Управління ліквідністю в комерційному банку

Зміст
управлінняліквідність банк актив
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління ліквідністю банківськихустанов
1.1 Економічна сутність ліквідності комерційного банку
1.2 Нормативне та інформаційно-аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку
1.3 Теоретичні аспекти процесу управління банківською ліквідністю
1.4 Стратегії і методи управління ліквідністю комерційного банку
Висновки до розділу 1
Розділ2. Аналіз системи управління ліквідністю в ПАТ «Банк „Фінанси та кредит“
2.1 Загальна характеристика банку та визначення його місця в банківській системі України
2.2 Аналіз ліквідності за допомогою нормативів та коефіцієнтів
2.3 ГЕП-аналіз розривів між активами і пасивами за строками
2.4 Порівняльний аналіз рівня ліквідності ПАТ „Банк “Фінансита Кредит» з іншими банками України
Висновки до розділу 2
Розділ3. Шляхи вдосконалення процесу управління ліквідності в банку
3.1Світовий досвід управління ліквідністю комерційного банку
3.2Умови активізації управління ліквідністю
3.3Моделювання ризику ліквідності комерційного банку
Висновки до розділу 3
Висновки
Список використаних джерел

Вступ
Активнаінтеграція комерційних банків в міжнародну фінансову систему, якаспостерігається останнім часом ставить на порядок денний питання їх сталості тафінансової стабільності.
Результатомформування і реалізації фінансової політики комерційного банку має бути йогостабільний фінансовий стан, здатність розвиватися у перспективі. А одними зголовних критеріїв цього виступають платоспроможність і ліквідність банку яккатегорії, що визначають здатність банківської установи розраховуватись засвоїми зобов’язаннями в поточному і майбутніх періодах. Важлива роль у такомупроцесі належить управлінню ліквідністю комерційного банку.
Актуальністьтеми. Незважаючи напозитивні зрушення в економіці України, що спостерігалися протягом останніх років, існуючий стан речей не можнавважати сприятливим для банківської діяльності. Такі фактори, як відсутністьдостатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуваннюнапрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення добанківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складнізавдання. У цій ситуації питання управління ліквідністю є життєво важливим дляефективної діяльності банку. Важливість ліквідності, як окремого банку, так і всієїбанківської системи, продемонструвала фінансова криза, яка сильно ослабилапозиції банків України. Прицьому не слід забувати, що втрата банком своєї ліквідності може стати причиноювтрати коштів або навіть банкрутства значної кількості його клієнтів. Це робитьбанківську ліквідність проблемою не тільки економічного, але й суспільногозначення.
Питанняуправління ліквідністю комерційних банків розглядаються у працях таких вчених,теоретиків та практиків, як Л. О. Примостка, А. М. Мороз, Г.Т. Карчева, О.Дзюблюк, Г. Загорій, І. Волошин, Т. Іванова, О. Мицак, І. Нужна, Д. Олійник,Лаврушин О. та інших. В їх працях висвітлені окремі підходи до управлінняліквідністю комерційних банків, аналізуються показники ліквідності, вивчаютьсяпідходи до управління банківською ліквідністю. Разом з тим для багатьохукраїнських банків проблема ліквідності є актуальною, тому постає необхідністьрозробки комплексного підходу до управління банківською ліквідністю в умовахекономіки України.
Тому метою даноїдипломної роботи є поглиблене вивчення сучасних підходів до управлінняліквідністю банку та надання пропозицій щодо напрямів удосконалення управлінняліквідністю банку.
Предметомдослідження є стратегія та методи управління ліквідністю банків України.
Об’єктомдослідження є рівень ліквідності та платоспроможності банку.
Для реалізаціїпоставленої мети в дипломній роботі необхідно вирішити наступні задачі:
- визначитиекономічну сутність ліквідності та платоспроможності комерційного банку;
- розглянутитеоретико-методологічні засади щодо управління ліквідністю банків;
- проаналізуватинормативно-правові акти НБУ;
- розкритимеханізм існуючих методів управління ліквідністю;
- проаналізуватисистему управління ліквідністю банку «Фінанси та кредит» на основівикористання методу показників ліквідності, в тому числі і обов’язковихекономічних нормативів;
- здійснитипорівняльний аналіз рівня ліквідності банку «Фінанси та кредит» зіншими банками першої групи та банківської системи України в цілому;
- визначитирозрив між активами і пасивами за строками на основі використання ГЕП-аналізу;
- провестианаліз внутрішніх нормативних документів щодо управління ліквідністю в банку;
- визначитишляхи вдосконалення управління ризиком ліквідності в банку;
- розглянутизарубіжний досвід управління ризиком ліквідності в країнах ЄС та вимогиБазельського комітету щодо управління ліквідністю.
При написанніданої дипломної роботи використовувалиcь математичні та статистичні методи аналізу, які дають змогудослідити систему управління ліквідністю та зробити порівняльний аналіз рівняліквідності комерційного банку з іншими банками, а також метод групувань таграфічний метод, що дають змогу зробити поглиблений аналіз предмету дослідженнята представити графічно отримані результати.
Дипломна роботанаписана на матеріалах Публічного акціонерного товариства «Банк „Фінансита Кредит“.
Методологічною іінформаційною базою при виконанні дипломної роботи виступає специфікастановлення і розвиток банківської системи України, матеріали нормативного тазаконодавчого характеру, публікації в спеціальних періодичних виданнях,підручники, внутрішні положення банку та інтернет сайти, використовувалиськомп’ютерні програми EXCEL та WORD.

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади управління ліквідністю банківськихустанов
1.1 Економічнасутність ліквідності комерційного банку
Ефективнеуправління ліквідністю є однією з найважливіших проблем у діяльності кожногокомерційного банку. Особливо актуальна вона для українських банків, аджеоб’єктивні економічні умови-нестабільна ресурсна база, обмеженийкредитно-інвестиційний ринок-надзвичайно ускладнюють завдання ефективногоуправління ліквідністю.
Нині коженкомерційний банк щодня перераховує значні суми коштів із рахунків клієнтів-власників.Отож: діяльність банку тісно пов’язана з управлінням рухом грошей.Загальновідомо, що для своєчасного виконання зобов’язань перед клієнтами банкунеобхідно повсякчас мати у своєму розпорядженні вільні кошти. Разом із тим, абиотримувати прибуток, що є основною метою діяльності будь-якого комерційногобанку, він повинен розміщувати наявні у нього вільні кошти (власні тазапозичені) у прибуткові активи. Тобто у процесі своєї діяльності банк постійностикається з дилемою: яким чином розмістити грошові ресурси, аби забезпечитивисокий рівень прибутковості та своєчасно виконати вимоги клієнтів ікредиторів. Найкращим шляхом розв’язання цієї проблеми є побудова нарівнікожного окремого комерційного банку моделі управління ліквідністю.
Для створенняефективного механізму управління будь-яким економічним процесом важливодосконало володіти відповідними теоретичними знаннями. Звернемося до поняття „банківськаліквідність“. Існує чимало дефініцій банківської ліквідності. Серед нихвиділимо такі:
-  спроможність банку своєчасновідповідати за своїми зобов’язаннями;
-  можливості щодо використанняактиву як засобу платежу з огляду на його здатність зберігати свою номінальнувартість незмінною;
-  здатність банку забезпечувативчасне та повне виконання грошових зобов’язань;
-  спроможність банку проводитиактивні операції.
У міжнароднійбанківській практиці під ліквідністю банку розуміють його здатність швидко і вповному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах, тому одним знайважливіших завдань управління банком є забезпечення відповідного рівня йоголіквідності. [17, с.7]
Ці визначення, які низка інших, дещо відрізняються за змістом. Але загалом усі вони містять ідеюспроможності банку виконувати платежі в необхідних обсягах та в належнітерміни.
Інструкціяпро порядок регулювання діяльності банків вУкраїні, яказатверджена Постановою Національного банку України від 28.08.2001 за № 368 визначає:
Ліквідність банку — це здатність банку забезпечити своєчасне виконаннясвоїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками ісумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язаньбанку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (наданнякредитів, інші витрати). [33]
Іншими словами, ліквідністькомерційного банку базується на постійній підтримці об’єктивно необхідногоспіввідношення між трьома її складовими — власним капіталом банку, залученими ірозміщеними ним засобами шляхом оперативного управління їх структурнимиелементами. Ліквідність банку постійно змінюється під впливом попиту іпропозиції на грошові ресурси.
Ліквідністьбанківської установи знаходиться в обернено пропорційному зв’язку із йогодохідністю. Чим більше активів банк тримає в ліквідній формі тим менша їхчастина залишається для отримання доходів, і навпаки. Тобто керівництвобудь-якого банку постійно вирішує дилему „ліквідність-дохідність“.
З урахуваннямцього у світовій банківській теорії і практиці ліквідність прийнято розуміти як»запас" або як «потік». При цьому ліквідність як «запас»включає визначення рівня можливості комерційного банку виконувати своїзобов’язання перед клієнтами в певний конкретний момент часу шляхом зміниструктури активів на користь їх високоліквідних статей за рахунок наявних у ційобласті невикористаних резервів. При цьому оцінку ліквідності з точки зорузапасу характеризують як доволі вузьке розуміння, оскільки до уваги не берутьсяліквідні кошти, які банк може отримати на кредитних ринках або у виглядідоходів.
Ліквідність як «потік»аналізується з погляду динаміки, що припускає оцінку здатності комерційногобанку протягом певного періоду часу змінювати несприятливий рівень ліквідності,що склався, або запобігати погіршенню досягнутого, об’єктивно необхідного рівняліквідності (зберігати його) за рахунок ефективного управління відповіднимистаттями активів і пасивів, залучення додаткових позикових засобів, підвищенняфінансової стійкості банку шляхом зростання доходів. [24, с.29]
Таким чином,кожен комерційний банк повинен самостійно забезпечувати підтримку своєїліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається наконкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведенняв подальшому науково обґрунтованої економічної політики в області формуваннястатутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залученняпозикових засобів сторонніх організацій, здійснення активних кредитнихоперацій.
Крім того, діяльність комерційних банків, які виступають посередникамиміж тими, хто має у своєму розпорядженні грошові кошти у вигляді заощаджень, ітими, хто їх потребує, полягає в тому, щоб раціонально привертати ці засоби інадавати їх в позику або інвестувати за вищими ставками для забезпеченнязагальної прибутковості, зокрема отримання прибутку.
Для здійснення операційної діяльності, пов’язаної із залученням грошовихкоштів і їх розміщенням в умовах ринкової невизначеності майбутнього попиту інадходжень наявних засобів за певний період, банку потрібні засоби в їхліквідній формі, тобто такі активи, які могли б бути легко і швидко перетвореніна готівку з невеликим ризиком втрат або взагалі без нього.
Отже, на нашпогляд, ліквідність комерційного банку — це можливість використовувати йогоактиви як наявні грошові кошти або швидко перетворювати їх на такі. Банквважається ліквідним, якщо суми його грошових коштів, які він має можливістьшвидко мобілізувати з інших джерел, дозволяють своєчасно виконуватизобов’язання по пасиву. Необхідно підкреслити, що в цілях підтримки своєїстабільності банк повинен мати певний ліквідний резерв для виконаннянепередбачених зобов’язань, поява яких може бути викликана зміною станугрошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.
Діяльність банківна грошовому ринку пов’язана із ризиком ліквідності, який в свою чергуподіляється на: [28, с.26]
- балансовийризик ліквідності -тобто ризик того, що банк у певний момент часу не зможевиконати свої зобов’язання за рахунок наявних ліквідних активів унаслідокнеадекватної структури балансу та незбалансованості між обсягами і термінамипогашення активів і пасивів;
- ризикліквідності ринку — ризик того, що у певний момент часу виникне ситуація, заякої банк не в змозі буде придбати на фінансовому ринку необхідні кошти(позицію) за діючою ринковою ставкою через недостатність поточних обсягівторгівлі або низький кредитний рейтинг самого банку-позичальника;
- ризикподії — наявний або очікуваний ризик, що загрожує доходам і капіталу банку, іякий спричиняється особливими ситуаціями. Прикладом таких ситуацій можуть бутиподії в Україні наприкінці 2008 року, що спровокували зародження кризи ліквідностібанківської системи країни. Отже, ризик події є наслідком зовнішніх(політичних, соціально-економічних та інших) ризиків.
У свою чергубалансовий ризик ліквідності може поділятися на:
- ризикзобов’язань до запитання -тобто ризик того, що відплив коштів із поточних рахунків клієнтів банкуперевищить залишок коштів на його коррахунках і в касі;
- депозитнийризик — ризик дострокового зняття вкладниками строкових депозитів;
-  кредитний ризик — ризикневиконання або несвоєчасного виконання перед банком зобов’язань (закоррахунками, залученими депозитами, отриманими кредитами) іншими банками тапозичальниками.
На наш погляд, всучасних економічних умовах ліквідність необхідно розглядати як багаторівневусистему категорій, яка включає елементи, подані на рисунку 1.1.
/>
Рис. 1.1. Системакатегорій ліквідності
Ліквідністьбанківської системи — це спроможність забезпечити своєчасне виконання всіхборгових зобов’язань перед вкладниками, кредиторами і засновниками банківськихустанов, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичнихосіб та надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни.Характеризуючи ліквідність банківської системи, необхідно розмежувати дві такікатегорії: міжнародна (зовнішня) та внутрішня ліквідність. Міжнародна(зовнішня) ліквідність — здатність країни виконувати свої міжнароднізобов’язання, повертати борги. Вона відображає у доларовому еквівалентіміжнародні резерви та інші зовнішні вимоги і зобов’язання органівгрошово-кредитного регулювання, а також зовнішні активи та зобов’язання банків України.Відповідно внутрішня ліквідність банківської системи — це здатність виконуватисвої зобов’язання перед резидентами України — юридичними та фізичними особами.
Ліквідністьбанківської системи залежить від ліквідності комерційних банків, національногобанку і держави, а також розвитку міжбанківського ринку, що дає можливістьрозглядати банківську систему як єдине ціле.
Ліквідністьбанку, як було вже зазначено, це його здатність своєчасно виконувати своїзобов’язання перед кредиторами і вкладниками. Вона відтворює динаміку всіхфінансових потоків за активними і пасивними операціями, зміну вартості активіві пасивів у часі. Складність забезпечення ліквідності, як показує аналіз,полягає в оптимізації ліквідності та прибутковості комерційного банку. Яквідомо, між ліквідністю і дохідністю банку обернений зв’язок. Чим вища ліквідність- тим нижча дохідність, і навпаки.
Ліквідністьбалансу банку визначає можливість погашення зобов’язань банку на певну дату. Наоснові балансу банку можна розрахувати низку показників ліквідності, з якихокремі регламентовані НБУ, а інші можуть бути визначені для потреб банку припроведенні аналізу його надійності.
Необхідно такожвиділити таку економічну категорію, як ліквідні ресурси банку, до складу якихвходять ліквідні активи та «ліквідні» пасиви.
Ліквідні активи — активи, які можуть бути безпосередньовикористані для погашення боргових зобов’язань або які легко можнатрансформувати в грошові та інші платіжні засоби. До них належать: готівка,банківські метали, кошти на коррахунках в НБУ та інших банках, державні цінніпапери, стандартні короткострокові кредити тощо. Склад та структура ліквіднихактивів банків різних країн може бути неоднаковою, що зумовлено особливостямирозвитку їх фінансово-економічних і правових відносин.
На наш погляд,суть категорії «ліквідні» пасиви полягає в тому, що це пасиви, якістабільно знаходяться в обігу банку, не є надзвичайно чутливими до відсотковихставок та постійно поповнюються. До «ліквідних» пасивів можнавіднести залишки на поточних рахунках постійних клієнтів банку, кредитиотримані від міжнародних фінансових організацій, довгострокові депозитифізичних і юридичних осіб тощо. Необхідно підкреслити, що ліквідність банкупідвищується, коли мінливість залишків залучених ним коштів зменшується.
На нашу думку,ліквідність банку залежить не тільки від наявних у нього ліквідних ресурсів,але й від рівня ліквідності його клієнтів. Насамперед, від забезпеченняюридичними і фізичними особами постійного поповнення коштів на рахунках,відсутності заборгованості перед бюджетом та іншими господарюючими суб’єктамитощо. При цьому на ліквідність банків впливає наявність ліквідної заставипозичальників.
Ліквідність банкускладається поступово, в процесі його розвитку, збільшення кількості й обсягівздійснюваних ним активних і пасивних операцій.
Розглядаючипитання ліквідності комерційного банку неможливо не затронути і йогоплатоспроможності.
Показникплатоспроможності банку визнаний одним із головних у міжнародній банківськійпрактиці. 10 грудня 1987 р. Банк міжнародних розрахунків у м. Базелі затвердивосновні критерії й стандарти оцінки банківського капіталу. У березні 1988 р.Базельський комітет з регулювання і методів нагляду за банками, в який входятьпредставники центральних банків 12 розвинутих країн, прийняв загальні принципирозрахунку показників, змістом яких є співвідношення капіталу і активів. Наоснові цього документу кожна країна має підготувати і законодавчо затвердитисвої національні стандарти, які відповідали б духу і букві Базельської угоди.
Відповідно дорекомендацій Базельського комітету НБУ визначив показник, що регулюєплатоспроможність комерційних банків-норматив адекватності регулятивногокапіталу (норматив платоспроможності-Н2), який відображає здатність банкусвоєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, щовипливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показникаадекватності регулятивного капіталу, тимбільша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори банку.
Як бачимо,виходячи із визначення сутності термінів платоспроможності і ліквідності,показники мають спільну мету. Адже мета обох показників-виконання фінансовихзобов’язань. Відмінність у тому, що платоспроможність передбачає виконаннязобов’язань за рахунок власних коштів, тоді як ліквідність-повне виконаннязобов’язань. [17, с.32]
Дане положеннязасвідчує той факт, що в національній банківській термінології, теорії тапрактиці, на відміну від міжнародної, часом змішують два поняття: ліквідністьбанку та його платоспроможність, що призводить до ототожнення методів і засобівпідтримання ліквідності та платоспроможності банків.
Вважаємодоцільним і більш обгрунтованим таке розуміння цих термінів:
ліквідність — здатність забезпечувати вчасне і цілковите виконання фінансових зобов’язань;
платоспроможність- рівень забезпеченості фінансових зобов’язань банку власним капіталом.
Звичайно,ліквідність банку є запорукою його платоспроможності. Однак платоспроможністьзалежить і від інших факторів. До них відносяться:
-  політичний і економічний стану країні або регіоні;
-  стан грошового ринку;
-  можливість рефінансування уЦентральному банку,
-  розвиток фондового ринку(ринку цінних паперів);
-  наявність і упорядкованістьзаставного і банківського законодавства;
-  забезпеченість власнимкапіталом банку;
-  надійність клієнтів ібанків-партнерів;
-  рівень менеджменту в банку;
-  спеціалізація ірізноманітність послуг та операцій банку.
Регулюванняплатоспроможності, як правило, відноситься до функцій держави в особіЦентрального банку. Конкретно регулювання здійснюється шляхом встановленнянормативів на розміри статутних фондів, резервних та інших фондів. Тобтооб’єктом регулювання є капітал банку. Мета регулювання — забезпечення достатньогорівня капіталу для захисту фінансових зобов’язань.
Категоріяплатоспроможності теж є запорукою надійності банку. [43, с.28]
Враховуючинаведене вище, показник платоспроможності можна розглядати як свого родупоказник «критичної» ліквідності. Адже власні кошти банку — це йогокапітал: статутний, резервний та інші фонди. Використання зазначених фондів дляпогашення боргових зобов’язань доцільне лише в разі крайньої (критичної)необхідності.
Тобто капіталбанку може бути використаний для виконання фінансових зобов’язань у випадку,коли інших джерел немає, коли банк неліквідний, немає джерел виконаннязобов’язань, крім власних коштів — капіталу. Аналогічна ситуація можлива увипадку, коли банк має збиткові результати діяльності.
Саме забезпечуючиліквідний стан, банк буде платоспроможним.
1.2 Нормативне таінформаційно-аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку
Ліквідністькомерційних банків в Україні регулюється Законом України «Про банки ібанківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (зі змінами та доповненням)[31] та нормативно-правовими актами Національного банку України, що видаються уформі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень.
Відповідно дорекомендацій Базельської угоди Національний банк з метою контролю за станомліквідності комерційних банків України встановив три нормативи ліквідності, яківизначенні в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні,затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368 (із змінами тадоповненнями): [33]
— Нормативмиттєвої ліквідності-Н4;
— Нормативпоточної ліквідності-Н5;
— Нормативкороткострокової ліквідності-Н6.
Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністюбанку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахуноквисоколіквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Нормативне значення нормативу Н4 маєбути не менше ніж 20 %. Норматив миттєвої ліквідностівизначається за наступною формулою:
Н4=(Ка+Ккр)/(Рп+Ск), (1.1)
де Н4-норматив миттєвої ліквідності;
Ка-кошти в касі в національній та іноземній валютах;
Ккр-кошти на кореспондентських рахунках в національній та іноземнійвалютах;
Рп-залишки на поточних рахунках;
Ск- строкові коштисуб'єктів господарювання, фізичних осіб і небанківських фінансових установ,кінцевий строк погашення яких настав.
Дляспеціалізованих ощадних та іпотечних банків установлюються спеціальнізначення економічних нормативів. Так нормативмиттєвої ліквідності (Н4) повинен становити не менше ніж 30 %. А для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків значення цього нормативу становить не менше ніж 90%.
У разі наявності в банку розрахункових документів, що не виконані в строкз його вини, значення нормативу миттєвої ліквідності дорівнює нулю з часувиникнення цих зобов'язань.
Нормативпоточної ліквідності встановлюється для визначеннязбалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку. Длярозрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до31 дня (включно). Нормативне значення Н5 повинно бутине менше ніж 40%. Норматив поточної ліквідності визначається за наступноюформулою:
Н5=А/З, (1.2)
де Н5-норматив поточної ліквідності;
А- активи банку зкінцевим строком погашення до 31 дня дояких належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти на кореспондентськихрахунках, які відкриті в НБУ та інших банках; строкові депозити, які розміщенів НБУ та інших банках; боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, у торговомупортфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;боргові цінні папери, емітовані НБУ, у портфелі банку на продаж та в портфелібанку до погашення; боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелібанку на продаж та в портфелі банку до погашення; надані кредити;
З- зобов’язання банку із кінцевим строком погашення до 31 дня включно,які включають: кошти дозапитання; короткострокові та довгостроковікредити, які одержані відНБУ та інших банків; кошти бюджету України; строковідепозити інших банків та клієнтів; цінні папери власного боргу, емітованібанком; субординований борг банку; зобов’язанняі вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування,що надані клієнтам і банкам.
Нормативкороткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Нормативне значення Н6повинно бути не менше ніж 60%. Норматив короткострокової ліквідності визначається за наступною формулою:
Н6=Ал/З1, (1.3)
де Н6-норматив короткострокової ліквідності;
Ал- ліквідні активи з кінцевим строкомпогашення до одного року, до яких належать: готівкові кошти; банківські метали; кошти накореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках;короткострокові депозити, що розміщені в НБУ та інших банках; короткостроковікредити, що надані іншим банкам; боргові цінні папери органів державної влади вторговому портфелі банку,у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;
З1- зобов'язаннябанку з кінцевим строком погашення до одного року, які включають: кошти до запитання; кошти бюджету України; короткостроковікредити, які одержані від Національного банку та інших банків; короткострокові депозити інших банківі клієнтів; короткострокові цінні папери власногоборгу, емітовані банком; зобов’язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів; зобов’язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.
На наш погляд, уінструкції залишаються певні методологічні неузгодження при розрахунку показниківліквідності. Зокрема, показник короткострокової ліквідності (Н6) не враховує окремі видиактивів та зобов’язань з початковим строком погашення до одного року. Тобто затакої ситуації спотворюється реальна ситуація ліквідності банку. При розрахункупоказників ліквідності, на нашу думку, необхідно також враховувати обсягсформованих резервів під активні операції, депозити тощо.
Поряд з цим, наособливу увагу заслуговує розподіл окремих видів активів і зобов’язань застроками, наприклад в плані рахунків банку. Автоматично такий розподілвідтвориться у балансі банку, що дасть можливість розраховувати на цій основібільш достовірні показники ліквідності.
З наведенихнормативів ліквідності банків України, на наш погляд, слід залишити без змінлише один показник — миттєвої ліквідності. Це один з найважливіших показників усистемі економічних нормативів ліквідності. Для кожної банківської установиіснує ризик одночасної вимоги клієнтами своїх коштів. Саме показник миттєвоїліквідності характеризує ступінь захищеності банку від цього ризику. Іншіпоказники ліквідності потребують певних змін.
Вище наведенні нормативи являютьсобою пруденційні норми та є обов’язковими до виконання всіма комерційними банками України. Встановлені нормативи ліквідностіє вираженням централізованого управління ліквідністю банків.
Відповідно до Положення про застосування Національним банком Українизаходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженогопостановою Правління НБУ від 28.08.01 №369 за невиконання банками встановленихзначень економічних нормативів, в тому числі і нормативів ліквідності, добанків застосовуються відповідні заходи впливу згідно з Законом України «Пробанки і банківську діяльність». [32]
Крім встановлених економічних нормативів Національний банк Українивідповідно до Положення про регулювання Національним банком України ліквідностібанків України, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2009 р. №259здійснює регулювання ліквідності банків шляхом проведення:
- операційз рефінансування банків;
- операційрепо;
- операційз обміну іноземної валюти на національну валюту з метою підтримання ліквідностібанків (своп);
- операційз власними борговими зобов’язаннями (депозитними сертифікатами Національногобанку);
- інших операцій(операцій на відкритому ринку). [34]
Цей нормативнийдокумент покликаний вдосконалити механізм та інструменти регулюваннягрошово-кредитного ринку й ефективного їх використання для регулюванняліквідності вітчизняних банків.
Національний банкможе прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідніінструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:
-  строк діяльності — не меншеніж один рік після отримання ліцензії Національного банку на здійсненнябанківських операцій і відповідного письмового дозволу;
-  має ліцензію Національногобанку на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у томучислі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученнямклієнтів або від свого імені;
-  має активи, які можуть бутиприйняті Національним банком у заставу;
-  здійснює своєчасне погашенняодержаних від Національного банку кредитів та сплату процентів за користуванняними.
Національний банквідповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань нагрошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежновід інструментів, строків рефінансування, виду забезпечення кредитурефінансування.
Відповідно дозазначеного положення НБУ в чотири рази скоротив максимальний строкрефінансування банків – з одного року до 90 днів. Положенням про регулюванняНаціональним банком України ліквідності банків розширено також перелік об’єктівзастави, яка приймається НБУ при наданні банкам кредитів рефінансування. Отже,нині рефінансування Національним банком банків України з метою підтримання їхліквідності здійснюється під цінні папери Державної іпотечної установи, зокремапід ті, розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України тапідтверджено коштами в Державному бюджеті України; під />іноземнувалюту (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки,японські єни) та гарантії іншого банку-резидента.
Обсяг наданогоНаціональним банком банку кредиту рефінансування (крім кредиту овернайт), утому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки, не повинен перевищувати50 процентів розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за данимиостаннього балансу.
Для підтримкимиттєвої ліквідності банку НБУ може надавати кредит овернайт в національній валютічерез постійно діючу лінію рефінансування. Кредит строком на один робочий деньнадасться на умовах, які визначаються генеральним кредитним договором.
Національний банкможе надавати банкам кредити овернайт: під забезпечення державними облігаціямиУкраїни (крім облігацій зовнішньої державної позики України) або депозитнимисертифікатами; без забезпечення.
Для підтримкиліквідності НБУ може проводити операції прямого або зворотного репо на строк небільше ніж 60 календарних днів.
Також дляпідтримання ліквідності банків НБУ може проводити операції з обміну іноземноївалюти на національну на строк до 15 календарних днів.
Треба наголосититакож на тому, що Національний банк залежно від ситуації на грошово-кредитномуринку може приймати рішення щодо взяття під забезпечення кредиту рефінансуванняне тільки однорідної застави, а й змішаної.
Всі ці зміниповинні спростити механізм рефінансування та надати можливість банкам, які немають певного виду застави в достатній кількості, отримати кредит Національногобанку для підтримання своєї ліквідності.
Необхідноюпередумовою ефективного процесу управління ліквідністю в банківській установі єнадійне інформаційно-аналітичне забезпечення. Для прийняття виважених рішеньстосовно підтримання оптимального рівня ліквідності в банку використовуютьсяінформації з наступних форм звітності:
а) форма № 10-НБУ-оборотно-сальдовий баланс (місячна). Який передбачає надання інформації про обороти та вихідні залишки за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат, тапозабалансовими рахунками за звітний місяць. Для прийняття рішень, щодоуправління ліквідністю найважливішою інформацією для менеджменту банку єінформація про залишки активів та зобов’язань за окремими балансовимирахунками;
б) форма № 302 «Звіт про класифіковані кредитніоперації та сформовані резерви за кредитними операціями з клієнтами» (місячна). Зазначена інформація банківвикористовується для визначення заборгованості за кредитними операціями,відповідно до яких нараховується резерв на можливі втрати.Інформація надається в розрізі наданих кредитів, гарантій тарозміщених депозитів;
Враховуючи те, щокредитні операції є головними операціями комерційних банків на які припадаєбіля 70-80% всіх активних операцій, а також велику ризиковість даних операцій, то аналіз якості кредитногопортфеля банку є необхідним етапом оцінювання банківської ліквідності.Надійність позичальників певною мірою визначає потреби в ліквідних коштах.Кредити, які вчасно не повертаються і вимагають реструктуризації, погіршуютьліквідну позицію банку. Якщо питома вага прострочених, пролонгованих ібезнадійних кредитів досить велика, то для визначення потреб ліквідності слідбрати до уваги не лише строки повернення коштів, але й імовірність такихнадходжень.
в) форма № 604 «Звітпро формування резервуна відшкодування можливих втрат за кредитними операціями» (місячна). Уся заборгованість за кредитними операціямиподіляється на категорії за ступенями ризику(стандартна, під контролем, субстандартна, сумнівна, безнадійна) та подається в розрізі кредитних операцій угривнях;
Інформація про обсяг сформованого резерву під кредитні операції також єнеобхідною для визначення ліквідності банку, оскільки резерв являє собою сумукоштів, яка при необхідності може бути використана для підтримання ліквідностіна достатньому рівні.
г) форма № 631 «Звіт про структуру активів та пасивів застроками»(декадна) складається загрупами валют, за строковістю та використовується для забезпечення управління активами/пасивами за строками їх розміщення/залучення, а також для розрахунку нормативів ліквідності відповідно до порядку, визначеного Інструкцієюпро порядок регулювання діяльності банківв Україні. Данаформа звітності є найважливішою для прийняття рішень щодо управлінняліквідністю банку, оскільки саме на основі інформації, яка береться з цієїформи проводиться ГЕП-аналіз. ГЕП-аналіз дає змогу визначити розрив ліквідностів конкретному банку, невідповідність між строками погашення активів тазобов’язань банку та відповідно оцінити ризик незбалансованої ліквідності, атакож розробити заходи покращення ситуації ліквідності банку.
В банку «Фінанси та Кредит» на базі якого здійснюєтьсянаписання даної дипломної роботи управління ліквідністю базується насистематичному аналізі та дослідження інформаційних даних, які формуються наоснові наступних звітів:
— «Щодобові показникидіяльності банку»;
— «Прогнозні дані про станкоррахунку банку та виконання резервних вимог НБУ»;
— «Динаміка нормативу поточноїліквідності (Н5)»;
— «Динаміка нормативукороткострокової ліквідності (Н6)»;
— «Виконання нормативівліквідності та обов’язкових резервів філіями банку „Фінанси і кредит“»;
— «Щоденні дані для аналізуекономічних нормативів та обов’язкових резервів»;
— «Структура залучених коштів, що підлягаютьрезервуванню»;
— «Дані про рух коштів черезрахунки НОСТРО»;
— «Дані про рух коштів на рахункахнайбільших клієнтів та підпорядкованих їм структурних підрозділів»;
— «Дані про рух кредитних коштівна рахунках найбільших клієнтів та підпорядкованих їм структурних підрозділів»;
— «Оперативні дані щодонадходження коштів від продажу валюти»;
— «Прогноз обсягів активних тапасивних операцій»;
-«Прогнозобсягів кредитної заборгованості банку»;
-«Дані пронайбільших кредиторів банку»;
-«Дані прообсяг зобов’язань з кредитування».
-«Структуразобов’язань банку за ступенем стабільності»;
-«Структураактивів банку за ступенем ліквідності»
-«Дані про обсяги кредитного портфелю та ресурсної бази». [21]
Аналіз фактичнихданих здійснюється Департаментом ризик менеджменту відповідно до внутрішніх звітівна початок кожного операційного дня та в динаміці за певний період часу.
Для дослідженняструктури активів та пасивів балансу всі активні та пасивні операціїрозглядаються у розрізі їх основних груп та рахунків, зміна залишків за якимимає найбільш суттєвий вплив на рівень ліквідності.
1.3 Теоретичніаспекти аналізу та управління банківською ліквідністю
Ліквідність банків є головнимфактором, що визначає їх платоспроможність та формує довіру кредиторів добанківської системи. Під управлінням ліквідністю розуміють діяльність банку по забезпеченнюзбалансованості попиту та пропозиції ліквідних засобів за термінами і обсягами.[45, с. 158]
В російськійекономічній літературі управління ліквідністю визначається як сукупність дій,спрямованих на забезпечення ліквідності як окремо взятого комерційного банку,так і банківської системи в цілому. [44, с. 249]
Управлінняліквідністю є складовою більш загального процесу управління активами і пасивамибанку. Тому принципи, стратегії та методи управління ліквідністю маютьузгоджуватися з обраним банком підходом до управління активами та пасивами.
Завданням банку впроцесі управління ліквідністю є створення та удосконалення механізму позабезпеченню необхідного рівня ліквідності, впровадження якого дає можливістьвирішити наступні стратегічні завдання:
— дотримуватисьнормативних вимог ліквідності та не допускати як надлишкового запасу, так ідефіциту ліквідності;
— підтримуватиоптимальне співвідношення між ліквідністю та прибутковістю активних операцій;
— звести до мінімумурівень ризику ліквідності.
Головниминапрямками діяльності банку в процесі управління ліквідністю є:
—  досягнення нормативного рівняліквідності шляхом нарощення та стабілізації ресурсної бази, тобто, постійногозбільшення частки строкових пасивів у ресурсній базі;
—  планомірне нарощення капіталу банку;
—  формування оптимальної структуриактивів, збалансованої за обсягами, термінами та видами валют із ресурсноюбазою;
—  виконання нормативних вимогНаціонального банку України щодо миттєвої, поточної, короткостроковоїліквідності та обов’язкових резервних вимог до коррахунку, забезпеченнісвоєчасного проведення активних і пасивних операцій.
В сучаснійукраїнській економічній літературі управління ліквідністю комерційних банківрозглядається на макро- і мікрорівні. На макрорівні воно забезпечується НБУ на основівстановлення і контролю за дотриманням банками нормативів ліквідності (миттєвої, поточної такороткострокової). Удеяких країнах (наприклад, у США), нормативи ліквідності не встановлюються, алеоргани банківського нагляду постійно здійснюють контроль за дотриманнямліквідності банків і оцінюють якість управління нею в ході перевірки на місцяхпо рейтинговій системі «CAMELS», де ліквідність розглядається якодин із найважливіших показників діяльностібанку. [5, с.268] Здебільшого для контролю за ліквідністю застосовується метод коефіцієнтів,який дозволяє не лише оцінити рівень ліквідності окремого банку, але йздійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних банків.
Централізованерегулювання ліквідності спрямовано насамперед на здійснення контролюючоїфункції за станом ліквідності комерційних банків, проте часом призводить допослаблення уваги до цієї проблеми з боку керівництва банків. Іноді ліквідністьсприймається не як власна проблема банку, а як така, що може бути вирішенавтручанням центрального банку і наданням стабілізаційних кредитів. Як показуєзарубіжний і вітчизняний досвід, така позиція є глибоко помилковою і призводитьздебільшого до трагічних наслідків, коли банк перестає існувати. Після втратиліквідності відновити репутацію банку та довіру до нього з боку клієнтів майженеможливо.
Вмікроекономічному аспекті управлінняліквідністю здійснюється самим банком. У процесі управління ліквідністю передменеджером конкретного банку постають задачі:
- глибокогорозуміння суті проблеми ліквідності;
- пошукуоптимального методу управління ліквідністю;
- організаціїадекватних систем контролю й оцінки потреби в ліквідних засобах;
- забезпеченнядоступних джерел їхнього поповнення;
-створення власних систем управлінняліквідністю банку.
Вирішуючи цізадачі, необхідно враховувати не тільки можливості банку і потреби клієнтів,але і такі фактори як:
-  політична й економічна ситуація вкраїні;
-  стан грошового ринку;
-  наявність і досконалістьзаконодавства;
-  надійність клієнтів і партнерів;
-  рівень ризику банківських операцій;
-  розвиток ринку цінних паперів;
-  компетентність фахівців і т.і.
Для вітчизняних банківпроцес створення ефективної системи управління ліквідністю ускладнюється нестабільністюекономіки, недостатнім рівнем кваліфікації і досвіду банківських кадрів.
Так, наприклад, управління ризиком ліквідності є одним із ключових елементівстратегії розвитку ПАТ «Банк „Фінанси та Кредит“. Головні засади управління ліквідністю в банку базуються назагальновизнаних підходах і рекомендаціях Базельського комітету (Базель ІІ) таНаціонального банку України, а загальнийконтроль за управлінням здійснюється керівництвом та Спостережною Радою.
Але при цьомуслід зазначити, що стратегіяризик-менеджменту банку базується на дотриманні принципу беззбитковостідіяльності й спрямована на забезпечення оптимального співвідношення міжприбутковістю бізнес-напрямків діяльності банку й рівнем ліквідності. Стратегія управління ліквідністю має на меті використання всьогоспектру інструментів зниження ризику ліквідності.
У банку „Фінансита Кредит“ розроблений комплекс документів, що чітко регламентують процесиі процедури управління ризиком ліквідності: Методичні рекомендації щодоуправління ліквідністю в банку „Фінанси та кредит“, затверджені протоколом Правліннявід 18.11.2008 року № 220 та План заходів для підтримання необхідного рівняліквідності у випадку виникнення кризової ситуації, затверджений протоколомПравління від 21.10.2006 року № 2088. Ці документи визначають стандарти та дії для забезпеченнястійкості і надійності банку при досягненні запланованих результатівдіяльності.
В ПАТ „Банк “Фінансита Кредит» з метою уникнення загроз, пов’язаних із реалізацією зовнішніхта внутрішніх факторів ризику ліквідності, відповідно до вимог НБУ,розробляються процедури та заходи щодо попередження та запобігання стресовимситуаціям, плани дій на випадок кризових обставин.
Щоб попередити надмірнепідвищення ризику ліквідності, менеджмент банку повинний керуватися наступнимизасадами:
— пріоритетність ліквідності, у тому числі і при виборінапрямків розміщення коштів;
— сталість аналізу потреб банку в ліквідних засобах, щобуникнути як їхнього надлишку, так і дефіциту;
— планування і прогнозування дій банку у випадкувиникнення незбалансованої ліквідності в кризовій ситуації;
— взаємозв’язок ризику ліквідності з іншими сферамидіяльності банку, такими як залучення і розміщення ресурсів, а також управлінняризиком зміни процентних ставок.
Метою процесууправління ліквідністю банку є безперебійне забезпечення достатнього рівняліквідності банку за мінімальних витрат.
В управлінністаном ліквідності доцільно виділити два напрями. Один з них — політикапильного контролю за резервами. Вона зводиться до того, щоб не допуститинаявності в банку коштів, що не приносять доходів, тобто фактично будь-якогонадлишку коштів щодо потреб в них. Інша протилежність — політика постійноїпідтримки резервів на рівні, достатньому для задоволення вимог про нормиобов’язкових резервів і в пікові періоди зростання депозитів.
Теорія управлінняліквідністю з’явилася і розвивалася практично одночасно з організацією ірозвитком комерційних банків. Спочатку питання про банківську ліквідність малодва теоретичні підходи. Перший був заснований на тому, що структура активівбанку по термінах повинна точно відповідати структурі його пасивів, а цепрактично виключало можливість проведення комерційними банками активноїполітики управління своєю ліквідністю. На даній теоретичній основі буловироблено так зване золоте банківське правило, що полягає в тому, що величина ітерміни фінансових вимог банку повинні відповідати розмірам і термінам йогозобов’язань. [22,с. 49]
Другий підхідбазувався на реальній невідповідності структур активів і пасивів балансу,оскільки жоден навіть наймогутніший комерційний банк не застрахований віднаслідків фінансово-кредитних явищ, що постійно відбуваються всоціально-економічних системах: економічних криз, банкрутств, неплатежів попозиках, кон’юнктури попиту і пропозицій на ринках позикових капіталів грошовихкоштів, цінних паперів і інших проявів незбалансованості ринкових відносин.Такі явища найбільш характерні для країн, що здійснюють перехід відпланово-централізованої до ринкової економіки.
Усі вищезгаданіта інші складнощі, що реально виникали на різних етапах розвитку абоперетворення соціально-економічних систем, вимагали постійного наглядубанківського керівництва за підтримкою певного рівня ліквідності. Забезпеченняцієї базисної умови стійкої діяльності комерційних банків викликало об’єктивнунеобхідність вирішити проблему ліквідності через можливість управлінняструктурою балансу, тобто можливість управління активами і пасивами комерційнихбанків.
У процесіеволюційних перетворень соціально-економічних систем, ускладнення івдосконалення світової практики банківської справи другий підхід до питанняліквідності комерційних банків отримав подальший розвиток за двома основниминапрямами: теорії управління активами і теоріїуправління пасивами комерційних банків.
До управління ліквідностібанку можна підійти з поглядурозгляду трьох різних теорій:
-  теорії комерційних позик;
-  теорії переміщення;
-  теорії очікуваного доходу. [17, с. 11]
Прихильникитеорії комерційних позик стверджують, що комерційний банк зберігає своюліквідність, поки його активи розміщені в короткострокові позики, що своєчаснопогашаються при нормальному стані ділової активності. Іншими словами, банкамслід фінансувати послідовні стадії руху товарів від виробництва до споживання.У наш час ці позики отримали б назву позик під товарні запаси або на поповненняоборотного капіталу. Упродовж майже всієї історії банківської справи вважалося,що банки не повинні кредитувати покупку цінних паперів, нерухомості абоспоживчих товарів або надавати довгострокові кредити сільському господарству.Теорія комерційних позик була провідною банківською теорією в CШA з колоніальних часів до кінця 30-хроків минулого сторіччя. Основним недоліком теорії є те, що вона не враховувалакредитних потреб економіки, що розвивалася. Ця теорія також не змогла врахувативідносну стабільність банківських внесків. Банківські внески можуть бутивилучені на вимогу, але малоймовірно, що всі вкладники одночасно вимагатимутьсвої кошти. І нарешті, останній недолік цієї теорії полягає в тому, щокороткострокова комерційна позика забезпечує ліквідність в умовах нормальногоекономічного розвитку, але не в умовах економічного спаду, коли ліквідні коштиособливо необхідні. У ці періоди оборот товарних запасів і дебіторськоїзаборгованості сповільнюється, і багатьом фірмам важко погасити позику принастанні її терміну.
Теоріяпереміщення заснована на твердженні, що банк може бути ліквідним, якщо йогоактиви можна перемістити або продати іншим кредиторам або інвесторам заготівку. Таким чином, умовою покриття потреб окремого комерційного банку вліквідних ресурсах є постійна наявність активів, які можна продати.
Згідно з теорієюочікуваного доходу банківську ліквідність можна планувати, якщо в основуграфіка платежів у погашення кредитів покласти майбутні доходи позичальника.Вона не заперечує розглянутих вище теорій, але підкреслює, що зв’язок доходівпозичальника з погашенням позики є важливішим, ніж забезпечення кредиту. Данатеорія також стверджує, що на банківську ліквідність можна впливати, змінюючиструктуру термінів погашення кредитів і інвестицій. Короткострокові кредитипромисловості більш ліквідні, ніж термінові позики, а кредити споживачам наоплату покупок більш ліквідні, ніж іпотечні позики під житлові будови.
Теоріяочікуваного доходу сприяла тому, що багато банків поклали в основу формуванняпортфеля інвестицій ефект ступінчастості: цінні папери так підбираються потермінах погашення, щоб надходження були регулярними і передбаченими. У цьомувипадку портфель інвестицій за показником регулярності платежів готівкоюнаближається до портфеля кредитів з регулярним погашенням боргу та відсотків.
Захисники цієїтеорії стверджують, що банки можуть вирішити проблему ліквідності шляхомзалучення додаткових засобів з ринку. Спочатку на захист цієї теоріїнайактивніше виступали великі банки провідних фінансових центрів, але незабаромїї прийняли повсюдно. Її виникнення пов’язане з відновленням ринку федеральнихфондів США в 50-ті роки XX століття і подальшим розвитком зраджуваних термінових депозитнихсертифікатів як головного інструменту грошового ринку.
Іншим напрямом вуправлінні банківською ліквідністю є теорія управління пасивами, що розвиває ідоповнює політику управління ліквідності комерційних банків. Вона ґрунтуєтьсяна таких двох твердженнях.
Перше — комерційний банк може вирішувати проблему ліквідності шляхом залученнядодаткових грошових коштів, купуючи їх на ринку капіталу. Реально данетвердження знайшло практичне втілення в західних країнах.
Друге — комерційний банк може забезпечити свою ліквідність, вдаючись до обширних позикгрошових коштів в Національному банку або у банків-кореспондентів, а також допозик, що отримуються на ринку євровалют.
Комерційні банкишироко залучають позикові кошти. За рахунок них формується більше 80% загальноїсуми активів. Завдяки використанню досить дешевих позикових засобів, зокремадепозитів, відносно невеликий прибуток від банківських операцій зрештою повинендосягати розмірів, що забезпечують акціонерам прийнятний дохід. [22, с. 50]
У широкому сенсі управління пасивними операціями є діяльністю, пов’язаноюіз залученням коштів вкладників та інших кредиторів і визначенням відповідноїкомбінації джерел коштів для даного банку. У вужчому сенсі під управліннямпасивними операціями слід розуміти дії, спрямовані на задоволення потреб уліквідності шляхом активного дослідження позикових засобів у міру необхідності.Здатність розміщувати депозитні сертифікати і позичати євродолари або кошти уцентральному банку дозволяє банку у меншій мірі залежати від низькодохіднихвторинних резервних активів, а це розширює його можливості отримувати прибуток.Проте ці операції, зв’язані з ризиком. В управлінні пасивними операціяминеобхідно враховувати і цей додатковий ризик і, крім того, відношення міжвитратами на залучення коштів і доходом, який можна отримати від вкладення цихкоштів у позики або цінні папери. Отже, взаємозв’язок між управлінням активами і управліннямпасивними операціями має вирішальне значення для прибутковості банку.
Останніми рокамибанки вдаються до обширних позик для забезпечення своєї ліквідності. Такіпозики стали називати управлінням пасивами. Розширення масштабів використанняпозикових коштів обумовлене збільшенням попиту на банківські кредити і відносноповільним зростанням внесків до запитання останніми роками. Посиленняекономічної активності і підвищення темпів інфляції означає зростання потребигосподарських фірм в кредиті. Крім того, як фірми, так і приватні особи сталибільш чутливими до процентних ставок, у зв’язку з якими, як вже зазначалось, сповільнивсяприріст внесків до запитання. Збільшення витрат спонукало банки більш повновикористовувати свої ресурси. Це привело до зростання коефіцієнтапозики/депозити в порівнянні з минулими роками.
На наш погляд в Україні використання теорії має обмеженийхарактер, адже залучення коштів здійснюється на платній основі. А в умовахобмеження ринку кредитів додаткове залучення платних фінансових ресурсівнедоцільне, оскільки воно не знаходить додаткових прибуткових сферінвестування.
Таким чином,можна зробити висновок, що теоретико-методологічні основи управлінняліквідністю побудовані на положенні, що накопичення грошей не приносить користів противагу інвестуванню.
Банківськіустанови заінтересовані строго контролювати готівкові кошти, зберігати вліквідній формі лише мінімально необхідну частину своїх коштів. Адже длякомерційних банків джерелом отримання прибутків є операції з управлінняактивно-пасивними коштами. Підвищення ліквідності передбачає зниженняприбутковості банку у зв’язку із збільшенням частки ліквідних активів. Цепов’язано з тим, що кошти в ліквідній формі — готівка, поточні рахункиклієнтів, короткострокові державні цінні папери — хоча і легко реалізуються,але найменш доходні.
Питаннязабезпечення відповідного рівня ліквідності набуває особливої актуальності вумовах масового вилучення коштів вкладниками банківських установ. Якщобанківська установа не забезпечить рівня зберігання належної частини коштів уліквідній формі (готівка та кошти, що мають бути повернуті через короткийтермін часу), вона не зможе забезпечити виконання своїх фінансових зобов’язань
Ефективна системауправління має постійно забезпечувати достатній рівень ліквідності замінімальних витрат, тому важливе значення має застосовуваний банкомінструментарій управління ліквідністю, зокрема методи оцінювання потреби вліквідних коштах, доступність джерел їх поповнення для кожного банку, стратегіїуправління ліквідною позицією. В сучасній практиці використовується доситьвеликий арсенал різноманітних методів аналізу та управління ліквідністю.(Додаток А)
У сучасних умовахрозвитку банківської системи України актуальною проблемою є визначенняоптимального рівня ліквідності банків.
Усі методианалізу та визначення потреби банку в ліквідних коштах засновані на певнихприпущеннях і дають тільки приблизну оцінку розміру необхідних ліквідних коштіву будь-який момент часу. Основними серед них є:
-  метод структурування фондів;
-  метод коефіцієнтівліквідності;
-  метод залучення івикористання ресурсів. [30, с. 420]
Методструктурування фондів полягає у зіставленні обсягу необхідних резервів ліквідності та заявокна стандартні кредити з обсягом наявних ліквідних активів. Головним недолікомцього методу є прогнозування ліквідності без урахування строків закінченняокремих депозитів і кредитів.
У разівикористання методу структурування фондів необхідно:
-  на першому етапі розподілитивсі ресурси за джерелами формування залежно від оборотності за рахунками;
-  на другому етапі за кожним ізджерел установити вимоги збереження фіксованої частки ресурсів у ліквіднійформі;
-  на третьому етапі розподілитикошти з кожного джерела на фінансування відповідної групи активів.
Потреба банку вліквідних коштах оцінюється встановленням для кожної категорії джерелфінансування вимоги збереження певної частки коштів у ліквідній формі. Длястабільних джерел ця частка може бути незначною – 10-15 %, для мінливих вкладіві недепозитних зобов’язань – 25-30 ‘%, для зобов’язань за «гарячимигрошима» -80-90 %. Конкретні обсяги резервування ліквідних коштіввизначаються суб’єктивно, здебільшого на основі міркувань, припущень та досвідуменеджерів кожного банку.
Методкоефіцієнтів ліквідностіпередбачає обчислення обсягів різного роду активів у відповідно згрупованихпасивів. Складність застосування цього методу пов’язана з визначеннямкритеріального рівня, з яким слід порівнювати обчислені індикатори ліквідності:нормативами НБУ, середньогалузеві показники або показники визначені банками набазі практичного досвіду. Такі порівняння дозволяють виявити загальні тенденціїзміни ліквідності банку та імовірності виникнення проблемних ситуацій, а такожвжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів абореструктуризації балансу.
Практикауправління ліквідністю за методом показників діє і в Україні. У процесі аналізуліквідності банк може додатково використовувати й інші коефіцієнти:
а) коефіцієнтвисоколіквідних активів, який розраховується за формулою:
К1=Авл/Ар, (1.4)
де Авл-високоліквідні активи;
Ар-робочі активи;
Рекомендованезначення не менше 20%.
б) коефіцієнтзагальної ліквідності, який розраховується за формулою:

К2=Аз/Зз,(1.5)
де Аз-загальні активи;
Зз-загальні зобов’язання;
Рекомендованезначення даного показника не менше 100%.
в) коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів. Рекомендованезначення показника знаходиться в межах 20-30%;
г) коефіцієнт співвідношення позик і депозитів-відношення всіх активів знормальним ризиком (включаючи позики, авізо, дисконти) до основних депозитів.Рекомендоване значення показника знаходиться в межах 70-80%;
д) коефіцієнт ліквідних цінних паперів-відношення цінних паперів урядукраїни, які перебувають у портфелі банку до сукупних активів;
е) коефіцієнт структурного співвідношення вкладів-відношення депозитів дозапитання до строкових депозитів;
ж) генеральний коефіцієнт ліквідності-співвідношення суми захищеногокапіталу (вкладення у нерухомість, цінності, устаткування) та ліквідних активівдо суми загальних зобов’язань. Оптимальне значення 10%.
Метод залучення івикористання полягаєв обчислені обсягів ліквідних активів на основі вивчення грошових потоків завсіма угодами банку.
Метод структуриресурсів і метод коефіцієнтів використовується при управлінні миттєвоюліквідністю, а метод залучення і використання дає можливість спрогнозуватидинаміку ліквідності на тривалі проміжки часу. Загалом управління ліквідністю єскладовою процесу управління активами і пасивами банку, тому вибір інструментівнасамперед залежіть від прийнятої в конкретному банку стратегії управлінняактивами і пасивами та моделі організації роботи казначейства.
Отже, методианалізу потреби банку в ліквідних коштах є суб’єктивними. Насправді ліквідністьбанку визначається ринком і перебуває під впливом багатьох чинників, повневрахування яких на практиці практично неможливе. Завдання менеджменту полягає врозробці підходів які дадуть змогу максимально врахувати фактори впливу наліквідну позицію з метою ефективного управління.
1.4 Стратегії та методи управління ліквідністю комерційного банку
У практичнійдіяльності банки застосовують кілька загальних підходів до управлінняліквідністю, це:
- Стратегіятрансформації активів (управління ліквідністю через активи);
- Стратегіязапозичення ліквідних засобів (управління ліквідністю через пасиви);
- Стратегіязбалансованого управління ліквідністю (управління ліквідністю через активи іпасиви). [30, с. 415]
Сутність стратегіїтрансформації активів полягає в накопичені банком ліквідних ресурсів у виглядігрошових коштів та ліквідних цінних паперів. При виникненні потребинагромаджені високоліквідні активи продаються на ринку. Управління ліквідністючерез управління активами є традиційним і найпростішим підходом. Здебільшоготака стратегія використовується невеликими банками, які не мають широкихможливостей запозичення коштів та доступу на грошові ринки.
Стратегіятрансформації активів оцінюється як менш ризикова порівняно з іншими, алеодночасно і досить дорога з погляду вартості. Продаж активів супроводжуєтьсяпевними витратами (комісійні брокерські, біржові внески тощо), а такожпризводить до погіршення стану банківського балансу, оскільки продаютьсянизькоризикові активи. Крім того, банк втрачає майбутні доходи, які могли ббути згенеровані такими активами. Іноді банк змушений продавати активи зазниженими ринковими цінами, якщо виникає нагальна потреба у грошових коштах.Підтримування значного запасу ліквідних активів у цілому знижує показникиприбутковості банку.
Стратегіязапозичення ліквідних засобів вважається найбільш ризикованою стратегією, вона реалізуєтьсяшляхом запозичення ресурсів на ринку. Основними джерелами запозичення ліквіднихзасобів для банків є позики на міжбанківському ринку, угоди РЕПО, врахуваннявекселів та отримання позик у центральному банку, випуск цінних паперів.
Стратегія запозичення ліквідності потребує адекватноїаналітичної підтримки, яка включає:
-прогнознийаналіз потреби банку у ліквідних коштах через порівняння вхідних та вихіднихгрошових потоків;
-прогнозуваннястану фінансових ринків та прогнозний аналіз вартості підтримування ліквідноїпозиції;
-інваріантнийаналіз різних джерел запозичення ліквідних коштів за такими параметрами, як доступність,відносна вартість, відповідність строків залучення та тривалості потреби вліквідних коштах, правила регулювання, обмеження на використання;
-вибіроптимального варіанту підтримки ліквідної позиції та обґрунтуванняуправлінських рішень.
Великі міжнароднібанки найчастіше використовують дану стратегію у процесі управлінняліквідністю, іноді повністю задовольняючи потребу в ліквідних коштах саме втакий спосіб.
Управління ліквідністючерез управління пасивами оцінюється як найбільш ризикована стратегія, оскількисупроводжується підвищенням ризику зміни відсоткових ставок та ризикудоступності запозичених коштів. Це означає, що вартість підтримуванняліквідності в такий спосіб може бути як нижчою, ніж у разі застосування іншихметодів, так і значно вищою. Часто банки змушені робити позики за невигідноюціною або в період, коли зробити це непросто. Крім того, банкові, який маєпроблеми з ліквідністю, важче знайти кредитора, а вартість запозичення відчутнозростає. [48, с. 328]
Стратегіязбалансованого управління ліквідністю. Згідно зі збалансованим підходом до управлінняліквідністю накопичення ліквідних активів здійснюється в розмірі очікуваногопопиту на них, у випадку виникнення непередбачуваної потреби попит на ліквіднізасоби задовольняється за рахунок проведення операцій купівлі активів на ринку.
Аналітичнапідтримка цієї стратегії управління ліквідністю є найскладнішою і включає цілийкомплекс задач:
-  аналіз стабільності ресурсноїбази банку з урахуванням диференціації джерел фінансування;
-  визначення оптимального длябанку ступеня відповідності джерел фінансування та напрямів розміщення активів;
-  обґрунтування оптимальногоспіввідношення між накопиченням високоліквідних активів та можливостями їхзапозичення на ринках;
-  прогнозний аналіз потреби уліквідних коштах та прогнозування стану грошових ринків як з погляду динамікивідсоткових ставок, так і з погляду доступності джерел поповнення ліквідності;
-  інваріантний аналіз напрямівпідтримування ліквідної позиції банку;
-  обґрунтування доцільностіукладання попередніх угод про відкриття кредитних ліній з імовірнимикредиторами для зниження ризику незбалансованої ліквідності.
Перевагою даноїстратегії є гнучкість, яка дозволяє менеджменту вибирати найвигідніше поєднаннярізних джерел поповнення ліквідних коштів залежно від економічних умов та змінв ринкових цінах.
В сучаснійбанківській практиці здебільшого використовують стратегію збалансованогоуправління ліквідністю завдяки тому, що вона відрізняється гнучкістю і даєзмогу мінімізувати ризики. Але для ефективного застосування обраної стратегіїнеобхідно враховувати значну кількість параметрів співвідношення накопиченої такупівельної ліквідності. Розробляючи стратегію управління ліквідністю банку,його менеджери повинні спрогнозувати вплив факторів зовнішнього і внутрішньогосередовища на діяльність банку, а також визначити сукупну потребу банку уліквідності.
В практичнійдіяльності ПАТ «Банк „Фінанси та Кредит“ використовується методзбалансованого управління ліквідністю, тобто здійснюються заходи по одночасномукоригуванню структури активів і пасивів. Таким чином, частина попиту наліквідні засоби задовольняється за рахунок накопичення високоліквідних активів,а решта — шляхом проведення операцій по залученню або запозиченню коштів.
При управліннібанківською ліквідністю перед менеджерами банку постає завдання необхідностігнучкого поєднання протилежних вимог: максимізація прибутковості при виконаннінормативних вимог НБУ щодо ліквідності. В першу чергу комерційні банки обираютьстратегію управління ліквідністю, яка дозволяє ефективно вирішувати дилему „ліквідність- прибутковість“ в сучасних умовах. Реалізація обраної стратегії та оцінкапотреб банку в ліквідних засобах може проводитися з використанням різноманітнихметодів.
В банківськійпрактиці можуть використовуватися два альтернативних методи управлінняліквідністю:
-  метод фондового пулу;
-  метод конверсії фондів.
Метод фондового пулу передбачає, що всінадходження банку розглядаються як єдиний пул без диференціації за джереламифінансування. У цьому випадку потреба в ліквідних засобах визначаєтьсяпорівнянням вхідного і вихідного грошових потоків банку, причому неможливозіставити певний актив із пасивом і порівняти їх за строками та цінамизалучення. Визначається розмір ресурсів, які зберігаються в ліквідній формі,ресурси, що залишилися розміщаються в працюючі активи незалежно від строківзалучення. [48, с. 324]
/>/>В процесі управління ліквідністювивчають структуру активів і пасивів банку за строками в кожному часовомуінтервалі, а також аналізують фактичні і прогнозні грошові потоки. Менеджерибанку повинні максимізувати процентну маржу банку за всіма банківськимиопераціями.Основні етапи застосування методу фондового пулу зображені на рисунку 1.2.
/>
Рис. 1.2. Етапизастосування методу фондового пулу оцінки стану ліквідності банку
Метод конверсіїфондів базуєтьсяна узгодженні обсягів і строків вкладень із конкретними видами ресурсів, які їхфондують, тому що різні джерела залучення коштів відрізняються характеристикоюкоштів, оборотністю резервними вимогами. Даний метод передбачає диференціаціюнорм резервування ліквідності залежно від виду пасивів і напрямку розміщенняресурсів. Наприклад: власний капітал є основою формування довгостроковихвкладень; стабільні ресурси використовуються, в першу чергу, для покриттянизьколіквідних активів і формування вторинних резервів; „летючі“ресурси розподіляються насамперед за ліквідними активами, в залежності відцього за кожним напрямком визначається необхідний рівень ліквідності івирішується дилема прибуток-ризик. Управління процентним доходом проводиться врамках окремих груп операцій. Застосування цього методу дозволяє контролюватибанківські ризики, але в чистому вигляді його складно реалізовувати завдякитому, що не завжди можна збалансувати конкретний вид пасиву і активу заобсягами і строками.
Окрім переліченихметодів комерційні банки можуть використовувати метод управління резервноюпозицією.
При використаннібанком методу управління резервною позицією резерви ліквідності заздалегідь неформуються, залучені ресурси розміщуються в дохідніші, але менш ліквідніактиви, на випадок потреби в ресурсах прогнозується кількість фондів, які єможливість купити на грошовому ринку. Цей метод дає можливість підвищитидохідність активних операцій, але йому притаманний ризик зміни вартостіресурсів на ринку та ризик доступності фондів, який визначається ємністю міжбанківськогоринку.
Більшістькомерційних банків України не нагромаджують ліквідність в балансі, а управляютьліквідністю використовуючи міжбанківський ринок. На міжбанківському ринку банкипроводять депозитно-кредитні операції, між собою, а також проводять операції з НБУ.
Управлінняліквідністю банку потребує негайного прийняття рішень, що мають важливийдовгостроковий вплив на його прибутковість. Один з основних напрямків такогоуправління — це менеджмент грошової позиції банку. Грошова позиція банкувизначається відношенням суми коштів на кореспондентському рахунку та у касібанку до його сукупних активів. Показник грошової позиції банку тіснопов’язаний з нормами обов’язкового резервування. Проценти за залишками коштівобов’язкових резервів, що перебувають на кореспондентському рахунку банку абона окремому рахунку в Національному банку України, не нараховуються.
Обов’язковомурезервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі банку коштиюридичних та фізичних осіб як у національній,: так і в іноземнійвалюті, за винятком кредитів, залучених від інших банків та іноземнихінвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ. Норматив обов’язковихрезервів — це установлене Правлінням Національного банку України процентнеспіввідношення між сумою обов’язкових резервів та загальною сумою банківськихпасивів, до яких застосовуються резервні вимоги. Норматив є єдиним для всіхбанків.
Національний банкУкраїни для різних видів зобов’язань може встановлювати диференційованінормативи обов’язкового резервування залежно від: природи зобов’язань(депозити, ощадні вклади, кошти в розрахунках, поточні рахунки клієнтів,рахунки бюджетних організацій тощо); строку зобов’язань або пасивів(короткострокові пасиви, довгострокові пасиви).
Одним ізефективних напрямків забезпечення заданої ліквідності банку є постійнапідтримка резервів на рівні, достатньому для задоволення вимог щодо нормиобов’язкових резервів для пікових періодів зростання обсягу депозитів. Однак уданому випадку також постає питання про аналіз грошових потоків, що пов’язанозі складністю прогнозування фактичних термінів погашення активів і пасивів таобґрунтування норм обов’язкових резервів. Комерційні банки самостійно обираютьмежі діапазону коливання грошової позиції. Менеджери банку при управлінніобов’язковими резервами повинні підтримувати резерви на визначеному НБУ рівні іне допускати надлишків. При погіршенні стабільності діяльності банку вінповинен формувати не тільки обов’язкові, але й страхові резерви, а великі,стабільні банки мають можливість підтримувати резерви на мінімальному рівні.
Ризик ліквідності в банку „Фінанси та Кредит“, на прикладі якогоздійснюється написання цієї роботи, обмежується встановленням лімітів надовгострокові та короткострокові розриви ліквідності, обсяг високоліквіднихкоштів, коефіцієнти ризику ліквідності. Для визначення величини умовно-постійних коштів на рахункахклієнтів розраховується величина незнижуваного залишку. Методики та моделі, яківикористовуються банком для оцінки, вимірювання та контролю за ризикомперіодично оцінюються на предмет адекватності поточним реаліям і вимогам, в тому числі на основі проведеннябек-тестувань. Оцінка і методи управління ліквідністю в банку є пріоритетними, томусистема управління ризиком ліквідностіпостійно вдосконалюєтьсяі розвивається.

Висновкидо розділу 1
Таким чином, ефективне управління ліквідністю-одне з найскладніших танайактуальніших завдань кожного банку. Управління ліквідністю в банкуздійснюється для одночасного виконання двох завдань-дотримання нормативногорівня ліквідності та отримання максимального доходу від активних операцій.Управління ліквідністю банку здійснюється на двох рівнях: централізовано шляхомвстановлення економічних нормативів ліквідності та децентралізовано-на рівнікомерційного банку. Процес управління ліквідністю в банку — це організаційнасистема контролю, нагляду та прогнозування достатності ліквідних засобів длявиконання нормативних вимог щодо рівня ліквідності та забезпечення всіх вимогкредиторів банку. Найбільш розповсюдженим методом управління ліквідністю єметод показників ліквідності.
Отже, до проблеми управління ліквідністю комерційного банку слідпідходити комплексно, визначаючи при цьому всі переваги та недолікиуправлінських рішень. Тобто дана проблема вимагає подальшого комплексногоаналізу для ефективного управління ліквідністю банку.

Розділ 2. Аналіз системи управління ліквідністю в ПАТ „Банк “Фінанси та кредит»
2.1 Загальнахарактеристика банку та визначення його місця в банківській системі України
Успішний розвитокі надійність банківської системи в умовах ринкової економіки багато в чомузалежать від постановки в банках аналітичної роботи, яка дає можливість реальноі всебічно оцінювати досягнуті результати діяльності банків, виявляти їх сильніта слабкі сторони, визначати конкретні шляхи розв’язання проблем, що виникають.Аналіз діяльності банку є основою ефективного управління ним, вихідною базоюприйняття управлінських рішень.
За допомогоютакого аналізу розробляють стратегію і тактику розвитку банку, обґрунтовуютьплани й управлінські рішення, здійснюють контроль за їх виконанням, виявляютьрезерви підвищення ефективності проведення активних і пасивних операцій,оцінюють результати діяльності банку, його окремих підрозділів, а такожоцінюють ліквідність та платоспроможність банківської установи.
Першочерговиметапом аналізу системи управління в банку «Фінанси та кредит» є загальнахарактеристика банку, яка і визначає його місце в банківській системі України.
Банк «Фінансита Кредит» зареєстрований Нацiональним банком України у червнi 1990 рокуяк товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «Комерцiйний банк дiловогоспiвробiтництва». Отже, «Банк „Фінанси та Кредит“ працює наринку банківських послуг вже біля 20 років. За цей період він пройшов шлях відневеликого регіонального банку до банку загальнонаціонального рівня з широкоюфіліальною мережею і повним переліком послуг.У 1995 р. рiшенням учасникiв банкбув перейменований на Комерцiйний банк „Фiнанси та Кредит“, у 2002 р.назву було змiнено на Банк „Фiнанси та Кредит“ у формі товариства зобмеженою відповідальністю. У липнi 2007 р. Банк змiнив форму власностi зтовариства з обмеженою вiдповiдальнiстю на вiдкрите акцiонерне товариство i бувзареєстрований НБУ. Перетворення було здiйснено шляхом обмiну часток учасникiву статутному капiталi Банку „Фiнанси та Кредит“, ТОВ на акцiї банку,якi випущенi у бездокументарнiй формi. У вереснi 2009 року була проведенадержавна реєстрацiя змiни найменування з Вiдкритого акцiонерного товариства»Банк «Фiнанси та Кредит» на Публiчне акцiонерне товариство«Банк „Фiнанси та Кредит“, і вже сьогодні ПАТ „Банк “Фінансита Кредит» входить до числа найбільших банків країни. Авторитетнийміжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» за результатамипроведених в 2003 роках дослідження присвоїв банку «Фінанси та кредит»звання «The Bank of the Year».
У 2008 році Банк «Фінансита Кредит» увійшов до десятки найдорожчих банківських брендів року зарезультатами проекту «Рейтинг брендів» всеукраїнської рейтинговоїпрограми «ГVардія». Банк «Фінанси та Кредит» зайняв почеснедесяте місце в рейтингу банківcького сектора, а вартість бренда банку склала744, 091 млн. дол. США. А за результатами опитування, проведеного наприкінцівересня 2009 року аналітичною групою «Центр», банк увійшов до числа найвідомішихбанківських установ країни. Бренд ПАТ «Банк „Фінанси та Кредит“упізнали 8,6% опитаних. У 2008 році банк „Фінанси та кредит“ ставлауреатом конкурсу „Банк і страхова компанія – надійне партнерство“,організованого журналом „Банкиръ“ спільно з Центром бізнес-стратегій»Перспектива" під егідою Ліги страхових організацій України.
ПАТ «Банк „Фінансита Кредит“ можна назвати банком загальнонаціонального масштабу. Філіали банкузнаходяться майже в усіх містах України (Київ, Одеса, Севастополь, Полтава,Черкаси, Житомир, Северодонецьк, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Миколаїв,Маріуполь, Харків та багато інших).
Національнамережа банківського обслуговування ПАТ „Банк “Фінанси та Кредит»,яка включає в себе 16 фiлiй та 308 вiддiлень по всій Україні, дозволяєбудь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично убудь-якому місці країни. Широке коло закордонних партнерів банку не лишедемонструє його визнання як повноправного учасника світової банківськоїсистеми, але й, найголовніше, дозволяє найбільш широко задовольняти потребиклієнтів банку, пов’язані з їх міжнародною діяльністю. ПАТ «Банк „Фінансита Кредит“ підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземнимибанками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку.Широке коло зарубіжних партнерів не тільки демонструє його визнання в якостіповноправного учасника світової банківської системи, але й, саме головне,дозволяє найбільш широко задовольняти потреби клієнтів банку, пов’язані з їхміжнародною діяльністю. Банк має кредитні лінії для валютообмінних операцій ібанківські гарантії від ряду великих західних банків.
Провідніміжнародні агентства „Moody's“ та „Fitch ІBCA“ підтвердилирейтинг його надійності, що свідчить про стабільно високу ступінь довіри добанку з боку іноземних партнерів. Міжнародне рейтингове агентство Moody’s InvestorsService підвищило рейтинги довгострокових зобов’язань у національній валют тадовгострокового боргу в іноземній валют банку „Фінанси та Кредит“ до B1з B2 і рейтингу банку за національною шкалою до Aa3.ua з A1 .ua., а також рейтингиза незабезпеченими борговими зобов’язаннями в іноземній валют „В1/NP“,та рейтинг фінансової стійкост і „Е+“.
Діяльністьбудь-якого підприємства, в тому числі і банківської установи, характеризуєтьсяйого місією. Так, місія ПАТ „Банк “Фінанси та Кредит» полягає утому, щоб завжди зберігати, брати участь у створенні та створювати самому,всіляко сприяти збільшенню та примножувати самому багатство своїх клієнтів,пропонуючи їм взаємовигідне партнерство, організовуючи партнерські стосунки напринципах стабільності, тривалості, надійності, компетентності та дотриманняділової етики, забезпечуючи ці стосунки інноваційними прагненнями та вольовимизусиллями персоналу, керівництва та власників Банку, досягаючи гармоні ї устосунках між ними.
Філософією ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит" є:
- здійсненнясвоєї діяльності у інтересах клієнтів та власників;
- неухильнедотримання своїх зобов’язань;
- універсальність,орієнтованість на надання повного спектра банківських послуг як корпоративним(усіх форм власності), так і приватним клієнтам;
- прагненнядосягти найвищих стандартів обслуговування клієнтів, створення атмосферивзаємовигідного партнерства, захист інтересів кожного клієнта;
- розвитокнових напрямків діяльності і нових, у т.ч. нетрадиційних продуктів;
- сполученняіноваційної спрямованості у розвитку зі зваженим та обгрунтованим підходом доінновацій, базування на принципах адаптивної моделі розвитку;
- виконаннявимог законодавства, етичних норм та правил добросовісного ведення бізнесу;
- нейтралітетвідносно до політичних партій та об’єднань, створення умов, за яких кожнийпрацівник банку може цілковито реалізувати свій потенціал;
- розуміннясоціальної значущості своєї діяльностіі врахування у ній не тільки економічних,але і соціальних факторів дотримання у своїй діяльност і принципів відкритостіта демократичності, інформаційної чистоти та прозорості;
- відмовавід фінансування екологічно шкідливих та соціально небезпечних проектів;
- здійсненнясвоєї діяльності відповідно до міжнародних стандартів;
- постійнепідвищення кваліфікації та професійних навичок персоналу банку.
Стратегiчною пріоритетамидіяльності банку «Фінанси та Кредит» на 2010 рік є:
1)  пiдвищення ефективностiдiяльностi банка за рахунок впровадження клiєнто-орiєнтованного пiдходу веденнябiзнесу шляхом визначення клiєнтських сегментів;
2)  впровадження новихIT-технологiй та нових технологiй продажу;
3)  пiдтримка лiквiдностi тазбереження iснуючої позицiї на банкiвському ринку;
4)  збiльшення об'єму та якостiкомiсiйних послуг, у т.ч. за рахунок впровадження альтернативних каналiвпродажу;
5)  пiдвищення ефективностiуправлiння витратами та проблемними активами.
6)  пріоритет комплексногодовгострокового обслуговування клієнтів порівняно із одноразовимкороткостроковим.
Банк «Фінансита Кредит» має генеральну ліцензію НБУ на проведення валютних операцій таздійснює весь спектр банківських послуг, які є на вітчизняному ринку, зобслуговування корпоративних та приватних клієнтів відповідно до міжнароднихстандартів. Довгостроковий інтерес клієнта – головний пріоритет у роботі банку.З клієнтами працює висококваліфікована команда спеціалістів та персональніменеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного обслуговування,оперативне та точне задоволення потреб клієнта. Запроваджуючи нові видибанківських послуг та постійно вдосконалюючи комплекс банківськогообслуговування, на сьогодні банк обслуговує 250 тисяч корпоративних клієнтів таприватних підприємців. На сьогодні банк пропонує весь спектр банківськихпослуг, серед яких поточні, вкладні операції, карткові продукти, різноманітніпрограми споживчого кредитування, які здійснюються в партнерстві з провіднимивітчизняними торговими, ріелторськими компаніями й автовиробниками. Банк єуповноваженим Урядом України банком з виплати пенсій і соціальної допомогигромадян, виплати компенсації жертвам нацистських репресій, активно впроваджуєпрограми обслуговування для окремих найменш захищених категорій клієнтів,зокрема, пенсіонерів.
ПАТ «Банк „Фінансита Кредит“ є займає вагоме місце на вітчизняномуринку платіжних карток.Банк є принциповим членом мiжнародних платiжних систем MasterCard Internationalта Visa International i пропонує своїм клiєнтам повний комплекс послуг зобслуговування карток. Банк проводить емiсiю карток MasterCard та Visa,обслуговує приватних осiб, корпоративнi картрахунки пiдприємств, зарплатнiпроекти. Емiтовано 685 тис. платiжних карток MasterCard та Visa. Привабливiстюдля клiєнтiв у спiвпрацi з Банком є розвинута мережа вiддiлень, значнакiлькiсть банкоматiв, зручнi та сучаснi умови використання карткових продуктiв,програми лояльностi до клiєнтiв. Картковi технологiї надають можливiстьвiдкривати мультивалютнi кредитнi лiнiї, отримувати готiвку, здiйснювати солiднiпокупки за безготiвковi кошти, що робить їх значно безпечнiшими та зручнiшими,а також подорожувати по всьому свiту без жодних обмежень. Iнфраструктуракарткового бiзнесу включає 4087 торгово-сервiсних точки, 440 власних банкоматiвта 527 пунктiв видачi готiвки та є членом об'єднаної мережi банкоматiв з АКБУкрсоцбанк, Укрсиббанк, АКБ Правекс Банк, ВАТ „Родовiд“ та ВТБ, яканараховує 3900 банкоматiв. За 2009 рiк банком реалiзовано 4 349 зарплатнихпроектiв, впроваджено спiльний з системою електронних платежiв Portmone.comпроект, здiйснення розрахункiв за операцiями, проведених з використаннямплатiжних карток, для сплати за i товари i послуги. За це же рiк оборот коштiвпо карткам склав: MasterCard International1 128млн.грн. та Visa International 6976 млн.грн.
Інноваційнаполітика банку орієнтована на впровадження на українському ринку принциповонових, провідних банківських послуг, які надають клієнтам нові можливостіуправління своїми фінансами. Банк „Фінанси та Кредит“ один із першихв Україні запропонував своїм клієнтам послуги Інтернет-банкінгу та GSM-банкінгута продовжує їх постійно вдосконалювати, а також послуги з продажу через мережусвоїх банкоматів та POS-терміналів електронних ваучерів провідних операторівмобільного зв’язку та IP-телефонії.
Будь-який аналізта характеристика банку неможлива без аналізу статистичної інформації. Томулогічним є аналіз основних параметрів ПАТ „Банк “Фінанси та Кредит».Такий аналіз буде проведено в розрізі власного капіталу, активів, зобов’язаньта чистого прибутку банківської установи. В розрізі власного капіталу ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит" має наступний рейтинг серед банків України (табл.2.1).