Страхування в туризмі
Вступ
Востанні роки відмічається помітне зростання кількості страхових випадків,особливо важких і дорогих, включаючи смертні випадки і необхідність репатріаціїтіла до постійного місця проживання. Погіршилася і страхова обстановка у рядітрадиційно туристських країн. Також за останній час все більше і більшеукраїнських туристів виїжджають за кордон на відпочинок, але більшість з них незнайома в достатній мірі з системою страхування. Тому тема дослідження э актуальною.
Підстрахуванням узагалі розуміють систему економічних відносин щодо захистуінтересів фізичних та юридичних осіб шляхом виплати їм страхового відшкодування(страхові виплати) в разі настання певних подій (страхові випадки) за рахунокгрошових коштів (страхові фонди), що формуються зі сплачуваних цими особамистрахових внесків (страхові премії), в межах певної їх суми (страхова сума).
Страхуванняв туризмі є гарантією того, що всі непередбачені витрати, пов'язані зістраховими випадками, бере на себе страховик. Страховиком може бути тількистрахова компанія, що має відповідну ліцензію. Туристична фірма виступаєстрахувальником туриста і в свою чергу для забезпечення його страхуванняукладає договір (агентську угоду) зі страховиком. Згідно договору страховикзобов'язується сплачувати страхове відшкодування застрахованим туристам увипадку настання страхових подій; забезпечувати турфірму бланками страховихполісів у необхідній кількості; надавати їй необхідну інформацію щодо умов іправил страхування, тарифів та їх змін; здійснювати консультаційну допомогутощо.
Страхувальник– туристична фірма, що бере на себе обов'язки рекламувати страхові послугифірми-страховика; проводити страхування туристів згідно діючих правил,установлених страховиком; своєчасно, у вказаний в угоді термін, повідомлятистраховика про настання страхового випадку; без затримки перераховуватистраховику страхові платежі.
Страховиквиплачує турфірмі агентську винагороду у відсотках до отриманих страховихплатежів. З метою заохочення турфірм, залучення їх до тривалого співробітництвастрахові організації практикують видачу пільгових або безплатних полісів длякерівництва, співробітників фірм і членів їх сімей, виплату премій тощо.Система пільг і заохочень поступово розширюється зі збільшенням терміну співробітництваі сум надходжень під страхування туристів турфірмою.
Об’єктомдослідженняв даній роботі виступає страхування в туристичній сфері.
Предметдослідження. Види страхування, які пропонують туристам, та їх особливості.
Метою даної роботи єдослідження та вивчення страхування в сфері туризму.
Завданняроботи:
- ознайомитись з видами та формами страхування;
- визначити основні функції страхування;
- з’ясувати умови страхової діяльності в сфері туризму.
Методологічнаоснова. Дослідженням, вивченням та аналізом страхування в туризмізаймалися Сокол Т.Г, Кифяк В.Ф, Осадець С.С.
В роботібули використані аналіз, синтез та диалектичний методи вивчення.
Структурноробота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використанихджерел. Загальний обсяг роботи становить 22 сторінки.
1.Страхування як складова безпеки в туризмі
Індустріятуризму завжди несла і несе в собі певну небезпеку для життєдіяльності як самихтуристів, так і її працівників. Стихійні лиха, нещасні випадки, прорахунки увиробничо-господарській діяльності та інші непередбачені події можуть порушитизбалансовану діяльність туристичного комплексу. При цьому з розвиткомнауково-технічного прогресу природні і виробничо-господарські катаклізми незменшуються. Для забезпечення стабільної діяльності туристичних підприємств тагарантування якісного відпочинку туристам, зокрема у сферах підвищеного ризику,існують різні інструменти управління ризиком, одним з яких є страхування.Страхування як складова системи безпеки в туристичній індустрії сприяєстабілізації діяльності туристичних підприємств та туроператорських фірм, атакож безпеці туристичних подорожей як в Україні, так і за її межами.
Туристичнаподорож несе у собі багато несподіванок. Турист може стати жертвою катастрофиабо пограбування, раптово захворіти, внаслідок зміни погоди та інших обставинможуть не виправдатися його сподівання на спокійний відпочинок. У цих і вбезлічі інших випадків виникне: необхідність наперед забезпечити себе від їхніхшкідливих наслідків або звести їх до мінімуму.
Деякіпрацівники туристичної індустрії знаходяться в зоні підвищеного ризику. Під часприйняття їх на роботу відповідні відомства та саме туристичне підприємствоповинні прийняти на себе зобов'язання щодо страхування їх життя та здоров'я.
Останнімироками відчувається помітне зростання кількості страхових випадків, особливотяжких на дорогах, включаючи летальні результати і необхідність репатріаціїтіла на батьківщину.
Ниністрахова обстановка у ряді традиційно туристичних країн є неспокійного. Одна зпричин – брак культури поведінки туристів за кордоном. Вирішенню цієї проблемимогло б сприяти проведення туристичними фірмами з клієнтами докладногоінструктажу перед виїздом. Звичайно, ніхто не застрахований від випадковостей.Але деяким з неприємностей, що відбуваються з клієнтами, можна запобігти.
ЗаконУкраїни «Про страхування» регулює відносини у сфері страхування і спрямованийна створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майновихінтересів, зокрема туристів, а також туристичних підприємств та їх працівників[2].
Страхування– це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян таюридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначенихдоговором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, щоформуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цихфондів.
Страхуванняє основною формою забезпечення безпеки туристів у країні (місці) тимчасовогоперебування. Під безпекою туристів розуміється не тільки особиста їх безпека,але і збереження їх майна і ненанесення збитку навколишньому природномусередовищу при здійсненні подорожі.
Сутністьстрахування, як і будь-якої іншої економічної категорії, визначається їїфункціями. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну,ощадну, контрольну.
Змістризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієїфункції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасникамистрахування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функціястрахування є головною, бо страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньопов'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню міжнароднихвтрат потерпілим.
Попереджувальнафункція страхування полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фондузаходів по зменшенню страхового ризику.
Ощаднафункція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.
Контрольнафункція страхування полягає в перевірці цільового формування та використаннякоштів страхового фонду.
Згідноіз Законом України «Про туризм» страхування туристів (медичне та від нещасноговипадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності наоснові угод із страховиками [1]. Туристи мають право самостійно укладатидоговори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчаснопідтвердити туроператору чи турагенту наявність належним чином укладеногодоговору страхування. [5, с. 201]
Договоромстрахування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам івідшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні(місці) тимчасового перебування.
Інформаціяпро умови обов'язкового страхування має бути доведена до відома туриста доукладення договору на туристичне обслуговування.
Обов'язкове(медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весьперіод туристичної подорожі. За вимогою туриста туроператор чи тур-агентзабезпечують страхування інших ризиків, пов'язаних із здійсненням подорожі.
Забажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриттявитрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування зініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних зпередчасним поверненням до місця постійного проживання при настанні нещасноговипадку або хвороби. Компенсація шкоди, заподіяної життю чи здоров'ю туристаабо його майну, проводиться у встановленому порядку.
Страхуваннятуристів – це добровільне страхування на час туру на випадок раптовогозахворювання, смерті (загибелі) або тілесних ушкоджень, одержаних туристом врезультаті нещасного випадку, а також майнове страхування особистого майна ібагажу, що перевозиться (переноситься) з собою.
Проте,окрім вказаних видів страхування, туристам іноді доводиться звертатися заіншими видами страхової допомоги (юридичної, адміністративної, технічної тощо).Через це деякі вітчизняні страхові компанії укладають договори про спільну діяльністьз іноземними страховими сервісними компаніями сприяння щодо надання страховихпослуг туристам безпосередньо в країні тимчасового перебування.
Задомовленістю з партнером український страховик визначає обсяг страхових послуг,що надаються за полісом, а забезпечення послуг лягає на плечі компаніїсприяння. Розрахунки між партнерами проводяться як між перестрахувальником іперестраховиком.
Кожнакомпанія сприяння має в своєму розпорядженні мережу чергових центрів і бюро зоператорами, що розташовані в регіонах, на які поширюється дія поліса. Принастанні страхового випадку турист (або старший туристичної групи) маєзателефонувати до одного з чергових центрів, телефони яких вказані в страховомуполісі (сертифікаті) або на ідентифікаційній картці.
Черговийцентр передає виклик страхувальника до найближчого до клієнта бюро, якезаймається безпосередньою організацією страхової послуги, і підтверджує, що всівитрати будуть сплачені. Чим більше компанія має чергових центрів і бюро, тимшвидше вона зможе організувати допомогу клієнту.
Прицьому страховим полісом повинні передбачатися оплата медичної допомоги(медичних витрат) і відшкодування інших майнових витрат при настанні страховоговипадку безпосередньо в країні тимчасового перебування. Недотримання цієї умовипозбавляє туриста права па отримання страхової виплати при настанні страховоговипадку.
2.Умови страхової діяльності в Україні
Страховийризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка маєознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховийвипадок – це подія, передбачена договором страхування або законодавством, якавідбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплатустрахової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій абоіншій третій особі [3, с. 138].
Страховасума – це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату знастанням страхового випадку відповідно до умов страхання, а також сума, щовиплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових сум за договорамиособистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отриматиодержувач за державним соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатитияк відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється вмежах вартості майна за цінами і тарифами, котрі діють на момент укладаннядоговору, якщо інше не передбачено договором страхування або умовамиобов'язкового страхування.
Страховавиплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умовдоговору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати задоговором страхування здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та(або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорістрахування сум (ануїтету).
Розмірстрахової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістюміж страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування абовнесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чиннимзаконодавством [5, с. 211].
Страховасума не встановлюється для страхового випадку, у разі настання якогоздійснюються регулярні, послідовні страхові виплати у вигляді ануїтету.Зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу неповинна перевищувати 4% річних.
Підстраховим платежем (страховим внеском, страховою премією) розуміється плата застрахування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику за договоромдобровільного страхування або за умовами обов'язкового страхування.
Страховийтариф – це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначенийперіод страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхуванняобчислюються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхового тарифувизначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавстваУкраїни про обов'язкове страхування встановлюються максимальні розміристрахових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.
Прийнятістраховиком додаткові страхові зобов'язання повідомляються страхувальникуписьмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.
Уразі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та устроки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким договоромможе бути передбачено право страховика в односторонньому порядку зменшити(редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.
Страховівиплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно під суми,яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням та соціальнимзабезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.
Страховевідшкодування – страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межахстрахової суми за договорами майнового страхування і страхуваннявідповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування неможе перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямізбитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. Уразі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованогооб'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій само частці від визначенихпо страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Франшиза– частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договоромстрахування.
Якщомайно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищуєдійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усімастраховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При ньому кожнийстраховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним нимдоговором страхування.
Договірстрахування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно зякою страховик бере на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку,виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової сумистрахувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якоїукладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплатити страховівнески у встановлені терміни. Для укладання договору страхування страхувальникподає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, абоіншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Заява повиннамістити всі необхідні відомості про об'єкти, що заявляються на страхування, іпредмети. Після передачі страхувальній компанії заява стає частиною договорустрахування.
Приукладенні договору страхування страхувальник зобов'язаний повідомитистрахувальну компанію про всі відомі йому обставини, а також дати відповіді навсі запитання, поставлені йому страхувальною компанією, що мають істотнезначення для визначення ступеня ризику щодо манна, яке приймається настрахування.
Договірстрахування вважається укладеним з моменту, коли ухвалення страхуванняпідтверджене страхувальною компанією письмово. Договір страхування оформляєтьсяза допомогою видачі страхувальнику страхового поліса [5, с. 210].
Післявидачі поліса всі документи, що були раніше видані страхувальною компанією напідтвердження прийняття страхування, втрачають силу.
Страховесвідоцтво (поліс, сертифікат) – це документ, який включає: назву та адресустраховика; прізвище, ім'я та по батькові або назву страхувальника і йогоадресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; перелікстрахових випадків; строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмірстрахових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору;інші умови за згодою сторін, підписи сторін. Договір страхування стає чинним змоменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умовамистрахування.
Виплатастрахових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно здоговором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника істрахового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт – документ, що міститьвичерпну інформацію про страховий випадок. Страховий акт складаєтьсястраховиком або уповноваженою ним особою.
Уразі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані ізстраховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів таінших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією прообставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причинита обставини страхового випадку. Підприємства, установи і організаціїзобов'язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язанііз страховим випадком, зокрема, дані, що є комерційною таємницею. При цьомустраховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, завинятком випадків, передбачених законодавством України.
Об'єктстрахування – це майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані зжиттям, здоров'ям, працездатністю громадян (у особистому страхуванні); зволодінням, користуванням, розпорядженням майном (у майновому страхуванні); звідшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником, особі або майну фізичної абоюридичної особи (у страхуванні відповідальності).
Страховийінтерес – міра матеріальної зацікавленості в страхуванні. Це елемент, щозумовлює можливість існування інституту страхування. Страховий інтерес носитьмайновий характер і включає майно, яке є об'єктом страхування, права на ньогоабо зобов'язання стосовно нього, тобто все те, що може стати предметомспричинення матеріального збитку страхувальнику або у зв'язку з чим можевиникнути відповідальність страхувальника перед третіми особами. Страховийінтерес може бути підданий грошовій оцінці.
Страховавідповідальність – сукупність прав і обов'язків страховика щодо охорони ізахисту майнових або інших інтересів страхувальника, передбачених договоромстрахування. Виникає з моменту вступу в силу договору страхування і поширюєтьсяна весь період його дії.
Страховийзбиток – матеріальний збиток, нанесений страхувальнику в результаті страховоговипадку.
Діядоговору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі;
1)закінчення терміну дії;
2)виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;
3) несплатистрахувальником страхових платежів у встановлені договором терміни;
4)ліквідації страхувальника – юридичної особи, смерті страхувальника-громадяниначи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;
5)ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України;
6)прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
7) вінших випадках, передбачених законодавством України.
Страховикамиє фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитнихтовариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України«Про господарські товариства», а також які одержали у встановленому порядкуліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повінню бутине менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключностраховиками-резидентами України. В окремих випадках, встановленихзаконодавством України, страховиками визнаються державні організації, якістворені і діють відповідно до Закону України «Про страхування». У цьому разівикористання слів «державна», «національна» або похідних від них у назвістраховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика єдержава. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів іншихстраховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду,зокрема, розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не можеперевищувати 10%. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює видистрахування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків достатутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.
Страховики,які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, якіуклали договори страхування життя.
Підприємства,установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін достатутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видомдіяльності, навіть у разі виконання даних положень.
ЗаконодавствомУкраїни може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чиінших видів страхування, у разі, якщо здійснення тих чи інших правовідносинпередбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантійКабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноваженихстраховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобахмасової інформації його умов і результатів та участь представників добровільнихоб'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваженнястраховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.
Страхувальникамиє юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договористрахування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Страхувальникиможуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб(застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чиннимзаконодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язківстрахувальника згідно з договором страхування.
Страхувальникимають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодоюзастрахованої особи громадян або юридичних осіб, для отримання страховихвиплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбаченодоговором страхування [3, с. 141].
Страхувальникимають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистогострахування, призначати громадян або юридичних осіб, які можуть зазнати збитківу результаті настання страхового випадку, для отримання страховоговідшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо іншене передбачено договором страхування.
Правовеоформлення відносин страхових партнерів.
Згідноз нормами Закону «Про страхування» страховик зобов'язаний:
– ознайомитистрахувальника з умовами та правилами страхування;
– зодержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочихднів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасноївиплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;
– знастанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страховоговідшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майновувідповідальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування)шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначаєтьсяумовами договору страхування;
– відшкодувативитрати, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку, щодозапобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;
– зазаявою страхувальника в разі проведення страхових заходів, що зменшилистраховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з нимдоговір страхування;
– триматив таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за виняткомвипадків, передбачених законодавством України. Умовами договору страхуванняможе бути передбачено також інші обов'язки страховика [2].
У своючергу, страхувальник зобов'язаний:
– вчасновносити страхові платежі;
– підчас укладання договору страхування надати інформацію страховикові про всівідомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику,і надалі інформувати страховика про будь-яку зміну страхового ризику;
– повідомитистраховика про інші діючі договори страхування щодо нього об'єкта страхування;
– вжитизаходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настаннястрахового випадку;
– повідомитистраховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовамистрахування [2].
Умовамидоговору може бути передбачено також інші обов'язки страхувальника. У разісмерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування,права і обов'язки страхувальника переходять до особи, котра одержала це майно вспадщину. В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти доіншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше необумовлено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклавдоговір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язкиможуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинногозаконодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересівзастрахованих. Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачаєправа юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, щовипливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальниказа згодою страховика. Якщо в період дії договору страхуваннястрахувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якогообмежена дієздатність, то права і обов'язки страхувальника переходять до йогоопікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільноївідповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.
Обов'язкистрахувальника при настанні страхового випадку.
Привиникненні збитку, у зв'язку з яким страхувальник звертається до страхувальноїкомпанії з претензією про виплату страхового відшкодування, страхувальникзобов'язаний:
– негайно,але у будь-якому випадку не пізніше за п'ять діб, рахуючи з того дня, коли віндізнався або повинен був би дізнатися про збиток, сповістити про цестрахувальну компанію або її представника;
– вжитивсі можливі заходи щодо запобігання або зменшення збитку і щодо рятуваннязастрахованого майна; якщо це є можливим, страхувальник повинен запитати устрахувальної компанії інструкції, які йому слід виконувати;
– надатистрахувальній компанії або її представникам можливість проводити огляд абообстеження пошкодженого майна, розслідування причин і розміру збитку, братиучасть у заходах щодо зменшення збитку і рятування застрахованого майна;
– навимогу страхувальної компанії повідомити їй письмово всю інформацію, щонеобхідна для висновку про розмір і причини пошкоджень або загибелізастрахованого майна;
– уразі загибелі або пошкодження рухомого майна, устаткування;
– надатистрахувальній компанії опис пошкодженого, загиблого або втраченого майна. Ціописи повинні надаватися в узгоджені із страхувальною компанією терміни, але убудь-якому випадку не пізніше за один місяць з дня настання страхового випадку.Описи складаються із зазначенням вартості пошкоджених предметів на день збитку.Витрати із складання описів несе страхувальник;
– зберегтипостраждале майно в тому вигляді, в якому воно опинилося після страховоговипадку.
Страхувальникмає право змінювати картину збитку тільки в тому випадку, якщо це диктуєтьсяміркуваннями безпеки, зменшенням розмірів збитку, з відома страхувальноїкомпанії або після закінчення двох тижнів після повідомлення страхувальнійкомпанії про збиток. [3, с. 138]
Якщострахувальник не виконає будь-яке з наведених зобов'язань, страхувальнакомпанія має право відмовитися від виплати страхового відшкодування.
Страхувальнакомпанія та її представники мають право брати участь у рятуванні і збереженнізастрахованого майна, застосовуючи і вказуючи необхідні для цього заходи, протеці дії страхувальної компанії або її представників не можуть розглядатися яквизнання її обов'язку виплачувати страхове відшкодування. Якщо страхувальникперешкоджає цьому, страхове відшкодування скорочується в тій мірі, в якій цепривело до збільшення збитку.
Представникстрахувальної компанії має право приступити до огляду постраждалого майна, нечекаючи сповіщення страхувальника про збиток. Страхувальник не має праваперешкоджати йому в цьому.
Страховикмає право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) увипадку, коли встановлено:
– навмиснідії страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування,спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється надії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку або захистумайна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дійстрахувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування,встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
– вчиненнястрахувальником-громадянином або іншою особою, на користь котрої укладенодоговір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
– поданнястрахувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;
– отриманнястрахувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням відособи, винної за заподіяне;
– невчаснеповідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на цепричин або створення страховиком перешкоду визначенні обставин, характеру тарозміру збитків та інші випадки, передбачені законодавством України.
Умовамидоговору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови відвиплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення провідмову від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляєтьсястрахувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмовастраховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником усудовому порядку. До страховика, котрий виплатив страхове відшкодування задоговором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить правовимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування,має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
3.Види та форми страхування в туризмі
Утуристичному бізнесі застосовуються такі види страхування: страхування туристаі його майна; страхування ризиків туристичних фірм; страхування туристів узакордонних поїздках; страхування іноземних туристів; страхування цивільноївідповідальності; страхування цивільної відповідальності власниківавтотранспортних засобів; страхування від нещасних випадків з покриттяммедичних витрат.
Страхуваннябуває добровільним і обов'язковим. До обов'язкових видів страхування відповіднодо чинних в Україні документів належать:
– страхуванняцивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;
– страхуваннятранспортних подорожей.
Рештавидів страхування туристів є добровільними. Страхування туриста і його майнавключає відповідальність за втрачу або пошкодження майна туристі. Дія такогодоговору починається з моменту виїзду застрахованого з постійного місцяпроживання і закінчується у момент його повернення. Застрахувати за такимдоговором можна багаж і особисте майно, яке туристи мають при собі. Багаж – цезареєстровані і незареєстровані речі туриста. Крім того, страхуванню підлягаютьречі, що знаходяться на його одязі і тілі, а також придбані під час закордонноїпоїздки.
Видамистрахової відповідальності є: аварії, пожежі, вибухи, стихійні явища природи,грабежі, розкрадання та інші навмисні і зловмисні дії, військові дії тощо.
Страхуванняризиків туристичних фірм включає фінансові ризики, відповідальність за позовамитуристів, їх родичів, третіх осіб. До фінансових ризиків належать:
– комерційніризики (несплата або затримка оплати, штрафні санкції контрагента приневизнанні ним обставин порушення контракту форс-мажорними обставинами);
– банкрутствофірми;
– змінимитного законодавства, валютного регулювання, паспортного контролю та іншихмитних формальностей;
– виникненняобставин форс-мажорного характеру;
– політичніризики тощо.
Страхуваннятуристів у закордонних туристичних поїздках, як правило, включає:
– паданнятуристу екстреної медичної допомоги при раптовому захворюванні або нещасномувипадку;
– транспортуваннядо найближчої лікарні, здатної провести якісне лікування під відповідниммедичним контролем;
– евакуаціюдо країни постійного мешкання під належним медичним контролем;
– внутрішньолікарнянийконтроль і інформування сім'ї хворого;
– наданнямедичних препаратів, якщо їх не можна дістати на місці;
– консультаційніпослуги лікаря-фахівця (при необхідності);
– оплататранспортних витрат з доставки хворого туриста або його тіла (в разі смерті) докраїни постійного мешкання;
– наданняюридичної допомоги туристу при розслідуванні цивільних і кримінальних справ закордоном.
Приукладенні договору страхування страхова сума вибирається відповідно до країнипризначення і класифікується залежно від необхідності мінімального покриття.
Страхуваннямцивільної відповідальності користуються туристи, що подорожують на особистихавтомобілях, мотоциклах або інших транспортних засобах, які є джереламипідвищеної небезпеки. Цей вид страхування застосовується також у разі, колиоб'єктом страхування є відповідальність страхувальника перед третіми особами.
Данестрахування в більшості країн є обов’язковим. В Україні таке страхуваннярегламентується відповідними нормативними актами, введено обов'язкове особистестрахування від нещасних випадків на території України для пасажирівповітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного і автомобільноготранспорту, а також туристів і екскурсантів, що здійснюють міжміські екскурсіїпо лінії туристично-екскурсійних організацій, на час поїздки (польоту) [5, с. 214].
Слідвідзначити, що обов'язкове особисте страхування не поширюється на пасажирів:всіх видів транспорту міжнародних сполучень; залізничного, морського,внутрішнього водного і автомобільного транспорту приміського сполучення;морського і внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення іпереправ; автомобільного транспорту на міських маршрутах.
Встановлено,що до набрання чинності Законом України, який регулював питання забезпеченнястрахового захисту пасажирів (туристів, екскурсантів), обов'язкове особистестрахування вказаних осіб здійснюється шляхом укладання в порядку і на умовах,передбачених законодавством України, договори: між відповідними транспортними,транспортно-експедиторськими підприємствами-перевізниками і страховиками.Ліцензії на здійснення цього виду обов'язкового страхування видаютьсястраховикам в порядку, передбаченому законодавством України.
Страхуваннявід нещасних випадків з туристом за кордоном, як правило, здійснюється в межахузгоджених у договорі страхових сум, а відшкодування виплачується при настанні:
– інвалідності3 групи – 50% страхової суми;
– інвалідності2 групи – 7 5% страхової суми;
– смерті– 100% страхової суми,
Страхуваннявитрат туристів при скасуванні туристичної поїздки реалізовується па підставіузгодженої в договорі страхової суми (страхового відшкодування), якавиплачується повністю або частково, в разі, якщо неможливість здійсненняпоїздки настала з таких причин:
– раптовийрозлад здоров'я або смерть туриста, або членів його сім'ї, або близькихродичів;
– пошкодженнямайна туриста в результаті впливу навколишнього середовища або дій третіх осіб;
– участьтуриста в судовому розгляді у момент передбачуваної поїздки;
– отриманнявиклику для виконання військового обов'язку;
– неотриманняв'їзної візи при виконанні всіх вимог щодо оформлення документів;
– іншіпричини, що визнаються в договорі.
Специфічнівиди страхування.
Специфічнимивидами страхування туристів є: на випадок невчасного відльоту; на випадокпоганої погоди в місці тимчасового перебування; від невиїзду; від неотриманнявізи; на випадки невилову риби під час риболовлі, невідстрілу звірів під часполювання тощо. Конкретні правила (умови) страхування туристів за кожним звидів страхування розробляються кожним страховиком самостійно в рамках чинноюзаконодавства і нормативних актів України щодо нагляду за страховою діяльністю.Тому перш ніж укласти (підписати) договір із страховою компанією, потенційнийтурист повинен вивчити ці умови і при здійсненні туристичної поїздки неухильноїх дотримуватися.
Співпрацяз туроператорами та турагентствами приносить істотну вигоду страховимкомпаніям. Тому деякі з них у рамках розширення контактів з турбізнесом пропонуютьспеціальні знижки для турфірм, що забезпечує продаж полісів кількох видів, зшироким спектром послуг, включаючи «мінімальні поліси» з пільговими тарифами.
Лишенебагато українських компаній у співпраці із закордонними партнерамизабезпечують правову підтримку туристів у разі адміністративних і цивільнихпорушень. Інформаційна ж підтримка, що гарантує туристам отримання необхідноїінформації (про найбільш зручні маршрути пересування містом або країноюперебування, про розважальні заклади тощо), абсолютно незнайома в Україні.
Програмаособистого страхування.
Страхуваннявід нещасних випадків – недорогий вид страхування (тариф – від 0,5% страховоїсуми), що передбачає страховий захист на випадок настання тимчасової абопостійної втрати працездатності або смерті застрахованої особи.
Страхувальнікомпанії в Україні пропонують такі програми страхування медичних і іншихнепередбачених витрат громадян, що виїжджають за кордон.
Поліс«Економ-класу» гарантує:
– екстренумедичну допомогу і оплату медичних витрат;
– організаціюі оплату медичного транспортування туриста;
– організаціюі оплату репатріації тіла у разі смерті застрахованого.
Поліс«Бізнес-класу» гарантує всі послуги поліса «Економ-класу», а також оплатупослуг екстреної стоматологічної допомоги.
ПолісVІР забезпечує падання послуг поліса «Бізнес-класу», а також:
– організаціюі оплату відвідин родича у разі госпіталізації застрахованого;
– організаціюі оплату дострокового повернення застрахованого в Україну в екстреній ситуації;
– організаціюі оплату дострокового повернення в Україну неповнолітніх дітей застрахованого,що залишилися без нагляду; організацію і оплату юридичного захистузастрахованого;
– організаціюдопомоги при втраті документів.
Видистрахових випадків.
Виїжджаючина відпочинок в певну місцевість, турист у будь-якому випадку опиняється векстремальній ситуації: зміна клімату, хімічного складу води, інший режимхарчування і безліч інших змін автоматично несуть із собою певну небезпеку.Одним з досить ефективних способів, який можуть застосовувати страховики длязапобігання настання страхових випадків з туристами, є активне інформуваннятуристів про потенційні небезпеки, тобто надання від'їжджаючим туристамдокладних Інструкція щодо запобігання можливим небезпекам під час подорожі.
Основнимистраховими випадками, що трапляються з туристами є (у% до всіх страховихвипадків):
– простуда– 20%;
– нещаснівипадки, травми – 17%;
– отруєння– 16%;
– хронічнізагострення – 11%;
– отит– 9%;
– стоматологічнадопомога – 8%:
– алергія– 5%;
– переломи– 5%;
– тепловийудар – 5%;
– смерть– 1%.
Насьогоднішній день існують дві форми страхового обслуговування туристів.
1.Компенсаційна.
Передбачаєоплату самим мандрівником усіх медичних витрат і відшкодування їх лише післяповернення на батьківщину, що, як правило, незручно, тому що змушує туристамати при собі значний грошовий запас на цей випадок.
1.1.Програма страхування багажу.
Сумастрахового ліміту біля 2000 доларів. Вона виплачується по пред'явленнідокументів, що підтверджують, що багаж був втрачений або ушкоджений під часзбереження або транспортування. Це найбільше поширений вид страхування, тому щотариф страхування багажу складає біля 50 центів у день.
2.Сервісна (асистанс)
2.1.Страхування медичних витрат.
2.2.Юридичний і інформаційний ассистанс – забезпечення правової підтримкимандрівникам у випадку адміністративних або цивільних порушень, а такожгарантія одержання необхідної інформації про найбільше зручні маршрути.
2.3.Страхування від нещасливого випадку.
2.4.Програма страхування цивільної відповідальності за нанесення збитку майнутретіх осіб, нанесених туристом у результаті «ненавмисних дій».
Висновки
Страхування– систему економічних відносин щодо захисту інтересів фізичних та юридичнихосіб шляхом виплати їм страхового відшкодування (страхові виплати) в разінастання певних подій (страхові випадки) за рахунок грошових коштів (страховіфонди), що формуються зі сплачуваних цими особами страхових внесків (страховіпремії), в межах певної їх суми (страхова сума).
Страхуваннявиконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну.
Змістризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієїфункції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасникамистрахування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функціястрахування є головною, бо страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньопов'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню міжнароднихвтрат потерпілим.
Попереджувальнафункція страхування полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фондузаходів по зменшенню страхового ризику.
Ощаднафункція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.
Контрольнафункція страхування полягає в перевірці цільового формування та використаннякоштів страхового фонду.
Страхуваннябуває добровільним і обов'язковим. До обов'язкових видів страхування належать:
– страхуванняцивільної відповідальності власників автотранспортних засобів;
– страхуваннятранспортних подорожей.
Рештавидів страхування туристів є добровільними.
Існуютьдві форми страхування туристів.
1.Компенсаційна.
Передбачаєоплату самим мандрівником усіх медичних витрат і відшкодування їх лише післяповернення на батьківщину, що, як правило, незручно, тому що змушує туристамати при собі значний грошовий запас на цей випадок.
2.Сервісна (асистанс).
Передбачаєперелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент внатурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичнеі фінансове сприяння.
Списоквикористаних джерел
1. Закон України «Протуризм» (324/95-ВР)
2. Закон України «Прострахування» (85/96-ВР)
3. Федорченко В.К., Дьорова Т.А.Історія туризму в Україні: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2002. – 195 с.
4. Гвозденко А.А. Страхованиев туризме: Учебное пособие. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 256 с.
5. Кифяк В.Ф.Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2003. – 300 с.
6. Мальська М.П., Худо В.В.,Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К.: Центрнавчальної літератури, 2004. – 272 с.
7.tourlib.net/books