ЗМІСТ
Вступ
1Поняття та закономірності стихійного лиха
2Класифікація НС природного характеру
2.1 НС геологічного походження:причини та наслідки
2.1.1 Землетруси,їх виникнення, розвиток та наслідки
2.1.2 Зсуви та обвали: їх класифікація,виникнення, наслідки
2.1.3 Урагани, снігові заноси та лавини
2.2 НС гідрологічного походження
2.3 Природні пожежі: види,поширення, наслідки
2.4 Інфекційна захворюваність
3 Послідовність проведення і способи виконаннярятувальних робіт
Висновок
Література
/>Вступ
Сучаснанауково-технічна революція привела до появи складних і потужних комплексів,порушення технології на них можуть мати тяжкі екологічні й соціально-економічнінаслідки. Такі сучасні промислові об'єкти, як великі гідротехнічні споруди,атомні електростанції, хімічні виробництва, становлять велику потенційнунебезпеку й можуть у разі аварій завдати істотного економічного збиткународному господарству.
Небезпека відштучно створеної людиною техносфери, виробничої інфраструктури за масштабамизбитків прирівнюється до стихійних лих. Зростання масштабів і концентраціївиробництва веде до нагромадження джерел потенційної небезпеки. Внутрішняприрода функціонування складних систем, що підпорядковується законамімовірності, не виключає виникнення природних катастроф, оскільки абсолютноїбезпеки бути не може.
Згідноданих американської Національної академії наук, за останні роки тільки оповзніщорічно спричиняли в світовому масштабі збиток в 5 млрд. доларів.
Підегідою ООН було проведено дослідження по узагальненню даних щодо наслідківтрьох видів стихійних лих (урагани, повені, землетруси). Враховувались стихійнілиха, які привели до загибелі 10 і більше чоловік і спричинили збиток в 1 млн.доларів і більше. Всього було проаналізовано 657 стихійних явищ. Вони нанесли загальнийекономічний збиток в 109,6 млрд. доларів і відбилися на житті 216,8 млн.чоловік, тобто 4,6% населення земної кулі.
Надзвичайніситуації природного характеру призводять часто до значних руйнувань тапотребують виконання рятувальних та ліквідаційних робіт.
Перед нами постаєзавдання з`ясувати основні види НС природного характеру, наслідки їх діяльностіта можливості проведення рятувальних робіт.
Дане питаннядосить важливе та має значну актуальність, оскільки НС природного характеруможуть мати змішаний характер та охоплювати значно великі території своєї дії.
/>1Поняття та закономірності стихійного лиха
Стихійніявища природи — це могутні руйнівні сили, що не підвладні людині. Внаслідок їхвідбувається швидке порушення звичного, нормального життя й господарськоїдіяльності в якомусь регіоні, завдаються значні соціальні й економічні збитки.За характером такі катастрофи поділяються на геофізичні, метеорологічні та ін.
Стихійні лиха поділяють на дві категорії:
До першої категоріївідносяться землетруси, урагани, повені, пожежі, епідемії і т. п., якіохоплюють територію, що перевищує адміністративні межі області, і ті, котрізавдали господарству великих матеріальних збитків. Для ліквідації наслідківстихійного лиха необхідно використовувати загони Цивільної оборони, підрозділиЗбройних сил, невоєнізовані формування Цивільної оборони, спеціалізованівідомчі формування.
До другої категоріївідноситься стихійне лихо, дія якого охоплює територію в адміністративних межахобласті і завдає народному господарству матеріальних збитків. Для ліквідаціїнаслідків достатньо формувань Цивільної оборони і спеціалізованих відомчихформувань [2].
Незважаючи наістотні відмінності стихійних лих, можна назвати принаймні три загальні закономірності:
1) для кожноговиду стихійного лиха можна визначити специфічну територіальну прив'язаність;
2) певна їхповторюваність (зокрема, чим більша інтенсивність, тим рідше повторюється зтією ж силою);
3) з більшою абоменшою надійністю можна встановити залежність руйнівної дії стихії від розмаху,тривалості та інтенсивності геологічних і гідрометеорологічних процесів.
Тому привсій раптовості того чи іншого стихійного лиха його ймовірність може бутипередбачена, отже, є змога спроектувати й побудувати захисні споруди, здійснитизаходи щодо запобігання втратам земельних ресурсів та об'єктів господарювання.
Стихійні явищачасто виникають у взаємодії одне з одним, тобто в парагенетичному зв'язку.Циклічність проявів у таких випадках здебільшого порушується: трапляються вонидедалі частіше, їхня руйнівна сила зростає.
Антропогеннийвплив на стихійні явища можна зменшити, якщо при проектуванні новіпідприємства, будинки, споруди й комунікації розміщувати оптимально,господарську діяльність здійснювати на чітких наукових засадах, вживати різнихзахисних заходів.
/>2Класифікація НСприродного характеру
Розрізняютьнадзвичайні ситуації (стихійні лиха) геологічного (землетруси, зсуви, обвали);метеорологічного (сильний вітер, смерчі, пилові бурі град, зливи, сильненалипання мокрого снігу, ожеледь, хуртовини мороз); гідрологічного (раннійльодостав, відрив прибережного льоду, затори, селі, підвищення рівня ґрунтовихвод, снігові лавини) походження.
До НСтакож належать пожежі: торф'яні (підземні), лісові (низові і верхові), степовихі хлібних масивів [4]./>2.1 НС геологічногопоходження: причини та наслідки2.1.1Землетруси, їх виникнення, розвиток та наслідки
Землетруси— підземні поштовхи у земній корі або верхній частині мантії, які спричиняютьколивання земної поверхні, її деформацію або руйнування інженерних споруд.
Коженрік у світі стається більше 57 тисяч землетрусів: один над потужний (вище 8балів); 18 — від 6 до 6,9 балів (дуже потужні — від 6 до 8 балів); 800 — від 5до 5,9; 6200 — від 4 до 4,9; 49 тисяч — від 3 до 3,9 балів.
Надпотужніта потужні землетруси сейсмографи фіксують по всьому світу, незалежно відгеографії стихії. Решта землетрусів вважаються слабкими або невідчутними наповерхні і практично не завдають ніякої шкоди.
Крімназемних землетрусів бувають ще й підводні, океанічні. Наслідком такихземлетрусів є дуже потужні цунамі.
11 вересня 1927 року уЧорному морі стався підводний землетрус силою у 9 балів. Ялта зазналанайбільших руйнувань: матеріальні збитки склали 25 млн карбованців. У цей деньу Криму загинуло близько 20 чоловік, більше 100 були поранені.
Водному тільки Криму стається до 40 землетрусів на рік. Сейсмоактивними зонами єЗакарпатська, Карпатська (гори Вранча), Кримсько-Чорноморська таПівденно-Азовська, що оточують Україну з півдня та південного заходу. Найбільшнебезпечні у сейсмологічному плані такі області України: Закарпатська, Івано-Франківська,Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим.
Причинивиникнення землетрусів
Запоходженням розрізняють землетруси тектонічні, вулканічні, звичайні,метеоритні, техногенні. Тектонічні та техногенні землетруси виникають урезультаті неконтрольованого впливу людини на навколишнє середовище. Причинамитехногенних землетрусів можуть бути глибоке розвідувальне буріння заповненнякрупних водосховищ [6].
Землетрусивиникають при раптовому розриві гірських порід Землі та при вивільнені енергії,яка розповсюджується у вигляді сейсмічних хвиль і спричиняє серію коливальнихрухів земної поверхні. Місце, де виникає підземний поштовх, називаєтьсяосередком землетрусу; точка у глибині Землі, де починається розрив — гіпоцентром, її проекція на поверхню Землі — епіцентром.
Існуютьшкали бальності, за допомогою, котрих оцінюють руйнівну силу землетрусу.
Деякірекомендації як поводитися під час землетрусу:
•Якщо діяти спокійно і свідомо, то є більше шансів залишитись неушкодженим. Якщовідчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи,що найбільш небезпечні предмети, що падають.
•Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце, заховатись підстіл чи ліжко. Можна стати у заглибини внутрішніх дверей чи у кут кімнати. Слідпам'ятати, що частіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматисяподалі від вікон, печей чи важких предметів, наприклад, холодильників, якіможуть перекинутися чи зрушити з місця.
• Неслід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін є серйозноюнебезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лишедочекавшись його закінчення, вийти.
•Буде безпечніше залишити неукріплений одно чи двоповерховий цегляний будинок,ніж залишатися в ньому. Виходьте з будинку якнайшвидше, але остерігайтесьпредметів, які падають.
• Неслід одразу стрибати з вікна. Це може призвести до травми навіть за відсутностізагрози руйнування будинку.
•Знаходячись на тротуарі поблизу високого будинку, слід зайти до під'їзду чивідійти у безпечне місце.
•Автомобіль слід повільно зупинити подалі від високих будинків, мостів чиестакад. Необхідно залишатися в машині до припинення поштовхів.
• Убагатоповерховому будинку не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольотита ліфти під час землетрусу часто обвалюються.
•Особливо важливо зберігати спокій, після припинення поштовхів негайно розпочатинадавання допомоги потерпілим та пораненим, приступити до гасіння пожеж.
•Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першудопомогу, якщо це можливо — зупинити кровотечу, накласти пов'язку, допомогтитим, хто поряд, заспокоїти їх. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими,хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Заощаджуйте сили. Людина можезберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.
Підчас землетрусу чи при безпосередній загрозі його виникнення підприємства таустанови усі роботи завершують, проводиться безаварійна зупинка виробництва.
Розвитокземлетрусів та їх наслідки
Розглядаючивражаючі фактори землетрусу, слід відзначити, що основний збиток завдається урезультаті впливу не первинних факторів, що породжуються земною стихією, —коливаннями ґрунту і тріщинами, що в ньому утворюються,— а повторними, яківиникають під впливом первинних: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо [10].
Уряді випадків вторинні фактори, такі як цунамі, зсуви, обвали, самі є джереламиНС. На відміну від первинних факторів, можливість виникнення або ступіньвиявлення вторинних факторів можна суттєво зменшити, а Іноді запобігти їмшляхом своєчасного проведення комплексу інженерно-технічних та організаційнихзаходів.
Приземлетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числітравми різного ступеня, порушення нормальних умов життєдіяльності людей, руйнуванняокремих об'єктів І систем інфраструктури.
Тектонічніземлетруси виникають на малих глибинах, в жорсткій земній корі І пояснюютьсярозколюванням кори, утворенням в ній розломів.
Складнішасправа з рідкісними землетрусами, які стаються на великих глибинах, їх вогнищарозташовані під земною корою i поки що погано вивчені. Але, напевно, ціземлетруси, включаючи навіть глибокофокусні, пов'язані з утворенням розривів,сколів в підкорковій речовині планети.
Вулканічніземлетруси виникають біля діючих вулканів І пов'язані з рухом магми І газів поканалу вулкану. Область розповсюдження вулканів у багатьох місцях земної куліспівпадають з сейсмічними областями. Тому точно віднести землетруси дотектонічної чи вулканічної категорії Іноді буває важко. Можна говорити провулканічну природу тільки для тих землетрусів, які стаються поблизу вулкану вмомент посилення його активності.
Відміннимирисами вулканічних землетрусів є те, що вони обов'язково пов'язані з вулканамиі що енергія їх поштовхів та площа розповсюдження невеликі. Буває, що нілавини, ні великої кількості парів не було відмічено.
Зрозуміло,що землетрус був пов'язаний з рухом нової порції магми по каналу вулкану,причому до поверхні магма не дійшла і зупинилася десь на невеликій глибинівсередині вулкану [5].
Денудаційніземлетрусивиникають при підземних обвалах значних ділянок печер. ЦІземлетруси стаються в місцевостях, котрі багаті вапняками, гіпсами та іншимигірськими породами, які легко розчиняються підземними водами. Як відомо, Втаких породах можуть виникати великі печери. При значному розростанні печер їхсклепіння не витримує і обвалюється. Чим більший об'єм породи, що обвалюється івисота обвалу, тим сильнішим буде землетрус. Таким чином, вогнища цихземлетрусів завжди розташовуються на малій глибині і, як правило, буваютьпов'язані з певними печерами. Сила ударів невелика, а сам землетрус охоплюємаленьку площу, яка не перевищує декілька десятків квадратних кілометрів. Один ізнайбільш сильних обвальних землетрусів стався в 1915 році у Волчанському районіХарківської області. Правда, Існує ще одна думка, що вулканічний i тектонічнийземлетруси чітко розрізнити не можна. Різниця лише в маленьких масштабах явищ Іплощі, яку вони охоплюють.
Неможна забувати про ряд процесів, які супроводжують деякі землетруси. Магнітнібурі, грози, дивні спалахи у атмосфері в момент підземних ударів, можливо,пов'язані з тими глибинними процесами, які викликають землетруси. Енергія цихглибинних процесів фантастично велика. Поштовхи підкоркових землетрусів проникаютьповз внутрішню оболонку планети товщиною в 600-700 км i проводять спустошення наземній поверхні. Ця енергія в стані підіймати величезні маси розплавленої магмина багато десятків кілометрів угору.
Сучаснафізика знає тільки одне джерело енергії, потенційні можливості якого безмежні.Цим джерелом є ядерна енергія. Енергія процесів, які стаються під земною корою,може бути лише частиною процесів зміни речовини для всього Всесвіту. Цимизагальними процесами є ядерні перетворення. Ядерні реакції, напевно, ідуть вглибинах Землі.
Землетрусиповинні допомогти нам зрозуміти сутність процесів, які проходять в глибинахЗемлі. Для цього необхідно вивчати землетруси не самі, по собі, а разомзі всіма процесами, які супроводжують їх. Розгадавши сутність процесів, якіпроходять на глибині, ми навчимося їх передбачати. Сейсмічні хвилі, провісникиземлетрусів, без втоми снують по нашій планеті. Вони пронизують наскрізь їївнутрішні ділянки, приносячи зі собою по крупинках таємниці земних надр [10].
Доведено,що землетруси переважно виникають у районах молодих гірських систем, якіоперізують Землю величезними ланцюгами.
Землетрусибувають звичайні, перехідні, спустошливі, і катастрофічні. Від катастрофічнихземлетрусів руйнуються міста, села, утворюються щілини в земній корі. Потужніземлетруси відбуваються на великій площі.
Востаннє десятиліття сейсмічна служба зареєструвала 42 тисячі великихземлетрусів у всьому світі, а кількість поштовхів вимірюється мільйонами.Прилади зафіксували, що в середньому щороку на планеті відбувається 300 тисячземлетрусів. Щороку такі країни, як Японія, Китай, Чілі, Греція, Перу,Туреччина, Іран страждають від землетрусів.
Трапляютьсявони і на території України, їх вогнищами є Крим і Карпати. Хоч на рештітериторії республіки у давнину відбувалися землетруси силою до шести-семибалів: на північ від Львова, Харкова і навіть неподалік Києва та Чернігова у1091 та 1230 рр.
Одинз найсильніших землетрусів у Криму стався а 1927 році в Ялті. Його сила досягла9 балів. Руйнації зазнали міста Алушта, Гурзуф, Балаклава, Севастополь,Сімферополь. Обвалилися скелі на горах Ай-Петрі і Демерджі. На захід від Кримув морі вихопилися вогняні стовпи висотою до 500 метрів. Гадають, що то буввикид підземного газу, який залягає під дном Чорного моря.
Ниніу всьому світі налічується близько 400 тисяч сейсмічних станцій, які маютьвисокочутливі прилади. Прогнозування землетрусів — найважливіше завданнясейсмологів планети. Вчені впритул наблизилися до розв'язання проблемипопередження цього стихійного лиха, використовуючи все, що можна: і поведінкутварин, і зміну магнітного поля напередодні землетрусу, І коливання вмісту газурадону в мінеральній воді [12].
Великуроботу по попередженню землетрусів ведуть українські сейсмологи. Вонипатрулюють землетруси не тільки України айв інших куточках планети. На Україні,як ми вже говорили, є дві сейсмічні зони — Крим і Карпати. Встановлено,наприклад, що в Карпатах можливі семибальні поштовхи. Тільки коли?
Сейсмічнаслужба в Карпатах веде пильні спостереження цілодобово. Чутливі приладивловлюють будь-які коливання земної кори — відлуння активності глибинних надр.Нині вчені пробують встановити математичну залежність між рухами земноїповерхні і величиною внутрішніх напружень. Якщо цей задум здійсниться, то буделегше передбачувати підземні поштовхи. У Карпатах, окрім Львова, є сейсмічністанції в Косові, Ужгороді, Рахові, Межигір'ї. Прилади встановлені в глибокихштольнях. Сейсмологи уважно прислухаються до пульсу планети.
Землетрусне виникає раптово. Це тільки здається, що він настає зненацька. Насправдінародження землетрусу в будь-якій частині планети йде поступово і довго.Велетенські підземні сили, поволі наростаючи, змішують підземні пласти Землі.На поверхні це не помітно, хоч вогнище майбутнього землетрусу вже починаєвиділяти певні випромінювання, котрі i впливають на геофізичні поля внавколишньому середовищі, їх природа не вивчена.2.1.2 Зсуви та обвали: їх класифікація, виникнення, наслідки
Зсув— зміщення мас гірських порід униз по схилу під дією сили земного притягуваннябез втрати контакту із нерухомою основою на більш низький рівень.
Зсув,що був на початку 1998 року у м. Куп'янську (швидкість руху склала 1,5 м намісяць), призвів до відселення мешканців декількох будинків. Багато будинківопинилися в аварійному стані.
Надрозташованою недалеко від Севастополя Балаклавою нависла серйозна загроза.Справа в тому, що прямо над містом знаходиться старий кар'єр, який почалирозробляти ще в 1936 році. Після війни роботи тут були припинені, однак ніхто йне подумав укріпити стіни кар'єру. На його дні утворилося велике озеро. Водапоступово руйнувала ґрунт — за останні роки тут вже було декілька зсувів.Черговий зсув, обсунувшись на дно кар'єру, спричинить потужний селевий потік, іприблизно 50 тисяч кубометрів глини, гравію та відсівів вапняку досягнутьжитлових та адміністративних будівель Балаклави. Причому зсув можутьспровокувати як рясні дощі, так і землетрус [6].
Південнийберег Криму — це майже суцільні зсувні масиви, які щорічно порушують роботушосейних доріг та загрожують житловим будинкам та промисловим спорудам.
Обвал- відривання снігових брил або мас гірських порід від схилу і їх вільне падінняпід дією сил притягання.
Швидкістьруху обвалів на окремих ділянках досягає 300 км/год, довжина шляху — багатокілометрів.
Притакій довжині шляху обвали часто досягають річок, де обводнюються, від чого їхрух може набути характеру течії в'язкої рідини. Крупні обвали льодовиків такожвідбуваються внаслідок землетрусів. Потоки, що виникають при цьому, можнавіднести до лавин, і до зсувів, і до селей.
Класифікаціяобвалів. За потужністю розрізняють великі, середні, малі обвали; за масштабом —величезні, середні, малі, дрібні.
Наслідкизсувів та обвалів — людські жертви, великі збитки господарству та природномусередовищу. Основні уражаючі фактори цих небезпечних природних явищ — удари масгірських порід, криги, снігу, що рухаються, а також завалювання або заливанняцими масами того чи іншого простору.
Зсувита обвали можуть виникнути на значній частині території України (крім Поліськоїнизовини). Площа зсувонебезпечних територій за останнє десятиліття збільшиласьу п'ять разів. Найзначніше збільшення сталося у Закарпатській,Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській зонах ів Криму. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищі узбережжя Чорного та Азовського морів.
Попереджувальніознаки. Перебуваючи у місцях, небезпечних зсувами та обвалами, звертайте увагуна такі природні явища: коливання ґрунту, сторонній шум, спалахи світла,поведінка домашніх та диких тварин, виникнення тріщин та розколин, каменепад;підтримуйте постійний радіозв'язок із місцевими органами управління (дляприйому сигналу або повідомлення про загрозу, що може виникнути) [13].
Неходіть біля підніжжя крутих схилів, не пересувайтеся по скельних поверхнях і непереходьте їх.2.1.3 Урагани, снігові заноси та лавини
Урагани- цевітри, швидкість яких перевищує 326 м/сек. Вони виникають внаслідок нерівномірногонагрівання атмосферного повітря на різних широтах та висотах і різниці тиску врізних шарах атмосфери. Пролітаючи над землею з величезною швидкістю, яка сягає150 і більше кілометрів за годину, ураган ламає дерева, руйнує будівлі та іншіспоруди.
Наморі ураган створює хвилі, котрі перешкоджають судноплавству, а інодіпризводять до загибелі суден.
Сніговізаноси виникають під час інтенсивних снігопадів. Вони тимчасовопаралізують роботу залізничного та автомобільного транспорту, порушують нормальнежиття сіл і навіть міст. Мешканці перших поверхів будинків інколи не можутьвийти зі своїх квартир і потребують зовнішньої допомоги [4].
Сніговалавина — це сніговий обвал з гірських вершин, що виникає внаслідокперевантаження схилу після великого випадання снігу, під час відлиги, внаслідокформування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення. Лавини маютькатастрофічний характер і загрожують гірським шляхам, гідротехнічним спорудамта промисловим об'єктам, які розташовані на шляху руху лавини. Сила ударуснігової лавини може сягати 60-100 на 1 м2./>2.2 НС гідрологічногопоходження
Селевіпотоки. Селевий потік — грязекам'яний чи водокам'яний потік, який мчить звеликою швидкістю вниз за течією гірської річки чи ущелини. Селеві потокивиникають у гірських районах внаслідок сильних дощів чи інтенсивного таненняснігів на вершинах гір, а також внаслідок виникнення гірських озер присповзанні льодовиків, обвалах, зсувах. З часом перемичка руйнується(розмивається) і зірвана вода разом з гірськими породами летить вниз, знищуючивсе на своєму шляху.
Швидкістьтечії селевого потоку становить 2,5-4 м/с, але під час прориву, заторів вонаможе сягати 8-10 м/с і більше.
Методівпрогнозу селю у теперішній час не існує. Проте, для деяких селевих районіввстановлені певні критерії, які дозволяють оцінити ймовірність виникненняселів.
Селівиникають у сухих долинах, ярах або в долинах гірських річок, що мають уверхів'ях значні ухили. Для них характерне різке піднімання рівня води,хвилевий рух потоку, короткочасність дії (від 1 до 3 годин) і значнийруйнувальний ефект. Причинами зародження селів можуть бути також великі зливи,прорив гаток на водоймах, інтенсивне розтавання снігу та криги.
У1985 р. у Колумбії у результаті виверження вулкану Руїс виник гігантський сель,який, пройшовши 40 км, захопив місто Армеро, у результаті чого загинуло 22 тис.чоловік і було знищено 4,5 тис. будівель.
Окреміуламки, що переносяться селями, мають масу 100—200 тонн і більше. Селірухаються іноді зі швидкістю більше 10 м/с, а їх об'єм може досягти сотеньтисяч і навіть мільйонів кубічних метрів. Пересуваючись швидко, такі величезнімаси спричиняють жахливі руйнування, завдаючи шкоди сільському господарству,знищуючи населені пункти, викликаючи рух скельних порід та ґрунтових мас.З'являються тріщини та щілини на місцевості, на стінах будівель, на асфальті,час від часу відбуваються каменепади.
Населеннюнебезпечних гірських районів рекомендують вживати заходів щодо укріплення будинківта території, на якій вони збудовані [5].
Повені- цетимчасові значні затоплення місцевості внаслідок підняття рівня води у річці,озері, водосховищі через весняне сніготанення, випадання сильних дощовихопадів, злив, затори льоду на річках, прорив греблі та огорож дамб. Повенізавдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Вонивідрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою прогнозовані.
Своєчасновжиті заходи дозволяють виключити чи значно зменшити катастрофічні наслідкиповені.
Основнийнапрям у створенні безпеки за можливості повені вчасно перерозподілити стік(насадження лісозахисних смуг тощо). Певний ефект дає також обладнання ставківта інших ємкостей у балках і ярах для перехоплення талих та дощових вод. Длясередніх та великих рік єдиний радикальний засіб — це регулювання повеневогостоку за допомогою водосховища. Крім того, для захисту від повеней широковикористовується давно відомий спосіб влаштування дамб.
Уймовірних осередках ураження при затопленні на підставі прогнозу повиннівизначатися та доводитися до відома населення:
•межі можливої зони затоплення;
•рівень підйому води;
• часприходу проривної води на об'єкт;
•тривалість затоплення.
Одночасновизначається місце та зона евакуації населення при загрозі затоплення.
Підвищеннярівня ґрунтових вод — підвищення вологості ґрунту, що призводить до порушеннясільськогосподарської діяльності та умов проживання на певній території.
У1987 році почалося різке підвищення рівня Каспійського моря із середньоюінтенсивністю 13 см на рік, і зараз підйом рівня води приблизно становить 230см. Тенденція до підйому рівня води залишається стійкою, і не виключено, що до2010 року рівень може досягти відмітки мінус 25 м.
Підйомрівня Каспію призвів у цьому регіоні до різкого загострення екологічноїситуації, створив цілу низку складних соціальних проблем, став причиною великихекономічних втрат. Від початку наступу моря на російському узбережжі Каспіюбуло затоплено і вилучено із землекористування 320 тис. га цінних орних земель.
Узоні руйнівного впливу моря опинилися міста Махачкала, Дербент, Каспійськ,Лагань, селище Сулак.
Пряміекономічні збитки на кінець 1993 року склали більше 5 млрд. доларів, а до 2010року можуть скласти близько 20 млрд. американських доларів.
Підземніґрунтові води загрожують і Марийському палацу — перлині архітектора БартоломеоРастреллі (1750 — 1755) — зсуванням із дніпровської кручі. Ситуація критична:рівень підземних вод піднявся, щільність ґрунтів зменшилась і схил стає меншстійким. Тому у лютому 2000 року було виділено 150 тисяч гривень для виконанняоперацій, розроблених «Київпроектом». Будівельники виконали роботу на цю суму іпочали працювати у борг, оскільки зупинятися не можна: земляний тиск настількисильний, що бетонні палі обертаються, ніби сірники [7].
Територіяобласті Закарпаття перерізана густою мережею річок. Середня густина річковоїмережі — 1,7 км/кв.км. Усього в області протікає 9426 річок і потічків сумарноюдовжиною 19793 км. 153 річки мають загальну довжину 3545 км. Із них чотири — Тиса, Боржава, Латориця і Уж мають довжину понад 100 км кожна.
Усірічки Закарпаття належать до басейну р. Тиси — найбільшої притоки Дунаю. Вмежах області довжина Тиси становить 201 км при загальній довжині 966 км. Натериторії області вона приймає основні праві притоки: річки Косовська (41 км),Тересва (56 км), Теребля (91км), Ріка (92 км), Боржава (106 км). Площаводозбірного басейну р. Тиси в межах області — 12760 кв.км (загальна — 156400кв.км).
ОскількиУкраїнські Карпати і Закарпаття зокрема належать до зливонебезпечних районівЄвропи, то тут завжди є потенційна небезпека виникнення повеней.
Повеніна карпатських річках повторюються 4-5 разів на рік. Частота їх формування вбагаторічному розрізі підпорядковується певним закономірностям, якіпроявляються у чергуванні періодів підвищеної та низької водності. Саме вперіоди підвищеної водності паводки набувають загрозливого, нерідкокатастрофічного характеру.
Зважаючина це, слід якомога швидше вживати невідкладних заходів щодо попередження іуникнення повеней, головними серед яких є:
• створення в руслах великих рік запасних водоприймачів;
• зміцнення стійкості прируслових лісів як важливого водорегулюючогочинника;
• поліпшення травостою та підвищення його захисної ролі шляхомвпровадження нових видів рослин;
• проведення моніторингу екологічного стану гірських рік;
• зміцнення землі в прируслових ділянках гірських рік шляхом посадкидерев, кущів і трав'янистих рослин з потужною кореневою системою.2.3 Природні пожежі: види, поширення, наслідки
Грізнимисилами природи є масові пожежі, які охоплюють за сприятливих умов (суха погода,вітер) значні території. Особливо небезпечні та значні за своїми масштабами ємасові лісові пожежі. Під лісовою пожежею розуміють неконтрольоване горіннярослинності, яке розповсюджується по лісовій території. Масовими прийнятоназивати такі лісові пожежі, які виникають в різних місцях одночасно або закороткий проміжок часу на значній території лісу. Масові лісові пожежі наносятьвеликі збитки народному господарству і особистому майну громадян [10].
Прилісових пожежах вогонь знищує дерева та кущі, заготівельну лісову продукцію,будівлі та споруди. Ослаблені пожежами насадження стають вогнищамирозповсюдження шкідливих захворювань, що призводить до загибелі не тількиуражених вогнем, але і сусідніх з ними насаджень. В результаті пожеж знижуютьсязахисні, водоохоронні та інші корисні властивості лісу, знищується цінна фауна,порушується планове ведення лісового господарства та використання лісовихресурсів.
Лісові пожежівиникають з різних причин. До 80% лісових пожеж виникає через недотриманнянаселенням заходів протипожежної безпеки у місцях роботи і відпочинку, а такожв результаті використання на роботі в лісі несправної в протипожежномувідношенні техніки. Лісові пожежі виникають від блискавок під час грози, атакож від самозагоряння торфу — вічного супутника лісів — за несприятливихметеорологічних умов (висока температура, тривала відсутність дощів). Изалежності від того, в яких елементах лісу розповсюджується вогонь, пожежіподіляються на низові (наземні), підземні (торфяні) і верхові (горішні). В Ізалежності від швидкості руху краю пожежі та висоти полум'я пожежі можуть І бутислабкими, середньої сили і сильними. Найбільш поширені низові пожежі.
Принизових пожежах вогонь розповсюджується тільки по фунті, обпікаючи і нижнічастини стовбурів дерев та пнів. Низові пожежі розділяються на побіжні та Істійкі. При низових побіжних пожежах горить опале листя, суха трава, пні,сушняк тощо. Така пожежа розповсюджується з великою швидкістю, обходячи місця Із підвищеною вологістю, тому частина площі залишається незачепленою вогнем.Побіжні пожежі частіше трапляються весною, коли просихає лише верхній наземнийшар. При низовій стійкій пожежі вогонь «заглиблюється», прогоряє І підстилка,сильно обгоряють корені та кора дерев, повністю згоряє підлісок. Стійкі пожежірозвиваються, як правило, починаючи з середини літа, коли просихає підстилка.При низовій побіжній пожежі переважає полум'яний тип горіння, при В стійкій — безполум'яний. У більшості випадків низова стійка пожежа є другою і стадієюпобіжної пожежі.
При підземних пожежахгоритьторф, який залягає підлісовими масивами. Торф згоряє або частково, до вологихшарів, в яких горіння продовжуватися не може, або повністю, на всю глибину домінерального шару ґрунту. При цьому оголюються та обгоряють корені дерев,внаслідок чого останні гинуть. Підземні пожежі в лісах самі по собі виникаютьвкрай рідко. Виникнення та розповсюдження їх, звичайно, пов'язано з низовимилісовими пожежами, при яких вогонь заглиблюється у шар торфу окремимиосередками на найбільш підсохлих дільницях, найбільше біля стовбурів дерев, апотім поступово розповсюджується у сторони. Горіння при підземних пожежахбезполум'яне. Підземні пожежі виникають в основному у другій половині літа.Число пожеж зростає у засушливі роки, коли є достатньо просохлі торфяні шари,які залягають під лісом.
Верхові(горішні) пожежі характеризуються тим, що вогонь охоплює кроїш дерев, прицьому згорають листя, хвоя, дрібні, а іноді великі гілки. При таких пожежахполум'я розповсюджується як по ґрунту, так і по кронах дерев. Найчастішеверхові пожежі спостерігаються в гірських лісах при розповсюдженні вогню у горупо крутих схилах. У значній мірі виникненню верхових пожеж сприяє сильнийвітер.
Розрізняютьверхові стійкі та верхові побіжні пожежі. При стійкій верховій пожежі вогоньрозповсюджується по кронах дерев в міру руху краю низової пожежі. При цьомузгорає підстилка, підлісок, вогонь охоплює стовбури і крони дерев. Таку пожежутакож називають повальною — після неї залишаються лише обвуглені затишки стовбурів [9].
Приверховій побіжній пожежі, яка виникає тільки при сильному вітрі, вогоньрозповсюджується по схилі «стрибками», інколи значно випереджаючи фронт низовоїпожежі. Таке розповсюдження вогню пояснюється тим що тепло від крон, якігорять, піднімаючись за вітром, лише частково попадає на сусідні крони, і йогонедостатньо для підігріву крон та підготовки до займання. Підігрів стається в основномуза рахунок тепла від низової пожежі. Під дією вітру це тепло підігріває кронипередніх дерев на значній відстані, потім стається спалах крон.
Прирусі вогню по кронах вітер розносить іскри, гілки, які горять, що створює новіосередки низових пожеж за декілька десятків, а іноді й сотень метрів попередуосновного осередку. Під час стрибка полум'я розповсюджується по кронах зшвидкістю 15-20 км/год. Однак швидкість розповсюдження самої пожеж: менша,оскільки після стрибка стається затримка горіння, поки низовий вогонь не пройдеділянку, на якій крони вже згоріти.2.4 Інфекційна захворюваність
Інфекційніхвороби — це такі хвороби, які передаються від одної людини до іншої.Поширюються вони не тільки серед людей, а й уражають тварин і рослини.
Шляхиі способи передачі інфекції різні:
— через органи дихання;
— привживанні заражених продуктів, фуражу, води;
— після контакту із зараженими предметами;
— приконтакті з хворими людьми і тваринами;
— приукусах комах і кліщів.
Інфекційніхвороби можуть набувати великого поширення і масового характеру, при цьомувиникають епідемії, епізоотії, епіфітотії, а також масове поширення різнихшкідників. Епідемією називається швидке і широке розповсюдження інфекційниххвороб серед людей. До них відносяться: азіатська холера, натуральна віспа,черевний тиф, висипний тиф, СНІД, грип та ін. Епізоотія — поширення хворобсеред тварин. Серед них: сибірська виразка, сап, ящур, пситакоз, туляремія,чума великої рогатої худоби, африканська чума свиней та ін. Деякі хворобитварин небезпечні і для людей.
Епіфітотія— цезахворювання рослин, яке характеризується такими хворобами: іржа хлібнихзлаків, пірокуларіоз рису, фітофтороз (картопляна гнилизна) та ін.
Великоїшкоди сільському господарству завдає також масове поширення шкідників (сарана,колорадський жук, сибірський шовкопряд та ін.).
/>3 Послідовністьпроведення і способи виконання рятувальних робіт
Унаслідокнадзвичайних ситуацій природного характеру у населених пунктах країни і напідприємствах можуть виникнути руйнування, зараження місцевості. Люди можутьопинитися у завалах, пошкоджених та палаючих будинках, інших непередбачуванихситуаціях. У зв'язку з цими обставинами буде потрібне проведення заходів ізрятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усуненняпошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураженняі районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякіневідкладні, що не пов'язані з рятуванням людей. Рятувальні та інші невідкладніроботи (РіНР) проводяться з метою порятунку людей та надання допомоги ураженим,локалізації аварій та усунення пошкоджень, створення умов для наступногопроведення відновлювальних робіт. При проведенні РіНР великого значення маєдотримання певних умов. Такими умовами є: своєчасне створення угруповань, сил,що залучаються для проведення РіНР, своєчасне ведення розвідки, швидкий рух івведення сил у осередок ураження, безперервне проведення РіНР до їх повногозавершення, тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведенняРіНР, і всебічне забезпечення їх діяльності [8].
Заходи,що відносяться до рятувальних робіт:
· розвідкамаршрутів, за якими вводяться або виводяться формування ЦО;
· локалізаціяі гасіння пожеж;
· пошукі рятування людей з-під завалів;
· відкриттязруйнованих захисних споруд і рятування людей;
· подачаповітря у завалені захисні споруди;
· наданняураженим першої медичної допомоги та їх евакуація;
· санобробкалюдей та знезараження їх одягу;
· знезараженнямісцевості, споруд, техніки.
Крімрятувальних робіт, в осередках ураження проводяться невідкладні роботи, до якихвідносяться:
—прокладання маршрутних шляхів на заражених територіях і будування проїздів узавалах;
—локалізація аварій на комунально-енергетичних мережах, лініях зв'язку та їхвідновлення;
—закріплення або ліквідація конструкцій споруд, які загрожують падінням таперешкоджають проведенню рятувальних робіт;
—ліквідація боєприпасів та інших вибухонебезпечних предметів (балони з газом,бочки з бензином тощо).
Керівництвопроведенням усіх цих робіт у надзвичайних ситуаціях проводяться надзвичайнимикомісіями держави, області, міста тощо.
Приаваріях на об'єктах народного господарства, установах, якщо їх наслідки невиходять за межі об'єктів захисних зон, керівництво роботами проводитьсяадміністрацією підприємств.
Виникненнястихійних лих, а також аварій та катастроф можна в деяких випадкахпрогнозувати. Ці прогнози, як правило, закладаються в плани ЦО підприємств,установ, що передбачають попереджувальні заходи, які повинні зменшити наслідкиаварій і катастроф.
Характерта обсяг таких заходів залежать від виду та рівня аварії або стихійного лиха,масштабів і часу їх виникнення.
Загаломдо таких заходів відносяться:
· приведенняв готовність засобів захисту;
· перевіркаготовності систем оповіщення;
· підготовкаі видача населенню засобів індивідуального захисту та особистої профілактики;
· проведеннясанітарно-епідеміологічних заходів;
· підготовкадо евакуації або відселення та їх проведення;
· вивезенняматеріальних цінностей;
· захистпродуктів харчування, джерел води тощо;
· герметизаціяприміщень і т.п.
Способиі послідовність проведення цих робіт залежать від обставин, що склались урайоні аварії чи катастрофи, та наявності сил і засобів для проведення такихробіт.
Ліквідаціянаслідків надзвичайної ситуації проводиться для відновлення роботи підприємств,організацій, навчальних закладів тощо.
Приліквідації наслідків надзвичайної ситуації природного характеру здійснюютьсятакі заходи:
· розвідкаосередків надзвичайних ситуацій;
· локалізаціяі гасіння пожеж;
· відбудоваспоруд і шляхів сполучення;
· проведенняізоляційне обмежених заходів в осередках інфекційного зараження;
· проведенняспецобробки населення;
· дезактивація,дегазація техніки, майна, доріг, місцевості тощо.
Розвідкуосередків надзвичайних ситуацій проводять сили Збройних сил, ЦО і невоєнізованіформування підприємств, організацій тощо.
Воєнізованісили розвідки ЗС і ЦО включають підрозділи радіаційної, хімічної, біологічноїта інженерної розвідок. У завдання цих підрозділів входить виявлення загальногостану в осередках та визначення меж ураження, руйнування, повені і пожеж, атакож виставлення спостереження на особливо важливих напрямках (станціях,переправах, перехресті доріг тощо) [8].
Умісцях розташування евакуйованого населення, на маршрутах виходу з осередківнадзвичайних ситуацій розвідка ведеться силами невоєнізованих формуваньпідприємств та організацій.
Аварійно-рятувальній лікувально-евакуаційні заходи проводяться додатково до заходів, вжитихпідрозділами ЗС (Збройних Сил),ЦО (Цивільної оборони), медичних установ в осередках надзвичайних ситуацій. Ціроботи виконує населення, яке потрапило в осередок або розміщене на шляхурозширення ураженого повітря, пожежі, повені тощо. Для допомоги у проведенніцих робіт в осередки надзвичайних ситуацій направляють сили і засобиспеціальних формувань ЗС, ЦО, Мінохорони здоров'я, комунальних служб,Міністерства охорони навколишнього середовища та інші.
Локалізаціяі гасіння пожеж проводяться з метою збереження матеріальних цінностей держави йокремих громадян. Здійснюється це протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, МВС,Мінохорони навколишнього середовища із залученням до цих робіт робітників,службовців і населення, що близько проживає до осередку надзвичайної ситуації.
Відбудоваспоруд і шляхів сполучення здійснюється з метою поновлення роботи життєвоважливих органів міста, району тощо. До них належать: телеграф, телефон, лікарні,мости, залізниця, шляхи евакуації і підвезення матеріальних засобів та інші.
Щобзапобігти поширенню епідемічних хвороб, проводять протиепідемічні заходи. Доцих робіт залучають медичні заклади, санітарні дружини підприємств, навчальнихзакладів[5].
Усіпротиепідемічні заходи в осередку організовує санепідемстанція або пересувнийпротиепідемічний загін. Проводять цю роботу медичні служби поліклінік,амбулаторій та інших лікувально-профілактичних заходів.
Командир формування і його штаб повинні заздалегідь вивчити і знатиможливі ділянки (об'єкти) робіт у випадку виникнення стихійного лиха, сигнали іспособи оповіщення про загрозу виникнення лих та інші дані, необхідні дляорганізації і проведення робіт.
Наоснові даних розвідки командиром (штабом) формування складається план, у якомувідбиваються завдання формування на період робіт і порядок їх виконання.
Висуванняформування до ділянок (об'єктів) робіт виробляється на штатних транспортнихзасобах (якщо є можливість, можуть залучатися ще й додаткові) безпосередньо зрайону збору формування після приведення його в готовність. Завдання формуваннюставляться на місці проведення робіт.
Після прибуттяна ділянку (об'єкт) робіт командир формування отримує завдання, на підставіякого приймає рішення на виконання всіх заходів і доводить його до підлеглих; урішенні визначає замисел дій, а саме: який обсяг за видами робіт необхідновиконати; ділянку (об'єкт) зосередження основних зусиль; розподіл сил ізасобів; ділянки (об'єкти) робіт, завдання і порядок висування до місць робіт;порядок взаємодії; порядок порятунку і евакуації населення, місця йогорозміщення після виведення (вивезення) з району лиха; заходи безпеки припроведенні робіт; час початку робіт і порядок зміни; пункт збору післявиконання завдання; заходи щодо організації управління і забезпечення.
Командир і штаб формування організовують: розвідку; комендантську службу;витягування людей з-під завалів, палаючих і загазованих будинків та споруд;надання постраждалим першої медичної допомоги й евакуацію їх на медичні пунктичи в лікувальні установи; збір і виведення (вивезення) населення з району лиха(аварії, катастрофи). Крім того, вони організовують і проводять необхіднісанітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, постачання населення водою,продуктами харчування і предметами першої необхідності; організовують охоронуматеріальних цінностей [4].
Роботи,пов'язані з порятунком людей, проводяться безупинно до повного їх завершення. Уході робіт командир і штаб формування контролюють виконання поставлених іставлять додаткові завдання. При необхідності організовують маневр силами ізасобами, зосереджуючи їх зусилля на досягнення найбільшого успіху в порятункулюдей.
/>Висновок
Сучаснийсвіт залишається уразливим до впливу різноманітних стихійних лих, особливометеорологічного, гідрологічного і геофізичного походження.
Кожнадержава підпадає під вплив тих чи інших лих. Наприклад, для одних країн великихпроблем завдають повені, землетруси, для інших засухи, виверження вулканів,урагани та ін.
НаУкраїні від надзвичайних ситуацій щороку гине понад 1 % населення.
Якправило, стихійні лиха одного типу і розміру в країнах, що розвиваються, впорівнянні з розвинутими, наносять більший економічний збиток і мають значнінаслідки (економічні наслідки більші у 20-30 разів, а людські втрати — на 95%).Необхідно вказати, що понад 80% випадків їх виникнення пов'язано з діяльністюлюдини і відбувається через низький рівень професійної підготовки, порушеннятехнологічних процесів та дії інших факторів. Все це призводить не тільки донадзвичайних ситуацій, але і до значних економічних збитків.
При ліквідації наслідків НС природного характеру проводяться такі заходи:оповіщення формувань ОГ (об`єктів господарювання) і населення про загрозливінаслідки стихійного лиха (аварії, катастрофи); ведення розвідки з метоювстановлення ступеня й обсягу руйнувань, визначення розмірів зон пожеж,зараження, можливого затоплення і виявлення інших даних; встановлення об'єктіві населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека від наслідків НС;визначення складу, чисельності сил і засобів, які залучаються до робіт;організація управління силами і засобами в районі лиха (аварії, катастрофи);організація виведення (вивезення) населення в безпечні місця і його розміщення;надання медичної допомоги ураженим і евакуація їх у лікувальні установи,недопущення масових інфекційних захворювань, проведення медичного контролю зазабезпеченням населення доброякісною водою і харчуванням, проведення санітарно-гігієнічнихзаходів; організація комендантської служби і підтримка громадського порядку врайонах НС і прилягаючих районах; організація транспортного, матеріального,технічного і дорожнього забезпечення.
/>Література
1. Алексеев Н.А. Стихийные явления вприроде. – М.: Просвещение, 1988.
2. Бабяк О.М. Безпекажиттєдіяльності. — Харків, 2000
3. БілявськийГ.О. Основи загальної екології: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 368 с.
4. Безопасностьжизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М., 2000.
5. Безопасностьжизнедеятельности. Учебник / Под ред. С.В. Белова. – М.: Высшая школа, 1999.
6. Безпекажиттєдіяльності. Підручник / За ред. Я.Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.
7. Василенко Л. Основи безпекижиттєдіяльності. — Харків, 2002.
8. Губський А.І. Цивільнаоборона. – К., 19958. – 216 с.
9. Депутат О.П., Коваленко І.В.,Мужик І.С. Цивільна оборона: навчальний посібник. – Л.: Афіша, 2000. – 336 с.
10. Джигирей В., Житецький В. Безпекажиттєдіяльності. — К., 2001.
11. Дуднікава І.І. Безпекажиттєдіяльності: Навч.посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003. – 268 с.
12. ЖелібоЕ.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320с.
13. ЛапінВ.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. — Л., 2000. — 186 с.
14. Надзвичайніситуації. Основи законодавства України. Т.12. – К., 1998.
15. Нормирадіаційної безпеки України (НРБУ – 97), МОЗ України. – К., 1997.
16. ПістунІ.П. та інші. Безпека життєдіяльності. — Львів, 1995.