Вступ
Фондовий ринок,або ринок цінних паперів, становить систему відносин купівлі-продажурізноманітних фінансових активів або фондових цінностей і поділяється напервинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первиннерозміщення нових випусків (емісії) цінних паперів.Після того як цінні паперирозміщені на первинному ринку, вони стають об’єктом продажу.Перепродаж ціннихпаперів здійснюється на так званому вторинному ринку.
Як на первинному,так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів.Основним з них є торгівля цінними паперами на фондовій біржі.
Фондова біржа –це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюєтьсяторгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.
Фондова біржа вУкраїні, згідно з чинним законодавством, створюється як акціонерне товариство,що зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржовогокурсу.
Враховуючиважливість та актуальність даної теми, метою курсової роботи є визначення роліфондової біржи.
Для її досягненняслід вирішити такі завдання:
· датизагальну характеристику фондової біржи;
· проаналізувати;
· розглянутиособливості становлення та розвитку фондової біржи в Україні;
При написанніданої роботи були використані офіційні джерела інформації: Закон України „Продержавне регулювання ринку цінних паперів в Україні” і Закон України „Про цінніпапери і фондову біржу”.
Робота складаєтьсяіз вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.Фондові біржі:сутність та характеристика.Економічнахарактеристика Фондової біржі
Роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі єрізною. Наприклад, у кількох країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія) всіфондові біржі є державними установами. У Німеччині фондові біржі такожперебувають під постійним контролем з боку держави. Юридичний статус такогороду бірж можна назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь вопрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечуєпорядок торгів, стежить за законністю фондових операцій.
Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США таАнглії, де фондові біржі діють самостійно — як звичайні приватні компанії(акціонерні товариства).
В Україні відбувається тільки становлення біржової торгівлі,визначення найефективніших форм діяльності фондової установи. У майбутньомупровідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зізначною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржовасистема. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівнихпосадових осіб, а також контроль за дотриманням ними належних правил інормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, аучасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.
Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензованіторговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі,дотримуються її статутних правил.
Статус фондових бірж характеризується передовсім різнимиобмеженнями. Наприклад, у Росії фондовою біржею визнається тільки такийорганізатор торгівлі цінними паперами, котрий не поєднує цю роботу з іншимивидами діяльності, за винятком депозитарної функції або визначення взаємнихзобов'язань. Крім того, фондова біржа організує безпосередню торгівлю тількиміж членами біржі. Інші учасники ринку цінних паперів можуть здійснювати набіржі операції лише через брокерів і дилерів. Щодо службовців фондової біржі,то вони взагалі не мають права бути її засновниками або учасниками біржовихторгів.
Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неївимоги. Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно«включення до списку»), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперів длянаступного допуску до біржових торгів. Ця процедура є досить трудомісткою,забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах обходяться без неї.Така «демократизація» біржової діяльності є дуже зручною для емітентів, аленадто небезпечною для інвесторів, котрі змушені купувати кота в мішку. Отже,найпростіше — це не завжди найліпше, і переважна більшість фондових біржвибирає лістинг.
Для того щоб лістинг справді був ефективним, опрацьовуютьсяжорсткі (не посоромимося сказати, бюрократичні) правила внесення компаній добіржового списку. До відділу лістингу біржі необхідно подати значну кількістьдокументів, що підтверджують легітимність і фінансовий стан компанії. Наскількижорсткі вимоги лістингу, можна судити з процедури, яку прийнято наНью-Йоркській фондовій біржі. Фірма, що проходить цю процедуру, маєдокументально підтвердити:
а) що розмір її активів не менший за встановлений мінімум;
б) прибуток за останній балансовий рік також не нижчий завизначений розмір, а кожний з трьох останніх років був для компаніїприбутковим;
в) кількість випущених в обіг акцій (в штуках) не менша завизначену кількість;
г) кількість акціонерів, які володіють не менше ніж 100акціями, теж відповідає встановленим нормативам;
д) компанії справді належить помітне місце у своїй галузі(підгалузі);
е) компанія є достатньо відомою в масштабі країни, у неї добрарепутація, авторитет на ринку і т.д.
У Німеччині підприємство-емітент лише через три роки матимеправо клопотатися про допущення своїх цінних паперів до офіційного котируванняна фондовій біржі. (Цікаво, що емітенту достатньо БДЮпройти процедуру лістингухоча б в одній фондовій біржі і його акції стануть котируватися на іншихнімецьких біржах.)
Лістинг зв'язаний не тільки з додатковими витратами, а ще й змалоприємним контролем за діяльністю компанії-емітента. Зате він підвищуєпрестиж емітента, полегшує випуск ліквідних облігацій та оцінку акцій у процесіоподаткування. Лістинг забезпечує так звану мартабельність, тобто високуліквідність цінних паперів, їх придатність для швидкої реалізації та відноснустабільність цін.
Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії— 22, США — 13, Японії — 9, Франції та Німеччині — по 8, Канаді — 5. Найбільшвідомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька,Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська,Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді),Сингапурська та ін.Якправило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових бірж, котрістворюють певну біржову систему. Розрізняють моносистему, в якій головну рольвідіграє одна з бірж (наприклад Лондонська біржа у Великобританії) іполісистему, котрій властива наявність кількох великих бірж (Німеччина,Канада). Є й проміжні форми наприклад біржова система США, де поряд ізпануванням Нью-Иоркської фондової біржі досить упевнено почувають себерегіональні фондові біржі. Умови створенняі функціонування фондової біржі
Фондова біржає, по суті,організаційним ринком цінних паперів, який функціонує на підставі офіційнозареєстрованих правил ведення торгівлі, за якими угоди щодо розміщення такупівлі-продажу цінних паперів або їх похідних здійснюються обмеженою кількістюбіржових посередників.
Юридичні особи,визначені законодавством як організаційно оформлені централізовані ринки таелектронні торговельно-інформаційні мережі (ЕТІМ), на яких постійноздійснюється торгівля цінними паперами або їх похідними, можуть одержати статусфондової біржі, якщо вони відповідають таким вимогам:
· укладаннябіржових угод тільки між засновниками і членами біржі та ЕТІМ;
· наявностіпроцедури відбору цінних паперів або інших фінансових інструментів, якавідповідає певним вимогам щодо умов їх випуску та обігу;
· високогорівня концентрації попиту і пропозиції на цінні папери;
· визначенняринкових цін на цінні папери як базового показника для індикації станомфондового ринку та ринку похідних цінних паперів ринку України;
· наданняінших, крім торговельних послуг клієнтам тільки через посередництво членівбіржі;
· наявностіправил відбору брокерів-дилерів і вимог щодо їх професійної кваліфікації;
· наявністьправил (регламенту) торгівлі та стандартних торгівельних процедур;
· встановленняофіційного біржового курсу, централізації реєстрації угод та розрахунків поних;
· наявностісистеми контролю за діяльністю членів біржі та брокерів-ділерів і дотриманняними норм професійної та ділової етики;
· наявностіу керівників та провідних фахівців фондової біржі, залучених до біржовоїдіяльності, кваліфікації спеціаліста відповідного профілю, згідно з перелікомвидів професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка підтверджуєтьсякваліфікаційним сертифікатом (посвідченням) встановленого зразка, що видаєтьсяатестаційною комісією, склад та порядок роботи якої теж визначаєтьсявідповідною комісією фондової біржі;
· забезпеченнястабільного і ефективного функціонування системи інформації про цінні папери таінші фінансові інструменти, їх ціни і умови обігу на території України.
У разі формуваннястатутного фонду біржі довгостроковими (не менш року) державними ціннимипаперами, їх частки не повинна перевищувати 30%.
Формуваннястатутного фонду недержавними цінними паперами для фондової біржі недозволяється. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру – торгівцюцінними паперами, не може перевищувати 5%. Установчі документи та правилафондової біржі, що подаються до Комісії на погодження, мають містити інформаціюпро: правовий статус і функції біржі; порядок застосування правил біржі; основипрофесійної етики; види і оплату послуг за допуск цінних паперів докористування на біржі, за реєстрацію угод; біржовий збір за допуск тареєстрацію брокерської контори, біржовий збір за реєстрацію договору орендиброкерського місця (якщо можливість оренди брокерських місць передбаченастатусом біржі) та біржовий збір за допуск брокера до виконання операцій наЕТІМ, якщо використання ЕТІМ передбачено правилами; обов’язки членів біржі щодоведення обліку операцій, порядку діяльності і розпорядку роботи біржової ради;систему інформаційного забезпечення та вимог до порядку формування офіційного біржовогобюлетеня; правила ведення розрахунків, накладання санкцій за порушення процедурбіржової торгівлі (видалення порушників з торговельного залу, накладанняштрафу, тимчасове позбавлення права на торгівлю, остаточне позбавлення права наторгівлю тощо).
Суми біржових тареєстраційних зборів мають включати податок на додану вартість. Державне митощодо укладених угод має сплачуватися окремо в розмірах встановленихзаконодавством.
Правиламифондової біржі повинні бути передбачені положення про членів біржі, що відкрили(зареєстрували) свої брокерські контри. Ці положення мають містити вимоги достатусу і функції брокерських контор, контролю за їх діяльністю та вимоги щодо:
· платоспроможності,ліквідності і стабільності фінансового ринку брокерських контор;
· фінансуванняброкерськими конторами витрат на діяльність біржі;
· нормпрофесійної етики при взаємодії брокерських контор на біржі;
· оплатаклієнтами послуг брокерських контор, відкриття рахунків клієнтам;
· інформуваннявласників рахунків;
· управлінняцінними паперами за дорученням власників;
розмір біржовихта реєстраційних зборів. Фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію націнні папери, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльністьвідповідно до Закону України „Про цінні папери та фондову біржу”, іншихзаконодавчих актів, статуту і правил фондової біржі. Фондову біржу можутьстворити не менше як 20 засновників – торгівців цінними паперами, які маютьдозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами заумови внесення ними до статутного фонду не менше 10000 неоподаткованихмінімумів доходів громадян.
Статут та правилафондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржівизначаються: назва та місце знаходження фондової біржі; найменування таадреса засновників; розмір статутного фонду; умови прийняття в члени івиключення з членів фондової біржі; права і обов’язки фондової біржі;організаційна структура фондової біржі; компетенція і порядок створення керівнихорганів фондової біржі; порядок і умови відвідування фондової біржі; порядок іумови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею; порядок припиненнядіяльності фондової біржі. У статуті можуть передбачатися інші положення, щостосуються створення і діяльності фондової біржі Правила фондової біржіповинні передбачати:
· видиугод, що укладаються на фондовій біржі;
· порядокторгівлі на фондовій біржі;
· умовидопуску цінних паперів на фондову біржу;
· умови іпорядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;
· порядокформування цін державного курсу та їх публікацій;
· перелікцінних паперів, що котируються на фондовій біржі;
· обов’язкичленів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядокроботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;
· системуінформаційного забезпечення фондової біржі;
· видипослуг, що надаються фондовою біржею і розміри плати за них;
· іншіположення.
Діяльність фондової біржі припиняється в тому разі, количисло її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, їїдіяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.Діяльністьфондової біржі регулюється Законами України „Про цінні папери і фондову біржу ”,про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні та іншими нормативнимидокументами. Державне регулювання фондових операцій здійснює Комісія з ціннихпаперів та фондового ринку.[]
Усі фондові біржіможна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільшрозвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені.
До першоїгрупи належать: Нью-йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька, фондовібіржі. До другої слід віднести Американську, Цюригську (Швейцарія),Амстердамську (Голландія), Міланську (Італія),
За своїмекономічним змістом і функціями фондова біржа покликана максимальноконцентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню іхбіржового курсу.[ осн. Ек. Теор.1]
Фондовабіржа виконує низку функцій:
· по-перше, вона відкриває різнимфірмам своєрідне джерело інвестицій. по-друге, фондова біржа сприяє ізабезпечує постійний рух капіталів і спрямовує їх у ті сфери, які гарантуютьвищу продуктивність.
· по-третє, фондова біржаслужить важливим каналом для розміщення державних цінних паперів, через неїопосередковано здійснюється управління державним внутрішнім боргом.
· по–четверте, фондова біржа єодним з економічних стабілізаторів, який вмонтований у систему товарно –грошових відносин і сприяє при цьому тривалому та динамічному розвитку господарськогомеханізму;
· по –п’яте, фондова біржаслужить економічним барометром ділової активності, показниками якого виступаютьспеціально розраховані індекси кон’юнктури, вони дозволяють аналізуватипоточний стан фондового ринку, національної та світової економіки, складатиекономічні прогнози;
· по – шосте, фондова біржазабезпечує ефективний розвиток вторинного ринку; по – сьоме, вона формуєсприятливе ставлення інвесторів до держави, як одного із регуляторів ринкуцінних паперів.[]
Як основний структурнийелемент національного ринку цінних паперів фондова біржа виконує функціїорганізатора торгів цінними паперами і надає місце для їх проведення, створюєнеобхідну інфраструктуру, здійснює позитивний вплив на економіку країни вцілому.
Важливою функцієюфондової біржі є акумуляція ділової інформації й надання її тим підприємствам,що стали на шлях акціонування виробництва або здійснюють інші формироздержавлення. [осн. Ек. Т.1]
Розділ ІІ.Організація та функціонування фондової біржі Механізм здійсненнябіржових операцій
Під біржовоюоперацієюслід розуміти угоду, яка укладається між членами фондової біржі в її приміщенніу встановлений нею час і яка має своїм предметом фондові цінності, допущенні дообігу та котирування на даній біржі. Крім цього, угода повинна бути укладеназа участю біржового маклера, який зобов’язаний зробити відповідний запис укнизі реєстрації біржових угод та оформити її відповідним маклерським записом.Найбільш важливим критерієм класифікації фондових операцій є термін, на якийукладається угода. Розрізняють касові та строкові операції ( угоди). Касоваугода – це операція, розрахунок за яку здійснюється в найближчі біржові абокалендарні дні.
Розрахунок закасовими угодами ( тобто угодами за готівку), у випадку якщо це спеціальнообумовлено маклерським записом, може бути проведений відразу.
Строкова біржоваоперація – це операція з фондовими цінностями, виконання якої має відбутися встроки, обумовлені відповідним договором.
Існує ще однакласифікація. На біржі укладаються угоди двох видів: угоди з реальним товаром,угоди на певний строк ( ф’ючерські чи строкові). Угоди з реальним товаромздійснюються на основі попереднього огляду.
На біржіконцентрується інформація про рівень цін на ті чи інші товари, кошти та цінніпапери, які змінюються в результаті кон’юнктури ринку.
Умовами допускупередбачаються вимоги, згідно з якими в офіційному котируванні мають перебуватицінні папери, емітенти яких відповідають певним економічним та фінансовимкритеріям, що встановлені біржею.
Ці вимоги маютьпередбачати такі кількісні показники діяльності емітента, цінні папери якогобудуть перебувати в офіційному лістингу: мінімальну величину актів, що маєстановити суму еквіваленту 400000 ЕКЮ; прибуток за останній балансовий рік ( закожний рік із двох років, попередніми щодо останнього балансового року в сумі,еквівалентній 80000 ЕКЮ, за умови, що кожен рік має бути прибутковим); кількістьвипущених в обіг акцій не менше 1000000 штук; кількість акціонерів, які володіютьне менше 100 акціями, що становить 2000 осіб, або загальну кількість акціонерівне менше 2200 осіб.
Допуск ціннихпаперів емітента повинен передбачати рівень розповсюдження невеликих пакетівцінних паперів, який не перевищує рівень, встановлений біржею для котирування.
Порядок допуску( лістинг)має передбачати подання емітентом заяви з проханням допустити до офіційногокотирування на фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу ),згідно з якою емітент бере на себе зобов’язання: подавати на біржу звітичергових або позачергових загальних зборів акціонерів; негайно інформувати біржупро внесення до статутних документів змін та про рішення емітента, щостосуються його цінних паперів; узгоджувати з біржею графік випуску тапередплати (розміщення) цінних паперів, а також проведення будь-якої іншоїфінансової операції, що включає пільгові права, тобто права, які стосуютьсяцінних паперів, допущених до офіційного котирування; узгоджувати з біржеюграфік проведення технічних процедур будь-якої операції з власними цінними паперами,зокрема, виплати дивідендів та відсотків; інформувати біржу про будь-який новийфакт, який спроможний відчутно вплинути на біржовий курс, на майнове абофінансове становище емітента та його діяльність; надсилати біржі всі поширеніним офіційні повідомлення або публікації, а також будь-який матеріал, щомістить економічну і фінансову інформацію, яку емітент має намір оприлюднити; періодичноповідомляти біржу про загальну кількість голосів для наступної публікаціїповідомлення про це в офіційному виданні біржі; публікувати в офіційномувиданні біржі інформаційні повідомлення про перші на наступні випуски своїхцінних паперів; виконувати накази, що видаються Комісією та іншими органамидержавної влади щодо захисту інтересів інвесторів та їх прав на інформацію.
Біржа повиннаповідомити про своє рішення емітента, який подав заяву.
Цінний папір можебути вилучений з офіційного котирування в разі незначного зпіввідношеннящоденного обсягу операцій з цим цінним папером до загальної кількості ціннихпаперів, які перебувають в обігу, та до кількості котирування за рік; відсутностівиплати відсотків, дивідендів, чи погашенню останніх 3-х років; незначногоспіввідношення кількості цінних паперів, які знаходяться у власників невеликихпакетів, до їх загальної кількості; порушення емітентом своїх зобов’язань щодоінформування власників цінних паперів та біржі про свою діялоьність; порушенняправил біржі; подання заяви про неплатоспроможність емітента; ліквідаціїемітента.
Форма організаціїаукціонів у торговельній залі фондової біржі (торгівля з голосу) має бутивизначена у правилах фондової біржі або в іншому документі з урахуванням вимогщодо: визначення видів угод, які можуть укладатися способом онкольногоаукціона; учасників аукціону; процедури ведення аукціонів; визначення видів –наказів брокерам-ділерам на купівлю-продаж цінних папер ( ринковий лімітнийстоп-наказ тощо); оформлення біржових угод; форми оголошення замовлень.
Залежно від стануринку після котирування біржа має публікувати біржовий курс цінних паперів.Якщо ж його неможливо визначити, то біржа може не публікувати ніякої інформаціїпро стан ринку взагалі (ринок позакотируванням).
Кожна фондовабіржа публікує в засобах інформації таблицю курсів цінних паперів або офіційнихбюлетенів, де зазаначають відомості про вид і кількість цінних паперів, щокоритуються.
Біржовікотирування відображаються на біржовому табло та в біржовому бюлетені.
За 24 години допочатку торгів біржовий бюлетень вивішують у будинку біржі для ознайомлення.
Учасникибіржової торгівлі
У ринковійекономії особливу роль відіграють агенти, маклери, брокери, дилери,спеціалісти, біржові спекулянти, які виступають учасниками біржової торгівлі.Перед тим як перейти до розгляду функцій і завдань, які стоять перед основнимиучасниками біржової торгівлі, з’ясуємо, що означає бути тим чи іншим учасникомбіріж.
Брокер– це представник, який сприяєукладанню угод між зацікавленими сторонами. Зазвичай угоди він укладає задорученням та за рахунок клієнта, за що отримує комісійні. Спеціалізується наокремих видах товару та послуг.Брокери– це особливий рядбіржових посередників. Вони надають послуги як членам, так і не членам біржи, імають право здійснювати угоди лише за дорученням клієнта. Як правило, брокериоб’єднуються у брокерські доми (контори).
Дилер – особа чи фірма, яказдійснює біржове або торговельне посередництво і при цьому діє від свого іменіта за власний рахунок: купляє фондову цінність, а потім її перепродує. Відброкера дилер відрізняється і тим що він працює на фондових і валютних біржах.Дилерами також називають працівників банку, які виконують операції з валютою,депозитами і цінними паперами. Дилер може виступати посередником між брокерамита іншими ділерами.
Головне завданнядилера – отримати прибуток від діяльності на біржі, керуючись при цьомустатутом біржі.
Трейджер– це представник брокера уторгівельній зоні біржі, який приймає замовлення від імені фірми на продаж ікупівлю товару і має посвідчення працівника операційного залу.
Спеціаліст– це дилер, який завдається винятковоодним чи кількома видами біржового товару, стежить за котируванням і отримує оплатувід фірми, товаром якої займається.
Обліковийвиконавець, або зареєстрований представник– працівник брокерської контори, якийприймає замовлення клієнта.
Маклер– розпорядник та наглядач за торгами у«біржовій ямі», який займається біржею; посередник у біржових угодах. З одногобоку, від повинен керуватися статутом біржи, а з другого – виконувати головнезавдання щодо досягнення зваємодії вигоди для учасників угоди
Гоф-маклер –старший маклер –розпорядник та наглядач за всією операційною залою і безпосередній представникмаклерів. Бігун – кур’єр брокерської контори, який передаєдоручення членів біржі і його трейдера у «біржові ями».Чорний маклер– дилер який не має права здійснювати біржові операції на біржі, алездійснює торгівлю цінними паперами, недопущеними до біржової торгівлі, нахаотичному ринку (безпосередньо перед будинком біржі). Реєстратор– працівник, який здійснює реєстрацію біржовий угод.
Спекулянти– складають особливу групу учасниківбіржових операцій, вони використовують біржовий механізм, головним чином, зметою «гри» на підвищенні чи понижені цін.
Депорт– це спекулятивна біржова угода, щоукладається з розрахунком зниження курсу цінних паперів з метою отриманнякурсової різниці.
Репорт– це спекулятивна біржова строковаугода, що укладається з розрахунку на підвищення курсу цінних паперів з метоюотримання курсової різниці.
Курсоварізниця–різниця в ринкових цінах на валюту або цінні папери в зв’язку з їх зміною набіржі.Отже,роль учасників біржової торгівлі є визначальною на фондовій біржі, вонабезпосередньо впливає на кон’юнктуру, що складається на біржі. Котирування ціннихпаперів
Термін «котирування» в основному застосовується на позначеннядії або механізму встановлення ціни цінних паперів, валюти або товару (далійтиметься про котирування тільки цінних паперів). Крім того, цим терміномпозначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери обертаються набіржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційну публікацію пробіржові курси в спеціальних бюлетенях.
Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовимкурсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.
Котирування цінних паперів відбувається:
а) методом реєстрації;
б) методом встановлення єдиного курсу.
Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди,що зареєстровані на фондовій біржі.
Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюєтьсяна підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажає продати продавець, іпро кількість паперів, які бажає купити покупець.
Але спочатку візьмімо до уваги, що зміна ринкової ціни націнні папери зумовлює міру зацікавленості продавця й покупця у здійсненнікупівлі-продажу. За зростання ціни зацікавленість продавця збільшується, апокупця — навпаки. Існують рівні ціни, коли зацікавленість і продавця і покупцядорівнює нулю: це — межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що їїпросить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівень ціни (Ц). Продавецьготовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а покупець — купити їх тількиза Ц
З цієї аксіоми випливають два біржові правила котируванняцінних паперів.
а) заявки, укотрих є максимальні рівні цін на купівлю й мінімальні — на продаж, маютьвиконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх факторів);
б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються домаксимальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.Фондові біржі вУкраїні Місце української біржі в класифікації фондових бірж
Українськафондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році, входить до групи бірж, щорозвиваються. Вона є першою в історії незалежності України національноюфондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувалаз 1865 по 1914 та 1921 по 1930 рр. Організатор біржі при її створенні більшорієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонуванняПаризької фондової біржі). Торгівля цінними паперами на ній здійснюється у двохформах: у формі аукціону «з голосу» і комп’ютерних торгів. З 1994 року на УФБзапроваджено три режими (виділення) котирування цінних паперів: два офіційних інеофіційний. У першому виділенні котируються цінні папери емітентів, які маютьвисокий економічний потенціал, є високорентабельними із стабільним фінансовимположенням. До котирування в другогму відділенні допускаються цінні папери,емітенти яких незадовольняють вимог, що пред’являються при котирування узазначеному режимі, однак, мають досить непогані показники у господарській іфінансовій діяльності.
Емітенти, котріхочуть, щоб їхні цінні папери були допущені до обігу в одному з офіційнихвідділень, подають фондовій біржі відповідну заяву. При цьому вонизобов’язуються направляти на УФБ звіт про кожне зібрання (збори) аукціонерів;негайно інформувати УФБ про внесення змін до Статуту та про рішення щодовипущених цінних паперів; надавати УФБ будь-яку матеріально значиму інформацію;направляти на біржу інформацію про свою діяльність, яку вони збираютьсяоприлюднювати, а також виконувати інші функції.
До котирування втретьому відділенні допускаються цінні папери емітентів, які не задовольняютьвимоги, що пред’являються у двох попередніх. УФИ у цьому випадку не відповідаєза якість інформації про цінні папери та емітента. Будь-яка брокерська конторачи емітент може подати заяву про допуск до котирування в третьому відділенні.При цьому також подається копія свідоцтва про державну реєстрацію емітента,копія документа про реєстрацію випуску цінних паперів та інформація про їхвипуск, а також копія бухгалтерського звіту, складеного за останній звітнийперіод.
Рішення продопуск цінних паперів до офіційного і неофіційного котирування на УФБприймається Вищим біржовим комітетом. У першому випадку комітет здійснюєперевірку поданих емітентом документів та інформацій, що міститься в них, удругому – не здійснює цієї перевірки.
Рішення продопуск цінних паперів про котирування на УФБ, а також про вилучення їх з обігу публікуютьсяв офіційному виданні біржі. Українська фондова біржа почала свою практичнудіяльність у січні 1992 року. Перші торги відбулися 6 лютого того ж року. Наторги було запропоновано акції замовників УФБ (Перкомбанку, банку «Інко», атакож кредитні ресурси, лізингові ресурси, депозитні вклади тощо). З того часуна УФБ торги відбувалися щотижня.
Таким чином,становлення УФБ відбулося. На разі перед цим інститутом стоїть завдання розробкинових концептуальних напрямів подальшого розвитку не лише самої біржі, а іринку цінних паперів, взагалі, на фондовому ринку України, зокрема.
Організованийринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами таторговельно-інформаційними системами. У 2002 році в Україні діяло 7 фондовихбірж: Донецька фондова біржа; Київська міжнародна фондова біржа; Кримськафондова біржа; Придніпровська фондова біржа, Українська міжбанківська валютнабіржа; Українська міжнародна фондова біржа; Українська фондова біржа та двіторговельно-інформаційні системи: Дочірне підприємство Асоціації «Перша фондоваторговельна система» — «Технічний центр «ПФТС»; Дочірнє підприємство Асоціації«Південноукраїнська торговельно-інформаційна система – «Південь-Сервер».
Вирішенняпроблеми регулювання попиту та пропозиції історично привело до необхідностізосередження умов купівлі-продажу цінних паперів на організаційно оформленихринках з метою зменшення ризиків, пов’язаний з непередбачуваним коливанням цін.
Після кризи 1998року та обміну ОВДП на конверсійні облігації внутрішньої державної позики та взв’язку з тим, що борг по ОБДП за 1998 – 1999 роки накопичився, були наявнічисельні податкові пільги та пільги при розрахунку банківських нормативів танаблизився термін погашення облігацій, доходність почала відповідати ринковимнормам.
Протягом 2002року 4 з 9 організаторів торгівлі торгували виключно акціями.
З метою створенняумов для випереджаючого розвитку ринку корпоративних цінних паперів,концентрації торгівлі цінними паперами на біржовому та організаційнооформленому позабіржовому ринку відповідно до Програми діяльності КабінетуМіністрів України на 2000-2003 роки необхідно забезпечити створення Єдиноїбіржової системи під егідою Національної фондової біржі України. Єдина біржовафондова система України. Принципи побудови та етапи створення
Принципифункціонування ЄБФСУ:
1. В ЄБФСУ здійснюється торгівля усіма видами цінних паперіввідповідно до чинного законодавства України як на первинному, так і навторинному ринках, за виключенням купівлі-продажу державних пакетів акційпідприємств, що приватизуються.
2. Кожна з фондових бірж, які входять до ЄБФСУ, має право допочатку узгодженого часу роботи Системи (наприклад, до 11.00 годин) проводитисамостійні торги. При цьому організація біржової торгівлі на внутрішньобіржовому ринку може здійснюватися за правилами, які відрізняються відприйнятих у ЄБФСУ. Підсумки внутрішньо біржових торгів направляються доінформаційного відділу Технічного центру ЄБФСУ для оприлюднення.
3. Торгівля цінними паперами в ЄБФСУ організується по секціях(наприклад, ОВДП, акції, векселі тощо). Торги в секціях можуть здійснюватисяодночасно або послідовно. Кожному виду торгів повинні бути присвоєні спеціальнікоди для підключення до відповідних каналів.
4. Усі пропозиції щодо купівлі та продажу від торговцівцінними паперами — членів Системи повинні подаватися до Технічного центрутільки через посередництво фондових бірж, членами яких вони є. Пропозиціїповинні супроводжуватися кодом торговця та відповідної фондової біржі. Саміторговці не можуть мати безпосереднього доступу до Технічного центру ЄБФСУ.
б. Торги в ЄБФСУ проходять у фіксинговому абомультифіксинговому режимі. Технічний центр фіксує кожну угоду та передаєкодовані відомості: щодо неї «біржі-покупцю» та«біржі-продавцю».
Оформлення та звіряння біржових контрактів веде«біржа-покупець» в електронній формі. Вона ж вступає у взаємодію здепозитарієм та розрахунковим банком. Торговці — члени біржі, що укладаютьугоди в ЄБФСУ, несуть відповідальність перед біржами за відмову від укладенихугод відповідно до єдиних правил організації торгів у Системі.
6. На завершення кожної торгової сесії Технічний центроприлюднює зведені підсумки торгів та надає звіт до ДКЦПФР.
7. Кожна з фондових бірж має право публікувати
свої приватніпідсумкові бюлетені відповідно до встановленого порядку.
Основніпринципи організації та діяльності асоціації "Єдина біржова фондовасистема України":
1. Асоціація виступає як саморегулівна організація, якаоб'єднує всіх учасників ЄБФСУ. Тому її цілі, завдання, повноваження та функціїцілком визначаються відповідним Положенням, затвердженим рішенням ДКЦПФР від11.11.97 р. № 45. За узгодженням учасників, на Асоціацію можуть бути покладеніінші цілі, завдання, повноваження та функції, які не суперечать законодавствуУкраїни та нормативним актам ДКЦПФР. До складу СРО ЄБФСУ її учасники можутьвходити як на індивідуальній, так і на колективній основі. Зареєстровані СРОможуть увійти до складу СРО ЄБФСУ як асоційовані колективні члени.
2. Асоціація є юридичною особою. Органи управління Асоціацієюформуються та діють на принципах рівного представництва та врахування інтересіввсіх її учасників. Для узгодження позицій учасників з неврегульованих питаньстворюється Узгоджувальна комісія.
3. Діяльність Асоціації будується на основі добровільної тарівноправної участі П членів у проектах та програмах ЄБФСУ.
4. Асоціація формує відповідні органи регулюваннявідповідальності її учасників та вирішення спорів між ними.
5. За рішенням учасників ЄБФСУ та за. узгодженням, з ДКЦПФРАсоціація може організовувати зведену звітність торговців цінними паперамиперед Комісією, а також забезпечувати формування зведених фондових індексівЄБФСУ на базі корпоративних цінних паперів, що постійно обертаються у Системі.
6. Фінансування діяльності Асоціації здійснюється за рахунокчленських внесків її учасників, а також за рахунок інших, у тому числізовнішніх) джерел. Членські внески можуть бути встановлені у вигляді єдиногоузгодженого процента відрахувань від доходів членів Асоціації, отриманих відорганізації торгівлі цінними паперами в межах ЄБФСУ. У зв'язку з труднощами,які сьогодні переживають учасники фондового ринку України, на першому етапідоцільно було б скоротити персонал та обмежити функції Асоціації з метою скороченняобсягів її фінансування.
7. З урахуваннямреального стану фондового ринку України та фінансових можливостей йогоучасників, робота зі створення ЄБФСУ повинна базуватися на принципі етапностіпротягом 2001-2005/рр.
Проорганізацію взаємодії з інститутами Національної депозитарної системи України(НДСУ):
1. Існуюча практика взаємодії з інститутами НДСУ не можезадовольняти вимоги ЄБФСУ, перш за все, щодо оперативності процесупереоформлення прав власності на акції, особливо у ланці «зберігач — реєстратор».
2. Необхідноудосконалити законодавчу та нормативну бази у частині врегулюваннявзаємовідносин між учасниками НДСУ з метою скорочення циклу переоформлення праввласності на акції. Як показує практика, сьогодні переоформлення прав власностіна акції замість встановленого нормативами строку від 1 до 5 діб становить від7 до 30 діб (включаючи етап підготування угоди). Зокрема, є необхідним перехідучасників НДСУ на електронну форму ведення договірної документації тарозрахунків між ними з визнанням електронного підпису (ключа, коду).
Операції,здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, щойого зародження відбулося, а з іншого, — що він може і законсервуватися, нестати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо невідбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонернітовариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будутьвідображати реальний капітал — засоби виробництва, землю, товар.
Економічні ісоціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямої залежності від формуванняефективної моделі фондового ринку. У зв'язку з цим заслуговують на увагу тіпропозиції по коректуванню ринку капіталів в Україні, що містяться в Концепції,розробленою Українською фондовою біржею.
В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яказа період 1992—І995рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середньогорічного приросту 200—300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнароднафондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецькафондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС).Конкурентність відносин між ними підтверджується такими прикладами. 1996 рокуна УФБ було укладено 40% від загальної кількості угод на біржовому ринку, а наУМВБ — 59%. Однак за обсягом продажу першість іще залишалася за УФБ (70%).Різка зміна структури біржової торгівлі відбулась у 1997 р., коли обсяг торгівза рік на УМВБ зріс у 29 разів, а на ПФТС — у 112 разів. Але навіть і без ПФТСситуація змінилася: за показником обсягу торгів УФБ програла своїй основнійсуперниці — УМВБ: частка УФБ за обсягом торгів за рік скоротилася з 70% до 6%,а частка УМВБ зросла з 29% до 93%.
ПФТС почала тіснити біржі 1997 року: за темпами зростання цяпозабіржова система вийшла на перше місце, хоча за кількістю угод і поступиласяДФБ.
Велика різниця у грошовому обсязі торгів пояснюється значнимиколиваннями вартості однієї угоди (у середньому) на різних біржах. Так,вартість однієї угоди (у середньому) на УМВБ у 43 рази більша за вартістьоднієї угоди на ДФБ.
Протягом 1998 р.кількість організаторів торгівлі цінними паперами збільшилась: ліцензіюфондової біржі було надано Придніпровській фондовій біржі (ПФБ), а статусторговельно-інформаційних систем отримав Український центр сертифікатнихаукціонів (УЦСА).
УФБ вважає занеобхідне створення централізованого фондового ринку України, що повиннийскладатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі,єдиного клірингового банки, єдиного Центрального депозитарію.
Перший інститут — фондова біржа є місцем котування, здійснення операцій із цінними паперами іукладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери,оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів. Це дає можливістьпротидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучногокурсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.
Інший інститут — кліринговий банк спеціалізується на розрахунках по операціях із ціннимипаперами. В Франції наприклад, його функції виконує Французький Національнийбанк. Вимагає розв'язання питання, хто буде займатися цим у нашій країні.
Третій інститут — Центральний депозитарій, що уже створений при УФБ, займається збереженням,обліком і переміщенням цінних паперів. Така структура сприяє введенню єдиноїнаскрізної нумерації цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій попроведенню платежів і доставці цінних паперів.
Однак урозвинених країнах застосовується більш прогресивна форма обігу цінних паперів- у вигляді комп'ютерних записів на рахунок. Безпаперова форма цінних паперівгарантує високий рівень їхньої безпеки — неможливість підробки, викрадення іпротизаконних операцій, заощаджує значні витрати на їхній випуск і доставку(транспортування), а також гарантує, що кількість цінних паперів на руках вінвесторів дорівнюється кількості випущених цінних паперів.
УФБ вважає, що докотування й обліку (збереженню) у Центральному депозитарії цінні папери можутьприйматися лише в дематериализованій формі на пред'явнику Така форма будеспрощувати укладання угод, а також корпоративні дії й облік паперів.
Розвитокукраїнського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у томучислі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначенняконцепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майнавсіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковимизаходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але івпровадження системи допуску (лістінгу) цих паперів. Лістінгірування будесприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів — наУФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналізусієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же часлістінг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр ібіржові бюлетені, що відображають обіг і котування цінних паперів на фондовомуринку.
Висновки
В ході написання курсовоїроботи було розглянуто функції, класифікацію, учасників фондової біржі тадосліджено їх місце і роль у ринковій економіці.
З написаного вищиможна зробити наступні висновки. Фондова біржа – це організаційно оформленийпостійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами таіншими фінансовими інструментами.
Сенс діяльностіфондової біржі в том, що вона:
· відкриваєрізним фірмам своєрідне джерело інвестицій;
· забезпечуєпостійний рух капіталів;
· дає змогудержаві віднайти кошти для державних потреб;
Діяльність біржісуворо регламентована.
Основними формамичленства є: постійне, тимчасове, гостьове.
На біржі працюютьмаклери, дилери, брокери.
Функціюуправління біржею виконує біржова рада, до якої входять представники постійнихчленів, штитні працівники біржі, її роботою керує виконавчий директор.
Українськафондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році, входить до групи бірж, щорозвиваються. На разі перед цим інститутом стоїть завдання розробки новихконцептуальних напрямів подальшого розвитку не лише самої біржі, а і ринкуцінних паперів, взагалі, на фондовому ринку України, зокрема. Ці напрями можутьвключати розширення номенклатури і кількості цінних паперів, що котируються наУФБ, розширення спектра послуг біржі, вдосконалення торговельної системи,впровадження єдиної біржової фондової системи тощо.
Література
1. Берзон Н. И., Буянова У. А.,Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок: Учеб. пособие для ВУЗов экономическогопрофиля. – 2-е изд. – М.: Вита-Пресс, 2000. – 4000 с.: ил.
2. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В.А. Галанова, А. И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 304 с.: ил.
3. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондоваябиржа. Операции с ценными бумагами. – К.: РИА „Текст”, 1999 – 96 с.
4. Жуков Е. Ф. Ценныеб умаги и фондоверынки. Учеб. пособие для ВУЗов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000 – 224 с.
5. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., ШпакН. О. Цінніпапери. Фондовий ринок: Термінологічний словник. – Л.: Вид-во Держ. ун-ту„Львівська політехніка”, 2001. – 108 с.
6. Загорський В. С. Ринок цінних паперів. – Л.:Львівська комерційна академія, 2001.
7. Закон України „Про державнерегулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1996. – № 51. – С. 292.
8. Закон України „Про цінні папери іфондову біржу” // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1993. — № 8. – С.21.
9. Звіт Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку за 2000 рік / Державна комісія з цінних паперів тафондового ринку. – К., 2001. – 64 с.
10. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг(теорія ипрактика): Учеб. пособ.– 2 изд., перераб. и доп. – К.: МАУП,1999. – 265с.
11. Колесник В.В.Введение в рынок ценныхбумаг.– К.: А.Л.Д., 2001.– 179с.
12. Концепція функціонування та розвиткуфондового ринку України // Правове регулювання на фондовому ринку України:Збірник законодавчо-нормативних документів. – Київ: Український інститутрозвитку фондового ринку, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку,1999. – С. 5-14.
13. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідниккерівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д., ВІРА-Р, 2000. – 560с.
14. Мендрул О. Г., Павленко І. А. Фондовий ринок: операції зцінними паперами: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, допов. та перероб. – К.: КНЕУ,2000. – 156 с.
15. Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів:Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.
16. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовыйрынок. – М., Перспектива, 1998.
17. Мозковий О. М. Фондовий ринок: Навч. Посібник.– К.: КНЕУ, 1999. – 316 с.
18. Радіонова І. Ф., Кравченко І. С.,Петрова І. Л. Загальна економіка: підручник. – Вид. 3-те, доп. І перероб. –Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – с.128-129.
19. Ніколаєнко Ю. В., Лемківський А. В.,Євтушевський В. А. Основи економічної теорії: Підручник. – Вид. 2-ге, перероб.І доп. – К.: Либідь, 1998. – с.188-240.
20. Рибалченко А. Сучасний стан таструктура вітчизняного фондового ринку // Цінні папери України. – 2001. — № 24.– с. 8-9.
21. Цінні папери України // Офіційневидання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – К.:Український інститут фондового ринку, 2002. — №1 – 52.
22. Павлов В.І., Пилипенко І.І.,Кривов’зюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Вид. 2,доповнення. – К.: Кондор, 2004. – 400с.
23. Мочерний С. В., Довженко М. В.Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничій центр „Академія”, 2004. – 856с.