ЗмістВступ
1. Функціонування та характеристика фондових бірж
1.1 Суть та значення фондової біржі
1.2 Функції і класифікація фондовоїбіржі
1.3 Розвиток і функціонування фондовихбірж в Україні
2. Основні аналітичні показникифінансового стану підприємства
2.1 Показники майнового стану
2.2 Показникиділової активності
2.3 Показникирентабельності
2.4 Показникифінансової стійкості
2.5 Показникиліквідності
3. Оцінка економічної ефективності інвестиційноїдіяльності
3.1 Чистий зведений дохід і внутрішнянорма дохідності
3.2 Період окупності і індекс рентабельності
Висновок
Вступ
В даній курсовійроботі розглянемо фондову біржу як місце, де знаходять один одного продавець іпокупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом іпропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами інормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів. У якостітовару на цьому ринку виступають цінні папери — акції, облігації і т. п., а вякості цін цих товарів — курси цих паперів. Дана тема є актуальною оскількифондова біржастворює постійно діючий ринок, визначає ціни, поширює інформаціюпро товари і фінансові інструменти, їх ціну, умови обігу, підтримуєпрофесіоналізм торгових і фінансових посередників, виробляє правила. Аналіз фінансовогостану підприємства є необхідним етапом для розроблення планів і прогнозівфінансового оздоровлення підприємства. Завданнями роботи є: розглянутифункціонування фондових бірж в Україні, дослідити фінансовий стан підприємства,оцінити стан інвестиційної привабливості і ефективність інвестиційноїдіяльності. Основною метою даної курсової роботи є — з’ясувати суть та значенняфондової біржи, її функції і класифікацію, а також розвиток і функціонуванняфондових бірж в Україні. Проаналізуємо інвестиційну привабливість регіональногопідприємства за допомогою показників майнового стану, ліквідності, діловоїактивності, рентабельності, фінансової стійкості. Проведемо оцінку економічноїефективності інвестиційної діяльності за допомогою чистого зведеного доходу, індексуприбутковості, періоду окупності, внутрішньої норми прибутковості. Об’єктомдослідження є фондові біржи України, а також підприємство ВАТ ”Буринськийцукровий завод”
1. Функціонування та характеристика фондової біржі
1.1 Суть та значення фондової біржі
Фондовабіржа — це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупецьцінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них,а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто цепевним чином організований ринок цінних паперів.
Перейнявшивід товарної біржі інструментарій торгівлі, фондова біржа досить швидкозалишила позаду свою попередницю. У XVII-XVIII століттях фондова біржаперіодично ставала епіцентром підвищеної ділової активності, що частозакінчувалася крахом шахрайських, фіктивних підприємств, чиї акції сталипричиною ажіотажу. Це був час зародження акціонерних підприємств — вонивиникали як епізодичні, випадкові, незакономірні, оскільки обслуговувалиспецифічні потреби, але це гальмувало їх розвиток. Варто пригадати акціонернікомпанії типу Ост-Індських (одна була заснована в Голландії, інша — в Англії). Вонивиступали формою, в якій монополія на торгівлю з колоніями надавалася групікупців. Більш ідеальною виявилася саме акціонерна форма, оскільки вонадозволяла деякою мірою потенційно забезпечити «соціальнусправедливість» і зрівняти привілеї, що отримували купці, якіоб'єднувалися в такі компанії, їх акції емітувалися досить широко, щоб кожнийбажаючий міг їх придбати, а з ними — і доступ до прибутків від колоніальноїторгівлі. [3]
Якщоакціонерні товариства, які виникали в цей час, сприяли могутньому поштовхурозвитку фондової біржі, то масовий перехід до акціонерної форми, що розпочавсяу другій половині XIX ст., закріпив за нею пальму першості у біржовому світі:без фондової біржі акціонерна справа по-справжньому розвиватися не може. Отжефондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярнофункціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансовихінструментів.
ВУкраїні фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит іпропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснюєсвою діяльність відповідно до Закону «Про цінні папери і фондовубіржу», інших законодавчих актів України, статуту і правил фондової біржі.Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками — торговцямицінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійноїдіяльності стосовно цінних паперів за умови внесення ними до статутного фондуне менше 500 тис. грн.
Фондовабіржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом МіністрівУкраїни.
Заорганізаційно-правовою сутністю фондова біржа є фінансово-посередницькоюструктурою, де згідно з чинним законодавством та статутом такого підприємства,здійснюються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей заучастю біржових посередників. [6] Правила, за якими функціонує фондова біржа,повинні передбачати:
а)види угод, що укладаються на фондовій біржі;
б)порядок торгівлі на фондовій біржі;
в)умови допуску цінних паперів на фондову біржу;
г)умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
д)порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;
е)перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
є)обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішнійрозпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їх діяльності; ж) системуінформаційного забезпечення фондової біржі;
з)види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;
й)правила ведення розрахунків на фондовій біржі;
і)інші положення, що стосуються діяльності біржі. Фондова біржа не укладає угодиз цінними паперами, а виходячи з сутності своєї ролі, завдань, функцій створюєумови, необхідні для їх здійснення, обслуговує угоди. Значення фондової біржіполягає в тому: мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових капіталівта нагромаджень через реалізацію цінних паперів;
*кредитування та фінансування держави та інших господарських організацій черезкупівлю їх цінних паперів;
*встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів;
*забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери.
Якправило, місце і значення фондової біржі в економічному просторі держави визначається,виходячи зі стану процесу роздержавлення власності, а кількісно оцінюється якрівень питомої ваги акціонерної власності у валовому національному продукті. Своєюдіяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції ціннихпаперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображаютьрівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.
Насвітовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, зточки зору правового статусу, мають певні особливості. Кожна країна розвиваєдіяльність фондових бірж, виходячи з національних, економічних та іншихособливостей. Однак загалом усі вони належать до однієї з двох біржових систем,а саме моноцентричної або поліцентричної. Моноцентрична біржова система — абсолютнодомінуюче становище займає одна біржа, яка є фінансовим центром країни, іншіфункціонують на регіональному рівні і вирішують місцеві фінансові проблеми. Так,наприклад, в Англії у центрі біржової діяльності знаходиться міжнароднаЛондонська фондова біржа, а регіональні фондові біржі, які фактично втратилисамостійність, підпорядковані їй. Така система діє і в інших країнах, зокрема,у Франції та Японії. [21]
Поліцентричнасистема передбачає при функціонуванні основної, тобто найсильнішої з точки зоруфінансових оцінок, діяльність ще кількох фондових бірж з високою питомою вагоюбіржового обороту. Така система біржової діяльності характерна для Австралії,Німеччини, Канади.
УСША склалася біржова система, яка акумулювала основні ознаки як моноцентричної,так і поліцентричної системи. Так, при пануванні Нью-Йоркської фондової біржірегіональні фондові біржі функціонують у межах загальнодержавної системи. [18]
1.2 Функції і класифікація фондової біржи
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якомувласники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у якостіпосередників, операції купівлі — продажу. Контингент членів біржі складається зіндивідуальних крамарі цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів. Ознакифондової біржі:
1)це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністюторгової площадки;
2)на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідаютьпевним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовістьцінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітковиражена коливаємість цін і т. ін. );
3)існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;
4)наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартнихторгових процедур;
5)централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;
6)встановлення офіційних (біржових) котувань;
7)нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного веденнябізнесу і дотримання етики фондового ринку).
Функціїфондової біржі:
а)створення постійно діючого ринку;
б)визначення цін;
в)поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу;
г)підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;
д)вироблення правил;
е)індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.
Усьогоу світі біля 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні: Нью-Йоркська, Лондонська,Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька, Гонконгськаі біржа Куала Лумпур. [9]
Прагненнявласників однакових цінних паперів зійтися в одному місці випливає з характеруакцій і облігацій як товарів, біржових по своєму походженню. Але акціонерні товариства,хоча і виникали як великі для свого часу підприємства, не могли претендувати наохоплення своєю діяльністю всієї території країни. Виходить, і свої акції вонимогли збувати в основному там, де базувалися і були відомі. Тому фондові біржіорганізуються в центрах великих економічних районів. Це загальна закономірність.Надалі шляхи розвитку можуть бути різними. Структура в додатку Д1.
Найбільше логічновисування на передній план біржі, що знаходиться в головному фінансовому центрікраїни. На цій біржі концентруються акції компаній, що довели масштаби своїхоперацій до загальнонаціональних. Провінційні ж біржі поступово марніють. Такскладається моноцентрична біржова система. У найбільше закінченому вигляді вонаіснує в Англії. Власне, серед офіційних біржових назв уже немає Лондонськоїбіржі, однієї з найстарших у світі. З недавніх часів вона іменуєтьсяМіжнародною фондовою біржею, оскільки вона увібрала в себе не тільки всі біржіВеликобританії, але й Ірландії. Моноцентричними є також біржові системи Японії,Франції.
Фондовий ринокСША в цьому плані специфічний — він настільки великий, що знайшлося місце і длязагальновизнаного лідера — Нью-йоркської фондової біржі, і для ще однієїзначної біржі, також розташованої в Нью-Йорку, головному фінансовому центрі, — Американської фондової біржі, і для провінційних бірж. Число останніх запіслявоєнні роки скоротилося, але вони залишилися досить міцно стоять на ногах.Тому біржову систему США доводиться класифікувати як побудовану за змішанимтипом. Світовий досвід свідчить, що можливі варіанти кількості бірж у країні. УШвеції, Франції, Англії усього по одній фондовій біржі на країну. У ФРН 80%цінних паперів зосереджені на фондовій біржі у Франкфурті-на-Майні, а залишені20% розкидані по семи дрібним біржам. На біржі в Нью-Йорку котируються акціїсамих солідних акціонерних товариств, всі інші — на інших більш дрібних біржах.Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованогоринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідностікапіталу.
«Диво»уявлялося в тому, що для інвестора практично стерлися різниці між довгостроковимиі короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні в часу побоювання омертвитикапітал стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на фондовихбіржах склалося становище, коли для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестованийв акції капітал) мають майже такий же ліквідний характер, як готівка, тому що акціїв будь-який момент можуть бути продані на біржі. Біржі можуть бути заснованідержавою як суспільні заклади. У Франції, Італії і ряді інших країн фондовібіржі вважаються суспільними установами. Це, правда, виражається лише в тому,що держава дає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаютьсяпредставниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок. Біржіможуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, якакціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США. [18]
Фондовабіржа виступає в якості торгового, професійного і технологічного ядра ринкуцінних паперів, крім того, біржа є підприємством.
Уміжнародній практиці існують різні організаційно-правові форми бірж:
*неприбуткова корпорація (Нью-Йоркська біржа);
*неприбуткова членська організація (Токійська біржа);
*товариство з обмеженою відповідальністю (Лондонська і Сіднейська біржі);
*напівдержавна організація (Франкфуртська біржа);
*інші форми.
Загальнекерівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вонакерується статутом біржі, у якому визначаються порядок управління біржею, складїї членів, умови їх прийому, порядок утворення і функції біржових органів. Дляповсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначаєпрезидента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльностібіржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський,бюджетний, по системах (комп'ютери), біржовим індексам, опціонам. [12]Комітетпо прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет поарбітражу заслуховує, розслідує і регулює суперечки, що виникають між членамибіржі, а також членами і їх клієнтами. Число і склад комітетів змінюються відбіржі до біржі, але деякі із них обов'язкові. Це комітет або комісія злістінгу, що розглядає заявки на включення акцій у біржовий список; комітет попроцедурах торгового залу, що разом з адміністрацією визначає режим торгівлі(торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій із діяльності в торговомузалі, а також в інших випадках.
Біржа — це, якправило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені відсплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організаціїбіржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків іплатежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній завключення їх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів. Ці внески іскладають основні статті прибутку біржі.
Біржа забезпечуєконцентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити усіх,хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведеннябіржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і позанею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовомуринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функціяконцентрації попиту і пропозиції. У просторі посередники роз'єднані, але вонизв'язані між собою й утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один зодним. В окремої фондовій операції задіяні три сторони — продавець, покупець,посередник. На початкових етапах модель дуже проста — один посередник зводитьпродавця з покупцем. При зростанні масштабів фондових операцій з'являєтьсядруга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одного, продавець- до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондовихоперацій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребуютьдопомоги, і між ними з'являється ще один. Назвемо його центровим, а йогоконтрагентів фланговими посередниками. [15]
Подивимося напосередництво у фондових операціях з іншої точки зору. Посередник може діятиподвійно. По-перше, за свій рахунок, становлячись на час власником паперів іодержуючи прибуток як різницю між курсами покупки і продажі. На американськомупозабіржовому ринку таких посередників, як уже згадувалося, називають дилерами.По-друге, він може працювати за певний відсоток від суми операції, тобто закомісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення накупівлю-продаж акцій.
У першій ідругій моделях операції посередник може виступати або в одній якості, або віншої. У третій моделі дотримується поділ праці: центровий посередник працює засвій рахунок, а флангові — на комісійних засадах. Третя модель довгий час, аждо середини 80-х років, існувала на біржі в Лондоні, по ній дотепер функціонуєНью-Йоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні іменувавсяджоббером, у Нью-Йорку — фахівцем. Флангові посередники і там і там іменуютьсяброкерами.
1.3Функціонування і розвиток фондових бірж в Україні
ВУкраїні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що заклали основу для функціонуванняцінних паперів. Одним із головних нормативних актів, що регулюють взаємовідносиниміж всіма учасниками, є Закон України “ Про цінні папери і фондову біржу”. Відповіднодо цього Закону фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її засновникамиможуть бути лише крамарі цінними паперами і їх повинно бути не менше 20. Засновникиповинні внести в статутний фонд біржі певну суму.
Акціонерамифондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так ібудь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції.
Фондова біржаУкраїни ґрунтується на безприбуткових засадах і повинна діяти на принципахліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів у гроші без фінансовихутрат для власника, стабільність ринку, широкої гласності і довіри. Цедозволить їй виконувати роль: засобу залучення грошових сум для інвестицій увиробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями іпідприємствами; засобу централізації капіталів, стабілізації заощадженьпредставників різних шарів населення, створення умов для розвитку в країніпідприємницької діяльності.
Організаціюукраїнського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для йогофункціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УФБ). Серед їїакціонерів (усього їх біля 30) такі великі республіканські банки, як Укрінбанк,Агропомбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк “Україна”, Ощадний банк України, регіональнібанки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму. [24]
Виходячи ізважливої регулюючої ролі фондової біржі в економічному житті країнивстановлено, що вона є суб'єктом особливої державної реєстрації. Її реєструєКабінет Міністрів України, тоді як товарну — виконком місцевої Ради (як і всіхсуб'єктів підприємницької діяльності на загальних засадах). Особливістюдержавного регулювання роботи біржі є те, що міністерство Фінансів призначаєсвоїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту іправил фондової біржі, які мають право приймати участь в роботі її керівнихорганів. Така практика має місце в країнах із розвиненою економікою: наприклад,в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Урядмає намір йти на визнання правонаступництва у відношенні цінних паперів іздійснювати компенсацію втрат від їх знецінювання.
Закон передбачаєтакож особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одним із них євиникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців уїї склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавець намагаєтьсяне допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.
На УФБ відповіднодо чинного законодавства можуть випускатися і бути в обігу як державні, так інедержавні цінні папери, складаються касові угоди й угоди на певний строк.
Перші торги наУФБ відбулися 6 лютого 1992 р. В даний час, крім основної біржі, функціонують25 її філій по всієї Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронніторги.
Практикафункціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперіврозвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму41,1 млрд. Більшість цих цінних паперів — акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд., а облігацій — тільки на 2,2 млрд. У той же час наявна тенденція зростуобсягів угод по реалізації кредитних ресурсів у порівнянні з продажем акцій іінших цінних паперів. На біржі робляться і такі операції, як реалізаціяекспортних квот, валютні торги і т. д. Це говорить про те, що біржа знаходитьсяна “голодному пайці” (у країні не створений ринок цінних паперів на первинномурівні), немає товару фондової біржі — цінних паперів, а жити усім, хто тампрацює, потрібно. [18]
Операції,здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, щойого зародження відбулося, а з іншого, — що він може і законсервуватися, нестати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо невідбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонернітовариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будутьвідображати реальний капітал — засоби виробництва, землю, товар. Лише в цьомувипадку можна сподіватися на створення умов для ринкової середи, переміщеннякапіталу від інвестора до виробника, переливу його з однієї галузі до іншої.
Економічні ісоціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямої залежності від формуванняефективної моделі фондового ринку. У зв'язку з цим заслуговують на увагу тіпропозиції по коректуванню ринку капіталів в Україні, що містяться в Концепції,розробленою Українською фондовою біржею.
УФБ вважає занеобхідне створення централізованого фондового ринку України, що повиннийскладатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі,єдиного клірингового банки, єдиного Центрального депозитарію. [6]
Перший інститут — фондова біржа є місцем котування, здійснення операцій із цінними паперами іукладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери,оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів. Це дає можливістьпротидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучногокурсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.
Інший інститут — кліринговий банк спеціалізується на розрахунках по операціях із ціннимипаперами. В Франції наприклад, його функції виконує Французький Національнийбанк. Вимагає розв'язання питання, хто буде займатися цим у нашій країні.
Третій інститут — Центральний депозитарій, що уже створений при УФБ, займається збереженням,обліком і переміщенням цінних паперів. Така структура сприяє введенню єдиноїнаскрізної нумерації цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій попроведенню платежів і доставці цінних паперів.
Однак урозвинених країнах застосовується більш прогресивна форма обігу цінних паперів- у вигляді комп'ютерних записів на рахунок. Безпаперова форма цінних паперівгарантує високий рівень їхньої безпеки — неможливість підробки, викрадення іпротизаконних операцій, заощаджує значні витрати на їхній випуск і доставку(транспортування), а також гарантує, що кількість цінних паперів на руках вінвесторів дорівнюється кількості випущених цінних паперів.
УФБ вважає, що докотування й обліку (збереженню) у Центральному депозитарії цінні папери можутьприйматися лише в дематериализованій формі на пред'явнику Така форма будеспрощувати укладання угод, а також корпоративні дії й облік паперів. [11]
Розвитокукраїнського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у томучислі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначенняконцепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майнавсіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковимизаходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але івпровадження системи допуску (лістінгу) цих паперів. Лістінгування буде сприятиорганізаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів — на УФБбудуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналізусієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же часлістінг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр ібіржові бюлетені, що відображають обіг і котирування цінних паперів нафондовому ринку. На сьогодні в Україні діє 4 фондові біржі – акціонернітовариства, де зосереджується попит та пропозиція цінних паперів, формується їхбіржовий курс. Фондові біржі, що діють в Україні:
– Українськафондова біржа (УФБ) – справедливо вважається «старійшиною» українськогофондового ринку (зареєстрована 21 вересня 1991 р. ), має мережу філій в усіхвеликих регіонах країни. Останнім часом на УФБ основна частина торговогообороту припадала на продаж акцій приватизованих підприємств, що належатьдержаві (більш ніж 80 % від усього обороту), при цьому обсяги торгів прямозалежали від інвестиційної привабливості і пакетів акцій підприємств, щопропонувалися Фондом держмайна до продажу;
– Київськаміжнародна фондова біржа;
– Українськаміжбанківська валютна біржа – на початку 1998 р. отримала ліцензію в Державномукомітеті з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР), має мережу філій в усіхрегіонах країни, необхідну технічну базу і досвід торгівлі облігаціямивнутрішньої державної позики, що вирізняє її серед інших фондових бірж;
– Донецькафондова біржа – регіональна біржа, займається торгівлею акціями підприємствДонецької області.
У 1992 р. почалапрацювати Українська фондова біржа, діяльність якої спрямована на створеннянаціонального централізованого ринку цінних паперів. Біржа створює умови длязадоволення запитів кожного вкладника та захисту його інтересів. Основними документами,які регламентують діяльність фондової біржі, є її Статут та Правила, але міжцими нормативними документами є суттєва різниця: Статут визначає внутрішнійустрій біржі, Правила встановлюють та регламентують принципи її діяльності.
У Законі України«Про цінні папери і фондову біржу», Статуті та Правилах Української фондовоїбіржі визначено, що фондова біржа є акціонерним товариством, яке зосереджуєпопит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та дієна основі вищезазначених законодавчих і нормативних актів на засадахцілісності, централізації та прозорості ринку, його відповідності світовимстандартам фондової торгівлі. Такі принципи забезпечують високі гарантіїбезпеки, надійності, стабільності і ліквідності ринку цінних паперів в Україні.[6]
Звідси випливаєголовна функція фондової біржі, що закріплена законодавчо: вона повинна бутиорганізованим ринком цінних паперів, тобто місцем, де брокери виконуютьзамовлення клієнтів і укладають угоди з купівлі-продажу акцій та облігацій зацінами, що визначаються співставленням попиту і пропозиції. Кожному, хтопричетний до підприємницької діяльності, добре відомий її головний принцип:«Купити – дешевше. Продати – дорожче». Виходячи з цього принципу, коженакціонер-власник акцій чи облігацій намагається продати їх якомога дорожче, акожен інвестор – купити цінні папери якомога дешевше.
На Українськійфондовій біржі застосовується система встановлення курсів цінних паперів івалюти, заснована на ціновій пропозиції клієнтів, які подають замовленнякупівлі або продажу брокерським конторам. Клієнт, заповнюючи бланк замовлення,повинен відповідно визначити, за якою ціною (курсом) він має намір реалізуватисвою угоду. [10]
2. Основніаналітичні показники фінансового стану підприємства
фондовабіржа рентабельність цінний
2.1 Показникимайнового стану
1. Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах
/> (1. 1)/>
де О. в. ф –оборотні виробничі фонди
О. а – оборотніактиви
/>
/>
Отже, в другому кварталі часткаоборотних виробничих фондів збільшилася за рахунок оборотніх активів,
2. Часткаосновних засобів в активах:
/> (1. 2)
Де З. в. о. з –залишкова вартість основних засобів
А. — активи
/>
/>
У другомукварталі відбувається зменшення за умов незмінних обсягів реалізації,
3. Коефіцієнт зносу основнихзасобів:
/>; (1. 3)
Де З. о. з. –знос основних засобів
П. в. о. з. –первісна вартість основних засобів
/>;
/>;
Отже у другомукварталі зменшується коефіцієнт зносу основних засобів, що відповідає нормативу.
4.Часткадовгострокових фінансових інвестицій в активах:
/> (1. 4)
Де Д. ф. і. –довгострокові фінансові інвестиції
А. — активи
/>;
/>;
У даному випадкупоказник частка довгострокових фінансових інвестицій зменшується за рахунок активівпідприємства.
5.Частка оборотних виробничихактивів:
/> (1. 5)
Де О. в. ф. –оборотні виробничі фонди
А. — активи
/>;
/>;
Отже з першого подругий квартал спостерігається позитивний напрямок зміни показника часткиоборотних виробничих активів.
6. Коефіцієнтмобільності активів:
/> (1. 6)
Де М. а. –мобільні активи
Н. а. –немобільні активи
/>;
/>;
Показник зпершого по другий квартал збільшився. Проте його рівень значно перевищуєрекомендований, що означає, необхідно збільшувати основні фонди, або жзменшувати оборотні активи.
Висновок: за розрахованимипоказниками можна провести оцінку майнового стану підприємства, більшість ізрозрахованих показників мають позитивні зміни, що звичайно ж позитивно впливаєна подальший розвиток підприємства.
2.2 Показникиділової активності (ресурсовіддачі, оборотності капіталу, трансформаціїактивів)
1. Оборотністьактивів (обороти), ресурсовіддачі, коефіцієнт трансформації:
/> (2.1)
Ч. в. в. р. п. –чиста виручка від реалізації продукції
А — активи
/>
/>
Отже з другого поперший квартал відбувається збільшення оборотності активів, що є позитивнимнапрямком.
2. Фондовіддача:
/> (2. 2)
де Ч. в – чиставиручка
О. в. ф. –основні виробничі фонди
/>
/>
Отже, з першогопо другий квартал відбувається збільшення фондовіддачі, що є позитивним.
3 Коефіцієнт оборотностіобігових коштів (днів):
/> (2. 3)
де Ч. в. — чиставиручка
О. к. — обіговікошти
/>
/>
Коефіцієнтоборотності обігових коштів з першого по другий квартал збільшується, що відповідаєнормам.
4 Період одногообороту обігових коштів (днів):
/> (2. 4)
К. об. –коефіцієнт оборотності
/>
/>
Даний коефіцієнтзменшується, що відповідає нормам і носить позитивний характер для підприємства.
5 Коефіцієнтоборотності запасів:
/> (2. 5)
де С. р. –собівартість реалізації
С. з. — середнізапаси
/>
/>
З першого подругий квартал спостерігається негативний напрямок зміни кількості оборотнихкоштів інвестованих у запаси. Для збільшення коефіцієнта потрібно збільшуватисуму оборотних коштів, які інвестовані у запаси, для цього потрібно зменшуватисобівартість реалізованої продукції.
6 Період одногообороту запасів (днів):
/> (2. 6)
де Коз. –коефіцієнт оборотності запасів
/>
/>
Період одногообороту запасів збільшується, що є негативним — це заважає нормальному процесувиробництва і загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів. для зменшення необхіднозбільшити коефіцієнт оборотності запасів, шляхом зменшення собівартостіреалізованої продукції.
7 Коефіцієнтоборотності дебіторської заборгованості (обороти):
/> (2. 7)
де Ч. в – чиста виручкавід реалізації
С. д. з – середнядебіторська заборгованість
/>
/>
з першого подругий квартал спостерігається позитивний напрямок перевищення виручки середньоюдебіторською заборгованістю.
8. Періодпогашення дебіторської заборгованості (днів):
/> (2.8)
де Кд. з — коефіцієнтдебіторської заборгованості
/>
/>
Період одногообороту запасів з першого по другий квартал зменшується, тобто даний показник єпозитивним у діяльності підприємства
9. Коефіцієнтоборотності готової продукції:
/> (2. 9)
де Ч. в – чиставиручка від реалізації продукції
Г. п. — готовапродукція
/>
/>
Показникзбільшується, а це відповідає нормі.
10 Періодпогашення кредиторської заборгованості (днів):
/> (2. 10)
де С. к. з –середня кредиторська щаборгованість
С. р. — собівартістьреалізації
/>
/>
Період погашеннякредиторської заборгованості на другий квартал зменшується, що відповідає нормі.
11 Періодопераційного циклу (днів):Ч. о. ц=Ч. з+ч. д. з (2. 11)
/>
/>
Періодопераційного циклу зменшується, що відповідає нормі, і позитивно впливає надіяльність цього підприємства.
12 Періодфінансового циклу (днів):
/> (2. 12)
/>
/>
Даний показниквідповідає напрямку позитивних змін, але від’ємне значення свідчить вже пронедостачу. потрібно збільшити період операційного циклу за рахунок зменшеннясобівартості реалізованої продукції.
13 Коефіцієнтоборотності власного капіталу (оборотність):
/> (2. 13)
де Ч. в. – чиставиручка
В. к. – власнийкапітал
/>
/>
Коефіцієнтзбільшився це відповідає нормі і свідчить про ефективне використання власногокапіталу.
Висновок:проаналізувавши розраховані показники, можна сказати, що підприємство має не високуділову активність. При цьому далеко не усі показники мають позитивні зміни івідповідають нормативним значенням
2.3 Показникирентабельності
1 Рентабельністьактивів від звичайної діяльності:
/> (3. 1)
де П. в. з. д. –прибуток від звичайної діяльності
А — активи
/>
/>
Показник збільшився,це відповідає нормам і свідчить про високу рентабельність капіталу відзвичайної діяльності.
2 Рентабельністькапіталу (активів) по чистому прибутку:
/> (3. 2)
де Ч. п – чистийприбуток
А — активи
/>
/>
Показникзбільшився, це відповідає нормам і свідчить про високу рентабельність капіталуза чистим прибутком
3 Рентабельністьвласного капіталу:
/> (3. 3)
де Ч. п – чистийприбуток
В. к — власнийкапітал
/>
/>
Рентабельністьвласного капіталу у другому кварталі збільшується, даний показник відповідаєнормам.
4 Рентабельністьвиробничих фондів:
/> (3. 4)
де Ч. п – чистийприбуток
в. ф – виробничіфонди
/>
/>
Показникзбільшується, що відповідає нормі.
5 Рентабельністьреалізованої продукції за прибутком:
/> (3. 5)
де П. в. р –прибуток від реалізації
В — виручка
/>
/>
Показникзбільшується, що відповідає нормі і свідчить про те, що виручки від реалізаціївистачає для утворення прибутку підприємства.
6 Рентабельністьреалізованої продукції від операційної діяльності:
/> (3. 6)
де П. в. о. д –прибуток від операційної діяльності
В — виручка
/>
/>
Даний показникзбільшується. Що відповідає нормам.
7 рентабельністьреалізованої продукції за чистим прибутком:
/> (3. 7)
де Ч. п. – чистийприбуток
В. — виручка
/>
/>
Показникзменшується, що є нормою. Виходячи із розрахунків видно, що підприємство маєвисокий прибуток і його фінансовий стан покращується.
8 Коефіцієнтреінвестування:
/> (3. 8)
де р. п –реінвестований прибуток
Ч. п – чистий прибуток
/>
/>
9 Коефіцієнтстійкості економічного росту:
/> (3. 9)
/>
/>
Відбуваєтьсязменшення, що не відповідає нормі. Потрібно збільшувати власний капітал зарахунок чистого прибутку.
10 Періодокупності капіталу:
/> (3. 10)
де А – активи
Ч. п – чистийприбуток
/>
/>
Період окупностікапіталу зменшується, що відповідає нормам. Кошти будуть компенсовані чистимприбутком за дані періоди.
11Періодокупності власного капіталу
/> (3. 11)
В. к. – власнийкапітал
Ч. п — чистийприбуток
/>
/>
Період окупностівласного капіталу зменшується, що відповідає нормам.
Висновок:розрахувавши усі показники, можна спостерігати, що вони задовольняють норми понапрямку позитивних змін у розвитку підприємства. Можна зробити висновок, щопідприємство рентабельне, тобто воно отримує таку суму виручки від своєїдіяльності, якої достатньо тільки для покриття витрат, але й отримує прибуток. Підприємство– прибуткове.
2.4 Показникфінансової стійкості
1 Власні оборотнізасоби:
В. о. з= власний капітал +довгострокові зобов’язання – поза оборотні активи (4 1)
/>
/>
Показникзменшується на кінець звітного періоду, що свідчить про негативну тенденцію дляпідприємства. Для збільшення необхідно зменшити позаоборотні активи.
2 Коефіцієнтзабезпечення оборотних активів власними засобами:
/> (4. 2)
де В. о. з –власні обігові кошти
О. з – обіговікошти
/>
/>
Показник і накінець періоду і на початок від’ємний, що не відповідає нормам. Це означає, щоабсолютне перевтілення активів у ліквідні засоби не можливо, тому що коефіцієнтзабезпечення засобами на кінець звітного періоду падає і менше нуля.
3 Маневреністьробочого капіталу:
/> (4. 3)
де З. — запасиР. к. — робочий капітал
/>
/>
Коефіцієнтвід’ємний, що не відповідає нормам. Для збільшення необхідно зменшити часткуробочого капіталу.
4 Маневреністьвласних оборотних засобів:
/> (4. 4)
/>
/>
Коефіцієнтзменшується на кінець звітного періоду, що не відповідає нормам і свідчить провідсутність абсолютно-ліквідних активів у власних оборотних засобах. Необхідноабо збільшувати об’єм засобу, або зменшувати об’єм власних оборотних засобів
5 Коефіцієнтзабезпеченості оборотними засобами запасів:
/> (4. 5)
/>
/>
Коефіцієнтзбільшується на кінець звітного періоду, що відповідає нормам і свідчить пронаявність абсолютно-ліквідних активів у власних оборотних засобах. Необхіднозбільшувати власний капітал і виробничі запаси.
6 Коефіцієнтпокриття запасів:
/> (4. 6)
/>
/>
Коефіцієнтзбільшується на кінець звітного періоду, що відповідає нормам.
7Коефіцієнтфінансової незалежності:
/> (4. 7)
/>
/>
Коефіцієнтзбільшується на кінець звітного періоду, що відповідає нормам. Проте /> на кінець звітного періоду,тож можна зробити висновок, що підприємство не самостійне і живе за рахунокдовгострокових кредитів.
8 Коефіцієнтфінансової залежності:
/> (4. 8)
/>
/>
Коефіцієнтзменшується на кінець звітного періоду, що не відповідає нормативному значенню.І не дорівнює 2, а значно перевищуе. Це означає що підприємство виконуєзовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, підприємство не залежить відпозикових джерел.
9 Коефіцієнтманевреності власного капіталу:
/> (4. 9)
/>
/>
Коефіцієнтивід’ємні, що не відповідає нормам. /> накінець звітного періоду. Потрібно збільшити частку власних обігових коштів увласному капіталі.
10 Коефіцієнтконцентрації судного капіталу:
/> (4. 10)
/>
/>
Коефіцієнтзбільшується на кінець звітного періоду, що не відповідає нормам, а повиннобути />. Потрібно зменшити часткуссудного капіталу, і збільшувати пасиви підприємства.
11 Коефіцієнтфінансової стабільності:
/> (4. 11)
/>
/>
Коефіцієнт накінець звітного періоду не набирає нормативного значення. Норматив />, тож можна зробитивисновок про недостатню фінансову стабільність підприємства.
12 Показникфінансового левериджу:
/> (4. 12)
/>
/>
Коефіцієнтзменшується, але не відповідає нормативному значенню/>.Потрібно збільшити власні кошти підприємства. Підприємство залежить віддовгострокових зобов’язань.
13 Коефіцієнтфінансової стійкості:
/> (4. 13)
/>
/>
Коефіцієнт накінець звітного періоду не відповідає нормативному значенню />, що говорить пронедостатню кількість стабільних джерел фінансування підприємства. Потрібнозбільшити довгострокові зобов’язання зменшувати пасиви підприємства.
Висновок:розрахувавши показники фінансової стійкості, можна зробити висновок, що такіпоказники, як Коефіцієнт маневреності власного капіталу, власні оборотні засобине задовольняють нормам. Це говорить про неоднозначне положення на підприємстві.З одного боку підприємство може виконувати свої зовнішні забов’язання зарахунок власних активів і має стабільні джерела фінансування, проте напідприємстві мала частка абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах.що не дає змогу здійснювати фінансові маневри.
2.5 Показникиліквідності (платоспроможності)
1 Коефіцієнтліквідності поточної (покриття):
/> (5. 1)
/>
/>
Коефіцієнтблизький до одиниці, що відповідає нормам і свідчить про ліквідний баланспідприємства, тобто про достатність оборотних засобів підприємства погашатисвої борги.
2 Коефіцієнт ліквідностішвидкої:
/> (5. 2)
/>
/>
Коефіцієнт меншеодиниці, що не відповідає нормам, проте досить високий, і відповідає нормамміжнародної практики. Для того, щоб його збільшити, необхідно або збільшитиоборотні активи, або зменшити поточні зобов’язання.
3 Коефіцієнт ліквідностіабсолютної:
/> (5. 3)
/>
/>
Коефіцієнтзменшується і не відповідає нормам і свідчить про недостатність засобівпідприємства для успішної фінансової діяльності. Для того, щоб його збільшити,необхідно або збільшити грошові засоби, або зменшити поточні зобов’язання.
4 Співвідношеннякороткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості:
/> (5. 4)
/>
/>
Коефіцієнт накінець звітного періоду=1,187 і не відповідає нормативному значенню, цесвідчить про те, що підприємство не здатне повністю розраховуватися ізкредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Потрібно зменшувати дебіторськузаборгованість.
Отже, оцінившиінвестиційну привабливість, можна зробити висновки, що показники ліквідності вимірюютьможливості підприємства з оплати заборгованості, показники фінансової стійкостіхарактеризують міру покриття підприємством позичкових капіталів, показникирентабельності вимірюють прибутковість вкладених в підприємство коштів тавикористаного обладнання, показники ділової активності визначають оборотністькапіталу і трансформацію активів, в нашому випадку кількість оборотних коштівінвестованих у запаси зменшується, для того щоб вона збільшувалася необхіднозбільшити собівартість реалізації у 2-кварталі.
3. Оцінкаекономічної ефективності інвестиційної діяльності
3.1 Чистийзведений дохід і внутрішня норма дохідності
Таблиця 3. 1 –Вихідні дані для розрахунку
№ П/П
Ставка дисконтування, % Прогнозований грошовий потік за періодами, тис. дол. 1 2 3 4 5 6 7 18 12 — 7,5 — 3,2 12,5 10,3 8,3 5,3 4,4 6
Залежно відосновних принципів оцінювання ефективності інвестиційних проектіввикористовується ряд методів. У даній курсовій роботі необхідно використовуватисаме ті методи, у розрахунках яких використовується дисконтування. До нихвідносять: чистий зведений дохід (NPV), індекс прибутковості чи рентабельності(РІ), період окупності (РР), внутрішню норму прибутковості (IRR).
1 Основнимкритерієм доцільності впровадження інвестиційного проекту є чистий зведенийдохід (NPV). Розрахунок чистого зведеного доходу визначається за такоюформулою:
/> , де (3. 1)
/>потік платежів;
/>прибуткова частинаінвестиційного проекту;
/>витрати інвестиційногопроекту;
/> весь період реалізаціїінвестиційного проекту;
/>момент закінченняінвестування;
/>момент отримання першогодоходу.
У випадку, колиNPV >0 проект варто приймати до реалізації, якщо NPV
/>
Отже, проект вартоприймати, тому що він є ефективним за даним показником. Оскільки NPV>0проект доцільно впроваджувати.
2 Внутрішня нормадохідності (IRR) – ставки дисконту, використання якої б забезпечило рівністьпоточної вартості очікуваних грошових відтоків та поточної вартості очікуванихгрошових притоків. Практичне застосування цього методу зводиться до того, що впроцесі аналізу вибирається два значення ставки дисконту /> таким чином, щоб вінтервалі /> функція NPV = f(r)змінювала своє значення з «+» на «-» або навпаки. Таким чином, використовуютьформулу:
/>, де (3. 2)
/>ставка, при якій />;
/> ставка, при якій />.
Для оцінкиінвестиційного проекту повинна виконуватися умова />.
Отже, задлявизначення внутрішньої норми дохідності (IRR) необхідно не менше двохрозрахунків показника NPV.
Розрахуємо чистийзведений дохід за відсотковою ставкою r = 48%
При r = 60%
/>
При r = 62%
/>
NPV2 = -149$
/>
Отже даний проектє ефективним за даним показником, тому що виконується рівність />
3.2 Періодокупності і індекс рентабельності
Строк окупності(РР) – тривалість часу, протягом якого недисконтовані прогнозові надходженнягрошових коштів перевищують недисконтовану суму інвестицій. У процесі аналізупри />спочатку:
1) визначаємосумарні інвестиційні витрати />шляхомдисконтування їх на момент закінчення інвестування.
/>
2) визначаємодисконтова ні доходи зростаючим підсумком дисконтова ні доходи:
/>. (3. 3)
Дисконтуємо доти,поки не виконається нерівність
/>;
/>
Отже рівність /> виконується.
3) якщо цянерівність виконується, розрахунок строку окупності інвестицій виконуємо заформулою:
/>. (4. 4)
Для визначенняпершого і другого показників базовим періодом вважаємо момент закінченняінвестування.
Період окупностіповинен бути не більший періоду життєвого циклу проекту.
/>років-1рік 21днів
Індексрентабельності (R) – відносна величина, яка визначається відношеннямприбутковості частини NPV до її витрат:
/>/> (4. 5)
Якщо R=1, то цеозначає, що дохідність інвестицій точно відповідає нормативу рентабельності. ЯкщоR>1, то проект прибутковий, і навпаки R
/>
Відношенняприбуткової частини до витрат даного проекту.
/>Rt/(1+r)t=/>
/>
Отже, данийінвестиційний проект прибутковий (ефективний) за всі показниками. ОскількиR>1 то проект прибутковий.
Висновок
В даній курсовійроботі розглянули суть, функції та розвиток фондових бірж в Україні. Очевидно,що фондова біржа України засновується на неприбуткових основах і повинна діятина принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів в грошібез фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності ідовір'я. Це дозволить їй виконувати роль залучення грошових сум для інвестиційу виробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями іпідприємствами; централізації капіталів, стабілізації заощаджень представниківрізних верств населення, створення умов для розвитку в країні підприємницькоїдіяльності.
Проаналізувалиінвестиційну привабливість підприємства за показниками що відображаютьнаявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Здійснили оцінкуекономічної ефективності інвестиційної діяльності і визначили, що проект є прибутковим.
Після розгляду йаналізу вищевикладених проблем і пропозицій по їхньому розв'язанню, без котрихнемислимо існування і плідна життєдіяльність нашого суспільства, напрошуєтьсяєдино можливий у цій непростій ситуації висновок, що для нормального функціонуванняфондового ринку України й успішного вступу до цивілізованого русла відношеньміж його суб'єктами необхідні наступні конкретні кроки:
— Негайнеприйняття і неухильне перетворення в життя нормативно — законодавчих актів, щорегулюють господарську діяльність підприємців і підприємств державного секторав рамках національного ринку
— Створеннярівноправних умов для успішної роботи підприємств усіх форм власності іпроведення грамотного антимонопольної політики.
Оцінившиінвестиційну привабливість, можна зробити висновки, що показники ліквідності вимірюютьможливості підприємства з оплати заборгованості, показники фінансової стійкостіхарактеризують міру покриття підприємством позичкових капіталів, показникирентабельності вимірюють прибутковість вкладених в підприємство коштів тавикористаного обладнання, показники ділової активності визначають оборотністькапіталу і трансформацію активів, в нашому випадку кількість оборотних коштівінвестованих у запаси зменшується, для того щоб вона збільшувалася необхіднозбільшити собівартість реалізації у 2-кварталі.
В даній роботіінвестований проект є прибутковим тобто ефективним, оскільки індексрентабельності >1.