МІНІСТЕРСТВОАГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ТАВРІЙСЬКАДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра “Аналіз і фінанси”
Керівник:_____________________
__________________
На тему: Розвиток лізингу в Україні
К У Р С О В А Р О Б О Т А
здисципліни: фінансі та кредити АПК
Студента413 групи 3-го курсу
Факультетоблік і аудит
ПальцеваС.В.
Курсова робота захищена з оцінкою____
Підписивикладачів:
__________________
__________________
__________________
Мелітополь.2006.
ЗМІСТ
Вступ
1. Теоретичні засади лізингових відносин
1.1 Поняття та функції лізингу
1.2 Предмет та суб’єкти лізингових відносин
1.3 Види лізингу
1.4 Форми лізингових угод
2. Розвиток лізингу в Україні
2.1 Суб’єкти ринку лізингу в Україні
2.2 Ринок фінансового лізингу
2.3 Аналіз банківського сектору України
3.Лізингові платежі – основа лізингових взаємовідносин
3.1 Склад, види та форми лізингових платежів
3.2 Методи розрахунку лізингових тплатежів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Із здобуттям у1991 році незалежності Україна стала на шлях глибоких перетворень, де провіднемісце посідають фінансово-кредитні відносини. Для структурної перебудовинародного господарства Україна гостро потребує інвестицій.
Серед різнихспособів впливу на інвестиційну політику будь-якої держави важливе місцезаймають податки і амортизаційні відрахування: змінюючи розміри податків,встановлюючи податкові пільги, збільшуючи або зменшуючи строки амортизації,держава визначає галузі більш прибуткового вкладення капіталів, що призводитьдо розвитку економіки у потрібному їй напрямку.
В такій ситуаціїстає можливим застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази імодернізації основних фондів підприємств різних форм власності. Одним ізнайбільш ефективних таких методів є лізинг, під яким у загальному сенсірозуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовахпевного терміну, зворотності та платності. Як вже зазначалось, нині лізинговіоперації розглядаються як новий вид фінансування. Цьому сприяють загальнітенденції економічного розвитку та інші вигоди, до яких належать:
1. Зменшений обсягліквідних засобів у зв`язку з труднощами, що постійно створюються на грошовомуринку;
2. Загострення конкуренції,що потребує оптимізації інвестицій, які дають можливість суттєво розширитиринок збуту за рахунок залучення в господарчий оборот малих і середніх фірм;
3. Підтримка розвиткулізингових операцій з боку державних органів влади і фінансових ділових кіл уцілому, що стимулює зростання інвестиційної діяльності;
4. Загальне збереженняліквідності підприємств;
5. Створення міцноїоснови для здійснення розрахунків, що надає балансові переваги та страховівигоди.
Всі вищевикладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність є, по суті,пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Досвід іноземних країн підтверджуєцю точку зору.
Для розвиткулізингу існують такі передумови — історичні, соціально-економічні, наукові, юридичні.
Відомо, щогарантією та запорукою успішного розвитку будь-якої підприємницької діяльностіє її надійне правове забезпечення. І навпаки, правова невизначеність відносинпартнерів стає однією з причин, що стримує підприємницьку ініціативу.Лізинговий бізнес не є винятком.
Тому важливоюумовою розвитку лізингових відносин є створення сучасного мобільногозаконодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх учасників лізинговихугод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої та сервісної сфери,потенційних лізингоодержувачів.
Таким чином,враховуючи повністю позитивний досвід здійснення лізингових операцій віноземних країнах, а також необхідність і перспективність розвитку лізингу вУкраїні, враховуючи незначний досвід України у регулюванні лізингових відносині більш досконале законодавство країн, що протягом десятиліть практикуютьлізинг, передбачаючи той факт, що вивчення і аналізування теоретичних питаньлізингу та світового досвіду лізингових відносин, а також перспективміжнародного лізингу в Україні полегшить подальше становлення лізингу в Україніі дасть можливість уникнути певних помилок у регулюванні цих відносин вподальшому, що зумовило актуальність даної теми.
1. Теоретичнізасади лізингових відносин
1.1. Поняття та функції лізингу
Відносноекономічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки економістів. Йогозміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як однуз форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його здовгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться довідносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способомкупівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, ачетверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужиммайном за дорученням.
Сучасне розуміннялізингу сходить до класичних принципів римського права про розмежування понятьвласник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливоговиду бізнесу основані саме на можливості розподілу компонентів власності на дванайважливіших повноваження — користування річчю, тобто використання її згідно зпризначенням з метою отримання доходу та інших вигод, та саме право власностіяк правове панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів,що багатство в кінцевому рахунку заключається не просто у володінні власністюбезпосередньо, а в ефективному її використанні.
Звідси перш завсе випливає, що лізинг — це спосіб реалізації відносин власності, якийвідображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він знаходитьсяв тісному взаємозв’язку.
Лізинг в широкомузначенні являє собою організаційну форму підприємницької діяльності, якавідображає відносини власності, як уособлену систему господарювання. Проте, які будь-яке самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власнийзміст та різноманітні форми прояву.
Дивлячись на те, щолізинг відображає визначену взаємодію елементів виробничих сил та виробничихвідносин, то він має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму.
Соціально-економічнийзміст лізингу визначається відносинами власності та спільної економічноїдіяльності по вертикалі та горизонталі (з власником, суспільством і т.д.), атакож умовами трансформації власності. Матеріально-речова сторона лізингухарактеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх абочастини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майната умовами кредитування.
Вважаєтьсязагальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним механізмом, але вділовому обороті він має більш широку, складну потрійну основу та містить всобі одночасно значні властивості кредитної угоди, інвестиційної та орендноїдіяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову організаційно-правову формубізнесу.
Лізингвідноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня в порівнянні зорендною, банківською чи комерційною, так як він вимагає та передбачає широкийдіапазон знань фінансового бізнесу, та положення в виробництві, на ринкахобладнання та нерухомості, а також варіаційних потреб клієнтів та особливостейоренди.
Закон України Профінансовий лізинг дає наступне визначення терміну лізинг:
Лізинг — це видцивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу,згідно якого лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій таумов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк неменше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Таким чином,лізинг — це особливий вид підприємницької діяльності, який включає в себе триформи організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торгівельні,зміст кожної з яких окремо повністю не вичерпує сутності таких специфічнихфінансово-майнових операцій.
1.2Предмет та суб’єкти лізингових відносин
Головноюобов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які передаються в лізинг, можутьбути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавствомпредметом лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознакамита віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
З урахуваннямцього можна виділити наступні групи предметів лізингу:
а) рухоме майно:
* обладнанняпромислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії,енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
* транспортнеобладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їхексплуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні,залізничні вагони, контейнери і т.д.);
* будівельнатехніка;
* засобителевізійного та дистанційного зв’язку;
* оргтехніка,конторське обладнання;
* ліцензії,ноу-хау, комп’ютерні програми і т.д.;
б) нерухомемайно:
· будівельніспоруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутовогопризначення;
· споруди(нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).
Таким чином, улізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу іне знищується в процесі виробничого циклу.
Лізингодавцемможе бути будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий здійснюєлізингову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу.Лізингодавцями можуть бути:
· банки таїхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей виддіяльності;
· лізинговікомпанії: фінансові, що спеціалізуються тільки на фінансуванні угоди (оплатамайна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг,які пов’язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування,навчання, консультації і т.д.). Їхні переваги — оперативність, мобільність,добре знання ринку і ситуації на місцях;
· брокерськілізингові фірми;
· будь-якавиробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльністьпередбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансовихзасобів;
· страховіта пенсійні фонди.
Другим учасникомлізингової угоди є будь-який суб’єкт підприємницької діяльності, котрий одержуєу використання майно за договором лізингу, — лізингоодержувач. Це може бутиюридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницькудіяльність, або громадянин, котрий займається підприємницькою діяльністю безстворення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.
Постачальником(продавцем) об’єкту лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельнаорганізація або інші суб’єкти підприємницької діяльності, які продають майно,що передається згідно з договором лізингу.
1.3Види лізингу
Відповідно дорівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативнийлізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їхрозмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, ітермін використання об'єкта лізингу. Визначень фінансового та оперативноголізингу багато. Наведемо деякі з них.
Фінансовимназивається лізинг, коли вартість майна повністю повертається лізингодавцю зачас дії договору лізингу (що передбачає співпадіння терміну повної амортизаціїмайна і терміну договору). Для оперативного лізингу характерне частковевідшкодування вартості зданого в лізинг майна (термін амортизації довший відтерміну договору).
Фінансовий лізингявляє собою лізинг майна з повною сплатою його вартості і характеризується тим,що термін, на який передається майно в тимчасове користування, наближається потривалості до терміну експлуатації та амортизації всієї або більшої частинимайна. Оперативний лізинг характерний тим, що термін договору лізингу коротший,ніж нормативний термін використання майна, і лізингові платежі не покриваютьповної його вартості.
Фінансовий лізинг— це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів,котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину,додаткові витрати і прибуток орендодавця. Оперативний лізинг — це оренднівідносини, за яких витрати лізингодавця пов'язані з придбанням та утриманняммайна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягомодного лізингового контракту.
Фінансовий лізинг— основний вид лізингових операцій, при яких засоби виробництва лізингуються натривалий термін, близький до терміну амортизації, з можливим у подальшомупридбанням лізингоодержувачем майна, що лізингується. Оперативний лізинг —коротко чи середньострокова оренда, як правило, з неповною амортизацієюлізингового майна.
Основою для їхрозмежування фактично служить термін оренди з амортизаційним періодом і непередбачена обов'язковість переходу права власності при здійсненні фінансовоголізингу.
1.4Форми лізингових угод
Міжнароднапрактика напрацювала наступні форми лізингових угод.
Стандартний лізинг.При цій формі лізингу виробник обладнання продає його лізинговій компанії, яказдає це обладнання в лізинг споживачеві. При цьому між виробником талізингоотримувачем не виникають правові відносини. Технічне обслуговуванняздійснює за окремою домовленістю виробник, а лізингодавець не втручається впитання технічного обслуговування.
Зворотній лізинг(«ліз-бек»). Ця форма використовується у випадку, коли фірма відчуває гострунестачу коштів. Сутність цієї операції полягає в тому, що власник обладнанняпродає лізинговій компанії обладнання, а потім бере його в лізинг, тобтопродавець обладнання перетворюється в лізингоотримувача.
«Мокрий лізинг».Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги лізингодавцялізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання, ремонт,страхування, інколи управління виробництвом.
«Чистий лізинг».В даному випадку всі обов‘язки, пов‘язані з експлуатацією обладнання, виконуєлізингоотримувач. Він сплачує податки, здійснює страхування та несе всівитрати, пов‘язані з використанням обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язанийутримувати обладнання в робочому стані, обслуговувати його та після закінченнястроку лізингу повернути його в доброму стані з урахуванням нормального зносулізингодавцю. Лізингодавець не відповідає за дії, пов‘язані з використаннямлізингоотримувачем майна. Але він несе відповідальність, пов‘язану з можливими діямивлади чи інших організацій країни, де використовується обладнання.
Лізинг назалишкову вартість обладнання. Використовується по відношенню до обладнання, щовже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє на протязі 1-4 років.
Лізинг з повнимобслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але угода передбачає виконаннялізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад, лізингодавець проводитьдослідження, що передують придбанню обладнання, здійснює поставку необхіднихсировинних матеріалів для роботи даного обладнання, надає кваліфікованихспеціалістів для роботи з обладнанням та інші.
Лізингпостачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек». Постачальникобладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача,який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний знайтисуборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згодалізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов‘язковою.
Оновлений лізинг.Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна ранішезданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена прилізингу ЕОМ.
Вендор-лізинг. Уцьому випадку в ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробниківспільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується припросуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере насебе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, алізингова компанія — організаційну розробку проектів, вирішенняадміністративних питань, надання консультаційних послуг.
2.Розвиток лізингу в Україні
2.1Суб’єкти ринку лізингу в Україні
Для підтриманнятемпів економічного зростання в Україні є нагальна потреба у оновленні тазаміні застарілого обладнання, включаючи промислове обладнання. Як буловизначено вище, лізинг являє собою фінансовий інструмент для придбанняпромислового обладнання, устаткування, транспортних засобів та інших активівта, як такий, є одним з найбільш підходящих інструментів для оновлення та зміницих активів.
Визначення рівнюморального зносу у різних секторах економіки та інвестицій, необхідних длязаміни основних фондів у цих секторах, продемонстрували, що для того, щобздійснити швидку заміну основних фондів, слід вжити усіх можливих заходів длясприяння таким механізмам, як лізинг.
Згідно зофіційними даними, приблизно 50% основних засобів усіх підприємств єзастарілими, а рівень зносу транспортів та обладнання наблизився за експертнимиоцінками до 80% — 90%.[9]
Загальний обсяг інвестицій, потрібнийдля оновлення основних фондів в Україні, складає приблизно 90 млрд. дол. США.Якщо порівняти цю цифру з українським ВВП (65 млрд. дол. США), стає зрозуміло,що Україна знаходиться на межі технічної катастрофи.
Найвищий рівеньморального зносу спостерігається у рибній промисловості, переробнійпромисловості, виробництві та розподілі електроенергії, газовому та водномусекторі, будівництві, водному транспорті, освіті, медицині та секторісоціальних послуг.
Вже зараз великучастку інвестицій Україна отримує з-за кордону та, скоріше за все, найближчимчасом збільшить імпорт капітального обладнання та технологій. Тоді іноземний капіталповинен буде стати основним джерелом фінансування українських інвестицій.Лізинг має великий потенціал стати улюбленим інструментом іноземних інвесторів,та є велика вірогідність того, що його частка в загальному обсязі інвестиційстабільно зростатиме найближчим часом.
Стартувавши здуже низького рівня, за останні роки лізинг в Україні значно розвинувся. Накінець 2004 р. загальний лізинговий портфель склав приблизно 221 млн. дол. СШАу порівнянні з 94 млн. дол. США на кінець 2003 р.[18]
Зростання ринкулізингу в Україні можна проілюструвати, використавши різні показники зростання,наприклад:
· Загальнувартість лізингових активів протягом року;
· Загальнувартість договорів лізингу, укладених протягом року;
· Обсягпортфелів договорів лізингу.
Загальна вартістьлізингових активів в Україні збільшилася майже на 90% у порівнянні з 2003роком. За той же самий період загальна вартість договорів лізингу збільшиласяна 120% та загальний портфель договорів лізингу (як зазаначено вище) збільшивсяна 135%.[9] Незважаючи на збільшеннядеяких показників, український ринок лізингу перебуває на початковій стадіїрозвитку.
Базуючись натиповому для ринкової економіки співвідношенні рівня ВВП та обсягів ринкулізингу та, враховуючи, частку лізингового ринку у загальному обсязі інвестиційу основні фонди підприємств, можна спрогнозувати, що загальна вартістьукладених договорів лізингу досягне 452 млн. дол. США у 2006 році.
Реєстраційнастатистика Державної комісії з регулювання ринку фінанасових послуг України(далі – Комісія) являє собою гарне джерело інформації про український секторлізингу. Комісія здійснює нагляд та мониторинг за розвитком ринку лізинговихпослуг та операцій. Реєстрація лізингових компаній в Україні не є перешкодою,оскільки процес реєстрації є простим та невитратним. Станом на 1 липня 2005року в Комісії було зареєстровано 74 лізингові компанії, з яких дійснозаймаються лізингом десь 40.
Системалізингової індустрії в Україні представлена наступними суб’єктами: [10]
/>
Рисунок 2.1.Суб’єкти ринку лізингу в Україні
Комерційнілізингові компанії, що створені за галузевою чи виробничою ознакою,зорієнтовані на обслуговування підприємств певної галузі, наприклад сільськогогосподарства (компанія «Лізинг-техніка»), будівництва та транспорту (концерн«Електрон»).
Напівкомерційнілізингові компанії створюються за участю державних чи муніципальних органіввлади та фінансуються за рахунок відповідних бюджетів. Прикладом може бутистворення компанії «Украгролізинг».
Основна металізингових компаній, створених торговельними компаніями, чи таких, щобезпосередньо не пов’язані з державними ресурсами, полягає у залученнікорпоративних клієнтів, які мають можливості закуповувати велику кількістьобладнання. До такого типу компаній належать ТОВ «Серго-Гамма-Лізинг» тадочірнє підприємство «Ханса-Лізинг-Україна».
Міжнароднілізингові компанії в основному фінансують поставки обладнання закордоннихвиробників українським підприємствам і підприємствам, організованим за участюіноземного капіталу.
Активізувалисьогодні свою роботу в Україні іноземні фірми – постачальники обладнання,технологій і засобів автотранспорту (в основному автомобілів), а такожрозмножувальної техніки і оргтехніки.
Комерційнілізингові компанії, що створені банками, й спеціалізовані відділи комерційнихбанків становлять найпотужнішу групу лізингових компаній, які активнофункціонують на ринку України. Вони надають лізингові послуги широкому колуклієнтів, але не виключені і такі випадки, коли банк надає перевагу лишевласним постійним клієнтам. Для прикладу: лізингова компанія «Укрексімлізинг»,лізингове відділення банку «Надра» тощо.
Серед невеликоїкількості діючих компаній наявний суттєвий ступінь концентрації. Приблизно 75%нових лізингових угод у 2004 році уклали сім провідних компаній. 79%українських лізингових компаній розташовано у Києві, 6% — в Одессі, ще 6% — вДонецьку та 9% — у Львові. Існує великий потенціал для розширення лізинговоїдіяльності в регіонах. На даний момент є лише шість компаній, які працюють вобластях країні через створені ними агентські мережі.[19]
Розглянувши складзасновників лізингових компаній можна зазаначити наступну закономірність: у16,1% компаній серед засновників переважають банки та інші фінансові установи,у 3,2% — державні лізингові компанії, та у 80,7% фізичні та юридичні особи. Втой же час, у 23% лізингових компаній повністю володіють іноземні юридичніособи, та ще в 9% компаній присутній іноземний капітал.
Головнимиоператорами на ринку лізингових послуг в 2003 році в Україні були вітчизнянікомпанії: банки – до них зверталися за лізинговими послугами – 46% підприємствта лізингові компанії – 40%. До іноземних лізингодавців звертались 16%підприємств від загальної кількості тих, хто планував отримати обладнання влізинг. В табл.2 подано переваги споживачів щодо взаємодії із лізингодавцями.
Таблиця 2.1
Індекс справджування лізингових заявок різнимилізингодавцями
Лізингодавці
Рівень укладання угод за заявками Українські лізингові компанії Дві з трьох Українські банки Кожна друга Іноземні лізингові компанії Кожна третя
Найбільшенезадоволення лізингоодержувачі отримали в іноземних лізингових компаніях, якіпропонували більш сприятливі фінансові умови, але негативний фон пов’язаний ізжорсткими умовами і пропозицією тільки імпортного обладнання, тобто іноземнілізингової компанії пріоритетно використовують тільки збутову функцію лізингу,що не відповідає основним інтересам українських споживачів, у яких є попит самена інвестиційну функцію лізингу відповідно до Цивільного кодексу України.
2.2Ринок фінансового лізингу
Відповідно допідпункту 5 статті 4 Закону України “Про фінансові послуги та державнерегулювання ринків фінансових послуг” фінансовий лізинг віднесено до фінансовихпослуг, а його регулювання віднесено до компетенції Уповноваженого органу зрегулювання діяльності фінансових установ.
Указом ПрезидентаУкраїни від 4 квітня 2003 року № 292/2003 Уповноваженим органом виконавчоївлади в сфері регулювання ринків фінансових послуг було визнано Державнукомісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – Держфінпослуг).
Слід зазначити,що до компетенції Держфінпослуг відноситься регулювання ринків фінансовихпослуг та нагляд за небанківськими фінансовими установами, для яких наданняфінансових послуг, в тому числі і фінансового лізингу, є виключним видомдіяльності.
З метоювпорядкування діяльності небанківських фінансових установ, які надаютьфінансові послуги у тому числі і фінансового лізингу, Держфінпослугрозпорядженням від 05.12.03 № 152, зареєстрованого в Міністерстві юстиціїУкраїні 29.12.03 за № 1252/8573 (із доповненнями, затвердженими розпорядженнямДержфінпослуг від 18.03.04 № 184, зареєстрованими в Міністерстві юстиціїУкраїни 06.04.04 за № 432/9031) затвердила „Положення про внесення інформаціїщодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ тавстановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній”.
Реєстраціяфінансових компаній розпочалася у першому кварталі 2004 року. Станом на 1березня 2005 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено 50юридичних осіб, 14 з яких серед іншого мають намір надавати і послугифінансового лізингу. [18]
Слід такожзазначити, що переважна більшість фінансових компаній новостворені і тількипочинають діяльність на фінансовому ринку.
З метоюрегулювання діяльності юридичних осіб не фінансових установ, в тому числі ілізингових компаній, Держфінпослуг розпорядженням від 22.01.2004 р. № 21зареєстрованим Міністерством юстиції України 16 квітня 2004 р. за № 492/9091затвердило „Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами– суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовимиустановами”, яким було запроваджено ведення Переліку юридичних осіб, які маютьправо надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг. Довказаного Переліку відповідно до пункту 1.4 включаються юридичні особи, якісистематично надають фінансові послуги, в тому числі і послуги фінансовоголізингу. Причому до Переліку включаються юридичні особи, які надали доДержфінпослуг визначений Положенням перелік документів. Тобто встановлено дужем’який безкоштовний механізм обліку юридичних осіб, які систематично надаютьфінансові послуги.
Облік такихюридичних осіб Держфінпослуг розпочало у другому кварталі 2004 року. Станом на1 березня 2004 року до Переліку було внесено 126 юридичних осіб, 38 з якихпозиціонують себе як лізингові компанії. Динаміку зареєстрованих фінансовихкомпаній та взятих на облік юридичних осіб Держфінпослуг наведено на рисунку 2.1.
/>
Рисунок 2.1. Кількість внесених до Реєструфінансових компаній та внесених до Переліку юридичних осіб
З метою,запровадження системи збору та обробки статистичної інформації щодо обсягу ікількості укладених та виконаних договорів фінансового лізингу, строку їх дії,галузі використання предмету лізингу та обладнання, яке є предметом лізингу таінші Держфінпослуг розпорядженням від 27.01.2004 № 27 затвердила “Порядокнадання звітності фінансовими компаніями і юридичними особами – суб'єктамигосподарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, алемають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослугможливість надавати окремі види фінансових послуг”, яке зареєстровано уМіністерстві юстиції України 06.04.2004 р. за № 431/9030. Для покращенняякості, достовірності та темпів збору та аналізу звітності суб‘єктів, якіздійснюють лізингові операції, Держфінпослуг розпорядженням від 22.04.04 № 412визначило електронний формат надання звітних даних.
На сьогодніДержфінпослуг запроваджено механізм збору та обробки інформації, яку надаютьфінансові компанії, які включені до Реєстру, та юридичні особи, які включені доПереліку та надають послуги фінансового лізингу.
Так зокрема, зарезультатами наданої до Держфінпослуг інформації лізингові компанії, які всталина облік, на кінець року мають невиконані зобов’язання за 1 378 договорамифінансового лізингу, протягом 2004 року уклали 327 договорів фінансовоголізингу, а виконали – 18 договорів (таблиця 2.2). Разом з тим, фінансовікомпанії не уклали жодного договору фінансового лізингу протягом 2004 року,тому наведені узагальнені дані виключно юридичних осіб (лізингових компаній).
За цей же періодузагальнені дані щодо обсягу договорів фінансового лізингу наведено в таблиці2.3
Таблиця 2.2.
Кількість укладених та виконаних договорівПеріод Кількість компаній, які надали звіти, шт. Кількість чинних договорів на початок періоду, шт. Кількість укладених договорів, шт. Кількість виконаних договорів, шт. Кількість чинних договорів на кінець періоду, шт. ІІ квартал 2004 4 57 24 1 80 ІІІ квартал 2004 28 366 169 8 527 ІV квартал 2004 33 646 134 9 771 Всього 1 069 327 18 1378
Аналіз таблиці2.3 свідчить, що за результатами узагальненої інформації наданої доДержфінпослуг на кінець 2004 року загальний обсяг не виконаних договорівфінансового лізингу склав 2,3 млрд. грн., в той час як з початку року лізинговікомпанії уклали договорів фінансового лізингу загальним обсягом близько 140млн. грн.
Таблиця 2.3
Обсяг лізингових операцій, тис. грн.Період Вартість укладених договорів протягом періоду Вартість невиконаних договорів на кінець періоду ІІ квартал 2004 13 293,28 46 060,47 ІІІ квартал 2004 69 816,60 2 714 030,27 ІV квартал 2004 56 610,34 2 307 590,26 Всього 139 720,22
Аналіз інформаціїсвідчить, що використання лізингових операцій при заміні основних фондівпідприємств залишається середньостроковим інструментом (термін дії договору 2 –5 років), частка довготермінових договорів (більше 5 років), які не виконані накінець року, складає лише близько 4 % (Рис. 2.2).
/>
Рисунок 2.2. Розподіл невиконанихдоговорів за терміном їх дії станом на 31.12.05 р.
Станом на кінецьроку, частка договорів з лізингоодержувачами, які представляють транспортнугалузь, становила 74 % від загального обсягу невиконаних договорів (Рис. 2.3),разом з тим, майже 5 % ринку припадає на підприємства сільського господарства.
/>
Рисунок 2.3. Розподіл невиконанихдоговорів станом на 31.12.04 р.
Цілком очевидно,що саме транспорт як об’єкт лізингу, складає найбільшу частку серед обладнання,яке передано в лізинг, на кінець періоду, а саме 80 % (Рис. 2.4).
/>
Рисунок 2.4. Об'єкти лізингу за видами обладнання
І основнітруднощі, які відчувають лізингові компанії, це труднощі фінансування договорівлізингу. Узагальнені дані щодо джерел фінансування лізингових операцій наведенов таблиці 2.4.
Таблиця 2.4.
Джерела фінансування лізингових операцій, тис. грн.Джерела фінансування ІІ квартал 2004 ІІІ квартал 2004 ІV квартал 2004 Всього Банківські кредити 7 530,25 53 274,59 38 064,92 98 869,76 Власні кошти 3 602,86 6 981,84 9 071,85 20 008,18 Позичкові кошти юридичних осіб 1 172,93 2 444,51 3 617,44 Всього 11 133,11 61 429,36 49 932,91 122 495,38
Аналіз таблиці 2.4свідчить, що основним джерелом фінансування лізингових операцій, є банківськийкредит, так у 2004 році за рахунок банківських кредитів було профінансованопонад 80% всіх договорів укладених протягом вказаного періоду.[7]
Таким чином, лізинговийпортфель компаній внесених до Переліку, який веде Держфінпослуг, на кінець рокусклав 2,3 млрд. грн., що становить 0,66% ВВП.
Очевидно, щостатистичні дані щодо лізингових операцій у минулому році дещо неповні, аджеосновна маса лізингодавців почала надавати звітність лише у другому півріччі.Разом з тим, можна очікувати, що у 2005 році Держфінпослуг буде мати повнуінформацію щодо наданих послуг фінансового лізингу у небанківському сегменті.
Значеннябанківського сектора для розвитку лізингу надзвичайно важливе, оскільки длявсіх учасників лізингових операцій банківське кредитування є значним джереломфінансування їх діяльності:
лізингодавцівикористовують банківські кредити як основне джерело фінансування закупівлімашин, обладнання та інших активів, призначених для передачі у лізинг;
лізингоодержувачінерідко позичають у банків гроші для своїх авансових платежів лізингодавцю;
виробникипредметів лізингу фінансують процес їх розробки та виробництва, залучаючи середінших джерел і банківські кредити.
Крім того,банківське кредитування певною мірою є альтернативою лізингу і потенційноформує здорову конкуренцію на ринку фінансових послуг, пов’язаних з придбанняму користування та власність машин, обладнання, транспортних засобів та іншихвидів майна.
З огляду на це,потужність банківського сектора країни, динаміка його розвитку, обсягибанківського кредитування, ціна та тривалість кредитів є визначальними урозвитку її лізингової індустрії.
2.3Аналіз банківського сектору України
Банківська системаУкраїни діє на основі Закону «Про банки та банківську діяльність» і складаєтьсяз Національного банку України (НБУ) та універсальних банків.
На 1 червня 2005року в Україні зареєстровано 185 комерційні банки, 162 з яких (88%) малиліцензію на здійснення банківських операцій.
Банки можутьстворюватися у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженоювідповідальністю та кооперативних банків. Нині в Україні переважна більшістьбанків діє у формі відкритих акціонерних товариств (82,1%), при цьому 4,3 %всіх зареєстрованих банків є банками зі 100 відсотковим іноземним капіталом.
Власний капіталбанків включає в себе статутний капітал, резерви, накопичений нерозподіленийприбуток тощо. Станом на 1 червня 2005 року у структурі власного капіталубанків-резидентів України переважає статутний капітал (62,2%), нерозподіленийприбуток складає лише близько 15% (Рисунок 2.6):
/>
Рисунок 2.6. Склад та структуравласного капіталу банків-резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
Банківськийсектор в економіці України є найбільш динамічним. Упродовж останніх двох роківзагальний обсяг власного капіталу банків-резидентів збільшився майже вдвічі,при цьому темпи росту сплаченого статутного капіталу цих банків були ще вищі(Таблиця 2.5).
Таблиця 2.5
Динаміка власного капіталу банків-резидентів УкраїниВласний капітал
На
1.01.2003 р.
На
1.01.2004 р.
На
1.01.2005 р.
На
1.04.2005 р.
Власний капітал – всього
млн. грн.
млн. дол. США.
9983
1874
12882
2416
18421
3463
19693
3861
з нього:
Статутний капітал
млн. грн.
млн. дол. США
5998
1126
8116
1522
11648
2190
12309
2414
Незважаючи на те,що банківський сектор України розвивається досить швидко, у переважноїбільшості банків-резидентів донині залишається невеликий за розмірами власнийкапітал і, у тому числі, статутний капітал. За оцінками зарубіжних експертівбанківський сектор України є недостатньо капіталізованим, що є перешкодою нашляху залучення банками великих обсягів довгострокових запозичень, результатомчого є обмеженість обсягів довгострокових банківських кредитів.
НБУ, реалізуючиполітику державного нагляду за банківською системою та керуючись необхідністюзбільшення капіталізації банків, встановлює вимоги щодо розмірів регулятивногокапіталу. Банки-резиденти України зобов’язані дотримуватися певних нормативівадекватності регулятивного капіталу. Для діючих банків встановлена наступнаабсолютна величина регулятивного капіталу (Таблиця 2.6):
Таблиця 2.6
Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу діючих банківВиди діючих банків
На
1.01.2005 р.
На
1.01.2006 р.
На
1.01.2007 р. Місцеві кооперативні банки 1300 1400 1500 Банки, що діють лише на території однієї області (регіональні банки) 4000 4500 5000 Банки, що діють на території всієї України (міжрегіональні банки) 6000 7000 8000
На 1 червня 2005року загальний обсяг регулятивного капіталу банків в Україні становив 20,8млрд. грн. (4,1 млрд. дол. США).
Як зазначалосявище, власний капітал банків у загальному обсязі їх фінансових ресурсів ниніскладає лише 13% в цілому по країні. Решта фінансових ресурсів (87%)представлена зобов’язаннями, які формуються за рахунок коштів фізичних таюридичних осіб, що є клієнтами комерційних банків, а також інших запозиченихбанками коштів. Станом на 1 червня 2005 року у структурі зобов’язань банківмайже 40% припадало на вклади фізичних осіб, 36% — на кошти суб’єктівгосподарської діяльності. Решта зобов’язань формувалася за рахунокміжбанківських кредитів та депозитів (трохи більше 11%), коштів НБУ (майже 1%)тощо (Рисунок 2.7).
/>
Рисунок 2.7 Склад та структура власного капіталубанків-резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
Таблиця 2.7
Динаміка зобов’язань банків-резидентів України Зобов’язання
На
1.01.2003 р.
На
1.01.2004 р.
На
1.01.2005 р.
На
1.04.2005 р.
Зобов’язання – всього
млн. грн.
млн. дол. США.
53913
10121
87353
16381
115927
21794
131473
25779
з них:
Кошти клієнтів
млн. грн.
млн. дол. США
19703
3699
67204
12603
90935
17096
107292
21038
Нині банки вУкраїні мають досить прогресивну структуру вкладів населення з точки зорустроковості. Строкові вклади (вклади, терміном більше 1 року) складають 41,1млрд. грн. (78 % загальної суми вкладень), а вклади до запитання 11,8 млрд.грн. (22 %). Населення віддає перевагу вкладам у національній валюті, якіформують 57% загальної суми вкладів фізичних осіб. Упродовж останніх двох роківзагальний обсяг зобов’язань банків-резидентів збільшився більше ніж вдвічі, прицьому випереджаючими темпами (більше, ніж у 5 разів) зросли вклади клієнтів(Таблиця 2.7).
На 1 червня 2005року загальний обсяг зобов’язань банків-резидентів України становив 135,7 млрд.грн. (26,6 млрд. дол. США). [18]
Нині у структуріактивів банків-резидентів левову частку (майже 70% всіх активів) займаютьнадані банками кредити. Основні засоби та нематеріальні активи складаютьблизько 6%, інвестиції в цінні папери трохи більше 7% (Рисунок 2.8).
За експертнимиоцінками у середньому по банківській системі України активи банків мають низькурентабельність через загальну їх низьку якість, високу питому вагунеприбуткових активів у загальних активах банків та невиправдано високувартість ведення бізнесу.
/>
Рисунок 2.8Склад та структураактивів банків-резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
Таблиця 2.8
Динаміка активів банків-резидентівУкраїниАктиви
На
1.01.2003 р.
На
1.01.2004 р.
На
1.01.2005 р.
На
1.04.2005 р.
Активи – всього
млн. грн.
млн. дол. США.
67774
12724
100234
18796
134348
25257
151166
29640
з них:
Надані кредити
млн. грн.
млн. дол. США
46736
8774
62503
11721
87519
16453
94584
18546
За останні двароки загальний обсяг активів банків-резидентів України зріс більше ніж у двічі,при цьому темпи росту наданих кредитів біли дещо нижчими (Таблиця 2.8).
Кредитнийпортфель банків-резидентів України станом на 1 червня 2005 року мав наступнуструктуру (загальний обсяг кредитного портфеля — 100%):
· кредити,що надані суб'єктам господарювання — 72,8 %;
· кредити,надані іншим банкам та НБУ – 10,2 %;
· кредити,надані фізичним особам – 15,8 %;
· кредити,надані органам державного управління – 0,1 %;
· строковівклади (депозити) в НБУ – 1,1 %;
· кредити,надані небанківським фінансовим установам – 0,0 1 %.
Довгостроковікредити (кредити, тривалістю більше 1 року) становили 54,3 млрд. грн. (48%наданих кредитів); кредити в інвестиційну діяльність – 8,1 млрд. грн. (10%кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності).
Банківськекредитування пов’язане з кредитним ризиком, тому банки мають ретельно оцінюватикредитоспроможність своїх контрагентів. За оцінками експертів у більшостібанків в Україні відсутні ефективні механізми та інструменти управлінняризиками.
На фоні гострогодефіциту інвестицій в оновлення техніки та технології підприємств різнихгалузей банки-резиденти України надають кредити переважно для фінансуванняпоточної, а не інвестиційної діяльності своїх клієнтів. Про це свідчить те, щозаборгованість по кредитах інвестиційного характеру нині становить лише трохибільше 9% загального обсягу вимог за наданими кредитами. Заборгованість понаданих банками кредитах за договорами фінансового лізингу складає лише 0,017млрд. дол. США, або 1% всієї заборгованості по кредитах інвестиційногохарактеру. Згідно інструкції НБУ, для розрахунку адекватності регулятивногокапіталу будь-якого банку його активи за ступенем ризику поділяються на п’ятьгруп. Кожній групі присвоєно відповідний коефіцієнт. Зазначимо, що кредитуваннялізингових угод віднесено нині активів зі ступенем ризику 100% (V групаактивів).
На величинувідсоткових ставок по банківських кредитах значною мірою впливає рівеньоблікової ставки Національного банку України та відсоткових ставок задепозитами. Крім того, рівень відсоткових ставок за банківськими кредитамиформується під впливом ризиків, які мають місце при кредитуванні банками своїхклієнтів, адміністративних, операційних та інших витрат банків.
За період2002-2004 років середньозважені відсоткові ставки за депозитами суб’єктівгосподарювання збільшилася з 6,6% до 8,5%, при цьому швидше росли відсотки по депозитаху національній валюті (Таблиця 2.9).
Таблиця 2.9
Відсоткові ставки банків-резидентів України за строковимидепозитами (депозитами, тривалістю більше 1 року)Види депозитів Середньозважена річна ставка, % 2002 р. 2003 р. 2004 р.
Депозити суб’єктів господарювання – всього
у тому числі:
в національній валюті
у іноземній валюті
6,6
6,9
5,5
7,9
8,2
5,9
8,5
8,9
6,3
Депозити фізичних осіб – всього
у тому числі:
в національній валюті
у іноземній валюті
14,8
19,8
8,2
12,6
16,1
9,1
12,2
15,7
8,7
У цей же періодвідсоткові ставки за депозитами фізичних осіб зменшилися з 14,8% до 12,2%.Зазначимо, відсотки за депозитами у національній валюті зменшилися майже на 4%,а по депозитах у іноземній валюті – дещо зросли.
Разом з тим, ниніспостерігається позитивна тенденція розвитку банківського сектора України, щопроявляється у зменшенні частки проблемних кредитів у кредитному портфелібанків. За перше півріччя 2005 року цей показник зменшився з 3,2 % до 2,9 %.
Аналіз динамікивідсоткових ставок за банківськими кредитами свідчить, що вартість кредитів длявсіх позичальників має тенденцію до зменшення. У 2004 році відсотки по кредитаху національній валюті для суб’єктів господарювання складали у середньому 18%, ав іноземній валюті 12%. Для фізичних осіб відповідно 19 та 14% (Таблиця 2.10).
Таблиця 2.10
Процентні ставки банків-резидентів України за кредитамиВиди кредитів Середньозважена річна ставка, % 2002 р. 2003 р. 2004 р.
Кредити суб’єктам господарювання – всього
у тому числі:
в національній валюті
у іноземній валюті
20,8
24,9
11,9
17,2
19,8
11,2
15,1
17,8
12,2
Кредити фізичним особам – всього
у тому числі:
в національній валюті
у іноземній валюті
18,3
21,9
14,4
22,6
27,6
16,0
16,9
19,8
14,0
Серед відсотковихставок по банківських кредитах, наданих у різні галузі економіки, найвищимибули ставки для позичальників з галузі освіти (більше 20,4%), фінансовоїдіяльності (18,9%). Серед галузей реального сектору найдорожчими були кредитидля галузі будівництва (18,2%) та сільського господарства (17,5%).
Вартістьбанківських кредитів в Україні є досить високою. За висновками експертів високіставки за кредитами значною мірою обумовлені наступним чинниками :
· процентніставки змушені перекривати ризик неповернення кредитів, у тому числі іншимипозичальниками;
· неефективнаструктура витрат банків, коли процентні доходи виступають не тількикомпенсатором процентних витрат, але і чи не єдиним джерелом покриття витратадміністративних;
· недосконалапрактика управління кредитними ризиками, зокрема відсутність інструментівпом’якшення такого ризику;
· недосконалаконкуренція на ринку банківських послуг та висока вартість залучених коштів.
На 1 червня 2005року загальний обсяг доходів банків-резидентів України склав 9,7 млрд. грн.(1,9 млрд. дол. США), а витрат – 8,9 млрд. грн. (1,7 млрд. дол. США). Доходибанків зростають більш високими темпами порівняно з витратами. Левова часткадоходів банків (69%) формується за рахунок надходжень від сплачених банкамвідсотків. Комісійні надходження забезпечують 21% доходів банків (Рисунок 2.9).
/>
Рисунок 2.9 Структура доходів банків резидентів України,станом на 1 червня 2005 року
/>
Рисунок 2.10 Структура витрат банків резидентів України,станом на 1 червня 2005 року
Найбільшоюскладовою витрат банків-резидентів України (44%) є сплачені банками відсотки.Загальні адміністративні витрати складають 36% (Рисунок 2.10).
НБУ використовуєнормативи обов’язкового резервування як один із монетарних інструментів длярегулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитнимринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують обов’язковірезерви.
Перед банківськоюсистемою України нині поставлена ціла низка завдань, серед яких:
· розширитиспектр та збільшити обсяг продуктів та послуг на банківському та фінансовомуринках;
· продовжитироботу по адаптації банківського законодавства України до законодавстваЄвропейського Союзу, рекомендацій Базельського комітету з банківського наглядута інших міжнародних організацій;
· оптимізаціябанківського законодавства щодо витрат на формування банками резервів підактивні операції та процедури списання заборгованості за рахунок таких резервів;
· створенняумов для розвитку небанківських фінансових установ (розвиток інституційного тазаконодавчого забезпечення лізингу, незалежність та ефективність функціонуванняДержфінпослуг);
· активнішевикористовувати лізингові схеми кредитування, зокрема для підтримки підприємствсільського господарства та сфери послуг.
3.Лізинговіплатежі – основа лізингових взаємовідносин
3.1Склад, види та форми лізингових платежів
Основуекономічних взаємозв‘язків між лізингоодержувачем та лізингодавцем створюютьлізингові платежі, котрі відображають відносини власності, користуванняреалізація та присвоєння прав власності на засоби виробництва.
Визначеннярозмірів лізингових платежів має важливе значення для успіхулізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві,які здійснює лізингоодержувач за надане йому правокористуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, задопомогою якого лізингодавець повинен відшкодуватисвої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи зцього, загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повиннавключати:
· суму, щовідшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового майна;
· накладнівитрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування, оформлення документів,зберігання);
· вартістькредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговоюугодою;
· прибуток лізингодавця;
· експлуатаційнівитрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);
· сукупніпослуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);
· витратина страхування майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;
· витратина пошуки лізингоодержувача, рекламу, послугипосередникам;
· втративід знецінення майна в результаті інфляції.
Крім того, влізингових платежах слід враховувати суму податків, які буде сплачувати лізингодавець: податок з власників транспортнихзасобів і податок на майно (в разі його введення). Таким чином, загальна сумалізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від переліченихпараметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим швидшебуде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати авансу, тимменші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість лізингового майна. Інавпаки, якщо лізингоодержувач переносить виплатуперших платежів на пізніший строк, то первинна вартість майна зростає зарахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованогомайна і кредиту.
Розміри, спосіб,форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної сумилізингових платежів встановлюються в лізинговому контракті за взаємною згодоюсторін. Порядок здіснення лізингових платежівгнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розраховуватинадходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схемуплатежів).
3.2Методи розрахунку лізингових платежів
Фінансуваннялізингових контрактів та погашення заборгованості по них може здійснюватися задопомогою різноманітних схем. Лізингоотримувач та лізингодавець обираютьнайбільш зручний по строку та розмірам платежів графік платежів. При цьому єдва основні критерії, за яких обрані умови та схема платежів будутьзадовольняти обидві сторони і лізинговий контракт буде укладено:
· розмірлізингових платежів повинен забезпечити лізинговій компанії прибуток не нижчесередньої норми прибутку на вкладений капітал та покриття всіх витрат,пов'язаних з виконанням та обслуговуванням контракту;
· ціналізингу для лізингоотримувача не повинна бути вище за ціну банківського кредитуна придбання відповідного майна.
Методи розрахункулізингових платежів базуються на теорії зміни вартості грошей у часі. Для всіхсхем розрахунків основною вимогою є рівність теперішньої вартості всіх лізинговихплатежів та вартості майна, яке пропонується у лізинг. Згідно ззагальноприйнятим принципом вартості грошей у часі, мати певну кількість грошейсьогодні завжди краще ніж мати їх завтра. Це пояснюється дією декількохосновних факторів:
· інфляція(з часом, внаслідок загального подорожчання товарів, гроші знецінюються);
· ризик(невизначеність майбутнього збільшує цінність грошей, що є в наявності:сьогодні гривня на рахунку вже є, а чи буде вона там завтра, – ще питання);
· оборотність(грошові кошти здатні з часом самостійно генерувати дохід: можна покласти грошіна депозит чи провести якусь іншу інвестиційну операцію і додатково довкладених грошей отримати певний прибуток).
Лізингова компанія, фінансуючи лізинговий контракт повинна враховуватив лізингових платежах часовий розрив між сплатою грошових коштів постачальникута отриманням грошей від лізингоотримувача.
Здебільшого,сукупність усіх платежів по договору лізингу в основному складається з (1)авансового платежу, (2) періодичних лізингових платежів та (3) викупної(залишкової) вартості. При цьому сплата періодичних лізингових платежів можебути визначена у декількох схемах:
· регулярніплатежі, тобто лізингові платежі, що здійснюються через рівні проміжки часу;вони поділяються на:
· постійніплатежі (ануїтети),
· платежі спостійним темпом зміни та
· платежі замортизацією боргу (відшкодуванням вартості предмета лізингу) рівнимичастинами;
· нерегулярніплатежі – лізингові платежі погоджуються сторонами відповідно до графіку, вякому вказані певні строки та суми платежів.
Та чи інша схемаплатежів застосовується виходячи з побажань сторін договору. На прийняттярішення щодо схеми платежів з точки зору лізингоотримувача впливають:сезонність виробництва, небажання одночасно інвестувати велику суму коштів урозвиток матеріально-технічної бази виробництва; швидке погашення вартостімайна і отримання більш ліквідного балансу з метою подальшого отриманнякредитів, інвестиційна політика тощо. Лізинговакомпанія зазвичай пропонує схему розрахунків платежів таку саму, як і схемазалучення та погашення компанією ресурсів для фінансування лізинговихконтрактів. Зазвичай банк, що фінансує лізингову компанію нараховуєвідсотки за користування кредитними ресурсами виходячи з фактичноїзаборгованості, що діяла в певні проміжки часу за однакової процентної ставки,тому для лізингової компанії прийнятна будь-яка схема лізингових платежів, щозабезпечує отримання запланованої норми прибутку та погашення всіх витрат,пов'язаних з контрактом. Якщо ж лізингова компанія для фінансування лізинговихконтрактів застосовує альтернативні банківському кредиту джерела залученнякоштів або ж залучає кредити, що передбачають жорсткий графік сплатизаборгованості та процентів, то при погодженні схеми лізингових платежів необхіднобути досить обережним оскільки застосуваннярізних схем залучення та розміщення ресурсів може привести до ситуації, колилізингова компанія в певні періоди часу не буде мати «живих» грошей дляповернення залучених ресурсів та сплати процентів за користування ними.
Розглянемопоетапно різні схеми розрахунку лізингових платежів. Для цього введемо деякіпозначення:
P – первіснавартість предмету лізингу (якщо договором передбачено авансовий платіж, то доуваги береться вартість за мінусом суми авансового платежу);
n – строк лізингув місяцях, кварталах, роках (загальна кількість лізингових платежів);
і – відсотковаставка за період (в розрахунках річну відсоткову ставку ділять на кількістьперіодів лізингу в році. Так, для щомісячних лізингових платежів річнувідсоткову ставку необхідно розділити на 12);
S – залишкова(викупна) вартість предмету лізингу. При цьому слід зазначити, що незалежно відметоду розрахунку, чим вищою буде викупна вартість предмету лізингу – тимбільший розмір процентів сплатить лізингоотримувач і отримає лізинговакомпанія.
A – Лізинговийплатіж.
Регулярні постійні платежі (ануїтет)
Регулярніпостійні платежі передбачають виплату однакової суми лізингового платежу черезоднакові проміжки часу. Такий механізм припливу (відпливу) грошей має назвуануїтету. Сума лізингового платежу розраховується за формулою:
/>
Загальна сумалізингових платежів обраховується як добуток отриманого лізингового платежу такількості лізингових платежів.
Приклад
Вартість предметалізингу 1000 грн., ставка 15% річних або 1.25% на місяць, строк лізингуприймемо за 5 місяців, залишкова (викупна) вартість становить 200 грн.
Підставившизначення змінних у наведену формулу отримаємо суму лізингового платежу:
/>
Розподіллізингового платежу на амортизацію боргу (погашення вартості майна) та процентипроводиться послідовно. Сума, що йде в погашення вартості майна, визначаєтьсяяк різниця суми лізингового платежу та процентів на залишок заборгованості:
/>
де дt – сума, щовідноситься в погашення вартості майна в періоді t =1,…n.
Дt-1 – залишок заборгованості за предмет лізингу на кінець періоду t-1.
Для зручностінаведемо графік сплати лізингових платежів, погашення вартості майна тапроцентів в табличній формі:
Таблиця 3.1
Лізингові періоди
Залишок заборгованості,(гр.2-гр.3)
Погашення вартості майна,(гр.5-гр.4)
Проценти, (гр.2* ставка лізингу)
Лізинговий платіж 1 1 000,00 156,05 12,50 168,55 2 843,95 158,00 10,55 168,55 3 685,95 159,98 8,57 168,55 4 525,97 161,98 6,57 168,55 5 364,00 164,00 4,55 168,55
Всього 200,00 800,00 42,75 842,75
З таблиці видно,що сума процентів з плином часу зменшується, в той час як сума амортизаціїборгу, навпаки, збільшується. При цій схемі в перших періодах лізингу баланскомпанії-лізингоотримувача буде менш ліквідним, фінансова стійкість компанії –порівняно меншою, у звіті про прибутки і збитки компанії буде вказано значніфінансові витрати. Якщо компанія-лізингоотримувач на протязі перших періодівлізингу планує для розвитку виробництва отримувати кредитні кошти в банку, авартість лізингового контракту для компанії є достатньо значною, необхіднопогодити з лізингодавцем іншу схему лізингових платежів.
Зазначена схемапобудови лізингових платежів (ануїтет) здебільшого використовується під часлізингу основних засобів загальногосподарського призначення та обладнання,амортизація якого відбувається лінійним методом (віддача або, так би мовити,економічний ККД основного засобу практично не залежить від строку використаннята пов'язаного з ним фізичного зносу).
Регулярні платежі з постійним темпом зміни
Умови погашеннязаборгованості по лізингу передбачають зміну (збільшення чи зменшення)лізингових платежів з постійним темпом приросту (зменшення) в кожному періоді.Іншим чином, задається прискорена (зменшена) амортизація боргу (погашеннявартості майна). Розміри лізингових платежів розраховуються за допомогою такихформул:
/>
де А1 – розмірпершого лізингового платежу;
t – періодлізингу = 1, …, n;
k – темпприросту. Якщо k>0 – відбувається прискорене погашення вартості майна, якщоk
Розмір першоголізингового платежу визначається:
/>
Розподіллізингового платежу на амортизацію боргу (відшкодування вартості предметалізингу) та проценти проводиться так само як і в попередньому прикладі: сума,що йде в погашення вартості майна, визначається як різниця суми лізинговогоплатежу та процентів на залишок заборгованості.
Використовуючидані попереднього прикладу та приймаючи темп приросту рівним 36% річних (3% вмісяць) перший лізинговий платіж буде дорівнювати:
/>
Наведемо графіксплати лізингових платежів, відшкодування вартості предмета лізингу тапроцентів в таблиці:
Таблиця 3.2
Лізингові періоди
Залишок заборгованості, (гр.2-гр.3)
Погашення вартості майна,(гр.5-гр.4)
Проценти, (гр.2*ставка лізингу)
Лізинго-вий платіж 1 1 000,00 146,35 12,50 158,85 2 853,65 152,95 10,67 163,62 3 700,70 159,77 8,76 168,53 4 540,93 166,82 6,76 173,58 5 374,11 174,11 4,68 178,79
Всього 200,00 800,00 43,37 843,37
Як бачимо зтаблиці, кожен наступний лізинговий платіж на 3% більший за попередній.
Якщо необхідно,щоб лізингові платежі зменшувались з плином часу значення коефіцієнту kнеобхідно зробити від'ємним. Використовуючи дані попереднього прикладу приймемотемп приросту рівним –36% річних (–3% в місяць) та наведемо графік сплатилізингових платежів в табличній формі:
Таблиця 3.3
Лізингові періоди
Залишок заборгованості, (гр.2-гр.3)
Погашення вартості майна,(гр.5-гр.4)
Проценти, (гр.2*ставка лізингу)
Лізинговий платіж 1 1 000,00 166,34 12,50 178,84 2 833,66 163,05 10,42 173,47 3 670,62 159,88 8,38 168,27 4 510,73 156,83 6,38 163,22 5 353,90 153,90 4,42 158,32
Всього 200,00 800,00 42,11 842,11 /> /> /> /> /> /> /> />
Як бачимо зтаблиці, кожен наступний лізинговий платіж на 3% менший за попередній. Прицьому погашення вартості предмету лізингу в перших періодах відбуваєтьсябільшими темпами ніж в попередніх прикладах, як наслідок – лізингова компаніяотримує меншу суму процентів. Така схема лізингових платежів може зокремазастосовуватись у випадку прискореної амортизації предмету лізингу, тобто тоді,коли предмет лізингу відчутно втрачає свою продуктивність, а отже і здатністьгенерувати продукцію (кошти) з плином часу.
Логічним є те, щочим більше по модулю значення коефіцієнту k – тим відчутніше буде розрив міжнайбільшим та найменшим лізинговим платежем по контракту.
Регулярні платежі з амортизацією боргу рівними частинами
При такій схемірозмір лізингового платежу визначається як сума відшкодування вартості предметалізингу та процентів. При цьому погашення вартості предмету лізингу в кожномуперіоді відбувається рівними частинами, а сума процентів визначається виходячиз величини заборгованості за предмет лізингу на початок періоду.
Сума періодичноговідшкодування вартості предмета лізингу визначається діленням вартості, щопогашається на кількість періодів:
/>
Де d – сумавідшкодування вартості предмета лізингу.
Лізинговий платіж визначається за формулою:
/>
Залишокзаборгованості за предмет лізингу (Дt) на початок кожного наступного періодувизначається як різниця залишку заборгованості на початок попереднього періоду(Дt-1)та щомісячної суми погашення вартості предмету лізингу (d).
Використовуючидані попередніх прикладів наведемо графік лізингових платежів у таблиці:
Таблиця 3.4
Лізингові періоди
Залишок заборгованості,(гр.2-гр.3)
Погашення вартості майна
Проценти, (гр.2*ставка лізингу)
Лізинговий платіж,(гр.3+гр.4) 1 1 000,00 160,00 12,50 172,50 2 840,00 160,00 10,50 170,50 3 680,00 160,00 8,50 168,50 4 520,00 160,00 6,50 166,50 5 360,00 160,00 4,50 164,50
Всього 200,00 800,00 42,50 842,50
Наведемопорівняння наведених регулярних платежів в табличній формі
Таблиця 3.5
Лізингові періоди
Постійні платежі (ануїтет)
Платежі з постійним темпом приросту k=3%
Платежі з постійним темпом приросту
k=–3%
Платежі зі сплатою боргу рівними частинами
1 168,55 158,85 178,84 172,50
2 168,55 163,62 173,47 170,50
3 168,55 168,53 168,27 168,50
4 168,55 173,58 163,22 166,50
5 168,55 178,79 158,32 164,50
Всього 842,75 843,37 842,11 842,50 /> /> /> /> /> /> />
Як бачимо зтаблиці, платежі з постійним додатнім темпом приросту в абсолютному значеннідають найбільший прибуток лізинговій компанії і, відповідно, є найбільшвитратними для лізингоотримувача.
На практиці,лізингові компанії частіше за все використовують дві схеми з наведених: ануїтетта платежі з рівномірним погашенням вартості предмету лізингу (графа 2 та графа5). При цьому слід зазначити, що при рівних умовах щодо відсоткової ставки,строку лізингу та викупної вартості абсолютний дохід від застосування ануїтетузавжди буде більший.
Нерегулярні платежі
Нерегулярниминазивають сплату лізингових платежів, що здійснюються в різних сумах за різніпроміжки часу. Ініціатива щодо застосування нерегулярних платежів частіше завсе надходить від лізингоотримувача. Це здебільшого пов'язано з сезонністюбізнесу компанії-лізингоотримувача або ж стратегією одночасного інвестуваннямзначної суми грошових коштів в оборот для стрибкоподібного росту бізнесу абодля виконання привабливого контракту.
Зазвичайлізингоотримувач пропонує погодити графік, в якому лізингові платежі єнезначними в перші періоду лізингу і швидко зростають через певний проміжокчасу. Слід вказати, що при застосуванні банківських кредитів є схожа схема, щопередбачає відстрочення сплати тіла кредиту при обов'язковій щомісячній сплатівідсотків за користування ним. В такому випадку заробіток лізингової компаніїпереважно буде більшим ніж при застосуванні схем регулярних платежів. Необхіднотакож зазначити, що в цьому збільшується ризик, пов'язаний з невиконанняклієнтом договору лізингу, а тому лізингова компанія завжди збільшить процентпо лізингу на премію за ризик дефолту по контракту.
На практиці такожє ситуації, коли клієнт бажає швидше розрахуватися за предмет лізингу і, якнаслідок, сплатити менше процентів лізинговій компанії. При цьому клієнтпропонує погодити графік платежів, в якому розмір лізингових платежів в першіперіоди є досить значним, а через деякий період різко зменшується. В такомувипадку сума отриманих лізингодавцем процентів буде менше ніж при застосуваннісхеми регулярних платежів. Вважаючи на це лізингова компанія і в цьому випадкумає збільшити процент за лізинг на компромісну величину. Збільшення процентноїставки викликане тим, що при такій схемі лізингова компанія недоотримає частинудоходів в порівнянні із застосуванням ануїтету або іншої схеми регулярнихплатежів.
Наведемо порядокрозрахунку нерегулярних лізингових платежів. Спочатку задається графіклізингових платежів. Розподіл платежу на відшкодування вартості предметалізингу та проценти проводиться послідовно за вже відомою нам формулою:
/>
де дt – сума, щовідноситься в погашення вартості мана в періоді t =1,…n.
Дt-1 – залишок заборгованості за предмет лізингу на кінець періоду t-1.
Останнімлізинговим платежем досягається рівність сум виплат і заборгованості за предметлізингу. Для визначення останнього лізингового платежу необхіднопродисконтувати (привести до теперішньої вартості) потік лізингових платежів завиключенням останнього платежу, оскільки він на цей час ще невідомий. Знайтиарифметичну різницю між вартістю майна та продисконтованою сумою лізинговихплатежів. Ця різниця буде становити теперішню вартість останнього лізинговогоплатежу. Для графіку необхідно розрахувати її майбутню вартість. Наведемоформули для здійснення вказаних розрахунків.
Сумадисконтованих лізингових платежів:
Сумадисконтованих лізингових платежів:
/>
Розмір останньоголізингового платежу розраховується за формулою:
/>
Розглянемонаведені формули розрахунку на прикладі.
Приклад
Залишимо такісамі параметри лізингової угоди як і в попередніх прикладах (вартість предметулізингу 1000 грн., процентна ставка по лізингу 1.25% на місяць, строк лізингуприймемо за 5 місяців, залишкова (викупна) вартість становить 200 грн.). Крімтого, погоджено наступні лізингові платежі: 1-й період лізингу – 20,00 грн.,2-й період – 0,00 грн., 3-й період – 50,00 грн., 4-й період — 350,00 грн.Необхідно визначити суму останнього лізингового платежу та побудувати графікплатежів.
Спочатку продисконтуємо суму запропонованих лізингових платежів. Підставивши значеннязмінних у наведену формулу отримаємо:
/>
Знайдемо майбутнювартість останнього лізингового платежу:
/>
Побудуємо графіклізингових платежів в наступній таблиці.
Лізингові періоди
Лізинговий платіж
Залишок заборгованості(гр.3-гр.5)
Проценти(гр.3*ставка лізингу)
Погашення вартості(гр.2-гр.4) 1 20,00 1 000,00 12,50 7,50 2 - 992,50 - - 3 50,00 992,50 24,97* 25,03 4 350,00 967,47 12,09 337,91 5 437,43 629,56 7,87 429,56
Всього 857,43 200,00 57,43 800,00
* Проценти за 2-йта 3-й періоди лізингу.
Як бачимо зтаблиці, при всіх інших рівних умовах, порядок та розмір платежів доситьсуттєво впливають загальний розмір контракту в порівнянні з наведеними схемамирегулярних платежів. Слід також зазначити, що чим більшою буде різниця міжмаксимальним і мінімальним розміром лізингового платежу, тим більшою будерізниця між загальною сумою лізингових платежів при нерегулярному графіку тасумою лізингових платежів, побудованих за методом ануїтету.
Порівняння різних схем здійснення платежів з різних джерел фінансування
Головна метаінвестицій, головна мета будь-якого комерційного підприємства – максимальнеодержання прибутку. Припустимо на ринку середній рівень рентабельності напослуги становить 15%. В силу певних особливостей діяльності компанія маєвитрати значно вищи ніж витрати більшості підприємств на цьому ринку. Чи можетака компанія встановлювати ціну на свої послуги виходячи з середньогоринкового рівня рентабельності? Звичайно ні, оскільки ціна на послуги цієїкомпанії буде значно вище за середньоринкову і компанія не зможе в запланованихобсягах продавати свої послуги, а так – недоотримає прибутків. Або ж іншаситуація, коли внаслідок певних обставин собівартість послуг для компанії єдосить низькою в порівнянні з середньоринковою. Чи варто в такій ситуаціїкомпанії встановлювати середньоринкову норму прибутку на свої послуги? Такожні, оскільки компанія в такому випадку буде недотримувати прибутки. Отже,однією з головних умов одержання максимального прибутку є правильне визначенняціни на свою продукцію, послуги, роботи. Цінає інструментом стимулювання попиту і одночасно представляє собою головнийфактор довгострокової рентабельності. Для підприємства, яке бажає досягтистійкого положення на ринку, встановлення ціни має ключове значення для успіхуобраної стратегії ведення бізнесу.
У цьому ілізингові компанії не є винятком. Виходячи на ринок фінансових продуктів, дляуспішних продажів і отримання прибутку, лізингова компанія повинна сформуватиконкурентну ціну на свої послуги. Яка ціна буде найбільш об'єктивною? Логічно,що потрібно порівняти ціни прямих та потенційних конкурентів на аналогічніпослуги. Але яким чином це зробити правильно? Якщо для порівняння ціни на товарв торгівлі враховується тільки декілька факторів (безпосередньо ціна,можливість доставки, можливість відстрочення платежу), то для порівняння цінилізингу простою арифметикою обійтися важко. Це пояснюється тим, що лізинг як ікредит передбачає отримання не одного платежу, а цілого потоку платежів, щоможуть здійснюватися в різні строки і за різними схемами (щомісячно,щоквартально, із різними ставками, з додатковими платежами чи комісіями або безних тощо). Крім того, якщо порівнювати фінансовий лізинг та банківський кредит,платежі по лізингу крім амортизації боргу та процентів зазвичай втілюють у собікомпенсацію прямих витрат лізингової компанії, в той час як за договоромбанківського кредиту найчастіше сплачується тільки процент та погашення тілакредиту.
Якщо аналізуватипривабливість того чи іншого контракту недостатньо просто порівняти процентніставки, якщо платежі за одним контрактом здійснюються поквартально, а за іншим– помісячно. Або ж не можна просто порівняти суму лізингових платежів із сумоюплатежів за договором банківського кредиту і сказати, що банківський кредитдешевше не враховуючи при цьому той факт, що позичальнику необхідно будесамостійно сплачувати податки, страхування, держмито тощо.
Для того щобправильно порівняти вартість кредиту та вартість лізингу необхідно чіткоусвідомлювати з чого складається ціна на лізинг і що необхідно врахувати дляспівставлення різних моделей фінансування. Формування ціни лізингу –лізингового платежу – передбачає перш за все відшкодування вартості предметулізингу, покриття витрат лізингової компанії та одержання запланованої нормиприбутку вигляді процентів.
Серед прямихвитрат лізингової компанії можна зазначити найбільш розповсюдженими є:
· витратина страхування предмету лізингу;
· податкита платежі пов'язані з придбанням предмету лізингу (внески до Пенсійного фондупри набутті права власності на транспорт або нерухомість, платежі за реєстраціюпредмета лізингу);
· податкита платежі пов'язані з перебуванням предмета лізингу у власності лізинговоїкомпанії (податок з власників транспортних засобів, проходження щорічноготехогляду транспортних засобів тощо).
Проводячи аналізумов контрактів, що є неспівставними можна застосовувати декілька методів. Намій погляд, для порівняння різних схем фінансування найбільш доцільнозастосовувати метод розрахунку чистої теперішньої вартості (NPV). Цей методзаснований на зіставленні величини вартості предмету лізингу (кредиту) іззагальною сумою дисконтованих чистих грошових виплат по лізингу (кредиту).
Першим кроком допорівняння ціни лізингу із ціною кредиту буде формування переліку прямихвитрат, які пов'язані з предметом лізингу. При цьому необхідно зважати на таківажливі обставини:
· прилізингу вартість прямих витрат лізингової компанії рівномірно включена влізингові платежі, в той час як при кредиті ці витрати можуть бути сплаченівсією сумою наперед за рік (наприклад, страхування майна);
· у зв'язкуз тим, що лізингова компанія є свого роду «оптовим покупцем» вартість та умовипослуг для неї практично завжди дешевше (для прикладу можна привести все те жстрахування майна – за однакових умов страхування ставка для лізинговоїкомпанії завжди буде менше ніж для стандартного клієнта).
Наступним крокомнеобхідно побудувати графік платежів по кредиту і по лізингу та здійснитидисконтування (приведення до теперішньої вартості — PV) потоків платежів заформулою:
/>
де Аn – платіж повідповідному графіку в періоді n. При кредиті A повинно включати в себе такожвсі прямі витрати, що повинні бути понесені позичальником;
n – кількістьперіодів виплати платежу по лізингу/кредиту;
r – ставкадисконтування. Оскільки ми проводимо порівняння проектів з точки зоруклієнта/позичальника, то логічним є за ставку дисконтування прийняти ставкузалучення ним короткострокових банківських кредитів.
Далі визначаємочисту приведену вартість джерела фінансування:
/>
Де Р – первіснавартість предмета лізингу/кредиту.
Оцінка вигідностітого чи іншого інструменту фінансування проводиться шляхом порівняння величинNPV контрактів. Проект, NPV якого є найменшим, буде найбільш вигідний дляклієнта.
Отже, знаючи якпровести порівняння різних лізингових умов або ж порівнюючи лізингові платежівз банківським кредитом можна визначити об'єктивну ціну кожної із послуг тапереконати потенційного покупця у найбільшій привабливості умов саме вашоїкомпанії.
Висновки
В умовахінвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі формисеред країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що виявляється доспецифічної форми економіко-правових відносин, що отримала збірне найменування«лізингу».
Являючисьпродуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними длянього високорозвиненими відносинами ринкової економіки, традиційних форм позикиі оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних формдіалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційногонагромадження.
Такийальтернативний засіб інвестування як одержання і використання іноземнихкредитів має ряд негативних факторів, значна частина коштів спрямовується напокриття поточних витрат, дефіциту державного бюджету, а не на інвестуваннявиробництва і його технологічне відновлення. До того ж іноземні кредитизбільшують зовнішній борг і на його обслуговування витрачаються значні валютнікошти.
Враховуючиситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склаласяна вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їхпрактично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгостроковогокредитування в Україні в найближчий час.
На даний момент вУкраїні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давнорозповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштівдля інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційнихресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.
Однією з основнихформ подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг, в т. ч. іміжнародний.
Лізинг створюєекономічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству — постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштівдля здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх навиробничий розвиток.
Вирішення вищезазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулюваннялізингових відносин, врахування переваг регулювання лізингових операцій в іншихкраїнах, приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг,всебічна підпримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогувирішити значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученнямкоштів.