Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини«Україна»
Контрольна робота
з дисципліни Основи ринку цінних паперів
виконала студентка3-ого курсу
групи ЗМЗЕД-41
спеціальності
”менеджмент ЗЕД"
Бобруйко Ірина
Викладач: КолобоваЛ.В.
Київ 2006
Завдання 1. Розкритиосновні тенденції і проблеми розвитку фондового ринку України.
На сьогодні ринок цінних паперів в Українірозвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальнимчинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси.
Від часу набуття Україною незалежності тапочатку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процесстворення ринку капіталу, або фондового ринку, що характеризувавсявідокремленням часток (паїв, акцій) суб’єктів господарювання (фізичних таюридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу.
Враховуючи той факт, що майже сторіччяекономічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватногокапіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника- держави, формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу,вищою формою якого є організований фондовий ринок, — досить складна проблема,яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичноїбази функціонування цього сегменту економіки.
Розглянувши умови виникнення і подальшоїперспективи розвитку фондового ринку в Україні, можна відмітити, що йогоформування відбувалося в кілька етапів. Перший етап — це період виходу Українизі складу Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватнихакціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населенняпід випуск власних цінних паперів.
Другий етап розвитку ринку цінних паперіввиник у зв’язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі — продажукомпенсаційних сертифікатів і чорного ринку приватизаційних майновихсертифікатів — ваучерів.
Третій етап розвитку фондового ринку характеризувавсятакими факторами:
активний продаж державою значних пакетів акційвеликих підприємств;
бурхливий розвиток біржових та позабіржовихсистем обігу акцій;
поява значної кількості фінансовихпосередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;
концентрація власності шляхом активногоскуповування акцій у населення;
розвиток ринку державних боргових зобов’язань;
вихід на ринок у ролі покупців великихзовнішніх інституціональних та приватних інвесторів.
Розвиток біржової торгівлі викликав створеннязначної кількості спеціалізованих брокерських компаній, основним видомдіяльності яких стали операції за кошти на ринку цінних паперів.
Фінансовий ринок України відкритий длязахідних інвестицій, однак його привабливість, за оцінкою західних інвесторів,украй низька. Втім, це біда не лише нашої країни.
Особливої актуальності набуває підвищенняефективності використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовийринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. Обсягзаощаджень свідчить, що навіть за умов довготривалої економічної кризиінвестиційний потенціал домашніх господарств як постачальників інвестицій євельми суттєвими. За цих умов основними пріоритетними напрямами розвиткуукраїнського фінансового ринку повинні бути:
стабілізація законодавчої бази, запровадженнясистеми врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, аголовне, ефективні та стимулюючі важелі;
проведення адміністративної реформи і,зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення йогоорганізаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу;
централізація та організаційна оформленістьобігу ЦП в Україні через створення єдиної біржової системи;
здійснення заходів щодо стимулюваннявнутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нерезидентів, щосприятиме зростанню обсягів капіталу;
запровадження та розвиток таких інститутів, якринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності длявітчизняного інвестора;
обмеження зовнішніх запозичень й розширеннявипуску державних і місцевих позик;
залучення на фінансовий ринок нереалізованогоінвестиційного потенціалу домашніх господарств;
розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційногострахування;
створення системи захисту прав інвесторів нафінансовому ринку;
формування учасника фінансового ринку яксуспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені йісторично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися усуспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами,які діють в економіці.
Завдання 2. Розкритизміст понять: „облігація”, „корпоративна облігація", „муніципальнаоблігація”, „вартість погашення облігації”, „вартість облігації, „рейтингоблігації”.
На ринку цінних паперів України функціонуютьрізні цінні папери, одним з яких є облігація.
Облігація— це боргове зобов'язання, відповідно до котрого позичальник гарантуєкредитору виплату певної суми після закінчення певного терміна і виплатущорічного прибутку у вигляді фіксованого або плаваючого відсотка.
Облігації приносять їхнім власникам прибуток увиді фіксованого відсотка від своєї номінальної вартості. Навіть якщо цейвідсоток змінюється (облігації з плаваючою ставкою), ті самі зміни носятьстрого визначений характер. Тому облігації називаються цінним папером ізфіксованим прибутком.
Облігації мають загальну (або номінальну) ціну,викупну і ринкову ціну. Номінальна ціна надрукована на самій облігації іслужить у якості бази при подальших перерахунках і при нарахуванні відсотків. Повикупній ціні, яка може збігатися, а може не збігатися з номінальної, щозалежить від умов позики, емітент викуповує облігацію після закінчення термінупозики. Ринкова (курсова) ціна облігацій визначається виходячи з умов самоїпозики і ситуації, що склалася в момент реалізації на ринку облігацій.
Значення ринкової ціни облігації, виражене увідсотках до її номіналу, називається курсом облігації. Звичайно в якостіноміналу облігації задається величина 100 або 1000 грошових одиниць.
Однієї з основних характеристик облігації єтермін її дії (дозрівання), після закінчення якого тримач одержує вартістьоблігації, тобто відбувається її повне погашення.
По строку дії облігації діляться на:
короткочасні — від року до 3 років;
середньо тривалі — від 3 до 7 років;
довготривалі — від 7 до 30 років;
безстрокові — виплата відсотків робитьсяневизначено довго й у такий спосіб відшкодовується сума, витрачена на купівлюоблігації, а інвестори одержують прибуток від наступної виплати відсотків.
Для державних і корпораційних облігацій насампередпередбачається періодична виплата прибутків у вигляді відсотків і робиться вонапо купонах, (наприклад, облігації державної ощадної позики). Купон являє собоювирізний талон із надрукованої на ньому цифрою купонної ставки. Факт виплатиприбутку відзначають вилученням купона з карти, що додається до облігації. Узалежності від умов позики купонний прибуток може нараховуватися по кварталах,півріччям і один раз у рік.
Облігації можуть перебувати у вільному або вобмеженому обігу. Облігації державних та муніципальних позик випускаються напред'явника.
Муніципальні облігації випускаються зарішенням місцевих органів влади. Умови їх випуску пов'язані з особливостямирегіону та мають конкретний характер. Широко відомі муніципальні облігаціїжитлових і телефонних позик.
Корпоративні облігації випускаються з метоюакумулювання додаткових коштів на термін. Існують такі різновиди цього типуоблігацій:
облігації під заставу майна;
без заставні облігації;
конвертовані облігації;
прибуткові облігації;
дисконтні облігації.
Класифікують корпоративні облігації за такимиознаками:
термін дії:
короткострокові;
середньострокові;
довгострокові;
ті що випускають на термін більше 10 років
термін погашення:
строкові (безвідключні);
дострокові (відключні);
вид закріпленості власності:
конвертовані;
неконвертовані;
форма обігу:
конвертовані;
неконвертовані;
забезпеченість активами:
забезпечені (заставні);
незабезпечені;
методи одержання прибутку:
із плаваючим (коливним) прибутком;
із жорстким (фіксованим) прибутком;
принципи одержання прибутку:
безвідсоткові;
відсоткові:
купонні;
виграшні;
регулювання терміну погашення:
із розширенням (звуженням) терміну;
серійні.
Важливою умовою, що характеризує випускоблігацій, є його забезпечення, тобто майново-матеріальна база емітента, що забезпечуєповернення вартості облігації у випадку банкрутства останнього.
Особливим видом облігацій є конвертовані. Післязакінчення певного терміну ці облігації можуть бути обміняними на звичайніакції по встановленій обмінній шкалі. Це правило називається конверсійнимпривілеєм.
Розмір відсотка по облігаціях визначаєтьсянизкою факторів: терміном, на який вони випущені; їх надійністю; рівнемінфляції; банківським відсотком. У умовах інфляції відсоток по короткостроковихоблігаціях часто виявляється вище, чим по довгостроковим. Вирішальну роль увизначенні процентної ставки по облігації грають два основних фактори: рівеньінфляції і ступінь ризику придбання облігації. Чим менш надійні облігації, тимвище відсоток. Тому процентна ставка встановлюється у залежності від рівнянадійності облігацій.
На відміну від акцій облігації є ціннимипаперами з фіксованим і, головне, гарантованим із боку фірми прибутком. Навідміну від власників акцій тримачі облігацій не є співвласниками акціонерногопідприємства, а усього лише його кредитором. Ця обставина, як вважається, уцілому знижує ризикованість цього роду інвестицій, тому що тримач облігацій маєправо першочерговості в одержанні прибутків або поверненні своїх основнихкоштів у випадку зменшення прибули підприємства, також у випадку банкрутства.
У той же час прибутки по облігаціях відноснонижче, вони строго фіксовані, тобто на відміну від дивідендів по акціях незростуть навіть при сверхвдалої діяльності підприємства.
Ринкові, біржові ціни на облігації різнихорганізацій і випусків, так само як і на акції, схильні коливанням, викликанимбезліччю факторів. Насамперед ці коливання зв'язані зі зміною ринковихпроцентних ставок на кредити. Якщо позикові гроші на фінансових ринках раптомза якимись причинами дешевшають, тобто кредитні ставки в банках зменшуються, іяк слід — нові тиражі облігацій пропонують меншу щорічну норму прибутку, то вцьому випадку ранні випуски облігацій із фіксованим прибутком, установленим наминулих, більш вигідних умовах, стають значно привабливими для всіх інвесторів.Облігації ці відчувають підвищений попит, а ринкова ціна починає зростати,додатково збагачуючи їх власника, поки не досягне деякої рівноваги. Зворотневідбувається у випадку подорожчання кредитів і появи на ринках облігацій ізбільш вигідними умовами, що забезпечують більший щорічний прибуток.
Незважаючи на всі ці небезпеки, облігаціївважаються в цілому, більш безпечним видом інвестицій, чим акції й інші видицінних паперів. Для багатьох інвесторів представляється психологічно більшкомфортним мати фіксований щорічний прибуток, а наприкінці обговореного термінаповернення усієї вкладеної колись суми.
Завдання 3. Основнізаконодавчі акти, що регулюють фондовий ринок в Україні.
Механізм законодавчого регулювання ринкуцінних паперів в нашій країні — це багаторівнева ієрархічна структура, в основіякої знаходиться Конституція України. Зокрема в статті 92 передбачено, що“засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного таінвестиційного ринків” встановлюються виключно законами України.
За роки незалежності в Україні формуєтьсязаконодавство з питань ринку цінних паперів. І тепер ми маємо більше 80законодавчих актів, що стосуються різних граней регулювання правовідносин наукраїнському ринку цінних паперів — це закони України, Укази ПрезидентаУкраїни, постанови Кабінету Міністрів, рішення Державної комісії з ціннихпаперів та фондового ринку, нормативні акти міністерств та відомств, які вмежах своїх повноважень здійснюють регулювання та контроль на ринку цінних паперів.
На цей час вже склалися декілька напрямківформування та розвитку законодавчої бази з питань регулювання цінних паперів:
Закони, укази, постанови з питань формуваннята регулювання ринку цінних паперів в цілому;
Закони, укази, декрети, постанови, нормативніакти з питань визначення видів цінних паперів, подяку їх реєстрації, випуску тарегулювання обігу;
Закони, постанови, нормативні документи зпитань розвитку професійної діяльності на ринку цінних паперів;
Закони, нормативні документи, що здійснюють опосередкованезаконодавче регулювання відносин на ринку цінних паперів та діяльності йогоучасників;
Закони, укази, постанови тазаконодавчо-нормативні документи, які забезпечують здійснення фінансової таінвестиційної політики в Україні, що сприяє розвитку цінних паперів;
Державні програми, специфічні акти-концерції,які визначають методи та напрямки регулювання ринку цінних паперів. Це,зокрема, Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України, програмидіяльності Уряду, програми приватизації та інші;
Договори, конвенції, угоди, укладені зміжнародними організаціями та міжнародними фінансовими структурами в сферірозвитку, функціонування та регулювання ринку цінних паперів;
Кодекси, положення яких регулюють встановленняправовідносин власності на ринку цінних паперів. Сюди можна віднести Цивільнийкодекс України, Кримінальний Кодекс України, Кодекс про адміністративніпорушення.
Слід наголосити, що загальні засадирегулювання відносин ринку цінних паперів України встановлюються не лишезгаданими законодавчо-нормативними документами, а також Законом України “Провласність”, яким визначається поняття права власності і його складових — прав володіння, користування і розпорядження.
Закон України “Про цінні папери та фондовубіржу" — визначає поняття цінних паперів, їхвиди, регулює діяльність щодо емісії та обігу цінних паперів; визначає правовийстатус і організаційні засади фондових бірж.
Закон України “Про господарські товариства”- визначає поняття і види акціонерних товариств,правила їх створення та діяльності, права та обов'язки учасників та засновників.
Закон України “Про банки та банківськудіяльність” — установлює порядок випуску, продажу,зберігання та управління цінними паперами.
Закон України “Про приватизаційні папери” — визначає поняття та види приватизаційних ціннихпаперів, порядок їх випуску, розміщення використання та погашення.
Декрет Кабінету Міністрів України “Продовічні товариства” — визначає поняття дочірньоготовариства як інституціонального інвестора, особливості його створення ідіяльності.
“Положення про інвестиційні фонди таінвестиційні компанії". Затверджено Указом Президента України — визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній,порядок їх створення й умови діяльності; вводить поняття “інвестиційний сертифікат”як вид цінних паперів.
“Концепція функціонування і розвиткуфондового ринку України". Затверджена Постановою Верховної Ради України — визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвиткуфондового ринку України.
Закон України “Про державне регулюванняринку цінних паперів в Україні" — визначаєнапрями державного регулювання ринку цінних паперів України.
Закон України “Про національну депозитарнусистему та особливості електронного обігу цінних паперів України" — визначає правові основи обігу цінних паперів у депозитарній системі таправила електронного обігу.
Закон України “Про корпоратизацію”.
Закон України “Про Державну комісію зцінних паперів та фондового ринку".
У законодавчому регулюванні національногофондового ринку важливу роль відіграють міжнародні-правові акти договори,конвенції, угоди, укладені з міжнародними організаціями та міжнароднимифінансовими інститутами у сфері розвитку, функціонування та регулювання ціннихпаперів.
Стан діючого законодавства України, що регулюєсферу функціонування цінних паперів, характеризується не стільки наявністюнедоліків, скільки тим, що він відображає умови в яких розроблялись і вводилисьв дію зазначене законодавство. Як свідчить історичний аналіз, правове полерегулювання ринку цінних паперів в Україні створювалось на початку 1990 року,за умови відсутності в Україні власного ринку цінних паперів, свій регулюючийвплив спрямувало на можливі в майбутньому, а не на фактично існуючі відносини.
Перераховані вище законодавчі документи строювалисьпоспіхом, без достатніх розробок.
На сучасному етапі розвитку ринку ціннихпаперів ведуться роботи по доопрацюванню та доповненню законодавчих актів зпитань: “Про довічне управління майном", “Про інструменти спільноінвестування", “Про торгівлю контрактами з цінними паперами", “Проакціонерні товариства”, “Про цінні папери та фондову біржу", та внесенняпропозицій по ряду інших питань, які мають пряме відношення до законодавчогозабезпечення ринку цінних паперів.