Формування резервів на покриття кредитних ризиків

ФакультетКредитно — економічний
КафедраМенеджмент банківської діяльностіСпеціальність «Банківськасправа»
Магістерськапрограма 8105/1 Банківський менеджментФорма навчання заочна
МАГІСТЕРСЬКАДИПЛОМНА РОБОТА
на тему «Формуваннярезервів на покриття кредитних ризиків»
Київ2010

РЕФЕРАТ
Дипломна магістерська роботамістить 89 сторінок, 30 таблиць, 23 рисунки, список літератури з 84найменувань, 8 додатків на 24 стор.
«Формуваннярезервів на покриття кредитних ризиків».
Об'єктдослідження: Спеціальні резерви, що формуються банками для покриття кредитнихризиків.
Предметдослідження: Економічні відносини, що виникають в процесі формування тавикористання резервів на покриття кредитних ризиків.
Мета дипломноїроботи: З’ясувати проблеми, що виникають в процесі формування і використаннярезервів, та можливі шляхи їх вирішення.Завданнямироботи є вирішення наступних задач:
— теоретичне дослідження сутності резервуваннякредитних ризиків та методологій оцінки кредитного ризику і розрахунку розміріввнутрішніх резервів банку на покриття кредитного ризику;
— аналіз діяльності комерційного банку ПАТ КБ «Приватбанк»та інших банків БС України в сегменті спеціального резервування кредитнихризиків у 2003 – 2009 роках;
— обґрунтування шляхів оптимізації вирішення задачі«резерви на кредитний ризик – прибутковість діяльності банку» вумовах наслідків світової фінансової кризи 2008 -2009 років в Україні.
Практична цінність отриманих результатів дипломногодослідження полягає в обґрунтуванні ефективність шляхів оптимізації розмірівстворюваних резервів на покриття кредитного ризику за рахунок:
1. Зовнішнього страхування кредитних ризиківпозичальниками в страхових компаніях як заходу зменшення внутрішніх резервівбанків на кредитні ризики;2. Сек’юритизаціїактивів кредитної застави як заходу еквівалентного зменшення внутрішніхрезервів банків на кредитні ризики.
Рік виконання магістерської дипломної роботи — 2009- 2010
Рік захисту магістерської дипломної роботи — 2010

Зміст
Вступ
1. Сутністькредитного ризику та способи його мінімізації в банку
1.1 Сутність,особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання
1.2 Характеристикасучасних способів мінімізації кредитного ризику в банку
1.3 Формуваннярезервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику
2. Аналіз практикиформування банками резервів на покриття кредитних ризиків в ВАТ КБ «Приватбанк»
2.1 Аналіз кредитногоризику в діяльності досліджуваного банку
2.2 Аналіз якостікредитних операцій банку
2.3 Формування тавикористання банком резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціямита нарахованими відсотками за кредитними операціями
2.4 Формування тавикористання банком резерву за дебіторською заборгованістю
3. Ефективністьуправління кредитними ризиками через оптимізацію обсягів формування резервів
3.1 Вплив світовоїкризи ліквідності на Україну та проблеми у сфері формування резервів напокриття кредитних ризиків
3.2 Шляхивдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

Вступ
У діяльностісучасних комерційних банків України застосовуються наступні види резервівпокриття банківських ризиків: внутрішній резервний фонд у складі власногокапіталу на погашення можливої збитковості діяльності банку, зовнішнійобов’язковий резерв на коррахунку в НБУ гарантування повернення залучених тазапозичених коштів клієнтів банку, зовнішній резерв страхування вкладівфізичних осіб в Фонді гарантування вкладів, внутрішні спеціальні резервикомпенсацій можливих втрат від активних операцій, які, у свою чергу,поділяються на наступні види резервів:
- підкредитні операції;
- підоперації з цінними паперами;
- піддебіторську заборгованість;
- піднараховані доходи від активних операцій, сумнівні щодо їх одержання;
- резерв на всю суму коштів,розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах),які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів,або які зареєстровані в офшорних зонах;
- резерв за коштами, розміщенимина кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансовірахунки 1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризикукраїни.
Аналіз динаміки резервування кредитних ризиків вбанківській системі України у передкризовому 2007 та кризових 2008 – 2009 роківза даними НБУ показав, що з рівня резервування кредитних ризиків в сумарному кредитномупортфелі банківської системи України – 4,0% (2005 — 2007 рр.) його величиназросла на протязі 2008 – 2009 рр. до рівня 15,4% станом на початок 2010 року,при цьому вперше за останні 10 років діяльність банківської системи Українизбиткова, а сумарний збиток за 2009 рік становить -23,5 млрд.грн.
Актуальність теми магістерської дипломної роботиполягає в тому, що створення внутрішніх резервів кредитних ризиків за рахунокдоходів банку та прибутковість діяльності комерційного банку є взаємозалежними тапротинаправленими процесами, які потребують дослідження та оптимізації внапрямку досягнення максимального прибутку при мінімально можливому ризикудіяльності.
Об'єкт дослідження: Спеціальні резерви, що формуютьсябанками для покриття кредитних ризиків.
Предмет дослідження: Економічні відносини, що виникають впроцесі формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків вкомерційних банках.
Мета магістерської дипломної роботи: З’ясуватипроблеми, що виникають в процесі формування і використання резервів на покриттякредитних ризиків в комерційних банках, та запропонувати можливі шляхи їхвирішення.
Для досягнення мети в магістерській дипломній роботівирішені наступні завдання:
1. У першому розділі:
— визначена сутність, особливості прояву кредитногоризику, критерії та методи його оцінювання;
— систематизовані характеристики сучасних способівмінімізації кредит-ного ризику в банку;
— охарактеризоване формування резервів під кредитніризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику.
2. У другому розділі:
— проаналізована якість кредитних операційдослідженого банку;
— проаналізоване формування та використання резервуна покриття можливих втрат за кредитними операціями;
— проаналізоване формування та використання резервуна покриття можливих втрат за нарахованими відсотками за кредитними операціями;
— проаналізоване формування і використання резервуза дебіторською заборгованістю.
3. У третьому розділі:
— виявлені проблеми у сфері формування резервів напокриття кредитних ризиків в комерційних банках України на фоні розвиткусвітової фінансової кризи 2008 – 2009 років;
— запропоновані можливі шляхи вдосконалення процесуформування і використання резервів за кредитними ризиками.
Методами дипломного дослідження були – історичний аналіз, структурнийаналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналізхронологічних рядів параметрів.
Магістерська дипломна робота виконана на матеріалах звітівпро діяльність ПАТ КБ «Приватбанк» за 2003 -2009 роки, а також звикористанням статистичних матеріалів по показникам діяльності банківськоїсистеми України з офіційних Інтернет-сайтів Національного банку України таАсоціації комер-ційних банків України за 2003 — 2009 роки.
Практична цінність отриманих результатів магістерського дипломногодослідження полягає в тому, що практика діяльності окремих банків БС України у2008 – 2009 роках підтверджує дієвість та ефективність запро-понованих удипломному проекті шляхів оптимізації (зменшення) розмірів створюваних резервівна покриття кредитного ризику при одночасному підвищенні прибутковостідіяльності банку за рахунок:
1. Зовнішнього страхування кредитних ризиків позичальниками встрахових компаніях як заходу зменшення внутрішніх резервів банків на кредитніризики;2. Сек’юритизації активівкредитної застави як заходу еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банківна кредитні ризики.

1. Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації вбанку
1.1 Сутність, особливості прояву кредитного ризику,критерії та методи його оцінювання
Ризик (з точки зору банку) — це потенційнаможливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банкувнаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Такі збиткиможуть бути прямими (втрата доходів або капіталу) чи непрямими (накладенняобмежень на здатність організації досягати своїх бізнес-цілей). Зазначеніобмеження стримують здатність банку здійснювати свою поточну діяльність абовикористовувати можливості для розширення бізнесу [20].
Ризик (з точки зору Національного банку України)- це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть матинегативний вплив на капітал та/або надходження банку. Толерантність до ризику(визначення рівня допустимого ризику) — це визначення того рівня ризику, наякий банк погоджується йти для досягнення мети його діяльності та виконанняйого стратегічних завдань. Рівень допустимого ризику звичайно визначається увнутрішніх положеннях та планах банку, які затверджуються відповідно допринципів корпоративного управління [9].
Ризики діяльності банку виникають на основі яквнутрішніх (ендогенних), так і зовнішніх (екзогенних) факторів. Важливим є те,що значна частина зовнішніх факторів знаходиться поза межами контролю з бокубанку, а відтак банк не може мати повної впевненості щодо результатів майбутніхподій та часу їх виникнення.
Успішна діяльність банку в цілому великою міроюзалежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управліннябанківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністюуникнути ризиків неможливо. Управління банківськими ризиками, як правило,спрямоване на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняттяризиків. Виняток становлять нецінові ризики, щодо яких не існує кореляції міжїх рівнем та величиною винагороди банка [69].
З метою здійснення банківського наглядуНаціональний банк України виділив дев'ять категорій ризику, а саме: кредитнийризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик,валютний ризик, операційно-технологічний ризик, ризик репутації, юридичнийризик та стратегічний ризик [9]. Ці категорії не є взаємовиключними; будь-якийпродукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручностіаналізу Національний банк виявляє та оцінює ці ризики окремо.
Згідно класифікації НБУ, внутрішні ризикибанківської діяльності, віднесені до 9 основних категорій ризиків,розподіляються на 2 основні подкатегорії [9]:
— квантифіковані ризики, тобто ризики якіпіддаються кількісному оцінюванню і метою управління ними є оптимізація їхрівня;
- неквантифіковані ризики, які не піддаються кількісному оцінюванню.
Квантифіковані ризики визначаються за економічнимзмістом наступним чином:
1) Кредитний ризик є ймовірністю фінансових втратвнаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язань. Важливим складникомкредитного ризику є галузевий ризик, який пов'язаний з невизначеністю щодоперспектив розвитку галузі позичальника. Одним із методів вимірюваннягалузевого ризику слугує систематичний, або b-бета-ризик. b-бета-ризикпоказує рівень коливань або відхилень у результатах діяльності галузі щодозагальної тенденції розвитку ринку чи економіки в цілому. Галузь із показником b-бета, що дорівнюєодиниці, має коливання результатів, яке повторює рух ринку. Менш мінлива галузьматиме коефіцієнт b-бета нижчий за одиницю, а більш мінлива –більший за одиницю. Очевидно, вищий показник b-бета означаєвищий рівень галузевого ризику. Визначення рівня показника b-бета для кожноїгалузі потребує надійної бази даних за великий період часу [50].
Регіональний кредитний ризик визначаєтьсяспецифікою певного адміністративного чи географічного району, щохарактеризується умовами, відмінними від середніх умов країни в цілому.Відмінності можуть стосуватися кліматичних, національних, політичних,законодавчих та інших особливостей регіону, які впливають на стан позичальника ітому стають складовою кредитного ризику. Кредитний ризик присутній не лише вопераціях прямого кредитування, а й під час здійснення лізингових,факторингових, гарантійних операцій, у процесі формування портфеля ціннихпаперів та ін.
2) Ризик незбалансованої ліквідності пов'язуєтьсяз імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов'язання абовтратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів [45].Ризик незбалансованої ліквідності може розглядатися як два окремих ризики:ризик недостатньої ліквідності та ризик надмірної ліквідності. Виміряти ризикліквідності дуже складно, оскільки на цей показник впливає багато чинників,причому більшістю з них сам банк керувати не може. На практиці для контролю зарівнем ліквідності застосовують спеціальні показники, які здебільшогорегулюються центральними банками країн, як наприклад показники методики НБУ[18].
Ризик неплатоспроможності тісно пов'язаний зризиком недостатньої ліквідності та ризиком банкрутства і є похідним від рештиризиків. Ризик неплатоспроможності — означає ймовірність того, що банк не зможевиконати свої зобов'язання навіть за умови швидкої реалізації (продажу)активів. Саме тому процес управління базується на постійному контролі за рівнемзагального ризику, який бере на себе банк.
3) Ризик зміни процентної ставки(процентнийризик) – це ймовірність фінансових втрат у зв’язку з мінливістю процентнихставок на ринку протягом певного періоду та в майбутньому [69]. Ризик зміни процентноїставки (процентний ризик) супроводжує діяльність позичальників, кредиторів,власників цінних паперів, інвесторів.
Основні типи ризику зміни процентної ставки [69]:
- ризик зміни вартості ресурсів;
- ризик зміни кривої дохідності;
- базисний ризик;
- ризик права вибору;
- ризик інфляції.
Базисний ризик визначається ймовірністюструктурних зрушень у різних процентних ставках. Іншими словами, цей ризикзумовлюється виникненням асиметрії в динаміці окремих ставок (порівняльнахарактеристика) на противагу відсотковому ризику, який пов'язується зі змінамив рівнях відсоткової ставки з плином часу (динамічна характеристика).
4) Ринковий ризик – це наявний або потенційнийризик для надходжень чи капіталу, який виникає через несприятливі коливаннявартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тимиінструментами, що є в торговому портфелі банку [69]. Ринковий ризик включаєризик зміни вартості цінних паперів і ризик інфляції.
Ризик зміни вартості цінних паперів (фондовийризик) – це ймовірність фінансових втрат, які виникають у зв'язку зі зміноюринкової ціни цінних паперів чи інших інструментів фондового ринку. Цей ризиквластивий усім учасникам фондового ринку: інвесторам, торгівцям, емітентамцінних паперів.
Ризик інфляції – це ймовірність майбутньогознецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності.Інфляційні процеси тією чи іншою мірою властиві більшості економічних систем.Це загальноекономічне явище, і тому банки не можуть суттєво впливати на нього.Однак банки можуть використати високі темпи інфляції для підвищення дохідностісвоїх операцій. З огляду на специфіку своєї діяльності банки мають реальнішанси опинитися серед тих, хто скористався стрімкою інфляцією на свою користьза рахунок приростів грошової маси та дії кредитного мультиплікатора у процесі кредитуванняклієнтів. Проте ризик інфляції має і негативний вплив, який виявляється взнецінюванні банківських активів і коштів власників банку – акціонерногокапіталу.
5) Валютний ризик визначається ймовірністю втрат,пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої [69]. Валютний ризиквиникає в тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активні,пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті.
Основні типи валютного ризику:
- ризик трансакції;
- ризик перерахунку;
- економічний валютний ризик.
Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливіколивання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритихвалютних позицій. Оскільки цей ризик, як правило, випливає з операціймаркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, вінрозглядається у рекомендаціях щодо ринкового ризику.
Ризик перерахування з однієї валюти в іншу(трансляційний) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції узвітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуютьсядля перерахування залишків в іноземних валютах у базову (національну) валюту.
Економічний валютний ризик полягає у змінахконкурентоспроможності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринкучерез суттєві зміни обмінних курсів.
6) Операційно-технологічний ризик – це потенційназагроза для існування банку, що виникає через недоліки корпоративногоуправління, недосконалість систем внутрішнього контролю, інформаційнихтехнологій, процесів обробки інформації з погляду керованості, універсальності,надійності, контрольованості та безперервності роботи [69].
Технологічний ризик (ризик системи) пов'язаний звикористанням у діяльності банку технічних засобів, високотехнологічногообладнання та технологій. Цей вид ризику породжується помилками в застосуваннікомп'ютерних програм, у математичних моделях, формулах і розрахунках. Виникаєвін і в разі несвоєчасного або неадекватного інформування менеджерів, черезхиби в інфраструктурних підсистемах, порушення в мережах або засобах зв'язку.Фінансові втрати банку спричинюються і помилками та збоями, і додатковимивитратами на їх усунення.
Операційний ризик визначається ймовірністювиникнення невідповідності між витратами банку на здійснення своїх операцій таїхньою результативністю.
До неквантифікованих ризиків віднесені ризикрепутації, юридичний ризик та стратегічний ризик.
7) Ризик репутації – це наявний чи потенційнийризик для надходжень чи капіталу, пов’язаний із несприятливим сприйняттяміміджу банку клієнтами, партнерами, контрагентами, акціонерами, органаминагляду [69].
Ризик втрати репутації пов'язується з можливоюнеспроможністю банку підтримувати свою репутацію як надійної та ефективнопрацюючої установи. Високий рівень залежності від залучених коштів робить банкиособливо вразливими щодо цього ризику. Втрата довіри до банку вкладників можепризвести до відпливу коштів і неплатоспроможності. Менеджмент банку маєприділяти особливу увагу дотриманню нормативних вимог, постійному контролю заліквідністю та загальним рівнем ризиковості банківських операцій.
8) Юридичний ризик — це наявний чи потенційнийризик для надходжень чи капіталу, який виникає через порушення або недотриманнябанком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, а також через двозначнетлумачення законів і правил. З юридичним ризиком, як наслідок, пов’язанідокументарний ризик та ризик зловживань [69].
Документарний ризик полягає в можливостівиникнення ненавмисної помилки в документації, яка може призвести до негативнихнаслідків – невиконання положень угоди, подання позову до суду, відмови відраніше прийнятих зобов'язань та ін. Документарний ризик можна суттєво знизити,посиливши системи контролю, аудиту, удосконаливши документообіг,автоматизувавши процес документування, підвищивши кваліфікацію персоналу.
Ризик зловживань – це можливість збитків длябанку, до яких призводять шахрайство, розтрати, несанкціонований доступ доключової інформації службовців або клієнтів банку, відмивання грошей,несанкціоноване укладення угод.
9) Стратегічний ризик — це наявний чи потенційнийризик для надходжень чи капіталу, який виникає через неправильні управлінськірішення, неналежну організацію рішень і на неадекватне реагування на зміни вбізнес-середовищі [69].
Стратегічний ризик пов'язується з помилками уреалізації функцій стратегічного менеджменту. Передусім ідеться про неправильнеформулювання цілей і стратегій банку, помилки під час розробки стратегічногоплану, неадекватне ресурсне забезпечення реалізації стратегій, а також хибнийпідхід до управління ризиками в банківській практиці.
Одним з наслідків стратегічного ризику,характерного для банків, є ризик впровадження нових продуктів – це ймовірністьне досягти запланованого рівня окупності нових банківських продуктів, послуг,операцій чи технологій.
Процес управління ризиками складається з таких етапів:
1.  ідентифікація – усвідомлення ризику, визначення причин йоговиникнення та ризикових сфер;
2.  квантифікація – вимірювання, аналіз та оцінювання величиниризику;
3.  мінімізація – зниження чи обмеження ризиків за допомогоювідповідних методів управління;
4.  моніторинг – здійснення постійного контролю за рівнемризиків з механізмом зворотного зв'язку.
Для оцінки величини фінансових ризиків банку восновному використовують три групи показників:
— статистичні величини (стандартне відхилення, варіація,дисперсія, коефіцієнт бета);
— непрямі показники ризиковості діяльності, обчисленізазвичай у формі фінансових коефіцієнтів за даними публічної звітності;
— аналітичні показники (індикатори), призначені для оцінкиконкретного виду ризику (валютного, відсоткового, кредитного, інвестиційного,незбалансованої ліквідності та ін.) в процесі внутрішнього аналізу діяльностібанку.
Усі банкіські ризики розподіляються на фінансовіта функціональні. На рис.1.1 наведений фінансово-функціональний розподілвнутрішніх банківських ризиків з додатковим розділом фінансових ризиків націнові та нецінові групи.
Цінові фінансові ризики пов’язані з можливоюзміною дохідності чи вартості активів і зобов’язань банку внаслідок зміниринкових цін на фінансові та фізичні активи, що перебувають на балансі банку,або обліковуються на позабалансових рахунках. Трьома основними банківськимиризиками, що належать до групи цінових фінансових ризиків, є ризик змінипроцентних ставок, валютний ризик і ризик зміни вартості цінних паперів [69].
У процесі управління ціновими ризиками банкизастосовують низку спеціальних методів, об'єднаних спільною назвою –хеджування. Механізм хеджування забезпечує компенсацію фінансових втрат, щосталися через зміну ринкової ціни того чи іншого інструменту за однієюпозицією, доходами за іншою (компенсуючою) позицією. Хеджування дає змогусуттєво знизити або навіть уникнути цінових ризиків.

/>
Рис.1.1. Фінансово-функціональний розподілвнутрішніх банківських ризиків [69]
Нецінові фінансові ризики визначаються можливимифінансовими втратами, які безпосередньо не пов’язані зі зміною ринкових цінактивів. Це збитки внаслідок втрати активів, неповернення кредитів, банкрутствапартнерів або емітентів цінних паперів. Найсуттєвішими з групи фінансовихнецінових ризиків є кредитний ризик та ризик незбалансованої ліквідності банку.
Крім фінансових ризиків, великий вплив надіяльність банків справляють функціональні ризики, які виникають внаслідокнеможливості здійснення своєчасного та повного контролю за фінансово-господарськимпроцесом.
Функціональні ризики пов'язані з процесамистворення й упровадження нових банківських продуктів і послуг, збору, обробкианалізу й передавання інформації, підготовки кадрового потенціалу та виконаннямінших адміністративно-господарських операцій.
Функціональні ризики важче виявити таідентифікувати, а також виміряти кількісно й виразити в грошових одиницях, ніжфінансові. Однак функціональні ризики не менш небезпечні, ніж інші видибанківських ризиків, причому зрештою вони також призводять до фінансових втрат.
Банки намагаються знизити функціональні ризики,удосконалюючи системи внутрішнього аудиту, розвиваючи схеми документообігу,розробляючи внутрішні методики та техніко-економічне забезпечення окремихоперацій.
В табл.1.1 наведені основні стратегічні концепціїмінімізації та управління банківськими ризиками, що застосовуються комерційнимибанками.
Під час оцінки кредитного ризику розрізняють індивідуальнийта портфельний кредитний ризик [38].
Джерелом індивідуального кредитного ризику єокремий, конкретний контрагент банку — позичальник, боржник, емітент ціннихпаперів.
Оцінка індивідуального кредитного ризикупередбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто йогоіндивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися завзятими зобов'язаннями.
Портфельний кредитний ризик виявляється узменшенні вартості активів банку (іншій, аніж унаслідок зміни ринкової процентноїставки).
Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупназаборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, — кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторськоїзаборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінкуконцентрації та диверсифікації активів банку.

Таблиця 1.1 Стратегічні концепції мінімізації тауправління банківськими ризиками [22]Характеристика ризику Концепція Ціль концепції Фінансові (цінові ризики) Ризики, щодо яких існує кореляція між їх рівнем та величиною винагороди банка Управління ризиком
Оптимізувати співвідношення – «ризик/дохідність» для 2-х можливих варіантів:
1. Максимізуючи дохідність для заданого рівня ризику;
2. Мінімізуючи ризик для забезпечення заданого рівня дохідності Нецінові ризики (юридичний ризик, ризик репутації, стратегічний ризик, операційно-технологічний ризик) Ризики, щодо яких не існує кореляція між їх рівнем та величиною винагороди банка Мінімізація ризику чи його уникнення Знизити ризики до певного граничного рівня, намагаючись при цьому понести щонайменші витрати
Для оцінки кредитного ризику Національний банкУкраїни рекомендує враховувати наступні фактори [9]:
1) існування адекватної, ефективної, доведеної довиконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодоуправління кредитним ризиком, затвердженої відповідними органами банку,виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практикивиконання її вимог;
склад портфелів активів (кредитний, інвестиційнийтощо) та існування концентрацій. Суттєві фактори включають такі:
а)продукти;
б)види економічної діяльності;
в)класифікація/рейтинги ризику;
г)походження заборгованості;
д)клієнти;
е)розмір кредитів;
ж)географічні регіони;
з)непов'язані/споріднені контрагенти;
и)джерела погашення;
к)застава;
2) рівень забезпечення кредитного ризику заставою.Під час оцінки застави мають аналізуватися вид застави, якість, рівень покриттязаборгованості заставою, адекватність та періодичність переоцінки застави, можливістьреалізації, а також рівень і характер винятків у документації;
3) обсяг умовних зобов'язань банку (гарантій,непокритих і резервних акредитивів, кредитних ліній, обов'язкових та необов'язкових до надання тощо);
4) тенденції щодо зростання обсягів активнихоперацій, прострочень, негативно класифікованих кредитів і збитків від активнихоперацій;
5) достатність резервів банку під можливі втрати заактивними операціями; наявність своєчасної, достовірної та повної управлінськоїінформації;
6) ефективність кредитного адміністрування,включаючи кредитний аналіз, моніторинг, роботу з проблемними активами, оцінкузастави і документальне оформлення застави;
7) адекватність методів, що використовуються длявизначення кредитних проблем;
8) рівень комплектації і кваліфікація кадрів,зважаючи на обсяг та складність активних операцій банку;
9) чи застосовуються належні облікові підходи щодобалансових та позабалансових активів та резервів;
10) наявність належних механізмів контролю (аудит,внутрішні перевірки кредитної діяльності, відповідні процедури тощо) длякласифікації портфелів, забезпечення точності даних і моніторингу дотриманняположень або законів.
1.2 Характеристика сучасних способів мінімізаціїкредитного ризику в банку
Управління ризиками — це процес, за допомогоюякого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснюєїхній моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховуєвзаємозв'язки між різними категоріями (видами) ризиків [30].
Система управління кредитним ризиком банкускладається із регламентних документів — політик, положень, процедур, процесівтощо, — які затверджуються спостережною радою або правлінням банку відповіднодо обраної ним форми корпоративного управління, з урахуванням розміру банку таскладності його операцій [45].
Система управління кредитним ризиком маєвключати, як мінімум, такі компоненти [9]:
1) політику та положення щодо управліннякредитним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені спостережною радоюабо правлінням банку, відповідно до принципів корпоративного управління. Такіполітика та положення повинні підлягати періодичному перегляду;
2) Положення щодо кредитування, які враховують якбалансові, так і позабалансові операції банку, а саме:
а) регламентують типи і умови кредитів, якінадаватиме установа;
б) враховують характер ринків та галузей, якимнадаватимуться кредити;
в) передбачають розгляд до взяття зобов'язанняпро надання кредиту: загального фінансового стану позичальника, характеру тавартості застави, характеру позичальника та його готовності погасити кредитзгідно з угодою, а також фінансової відповідальності гаранта;
д) адекватно враховують концентрацію кредитногоризику і пов'язаних із ним потенційних ризиків;
е) інші питання, що пов'язані із кредитуванням,зокрема, порядок та процедуру визначення процентної ставки за кредитом танеобхідної застави.
3) положення щодо лімітів ризику на одногоконтрагента, групу взаємопов'язаних контрагентів, за галузями або секторамиекономіки, за географічними регіонами або іншими кредитними операціями, якіможна розглядати в сукупності (експозиціями); ці положення мають враховувативсі компоненти кредитного ризику, як балансові, так і позабалансові, на якінаражається установа, а також можливий вплив інших категорій ризиків;
4) чітко визначену і продуману системуповноважень з прийняття рішень щодо ухвалення кредитних операцій;
5) комплексну систему оцінки кредитного ризику;
6) належну інформаційну базу, яка:
а)дозволяє керівництву приймати обґрунтованікредитні рішення і оцінювати ризик на постійній основі;
б) дозволяє контролювати розмір, призначення таджерело заборгованості, а також дозволяє оцінити здатність позичальникасвоєчасно її погасити;
в) забезпечує можливість застосування відповіднихштрафних санкцій проти позичальника, у випадках порушення умов договорів;
г) надає можливість здійснювати адекватнеадміністрування і моніторинг кредиту;
д) дозволяє підтримувати зберігання і обробкуданих за попередні періоди.
7) процес ідентифікації кредитів, якість якихпогіршується, та належної роботи із проблемними активами, яка включає:
а) процес безперервного управління кредитнимиекспозиціями (операціями в їхній сукупності), що вимагають посиленої уваги;
б) періодичні перевірки якості активів дляідентифікації проблемних активів;
в) методику ідентифікації, оцінки, облікукредитів, чия якість погіршується, та створення під них відповідних резервів;
г) порівняння загальних сум проблемних активів зкапіталом;
д)оцінку потенційних збитків за проблемнимиактивами і формування резервів, достатніх для поглинання таких збитків;
е) підготовку та подання періодичних звітівкерівництву і спостережній раді із достатньою інформацією для оцінки рівняризику. Ці звіти мають включати наступне, але не обмежуватись цим:
— перелік кредитів у розрізі класифікації заризиком;
— аналіз проблемних кредитів;
— оцінку напрямку ризику у кредитному портфелі;
— інформацію про проблемні кредити за кредитнимиінспекторами, філіями, галузями, видами забезпечення тощо;
— аналіз змін рівня резервів банку на основірівня і тенденцій змін проблемних активів і загальної суми кредитів;
— аналіз концентрації кредитів за клієнтами,пов'язаними з ними особами, галузями економіки і регіонами;
— функцію незалежних перевірок кредитноїдіяльності, чиїм призначенням є аналіз якості як окремих кредитів, так ікредитного портфеля(ів) у цілому.
Результати цього аналізу мають надаватисяправлінню і спостережній раді на регулярній основі.
Окремі банки, для більш ефективного управліннякредитним ризиком використовують наступні інструменти:
1) створення, запровадження в експлуатацію тапостійна актуалізація системи внутрішніх кредитних рейтингів;
2) на основі реальних спостережень принаймніщоквартально обчислення матрицю ймовірностей міграції кредитних рейтингів таоцінювання на основі такої матриці величини необхідних резервів під кредитнізбитки у наступних періодах;
3) проведення бек-тестування міграції внутрішніхкредитних рейтингів на реальних даних за максимально можливий період часу.
Сучасні методи управління кредитним банківськимризиком, які застосовуються вітчизняними банками, в основному, директивновстановлені Національним банком України та розподіляються на:
— непряме регулювання ризиків нормативнимрегулюванням співвідношення регулятивного капіталу банку та окремих агрегатівактивних та пасивних операцій банку, при якому власний капітал банку вважаєтьсяосновним страховим резервом для відшкодування можливих втрат залучених коштівклієнтів банку та інших банків [18];
— заставне забезпечення за рахунок активівпозичальників сум виданих кредитів [12];
— створення за рахунок прибутку банку спеціальнихрезервів на відшкодування можливих втрат від активних операцій – кредитнихоперацій, ненадходження нарахованих кредитних доходів банку [12];
— страхування активів, які не мають заставногозабезпечення та, в основному, вкладених в операції з комерційними ціннимипаперами.
З метою мінімізації кредитних ризиків комерційнихбанків Національний банк України установив нормативи кредитного ризику,недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [18].Порядок їх розрахунку та нормативні вимоги до оптимальних рівней наведені втабл.1.2.
Базою для розрахунку економічних нормативів Н7,Н8 є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічних нормативівН9, Н10 є статутний капітал банку [18].Таблиця 1.2Нормативи, щовстановлені НБУ для мінімізації кредитного ризику банків [18]№ Назва нормативу Методика розрахунку Нормативне значення 1 Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до регулятивного капіталу банку Не більше 25% 2 Норматив великих кредитних ризиків (Н8) Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку 3 Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, до статутного капіталу банку Не більше 5% 4 Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, до статутного капіталу банку Не більше 30%
Для ефективного функціонування банківважливо передбачити, зважувати і страхувати можливі ризики. Передусім цестосується ризиків за активними операціями, які тісно взаємопов’язані – одинтакий ризик тягне за собою цілу низку інших.
Велике значення має вибір як методіврозрахунку ризиків, так і методів їх мінімізації. Серед основних інструментіврегулювання або зменшення кредитних ризиків банків застосовуються наступні [30]:
— систематичний аналіз і постійнийконтроль за фінансовим станом клієнта банку, його кредитоспроможністю;
— резервування (створення резервів напокриття можливих втрат, пов’язаних із кредитними ризиками);
— страхування ризику;
— забезпечення кредитних зобов’язаньза рахунок використання застави позичальником своїх активів;
— розподіл ризику у випадку, колизагальна сума кредиту, а відповідно і ризик, розподіляється між кількомабанками;
— диверсифікація ризиків;
— обмеження ризику шляхом дотриманняекономічних нормативів, які встановлюються Національним банком;
— зважування ризиків;
— використання плаваючих процентнихставок.
1.3 Формування резервів під кредитні ризики, як одиніз способів мінімізації кредитного ризику
Резервування – один із напрямів мінімізації кредитних ризиків.Чим вищій ступінь ризику бере на себе банк, тим вищим повинен бути прибуток, наякий він може розраховувати. Тому основна задача комерційного банку полягає вдосягненні оптимального поєднання ризиковості та прибутковості банківськихоперацій [69]. Ключове завдання кожного банку пов’язано з управлінням ризикамиз метою їх мінімізації, один із шляхів якої полягає у створенні резервів.
Зараз у роботікомерційних банків України використовуються наступні види резервів: внутрішній резервнийфонд у складі власного капіталу на погашення можливої збитковості діяльностібанку [1], зовнішній обов’язковий резерв на коррахунку в НБУ гарантуванняповернення залучених та запозичених коштів клієнтів банку [15], зовнішнійрезерв страхування вкладів фізичних осіб в Фонді гарантування вкладів [6], внутрішнірезерви компенсацій можливих втрат від активних операцій, які, у свою чергу,поділяються на спеціальні резерви:
- підкредитні операції [12],
- підоперації з цінними паперами [11];
- піддебіторську заборгованість [10];
- піднараховані доходи від активних операцій, сумнівні щодо їх одержання [12];
- резерв на всю суму коштів,розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах),які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів,або які зареєстровані в офшорних зонах [12];
- за коштами, розміщеними накореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризику країни[12].
Резерв для відшкодування можливих втрат закредитними операціями банків (далі — резерв під кредитні ризики) є спеціальнимрезервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, щопритаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики — цевизнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуваннямпогіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій [12].
Бухгалтерський облік формування та використаннярезервів здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського облікукредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервівпід кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою ПравлінняНаціонального банку України від 15.09.2004 N 435 [7].
З метою недопущення збитків від неповерненняборгу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінкакредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, щорозміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як унаціональній, так і в іноземній валюті.
Банки самостійно визначають рівень ризикукредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку)та вартість застави в межах чинного законодавства.
З метою розрахунку резерву під кредитні ризикибанки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитноюоперацією залеж-но від фінансового стану позичальника, стану обслуговуванняпозичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпеченнякредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфелявизначається категорія кожної кредитної операції: «стандартна»,«під контролем», «субстандартна», «сумнівна» чи«безнадійна».
Загальна заборгованість за кредитними операціямистановить валовий кредитний ризик для кредитора.
Для цілей розрахунку резервів на покриттяможливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (вабсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику,класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.
Банки зобов'язані створювати та формувати резервидля відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику заосновним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всімавидами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.
Не здійснюється формування резерву: за бюджетнимикредитами; за кредитними операціями між установами в системі одного банку; заопераціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно; закоштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; за позабалансовимизобов'язаннями з кредитування (крім зобов'язань, наданих банкам), за якими банкне повинен надавати кошти за першою вимогою контрагента (тобто за якими банк ненесе ризику); за коштами в іноземній валюті, що перерахована Національномубанку.
Резерв під кредитні ризики поділяється на резервипід стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резервипід нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями,класифікованими як «під контролем», «субстандартні»,«сумнівні», а також «безнадійні»:
— «стандартні» кредитні операції — цеоперації, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсотокчистого кредитного ризику.
— «під контролем» — це кредитніоперації, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідоквиникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотківчистого кредитного ризику.
— «субстандартні» кредитні операції — це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись істановить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірністьнесвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, щопередбачені кредитним договором.
— «сумнівні» кредитні операції — цеоперації, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банкув повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівнязабезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитноїзаборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.
— «безнадійні» кредитні операції — цеоперації, імовірність виконання зобов'язань за якими з бокупозичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника тарівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнюєсумі заборгованості за ними.
Резерв під кредитні ризики формується в тійвалюті, у якій враховується заборгованість.
Резерв під кредитні ризики використовується лишедля покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитнимиопераціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.
Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервівпід стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашенняборгу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитнуоперацію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банкизобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їхдоходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитнимиопераціями (у тому числі наданих зобов'язань з кредитування) за станом на першечисло місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для поданняоборотно-сальдового балансу (щомісяця).
Безнадійна кредитна заборгованість списуєтьсябанком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правліннябанку.
Банки зобов'язані розробити та затвердити зарішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядокпроведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового станупозичальника (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогувповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірностіоцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації тадостатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цихдокументів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банкувважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управліннябанку.
Якщо банк здійснює довгострокове кредитуванняінвестиційних проектів, то внутрішні положення банку мають містити правила щодопорядку видачі такого кредиту, методики оцінки інвестиційного проекту, методикианалізу бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та його самоокупності,порядку проведення обстеження позичальника, методики оцінки його інвестиційноїкредитоспроможності, визначення схем кредитування інвестиційних проектів ірегламенту підготовки прийняття рішень про надання інвестиційного кредиту.
Банки можуть класифікувати заборгованість закредитними операціями та на підставі цієї класифікації формувати портфельоднорідних споживчих кредитів, а також резерв за цим портфелем.
З метою розрахунку обсягу резерву під кредитніризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізуватикредитний портфель.
Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій(валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:
— оцінка фінансового стану позичальника(контрагента банку);
— стан обслуговування позичальником (контрагентомбанку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та іншихплатежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремоїзаборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;
— рівень забезпечення кредитної операції.
Критерії оцінки фінансового стану позичальникавстановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодопроведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінкифінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цьогоПоложення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критеріїекономічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) напідставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо.Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку),яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківськогоположення банку про кредитування.
Для здійснення оцінки фінансового станупозичальника — юридичної особи банк має враховувати такі основні економічніпоказники його діяльності:
платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточноїта загальної ліквідності);
фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів,співвідношення залучених і власних коштів);
— обсяг реалізації;
— обороти за рахунками (співвідношення надходженьна рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках;наявність картотеки неплатежів — у динаміці);
— склад та динаміка дебіторсько-кредиторськоїзаборгованості (за останній звітний та поточний роки);
— собівартість продукції (у динаміці);
— прибутки та збитки (у динаміці);
— рентабельність (у динаміці);
— кредитна історія (погашення кредитноїзаборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Банки повинні визначати значення показниківплатоспроможності позичальника та його фінансової стійкості з урахуваннямстатистичних даних галузі господарства, у якій він працює, і даних прорезультати його діяльності.
Класифікація позичальників — юридичних осіб (утому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану таоцінки стану обслуговування (погашення) кредитного боргу розподіленням настадії підготовки до видачі кредиту на 5 класів – «А», «Б»,«В», «Г», «Д» (Додаток А) [12].На стадії дії кредитноїугоди банками щомісячно здійснюється визначення поточної групи кредитних операційза станом обслуговування позичальником боргу за ними (Додаток Б), класифікуючиїх стан як «добрий», «слабкий», «незадовільний»[12].
Відповідно до перелічених критеріїв банками здійснюєтьсякласифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категоріякредитної операції — позичальник зараховується до відповідного класу(табл.1.3).
Таблиця 1.3 Класифікація кредитних операцій банкуза рівнем кредитного ризику [12]
Фінансовий стан позичальника
(клас) Обслуговування боргу позичальником (група) «добре» «слабке» «незадовільне» «А» «стандартна» «під контролем» «субстандартна» «Б» «під контролем» «субстандартна» «субстандартна» «В» «субстандартна» «субстандартна» «сумнівна» «Г» «сумнівна» «сумнівна» «безнадійна» «Д» «сумнівна» «безнадійна» «безнадійна»
Під час визначення чистого кредитного ризику длярозрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитноюоперацією може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення, що зазначенев цьому пункті, або об'єкта фінансового лізингу (рухомого майна).
Безумовні гарантії беруться до розрахунку привизначенні резерву під кредитні ризики за вартістю, що диференційована залежновід виду гарантії і класифікації виду кредитної операції(табл.1.4) [12].
Предмети застави (майно та майнові правапозичальника чи третіх осіб — майнових поручителів) беруться до розрахунку привизначенні резерву під кредитні ризики з урахуванням виду застави, класифікаціїкредитної операції та валюти кредиту (Додаток В) [12].
На підставі класифікації валового кредитногоризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитнийризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості закредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) ізважує його на встановлений коефіцієнт резервування(табл.1.5).
Таблиця 1.4 Відсоток урахування безумовнихгарантій [12]Класифіковані кредитні операції Відсоток вартості забезпечення (гарантії), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією Кабінету Міністрів України урядів країн категорії «А» міжнародних багатосторонніх банків банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас", забезпечені гарантії банків України «Стандартна» 100 100 100 100 «Під контролем» 100 100 100 100 «Субстандартна» 50 100 100 100 «Сумнівна» 20 20 20 20 «Безнадійна»

Таблиця 1.5 Відсоток резервування від чистогокредитного ризику(за ступенем ризику) за кредитними операціями [12]Категорія кредитної операції Відсоток резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями у гривні в іноземній валюті
За однорід-
ними споживчими кредитами
з позичаль-
никами, у яких є джерела надходження валютної виручки з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки «Стандартна» 1 % 2 % 50 % 2 % «Під контролем» 5 % 7 % 100 % 10 % «Субстандартна» 20 % 25 % 100 % 40 % «Сумнівна» 50 % 60 % 100 % 80 % «Безнадійна» 100 % 100 % 100 % 100 %
Для врахування ризику країни при розрахункурезерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті вінших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістюза цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговимиагентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світовихрейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors тощо). Розмір резервувизначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на коррахункуокремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування (табл.1.6).
Банки та інші позичальники, що розташовані вкраїнах, рейтинг яких не підтверджений однією з провідних світових рейтинговихкомпаній, належать до групи 7. До групи 8 належать банки (резиденти інерезиденти) та інші позичальники, що визнані банкрутами або ліквідовуються зарішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорнихзонах. Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритихв інших банках, які віднесені до груп 1 — 2, вважаються«стандартними», а віднесені до груп 3 — 8 — «нестандартними».

Таблиця 1.6 Відсоток резервування (за ступенемризику) за коштами на кореспондентських рахунках інших банків [12]N групи Коефіцієнт резервування ( %) 1 2 2 3 10 4 20 5 30 6 40 7 50 8 100

2. Аналіз практики формування банками резервів на покриттякредитних ризиків в ПАТ КБ «Приватбанк»
2.1 Загальний аналіз кредитного ризику в діяльностідосліджуємого банку
Стан банківської системи України за результатами 10-тимісяців діяльності у 2009 році у порівнянні з результатами діяльності за 2008рік характеризується наступними показниками впливу наслідків світовоїфінансової кризи на діяльність банківської системи України [80]:
1). В стадії фінансового оздоровлення та введеннязовнішнього управління (тимчасовий адміністратор) з боку Національного банкуУкраїни знаходяться 15 комерційних банків, з них 2-банки («Надра», «Укрпромбанк»)належать до 1 групи найбільших системних багатофілійних банків України.
2). Зобов’язання банків за станом на 01.11.2009 становлять748,7 млрд. грн. та за 10 місяців 2009 року знизились на -57,1 млрд.грн.
3). Обсяг коштів фізичних осіб в банківській системіУкраїни знизився за 10 місяців 2009 року на – 31,1 млрд.грн., обсяг коштівюридичних осіб знизився на – 10,2 млрд.грн.
4). За станом на 01.11.2009 активи банків становили 875,6млрд. грн., за 10 місяців 2009 року відток коштів з банківської системи Українистановить – 51,6 млрд.грн.
Загалом банківська система України за 10 місяців 2009 рокухарактеризується збитковістю діяльності:
— доходи банків склали 119,8 млрд. грн., з них:процентні доходи становили 101,7 млрд. грн. (або 84,8% від загальних доходів),комісійні доходи – 13,6 млрд. грн. (11,3%);
— витрати банків склали 138,0 млрд. грн., з них:процентні витрати – 56,0 млрд. грн. (або 40,6% від загальних витрат),відрахування в резерви – 51,7 млрд. грн. (37,4%), комісійні витрати – 2,5 млрд.грн. (1,8%);
— загальний збиток -18,2 млрд.грн.
Досліджуємий в магістерській роботі ПАТ КБ «ПриватБанк»заснований як товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням зборівзасновників від 07.02.1992 року і зареєстрований НБУ 19.03.1992 року, про щовнесено запис у Книгу реєстрації комерційних банків України № 92. У 2000 роцібанк реорганізований у Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»і перереєстрований НБУ 4 вересня 2000 року(реєстраційний №92), у 2009 році –банк перереєстрований у публічне акціонерне товариство – ПАТ КБ «Приватбанк»[79].
Форма власності – приватна (код-10). Юридичнаадреса і фактичне місце знаходження банку: 49094, м.Дніпропетровськ,вул.Набережна Перемоги,50, тел./факс:778-54-74. Кореспондентський рахунок №32009100400 в ОУ НБУ м.Дніпропетровськ, МФО 305299, кодЄДРПОУ 14360570.
Станом на 01.01.2009 року (за 2008 рік) ПАТ КБ «Приватбанк»продовжив утримання позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займаєнаступні рейтингові місця та відносні частки фінансів банківської системиУкраїни [81]:
— Обсяг валюти активів балансу – 80165,5 млн.грн.( 1 місце –8,98%);
— Обсяг власного капіталу – 8 711,9 млн.грн.( 2 місце –7,05%);
— Обсяг статутного капіталу – 523,7 млн.євро (2 місце);
— Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля
– 71 853,6 млн.грн.( 1 місце – 9,43%);
— Обсяг резервів на кредитні ризики – 8368,12 млн.грн. (11,5%КІП);
— Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб
– 32 750,1 млн.грн.( 1 місце – 16,16%);
— Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб
– 24 743,1 млн.грн.( 2 місце – 11,17%);
— Обсяг балансового прибутку – 1 291,78 млн.грн. (1 місце –17,33%);
— Прибутковість статутного капіталу – 22,723 % (15 місце);
— Прибутковістьактивів балансу – 1,611 % (19 місце);
Станом на 01.10.2009 року (за 3 квартали 2009року) ПАТ КБ «Приватбанк» продовжив утримання позиції лідера пообсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця та відноснічастки фінансів банківської системи України [81]:
— Обсяг валюти активів балансу – 81510,02 млн.грн.( 1 місце –9,59%);
— Обсяг власного капіталу – 10 440,977 млн.грн.( 3 місце – 7,654%);
— Обсяг статутного капіталу – 584,436 млн.євро (3 місце);
— Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля
– 68 012,18 млн.грн.( 1 місце – 10,03%);
— Обсяг резервів на кредитні ризики – 11778,81 млн.грн.(16,02% КІП);
— Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб
– 30 476,47 млн.грн.( 1 місце – 16,148%);
— Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб
– 21 838,44 млн.грн.( 1 місце – 11,314%);
— Обсяг балансового прибутку – 521,65 млн.грн. (2 місце);
— Прибутковість статутного капіталу – 7,659 % (16 місце);
— Прибутковістьактивів балансу – 0,640 % (22 місце);
Але, за 3 квартали2009 року кредитний ризик в досліджуємому ПАТ КБ «Приватбанк» суттєвовиріс, що інтегрально характеризується як абсолютними показниками, наведеними вбалансах та звітах про фінансові результати діяльності банка у 2003 — 2009роках (Додаток Г) [79], які наведені динамікою приростів обсягів кредитногопортфелю та обсягів створених резервів на кредитні ризики, наведених в таблицяхДодатку Д та на графіках рис.2.1.

/>
Рис. 2.1 – Динамікаросту абсолютних рівнів кредитів юридичним і фізичним особам та резервів накредитні ризики в ЗАТ КБ «Приватбанк» у 2003 — 2009 роках
Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.1:
1) обсяг кредитно-інвестиційного портфелю КІПзнизився з рівня 71,853 млрд.грн. (01.01.2009) до рівня 68,01 млрд.грн.(01.10.2009), тобто на -3,84 млрд.грн.;
2) а обсяг створеного резерву кредитних ризиків зрівня 8,368 млрд.грн. (01.01.2009) зріс до рівня 11,778 млрд.грн., тобто на +3,4 млрд.грн.;
Як показує аналіз графіків динаміки прироступоказників кредитного портфеля, наведених на рис.2.2:
1) з жовтня 2008 року ланцюговий темп приростурезервів на кредитні ризики став суттєво перевищувати темп приросту обсягукредитного портфелю, при цьому максимальне значення щомісячного приросту обсягустворених резервів у 84,6% відповідає даті 01.01.2009 року (переведення більшоїчастини річного прибутку в резерви на знецінення кредитного портфелю);

/>
Рис.2.2. Динамікаланцюгових приростів обсягів кредитного портфелю та обсягів створених резервівна кредитні ризики в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2003 – 2009 рр.
При цьому (див. таблиці Додатку Д):
1) рентабельність активів ROA по чистому прибуткуза рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики різко знизилась зрівня 1,611% (01.01.2009) до рівня 0,64% (01.10.2009);
2) а рентабельність власного статутного капіталу(дивідендна доходність акцій ПАТ — ROE) по чистому прибутку за рахунокформування підвищених резервів на кредитні ризики різко знизилась з рівня22,723% (01.01.2009) до рівня 7,659% (01.10.2009).
На рис.2.3. наведені графіки показників динамікиструктури кредитного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк» за сегментамикредитування у 2006 – 2008 роках. Як показує аналіз даних, наведених на рис.2.3,пріоритетними сегментами кредитування банку у 2008 році були:
— кредитування фізичних осіб – частка 36,6%;
— кредитування торгівлі – частка 24,14%;
— наростання обсягів кредитування виробництва –частка 10,35%;
— наростання обсягів кредитування середнього тамалого бізнесу – частка 9,66%;
— відновілення обсягів кредитування металургії –частка 4,8%;
Треба відмітити різке падіння частки кредитуваннябудівництва, що пов’язане з кризою 2008 – 2009 років в будівництві в Україні.
/>
Рис.2.3. Динамікаструктури кредитного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк» за сегментамикредитування у 2006 – 2008 роках [79]
Аналіз структури резервуємого кредитного портфелюПАТ КБ «Приват-банк» (видані балансові кредити + позабалансовікредитні гарантії+позабалансові зобов’язання по кредитувнню) станом на01.01.2009 року, розподілений за інтег-ральними показниками ризикованостікредитів по методології [12], показує, що в відсоткових частинах резервуємий кредитнийпортфель розподілений на:
1) «Стандартні» кредити –70,5 % (Відсоток резервування 1-2% -табл.1.5);
2) Кредити «під контролем»– 0,76 %( Відсоток резервування 5-7% );
3) «Субстандартні»кредити – 17,65% (Відсоток резервування 20-25%);
4) «Сумнівні до повернення»кредити – 7,88% (Відсоток резервування 50-60%);
5) «Безнадійні до повернення»кредити – 3,21% (Відсоток резервування 100% );
Аналіз структури «Стандартних» кредитів врезервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк» станом на01.01.2009, наведений на рис.2.4, показує, що основними частками «стандартного»сегменту портфеля є:
/>
Рис. 2.4. Структура «Стандартних»кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009
— позабалансовізобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям – 37,17%;
— кредити, надані фізичним особам – 21,04%;
— кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 11,13%;
— кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 7,95%.
Аналіз структурикредитів «Під контролем» в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.5, показує, що основними часткамисегменту «під контролем» портфеля є:

/>
Рис. 2.5. Структуракредитів «Під контролем» в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009
— позабалансові зобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям – 46,48%;
— кредити, надані фізичним особам – 19,4%;
— кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 11,94%;
— кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 8,53%.
Аналіз структури «Субстандартних»кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.6, показує, що основними частками «субстандартного»сегменту портфеля є:

/>
Рис. 2.6. Структура «Субстандартних»кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009
— позабалансових зобов’язань по кредитуванню та наданим гарантіям в сегментінемає;
— кредити, надані фізичним особам – 23,0%;
— кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 26,95%;
— кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 19,25%.
Аналіз структури «Сумнівнихдо повернення» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.7, показує, що основними частками «сумнівного»сегменту портфеля є:
— кредити, надані фізичним особам – 41,4%;
— кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 20,51%;
— кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 14,65%.

/>
Рис. 2.7. Структура «Сумнівних»кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009
Аналіз структури «Безнадійнихдо повернення» кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ «Приватбанк»станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.8, показує, що основними частками «безнадійного»сегменту портфеля є:
— кредити, надані фізичним особам – 75,5%;
— кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 8,57%;
— кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 6,12%.

/>
Рис. 2.8. Структура «Безнадійних»кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк»станом на 1.01.2009
Такимчином, найбільш ризикованими сегментами кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк»є кредитування фізичних осіб (інвестиційні та поточні потреби), при цьому в «безнадійному»сегменті кредитного портфелю інвестиційне (іпотечне) кредитування фізичних осібзаймає самостійно частку 42,4%. Проблема цих іпотечних кредитів, які заставоюповинні були покривати весь кредитний ризик, полягає в тому, що на фонісвітової фінансової кризи в Україні у 2008 -2009 роках реалізована масованедобудова прокредитованого житла, що привело до знецінення іпотечної заставидо нуля.
2.2Аналіз якості кредитних операцій банку
Для аналізу якості кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк»у 2007 — 2008 роках в дипломному дослідженні побудовані технологічні таблицідинаміки та структури показників кредитного портфеля в розрізі сегментівкредитування (кредити юрсобам, репокредити, приватним підприємцям, іпотечнікредити фізособам, споживчі кредити фізособам, інші кредити фізособам):
— рівень ризикового знецінення кредитів по окремимсегментам в кредитному портфелі 2007 -2008 рр. (табл.Е.1 Додаток Е);
— якість заставногозабезпечення кредитів по окремим сегментам в кредитному портфелі 2007 -2008 рр.(табл.Е.2 Додаток Е).
Як показує спільнийаналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціненості кредитів, наданихюридичним особам, в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007 -2008 роках, наведенихструктурними діаграмами на рис.2.9 -2.10:
/>
Рис.2.9.Структура знеціненості кредитів, наданих юридичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2007 році
— обсяг поточних танезнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 22,7 млрд.грн. (01.01.2008)до рівня 44,8 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 2 рази, при цьому часткапоточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів)зменшилась з рівня 95,1% станом на 01.01.2008 до рівня 93,8% станом на01.01.2009;
— обсяг пролонгованихнезнецінені кредитів юридичним особам зріс з рівня 0,81 млрд.грн. (01.01.2008)до рівня 1,98 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 2,4 рази, при цьомучастка пролонгованих незнецінені кредитів в сегменті портфелю (без урахуваннярезервів) зросла з рівня 3,39% станом на 01.01.2008 до рівня 4,15% станом на01.01.2009;
— обсяг простроченихнезнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 17,8 млн.грн. (01.01.2008)до рівня 525,5 млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 28,8 раза, при цьомучастка прострочених незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахуваннярезервів) зросла з рівня 0,079% станом на 01.01.2008 до рівня 1,1% станом на01.01.2009;
— обсяг сумнівних табезнадійних знецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 0,348 млрд.грн.(01.01.2008) до рівня 0,437 млрд.грн. (01.01.2009), при цьому:
а) обсяг знеціненихкредитів, сумнівних до повернення, зріс з рівня 111,4 млн.грн. до рівня 163,1млн.грн.;
б) обсяг безнадійнихзнецінених кредитів зріс з рівня 236,9 млн.грн. до рівня 274,6 млн.грн.;
в) сумарно частка цихкредитів в сегменті портфелю зменшилась з рівня 1,46% станом на 01.01.2008 дорівня 0,92% станом на 01.01.2009.

/>
Рис.2.10.Структура знеціненості кредитів, наданих юридичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2008 році
Як показує спільнийаналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціненості кредитів, наданихфізособам – приватним підприємцям, в ПАТ КБ «Приват-банк» у 2007-2008 роках, наведених структурними діаграмами на рис.2.11-2.12:
— обсяг поточних танезнецінених кредитів фізособам –приватним підприєм-цям зріс з рівня 1,96млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 3,75 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в1,8 рази, при цьому частка поточних та незнецінених кредитів в сегментіпортфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 91,9% станом на01.01.2008 до рівня 81,6% станом на 01.01.2009;
— обсяг пролонгованихнезнецінених кредитів фізособам –приватним підприємцям зменшився з рівня 17,1млн.грн. (01.01.2008) до рівня 5,83 млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 3рази, при цьому частка пролонгованих незнеці-нені кредитів в сегменті портфелю(без урахування резервів) зменшилась з рівня 0,81% станом на 01.01.2008 дорівня 0,13% станом на 01.01.2009;
/>
Рис.2.11.Структура знеціненості кредитів, наданих приватним підприємцям в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2007 році
— обсяг прострочених незнецінені кредитів фізособам–приватним підприємцям зріс з рівня 110,7 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 634,8млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 5,8 раза, при цьому часткапрострочених незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахуваннярезервів) зросла з рівня 5,19% станом на 01.01.2008 до рівня 13,8% станом на01.01.2009;
— обсяг сумнівних знецінених кредитів фізичнимособам – приватним підприємцям зріс з рівня 36,127 млн.грн. (01.01.2008) дорівня 172,7 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегментіпортфелю зросла з рівня 1,69% станом на 01.01.2008 до рівня 3,75% станом на01.01.2009;
— обсяг безнадійнихзнецінених кредитів фізичним особам –приватним підприємцям зріс з рівня 7,655млн.грн. (01.01.2008) до рівня 33,056 млн.грн. (01.01.2009), при цьому часткацих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 0,36% станом на 01.01.2008 дорівня 0,72% станом на 01.01.2009;

/>
Рис.2.12.Структура знеціненості кредитів, наданих приватним підприємцям в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2007 -2008 роках
Як показує спільнийаналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціненості іпотечних кредитів,наданих фізичним особам, в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007 -2008 роках,наведених структурними діаграмами на рис.2.13 -2.14:
— обсяг поточних танезнецінених іпотечних кредитів фізособам зріс з рівня 2,581 млрд.грн.(01.01.2008) до рівня 3,222 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,3 рази,при цьому частка поточних та незнецінених іпотечних кредитів в сегментіпортфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 87,5% станом на01.01.2008 до рівня 80,6% станом на 01.01.2009;

/>
Рис.2.13.Структура знеціненості іпотечних кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2007 році
— обсяг пролонгованихнезнецінених кредитів фізособам –приватним підприємцям зменшився з рівня 6,245млн.грн. (01.01.2008) до рівня 5,673 млн.грн. (01.01.2009), при цьому часткапролонгованих незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахуваннярезервів) зменшилась з рівня 0,21% станом на 01.01.2008 до рівня 0,14% станомна 01.01.2009;
— обсяг простроченихнезнецінені іпотечних кредитів фізособам зріс з рівня 277,9 млн.грн.(01.01.2008) до рівня 466,3 млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,8 раза,при цьому частка прострочених незнецінених іпотечних кредитів в сегментіпортфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 9,42% станом на 01.01.2008 дорівня 11,65% станом на 01.01.2009;

/>
Рис.2.14.Структура знеціненості іпотечних кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2008 році
— обсяг сумнівнихзнецінених іпотечних кредитів фізичним особам зріс з рівня 79,5 млн.грн.(01.01.2008) до рівня 259,1 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цихкредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 2,7% станом на 01.01.2008 до рівня6,47% станом на 01.01.2009;
— обсяг безнадійнихзнецінених іпотечних кредитів фізичним особам зріс з рівня 4,092 млн.грн.(01.01.2008) до рівня 44,106 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цихкредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 0,14% станом на 01.01.2008 до рівня1,1% станом на 01.01.2009.
Як показує спільнийаналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціне-ності споживчих кредитів,наданих фізичним особам, в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007 -2008 роках,наведених структурними діаграмами на рис.2.15 – 2.16:

/>
Рис.2.15.Структура знеціненості споживчих кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2007 році
— обсяг поточних танезнецінених споживчих кредитів фізособам зріс з рівня 6,531 млрд.грн.(01.01.2008) до рівня 12,754 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,9рази, при цьому частка поточних та незнецінених споживчих кредитів в сегментіпортфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 47,8% станом на 01.01.2008 дорівня 70,5% станом на 01.01.2009;
— обсяг пролонгованихнезнецінених споживчих кредитів фізособам зріс з рівня 97,426 млн.грн.(01.01.2008) до рівня 137,202 млн.грн. (01.01.2009), при цьому часткапролонгованих незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахуваннярезервів) зросла з рівня 0,71% станом на 01.01.2008 до рівня 0,76% станом на01.01.2009;

/>
Рис.2.16.Структура знеціненості споживчих кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2008 році
— обсяг простроченихнезнецінені споживчих кредитів фізособам зменшився з рівня 6,149 млрд.грн.(01.01.2008) до рівня 3,193 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,9 раза,при цьому частка прострочених незнецінених споживчих кредитів в сегментіпортфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 45,01% станом на01.01.2008 до рівня 17,65% станом на 01.01.2009;
— обсяг сумнівнихзнецінених споживчих кредитів фізичним особам зріс з рівня 706,6 млн.грн.(01.01.2008) до рівня 1,425 млрд.грн. (01.01.2009), при цьому частка цихкредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 5,17% станом на 01.01.2008 до рівня7,88% станом на 01.01.2009;
— обсяг безнадійнихзнецінених споживчих кредитів фізичним особам зріс з рівня 177,9 млн.грн.(01.01.2008) до рівня 581,2 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цихкредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 1,3% станом на 01.01.2008 до рівня3,21% станом на 01.01.2009.
В Додатку Ж наведеніграфіки частки загальної забезпеченості заставою кредитів в сегментахкредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007 -2008 роках тазастосування в якості застави нерухомого та рухомого майна, цінних паперів тадепозитів.
Як показує аналізграфіків рис.Ж.1- Ж.3 Додатку Ж:
— загальний рівеньзабезпеченості наданих кредитів заставою підвищився з 73,7% станом на01.01.2008 до 82,0% станом на 01.01.2009;
— рівень покриттязаставою кредитів наданих юридичним особам підвищився з 87,4% станом на01.01.2008 до 92,0% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосуванняосновного вида застави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активівзросла з рівня 68,8% у 2007 році до 71,23% у 2008 році;
— рівень покриттязаставою у вигляді виключно цінних паперів кредитіврепо підвищився з 40,3% станомна 01.01.2008 до 87,65% станом на 01.01.2009;
— рівень покриттязаставою кредитів, наданих фізособам-приватним підпри-ємцям, підвищився з 72,1%станом на 01.01.2008 до 83,45% станом на 01.01.2009, при цьому частказастосування основного вида застави у вигляді рухомого майна та оборотнихвиробничих активів зросла з рівня 8,5% у 2007 році до 63,4% у 2008 році, ачастка використання нерухомості в заставі зменшилась в 2,8 -3,2 рази;
— рівень покриттязаставою іпотечних кредитів, наданих фізособам, знизився з 98,9% станом на01.01.2008 до 97,9% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосуванняосновного вида застави у вигляді житлового нерухомого майна зросла з рівня64,7% у 2007 році до 67,0% у 2008 році;
— рівень покриттязаставою споживчих кредитів, наданих фізособам, знизився з 41,9% станом на01.01.2008 до 40,8% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосуванняосновного вида застави у вигляді житлового нерухомого майна зменшилась з рівня18,6% у 2007 році до 14,0% у 2008 році, а частка застосування рухомого майна зменшиласьз рівня 6,06% у 2007 році до 5,1% у 2008 році.
Станом на кінець дня 31грудня 2008 року, за даними Банку, значення нормативів кредитного ризикувідповідно становлять:
— норматив ризику наодного контрагента Н7 (норматив 25%) – 24,77%;
— норматив великихкредитних ризиків Н8 (нормативне 800%) – 299,40%;
— норматив Н9(нормативне значення не більше 5%) – 4,65%;
— норматив Н10(нормативне значення не більше 30%) – 27,40%
Як показує порівняльний аналіз структуриризикованості кредитів в кредитному портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» за2007 — 2008 роки:
1) найбільше зростання ризику тапогіршення якості виникло у 2008 році в сегменті споживчих кредитів населенню — при зростанні обсягів кредитів на 23,2%, обсяг знецінених проблемних кредитівзріс в 2,42 рази, а обсяг резервів під їх ризикованість зріс у 1,9 раза;.
2) в сегменті кредитів, наданихфізичним особам- приватним підприємцям — при зростанні обсягів кредитів на 2,1раза обсяг знецінених проблемних кредитів зріс в 5 разів, а обсяг резервів підїх ризикованість зріс у 3,7 раза.
2.3 Формування та використання банком резерву напокриття можливих втрат за кредитними операціями та за нарахованими відсоткамиза кредитними операціями
 
Динаміка показників формуваннята використання резервів під заборгованість за кредитами в ПАТ КБ «Приватбанк»у передкризовий ( 2004 -2007 рр.) та у кризовий (з 3 кварталу 2008 року) періодинаведена в табл.2.1:
Таблиця 2.1 Динамікаформування та використання резервів під кредитну заборгованість в ПАТ КБ «Приватбанк»за 2004 — 2009 рокиПоказник руху резервів під ризики кредитної заборгованості, тис.грн. Рік 2004 2005 2006 2007 2008 2009 (3 квартали) 1. Залишок резерву під кредитні ризики станом на 1 січня, тис.грн. 826 551 1 266 338 1 814 614 3 136 224 3 935 635 8 607 224 2. Сальдо додаткових відрахувань в резерви за рахунок погіршення якос-ті кредитного портфеля та на протязі року, тис.грн. 455 419 585 345 1 361 572 949 850 4 733 000 3 283 946 3. Списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок резервів на протязі року, тис.грн. -15 632 -37 069 -116 713 -49 438 -62 412 -112 355 4. Залишок резерву під кредитні ризики станом на 31 грудня, тис.грн. 1 266 338 1 814 614 3 136 473 3 935 635 8 607 224 11 778 815 5. Відносний обсяг резер-ву за кредитними ризика-ми до загального обсягу кредитного портфелю на кінець року, % 12,90 11,27 10,64 8,97 13,08 16,02 6. Відносний обсяг списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок резервів на початок року в % -1,89 -2,93 -6,43 -1,58 -1,59 -1,31
Враховуючи суттєвуінфляцію національної валюти відносно долара США у 4 кварталі 2008 року, дляоцінки динаміки приведеного кредитного портфелю ПАТ КБ «Приватбанк»на графіках рис.2.17 представлена динаміка валютних екві-валентів кредитногопортфеля та створених резервів кредитного ризику.

/>
Рис.2.17. Динаміка валютних еквівалентів (в доларахСША) обсягів валюти балансу, кредитів юридичним особам, кредитів фізичнимособам та обсягів резервування ризиків кредитного портфелю в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2004 – 2009 роках (виключаючи вплив девальвації національної валюти)
Якпоказує аналіз даних, наведених на графіках рис.2.17, з 01.10.2008 року по01.10.2009 року (за рік фінансової кризи):
- валюта балансу банку зменшиласьз рівня 15,102 млрд.$ до 10,183 млрд.$, тобто банк практично втратив 30%еквіваленту валюти балансу при зростанні курсу долара США з рівня 4,86 грн./ $до 8,0грн./$;
- обсяг валютного еквівалентукредитів, наданих юридичним особам, зменшився з рівня 7,359 млрд.$ до рівня6,370 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -1,0 млрд.$;
- обсяг валютного еквівалентукредитів, наданих фізичним особам, зменшився з рівня 4,503 млрд.$ до рівня2,815 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -1,68 млрд.$;
- обсяг валютного еквівалентурезервів під кредитні ризики зріс з рівня 0,932 млрд.$ до рівня 1,471 млрд.$,тобто обсяг резервів зріс практично на +0,54 млрд.$;
Такимчином, за період розвитку світової фінансової кризи відносна частка резерву накредитні ризики в портфелі ПАТ КБ «Приватбанк» зросла в 1,9 рази, тобтозафіксоване суттєве погіршення ризикованості кредитного портфеля.
/>
Рис.2.18. Динаміка структури кредитно-інвестиційногопортфелю ПАТ КБ «Приватбанк» у 2007 – 2009 роках
 
Згідно графікам,наведеним на рис.2.18, кредитно-інвестиційний портфель ПАТ КБ «Приватбанк»у передкризовому 2007 році та та за результатами розвитку кризи у 2009 роціхарактеризується суттєвим ростом частки кредитів, наданих юридичним особам зрівня 43,1% у 2007 році до рівня 55,6% станом на кінець 2009 року за рахунокзниження в портфелі найбільш ризикованих сегментів кредитування фізичних осібта вкладень в операції з цінними паперами.
На рис.К.1- К.3 Додатку К наведені графікиструктури резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТКБ «Приватбанк» у 2007 — 2008 роках [79], які дозволяють оцінитизміну кредитного ризику в сегментах кредитування юридичних та фізичних осіб вумовах впливу світової фінансової кризи в передкризовому (2007) та кризовому(2008) періоду діяльності банка:
а) На протязі 2007 року ланцюговий прирістгривневих еквівалентів чистих кредитів в кредитному портфелі банку склав +4,6%,а ланцюговий приріст гривневих еквівалентів сумарних резервів кредитного ризикусклав (-7,26)% (Додаток Д), при цьому в окремих сегментах:
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Кредити юридичним особам» за рахунок покращання якостінаданих кредитів зменшились на (-229188,0) тис.грн. ((-9,6)% створеного накінець року резерву) та на кінець року склали 2393047,0 тис.грн. ( що становило5,46% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Кредити, надані за операціями репо» за рахунок погіршенняякості наданих кредитів зросли на 39,0 тис.грн. (36,4% створеного на кінецьроку резерву) та на кінець року склали 107,0 тис.грн. ( що становило 0,002% відзагального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Кредити, надані фізичним особам- приватним підприємцям» зарахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 63 147,0 тис.грн. (70,5%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 89 594,0 тис.грн. (що становило 0,20% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю "Іпотечні кредити, надані фізичним особам" за рахунокпогіршення якості наданих кредитів зросли на 20 206,0 тис.грн. (29,9%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 67 685,0 тис.грн. (що становило 0,15% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Споживчі кредити, надані фізичним особам» за рахунокпогіршення якості наданих кредитів зросли на 316 674,0 тис.грн. (59,5%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 531 939,0 тис.грн.( що становило 1,21% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю "Інші кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршенняякості наданих кредитів зросли на 658 972,0 тис.грн. (77,1% створеного накінець року резерву) та на кінець року склали 854 263,0 тис.грн. ( що становило1,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Міжбанківські кредити, надані іншим банкам» за рахунокпогіршення якості наданих кредитів зросли на 96 626,0 тис.грн. (74,5%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 129 664,0 тис.грн.( що становило 0,30% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
б) На протязі 2008 року ланцюговий прирістгривневих еквівалентів чистих кредитів в кредитному портфель банку склав +19,58%,а ланцюговий приріст гривневих еквівалентів сумарних резервів кредитного ризикусклав (+84,6)% (Додаток Д), при цьому в окремих сегментах:
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Кредити юридичним особам» за рахунок погіршення якості обслуговуваннянаданих кредитів зросли на 2702 933,0 тис.грн. (53,3% створеного на кінець рокурезерву) та на кінець року склали 5071 925,0 тис.грн. ( що становило 7,08% відзагального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Кредити, надані за операціями репо» за рахунок погіршенняякості наданих кредитів зросли на 700,0 тис.грн. (86,7% створеного на кінецьроку резерву) та на кінець року склали 807,0 тис.грн. ( що становило 0,001% відзагального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Кредити, надані фізичним особам- приватним підприємцям» зарахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 232 978,0 тис.грн… (72,3%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 322 127,0 тис.грн.( що становило 0,45% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю "Іпотечні кредити, надані фізичним особам" за рахунокпогіршення якості наданих кредитів зросли на 500 703,0 тис.грн. (88,2%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 567 685,0 тис.грн.(що становило 0,79% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Споживчі кредити, надані фізичним особам» за рахунокпогіршення якості наданих кредитів зросли на 904 295,0 тис.грн… (64,6%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 1398 944,0 тис.грн.(що становило 1,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю "Інші кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршенняякості наданих кредитів зросли на 391 389,0 тис.грн… (31,42% створеного накінець року резерву) та на кінець року склали 1245 652,0 тис.грн. (що становило1,74% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
— резерви кредитного ризику по сегменту кредитногопортфелю «Міжбанківські кредити, надані іншим банкам» за рахунокпогіршення якості наданих кредитів зросли на 289 385,0 тис.грн. (69,1%створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 419 049,0 тис.грн.(що становило 0,58% від загального обсягу кредитного портфелю банку);
Одним із показників реальної ризикованостікредитного портфелю є динаміка питомої ваги створеного резерва до обсягу кредитногопортфелю, яка характеризує обсяг активів виведених з активного доходного обігу,та динаміка питомої ваги реального списання безнадійної кредитноїзаборгованості за рахунок створених спеціальних резервів, яка характеризуєрівень реального ризику втрати кредитних активів до розрахункового рівняризику.
Як показує аналізданних, наведених на графіках рис.2.19, відносний рівень обсягу списаннябезнадійної кредитної заборгованості за рахунок створених спеціальних резервівна знеціннення кредитів в ПАТ КБ «Приватбанк» за 2004 -2009 роки неперевищував 6,43% від обсягів створених резервів (2006 рік), а у 2007 – 2009роках реальне списання безнадійної кредитної заборгованості становило від 1,3%до 1,6% віж обсягів створеного резерву, динаміка формування яких характеризуєтьсязменшенням від рівня 12,9% обсягу кредитного портфеля у 2004 році до рівня8,97% у 2007 році та різким нарощування до рівня 16,02% від обсягу кредитногопортфелю у жовтні 2009 року, що є наслідком впливу світової фінансової кризи2008 — 2009 років на діяльність банківської системи України (рис.2.19).
Таким чином, реальнийкредитний ризик в ПАТ КБ «Приватбанк» не менше ніж на порядок нижчерозрахункового кредитного ризику, який відповідає методиці НБУ [12] тавнутрішньобанківській методиці оцінки платоспроможності клієнта — позичальника.Тобто банк, створюючи завищені резерви на кредитні ризики та відносячи їх навалові витрати (згідно Закону України [6] – в обсягу не більше 25% від валовогодоходу), в значній мірі не тільки «перестраховується», але і реальномінімізує податок на прибуток.

/>
Рис.2.19. Динамікавідносних обсягів створення резервів кредитних ризиків на знецінення кредитногопортфелю та відносних обсягів витрати створенних резервів кредитних ризиків насписання безнадійної кредитної заборгованості в ПАТ КБ «Приватбанк» у2004 — 2009 роках
Динаміка рівня нарахованих відсотків за наданимикредитами та рівня створених резервів на сумнівні та безнадійні суми нарахованихвідсотків в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2004 – 2009 роках (рис.2.19)характеризує наступні 3 періоди:
- створення резервів пропорційнорівням нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитами удокризовий період на рівні 19,0 -23,0% ;
- списання близько 250 млн.грн.безнадійних нарахованих до отримання відсотків за кредитами станом на31.12.2008 року за рахунок спеціального резерву на обезцінення нарахованихвідсотків за кредитами;
- суттєве зменшення рівнярезервування нарахованих відсотків до 13,0% станом на 01.01.2009 року та різкепадіння рівня резервування до 1,9% станом на 01.10.2009 року.

/>
Рис.2.19. Динаміка рівня нарахованих відсотків занаданими кредитами та рівня створених резервів на сумнівні та безнадійні суминарахованих відсотків в ПАТ КБ «Приватбанк» у 2004 – 2009 роках
Цей процес в ПАТ КБ «Приватбанк» має дванапрямки пояснення:
- по-перше, зростання рівнянарахованих та несплачених відсотків за користування кредитами практично в 2рази характерно для періода розвитку кризи та несплатопроможностіпозичальників, взв’язку з зупинкою виробництв та відсутністю доходів в валюті,а також відсутністю зарплат при зупинці виробництв, що при різкому росту курсадолара визвало масові неплатежі фізичних осіб;
- по-друге, сума нарахованих танесплачених відсотків за кредитами в ПАТ КБ «Приватбанк» станом на01.10.2009 року досягла 4,1 млрд.грн. з рівня 0,8 млрд.грн. станом на01.10.2009, що при відсутності створення відповідних обсягів резервів несе всобі великий ризик втрати джерел виплати відсотків за залучені кошти клієнтів.

2.4 Формування та використання банком резерву задебіторською заборгованістю
Структура та динаміка руху інших фінансових активів,включаючи дебіторську заборгованість в операціях, та відповідних обсягівстворених та списаних резервів на знецінення інших фінансових активів в ПАТ КБ «Приватбанк»у 2007 — 2008 роках наведені в табл.Л.1 Додатку Л, побудованій на основі данихзвітності банку [79].
Як показує спільний аналіз даних, наведених в табл.Л.1Додатку Л, рівень ризику знецінення дебіторської заборгованості та створення ісписання резервів на знецінення характеризується наступними показниками:
— загальний рівень активів дебіторськоїзаборгованості в ПАТ КБ «Приватбанк» зменшився з рівня 504,179млн.грн. станом на кінець 2007 року до рівня 498,592 млн.грн. станом на кінець2008 року, що складає тільки 0,62% від загальної валюти банку і не носитьзначного ризику для фінансового стану банку;
— відносний рівень створених резервів підзнецінення дебіторської заборгованості становив 5,4% у 2007 році та зріс дорівня 7,6% у 2008 від загального обсягу дебіторської заборгованості, тобто темпзростання становить +141,9%;
— відносний рівень списаних резервів під знеціненнядебіторської заборгованості становив 8,4% від створеного обсягу резерву у 2007році та зріс до рівня 34,5% від створеного обсягу резерву у 2008, тобто темпзростання становить +408,8%.
Таким чином, створеного обсягу спеціального резервуПАТ КБ «Приватбанк» на знецінення дебіторської заборгованостівистачає для покриття обсягів списання фактично знеціненної (втраченої)дебіторської заборгованості в активах банку, а фактично створений обсяг резервуперевищує обсяг використаного резерву в 2008 році в 2,9 раза.
При цьому за окремими сегментами(див. табл.Л.1Додатку Л):
1. Залишок резерву під знецінення сегменту «Дебіторська заборгованість за торговими операціями» станом на31.12. 2008 року зріс до рівня 286,0 тис.грн., що становить 108,7% від рівнярезерву станом на 31.12.2007 року, відносний рівень витрат резерву на списаннязнеціненої дебіторської заборгованості становив 0% у 2007 році та 98,9% у 2008році;
2. Залишок резерву під знецінення сегменту "Дебіторська заборгованість за операціями з кредитовими та дебетовими платіжнимикартками" станом на 31.12. 2008 року зріс до рівня 11000,0 тис.грн., що становить 111,6% від рівня резерву станом на 31.12.2007року, відносний рівень витрат резерву на списання знеціненої дебіторськоїзаборгованості становив 5,3% у 2007 році та 12,3% у 2008 році;
3. Залишок резерву під знецінення сегменту "Іншіактиви характеру дебіторської заборгованості" станомна 31.12. 2008 року зріс до рівня 26 615,0 тис.грн., що становить 157,6% відрівня резерву станом на 31.12.2007 року, відносний рівень витрат резерву насписання знеціненої дебіторської заборгованості становив 9,9% у 2007 році та45,2% у 2008 році.

3. Ефективність управління кредитними ризиками черезоптимізацію обсягів формування резервів
3.1 Вплив світової кризи ліквідності на Україну та проблемиу сфері формування резервів на покриття кредитних ризиків
Необхідність відкладати частину прибутку врезерви через збільшення обсягу сумнівних кредитів призвела до того, що коженчетвертий банк банківської системи України за результатами 3-х кварталів 2009року зафіксував збиток. В цілому ж банківський сектор України у 2009 році за 11місяців показав 22,5 млрд. грн. консолідованих збитків. Формування резервів утакому масштабі, як це відбувається у 2009 році, призводить до того, що в банкиУкраїни випереджальними темпами зменшують свої кредитні портфелі.
Виходить замкнене коло [81]: у банківській системізменшується капітал і банки скорочують кредити в економіку (з початку 2009 рокукредитний портфель банківської системи скоротився на 1,5%) — економікаперебуває в рецесії і втрачає конкурентоспроможність, падають експорт і валютнінадходження — росте курс іноземної валюти — знову погіршуються кредитніпортфелі — і так нескінченно.
Останні декілька років банківськийсектор демонстрував надзвичайно стрімке, але нестійке зростання — більше 70% нарік. Такому зростанню сприяло поліпшення доступу до світових ринків капіталу,прихід на український ринок багатьох іноземних банків та м'яка внутрішнямонетарна політика. Однак світова фінансова криза перекрила основне джерелотакого зростання, а саме доступ українських банків до міжнародних кредитнихринків. В результаті, місцеві банки зіткнулися з підвищеним ризиком ліквідностіта кредитним ризиком, оскільки стало складно рефінансувати зовнішній борг, щопідлягав сплаті, в той час як обсяг негативно класифікованих кредитів (НКК)почав стрімко зростати. Згідно з НБУ, частка сумнівних та безнадійних кредитівзросла з 2,5% на початку2008 року до майже 9% наприкінці червня 2009 року. Включаючиобсяги субстандартних кредитів, частка НКК у 2008 році склала 14,5%, що значновище, ніж в інших подібних країнах. Окрім того, оскільки більше половини всіхнаданих в економіку України кредитів деноміновані в іноземній валюті, якпозичальники, так і комерційні банки стали надзвичайно вразливими до валютнихризиків. Таке поєднання зростаючих ризиків в банківському секторі викликалозанепокоєння щодо можливої неплатоспроможності банків, що, в свою чергу,підірвало довіру громадськості до банківської системи та спричинило масовийвідтік депозитів. В результаті, з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р. банківськийсектор втратив майже 25% своїх депозитів, що ще більше ускладнилорефінансування зовнішнього короткострокового боргу та різко призупинилокредитну активність банків.
Протягом жовтня-грудня 2008 рокугривня втратила більше 50% своєї вартості відносно долара США, що було однією знайсильніших девальвацій у світі.
На прикладі досліджуємого найбільшого комерційногобанку України, погрішення якості кредитного портфеля ПАТ КБ «Приватбанк»у 2008 -2009 році та відповідне зростання обсягу резервів на кредитний ризик (див.табл.3.1), привело до суттєвого зниження показників рентабельності роботибанка, так (Додаток Г):
- рентабельність активів почистому прибутку після оподаткування ROA зменшилась з рівня 1, 633 % станом за3 квартал 2008 року до рівня 1,04% станом за 3 квартал 2009 року;
- рентабельність статутногокапіталу по чистому прибутку після оподаткування ROI зменшилась з рівня 18,554% станом за 3 квартал 2008 року до рівня 10,212% станом за 3 квартал 2009 року,що суттєво впливає на рівень біржової котировки акцій банку після переходу наформу публічного акціонерного товариства у 2009 році.Проблемами формування банкамирезервів на подолання підвищенних кредитних ризиків в умовах 2009 рока єнаступні: — законодавче обмеження ЗакономУкраїни «Про оподаткування прибут-ку підприємства» [6] обсягівстворюваних банківських резервів, які можуть бути віднесені на валові витратибанків, рівнем не більше 25% від рівня доходів банків у відповідний період; — власне наявність у банкадоходів для формування банківських резервів на подолання кредитних ризиків.