Підвищення конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг (на матеріалах АКБ "Приватбанк")

Міністерствоосвіти і науки України
Національнийгірничий університет
Кафедрамаркетингу
МАГІСТЕРСЬКАДИПЛОМНА РОБОТА
натему: ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ (на матеріалахАКБ „ПРИВАТБАНК”)
Дніпропетровськ2007

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬКОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ: СУТНІСТЬ ТА ГОЛОВНІ ВИЗНАЧАЛЬНІ ФАКТОРИ
1.1 Особливості банкуяк суб’єкта ринку
1.2 Теоретичні основиконкурентоспроможності банку
1.3 Фактори, яківпливають на конкурентоспроможність банку
1.4 Методика оцінкиконкурентоспроможності банку
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АКБ “ПРИВАТБАНК” НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ
2.1 Аналіз ринкубанківських послуг
2.2 Аналіз стануконкурентоспроможності банку
РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АКБ “ПРИВАТБАНК” НА РИНКУ СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНИХБАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ
3.1 Соціально-орієнтованібанківські послуги населенню
3.2 Маркетингові заходи підвищення конкурентоспроможності таекономічний ефект впровадження комплексу маркетингу в сегменті соціально-орієнтованихбанківських послуг для пенсіонерів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

ВСТУП
 
Ринок банківських послуг є однією із найважливіших і невід’ємних складовихсучасної ринкової економіки. Тому сьогодні зростає інтерес до різних аспектів діяльностібанків та методів управління ними. Банки поступово перетворилися у основних посередниківу перерозподілі капіталів, у забезпеченні безперервності процесу економічного відтворення.Умови зростаючої конкуренції і комерціалізації діяльності диктують необхідністьреорганізації структур, розробки гнучких ринкових стратегій, проведення сегментаціїринку банківських послуг, розвитку нових його сегментів, послуг та методів обслуговування.
Сучасний ринок фінансових послуг України представлений банками, страховимикомпаніями, інвестиційними фондами, компаніями, що спеціалізуються на операціяхіз цінними паперами, кредитними спілками та іншими суб’єктами фінансового ринку.
Нині найрозвинутішою і найсформованішою є банківська система, де конкуренціязагострюється, і ця сфера потребує удосконалення діяльності.
Актуальність обраної теми дипломного проекту та доцільність проведення дослідженьдля оцінки стану та перспектив розвитку соціально-орієнтованих банківських продуктівполягає в тому, що за останні роки в економіці і банківській системі України відбулисярадикальні зміни, обумовлені досягненням Україною реальної політичної та економічноїне-залежності і переходом до розбудови соціально орієнтованої економіки. Нині убанківському бізнесі України точиться жорстка боротьба як за збереження наявнихклієнтів і надання їм нових банківських послуг, так і за залучення нових. Для цьоготреба пропонувати кращі умови обслуговування, підвищувати їх якість. Водночас банкамтреба ретельніше вивчати нові потреби клієнтів у тих чи інших банківських продуктах.Безперечну перевагу над своїми конкурентами будуть мати ті банки, які пропонуютьклієнтам велику кількість послуг чи унікальні послуги в одному з сегментів ринку.
Отримання соціального грошового забезпечення населенням в Україні, яке традиційновиконувалось через прямі поштові перекази грошей пенсійно-соціальних фондів черезмонопольну систему Укрпошти з отриманням готівкових коштів по повідомленню у відділенніпошти чи доставкою готівкових коштів переказу по графіку до місця проживання отримувачапрацівниками Укрпошти, у 21 сторіччі потребує радикально-нової технології.
Банківська участь в обслуговувані потоків соціальних платежів в Україні розпочаласьз агентського договору Державного Ощадного банку України та Укрпошти на обслуговуваннязустрічними потоками готівки “комунальні платежі” проти “пенсійних виплат” в суміщенихвідділеннях Ощадбанку та Укрпошти.
Монополію цього обслуговування порушила поява у 1994 році спеціалізованогоакціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”, з яким були заключені договори провідкриття всіх накопичувальних рахунків підприємств по сплаті пенсійно-соціальнихвнесків та виплаті соціальних коштів за наказами Пенсійного та соціальних фондівотримувачам через створювані філії та відділення АППБ “Аваль”. Штучна монополізаціяобслуговування коштів соціального забезпечення в двох банках України була зруйнованау 1998 році в результаті “дефолту” фінансової піраміди системи державних облігаційУкраїни, в які були вкладені кошти активів цих банків. На ринок обслуговування потоківсоціальних платежів населенню вийшли нові комерційні банки з новими технологіямита соціально-орієнтованими банківськими продуктами масового обслуговування населення.
Грошовий потік коштів Пенсійного фондута фондів соціального страхування в Україні у 2005 році становив біля 73,0 млрд.грн.,тобто займав частку у 24% у сумарних державних фінансах України або 17,5% від рівняВВП України у 2005 році. Банківське обслуговування такого грошового потоку потребуєспеціальних банківських соціально-орієнтованих продуктів та територіального розвиткувідділень банківської мережі.
Таким чином, вивчення такого питання як підвищення конкурентоспроможностібанківських послуг в сегменті соціальних банківських продуктів є дуже актуальнимна сьогодні.
Попри очевидну важливість, питання конкурентоспроможності банку та його послугне знайшло свого відображення у роботах як вітчизняних, так і іноземних авторів.В економічній літературі зустрічаються лише окремі дослідження конкурентоспроможності,які ведуться відносно функціонування підприємства сфери виробництва чи послуг.
Об’єктом дослідження виступає конкуренція на ринку банківських послуг та окремов перспективному сегменті соціально-орієнтованих банківських продуктів на прикладідіяльності найбільшої банківської установи України- АКБ “Приватбанк” м.Дніпропетровськ.
Предметом дослідження є методи підвищення конкурентоспроможності банківськихпослуг та пошук доходних сегментів ринку банківських послуг з відносно низьким рівнемконкуренції, сутність та портфельний ряд соціально-орієнтованих банківських продуктівв АКБ “Приватбанк”, а також в інших банківських установах банківської системи України.
Таким чином, метою дипломної роботи є оцінка можливостей використанняіснуючих методів для підвищення конкурентоспроможності банківських послуг, а такожрозробка практичних рекомендацій щодо підвищення конкурентоспроможності банківськихпослуг, які надаються ЗАТ «ПриватБанк», у теоретичному обгрунтуванні важливостівикористання банківськими установами України “вільного конкурентного” сегменту соціально-орієнтованихбанківських продуктів для обслуговування грошового потоку соціального фінансуваннянаселення України, розкриттю діючої практики розвитку соціально-орієнтованих банківськихпродуктів в АКБ “Приватбанк”, а також пошуку напрямків удосконалення розвитку соціально-орієнтованихбанківських продуктів на основі систематизації існуючих тенденцій розвитку цьогосектору в банківській системі України.
Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішувались наступні завдання:
— проаналізована сутність та методи підвищення конкурентоспроможностібанківських послуг;
— досліджений вплив чинників зовнішнього та внутрішнього середовищабанку на конкурентоспроможність банківських послуг;
-          обгрунтованосоціальну значимість банківської інфраструктури АКБ “Приватбанк”, як найбільшоїбанківської установи України, у впровадженні новітніх технологій обслуговуваннясоціальних виплат громадянам України;
-          розглянутопроцес функціонування соціально-орієнтованих банківсь-ких продуктів розробки АКБ“Приватбанк”;
-          запропонованошляхи розширення бази та вдосконалення інструментів надання соціально-орієнтованихбанківських послуг в АКБ “Приватбанк”;
— обгрунтовано підвищення рентабельності роботи банківськоїустанови при підвищенні обсягів безготівкового обслуговування грошових потоків соціальнихвиплат з організацією безготівкового обслуговування зустрічних платежів населенняза послуги з сум соціальних виплат;
— розроблено модель розрахунку конкурентоспроможності банківських послуг вокремому перспективному сегменті соціальних банківських продуктів фізичним особамта здійснено аналіз отриманих результатів.
В дипломній роботі були використані наступні методи дослідження:
– структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичнийаналіз хронологічних рядів параметрів. Мета дослідження – виділення характернихсегментів ринку банківських послуг та рівня концентрації обсягів послуг в окремихгрупах банків на характерному сегменті;
— Метод розрахунку одиничних і групових показників для визначення конкурентоспроможностібанківських послуг. Мета дослідження – виділення переваг порівняно з продуктамиі послугами конкурентів;
— SWOT – аналіз для комплексного вивчення, по-перше, зовнішнього сере-довища,елементи якого таять в собі як загрози, так і можливості для роз-витку банку, апо-друге, внутрішнього середовища банку, вказуючи на його власні сильні і слабкісторони. Мета дослідження – виявити вплив зовнішніх і внутрішніх факторів на конкурентоспроможністьбанківських послуг;
— побудова математичної моделі розрахунку рентабельності операційноїдіяльності банку як функції вартості ресурсів та дохідності активних операцій, побудоварозрахункового алгоритму математичної моделі в “електронних таблицях” EXCEL-2000та проведення прогнозного моделювання впливу частки соціальних банківських продуктівна рентабельність роботи банківської установи.
Питанню розвитку соціально-орієнтованих банківських продуктів при-діляєтьсязначна увага Кабінету Міністрів України, що знайшло своє відобра-ження в постановах:
— “Надання АКБ “Приватбанк”статусу уповноваженого банку по здійс-ненню виплату пенсій й грошової допомоги пенсіонерам”№785 від 12 травня 2000р.
-          “ Порядокотримання адресної матеріальної допомоги та соціально-орієнтованих виплат” №1596від 30.08.1999р.;
-          «Про удосконаленнямеханізму виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ та державної соціальноїдопомоги» від 22 квітня 2005 р. N 318;
— Згідно Постанови КМУ від 07.09.2000 № 1403 Приватбанк включено у число банків-агентів,уповноважених здійснювати виплати компенсації особам, що постраждали від переслідуваньнацистів у роки Другої світової війни.
На вирішення проблеми розвитку соціально-орієнтованих банківських продуктівспрямовані дослідження, викладені в монографіях наступних авторів: – АзаренковаГ.М., Васюренко О.В., Герасимович А.М., Жуков Е.Ф., Коцовсь-ка Р.Н., РичаківськаВ.І., Мороз А.М., Українська Л.О., Савлук М.І., Панова Г.С., Примостка Л.О., ПуховкінаМ.Ф., Спіцин І.О., Спіцин Я.О., Шевченко Р. І.
Впровадження пропозицій ірекомендацій щодо шляхів розвитку соціально-орієнтованих банківських продуктів,наданих в дипломній роботі, дозволить:
-          зосередитиувагу банківських установ на привабливість розвитку сектору банківського обслуговуванняфондів недержавного пенсійного забезпечення, що створить довгострокову ресурснубазу діяльності банківських установ на інвестиційно-іпотечному ринку;
-          вивести обслуговуваннясоціальних виплат населенню банками з перших двох рівнів сервісу (отримання коштівв банку та отримання коштів в точках банківського самообслуговування) на третійрівень сервісу – “доставка платежів до місця проживання” та “прийняття платежівв місцях проживання”;
-          вирішити питаннястратегії впровадження новітніх банківських технологій обслуговування грошових потоківсоціальних виплат в приміських районах та сільських районах;
-          залучити часткукоштів соціальних виплат пенсіонерів (“кошик збережень”) на поточних та депозитнихрахунках, що створить додаткову базу кредитних ресурсів банків;
Це надасть можливість організувати діяльність банківських установ у відповідностіз цілісною системою управління розвитку соціально-орієнтованих банківських продуктівдля задоволення соціальних потреб населення України.
Інформаційною базою дипломного дослідження були – звітні документи АКБ “Приватбанк”за 2000 – 2007 роки, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціаціїукраїнських банків, Держкомстату України.
 

РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТНІ ПЕРЕВАГИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ: СУТНІСТЬТА ГОЛОВНІ ВИЗНАЧАЛЬНІ ФАКТОРИ
 
1.1 Особливості банку як суб’єкта ринку
 
Структура кредитно-фінансової системи в різних країнах із розвинутою ринковоюекономікою хоч і має свою специфіку, однак їх властиві і загальні риси. Так у кожнійкраїні до фінансово-кредитної системи входять:
-          центральнийбанк, який здійснює керівництво всією фінансово-кредитною системою країни;
-          комерційнібанки, які становлять “арматуру” фінансово-кредитної системи й здійснюють різніфінансові операції;
-          спеціальнікредитно-фінансові інститути, до яких входять:
а) інвестиційні компанії та фінансові корпорації, діяльністьяких має допоміжний характер, доповнюючи операції комерційних банків, або поширюючисьна такі сфери кредитування, які є надто ризикованими для комерційних банків;
б) страхові компанії, які за рахунок страхових внесків тісно пов ' язані зкредитною системою й навіть конкурують з банками;
в) позичково-ощадні асоціації та кредитні союзи, що за формою е кооперативами;
г) пенсійні фонди, що формуються як приватними компаніями, так і державнимиорганами;
д) фондові біржі, які забезпечують ефективний ринок продажу і купівлі ціннихпаперів;
За ринкових умов банки та інші фінансові інститути відіграють ключову рольу перетворенні заощаджень домогосподарств та інших секторів економіки на продуктивнівиди інвестицій. Тобто, комерційний банк, як учасник кредит-но-фінансового ринкувиступає як фінансовий посередник одночасно в двох ролях:
-          як позичальниквільних коштів фінансового ринку;
-          як кредиторучасників та споживачів коштів фінансового ринку.
Виконуючи свою посередницьку функцію, ці установи стимулюють збільшення сумизаощаджень, що зберігаються в них в виді депозитів. У свою чергу, як фінансові посередники,банки та фінансово-кредитні установи мають величезний потенціал для збільшення рентабельностісвоїх операцій, тобто позитивної різниці між витратами на діяльність позичальникагрошових коштів та доходами від діяльності кредитора по найбільш прибутковому розміщеннюв активні операції тимчасово придбаних коштів.
Банківська система України має дворівневу структурута складається з Національного банку України (1 рівень) та комерційних банків (2рівень), що створені і діють на території України відповідно до положень Закону«Про банки та банківську діяльність» [1].
Комерційні банки 2 рівня банківської системи Україні можуть функціо-нуватияк універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними,інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за ви-дамиоперацій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованихбанків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюванихцими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 від-сотківйого активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізова-ного ощадногобанку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства зобмеженою відповідальністю або кооперативного банку [3].
На підставі банківськоїліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції [19]:
1) приймання вкладів (депозитів)від юридичних і фізичних осіб;
2) відкриття та веденняпоточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошовихкоштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштівна них;
3) розміщення залученихкоштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених операцій,має право здійснювати такі операції та угоди:
1) операції з валютнимицінностями;
2) емісію власних ціннихпаперів;
3) організацію купівлі тапродажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
4) здійснення операцій наринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
5) надання гарантій і поручительствта інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
6) придбання права вимогина виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги,приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
7) лізинг;
8) послуги з відповідальногозберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
9) випуск, купівлю, продажі обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
10) випуск банківських платіжнихкарток і здійснення операцій з використанням цих карток;
11) надання консультаційнихта інформаційних послуг щодо банківських операцій.
За умови отримання письмовогодозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:
1) здійснення інвестиційу статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
2) здійснення випуску, обігу,погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
3) перевезення валютнихцінностей та інкасацію коштів;
4) операції за дорученнямклієнтів або від свого імені:
з інструментами грошовогоринку;
з інструментами, що базуютьсяна обмінних курсах та відсотках;
з фінансовими ф'ючерсамита опціонами;
5) довірче управління коштамита цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
6) депозитарну діяльністьі діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Національний банк Українивстановлює порядок надання банкам дозволу на здійснення операційі. Дозвіл надається,якщо:
1) рівень регулятивногокапіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджуєтьсянезалежним аудитором;
2) банк не є об'єктом застосуваннязаходів впливу;
3) банком подано план, заяким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банкомУкраїни;
4) Національний банк Українидійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістівдля здійснення такої діяльності.
Основою діяльності сучасного комерційного банка, як фінансового посе-редникана конкурентному ринку, є розробка та застосування комплексу банків-ського маркетингудля позиціонування привабливості використання спожива-чами фінансово- кредитногоринку послуг конкретно та переважливо цього банку.
Маркетинг (від англ. market — ринок) – це цілеспрямованезастосування різноманітних інструментів ринкової політики, яке орієнтуєтовано назадоволення потреб споживачів, для подолання розбіжностей, що виникають між попитомта пропозицією через ринковий характер оточуючого середовища.
Фінансовіпослуги все в більшій мірі потрапляють під вплив ринку і спо-живачів, тому для менеджерівзростає важливість маркетингу з його акцентом на вивчення та сегментацію ринку,просування продуктів на ринок і обслуго-вування споживачів. Маркетинг стає однимз важливіших стратегічних факто-рів успіху в банківській справі поряд із загальнимуправлінням, фінансами і технологією [66]. Маркетинг банківських послуг повиненвирішити наступні завдання вибору:
— найбільш вигідного сегменту ринку (юридичні чи фізичні особи, національні чи експортно-імпортніоперації, грошові чи вексельні чи факторингові чи лізингові види кредитування таінші, географічний ринок надання послуг кредитування, галузеві ринки кредитування);
— найбільш вигідних економічних умов (процентні ставки, доцільні інструменти кредитування,короткостроке чи довгострокове кредитування, види гарантованого заставного забезпеченняповернення кредитів);
Застосування маркетингу банком характеризується наявністюв його діяльності наступних трьох рис, що є суттєвими ознаками маркетингу:
— орієнтація на потреби клієнтів (маркетингова філософія);
— застосування великої кількості інструментів ринковоїполітики (мар-кетинг-микс);
-          цілеспрямованакоординація банком усіх видів діяльності в сфері збуту (маркетингове управлінняабо маркетинг-менеджмент).
Якщо розглядати маркетинг тільки з точки зору інструментарію ринкової політики(тобто маркетинг-микс), то його банки застосовували вже давно. Вони здійснювалирозробку банківського продукту (наприклад, визначали розмір кредиту, термін кредитування,умови його видачі і погашення), встановлювали ціну (відсоткову ставку, комісійнувинагороду), визначали систему збуту (наприклад, через власну мережу філій або банки-партнери)і, нарешті, докладали зусилля по реалізації (здебільшого, шляхом прямих продаж таперсональної роботи з клієнтом).
/>
Рисунок 1.1. Структура середовища банківського маркетингу

Таблица 1.1. Сутність задач банківського маркетингу Завдання Зміст розв'язуваних завдань Банківський маркетинг 1.          Установлення існуючих і потенційних ринків банківських послуг 2.          Вибір конкретних ринків і виявлення потреб банківської клієнтури 3.          Встановлення довго — і короткострокових цілей для розвитку існуючих і створення нових видів банківських послуг 4.          Впровадження нових видів послуг у практику й контроль банку за реалізацією програм впровад-ження. Створення банківських продуктів 1.          Розробка методів зміни стану, властивостей, форми коштів у процесі діяльності банку для задоволення потреб існуючих і потенційних клієнтів банку 2.          Впровадження нових банківських технологій обслуговування клієнтів Формування клієнт-ської бази банку, обслуговування клієнтів продаж послуг 1.          Зміцнення позицій на освоєних сегментах ринку банківських послуг (кредитних, операційних, інвестиційних, трастових) для притягнутих груп клієнтів (господарюючі суб'єкти, державні установи, фізичні особи) 2.          Завойовування нових ринків банківських послуг 3.          Підвищення конкурентноздатності, розширення ресурсної бази банку, створення додаткових прибуткових грошових потоків 4.          Одержання прибутку
Маркетингове управління також слід розглядати з позиції перетворення банківськогоринку в ринок покупця. Підприємницькі рішення на банківських ринках, що все ускладнюютьсяі вимагають великих інвестицій, не могли більше прийматися тільки на основі особистогодосвіду та інтуїції керівника, вони повинні були бути покладені на наукову, плановуоснову. В банківську практику все більше стало впроваджуватися стратегічне плануваннямаркетингу.
В залежності від виду банків (розміру, специфіки діяльності, засновників),відповідно їх цілям та задачам і розробляється концепція маркетингу, якої вони будутьпритримуватися протягом усієї своєї роботи. Це можуть дозволити собі тільки значні,сильні банки з великим статутним капіталом і високим авторитетом засновників. Іншізмінюють свою основну концепцію в залежності від динаміки зовнішніх та внутрішніхчинників, маючи одну основну і декілька альтернативних. Але велика частина банківпритримується декількох концепцій одночасно в залежності від специфіки різних послуг,що пропонуються на ринку, і (або) контрольованих ринків.
У 80-ті роки на Заході виникнуло поняття стратегічногомаркетингу. Стратегічна концепція маркетингу означає зміщення акценту зі споживача(клієнта) або продукту на зовнішнє оточення фірми. Всебічне знання споживачів стаєнедостатнім. Щоб досягти успіху, маркетолог повинен знати споживача в контексті,що включає конкуренцію, урядову політику та законодавче регулювання, більш широкіекономічні, політичні й соціальні чинники макросередовища, які й й визначають еволюціюринку та маркетингу.
Збір інформації, аналіз і прогноз кожногоз елементів системи маркетингу в банку, виявлення його конкурентних переваг повиннізнайти свій відбиток у стратегії керування маркетинговою діяльністю. Стратегія повиннавідповісти на питання, як досягти поставлених цілей; вона визначає, де, коли і якбанк буде надавати послуги клієнтам.
Банківський продукт являє собою комплекс послуг банкупо активних і пасивних операціях. Подібність банківського продукту і банківськоїпослуги в тому, що вони покликані задовольняти потреби клієнта і сприяти одержаннюприбутку. Проте в більшості випадків банківський продукт носить первинний характер,а банківська послуга — вторинний.
Банківським послугам властиві специфічні характеристики, які потрібно прийматидо уваги при розробці стратегії маркетингу [82]:
1) незримість послуг, їх абстрактний характер;
2) непостійність якості послуг та невіддільність послуг від кваліфікації людей,які їх надають;
3) неможливість зберігати банківські послуги.
Особливостями банківського продукту є наступні:
1)надання банківських послуг пов'язано з використанням грошей у різноманітнихформах (готівка, безготівкові гроші та розрахунки);
2) нематеріальні банківські послуги отримують зримі риси за допомогою майновихдоговірних відношень;
3) більшість банківських послуг характеризується плинністю в часі: угода,як правило, не обмежується одномоментним актом, встановлюються більш-менш тривалізв'язки клієнта з банком.
Планування комплексу маркетингу банківських продуктів складається з наступнихетапів:
-  розробка стратегіяпродуктового ряду
-  розробка стратегіїціноутворення
-  стратегіяу сфері систем доставки продуктів до клієнтів
-  комунікаційнастратегія з клієнтами
Група клієнтів, що підходить для даної послуги, утворює цільовий ринок. Клієнтбанку може бути частиною декількох цільових ринків, призначених для різноманітнихвидів послуг. Найперша задача маркетингових служб — виявити цільові ринки для кожноїпослуги.
На допомогу приходить метод сегментації ринку, тобто поділення неоднорідногоза суб’єктами ринку на ряд більш дрібних однорідних сегментів, що дозволяє у своючергу виділити групи клієнтів із близькими або ідентичними інтересами або потребами.Сегментація дозволяє: більш точно окреслити цільовий ринок; визначити переваги абослабкі сторони самого банки в боротьбі за освоєння даного ринку; більш чітко поставитицілі та спрогнозувати можливості успішного проведення маркетингової програми.
Сегментація дає можливість банку знайти нові цільові ринки («ніши») і в такийспосіб розширити пропозицію банківських продуктів та послуг. Сегментація допомагаєвиявити нові та перспективні сфери діяльності на ринку і направити ресурси в більшрентабельні операції.
Відбір цільових сегментів обумовлює позиціонування банківських послуг, якепередбачає визначення місця даного банківського продукту на ринку серед аналогічнихпослуг з точки зору потенційного клієнта. Для цієї цілі маркетинговий відділ банкуоцінює положення конкурентів на ринку і визначає напрямки своєї діяльності (запропонуватинові послуги або вибрати традиційні напрямки діяльності при наявності конкурентіву даних сегментах).
Після визначення структури ринку банк вибирає для себе ту або іншу стратегіюмаркетингу.
Основне призначення маркетингової стратегії полягає в тому, щоб взаємоуз-годитимаркетингові цілі фірми з її можливостями, вимогами споживачів, вико-ристати слабкіпозиції конкурентів та свої конкурентні переваги.
У процесі формування маркетингової стратегії можна виділити вхідні та ви-хідніелементи.
Маркетингові стратегії класифікують за такими ознаками [73]:
1.        Залежно відтерміну їх реалізації:
— довгострокові;
— середньострокові;
— короткострокові;
2. Залежно від стратегії життєвого циклу товарів фірми:
— маркетингові стратегії стратегії на стадії впровадження товару на ринок;
— маркетингові стратегії на стадії росту;
— маркетингові стратегії на стадії насичення ринку;
— маркетингові стратегії на стадії спаду;
3. За станом ринкового попиту:
— стратегія конверсійного маркетингу;
— стратегія креативного маркетингу;
— стратегія стимулюючого маркетингу;
— стратегія синхромаркетингу;
— стратегія підтримуючого маркетингу;
— стратегія ремаркетингу;
— стратегія де маркетингу;
4. Залежно від загальноекономічного стану фірми та її маркетингових спря-муваньрозрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми [72]:
— стратегія виживання;
— стратегія стабілізації;
— стратегія росту;
Стратегія виживання – виключно захисна стратегія, яка застосовується в умовахглибокої кризи економічної діяльності фірми, коли фірма перебуває на межі банкрутства.Основна мета цієї стратегії полягає у виході з кризового стану шляхом переглядуі перебудови всього маркетингового комплексу фірми (товар-ної, цінової політики,системи товароруху та просування товарів).
Стратегія стабілізації використовується за умов швидкого або несподі-ванногопадіння базових показників фірми чи за умов, коли розвиток фірми має коливний характер.Ця стратегія передбачає вирівнювання показників з їхнім наступним підвищенням іперехід до стратегії росту.
Стратегія росту передбачає ріст обсягів продажу, прибутку, капіталу та іншихпоказників фірми.
Маркетингові стратегії росту поділяються на такі різновиди:
-          маркетинговастратегія інтенсивного (органічного) росту;
-          маркетинговастратегія інтеграційного росту;
-          маркетинговастратегія диверсифікації;
5. За елементами маркетингового комплексу:
— товарна стратегія;
— цінова стратегія;
— стратегія товарного руху;
— стратегія просування;
6. За ознакою конкурентних переваг(за М.Портером):
— стратегія цінового лідерства;
— стратегія диференціації;
— стратегія фокусування(концентрації);
7. Залежно від виду диференціації:
— стратегія товарної диференціації;
— стратегія сервісної диференціації;
— стратегія іміджевої диференціації;
— стратегія кадрової диференціації.
8. Залежно від конкурентного становища фірми та її маркетингових спрямувань:
— стратегія ринкового лідера;
— стратегія челенджерів (претендентів на ринкове лідерство);
— стратегія послідовників;
— стратегія ринкової ніши.
9. Залежно від співвідношення відносної ринкової частки фірми та темпів ростуїї ринку збуту, або залежно від конкурентоспроможності та привабливості ринку збуту:
— стратегія розвитку;
— стратегія підтримання;
— стратегія збирання урожаю;
— стратегія елімінації;
10. Залежно від методу обрання цільового ринку:
— стратегія товарної спеціалізації;
— стратегія сегментної спеціалізації;
— стратегія одно сегментної концентрації;
— стратегія вибіркової спеціалізації;
— стратегія повного охоплення.
11. Залежно від ступеня сегментації ринків збуту:
— стратегія недиференційованого (агрегованого) маркетингу;
— стратегія диференційованого маркетингу;
— стратегія концентрованого маркетингу.
 
1.2 Теоретичні основи конкурентоспроможності банку
 
Банки можуть досягати конкурентних перевагза допомогою різних мето-дів. Залежно від цього розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.
Цінова конкуренціяздійснюєтьсяшляхом зміни ціни (її підвищення або зниження). Вона буває відкритою і прихованою(див.рис.1.2.).
/>
Рис. 1.2. — Типи цінової банківської конкуренції.
 
Особливістю банківської цінової конкуренціїє відсутність чіткого взає-мозв’язку споживчої вартості банківської послугиі її ціни.-Цінова конкуренція на ринку банківських послуг має обмежений характер.У якості основних обме-жувальних факторів цінової конкуренції можна розглядати:
— прямі і непрямі методи державного впливу;
— наявність крайніх (верхньої і нижньої) меж зміни ціни.
Державний вплив на ринок банківських послугі діяльність банків на ньо-му здійснюється заходами грошово-кредитної та бюджетно-фіскальної політи-ки і може бути реалізований як економічними (непрямими), так інеекономічни-ми (прямими) методами.
Рівень нижньої межі зміни ціни визначаєтьсяобсягом затрат банку на здійснення пропозиції тих чи інших видів послуг. Визначитиверхню межу ціни дещо складніше, оскільки вона визначається наявністю достатньогопопиту на банківські послуги.
Методами цінової конкуренції банків є:
— надання знижок за заявленими тарифами;
— надання більшого обсягу послуг за діючимитарифами;
— безкоштовне надання частини послуг;
— залучення більш дешевих фінансових ресурсів;
— цінова дискримінація (пільгові умовинадання послуг окремим категорі-ям клієнтів, більш високі ставки за депозитами дляокремих категорій населення) та ін.
Нецінова конкуренціябазуєтьсяна покращенні якісних характеристик банківських продуктів і проведенні активноїкомунікаційної політики.
Розрізняють критерії якості банківськихпродуктів з точки зору клієнта і з точки зору банку.
Такими критеріями з точки зору клієнтає:
— швидкість обслуговування;
— термін доставки продукту;
— якість і характер консультацій;
— характер особистих відносин;
— час обслуговування;
— помилки і упущення.
Рівень якості клієнт зіставляє з цінами.
Для банку критеріями якості його послугможна вважати:
— швидкість обігу документів і інформації;
— продуктивність праці;
— ступінь ризиків;
— мотивація праці персоналу;
— витрати на виправлення помилок.
Зазначені критерії банк зіставляє із своїмизатратами.
Методами нецінової (нетарифної) конкуренціїв банківському секторі еко-номіки є:
— забезпечення кращої, ніж у конкурентів,інформованості про стан і тен-денції ринку на основі сучасних інформаційних технологій;
— проведення професійних маркетинговихдосліджень;
— підвищення якості послуг;
— розробка та впровадження нових послуг;
— ріст професіоналізму співробітників,створення більш сприятливих умов праці та її мотивації;
— удосконалення менеджменту банку тощо.
Для сучасного ринку банківських послугможна вважати характерними такі основні тенденції і закономірності, які справляютьсуттєвий вплив на зміст, форми і методи конкурентної боротьби:
1. Універсалізація банківської діяльності.
2. Лібералізація державного регулюваннябанківського бізнесу.
3. Розширення територіальної сфери діяльностібанків.
4. В якості конкурентів комерційних банківвсе частіше виступають не тільки інші банки, але й парабанки і нефінансові організації.
5. Внутрігалузева конкуренція носить переважновидовий характер.
6. Банківські послуги в певній мірі можутьзамінювати одна одну, але не мають конкурентноздатних зовнішніх небанківських замінників.
7. Зростання ролі нецінової конкуренції.
8. Банківські ринки є ринками диференційованоїолігополії, що дає широкі можливості для координації і погодження ринкової політики.
9. Глобалізація банківської конкуренції.
Аналіз наведених тенденцій та закономірностейсучасної банківської кон-куренції дає підстави зробити висновок, що кожна з нихокремо і всі вони в сукупності характеризуються єдиним напрямком дії, а саме – приводятьдо загос-трення конкурентної боротьби та її ускладнення. Це в свою чергу є об’єктивнимфактором посилення ролі маркетингових інструментів у банківській діяльності.
З метою визначення факторів, які оптимізуютьдіяльність компанії, було здійснено велику кількість досліджень, направлених накількісний аналіз, такий як проект PIMS (вплив маркетингової стратегії на прибуток),що мав на меті визначити взаємовідносини особливостей впровадження управлінськихзаходів діяльності організації, а також створення моделі визначення причин успішноїдіяльності. Ці дослідження вилились у цілий ряд інструментів аналізу та підходівз точки зору структури портфеля активів, які широко застосовуються і нині. Інструментианалізу включають загальновідому матрицю «ріст\доля ринку» Бостонськоїконсалтингової групи, інструмент McKinsey -матриця «стратегічне плануваннябізнесу», а також ряд інших, менш відомих інструментів, таких як матриця життєвогоциклу компанії ADL, матриця дивізіонального планування компанії Larange, аналізкінцевої гри компанії Harrigan-Porter. На рис.1.3 наведено приклад вибору згаданихінструментів.
Інший напрямок дослідної роботи булоприсвячено визначенню загальних правил та понять. Наприклад, М. Porter запропонувавтри типи стратегій (див. рис.1.4) для покращання конкурентного положення компанії:лідерство у витратах, диференціація та концентрація. Porter переконує, що компаніяповинна зробити вибір між цими стратегіями, якщо вона хоче досягти конкурентнихпереваг. Це означало б, що вона повинна або встановлювати нижчі ціни, ніж конкуренти,або урізноманітнити свої пропозиції так, щоб вони сприймались як такі, що виграютьу порівнянні з пропозиціями конкурентів. Стратегія концентрації означає, що організаціяповинна зосередитись на певному сегменті споживачів, номенклатурі продукції, абопевному географічному ринку. І хоча останні дослідження обговорюють взаємовиключеннязгаданих стратегій, вищезгадана класифікація типів стратегії заклала основи длявеликої кількості досліджень у сфері нових типів стратегії.
/>

Рис.1.3. — Матриця Бостонської консалтинговоїгрупи, матриця МcКіnsey/GE та матриця ADL
/>

Рис.1.4. — Загальні стратегії досягненняконкурентних переваг
Протягом 80-х дослідники та підприємціусвідомили, що приклади успішної діяльності не можна пояснити тільки загальнимистратегіями або особливостями організації. На думку Kay: «Не існує єдиногорецепту чи загальних стратегій, що забезпечили б корпоративний успіх … їх не можебути, тому що інакше їх загальне застосування виключало б появу будь-яких конкурентнихпереваг». Отже, напрямок дослідження, перемістився на визначення джерел конкурентнихпереваг. Конкурентна перевага – це фактор чи комбінація факторів, яка робить діяльністьорганізації більш успішною у порівнянні з конкурентами в конкурентному середовищіі не може бути легко повторена конкурентами.
Дослідники розрізняють коротко – тадовготермінові конкурентні переваги. З часом було визначено декілька джерел конкурентнихпереваг. Вони включають організаційні ресурси та можливості, успішність впровадженнястратегії, час, новаторство та творчість. Прихильники ресурсної теорії формулюваннястратегії вважають ресурси та можливості основним джерелом конкурентних переваг.Вони переконують, що стратегію слід базувати на сильних сторонах компанії, не зосереджуючисьна зовнішньому оточенні.
Ресурси і можливості можна черпати зрізних сфер діяльності організації, і задача розробників стратегії полягає в томущоб визначити, які з них доцільно застосувати для того, щоб вирізнитись з-поміжконкурентів. Такими можуть бути ресурси, які:
-         підвищують конкурентоспроможність компаніїшляхом зменшення;
-         затрат (напр., виробнича потужність, виробничийпроцес, доступ до сировини, та ін.);
-         можуть бути використані для диференціаціїдіяльності (досвід роботи на ринку, канали розподілу, торгові марки та ін.);
-         мають вплив на ринкову владу (розміри фірми,фінансові можливості, ін.); ускладнюють іншим вступ на ринок (патенти, доля ринкута ін.)
На рис.1.5 представлено схему ресурсногопідходу до формулювання стратегії розвитку підприємства з використанням конкурентнихпереваг в графічній формі.
/>

Рис.1.5. — Ресурсна теорія в стратегічномуаналізі
Наступний напрямок досліджень стосуєтьсявпровадження сформульованої стратегії як рівноправного важливого джерела конкурентнихпереваг. Однією з перших концепцій втілення стратегії та організаційного розвиткустала концепція McKinsey 7S, яка дала основу для створення цілого ряду подібнихконцепцій. Вона визначила сім факторів, необхідних для втілення стратегії та успішноговпровадження організаційних змін (Рис.1.6). Дана концепція базується на припущенні,що зміна стратегії вимагатиме змін у діяльності компанії та цінностях.
/> />
Рис.1.6.- 7S-матриця МcКinsey
Це, в свою чергу визначить вимоги дофакторів, що залишились незмінними. Разом із зростанням рівня конкуренції в багатьохконкурентних середовищах, з`являються нові види конкурентних переваг. Це вимагаєзосередження на якості, швидкості та можливості швидкого обороту, а також високогорівня новаторства та творчості. Багато дослідників стверджують, що єдиним джереломуспіху компанії є її здатність вчитись.
У конкурентному суперництві фірм ціна завжди відіграє важливу роль. Не будучицільовим фактором, вона в значній мірі обумовлює досягнення переслі-дуваних фірмоюцілей. Виступаючи в такій якості, ціна характеризується визна-ченою суперечливістю.З одного боку, вона повинна сприяти розширенню чи щонайменше збереженню контрольованоюфірмою частки ринку, а з іншого боку – забезпечити належний рівень прибутковості.Рішення цієї проблеми зна-ходить свій прояв у стратегії ціноутворення, що буде відбиватипріоритетність цільових настанов фірми. Найбільш розповсюдженими на практиці є такістратегії, як:
— ціна цільового доходу,
— ціна підвищення прибутковості,
— ціна проникнення,
— зняття «цінових вершків»,
— ціна відомого.
Стратегія ціни цільового доходу представляє собою стратегію, націлену на одержаннябажаного рівня прибутку, що встановлюється під впливом безлічі факторів, що відбиваютьособливості галузевого ринку і типу фірми. Дана стратегія може бути реалізованаза допомогою методу ціноутворення за принципом «витрати плюс», коли цінавстановлюється шляхом додавання до середніх витрат прийнятного відсотка. Інший спосібреалізації цієї стратегії зв'язаний із забезпеченням визначеного рівня прибутковостіна інвестований капітал. У цьому випадку фірма визначає прийнятну для себе величинущорічного прибутку і нормальний (відповідний практичним можливостям виробничих потужностей)щорічний обсяг випуску. Надбавка до середніх витрат одиниці продукції в цьому випадкускладе величину, рівну частці від розподілу планового прибутку на обсяг випускупродукції. Стратегія ціноутворення цільового доходу найбільше широко практикуєтьсяфірмами, оскільки дозволяє досягти прийнятного доходу без дорогого аналізу ринковихі виробничих факторів.
Стратегія ціноутворення з метою підвищення прибутковості, називана також принципом«витрати — лідер», використовується в тому випадку, коли при багато номенклатурномувиробництві чи широкому асортименті продукції (торгові фірми) в умовах твердої конкуренціївизначальним фактором прибутковості є збільшення сукупного обсягу продажів. Установлюючинизькі ціни на деякі товари, фірма домагається позитивної стосовно себе реакціїспоживачів і, відповідно, росту сукупного обсягу продажів, при якому приріст сукупноговиторгу від збільшення реалізації одних товарів перекриває її втрати від зниженняціни на інші товари.
Стратегія ціни проникнення складається у встановленні низької ціни (близькоїдо рівня середніх витрат) і застосовується при рішенні вузько цільових задач – розширеннячастки ринку чи проникнення на новий ринок, створення галузевого бар'єра для потенційнихконкурентів, виведення на ринок нового продукту. Використання даної стратегії ціноутворенняефективно тоді, коли попит характеризується високою ціновою еластичністю, а виробництвовеликою позитивною економією від масштабу. Застосування її завжди має обмежені тимчасовірамки, тому що вона заснована на відмовленні від короткострокового прибутку на користьдовгострокового.
Стратегія зняття «цінових вершків» складається у встановленні високоїціни і є формою реалізації ринкової влади, що виникає на базі інновацій (новий продукт),що дозволяють фірмі значно випередити конкурентів. Іноді вона реалізується у форміцінової дискримінації, коли існують істотні розходження в ціновій еластичності попитудля різних груп споживачів.
Стратегія ціни відомого являє собою імітування цін галузевих лідерів, колидана фірма не здатна впливати на ринок, а ринкова ціна дозволяє їй витягати прийнятнийприбуток.
Базова стратегія конкуренції, що представляє собою основу конкурентного поводженняпідприємства на ринку та описує схему забезпечення переваг над конкурентами, є центральниммоментом у стратегічній орієнтації підприємства. Від її правильного вибору залежатьусі наступні маркетингові дії підприємства. Ця обставина визначає необхідність ретельногообґрунтування даної процедури.
 
1.3 Фактори, які впливають на конкурентоспроможність банку
 
Термін «конкуренція» походить від латинськогослова concurrere, що означає “зіштовхуюсь”.
Конкуренція — це суперництво між учасникамиринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарівта послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносиніснує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежнісуб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням вигратиу конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції. В ринкових відносинахконкуренцію — природно і об'єктивно існуюче явище — можна розглядати як закон товарногогосподарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищенняпродуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискоренняНТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо.
Позитивна роль конкуренції в ринковій економіціпроявляється в ряді функцій, які вона виконує:
— по-перше, як переконує світовий досвід,конкуренція охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобомдосягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку -суспільнимипотребами та виробництвом;
— по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування(кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерескожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Черезринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарюваннясуспільним інтересам;
— по-третє, конкуренція примушує товаровиробниківзнижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійноговдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини,матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;
— по-четверте, конкуренція стимулює підвищенняякості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовахрозвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалюватиспоживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача.Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснюватирізні модифікації одного й того ж продукту;
— по-п'яте, історично важливою функцією конкуренціїє формування рин-кової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансованеспіввідношен-ня між суспільними потребами та суспільним виробництвом.
Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньовпливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючиполіпшення якості та розширення номенклатури продукції.
Факторами конкурентоспроможності є :
1.        інтернаціоналізація(участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях);
2.        людські ресурси(доступність і кваліфікація);
3.        уряд (якістьдержавної політики, спрямованої на досягнення конкурентоспроможності);
4.        внутрішняполітика;
5.        інфраструктура(спроможність обслуговувати бізнес);
6.        наука і технологія(потенціал використання науково-дослідницьких, дослідних і конструкторських розробок);
7.        менеджмент(якість управління, поєднання економічних і соціальних цілей);
8.        фінанси (ринкикапіталів та якість фінансових послуг).Конкурентноздатність країни – це синтетичний показник, що поєднує конкурентноздатністьтовару, товаровиробника, галузеву конкурентноздатність і характеризує положеннякраїни на світовому ринку. У самому загальному виді конкурентноздатність країниможна визначити як її здатність в умовах вільної сумлінної конкуренції робити товариі послуги, що задовольняють вимогам світового ринку, реалізація яких збільшує добробуткраїни й окремих, її громадян.
Внутрішня та міжнародна конкурентноздатність будь-якого господарського суб'єкта(фірми) складається з цілого ряду конкурентних переваг, що виявляються на внутрішньомута світовому ринку шляхом зіставлення з відповідними показниками фірм-конкурентів.
До важливих конкурентних переваг варто віднести:
-          рентабельністьвиробництва,
-          характер інноваційноїдіяльності,
-          рівень продуктивностіпраці,
-          ефективністьстратегічного планування і керування фірмою,
-          адаптивність(здатність швидко реагувати на мінливі вимоги й умови ринку) і т.д.
Очевидно, що, чим ширше у фірми набір конкурентнихпереваг і вище їхні якісні характеристики, тим більше сприятливі передумови вонамає для успішної діяльності на внутрішньому та світовому ринках, тим більше стійкіпозиції вона може зайняти на його окремих сегментах.
Банківська конкуренція – це суперництвоміж учасниками ринку банківських послуг. Ринок банківських послуг характеризуєтьсявисоким рівнем конкуренції, яка виникла разом з банківською справою. Сферою проявубанківської конкуренції є ринок банківських послуг, що являє собою досить складнеутворення та певною мірою стосується практично всіх елементів ринкової системи,а саме ринків:
— засобів виробництва;
— предметів споживання;
— праці;
— інформаційних продуктів;
— нерухомості;
— фінансового та ін.
На кожному з цих ринків банки виступаютьу ролі безпосередніх учасників ринкових відносин (покупців або продавців різноманітнихтоварів і послуг), однак основною сферою їхньої діяльності служить фінансовий ринок.Поняття «банківська конкуренція» є досить умовним, тому що суб'єктами діяльностіринку банківських послуг виступають не тільки банки. Навіть у фінансовому секторіцього ринку можна виділити три рівні конкурентної боротьби.
Виділяють три рівні банківської конкуренціїу залежності від складу суб’єктів, що конкурують між собою:
1. Конкуренція між комерційними банками.Її рівень і гострота визначаються насамперед співвідношенням між універсальнимиі спеціалізованими банками. Функціонує обернена залежність: чим вищий рівень спеціалізаціїв банківській сфері, тим нижчий рівень конкуренції. Оскільки визначальною тенденцієюв банківській сфері є ріст універсалізації банків, то цілком логічним буде висновокпро загострення конкуренції на цьому рівні.
2. Конкуренція комерційних банків з небанківськимикредитно-фінансовими установами, до яких належать ломбарди, пенсійні фонди, інвестиційніфонди, установи кредитної кооперації тощо.
3. Конкуренція комерційних банків з нефінансовимиорганізаціями (з відділеннями зв’язку у сфері грошових переказів, з торговими підприємствами,що реалізують товари в кредит, з структурами, що емітують і обслуговують платіжнікартки тощо).
Результатом універсалізації комерційнихбанків і загострення конкуренції на банківському ринку є поява фінансових конгломератів.
На кожному із рівнів можна виділити двапідрівні банківської конкуренції:
— індивідуальна конкуренція, при якійконкурують окремі кредитні інститути;
— групова конкуренція, при якій конкуруютьгрупи кредитних інститутів.
Залежно від пріоритету ринкових суб’єктів,що приймають участь в конкуренції виділяють:
— конкуренцію продавців – суперництвокредитних інститутів за найвигідніші умови продажу;
— конкуренцію покупців – змагання наявнихі потенційних клієнтів за кращі умови доступу до банківських продуктів.
Ці два типи конкуренції існують одночасно,але співвідношення між ними може бути різним і визначається воно ринковою силоюпродавця і покупця. На ринку продавців банки володіють можливістю в значній мірідиктувати клієнтам свої умови внаслідок незадоволеного попиту, або монополізаціїринку. Для такого ринку переважаючою буде конкуренція покупців. І навпаки, на ринкупокупців домінуючою буде конкуренція продавців.
Однозначно відповісти на питання, чи єсучасний ринок банківських послуг ринком продавця чи ринком покупця складно, оскількитакий ринок є дуже динамічним і неоднорідним. Крім цього, більшість учасників цьогоринку водночас або поперемінно виступають на цьому ринку і в якості продавця і вякості покупця.
Сьогоднішнім загальноприйнятим підходом встановлено, що конкурентні перевагифірми забезпечуються в процесі конкурентної боротьби з так називаними п'ятьма силами(напрямками) конкуренції, тобто з іншими продавцями аналогічної продукції, фірмами– потенційними конкурентами, виробниками замінників, постачальниками ресурсів, покупцямиїї продукції. Їх можна розглядати як основні ринкові сили.
Представляючи свою концепцію аналізугалузі (рис.1.7) М.Porter [ ] проник у сутність структури в різноманітних конкурентнихсередовищах. Його концепція називає п'ять конкурентних сил, які визначають привабливістьпевної галузі. Цими рисами є:
-         вхідні бар'єри при проникненні в галузь новихконкурентів;
-         загроза продуктів-замінників;
-         вплив покупців, що дозволяє їм відстоюватисвої інтереси;
-         вплив постачальників, що дозволяє їм відстоюватиїх інтереси;
-         суперництво між існуючими конкурентами вгалузі.

Рис.1.7. — Модель 5 сил конкуренціїпо М.Портеру
/>

Модель п'яти сил (напрямків) конкуренції – це ефективний метод аналізу основнихконкурентних сил, що впливають на положення фірми на ринку. Ця модель дає можливістьбільш цілеспрямовано оцінити конкурентну обстановку на ринку і на цій основі розробититакий варіант довгострокової стратегії фірми, що у найбільшій мері забезпечить їїзахист від впливу конкурентних сил і одночасно буде сприяти створенню додатковихконкурентних переваг.
Конкурентна сила постачальників економічних ресурсів визначається в першучергу рівнем цін і якістю ресурсів, що поставляються. Особливе значення цей напрямокконкуренції здобуває в тому випадку, коли частка ресурсів, що купуються, у витратахвиробництва продукції велика, і від їхньої якості багато в чому залежить якістькінцевої продукції фірми. Позиції постачальників ресурсів підсилюються також і втому випадку, коли їхня пропозиція обмежена, що дає можливість поставляти ресурсина менш вигідних для покупців умовах. У свою чергу, посиленню конкурентних позиційфірм-споживачів ресурсів сприяє розширенню кола постачальників, включаючи можливістьпереключення фірми на імпортні постачання ресурсів на більш вигідних умовах.
Одним з найбільш ефективних методів посилення позиції фірм-покупців ресурсівє поводження стратегії, спрямованої на встановлення контролю над фірмами-виробникамичи сировини постачальниками комплектуючих виробів шляхом створення вертикально-інтегрованихкомпаній. До позитивних моментів вертикальної інтеграції відносяться: велика захищеністьвід коливань цін на ресурси, велика надійність постачань, а також більш ефективнакоординація різних етапів виробництва, об'єднаних у єдиний технологічний ланцюжок.
Конкурентна сила покупців виникає внаслідок того, що покупці (торгово-посередницькіфірми, підприємства-споживачі інвестиційних товарів, а також фізичні особи – кінцевіпокупці споживчих товарів), які роблять вплив на фірми виробники, в багатьох випадкахпрагнуть поглибити диференціацію виробленої продукції для того, щоб зайняти новініші на ринку і знизити свою залежність у першу чергу від покупців великих партійтоварів.
Одним з найбільш ефективних засобів посилення позицій фірм-виробників у відношенніпокупців є застосування стратегії розширення сфери діяльності фірм за рахунок придбанняторгово-посередницьких компаній чи установлення контролю над структурами, що знаходятьсяміж фірмами і кінцевими споживачами їхньої продукції, тобто збутовою мережею (каналамизбуту).
Сила фірм, потенційно готових вийти на даний ринок товарів і послуг, визначаєтьсятим, що поява нових фірм на ньому приводить до перерозподілу ринку (чи його сегмента),загостренню конкуренції і зниженню цін. Реальність проникнення нових фірм на ринокзалежить від рівня вхідних бар'єрів, що перешкоджають такому проникненню. Суть їхполягає в тому, що вони можуть викликати підвищення розмірів первісних капіталовкладеньчи збільшення ступеня ризику для нових фірм. До вхідних бар'єрів відносяться монополізаціяринку, ефект масштабу (при збільшенні обсягу випуску сумарні витрати виробництваодиниці продукції знижуються), патентно-ліцензійний захист ключових технологій іноу-хау, контроль над обмеженими видами економічних ресурсів і кращих каналів збуту.В умовах України додаткові бар'єри зв'язані з криміногенним впливом на ринок, утому числі з розділом сфер впливу між кримінальними структурами.
Конкурентна сила фірм, що виробляють товари-замінники, залежить насампередвід співвідношення цін на вироби-оригінали і товари-замінники, а також від розходженьу їхніх якісних характеристиках. Протидія конкуренції з боку товарів-замінників– це насамперед поліпшення якості вироблених виробів, підтримка на прийнятному рівніцін на вироби-оригінали, а також додання їм таких унікальних властивостей, що утрудняютьперехід до використання товарівзамінників. В Україні найбільша погроза з боку товарів-замінниківвикликана розширенням імпорту товарів, виробництво яких не освоєне вітчизнянимивиробниками, а зокрема окремих видів продовольчих товарів, медикаментів, аудио-і відеотехніки, промислового устаткування.
Сила суперництва між компаніями, що роблять аналогічні товари і послуги, єосновною силою (напрямком) конкурентної боротьби, тому що в найбільш концентрованомувиді виявляє успіхи і невдачі фірми в забезпеченні додаткових конкурентних переваг.При цьому конкуренція між фірмами здобуває специфічні риси в залежності від рядуфакторів. Вона має найбільш творчий і плідний характер, якщо на ринку вже склалосяконкурентне середовище, тому що в цих умовах конкурентна боротьба приводить до випускуфірмами нових видів продукції, розширенню кола послуг, що робляться ними, впровадженнюнових технологій. Однак в Україні конкурентне середовище тільки починає складатисяй у багатьох секторах економіки ще зберігається олігополістична структура ринку,успадкована від адміністративно-командної системи.
Конкуренція приймає явно виражений наступальний, агресивний характер, колиз появою нових видів товарів формуються нові сегменти ринку, проникнення на якіобіцяє можливість отримувати високий прибуток. У цих умовах більш великі фірми,прагнучи збільшити свою частку на ринку, діють агресивно, скуповуючи більш дрібніфірми, впроваджуючи на них нові технології і розширюючи випуск продукції під своєюторговою маркою.
Нарешті, конкурентна боротьба носить найбільш запеклий і драматичний характеру депресивних галузях з високими вихідними бар'єрами, тобто коли витрати на відхідз ринку (консервацію виробництва, виплату компенсації персоналу, що звільняється,і т.д.) перевищують витрати, зв'язані з продовженням конкурентної боротьби. У важкомуфінансовому положенні фірми змушені проводити оборонну стратегію, прагнучи утриматисяна плаву, зберегти свою нішу на ринку навіть в умовах падаючої рентабельності івідсутності доходів на капітал. Подібна ситуація характерна для багатьох галузейсучасної України.
Одним зі способів зменшити тиск внутрішньогалузевоїконкуренції є використання порівняльних переваг, який володіє фірма.
Один з варіантів запропонований російськимекономістом А. Юдановьм. Він розділив усе різноманіття конкурентних стратегій фірм,що діють на одному ринку, на чотири типи, що розрізняються характером своєї конкурентноїстратегії: коммутантів, патієнтів, віолентів, експлерентів. Кожний з них приведенийдо визначеного типу біологічного поводження і має відповідну аналогію.
Коммутанти (сірі миші) — маленькі, гнучкі, що легко підбудовуються до зміниринкового попиту. Часто пропонують товари-імітатори, товари-підробки. Не прив'язаніміцно до визначеної області діяльності, легко просочуються з одного ринку на іншій.Мають низьку стійкість. Гнучкість і пристосовність складають основу конкурентноїстратегії. Тип, дуже характерний для українського ринку. Багато українських коммутантів,проводячи рекламну кампанію в засобах масової інформації, навіть не називають характерсвоєї діяльності (що, утім, зустрічається усе рідше), оскільки готові використовуватибудь-як нову можливість одержання прибутку.
Патієнти (хитрі лиси) — вузькоспеціалізовані фірми, що добре освоїли однуз ніш (областей особливих потреб) ринку. Як правило, це не дуже великі організації,протягом ряду років випускаючі продукцію визначеного профілю. Конкурентна стратегія- засновані на вузькій спеціалізації низькі витрати і висока якість товару.
Віоленти (слони, льви — у залежності від мобільності) -гіганти, міць якихдозволяє їм здійснювати контроль над ринком, вірніше, над його значною часткою.Конкурентна стратегія — низькі витрати за рахунок економії на масштабі і задоволеннямасового попиту покупців. В українських умовах уразливі від появи іноземних конкурентів.Протекціоністська політика уряду, захищаючи вітчизняні фірми, одночасно придушуєстимули для підвищення якості, зниження витрат українських товаровиробників.
Експлеренти (метелики — майже ефемерні створення) — фірми, чиєю конкурентноюперевагою є інновації, нові технології і товари. Часто слабко зв'язані з ринком,не мають достатніх засобів для його освоєння, широкої маркетингової діяльності.Більш ефективно діють як венчурні (ризикові) підрозділи великих фірм чи їхні дочірніорганізації.
Підхід М.Портеру до генерування альтернативнихстратегій ґрунтується на наступному твердженні. Стійкість позицій підприємства наринку визначають: витрати, з якими виробляється і збувається продукція; незамінністьпродукту; сфера конкуренції (тобто обсяг обробки ринку).
Досягти конкурентних переваг і зміцнити свої позиції підприємство може зарахунок:
— забезпечення більш низьких витрат на виробництво і збут товару. Низькі витратиозначають здатність підприємства розробляти, робити і продавати товар з порівняннимихарактеристиками, але з меншими витратами, чим конкуренти. Продаючи свій товар наринку зі сформованої (чи навіть меншої) ціні, підприємство дістає додатковий прибуток;
— забезпечення незамінності продукту за допомогою диференціації. Диференціаціяозначає здатність підприємства забезпечити покупця товаром, що володіє більшою цінністю,тобто більшої споживчою вартістю. Диференціація дозволяє встановлювати більш високіціни, що дає великий прибуток.
Крім цього перед підприємством стоїтьвибір, на якому ринку конкурувати: на всьому чи ринку на якій-небудь його частині(сегменті). Цей вибір можна здійснити, використовуючи залежність між часткою ринкуі рентабельністю підприємства, запропоновану М.Портером.
Успіху домагаються великі підприємстваз більшою часткою ринку, а також відносно невеликі вузькоспеціалізовані підприємства.Прагнення невеликих підприємств дублювати поводження великих підприємств, не вважаючизі своїми реальними можливостями, приведе в критичну область, утраті конкурентнихпозицій.
 
1.4 Методика оцінки конкурентоспроможностібанку
До стандартизації термінів і понять в області керування конкурентноздатністюще не приступили, в наслідок чого в навчальній і діловій літературі поняття «конкурентноздатність»,«конкуренція», «конкурентні переваги», «форми і методиконкуренції», «принципи керування конкурентноздатністю» і ін. розглядаютьсяв кожнім конкретному випадку занадто ізольовано, індивідуально, ексклюзивно. Сформулюємодеякі поняття.
Спочатку необхідно аналізувати фактори (критерії) фактичної конкурентноздатності,потім – прогнозувати стратегічну конкурентноздатність об'єкта. В даний час розраховуєтьсятільки фактична конкурентноздатність. Стратегічна конкурентноздатність об'єкта прогнозуєтьсяна основі приватних прогнозів факторів (критеріїв) конкурентноздатності.
Стратегічна конкурентноздатність – це потенційна здатність об'єкта чи суб'єктакерування конкурувати в майбутньому на конкретних ринках, за безпечувана зниженнямпрояву стратегічних неконкурентоспроможних факторів і посиленням прояву стратегічнихексклюзивних конкурентних переваг об'єкта (суб'єкта) на основі проведення комплексноїстратегічної діагностики об'єкта чи суб'єкта, параметрів ринку і конкурентів, розробкистратегії.
Фактори конкурентноздатності варто підрозділяти на статичні і динамічні. Наприклад,до статичних факторів конкурентноздатності товару ми відносимо його якість, ціну,якість сервісу й експлуатаційні витрати (для складної техніки). До динамічних факторів,характерним для будь-яких об'єктів, відносимо якість керування, одиничними параметрамиякого є: фактори часу, синергічність, адаптивність, мобільність, організаційність,наукову обґрунтованість, число аналізованих і застосовуваних законів, наукових підходів,принципів, методів і ін. Фактори конкурентноздатності для кожного об'єкта повиннібути індивідуальні, а конкурентні переваги – екслюзівні.
Головним факторів (критерієм) забезпечення стратегічної конкурентноздатностібудь-яких об'єктів є якість. Так, для товару факторами конкурентноздатності (з бокуякості) є якість товару, якість його сервісу, якість керування. Для підприємствафакторами конкурентноздатності, що характеризують якість, є якість вхідної і вихідноїдокументації й інформації, якість підготовки фахівців, якість устаткування, якістьтехнологій, якість зовнішнього середовища й ін.
За загальноприйнятим „ресурсним підходом” — конкурентоспроможність підприємствавизначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможністьпродукції що випускається та ефективність використання ресурсів.
Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, — собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умовигарантії і т. д.
Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живоїпраці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а такожфінансовий стан підприємства.
При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повиннабути номенклатура випускаємої продукції та її конкурентоспроможність.
Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:
-          вибір та аналізринку для реалізації товару;
-          вивчення конкурентівпо виробництву і реалізації аналогічних товарів;
-          вибір та обгрунтуваннянайбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;
-          визначеннянеобхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;
-          установканабору одиничних показників за відповідними групами параметрів;
-          вибір методикрозрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;
-          розрахунокінтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;
-          розробка товарноїполітики підприємства відносно виробництва товару для певного ринку, розширенняйого виробництва, експорту, розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможностітовару, зняття його з виробництва та ін.
Третя група – нормативні параметри, які показують чивідповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких данийпараметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурсвиробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметріввідносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічніта ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людськоїпсихіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.
Визначення конкурентоспроможності банківських продуктів та послуг доцільноздійснювати методом розрахунку одиничних і групових показників.
Мета цього дослідження конкурентоспроможності – виділення переваг порівняноз продуктами і послугами конкурентів.
У процесі вибору споживачем банківських продуктів і послуг виграють ті, уяких відношення корисного ефекту до витрат на придбання та використання максимальнепорівняно з аналогами. Визначити, чи відповідає продукт (послуга) цій умові, можнав процесі порівняння з продуктами (послугами) конкурентів.
Оцінка конкурентноздатності банківського продукту проводиться шляхом зіставленняпараметрів аналізованої послуги з параметрами бази порівняння. Порівняння проводитьсяпо групах економічних параметрів. При оцінці використовуються диференціальний ікомплексний методи оцінки.
Диференціальний метод оцінки конкурентноздатності, заснований на використанніодиничних параметрів аналізованих продуктів і бази порівняння та їх зіставленні.
Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентноздатностіздійснюється по формулі [26,c.122]:
/> (1.1)
 де qi — одиничний параметричний показник конкурентноздатностіпо i-му параметру (i = 1, 2, 3, ..., n);
Pi — величина i-го параметра для аналізованого продукту;
Piо — величина i-го параметра, при якому потреба задовольняєтьсяцілком;
n — кількість параметрів.
Оскільки параметри можуть оцінюватися різним способом, то при оцінці по нормативнихпараметрах одиничний показник приймає тільки два значення — 1 чи 0. При цьому якщоаналізований продукт відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається, те показник дорівнює0. При оцінці по економічних параметрах одиничний показник може бути більше чи дорівнюєодиниці, якщо базові значення параметрів установлені спеціальними умовами, замовленнями,договорами. Якщо аналізований продукт має параметр, значення якого перевищує потребиклієнта, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничнийпоказник по даному параметр не може мати значення більше 100% і при розрахункахповинна використовуватися мінімальна з двох величин — 100% чи фактично значенняцього показника.
Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентноздатностіпроводиться по формулах:
/> (1.2)
/> (1.3)
 де qi`, qi — одиничний показник конкурентноздатностіпо i-му технічному параметрі;
З формул (1.2) і (1.3) вибирають ту, у якій росту одиничного показника відповідаютьпідвищення конкурентноздатності. Якщо параметри продукту не мають кількісної оцінки,для додання цим параметрам кількісних характеристик використовуються експертні методиоцінки в балах.
Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентноздатностіаналізованих продуктів чи наявності в них недоліків у порівнянні з банківською послугою- аналогом. Він, однак, не враховує вплив на перевагу споживача при виборі банківськогопродукту вагомості кожного параметра. Для усунення цього недоліку використовуєтьсякомплексний метод оцінки конкурентноздатності. Він ґрунтується на застосуванні комплекснихпоказників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованих банківських продуктівта стандартизованої банківської послуги.
Розрахунок групового показника по нормативних параметрах здійснюється по формулі:
/> (1.4)
де Iнп — груповий показник конкурентноздатності по нормативнихпараметрах;
qнi — одиничний показник конкурентноздатності по i-му нормативномупараметру, що розраховується по формулі (1.1).
Відмінною рисою даної формули є те, що якщо хоча б один з одиничних показниківдорівнює 0, що означає невідповідність параметра обов'язковій нормі, то груповийпоказник також дорівнює 0. Очевидно, що товар при цьому буде неконкурентоспроможний.
Розрахунок групового показника по економічних параметрах (крім нормативних)здійснюється по формулі:
/> (1.5)
де Iтп — груповий показник конкурентноздатності по економічнихпараметрах;
ai — вагомість i-го параметра в загальному наборі з n економічнихпараметрів, що характеризують потребу.
Отриманий груповий показник Iтп характеризує ступінь відповідностіданної банківської послуги існуючій потребі по всьому набору економічних параметрів,чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються потреби споживачів. Основою длявизначення вагомості кожного економічного параметра в загальному наборі є експертніоцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень. Іноді з метою спрощеннярозрахунків і проведення орієнтованих оцінок з економічних параметрів може бутиобрана найбільш вагома група чи застосований комплексний параметр — корисний ефект,що надалі бере участь у порівнянні.
Розрахунок групового показника по економічних параметрах здійснюється на основівизначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції.
Повні витрати споживача визначаються по формулі:
/> (1.6)
де З — повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукту;
Зс — одноразові витрати на придбання продукту;
Сi — середні сумарні витрати на експлуатацію продукту, що відносятьсядо i-го року її служби;
Т — термін служби;
i — рік один по одному.
При цьому
/> (1.7)
де Сj — експлуатаційні витрати по j-ій статті;
n — кількість статей експлуатаційних витрат.
Розрахунок групового показника по економічних параметрах розраховується поформулі:
/> (1.8)
де Iэп — груповий показник по економічних параметрах;
З, Зо — повні витрати споживача відповідно по оцінюваним продуктамі зразку.
Формули (1.6) і (1.8) не враховують коефіцієнта приведення експлуатаційнихвитрат до розрахункового року, тому що відносини повних витрат деякою мірою компенсуютьвплив коефіцієнта приведення на величину Iэп.
У разі потреби обліку коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули(1.6) і (1.8) приймають вид:
/> (1.9)
Відповідно підрахунок групового показника по економічних параметрах проводитьсяпо формулі:
/> (1.10)
де Iэп — груповий показник по економічних параметрах;
З, З0 — одноразові витрати на придбання відповідно аналізовінимпродуктам і зразку;
Сi, С0i — сумарні витрати на експлуатацію чи споживаннявідповідно аналізованим продуктам і зразка в i-ом року;
Т — термін служби банківського продукту;
a i — коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахунковогороку.
Розрахунок інтегрального показника конкурентноздатності виконується по формулі:
/> (1.11)
де ІПК — інтегральний показник конкурентоздатності аналізованого банківськогопродукту стосовно продуктузразка;
За змістом показник ІПК відбиває розходження між порівнюваним банківськимпродуктом в споживчому ефекті, що приходиться на одиницю витрат покупця по придбаннюі споживанню продукту.
Якщо ІПК1, то перевершує, при рівній конкурентноздатності ІПК=1.
Якщо аналіз проводиться по декількох зразках банківських продуктів, інтегральнийпоказник конкурентноздатності продуктів по обраній групі аналогів може бути розрахованийяк сума середньозважених показників по кожному окремому зразку:
/> (1.12)
де ІПКср — інтегральний показник конкурентноздатності продуктівщодо групи зразків;
ІПКi — показник конкурентноздатності відносно i-го зразка;
Ri — вагомість i-го зразка в групі аналогів;
n — кількість аналогів.
Змішаний метод оцінки являє собою сполучення диференціального і комплексногометодів. При змішаному методі оцінки конкурентноздатності використовується частинапараметрів розрахованих диференціальним методом і частина параметрів розрахованихкомплексним методом.
Даний підхід є загальновживаним і повсюдно зустрічається, принаймні, у вітчизнянійлітературі. Варто помітити його істотний недолік — споживчі властивості банківськогопродукту і їхній набір визначаються не враховуючи думки споживача. Дійсно, як випливаєз приведених вище розрахункових значень, апріорно передбачається, що поліпшеннякожної з характеристик банківського продукту автоматично підвищує його конкурентноздатність.Очевидно, що це насправді не так однозначно, інакше кажучи, “поліпшення” характеристиктовару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу конкурентних переваг- вирішальну роль варто віддавати споживачу в оцінці переваг чи недоліків товару.
Аналіз інших підходів до оцінки конкурентноздатності товару, заснованих навиявленні думки споживача, зокрема робіт з маркетингу, показує, що й у цьому випадкутака найважливіша складова конкурентноздатності товару як “особливості споживачів”враховується недостатньо. У тих рідких виданнях, що присвячені проблемі конкуренції,у кращому випадку говориться лише про споживачів як про одну зі сторін ринковогомеханізму без вивчення такої найважливішої складової поводження покупця як споживчеповодження.
У цьому напрямку економісти, що займаються вивченням конкуренції і конкурентноздатності,ввели поняття “диференціація продукту”. Таким чином, враховується та обставина,що розходження у властивостях товару веде до різної реакції на товар з боку споживача.
Економічна практика, однак, уже давно показала, що споживачі на ринку не виступаютьєдиним цілим — вони по-різному реагують навіть на той самий товар з тими самимивластивостями і цю властивість необхідно враховувати в теоретичних розробках, присвяченихконкурентноздатності банківських продуктів. Саме ця обставина враховується маркетологамипри сегментуванні ринку і позиціонуванні товару. Виходить, для того, щоб визначитиконкурентноздатність банківського продукту, мало просто порівняти його властивостіз властивостями конкурентів. Необхідно вивчити поводження споживачів і їхню реакціюна товар.
У такий спосіб конкурентноздатністьбанківських продуктів на різних сегментах споживчого ринку є зовсім різна. Споживачі,сегментовані, наприклад, по різних рівнях доходів, мають різну структуру установокі по-різному будуть оцінювати конкурентні переваги і недоліки банківських послуг.Отже, для інформаційного забезпечення конкурентноздатності банківського продуктунеобхідно здійснити правильну сегментацію споживчого ринку і виявити відношенняспоживачів кожного сегмента до тих властивостей банківського продукту, що складаютьйого конкурентні позиції.
Представивши яку-небудь оцінку споживчих властивостей банківського П як дійснучастину комплексного числа Т, а його ціну Ц — як мниму частину, одержимо:
Т = П + iЦ, (1.13)
де i — мнима одиниця, що визначається умовою i- (0,1) і задовольняє співвідношенню:
i2 = -1 (1.14)
Єдиним аргументом, що дозволяє зробити рознесення властивостей банківськогопродукту на дійсну і мниму частини — те, що споживчі властивості продукту в більшійступені відносяться до об'єктивних факторів, а ціна — до суб'єктивних факторів.
Легко переконатися в тім, що запис (1.15) дозволяє цілком описати властивостіконкретного банківського продукту і математично коректно працювати як з кожною здвох його складових, так і з їх сукупністю в цілому.
Як було показано раніше, споживач банківського продукту, здобуваючи його,задовольняє свої потреби не в продукті, а в тих властивостях, якими цей продуктволодіє. Не всякий товар цілком задовольняє виниклій потребі; найчастіше приходитьсязіштовхуватися з тим, що продукт лише до деякої міри задовольняє потребі споживача.Продукт, що цілком їх задовольняє можна назвати ідеальним. Позначимо споживчі властивостіідеального продукту через П. Тоді для кожного і-того банківського продукту можнавизначити, наскільки він далекий від ідеалу:
DПі = П – Пі (1.15)
Легко переконатися в тому, що чим ближче різниця (1.15) до нуля, тим ближчепродукт до ідеального, а виходить, тим більш велику ціну споживач готовий заплатитиза нього. Очевидно також, що чим далі товар від ідеалу, тим меншими споживчими властивостямивін володіє, тим вище значення різниці (1.15), тим нижче ціна, за якою споживачготовий придбати даний товар. Аналогічно і банк несе великі витрати, чим вище споживчівластивості продукту, який він впроваджує. Тому зазначений взаємозв'язок є універсальнимдля продуктів, що виступають на ринку. Ринок надає покупцю можливість придбати збезлічі продуктів з різними рівнями споживчих властивостей (і відповідно з різнимицінами) чи дорогий товар з високими споживчими властивостями, чи дешевий товар знизькими споживчими властивостями.
Скориставшись умовами (1.14) і (1.15) можна описати групу банківських продуктів,реалізованих на ринку. Зрозуміло, що це — не вся сукупність товарів, а тільки та,котра задовольняє в тому чи іншому ступені одну чи кілька заданих потреб.
У маркетингу виділяють поняття товарної лінії(портфелю) банку. Звичайно підтоварною лінією розуміють сукупність банківських продуктів, об'єднаних банком поякій-небудь ознаці — однаковий рівень цін, одне призначення і т.п. З обліком того,що розглянута група продуктів охоплює всю безліч банківських продуктів, висунутихна ринок усіма банками і задовольняє однакову сукупність потреб, прямо поняття «продуктовалінія» в даному випадку застосовувати не можна.
Усю сукупність банківських продуктів, запропонованих на ринок різними банками,що задовольняють ту саму потреба (чи сукупність однакових потреб) у різному ступеніі за різною ціною, назвемо споживчою лінією банківських продуктів.
Для споживчої лінії банківських продуктів між різницею (1.15) і ціною існуєзворотна залежність. Цю залежність можна описати моделями різної складності. Найбільшийінтерес представляють модель у виді комплексного числа. Очевидно, що для визначеннявиду даної залежності необхідно провести численні польові дослідження, обробитиотримані статистичні дані і підібрати модель, що щонайкраще описує залежність.
Для комплексного показника конкурентоспроможності КПК зазначена залежністьнайбільш простим способом буде описана як:
/> (1.16)
де П – споживча вартість “ідеального” банківського продукту(послуги);
Ц – ціна “ідеального” банківського продукту;
Пі – споживча вартість і-того реального продукту;
Ці – ціна і-того реального банківського продукту;
Дійсно, легко переконатися відповідно до рівності (1.16), що зі зменшеннямспоживчих властивостей продукту П (збільшенням різниці Пі — П) його ціна буде зменшуватися,а при підвищенні споживчих властивостей (зменшенням різниці Пі — П) і їхньому наближеннюдо властивостей ідеального товару ціна збільшується. Так що модель (1.16) у ціломуправильно описує головну особивість споживчої товарної лінії банківських продуктів.
Скориставшись отриманою моделлю і записом (1.14), легко описати модель поводженняспоживача стосовно банківського продукту як комплексне число – комплексний відноснийрівень конкурентоспроможності і-того товару КПКі:
/> (1.17)
Очевидною перевагою моделі (1.17) є те, що вона є дуже інформативної. Дійсно,для того, щоб описати споживчу лінію банківських продуктів, що складається з декількохдесятків різних товарів, варто лише обчислити КПК – модуль комплексного числа.
Переваги і зручності практичного використання такої форми моделі очевидні.Для того, щоб визначити, наприклад, ціну товару даної лінії, що підприємство припускаєвивести на ринок, необхідно з'ясувати в споживачів оцінку (П – Пі) і по рівності(1.16), знаючи, що КПК=1(чи 100%), легко визначається ціна. Чи, припускаючи вийтина ринок даної лінії з продуктів, орієнтованих на заможних покупців, підприємствоза орієнтованою ціною може визначити сукупність споживчих властивостей, що споживачібудуть готові побачити в даному банківському продукті.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АКБ “ПРИВАТБАНК”НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ
 
2.1 Аналіз ринку банківських послуг
 
Ринок банківських послуг є однією із важливихі невід'ємних складових сучасної ринкової економки. Тому сьогодні зростає інтересдо різних аспектів діяльності банків та методів управління ними. Банки поступовоперетворилися у основних посередників у перерозподілі капіталів, у забезпеченнібезперервності процесу економічного відтворення. Умови зростаючої конкуренції ікомерціалізації діяльності диктують необхідність реорганізації структур, розробкигнучких ринкових стратегій, проведення сегментації ринку банківських послуг, розвиткунових його сегментів, послуг та методів обслуговування.
Процес формування ринкових відносин векономіці України поступово виявляє значне зростання попиту на послуги установ кредитноїсистеми як з боку суб’єктів підприємницької діяльності, так і з боку фізичних осіб.Сучасні особливості організації бізнесу визначають потреби підприємців не лише утрадиційному кредитно-розрахунковому банківському обслуговуванні, а й у значно ширшомуспектрі різноманітних послуг комерційних банків, спроможних забезпечити оптимальніумови для ефективного прибуткового господарювання своїх клієнтів. Щодо самих банківськихустанов, то потреба у розширенні діапазону їхніх операцій об’єктивно випливає зумов конкурентного середовища, яке складається на вітчизняному ринку.
Крім того, в умовах кризових явищ в економіцікраїни, нестабільності виробництва, інфляції, традиційні кредитні операції банківнеспроможні забезпечити їм належний рівень прибутковості, що поглиблює тенденціїдо універсалізації банківської справи та створення повноцінного ринку банківськихпослуг, як специфічної сфери ринкових відносин, що забезпечує попит і пропозиціюна послуги банків з метою задоволення потреб клієнтів.
Отже, ринок банківських послуг – це специфічнасфера економічних відносин, функцією яких є балансування попиту і пропозиції набанківські продукти. Функціонування ринку банківських послуг має свої особливості,серед яких можуть бути виділені:
— тісне поєднання державного і ринковогорегулювання з метою підтримки його стабільності;
— регулювання і регламентація відносинна ринку нормами міжнародного права і внутрішнім законодавством;
— прозорість інформації про стан ринкута його учасників;
— необмежена кількість учасників ринку;
— широкий асортимент і диверсифікаціябанківських продуктів.
Інфраструктура ринку банківських послуг– це сукупність організаційно – правових форм, які обслуговують формування попитуі пропозиції, купівлю-продаж банківських послуг через кредитно – фінансові інститути.Основними складовими елементами інфраструктури ринку банківських послуг є центральніі комерційні банки, небанківські кредитно-фінансові інститути, інформаційні технологіїі засоби зв’язку, консалтингові компанії, офшорні зони тощо.
Ринок банківських послуг може бути класифікованийза певними ознаками. З точки зору інституційної структури він представляє собоюсукупність носіїв попиту і пропозиції, які взаємодіють між собою. Носіями пропозиціївиступають комерційні банки та інші економічні суб’єкти, яким згідно чинного законодавствадозволяється надання фінансових послуг банківського характеру. Носіями попиту євся сукупність юридичних і фізичних осіб.
Структура комерційних банків в Україніза організаційно-правовою формою протягом 2003 — 2007 років суттєвих змін не зазнала(таблиця А.1 Додатку А). Питома вага кожної з організаційно-правових форм діяльностіпрактично не змінилася (мало місце незначне підвищення питомої ваги банків у формітовариства з обмеженою відповідальністю та відповідне зниження питомої ваги банківу формі відкритих акціонерних товариств).
Банківський сектор активно розвивається,змінюючи свою структуру і присутність у різних регіонах України. Частина банківмають свої відділення у кількох регіонах України, інші зосередили свої відділенняв якомусь одному регіоні, окремі банки взагалі не мають філій. Одним із найважливішихчинників, який зумовлює особливості розподілу банківських відділень по територіїУкраїни, є потреба місцевого бізнесу в банківських послугах. Таким чином, рівеньрозвитку банківської сфери в регіоні характеризує рівень розвитку економіки цьогорегіону в цілому: з одного боку, банківський сектор розвивається для забезпеченняпотреб небанківського бізнесу, а з іншого — сприяє створенню і зростанню цього бізнесу.У таких умовах питання про те, як саме банківські установи розподілені по територіїУкраїни може передбачати розгляд таких його аспектів:
— скільки банківських відділень працюєу кожному регіоні;
— яку кількість відділень мають різнібанки у різних регіонах та в Україні в цілому, і як це пов'язано з величиною банківза розміром чистих активів;
— у скількох регіонах філіали різних банківзаймають провідні позиції.
Найбільш яскравою характеристикою розподілубанківських відділень по регіонах України є його нерівномірність: всі регіони можнаподілити на 4 групи. У групі лідерів (частка банківських відділень регіону більше6 %), до якої належить лише м. Київ, Донецька та Дніпропетровська області, зосередженомайже 30 % всіх банківських відділень. Другу групу складають 10 регіонів з часткоюу загальній кількості банківських відділень від 3 до 6 % — на цю групу припадаємайже 42 % всіх банківських відділень. На території 10 областей, що належать дотретьої групи (частка від 2 до 3 %), функціонують майже 27 % банківських відділеньУкраїни. А у четвертій групі (аутсайдерів) (частка до 2 %), до якої увійшли 3 регіони,зосереджено лише 4,5 % всіх банківських відділень.
Показником, який з іншого боку характеризуєрозвиток мережі банківських установ у регіоні країни і в країні в цілому, є, співвідношеннякількості банківських відділень і кількості населення (кількість банківських відділеньна 1 млн. населення регіону). У середньому по Україні цей показник дорівнює 36,6.Найбільші значення цього показника зареєстровані у м. Києві — 81,63, Миколаївськійобласті — 44,82 та Чернігівській областях — 44,89. Слід зазначити, що у м. Києвікількість банківських відділень на душу населення більш, ніж удвічі перевищує середнєпо Україні значення, а менші за середнє значення по Україні зареєстровані у 17 регіонах.
Таким чином, наявна регіональна структурабанківської системи України адекватно відображає високий ступінь централізації грошовихпотоків в економіці України.
З точки зору продуктової структури ринокбанківських послуг являє собою сукупність пропонованих для продажу банківських послуг.Це обумовлює виділення у його структурі певних сегментів, що відповідають окремимгрупам банківських продуктів:
— ринок кредитних послуг;
— ринок інвестиційних послуг;
— ринок розрахунково-касових послуг;
— ринок депозитних послуг та інших.
За географічним охопленням можуть бутивиділені локальні, регіональні, загальнонаціональні і міжнародні ринки. Локальнийринок формується у межах міста або району. Регіональні ринки охоплюють територіюоднієї або кількох суміжних областей. Загальнонаціональний ринок банківських послугфункціонує в межах окремої національної економіки. Міжнародні ринки банківськихпослуг представленні як глобальним загальносвітовим ринком, так і ринками банківськихпослуг на рівні окремих міждержавних об’єднань.
За перспективами розвитку можна класифікуватитакі основні ринки банківських послуг:
— безперспективний ринок, операції наякому необхідно припинити;
— основний ринок, на якому реалізуєтьсяпереважний обсяг банківських продуктів;
— додатковий ринок (на якому може бутиреалізований незначний обсяг продукту);
— зростаючий ринок, що характеризуєтьсядостатньо високими темпами нарощування збуту банківських послуг;
— потенційний ринок, який має перспективиросту, але потребує для цього певних ресурсів і зусиль (модифікація продукту, розширеннязбутової мережі, заходи стимулювання збуту тощо);
— непостійний ринок, який характеризуєтьсязначними перепадами в обсягах збуту.
За типами споживачів банківських послугвиділяють:
— ринок суб’єктів господарювання (корпоративнийринок);
— ринок фізичних осіб (домогосподарств);
— урядовий ринок;
— ринок фінансового-кредитних інститутів.
Клієнтом банку є учасник економічних відносин,який має намір одержувати вигоду від діяльності банку на взаємній основі. Клієнтибанку є основою його розвитку і процвітання. В зв’язку з цим учасників економічнихвідносин можна класифікувати за ознакою постійних відносин з банком на:
— Постійних клієнтів. Ця група клієнтівхарактеризується наявністю банківського рахунку й довгострокових взаємовідносинз банком. Як правило, клієнти зорієнтовані на одержання всіх послуг тільки в одномубанку.
— Випадкових (разових, імпульсних) клієнтів.Випадкові клієнти не заінтересовані в довгострокових відносинах з конкретним банком.Вони готові скористатися його послугами з метою короткострокової (разової) вигодичи в результаті непередбачених випадків.
— Нових (потенційних клієнтів). Нові клієнти – це потенціал росту і розвиткубанку. Намір потенційних клієнтів одержувати користь від діяльності банку, можевиявлятись як в явній, так і прихованій (латентній) формі. Латентна форма виражаєтьсяв тому, що банк формує у потенційного клієнта поняття про необхідність задоволенняйого потреб з допомогою саме банківських послуг. Перехід потенційних клієнтів впостійних дозволяє, по-перше, підвищити рівень доходів банку, а по-друге, диверсифікуватийого діяльність.
За станом на 1 лютого 2004року в Державному реєстрі банків значились 179 банків, з них 158 банки мали ліцензіюНаціонального банку України на здійснення банківських операцій, у тому числі: 133банки — акціонерні товариства (з них: 94 — відкриті акціонерні товариства (2 банки- державні), 39 — закриті акціонерні товариства), 25 банків — товариства з обмеженоювідповідальністю.
З іноземним капіталом булостворено 19 банків (12.0 % від кількості банків, які мали ліцензію Національногобанку України ), у тому числі 7 банків (4.4 %) — зі 100 % іноземним капіталом.
В стані ліквідації на 01.02.2004перебувало 20 банків (11.2 % від загальної кількості банків у Державному реєстрібанків), з них 12 банків ліквідувалися за рішенням Національного банку України,8 банків — за рішенням господарських судів.
За станом на 1 травня 2007 року ліцензію Національного банку на здійсненнябанківських операцій в Україні мали 173 банки, у тому числі: 137 банків (79,2 %від загальної кількості діючих банків) — акціонерні товариства (з них: 92 банки(53,2%) — відкриті акціонерні товариства, 45 банків (26,0%) — закриті акціонернітовариства), 36 банків (20,8%) — товариства з обмеженою відповідальністю. У станіліквідації перебуває 19 банків, з них 16 банків ліквідуються за рішенням НБУ, 3– за рішеннями господарських (арбітражних) судів.
Таким чином, за 3 роки з 2004 по 2007 рік структура банківської системи Українипрактично не змінилась (основні показники в табл. А.1 Додатку А).
На рис.2.1 – 2.6 наведені результати аналізу концентрації активів, власногокапіталу та характерних залучених пасивів в перших 30 комерційних банках рейтингудля виявлення виду конкуренції в банківському секторі України та структурне місцеАКБ “Приватбанк” в цих групах.
/>
/> />
Рис.2.1. – Концентраціячасток активів банківської системи в перших 30 банках України станом на 01.04.2007року
Рис.2.2. – Концентрація часток власного капіталу банківської системи в перших30 банках України станом на 01.04.2007 року
/> />
Рис.2.3. – Концентраціячасток депозитів фізичних осіб банківської системи в перших 30 банках України станомна 01.04.2007 року
/>

Рис.2.4. – Концентрація часток депозитів юридичних осіб банківської системив перших 30 банках України станом на 01.04.2007 року
/>

Рис.2.5. – Концентрація часток прибутків банківської системи в перших 30 банкахУкраїни станом на 01.01.2007 року (за 2006 рік)

Рис.2.6. – Динаміка посилення концентрації часток активів банківської системив перших 30 банках України на протязі 2005 – 2007 років
/>

В Додатку Б наведені основні показники діяльності перших 30 банків рейтингубанківської системи України станом на 01.01.2006, 01.01.2007, 01.04.2007 року, розміщеніАсоціацією комерційних банків України [ ].
В табл.2.1 наведені результати аналізу концентрації ресурсної бази комерційнихбанків України станом на 01.04.2007 року.
Таблиця 2.1 Результати розрахунку концентрації ресурсної бази в банківськомусекторі України станом на 01.04.2007 ( «кластерний підхід»)№ з/п Назва характерного агрегату балансу банка Ступінь концентрації в % В перших 30 банках В перших 5 банках В АКБ “Приватбанк” 1 Частка загальних активів балансу банківської системи 80,0 38,4 11,0 2 Частка власного капіталу 72,3 34,0 9,2 3 Частка депозитів до запитання фізичних осіб 19,5 14,0 3,5 4 Частка строкових депозитів фізичних осіб 64,4 30,6 11,7 5 Частка депозитів до запитання юридичних осіб 34,6 16,0 4,4 6 Частка строкових депозитів юридичних осіб 44,0 16,4 5,6 7 Частка сумарного прибутку банківської системи 83,6 45,1 11,9

Таким чином, проведений аналіз «кластерного підходу» по ресурсній базі банківпоказує, що в банківській системі України станом на 2007 рік працює класичний механізммонополістичної конкуренції, який характеризується “принципом Парето” [ ], тобто80% ресурсів банківської системи України зосереджені в 20% кількості комерційнихбанків, при цьому в перших 5 банках рейтингу зосереджені практично 30% ресурсівбанківської системи та 45% загального прибутку. Немонополізованим для сучасногостану є сегменти депозитів “до запитання” фізичних осіб та поточні і строкові депозитиюридичних осіб, оскільки юридичні особи спираються в своїй діяльності на створенідля себе малі комерційні банки (“кишенькові гаманці”).
В табл.2.2 наведені результати аналізу концентрації обсягів активних операційкомерційних банків України станом на 01.04.2007 року.
Таблиця 2.2 Результати розрахунку концентрації обсягів активних операцій вбанківському секторі України станом на 01.04.2007(«кластерний підхід»)№ з/п Назва характерного агрегату балансу банка Ступінь концентрації в % В перших 30 банках В перших 5 банках В АКБ “Приватбанк” 1 Частка загальних активів балансу банківської системи 80,0 38,4 11,0 2 Частка наданих міжбанківських кредитів 76,33 28,8 17,84 3 Частка наданих кредитів юридичним особам 79,39 35,5 8,89 4 Частка наданих кредитів фізичним особам 84,3 51,05 14,52 5 Частка коштів, вкладених в активні операції з цінними паперами 82,45 27,5 7,52
 
Проведений аналіз «кластерного підходу» по базі обсягів активних операційбанків показує, що в банківській системі України станом на 2007 рік також працюєкласичний механізм монополістичної конкуренції, який характеризується “принципомПарето” [ ], тобто 80% обсягів активних операцій банківської системи України зосередженів 20% кількості комерційних банків, при цьому в перших 5 банках рейтингу зосередженіне менше 30% обсягів активних операцій, а по кредитам фізичних осіб – навіть 51%.Немонополізованих сегментів на ринку активних операцій в банківській системі Українинемає.
/>
Рис.2.7. – Концентрація обсягів часток міжбанківських кредитів в перших 30банках України станом на 01.04.2007 року
/>
Рис.2.8. – Концентрація обсягів часток кредитів, наданих юридичним особамв перших 30 банках України станом на 01.04.2007 року

/>
Рис.2.9. – Концентрація обсягів часток кредитів, наданих фізичним особам вперших 30 банках України станом на 01.04.2007 року
/>
Рис.2.10. – Концентрація обсягів часток коштів, вкладених в операції з ціннимипаперами в перших 30 банках України станом на 01.04.2007 року
2.2 Аналіз стану конкурентоспроможності банку
Заснований 1992 року, комерційний банк ПриватБанк є банком, що розвиваєтьсянайбільш динамічно в Україні, і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни.Станом на 1 січня 2007 року розмір чистих активів Приват-Банку складає 33,777 млрд.грн. Статутний фонд банку складає 2,082 млрд. грн., власний капітал — 3,288 млрд.грн. Кредитний портфель банку складає 28,768 млрд. грн., в тому числі кредити фізичнимособам — 11,564 млрд. грн. Фінансовий результат ПриватБанку за підсумками 2006 рокусклав 506,208 млн. грн.
У ході дослідження ринку банківських послуг, проведеного компанією GFK Ukraine,23,3% опитаних жителів України назвали ПриватБанк найбільш привабливим для себеукраїнським банком. ПриватБанк також має найбільш високий рівень впізнаваності середнаселення без підказки: 64%. ПриватБанк також є лідером серед українських комерційнихбанків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України.
/>
Таблиця 2.3 Основні характеристикиінфраструктури та клієнтської бази АКБ “Приватбанк”
Станом на 01.01.2006 року(за результатами 2005 року) АКБ „Приват-банк” був лідером банківської системи Україниі займав наступні рейтингові місця [ ]:
— Обсяг валюти активів балансу– 21 664,360 млн.грн.( 1 місце);
— Обсяг власного капіталу– 2 307,466 млн.грн.( 1 місце);
— Обсяг статутного капіталу– 189,228 млн.євро( 2 місце);
— Обсяг кредитно-інвестиційногопортфеля
– 16 763,230 млн.грн.( 1місце);
— Обсяг поточних і строковихдепозитів фізичних осіб
– 9 966,027 млн.грн.( 1місце);
— Обсяг поточних і строковихдепозитів юридичних осіб
– 4 016,333 млн.грн.( 3місце);
— Обсяг балансового прибутку– 472,042 млн.грн.( 1 місце);
— Прибутковість статутногокапіталу – 41,774 % ( 11 місце);
— Прибутковість активів балансу – 2,179 % ( 6 місце);
Станом на 01.01.2007 року(за результатами 2006 року) АКБ „Приват-банк” закріпив позиції лідера і займає наступнірейтингові місця в банківській системі України [80] та відносні частки фінансівбанківської системи України:
— Обсяг валюти активів балансу– 32 680,0 млн.грн.( 1 місце – 10,31%);
— Обсяг власного капіталу– 4 0290,442 млн.грн.( 1 місце – 9,49%);
— Обсяг статутного капіталу– 312,971 млн.євро( 2 місце);
— Обсяг кредитно-інвестиційногопортфеля
– 27 532,83 млн.грн.( 1місце – 10,9%);
— Обсяг поточних і строковихдепозитів фізичних осіб
– 14 735,393 млн.грн.( 1місце – 15,1%);
— Обсяг поточних і строковихдепозитів юридичних осіб
– 8 240,128 млн.грн.( 1місце – 9,534%);
— Обсяг балансового прибутку– 471,775 млн.грн.( 1 місце – 11,91%);
— Прибутковість статутногокапіталу – 22,66 % (24 місце);
— Прибутковість активів балансу – 1,444 % (33 місце);
На рис.Г.1 – Г.26 Додатку Г наведені результати оцінки конкурентоспро-можностіАКБ «Приватбанк» у всіх сегментах ринку банківських послуг фізичним особам в Україні.Як показує аналіз даних рис. Г.1-Г.26 маркетингова політика пропозиції банківськихпослуг фізичним особам АКБ «Приватбанк» характеризується мінімізацією пропонуємихставок депозитних ресурсів (вкладів населення) – ставки покупки ресурсів та максимізацієюпропонуємих ставок за використання банківських продуктів – ставки продажу послуг.В табл.2.3 наведені коефіцієнти конкурентоспроможності по привабливості ставок покупкиресурсів та ставки продажу послуг АКБ «Приватбанк» відносно конкурентів, розрахованіяк:
а) Коефіцієнт конкурентної привабливості депозитних ставок:
/> (2.1)
де – ставка_макс(і) – максимальна ставка депозитів населення і-го виду;
б) Коефіцієнт конкурентної привабливості кредитних ставок: та ставок за наданняпослуг (продаж банківських послуг):
/> (2.2)
де – ставка_мін(j) – мінімальна ставка кредитів та послуг населенню j-го виду;
Аналіз результатів, наведених в табл.2.3 та на рис.Г.1 –Г.26, показує, щов сегменті ринку банківських послуг для фізичних осіб конкурентні коефіцієнти привабливостіАКБ “Приватбанк” в середньому становлять 0,707, а діапазон коефіцієнтів для різнихпослуг знаходиться серед значень 0,2 –0,85, тобто:
— доходна ставка депозитів для фізосіб в банку нижче, ніж у банків- конкурентів;
— кредитна ставка та ставка комісійних за надання послуг фізособам в банкувища, ніж у банків-конкурентів.

Таблиця 2.4 Коефіцієнти конкурентоспроможності АКБ «Приватбанк» за рівнемпривабливості депозитних та кредитно – розрахункових послуг фізичним особам№ з/п Назва банківської послуги Ставка чи сумарна ставка АКБ «Приват-банк» Мінімальна (для кредитів та послуг) і максимальна (для депозитів) ставка на ринку Коефіцієнт конкуренттної привабливості пропозицій АКБ «Приватбанк» 1. Ощадні вклади на 12 місяців (гривня) 13,5% 16,0% 0,84 2. Ощадні вклади на 12 місяців (долар США) 9,0% 11,3% 0,80 3. Ощадні вклади на 12 місяців (євро) 7,7% 9,5% 0,81 4. Доходні вклади (зняття процентів, без поповнення та зняття) на 12 місяців (гривн) 13,25% 16,0% 0,83 5. Доходні вклади на 12 місяців (дол. США) 8,5% 11,0% 0,77 6. Доходні вклади на 12 місяців (євро) 7,5% 9,0% 0,83 7. Накопичувальні вклади(поповнення без права зняття сумм) на 12 місяців (гривня) 13,75% 17,0% 0,81 8. Накопичувальні вклади на 12 місяців (долар США) 8,75% 12,0% 0,73 9. Накопичувальні вклади на 12 місяців (євро) 7,75% 10,0% 0,78 10. Універсальні вклади(поповнення та зняття сум) на 12 місяців (гривня) 1,5% 11,0% 0,14 11. Універсальні вклади на 12 місяців (долар США) 3,3% 7,5% 0,44 12. Універсальні вклади на 12 місяців (євро) 1,3% 6,0% 0,22 13. Переводи по Україні в гривнях (5000 грн.) 75,0 45,0 0,60 14. Переводи по Україні в доларах США (1000$) 30,0 13,0 0,43 15. Переводи по Росії та СНД в доларах США(1000$) 30,0 15,0 0,50 16. Переводи в доларах США в розвинені країни світу (1000$) 30,0 30,0 1,00 17. Кредит 300000 грн. на 10 років за квартиру вартістю 400000 грн. 105,0% 85,0% 0,81 18. Кредит 300000 грн. на 20 років за квартиру вартістю 400000 грн. 210,0% 168,0% 0,80 19. Кредит 300000 грн. на 25 років за квартиру вартістю 400000 грн. 262,0% 219,0% 0,84 20. Кредит 60 000 доларів США на 10 років за квартиру вартістю 80 000 дол. США 85,0% 64,0% 0,75 21. Кредит 60 000 доларів США на 20 років за квартиру вартістю 80 000 дол. США 170,0% 125,0% 0,74 22. Кредит 60 000 доларів США на 25 років за квартиру вартістю 80 000 дол. США 212,0% 163,0% 0,77 23. Кредит на покупку нових авто іноземної зборки / гривна (строк кредита — 3 роки, сума кредиту 100000 грн.) 28,00% 22,00% 0,79 24. Кредит на покупку нових авто іноземної зборки / гривна (строк кредита — 5 років, сума кредиту 100000 грн.) 45,00% 35,00% 0,78 25. Кредит на покупку нових авто іноземної зборки / гривна (строк кредита — 7 років, сума кредиту 100000 грн.) 62,00% 56,00% 0,90 26. Кредит на покупку нових авто іноземної зборки / гривна (строк кредита — 3 роки, сума кредиту 20 000 доларів США) 22,00% 18,00% 0,82 27. Кредит на покупку нових авто іноземної зборки / гривна (строк кредита — 5 років, сума кредиту 20 000 доларів США) 35,00% 29,00% 0,83 28. Кредит на покупку нових авто іноземної зборки / гривна (строк кредита — 7 років, сума кредиту 20 000 доларів США) 48,00% 43,00% 0,90 29. Рейтинг приватних розрахункових пластикових карт — Visa Classic, Standart/ Mass Mastercard (долари США – 1000$) 51,0 28,5 0,56 30. Рейтинг приватних розрахункових пластикових карт — Visa Classic, Standart/ Mass Mastercard (євро — 1000євро) 51,0 28,5 0,56 31. Рейтинг приватних розрахункових пластикових карт — Visa Classic, Standart/ Mass Mastercard (гривна — 1000 грн.) 125,0 72,5 0,58 32. Рейтинг кредитних карт, оплата товару готівкою через зняття в банкоматі (сума кредиту — 4 000 грн., строк – 12 мес.) 23% 17% 0,74 33. Рейтинг кредитних карт, оплата товару в торговій мережі (сума кредиту — 4 000 грн., строк — 12 мес.) 23% 15% 0,65 34. Середній показник послуг 0,707
 
Таким чином, проведений аналіз показав:
— конкурентні переваги на ринку послуг фізичним особам в АКБ “Приватбанк”на сучасному етапі забезпечуються політикою територіальної масовості надання послуг,тобто:
а) наявністю великої кількості відділень банку у всіх містах та районних центрахУкраїни, що створює доступність банківських послуг;
б) наявністю великої кількості банкоматів та POS — терміналів у всіх містахта районних центрах України, масовий випуск пластикових карток (40% від загальноїкількості карток в Україні), що створює привабливість нових видів автоматизованогоцілодобового банківського сервісу;
— територіальна масовість надання банківських послуг на ринку фізичних осібдозволяє АКБ “Приватбанк” вести жорстку та агресивну політику зниження ставок надепозити фізосіб (зниження витрат банку) та підвищення ставок на кредити та послугиу всіх сегментах ринку фізосіб (підвищення доходів банку);
Найбільш монополізованими ринками, на яких АКБ «Приватбанк» може, як лідербанківської системи України, диктувати свою стратегію та умови є сегменти ринківдепозитів та кредитів фізичних осіб (табл..2.5), в яких:
— сумарна частка депозитів фізичних осіб, зосереджена в перших п’яти банкахстановить 44,6%, при цьому частка АКБ «Приватбанк» становить 15,2%;
— сумарна частка кредитів, наданих фізичним особам, зосереджена в перших п’ятибанках становить 51,05%, при цьому частка АКБ «Приватбанк» становить 14,52%.
За спостереженнями «ПриватБанку», усі14 мільйонів пенсіонерів, які є в Україні, рано чи пізно пізнають і такий винахідлюдства, як платіжна пластикова картка. Тим паче, враховуючи перехід українськогопенсійного страхування до накопичувальної системи, коли кошти «на старість» осідатимутьна персоніфікованому рахунку кожного платника. Обійтися без банку при цьому практичнонеможливо. Цим спостереженням варто довіряти, адже «Приват-Банк» сьогодні є банком«номер один» в Україні за обсягом коштів, залучених від фізичних осіб (обслуговує,відповідно, 5,5 мільйона рахунків). Отож, у який бік він має намір повести своїхклієнтів пенсійного віку? У бік високих техно-логій — саме так, тому що тільки високітехнології мають властивість надавати людині максимальні зручності в користуваннігрошима.
Україна поступово приєднується до банківського пенсійного обслуговування:вже понад два мільйони пенсіонерів отримують свої гроші у банках. Безсумнівно, цеще одне підтвердження зростання довіри населення до банківської системи. І свідченнятого, що пенсійна реформа в країні набирає обертів. «Ми переконували і переконуватимемолюдей у тому, щоб вони отримували пенсію через банківські установи, — сказав днямиголова Пенсійного фонду України Борис Зайчук. — У 1998 році було видано указ Президентапро обслуговування коштів Пенсійного фонду. У тому числі одним із рішень була виплатапенсій через банківські установи. Пенсіонер має право вибору: отримувати пенсіючерез поштові відділення або через банки. Було встановлено порядок відбору банків,що обслуговують пенсіонерів. Якщо до моменту виходу указу банки обслуговували 680тисяч пенсіонерів, то на сьогоднішній день це 2,196 млн. осіб.
Економія для Пенсійного фонду, безумовно, велика, бо не платимо1% Укрпошті за доставку пенсій. У різних банках є різні форми обслуговування. Світовийдосвід показує, що більшість пенсійних виплат проходить через банки. Нас радує те,що темпи залучення пенсіонерів ПриватБанком до обслуговування зростають, сьогодніце один із кращих банків, які працюють із пенсіонерами, — цього року темпи залученняпенсіонерів становлять понад 43%».
Крім того, Фонд задоволений співпрацею з комерційними банкамище й тому, що якість виплат є високою. Банки пропонують пенсіонерам низку цікавихпрограм і послуг, що дозволяють отримувати додаткові доходи.
Досить успішно освоює цей сектор банківських послуг ПриватБанк— банк із репутацією і великим досвідом роботи з фізичними особами. Нині він обслуговує1,2 млн. рахунків одержувачів соціальних виплат. Щомісяця у банку відкривають близько25 тис. пенсійних рахунків.
Таблиця 2.5 Матриця SWOT – аналізу діяльності АКБ „Приватбанк” в сегментібанківських послуг фізичним особам МАТРИЦЯ SWOT-АНАЛІЗУ
Сильні сторони (S)
1. Лідируюче положення на банківському ринку
1.Досвід роботи на ринку
2. Високий рівень банківського сервісу
3… Широка мережа відділень і автоматів самообслуговування
4.Наявність електронної пошти, зв'язок через Web-вузли
5. Наявність у банку власного програмного забезпечення
Слабкі сторони (W)
1. Відсутність ресурсної бази з тривалістю залучення засобів більш 12 місяців
2. Перекіс в іпотечному кредитуванні населення в іноземній валюті без наявності в позичальників реальних джерел доходів в іноземній валюті
3. Висока вартість притягнутих ресурсів для іпотечного кредитування і низька привабливість кредитування для населення через високу вартість кредитів
Можливості (ПРО)
1.Зниження вартості ресурсів за рахунок еврокредитов банків Європи
2. Нагромадження ресурсної бази з терміном залучення більш 20-30 років за рахунок недержавних пенсійних фондів
3. Наявність тісних контактів з риэлтерами і будівельними організаціями SO-стратегія
1.Розширення участі на ринку іпотечного кредитування
2.Залучення уваги клієнтів до програм іпотечного кредитування
3.Автоматизація системи іпотечних калькуляторів для населення
4. Інформація клієнтів про найбільш вигідний кредит WO-стратегія
1. Створення маркетингової групи і відділу недержавних пенсійних фондів
2. Створення підрозділу роботи з новими видами іпотечних цінних паперів рефінансування кредитів
3. Створення підрозділу роботи з Державною іпотечною установою рефінансування кредитів
Погрози (Т)
1. Низька платоспроможність населення і відмовлення від іпотечних кредитів
2. Підвищення вартості будівництва і втрата попиту на ринку нерухомості
ST-стратегія
1.Формування пільгових програм іпотечного кредитування за рахунок фондів державної підтримки житлового забезпечення населення
2. Підвищення терміну кредитування до 30-40 років і зниження рівня щомісячних внесків до прийнятного рівня доходів населення
3. Зниження відсотків по кредиту за рахунок зниження вартості ресурсів
WT-стратегія
1.Надання відстрочок у платежах на 2-5 років від моменту надання кредиту
2. Створення вертикально-інтегрованих ФПГ по житловому будівництву і регулювання цін на житло
3. Використання іпотеки землі як джерела фінансування
 

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АКБ“ПРИВАТБАНК” НА РИНКУ СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНИХ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ
 
3.1 Соціально-орієнтовані банківські послуги населенню
 
У ПриватБанку накопиченозначний позитивний досвід щодо реалізації соціально-орієнтованих програм [114].
Організація виплати пенсійй грошової допомоги через поточні рахунки й пластикові картки пенсіонерів, що відкритів установах ПриватБанку почалися з моменту отримання банком статусу уповноваженогоздійснювати виплату пенсій й грошової допомоги пенсіонерам згідно Постанови КабінетуМіністрів України №785 від 12 травня 2000р.
Після виходу Постанови КабінетуМіністрів України ПриватБанк під-писав Генеральний Договір з Пенсійним Фондом Україний Міністерством праці та соціальної політики. На підставі цього документа Регіональніпідрозділи банку уклали договори з місцевими відділеннями Пенсійного фонду. Зараздоговори укладені у всіх населених пунктах, де розташовано філії і відділення банку(всього більше 1300 філій і відділень).
Усьогов ПриватБанку оформлено пенсійних рахунків:
— на 31.12.2002 – 241 824 пенсійних рахунка;
— на 31.12.2003 – 422 787 пенсійних рахунка;
— на 31.12.2004 – 640 673 пенсійних рахунка;
-          на 01.01.2006 – 1 102 367 пенсійних рахунків;
-          на 01.01.2007 – 1 347 406 пенсійних рахунків.
У рамках банківського пенсійногообслуговування ПриватБанк пропонує:
— безкоштовне оформленняпоточного пенсійного рахунку;
— безкоштовне оформленняпенсійної пластикової картки;
На пенсійні рахунки, відкритіза згоди пенсіонера, ПриватБанк здійснює зарахування коштів, що поступають з Пенсійногофонду України. Для відкриття поточного пенсійного рахунку або пенсійної пластиковоїкартки необхідно:
— прийти до найближчої філії або відділення ПриватБанку;
— мати з собою паспорт, пенсійне посвідчення, довідку з податкової інспекціїз ідентифікаційним номером.
Решту роботи виконають співробітникиПриватБанку.
/>
Рис.3.1. — Вигоди пенсійногообслуговування в АКБ “Приватбанк”
Всі рахунки, відкриті уПриватБанку для отримання пенсії беруть участь у розіграшах цінних призів, що регулярнопроводяться ПриватБанком. Серед призів:
— кошти від 10 до 100 гривень;
— сплата комунальних платежів ПриватБанком на суму до 50 гривень;
— передплата на популярні друковані видання;
-          побутова техніка.
Всім власникам пенсійнихрахунків у ПриватБанку надається можли-вість оформлення спеціального депозитноговкладу “ПЕНСІЯ ПЛЮС”. Умови даного вкладу:
— складна процентна ставка;
— проценти виплачуються щомісяця або збільшують розмір вкладу;
— є можливість збільшення кількості коштів на вкладі;
— можливість оформлення заповідального розпорядження.
Окрім цього, ПриватБанкрозробив унікальну пропозицію для власників пенсійних пластикових карток – “дисконтнапрограма”.
В сільських районах, девідсутні банкомати для обслуговування пенсійних пластикових карток, в сільскомубезбалансовому відділенні при оформленні поточного пенсійного рахунку пенсіонерувидається традиційна “Ощадна книжка”, в якій фіксуються всі операції, що здійснюютьсяпо рахунку.
У рамках банківського пенсійногообслуговування ПриватБанк пропонує вікриття та обслуговування поточного пенсійногорахунку з видачею ощадних книжок на наступних умовах (Рис.3.2):
/> Умови відкриття поточного пенсійного рахунку: Відкриття рахунку Безкоштовно Зарахування коштів на рахунок Безкоштовно Зняття коштів з рахунку Безкоштовно Виплата процентів на залишок коштів Безкоштовно процентна ставка на залишок коштів 4% річних(з 13.05.2005р.)* Можливе поповнення рахунку і часткове зняття коштів
Рис.3.2. — Умови поточногопенсійного рахунку
До поточного пенсійногорахунку є можливість оформити доручення і заповідальне розпорядження.
Додаткові можливості поточногопенсійного рахунку:
— будь-який час отримання пенсії;
— можливість сплати комунальних платежів у безготівковій формі;
— отримання додаткового прибутку у вигляді процентів на залишок коштів;
— можливість переказу коштів на інші рахунки у ПриватБанку, в тому числі йдепозитні.
В містах, де є можливістьскористатися банкоматом та POS-терміналом, Приватбанк відкриває пенсіонерам поточні“карткові” пенсійні рахунки та видає пенсійні пластикові картки, призначені длязарахування на них пенсій й грошової допомоги.
ПриватБанк пропонує безкоштовнооформити пластикові картки таких типів(рис.3.3):
CIRRUS/MAESTRO
Domestic Pension
EC/MC Mass
Pension
/>
/>
Рис.3.3. — Безкоштовні пенсійніпластикові картки АКБ “Приватбанк
Пенсіонер може оформитикартку більш високого класу (за додатковукомісію). В цьому випадку ПриватБанком пропонуються такі типи карт(рис.3.4):VISA Electron Domestic Pension VISA Classic Pension
/>
/>
Рис.3.4. Пенсійні пластиковікартки АКБ “Приватбанк” високого класу

Пенсіонерам, що оформилиу ПиватБанку пенсійну пластикову картку надаються такі можливості:
— отримувати пенсію й грошову допомогу у відділеннях, банкоматах або у пунктахвидачі готівки ПриватБанк, а також у інших банках, що входять в систему VISA і EUROPAYв межах всієї території України та за кордоном залежно від типу картки;
— сплачувати за товари та послуги у торговельно-сервісних точках, що приймаютьдо сплати платіжні картки VISA і EUROPAY;
— брати участь у дисконтній програмі для володільців пенсійних пласти-ковихкарток;
— вносити готівку для поповнення карткового рахунку у будь-якому філіалі ПриватБанкуабо у іншому Банку;
— сплачувати за комунальні послуги у відділених ПриватБанку;
— встановлювати кредитний ліміт. При цьому обмежується максимальна сума кредитування,а процентна ставка стягується банком лише за дійсний час користування реально отриманоюсумою;
— довірена особа Клієнта може отримати доступ до карткового рахунку основноїпластикової картки шляхом видачі їй додаткової пластикової картки;
— по залишках на карткових рахунках нараховуються проценти на рівні строковогодепозитного вкладу.
Для відкриття пенсійноїкартки у ПриватБанку необхідно звернутися у будь-яке відділення З собою треба матипаспорт, пенсійне посвідчення та ідентифікаційний код. Відкриття і обслуговуваннярахунку здійснюється згідно тарифів ПриватБанку. Додатково власникам пенсійних пластиковихкарток надається можливість брати участь у спеціальній дисконтній програмі.
ПриватБанк спільно зі своїмипартнерами – торговельно-сервісними підприємствами формує мережу торговельних таобслуговуючих закладів, які надають знижки власникам пенсійних пластикових карток.Зараз учасниками дисконтної програми для власників пенсійних пластикових картокє більше 800 торговельно-сервісних підприємств, що надають знижки у розмірі 10-15%від вартості товарів та послуг.
Якщо Ви побачили на дверяхмагазину сигнальну наклейку (рис.3.5) будьте впевнені – цей магазин є партнеромПриватБанку і надає знижки у розмірі, що вказаний на сигнальній наклейці.
/>
/>
Рис.3.5. — Сигнальна наклейкапро дисконтну програму знижок у торгових закладах для власників пенсійних карт АКБ“Приватбанк”
В табл.3.1 – 3.2 наведеніумови та процентні ставки по пенсійним рахункам в АКБ «Приватбанк».
 
Таблиця 3.1 Процентніставки по пенсійним вкладам у гривняхВид вкладу Термін вкладу Процентна ставка Пенсійний накопичувальний 6 місяців 11,00% річних Поточний рахунок пенсіонера 12 місяців 4,00% річних Пенсійний накопичувальний 12 місяців 12,50% річних Строковий пенсійний 12 місяців 12,25% річних
Мінімальна сума вкладу 200гривень.
Процентні ставки наведенідля м Дніпропетровська.
Таблиця 3.2 Умова вкладу“Поточний рахунок пенсіонера”
Коротка характеристика вкладу Термін вкладу 1 рік, з пролонгаціей на новий строк Валюта вкладу Гривня Довкладення Передбачені Відсотки Помісячно Відсоткові ставки — у гривні Дострокове розірвання за фактичний термін дії.
 
Опис послуги “Поточнийрахунок пенсіонера”.
Рахунок відкривається натермін 12 місяців. По закінченню 12 місяців договір автоматично вважається продовженимна новий термін. При продовженні договору розрахунок процентів на кожний новий термінздійснюється по процентній ставці, яка діє в Банку для продовжених поточних рахунківпенсіонерів на день, наступний за датою закінчення попереднього терміну рахункубез заключення додаткових домовленостей до даного договору. Проценти за черговийтермін нараховуються на суму залишку на Рахунку разом з процентами, які нарахованіза попередній термін рахунку. Передбачена можливість збільшення суми коштів на рахункушляхом додаткових вкладень, а також зняття частини суми вкладу без розірвання договору.
Пенсіонерам, які бажаютьотримувати пенсію у ПриватБанку, оформлюється поточний рахунок пенсіонера, на якийбуде надходити пенсія від органів соціального забезпечення. Пенсіонер оформлює заявув ПриватБанку. Після цього банк доставляє його заяву в пенсійні органи і контролюєнадходження пенсії. Пенсія безкоштовно нараховується на поточний рахунок пенсіонера,виплачується або перераховується за заявою пенсіонера (наприклад для сплати комунальнихплатежів).
Прості проценти нараховуютьсяй виплачуються щомісячно. На суму неотриманих раніше процентів проценти не нараховуються.Процентна ставка може змінюватись з перебігом строку дії договору. До договору безкоштовноможе бути складено заповідальне розпорядження. За бажанням можна оформити довіреністьна розпорядження своїм вкладом іншій особі. Для оформлення вкладу клієнт повиненнадати паспорт і довідку державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційногономера.

Таблиця 3.3 Умова вкладу“Строковий пенсійний”Термін вкладу 12 місяців Валюта вкладу Гривня Довкладення Не передбачені Відсотки Помісячно Відсоткові ставки — у гривні Дострокове розірвання
за кожний неповний термін вкладу:
— до витікання 6-ти місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт 0,33; — у період від 6-ти до 12 місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт 0,5.
 
Опис послуги “Вкладстроковий пенсійний”.
Оформляється всім клієнтам,які досягли пенсійного віку і отримують пенсію. По вкладу встановлена підвищенапроцентна ставка. Вклади укладаються на термін 12 місяців. Після закінчення 12 місяцівнарахування відсотків припиняється. Мінімальна сума вкладу за системою — 200 гривень.Допускається дострокове розірвання вкладу. При цьому здійснюється виплата клієнтовівідсотків за зниженою процентною ставкою.
Поповнення рахунка, а такожзняття частини суми вкладу без розірвання договору не допускається. Прості процентинараховуються і виплачуються щомісяця. На суму неотриманих раніше процентів процентине нараховуються. Процентна ставка протягом терміну вкладу не змінюється.
До договору безкоштовноможе бути складене заповідальне розпорядження. При бажанні можна оформити дорученняна розпорядження своїм вкладом іншій особі Для оформлення вкладу клієнт повиненнадати паспорт і довідку державної податкової інспекції про присвоєння ідентифікаційногономера, а також пенсійне посвідчення.
Таблиця 3.4 Умова вкладу“Пенсійний накопичувальний”Термін вкладу 6, 12 місяців, з пролонгаціей на новий строк Валюта вкладу Гривня Довкладення Готівкою, або перерахуванням із пластикової картки Відсотки наприкінці терміну вкладу, капіталізуються, виплачуються при розірванні договору Відсоткові ставки — у гривні Дострокове розірвання
за кожний неповний термін вкладу:
— до витікання 3-х місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт 0,33;
— у період від 3-х до 6-ти місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт 0,5;
— у період від 6-ти до 12 місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт 0,67.
 
Форма послуги -депозит з нарахуванням процентів наприкінці терміну, з можливістю довкладень, ут.ч. шляхом регулярних перерахувань на депозит з пенсійної пластикової карти таавтоматичною пролонгацією терміну вкладу.
Параметри депозиту:
— термін — 6, 12 місяців з моменту оформленнядоговору;
— лонгація — так, автоматично, на термін вкладу,зазначений при оформленні без появи вкладника до банку. При цьому розрахунок відсотківна кожний новий термін вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє в БАНКУдля депозитних вкладів «Пенсійний накопичувальний», які продовжуються,на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладення додаткових угод додоговору.
— валюта — гривня;
— мінімальна сума вкладу — 10 гривень. В якості суми депозитноїугоди вказується сума першого внеску (у випадку наявності схеми регулярних платежів- сума регулярного платежу для поповнення депозиту).
— зарахування коштів — Вклад може відкриватися з відстрочкою зарахування коштів.У випадку відсутності надходжень на вклад і збереження фактичного нульового залишкукоштів на вкладі протягом 2-х місяців з дня укладення, вклад автоматично закривається.
— % ставка — у гривні
— нарахування % — в останній день терміну вкладу. Нарахуванняпроцентів здійснюється напривінці терміну вкладу. Капіталізація процентів здійснюєтьсянаприкінці терміну вкладу. На наступному інтервалі (6, 12 місяців) нарахування процентівздійснюється на суму коштів на рахунку, включаючи суму вкладу, довкладень та зарахованихпроцентів.
— зняття % до закінчення терміну договору — немає;
— довкладення — так. Здійснюються або шляхом внесення готівки, або шляхомрегулярних перерахувань із пенсійної картки.
— мінімальна сума довкладень — 10 грн.
— максимальна сума збільшення коштів на вкладіпротягом місяця — 10 000 грн. на місяць для вкладів у національній валюті. Вирахування місяцяпочинається з дати оформлення договору, а не з дати надходження коштів.
— зняття частини вкладу — без розірвання договору немає;
— дострокове розірвання — так, у відділенні банку, умежах одного населеного пункту, де оформлявся вклад. При достроковому розірванніпередбачена виплата клієнтові відсотків за кожний неповний термін вкладу за зниженоюпроцентною ставкою:
— до закінчення 3-х місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт 0,33;
— у період від 3-х до 6-ти місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт0,5;
— у період від 6-ти до 12 місяців — за ставкою, помноженою на коефіцієнт 0,67.
Сума нарахованих процентівза цілу кількість термінів вкладу (6, 12 місяців), що пройшли з моменту оформленнядоговору, виплачується в повному обсязі. У випадку участі Вкладника в кредитнихпрограмах Приват-Банку, за письмовим погодженням з БАНКОМ дострокове поверненнявкладу здійснюється з виплатою процентів у повному обсязі за фактичний термін розміщеннякоштів.
— вид % ставки — у відповідністі з вимогами нової редакціїЦивільного Кодексу України протягом кожного терміну вкладу (6, 12 місяців) % ставказа вкладом не змінюється;
В табл. 3.5 наведені основні показникидинаміки роботи АКБ “Приват-банк” в секторі пенсійних рахунків в Україні у 2003– 2006 роках та положення банків-конкурентів.