Нещасні випадки на виробництві

1. Теоретична частина
 
1.1 Нещасні випадки, що пов’язані з виробництвом. Порядок їхрозслідування, спеціальне розслідування
 
Нещасний випадок – це випадок, який стався з людиною із-за непередбачених обставин таумов, внаслідок чого була завдана шкода здоров'ю людини або наступиласмерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов'язується з дієюнебезпечного виробничого фактора. Нещасні випадки поділяють за тяжкістю, кількістю потерпілих та їхніми зв'язками з виробництвом (за страховою ознакою).
Класифікація нещасних випадків за видами показана на рис. 1.1.
/>

Рис. 1.1. – Види нещасних випадків
На рис. 1.2. представлена класифікація нещасних випадків,пов'язаних з виробництвом та за його межами

/>

Рис. 1.2. – Класифікація нещасних випадків
Відповідно до законодавства роботодавець організовує розслідуваннята веде облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій. Запідсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання абоаварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якоговін зобов'язаний видати потерпілому або іншій зацікавленій особі не пізнішетрьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавцяскласти акт про нещасний випадок чи незгодипотерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органудержавного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим дляроботодавця і може бути оскаржене у судовому порядку.
З метою об'єднання зусиль найманих працівників, учених,спеціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліпшення охорони праці,захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворюваньможуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об'єднаннягромадян, що діють відповідно до закону.
Розслідування нещасних випадків
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,професійних захворювань і аварій на виробництві затверджений постановоюКабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112.
Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'япрацівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, поранення,травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншоюособою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння,теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом,блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідокаварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та іншінадзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представникамифауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочийдень чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу)роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті напідприємстві.
Визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталисяз працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числіу відрядженнях, а також ті, які сталися під час:
− перебування на робочому місці, натериторії підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу,починаючи з моменту приходу працівника на підприємство і до його виходу (якийповинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку) абоза дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні тасвяткові дні;
− підготовки до роботи, приведення в порядокзнарядь виробництва, засобів захисту, одягу, виконання заходів особистоїгігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після їїзакінчення;
− проїзду на роботу чи з роботи натранспортному засобі підприємства або на іншому транспортному засобі, наданомуроботодавцем;
− використання власного транспортного засобув інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно довстановленого порядку;
− виконання дій в інтересах підприємства, наякому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завданнячи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншомупрацівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей тамайна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо);
− ліквідації аварій, пожеж та наслідківстихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, щовикористовуються підприємством;
− надання підприємством шефської допомоги;
− перебування на транспортному засобі або найого стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінноговідпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілимтрудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливихвиробничих факторів або середовища;
− надання необхідної допомоги або рятуваннялюдей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещасним випадкам з іншимиособами у процесі виконання трудових обов'язків;
− прямування працівника до (між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта задорученням роботодавця;
− прямування до місця відрядження та взворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
Нещасні випадки визнаються пов'язаними з виробництвом також увипадках:
− раптового погіршення стану здоров'япрацівника або його природної смерті під час перебування на підземних роботахчи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинноїнедостатності;
− нанесення тілесних ушкоджень іншою особоюабо вбивство працівника під час виконання чи у зв'язку з виконанням нимтрудових (посадових) обов'язків незалежно від порушення кримінальної справи;
− які сталися з працівниками на територіїпідприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку тахарчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудовогорозпорядку, а також під час перебування працівників на території підприємства узв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати,обов'язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках,передбачених колективним договором (угодою).
За висновками роботи комісії з розслідування не визнаютьсяпов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками:
− за місцем постійного проживання натериторії польових і вахтових селищ;
− під час використання ними в особистихцілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментівпідприємства;
− внаслідок отруєння алкоголем, наркотичнимиабо іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт,зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликанозастосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпекищодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував устані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботизгідно установленого порядку;
− під час скоєння ними злочинів або іншихправопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
− у разі природної смерті або самогубства,що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури.
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив,або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робітчи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів для надання необхідноїдопомоги.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крімвипадків із смертельним наслідком та групових, повинен:
− повідомити про нещасний випадоквідповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування віднещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі – Фонд) заформою, що встановлюється цим Фондом, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства,– це підприємство, у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, –відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі виявлення гострогопрофесійного захворювання (отруєння) – відповідні установи (заклади) державноїсанітарно-епідеміологічної служби;
− організувати його розслідування й створитикомісію з розслідування у складі не менш ніж трьох осіб.
До складу комісії з розслідування входять: керівник (спеціаліст)служби охорони прані або посадова особа (спеціаліст), на яку роботодавцемпокладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієїкомісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представникпрофспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноваженийтрудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членомпрофспілки, інші особи.
Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці намісці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування невключається.
Комісія з розслідування зобов'язана протягом трьох діб:
− обстежити місце нещасного випадку, опитатисвідків і причетних осіб та отримати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
− визначити відповідність умов і безпекипраці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;
− з'ясувати обставини і причини, що призвелидо нещасного випадку, визначити, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок звиробництвом;
− визначити осіб, які допустили порушеннянормативно-правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодозапобігання подібним нещасним випадкам;
− скласти акт розслідування нещасноговипадку за формою Н-5 у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт заформою НПВ про потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердженняроботодавцю;
− у випадкахвиникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н-1,складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5;
До першого примірника акта розслідування нещасного випадку заформою Н-5 (далі – акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формоюН-1 або НПВ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційноїдокументації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують станробочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі необхідності, такожмедичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чинаркотичних речовин.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НПВ,беруться на облік.
Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1або НПВ протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, якісталися за межами підприємства, – протягом доби після одержання необхіднихматеріалів.
Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НПВразом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років напідприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.
У разі ліквідації підприємства акти розслідування нещаснихвипадків, акти за формою Н-1 або НПВ підлягають передачі правонаступникові, який бере на облік ці нещасні випадки, а уразі його відсутності або банкрутства – до державного архіву.
По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разісмерті потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складаєповідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденнийтермін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт заформою Н-1 або НПВ.
Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника чироботодавця потерпілого своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатностівід нього настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався,розслідується протягом місяця після отримання заяви потерпілого чи особи, якапредставляє його інтереси.
Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків,їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усуненняпричин здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду заохороною праці, Фонд відповідно до їх компетенції.
Громадський контроль здійснюють трудові колективи через обранихними уповноважених з питань охорони праці та профспілки через виборні органи ісвоїх представників.
Ці органи мають право вимагати від роботодавця складення акта заформою Н-5, акта за формою Н-1 або НПВ або його перегляду, якщо встановлено, щодопущено порушення вимог цього Положення або інших нормативно-правових актівпро охорону праці.
У разі відмови роботодавцяскласти акт за формою Н-5, Н-1 або НПВ про нещасний випадок чи незгодироботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістомакта розслідування нещасного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішується впорядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.
Спеціальне розслідування нещасних випадків.
Спеціальному розслідуванню підлягають:
− нещасні випадки із смертельним наслідком;
− групові нещасні випадки, які сталисяодночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їхздоров'я;
− випадки смерті на підприємстві;
− випадки зникнення працівника під часвиконання ним трудових обов'язків.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельнимнаслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання нимтрудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язкуповідомлення за встановленою формою:
− відповідному територіальному органуДержнаглядохоронпраці;
− відповідному органу прокуратури за місцемвиникнення нещасного випадку;
− відповідному робочому органу виконавчоїдирекції Фонду;
− органу, до сфери управління якого належитьце підприємство (у разі його відсутності – відповідній місцевійдержадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування);
− відповідній установі (закладу)санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійнихзахворювань (отруєнь);
− профспілковій організації, членом якої єпотерпілий;
− відповідному органу з питань захистунаселення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разінеобхідності).
Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадоксвої вищестоячі органи (організації) згідно з установленим порядком.
Зазначене повідомлення надсилається також у разі, коли смертьпотерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше.
Спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком,групового нещасного випадку, випадку смерті, а також випадку зникненняпрацівника під час виконання ним трудових обов'язків організовує роботодавець(якщо постраждав сам роботодавець, – дорган, до сфери управління якого належитьпідприємство, а у разі його відсутності – відповідна місцева держадміністраціяабо виконавчий орган місцевого самоврядування).
Розслідування цього випадку проводиться комісією із спеціальногорозслідування, яка призначається наказом керівникатериторіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами,представники яких входять до складу цієї комісії.
До складу комісії із спеціального розслідування включаються:посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії),представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду,представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разійого відсутності – відповідної місцевої держадміністрації або виконавчогооргану місцевого самоврядування, роботодавця, профспілкової організації, членомякої є потерпілий, вищестоячого профспілкового органу або уповноваженийтрудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членомпрофспілки, а у разі розслідування випадків виявлення гострих професійнихзахворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної установи (закладу) державноїсанітарно-епідеміологічної служби.
Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом небільше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бутипродовжений органом, який призначив розслідування.
За результатами розслідування складається акт спеціальногорозслідування за формою Н-5, акти Н-1 або НПВ, а також оформляється картаобліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5,якщо нещасний випадок пов'язаний із гострим професійним захворюванням(отруєнням).
Акт за формою Н-1 або НПВ на кожного потерпілого складаєтьсявідповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписуєтьсяголовою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджуєтьсяроботодавцем протягом доби після одержання цих документів.
 
1.2 Нормування і розрахунок природного освітлення
Природне освітлення виробничих приміщень може здійснюватисясвітлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи (вікна) взовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні), що встановлені напокрівлях виробничих будівель.
Залежно від призначення промислові будівлі можуть бутиодноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно відцього і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі видиприродного освітлення:
1.Боковеодностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в однійабо в двох зовнішніх стінах.
2.Верхнє, колисвітлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі.
3.Комбіноване, колизастосовується одночасно бокове і верхнє освітлення.
Згідно з вимогами СНиП ІІ-4–79 «Естественное и искусственноеосвещение. Нормы проектирования», в приміщеннях із постійним перебуванням людейв них повинно бути передбачене природне освітлення. Основною нормованоювеличиною природного освітлення є КПО, або (е) – коефіцієнт природноїосвітленості. Фактичний КПО визначають відношенням заміряної освітленості наробочому місці у виробничому приміщенні Евн до одночасноїосвітленості зовні приміщення Езовн у горизонтальнійплощині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра)і дифузному світлі (сонце закрите хмарою). Оскільки ця величина відносна, товиражається у відсотках:
КПО=(Евн/Езовн)∙100, %                                               (2.1)
Нормування КПО залежить від виду природного освітлення та рядусупутніх факторів.
При боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО – еmin. У випадкуоднобічного – в точці на відстані 1 м від стіни – найбільш віддаленої відсвітлових отворів, але не більш ніж 12 м від них (рис. 2.1).
/>
Рис. 2.1 – Схеми видів природного освітлення та нормування КПО за розрізамиприміщень: а) – бокове одностороннє освітлення; б) – бокове двостороннєосвітлення; в) – верхнє освітлення; г) – комбіноване освітлення. еср– рівень середнього значення КПО; М – позиція, в якій нормується мінімальнезначення КПО – емін
При верхньому та комбінованому освітленні нормується середнєзначення КПО.
Нормоване значення КПО (ен) залежить від характеру зорової роботи (розряду), системиприродного освітлення та особливостей світлового клімату і сонячності клімату врайоні розташування будівлі, які визначають через коефіцієнти т – світлового клімату і с – сонячності клімату. Вся територія СНД поділена на 5 світловихпоясів. Відповідно І, II, III, IV, V – світлові пояси. В будівельних нормахнаведені норми природної освітленості для III світлового поясу, які можна перерахуватидля будь-якого іншого поясу за рівнянням:
енІ,ІІ,ІІІ,ІV,V=еІІІ∙с∙т,%                                                                 (2.2)
Коефіцієнт світлового клімату і сонячності клімату визначаютьсязалежно від світлового поясу території. Наведемо деякі міста, розташовані увідповідних світлових поясах (с.п.):
I с.п. – Петрозаводськ, Нарьянмар, Воркута, Мурманськ та ін.
II с.п. – Тула, Магадан, Санкт-Петербург, Верхоянськ,Петропавловськ-Камчатський та ін.
ІІІ с.п. – Якутськ, Омськ, Охотськ, Москва, Мінськ, Н-Новгород,Саратов та ін.
IV с.п. – Київ, Харків, Донецьк, Луганськ, Миколаїв, Херсон,Львів, Тернопіль, Вінниця, Житомир та ін.
V с.п. – Сімферополь та інші міста Криму.
Нормований рівень природноїосвітленості забезпечується площею світлових отворів у зовнішніх огородженняхна основі розрахунків при проектуванні:
При боковому освітленні:
 
Sв=ен∙hв∙Sn∙Кзб∙Кз/ t0∙r1∙100, м2                                             (2.3)
При верхньому освітленні:
 

Sв.п.=ун∙hп∙Sn∙Кз/ t0∙r2∙100, м2                                                                 (2.4)
де ен – КПО за нормами; Sв та Sв.п – площа вікон та ліхтарів,відповідно; Sn – площа підлоги; hв та hп – світлові характеристики вікна таліхтаря (орієнтовно приймається для вікон 8,0…15,0, для ліхтарів 3,0…5,0); Кзб – враховуєзатінення вікон напроти стоячими будівлями, приймається в межах 1…1,5; Кз – коефіцієнтзапасу, приймається 1,5…2; r1 та r2 – коефіцієнти, які враховують підвищення КПО відвідбитого світла r1=1,5… 3,0 (більше значення при боковомуодносторонньому освітленні); r2=1,1…1,4; t0– загальнийкоефіцієнт світлопроникнення, який визначається за допомогою таблиць, наведениху нормативних документах.
1.3 Основніізолювальні електрозахисті засоби для роботи в електроустановках. Правила користуваннята терміни випробувань
Під час обслуговуванняелектроустановок повинні застосовуватись засоби захисту від ураженняелектричним струмом (електрозахисні засоби), від впливу електричного поля, атакож засоби індивідуального (далі – ЗІЗ) та колективного захисту згідно з ГОСТ12.4.011.
Ізолювальні електрозахиснізасоби поділяються на основні і додаткові.
Основні ізолювальніелектрозахисні засоби, які повинні застосовуватись в електроустановках,наведено в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 – Основніелектрозахисні засоби для роботи в електроустановкахДо 1000 В включно Понад 1000 В
Ізолювальні штанги
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Діелектричні рукавички
Інструмент з ізолювальним покриттям
Ізолювальні штанги всіх видів
Ізолювальні кліщі
Електровимірювальні кліщі
Покажчики напруги
Пристрої для створення безпечних умов праці під час проведення випробувань і вимірювань в електроустановках (покажчики напруги для фазування, покажчики пошкодження кабелів та ін.)
В електроустановках длявиконання оперативних вмикань (вимикань) роз'єднувачів, відокремлювачів,вимикачів напругою понад 1000 В з ручним приводом, установлення деталей розрядниківтощо необхідно використовувати ізолювальні оперативні штанги; для виконаннярізних операцій (наприклад, для замінювання запобіжників) слід застосовуватиуніверсальні ізолювальні оперативні штанги зі знімними головками (робочимичастинами); у разі установлення на струмовідних частинах електроустановокпереносних заземлень слід застосовувати штанги переносних заземлень; велектроустановках 110 кВ і більше для складених штанг переносних захиснихзаземлень допускається застосовувати металеві струмопровідні частини занаявності ізолювальної частини (з рукояткою).
В електроустановках різнихкласів напруг необхідно використовувати ізолювальні кліщі:
− в електроустановкахнапругою до 10 кВ – для замінювання запобіжників;
− в електроустановкахнапругою до 35 кВ – для знімання огороджень, накладок та для виконання іншиханалогічних робіт.
Замість ізолювальних кліщів, уразі необхідності, допускається застосування ізолювальних штанг з універсальноюголовкою.
В електричних колах напругою до10 кВ включно для вимірювання струму, напруги і потужності без порушенняцілісності цих кіл необхідно застосовувати електровимірювальні кліщі, принципдії яких полягає в тому, що струм вимірюють приладом, увімкненим у вториннуобмотку трансформатора струму, а первинною обмоткою є шина або провід ізструмом, що підлягає вимірюванню.
В електроустановках до і понад1000 В для визначення наявності або відсутності напруги повинні застосовуватисьпокажчики напруги контактного та безконтактного типів.
Покажчики напруги повинні показуватирежими «напруга наявна» або «напруга відсутня» змінюванням сигнального режиму.У цьому разі режим «напруга наявна» повинен забезпечуватись візуальноюіндикацією або (і) звуковою сигналізацією. Режим «напруга відсутня» повинензабезпечуватись відсутністю індикації та сигналізації.
У разі постійної автоматичноїсамоперевірки працездатності покажчика напруги індикація і сигналізаціясправності повинні відрізнятись відчутним змінюванням тривалості (частоти аботембру – для звукової сигналізації або місцем розміщення – для світловоїіндикації) сигнального імпульсу і легко відрізнятись працівниками від показурежиму «напруга наявна».
Візуальна індикація та звуковийсигнал можуть бути неперервними, переривчастими або змінної інтенсивності.
Для покажчиків напруги знеперервною візуальною індикацією та звуковою сигналізацією показом режиму «напруганаявна» потрібно вважати відчутне для працівника змінювання режиму відображенняабо звучання.
Для покажчиків напруги зімпульсною візуальною індикацією та звуковою сигналізацією показом режиму «напруганаявна» потрібно вважати такий режим, коли інтервал між імпульсами візуальноїіндикації або звукової сигналізації не перевищує 2 с.
Під час визначення наявностінапруги чіткий показ режиму «наявність напруги» повинен забезпечуватись:
− інтенсивністю візуальноїіндикації, яка повинна бути достатня для сприйняття в найнесприятливішомурежимі за інтенсивністю освітлення довкілля, коли має місце пряме попаданнясонячних променів на покажчик напруги у робочому положенні;
− за умови орієнтуванняпокажчика напруги рукояткою вниз (відхилення від вертикалі в ясну погодуповинно становити не менше 45°);
− звуковою сигналізацієюдостатньої інтенсивності сигналу, вимоги до якої наведено нижче.
Під «прямим попаданням сонячнихпроменів» необхідно вважати, залежно від конструкції покажчика, попаданнясонячних променів на корпус робочої частини покажчика напруги, затінювач абоіндикатор.
Для низьковольтних покажчиківнапруги дозволяється штучне затінювання індикатора шляхом його відповідногоорієнтування.
В електроустановках для пошукупошкодженої ділянки розгалуженої кабельної або повітряно-кабельної мережінапругою 6, 10 кВ у разі будь-якого пошкодження ліній і обладнання, щопризводить до замикання однієї або кількох фаз на землю, необхіднозастосовувати світлосигнальні покажчики пошкодження кабелів, які за принципомдії є високовольтними випрямлячами змінного струму.
Світлосигнальні покажчикипошкодження кабелів повинні складатись з двох ізольованих корпусів, кожний зяких повинен мати робочу частину, в якій розміщуються елементи електричноїсхеми: газорозрядна індикаторна лампа, яка дозволяє визначати стан фази, щовипробовується, за змінюванням висоти світлового стовпа; випрямні елементи,струмообмежувальні резистори; ізолювальну частину і рукоятку.
Окремі частини світлосигнальнихпокажчиків пошкодження кабелів повинні витримувати таку випробну напругу:
− 10 кВ протягом 60 с –робоча частина кожного корпусу покажчика;
− 40 кВ протягом 300с – ізолювальні частини покажчика;
− 20 кВ протягом60 с – ізоляція з'єднувального проводу.
Струм, що протікає черезсвітлосигнальний покажчик пошкодження кабелів за робочої напруги, не повиненперевищувати 10 мА.
В електроустановках напругою до1000 В включно як основний, а в електроустановках напругою понад1000 В як додатковий електрозахисний засіб для захисту від торкання рукамидо частин електроустановки, що перебувають під напругою, необхіднозастосовувати такі діелектричні рукавички: безшовні, виготовлені з натуральноголатексу (ревультексу), або із швом, виготовлені з листової гуми. Довжинадіелектричних рукавичок повинна бути не менше 350 мм, а їхній розмірповинен давати змогу надягати під них вовняні або бавовняні рукавички – длязахисту рук від холоду. Ширина діелектричних рукавичок по нижньому краю повиннадозволяти натягувати їх на рукава верхнього одягу.
 
Нормиі терміни електричних експлуатаційних випробувань засобів захистуНайменування засобів захисту Номінальна напруга, для якої використовується електрозахисний засіб, кВ Випробна напруга, кВ Тривалість випробування, с Струм, що протікає через виріб, мА, не більше Періодичність випробувань Штанги ізолювальні (крім вимірювальних)
До 1
До 35 включно
110 і більше
2
3-кратна лінійна, але не менше 40 3-кратна фазна
300
300
300
–
–
–
1 раз на
24 міс. Ізолювальна частина штанг переносних заземлень з металевими ланками
110 – 220
330 – 500
750
50
100
150
300
300
300
–
–
– Ізолювальні гнучкі елементи заземлення безштангової конструкції
500
750
100
150
300
300
–
– Вимірювальні штанги
До 35 включно
110 і більше
3-кратна лінійна, але не менше 40
3-кратна фазна
300
300
–
–
1 раз на
12 міс. Головки вимірювальних штанг 35 – 500 30 300 – Поздовжні і поперечні планки повзункових головок та ізолювальний капроновий канатик вимірювальних штанг 220 – 500 2,5 на 1 см 300 –
1 раз на
24 міс. Ізолювальні кліщі
До 1
6 – 10
35
2
3-кратна лінійна, але не менше 40 3-кратна лінійна
300
300
300
–
–
–
1 раз на
24 міс.
Покажчики напруги понад 1000 В з газорозрядною лампою:
– робоча частина (поздовжня ізоляція);
– ізолювальна частина;
– напруга індикації
До 10
10 Б Г Б 20
20 Б Г Б 35
До 10
10 Б Г Б 20
20 Б Г Б 35
110
110 Б Г Б 220
2 – 10
6 – 10
10 Б Г Б 20
20 Б Г Б 35
35 Б Г Б 220
12
24
42
Не менше 40
Не менше 60
Не менше 105
Не менше 190
Не менше 380
Не більше 0,55
Не більше 1,5
Не більше 2,5
Не більше 5,0
Не більше 9,0
60
60
60
60
60
60
60
60
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1 раз на
12 міс.
Покажчики напруги понад 1000 В безконтактного типу:
– ізолювальна частина 6 – 35 105 300 –
1 раз на
12 міс.
Покажчики напруги до 1000 В:
– напруга індикації;
– перевірка справності схеми:
а) однополюсні
покажчики;
б) двополюсні
покажчики;
– ізолювальна частина
До 1
До 1
До 1
До 0,5
0,5
Не більше 0,09
Не менше
1,2 Uроб.макс
Не менше
1,2 Uроб.макс
1
2
–
60
60
60
60
–
0,6
10
–
–
1 раз на
12 міс.
Покажчики напруги для перевірки збігу фаз:
– ізолювальна частина;
– робоча частина (поздовжня ізоляція)
До 10
10
20
110
До 10
10
20
110
40
60
105
190
Не менше 12
Не менше 24
Не менше 70
Не менше 140
300
300
300
300
60
60
60
60
–
–
–
–
–
–
–
–
1 раз на
12 міс.
Напруга індикації:
– за схемою збігу фаз;
– за схемою зустрічного увімкнення;
– з'єднувальний провід
3 – 6
10
15
20
35
110
3 – 6
10
15
20
35
110
До 20
35 – 110
Не менше 7,6
Не менше 12,7
Не менше 20
Не менше 28
Не менше 40
Не менше 100
Не більше 1,5
Не більше 2,5
Не більше 3,5
Не більше 10
Не більше 20
Не більше 50
20
50
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
60
60
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
– Електровимірювальні кліщі
До 1
0
2
40
300
300
1 раз на
24 міс.
Світлосигнальний покажчик пошкодження кабелів:
– робоча частина
– ізолювальна частина
– з'єднувальний провід
– струм індикації
6 і 10
6 і 10
6 і 10
6 і 10
10
40
20
6 і 10
60
300
60
–
–
–
–
10
1 раз на
12 міс. Гумові діелектричні рукавички
Всі класи
напруг 6 60 6
1 раз на
6 міс. Діелектричні боти та діелектричні калоші
Всі класи
напруг 15 60 7,5
1 раз на
36 міс. Діелектричні калоші До 1 3,5 60 2
1 раз на
12 міс.
Ізолювальні накладки:
– жорсткі;
– гумові
До 0,5
0,5
1
15
20
До 0,5
0,5
1
2
20
30
40
1
2
60
60
300
300
300
60
60
–
–
–
–
–
6
6
1 раз на
24 міс. Ізолювальні ковпаки на жили відімкнених кабелів До 10 20 60 –
1 раз на
12 міс. Ізолювальний інструмент з одношаровою ізоляцією До 1 2 60 –
1 раз на
12 міс.
Інші засоби захисту для ВРПН в електроустановках 110 кВ і більше:
– ізолювальні пристрої 110 – 750 2,5 на 1 см 60 0,5
1 раз на
12 міс.
Інші засоби захисту для ВРПН в розподільних мережах:
– гнучкі ізолювальні покриття До 1 6 60
1мА/
1 дм2
1 раз на
12 міс. – гнучкі ізолювальні накладки До 1 6 60 –
Примітка 1. Усі засоби захисту необхідно оглядати перед застосуванням незалежно від термінів періодичних оглядів.
Примітка 2. Діелектричні килими в процесі експлуатації підлягають огляду 1 раз на 6 міс., ізолювальні підставки – 1 раз на 36 міс., ізолювальні ковпаки на відімкнені ножі роз'єднувачів – 1 раз на 12 міс.
1.4 Пожежна профілактика при проектуванні і будівництвіпромислових підприємств
Будівля вважається правильноспроектованою у тому випадку, якщо разом з рішенням функціональних, санітарнихі інших технічних і економічних вимог забезпечені умови пожежної безпеки.
Відповідно до СНиП П – 2–80 усібудівельні матеріали по займистості підрозділяють на три групи:
1) що не згорають, які під дією вогню або високих температур незаймаються і не обвуглюються (до них відносять багато металів і матеріалимінерального походження);
2) важкоспалимі, які здатні займатися і продовжувати горітитільки при постійній дії стороннього джерела займання (наприклад, конструкції здеревини, просочені або покриті вогнезахисними складами);
3) що згорають, які здатні самостійно горіти після видаленняджерела займання (до них відносять багато пластичних матеріалів, у тому числівживані в будівництві).
Займистість будівельнихконструкцій визначають, як правило, займистістю матеріалів, з яких вонивиготовлені.
В умовах пожежі, окрім високихтемператур, на будівельні конструкції чинять дію їх власна маса і експлуатаційнінавантаження, а також додаткові, статичні навантаження (від пролитої пригасінні пожежі води або уламків конструкцій, що обрушилися) і динамічних дій(водяні струмені або уламки, що падають). В результаті вказаних дій конструкціїдеформуються і втрачають міцність. Здатність конструкцій чинити опір дії пожежіпри збереженні експлуатаційних функцій називається вогнестійкістю.
Вогнестійкість конструкційхарактеризується межею вогнестійкості, що є часом в годиннику від початкувипробування конструкції по стандартному температурному режиму до виникненняодного з наступних ознак: утворення в конструкції тріщин або отворів, крізь якіпроникають продукти горіння або полум'я; підвищення температури поверхностіконструкції, що не обігрівається в середньому більш ніж на 140° С; втратиконструкцією своєї здатності; переходження горіння в суміжні конструкції абоприміщення; руйнування вузлів кріплення конструкції.
Підвищити вогнестійкістьбудівель і споруд можна облицюванням або обштукатурюванням металевихконструкцій. Перевагою користуються облицювальні матеріали, що мають мінімальнумасу і мінімальний коефіцієнт температуропровідності. Велике значення маєзахист дерев'яних конструкцій, оскільки при нагріві їх поверхні до 270 – 280° Свони запалюються і продовжують горіти самостійно. З існуючих видів штукатурки,перевага віддається вапняно-цементній товщиною 20 мм, азбестоцементній абогіпсовій.
Іншим ефективним видомвогнезахисної обробки деревини є просочення антипиренами. Антипирени єхімічними речовинами, призначеними для надання деревині негорючості (наприклад,фосфорнокислий амоній, сірчанокислий амоній). До поверхневої обробкивідноситься також спосіб покриття дерев'яних конструкцій вогнезахиснимифарбами.
Зонування території. Цей захід полягає в групуванні при генеральномуплануванні підприємств в окремі комплекси об'єктів, споріднених пофункціональному призначенню і ознаці пожежної небезпеки. Для таких комплексівна промисловому майданчику відводять певні ділянки. При цьому споруди зпідвищеною пожежною небезпекою розташовуються з підвітряного боку. Призонуванні враховують рельєф місцевості, напрям і силу пануючих вітрів і т. п.
Іскри від промислових печей іустановок з відкритим вогнем часто є причинами виникнення пожеж, тому котлові,ливарні цехи і установки з відкритим вогнем розташовують з підвітряного боку повідношенню до відкритих складів ЛВЖ, зріджених газів і т. п. Важливезначення для пожежної безпеки має правильний пристрій внутрішньозаводськихдоріг, які повинні забезпечувати безперешкодний зручний проїзд пожежнихавтомобілів до будь-якої будівлі, а також вибір місць розташування пожежнихдепо. Одна із сторін підприємства повинна примикати до дороги загальногокористування або сполучатися з нею проїздами.
Протипожежні розриви. Для попередження поширення пожежі з однієїбудівлі на іншу між ними влаштовують протипожежні розриви. При визначенніпротипожежних розривів виходять з того, що найбільшу пожежну небезпеку відносноможливого займання сусідніх будівель і споруд представляє тепловевипромінювання від вогнища пожежі. Кількість сприйманої теплоти сусідньою зоб'єктом, що горить, будівлею залежить від властивостей горючих матеріалів ітемператури полум'я, величини випромінюючої поверхні, площі світлових отворів,групи займистості конструкцій, що захищають, наявності протипожежних перешкод,взаємного розташування будівель, метеорологічних умов і т. п. Привизначенні протипожежних розривів враховують міру вогнестійкості будівлі.
Протипожежні перешкоди. До них відносять стіни, перегородки,перекриття, двері, ворота, люки, тамбур-шлюзи і вікна. Протипожежні стіни маютьбути виконані з матеріалів, що не згорають, мати межу вогнестійкості не менше2,5 ч. і спиратися на фундаменти. Протипожежні стіни розраховують настійкість з урахуванням можливості одностороннього обвалення перекриттів іінших конструкцій при пожежі. Протипожежні двері, вікна і ворота впротипожежних стінах повинні мати межу вогнестійкості не менше 1,2 ч., апротипожежні перекриття – не менше 1 ч. Такі перекриття не повинні матиотворів, через які можуть проникати продукти горіння при пожежі.
Шляхи евакуації. При проектуванні будівель необхіднопередбачити безпечну евакуацію людей на випадок виникнення пожежі. Привиникненні пожежі люди повинні покинути будівлю протягом мінімального часу,який визначається найкоротшою відстанню від місця їх знаходження до виходуназовні. Відповідно до СНиП 11–2–80 число евакуаційних виходів з будівель,приміщень і з кожного поверху будівель визначається розрахунком, але повинноскладати не менше двух. Евакуаційні виходи повинні розташовуватисярозосереджено. При цьому ліфти і інші механічні засоби транспортування людейпри розрахунках не враховують. Ширина ділянок шляхів евакуації має бути неменше 1 м, а дверей на шляхах евакуації – не менше 0,8 м. Шириназовнішніх дверей сходових клітин має бути не менше ширини маршу сходів, висотапроходу на шляхах евакуації – не менше 2 м. При проектуванні будівель іспоруд для евакуації людей повинні передбачатися наступні види сходових клітині сходів: незадимлювані сходові клітини (що сполучаються із зовнішньоюповітряною зоною або обладнані технічними пристроями для підпору повітря);закриті клітини з природним освітленням через вікна в зовнішніх стінах; закритісходові клітини без природного освітлення; внутрішні відкриті сходи (безвнутрішніх стін, що захищають); зовнішні відкриті сходи. Для будівель зперепадами висот слід передбачати пожежні сходи.
Видалення з приміщеньдиму при пожежі. Якправило, виникнення пожежі в будівлях і спорудах супроводжується виділеннямвеликої кількості диму, що затемняє приміщення і затрудняючого умови евакуаціїі гасіння пожежі. Крім того, дим має задушливі властивості. Він особливонебезпечний в сучасних висотних будівлях.
Видалення газів і диму зприміщень, що горять, виробляється через віконні отвори, аераційні ліхтарі, атакож за допомогою спеціальних димових люків. Димові люки призначені длявидалення продуктів горіння, забезпечення незадимлених суміжних приміщень іуправління процесами горіння на пожежах (з тим, щоб надати полум'ю бажанийнапрям). Димові люки встановлюють в підвальних приміщеннях, в перекриттяхскладських і безліхтарних виробничих будівель. Площу перерізу димових люківвизначають розрахунком.

2. Практична частина
 
Задача 1
Оцінити ефективність природної вентиляції приміщенняекономічного відділу за такими вихідними даними:
1) габарити приміщення: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м,висота – 3,0 м;
2) кількість працюючих – 4 робітники;
3) розмір кватирки – 0,23 м2;
4) розмір дверей – 2,0 м2;
5) висота від центру дверей до центру кватирки – 1,5 м.
Рішення:
Оцінка ефективності природної вентиляції робочого приміщенняздійснюється порівнянням необхідного повітрообміну з фактичним.
Якщо об’єм робочого приміщення, що припадає на кожного працівника,менше 20 м3, необхідний повітрообмін повинен складати не меншеL' = 30 м3/год. на одну особу. При об’ємі 20 м3і більше на одного працівника повітрообмін повинен складати не менше L' = 20 м3/год.При об’ємі 40 м3 і більше на одного працівника за наявності вприміщенні вікон та дверей повітрообмін не лімітується.
Таким чином, необхідний повітрообмін Lн, м3/год,обчислюється за формулою:
/>,                                          (2.1)
де n – кількість працюючих.
В нашому випадку об’єм робочого приміщення, що припадає на кожногопрацівника дорівнює:
/>м3,
тому:
/>м3/год.
Фактичний повітрообмін у відділі здійснюється за допомогоюприродної вентиляції як неорганізовано – через різні нещільності у віконних ідверних прорізах, так і організовано – через кватирку у віконному прорізі.
Фактичний повітрообмін Lф, м3/год., обчислюється заформулою:
/>,                                               (2.2)
де Fкв – площа кватирки, через яку буде виходитиповітря, м2;
Vп – швидкість виходу повітря через кватирку, м/с. Її можнарозрахувати за формулою:
/>                                                       (2.3)
де g – прискорення вільного падіння, g =9,8 м/с;
∆Н2 – тепловий напір, під дією якого буде виходити повітря зкватирки, кг/м2:
/>                                                (2.4)
де h2 – висота від площини рівних тисків до центрукватирки (рис. 1).
Її можна визначити з наступного співвідношення: відстані відплощини рівних тисків до центрів нижніх і верхніх прорізів відповідно h1 та h2,обернено пропорційні квадратам площ цих прорізів Sдв та Fкв,тобто
/>                                                       (2.5)

З геометричних розмірів приміщення h1+h2=h,
де h=1,5 м – висота між центрами нижніх та верхніх прорізів.
Таким чином, з системи двох рівнянь з двома невідомими знаходимо h2(див. рис. 1).
/>
Рис. 1 – Схема розрахунку природної вентиляції
/>
Відповідно />м
γз та γвн – відповідно об'ємна вага повітря зовні та зсередини приміщення, кг/м3.
Об'ємна вагаповітря визначається за формулою:
/>                                                        (2.6)
де Рб– барометричний тиск, мм рт. ст., в розрахунках береться Рб = 750 ммрт. ст.;
Т – температураповітря, градуси Кельвіна.
Для управлінськихприміщень, в яких виконується легка робота відповідно до ГОСТу 12.1.005–88 длятеплого періоду року, температура повітря повинна бути не вище +28˚С, абоT=301К, для холодного періоду року відповідно t=17˚С, або T=290К.
Для повітря зовніприміщення температура визначається за СНиП 2.04.05–91:
для теплогоперіоду: t = 24˚С, T = 297 К;
для холодногоперіоду: t = -11˚С, T = 262 К.
Для холодногоперіоду
Об'ємна вагаповітря зовні приміщення, кг/м3 буде дорівнювати:
γз =0,465*750/262=1,33
Об'ємна вага повітря зсередини приміщення, кг/м3 буде дорівнювати:
γвн =0,465*750/290=1,2
Тепловий напір, під дієюякого буде виходити повітря з кватирки, кг/м2 становить:
∆Н2 =1,48∙(1,33–1,2)=0,19
Швидкість виходуповітря через кватирку, м/с складає:
/>
Фактичнийповітрообмін Lф, м3/год., у відділі становить:
Lф=0,23∙1,76∙0,5∙3600=728,64 м3/год
Визначившифактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновокпро ефективність природної вентиляції у відділі. У холодний період рокуфактичний повітрообмін набагато більше необхідного (728,64 > 80), що можевикликати переохолодження працюючих. Для покращення ефективності природноївентиляції рекомендується скорочення часу провітрювання приміщення пропорційноперевищенню фактичного повітрообміну над необхідним.
Необхідні 80 м3/год.Фактично можна досягти за:
/>хв.
Тобто дляефективної роботи природної вентиляції достатньо провітрювати приміщенняекономічного відділу протягом 6,5 хв. кожної години.
Для теплогоперіоду
Об'ємна вагаповітря зовні приміщення, кг/м3 буде дорівнювати:
γз =0,465*750/297=1,17
Об'ємна вага повітря зсередини приміщення, кг/м3 буде дорівнювати:
γвн =0,465*750/301=1,16
Тепловий напір, під дієюякого буде виходити повітря з кватирки, кг/м2 становить:
∆Н2 =1,48∙(1,17–1,16)=0,01
Швидкість виходуповітря через кватирку, м/с складає:
/>
Фактичнийповітрообмін Lф, м3/год., у відділі становить:
Lф=0,23∙0,4∙0,5∙3600=165,6 м3/год
Визначившифактичний повітрообмін і порівнявши його з необхідним, можна зробити висновокпро ефективність природної вентиляції у відділі. У холодний період рокуфактичний повітрообмін набагато більше необхідного (165,6 > 80), що можевикликати переохолодження працюючих. Для покращення ефективності природноївентиляції рекомендується скорочення часу провітрювання приміщення пропорційноперевищенню фактичного повітрообміну над необхідним.
Необхідні 80 м3/год.Фактично можна досягти за:
/>хв.
Тобто дляефективної роботи природної вентиляції достатньо провітрювати приміщенняекономічного відділу протягом 29 хв. кожної години.

Задача 2
Перевіритидостатність природного освітлення у економічному відділі, виходячи з такихданих:
1) габарити приміщення: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м,висота – 3,0 м;
2) розміри віконного прорізу: висота – 1,8 м, ширина – 2,0 м;
3) кількість вікон – 2;
4) висота від підлоги до підвіконня – 1,0 м;
5) середньозважений коефіцієнт відбиття внутрішніх поверхонь – 0,4;
6) найбільша відстань від вікна до робочого місця – 4,4 м.
Розв'язання:
При дослідженнідостатності природного освітлення необхідно відповісти на запитання: чивідповідає фактичне значення природного освітлення нормативному за СНиП II-4–79.Тобто необхідно порівняти значення фактичного та нормативного коефіцієнтівприродного освітлення.
Перш за все требаскласти розрахункову схему, дотримуючись пропорції розмірів або вибраногомасштабу, на якій відобразити, рис. 2:
− габаритні розміриприміщення: довжину, ширину, висоту;
− розміри вікон: ширину,висоту, їх кількість;
− розміщення вікон за висотоюприміщення: висоту від підлоги до підвіконня та відносно рівня робочоїповерхні, яка розміщена на висоті 0,8 м від підлоги;
− відстань від вікна дорозрахункової точки О, яка вибирається на робочому місці, найбільш віддаленомувід вікна.

/>
Рис. 2 –Схема розрахунку природного освітлення
Нормованезначення коефіцієнта природного освітлення (КПО) для четвертого світловогопоясу, в якому знаходиться України, еIV, визначається, %, за формулою:
еIV=eнІІІ∙m∙c,                                                          (2.7)
де енІІІ– нормоване значення КПО для III світлового поясу за СНиП II-4–79. Длябільшості адміністративно-управлінських приміщень, у яких виконуються роботиIII розряду (середньої точності), для бокового освітлення енІІІ = 1,5%;
m – коефіцієнтсвітлового клімату (для України m = 0,9);
c – коефіцієнтсонячності. Для географічної широти м. Суми розташоване в межах 0,75–1,0,приймаємо с=0,875. Тоді:
еIV=1,5∙0,9∙0,875=1,18%
Фактичне значеннякоефіцієнта природного освітлення для досліджуваного приміщення можна вивести зформули:
/>,                                        (2.8)
звідки

/>,                                                       (2.9)
де So– площа усіх вікон у приміщенні, м2;
Sn –площа підлоги приміщення, м2;
τo– загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу. Для віконнихпрорізів адміністративно-управлінських будівель, які не обладнанісонцезахисними пристроями, τo = 0,5;
r1 – коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніхповерхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення (довжини іширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної йому стінки),висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані розрахункової точкивід вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від стін, стелі,підлоги, ρср.
Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочоїповерхні до верху вікна:
5,4/1,8=3
Відношення відстані розрахункової точки від зовнішньої стіни доглибини приміщення:
4,4/5,4=0,8
Середньозважений коефіцієнт відбиття стелі, стін, підлоги, rср=0,4.
Відношення довжини приміщення до його глибини:
7,8/5,4=1
Знаходимо, що r1=2.
ηo – світлова характеристика вікна вибирається зтаблиці по співвідношенням, аналогічним попереднім:
Відношення довжини приміщення до його глибини:
7,8/5,4=1
Відношення глибини приміщення до висоти від рівня умовної робочоїповерхні до верху вікна:
5,4/1,8=3
Знаходимо, що ηo= 18;
Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншимибудинками, якщо будинків немає, то Кбуд = 1;
Кз – коефіцієнт запасу береться в межах Кз =1,3 – 1,5, приймаємо Кз = 1,4.
So =1,8∙2,0∙2=7,2 м2
Sn =7,8∙5,4=42,12м2
Таким чином:
/>%
Порівнюючи значення нормованого коефіцієнта природного освітленняі фактичного можна зробити висновок, що досліджуване приміщення потребуєдодаткових заходів для поліпшення природного освітлення. Отримані значенняперевищують допустимі норми. Допустимим відхиленням значення фактичногокоефіцієнта природного освітлення від нормованого є +10 – -5%.
У нас відхилення складає:
/>=+43%
 
Задача 3
Дослідити достатність загального штучного освітлення приміщенняекономічного відділу габаритами: довжина – 7,8 м, ширина – 5,4 м,висота – 3,0 м. Вид джерела світла – лампа розжарювання, системаосвітлення – загальна в системі комбінованого, 6 світильників по 1 лампі укожному потужністю 75 Вт.

Таблиця 1 – Технічні характеристики існуючих джерел штучногосвітлаЛампи розжарювання Люмінесцентні лампи Тип
Світловий потік, Fл, лм Тип
Світловий потік, Fл, лм В-125–135–15* 135 ЛДЦ 20 820 В 215–225–15 105 ЛД 20 920 Б 125–135–40 485 ЛБ 20 1180 Б 120–230–40 460 ЛДУ 30 1450 Б 125–135–60 715 ЛД 30 1640 БК 215–225–60 790 ЛБ 30 2100 БК 125–235–100 2280 ЛДУ 40 2100 БК 215–225–100 2090 ЛД 40 2340 Г 125–135–150 4900 ЛБ 40 3120 Г 215–225–150 4610 ЛДУ 80 3740 Г 215–225–300 19100 ЛД 80 4070 Г 215–225–300 19600 ЛБ 80 5220 * Перші два числа показують діапазон допустимої напруги, В, третє – потужність, Вт.
 
Розв'язання:
Для оцінки достатності штучного освітлення в приміщенні необхіднопорівняти значення фактичного освітлення та нормованого значення за СНиП ІІ-4–79.
Нормоване значення освітлення для економічного відділу призагальному освітленні за СНиП ІІ-4–79 складає при використанні ламп накалювання– 200 лк.
/>При комбінованому освітленнічастка загального освітлення в системі комбінованого повинна складати 10% нормидля комбінованого освітлення, але не менше 50 лк.
Значення фактичного освітлення, лк, у відділі можна знайти задопомогою методу коефіцієнта використання світлового потоку з формули:
/>,                                         (2.10)

звідки
/>,                                         (2.11)
де Fл – світловий потік однієї лампи, лм., в нашомувипадку приймаємо Fл=790 лм;
ηв – коефіцієнт використання світлового потоку.Для світильників, які використовуються в адміністративних будівлях длятрадиційних розмірів приміщення і кольорового оздоблення, може набуватизначення в межах ηв = 0,4 – 0,6, приймаємо ηв = 0,5;
N – кількість світильників, шт. Задану у вихідних даних кількістьсвітильників необхідно розмістити рівномірно по площі приміщення, по можливостіпо сторонах квадрата, виконуючи такі умови: сторона квадрата L = 1,4 Hp, де Hp– висота підвісу світильника над робочою площиною, яку можна визначити якрізницю між висотою приміщення і стандартною висотою розміщення над підлогоюробочої площини, що дорівнює 0,8 м, та висотою підвісу світильника відстелі hпід = 0,1 – 0,4 м. Відстань від світильника до стіни бажановитримувати в межах l = 0,3/>0,5L;
n – кількість ламп у світильнику, шт.;
S – площа приміщення, м2; S=48м2;
k – коефіцієнт запасу, k = 1,5 – 2 приймаємо k = 1,75;
z – коефіцієнт нерівномірності освітлення: для ламп розжарювання z= 1,15.
/>                                       (2.12)
/>                                             (2.13)
/>лк

Порівнюючи нормативне значення освітленості з фактичним, робимовисновок про достатність штучного освітлення у відділі.
Допустимим є відхилення фактичного освітлення від нормативного вмежах +20% – -10%.
Відхилення фактичного значення від норми складає:
/>
 
Задача 4
Розрахувати заземлення для стаціонарної установки. Заземлювачізаглиблені і розміщені в один ряд (глибина закладання t = 80 см). Довжиназаземлювача lтр=600 см, діаметр заземлювача dтр=2 см,ширина з’єднувальної смуги – 5 см, ґрунт – пісок, II кліматична зона.
/>

Рис. 3 – Схема заземлення
 
Рішення:
1. У відповідності до вимог пуевизначається допустимий опір розтіканню струму в заземленні Rз. Длямереж з напругою до 1000 В можна взяти Rз = 4 Ом.
2. Визначається питомий опірґрунту, який рекомендовано для розрахунків, rтабл., Ом×см; rтабл.= 70000 Ом×см
3. Визначаються підвищувальнікоефіцієнти для труб (вертикальних заземлювачів) КП.Т та дляз’єднувальної смуги КП.С, які враховують зміну опору ґрунту в різніпори року залежно від наявності опадів.
Беремо: КП.Т.=1,7; КП.С.=4.
4. Визначається питомий розрахунковийопір ґрунту для вертикальних електродів (труб або стрижнів) rрозр.т зурахуванням несприятливих умов за допомогою підвищувального коефіцієнта:
/>, Ом×см.                                  (2.14)
ρрозр.т=70000∙1,7=119000Ом·см
5. Визначається питомийрозрахунковий опір ґрунту для горизонтального заземлювача (з’єднувальноїсмуги):
/>, Ом×см.                                      (2.15)
ρрозр.с=70000·4=280000 Ом×см.
6. Визначається відстань відповерхні землі до середини вертикального заземлювача:
/>, см                                              (2.16)
/> см,
де hз – глибина заглиблення труб, см;
lТ – довжина вертикального заземлювача.
7. Визначається опір розтіканнюструму для одиночного вертикального заземлювача, який розташований нижче відповерхні землі:
/>, Ом             (2.17)

/>
8. Визначається необхіднакількість вертикальних заземлювачів без урахування коефіцієнта екранування:
/>                                              (2.18)
/>
9. Визначається відстань міжвертикальними заземлювачами LТ. із співвідношення />. Для стаціонарнихзаглиблених заземлювачів це співвідношення береться таким: С = 1.
LТ. = l Т = 600 см.
10. Визначаємо коефіцієнт екранування труб при числі труб nТ та відношенні />.
ηе т=0,4
11. Визначається необхіднакількість вертикальних заземлювачів з урахуванням коефіцієнта екранування:
/>                                            (2.19)
/>шт.
12. Визначається розрахунковийопір розтіканню струму при прийнятому числі вертикальних заземлювачів nТ.Е:

/>                                               (2.20)
/>Ом
13. Визначається довжиназ’єднувальної смуги:
/>                                                (2.21)
/>см
14. Визначається опір розтіканнюструму в з’єднувальній смузі:
/>                              (2.22)
/>Ом
15. Визначається коефіцієнтекранування hЕ.З.С для з’єднувальної смуги:
hЕ.З.С =0,205
16. Визначається розрахунковийопір для розтікання електричного струму в з’єднувальній смузі з урахуваннямкоефіцієнта екранування:
/>,                                           (2.23)
Де: nс – кількість з’єднувальних смуг, у нас nс=1;
/>Ом
17. Визначається загальний розрахунковий теоретичний опір розтіканню струму відвертикальних заземлювачів та з’єднувальної смуги:

/>                                             (2.24)
/>Ом, що менше Rз
Остаточний результат повинен бутиблизьким до значень Rз з меншої сторони.

Список використаної літератури
1. НПАОП 40.1–1.07–01 Правилаексплуатації електрозахисних засобів.
2. Батлук В.А.,Гогіташвілі Г.Г. Охорона праці в будівельній галузі. – К.: Знання, 2006.
3. Геврик Є.О. Охоронапраці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів. – К.: Ельга, Ніка-Центр,2003.
4. Грибан В.Г., Негодченко О.В.Охорона праці (+Доступ з локальної мережі СумДУ): навч. пос. – К.: ЦУЛ, 2009.
5. http://forca.com.ua