ЗМІСТ
ВСТУП… 2
РОЗДІЛ1 ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ… 3
1.1 Економічна сутність кредитних відносин НБУ зкомерційними банками. 3
1.2 Види і форми кредитних відносин НБУ з комерційнимибанками. 7
1.3 Досвід зарубіжних країн кредитних відносин НБУ зкомерційними банками 12
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНИЙ СТАН КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ… 16
2.1 Становлення та розвиток кредитних відносин НБУ зкомерційними банками 16
2.2 Динаміка показників, що характеризують кредитнівідносини НБУ з комерційними банками. 18
2.3 Антикризові заходи НБУ та їх вплив на діяльністькомерційних банків. 27
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ… 33
3.1 Моделі кредитних відносин НБУ з комерційними банками. 33
3.2 Напрямки вдосконалення кредитних відносин НБУ зкомерційними банками 38
ВИСНОВКИ… 42
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ… 43
ВСТУП
В умовах світовоїта національної фінансової кризи та нестабільності економіки особливоїнеобхідності та актуальності набувають стабілізаційні заходи Національногобанку України з регулювання діяльності комерційних банків.
Метою написаннякурсової роботи є вивчення теоретичних основ та аналіз сучасного стану тарозвитку кредитних відносин розвитку відносин Національного банку України зкомерційними банками.
Для досягненняпоставленої мети були вирішені наступні задачі:
- визначено економічну сутністькредитних відносин НБУ з комерційними банками;
- охарактеризовано види і формикредитних відносин НБУ з комерційними банками;
- розглянуто досвід зарубіжнихкраїн кредитних відносин НБУ з комерційними банками;
- вивчено становлення тарозвиток кредитних відносин НБУ з комерційними банками;
- розглянуто динамікупоказників, що характеризують кредитні відносини НБУ з комерційними банками;
- розглянуто антикризові заходиНБУ та їх вплив на діяльність комерційних банків;
- запропоновано шляхивдосконалення кредитних відносин НБУ з комерційними банками.
Об’єктомдослідження курсової роботи є процес становлення та розвитку кредитних відносинНБУ з комерційними банками. Предметом дослідження виступає діяльністьНаціонального банку України з рефінансування комерційних банків.
РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ 1.1Економічна сутність кредитних відносин НБУ з комерційними банками
Дляпідтримки необхідної ліквідності банківської системи Національний банк Україниздійснює рефінансування комерційних банків, тобто кредитування центральним банкомокремих комерційних банків на їхнє прохання, у випадку тимчасової нестачіліквідності.
Шляхомрефінансування центральний банк діє як «кредитор останньої інстанції» — він єгарантом безперебійного функціонування банківської та фінансової систем у цілому.
Функціяцентрального банку як «кредитора останньої інстанції» неминуча в силу самоїприроди банківської діяльності, тобто встановлення відповідної рівноваги міжпасивами, що повинні виплачуватися за вимогою негайно, і їхніми активами, що,як правило, мають довший строк. У вигляді запасу ліквідності зберігається лишенезначна частка активів. Якщо цей запас ліквідності виявляється недостатнім дляпогашення вимог вкладників (які важко передбачити, особливо на щоденнійоснові), рівновага між активами і пасивами порушується внаслідок більшоїшвидкості, з якою депозити можуть бути зняті, порівняно з часом, необхідним длямобілізації кредитів.
Кредитуванняв останній інстанції запобігає виникненню ефекту «доміно» — поширення кризи відкомерційних банків, що тимчасово мають нестачу ліквідності, на «здорові» банки,а також запобігає втраті довіри населення до надійності банківської системи уцілому. [12, 26]
Раніше (ХVIII-ХІХ ст.) політика рефінансуваннябанківських закладів центральним банком використовувалася виключно для впливуна стан грошово-кредитної сфери. З розвитком ринкових відносин поряд зпервинним призначенням політика рефінансування активніше почалавикористовуватися як інструмент надання фінансової допомоги комерційним банкам.Тобто центральні банки стали виконувати функцію банку банків і поступовоперетворилися на кредитора останньої інстанції для комерційних банків.
Кредитирефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасовихресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Проте доступ до цихкредитів не є вільним і залежить від багатьох факторів. До основних двохфакторів належать:
• стангрошово-кредитної сфери країни;
• фінансовийстан комерційного банку, що воліє отримати кредит. Економічнасутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівніполягає у тому, що через кредитування банківських установ здійснюється емісіягрошей в обіг, і розширюється таким чином обсяг сукупної грошової маси векономіці. Це створює умови для розширення (експансії) кредитної діяльностікомерційних банків.
Намікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють підтримці панеобхідному рівні ліквідності комерційних банків, зміні структури їхніх активівна користь позичкових операцій, а також розширенню, за необхідності, обсягукредитування своїх клієнтів.
Об'єктомрефінансування у більшості країн світу, як правило, є лише комерційні банки.При цьому кредити надаються фінансово стабільним комерційним банкам, щовідчувають лише короткострокові фінансові труднощі (максимальний термін наданнякредитів рефінансування у більшості країн становить один рік, при цьомубільшість кредитів надається терміном до одного місяця).
Кредитирефінансування центрального банку можна класифікувати залежно від:
• формизабезпечення (облікові та ломбардні);
• термінів використання(короткострокові (від одного до кількох днів) і середньострокові (від місяця дороку);
• методівнадання (прямі кредити і кредити, що надаються шляхом аукціону);
• цільовогохарактеру (коригуючі та сезонні кредити).
Міжбанківськийринок кредитних ресурсів це система, що забезпечує купівлю-продаж вільних кредитнихресурсів між комерційними банками та комерційними банками і НБУ.
Учасникамиміжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його регіональнеуправління, комерційні банки, їх філії та відділення.
Розміщуватий купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банковівигідно з двох основних причин:
1) комерційнібанки, на відміну від суб'єктів господарської діяльності, відрізняються більшвисокою надійністю;
2) процентнаставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча від ставки за кредитамисуб'єктам економіки.
Міжбанківськікредити заскладом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитуванняНБУ комерційних банків. У загальній структурі міжбанківських кредитівпереважають взаємні кредити комерційних банків (80-85%), проте з розвиткомбанківської системи частка кредитів НБУ буде зростати.
Міжбанківськікредити надаються, як правило, на короткий та на короткий термін (від 1 дня до2-3 місяців).
Платаза міжбанківськими кредитами пов'язана та максимально наближена до обліковоїставки НБУ. Метою залучення міжбанківських кредитів є, по-перше, розширеннякредитної діяльності з клієнтами, по-друге, необхідність підтримки тарегулювання банківської ліквідності. [30, 54]
НБУвиступає у якості «банку банків» і є для комерційних банків останнімкредитором. Економічна сутність і види кредитів, що надаються НБУ комерційнимбанкам, розкриває спеціальна таблиця.
Таблиця1
Економічнасуть і види кредитів НБУ комерційним банкамВиди кредитів Економічна суть Через закриті кредитні аукціони На макрорівні через кредитування комерційних банків здійснюється емісія грошей в обіг і розширюється обсяг сукупної грошової маси в економіці, що створює додаткові умови для кредитної експансії банків Кредитування під заставу державних цінних паперів Рефінансування активних операцій через переоблік векселів господарських суб'єктів На мікрорівні — кредити НБУ комерційним банкам сприяють підтриманню комерційними банками ліквідності, зміни структури активів на користь позичкових операцій, а також розширенню, при необхідності, обсягу кредитної допомоги клієнтам Стабілізаційний кредит
Напочатку розвитку кредитних відносин між НБУ та комерційними банками першимзастосовувались такі види кредитування:
-кредити для завершеннярозрахунків шляхом заліку взаємної
заборгованості;
- кредитидля покриття дефіциту державного бюджету;
- кредитидля надання кредитної допомоги підприємствам окремих
галузейнародного господарства;
— відкритікредитні аукціони.
Такікредити надавалися на емісійній основі, як правило, за пільговою процентноюставкою та, переважно, неплатоспроможним клієнтам. Між комерційними банкамиресурси розподілялись з урахуванням розміру статутного капіталу, мережібанківських установ тощо.
Подібніметоди кредитування НБУ економіки — безпосередньо, або через комерційні банкимали адміністративний характер і негативно впливали на інфляційні процеси. ТомуНБУ поступово перейшов до ринкового механізму регулювання грошово-кредитнихвідносин із комерційними банками та іншими кредитними установами (табл. 1). [26, 51]
1.2 Види і форми кредитних відносин НБУз комерційними банками
Механізмкредитування комерційних банків через кредитні аукціони включає такі елементи: організаціяаукціону, визначення учасників аукціону, визначення ціни кредитних ресурсів тапорядок задоволення заявок, вимоги до учасників, обмеження результатіваукціону, його оформлення та відповідальність за кредитами отриманими заукціону НБУ (табл. 2). НБУ проводяться лише закриті кредитні аукціони.
Частка наданихкредитів НБУ через кредитні аукціони у загальному обсязі кредитів НБУкомерційним банком постійно зростає.
НБУздійснює кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів удвох видах: ломбардного кредиту й кредиту на основі РЕПО-угод.
Якзабезпечення ломбардного кредиту використовуються державні цінні папери,випущені Мінфіном України. їх список затверджується правлінням НБУ. Як винятокза рішенням правління НБУ у заставу також можуть прийматись цінні паперимісцевих органів влади, а також інші цінні папери.
Ломбарднийкредит надаєтьсяна термін до 30-ти днів у межах лімітів, встановлених на квартал НБУ длярегіональних управлінь.
Дляотримання ломбардного кредиту комерційні банки повинні:
1)отриматиліцензію на здійснення банківської діяльності, бути включеними доРеспубліканської книги реєстрації банків та працювати не менше одного року;
Таблиця2
Елементикредитування через кредитні аукціониОрганізація Учасники Ціна Загальне керівництво здійснює Аукціонний комітет, персональний склад якого визначає та затверджує правління НБУ. Проводиться періодично. Дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі визначає правління НБУ. Повідомлення про аукціон надсилається не пізніше 10-ти днів до дня проведення Єдиним продавцем є НБУ. Покупці: комерційні банки, що виконують установлені НБУ економічні нормативи, своєчасно подають звітність і повертають раніше отримані кредити. На аукціон не допускають філії комерційних банків та банки, що діють менше 1 року
Початкову процентну ставку визначає правління НБУ. Заявки задовольняють у міру зниження
запропонованої за них процентної ставки, починаючи з найвищої Обмеження Оформлення Відповідальність Один банк не може одержати більше 50% запропонованого обсягу кредитів на кредитному аукціоні. Сума заборгованості за кредитами НБУ з урахуванням поданої заявки не повинна перевищувати 5-ти кратного розміру власного капіталу банку, розрахованого на основі останнього балансу На задоволені заявки банки отримують свідоцтво про купівлю кредитів. Воно є основою для оформлення у регіональному управлінні НБУ кредитної угоди. Після її оформлення управління НБУ переказує кредит на коррахунок КБ Банки повинні своєчасно повертати кредити, придбані на закритих аукціонах. Дія контролю за цим укладається договір про забезпечення повернення отриманих кредитів. Придбані кредити не повинні призводити до порушення встановлених економічних нормативів Вони не підлягають пролонгації
2)дотримуватисьвстановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського облікута своєчасно і повно звітуватись перед регіональним управлінням НБУ;
3)не матипростроченої заборгованості за кредитами НБУ та % за ними.
Цінніпапери, що приймаються у забезпечення ломбардного кредиту, повинні відповідатитаким вимогам:
У вонизанесені НБУ до ломбардного списку як такі, що перебувають на балансікомерційного банку і до яких немає претензій:
У строкїх погашення не припадає на термін користування ломбардним кредитом (строкпогашення настає не раніше 35-ти днів із моменту переказування їх відповідноїкількості на рахунок ДЕПО в НБУ).
Ломбарднийкредит оформляється комерційним банком та регіональним управлінням НБУ такимидокументами:
1) заявка накредит;
2) кредитнаугода;
3) дорученняна право реалізації ІІБУ цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардногокредиту.
Підчас ломбардного кредиту комерційний банк переказує заставлені цінні папери зісвого ДЕПО-рахунку на ДЕПО-рахунок у депозитарії НБУ, де вони зберігаютьсяпротягом всього терміну користування позикою. Одночасно регіональне управлінняНБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на коррахунок банку-позичальника.
Ломбарднийкредит надається у межах 75% від вартості портфеля цінних паперів, що наданийяк забезпечення. Після користування кредитом сума заборгованості списується зкоррахунка банку-позичальника разом із процентами за користування. Одночаснорозблоковуються ДЕПО-рахунки і цінні папери знову переходять у власність банку.У разі відсутності коштів на коррахунку банку для погашення ломбардного кредитуі % за ним, він погашається завдяки реалізації заставлених цінних паперів. [34, 221]
Ломбарднікредити надаються НБУ за обліковою ставкою плюс до 10% комерційної винагороди.
КредитуванняНБУ комерційних банків на основі РЕПО-угод складається з двох частин. Для їхздійснення укладається генеральна угода між учасниками кредитування (НБУ ікомерційними банками) про продаж-купівлю державних цінних паперів на певнийстрок із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або навимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.
Залежновід основних монетарних параметрів операцій РЕПО поділяються на два види:
1)у разіпотреби у підвищені ліквідності комерційних банків НБУ здійснює операції«прямого РЕПО» і купує у комерційних банків державні цінні папери навідповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу комерційнимбанком у встановлений строк;
2)у разівиникнення надлишкові ліквідності банківської системи НБУ застосовує «зворотнеРЕПО», тобто продає комерційним банкам державні цінні папери, які є у йогопортфелі на певний період при умові викупу їх у комерційного банку вустановлений строк.
Кредитуваннячерез операції РЕПО здійснюється двома способами:
1) на основібезпосередньої домовленості НБУ з комерційними банками;
2) на основітендеру заявок комерційних банків.
Повідомленняпро проведення тендеру за операціями РЕПО через регіональні управління НБУнадсилається не пізніше ніж за тиждень до його проведення із зазначеннямтерміну операції РЕПО та умов його проведення. Комерційні банки у заявках научасть у тендері пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу цінних паперівта зворотної ціни їх викупу.
Залежновід терміну дії операції РЕПО поділяються на такі види: нічне, відкрите истрокове.
Міжучасниками операції РЕПО укладається угода, в якій передбачається:
1) термін,сума, ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;
2) перелікцінних паперів, які беруть участі, в операції РЕПО.
3) зобов'язанняпродати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке мас кореспондуватися іззобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;
4) порядокустановлення маржі або % доходу.
Обов'язковоюумовою укладання угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, щодержавні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, маютьпереказуватись через депозитарії на рахунок покупця зі зміною права власності.Для забезпечення зобов'язань про зворотний викуп цінних паперів НБУ — у першійчастині операції РЕПО покупець — отримує гарантійний внесок на підставіринкової оцінки державних цінних паперів, що є об'єктом операції РЕПО. Сумагарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО,типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходуза цими цінними паперами.
Уразі невиконання зобов'язань комерційним банком про зворотний викуп ціннихпаперів у встановлений термін за визначеною в угоді ціною, кін втрачає правовласності на дані цінні папери та дохід за ними, а також йому не повертаєтьсягарантійний внесок.
Комерційнібанки для забезпечення власної ліквідності можуть одержати кредит в установахНБУ у формі переобліку векселів.
УстановиНБУ здійснюють таке кредитування з дотриманням таких вимог:
— усі подані векселі за строком оплати не повинні перевищувати 90 днів і маютьбути такими, щоб їх можна було вчасно опротестувати у місцях їх оплати;
— подані векселіповинні мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису того комерційногобанку, який подав ці векселі, а переказні векселі — ще й акцепт платника;
— оплата векселівмає відбуватись у місцях, де є установи комерційного банку, нотаріус або суд;
— має бути встановленийНБУ ліміт кредитування.
Начас користування кредитом векселі, що подані на переоблік, зберігаються в НБУ.Сума позики, що надається комерційному банкові на основі переобліку, неперевищує 50-70% вартості векселів. Комерційний банк зобов'язаний у термін 10-15днів до часу погашення векселів викупити їх в НБУ. Відповідно максимальнийтермін користування такими позиками може складати 60-75 днів.
НБУна сьогодні рідко застосовує таку форму рефінансування комерційних банків, якпереоблік і перезастава векселів, тому що вексельний обіг в Україні робитьперші кроки у своєму розвитку.
Платаза обліковий кредит встановлюється НБУ на рівні облікової ставки. [26, 104]/1.3 Досвід зарубіжних країн кредитнихвідносин НБУ з комерційними банками
Незважаючина феноменально високі темпи зростання, що становлять за останні 20 років 10% урік, економічний потенціал Китаю залишається порівняно невеликим.
Домінуючуроль у банківському секторі Китаю відіграють державні кредитно-фінансовіустанови. На чотири найбільших державних комерційних банки — Банк Китаю,Промисловий і комерційний банк Китаю, Будівельний банк Китаю іСільськогосподарський банк Китаю — належить 90% усіх банківських активів, 71%позичок і 62% депозитів усіх банків.
Ринковіреформи, що проводяться в Китаї з 1978 р., вимагають трансформування плановихмеханізмів мобілізації і перерозподілу фінансових ресурсів у ринкові, зокремана базі формування ефективного банківського сектора. На жаль, зробити це покищо не вдасться через практично необмежену підтримку урядом низькоприбуткових ізбиткових державних промислових підприємств, що зберігають головну роль в економіці.
Низькаефективність і прибутковість державних промислових підприємств зумовлюютьнеобхідність їх постійного зовнішнього фінансування через державні банки.
Кредитнийрейтинг китайських банків — один із найнижчих серед країн Азії, що пов'язано знадмірним і швидко зростаючим обсягом прострочених позичок. Велика частинапрострочених позичок державних комерційних банків Китаю за своєю природоюпринципово відрізняється від прострочених позичок приватних банків, що працюютьв умовах ринкової економіки. По-перше, вони були надані винятково державнимпідприємствам — донедавна тільки державні підприємства мали доступ до офіційнихбанківських кредитів.
По-друге,неповернення позички стало звичним явищем як для позичальника, так і длякредитора: більшість кредиторів зовсім не розраховують одержати поверненняборгу в термін, а позичальники повною мірою усвідомлюють, що не зможутьповернути позичку. Обидві сторони розуміють, що банківські позички — це лишеформа субсидування урядом збиткових державних підприємств. [37, 50]
Банківськіреформи відіграють важливу роль як частина стратегії трансформаціїцентралізованої планової економіки в ринкову з 1978 р. З початку ринковихперетворень банківський сектор зазнав серйозних змін, хоча в ньому зберігаютьсяглибокі структурні проблеми, що стосуються якості активів, достатності капіталуі прибутковості банків. Уряд цілком усвідомлює необхідність розв'язання цихпроблем. Про це свідчить активізація банківських реформ у 1998 р. Основна увагабула приділена проблемі заборгованості, що накопичилася по простроченихпозичках.
Донедавнабанківські реформи, в основному, були сфокусовані на розвитку конкуренції,розширенні каналів фінансового посередництва і формуванні правових рамок длябанківського нагляду. Так, у 1995 р. були прийняті закон про Центральний банк,у якому за Народним банком Китаю закріплена роль єдиного урядового відомства побанківському нагляду і регулюванню банківських операцій, і закон про комерційнудіяльність банків, у якому чітко визначена сфера діяльності комерційних банків.
У1998 р. уряд почав нову серію дій з метою вирішення проблеми простроченихпозичок і зниження банківських ризиків. Серед них:
— емісія облігацій для рекапіталізації державних банків;
— перехід на міжнародні стандарти класифікації простроченихпозичок;
— переклад банківського кредитування на комерційну основу;
— заборона місцевим органам влади впливати на рішення банків у сферікредитування.
Урамках програми рекапіталізації «великої четвірки» Народний банк Китаю знизиврезервні вимоги для комерційних банків із 13 до 8 і здійснив спеціальну емісіюдержавних облігацій на суму в 270 млрд. юанів (32,5 млрд. дол. США) із річнимкупоном у 7,2. Зниження резервних вимог дозволило збільшити банківськуліквідність приблизно на 377 млрд. юанів. Облігації були викуплені «великоючетвіркою» за рахунок додаткових ліквідних коштів, що з'явилися завдяки зниженнюрезервних вимог. У свою чергу, уряд викупив у комерційних банків субординованийборг (тобто борг, що у випадку ліквідації незабезпечений кредитор можестягувати тільки після того, як будуть задоволені претензії забезпеченихкредиторів), включений у категорію «власний капітал» для того, щоб банки моглиполіпшити показник достатності капіталу.
Внаслідокрекапіталізації власний капітал державних банків зріс до 478 млрд. юанів, тобтона 208 млрд., що, за оцінками, створило можливість для наближення до показникадостатності капіталу — у 8% активів, що відповідає стандартам Банку міжнароднихрозрахунків.
Досередини 1997 р. розподіл банківських кредитів у Китаї здійснювався на плановійоснові: Народний банк Китаю щорічно встановлював кожному державному банку кредитнийплан, у якому визначався мінімальний об'єм позичок і їх розподіл між секторамиекономіки. За такої системи більшість позичок направлялася на фінансуваннязбиткових державних підприємств, що негативно позначалося на фінансовихпідсумках діяльності банків.
З1 січня 1998 р. планова система розподілу кредитів була замінена наіндикативну: для банків установлювалися довідкові орієнтири, щовикористовуються при плануванні кредитних операцій. По цих орієнтирах у 1998 р.передбачалося збільшення банківського кредитування порівняно з кредитним планом1997 р. на 25%.
Тепербанки вільні у своїй кредитній діяльності і можуть керуватися комерційнимирозуміннями.
РеорганізаціяНародного банку Китаю дозволила зміцнити і деполітизувати систему банківськогонагляду. Передбачено структурну перебудову Народного банку Китаю: на базі 31місцевої філії повинні бути створені 9 регіональних підрозділів по типуФедеральної резервної системи США. Головний керуючий кожного підрозділупризначається Народним банком Китаю, що обмежує вплив місцевих органів влади накредитну діяльність підрозділів. [37, 54]
РОЗДІЛ 2.СУЧАСНИЙ СТАН КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИБАНКАМИ 2.1Становлення та розвиток кредитних відносин НБУ з комерційними банками
Зпочатку створення НБУ (1991 р.) кредитні відносини між ним і КБ малиадміністративний характер. НБУ здійснював кредитні емісії і направляв засоби назавершення розрахунків між підприємствами за допомогою погашення взаємноїзаборгованості, покриття дефіциту Державного бюджету, кредитування окремихгалузей.
Кредитніемісії здійснюються відповідно до вказівок Президента, постанов Верховної Ради,КМУ.
1992р. — емісія на погашення взаємноїзаборгованості підприємствами, сільськогосподарське кредитування.
Між комерційними банками ресурси розподілялися з урахуваннямрозміру статутного фонду, мережі банківських установ тощо.
Кредитні емісії здійснювалися відповідно до постановВерховної Ради України, указів Президента України та рішень Кабінету МіністрівУкраїни. Наприклад, у 1992 р. кредитна емісія становила 1 трлн крб. і буласпрямована на забезпечення заліків взаємної заборгованості підприємств,поповнення їхніх обігових коштів, фінансування сільськогосподарськихпідприємств тощо. У 1993 р. обсяги кредитної емісії збільшилися в 30 разів істановили близько 30 трлн. крб., 70 % яких через різні канали було спрямованона фінансування агропромислового комплексу.
Емісійні кредити надавалися в той час за пільговими процентнимиставками, які були значно нижчими, ніж темпи інфляції, що прискорювало процесобезцінення грошей.
Після 1993 р. згідно з рішенням найвищих державних органівобсяги кредитних емісій почали зменшуватися. Це дало змогу НБУ розпочатизапровадження економічно обґрунтованої системи регулювання грошового ринку звідповідними інструментами і завдяки цьому стабілізувати грошово-кредитнийринок, інфляцію, а відтак — і вартість національних грошей. Поступово почализапроваджуватись операції, спрямовані на підтримання ліквідності комерційнихбанків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО. [30, 225]
Кредити комерційним банкам для підтримання їхньої ліквідностідо 1994 р. надавалися переважно опосередковано. Тобто відповідно до рішень законодавчихта виконавчих органів централізовані цільові кредити одержували безпосередньоклієнти (підприємства та організації). Такі кредити нерідко потраплялинеплатоспроможним клієнтам, які підтримувалися державою, і досить часто неповерталися. Це ускладнювало стан з ліквідністю комерційних банків і вимагалонових емісійних кредитів.
Практика надання емісійних кредитів неплатоспроможнимклієнтам була припинена із запровадженням у 1994 р. кредитних аукціонів, черезякі ресурси надходили в комерційні банки, далі — в економіку. У 1995 р. НБУвідмовився від кредитування суб'єктів господарювання, що також сприялозміцненню економічних відносин з комерційними банками. НБУ припинив такожвиділення ресурсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах,тобто під пільгову процентну ставку.
1993р. — кредитування АПК (на 70% відемісії).
Емісійнікредити надавалися з низькими процентними ставками, що навіть нижче темпівінфляції — це веде до знецінювання грошей.
Чомув цей період виникали проблеми? Кредити давалися вибірково, нерідко попадали донеплатоспроможного клієнта, підтримуваного державою. Але в підсумку кредити неповерталися. Це ускладнювало ліквідність банків і вимагало нових емісійнихкредитів. Банк України проводить державне кредитування АПК.
Практиканадання кредитів неплатоспроможним клієнтам зупинилася у 1994 р. Буловпроваджено кредитні аукціони, через які ресурси надходили У КБ, потім векономіку.
1994р. — НБУ не кредитує суб'єктів господарювання, а будує відносини з комерційнимибанками. Уже немає кредитів з пільговою процентною ставкою.
З 1995 р. почала запроваджуватися практика проведенняцільових кредитних аукціонів з продажу кредитів комерційним банкам длякредитування підприємств, що потребують державної фінансової допомоги.
У 1996 р. НБУ в механізмі кредитування комерційних банківзастосував ломбардне кредитування під заставу державних цінних паперів та угодРЕПО. Це стало можливим лише в умовах створення і розвитку ринку державнихцінних паперів, який перші кроки зробив у 1995 р.
Отже, НБУ, по суті, припинив пряме кредитування дефіцитудержавного бюджету і перейшов до ринкового механізму регулюваннягрошово-кредитних відносин, у якому чільне місце належить кредитним відносинамз комерційними банками та іншими кредитними установами.
Сьогоднікредити НБУ видаються на пільгових умовах, але на практиці використовують їхтільки деякі суб'єкти господарювання. [39, 52]2.2 Динаміка показників, щохарактеризують кредитні відносини НБУ з комерційними банками
Нафоні широкої реклами, простоти отримання кредитів обсяг наданих банкамикредитів за 2 роки зріс майже в 3 рази.Більше половини загального їхобсягу припадає на кредити, надані в іноземній валюті (на 01.01.2008 — 52%). Цебуло передусім пов'язано з більш низькими процентними ставками за кредитами віноземній валюті порівняно з національною, нерозвиненістю вітчизняної фінансовоїсистеми, яка все ще не може гідно конкурувати із зовнішніми ринками як вчастині обсягів наявних кредитних ресурсів, так і строків, на які вони можутьбути надані позичальникові. Також для більшості українців іноземна валюта(долар США і пізніше євро) протягом тривалого часу залишалася основним засобомзаощадження та накопичення капіталу, оскільки, починаючи з 2000 року, курсамериканського долара по відношенню до гривні змінювався ненабагато: від 5,44грн. за дол. США в 2000 році до 4,85 грн. за дол. США у середині 2008 року.
Кредити,надані за фізичним особам, протягом останніх двох років зростали вищимитемпами, ніж кредити, надані суб'єктам господарювання (3,5 рази порівняно з2.8).
Такийвеликий попит на кредити не завжди відповідав реальним можливостямпозичальників щодо обслуговування та погашення отриманих кредитів, оскількипозичальники не завжди можуть об'єктивно оцінити наслідки інфляції, ризикбезробіття, зростання цін, зменшення доходів.
Національнийбанк України розумів, що стрімке зростання обсягів кредитів, наданих фізичним особам,і відповідне зростання частки таких кредитів у загальній сумі кредитів, щоспостерігалося протягом останніх років, у будь-який момент могло стати серйознимвипробуванням для банків, оскільки населення є економічно незахищеним прошаркомз точки зору стабільності отримання доходів.
Незважаючина проблеми з ліквідністю, які виникли наприкінці 2008 року, банки продовжуваликредитування юридичних осіб у національній валюті.
Одниміз заходів, спрямованих на нейтралізацію впливу зовнішньої фінансової кризи тазабезпечення стабільності банківської системи, було передбачене постановоюПравління Національного банку України від 11.10.2008 № 319 обмеження обсягівкредитів, що можуть надаватися банками в іноземній валюті контрагентам, які немають валютної виручки.
Заборгованістьза кредитами суб'єктів господарювання за жовтень — грудень 2008 р. у національнійвалюті зросла на 27 млрд. грн. або на 14%.
Віноземній валюті (доларовий еквівалент) обсяг кредитів суб'єктам господарюванняскоротився на 2,5 млрд. дол. США. або на 7%.
Зниженняпопиту на вітчизняну продукцію на світових ринках та зменшення попиту навнутрішньому ринку призвело до погіршення фінансового стану суб'єктівгосподарювання, а в окремих випадках — до їх дефолту і, як наслідок — донеповернення кредитів банкам.
Заостанні три місяці 2008 року скоротилися й обсяги кредитів, наданих фізичним особам:у національній валюті — майже на 3 млрд. грн. (4%) і в іноземній валюті(доларовий еквівалент) — на 1,1 млрд. дол. США (4%). Унаслідок девальваціїгривні щодо долара США та євро зменшилася спроможність позичальників погашатисвою заборгованість перед банками, насамперед за кредитами в іноземній валюті,що спричинило зростання проблемних кредитів у фізичних осіб.
Зметою більш виваженого підходу громадян до питання про отримання кредитуНаціональним банком України було підготовлено і розміщено на офіційній сторінціНаціонального банку в мережі Інтернет Пам'ятку позичальника банку за споживчимкредитом, у якій особлива увага зверталася на ризики, пов'язані з отриманнямкредиту в іноземній валюті. Банки зобов'язані були розмістити цю Пам'ятку вусіх місцях здійснення операцій споживчого кредитування таким чином, щобпозичальники могли з нею ознайомитися.
Уцей самий період постановою Правління Національного банку України від01.12.2008 № 406 внесено зміни до Положення про порядок формування івикористання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціямибанків, згідно з якими:
— суттєво підвищено коефіцієнти резервування (за ступенем ризику) за кредитнимиопераціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходженьвалютної виручки;
— посилено вимоги щодо оцінки фінансового стану позичальників — фізичних таюридичних осіб, у кредитних договорах з якими немає письмової згоди на збір,зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформаціїпро них;
— підвищено вимоги щодо якості прийнятого забезпечення.
Цієюпостановою банки зобов'язано резервувати кошти на окремому рахунку вНаціональному банку України в розмірі резерву, сформованого за кредитнимиопераціями з позичальниками, у яких немає джерел надходжень валютної виручки.
Запровадженізміни сприяють стримуванню видачі нових кредитів в іноземній валютіпозичальникам, у яких немає джерел надходження валютної виручки, підвищеннюякості та ліквідності застави, що приймається банками під забезпечення за кредитами,а також формуванню банками достатніх обсягів резервів за кредитними операціями.
Узв'язку зі значним відпливом коштів з банківської системи, що негативновплинуло на стан банківської системи, насамперед, на капіталізацію банків, атакож на виконання вимог Закону України «Про першочергові заходи щодозапобігання наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України». З метою фінансового оздоровлення банків,зокрема, шляхом їх капіталізації, постановою Правління Національного банкуУкраїни від 01.12.2008 № 405 був затверджений Спеціальний порядок здійсненнязаходів щодо фінансового оздоровлення банків, у якому визначені особливостіфінансового оздоровлення банків в умовах запобігання негативним наслідкамфінансової кризи, згідно з якими:
— спрощено процедури та скорочено терміни погодження статутів банків іреєстраційних процедур банків;
— установлено спрощені порядки збільшення статутного капіталу за рахунок коштівакціонерів (учасників) банку та інвесторів і реорганізації банків за рішеннямвласників;
— визначено процедури капіталізації банків за участю держави та заходи щодофінансового оздоровлення банків в умовах запровадження тимчасовоїадміністрації.
ПостановоюПравління Національного банку України від 04.12.2008 № 413 «Про окремі питаннядіяльності банків» були визначені подальші кроки Національного банку,спрямовані на забезпечення стабільної роботи банків, а саме:
банкизобов'язано:
— уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростанняобсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущеннядострокового повернення коштів, розміщених вкладниками;
— спрямувати не менше 50 відсотків отриманого в 2008 році чистого прибутку дорезервного фонду на покриття непередбачених збитків;
— ужити заходів щодо скорочення адміністративних витрат та обмеження виплатибонусів. премій та інших додаткових матеріальних винагород керівникам банків;
— банкам рекомендовано переглянути в бік зменшення процентні ставки за кредитами,наданими в іноземній валюті, з урахуванням якості стану обслуговуванняпозичальниками заборгованості за основним боргом та відсотками/комісіями заним, а також стану дохідності банку, з метою зниження ризиків невиконанняпозичальниками своїх зобов'язань за такими кредитами. [41]
Ураховуючискладнощі з погашенням кредитів, наданих банкамипідприємствам-товаровиробникам, Національний банк прийняв рішення про наданнябанкам змоги послабити вимоги до таких позичальників, зокрема, банкам дозволеносамостійно та на власний ризик приймати рішення про пролонгацію кредитів,наданих товаровиробникам, і до 01.10.2009 визначати клас позичальників безурахування факту такої пролонгації відповідно до вимог Положення про порядокформування та використання резерву для відшкодування можливих втрат закредитними операціями банків за умови, що їх фінансова діяльність єзадовільною.
Уперіод загострення напруження на фінансовому ринку в жовтні — листопаді діїНаціонального банку України спрямовувалися, насамперед, на забезпечення своєчасностіпроведення розрахунків банками, недопущення відпливу коштів з банківськоїсистеми та збалансування ситуації на валютному сегменті ринку.
Уцьому контексті Національний банк у жовтні-листопаді тимчасово використовувавдодаткові інструменти підтримки ліквідності банків, а саме:
— підтримання ліквідності на основі програм фінансового оздоровлення на термін до1 року зі сплатою 15% річних у межах 90% вартості наданого банком забезпечення;
— оперативне підтримання ліквідності банків, сплачений статутний капітал якихстановить не менше 500 млн. грн., яке здійснюється на термін до 1 року за платув розмірі 15% в сумі до 60% статутного капітал}' банку.
Рішеннящодо надання рефінансування Національний банк України приймав з урахуванням наданоїбанкам інформації про причини втрати ліквідності, зокрема щодо обсягів відпливудепозитів, неповернених кредитів, у т.ч. підприємств будівельного сектору, агропромисловогокомплексу та іпотечних кредитів, наданих фізичним особам.
Здійснюючипідтримку ліквідності банківської системи через механізми рефінансування,Національний банк України сприяв банкам у вчасному виконанні ними своїхзобов'язань, у тому числі за вкладами населення.
Загалому жовтні — листопаді 2008 р. для підтримання ліквідності банків Національнийбанк надав кредитів рефінансуванняна загальну суму близько 74,7 млрд.грн., у т.ч. кредитів овернайт — 36,9 млрд. грн.
Заходи,що вживалися Національним банком України для стабілізації ситуації, сприялизниженню напруги на грошово-кредитному ринку, що знайшло своє відображення в поступовомууповільненні тенденцій до відпливу депозитів із банківської системи, у томучислі коштів населення, збільшенні ліквідності банківської системи,стабілізації ситуації на міжбанківському кредитом ринку.
Починаючиз кінця листопада, Національний банк почав запроваджувати другий етапстабілізаційних заходів, головною метою якого було зменшення спекулятивного попиту наіноземну валюту, а також закріплення позитивних тенденцій до стабілізаціїситуації в банківській системі. Цей етап стабілізаційних заходів, зокрема,передбачає:
— обмеження обсягів підтримки ліквідності банків — регулювання ліквідності банківськоїсистеми наразі здійснюється з використанням стандартних процедур, що діяли допосилення напруги на ринку у жовтні:
— коригування вимог з формування банками обов 'язкових резервів у напряміпосилення привабливості здійснення активно-пасивних операцій в національнійвалюті — наразінорматив обов'язкового резервування за коштами в національній валюті знижено донуля;
— вжиття заходів щодо підвищення вартості національної валюти, (в т.ч. через підвищенняставок за активно-пасивними операціями Національного банку) з метою створеннядодаткових стимулів для повернення коштів в банківську систему. Зокрема, з 19грудня ставки за кредитами овернайт підвищено до рівня 22% (під забезпечення)та 25% (без забезпечення), а середньозважена ставка за мобілізаційнимиопераціями у грудні збільшилася до 16,8% річних (у листопаді — 6.0% річних).
Вконтексті вжитих заходів, у грудні 2008 р. Національний банк зменшив обсягиоперацій з підтримки ліквідності банків. Так у грудні було надано кредитіврефінансування на загальну суму близько 30,7 млрд. грн… в т.ч. кредитів овернайт- 6,1 млрд. грн. порівняно із 45,5 млрд. грн. (з яких 24,3 млрд. грн. кредитиовернайт) у листопаді.
Усьогоз початку року було надано кредитів рефінансування 138 банкам на загальну суму 169,5млрд. грн. (91,8 млрд. грн. кредити овернайт). На 26 січня 2009 рокузаборгованість за кредитами рефінансування залишилась у 97 банків на суму 61млрд грн… при цьому 38°о (23,4 млрд. грн.) цієї суми формують заборгованістьдвох державних банків, хоча їх питома вага в загальній сумі активів банківськоїсистеми складає 11%.
Операціїз рефінансування здійснюються як на щоденній, так і на щотижневій основі. Нащоденній основі вони здійснюються шляхом надання кредитів овернайт, нащотижневій — шляхом проведення тендерів (щосереди) з такою періодичністю: трисереди підряд — строком до 14 днів; одна середа — строком до 365 днів. Напочатку року до відома банківської системи доводиться графік проведення такихтендерів. Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквідностібанків можуть проводитися позачергові тендери.
Операціїз підтримки ліквідності банків Національний банк здійснює прозоро іззастосуванням єдиних для всіх банків правил. Підходи до застосуванняінструментів регулювання ліквідності банків, відображені в Положенні прорегулювання Національним банком України ліквідності банків України,затвердженому постановою Правління Національного банку України від 26.09.2006№378 (із змінами), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 17.10.2006 за№112012994 пройшли експертизу в рамках Проекту для Національного банку України«Підтримка процесу наближення банківського сектору України до законів,стандартів та принципів Європейського Союзу» (рамковий контракт АМ8 451) і буливизнані такими, що відповідають твердим критеріям прозорості. [41]
Банк«Надра» — один з найбільших універсальних банків, що входить допершої десятки банківських установ та посідає 6 місце за розміром активів. Банкмає одну з найбільших клієнтських баз, що налічує понад 3.1 мли. клієнтів — фізичних осіб та майже 35 тисяч клієнтів — юридичних осіб. Банк охоплює 3%ринку коштів юридичних осіб та майже 5° о ринку коштів фізичних осіб.
Застаном на 1 січня 2009 р. банк обслуговує понад 1,6 тисячі відкритих зарплатнихпроектів бюджетних організацій загальною кількістю 1.6 млн. карткових рахунківфізичних осіб з річним обсягом фонду заробітної плати бюджетних установ майже4.5 млрд. грн.
Чисельністьпрацівників, що працюють на підприємствах-клієнтах банку — понад 6 млн. осіб,яких обслуговує понад 10 тисяч співробітників через розгалужену мережу в більшеніж 700 відділеннях та філіях по всій Україні.
Зупинкаплатежів клієнтів у системі ВАТ КБ «Надра» може призвести до:
1. Масовоїкризи неплатежів між суб'єктами господарювання, враховуючи наявність більше 2млрд. грн. коштів юридичних осіб на рахунках ВАТ КБ «Надрав
2. Значнихнегативних наслідків та додаткових витрат Державного бюджету для їх подолання(зокрема, лише для виконання зобов'язань перед фізичними особами у ВАТ КБ «Надра»,сума яких складає більше 9 млрд. грн., державному бюджету доведеться витратитибільше 6 млрд, оскільки на даний час сума коштів Фонду гарантування вкладівфізичних осіб становить близько 3 млрд. грн). Це може призвести до повноїруйнації системи гарантування вкладів.
3. Значноговідпливу капіталу з України.
4. Зниженнясуверенних рейтингів та унеможливлення подальшої діяльність держави, банків такорпорацій на міжнародних ринках на значний період часу.
5. Погіршенняплатіжного балансу держави та підвищення податкового навантаження на платниківподатків.
Очевидно,що все це може призвести те тільки до масштабної банківської кризи, але й статипричиною непрогнозованих й катастрофічних змін у динаміці курсу національноїгрошової одиниці, відповідальність за стабільність якої несе Національний банк.
ТомуВАТ КБ „Надра“ ще на початку жовтня 2008 року отримав відНаціонального банку України перший кредит рефінансування в сумі 1,5 млрд. грн.терміном користування на 1 рік. У листопаді кредитна лінія рефінансування булазбільшена до 5,6 млрд. грн. Таким чином, загальна сума коштів, отриманих ВАТ КБ»Надра" за жовтень — грудень 2008 р. становила 7,1 млрд. грн. Ця сумабула використана на повернення:
• клієнтам- фізичним особам строкових коштів і коштів до запитання на загальну суму 2.9млрд. грн.;
• клієнтамюридичним особам строкових коштів і коштів до запитання на загальну суму 2,1млрд. грн.;
• коштів,залучених від міжнародних фінансових інститутів на зовнішніх фінансових ринкахна загальну суму 2,3 млрд. грн.
• Національномубанку кредиту рефінансування в сумі 152 млн. грн. та відсотків за наданимикредитами рефінансування та договорами прямого репо на загальну суму 84,8 млн.грн. Загальна сума коштів, перерахованих НБУ становить 236 млн. грн.;
• коштів,залучених на міжбанківському ринку, на загальну суму близько 1 млрд. грн.
Загальнасума коштів, повернутих банком за період з жовтня 2008 року до грудня 2008 рокустановила понад 8,5 млрд. грн., а з урахуванням відтоку в січні 2009 року 10млрд. грн. У забезпечення виданого кредиту НБУ (7,1 млрд грн.) переданонерухомість банку, майнові права на надходження за кредитами та гарантію третіхосіб на загальну суму 9.5 млрд. грн.
Прицьому, видача кредитів фізичним особам не здійснювалась. Зменшеннязаборгованості за кредитами в національній валюті станом на 21 січня 2009 рокусклало 643 млн. грн. (13%), 59 млн. дол. США (3.7%). 1 млн. євро (5,6%). Зростаннязобов'язань банку за кредитами фізичним особам пов'язано зі зміною обміннихкурсів та, відповідно, з переоцінкою валютних активів. [41]2.3 Антикризові заходи НБУ та їх впливна діяльність комерційних банків
Національнийбанк неодноразово звертав увагу на різних рівнях на ризики внутрішнього ізовнішнього характеру, які постійно наростали і несли вагому загрозу порушеннюстабільності в економіці. Національний банк вживав заходи, зокрема, щодо їхнівелювання:
• проводивстриману грошово-кредитну політику, спрямовану на нівелювання монетарногочинника інфляції;
посилювавпруденційні нормативи діяльності банків (у т.ч. в частині адекватності капіталу),стимулюючи їх укладати угоди в національній валюти і виваженіше підходити доуправління власними активами та пасивами:
• розширювавможливості банків з підтримки їх ліквідності — ще у квітні Національний банкпочав приймати в забезпечення кредитів рефінансування акції істотної участібанків. При цьому навіть в умовах інфляційного тиску обсяг операційНаціонального банку з рефінансування перевищував обсяги проведеннямобілізаційних операцій:
• проводивпроцентну політику, спрямовану на стимулювання заощаджувальної активностінаселення:
• нарощуваввалютні резерви.
Самеупереджувальні дії Національного банку, проведені напередодні вищезазначенихподій, певною мірою забезпечили стійке підґрунтя для протидії кризовим явищамяк в економіці, так і у фінансовій сфері. Цей висновок підтверджується такимифактами:
• міжнароднірезерви за 9 місяців цього року зросли на 5 млрд. дол. США і на 1 жовтнястановили 37.5 млрд дол США;
• кількамісяців поспіль знижується інфляція, яка. досягши свого піку в 31.1% у річномувимірі в травні, за результатами 2008 року становить 23,2%;
• за станомна початок жовтня банківська система мала досить значний запас ліквідностіобсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби, пов'язані зпоточною діяльністю.
Діючасистема валютного регулювання в Україні за останні роки зазнала певного коригування,виходячи з реалій макроекономічного розвитку країни. Зокрема, розширено перелікоперацій, що здійснюються на валютному ринку (з банківськими металами, ввезенняв Україну та вивезення за її межі валютних цінностей уповноваженими банками,здійснення переказів та вивезення іноземної валюти фізичними особами закордон), спрощено процедуру купівлі іноземної валюти. Запроваджені заходи дещорозширили можливості роботи на валютному ринку його учасників та лібералізувалипотоки капіталу в іноземній валюті, проте з урахуванням прогресуючої динамікиекономічних процесів (як внутрішніх, так і зовнішніх) у попередні роки,потребували одночасного удосконалення в системі попередження виникненнявалютних та кредитних ризиків.
Зцією метою Національним банком були прийняті постанови, які дозволилимінімізувати зазначені ризики та посилити контроль за потоками капіталу вкраїну, а саме:
1. ПостановаПравління Національного банку України від 29.12.2006 №496 «Про внесеннязмін до Положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунківбанків — резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентськихрахунків банків- нерезидентів у гривнях».
2. ПостановаПравління Національного банку України від 30.05.2007 №200 «Прозатвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на територіїУкраїни та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національногобанку України».
3. ПостановаПравління Національного банку України від 27.05.2008 №148 «Про переміщенняготівки і банківських металів через митний кордон України».
4. ПостановаПравління Національного банку України від 08.01.2008 №3 «Про затвердженняЗмін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків унаціональній та іноземних валютах» з метою вдосконалення порядку веденнябанками рахунків клієнтів.
Зогляду на попередні рішення видно, що Національний банк приділяв суттєву увагурозширенню зовнішнього кредитування, проте неодноразово відчував значнийполітичний тиск у разі прийняття своїх рішень.
Такпід таким тиском, а також у зв'язку із значним резонансом у засобах масовоїінформації були внесені зміни до постанови Правління Національного банкуУкраїни від 22.06.2007 №235 зі змінами від 23.10.2007 №350 «Про внесення зміндо деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питанняотримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів».Саме ця постанова була чітко спрямована на обмеження зовнішнього кредитуваннята відповідно мінімізацію валютних ризиків.
Разомз нею була прийнята постанова Правління Національного банку України від20.11.2007 №419 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актівНаціонального банку України», яка чітко визначала порядок здійсненнярозрахунків в іноземній валюті.
Продовженняполітики підтримки курсової стабільності призводило до зміцнення очікуваньекономічних агентів щодо його стабільності в майбутньому, що за умови вільногодоступу до іноземних ресурсів призводило до постійного зростання валютнихдисбалансів.
Отже,завданням Національного банку було проведення відповідної зміни курсовоїполітики, яка б допомогла обмежити зростання валютних дисбалансів та знизитинадзвичайно високий інфляційний «податок»" на населення табізнес. Тобто, потрібен перехід до більш гнучкого курсоутворення, який дозволяєвирішувати поточні та майбутні економічні проблеми через можливість проведеннявласної незалежної монетарної політики.
Згіднозі світовою практикою, найкращим часом для проведення корекції курсу вважаєтьсятой період, у якому є тиск на курс у бік ревальвації, оскільки це робить процесм'якшим, він супроводжується зниженням цін імпортованих товарів, зниженнямінфляційних очікувань та відповідно зниженням самої інфляції.
Перехіддо політики більш гнучкого обмінного курсу (а не ревальвації курсу. як цезазначається в засобах масової інформації) поряд з активними монетарнимизаходами дозволив.
• знизитиінфляцію, зокрема через її імпортовану складову (за нашими оцінками 1%зміцнення курсу, за інших рівних умов призводить до зниження інфляції на 0,3 — 0,5 в.п. за 1,5 — 2 роки). Висхідний інфляційний тренд уже через місяцьзмінився на низхідний і на кінець III кварталу інфляція знизилася до 24,6° о (з 31,1% у травні 2008 року):
• знизитиінфляційні очікування (до 15,8% у III кварталі 2008 року з 17.1% у II кварталі 2008 року);
• запобігтипосиленню валютних дисбалансів;
•сприяти активнішому управлінню ризиками банків та суб'єктів господарювання;
• стриматибурхливий розвиток споживчого кредитування шляхом перенесення валютного ризикуна споживача таких кредитів.
Підсумкидіяльності банківської системи України за 9 місяців 2008 року свідчили проподальше зростання основних показників діяльності банків, проте темпи приросту більшостіз них були майже вдвічі нижчими порівняно з показниками за відповідний період2007 року:
• активибанків збільшилися на 26% (у 2007 році на 49%);
• кредити, надані- в реальний сектор економіки і населенню, зросли на 29% (52%):
• зобов'язаннябанків збільшилися на 25% (51%);
• коштифізичних осіб зросли на 24% (32%);
• регулятивнийкапітал банків зріс на 34% (49%). Особливістю розвитку є те, що темпи приростурегулятивного капіталу значно перевищували темпи зростання активних операційбанків.
Такезниження темпів приросту основних показників діяльності банків у 2008 роцівідбувалось в тому числі і за рахунок того, що Національний банк України щезадовго до початку виникнення кризових явищ намагався нівелювати виклики, якімали місце в роботі банків: зростання обсягів активних операцій банків,передусім споживчого кредитування та кредитування в іноземній валюті,нарощування кредитних операцій при значних розривах за строками між активами іпасивами, недостатній рівень концентрації та розпорошеність банківськогокапіталу тощо.
Застаном на початок жовтня 2008 р. банківська система мала досить значний запасліквідності — обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби дляпроведення поточної діяльності. Водночас, жодна банківська система не можезалишатися стабільною в умовах штучно спровокованої недовіри вкладників, якіпочали масово знімати кошти зі своїх рахунків.
РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ ЗКОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ 3.1Моделі кредитних відносин НБУ з комерційними банками
Національний банкздійснює регулювання міжбанківського ринку кредитних ресурсів. З упровадженнямв Україні ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій зкупівлі — продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення ОВДП(поширена назва — ломбардний кредит) і операції РЕПО. Всі аукціони НБУ зпродажу ресурсів, що проводяться останнім часом, здійснюються тільки за умовиукладання РЕПО — угод. Згідно з цими угодами комерційні банки на строккористування кредитами НБУ передають йому свої державні облігації.
Як забезпеченняломбардного кредиту використовуються державні цінні папери, випущені МінфіномУкраїни. їх список затверджується (а в разі потреби може змінюватися)правлінням НБУ і доводиться до відома комерційних банків. Як виняток, зарішенням Правління Національного банку України під забезпечення ломбардногокредиту можуть використовуватися інші цінні папери.
Ломбардний кредитнадається на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ длясвоїх регіональних управлінь.
Право наотримання ломбардного кредиту мають комерційні банки, котрі:
— отрималиліцензію на здійснення банківської діяльності, включені до Республіканськоїкниги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, щопрацюють не менше одного року;
— дотримуютьсявстановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського обліку,своєчасно і в повному обсязі звітують регіональному управлінню НБУ;
— не маютьпростроченої заборгованості за кредитами НБУ та за процентами за ними.
Як забезпеченняломбардного кредиту використовуються державні цінні папери, що відповідаютьтаким вимогам:
— вони занесеніНБУ до ломбардного списку як такі, що перебувають на балансі комерційного банкуі що до них немає претензій;
— строк їхпогашення не припадає на термін користування ломбардним кредитом (строкпогашення настає не раніш як через 35 днів з моменту переказування їхвідповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ).
У загальнийкомплект документів, які необхідно подати комерційному банку до регіональногоуправління НБУ для одержання ломбардного кредиту, входять: кредитна угода,заявка на кредит, доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, прийнятихяк забезпечення ломбардного кредиту. [41, 15]
Після того, якрегіональне управління НБУ ухвалило рішення про надання ломбардного кредиту,комерційний банк переказує портфель цінних паперів, які є забезпеченнямкредиту, зі свого ДЕПО-рахунку на ДЕПО-рахунок у депозитарії НБУ. Одночаснорегіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту накореспондентський рахунок банку-позичальнику.
Заборгованістькомерційного банку за ломбардним кредитом не може перевищувати 75 % вартостіпортфеля цінних паперів, наданих як забезпечення ломбардного кредиту. Післязакінчення терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУсписує його суму з кореспондентського рахунку комерційного банку. Одночаснопогашаються проценти за користування цим кредитом.
Після погашенняломбардного кредиту і процентів відбувається розблокування рахунків ДЕПОкомерційного банку, і цінні папери знову переходять у власність комерційногобанку.
У разівідсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційногобанку залишок заборгованості за ломбардним кредитом і процентами по ньомупогашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих банкуяк забезпечення кредиту.
Операції РЕПО —це операції із цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їхздійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ ікомерційними банками) про продаж — купівлю державних цінних паперів на певнийстрок із зобов'язанням зворотного продажу — купівлі у визначений термін або навимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.
Використання НБУдержавних цінних паперів для операції РЕПО здійснюється через «пряме РЕПО» —купівлю у комерційного банку державних цінних паперів та «зворотне РЕПО» —обов'язковий продаж державних цінних паперів. У ситуації, коли в межахвизначених основних монетарних параметрів існує потреба підвищення ліквідностікомерційних банків, НБУ здійснює операції «прямого РЕПО» і на підставігенеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери навідповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банкому встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності банківськоїсистеми, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУможе продати комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінніпапери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх укомерційного банку в установлений строк.
Національний банкможе здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів якчерез безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведеннямтендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведеннятендера на участь в операціях РЕПО Національний банк через свої регіональніуправління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про проведення такоготендера із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення.
Комерційні банкияк учасники тендера у своїх заявках на участь у ньому пропонують свої умовищодо ціни купівлі-продажу та зворотної ціни продажу — купівлі державних ціннихпаперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО Національний банк наступногоробочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер,повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО.
Залежно відтерміну дії операції РЕПО на позабіржевому ринку використовуються такі видиоперацій:
— нічне РЕПО(термін дії один день, процентна ставка фіксується на весь термін проведенняоперації);
— відкрите РЕПО(термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагативиконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням прозавершення цієї угоди, Процентна ставка не є фіксованою і визначається кожногоразу);
— строкове РЕПО(термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієїоперації РЕПО).
Між учасникамиоперації РЕПО укладається угода, в якій передбачаються:
— термін, сума,ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;
— перелік ціннихпаперів, які беруть участь в операції РЕПО;
— зобов'язанняпродати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися іззобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;
— порядокустановлення маржі або процентного доходу.
Обов'язковоюумовою укладення угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, щодержавні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, маютьпереказуватися через депозитарій на рахунок покупця зі зміною права власності.
Після підписанняугоди на здійснення операції РЕПО банк — продавець надає на дату купівлі та надату зворотної купівлі ДЕПО повідомлення до депозитарію НБУ про зміну прававласності на державні цінні папери. Для забезпечення зобов'язань про зворотнийвикуп державних цінних паперів НБУ — у першій частині операції РЕПО покупець —отримує гарантійний внесок, на підставі ринкової оцінки державних ціннихпаперів, які є об'єктом операції РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційнихзбитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійноговнеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державнихцінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цимицінними паперами. [27, 263]
До 1997 р. НБУпроводилися цільові кредитні аукціони. До участі в аукціоні допускалисякомерційні банки, які обслуговували підприємства, що здійснювали структурнуперебудову та санацію виробництва. Перелік цих підприємств визначався КабінетомМіністрів України за домовленістю з НБУ. Комерційні банки отримували від такихпідприємств бізнес-плани, плани структурної перебудови, а також інші документи,що давали можливість оцінити ефективність використання кредиту. За допомогоюстатистичних звітів підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналізїхньої діяльності, готували експертні оцінки доцільності кредитування та визначалиреальність повернення кредиту. Якщо після проведення такої роботи комерційнийбанк приймав рішення про кредитування підприємства, він надсилав заявку на своюучасть в Аукціонний комітет НБУ.
Цільові кредитніаукціони проводилися у такому самому порядку, що й закриті кредитні аукціони.
Нині НБУ непроводить аукціонів із продажу кредитів комерційним банкам для подальшогокредитування ними підприємств згідно з прийнятими урядом програмами. Вінздійснює лише рефінансування комерційних банків з метою підтримання їхньоїліквідності та для регулювання кредитно-грошового ринку України. У разінеобхідності зменшити обсяг грошової маси в економіці Національний банк Українизастосовує всілякі заходи. Наприклад, він може підвищити рівень обов'язковихрезервів комерційних банків, а може й обмежити обсяг ресурсів, що продаютьсяним через кредитні аукціони. Останнім часом на кредитних аукціонах НБУ здійснюєпродаж ресурсів на таких умовах: тільки під забезпечення ОВДП та під фіксованупроцентну ставку. Ломбардна ставка за кредит установлюється в розмірі обліковоїставки плюс 10%.
Комерційні банкидля забезпечення своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установахНаціонального банку або в комерційних банках у формі переобліку і перезаставивекселів.
Установи НБУ здійснюютьці операції за дотримання таких умов:
— усі поданівекселі за строком оплати не повинні перевищувати 90 днів і мають бути такими,щоб їх можна було вчасно одержати у місцях їх оплати;
— подані векселіповинні мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису того комерційногобанку, який подав ці векселі, а переказні векселі — ще й акцепт платника;
— оплата векселівмає відбуватися у місцях, де є установи комерційного банку, нотаріус або суд;
— має бути ліміткредитування.
Зауважимо, щоустанови НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційних банків,як переоблік і перезастава векселів, тому що вексельний обіг в Україні робитьперші кроки у своєму розвитку.
3.2 Напрямки вдосконалення кредитнихвідносин НБУ з комерційними банками
Рефінансуваннякомерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язане зпроцентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується нафункції НБУ як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаютьсядо нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первиннихрезервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банкипросять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переоблікукомерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційнихвекселів. Ці кредити мають назву відповідно обліковий і ломбардний.
Надаючи названікредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальнусуму грошей в обігу.
НБУ можекредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, які полягають вобов'язковій купівлі — продажу державних цінних паперів, але головною метою цихоперацій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків.
Регулюючи процесоблікового й ломбардного кредитування, НБУ може впливати на загальну масугрошей в обігу. Такий вплив може здійснюватися двома способами: встановленнямліміту кредитування та визначенням рівня процентної ставки.
Середінструментів грошово-кредитної політики важливе значення має політика, якупроводить НБУ як кредитор в останній інстанції. У країнах із розвинутимиринковими відносинами центральний банк надає кредити комерційним банкам таіншим фінансово-кредитним установам, рефінансуючи їхні активні операції, тобтоздійснюючи переоблік комерційних векселів і надаючи ломбардний кредит.Національний банк України також використовує зазначені вище види кредитування,але на початку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував якадміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктамикредитування були і господарюючі суб'єкти, і Мінфін. НБУ кредитувавбезпосередньо дефіцит державного бюджету і надавав так звані централізованікредити певним секторам економіки, тобто опосередковано покривав недостачуресурсів для фінансування державного сектора економіки.
Загалом НБУзастосовував такі методи кредитування:
—адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;
— безпосереднєцентралізоване кредитування міністерств для покриття нестачі фінансовихресурсів у певній галузі економіки;
— безпосереднєнадання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту державного бюджету;
— проведеннязакритих і цільових кредитних аукціонів;
— наданнякомерційним банкам облікового й ломбардного кредиту;
— проведенняоперацій РЕПО. [24, 34]
Хоча зараз НБУ ненадає так званих централізованих кредитів і кредитів на покриття дефіцитудержавного бюджету, заборгованість за ними існує, що потребує проведеннявідповідної політики. Зокрема, Мінфіну і НБУ доцільно розглянути питання пропереоформлення на державний внутрішній борг заборгованості за централізованимикредитами, наданими окремим галузям економіки, та процентів за ними,заборгованості Мінфіну України за централізованими та за іншими кредитами.
Удосконалення йподальший розвиток політики рефінансування може відбуватися через поліпшеннямеханізму кредитування комерційних банків під заставу цінних паперів, здопомогою переобліку векселів, а також проведення операцій із державнимицінними паперами на відкритому ринку типу РЕПО.
Доцільним було б,по-перше, створення двох спеціалізованих державних комерційних банків:реконструкції та розвитку сільського господарства і реконструкції та розвиткупромисловості, а по-друге, продаж їм емісійних кредитних ресурсів, що виникаютьунаслідок планових емісій грошей, пов'язаних із об'єктивним зростанням грошовоїмаси.
Для формуванняресурсів цих банків можна було б застосовувати і такий механізм, як депозитнісертифікати, за допомогою яких залучати вільні кошти комерційних банківнедержавної форми власності. За цими видами депозитів можна встановитизаохочувальний процент і державну гарантію повернення. Такі стимулизаохочуватимуть комерційні банки зберігати свої тимчасово вільні кошти вспеціалізованих державних банках, котрі, у свою чергу, матимуть можливістьвикористовувати їх для кредитування відповідних галузей господарства.
У разі появи вгосподарському обігу комерційних векселів НБУ буде готовий рефінансуватикомерційні банки під переоблік векселів, які акцептовані комерційними банками. [39, 52]
ВИСНОВКИ
За сучасних умовдіяльність Національного банку України має вирішальний вплив на стабільністьгрошової одиниці, надійність роботи банківських установ, дієвістьплатіжно-розрахункового механізму, що загалом визначає ефективністьфункціонування всієї економіки України. У зв’язку з цим в курсовій роботі булодоцільним визначення теоретичних основ розвитку кредитних відносин НБУ зкомерційними банками, аналіз динаміки показників, що характеризують кредитнівідносини НБУ з комерційними банка тощо.
В курсовій роботібуло визначено, що економічна сутність кредитних відносин НБУ з комерційнимибанками проявляється як на макро-, так і на мікрорівні.
Кредитуваннябанків відбувається через закриті кредитні аукціони, операції РЕПО(купівлю-продаж цінних паперів державою, рефінансування інвестиційних операцій(вкладення засобів у векселі, акції суб’єктів підприємницької діяльності).
Що стосуєтьсязаходів НБУ з подолання кризових явищ безпосередньо у банківській сфері, таопосередковано у економіці, то варто зазначити, що набув чинності ряднормативно-правових актів з регулювання діяльності комерційних банків.Незважаючи на позитивну або негативну їх оцінку експертами, їх ефективність абобезрезультативність можна буде оцінити з плином часу. Окрім того, не можнанівелювати вплив на діяльність банківського сектору коштів наданих Міжнароднимвалютним фондом.
Мету курсовоїроботи було досягнуто.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Про банки і банківську діяльність:Закон України. Затверджений Постановою Верховної Ради України від 11.01.2001 р.// www.rada.gov.ua.
2. Про Національний банк України: ЗаконУкраїни. Затверджений Постановою Верховної Ради України № 679-14 від 30.05.1999р. // www.rada.gov.ua.
3. Про застосування Національнимбанком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу запорушення банківського законодавства: Постанова Правління Національного банк)'України № 215 від 26.05.2000 р. // www.rada.gov.ua.
4. Про порядок підтримки Національнимбанком України ліквідності банківської системи через операції РЕПС)купівлі/продажу державних цінних паперів: Положення Правління Національногобанку України № 333 від 26.12.1996 р. із змінами // www.rada.gov.ua.
5. Про кредитні відносини зкомерційними банками: Постанова Правління Національного банку України № 351 від04.09.1998 р. // www.rada.gov.ua.
6. Про порядок регулювання діяльностібанків в Україні: Інструкція № 368. Затверджений Постановою Правління НБУ від28.08.2001 р. із змінами і доповненнями // www.rada.gov.ua.
7. Про КомісіюНаціонального банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків:Постанова Правління Національного банку України від 09.11.1998 р. № 470// www.rada.gov.ua.
8. Про фінансовеоздоровлення комерційних банків: Положення НБУ. Затверджене Постановою НБУ №346 від 30.12.96 р. із змінами га доповненнями // www.rada.gov.ua.
9. Банківськіоперації: Підручник/ А.М. Мороз, М. А., Савлук, М.Ф. Пудовкіната ін.; за ред.д.е.н. проф. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000.-384 с.
10. Бугулов В.М., Бугулов Т. В, Національний банк та його операції. Конспект лекцій. — К.:Міжрегіональна академія управління персоналом, 2000.-264 с.
11. Бровкова Е. И.Финансово-кредитнаясистема государства. — М: Сирин, 2000.- 184 с.
12. Ваврищук Е.І. Організаційно-правовізасади взаємовідносин НБУ з комерційними банками України: Текст лекцій. — К.:КДТНУ, 2001.- 124с.
13. Гальчинський А. Теорія грошей.Навчально-методичний посібник. — К.: Основи, 2002.— 413 с.
14. Гнат В.М. Теоретичні аспекти стратегіїкомерційного банку // Фінанси України, 2000. — №3. — С. 121 — 124.
15. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитнаполітика: Навч. посібн.- К.: Основи, 1996.-282 с.
16. Денежноеобращение и кредит капиталистических стран / Под ред. Л.Н. Красавиной. — М.:Финансы, 1977. – 267 с.
17. Деньги,кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина.- М: Финансн и статистика, 1998.-388с.
18. Деньги.Кредит. Банки: Учебник для вузов/ Е.Ф. Жуков, Л. М., Максимова, А.В. Печниковаи др. Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2003. — 622 с.
19. ДмитриевЮ.А., Питиримои В.М. Деньги. Кредит. Банки: Краткий курс лекций. — Ковров: КГТА, 2002. — 68 с.
20. ЗубченкоЛ.А. Финансы для роста // Банки: Мировой опыт. — 2005.-№ 1.-С.8-14.
22. Зубченко Л.А.Условияуспешного функционирования малих банков//Банки: Мировой опыг. — 2002. — №1. —С. 23—24.
23. ЗубченкоЛ.А., Иванова Н.Н. Дискуссии о реформе международной финансовой системи. — М.: ИНИОН РАН,2001. – 326 с.
24. ІвановаН.Н. Проблемннебанки: зффективность мер, применяемых в процессе контроля // Банки: Мировойопит, 2005. — №1.-С. 34-36.
25. Кириченко О.А., Гіленко І.В.,Любунь О.С., Лаптєв С.М., Потійко Ю.А. Банківські системи різних країн:Навчальний посібник для самостійної роботи студентів. — К., 2004. — 200с.
26. Клименко Т.В. Банківська системаУкраїни і напрями її розвитку // Фінанси України. — 2002. — №4. — С. 104—111.
27. Колодізєв О. Становлення банківськоїсистеми України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування // Банківськасправа. — 2006 — №2. – C. 31-39.
28. Кормош Ю. Банковская система Германии// Хозяйство и право. — 1999. — № 8. – C.24-38.
29. Лагушін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч.посібн.- К.: Знання, 2003.-.268 с.
30. Любунь О. С., Любунь В. С., ІванецьІ.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика,регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2006. – 351 с.
31. Машук Жан. Финансовые системи Франции идругих стран / Пер. с фр. — М.: Финстатинформ, 2000. –423 c.
32. Минервин И.Г.Будущее финансовогопоередничества и регулирования // Банки: Мировой опит. — 2002. — №1. — С.20—22.
33. Митрофанов В.Ф. Банки как действенньгй факторстабилизации зкономики: опит Германии//Финансн, 1996. — №1. – c. 84-86.
34. Національний банк тагрошово-кредитна політика. / Під ред. Ю. М Мороза, М. А. Пудовкіної та ін. — К.: КНГУ, 2000.- 368с.
35. «Основні засади грошово-кредитноїполітики на 2003 рік». Схвалено Рішенням Верховної Ради України від 10 вересня2002 р. — №13.
36. Рейтингбанков Украйни//Бизнес. — 2000. — №31. — С. 11.
37. Семеко Г.В. Структурнне реформи вбанковском секторе Китая // Банки: Мировой опит. —2002. — №1. — С. 50—56.
38. ІПабаева В.И.Прямое банковское обслуживанис в Европе // Банки: Мировой опыт. — 2002. — №1. —С.46—48.
39. Шапран В.Банковская система Украйни: проблеми и перспективи // Банковское дело в Москве.— 2002. — №3. — С.52—54.
40. Юшко И. Проблемы регулирования банковской деятельностив Украине // Економічний часопис. — 2005. — №3. – С. 15 -21.
41. www.bank.gov.ua – Офіційний сайт Національного банку України.