МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙУНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни «Страхування»
на тему „Фінансова надійністьстрахової компанії”
варіант № 28
Виконала
Студентка Цапкова О.О.
заочного відділення
3-го курсу групи ФСН – 42
Викладач_______________
2006 рік
ЗМІСТ
Вступ.............................................................................................................................3
1. Страховий фонд та власний капітал......................................................................3
2. Страхові резерви......................................................................................................5
3. Платоспроможність. Маржаплатоспроможності...............................................9
4. Ефективність діяльності страховоїкомпанії та система показників
ефективності...........................................................................................................11
Висновки....................................................................................................................15
Список використаноїлітератури.............................................................................16
Вступ.
Маючи повну господарськувідокремленість в умовах ринку, страхові компанії самостійно будують своюфінансову-економічну політику і концепцію розвитку, самостійно розробляють іпропонують на ринку нові страхові продукти, встановлюють і регулюють ціни настрахові послуги, проводять операції з тимчасово вільними коштами нафінансовому ринку, розраховуються з клієнтами по виплатах страхових сум івідшкодувань, з бюджетом і позабюджетними фондами, проводять взаєморозрахунки зпартнерами із співстрахування і перестрахування, проводять внутрішньогосподарськірозрахунки із співробітниками по зарплаті й інших виплатах, розробляють внутрішніфінансові механізми, що сприяють підвищенню результативності роботи кампанії,проводять розрахунки із зовнішніми контрагентами. Для здійснення цієїдіяльності страховик має право самостійно визначати системи і методи поширенняпродуктів страхування на ринку, тобто безпосередньо впливати на динаміку іструктуру обсягу страхових премій – основну частину фінансових ресурсівстрахової організації; самостійно розпоряджатися прибутком, формувати тавикористовувати фонди, безпосередньо пов’язані із страховим процесом, і фондиспоживчого призначення; самостійно визначати джерела збільшення власних коштіві шляхи їх мобілізації.
1. Страховий фонд.
Страхові організації яксамостійно господарюючі об’єкти несуть повну відповідальність за результати своєїдіяльності, які повинні забезпечувати можливість виконувати зобов’язання передстрахувальниками, партнерами, контрагентами, державою, персоналом в будь-якийвідрізок часу. Всі кошти страхової компанії, що беруть участь у кругообігуфондів, можна розділити на власні і залучені. Ці кошти є фінансовими ресурсамистраховика, які є грошовими доходами і надходженнями, що знаходяться врозпорядженні останньої для здійснення операцій прямого страхування іперестрахування з моменту укладання відповідного договору до здійсненнязобов’язань у вигляді виплат страхових сум і відшкодувань, а також дляздійснення інших витрат, які забезпечують процес страхування, економічногостимулювання співробітників, витрат спрямованих на удосконалення, підвищенняякості наданих страхових послуг.
Власний капітал складаєтьсяіз статутного капіталу, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку,резервного фонду й іншого капіталу. Первинне формування фінансових ресурсівстрахової організації виникає в момент її заснування і супроводжуєтьсяутворенням статутного фонду, який повинен бути сплачений виключно в грошовійформі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами,що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеномуДержавною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, але небільше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Забороняєтьсявикористовувати для його формування векселі, кошти страхових резервів, кошти,які одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи Джереламистатутного фонду, залежно від організаційно-правової форми, можуть виступати:акціонерний капітал, внески членів товариств взаємного страхування, бюджетнікошти, кошти держави, довгостроковий кредит, внески приватних осіб. Враховуючиспецифіку страхової діяльності, держава законодавчо закріпила вимоги щодомінімального розміру статутного фонду страхових організацій на етапі їхстворення. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займаєтьсявидами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі,еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Це пов’язано з тим,що на початковому етапі у страхової компанії немає інших засобів для виконаннязобов’язань за договорами страхування, а надходжень страхових внесків ще ненедостатньо, щоб можна було їх розглядати як основне джерело фінансовихресурсів. Достатній страховий капітал дає змогу страховій організації швидшеадаптуватися до умов ринку, здійснювати страхування середніх і великих ризиків,вистояти в конкурентній боротьбі. Якщо власний капітал перевищує статутний, тоце означає, що діяльність страхової компанії прибуткова. Основним джерелом фінансовихресурсів діючої страхової компанії виступають залучені кошти. Ними є сукупнавартість реалізованих на ринку страхових продуктів – обсяг страхових премій заукладеними і діючими договорами страхування, який набуває форми страховогофонду, саме його подальший рух і розподіл, його оптимальна і збалансованаструктура, показники динаміки за видами страхування і за операціями визначаютьпропорції і результати страхової діяльності окремо взятої страховоїорганізації і страхового ринку в цілому. Особливість формування і рухустрахового фонду обумовлюється кількома групами факторів:
Øцінастрахової послуги, страховий тариф, обчислений із врахування оцінки ймовірностінастання страхової події. Страхові тарифи провинні будуватися так,, щобнадходження страхових платежів постійно покривало витрати страховика і навітьзабезпечило деяке перевищення доходів над витратами.
Øфакторизагальноекономічного значення: динаміка валового внутрішнього продукту,динаміка реальних доходів на душу населення, динаміка вартості основнихвиробничих фондів у різних галузях економіки, динаміка грошових доходів інакопичень громадян.
Øфакторифінансово-економічного аспекту розвитку даної страхової компанії, а також такіпоказники: кількість укладених (діючих) договорів страхування, середня плата тасередня страхова сума за один договір страхування.
2. Страхові резерви.
З метою забезпеченнямайбутніх страхових виплат залежно від видів страхування (перестрахування)страховиками утворюються страхові резерви. Страхові резерви – це виплати, відкладені до запитання, тобто такі, що не мають конкретного строку виконання.За своєю суттю страхові резерви є одночасно і зобов’язаннями страховика і, якбудь-які зобов’язання, потребують певного капіталу. Вони відображають величинуневиконаних на даний момент зобов’язань страховика за укладеними ним зістрахувальниками договорів страхування. Розмір страхових резервів повиненповністю покривати розмір майбутніх виплат за діючими договорами страхування.Відрахування у страхові резерви має проводитися відповідно до встановленихнормативів, передбачених при розрахунку тарифних ставок за видами страхування ізатвердженими страховими компаніями у порядку, визначеному в засновницькихдокументах страховика. Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічнихрезервів, а для страхових компаній зі страхування життя – математичнихрезервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїмистраховими зобов’язаннями.
Технічні резерви – цепоказник який відображає грошову оцінку обов’язків страховика за страховимизобов’язаннями, і одночасно, сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язаньперед страхувальниками з огляду на наявні договори страхування. Технічнірезерви формуються окремо за кожним видом страхування, але призначення кожноговиду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в періоддії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а нестраховиків і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування,які не минули на звітну дату. Технічні резерви передбачені для забезпеченнямайбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування і поділяються на:
Øрезервнезароблених премій (визначена частка від страхових платежів) – формується підстрахові ризики, які ще не настали;
Øрезервзбитків (зарезервовані, але ще не виплачені суми страхового відшкодування завже встановленими вимогами клієнтів страховика).
Разом ізпереліченими видами технічних резервів страховики мають право за узгодженням зорганами страхового нагляду з початку календарного року формувати додатковівиди технічних резервів залежно від специфіки прийнятих зобов’язань, а саме:
Øрезервнезароблених премій;
Øрезервзаявлених, але не виплачених збитків;
Øрезервзбитків, які виникли, але не заявлені;
Øрезервкатастроф;
Øрезервколивань збитковості.
Для забезпечення страховихзобов’язань зі страхування життя і медичного страхування страховики формуютьокремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів відінвестування коштів сформованих резервів із цих видів страхування. Окремийперелік резервів із медичного страхування, а також порядок їх формування таобліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами. Коштирезервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бутивідокремлені від його іншого майна. Страховик зобов’язаний обліковувати коштирезервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.Чинним законодавством передбачено, що кошти резервів зі страхування життя неможуть використовуватись страховиком для погашення будь-яких зобов’язань, крімтих, що відповідають прийнятим зобов’язанням за договорами страхування життя,не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика,або його ліквідації з інших причин. Вони підлягають передачі іншому страховикуза згодою страхувальника та застрахованої особи, або підлягають передачізастрахованій особі.
Резерви зі страхування життя мають у своєму складі резерви довгострокових зобов’язань, математичні резерви ірезерви належних виплат страхових сум. Величина резервів довгостроковихзобов’язань обчислюється актуарно, окремо по кожному договору згідно зметодикою формування резервів зі страхування життя з урахуванням темпів зростанняінфляції.
Страхові резерви повиннірозміщуватись з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності тадиверсифікованості й мають бути представлені активами таких категорій: грошовікошти на розрахунковому рахунку; банківські вклади (депозити); валютнівкладення згідно з валютою страхування; нерухоме майно; акції облігації; цінніпапери, що емітуються державою; права вимоги до пере страховиків; готівка вкасі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ; інвестиції в економікуУкраїни; банківські метали; кредити страхувальникам-громадянам, що уклалидоговори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту тапід заставу викупної суми. При цьому кредит не може бути видано раніше, ніжчерез один рік після набрання чинності договором страхування на той строк, якийне перевищує період, що залишився до закінчення договору страхування.
Кошти резервів зістрахування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитуванняжитлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників. Інші видикредитної діяльності здійснювати страховикам забороняється.
Заходи, спрямовані напідтримку фінансової стійкості страхової компанії є системою цілеспрямованихдій щодо максимального обмеження і попередження будь-якого ризику. Процесуправління ризиками містить аналіз ризику, контроль ризику, фінансуванняризику. Управління ризиками здійснюється ще до укладання договору страхування,також існують можливості управління ризиком у процесі дії договору страхування.Зниження ймовірності настання страхового випадку повністю відповідає інтересамстраховика. Якщо термін дії договору страхування закінчився, а страховийвипадок ще не настав, то страхові платежі залишаються у страховика у виглядідоходу, а якщо страховик був змушений виплатити страхове відшкодування, то це єзбитками.
Проблема фінансовоїстійкості може бути вирішена за допомогою заходів, спрямованих на підготовкупрофесійних страховиків. Важлива роль у подальшому розвитку страхової галузівідводиться державі, яка за допомогою різноманітних важелів та стимулів можевпливати на формування конкурентоспроможного страхового ринку. Виявленнязакономірностей і тенденцій руху фондів страхової організації, визначення їхмісця і ролі у врегулюванні фінансових потоків дасть змогу визначитистраховику оптимальну структуру фінансового балансу і на цій основі будуватистратегію і тактику управління фінансами страхової організації.
3. Платоспроможність. Маржаплатоспроможності.
Основнимпоказником діяльності страхової компанії є платоспроможність – можливістьсвоєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов’язаннями, тобтоозначає здатність у будь-який наперед взятий час виконувати зобов’язання ізукладених договорів страхування. Зобов’язання поділяються на: зовнішні – цезобов’язання перед страхувальниками, бюджетом, позабюджетними цільовимифондами, контрагентами, своїми партнерами, їх обсяг є основним при визначеннірівня платоспроможності страховика; внутрішні зобов’язання – це зобов’язанняперед засновниками, акціонерами, філіями, працівниками. У Законі України «Прострахування» визначено умови, які забезпечують відповідний рівеньплатоспроможності страхової компанії:
Øнаявністьсплаченого статутного фонду;
Øнаявністьгарантійного фонду;
Øствореннястрахових резервів, достатніх для майбутніх страхових виплат;
Øперевищенняфактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативнимзапасом платоспроможності.
Принциповиммоментом є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичногозапасу платоспроможності над розрахунковим. На будь-яку дату фактичний запасплатоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативнийзапас платоспроможності. Маржа платоспроможності встановлює деякий рівень, вихідза який викликає регулюючі дії зі сторони страхового нагляду. Цей рівеньповинен бути достатньо високим, щоб дати можливість здійснити втручання всправи компанії на першій стадії виникнення фінансових труднощів чи з метоювиправлення становища, або з метою мінімізації втрат для страховиків. Маржаплатоспроможності повинна бути такою, щоб забезпечити високий рівеньймовірності того, що компанія здатна виконувати свої зобов’язання протягомпевного проміжку часу. Гарантом платоспроможності страховиків є адекватнізобов’язанням страхові резерви і власний капітал.
Формування зобов’язаньстраховика суттєво відрізняється від аналогічного процесу, що здійснюєтьсявсіма іншими комерційними суб’єктами. Страховик має закріплені договоромстрахування зобов’язання перед кожним страхувальником, які виражені страховоюсумою за даним договором, але це не означає, що зобов’язання страховика рівнісукупній сумі страхових зобов’язань, оскільки страхування за своєю суттюпередбачає імовірнісний характер настання страхових випадків і певний розподілзбитку. Сукупні зобов’язання страховика визначаються тією частиною страховихвнесків, що призначені для виплат. А засобом розрахунку цих зобов’язань єстрахові тарифи, саме він визначає кількість премій і страхових зобов’язань.
Абсолютнавеличина статутного капіталу повинна розглядатися як критерійплатоспроможності страховика, оскільки вимоги про достатність капіталу щодоприйнятих зобов’язань перекривають шлях страховику, який не виконав цейнорматив, можливість виходу на ринок страхових послуг. Основним елементомплатоспроможності страховика є страховий тариф, який дає можливість сформуватистраховий фонд у достатніх розмірах і забезпечити прибуток, який буде прямозбільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного як іншихфондів, що створюються за рахунок прибутку в процесі розподілу, абоопосередковано шляхом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, якізацікавлені в отриманні доходу на вкладений капітал. Регулювання тарифнихставок – один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереженняплатоспроможності страховиків.
Однією з умов забезпеченняплатоспроможності є гарантійний фонд, до якого належать додатковий та резервнийкапітал, що створюється за рахунок прибутку страховика, а також суманерозподіленого прибутку. Величина гарантійного фонду не впливає на прийняттяобсягів страхових зобов’язань і на рейтинг страхової компанії з погляду на їх платоспроможність.Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви.
У визначенні надійностістрахової компанії та її можливість ефективного функціонування розраховуютьпоказник ліквідності. Ліквідність означає можливість страховика здійснюватипоточні виплати з поточних надходжень, тобто здатність платити негайно засвоїми терміновими зобов’язаннями.
4. Ефективність діяльностістрахової компанії та система
показниківефективності.
Ефективність діяльностістрахової компанії визначається багатьма показниками, але насамперед фінансовоюстійкістю та рентабельністю здійснення господарських операцій, в першу чергустрахових, оскільки основне завдання страхової компанії – забезпеченняздійснення страхових виплат при настанні страхових випадків в учасниківформування страхового фонду. Особливість страхового процесу полягає в тому, щогрошові ресурси страхувальників сплачуються наперед при формуванні страховихрезервів та тимчасово затримуються у страховика, який їх розміщує тавикористовує з метою забезпечення страхових виплат та отримання певного доходу.Тому необхідна певна гарантія щодо здатності страховика відповідати за своїми зобов’язаннямив межах прийнятих на страхування ризиків та обсягів відповідальності за ними.Такою основною гарантією є фінансова стійкість страховика, яка пов’язана з йоготарифною, фінансовою, інвестиційною та перестрахувальною політикою.
Підфінансовою стійкістю страхових операцій розуміють постійну перевагу доходів надвитратами в межах розрахунків за страховим фондом, яка забезпечуєтьсяплатоспроможністю страховика. Основою фінансової стійкості страховиків накількісному рівні оцінки стійкості страхової компанії є показники:
Øрозмірстатутного капіталу;
Øнаявністьгарантійного фонду;
Øрозмірвласних коштів;
Øрозмірстворених страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат;
Øспіввідношенняактивів та зобов’язань;
Øвиконаннянормативів по розміщенню страхових резервів;
Øрентабельністьстрахових операцій;
Øпоказникизбитковості страхової суми.
Критеріями визначенняфінансової стійкості та платоспроможності страховика можна вважати:
Øнаявністьдостатнього обсягу страхових операцій;
ØНаявністьрозвиненої практики перестрахування;
ØЗабезпеченнязбалансованого страхового портфеля;
ØОбмеженнявідповідальності за ризиками;
ØРозумне(оптимальне) розміщення страхових резервів;
ØРаціональнатарифна політика;
ØДиверсифікаціядіяльності.
Вплив обсягу страховихоперацій на стійкість страхової компанії пов’язана з дією закону великих чисел.Чим більше кількість застрахованих об’єктів, тим менша ймовірність відхиленняфактичного розміру страхових виплат від середньої очікуваної величини страховихвиплат за певний період часу.
Практикам перестрахувальнихоперацій відіграє важливу роль, адже перестрахування означає вторинний розподілризиків між страховими компаніями.
Збалансованим страховимпортфелем можна назвати розподіл відповідальності страховика за видамистрахування, при якому обсяг відповідальності за ризиками одного видуврівноважений обсягом відповідальності за ризиками інших видів страхування.
Обмеження відповідальностіза окремими ризиками означає, що в структурі страхового портфеля страховикаповинні бути відсутні великі одиночні ризики, можливі збитки від яких за своїмрозміром не спів ставні із загальним розміром власних коштів страховика.
Оптимальне розміщеннястрахових резервів в доходні активи повинне забезпечувати умови безперебійнихвиплат страхових відшкодувань та страхового забезпечення.
Раціональна тарифна політикаповинна забезпечити еквівалентність інтересів страхувальника й страховика,обирається за конкретним ризиком. Заниження розміру страхової премії свідчитьознакою безвихідного стану страховика, її нестійкого фінансового становища.
Фінансова стійкістьстрахової компанії розглядається з таки основних позицій:
ØВірогідністьнедостатності коштів у будь-якому періоді;
ØФінансовастійкість страхового фонду;
ØРентабельністьвсієї діяльності страхової компанії.
Показники ефективностідіяльності страховика:
1. Показник ділової активності, якийпоказує відношення надходжень страхових премій на певну дату поточного року довалюти балансу на цю ж дату за попередній рік. Цей показник показує, скількиоборотів зробив капітал страховика за певний проміжок часу (півріччя чи рік).Кожний оборот капіталу може приносити страховику прибутки чи збитки, тому цейкоефіцієнт характеризує ефективність використання ресурсів страховика.
2. зіставлення обсягів власногокапіталу і статутного капіталу. Якщо обсяг власного капіталу перевищує обсягстатутного капіталу, то таке співвідношення характеризує прибуткову діяльністьстраховика. Якщо обсяг статутного капіталу перевищує обсяг власного капіталу,то це свідчить про збиткову діяльність страховика, про заборгованістьзасновників стосовно сплати статутного капіталу.
3. Рівень сплаченого статутногокапіталу. Чим він вищий, тим вищий рівень зацікавленості власників капіталу врозвиток страхової компанії.
4. Показники структури активів, яківизначають рівень платоспроможності страховика:
ØВідношеннясуми інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів. Цейпоказник має наближатись до одиниці;
ØВідношенняінвестиційних вкладень і грошових коштів до розміру страхових резервів. Цейпоказник має бути рівним або більшим від одиниці.
5. Темп зростання страхових премійвизначається як відношення надходжень страхових премій у поточному році донадходжень страхових премій у попередньому році. Різке збільшення темпівзростання страхових премій означає зростання зобов’язань страхової компанії, щопотребує зростання власного капіталу. Значне зменшення темпів зростаннястрахових премій свідчить про порушення збалансованості страхової діяльності,що загрожує фінансовій стабільності страховика.
6. Показник забезпечення страховикавласними засобами визначається як відношення обсягу власного капіталу дотехнічних резервів. Достатній обсяг власних засобів страховика, вільних відзобов’язань, є надійним чинником фінансової надійності страхової компанії.
7. Рівень покриття інвестиційнимиактивами страхових резервів визначається як відношення обсягу інвестиційнихактивів та грошових коштів до страхових резервів. Якщо обсяг страхових резервівперевищує інвестиційні активи і кошти, то це свідчить про розміщення засобів увисоко ризикові або неліквідні активи.
8. Показники, що характеризуютьучасть у перестраховка у забезпеченні фінансової надійності страхової компанії:
ØЧасткастрахових платежів, показує залежність здатності страхової компанії довиконання своїх зобов’язань від надійності партнерів по страхуванню.
Øучастьперестрахувальників у страховій премії визначається як відношення обсягустрахових премій за ризиками, що передаються у перестрахування, до загальногообсягу страхових премій.
Висновки.
Фінансову стійкістьстрахової компанії можна оцінювати тільки за комплексом показників, граничнівеличини яких встановлені окремо для компаній, що здійснюють страхування життя,а також інші види страхування і перестрахування компаній. Під фінансовоюстійкістю страхових операцій розуміють постійну збалансованість, абоперевищення доходів над витратами страховика і цілому по страховому фонду. Прицьому до факторів, які забезпечують фінансову стійкість страхової компаніївідносять: достатній власний капітал, страхові резерви, позитивні результатиінвестиційної політики, використання в необхідних випадках системиперестрахування, ефективна тарифна політика. Правильно організована страховакомпанія з грамотним андеррайтингом, фінансовим менеджментом, перестрахуваннямі організацією виплат має досить високий рівень платоспроможності і всімасвоїми активами відповідає перед страхувальником.
Проблема фінансовоїнадійності може бути вирішена за допомогою заходів спрямованих на підготовкупрофесійних страховиків. Але основна роль відводиться державі яка за допомогоюпільг, законодавства, податків впливає на формування надійної страховоїкомпанії. Фінансова стійкість страховика багато в чому визначаєтьсядиверсифікацією (розподіл інвестиційних коштів між категоріями активівінвестування) страхового й інвестиційного портфелів.
При аналізі фінансовоїнадійності та діяльності страхової компанії важливу роль відіграє рейтинговаоцінка, яка дає всебічний та достовірний аналіз. Але рейтингова оцінка компанії неефективна без організації інформаційного потоку та моніторингу продіяльність про рейтингових компаній.
Список використаної літератури
1. Горбач Л.М.Страхова справа: Навчальний посібник – 2-ге видання., виправлене. – Київ:Кондор, 2003 р.
2. АлександроваМ.М. Страхування: Навчальний методичний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002 р.
3. Залєтов О.М.Страхування – Київ: Міжнародна агенція BeeZone, 2003 р.
4. БазидевичВ.Д., Базидевич К.С. Страхова справа: 3-тє видання – Київ: «Знання», 2003 р.
5. ЗаконодавствоУкраїни з питань страхової діяльності. Збірник законодавчих та нормативнихактів (станом на 01.02.2004 р.) – Київ: Атака, 2004 р.