну. До таких належать право працівника відмовитися відвиконання роботи у разі виникнення виробничої ситуації, що загрожує життю іздоров'ю, право працівника розірвати трудовий договір з власної ініціативи,встановлення юридичної відповідальності роботодавця за порушення законодавствапро охорону праці. Зазначені гарантії відображають зміст одного з державнихпринципів у сфері охорони праці — пріоритету життя і здоров'я працівників таповної відповідальності роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умовпраці.
Діїпрацівника, який відмовився від виконання дорученої роботи з дотриманнямпідстав та порядку відмови, не вважаються порушенням трудової дисципліни. Заним зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини,виплачується середній заробіток.
Увипадку невиконання роботодавцем зобов'язань щодо створення безпечних інешкідливих умов праці, порушення законодавства про охорону праці, умовколективного договору з цих питань працівник має право розірвати трудовийдоговір з власної ініціативи. Роботодавець зобов'язаний розірвати трудовийдоговір у строк, визначений працівником. Оскільки звільнення працівника іззазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачуєтьсявихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективномудоговорі, але у будь-якому випадку не може бути менший тримісячного заробіткупрацівника. У трудову книжку вноситься запис про підставу та причини звільненняпрацівника [15, c. 29].
Порядокнакладення штрафів залежить від виду правопорушень та суб'єктів, якізастосовують штрафні санкції. Штрафи накладаються посадовими особами Державногокомітету України з нагляду за охороною праці за:
— порушення нормативно-правових актів України з охорони праці;
— невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороноюпраці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
Такіштрафи накладаються лише за підсумками перевірки стану безпеки і умов праці наконкретному підприємстві, в установі, організації, що проводяться органамидержавного нагляду за охороною праці і застосовуються лише повноважнимипосадовими особами: головою та заступниками голови, начальниками територіальнихуправлінь і начальниками державних інспекцій Державного комітету України знагляду за охороною праці. Розміри штрафів цієї групи встановлюються упроцентному співвідношенні до величини місячного фонду заробітної платипідприємства, установи, організації. Незалежно від виду правопорушення,негативних наслідків та інших чинників розмір штрафу не може перевищувати п'ятивідсотків місячного фонду заробітної плати.
Застосуванняштрафів до підприємств, установ, організацій розглядається як один зекономічних методів, що стимулює роботодавця створювати безпечні та нешкідливіумови праці, систему охорони праці, яка зменшує рівень травматизму навиробництві. Кошти штрафних санкцій спрямовуються на організацію охорони праціна загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.
Важливоюгарантією, встановленою у Законі України «Про охорону праці», є запровадженнясоціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, якимкардинально змінено основи захищеності працівників на виробництві. В Україніприйнято Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиниливтрату працездатності». Ним визначено систему, принципи та види соціальногострахування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,суб'єкти та об'єкти страхування, порядок відшкодування шкоди, заподіяноїзастрахованому ушкодженням його здоров'я.
Характерноюрисою цього виду соціального страхування є його обов'язковість для осіб, якіпрацюють на умовах трудового договору (контракту). Працівники вважаютьсязастрахованими з моменту набрання чинності Закону України «Прозагальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництвіта професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Причому настатус застрахованих осіб-працівників не впливає фактичне виконанняроботодавцями своїх зобов'язань щодо сплати страхових внесків. Самі працівникине несуть жодних витрат на страхування від нещасних випадків.
Якщороботодавець постійно порушує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чогозростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань,підприємство може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику, івідповідно розмір страхового внеску збільшується. Цей розмір збільшується такожшляхом встановлення надбавки за високі рівні травматизму, професійноїзахворюваності та неналежний стан охорони праці.
Увипадку організації роботодавцем системи управління охороною праці, щозабезпечує низький рівень травматизму, професійної захворюваності, йомунадається знижка щодо розміру страхового внеску. Проте роботодавецьпозбавляється цього права, якщо протягом календарного року він був підданийштрафним санкціям за порушення законодавства про охорону праці [29, c. 58].
Соціальнестрахування від нещасного випадку чи професійного захворювання має цільовийхарактер використання коштів. Вони спрямовуються на сплату соціальних послуг тавиплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадківна виробництві та професійних захворювань України. До них належать, наприклад,виплати: втраченого заробітку; одноразової допомоги; на медичну та соціальнудопомогу; за моральну шкоду; пенсії по інвалідності потерпілому; пенсії узв'язку з втратою годувальника; дитині, яка народилася інвалідом внаслідоктравмування на виробництві або професійного захворювання її матері під часвагітності.
Висновок до 1розділу:
Центральнемісце у системі законодавства України про охорону праці займає Закон України«Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХП, а Законом України від 21листопада 2002 р. № 229-ІУ його викладено у новій редакції. Він містить дев'ятьрозділів, що встановлюють загальні положення з охорони праці, гарантії правпрацівників на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві,стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державнийнагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушеннязаконодавства про охорону праці. Окремий розділ присвячено нормативно-правовимактам з охорони праці, який визначає види, порядок опрацювання, прийняття та їхскасування.
Засферою дії нормативні акти про охорону праці поділяються на міжгалузеві тагалузеві. До державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праціналежать акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всіпідприємства, установи, організації незалежно від їх відомчої належності тавиду трудових відносин. До державних галузевих нормативних актів про охоронупраці належать акти, дія яких поширюється на підприємства, установи,організації, що відносяться до певної галузі економіки.
Рівніправа і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовкипризвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась зчоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяютьдомашньому господарству і вихованню дітей навіть за умови, що це повноціннасім'я, в якій є чоловік. Тому об'єктивно жінка не може нарівні з чоловікомбрати участь у суспільному виробництві.
РОЗДІЛ 2. Оцінка стану охорони праці йефективності заходів для її поліпшення
2.1 Оцінкастану охорони праці
Оцінка стануохорони праці й ефективності заходів для її поліпшення є однісю з основнихзадач керування охороною праці. Усі види господарської діяльності так чи інакшевпливають на рівень забезпечення охорони праці, підвищуючи чи знижуючи його.
У свою чергу стан охоронипраці безпосередньо впливає на показники господарської діяльності підприємства.
Належний рівень охоронипраці забезпечується шляхом:
— доведення параметрів виробничогосередовища до норматив них значень (технічні і технологічнірішення);
— захисту працівників від впливунебезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Трудоохоронні заходи, щоплануються і запроваджуються щодо сфери їхнього застосування належать до трьохрівнів:
— макрорівень — у масштабах держави;
— мезорівнів — галузі, великі фірми, корпорації;
— мікрорівень — підприємства, цехи,робочі місця.
Тут будуть розглядатисязаходи в основному рівня підприємств, організацій (мікрорівень).
/> ,
де /> — коефіцієнт рівня додержання правилохорони праці;
/>,
/> — кількість працюючих, якідодержуютйся правил, А —загальна кількістьпрацюючих1);
/> — коефіцієнт технічноїбезпеки обладнання:
/>— кількість технічно справнихі відповідаючих вимогам охорони праці одиниць обладнання; /> — загальна кількістьодиниць обладнання на підприємстві); /> -коефіцієнт виконання планових робіт з охорони праці:
/>
/> — кількість фактично виконанихзаходів з охорони праці;
m — кількість запланованих нарозглядаємий період часу заходів з охорони праці).
На основі Єдиноїдержавної системи показників обліку умов і безпеки праці визначення цьогокоефіцієнту виконується комісією в кінці аналізованого періоду часу.
При оцінці ефективностізаходів щодо охорони працікористуються сукупністю чотирьох группоказників:
1) показники зміни стану умов праці;
2) соціальні показники;
3) економічні показники;
4) соціально-економічні показники.
Зміна стану умов праціоцінюється на робочих місцях відповідно до ГОСТу 12.0.003.74 «ССБТ Опасные ивредные производственные фактори. Классификация». При цьому враховуютьсянаступні фактори виробничого середовища:
— зміна кількості машин і механізмів,виробничих приміщень, щовідповідають вимогамстандартів безпеки праці й інших норма тивнихактів;
— поліпшення санітарно-гігієнічнихпоказників;
— зниження вмісту шкідливих речовин у повітрі;
— поліпшенняметеоумов;
— зниження, рівняшуму і вібрації;
— поліпшенняосвітлення й ін;
— поліпшенняпсихофізіологічних показників;
— зниження підвищених фізичнихнавантажень;
— зниження нервово-психічнихнавантажень;
— поліпшення естетичних показників;
— раціональна організація робочих місць;
— благоустрійприміщень і територій;
— естетичністьоформлення інтер'єрів.
Зміна стану умовпраці за факторами оцінюється різницею їхньої абсолютної величин до і післявпровадження заходів чи різницею досягнутих або прогнозованих результатів, атакож зіставленням відносних показників, що характеризують ступінь, відповідностітих чи інших факторів граничне припустимим концентраціям (ГПК), граничнеприпустимим рівням (ГПР) чи заданим значенням.
Комплексна оцінказміни умов праці виробляється з урахуванням приросту числа робочих місць, наяких умови праці приведеш у відповідність з нормативними вимогами.
До соціальних належатьнаступні показники, що характеризують трудову діяльність:
— фізіологічні, що характеризують змінифункціонального стану організму людини під впливомвиробничої діяльності;
— психологічні, що характеризуютьособливості психічної діяльності й особистості людини в процесі праці;
— генетичні, що характеризують впливумов праці на відтворенняробочої сили;
— трудоваактивність, що характеризує ступінь віддачі виробництв працівником у процесійого професійної діяльності фізичних, інтелектуальних і психологічнихздібностей;
— рівень професійної і загальноїзахворюваності, пов'язаної з не сприятливимиумовами праці;
— чисельність зайнятих на робочихмісцях, що відповідає нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремимифакторами), і скорочення чисельності працюючих унесприятливих умовах праці;
— плинність кадрів черезнезадоволеність умовами праці;
— пільги і компенсації по скороченню(ослабленню) результатів впливу на працюючих несприятливих виробничих факторів,підтримці і відновленню нормального функціонування фізіологічних систем організму при особливих навантаженнях на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці;
— ступінь задоволеності працею;
— престижність професії.
До економічних показниківреалізації заходів щодо поліпшення стану охорони праці належать:
— пільги і компенсації особам, зайнятимна роботах зі шкідливими іважкими умовами праці;
— витрати на лікуваннявиробничо-обумовлсннх і професійних захворювань, а також травм, отриманих на виробництві;
— допомога при хворобах,виробничо-обумовлених чи професійних захворюваннях, а також потерпілим урезультаті нещасних випадків на виробництві;
— пенсії інвалідам;
— витрати на перепідготовку кадрівчерез їхню плинність, викликану несприятливими умовами праці;
— зниження випуску продукції,обумовлене тимчасовою непрацездатністю працівників.
Соціально-економічніпоказники носять економічний характер і виражаються у вигляді економії чизапобігання втрат живої й упредметненої праці в народному господарстві, напідприємствах і в сфері особистого споживання.
2.2Визначення соціальної ефективностіпрацеохоронних заходів
Важливим елементомдіяльності в області охорони праці є її ефективність. Оцінка ефективностіпланованих і здійснюваних заходів щодо охорони праці передбачає сполученнясоціальних, соціально-економічних,інженерних (технічних) і економічних показників, що характеризують виробничесередовище до і після здійснення заходів. Ці показники мають відноснусамостійність і тому тільки в комплексі дозволяють установити ефективністьзробленої чи планованої роботи.Найважливішим показником при цьому є соціальний. Економічні показники конкретизують об'єктивну оцінкуефективності заходів, однак для робіт в області охорони праці економічнаефективність є важливої, але не головною. Навіть при відсутності економічного ефектуактуальність заходів в охороні праці визначається насамперед їхньою соціально-оздоровчою значимістю [12, c. 63].
Оцінка соціальноїефективності від реалізованих чи планових заходів щодо поліпшення охорони праціпередбачає використання наступних показників:
1. Відсотокскорочення числа робочих місць, що не відповідають вимогам нормативних актів по безпецівиробництва:
/>,
де /> — число робочих місць, щоне відповідають вимогам санітарних норм відповідно до і після реалізаціїзаходу, шт.;
К — загальнакількість робочих місць, шт.
2. Відсоток скорочення чисельностіпрацівників, що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм:
/>,
де /> — чисельність працівників,що працюють в умовах, які не відповідають санітарним нормам, відповідно до іпісля реалізації заходу, чол.;
Ч — середньосписочначисельність працівників за рік, чол.
3. Відсоток збільшення числа машин і механізмів приведених у відповідність з вимогами нормативних актів, щорегулюють питання охорони праці:
/>,
де /> — число випадків виробничоготравматизму до і після реалізації заходу шт.;
М – загальнакількість машин і механізмів, шт.
4. Відсотокзбільшення кількості виробничих приміщень, приведених у відповідність вимогамактів, що регулюють питання охорони праці:
/>,
де /> - кількість виробничихприміщень, умови роботи в яких не відповідають нормам по безпеці виробництвавідповідно до і після реалізації заходів, шт.;
Б – загальнакількість виробничих приміщень, шт.
5. Зменшеннякоефіцієнта частоти виробничого травматизму:
/>,
де /> - число випадківвиробничого травматизму до і після реалізації заходу.
6. Зменшеннякоефіцієнта важкості травматизму:
/>,
де /> — загальна кількість днівнепрацездатності через травматизм відповідно до і після реалізації заходів зарік.
7. Зменшеннякоефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови праці:
/>,
де /> - кількість випадківпрофесійних захворювань через незадовільні умови праці відповідно до і післяреалізації заходів.
2.3 Визначення витрат на заходи щодоохорони праці
Витрати на здійсненнязаходів щодо охорони праці включають капітальні інвестиції і поточні витрати.
До капітальних інвестиційналежать одноразові витрати:
— на створення основних фондів дляполіпшення охорони праці(склад цих фондіввідповідає основним напрямкам проведених чипланованих заходів);
— на удосконалювання техніки і технології виробництва з метою підвищення рівня охорони праці.
Поточні витрати включаютьвитрати на зміст і обслуговування основного технологічного устаткування, викликанійого удосконалюванням з метоюполіпшення охорони праці.
При здійсненнібагатоцільових заходів визначення суми капітальних інвестицій і поточних витрат,зв'язаних з поліпшенням охорони праці, робиться розрахунковим шляхом з використанням даних про вартість відповіднихробіт у проектах-аналогах, укрупнених розцінок,нормативів витрат.
При економічномуобгрунтуванні заходів щодо поліпшення охорони праці витрати на їхнє здійсненнявизначаються як сукупні поточні витрати і капітальні інвестиції, приведені дороку з урахуванням фактора часу (інфляції).
Варто розрізняти витратина здійснення заходів:
— результати від реалізації яких будутьотримані в короткостроковому чи довгостроковому періоді з приблизно рівнимизначеннями річних поточних витрат і капітальних інвестицій за рокамирозрахункового періоду;
— результати від реалізації яких будутьотримані через тривалий термін (наприклад, заходи, спрямованіна зниження захворюваності), а величина поточних витрат і капітальнихінвестицій змінюються в часі (перемінні зароками) [14, c. 111].
Фінансуваннязаходів щодо поліпшення охорони праці може здійснюється на багатоцільовій іодноцільовій основі. При багатоцільовому фінансуванні, коли заходу щодополіпшення умов праці і підвищення рівня безпеки виробничих процесів,технологій, устаткування, машин і механізмів є складовою частиноюреконструкції, модернізації, упровадження нових способів виробництва, коштивходять у капітальні інвестиції на відновлення виробництва й окремо на охоронупраці не виділяються. Одноцільове фінансування передбачає фінансування лишетрудо-охоронних заходів.
У загальному виглядікороткочасні (до одного року) витрати на проведення заходів (одноцільовефінансування) визначаються як сума капітальних інвестицій і поточних річнихвитрат:
/>,
де /> — поточні (експлуатаційні) витратина охорону праці за рік, грн.;
/> — капітальні інвестиції нареалізацію заходів щодо охорони праці, грн.
Витрати на довгострокові заходи необхідно дисконтувати, щодозволяє врахувати інфляцію і визначити дійсний рівень витрат.
Джерелами фінансуваннязаходів щодо поліпшення охорони праці на підприємстві можуть бути:
— власні кошти підприємств;
— кредити;
— бюджетів засоби держави;
— благодійні внески і пожертвування.
Власні засобипідприємства на охорону праці формуються за рахунокчистого прибутку.
Віднесеная витрат довалових витрат виробництва регламентується актами законодавства.
Рішення про використаннячастини прибутку для поліпшення умов і безпеки праці приймає менеджер підприємства.
Кредити як джерелофінансування заходів щодо поліпшення охорони праці використовується за умовиекономічного обгрунтування їх доцільності а урахуванням терміну погашення,плата за кредит і очікуваний ефект.
Бюджетні засоби держави увигляді пільгових кредитів, пільг по оподатковуванню і прямих субсидій дляполіпшення стану охорони праці надаються і використовуються відповідно донормативних документів держави.
Показники соціальної ісоціально-економічної ефективності витрат на охорону праці розраховуються яквідносини величин соціальних або соціально-економічних результатів до витрат,не обхідних на їхнє здійснення (або навпаки), і використовуються для визначенняі порівняння фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зниження часткипрацюючих у несприятливих умовах праці, рівня травматизму, захворюваності,плинності кадрів на різних підприємствах і в галузях.
Розрахунок економічноїефективності впровадження ходів щодо поліпшення охорони праці на підприємствіробиться з цілями:
— визнанення фактичної еюномічної ефективності здійснених заходів;
— економічного обгрунтування планованихзаходів, у тому числі вибору оптимального варіанта проектнихрішень;
— розрахунку нормативів витрат наприведення умов арапі на робочих місцях у відповідність з вимогами ССБП, БНіП,СЛМ (відповідно, систем стандартівбезпеки праці, будівельних норм і правил,системи людина — машина чи виробниче середовище).
Показник ефективностівитрат підприємства на заходи щодо охоронипраці.
/>
де Ер— річна економія поточних витрат від поліпшення охорони праці на підприємстві(прибуток чи зменшення збитків), грн.;
Зо.п.— загальні витрати підприємства на охорону праці, грн.
Визначення ефективностіпоточних витрат підприємства на охорону праці передбачає облік двохальтернативних видів економії від поліпшення охорони праці» що можуть бутирозраховані за:
— економічнимипоказниками, обов’язковими для обліку і статистичної звітності — форми статистичноїзвітності № 1-ПВ (умови праці), № 1-УБ (відомча), № 7-ТНВ й ін.;
— показниками, щоотримані в результаті поточного обліку основних соціально-еюномічнихрезультатів за визнанений час (зниження рівня виробничого травматизму ізахворюваності, суми пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах,скороченні плинності кадрів та ін).
Висновок до 2розділу:
Для постійноїпідтримки висого рівня безпеки робіт, забезпечення їхньої нешкідливості ісприятливості умов праці необхідно здійснювати заходи, що дозволяють оцінюватистан охорони праці у всіх галузях народного господарства і на всіх рівняхвиробничої діяльності, корегувати їх у необхідних випадках. Виконання цихфункцій покладається на органи нагляду і контролю в області охорони праці.
Державний наглядза дотриманням законів й інших нормативно-правових актів про охорону праціздійснюють:
— спеціальноуповноважений орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;
— спеціальноуповноважений державний орган з питань радіаційної небезпеки;
— спеціальноуповноважений державний орган з питань поженої безпеки;
— спеціальноуповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Органи державногонагляду за охороною праці не залежать у своїй діяльності від будь-якихгосподарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичнихформувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування,їм не підзвітні і не підконтрольні.
У своїйдіяльності органи державного нагляду керуються положеннями про відповідніслужби. Їхні функції здійснюються спеціально уповноваженими на це структурами йінспекціями в межах своїх повноважень, визначених Законами “Про охорону праці”,“Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення” йіншими регламентуючими документами.
РОЗДІЛ3. Організаціяохорони праці на прикладі закритого акціонерного товариства “Ратнівськиймолокозавод”
3.1 ЗАТРатнівський молокозавод та заходи по охороні праці на даному підприємстві
Завод створено у1958 році. Закрите акцiонерне товариство «Ратнiвський молокозавод», розташоване на території Волинської області, форма власності – колективна.
Галузь – маслообробна, сировинна і молочна промисловість (крім виробництва молочнихконсервів).
Вид економічноїдіяльності — виробництво молочних продуктiв (молочна промисловiсть).
Одиниця виміру:тис. грн.
Адреса смт. Ратно, вул.Шевченка, 47.
Згідно СН-245-71підприємство відноситься до другого класу з розміром санітарно-захисної зони500м. Санітарно-захисна зона витримана, жителі в межах зони не проживають.Підприємством постійно проводяться заходи щодо благоустрою та озелененню СЗЗ.
Загальний станпідприємства та території задовільний.
На підприємствісуб'єктів недержавної форми власності не виявлено. Організацію природоохороннихробіт на підприємстві здійснює відділ охорони навколишнього середовища,підпорядкований головному інженеру підприємства. У склад відділу входить 3 спеціалісти. Робота відділуобумовлена положенням про відділ охорони навколишнього середовища.
1. Основні обов'язкипрацівників ЗАТРатнівського молокозаводу:
— дотримання заданих умовмолокопостачання споживачів;
— підтримка нормальноїякості молока, що відпускається;
— дотриманняоперативно-диспетчерської дисципліни;
— змістустаткування будинків і споруджень у стані експлуатаційної готовності;
— забезпечення максимальної економічності і надійності молоковиробництва;
— дотримання вимогвибухо- і пожежобезпечності в процесі експлуатації устаткування;
— виконання вимог гігієниі безпеки праці;
— зниження шкідливоговпливу виробництва на людей і навколишнє середовище.
2. ЗАТ Ратнівський молокозавод, очолюваний директороммістить у собі наступні структурні підрозділи: керування, цех тепловоїавтоматики і вимірів, об'єднаний ремонтний цех, ремонтно-будівельний цех,ремонтно-механічний цех, транспортний ділянка, котельню припортового району,їдальню і допоміжні служби (ЖКО турбази, пральню, зелене господарство).
3. ЗАТ Ратнівський молокозавод, якпідприємство має особливості:
— безупинний технологічний процес;
— високі вимоги до якості продукції,що випускається;
— технологічні процеси ведуться привисоких параметрах середовища.
Характеристикапотужності, стан устаткування
Робоча потужність помісяцям і за 2000р. зведена в таблицю
Таблиця Період року 1999р. факт 2000р. План Факт % виконання Січень 190,7 117,8 118,1 100,3 Лютий 189,4 122,5 124,4 101,6 Березень 166,7 122,5 125,0 102,0 Квітень 140,9 122,5 125,0 102,0 Травень 154,4 94,8 98,1 103,5 Червень 142,7 34,0 35,0 102,9 Липень 140,5 21,7 22,1 101,8 Серпень 26,4 43,4 44,1 101,6 Вересень 189,9 35,3 37,3 105,7 Жовтень 194,7 41,9 42,6 101,7 Листопад 172,8 73,5 75,0 102,0 Грудень 114,1 74,3 75,4 101,5 За рік 151,5 75,3 76,7 101,9
Зменшення робочої потужності в порівнянні з 1999 рокомвідбулося з причини вилучення з величини робочої потужності резерву повідсутності.
На заводі маютьмісце небезпечні і шкідливі фактори, що підрозділяються на фізичні, хімічні, психофізичніі санітарно-гігієнічні.
Фізичні фактори:
— рушійні машиниі механізми, перівироби, що рухаються, заготівлі і матеріали;
— підвищена запиленість повітря;
— підвищена температура поверхоньустаткування, матеріалів;
— підвищеним рівень шуму на робочомумісці;
— підвищенийрівень електромагнітних випромінювань;
— підвищенаяскравість світла;
— підвищений рівень вібрації;
— підвищений рівень ультразвуку;
— знижений рівень освітленості;
— незахищені (необгороджені) рухливіелементи устаткування;
— відхилення відоптимальним норм температури, відносної вологості швидкості повітря в робочій зоні;
— іонізуюче випромінювання;
— робота поблизунеобгороджених перелазів по висоті на 1,3 м вище;
— небезпека обвалення матеріалів, майна,інструмента і пристосування, складених з порушенням норм охорони праці.
Хімічні фактори:
— Зниження вмістукисню в ємкостях;
— наявність в робочій зоні шкідливиххімічних речовин.
Психофізичні фактори:
— фізичні перевантаження;
— нервово-психічні перевантаження;
— підвищена напруга зору;
— робота в нічну зміну.
Санітарно-гігієнічніфактори:
— небезпека зараження інфекційнимизахворюваннями (у тому числі кишковими, шкірно-венеричними);
— небезпека зараження гепьмитозами.
Техніко-економічніпоказники
Загальне заощадженняпалива — 919 т.у.п. Питомі витрати паливаблизькі до розрахункових по нормативних характеристиках для фактичних умов роботиустаткування.
Таблиця Витрати електроенергії на власніпотребиПоказники Один. Виміру 1999р. факт 2000 рік Економія +перевитрата, тис. кВтг План факт На виробіток ектроенергії % 9,39 9,92 9,90 -94 На відпуск теплоенергії кВтг/Гкал 39,79 40,08 40,05 -47
В порівнянні з 1999 рокомвитрати електроенергії на власні потреби збільшені на виробіток електроенергії- на 0,51% і на відпуск теплоенергії — на 0,26 кВтг/Гкал.
Таблиця Резервитеплової економічності№ пп Показники Резерв теплової економічності т.у.п. + збільшення -зменшення т.у.п. 1999 2000 1 Питома витрата тепла на турбіни 244 151 -93 2 Температура свіжої пари - 22 +22 - 3 Тиск свіжої пари 27 — 127 +100 4 Температура живильної води - - - 5 Вакуум і температурний напір в конденсаторах 90 76 -14 6 Непланові пуски турбін 25 55 +30' 7 ККД брутто котлів 1211 834 -377 8 В т.ч. непланові пуски котлів 40 55 +15 9 Температура відхідних газів 517 381 -136 10 Коефіцієнт надлишку повітря 551 385 -166 11 Присоси по газовому тракту - 13 +13 12 Хімічна та механічна неповнота згорання 103 - -103 13 Сумарний резерв теплової економічності 1455 985 -470
У звітному роцівпровадження заходів з нової техніки не було через брак коштів.
У звітному роцівпроваджено ряд заходів для заощадження палива та електроенергії власнихпотреб: заміна парових калориферів для підігрівуповітря перед повітропідігрівником на котлі №9 — на калорифери СО-110-02 — заощадження 50 т.у.п.
Аварійність
Основні дані прокількість аварій, відмов 1 і 2 категорій, розподіл їх за причинами та видамиустаткування, аварійний недовідпуск енергії.
Аварії першої та другоїкатегорії — відсутні.
Відмови першої категорії- відсутні.
Відмови другої категорії- 3 (три):
— по тепломеханічному устаткуванню — 3.
Причиною розриву згинуекранної труби виявилось виникнення корозійного розтріскування металу згину по нейтральній зоні з концентраторомнапруги повздовжній рисці, котра проходила через нейтральну зону, та сприялаінтенсивному тріщиноутворенню в процесі тривалої експлуатації.
Охорона довкіллята раціональне використання природних ресурсів
Споруди для очищеннястічної води молокозаводу:
1. Механічної очистки: відстійник промислових та зливовихстоків.
2. Фізико-механічної очистки для очищення стічної води. Потужність споруд фізико-механічноїочистки становить — 1150 м2 добу.
Обсяги нормативно-чистихстоків становлять — 1721,1тис. м3.
Потужність системиоборотного водопостачання на кінець року становить 335,3 тис.м3/добу.
Використання оборотноїводи в 1999 році становила 122500 тис.м3.
Витрати на капітальнийремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначення становлять0,748 тис.грн., у тому числі:
— на охорону повітряногобасейну 0,088 тис.грн.;
— на охорону воднихресурсів 18,279 тис.грн.
Середньорічна вартістьосновних фондів природоохоронного призначення становить 826 тис.грн.
Площа земель, щозайняті під діючий золовідвал — 24,48 га під діючі шлаковідвали № 1 — 0,7 га, №2 — 7,5 га, всього — 32,68 га.
Рекультивація земель непроводилась.
Екологічні платежі за2000 рік становлять: усього 680724,84грн, у тому числі:
— за викиди в атмосферу — 677929,47грн.
— за розміщення відходів — 2795,37грн.
— з них понадлімітні платежі за викидив атмосферне повітря — 17,37грн.
Охорона воднихресурсів
Водоспоживання
Згідно дозволу наспеціальне водокористування джерелами водопостачання є:
— підземний водозабір — артезіанськасвердловина № 590, розташована на території підприємства;
— міськводогін — для господарське питнихпотреб підприємства. Водопостачання:
— дозвіл на спеціальне водокористування№Укр-2919 А/Чрк від 28.05.98р. з терміном дії до 31.12.2000 року;
— індивідуальні норми водоспоживання таводовідведення розроблені та затверджені 25.03.1998р. Ліміт на забірповерхневих та підземних вод встановлено в дозволі на спеціальне водокористування.
Водозабір поверхневоїводи складається з 3 забірних трубопроводів: 2 трубопроводи діаметром 800 мм; 1трубопровід діаметром 1000 мм. Оголовки трубопроводів знаходяться на відстані 400м від берега на глибині 6-8м. Водозабіробладнаний 3 насосами 20Д-6 потужністю 2500 м2/год.
Технічний стан водозаборуповерхневої води задовільний. В травні 2000 року проведено водолазне обстеженняводозабірних оголовків. Водозабір не обладнаний спеціальними рибозахиснимипристроями.
Артезіанська свердловина№ 590 знаходиться в робочому стані (діюча), але не використовується, знаходиться в резерві. Графік прокачкисвердловини за 2000 рік в наявності Технічний паспорт на свердловину внаявності. Глибина свердловини Н=52м,дебіт 0 = 2 м2год. На свердловині встановлений насос ЕЦВ.
Міськводогін включаєводопровідну мережу на території підприємства та за його межами. Технічний стан водопровідної мережі задовільний.
На підприємствірозроблені протиаварійні заходи, а також план ліквідації наслідкі можливихаварій на водопровідних та каналізаційних мережах.Аварій на система водопостачання за звітний період не зафіксовано.
Облік водоспоживанняведеться за допомогою лічильників:
— з місьководогону: на Івводі — лічильником СТВ — 80, пікала вимірювання 2-100м/го;
— клас точності виміру 2-5% (терміностанньої повірки — листопад 2000 року); на II вводі лічильником ВТ — 80, шкалавимірювання 2,5 — 84 м/год, класточності виміру 2-5% (термін останньої повірки — січень 1999 року); на IIIвводі — лічильником ВСКМ-40, шкала вимірювані:
— 0.16 — 16 м2год, клас точності виміру 2-5% (термін останньоїповірки — березень 2000 року);
— облік річкової води(берегова насосна станція) — кореляційні ультразвукові витратам і ДРКС (3 шт.)шкала вимірювання 1-2800 м/год;клас точності виміру 2-5%: ДРКС-1069 (термі останньої повірки — липень 1999року); ДРКС — 1125 (термін останньої повірки — вересень 1999року). ДРКС — 1305 (термін останньої повірки — грудень 1999року).
Свердловина № 590обладнана контрольне — вимірювальною апаратурою (лічильник С 1 — 80). Паспорт внаявності, повірка проводиться раз на 2 роки, (термін останньої повіркплистопад 2000 року).
Журнали ПОД-11 ведутьсяокремо на місьводогін, на артезіанські свердловини, річкову воду. Журнали ПОД-11 пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.
ЗАТ «Ратнівський молокозавод» щоквартально звітується поформі 2-ТП (водгосп). Згідно із звітом кількість використаної води не перевищуєліміт використання води.
Розбіжностей даних вжурналах первинного обліку і форми 2-ТП (водгосп) не виявлено.
Згідно з розрахункамизатверджені ліміти використання води на 1998-2000р.:
За використання води ЗАТ «Ратнівський молокозавод» в 1998-2000р. згідно форми 2ТП — (водгосп) нараховано (грн.): Рік Річкова вода Питна вода Артезіанська вода Державний бюджет Місцевий бюджет Державний бюджет Місцевий бюджет Державний бюджет Місцевий бюджет 1998 56374,76 14093,67 3723,49 931,13 - - 1999 88975,98 22243,99 4751,27 1187,82 2,90 0,73 2000 90643.94 22660,99 4602,00 1150,50 - -
Водовідведення
Кількість стічних вод згіднодозволу на спеціальне водокористування складає 2000 тис.м3 на рік. В2000 році згідно форми 2-ТП(водгосп) скинуто 1600 тис.м2.
Згідно договору №34/3980від 2.02.00 в каналізаційну мережу Ратнівського ВУВК1 передбачений скид стічних вод в кількості 580 тис. м2рік.В 2000 році згідно форми 2-ТП(водгосп) скинуто 121,1 тис.м.
Згідно журналу ПОД-13фактичні концентрації відповідно до встановлених складають:Найменування ГДК, мг/дм3 факт, мг/дм3 БСК5 5,8 2,63 Цинк 0,09 0,008 Хлориди 190 138,1 Сульфати 204 87,3 Азот амонійний 0,7 0,36 Нітрити 0,14 0,03 Нітрати 40,0 2,5 Нафтопродукти 0,6 0,09 Залізо 0,9 0,3 Завислі речовини 45 21,4 ХСК 65,3 39,1 Фосфати 2,4 0,34 Мінералізація 650 443
Облік кількості нормативно-чистих вод визначається розрахунковимметодом за індивідуальними нормами водовідведення на одиницю продукції.
Облік кількості стічнихвод, які скидаються в каналізаційну систему здійснюється за допомогоювитратоміра ДМ 3583М з КСД-2 (термін останньої повірки 16.02.2000р.). Результати вимірювань заносяться вжурнал ПОД-11. Перекручень статзвітності по водовідведенню не виявлено.
Статистичний звіт поформі 2ТП-водгосп за 2000 рік ЗАТ«Ратнівськиймолокозавод»наданий своєчасно.
Для економії тараціонального використання свіжої води на підприємстві діє система зворотноговодопостачання. Система зворотного водопостачання складається з: системигідрозоловидалення, циркуляційної системи, системи теплопостачання міста.Загальна кількість оборотної води в системі в 2000 році згідно форми 2-ТП(водгосп) складає 122500 тис.м3.
Мийка автотранспортупроводиться на території транспортної дільниці, яка обладнана оборотноюсистемою водопостачання. На мийці встановлено нафтовловлювач (2шт.), післяякого вода насосом повертається в цикл мийки. Один нафтовловлювач підлягаєремонту.
Система ГЗУ та системаЗГШ включає в себе:
— шнекові транспортери гранульованогошлаку;
— шлакові канали І і II черги;
— багерні насосні № 1,2,3;
— смивні зрошувані насоси з системоютрубопроводів;
— золоуловлювачі;
— шламову насосну і шламовий канал;
— шлакопроводи і золопровід(пульпопровід);
— насосні освітленої води № 1.2.3 зсистемою трубопроводів і баком.
Аналіз форм статистичноїзвітності
ЗАТ «Ратнівський молокозавод» складає звіти по формі № 14-МТП «Звіт про утворення, використанняі поставку вторинної сировини і відходів виробництва» та № 3-МТП«Звіт про залишки і витрати матеріалів.
Земельні ресурси
Охорона та використання земель.
Усі земельні ділянки ЗАТ „Ратнівський молокозавод“ використовує за цільовимпризначенням, але мають місце забруднення земель будівельними та побутовимивідходами, неприйняття мір по боротьбі з бур'янами, так зокрема біля цеху ОРЦ(начальник цеху Невмержицький) влаштовані стихійні сміттєзвалища; біля цеху(начальник цеху Кініченко) не вжито заходів щодо боротьби з бур'янами.
Охорона тазбереження зелених насаджень
Загальний стан насаджень
На території ЗАТ „Ратнівський молокозавод“ та прилеглій до ньогопроростає 750 шт. дерев та 230 шт. чагарників. Територія підприємстваблагоустроєна та знаходиться в задовільному санітарному стані. Догляд зазеленими насадженнями проводиться. Роботи з утримання проводяться господарськимвідділом та цехами, до яких належить певна територія.
Відомчийінструментально-лабораторний контроль
В перевіренихлабораторіях в наявності „Положенння про лабораторію“ та посадовіінструкції, затверджені керівництвом підприємства.
Фактична чисельністьлабораторних підрозділів відповідає чисельності згідно штатного розкладу.
Повірка засобіввимірювальної техніки проводиться згідно затверджених графіків періодичністьповірок виконується.
Лабораторним посудом,хімічними реактивами лабораторії забезпечені в достатній кількості.
Стабільністьградуювальної залежності, побудова та оформлення градуювальних графіківвиконується згідно НД.
Проведення лабораторногоконтролю ЦЛ технічної води
Згідно положення на ЦЛцеха хімводоочистки покладається виконання контролюгазо-водно-паливно-хімічного режиму роботи обладнання електростанції, а такожзагальний контроль за работою цеха хімводопідготовки шляхом проведенняобстеження, аналізів.
Аналізи виконуютьсязгідно «Правил техніки експлуатації електричних станцій та мережі».
Журнали відбору проб тарезультатів визначень — в належному стані.
Основні показники, щовизначаються: хлориди, сульфати, рН, лужність, жорсткість. залізо, мідь,водень, метан, вуглекислий газ, кисень.
Проведення лабораторногоконтролю по паливу, мастилам
Згідно положення ЦЛгрупою по паливу виконується вхідний контроль палива, мастил. Аналізивиконуються згідно «Правил техніки експлуатації електричних станцій та мережі».
Проведення лабораторногоконтролю по воді
Згідно положення ЦЛгрупою по воді виконується аналіз фізико-хімічного складу стічних вод, хімічнийаналіз ґрунтових вод та вод оборотних систем.
Графік контролю якостіпромзливних стічних вод узгоджений головним інженером і затверджений вміськсанепідемстанції.
Графік контролю якостіґрунтових вод затверджений головним інженером. Періодичність контролю — 1 раз вквартал за показниками: сухий залишок, вміст вуглекислоти, рН, хлориди.сульфати, лужність, іони кальцію, магнію.
Контроль за якістюзасолених стоків виконується у разі їх скиду.
Журнали відбору проб тарезультатів аналізів є в наявності.
Відомості провиконання приписів попередніх перевірок
Попереднім актом від1-5.11.1999р. видано приписів 20, в т.ч. виконано 1 перенесено в даний акт 3.Акт перевірки
Санітарно-промисловалабораторія по контролю за складом та обсягом забруднюючих речовин в атмосфернеповітря на підприємстві відсутня.
Згідно наказу керівникапідприємства від 22.02.99р. № 63 контроль вмісту забруднюючих речовин упромислових викидах стаціонарних джерел здійснює виробничо-технологічнийвідділ. Виміри проводять два інженера відділу, в посадових інструкціях яких ціфункції відображені.
Напрями науково-виробничоїдіяльності в галузі охорони праці:
— вплив умов праці на людину;
— боротьба звиробничим травматизмом;
— боротьба зпрофесійними захворюваннями, отруєннями;
— виробничеосвітлення: захист від неіонізуючого випромінювання;
— захист відіонізуючого випромінювання;
— захист віделектричних і магнітних полів, електромагнітного випромінювання, електричногоструму;
— захист відвібрації;
— захист відшуму;
— захист відпилу;
— захист відшкідливих хімічних речовин, у т. ч. отруйних парів і газів;
— мікроклімат уробочій зоні;
— боротьба зпожежами;
— боротьба звибухами, раптовими викидами;
— боротьба заваріями;
— безпекатехнологічних процесів;
— безпечністьпромислової продукції;
— безпека веденняробіт в галузях;
— виробничасанітарія;
— засоби індивідуальногоі колективного захисту;
— автоматизованісистеми управління, апаратура і прилади;
— організаційно-правові питання охорони праці;
— соціально-економічні питання охорони праці, соціальне страхування;
— охоронанавколишнього середовища, екологія;
— науково-технічна інформація про охорону праці;
— пропагандадосвіду з питань охорони праці, вивчення і обмін досвідом;
— навчаннябезпеки праці;
— міжнароднеспівробітництво в галузі охорони праці.
3.2 Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії.Інструктаж і навчання працівників ЗАТ „Ратнівський молокозавод“ правиламтехніки безпеки і виробничої санітарії
Важливістьстворення системи управління охороною праці встановлюється міжнародними актамиі договорами. Вона розглядається як необхідна гарантія забезпечення трудовихправ працівників у сфері охорони праці. «Конвенція № 155 МОП про безпеку тагігієну праці та виробниче середовище» (1981 р.) визначила систему організаціїохорони праці на національному та виробничому рівні. На роботодавцівпокладається обов'язок надавати робочі місця, механізми та обладнання,організовувати виробничі процеси, які відповідають встановленим нормативам і незагрожують здоров'ю працюючих, вживати заходів щодо створення відповіднихслужб, на які покладаються комплексні функції управління охороною праці;співпрацювати з представниками працівників шляхом надання необхідноїінформації, проведення консультацій з охорони праці; попереджувати виникненнявиробничого травматизму та проводити розслідування й облік нещасних випадків іпрофесійних захворювань; проводити навчання працівників з питань охорони праціта ін.
ЗаконодавствоУкраїни відображає значну частину міжнародних стандартів з організаціїуправління охороною праці на різних рівнях. Закон України «Про охорону праці»містить окремий розділ про організацію охорони праці, її управління напідприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праціпередбачає:
— створення роботодавцем відповідних служб, які забезпечують вирішення конкретнихпитань охорони праці;
— досягнення встановлених нормативів з охорони праці шляхом впровадженняпрогресивних технологій, додержання вимог при проектуванні, будівництві тареконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва;
— проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць навідповідність нормативним актам про охорону праці та надання пільг ікомпенсацій за результатами їх проведення;
— проведення обов'язкових медичних оглядів певних категорій працівників, навчанняз питань охорони праці з метою попередження виробничого травматизму;
— усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань,здійснення їх розслідування й обліку та ін.
Навиробництві можуть впроваджуватися й інші заходи з організації охорони праці.Ці заходи на підприємстві, в установі та організації закріплені спеціальнихнормах, закріплених в КЗпП, Законі України “Про охорону праці” та в іншихнормативно правових актах держави. Ці норми, об'єднані терміном «охоронапраці», включають в собі норми і правила з техніки безпеки і виробничоїсанітарії. Відмінність норм з техніки безпеки від норм з виробничої санітаріївизначається предметом, на регулювання якого спрямовані ті чи інші норми [7, c. 34].
Нормиз техніки безпеки містять обов'язкові вимоги, яким повинно відповідатипідприємство в цілому, виробничі приміщення, усі види обладнання і технологічніпроцеси з точки зору безпеки праці, попередження травматизму. Цими нормамипередбачається встановлення різних огороджень, захисних пристроїв, проведенняпрофілактичних випробувань, дистанційне управління, видача спеціальнихіндивідуальних засобів захисту, наприклад поясів, окулярів, екранів тощо.
Нормиз виробничої санітарії містять обов'язкові вимоги щодо території підприємства,виробничих і побутових приміщеннь, робочих місць і технологічних процесів зточки зору гігієни праці і здоров'я працівників з метою попередженняпрофесійних захворювань. Вимоги в галузі виробничої санітарії стосуютьсярозмірів, планування і конструктивних елементів виробничих будівель,вентиляції, опалення, водопостачання, каналізації, освітлення побутовихприміщень, пунктів харчування, охорони праці тощо. Норми з виробничої санітаріїпередбачають також професії з шкідливими умовами праці, які повиннізабезпечуватись спецмолоком, спецхарчуванням, спецодягом, спецвзуттям та іншимиіндивідуальними захисними засобами.
Усвоїй сукупності нормативні акти про охорону праці — це правила, стандарти,норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правовихнорм, обов'язкових для виконання. їх прийнято поділяти на державні міжгалузевіі галузеві норми. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. №135 «Про порядок опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державнихміжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці» відповіднимцентральним органам державного управління доручено розробляти і затверджуватиконкретні документи щодо організації нормотворчого процесу, планування іфінансування робіт, визначення базових організацій, які повинні займатисянормотворчою діяльністю з питань охорони праці.
Навиконання постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 1994 р. Комітет понагляду за охороною праці наказом від 16 березня 1994 р. затвердив Положенняпро опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих ігалузевих нормативних документів «Законодавство України по охороні праці», якеє обов'язковим для виконання усіма центральними та місцевими органами державноївиконавчої влади, підприємствами, установами і організаціями незалежно від формвласності.
Опрацюванняпроектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праціздійснюється під керівництвом і за безпосередньою участю фахівців комітету понагляду за охороною праці або органів державного санітарного, пожежного наглядута нагляду за ядерною і радіаційною безпекою при розробленні нормативних актівз питань, що віднесені до їх компетенції.
Координаціюроботи з підготовки проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативнихактів про охорону праці покладено на Національний науково-дослідний інститутохорони праці, який надає методичну допомогу базовим організаціям міністерств івідомств, безпосередньо опрацьовує проекти нормативних актів про охорону праці.
Уразі відсутності в нормативних актах, що приймаються органами державногонагляду за охороною праці, вимог, які необхідно виконувати для забезпеченнятехніки безпеки і виробничої санітарії на певних роботах, власник абоуповноважений ним орган може вживати погоджені з органами державного нагляду заохороною праці заходи, що забезпечують безпеку праці і виробничу санітарію.
ЗАТ „Ратнівський молокозавод“ зобов'язаний створити в кожномуструктурному підрозділі і на робочому місці умови праці з урахуваннямрекомендацій нормативних актів, а також забезпечити додержання правпрацівників, гарантованих законодавством про працю.
Зцією метою ЗАТ „Ратнівський молокозавод“ забезпечує функціонування системиуправління охороною праці, для чого створює відповідні служби і призначаєпосадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці,затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконанняпокладених на них функцій; розробляє за участю профспілок і реалізує комплекснізаходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджуєпрогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації таавтоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охоронипраці; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків,професійних захворювань; організовує проведення атестації робочих місць навідповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, щовстановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усуненнянегативних чинників; розробляє і затверджує положення, інструкції, іншінормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства; здійснюєпостійний контроль за додержанням працівниками правил з техніки безпеки івиробничої санітарії.
Уколективному договорі ЗАТ»Ратнівськиймолокозавод" передбачено забезпеченняпрацівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, а також комплекснізаходи щодо досягнень встановлених нормативів безпеки, гігієни праці тавиробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобіганнявипадкам виробничого травматизму і професійних захворювань.
Уразі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'ячинників, що визначають умови праці, власник зобов'язаний повідомити про цеорган державного нагляду за охороною праці. За згодою працівників, яких цестосується, власник може звернутися до органу по охороні праці з клопотаннямпро встановлення необхідного строку для виконання програм щодо приведення умовпраці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог.
Органдержавного нагляду розглядає мотивування власника, визначає повнотузапланованої програми робіт і за наявності підстав може прийняти рішення провстановлення виключного порядку застосування відповідного нормативу з охоронипраці з визначенням строків та умов тимчасового припинення чинностінормативного акта. Власник повідомляє відповідних працівників про рішенняоргану державного нагляду за охороною праці.
Фінансуванняохорони праці здійснює ЗАТ «Ратнівськиймолокозавод». На підприємстві створюютьсяфонди охорони праці. Фонд охорони праці на підприємстві використовується тількидля виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці донормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.
Коштигалузевих і державних фондів охорони праці витрачаються на здійснення галузевихі регіональних програм з питань охорони праці, науково-дослідних іпроектно-конструкторських робіт, що виконуються в межах цих програм, насприяння становленню і розвитку спеціалізованих підприємств та виробництва,творчих колективів, науково-дослідних центрів, експертних груп, на заохоченнятрудових колективів і окремих осіб, які плідно працюють над розв'язаннямпроблем охорони праці.
Додержавного, регіональних і галузевих фондів охорони праці надсилаються поряд зкоштами державного чи місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншиминадходженнями кошти, одержані від застосування органами державного наглядуштрафних, санкцій до власників, а також кошти від стягнення цими органамиштрафу з працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Працівники,на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.1
Уколективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпеченняпрацівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому,ніж передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щододосягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкамвиробничого травматизму, професійних захворювань і аваріям.
Машини,механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси, щовпроваджуються у виробництво, у стандартах на які є вимоги щодо забезпеченнябезпеки праці, життя і здоров'я людей, повинні мати сертифікати, що засвідчуютьбезпеку їх використання, видані у встановленому порядку.
Власник,який створив нове підприємство, зобов'язаний одержати від органів державногонагляду за охороною праці дозвіл на початок його роботи.
Забороняєтьсязастосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені граничнодопустимі нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю іякі не пройшли токсиологічної експертизи.
Уразі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такоїкількості небезпечних речовин, яка вимагає вжиття додаткових заходів безпеки,власник зобов'язаний завчасно повідомити про це орган державного нагляду,розробити і узгодити з ним заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників,населення та охорони навколишнього природного середовища [13, c. 61].
Навласника також покладається обов'язок за свої кошти організувати проведенняпопереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудовоїдіяльності) медичних оглядів працівників.
Працівникиіз своїх коштів ніяких витрат на заходи щодо охорони праці не несуть.
Обов'язковімедичні огляди провадяться згідно з Положенням про медичний огляд працівниківпевних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я Українивід 31 березня 1994 р. № 45.
Обов'язковиммедичним попереднім та періодичним оглядам підлягають працівники, якіприймаються на роботу або працюють у контакті з шкідливими речовинами танесприятливими виробничими чинниками; працівники усіх професій, що, додаютьсядо Положення про медичний огляд працівників певних категорій.
Інструктажі навчання працівників правилам техніки безпеки і виробничої санітарії.Додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки відвиконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов'язків, а й відтого, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. ЗакономУкраїни «Про охорону праці» на працівника покладається обов'язок знати івиконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження змашинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобамиколективного та індивідуального захисту; додержуватися зобов'язань щодо охоронипраці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудовогорозпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні таперіодичні медичні огляди; співробітничати з власником у справі організаціїбезпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодоусунення будь-яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих.
Томуусі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять напідприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичноїдопомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненніаварій згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Державного комітетуУкраїни по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № ЗО із змінами ідоповненнями, внесеними наказом від 23 квітня 1997 р. № 109.
Навчаннята інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системиуправління охороною праці і провадиться з усіма працівниками в процесі їхтрудової діяльності.
Передперевіркою знань з охорони праці на підприємстві організуються заняття, лекції,семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці зурахуванням специфіки виробництва складають члени комісії по перевірці знань зпитань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівникпідприємства. У складі комісії по перевірці знань з питань охорони праціповинно бути не менше трьох осіб, які у встановленому порядку пройшли навчаннята перевірку знань з питань охорони праці.
Результатиперевірки знань працівників ЗАТ «Ратнівськиймолокозавод» з питань охорони праціоформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань показали задовільнірезультати, видаються посвідчення. Допуск до роботи осіб, які не пройшлинавчання і перевірку знань, забороняється.
Відповідальністьза організацію навчання і перевірку знань з охорони праці на підприємствіпокладається на його керівника, а в структурних підрозділах — на керівників цихпідрозділів. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань з питаньохорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких керівникомпідприємства покладені ці обов'язки.
Захарактером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються навступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступнийінструктаж: з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойноприйняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботиза цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні напідприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіямитранспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; зучнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходженнявиробничої практики; з учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховнихзакладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях,майстернях, на полігонах тощо.
Вступнийінструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом попідприємству покладено ці обов'язки, а з учнями в навчально-виховних закладах —особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку покладено ці обов'язки. Навеликих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювативідповідні фахівці.
Інструктажпровадиться в кабінеті охорони праці або приміщенні, що спеціально для цьогообладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочнихпосібників за програмою, що розроблена службою охорони праці з урахуваннямособливостей виробництва. Програма і тривалість інструктажу затверджуються керівникомпідприємства чи навчально-виховного закладу. Орієнтовний перелік для складанняпрограми міститься в Типовому положенні.
Записпро проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також удокументі про прийняття працівника на роботу.
Первиннийінструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником,новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, якийпереводиться з одного цеху виробництва до іншого; з працівником, якийвиконуватиме нову для нього роботу; з відрядженим працівником, який беребезпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві; зі студентом, учнемчи вихованцем, який прибув на виробничу практику, перед виконанням ним новихвидів робіт, перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового іпрофесійного навчання в навчальних лабораторіях, класах, майстернях, надільницях, під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях тощо.
Первиннийінструктаж провадиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху запрограмою, складеною з урахуванням вимог відповідних актів про охорону праці,технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.
Програмапервинного інструктажу розробляється керівником цеху, дільниці, узгоджується ізслужбою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчальногозакладу або їх відповідного структурного підрозділу.
Усіробітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, післяпервинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2-15 змін, залежно від характеру роботита кваліфікації працівника, пройти стажування під керівництвом досвідчених,кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом попідприємству. Керівник підприємства або структурного підрозділу має правозвільнити від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєюпрофесією не менше трьох років, переміщується з одного цеху до іншого, дехарактер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, незмінюються.
Повторнийінструктаж: провадиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах зпідвищеною небезпекою — один раз у квартал, на інших роботах — один раз напівріччя. Він провадиться індивідуально або з групою працівників, які виконуютьоднотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.
Позаплановийінструктаж провадиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охоронипраці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охоронупраці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічногопроцесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідноїсировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; припорушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів проохорону праці, що може призвести або призвело до травми, аварії чи отруєння; навимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищоїгосподарської організації або державної виконавчої влади у випадку, якщовиявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомівпраці чи нормативних актів про охорону праці; при перерві в роботі виконанихробіт більше як на 30 календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, адля решти робіт — не більше 60 днів.
Позаплановийінструктаж провадиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху.Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно відпричин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.
Цільовийінструктаж провадиться з працівниками при виконанні разових робіт, непов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження,розвантаження, разові роботи за межами підприємства тощо); ліквідації аварії,стихійного лиха; проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, дозвіл таінші документи; екскурсіях на підприємства; організації масових заходів зучнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні змагання тощо). Проведенняінструктажу фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяєпроведення робіт.
Первинний,повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівникробіт. Інструктажі завершуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогоютехнічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечнихметодів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.
Пропроведення всіх видів інструктажу, стажування та допуску до роботи особа, якапроводила інструктаж, робить запис до журналу. При цьому обов'язкові підписи яктого, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажівповинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
Вразі необхідності інструктаж і стажування працівник може проходити увстановленому порядку на іншому спорідненому за технологією підприємстві, де єнеобхідні для цього умови та спеціалісти. Проведена в такому випадку роботафіксується у журналі на підприємстві, де відбувався інструктаж чи стажування, апрацівнику видається відповідна довідка, що додається до особистої справипрацівника на підприємстві, яке його відряджало.1
Примірникінструкції з охорони праці повинен бути виданий працівникові за його професієюабо вивішений на його робочому місці.
Посадовіособи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на три рокипроходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці, техногенноїбезпеки та надзвичайних ситуацій на виробництві. У спеціалістів виробництваперевіряються знання тих нормативних актів по охороні праці, виконання якихвходить до їх службових обов'язків.
Працівники,які показали незадовільні знання, повинні протягом одного місяця пройтиповторну перевірку знань з питань охорони праці, техногенної безпеки танадзвичайних ситуацій на виробництві. Особи, які й при повторній перевірцізнань показали незадовільні знання, працевлаштовуються згідно з чиннимзаконодавством.
Керівникита інші посадові особи підприємств та об'єднань чисельністю понад 500 працюючиху випадках аварії чи катастрофи можуть проходити позачергове навчання таперевірку знань з охорони праці в науково-інформаційному та навчальному центріохорони праці.
Напідприємствах виробничої сфери з числом працюючих понад 50 чоловік власникзобов'язаний створити службу охорони праці, діяльність якої регулюється Типовимположенням про службу охорони праці, затвердженим Державним комітетом Українипо нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 чоловік функціїслужби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які маютьвідповідну підготовку.
Службаохорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства іприрівнюється до основних виробничо-технічних служб.
Спеціалістиз охорони праці мають право видавати керівникам структурних підрозділівпідприємства обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків;одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питаньохорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичногоогляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску довідповідних робіт або виконують нормативи з охорони праці; зупиняти роботувиробництв, дільниць, машин, механізмів, які створюють загрозу життю абоздоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємства подання про притягненнядо відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише керівник підприємства.
Ліквідаціяслужби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.
3.3 Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобамиіндивідуального захисту
Длястворення заходів щодо охорони праці ЗАТ “Ратнівський молокозавод” щорічновитрачає значні грошові та матеріальні кошти. Порядок і мета використання цихкоштів визначаються в колективних договорах.
Нароботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах,пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих умовах, працівникамвидаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальневзуття та інші засоби індивідуального захисту.
Теплийспецодяг і спецвзуття (костюми ватні, куртки ватні, штани, валянки тощо)повинні видаватись працівникам з настанням холодної пори року. Час користуванняцим спецодягом (початок і кінець зимового періоду) встановлюється власником абоуповноваженим ним органом спільно з профспілковою організацією з урахуванняммісцевих виробничих і кліматичних умов.
Засобиіндивідуального і колективного захисту видаються працівникам на час виконаннятих робіт, для яких вони передбачені. Вони також можуть бути закріплені запевними робочими місцями і передаватись однією зміною іншій. У цих випадкахспецодяг і засоби захисту видаються під відповідальність майстрів та інших осібз адміністративно-технічного персоналу. Засобами захисту вважаються костюмиізолюючі, засоби захисту органів дихання, ніг, рук, голови, обличчя, очей,органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти тощо.
Правомна одержання безоплатного спецодягу, спецвзуття і запобіжних засобівкористуються також учні індивідуального і бригадного навчання, особи, якінавчаються в професійних навчально-виховних закладах усіх рівнів акредитаціїпід час виробничого навчання чи проходження практики, а також працівники, якітимчасово виконують роботу за професіями, щодо яких чинними галузевими нормамипередбачене забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям і захиснимипристосуваннями.
Нароботах, пов'язаних із забрудненням тіла, видається мило у кількості 400 грамівна місяць. При негативному впливі на шкіру людини шкідливих речовин безоплатновидаються змивачі або знешкоджуючі речовини.
Перелікробіт і професій, робота на яких дає право працівникам на одержання мила,змиваючих і знешкоджуючих речовин, встановлюється власником або уповноваженимним органом за погодженням з профспілковим органом.
Длязмивання бруду під час роботи і після її завершення повинні бути обладнаніумивальники з рушниками або повітряними осушувачами рук.
Медичнимиустановами визначений докладний перелік токсичних речовин, для нейтралізаціїяких працюючі повинні вживати молоко. Молоко є продуктом профілактичногохарчування, який підвищує опір організму негативним чинникам виробничогосередовища, нормалізує деякі обмінні процеси і функції організму. Виходячи звизначеного переліку власник підприємства або уповноважений ним орган запогодженням з профспілковим комітетом затверджує перелік професій і робіт, привиконанні яких працівникам повинно видаватись молоко.
Нароботах з особливо шкідливими умовами праці працівникам видаєтьсялікувально-профілактичне харчування. Перелік професій і посад, робота на якихдає право на безоплатне лікувально-профілактичне харчування, а також раціони іправила видачі цього харчування затверджуються в централізованому порядку.
3.4 Нагляд і контроль задодержанням законодавства про охорону праці. Розслідування та облік нещаснихвипадків, професійних захворювань і аварій
Нагляді контроль за додержанням законодавства про охорону праці. Будь-якезаконодавство, особливо законодавство про охорону праці, ефективне тоді, коливоно неухильно виконується усіма зацікавленими учасниками відносин. Дляздійснення цієї мети держава уповноважила відповідні органи та інспекції, якіздійснюють свої повноваження в двох правових формах: шляхом нагляду і шляхомконтролю.
Піднаглядом слід розуміти правову форму здійснення захисної функції по додержаннюзаконності в трудових правовідносинах, відповідності дій власника підприємстваабо уповноваженого ним органу приписам трудового законодавства. Нагляд єособливою правозастосовною діяльністю. Орган, що здійснює нагляд, може вказатина допущені порушення, заявити подання щодо їх усунення, але не покарати,оскільки орган по нагляду не має відомчих повноважень щодо організації, якаперевіряється.
Контролемвизнається організаційно-управлінська діяльність, що здійснюється вищимивідомчими органами, профспілками, трудовими колективами, Радами народнихдепутатів. Контроль як перевірка дій власника або уповноваженого ним органупроводиться з точки зору не тільки відповідності цих дій трудовомузаконодавству, а й їх доцільності і ефективності, врахування передового досвідуорганізації роботи у галузі, в даній місцевості.
Хочанагляд і контроль — різні поняття, завдання і мета їх здійснення є єдиними.Вони спрямовані на забезпечення законності, попередження правопорушень та їхусунення. Відмінність між ними в основному полягає в компетенції органів, щоздійснюють ці функції, методах і формах їх роботи.
Вищимдержавним органом, що здійснює державне управління охороною праці, є КабінетМіністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної програмиполіпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначаєфункції загальних та галузевих міністерств щодо охорони праці та встановлюєпорядок створення і використання фондів охорони праці.
Міністерствопраці і соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці,визначає порядок та проводить контроль за якістю і своєчасним проведенняматестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охоронипраці.
Державнийнагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів з охорони праціздійснюють органи Генеральної прокуратури України; Комітет по нагляду заохороною праці; Державний комітет України з ядерної та радиаційної безпекиУкраїни; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорониМіністерства внутрішніх справ України; органи та закладисанітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.
Вищийнагляд за додержанням і правильним застосуванням законів здійснюється Генеральнимпрокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Прокуратураздійснює свої повноваження на підставі Закону України від 5 листопада 1991 р.«Про прокуратуру» незалежно від будь-яких органів державної влади і посадовихосіб. Діяльність прокуратури підконтрольна тільки Верховній Раді України.
Виконуючифункції нагляду, зокрема за точним виконанням законодавства про охорону праці,прокурор має право безперешкодно входити у державні чи громадські установи,підприємства, міністерства, відомства; мати доступ до документів і матеріалів,необхідних для проведення перевірки; вимагати для перевірки накази,розпорядження, інструкції та інші акти; одержувати інформацію про станзаконності та заходи щодо її забезпечення тощо. В разі виявлення порушеньзакону прокурор має право опротестовувати видані акти; порушувати кримінальнусправу, дисциплінарне провадження та провадження про адміністративнеправопорушення; давати приписи або вносити подання про усунення порушень законута умов, що їм сприяли.
Протестпрокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розглядувідповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після йогонадходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється йпрокурор.
Комітетпо нагляду за охороною праці підпорядкований Міністерству праці та соціальноїполітики України. Його очолює голова, який за посадою є заступником міністрапраці та соціальної політики України. Комітет діє на підставі Положення,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 328.Він не залежить від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян,політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народнихдепутатів.
Основнимизавданнями Комітету по охороні праці є: комплексне іііуправління охороною праціна державному рівні; здійснення державного нагляду за додержанням у процесітрудової діяльності вимог законодавчих і нормативних актів щодо безпеки,гігієни праці й виробничого середовища; проведення експертизи проектноїдокументації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових іреконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва тощо.
Длявиконання своїх функцій Комітет по охороні праці створює територіальніуправління та інспекції. Державний нагляд за охороною праці здійснюють державніінспектори та посадові особи комітету і територіальних управлінь, яких вУкраїні створено 10. Управління, в свою чергу, поділяються на інспекції поохороні праці, яких в територіальному управлінні від 9 (Карпатськетериторіальне управління, що об'єднує 3 області) до 31 інспекції (Донецькетериторіальне управління — 1 область).
Підчас виконання інспекторами своїх обов'язків власник підприємства повиненбезоплатно створювати необхідні умови для їх роботи.
Інспекторськіперевірки залежно від їх конкретних завдань, мети і тривалості підрозділяютьсяна три види: оперативні, цільові та комплексні.
Оперативнаперевірка — це перевірка стану і організації робіт з охорони праці, додержаннявимог щодо устаткування і обладнання, технологій вимогам нормативних актів зохорони праці, що проводиться державним інспектором чи іншою посадовою особоюпротягом робочого дня (зміни).
Цільоваперевірка — це перевірка на підприємстві конкретних питань з охорони праці, щопроводиться одним чи групою інспекторів. Вона може здійснюватися протягом якодного, так і декількох днів, що необхідні для проведення перевірки.
Комплекснаперевірка — це всебічна і детальна перевірка (ревізія) стану безпеки і умовпраці на підприємстві. Головна її мета — оцінка ефективності системи управлінняохороною праці, технічного стану об'єктів підприємства, стану безпеки та умовпраці, виконання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.
Державнийкомітет України з ядерної та радіаційної безпеки на підставі Указу ПрезидентаУкраїни від 15 грудня 1994 р. включено до складу Міністерства охоронинавколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. На цеміністерство покладено обов'язок здійснювати державний контроль за додержаннямнорм і правил ядерної та радіаційної безпеки об'єктів ядерної енергії;визначати критерії, затверджувати норми і правила з ядерної та радіаційноїбезпеки; здійснювати нагляд за розробленням та проведенням заходів, спрямованихна запобігання аваріям на об'єктах ядерної енергії та ін.
Зметою організації та здійснення державного контролю у галузі ядерної тарадіаційної безпеки у Міністерстві охорони навколишнього природного середовищаі ядерної безпеки України діє Головна державна інспекція з нагляду за ядерноюбезпекою, яка наділена певним колом повноважень по здійсненню цього нагляду.
Державнийпожежний нагляд здійснюють управління Державної пожежної охорони Міністерствавнутрішніх справ України відповідно до Положення про Державну пожежну охорону,затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 р. № 508.Органи Державного пожежного нагляду здійснюють контроль за дотриманням вимогзаконодавства з питань пожежної безпеки керівниками органів державноївиконавчої влади, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, громадянами,а також виконують деякі інші покладені на них завдання.
Посадовіособи Державного пожежного нагляду у разі виявлення порушення протипожежнихвимог, передбачених стандартами, правилами і нормами, мають право заборонитиздійснювати будівельно-монтажні роботи і вносити пропозиції про припиненняфінансування цих робіт [3, c. 12].
Прийнятірішення можуть бути оскаржені у вищому органі або у посадової особи Державногопожежного нагляду у п'ятиденний термін з дня вручення рішення. Подання скаргине припиняє виконання постанови.
ЗакономУкраїни від 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санітарного таепідеміологічного благополуччя населення» встановлено, що санітарні норми,правила, гігієнічні нормативи затверджує та скасовує Головний державнийсанітарний лікар України.
ПостановоюГоловного державного санітарного лікаря України від 9 березня 1995 р.затверджено перелік державних санітарних норм і правил, обов'язкових длявиконання на підприємствах, незалежно від форм власності.
Відповіднодо даного закону, посадовим особам органів, установ і закладів державноїсанітарно-епідеміологічної служби надано право обмежувати, тимчасово заборонятичи припиняти діяльність підприємств, об'єктів будь-якого призначення внаслідокневідповідності вимогам санітарних норм; вилучати з реалізації небезпечні дляздоров'я продукти харчування, хімічні та радіоактивні речовини та ряд ін.1
Запорушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень,приписів, висновків органів санітарно-епідеміологічної служби на осіб, винних увчиненні правопорушень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.
Значніповноваження в здійсненні контролю за додержанням нормативних актів про охоронупраці надані місцевим державним адміністраціям і Радам народних депутатів. Вониу межах відповідної території забезпечують реалізацію державної політики вгалузі охорони праці, формують за участю профспілок програми заходів з питаньбезпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення,організовують в разі необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування.
Постійнийконтроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праціпокладається на власника або уповноважений ним орган. Для цієї мети напідприємствах створюються служби охорони праці, працівники якої прирівнюютьсядо працівників основних виробничо-технічних служб.
Працівникислужби з охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділівобов'язкові до виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; одержувативід них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду,навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робітабо не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв,дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, які створюютьзагрозу життю або здоров'ю працюючих; надсилати керівникові підприємстваподання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимогищодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лишекерівник підприємства.
Уповноваженітрудових колективів з питань охорони праці мають право безперешкодно перевірятина підприємстві виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові длярозгляду власником пропозиції про усунення виявлених порушень нормативних актівз безпеки і гігієни праці.
Длявиконання цих обов'язків власник за свій рахунок організовує навчання івивільняє уповноваженого з питань охорони праці від основної роботи напередбачений колективним договором строк із збереженням за ним середньогозаробітку.
Уповноваженітрудовим колективом діють відповідно до Типового положення, затвердженогоДержавним комітетом України по нагляду за охороною праці, за погодженням зпрофспілками.
Професійніспілки здійснюють контроль за додержанням власниками законодавчих та іншихнормативних актів про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умовпраці, належного виробничого побуту для працівників і забезпеченням їх засобамиколективного та індивідуального захисту.
Професійніспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці навиробництві, виконання відповідних програм і зобов'язань колективних договорів(угод), вносити власнику, державним органам управління подання з питань охоронипраці та одержувати від них аргументовану відповідь.
Запорушення законодавства та інших нормативних актів про охорону праці, створенняперешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороноюпраці і представників професійних спілок винні працівники притягаються додисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.
Адміністративнувідповідальність можуть нести також підприємства за порушення нормативних актівпро охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державногонагляду з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. На них моженакладатися штраф, максимальний розмір якого не може перевищувати 2 відсотківмісячного фонду заробітної плати підприємства.
Навласника покладається також обов'язок відшкодувати збитки, завдані іншимпідприємствам, громадянам і державі, на загальних підставах у зв'язку ззаподіянням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.
Розслідуваннята облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. У випадкутравмування працівників, професійних захворювань або аварій на виробництвівласник або уповноважений ним орган повинен провести розслідування. Порядокпроведення розслідування регулюється Положенням, затвердженим постановоюКабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. в редакції постанови від 17червня 1998 року № 9237.
Діяцього Положення поширюється на підприємства всіх форм власності, на громадян, утому числі на іноземців та осіб без громадянства, які є власниками вказанихвиробництв, і на кожного, хто виконує на них (підприємствах) роботу за трудовимдоговором або контрактом, проходить практику чи залучений працювати тут з іншихпідприємств. Розслідування нещасних випадків (профзахворювань) з працівникамипід час відрядження за кордоном та з іноземними громадянами під час їхньоїпраці в Україні також провадиться за цим Положенням, якщо іншого не передбаченоміжнародними угодами України.
НормиПоложення не поширюються на осіб, котрі працюють або проходять службу і з якимине укладаються трудові договори на підвідомчих підприємствах та у військовихчастинах, підрозділах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніхсправ України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. В нихрозслідування нещасних випадків погоджується з Комітетом по нагляду за охороноюпраці. Відповідний порядок такого розслідування щодо учнів і студентіввизначається Міністерством освіти України.
Розслідуваннюпідлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари,опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою,ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені,урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та ін.
Зарезультатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, які сталися: підчас виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а такождій в інтересах підприємства без доручення власника; на робочому місці, натериторії підприємства або в іншому робочому місці роботи протягом робочогочасу, включаючи встановлені перерви; протягом часу, необхідного для приведенняв порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або післязакінчення роботи, а також для особистої гігієни; під час проїзду на роботу абоз роботи транспортом підприємства або сторонньої організації, яка надала йогозгідно з договором (заявою), а також власним транспортом, який використовувавсяв інтересах виробництва; під час аварій (пожеж) і ліквідації їх наслідків навиробничих об'єктах; під час надання підприємством шефської допомоги; натранспортному засобі, стоянці транспортного засобу, на території селища зпрацівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівникрефрижераторної бригади, шофер-змінник); у робочий час при пересуванні пішки,на громадському, власному транспортному засобі або засобі, який належить підприємствучи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщеннямміж об'єктами обслуговування; під час пересування пішки або на транспортномузасобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника абоуповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.
Пронещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втративпрацездатність на один день і більше або виникла необхідність переведення йогона іншу, легшу роботу терміном не менш як на один день, складається акт заформою Н-1.
Такийакт не складається і не береться на облік нещасний випадок, що стався внаслідокотруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їх дій, якщо це невикликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах чи неправильним їхзберіганням і транспортуванням. Факт отруєння повинен бути письмовопідтверджений висновком медичного закладу.
Прокожний нещасний випадок очевидець, працівник, який його виявив, або сампотерпілий повинен доповісти безпосередньому керівникові робіт (бригадиру,майстру) чи іншому керівникові (диспетчеру, змінному інженеру) і вжити заходівдля надання долікарської допомоги. Цей керівник, у свою чергу, зобов'язанийтерміново організувати медичну допомогу потерпілому та його доставку долікувально-профілактичного закладу (медпункт, медсанчастина, поліклініка,лікарня тощо), а також повідомити про те, що сталося, керівника підрозділупідприємства, власника підприємства; зберегти до прибуття комісії зрозслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, вякому вони були на момент події, а також вжити заходів до недопущення подібнихвипадків у ситуації, що склалася.
Власникпідприємства, одержавши повідомлення про нещасний випадок, наказом призначаєкомісію з розслідування у складі керівника (спеціаліста) служби охорони праціпідприємства (голова комісії), керівника структурного підрозділу або головногоспеціаліста. До комісії входить також представник профспілкової організації,членом якої є потерпілий, а в разі гострих професійних отруєнь — спеціалістсанепідемстанції. Якщо потерпілий не є членом профспілки, до складу комісіївходить уповноважений трудового колективу з питань охорони праці.
Комісіяз розслідування протягом трьох діб з моменту події зобов'язана: обстежити місценещасного випадку, опитати очевидців і осіб, які причетні до нього, та одержатипояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці тазасобів виробництва проекту і паспортам, а також дотримання вимогнормативно-технічної документації з експлуатації устаткування і нормативнихактів з охорони праці; установити обставини і причини нещасного випадку,визначити відповідальних за це осіб, а також розробити заходи щодо запобіганняподібним випадкам; скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках, в якомувказати наявність вини в нещасному випадку підприємства, потерпілого або іншої(сторонньої) особи, і надіслати його на затвердження власникові підприємства.
Доакту додаються пояснення очевидців, потерпілого, а також у разі необхідностіпаспорти, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочогомісця із зазначенням небезпечних і шкідливих виробничих чинників, медичнийвисновок про наявність алкоголю в організмі потерпілого.
Нещаснівипадки, що оформлені актом за формою Н-1, реєструються на підприємстві вспеціальному журналі.
Власникпідприємства протягом доби після закінчення розслідування затверджує п'ятьпримірників акта. Акт надсилається потерпілому, або особі, яка представляє йогоінтереси; керівнику цеху або іншого структурного підрозділу (головномуспеціалісту), де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодозапобігання подібним випадкам; державному інспекторові з нагляду за охороноюпраці; профспілковій організації, підприємства, де стався нещасний випадок;керівникові (спеціалісту) служби охорони праці підприємства, якому актнадсилається разом з іншими матеріалами розслідування.
Нещаснийвипадок, про який потерпілий своєчасно не повідомив свого безпосередньогоначальника чи власника підприємства, або якщо втрата непрацездатності від ньогонастала не відразу, розслідується за заявою потерпілого чи особи, якапредставляє його інтереси, якщо з моменту події пройшло не більше одного року,протягом десяти діб від дня подання заяви. Питання про складання акта за формоюН-1 вирішується комісією з розслідування.
Уразі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілогоабо іншої зацікавленої особи із змістом акта питання вирішується у порядку,передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи з розглядутрудових спорів у разі необхідності одержують відповідний висновок представникаоргану державного нагляду за охороною праці, або органу державного управлінняохороною праці, або профспілкового органу.
ПостановоюКабінету Міністрів України від 17 червня 1998 р. № 923 Комітетові по нагляду заохороною праці і Міністерству охорони здоров'я України надано правороз'яснювати вимоги Положення про розслідування та облік нещасних випадків,професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.
Порядокрозслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру, тобто непов'язаних з трудовими відносинами, які трапилися з громадянами на територіїУкраїни з втратою працездатності не менше ніж на один день, визначенийПоложенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня1997 р. № 421.
Відповіднодо цього положення, розслідуванню підлягають нещасні випадки з тяжкими дляздоров'я наслідками. Якщо такі нещасні випадки сталися з громадянами під часпрямування на роботу чи з роботи (пішки, на громадському чи власномутранспорті), а також під час виконання громадського обов'язку щодо рятуваннялюдей, під час участі в спортивних іграх на офіційних змаганнях, розслідуютьсяорганізацією, де працює потерпілий, або організацією, яка зобов'язаназабезпечити чи відповідає за безпечну життєдіяльність людей на відповіднійтериторії незалежно від ступеня тяжкості травми. Результати розслідуваннявикористовуються в разі призначення потерпілому допомоги у зв'язку з тимчасовоюнепрацездатністю і пенсії за інвалідністю.
Кожнийнещасний випадок невиробничого характеру реєструєтьсялікувально-профілактичними закладами в окремому журналі за формою, затвердженоюМіністерством охорони здоров'я України. Протягом доби лікувальний закладзобов'язаний надіслати місцевому органу виконавчої влади повідомлення завстановленою формою.
Рішенняпро необхідність розслідування нещасного випадку приймається керівником відділу(служби) охорони праці місцевого органу виконавчої влади, який реєструєповідомлення лікувально-профілактичного закладу і надсилає своє рішення і копіюповідомлення організації, що повинна проводити розслідування.
Керівникорганізації не пізніше наступного дня після надходження рішення зобов'язанийутворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше трьохосіб. До участі в роботі комісії можуть залучатися представники відповідноголікувально-профілактичного закладу та страхової організації, якщо потерпілийбув застрахований, а також представники організації, відповідальної задодержання умов безпеки на території, об'єкті, де стався нещасний випадок1.
Розслідуваннянещасного випадку провадиться протягом 10 календарних днів після утвореннякомісії, і його результати оформляються актом за формою НТ. Акт складається у трьохпримірниках, підписується головою і членами комісії і затверджується керівникоморганізації.
Облікнещасних випадків в цілому ведеться відділом (службою) охорони праці місцевогооргану виконавчої влади за відповідними формами державної статистичної звітностіза підсумками кожного кварталу і за рік.
Організація,відповідальна або зобов'язана забезпечити безпечну життєдіяльність людини натериторії чи об'єкті, де стався нещасний випадок, здійснює запропонованікомісією заходи щодо усунення причин подібних випадків. Про здійсненнязазначених заходів керівник організації у письмовій формі повідомляє відділ(службу) охорони праці місцевого органу виконавчої влади в термін, зазначений вакті за формою НТ.
Власникабо уповноважений ним орган зобов'язаний відповідно до законодавствавідшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженнямздоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків (ст. 173 КЗпП).
3.5 Розрахунок річної економії від поліпшення охорони праці
1. Розрахунок економії від зниження рівня захворюваності завизначений період:
/>,
де /> - кількість днівнепрацездатності через захворювання чи травми на 1000 працюючих до і післяреалізації заходу;
Ч – річнасередньосписочна чисельність працівників.
2. Скороченнявитрат робочого часу за рахунок зниження рівня виробничого травматизму завизначений період:
/>,
де /> - кількість днівнепрацездатності через травми на 1000 працюючих до і після реалізації заходу.
3. Загальнескорочення витрат робочого часу:
/>.
4. Відсотокприросту товарної продукції:
/>,
де Зв– вартість виробленої товарної продукції за зміну одного працівникапромислово-виробничого персоналу, грн.;
Рп –вартість товарної продукції підприємства за рік, грн.
5. Відсотокприросту продуктивності праці:
/>.
6. Річна економіязарплати за рахунок збільшення продуктивності праці при зниженні рівняпрофесійної захворюваності:
/>,
де Зр– середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуванням на соціальнізаходи.
7. Річна економіявід зниження собівартості продукції за рахунок зменшення питомихумовно-постійних витрат:
/>,
де У – часткаумовно-перемінних витрат у ціні без ПДВ.
8. Економія зарахунок зменшення коштів на виплату допомоги через тимчасову непрацездатність:
/>,
де Пл– середньодобова сума допомоги через тимчасову непрацездатність.
9. Річна економіяза рахунок зниження рівня захворюваності:
/>.
10. Річнаекономія за рахунок зниження травматизму:
/>,
де /> - складові частини економіїв результаті травматизму.
11. Економіяробочого часу від зниження плинності кадрів:
/>,
де /> - кількість працюючих,котрі звільнилися через несприятливі умови праці відповідно до і післявпровадження комплексу трудоохоронних заходів, чол.;
Дп –середня тривалість перерви в роботі працівника, що звільнився, до його прийомуна інше підприємство, днів.
12. Річнаекономія від зниження плинності кадрів:
/>
/> - відповідно складовоїекономії від зниження рівня плиності кадрів.
Розрахунокекономії від зниження сум пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умоваху зв’язку з скороченням чи повним скасуванням оплати за підвищеними тарифнимиставками, надання додаткової відпустки і скороченого робочого дня визначаєтьсяпо кожному з перерахованих видів пільг шляхом підстановки визначених даних убазовому і планових періодах.
13. Економіязаробітної плати від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливихумовах:
/>.
14. Економіявитрат за рахунок скорочення чисельності працівників, що мають право налікувально-профілактичне харчування:
/>,
де /> - денна вартістьлікувально-профілактичного харчування одного працівника, грн.;
/> - кількість днів, колинадається лікувально-профілактичне харчування, відповідно до після впровадженнязаходів;
/> - чисельність працівників,що мають право на лікувально-профілактичне харчування, відповідно до і післявпровадження заходів, чол.
15. Економіявитрат у зв’язку зі скороченням кількості працівників, що користуються правомбезкоштовного отримання молока чи інших різноманітних продуктів харчування:
/>
де /> - денна вартість молока чирівноцінних продуктів харчування на одного працівника, грн.;
/> - чисельність працівників, щокористуються правом на безкоштовне отримання молока чи рівноцінних продуктівхарчування, відповідно до і після впровадження заходів, чол.
16. Загальнарічна економія витрат на пільги і компенсації працівникам за роботу внесприятливих умовах, грн.:
/>.
17. Коефіцієнтефективності витрат підприємства на комплекс заходів щодо охорони праці:
/>,
де /> - витрати на проведеннязаходів.Висновокдо 3 розділу:
Роботодавецьзобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі підприємства і накожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правовихактів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованихзаконодавством про охорону праці. Для цього він створює відповідні служби іпризначає посадових осіб, що забезпечують вирішення конкретних питань охоронипраці, затверджує інструкції про їхні обов’язки, права і відповідальність завиконання покладених на них функцій, контролює їхнє дотримання, а також виконуєвсі їхні дії, визначені законом “Про охорону праці. Фахівці служби охорони праці діють відповідно до типовогоположення про цю службу, яким передбачені їхні права по виконанню визначенихфункцій у випадку виявлення порушень охорони праці. Розпорядження фахівця з охоронипраці можу скасувати тільки лише роботодавець.
Роботодавецьзобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування й організувати проведенняпопереднього (при прийомі на роботу) і періодичних (протягом трудовоїдіяльності) медичних оглядів працівників у порядку передбаченомузаконодавством.
Крім гарантій іправ, наданих працівникам, законодавством передбачені і їхні обов’язки подотриманню вимог нормативно-правових актів по охороні праці, згідно з якимипрацівник повинен:
— піклуватися поособисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей упроцесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на територіїпідприємства;
— знати івиконувати вимоги нормативно-правових актів по охороні праці, правилакористування устаткуванням, машинами і механізмами, іншими засобамивиробництва, засобами колективного і індивідуального захисту;
— проходити увстановленому законодавством порядку попередні і періодичні медичні огляди.
Працівник несеперсональну відповідальність за порушення зазначених вимог.
ВисновокДетальноознайомившись з дипломною роботою, ми одержали глибокі, фундаментальні знання всфері охорони праці. В даній роботі мною була розкрита основна мета їїнаписання: ознайомлення та аналіз поняття охорона праці, процесу закріпленняохорони праці в Україні, затвердження охорони праці в необхідних нормативноправових актах держави, чільне місце серед яких посідає Закон України “Проохорону праці”; визначення стану захищеності жінок, неповнолітніх та осіб зізниженою працездатністю в процесі їхньої трудової діяльності; детальнеознайомлення з гарантіями прав працівників на охорону праці, що гарантуються ізабезпечуються державою. Все це прослідковується і визначається післядетального, поглибленого наукового аналізу даної моєї праці та джерел, щовикористовувались в процесі написання курсової роботи.
Так в I розділі я більш детально зупиниласяна понятті охорони праці, описуючи загальні засади такого явища як “охоронапраці на підприємстві, в організації, установі”. Також було зачеплено питанняохорони праці жінок, неповнолітніх та осіб зі зниженою працездатністю, оскількидані категорії людей потребують особливої уваги через свої фізичні якості.
В розділі II я вважала за необхідне розглянутистан охорони праці на прикладі даного підприємства.
Нормативнідокументи, що складають нормативно-правову базу з охорони праці, це є:
1. Конституція України;
2. Закон України “Про охорону праці”;
3. Міжгалузеві і галузеві нормативніакти;
4. Міжнародні стандарти системистандартів безпеки праці;
5. Державні стандарти України;
6. Правила, норми, положення,інструкції керівництва або вказівки, вимоги, рекомендації, технічні умовибезпеки.
В III, заключному, розділі курсової роботипроаналізовано норми, правила з техніки безпеки і виробничої санітарії, яківстановлюються і гарантуються державою для забезпечення охорони праці. В цьомурозділі я детально зупинилася на тих заходах безпеки на підприємстві, якінеобхідні для захисту життя і здоров’я працівників.
Дана дипломнаробота є результатом глибокого аналізу, дослідницької роботи різних джерел поданій темі. Пріоритетним джерелом написання цієї роботи виступив Закон України“Про охорону праці”, оскільки він комплексно регулює питання охорони праці.Даний закон став фундаментом моєї науково-дослідницької роботи. Базисомдипломної роботи також виступили праці, суб’єктивна оцінка і аналіз науковців,авторів підручників. Конституція України, як основне джерело законодавстваУкраїни, також виступає основним орієнтиром моєї курсової роботи.
Основними методами,якими я користувалася в процесі написання роботи, були метод порівняння,аналізу та опису.
Список використаної літератури:
1. Барабаш В. И.Психология безопасности труда. — СПб.: СПГАУ, 1996. — 298 с.
2. Большаков А. С,Михайлов В. И. Современный менеджмент: Теория и практика. — СПб.: Питер, 2000.— 416 с.
3. Василъчук М. В. та ін.Основи охорони праці. — К.: Просвіта, 1997. — 208 с.
4. Гігієнічнакласифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності чинниківвиробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу / МОЗУкраїни. — К., 1998. — 34 с.
5. Гогіташвілі Г. Г.Охорона праці на підприємствах промисловості будівельних матеріалів: Навч.посіб. — К.: ІСДО, 1993. — 252 с.
6. Гогиташвили Г. Г.Порядок разработки и внедрения системы управления безопасностью труда напредприятии: Методич. реком. — Л.: Облсовпроф, 1978. — 28 с.
7. Гогиташвили Г. Г.Система управления охраной труда: Рекомендации по разработке и внедрению. — Л.:Облсовпроф, 1982. — 132 с.
8. Гогіташвілі Г. Г. Управлінняохороною праці на підприємстві. — Л.: Львів, політехн. ін-т, 1991. — 38 с.
9. Гогіташвілі Г. Г.Системи управління охороною праці. — Л.: Афіша, 2002. — 320 с.
10. Дячок М. Г. Основиправа. — Л.: МВОУ, 1997. — 152 с.
11. Державний реєстрміжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці. — К.: Основа,1998. — 240 с.
12. Жидецький В. П.,Джигирей В. С, Мельников О. В. Основи охорони праці: Підручник. — 5-те вид.,перероб і доп. — Л.: Афіша, 2001. — 350 с.
13. Загальнадокументація, що регулює організаційні функції з охорони праці при створенніпідприємства та в процесі його діяльності // Охорона праці. — 2006.— № 1.— С.4—18.
14. Законодавство Українипро охорону праці: У 4-х т. — К.: Основа, 1990.
15. Климов Е. А. Введениев психологию труда: Учеб. для вузов. — М: Культура и спорт, 1998. — 350 с
16. Кодекс законів пропрацю України з постатейними матеріалами / За ред. В. М. Вакуленка, О. П.Товстенка — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 1040 с.
17. Котик М.А. Психологияи безопасность. — Таллин: Валгус. — 1981.— 132 с.
18. Лесенко Г. Г.Підготовка документів для оцінки ступеня професійного ризику виробництва //Охорона праці. — 2004.— № 5. — С 12—36.
19. Людина і праця:Довідник з правових питань / Укл.: І. П. Козінцев, Л.А. Савенка. — К.: ЮрінкомІнтер, 1997. — 336 с.
20. Мельник С А.Управління регіональною економікою. — К.: КНЕУ, 2000. — 124 с
21. Методическиерекомендации по организации разработки и внедрения СУОТ на предприятии. —Казань: ВНИИОТ ВЦСПС, 1988. — 36 с.
22. Методическиерекомендации по разработке и внедрению стандартов предприятий и системыуправлению безопасностью труда / Г. Г. Гогиташвили, Г. В. Лесенко, В. Н. Петрови др. — Л.: Облсовпроф, 1976. — 56 с.
23. Міжнароднезаконодавство про охорону праці: У 3-х т. — К.: Основа, 1997.
24. Науково-практичнийкоментар до Закону України «Про охорону праці». — К.: Основи, 1997. —528 с.
25. Основи охорони праці:Підручник / М. П. Купчик, М. П. Гандзюк, І. Ф. Степанець та ін. — К.: Основа,2000. — 416 с.
26. Правила пожежноїбезпеки в Україні. — К.: УАБІ, 1995. — 195 с.
27. Пыжик Г. М., СавицкийВ. Е., Гогиташвили Г. Г. Управление безопасностью труда на основестандартизации: Опыт Львовских предприятий. — К.: Техника, 1981. — 88 с.
28. Пыжик Г. М.,Савицкий В. Е., Гогиташвили Г. Г. Управление безопасностью труда напредприятии: Опыт Львовской области. — М.: Профиздат, 1982. — 112 с.
29. Рекомендації щодопобудови системи управління охороною праці на виробництві. Затв. наказом МНСУкраїни № 398 від 27.06.2006 р.
30. Рекомендации«Управление охраной труда. Основные положения» / Г. Г. Гогиташвили,А. П. Купчин и др. — М.: Изд-во стандартов, 1983. — 15 с.
31. Совершенствованиеусловий труда на промышленных предприятиях / М. И. Долишний, А. М. Вейнберг, Г.Г. Гогиташвили и др. — К.: Наук, думка, 1979. — 236 с.
32. Справочная книга поохране труда в машиностроении / Под ред. О. Н. Русака. — М.: Машиностроение,1989. — 541 с.
33. Справочник по охранетруда на промышленном предприятии / К. Н. Ткачук, Ф. И. Иванчук, Р. С. Сбарно,Л. Г. Степа нов. — К.: Техника, 1991. — 285 с.
34. Хміль Ф.I.Менеджмент: Підруч. — К.: Вища шк., 1995. — 351с.