Вступ
Сьогодні економіка України потребує швидких структурних татехнологічних перетворень при одночасному вдосконаленні механізму безготівковихрозрахунків, так як сучасний її стан характеризується розладом платіжно-розрахунковоїсистеми та платіжною кризою. Своєчасна і повна сплата доставленої продукції,виконаних робіт та наданих послуг, інших боргових зобов’язань є однією зголовних передумов та ознак ефективності функціонування економіки в цілому ікожного його суб’єкта окремої. Від стану безготівкових розрахунків, своєчасногоі повного надходження від платників коштів залежить стан грошового обігу,ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальнийстан населення. В період економічної кризи порушується система безготівкових розрахунків,збільшується попит на готівку та кредит банків. Крім того, лібералізація цінускладнила формування кредитних процесів банків, негативно вплинула напроведення безготівкових розрахунків. Таким чином, в сучасних умовах, коли спостерігаєтьсязниження рівня платоспроможності підприємств, порушення товарного і грошовогообігу, неефективність діючого механізму розрахунків між підприємствами, який нестимулює їх до своєчасного виконання платежів, необхідно не тільки технічноздійснювати розрахункові операції, але і вдосконалювати організаціюбезготівкових розрахунків. Беручи до уваги вищенаведене, актуальність даноїроботи очевидна. Питання, пов’язані з безготівковими розрахунками розглядалисятакими вітчизняними науковцями як: А.С. Савченко, Л.А. Віднійчук-Вірван, О.Д.Вовчак, О.В. Васюренко, Р.І. Тиркало, М.І. Савлук та інші. Нормативною-правовоюта законодавчою базою для безготівкових розрахунків є Закон України “Проплатіжні системи та переказ коштів в Україні”, Інструкція про безготівковірозрахунки в Україні в національній валюті, Інструкція про міжбанківськийпереказ коштів в Україні в національній валюті, ПравилаНаціональної системи масових електронних платежів, Положення про порядок емісіїплатіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням та інше. Метоюкурсової роботи є вивчення організації безготівкових розрахунків і шляхів їхудосконалення. Досягнення поставленої мети зумовилонеобхідність вирішення таких завдань: 1) з’ясувати загальнусутність безготівкових розрахунків; 2) відобразити класифікацію та основніпринципи організації безготівкових розрахунків; 3) сформувати структуру системибезготівкових розрахунків; 4) охарактеризувати форми безготівкових розрахунків;5) провести аналіз роботи платіжних систем України, а саме системи електроннихплатежів Національного банку України, та Національної системи масовихелектронних платежів, виявити чинники, що впливають на зміни в роботі данихплатіжних систем; 6) розробка і обґрунтування пропозицій по вдосконаленню і розвиткуплатіжних систем в Україні. При роботі над курсовою роботою буввикористаний статистичний, аналітичний матеріал, також використовувалася якперіодична література, книги, так і законодавчі, нормативні і інструктивніматеріали, що стосуються даної теми.
1. Загальні аспекти безготівкових розрахунків в Україні
1.1 Сутність, класифікація та принципи організаціїбезготівкових розрахунків
Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністютоварного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшістьрозрахунків здійснюється у безготівковій формі.
Безготівковий грошовий оборот – це рух грошових коштівбез використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум зарахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обороті грошіфункціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуваннямтоварів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні– прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значноскорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодорегулювання грошової сфери тощо.
Безготівкові розрахунки – розрахунки, щопроводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Важливимнормативно-правовим документом в регулюванні безготівкових розрахунків єІнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженапостановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 ізареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (зі змінамиі доповненнями).Інструкціявстановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичнихосіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюютьсяза участю банків. Згідно з Інструкцією безготівкові розрахунки – це перерахуванняпевної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а такожперерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів,унесених ними готівкою в касу банку, рахунки отримувачів коштів. Ці розрахункипроводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи велектронному вигляді. Ознаки класифікації безготівкових розрахунків: 1) заскладом учасників поділяються на: а) міжгосподарські; б)міжбанківські; 2) за об’єктами розрахунків, тобто залежно від призначенняплатежу, поділяються на: а) розрахунки за товарні операції – платежі затоварно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи; б) розрахункиза нетоварні операції – сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету,одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо; 3) залежно відмісця проведення безготівкових розрахунків виділяють: а) внутрішньодержавні(внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, іміжміські — за межами цього пункту); б) міждержавні розрахунки (міжгосподарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав). Безготівковірозрахунки класифікуються також як: 1) гарантовані, тобто, такі що забезпечуютьгарантію платежу за рахунок депоновання грошових засобів; 2) негарантовані,тобто, такі за яких платіж не гарантується; 3) залежно від способу реалізаціїпродукції безготівкові розрахунки можуть бути: а) прямі – здійснюютьсябезпосередньо між постачальниками; б) транзитні – здійснюються за наявностіпроміжних структур (ланок).
Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основнимигрошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок;по-друге, витрачання коштів з рахунку.
Кризовий станнаціональної економіки України супроводжується деформаціями механізмівбезготівкового грошового обігу. Хронічні, а часто й безнадійні неплатежі – характернариса діючої системи безготівкових розрахунків. Основною формою взаємовідносинміж постачальниками, виробниками та покупцями продукції все більш стає неефективнийнатуральний обмін (бартер). Зрозуміло, що при бартері кошти на рахункигосподарських суб’єктів у банківських установах не надходять. Успішнездійснення економічних реформ неможливе поза становленням впорядкованої,ефективно і синхронно діючої системи безготівкових розрахунків. Безготівковірозрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності,підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються унаціональній валюті України через банки, шляхом перерахування коштів з рахункаплатника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються зарозпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавствомпередбачене безспірне стягуванння та безакцептне списання коштів. На виконаннястатті 1072 Цивільного кодексу України до Інструкції (пункт 2.22) включеноположення щодо черговості виконання банками розрахункових документів, якіоформлені згідно з рішеннями судів і на підставі яких здійснюється списаннякоштів, якщо розрахункові документи надходять до банку одночасно.
Розрахункові документи приймаються банком до виконання тількив межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахуноккоштів іншого не допускаються. Для здійснення розрахунків клієнти банківсамостійно обирають платіжні інструменти (крім меморіального ордера) ізазначають їх під час укладення договорів. Установи банківздійснюють контроль за додеранням правил розрахунків, а також за станомрозрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свогобоку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків. Народногосподарськезначення безготівкових розрахунків полягає у прискорені обігу грошових іфінансових коштів, забезпеченні в максимально короткий час грошової компенсаціївиробникам – власникам поставленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг.Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро -, так ізмакроекономічної точок зору. Для створення ефективної системи безготівковихрозрахунків принципове значення має правильне визначення її принципів –основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівковірозрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту. Безумовно,що принципи організації безготівкових розрахунків на макроекономічному рівнімають розглядатися у взаємозв’язку з особливостями реформування фінансовоїсфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організаціїбезготівкових розрахунків випливають із специфіки реалізації економічнихінтересів трьох суб’єктів сфери безготівкового обігу – платника, одержувачагрошових коштів, банку. Специфіка принципів безготівкових розрахунківвідображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення,піднесення). Принципи безготівкових розрахунків – це вихідні положення, яківизначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міруреальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організаціїбезготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи. Виділяютьсятакі основні принципи організації безготівкових розрахунків: 1) грошові коштивсіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягаютьобов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках вустановах банків; 2) безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичнимиособами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточнихрахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів; 3) розрахунки зпостачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, якправило, після надання послуг, на практиці застосовується також попередняоплата; 4) банки списують кошти з рахунків тільки за розпорядженням їхвласників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштівпередбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду тавиконавчими приписами нотаріусів. 5) доручення підприємств на перерахуваннякоштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їхрахунках або за рахунок платіжного кредиту банку; 6) зарахування коштів нарахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум ізрахунків платника; 7) банк на договірній основі здійснює розрахунково-касовеобслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштівіз рахунків. 8) підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказуютьїх при вкладенні між собою договорів; 9) взаємні претензії за розрахунками міжплатником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовномупорядку без участі банку. Специфіка прояву принципів організації безготівковихрозрахунків у вітчизняній економіці виражається лише несприятливими кризовимиумовами господарювання. Недотримання принципів організації безготівковихрозрахунків призводить до кризи всієї системи розрахунків (платіжної кризи).
1.2 Способи платежів при безготівкових розрахунках
Спосіббезготівкових розрахунків у широкому розумінні – це економічно і фінансовообумовлений порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем)і платником (покупцем). Способи розрахунків визначаються конкретними умовамивиконання господарськими суб'єктами своїх грошових зобов'язань один передодним. Різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють ірізні способи платежу за продукцію.
Спосіб платежу увузькому розумінні характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.
У сучаснійсистемі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують такіосновні способи платежу:
1) перерахуваннягрошових коштів (безпосередньо не пов’язане з банківським кредитом) з поточногорахунку платника;
2) надання позикибанком шляхом прямого перерахування грошей із кредитного рахунку платника набанківський рахунок одержувача;
3) розрахунокшляхом заліку взаємної заборгованості платників, за якими взаємні зобов’язанняборжників і кредиторів один перед одним погашаються в рівновеликих сумах і лишеза різницею здійснюється платіж на загальних підставах. Кожна з сторін сплачуєабо одержує лише різницю платіжної сіми, яка не покривається зарахуваннями;
4) гарантованаоплата постачальнику з попереднім депонуванням коштів на окремих банківськихрахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їхсписанням з цього рахунку після зарахування грошей на рахунок одержувача вустанові банку, де йому відкритий поточний рахунок.
Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає впогашені грошових зобов’язань юридичних і фізичних осіб.
Критерії вибору способу платежу пов’язані з вимогамиприскорення самих розрахунків, їх терміновасті, зниження витрат на проведенняплатежів, нормалізації кругообороту коштів, забезпечення безперебійного ходуреалізації продукції.
У сучасній кризовій економіці України на перший план виходитьтакий спосіб платежу, як – попередня оплата (гроші перераховуються одержувачевідо видвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товаріві наданих послуг.
Спосіб попередньої оплати підкреслює аномальність економічнихвідносин, що існують у вітчизняній економіці, не дає можливість на діліоптимізувати економічні інтереси суб’єктів системи безготівкових розрахунків.Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послугзастосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців. Нормативнимиактами передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правилоне пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити(вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).
Використання способу платежу на основі попередньої оплати –це наслідок дисбалансу між товарними і грошовими потоками, монополізмупостачальників, нестачі обігових коштів на багатьох підприємствах, зниженняплатоспроможності. У цих умовах попередня оплата розрахункових документівпевним чином дає змогу підтримувати господарський оборот в належному стані. Вумовах платіжної кризи зростає значення способу розрахунків на основіздійснення – заліку взаємної заборгованності. Такі розрахунки можутьздійснюватися шляхом зарахування зобов’язань між двома платниками або групамиплатників усіх форм власності однієї та різних галузей народного господарства.
При заліку взаємозаборгованності використовуються постійнодіючі та разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичнірозрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за залікомвзаємозаборгованності ведуться на основі угоди між підприємствами; сторони іпорядок розрахунків погоджуються з установами банків, що обслуговують даніпідприємства.
Таким чином, на основі заліку здійснюється взаємне скасуваннягрошових зобов’язань між господарськими суб’єктами. Залік взаємної заборгованостіу міжнародних розрахунках називають клірингом. Однак їх негативна роль угрошово-фінансових відносинах очевидна. Заліки взаємозаборгованності обмежуютьоборот реальних грошових коштів, що означає ненадходження відповідної сумиподатків до бюджету.
1.3 Поняття системи безготівкових розрахунків
Безготівковірозрахунки в своїй цілісній сукупності формують певну систему. Системабезготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи.В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфериекономіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливогосамостійного і відособленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремогопредмета дослідження економічної науки.
Завданняекономічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обґрунтовуючипрактику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, вироблятиправильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної змінисистеми безготівкових розрахунків.
Одна з актуальнихнаукових проблем – визначення структурно-функціональних компонентів системибезготівкових розрахунків. Важливо розрізняти такі складові даної системи:
1) принципибезготівкових розрахунків;
2) вимоги доорганізації розрахунків;
3) формирозрахунків;
4) розрахунковідокументи;
5) особибезготівкових розрахунків;
6) механізмконтролю за станом розрахунків.
Оскількибезготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарськогообороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведеннягрошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністюїх проходження.
Системабезготівкових розрахунків має бути найтіснішим чином пов'язана з реальнимтоварним оборотом. Тільки за такої умови забезпечуватиметься безперебійнийкругооборот коштів господарських суб'єктів і, як результат, розвиватиметься таякісно вдосконалюватиметься виробництво.
Нормалізаціясистеми безготівкових розрахунків сприятиме становленню нормальних ринковихвідносин. Проблема органічного зв'язку системи безготівкових розрахунків зринковим середовищем, що формуються у вітчизняному народному господарстві,набуває сьогодні особливої актуальності.
1.4Характеристика форм безготівкових розрахунків
1) Платіжнедоручення.
Платіжнедоручення – розрахунковий документ, що містить письмове доручення платникаобслуговуючому банку при списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та їїперерахування на рахунок отримувача.
Розрахунки платіжнимдорученням – одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків угосподарському обороті України. Позитивною рисою розахунків із застосуваннямплатіжних доручень є їхній універсальний характер. Доручення широкозастосовується в розрахунках за найрізноманітними платежами.
Платіжнідоручення в Україні застосовуються при розрахунках за поставленітоварно-матеріальні цінності і надані послуги, для попередньої оплати товарів іпослуг, внесення авансових платежів у випадках, передбач еннихчинним законодавством,погашення кредиторської заборгованності постачальником за раніше одержанітовари і послуги. Крім того, підприємства й організації розраховуютьсяплатіжними дорученнями при здійсненні нетоварних операцій: розрахунків іздержавним бюджетом, органами соціального страхування тощо.
При розрахунках за фактично відвантажену продукцію (виконаніроботи, надані послуги) у платіжному дорученні в рядку “призначення платежу ”вказується назва (вид) відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг),номер, дата товарно-транспортного чи іншого документа, що підтверджуєвідвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг). Для одержаннятоварно-матеріальних цінностей від постачальників підприємство виписуєдоручення типової форми. Приймання товарів, що надійшли на підприємство,здійснюється на основі супровідних документів постачальника. Виявлені приприйманні розходження (недостача, пересортирація) оформляються відповіднимактом. Схема документообігу при розрахунках платіжними дорученнями така: 1)отримавши товар і рахунок-фактуру від постачальника, покупець направляєплатіжне доручення в свій банк; 2) банк списує відповідні грошові кошти зрахунка покупця і направляє документи про перерахування коштів на рахунок убанк постачальника; 3) банк постачальника зараховує відповідну грошову суму нарахунок постачальника. Рахунок-фактура – документ, який виписує продавець дляоплати покупцем товарно-метеріальних цінностей, що реалізуються (або виконаннихробіт чи наданих послуг). Рахунок-фактура містить опис та ціну товарів (робіт,послуг).
Ця форма безготівкових розрахунків застосовується дляздійснення попередньої оплати за отримання поставлених товарів, наданих послуг.Усі примірники платіжних доручень мають бути ясно і чітко оформлені. Дорученняприймаються до виконання банками протягом 10 календарних днів з дня виписки.День заповнення платіжного доручення не враховується.
Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів нарозрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків,зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів. Якщопостачальник (отримувач коштів) не має рахунку в банку або розрахунки міжпостачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі, підприємство можевиконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємствазв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються за переказу коштів навиплату заробітної плати робітникам, що заготовляють сільськогосподарськупродукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи. Так самопереказують окремим громадянам пенсії, заробітну плату, авторський гонорар,витрати, пов'язані з відрядженням тощо. 2) Платіжна вимога-доручення. Платіжнавимога-доручення – розрахунковий документ, який складається з двох частин:верхньої – вимоги отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеноїсуми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зісвого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунокотримувача. Отже, платіжна вимога-доручення є найбільшим розрахунковимдокументом, який складається з двох частин, кожна з яких відображає специфікудвох розрахункових документів: верхня частина – особливості платіжної вимоги;нижня частина – особливості платіжного доручення. Вимога-доручення заповнюєтьсяотримувачем коштів і надсилається безпосередньо платникові. Доставку платіжнихвимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банкплатника. Платник, отримавши платіжну вимогу-доручення та інші обумовленіугодою документи, при згоді оплатити її повністю або частково здаєвимогу-доручення в установу банку, що його обслуговує. Після цього акцентованаза платіжною вимогою-дорученням сума перераховується з рахунка платника нарахунок постачальника. Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягомдвадцяти календарних днів із дня виписки. День заповнення вимоги-доручення невраховується. У договорі може бути передбачена відповідальність платника заневчасне подання в банк для оплати платіжної вимоги-доручення.
Платник здає в банк нижню частину вимоги-доручення. Банкприймає до сплати платіжну вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена занаявними коштами на рахунку платника. При відсутності достатніх коштів нарахунку платника платіжна вимога-доручення повертається без виконання. У разівідмови платника сплатити вимогу-доручення він повідомляє про мотиви відмовибезпосередньо одежувачеві коштів у порядку і строки, зазначені в договорі. Позитивниммоментом даної форми безготівкових розрахунків є те, що при використаннівимог-доручень підвищується відповідальність суб’єктів розрахункових відносинза організацію розрахунків у зв’язку з тим, що розрахункові документипересилаються постачальником платника, обминаючи банк. Проте, незважаючи напереваги розрахунків платіжними вимогами-дорученнями, ця форма безготівковихрозрахунків є малопоширеною. Недоліком розрахунків за допомогою платіжнихвимог-доручень є відсутність гарантії платежу. Невчасна оплата рахунківплатниками, відмови від акцепту сповільнює рух грошових коштів. 3) Чек. Урозрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отриманняготівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.
Грошові чекизастосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківськихустановах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів,коштів на відрядження, на господарські витрати.
Розрахунковий чек– розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядженнявласника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, просплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахунковий чек, як іплатіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чекпередається платником підприємству – отримувачу платежу безпосередньо під часздійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк дляоплати.
При розрахунках чеками виникають економічні відносини міжтрьома суб’єктами: 1) чекодавець – юридична або фізична особа, яка здійснюєоплату за допомогою чеку та підписує його;
чекодержатель – юридична або фізична особа, яка отримує коштиза чеками; 3) банк-емітент – банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек)підприємству або фізичній особі і веде їхні рахунки. Існує кілька видіврозрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих інелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отриманітовари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями,з підприємствами зв'язку. Власник рахунку виписує чеки в межах залишку коштів нарахунку в установі банку. В Україні використовується строго фінансовауніфікована форма розрахунокового чека. Бланки чеків брошуруються по 10, 20 та25 аркушів в спеціальні чекові книжки. Чекові книжки (розрахункові чеки)виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці Національного банкуУкраїни (НБУ) за зразком, затвердженним НБУ. З дозволу НБУ чекові книжки(розрахункові чеки) можуть бути виготовленні комерційними банками самостійно здотриманням усіх обов’язкових вимог і мати фірмову позначку банку. Чек є ціннимпапером. Чекові книжки (розрахункові чеки) є бланками суворої звітності. ВУкраїні розрахунки чеками зараз не дуже поширені, особливо порівняно іззахідними країнами, де чек є основною формою безготівкових розрахунків. Чеки неотримують поширення у вітчизняному господарському обороті внаслідокнедостатності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспроможностібільшості комерційних банків. 4) Акредитив. Акредитив – це специфічна формабезготівкових розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта(заявника акредитива) зобов’язаний: виконати платіж третій особі (бенефіціару)за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; надати повноваженняіншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Ці два види операцій єголовними акредитивними операціями. При розрахунках акредитивами в економічнівідносини вступають такі суб’єкти: 1) заявник акредитива – платник, якийзвертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива; 2) банк-емітент– банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові; 3) бенефіціар –юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (продавець, виконавецьробіт або послуг тощо); 4) виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк,що за дорученням банку — емітента виконує акредитив. Умови та порядокпроведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі міжбенефіціаром і заявником акредитива. Банк-емітент може відкрити такі видиакредитивів: 1) покритий акредитив, при якому для здійснення платежів завчаснобронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітентіабо виконуючому банку; 2) непокритий акредитив, оплата за яким, у разітимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантуєтьсябанком-емітентом за рахунок банківського кредиту; Акредитиви також буваютьвідкличні і безвідкличні. Відкличний акредитив – акредитив, який може бутизмінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження збенефіціаром. Безвідкличний акредитив – акредитив, який може бути змінений абоанульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Віншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента можуть виконуватисяакредитиви: 1) депоновані – списання коштів з аналітичного рахунку “Розрахункиакредитивами”, відкритого у виконуючому банку; 2) гарантовані – наданнямвиконуючому банкові права списувати кошти з кореспондентського рахунку вбанка-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин міжбанками. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з однимбенефіціаром і не може бути переадресований. Строк дії акредитиву вбанку-емітенті встановлюється в межах п’ятнадцяти днів з дня його відкриття. Керівникбанку-емітента має право за поданням заявника акредитива у разі необхідностіпродовжити строк дії акредитива на десять днів, якщо це викликано зміною умовпоставки та відвантаження продукції. Банк-емітент у свою чергу повідомляє проце виконуючий банк, а останній – бенефіціара. Акредитивна форма розрахунків,з одного боку, гарантує вчасність і повноту платежу постачальникові завідвантажені товари чи надані послуги; однак, з другого боку, вона сповільнюєобіг (рух) грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певноїгрошової суму ще до того, як здійснений сам акт куплі-продажу товарноматеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами у наших умовах єзасобом адантації системи безготівкових розрахунків до нових ринкових відносинв умовах кризової економіки. На жаль, акредитивна форма розрахунків у господарськомуобороті Україн обмежена і не дає належного економічного ефекту. 5) Вексель. Навиконання Закону України “Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001№ 2374-III постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002№ 508 затверджено Положення про порядок здійснення банками операцій звекселями в національній валюті на території України (далі – Положення), щозареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495. Положеннявстановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення банками операцій звекселями, що видані та підлягають оплаті на території України в національнійвалюті. Вексель – безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особазобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовийстатус якого регулюється законодавством про вексельний обіг. Векселі буваютьпрості і переказні. Простий (соло-вексель) – вексель містить просту і нічим необумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя після вказаноготерміну певну суму грошей. Розрізняють два види простих векселів: комерційнівекселі, що мають відношення до торгових кредитних операцій, а також банківськівекселі, які оформляють надання готівкових коштів комерційними банками своїмклієнтом. Переказний вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача(трасанта), адресований платникові (трасатові), сплатити третій особі(ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент – одержувач грошей,який володіє векселем, пред’являє його до оплати трасату і одержує гроші. Платникпереказного векселя (трасат) стає боржником за векселем тільки після того, якакцептує вексель. Акцепт – засвідчена підписом трасата або іншої особи(посередника в акцепті) згода оплатити переказний вексель у тому випадку, вякому він пред’явлений до платежу. У процесі обігу векселів передається відодного тримача іншому шляхом передавального надпису – індосаменту. Гарантованіповністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля:
1) напис про забезпечення платежу за векселем;
забезпечення платежу за векселем. Участь банків убезготівкових розрахунках за допомогою векселів пов’язана з комісійнимиопераціями з векселями: інкасування та доміциляція векселів. Інкасуваннявекселів – здійснюється банком за дорученням комітента (законноговекселетримача) операцій з векселями та супровідними комерційними документамина підставі одержаних від комітента інструкцій. Інкасування векселів ісупровідних документів здійснюється за двома видами: 1) чисте інкасо –інкасування векселів із супровідних комерційних документів; 2) документарнеінкасо – інкасування векселів із супровідними комерційними документами; Заздійснення операцій з інкасування векселів банки можуть утримувати на своюкорись комісію, і за іногородніми векселями, крім того, — дамно і порто. Іногороднійвексель – вексель, який підлягає оплаті в іншому, ніж місце знаходженнявекселетримача, населеному пункті. Дамно – особлива комісія за інкасуванняіногородніх документів, яка включає в себе комісійну плату банку своємукореспондентові і власні витрати банку на організацію і проведення операції зінкасування іногородніх документів. Порто – особливий збір на покриття поштовихта інших витрат банку на розсилку й одержання платежів за іногороднімидокументами. Доміциляція векселів – це здійснення банком за дорученнядовірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних віддовірителя інструкцій. В умовах кризи платежів і фінансового незабезпеченняміжгосподарських зв’язків вексельний обіг може стати ефективною формоюбезготівкових розрахунків. 6) Платіжна вимога. Платіжна вимога – розрахунковийдокумент, за яким кошти списуються з рахунку без згоди його власника. Задопомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцентнесписання коштів. Безакцентне списання коштів – це списання коштів з рахункаплатника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові, одержувачемкоштів. Безспірне стягнення коштів з рахунків у банках може бути здійснено: завиконавчими листами, виданими судами; за наказами арбітражних судів та іншимивиконавчими документами, визнаними законодавством України. 7) Інкасоведоручення. Інкасове доручення – це розрахунковий документ, який складаютьфінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, колиїм надане право безспірного стягування коштів. У рядку “Призначення платежу”інкасового доручення вказується назва законодавчого акту, яким передбаченеправо безспірного стягнення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), ідокумент на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення можескладатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування “платіжнавимога” зазаначається “розпорядження” або “інкасове доручення”. У разі, якщо вінкасовому дорученні не зроблено посилання на акт чинного законодавства, банкповинен повернути його без виконання. Відповідальність за достовірність данихінкасового доручення (розпорядження) накладається на стягувача. Банки виконуютьухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих прокуратури, внутрішніхсправ та служби безпеки України щодо накладання арешту на кошти юридичних тафізичних осіб. Отже, в цьому розділі мною було висвітлено загальні аспектибезготівкових розрахунків в Україні. Як висновок можна зазначити, що дляподолання кризових явищ в економіці держави потрібно розширюватизаконодавчо-нормативну базу, яка б регулювала в більшому обсязі безготівковірозрахунки в нашій державі, для того щоб безготівкові розрахунки здійснювалисяефективніше.
2. Аналізінфраструктури платіжних ситем
2.1 Системаелектронних платежів Національного банку України
Важливимскладовим чинником успішного функціонування платіжної системи єнормативно-правова база, орієнтована на створення сприятливих умов для їїефективної діяльності, забезпечення своєчасного завершення розрахунків між суб’єктамигосподарювання.
Базовим законом,що визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні тазагальний порядок проведення переказу коштів у межах України є Закон України“Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Цим Законом системуелектронних платежів Національного банку України (далі – СЕП НБУ) визначенодержавною системою міжбанківських розрахунків.
Крім СЕП,міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися і через інші системи, а саме:внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС); міжнародні системи електроннихрозрахунків, наприклад SWIFT, TARGET; двохсторонні прямі кореспондентськівідносини. Для найшвидшого транспортування розрахункових документів між банкамита переказування коштів від платника до одержувача банки відкриваютькореспондентські рахунки (коррахунки) – це рахунки одного банку відкриті віншому. Коррахунки відкриті в комерційних банках поділяються на рахунки“Ностро” і “Лоро”. “Ностро” – це рахунок відкритий даним банком в іншому банку.“Лоро” — це рахунок відкритий у даному банку для іншого банку – його власника[11, c. 227].
Внутрішньобанківськаплатіжна система характеризується такими рисами:
1) консолідаціякоштів усіх установ даного банку на одному коррахунку, що розширює платіжніможливості кожної структури банку порівняно з тим, якби вони мали своїкоррахунки в НБУ;
2) посилення роліголовного банку в організації міжбанківських розрахунків усіх його структур;
3) здійсненняплатежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобівсамого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє їх прискоренню, спрощенню іздешевленню;
4) введеннясубкоррахунків для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відображенням на нихне тільки внутрішньобанківських, а й поза-банківських платежів, що зумовлюєпоєднання ВПС із СЕП.
Отже, основнимнормативно-правовим актом Національного банку України, що визначає загальнівимоги щодо функціонування в Україні СЕП та порядку виконання міжбанківськогопереказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів у національнійвалюті України є Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні внаціональній валюті, затверджена постановою Правління Національного банкуУкраїни від 16.08.2006 № 320 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України06.09.2006 за № 1035/12909 (із змінами).
СЕП забезпечуєздійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтівбанків, так і за зобов’язаннями банків. СЕП виконує міжбанківський переказ уфайловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком початковихплатежів у файловому режимі є обов’язковим, а у режимі реального часу – за йоговибором. Разом з тим, банк, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечуєприймання платежів у режимі реального часу.
У файловому режимі обмін платіжними документами організованоу пакетному режимі технологічними циклами шляхом приймання-передаваннявідповідних документів. Тривалість циклу складає 15 — 20 хвилин. У режиміреального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у моментнадходження платежу від відправника СЕП. Саме це є головною ознакою платіжнихсистем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією. За станом на 1жовтня 2008 року учасниками СЕП були 1573 установи, із них: 181 – банкиУкраїни; 1328 – філії банків України; 28 – органи Державного казначействаУкраїни; 36 – установи Національного банку України. Учасники системи,враховуючи свої потреби, самостійно вирішують працювати їм за незалежним чи консолідованимкореспондентським рахунком. За станом на 1 жовтня 2008 року за незалежним кореспондентським рахунком працювало 109банків, що складало 60 % від загальної кількості банків – юридичних осіб, які єучасниками системи. Ними за 9 місяців 2008 року виконано 33 398 тисячпочаткових платежів на суму 1 513 490 мільйонів гривень (далі – млн.грн.), щовідповідно на 25 % та 49 % більше таких самих показників порівняно з відповіднимперіодом 2007 року. Решта банків, а саме 73 комерційні банки, що складало 40% від загальної кількості банків – юридичних осіб, які є учасникамисистеми, за станом на 1 жовтня 2008 року працювали за консолідованимкореспондентським рахунком. Розподіл учасниківсистеми за моделями обслуговування консолідованого кореспондентського рахункубув такий: за 3 моделлю працювали 52 банки; за 4моделлю працювали 16 банків; за 7 моделлю працювали 5 банків. За єдинимказначейським рахунком (8 модель) працювало Державне казначейство України, нимза 9 місяців 2008 року виконано 21 374 тисячі початкових платежів на суму 618300 млн.грн., що відповідно на 3 % та 40 % більше таких самих показниківпорівняно з відповідним періодом 2007 року. Послугами СЕП у режимі реальногочасу скористалися 594 установи (майже 38 % від загальної кількості учасниківСЕП), але тільки 66 учасників виконували платежі в цьому режимі, а саме: 24банки та 17 філій банків, Національний банк України з його установами. За 9місяців 2008 року учасниками системи виконано 261 564 тисячі початковихплатежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 5 982 758 млн.грн.,що відповідно на 13 % та 55 % більше ніж за відповідний період 2007 року, ізних: початкові платежі в файловому режимі – 259 519 тисяч штук (далі – тис.шт.);початкові платежі в режимі реального часу – 526 тис.шт.; електроннірозрахункові повідомлення – 1519 тис.шт. Переважну більшість початкових платежів,а саме 92 % від загальної їх кількості, становили платежі, виконанібанківськими установами. Завантаженість СЕП за моделями обслуговуванняконсолідованого кореспондентського рахунку за 9 місяців 2008 року наведена втабл. 2.1.[17]
Таблиця 2.1 – Завантаженість системи за 9 місяців 2008 року Моделі Загальна кількість початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень Загальна сума початкових платежів У тому числі Початкові платежі та електронні розрахункові повідомлення, виконані в СЕП у файловому режимі Початкові платежі та електронні розрахункові повідомлення, виконані в СЕП у режимі реального часу Тис.шт. % Млн.грн. % Кіл-ть, тис.шт. Сума, млн.грн. Кіл-ть, тис.шт. Сума, млн.грн. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Самостійно 33398 13 1513490 25 33239 1403225 159 110265 3 модель 144180 55 2640259 44 143813 2585270 367 54989 4 модель 49401 19 993133 17 49399 992629 2 504 7 модель 13211 5 217576 4 13211 217576 8 модель 21374 8 618300 10 21374 618300 Разом 261564 100 5982758 100 261036 5817000 528 165758
Дані, наведені втабл. 2.1, свідчать, що найбільшим попитом серед учасників СЕП користувалася 3модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку, за якоююридична особа має консолідований коррахунок, а для виконання переказів міжфіліями та міжбанківських переказів використовується внутрішньобанківськаміжфілійна платіжна система. За 9 місяців 2008 року учасники системи, якіпрацювали за цією моделлю, виконали 144 180 тисяч початкових платежів таелектронних розрахункових повідомлень (або 55 % від загального обсягу), що на19 936 тисяч штук (або на 16 %) більше, ніж за 9 місяців 2007 року. Упорівнянні з відповідним періодом минулого року кількість початкових платежівта електронних розрахункових повідомлень, виконаних через СЕП у файловомурежимі, збільшилась на 13 %, за сумою на 54 %, а в режимі реального часукількість початкових платежів зменшилась на 54 %, проте збільшилась за сумою на109 %. Структура початкових платежів за сумою платежу 2 квартали 2008 року наведенов табл. 2.2.
банкбезготівковий розрахунок електронний
Таблиця 2.2 –Структура початкових платежів за 9 місяців 2008 рокуРежими функціонування СЕП Початкові платежі Усього 0-100 грн. 100-1000 грн.
1000-10000
грн.
Понад 10000
грн. Тис.шт. % Тис.шт. % Тис.шт. % Тис.шт % Тис.шт. % 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Файловий 89410 35 94063 36 52600 20 23446 9 259519 100 Реального часу 173 33 160 30 103 20 90 17 526 100 Разом 89583 35 94223 36 52703 20 23536 9 260045 100
З табл.2.2 видно,що кількістьпочаткових платежів за сумою платежу до 1000 грн. склала 183806 тис.шт., або 71% від загальної кількості платежів. При цьому, платежів до 1000 грн. виконанона суму 38353 млн.грн., або 0,6 %, а платежів понад 1000 грн. – на суму 5946553млн.грн., або 99,4 % від загальної суми платежів 5984906 млн.грн. За 9 місяців2008 року в середньому за день оброблялося 1414 тисяч початкових платежів таелектронних розрахункових повідомлень на суму 32339 млн.грн., у тому числісередньодобова завантаженість: 1) у файловому режимі становила за кількістю1411 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму31443 млн.грн., що відповідно на 12 % та на 53 % більше, ніж за 9 місяців 2007року; 2) у режимі реального часу становила близько 3 тисяч початкових платежівта електронних розрахункових повідомлень на суму 896 млн.грн., що на 54 % меншепо кількості та на 108 % більше по сумі початкових платежів за відповіднийперіод минулого року. Середньоденний залишок коштів на рахунках учасниківсистеми становив 31 млрд.гривень. Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів зарахунками учасників системи становив 1,04. Аналіз статистичних даних роботисистеми електронних платежів Національного банку щодо переказу коштів міжбанками свідчить про те, що система протягом 9 місяців 2008 року успішновиконувала покладені на неї функції державної системи міжбанківськихрозрахунків, повністю задовольняла потреби її учасників у переказі коштів,забезпечувала максимальну швидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійностіпроведення платежів.
2.2Національна система масових електронних платежів та міжнародні карткові платіжнісистеми
Одним із основнихнапрямків діяльності НБУ є утворення національної системи масових електроннихплатежів населення за товари та послуги. Національна система масовихелектронних платежів (НСМЕП) – це система безготівкових розрахунків, при якійрозрахунки за товари та послуги здійснюються за допомогою банківських платіжнихкарток. Платіжна картка – документ на носії електронної інформації у виглядіпластикової картки, що випускається кредитно-фінансовими установами. Основнимидокументами, що визначають загальні засади функціонування НСМЕП є ПравилаНаціональної системи масових електронних платежів, затверджено постановоюПравління Національного банку України від 10.12.2004 №620 та зареєстровано в Міністерствіюстиції України 11.01.2005 за № 25/10305. А також Положення про порядок емісіїплатіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням затвердженопостановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 № 137 тазареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 за № 543/10823.
Для організаціїНСМЕП в Україні важливе значення має класифікація банківських пластиковихкарток за їх функціональним призначенням та технологією використання.
За функціональнимпризначенням розрізняють:
1) кредитні –картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власниками кредитних ліній,за рахунок і в межах яких здійснюються платежі чи видача готівки за допомогоюцих карток. Тому власникам їх відкриваються окремі позичкові рахунки, якіфункціонують незалежно від інших їхніх рахунків;
2) дебетні –пластикові картки, за допомогою яких платежі здійснюються списанням коштівбезпосередньо з поточного рахунку власника картки, а не за рахунок наданогокредиту. Тому за своїм призначенням це суто платіжні картки. а) картки дляоперацій з готівкою; б) картки для оплати товарів (послуг) через термінали вторговельних залах; в) чекові гарантійні картки, що використовуються дляідентифікації чекодавця і гарантування платежу за чеком.
За технологієювикористання виділяють:
1) картки з магнітною смугою;
2) картки з мікросхемою(старт-картки).
За даними аналізудіяльність банків України на ринку платіжних карток у 2007 році маємо такірезультати. Станом на 1 січня 2008 року 127 банків (73 % від загальноїкількості, які мають ліцензію) є членами внутрішньодержавних і міжнароднихплатіжних систем та здійснюють емісію й еквайрінг платіжних карток.
Загальнакількість клієнтів українських банків, які мають платіжні картки, торікзбільшилася на 6,3 млн., або на 21,4% ( з 29,4 млн. до 35,7 млн.), з нихюридичних осіб – на 41,4 млн., або на 15,1 % (з 273,3 тис. до 314,7 тис.), афізичних осіб – на 6 266,7 тис., або на 21,5 % (з 29 141,2 тис. до 35 407,9 тис.).
Загальнакількість платіжних карток, емітованих українськими банками, у 2007 роцізбільшилася на 8,7 млн. шт., або на 27 % (з 32,5 млн. шт. до 41,2 млн. шт.). Кількістьплатіжних карток за видами показано в табл.2.3.[16, c. 31]
Таблиця 2.3 –Види платіжних карток, емітованих українськими банками станом на 01.01.2008 рокуПоказники Усього Питома вага, % 1 2 3 Загальна кількість платіжних карток з них: 41 162 100 1) за типами держателів: а) корпоративні 415 1 б) особисті 40 747 99 2) за видами носіїв інформації: а) з магнітною смугою 38 676 94 б) з магнітною смугою та чіпом 771 1,9 в) з чіпом 1 518 3,7 г) для розрахунків в мережі Інтернет 197 0,5 3) за платіжною схемою: а) з дебетовою функцією 31 117 75,6 б) з кредитовою функцією 10 045 24,4 4) за типами фінансових операцій: а) з функцією видачі готівки 1 236 3 б) з функцією платежів та видачі готівки 39 281 95,4 в) з функцією платежів без видачі готівки 645 1,6
Якщо данітабл.2.3 за 2007 рік порівнювати з 2006 роком, то кількість наприкладкорпоративних платіжних карток збільшилась на 111 тис. шт., або на 36,5 % (з 304тис. шт. до 415 тис. шт.), а особистих – на 8 577 тис. шт., або на 26,7 %(з 32 170 тис. шт. до 40 747 тис. шт.). порівняно з 2006 роком питома вагакорпоративних карток збільшилася на 0,1 %, а особистих зменшилась на 0,1 %.
Переважнабільшість карток із чіпом – це картки НСМЕП. Картки з магнітною смугою і чіпомздебільшого є картками міжнародних платіжних систем VISA i MasterCard. Банки –члени міжнародних платіжних систем давно виношували плани впровадження чіпа наплатіжні картки, але для вирішення цього питання були потрібні певний час тазначні матеріальні й людські ресурси. За станом на 01.01.2008 року випущенопонад 737 тис. шт. карток VISA і близько 34 тис.шт. карток MasterCard, якіпоряд із магнітною смугою мають чіп. Як правило, банки емітують традиційнікартки з магнітною смугою для реалізації масових зарплатних проектів, тоді яккартки преміум – сегмента випускають із чіпом і магнітною смугою. Порівнявшинадані банками дані на кінець 2007 року (771 тис.шт.) із показниками 2006 року(802 тис.), доходимо до такого висновку, що емісія платіжних карток VISA iMasterCard із магнітною смугою і чіпом торік була практично призупинена.
Кількість банкоматів,що обслуговують платіжні картки, за 2007 рік збільшилася на 6 213 одиниць,або на 42 % (з 14 718 до 20 931), платіжних терміналів – на32 272, або на 52 % ( з 62 045 до 94 317), імпринтерів – на15 342, або на 39 % ( з 39 064 до 54 406 одиниць).
Із загальноїкількості платіжних терміналів (94 317 одиниць) торік для здійсненнябезготівкових платежів у сфері торгівлі та послуг застосовувалися 67 233(71 %) торговельних термінали, а для видачі готівки – 27 084 (29 %)банківські платіжні термінали.
Із 54 406імпринтерів для безготівкових розрахунків у 2007 році використовувалися45 447 (83,5 %), а для видачі готівки – 8 959 (16,5 %).
Якщо такадинаміка розвитку банкомат них мереж, яка спостерігалася протягом останніхроків, збережеться й надалі, то вже на кінець 2010 року можна очікувати, що закількістю встановлених банкоматів на мільйон чоловік населення Україна досягненинішніх середньоєвропейських показників.
Число платіжнихтерміналів у розрахунку на мільйон чоловік населення України протягом року збільшилосяна 704 одиниці і на 01.01 2008 становило 2034 одиниці. Цей показник в Українізначно гірший, ніж середньоєвропейський. Це свідчить про те, що незважаючи назначний приріст термінального обладнання, зафіксований у звітному році,інфраструктура з приймання платіжних карток, зокрема в сфері послуг таторгівлі, залишається в Україні недостатньо розвиненою.
Порівняно із 2006роком кількість операцій із застосуванням платіжних карток, емітованихукраїнськими банками, торік збільшилася на 73,0 млн. (15,9 %), і становилапонад 531, 6 млн., при цьому сума операцій зросла більш як на 72 млрд. грн.(47,5 %) – до 225,1 млрд. грн.
З платіжнимикартками всіх функціонуючих в Україні платіжних систем протягом 2007 рокущомісяця здійснювалося в середньому понад 44,3 млн. операцій ( на 6,1 млн.операцій більше, ніж у 2006 році), а середньомісячний оборот становив майже18 760,1 млн. грн., що на 6 039,6 млн. грн… більше, ніж у 2006 році.
Протягом 2007року переважну більшість операцій з використанням платіжних карток, емітованихукраїнськими банками, виконували фізичні особи – 98,4 % (523,1 млн. шт.) відзагальної кількості операцій, тоді як юридичні особи — тільки 1,6 % (8,5 млн. шт).
У 2007 роціфізичні особи виконували операцій з використанням платіжних карток, емітованихукраїнськими банками, на суму 207 353 млн. грн. (92,1 %), а юридичні особи– 17 767,6 млн. грн. (7,9 %).
За останні п’ятьроків обороти з використанням платіжних карток, емітованих українськимибанками, збільшилися більш як у 10 разів, а порівняно з попередніми роками в2007 році зафіксовано їх найвищий приріст – 72 млрд. грн.
За 2007 рік вУкраїні здійснено понад 537,5 млн. операцій з використанням платіжних карток насуму 227 481,2 млн. грн. З них 528 млн. внутрішньо українських операцій насуму 219 766 млн. грн. і 9,5 млн. операцій за картками, випущенимибанками-нерезидентами, на суму 7 715,2 млн. грн.
За межами Українидержателі платіжних карток українських банків здійснили понад 3,6 млн. операційна суму 5 354, 5 млн. грн. За підсумками 2007 року, безготівковірозрахунки за платіжними картками, емітованими українськими банками, за межамиУкраїни становили майже 29,4 % (2 384,8 млн. грн.). Тобто безготівковийоборот за картками, емітованими українськими банками, за кордоном становитьмайже третину від усієї суми платежів.
Щодо карток,емітованих банками-нерезидентами, що використовувалися в Україні в 2007 році,також зафіксовано досить високі показники безготівкових операцій – понад 28,4 %від їх загальної кількості; на операції з готівкою припадає відповідно 71,5 %.
За сумою операційза картками, емітованими банками-нерезидентами, що використовувалися в Україніу 2007 році, безготівкові платежі становлять 23,6 %, тоді як операції зотримання готівки – 76,4 %.
Середній оборотза однією платіжною карткою, виходячи з середньої протягом року кількостіфункціонуючих в Україні карток загалом за всіма платіжними системами(36 818 ти. шт.), протягом 2007 року порівняно з 2006 роком на 782 грн.(15 %) і становив 6 114 грн., а середня сума однієї операції дорівнювала423 грн., що майже на 90 грн. (27 %) більше ніж у 2006 році.
Найвищий показниксеред платіжних систем, які діють у нашій країні, за середньорічним оборотом заоднією карткою в 2007 році мала НСМЕП – 12 336 грн. – приріст порівняно з2006 роком становив 24 % (2 381 грн.)
Значно нижчийсередньорічний оборот за однією карткою в минулому році мали міжнародніплатіжні системи MasterCard (5 807 грн.) та VISA (6 039 грн.), атакож група внутрішньодержавних одноемітентних систем (4 871 грн.)
У зазначених платіжнихсистем у 2007 році порівняно з 2006 роком також зафіксовано прирістсередньорічного обороту за однією карткою: MasterCard – на 10 % (550 грн.), уVISA – 15 % (808 грн.), у групи внутрідержавних одноемітентних систем – на 19 %(790 грн.).
А тепер проаналізуєморозвиток НСМЕП у другому кварталі 2008 року.
За данимиГоловного процесингового центру НСМЕП, у другому кварталі 2008 року емітовано95 тис.104 картки. Для прикладу, у другому кварталі 2007 року було емітовано64 740 карток, загалом на кінець другого кварталу 2008 року було емітовано1 983 878 карток НСМЕП. Протягом другого кварталу 2008 року введено вдію 348 одиниць банкоматно-термінального обладнання, загальна ж їх кількість ізлоготипом НСМЕП нині становить 5 306 одиниць.
За підсумкамидругого кварталу 2008 року обсяг квартальних загальних оборотів за операціями зкартками НСМЕП становив близько 6, 379 млрд. грн. Це найвищий показник завсі роки роботи НСМЕП. Для порівняння: обсяг оборотів у другому кварталі 2007року становив 4, 29 млрд. грн. Сума загальних оборотів НСМЕП у другому кварталі2008 року становила 62, 903 млрд. грн. Сума міжбанківських оборотів НСМЕП задругий квартал 2008 року сягнула понад 461 млн. грн. (для порівняння у другомукварталі 2007 року вона становила 153 млн. грн..) Показово, що з кожнимкварталом міжбанківські обороти збільшуються, що свідчить про довіру до НСМЕПсеред держателів карток [12, c. 57].
Загальна сумапоказників на кінець другого кварталу 2008 року за міжбанківськими оборотамиНСМЕП становила 2 183 млн. грн. Щоденні показники оборотів за операціями зкартками НСМЕП у другому кварталі 2008 року дорівнювали близько 73 млн. грн. задень із піковими значеннями 197-215 млн. грн.
Отже, у цьомурозділі було проаналізовані роботу системи електронних платежів Національногобанку України, систему масових електронних платежів та деякі міжнароднікарткові платіжні системи. Якщо підбити підсумки за даними, яківикористовувалися в аналізу, то можна сказати, що існує тенденція до збільшеннядинаміки приросту за всіма показниками платіжних систем.
3. Розвиток таудосконалення платіжних систем в Україні
3.1 Програмарозвитку Національної системи масових електронних платежів
Важливимдокументом, спрямованим на розвиток безготівкових розрахунків з використаннямплатіжних карток, є прийнята Національним банком Програма розвитку Національноїсистеми масових електронних платежів на 2006 – 2009 роки (надалі – Програма).ЇЇ прийнято з метою визначення подальших стратегічних напрямів розвитку НСМЕПна найближчі роки та забезпечення системного підходу під час її провадження.Програмою визначено основні завдання та шляхи їх реалізації щодо подальшогорозвитку НСМЕП з урахуванням світових тенденцій розвитку безготівковихрозрахунків, практики та сучасних моделей функціонування платіжних систем. УПрограмі відображено поточний стан провадження НСМЕП, визначено її мету,основні завдання та шляхи їх реалізації. Основні завдання Програми: 1)збільшення частки безготівкових розрахунків з використанням платіжних картокпорівняно з розрахунками готівкою; 2) збільшення частки безготівковихрозрахунків з використанням платіжних карток, які найповніше відповідаютьвимогам безпеки (старт-картки), у загальному обсязі операцій, що здійснюютьсяіз застосуванням платіжних карток в Україні; 3) досягнення за кількісними таякісними показниками роботи НСМЕП рівня платіжної системи загальнодержавногозначення; 4) збільшення інвестиційних можливостей банківської системи шляхомзалучення коштів населення на банківські рахунки; 5) зменшення суспільних витратна підтримку готівкового грошового обігу шляхом упровадження масовихбезготівкових розрахунків населення у сфері торгівлі та послуг; 6) забезпеченнядержавної підтримки діяльності НСМЕП. Пропонуються такі шляхи втілення основнихзавдань Програми: 1) забезпечення функціонального і технологічного розвиткуНСМЕП шляхом розробки й запровадження таких платіжних та інформаційнихтехнологій, як операції “розширений платіж ” (у тому числі ”адресний платіж ”),необхідні для реалізації соціальних проектів, операцій у мережі Інтернет(створення Інтернет-терміналів); роботи ” групи банків ” (з можливостямивикористання гнучкої системи комісійних); банківських процесингових центрів (наоснові автоматизованої карткової системи з делегування інформаційнихповноважень); провадження картки НСМЕП нового покоління із сучаснимичіп-модулями та оновленою версією програмного забезпечення, подвійнимінтерфейсом (контактно-безконтактним), не фінансовими додатками (соціальним,транспортним); провадження специфікацій та інформаційних технологій сумісних ізміжнародними стандартами та специфікаціями міжнародних платіжних систем, тощо; 2)підвищення надійності й ефективності функціонування складовихапаратно-програмного комплексу НСМЕП; 3) розширення сфери застосуваннятехнологій і складових апаратно-програмного комплексу НСМЕП за рахуноквикористання не фінансових додатків ”платіжної картки НСМЕП нового покоління ”та реалізації таких супутних проектів: а) ”соціальна картка ”, яка допоможездійснювати нарахування, виплату й облік соціальної допомоги та іншихсоціальних виплат малозабезпеченим і незахищеним верствам населення; б)”транспортна картка ” (з урахуванням соціальної складової), яка дасть змогусплачувати за проїзд у громадському транспорті й вести облік пасажирів, щомають пільги; в) ”студентська картка ”, котра поєднує функціїстудентського квитка та банківської платіжної картки із соціальною складовою(для нарахування стипендій, соціальної допомоги, разових виплат студентам); г)”митна картка ”, яка використовуватиметься під час розмитнення вантажів та(або) сплати митних платежів; д) ”картка водія ” – для зберігання інформаціїпро транспортний засіб та його власника, а також для сплати штрафів запорушення правил дорожнього руху та розрахунків за товари й послуги; е) ”електроннийпаспорт”, який у перспективі може замінити звичайний паперовий паспортгромадянина України, а також може містити додаткову інформацію про йоговласника (ідентифікаційний номер, сімейний стан, тощо); є) ”карткастрахувальника” – вона застосовуватиметься за наявності у громадян страховихполісів; ж) ”носій електронного цифрового підпису” – як засіб забезпеченняособистого підпису громадянина; з) ”дисконтна картка” тощо; 4) забезпеченнядіяльності та розвитку організаційної структури НСМЕП шляхом залучення дороботи в системі нових банків, учасників (банківських процесингових центрів,еквайрингових компаній і технічний еквайрів), залучення до участі у виробництвікарток НСМЕП нових підприємств, що мають відповідний сертифікат якості,створення умов для роботи банків у НСМЕП за різними моделями (емітент ізделегуванням інформаційних повноважень, еквайр із делегуванням інформаційнихповноважень тощо); 5) вдосконалення та розвиток нормативно-правової бази НСМЕП,а саме: розробка нормативно-правових, методичних і технологічних документів,які регламентуватимуть функціонування НСМЕП під час втілення супутніх проектівта виготовлення суміщених платіжних терміналів, поєднаних із реєстраторамирозрахункових операцій [14, c. 16]. На виконання Програми протягом 2006 рокурозпочато реалізацію низки проектів. Так, відповідно до наказу Міністерстваосвіти і науки України від 14.08.2006 р. № 617 у 2006-2007 навчальному роцізапочатковано експеримент щодо впровадження електронного студентського квитка –платіжної картки, виготовленого із застосуванням технології НСМЕП, які на часпроведення експерименту діятимуть на правах студентських квитків державногозразка. У пілотному проекті впровадження електронного студентського квиткавзяли участь НТУУ ”Київський політехнічний інститут”, Національний транспортнийуніверситет, Львівський інститут банківської справи і Черкаський інститутбанківської справи Університету банківської справи НБУ, Українська академіябанківської справи НБУ. На першому етапі пілотного проекту емітовано понад 10тисяч таких квитків. Другим етапом проекту передбачено створенняінформаційно-аналітичної системи обліку та відшкодування пільг. З метоюзабезпечення реалізації проекту ”Студентська картка” із соціальною складовою тавпровадження інших соціальних проектів радою Платіжної організації НСМЕПприйнято рішення щодо забезпечення умов виробництва, емісії та функціонуванняплатіжних карток НСМЕП із чіп-модулями з розширеними можливостями. Члени таучасники НСМЕП встановили сертифіковане програмне забезпечення компонентівапаратно-програмного комплексу НСМЕП із функцією обслуговування платіжнихкарток НСМЕП-2. Впровадження ”Студентська картки” із соціальною складовою єпершим кроком до освоєння технології ”Соціальної картки”, роботу щодо створенняякої Національний банк проводить спільно з Міністерством праці та соціальноїполітики України. Ще одним важливим кроком, спрямованим на виконання Програми,є підписання Національним банком України та Українським державним підприємствомпоштового зв’язку “Укрпошта” договору про вступ “Укрпошти” до НСМЕП як еквайра.Сьогодні держателі карток НСМЕП мають змогу здійснювати грошові поштовуперекази за допомогою комп’ютера та мережі Інтернет безпосередньо із сайту“Укрпошти”. Після підписання зазначеного вище договору перелік послуг, щонадаються “Укрпоштою” за допомогою технології НСМЕП, значно розширюється. Держателікарток НСМЕП зможуть у відділеннях “Укрпошти” виконувати такі фінансовіоперації, як видача й завантаження готівкою картки, здійснення платежів занадані послуги тощо. З огляду на розгалужену мережу відділень “Укрпошти” такаспівпраця має значно розширити мережу обслуговування карток НСМЕП. З метоюрозширення функціональних можливостей платіжних та інформаційних технологійНСМЕП Національний банк підписав договір про вступ до НСМЕП ЗАТ “Центробслуговування мобільних платежів” (ЗАТ “ЦОМП”) як процесингового центрумобільних платіжних інструментів; також розпочато реалізацію пілотного проекту зупровадженням мобільного платіжного інструменту (МПІ) на базі технології НСМЕП.Основним напрямом діяльності ЗАТ “ЦОМП” є створення і розвиток мережі, якаоб’єднує банки, торговельні компанії та операторів мобільного зв’язку в єдинуінфраструктуру. Запропонована технологія МПІ дає змогу сплачувати за товари тапослуги безпосередньо через мобільний телефон. Для цього оператори мобільногозв’язку використовуватимуть спеціальні чіпи для мобільного телефону, в якихпоряд із стандартним SIM-додатком буде встановлено платіжний додаток затехнологією НСМЕП, за допомогою якого з’явиться можливість отримати доступ добанківського рахунку. Підсумовуючи викладене вище можна з упевненістюстверджувати, що поняття “національна платіжна ” система значно ширше і глибше,ніж просто структура, що забезпечує обслуговування платіжних карток натериторії всієї держави. Крім цього, вона виконує ряд дуже важливих соціальнихі державних функцій.
3.2Удосконалення системи електронних платежів Національного банку України з метоюпідвищення продуктивності та безпеки платежів
Завдяки змінам,які передбачаються в українській економіці, назріла необхідність їїудосконалення. Боротьба з кримінальними явищами у банківській сфері вимагаєпроведення найближчим часом повної сертифікації програмного забезпечення “Операційнийдень банку” (ОДБ), що використовується в комерційних банках. Адже багато з нихпрацюють у мало захищеному операційному середовищі, використовують персональнікомп’ютери навіть без сертифікатів відповідних фірм. Завдяки сертифікації можнабуде досягти значно вищого рівня надійності та безпеки у банківській системі вцілому та у системі електронних платежів зокрема. Наступним напрямом досягненнянадійності та безпеки у банківській системі є запровадження електронногопідпису з криптографуванням кожного електронного платіжного документа та кодуваннямйого [10]. Комерційним банкам України слід врегулювати розрахунки юридичнихосіб-резидентів України з їхніми зарубіжними партнерами. В даний час такіплатежі ще виконуються через кореспондентські рахунки, які мають комерційнібанки один в одного, що стає причиною затримання платежів, використання коштів.Рівень ризику залежить від становища конкретного комерційного банку, томувважається за необхідне всі платежі проводити безпосередньо через системуЦентральної розрахункової палати (ЦРП) Національного банку. Це відповідає такожінтересам Національного банку України, дасть змогу краще контролювати рухвалюти через кордони держави. Для підвищення продуктивності та безпекиміжнародних розрахунків необхідно запровадити широку цифрову мережу, якаоб’єднає локальні мережі регіональних розрахункових палат з Центральноюрозрахунковою палатою за допомогою безпровідного зв’язку (супутниковий зв'язок,радіозв’язок, мікрохвильовий зв'язок). На базі існуючої системи СЕП НБУ створилисятри єдині підсистеми: 1) бухгалтерська підсистема для виконання обробкипроводок за міжнародними стандартами та рахунками; 2) централізована підсистематермінових переказів коштів для виконання платежів у режимі реального часу; 3)підсистема клірингових розрахунків для посеансного виконання міжбанківськихміжнародних розрахунків протягом дня на регіональній основі. Розробляєтьсяпрограма взаємодій з електронними системами ринку цінних паперів, валютнихоперацій та масових розрахунків населення за товари і послуги за допомогоюпластикових карток згідно з програмою створення Національної системи масовихелектронних розрахунків. У рамках удосконалення і розвитку існуючої системипоставлено завдання розширити можливості обробки платежів у режимі on-line ізабезпечити систему відповідними засобами архівування. Це стане можливим урезультаті осучаснення технічної бази СЕП, удосконалення існуючих програмнихзасобів, розробки та запровадження нових компонентів програмного забезпеченняза допомогою мов програмування четвертого покоління та інших засобів сучаснихтехнологій. Таким чином, подальший розвиток системи передбачає, що вонавикористовуватиметься для міждержавних розрахунків та поєднуватиметься зміжнародними платіжними системами. З цією метою було запроваджено багатовалютний режим. Постає також питання про створення інтерфейсів між СЕП ісистемою масових платежів населення за товари й послуги за допомогоюелектронних розрахункових карток та електронної системи обігу державних ціннихпаперів, які нині розробляються. Важливим завданням є також створення системирезервування та схеми відновлення діяльності системи електронних платежів навипадок аварійних чи надзвичайних ситуацій. Ця робота має забезпечити високунадійність платіжної системи України за будь-яких обставин. Отже, підсумовуючи всесказане в третьому розділі, можна сказати, що потрібно розвивати іудосконалювати платіжні системи в нашій державі. Так з розвитком НСМЕП стає набагато зручніше користуватися сферою безготівкових розрахунків. Запровадженнянових пластикових карток в різних сферах безготівкового обігу дуже зручно івигідно. Удосконалення СЕП НБУ дає змогу підвищити якість та розширити сферупослуг, які надають банки населенню, створити нові технології платіжногообслуговування населення, зменшити ризики при безготівкових розрахунках табагато іншого.
Висновки
Отже, попоставленим завданням курсової роботи можна підбити певні підсумки. ЗгідноІнструкції про безготівкові розрахунки, безготівкові розрахунки – перерахуванняпевної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а такожперерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів,унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Цірозрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперовихносіях чи в електронному вигляді. Безготівкові розрахунки – розрахунки, щопроводяться без готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівковірозрахунки в Україні організовані по визначеній системі, під якою розуміютьсукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимог, щозастосовуються до їх організації, визначених певними умовами господарювання, атакож форм і способів розрахунків і пов’язаного з ними обігу документів. Безготівковірозрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше,надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку. У сучасних умовахвикористовуються такі основні форми безготівкових розрахунків: платіжнедоручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитив, вексель, інкасове доручення,платіжна вимога.
Системабезготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи.Важливо розрізняти такі складові даної системи:
1) принципибезготівкових розрахунків;
2) вимоги доорганізації розрахунків;
3) формирозрахунків;
4) розрахунковідокументи;
5) особибезготівкових розрахунків;
6) механізмконтролю за станом розрахунків.
Оскількибезготівкові розрахунки мають вирішальне значення у здійсненнінародногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків,законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахунковихдокументів та вчасністю їх проходження.
Електроннаплатіжна система України представляє собою невід’ємний елемент ринковоїекономіки та міжнародних розрахунків, через який реалізуються різноманітніекономічні можливості. Створення чіткої, злагодженої платіжної системи вУкраїні має особливе значення і є однією із головних проблем реформування економікина перехідному етапі до ринку.
Системаелектронних платежів Національного банку України виділяється як основаплатіжної системи України.
СЕП забезпечуєздійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтівбанків, так і за зобов’язаннями банків. СЕП виконує міжбанківський переказ уфайловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком початковихплатежів у файловому режимі є обов’язковим, а у режимі реального часу – за йоговибором. Разом з тим, банк, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечуєприймання платежів у режимі реального часу. З кожним роком до СЕП НБУприєднується все більше учасників. Аналіз статистичних даних роботи системиелектронних платежів Національного банку щодо переказу коштів між банкамисвідчить про те, що система протягом 9 місяців 2008 року успішно виконувалапокладені на неї функції державної системи міжбанківських розрахунків, повністюзадовольняла потреби її учасників у переказі коштів, забезпечувала максимальнушвидкість, прозорість, високий рівень безпеки та надійності проведенняплатежів. І у порівнянні із попередніми роками по вісм показникам покращує своїрезультати.
Національнасистема масових електронних платежів (НСМЕП) – це система безготівковихрозрахунків, при якій розрахунки за товари та послуги здійснюються за допомогоюбанківських платіжних карток. Платіжна картка – документ на носії електронноїінформації у вигляді пластикової картки, що випускається кредитно-фінансовимиустановами. Вони бувають кредитні і дебетні. Діяльність банків учасників НСМЕПз кожним роком покращується: збільшується кількість емісія платіжних карток,кількість клієнтів, які мають платіжні картки, і в зв’язку з цим збільшуютьсяобороти за платіжними картками. Отже існує тенденція до покращення яккількісних так якісних показників. По розвитку та удосконаленню платіжнихсистем в Україні важливим документом, спрямованим на розвиток безготівковихрозрахунків з використанням платіжних карток, є прийнята Національним банкомПрограма розвитку Національної системи масових електронних платежів на 2006 –2009 роки. У Програмі відображено поточний стан провадження НСМЕП, визначено їїмету, основні завдання та шляхи їх реалізації. На виконання Програми протягом2006 року розпочато реалізацію низки проектів. Так, у 2006-2007 навчальномуроці започатковано експеримент щодо впровадження електронного студентськогоквитка – платіжної картки, виготовленого із застосуванням технології НСМЕП. Ще одним важливим кроком, спрямованимна виконання Програми, є підписання Національним банком України та Українськимдержавним підприємством поштового зв’язку “Укрпошта” договору про вступ “Укрпошти”до НСМЕП як еквайра. Також НБУ підписав договір про вступ до НСМЕП ЗАТ “Центробслуговування мобільних платежів” (ЗАТ “ЦОМП”) як процесингового центрумобільних платіжних інструментів; також розпочато реалізацію пілотного проектуз упровадженням мобільного платіжного інструменту (МПІ) на базі технологіїНСМЕП. Удосконалення СЕП НБУ дасть змогу підвищити якість та розширити сферупослуг, які надають банки населенню, створити нові технології платіжного обслуговуваннянаселення, зменшити ризики при безготівкових розрахунках та багато іншого. Азагалом на мою думку, в сучасній кризовій ситуації, яка склалася в Україніреалізація запланованих програм значно загальмувалася. Державі потрібно багатофінансових ресурсів, яких не вистачає для реалізації різних програм у сферібанківської діяльності, а зокрема в безготівковому обороті.
Переліклітератури
1. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні:Закон від 06.10.2004 р. № 2056-ІV// Відомості Верховної Ради України. – 2005. — № 1. – С. 23 – 27.
2. Про обіг векселів в Україні: Закон від 05.04.2001р. № 2374-ІІІ// Все про бухгалтерський облік. – 2006. — № 16. – С. 40 – 47.
3. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні внаціональній валюті: Постанова Правління Національного банку України від 21січня 2004 р. № 22// Вісник Національного банку України. – 2006. — № 9. – С. 45– 75.
4. Інструкція про міжбанківський переказ грошей вУкраїні в національній валюті: Постанова Правління Національного банку Українивід 17 березня 2004 р. № 110// Вісник Національного банку України. – 2004. — №6. – С. 11 – 91.
5. Положення про порядок емісії платіжних карток іздійснення операцій з їх застосуванням: Постанова Правління Національного банкуУкраїни від 19 квітня 2005 р. № 137// Вісник Національного банку України. –2006. — № 9. – С. 12 – 26.
6. Правила Національної системи масових електроннихплатежів: Постанова Правління Національного банку України від 10 грудня 2004 р.№ 620// Вісник Національного банку України. – 2006. — № 9. – С. 36 – 45.
7. Банківська справа: Навчальний посібник/ З ред…проф. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 314 с.
8. Банківські операції: Підручник, 2-ге вид., випр. ідоп./ А.М. М.ороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін..; За ред… д-ра екон.наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2005. – 476 с.
9. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник.– 5-те вид., перероб. І доп. – К.: Знання, 2006. – 311 с.
10. Віднійчук-Вірван Л.А. Платіжні системи: Навчальнийпосібник. – Львів: “Магнолія плюс”, 2007. – 190 с.
11. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М. Банківська справа:Навчальний посібник. – Львів6 “Новий світ-2000”, 2008. – 560 с.
12. Журков А. Національна система масових електроннихплатежів: огляд розвитку у другому кварталі 208 року / А. Журков // ВісникНаціонального банку України. – 2008. — № 8. – С. 57 – 59.
13. Кравець В. Деякі аспекти діяльності міжнароднихплатіжних систем в Україні / В. Кравець, О. Макаєва // Вісник Національногобанку України. – 2007. — № 5. – С. 23 – 27.
14. Кравець В. Місце та роль НСМЕП на картковому ринкуУкраїни / В. Кравець // Вісник Національного банку України. – 2007. — № 3. – С.14 – 17.
15. Лапко Н. Система електронних платежів НБУ у 2007році / Н. Лапко // Вісник Національного банку України. – 2008. — № 2. – С. 42 –44.
16. Харченко В. Підсумки діяльності банків України наринку платіжних карток у 2007 році / В. Харченко // Вісник Національного банкуУкраїни. – 2008. — № 4. – С. 30 – 35.
17. Електронна адреса в мережі інтернет:
www.bank.gov.ua.